Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е.
Статтю присвячено з’ясуванню можливості існування генетичних зв’язків населення черняхівської культури з етнічними групами України доби середньовіччя (насамперед слов’янами). Рассмотрен вопрос о возможной преемственности между черняховцами и населением древнерусского времени. Статья содержит сравни...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199452 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. / Т.О. Рудич // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 47-57. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859977397966733312 |
|---|---|
| author | Рудич, Т.О. |
| author_facet | Рудич, Т.О. |
| citation_txt | Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. / Т.О. Рудич // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 47-57. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Статтю присвячено з’ясуванню можливості існування генетичних зв’язків населення черняхівської культури з етнічними групами України доби середньовіччя (насамперед слов’янами).
Рассмотрен вопрос о возможной преемственности между черняховцами и населением древнерусского времени.
Статья содержит сравнительный анализ антропологического состава населения черняховской культуры Украины и
славянских групп Х—ХІІІ вв. Результаты исследования позволяют сделать заключение о том, что в постчерняховское время антропологический состав населения существенно изменился на всей территории Украины. Наиболее
выразительно в славянских группах разных территорий эпохи Киевской Руси прослеживаются генетические линии,
ведущие от женских сборных серий черняховской культуры Западной Украины и Буджака. Скорее всего, западноукраинские территории в черняховскую эпоху были исходными для морфологических форм, распространившихся
затем на значительных территориях, которые в средневековье занимали славяне.
The issue of possible succession of Chernyakhiv and Ancient Rus time population is viewed here. The article includes the
comparative analysis of anthropological structure of the population of Chernyakhivska culture of Ukraine and the Slavonic
groups of the 10th—13th cc. The results of the research allow concluding that in post-Chernyakhiv time anthro-pological
structure of the population has changed substantially on whole the territory of Ukraine. The most realistic in Slavonic groups
of various territories of Kyiv Rus epoch are the genealogical lines ascending from the combined series of Chernyakhivska
culture of western Ukraine and Budzhak.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:24:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 47
черняхівська культура припинила своє існуван-
ня у V ст. н. е. Історичні долі її носіїв склалися
по-різному: готські племена, частина союзних їм
аланських племен та пізні скіфи відійшли на захід
(Магомедов 2001), частина населення культури
лісостепової зони, що, на думку археологів, скла-
далася переважно зі слов’ян, лишилася на місцях
та взяла участь у формуванні низки культур, які
пов’язують з етногенезом слов’ян.
вирішення більшості питань етнокультурно-
го розвитку вимагає комплексного дослідження
із залученням різних джерел — археологічних,
історичних, етнографічних та антропологічних,
кожне з яких має свої переваги. на жаль, ант-
ропологія має у своєму розпорядженні меншу
джерелознавчу базу, ніж археологія. оскільки у
багатьох культур I тис. н. е. побутував звичай кре-
мації, матеріалів для краніології не залишилося.
так, перші давньоруські серії датуються лише
X—XIII ст., тобто кілька століть не представ-
лені антропологічним матеріалом. ці століття за
археологічними та історичними даними харак-
теризуються значними міграціями, що охопили
території, де раніше побутувала черняхів-ська
культура, а також сусідні регіони, що усклад-
нює ситуацію. Зважаючи на те, що у післячер-
няхівську добу археологічно зафіксовано пере-
міщення масивів населення, можна припустити,
що групи, які могли бути генетично пов’язані
з черняхівською культурою, не обов’язково
лишалися проживати на тих самих місцях,
ò.î. ðóäè÷
ðîëü íàñåëåíí ×åðí õ²âñüêî¯ êóëüòóðè ó ôîðìóâàíí²
àíòðîÏîëîã²×íîãî ñêëàäó ñëîâ’ íñüêî¯ ëþäíîñò²
óêðà¯íè äðóãî¯ Ïîëîâèíè I — Ïî×àòêó II òèñ. í. å.
