Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры
Рецензія на книгу: Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры). Харьков: Майдан, 2005. – 1643 с., 470 рис....
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199448 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры / М.М. Болгов // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 24-30. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860087062282108928 |
|---|---|
| author | Болгов, М.М. |
| author_facet | Болгов, М.М. |
| citation_txt | Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры / М.М. Болгов // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 24-30. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Рецензія на книгу: Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры). Харьков: Майдан, 2005. – 1643 с., 470 рис.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:20:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 324
За останні 15—20 років, незважаючи на складні
економічні та політичні процеси, дослідження
класичних та візантійських старожитностей
Північного Причорномор’я значно просунулося
вперед. Історія як наука про людину та суспіль-
ство вкотре довела, що може плідно розвивати-
ся лише в умовах вільного обміну думками та
інформацією, навіть за відсутності належного
фінансування.
До 1990-х рр. в історії та археології нагрома-
дилося багато проблем. в умовах, коли лише в
кількох великих містах срср можна було дру-
кувати археологічну літературу, коли існувало
лише кілька академічних журналів та збірок,
поступово утворилися такі перелоги неопуб-
лікованих звітів, не запроваджених у науковий
обіг матеріалів, що час уже було, за влучним і
дотепним зауваженням одного з колег, прово-
дити розкопки в архівах. Інформаційний вибух
останніх двох десятиліть лише частково лікві-
дував старі поклади, оскільки, незважаючи на всі
не-сприятливі обставини, різко збільшилася кіль-
кість нових археологічних праць та публікацій
матеріалів, так що навіть просто встигати сте-
жити за всіма новими публікаціями було все
складніше. З огляду на це ознакою часу стала
поява перших історіографічних праць, покли-
каних осмислити загальні напрями історичної
© М.М. Болгов, 2007
ì.ì. áîëãîâ
íîâà äîáà ó âèâ×åíí² â²Çàíò²éñüêîãî õåðñîíà
(ñîðî÷àí ñ.á. âèçàíòèéñêèé õåðñîí (âòîðàÿ ïîëîâèíà VI —
ïåðâàÿ ïîëîâèíà õ ââ.). î÷åðêè èñòîðèè è êóëüòóðû). —
Õàðüêîâ: Ìàéäàí, 2005. — 1643 ñ., 470 ðèñ.1
інтерпретації нового археологічного матеріа-
лу (колтухов, Юрочкин 2004; Зубарь 2005,
с. 295—360; Зубарь 2006, с. 331—386) або іс-
торію дослідження того чи іншого регіону (тун-
кина 2002).
не менш важливим феноменом останніх
років є уточнення періодизації, виділення нових
історичних періодів у житті населення Північ-
но-понтійського регіону, поява перших концеп-
туальних, узагальнючих праць, у яких соціаль-
но-історичний процес осмислюється з висоти
досягнень науки ххІ ст.
серед періодів, нове розуміння яких сфор-
мувалося останніми роками, найважливішими
і найскладнішими є пізньоантичний (кінець
III — середина VI ст.) та ранньовізантійський
(друга половина VI — середина х ст.). однак
слід визнати, що серед спеціалістів і досі немає
одностайності як щодо термінології, так і оці-
нок сутності подій, що аналізуються. особливо
це стосується пізньоантичного періоду. нерідко
матеріальну культуру пам’ятки описують без ро-
зуміння суті історичних процесів. Проте контури
глобального історичного процесу в регіоні вже
окреслено.
До низки найпомітніших явищ останнього
десятиліття у вивченні ранньовізантійського
періоду в Північному Причорномор’ї належать
кілька монографій та дисертацій, а також колек-
тивних узагальнювальних праць. Дві дисертації,
присвячені Північному Понту пізньоантичного
та ранньовізантійського періодів, доповнюють
одна одну (сазанов 1999; Болгов 2003). розділ
IV другого тому академічної «Давньої історії
1 Працю підготовлено за підтримки внутрішньовузівсь-
кого гранту Бєлгородського державного університету
2006 р. вкг 126—06.
A.V. Buyskykh, V.M. Zubar
aBoUT TeMenoS oF ancIenT SeTTleMenT
on The WeSTern Bank oF koSSak Bay In oUTSkIrTS oF cherSoneSoS.
The article critically views a new hypothesis about existence of temenos in the settlement situated in the area between
the walls on the territory of the Majachny Peninsula. The conclusion about the existence of temenos here is based on the
discovery of stone structures in some rooms and in the yard which were interpreted as altars, and the fixation of wineries
which were defined as of ritual nature. The comparison of structures of temenoi on the one hand and inhabited houses
on the other, as well as the conclusions about the character of the settlement on the isthmus of the Mayachny Peninsula,
allowed the authors to come to the conclusion about prevailing dwelling and husbandry, but not the religious function
of this site.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 25
україни» надав новій періодизації пізньоан-
тичного періоду (до середини VI ст.) офіційного
статусу (Давня історія...1998, с. 452—478).