© т.о. руДич, 2007
Статтю присвячено з’ясуванню можливості існування генетичних зв’язків населення черняхівської культури з етніч-
ними групами України доби середньовіччя (насамперед слов’янами).
де їх предки локалізувалися в черняхівську
добу. це змушує нас не обмежуватися порівнян-
ням черняхівських і давньоруських матеріалів
виключно за регіонами, а розширити коло
слов’янських серій, що залучалися для порів-
няльного аналізу.
у X—XIII ст. слов’яни проживали на великих
територіях, де раніше мешкали й інші етнічні
групи. т.І. алексєєва, автор найповнішої збір-
ки краніологічних даних, запропонувала схему
поділу східних слов’ян на краніологічні типи
(алексеева 1973; 1999).
Східні слов’яни. Чоловіки. Для диферен-
ціації серій т.І. алексєєва використала череп-
ний покажчик та діаметр вилиць. це дало змогу
виділити в межах поширення східних слов’ян 7
антропологічних типів (табл. 1). у подальшому
дослідниця додала до диференційних ознак кут
кісток носа та його ширину і виділила два ком-
плекси ознак:
1) з ослабленням кута носа пов’язана тенден-
ція до мезокранії, менші розміри поздовжнього
та поперечного діаметрів черепа, вузьке обличчя,
більший зигомаксилярний кут, ширший ніс.
2) з сильно виступаючим носом пов’язана
схильність до доліхокранії, більші розміри че-
репної коробки, ширше обличчя, менший зиго-
максилярний кут, вужчий ніс.
відсоткове співвідношення цих комбінацій
змінюється залежно від географічної локаліза-
ції східнослов’янських груп: у напрямку на схід
збільшується відсоток першої комбінації, у на-
прямку на захід — другої. такий географічний
Yu.V. Boltryk, O.Ye. Fialko
SPInDleS WITh DISk-lIke orIFIceS FroM The ScyThIan SITeS
among the compound spindles of Greek type a small group with disk-like caps is distinguished. review of ornamentation
allows the authors to conclude that it was not the craftsman, but the owner of an object who decorated disk-like orifices.
Based on archaeological data it is concluded that the length of the ivory spindles of Greek type was 20—28.5 cm. however,
more often in use were spindles of 18—23.5 cm long. The quality of material and design of the details confirms that such
spindles were used by women of various social statuses in Scythian society. at the same time, the ethnographic parallels
and find of an ivory composed spindle in the man’s grave of Soboleva Mohyla testify that these spindles were not only of
practical, but also of sacral purpose.
Я Я
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 348
зв’язок дав змогу т.І. алексєєвій дійти висновку
щодо наявності у найсхідніших групах слов’ян
(в’ятичів, кривичів ярославських, костромських
та володимирських) рис, типових для фінно-
угорського (давньомордовського) населення вол-
го-окського межиріччя. таким чином, на думку
дослідниці, мезодоліхокранний вузьколиций тип
із широким та слабо виступаючим носом, що зай-
має східну частину зони слов’янського розселен-
ня, сформувався на фінському субстраті.
Доліхокранний відносно широколиций із
сильно виступаючим носом комплекс характер-
ний для волинян, полоцьких кривичів, а його
мезокранний варіант — для тиверців та древ-
лян х—XIII ст., займаючи західну частину зони
розселення східних слов’ян. східну комбінацію
ознак т.І. алексєєва знаходить у балтських гру-
пах латгалів, земгалів, жемайтів.
Із загальної схеми поширення морфологічних
комплексів східних слов’ян випадають полянсь-
кі території: збільшення черепного покажчика
не поєднується у них зі зменшенням кута кісток
носа. їх провідний тип характеризується мезо-
кефалією у поєднанні з середньою шириною
обличчя та середньошироким сильно виступаю-
чим носом. т.І. алексєєва (алексеева 1973; 1999)
від-значала подібність черепів полянських серій із
частиною черняхівців (Придніпров’я), а останніх —
зі скіфами. це дало їй змогу пояснити відмінності
полян від інших слов’янських серій участю іранців
у формуванні їх морфологічного типу.
Для порівняння черняхівського та
східнослов’янського населення для диференціа-
ції черняхівців нами використано ознаки, що так
добре розділили слов’ян — черепний покажчик,
діаметр вилиць, кут та ширина носа. результати
систематизації за такою схемою засвідчують, що
на території поширення черняхівської культури
україни спостерігали інші комбінації ознак та їх
географічну локалізацію (табл. 2).
Черняхівська культура. Чоловіки. Доліх-
окранні вузьколиці чоловічі групи черняхівців,
які мають слабше виступаючий та вужчий ніс,
концентрувалися в найбільш західних районах
побутування культури — Західній україні (табл. 3)
та Молдові (великанова 1975). така комбінація
ознак не характерна для східнослов’янських
груп доби середньовіччя не лише західноукраїн-
ської, але й інших східнослов’янських територій.
Певною доліхокранією та вузьколицістю серед
східнослов’янських груп відзначалися лише
в’ятичі, але з іншими пропорціями обличчя.
у давньоруську добу на території україни до
вузьколицих форм належали лише люди, по-
ховані у могильнику Шеставиця, але з іншими
пропорціями обличчя та його деталей. До того
Таблиця 1. Краніологічні типи, виділені на основі
збірних чоловічих серій східних слов’ян (за Т. Алексєєвою 1999)
8 : 1 73—74 71—73 74 75 74—76 74—77 77
45 134—136 130—133 129 135 130—132 129—130 132
75.1 31—32 27—30 27 30 27—29 23—26 31
54 : 55 49—51 50—51 51 50 50—52 51—52 50
Племена волиняни, кривичі в’ятичі тиверці, Поляни кривичі словене
полоцькі смоленські, древляни київські ярославські, новгородські
кривичі дреговичі, чернігівські, костромські,
радимичі, переяславські володимирські
сіверяни
ознаки
Доліхокранні Мезокранні суббрахікранія
Широколиці
(відносно) середньолиці вузько-
лиці
Широколиці
(відносно) середньолиці вузьколиці
середня ширина
обличчя
Таблиця 2. Краніологічні типи, виділені на основі збірних чоловічих серій черняхівської культури
8 : 1. черепний покажчик 74,6—74,9 73,3—74,2 75,4—75,8
45. Ширина вилиць 126,7—129,3 130—131,4 131—131,3
75.1. кут носових кісток 25,6—26,9 25—36 28,3—37,5
54 : 55. носовий 48,5—48,8 45—48,8 48,7—49,6
Збірні групи регіонів Західна україна, центральна україна, лівобережжя, Півден-
Молдова нижнє Подніпров’я, нобузьке-тилігульське
Буджак межиріччя
ознаки
Доліхокранні Мезокранні
вузьколиці вузьколиці з тенденцією до серед-
ньої ширини обличчя середня ширина обличчя
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 49
ж серія із Шеставиці виявляє статистичну та
морфологічну подібність до матеріалів із мо-
гильників вікінгів, а не слов’ян.
Доліхокранний вузьколиций з тенденцією до
середньої ширини обличчя тип представляє чер-
няхівське населення центральної україни (табл. 3).
у добу середньовіччя такий комплекс не був ха-
рактерним для мешканців цієї території.
Мезокранні з ширшим (середньошироким)
обличчям форми черняхівців найхарактерніші
для східних та південних районів україни (табл.
4). цей морфокомплекс черняхівців має паралелі
у пізньоскіфських групах. у х—хІІІ ст. мезо-
кранний середньолиций морфологічний тип реп-
резентував частину давньоруського населення
лівобережжя україни (поляни переяславські).
Проте мезокранна з середньошироким облич-
чям комбінація ознак у черняхівців поєднується
з меншими розмірами черепної коробки, іншими
пропорціями обличчя та його деталей, аніж у
найсхідніших груп слов’ян.