надскладний процес християнізації Північ-
ного Причорномор’я (і водночас процес генези
християнського мистецтва в регіоні) на сучасно-
му рівні було висвітлено в монографії в.М. Зу-
баря та а.І. хворостяного (Зубарь, хворостяный
2000). не менш складні етнічні процеси у тав-
риці проаналізовано у монографії та дисертації
о.І. айбабіна (айбабин 1998; 1999).
Певним підбиттям підсумків вивчення ма-
теріальної культури Північного Причорномор’я
ранньовізантійського часу (разом із суміжними
областями циркумпонтійскої зони у межах ко-
лишнього срср) стала колективна праця з ака-
демічної серії «археология» (колишня «архео-
логия ссср») (крым… 2003).
Дослідження історії херсонеса—херсона
також не стояло осторонь загального процесу.
крім розділів у працях, присвячених Північно-
му Причорномор’ю у цілому, з’явилися «очерки
истории и археологии византийского херсона»
одного з найавторитетніших дослідників міста
а.І. романчука (романчук 2000; сорочан 2004,
с. 301—306).
окремі категорії матеріальної культури ран-
ньовізантійського херсона було проаналізовано
в тритомному виданні колективу авторів, опуб-
лікованому у Польщі (ранневизантийские…
2004; Домбровский 2004), а також дисертаціях
і публікаціях л.а. голофаст та І.а. Завадської
(голофаст 1998; 2001, с. 97—260; Завадская
2000; 2003, с. 402—426; 2000а, с.77—90). Значну
кількість публікацій було присвячено окремим
пам’яткам ранньовізантійського херсона.
До цього ж переліку входять і розділи мо-
нографій в.М. Зубаря, що висвітлюють історію
міста в контексті стосунків із римською імпе-
рією та етнічного розвитку (Зубарь 1998, розд. 4,
с. 142—166; 2004, розд. 7, с. 198—216).
на цьому тлі абсолютно закономірною стала
поява узагальнювального чотиритомного видан-
ня, присвяченого історії херсонеса—херсона
в цілому (херсонес 2004; 2005) 2 . отже, ре-
цензоване видання є третім томом цього мас-
штабного проекту, який поки не має аналогів
у світовій практиці. Дотепер жоден із греко-
римських та візантійських центрів не мав та-
кого повного всеохоплюючого академічного до-
слідження.
від перших двох томів книгу відрізняє важ-
лива обставина: її написано одним автором —
професором харківського національного уні-
верситету ім. в.н. каразіна, начальником хер-
сонеської археологічної експедиції «цитадель»
с.Б. сорочаном. Друга відмінність, що відразу
впадає в око, — обсяг монографії, який удвічі
більший за кожен із попередніх томів.
як проект у цілому, так і рецензований том
уже привернули пильну увагу спеціалістів, які
відгукнулися про них у періодичних виданнях
(колобов 2004, с. 46—50; 2005, с. 101—103;
крыжицкий 2006, с. 50—51; храпунов 2006,
с. 100—104; внуков 2006, с. 171—175; гайдуков
2005; Марусик 2006, с. 9). готуються до друку
ще кілька відгуків і рецензій.
Передусім слід наголосити на унікальності
як проекту в цілому, так і книги с.Б. сорочана,
що цілком може вважатися окремою фундамен-
тальною монографією.
величезний обсяг книги наочно демонструє
гігантський масштаб здійсненої автором робо-
ти. Проте очевидно, що навіть такий об’єм не
дав змоги вичерпати всі проблеми історії та ар-
хеології ранньовізантійського херсона. отже,
скільки матеріалу лишилося «за кадром», без
вичерпного аналізу, можна лише здогадуватися.
втім с.Б. сорочан майстерно виділив головне,
принагідно визначивши й інші, менш значущі
проблеми, і так чи інакше позиціонував свої пог-
ляди на більшість із них, визначивши подаль-
ші напрями досліджень. це особливо важливо,
оскільки академічна монографія не закриває
теми, а підбиваючи підсумки майже 200-літнього
вивчення ранньосередньовічного візантійського
херсона, дає змогу більш успішно рухатися далі
іншим історикам.
не приховуватимемо своєї прихильності до
мови та стилю сергія Борисовича. йому нале-
жить рідкісний дар захоплююче писати про,
здавалося б, такі невиправно «сухі матерії», як
економіка. «людський вимір», погляд на подію
чи процес очима «суб’єкта історії» — людини —
дає чудові результати.
ці принципи дослідження, що ґрунтуються
на методиці історичної антропології, було блис-
куче реалізовано у попередній значній праці
с.Б. сорочана, де було створено дивовижний і
захоплюючий «ефект присутності» на вулицях,
ринках, у житлах та майстернях ранньовізан-
тійських міст (сорочан 1998; 2001). у такому
самому ключі написано й нову книгу автора.
не може не імпонувати науково-дослідни-
цький прийом с.Б. сорочана, яким сьогодні не
завжди користуються спеціалісти, але який, на
наш погляд, є обов’язковим. розглядаючи ту чи
іншу подію чи пам’ятку, сергій Борисович вва-
жає за необхідне надавати максимум посилань
на публікації, так чи інакше причетних до теми.