отже, морфологічні комплекси ознак та гео-
графічні закономірності їх поширення в черня-
хівському та східнослов’янському масивах не
збігаються. якщо в чоловічих групах черняхівсь-
кої культури найвужче обличчя характерне для
Таблиця 3. Середні значення розмірів та покажчиків черепів із черняхівських могильників України
1. Поздовжній діаметр 19 187,5 26 177,5 80 186,6 73 177,9
8. Поперечний діаметр 20 139,1 28 136,1 79 136,8 73 135,0
17. висотний діаметр (ba-b) 16 138,6 22 130,2 66 137,0 51 130,4
20. висотний діаметр (po-br) 19 115,0 26 110,8 61 115,5 57 111,4
5. Довжина основи черепа 16 102,1 22 94,0 58 103,7 51 97,0
9. найменша ширина лоба 17 94,2 29 95,5 79 95,4 67 93,2
10. найбільша ширина лоба 16 120,0 27 117,4 58 118,9 51 115,3
11. Ширина основи черепа 20 119,5 26 119,3 60 122,4 58 118,7
12. Ширина потилиці 20 110,9 27 106,6 60 109,4 55 109,1
40. Довжина основи обличчя 13 94,6 16 91,7 35 99,3 36 92,2
43. верхня ширина обличчя 18 101,9 27 101,7 59 103,6 49 100,1
45. Ширина вилиць 14 126,7 16 125,9 60 130,0 45 124,1
46. середня ширина обличчя 15 90,4 15 90,7 47 95,4 36 91,4
48. верхня висота обличчя 15 68,1 19 63,9 65 69,7 55 66,5
47. Повна висота обличчя 7 108,0 7 108,0 41 114,6 33 108,7
55. висота носа 14 50,5 19 48,1 65 51,1 54 48,7
54. Ширина носа 17 23,5 21 24,6 66 24,9 53 23,5
51. Ширина орбіти 15 41,5 21 40,5 63 41,3 53 40,2
52. висота орбіти 16 32,4 22 32,0 66 32,7 54 32,6
77. назомалярний кут 16 138,4 24 141,1 55 136,3 44 138,6
zm. Зигомаксилярний кут 14 124,7 16 128,6 46 125,5 32 125,8
Sc. cимотична ширина 13 8,8 17 9,1 50 9,0 38 8,7
SS. симотична висота 12 4,3 16 3,9 50 4,3 38 4,1
32. кут лоба 13 86,6 12 87,1 53 84,3 41 86,2
72. Загальний кут обличчя 12 84,1 13 85,9 53 85,1 38 85,2
75.1. кут носових кісток 10 25,6 10 25,6 40 29,0 26 25,8
8 : 1. черепний 18 74,6 26 76,9 79 73,3 70 76,1
48 : 45. верхньолицевий 13 53,8 13 51,0 58 53,7 44 53,7
52 : 51. орбітний 15 78,1 21 79,1 63 79,8 50 81,2
54 : 55. носовий 15 48,5 19 51,3 64 48,8 50 48,9
SS:Sc. cимотичний 11 48,7 16 42,3 50 48,8 37 46,7
DS:Dc. Дакріальний 7 61,9 10 54,7 28 53,2 21 54,0
Матеріали могильників чернелів-руський, романове село, в. Бугаївка, Дідовщина, Дерев’яна,
романківці, Петриківці, чистилів, журівка, косанове, курники, Маслове,
Біла ромашки, черкаси, черняхів
ознаки
Західна україна центральна україна
чоловіки жінки чоловіки жінки
Mn n nM M Mn
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 350
західного регіону україни, то в добу київської
русі для західного регіону розселення східних
слов’ян були характерні найбільш широколиці
форми (волинські, древлянські, тиверські тери-
торії, полоцькі кривичі та західнослов’янська
група мазовшан). на східному кордоні черняхів-
ського масиву були поширені мезокранні, але
більш широколиці (у черняхівському масштабі)
групи, у той час як у східних слов’ян у схід-
ній зоні концентрувалися найбільш вузьколиці
форми в поєднанні з доліхокранією (сіверяни,
в’ятичі, частина кривичів).
До цього часу порівнювалися лише чоловічі
групи. Проте для більш чіткого з’ясування ант-
ропологічної ситуації до порівняльного аналізу
слід залучити жіночі серії. чоловічі групи вважа-
ються більш мобільними, вони є кращим мате-
ріалом для вивчення міграційних процесів, а
жіночі — ліпше характеризують морфологічний
тип субстратного населення території.
Морфологічні комплекси в жіночих групах та
їх локалізація у межах як черняхівського, так і
східнослов’янського масивів відрізняються від
чоловічих. За основу класифікації жіночих серій
(за аналогією з чоловічими) нами було взято че-
репний покажчик та ширину вилиць, що дало
змогу згрупувати серії таким чином (табл. 5).
Східні слов’яни. Жінки. як і слід було очі-
кувати, жіночий слов’янський масив виявився
менш строкатим, ніж чоловічий. Доліхокранний
Таблиця 4. Розміри та покажчики черепів із могильників
черняхівської культури Лівобережної України та Причорномор’я
1. 22 184,2 15 179,3 22 184,4 19 178,6 8 184,6 18 175,7
8. 22 139,0 14 134,9 21 136,7 20 137,7 8 139,0 18 135,1
17. 15 137,1 9 131,2 15 136,9 12 132,8 6 135,8 10 129,0
20. 17 116,5 12 111,8 20 113,4 19 178,6 7 113,6 13 110,6
5. 16 104,4 9 99,2 13 104,6 10 116,7 5 99,4 8 97,1
9. 22 95,0 14 93,3 22 95,5 18 93,9 8 94,3 18 94,3
10. 21 119,4 13 114,8 19 117,0 16 116,7 7 118,7 14 117,4
11. 15 122,9 11 117,9 19 123,3 16 121,9 6 125,8 14 117,4
12. 19 108,8 12 106,7 22 107,4 20 106,1 7 109,6 11 107,9
40. 8 100,8 6 93,5 7 94,3 3 94,3 4 94,5 8 92,8
43. 17 104,2 11 98,7 19 104,0 12 99,8 8 103,3 15 101,0
45. 10 131,3 8 122,6 12 131,4 10 126,3 6 131,0 12 121,9
46. 11 94,2 8 90,5 8 95,3 6 93,2 2 90,5 12 92,1
48. 15 69,4 12 64,5 11 70,2 8 64,5 7 71,7 12 66,5
47. 5 113,8 6 105,9 7 113,4 1 114,0 4 116,3 10 106,4
55. 16 51,2 11 47,6 14 50,4 8 46,9 6 51,1 10 49,5
54. 15 23,9 13 22,5 12 23,5 8 22,4 8 25,2 12 24,3
51. 17 41,1 12 39,5 16 41,2 7 39,6 6 40,5 13 39,5
52. 15 31,9 11 32,1 15 33,0 10 31,1 6 32,5 15 32,2
77. 15 137,1 7 137,4 16 137,6 11 140,3 7 135,7 14 136,9
zm. 10 126,8 7 128,6 7 126,9 3 127,0 5 124,8 13 126,8
Sc. 15 9,1 7 8,6 7 8,6 2 11,5 4 9,8 10 10,6
SS. 15 4,5 7 3,8 7 3,9 2 3,5 3 6,5 10 4,2
32. 13 83,9 9 86,9 6 82,0 3 85,0 5 80,8 10 85,8
72. 11 84,1 9 83,0 5 85,8 2 84,5 4 84,8 9 25,7
75.1 7 28,3 7 25,3 3 25,0 1 25,0 2 37,5 7 25,7
8:1. 22 75,8 13 75,5 21 74,2 19 77,4 8 75,4 18 76,9
48:45. 9 52,9 7 53,7 8 53,5 6 51,4 6 55,2 11 53,9
52:51. 14 78,0 11 80,9 15 79,5 7 77,8 6 80,5 13 81,9
54:55. 10 48,7 10 47,2 10 45,0 6 51,2 6 49,6 10 49,4
SS:Sc. 14 50,5 7 45,9 7 44,6 2 30,7 4 59,2 10 40,6
DS:Dc. 8 58,3 5 54,7 4 51,8 1 66,6 — — 3 55,5
Матеріали Боромля, сад, успенка, лохвиця, кантемирівка, нагорне, холмське, вікторівка, городок, каборга,
могильників соснова кам’янка-анчекрак, коблеве, ранжеве