Звичайно, за такого підходу можна згадати і
2 Певною «репетицією» цього проекту можна умовно
вважати видання у жанрі «високої» науково-популяр-
ної літератури (сорочан, Зубарь, Марченко 2000;
2003).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 326
відверто слабкі чи компілятивні праці, але це —
менше зло, ніж численні статті, у яких із псевдо-
академічним гонором argumenti ex silentio автори
не утруднюють себе посиланнями на попередни-
ків, у кращому випадку обираючи для критики
(або високонаукового «побиття») одного-двох.
Знання літератури, особливо з огляду на вище-
згаданий інформаційний вибух, стає у наші дні
рідкісною, але обов’язковою якістю справж-ньо-
го науковця-ерудита.
на наш погляд, безперечним здобутком книги
є історіографічний аналіз (введение, с. 6—77),
побудований у гостро полемічному проб-лем-
ному ключі. виділивши значну кількість «іс-
торіографічних стереотипів», с.Б. сорочан
блискуче розвінчує численні догми, що існува-
ли в науці, наочно показуючи їх походження.
висловлені колись як гіпотези деякі ідеї нерід-
ко переживали дивні метаморфози, стаючи без
будь-яких на те підстав лише внаслідок частої
повторюваності та авторитету дослідника дове-
деними положеннями, що сприймаються новими
поколіннями науковців без належної критичної
перевірки як неспростовна істина. однак помил-
ковим інтерпретаціям і гіпотезам можна було б
запобігти, уважно засвоївши всю літературу з
проблеми.
не менш важливим і фундаментальним став
огляд джерел (глава 1. «свидетельства про-
шлого. виды и общее состояние», с. 78—166),
яким с.Б. сорочан ще раз нагадав прописні іс-
тини ремесла історика: не довіряти перекладам
писемних пам’яток, а володіти мовами, вміти
ставити нові питання, аналізувати речові дже-
рела лише за допомогою автопсії (звичайно, за
наявності самої пам’ятки, адже чимало з них
уже втрачено).
не можна не відзначити ще одну принципо-
ву позитивну рису книги — рівний і винятко-
во коректний тон наукової полеміки. навіть у
випадку очевидної помилки, lapsi memoriae чи
навіть прогалини у знаннях тих чи інших авторів
сергій Борисович не опускається до «побиття»
некомпетентних колег. це важливо ще й тому,
що рецензована праця є прикладом глибокого
історико-археологічного синтезу. с.Б. сорочан
як історик та археолог щасливо позбавлений
«вузько-археологічного» погляду декого з колег,
які «сидять на матеріалі», але не завжди встига-
ють його інтерпретувати, тому дуже негативно
сприймають «опуси» істориків, які, на їх думку,
«не володіють матеріалом». розвивати цю тему
немає сенсу, оскільки вона є ознакою наявності
чи відсутності загальної культури науковця і по-
рядної людини.
розділ 2 («око и щит империи: херсон к
концу правления Юстиниана и его ближайших
преемников») становив для нас особливий інте-
рес через близькість наукових інтересів, а також
через те, що VI ст. є завершенням перехідного
пізньоантичного періоду, коли почали оформ-
люватися всі основні характеристики ранньо-
візантійського. Матеріал у розділі викладено за
змішаним проблемно-хронологічним принци-
пом у загальному наративному дискурсі. Ілюст-
рації, карти та схеми створюють необхідну для
адекватного сприйняття тексту візуалізацію.
важливо, що історія херсона подається як час-
тина візантійської, імперської, тобто на широ-
кому історичному тлі, що, безумовно, створює
правильну перспективу сприйняття реального
місця міста у тогочасній ойкумені. До речі,
це візантійське тло й аналогії не надмірні, але
досить репрезентативні для підкріплення вис-
новків.
Можна було б вказати на дещо схематичну
канву історії Боспору VI ст., а також на вибір-
кову бібліографію, але боспорські сюжети для
цієї книги є другорядними, в ній не ставилися
завдання вивчення історії Боспору, на відміну від
Південно-Західної таврики — безпосередньої
периферії херсона. Можливо, цьому розділу
не завадив би більш деталізований предметний
зміст за пунктами (як це зроблено у кількох ін-
ших розділах книги), що полегшило б сприйнят-
тя окремих проблем, але в цілому це виявилося
неможливим із технічних причин.
розділ 3 («Деловой город. Экономическое
развитие херсона во второй половине VI —
VII вв.) — це «улюблений коник» автора з
часів його дослідження про ринок у візантії.