Покажчик
лівобережжя Буджак Південнобузько-тилігульське межи-
річчя
чоловіки жінки жінки жінкичоловіки чоловіки
n n n n nM nM M M M M
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 51
у поєднанні з середньошироким обличчям та
сильно або середньовиступаючим носом ком-
плекс був характерний для серій дреговичів,
радимичів, в’ятичів, сіверян, полян чернігівсь-
ких, тобто він займав територію, що тягнеться
смугою уздовж північного кордону україни.
найближчі паралелі знаходимо у групах балтів
II—XIII ст. (прусів, селів, земгалів та жемайтів).
Перелічені слов’янські серії відрізняються від
балтських хіба що ширшим носом (дреговичі
та радимичі).
Мезокранний відносно широколиций з се-
редньошироким та середньовиступаючим но-
сом морфотип характерний для древлян-во-
линян, тиверців, населення галицької землі
(хорватів), полян переяславських. Мезокранні ши-
роколиці (чи відносно широколиці) форми типові
для більшості жіночих серій різних слов’янських
територій. на заході це серії хорваток (півден-
них), моравок та віслянок (з дещо вужчим но-
сом), лужичанок та богемок (з ширшим носом).
на сході мезокранний з тенденцією до широко-
лицесті, з широким слабо- та середньовиступа-
ючим носом тип був характерним також для кри-
вичів смоленських, ярославських, костромських
та володимирських, але ширина обличчя та дещо
слабше виступаючий ніс зближують ці кривиць-
кі серії з фінно-угорським населенням.
на загальному тлі відносно широколицих та
широколицих жіночих груп дещо виділяється
територія, яку займали поляни київські. Для них
були характерні мезокранія із середньошироким
обличчям, середньошироким носом, який висту-
пає помірно та сильно. Близьким комплексом
з-поміж слов’янських груп характеризуються по-
морянки, полянки польські та частина словачок.
Черняхівська культура. Жінки. Морфоло-
гічні типи жінок та їх локалізація у черняхів-
ську добу досить істотно відрізняється від
давньоруського матеріалу. окремі типові для
черняхівок комплекси взагалі не трапляються
на нашій території у більш пізній час (табл. 6).
це насамперед стосується вузьколицих груп.
Долі-хокранні вузьколиці та вузьконосі форми
характеризують черняхівське жіноче населення
нижнього Придніпров’я. Мезокранні з вузьким
обличчям та середньошироким носом черепа, що
репрезентують жіноче населення черняхівської
культури Молдови (великанова 1975) та Буго-
тилігульського межиріччя (табл. 4), також не
характерні для східнослов’янських територій.
Для слов’янських груп середньовіччя типова
більша ширина обличчя. Мезокранні відносно
широколиці з середньошироким носом форми
репрезентують черняхівських жінок із території
Буджака, але з дещо вужчим носом (табл. 4) та
Західної україни, але з ширшим носом (табл. 3).
у добу середньовіччя близький морфологічний
комплекс мали мешканки галицької землі, хор-
ватки, моравки та віслянки, а з дещо ширшим
носом — значна кількість східнослов’янських
груп: древлянки-волинянки, тиверські жінки,
Таблиця 6. Краніологічні типи, виділені на основі черняхівських жіночих збірних серій
8 : 1. черепний покажчик 75,3—76,9 76,1 76,9—77,4
45. Ширина вилиць 121,9—122,6 124,1 125,9—126,3
75.1. кут носових кісток 22,9—26,6 25,8 25—25,6
54 : 55. носовий покажчик 47,2—49,4 46,7 51,2—51,3
групи Молдова, Південнобузько-тилі- центральна україна Західна україна,
гульське межиріччя, лівобереж- Буджак
жя, нижнє Подніпров’я
ознаки
Мезокранні
вузьколиці середня ширина
обличчя
Широколиці або відносно
широколиці
Таблиця 5. Краніологічні типи, виділені на основі східнослов’янських жіночих збірних серій
8 : 1. черепний покажчик 73,9—74,7 76,1 75,8—77,7
45. Ширина вилиць 122,2—125,7 124,1 126,3—128,3
75.1. кут носових кісток 20,3—26 25,8 21,3—23,7
54 : 55. носовий покажчик 50,5—52 46,7 47,9—52,9
Племена Дреговичі, радимичі, Поляни київські Древляни-волиняни, тиверці,
в’ятичі, поляни чернігівські, східні хорвати (галичина),
сіверяни поляни переяславські
ознаки
Доліхокранні Мезокранні
середня ширина обличчя середня ширина
обличчя
Широколиці або відносно
широколиці
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 352
населення давньоруської доби
східнослов’янських територій.
таким чином, окремі, але далеко не всі мор-
фологічні типи, наявні на могильниках чер-
няхівської культури україни, мають аналогії
серед населення територій, які охоплювали
слов’яномовні групи доби середньовіччя. За-
гальні характеристики жіночих серій черняхівок
та населення доби київської русі залишаються
найбільш незмінними хіба що для території За-
хідної та частково центральної україни.
у I тис. н. е. — час досить значних міграцій —
слов’янська колонізація охопила землі, до цього
заселені іншими народами, певні переміщення
проходили й у межах самого слов’янського маси-
ву. Зважаючи на це, інколи морфологічно близь-
кими виявляються територіально далекі групи,
тому слід уважно розглядати можливі генетич-
ні лінії, що ведуть від населення черняхів-ської
культури до населення доби середньовіччя ок-
ремих територій.
Для точнішого з’ясування місця збірних серій
черняхівців та середньовічних слов’ян ми скорис-
талися методами багатовимірної статистики.
Чоловіки. До міжгрупового аналізу нами
було залучено 14 чоловічих серій. черняхівську
культуру репрезентують збірні групи черепів За-
хідної та центральної україни, Молдови, збірні
групи з Буджака, з Південного Буго-тилігульсь-
кого межиріччя та нижнього Подніпров’я (табл.
3, 4). При цьому було використано мате-ріали
г.Ф. Дебеца (Дебец 1948), М.с. великанової
(великанова 1975), т.с. кондукторової (кон-
дукторова 1978), П.М. Покаса (Покас 2000),
т.о. рудич (рудич 1995; 1999; 2003а; 2003b;
2004). Давньоруську добу представлено збір-
ними серіями сіверян (алексеева 1973; Покас
1987), полян переяславських (алексеева 1973),
полян київських (Зиневич 1967; алексеева 1973;
орлов, Моця, Покас 1985; Покас 1988а; козак
2000), полян чернігівських (алексеева 1973;
Покас 1988b), древлян-волинян (Дебец 1948;
рудич 2003с), галицької Землі (рудич 1998) та
тиверців (великанова 1975). усі групи походять
із територій поширення черняхівської культури
або тяжіють до них.
серії було проаналізовано методом факторно-
го аналізу (далі — МгФ) (Дерябин 1982). найви-
разніше черняхівські та східнослов’янські групи
диференціюють покажчики пропорцій обличчя
та черепа. серії порівнювалися за такими пока-
жчиками: черепний, верхньолицевий, орбітний,
носовий та ознаками: ширина лоба, висота че-
репа, кути горизонтального профілювання об-
личчя, кут носа.