Блискуче володіючи матеріалом, с.Б. сорочан
систематизує його і будує концепцію оформ-
лення типу економіки херсона, що існував тут
фактично до кінця історії міста. виділення те-
матичних пунктів також робить цей розділ од-
ним із най-вдаліших. Можливо, огляд кераміки
(с. 237—241) може здатися археологам надто ла-
підарним: немає ані характеристики амфорних
комплексів, ані зіставлення типологій амфор-
них класифікацій (а.л. якобсон, а.в. сазанов,
аДсв та ін.), ані згадки про те, яку типологію
автор вважає правильною, ані розгляду еволю-
ції форм посудин. концептуально це, звичайно,
можна пояснити: у книзі йдеться не про кера-
мічне виробництво як різновид господарської
діяльності, але утриматися від спокуси зробити
окремий екскурс щодо однієї з найважливіших
категорій матеріальної культури було, очевидно,
непросто. однак автор не «пише історію», вклю-
чаючи все, що потрапляє у поле його зору, у свій
дискурс, а викладає матеріал проблемно і кон-
цептуально.
розділ 4 («византия и хазары в таврике: гос-
подство или кондоминиум?») є однією з найваж-
ливіших ланок у авторській концепції. Зазнача-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 27
ючи, що навіть найновітніші праці вказують на
«хазарське панування» у тавриці (с. 323 сл.),
с.Б. сорочан визнає відсутність одностайності
спеціалістів з цього питання. Проте всебічно
обґрунтована автором концепція кондомініуму,
на наш погляд, дійсно дає змогу розв’язати чис-
ленні заплутані вузли протиріч й переконливіше
інтерпретувати низку подій порівняно з концеп-
цією однозначного «хазарського панування».
Запропонований автором «ключ» уже успішно
застосовують до історії таврики VIII—IX ст.,
що засвідчує нещодавній захист кандидатської
дисертації в.е. науменко (науменко 2004).
у розділі 5, присвяченому населенню ранньо-
середньовічної таврики, по-новому розглянуто
етнічні процеси у середовищі варварів, які оточу-
вали херсон, а також питання етнічної історії на
Боспорі. не вдаючись до деталей дослідницького
феномена, внаслідок якого населення Південно-
Західного криму в писемних джерелах іменуєть-
ся готами, а сучасні археологи називають аланами
(останнім часом було встановлено готські ознаки
у загальній матеріальній культурі), с.Б. сорочан
зосереджує увагу на ступені візантинізації цього
варварського населення, що був досить високим
у тавриці саме внаслідок до- грецьких міст ре-
гіону. Проте звідси випливає інше ускладнен-
ня: матеріальна культура греків із херсона та
боспорських міст майже тотожна матеріальній
культурі варварів (с. 449—450). це зайвий раз
доводить складність етнічних ототожнень за
даними матеріальної культури та засте-рігає від
небезпечних висновків. так, у літературі можна
знайти твердження про те, що керченський не-
крополь IV—VI ст. залишений чи то готами, чи
то гуннами (кочовиками у місті (sic!); притому,
що степові поховання гуннів добре відомі), чи то
греками-боспорянами за участю варварів. така
розбіжність у висновках пояснюється тим, що в
некрополі виявлено речі, характерні для всіх за-
значених груп. отже, потрібна додаткова робота з
виділення стійких етнічних ознак у матеріальній
культурі й насамперед комплексний історичний
синтез. основна заслуга с.Б. сорочана полягає
у відмові від однозначного ототожнення кладки
opus spicatum із салтівцями і визнанні її елемен-
том антично-візантійського походження. таким
чином, розвінчано ще один історіографічний міф,
хоча, безумовно, остаточний висновок потребує
подальшого ретельного аналізу археологічного
матеріалу, що супроводжує кладку «ялинкою»,
і стратиграфічних колонок.
лейтмотивом розділу 6, що хронологічно
продовжує розділ 4, є спростування концепції
економічного занепаду херсона у «темні віки».
висновки автора тут цілком переконливі, а амфо-
рам VIII ст. приділено більше уваги, ніж кераміці
попередніх століть.
розділи 7 («рождение фемы») та 8 («государс-
твенное устройство херсона и «призраки само-
управления») присвячені найскладнішим для
інтерпретації, але стрижневим у пізнанні істо-
ричного процесу потестарно-політичним фено-
менам. у розділі 7 цю проблему розглянуто крізь
призму імперської «великої політики», а в роз-
ділі 8 — через аналіз внутрішніх процесів.
розділ 7 (с. 489—581) найґрунтовніше вписано
у загальноімперський контекст. розділ 8 (с. 582—
679) переконливо доводить, що політичний
устрій міста, по суті, мало чим відрізнявся
від загальноімперського, а низку посад у ад-
міністративній структурі не можна розглядати
як «органи самоуправління». важливо відзна-
чити протиставлення юридичного і фактичного
становищ міста (с. 591). спроби отримати од-
нозначні висновки лише на основі норматив-
них актів можуть завести дослідників у глухий
кут. Широкі аналогії, відмова від пошуків дати
«анексії» міста імперією, аналіз зміни диплома-
тики написів переконують, що реальна інкорпо-
рація та інтеграція херсона до імперії, імовірно,
відбулася вже наприкінці IV—V ст. і була досить
міцною, хоча й остаточно не оформленою. ра-
зом із тим наявність посад, що походять з ан-
тичного самоуправління, потребує ґрунтовного
вивчення з погляду континуїтету адміністра-
ції та сприйняття античних традицій у візан-
тійський час 3 .
Погоджуючись з автором однієї із рецензій,
М.Є. гайдуковим, що в розділах 1—8 висвітле-
но основну частину концепції історичного роз-
витку херсона, не можемо погодитися, що вона
вийшла невдалою. на наш погляд, історія хер-
сона у рецензованій монографії виглядає хоча й
складною, але водночас досить логічною і про-
думаною. «окинути єдиним поглядом» її цілком
можливо, хоча це і потребує чималих інтелек-
туальних зусиль. Можливо, характер розподілу
матеріалу і ступінь докладності викладу не без-
заперечні (це стосується передусім 2-го розділу),
але у єдину концепцію матеріал усе ж цілком
вибудовується, а ланки викладу цілком припасо-
вані одна до одної.
розділ 9 («город строящийся: архитектура
и топография раннесредневековой эпохи») —
один із найскладніших і найважливіших. ав-
тор тут немовби повертається у VI ст. і звідти
знову аналізує увесь ранньовізантійський період
за низкою параметрів. це передусім християні-
зація херсона, його сакральна (і «профанна»)
архітектура і топографія (пор.: о. александр
[Пелин] 2001). ця тема не може не торкатися й
3 у подібному напрямі працює М.І. храпунов (див.:
храпунов 2004, с. 51—59 та ін.).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 328
історії мистецтва у херсоні, оскільки декорум
був частиною будівельної справи. окремий важ-
ливий пункт — фортифікація. у цілому розділ
охоплює 350 сторінок і в багатьох аспектах є
ключовим, оскільки вибудовує у систему, по
суті, всі основні категорії різноманітного архе-
ологічного матеріалу й писемних джерел.
у розділі ґрунтовно й зі знанням справи
перенесено на херсон із конкретними ототож-
неннями на місцевості складний комплекс різ-
них типів будівель у візантії. йдеться про різ-
номанітні бані, лікарні, богодільні, будівлі для
подорожніх і навіть громадські вбиральні. ці
пункти виписано з блискучим знанням справи,
топографічні прив’язки цілком переконливі, а в
окремих випадках — зразкові.
Зокрема, виділено потестарні центри міста,
надано хронологію громадського будівництва з
оригінальним поясненням його причин. особ-
ливо переконливою є відповідь на питання про
причини й джерела фінансування масового
будівництва храмів наприкінці VI ст., що фак-
тично закриває дискусію про датування базилік
херсона (а.л. якобсон, с.а. Беляєв та ін.). на
території міста або поряд із його стінами вста-
новлено існування трьох монастирів, і аргументи
на користь цього цілком вагомі й переконливі. на
новому рівні знань розглянуто фортифікацію й
запропоновано пояснення причин її кардиналь-
них змін у IX—X ст. З декору найбільшу увагу
приділено мозаїкам, меншу — мармуровим дета-
лям храмів і фрескам. у цілому відновлено кон-
кретний вигляд провінційного ромейського міста
епохи раннього середньовіччя, синтезований на
основі комплексного дослідження різноманітних
джерел, нагромаджених за 200 років вивчення
цього центру.
найбільш дискусійним є частина розділу про
храми та інші сакральні споруди (мартирії, бап-
тистерії тощо). основні зауваження щодо цього
матеріалу, сформульовані М.Є. гайдуковим:
не використано літургічний контекст хра-
мів та його можливості для датування;
незрозуміло, за якими ознаками низка хра-
мів отримала назви;
виключно світська методологія автора при-
звела до низки фактичних помилок, переважно
літургічного походження.
Можливості використання літургічного кон-
тексту було добре показано самим М.Є. гайдуко-
вим (гайдуков 2001, с. 7—11 та ін.). у тому, що в
цьому є певний резон, ніхто не сумнівається. Проте
не можна стверджувати, що с.Б. сорочан назвав
використання літургіки «науковим курйозом».
насправді на с. 770 йдеться лише про «курйоз» у
разі використання літургіки без археології та да-
них інших джерел. отже, с.Б. сорочан відстоює
комплексний підхід, що цілком виправдано.
також не слід робити висновків про низку
фактичних помилок, спричинених зневагою чи
незнанням літургіки. с.Б. сорочан використав низ-
ку фундаментальних праць із літургіки (р. тафт,
г. Шульц, М. кунцлер, в. саксер) і, безумовно,
має чітке уявлення про цей предмет. автор ціл-
ком упевнено орієнтується у багатій спадщині цер-
ковної археології (Д.в. айналов, а. грабар, ж. лас-
сюс, р. краутхаймер, а. хачатрян, с. ристов, П. сен-
рок, Ф. Дайхманн, н. Дюваль, л.г. хрушкова
та ін.), при цьому він намагається поєднати ці
знання не лише з проблемами історичної хрис-
тиянської топографії конкретного візантійського
центру, але й наскільки це можливо відтворити
основні риси його літургічного життя. це запо-
чатковує новий напрям досліджень, що відхо-
дить від суто речознавчого, археологічного та
мистецтвознавчого описів церковних пам’яток,
вирваних із контексту історичного буття. З при-
воду ж конкретних зауважень, можливо, слід
підготувати окрему статтю, але не «пересмику-
вати» в ній поданий автором матеріал, довільно
не трактувати наведені спостереження, спотво-
рюючи їх, як це зроблено у рецензії М.Є. гай-
дукова. Ще раз наголосимо, що до істини веде
лише комплексний підхід, вільний від конфе-
сійної «зашореності».
с.Б. сорочан пропонує свою інтерпретацію
походження назв храмів, наводячи аргументи на
її користь як у рецензованій книзі, так і в більш
ранніх статтях. численні ототожнення, дійсно,
залишаються на рівні гіпотези (окрім, мабуть,
південного заміського храму Богородиці влахерн-
ської). З огляду на це зроблені с.Б. сорочаном
ототожнення виглядають незвично на тлі тради-
ційного списку з порядковими номерами храмів,
запропонованого свого часу Імператорською ар-
хеологічною комісією. Д.в. айналов, а.л. якоб-
сон та а.І. романчук утримувалися від ототож-
нення більшості храмів із тим чи іншим святим
чи святом (айналов 1905; якобсон 1959; роман-
чук 2000, с. 222—234), але це не означає, що такі
ототожнення взагалі неможливі хоча б для де-
яких із них. особливо переконливими вони є для
уваровської базиліки (№ 23) — храму св. апос-
толів Петра і Павла, східної базиліки (№ 36) —
храму апостола Петра, «каплиці г» (№ 12) —
поховального мартирія св. василея, відомих із
наративних джерел. локалізація хоча б однієї з
подібних пам’яток — значна подія у вивченні
християнських старожитностей.
у розділі 10 («смерть в херсоне») узагаль-
нено матеріали досліджень некрополів, що
особливо актуально (с. 1031—1095). енріко
Дзаніні цілком справедливо відзначив у своїй
узагальнювальній праці, що археологія похо-
вального обряду візантійського світу перебуває
у зародковому стані (zanini 1994). отже, тут не
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 29
уникнути наукових сюрпризів. Дещо неочіку-
ваним може здатися висновок про те, що в хер-
соні зберігалася система некрополів-цвинтарів
за межами міських мурів. у самому місті ховали
лише небагатьох видатних членів громади, цер-
ковних ієрархів (як правило, у храмах чи поряд
із ними). Зважаючи на ментальні зміни, зокрема
щодо смерті у християн (порівняно з язичника-
ми), і появу ділянок поховань у межах міста в
багатьох містах візантії 4 , слід визнати, що від-
сутність цього феномену в херсоні пояснюється
або традиціями постантичного консерватизму,
або відсутністю місця для цвинтарів у доволі на-
селеному та забудованому місті. в будь-якому
випадку цей розділ монографії відтворює виг-
ляд цвинтаря епохи «темних віків», що випав з
поля зору попередніх дослідників, а отже, надає
нового імпульсу вивченню цієї цікавої на-укової
проблеми.
у розділах 11 (с. 1096—1182) та 12 (с. 1183—
1208) на широкому історичному тлі описано за-
вершення ранньовізантійського періоду в історії
херсона (а зовсім не «занепад та помирання», як
помилково зазначає у своїй рецензії М.Є. гайду-
ков) та його перехід у наступний — пізній період
(друга половина X—XIV ст.), якому присвячено
четвертий, останній, том «херсонеського проек-
ту», що готується до видання колективом авторів
за підтримки Міністерства культури й туризму
україни, національного заповідника «херсонес
таврійський» та Інституту археології нан ук-
раїни.
Монографію суттєво збагачують нариси,
вдало написані співробітниками національного
заповідника «херсонес таврійський». відомий
спеціаліст у галузі візантійської сфрагістики
М.о. алєксєєнко підготував повне зведен-
ня печаток комеркіаріїв, знайдених у херсоні
(с. 1592—1626), а о.в. Іванов спробував окрес-
лити загальну картину антропологічної ситуації
у місті в найбільш «темні століття» його історії,
зробивши перший крок у цьому важливому ма-
лодослідженому напрямі (с. 1627—1638). від-
новленням історичної справедливості є публіка-
ція не виданої свого часу з політичних причин
статті к.е. гриневича, що до сьогодні зберіга-
лася в архіві нЗхт, присвяченої відомому чо-
тириапсидному херсонському храму-меморію,
який дослідник уперше пов’язав із матеріалами
херсонських житій (с. 1586—1591).
нарешті, слід окремо виділити «антологию
письменных источников» — капітальний дода-
ток до книги с.Б. сорочана (с. 1232—1585). По
суті, це продовження класичної праці в.в. ла-
тишева «Scythica et caucasica». оригінали тек-
стів, швидше за все, не наведено через обсяг
видання (до речі, передрук праці у вДи на-
прикінці 1940-х рр. також було зроблено без
наведення текстів оригіналів), але переклади
здебільшого нові, ґрунтовні, зі зразковими
докладними коментарями. отже, «антологія
писемних джерел» с.Б. сорочана — спроба
самостійного глибокого джерелознавчого до-
слі-дження. колись коментарі Є.ч. скржинсь-
кої до перекладу «гетики» Іордана не сприй-
малися деякими сучасниками через свій обсяг,
але минув час, і нині цей об’ємний авторський
проб-лемний коментар став класичним. на наш
погляд, коментарі с.Б. сорочана мають окрему
цінність і є зразковими. вони не втратять свого
значення і через багато років. Можливо, слід пе-
ревидати «антологію» з коментарями окремим
виданням.
у цілому слід визнати наукову працю с.Б. соро-
чана титанічною. ця книга — без перебільшення
творчий подвиг сергія Борисовича, який продов-
жує славні традиції вітчизняної візантиністики
XIX — початку хх ст. Звичайно, при цьому не-
минучими є неточності та друкарські помилки,
адже робота над текстом тривала до дня подачі
його до друку, але під час перевидань їх буде
усунуто.
концепція історії ранньовізантійського хер-
сона, безумовно, відбулася. Проте ця книга як
родючий ґрунт дасть паростки багатьом ідеям
та науковим напрямам, що вже пробивають собі
дорогу зі сторінок монографії. ймовірно, вже
сьогодні сергій Борисович доповнив, доопрацю-
вав і навіть значно переробив деякі місця праці.
однак, що зроблено — те зроблено. книгу опуб-
ліковано, і вона стала фактом наукового життя.
З її положеннями можна дискутувати, не погод-
жуватися, але вона є концептуальною історією
одного з міст ромейської імперії. «хто зможе,
нехай зробить краще …».
Айбабин А.И. Этническая история ранневизантийского крыма: автореф. дисс. ... докт. ист. наук, специальность
07.00.06 — археология. — сПб., 1998.
Айбабин А.И. Этническая история ранневизантийского крыма. — симферополь, 1999.
Айналов д.В. развалины храмов // Памятники христианского херсонеса. — М., 1905. — вып. 1.
Болгов Н.Н. Проблемы континуитета в контексте развития античной цивилизации в северном Причерномо-
рье (конец III — VI вв.): автореф. дис. ... д-ра ист. наук, специальность 07.00.03 — всеобщая история. —
н. новгород, 2003.
4 с.Б. сорочан навів чимало подібних прикладів у книзі
«византия IV—IX вв.: этюды рынка».
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 330
Внуков С.Ю. рец.: херсонес таврический в середине I в. до н. э. — VI в. н. э. очерки истории и культуры. коллектив
авторов. — харьков: Майдан, 2004. — 732 с., ил. // ра — 2006. — № 1.
гайдуков Н.е. уваровская базилика: еще раз к вопросу о датировках // херсонес таврический. у истоков мировых
религий. — севастополь, 2001.
гайдуков Н.е. рец.: сорочан с.Б. византийский херсон (вторая половина VI — первая половина х вв.). очерки
истории и культуры. — харьков: Майдан, 2005 // www.patriarchia.ru/db/text/101372.html.
голофаст л.А. стекло ранневизантийского херсона: автореф. дис. ... канд. ист. наук, специальность 07.00.06 —
археология. — М., 1998.
голофаст л.А. стекло ранневизантийского херсонеса // МаиЭт. — симферополь, 2001. — вып. 8.
давня iсторiя україни. — т. 2: скiфо-антична доба. — к., 1998.
домбровский о.И. византийские мозаики херсонеса таврического / Под ред. в.а. кутайсова. — Poznań, 2004.
Завадская И.А. християнство у ранньовiзантiйському херсонесi (за культовими пам’ятками): автореф. дис. ... канд.
іст. наук, спеціальність 07.00.02 — всесвітня історія. — к., 2000.
Завадская И.А. хронология памятников раннесредневековой христианской архитектуры херсонеса (по археоло-
гическим данным) // МаиЭт. — симферополь, 2000а. — вып. 7.
Завадская И.А. христианизация ранневизантийского херсонеса (IV—VI вв.) // МаиЭт. — симферополь, 2003. —
вып. 9.
Зубарь В.М. северный Понт и римская империя (середина I в. до н. э. — I половина VI в.). — к., 1998.
Зубарь В.М. херсонес таврический и население таврики в античную эпоху. — к., 2004.
Зубарь В.М. история изучения сельскохозяйственной округи херсонеса в конце XVIII — середине/третьей четверти
хх вв. // Боспорские исследования. — симферополь; керчь, 2005. — вып. 10.
Зубарь В.М. изучение сельскохозяйственной округи херсонеса таврического на гераклейском полуострове
в 70—80-х гг. хх в. // Боспорские исследования. — симферополь; керчь, 2006. — вып. 11.
Зубарь В.М., Хворостяный А.И. от язычества к христианству. начальный этап проникновения и утверждения
христианства на юге украины (вторая половина III — первая половина VI вв.). — к., 2000.
колобов А.В. Знаковое явление в современной херсонесиаде // новый гиперборей. — Пермь, 2004.
колобов о.В. рец.: херсонес таврический в середине I в. до н. э. — VI в. н. э. очерки истории и культуры. — харь-
ков: Майдан, 2004 // археологiя. — 2005. — № 1.
колтухов С.г., Юрочкин В.Ю. от скифии к готии. очерки истории изучения варварского населения степного и
Предгорного крыма (VII в. до н. э. — VII в. н. э.). — симферополь, 2004.
крыжицкий С.д. херсонес—херсон—корсунь // час Ua. — 2006. — № 6 (16).
крым, северо-восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья. IV—XIII вв. — М., 2003.
Марусик Т. «херсонес таврійський» та українська археологія // україна молода. — 2006. — № 167 (2954).
Науменко В.Є. таврика у контексті візантійсько-хазарських відносин: політико-адміністративний аспект: автореф.
дис. ... канд. іст. наук, спеціальність 07. 00. 02 — всесвітня історія. — к., 2004.
о. Александр [Пелин], протоиерей. топография христианского херсонеса IV—XIV вв.: Дисс. канд. богословия. —
сергиев Посад, 2001 // архив нЗхт.
ранневизантийские сакральные постройки херсонеса таврического / Под ред. а.Б. Бернадского, е.Ю. клениной,
с.г. рыжова. — Poznan, 2004.
романчук А.И. очерки истории и археологии византийского херсона. — екатеринбург, 2000.
Сазанов А.В. города и поселения северного Причерноморья ранневизантийского времени: автореф. дис. ... д-ра
ист. наук, специальность 07.00.06 — археология. — М., 1999.
Сорочан С.Б. византия IV—IX вв.: этюды рынка. структура механизмов обмена. — харьков, 1998.
Сорочан С.Б. византия IV—IX вв.: этюды рынка. структура механизмов обмена. 2-е изд., испр. и доп. — харьков, 2001.
Сорочан С.Б. рец.: романчук а.и. очерки истории и археологии византийского херсона. — екатеринбург: изд-во
уральского ун-та, 2000. — 390 с., 120 рис. // Древности. — 2004. — харьков, 2004.
Сорочан С.Б., Зубарь В.М., Марченко л.В. жизнь и гибель херсонеса. — харьков, 2000.
Сорочан С.Б., Зубарь В.М., Марченко л.В. херсонес — херсон — корсунь. — к., 2003.
Тункина И.В. русская наука о классических древностях Юга россии (XVIII — середина XIX вв.). — сПб., 2002.
Херсонес таврический в середине I в. до н. э. — VI в. н. э. очерки истории и культуры. — харьков, 2004. — т. 2.
Херсонес таврический в третьей четверти VI в. до н. э. — первой половине I в. до н. э. очерки истории и культуры. —
к., 2005. — т. 1.
Храпунов I.М. рец.: херсонес таврический в третьей четверти VI в. до н. э. — первой половине I в. до н. э. очерки
истории и культуры. — к.: академпериодика, 2005 // археологiя. — 2006. — № 2.
Храпунов Н.И. о континуитете администрации византийского херсона // Древности. 2004. — харьков, 2004.
Якобсон А.л. раннесредневековый херсонес // Миа. — 1959. — № 63.
Zanini E. Introduzione all’archeologia bizantina. — roma, 1994.
одержано 27.10.2006
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199448 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:20:32Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Болгов, М.М. 2024-10-07T16:29:53Z 2024-10-07T16:29:53Z 2007 Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры / М.М. Болгов // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 24-30. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199448 Рецензія на книгу: Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры). Харьков: Майдан, 2005. – 1643 с., 470 рис. Працю підготовлено за підтримки внутрішньовузівського гранту Бєлгородського державного університету
 2006 р. ВКГ 126—06. uk Інститут археології НАН України Археологія До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры The new Epoch in Study of Byzantine Cherson. Re.: Sorochan S.B. Byzantine Kherson (second half of the 6th—first half of the 10th cc.): Historical and Cultural Studies Article published earlier |
| spellingShingle | Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры Болгов, М.М. До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища |
| title | Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры |
| title_alt | The new Epoch in Study of Byzantine Cherson. Re.: Sorochan S.B. Byzantine Kherson (second half of the 6th—first half of the 10th cc.): Historical and Cultural Studies |
| title_full | Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры |
| title_fullStr | Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры |
| title_full_unstemmed | Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры |
| title_short | Нова доба у вивченні візантійського Херсона (Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры |
| title_sort | нова доба у вивченні візантійського херсона (сорочан с.б. византийский херсон (вторая половина vi — первая половина х вв.). очерки истории и культуры |
| topic | До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища |
| topic_facet | До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199448 |
| work_keys_str_mv | AT bolgovmm novadobauvivčennívízantíisʹkogohersonasoročansbvizantiiskiihersonvtoraâpolovinavipervaâpolovinahvvočerkiistoriiikulʹtury AT bolgovmm thenewepochinstudyofbyzantinechersonresorochansbbyzantinekhersonsecondhalfofthe6thfirsthalfofthe10thcchistoricalandculturalstudies |