Після факторизації кореляційної матриці
було виділено два головних фактори, у яких
власна маса більша за одиницю. найбільші до-
рис. 1. розподіл чоловічих серій черняхівської культури
та східних слов’ян доби середньовіччя у просторі двох
факторів: 1 — тиверці; 2 — збірна черняхівської куль-
тури Молдови; 3 — волиняни-древляни; 4 — східні хор-
вати (галич); 5 — збірна черняхівської культури лівобе-
режжя; 6 — поляни чернігівські; 7 — поляни київські;
8 — поляни переяславські; 9 — сіверяни; 10 — збірна
черняхівської культури центральної україни; 11 — збір-
на черняхівської культури нижнього Придніпров’я;
12 — збірна черняхівської культури Буджака; 13 — збірна
черняхівської культури Південного Бугу-тилігулу; 14 —
збірна черняхівської культури Західної україни
полянки переяславські, чернігівські, словенки
новгородські, частина кривичів, а з західних
слов’ян — богемки та лужичанки.
Морфологічний комплекс із мезокранією,
середньошироким обличчям із середньоширо-
ким носом характеризує черняхівське жіноче
населення центральної україни (табл. 3). у
добу середньовіччя близьке поєднання ознак
зі східнослов’янськими групами мали поляни
київські, із західнослов’янських — поморяни,
поляни польські та частина словаків. отже, для
центральної україни на матеріалі жіночої ви-
бірки теж можна говорити про певну біологічну
спадкоємність між давньоруським та черняхівсь-
ким населенням, хоча слід зауважити, що цей
морфологічний комплекс не характерний для
інших східнослов’янських груп, а дещо ближ-
чий до західнослов’янських серій — поморян,
полян польських. Можливо, це пов’язано з суб-
стратним дослов’янським населенням, яке мало
паралелі у вузьколицих балтських серіях. До
того ж, використання ретроспективного мето-
ду в антропології потребує обережності. Досить
близький комплекс, але з мезокранією на межі
з доліхокранією, з тенденцією до вузьколицес-
ті та вузьконосості мали жінки черняхівської
культури лівобережжя україни (табл. 4). цей
комплекс не знаходить близьких аналогій серед
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 53
датні навантаження після варімаксної ротації
за 1-м фактором мають ширина лоба, носовий
покажчик, кути горизонтального профілювання
обличчя, а найбільші від’ємні навантаження —
верхньолицевий та орбітний покажчики (40,4 %).
За 2-м фактором найбільші додатні навантажен-
ня несуть висота черепа, черепний покажчик, а
від’ємні — кут носа (21,5 %).
За результатами аналізу всю сукупність було
поділено за навантаженнями двох факторів. cерії
було вписано у простір двох головних факторів
поліморфізму за факторною вагою (рис. 1).
Давньоруський та черняхівський масиви роз-
діляють передусім ознаки, що несуть наванта-
ження на 1-й фактор. східнослов’янські групи
відрізняються від черняхівських ширшим за
покажчиком обличчям, слабше профільованим
у горизонтальній площині, з нижчими орбіта-
ми, ширшими носом та лобом. отже, характер
відмінностей відрізняється від того, який слід
було б очікувати у випадку генетичної спорід-
неності черняхівського та середньовічного на-
селення. теоретично можна було б припустити
збільшення черепного покажчика в слов’янських
серіях як наслідок брахікефалізації, але у нашо-
му випадку це не носить тотального характеру,
а в окремих групах слов’ян черепний покажчик
навіть менший, ніж у черняхівців. З огляду на
це можна говорити про значні зміни в складі
населення, принаймні чоловічої його частини,
у другій половині I тис. н. е. практично на всій
території існування черняхівської культури.
Жінки. До міжгрупового аналізу було залуче-
но 14 серій жіночих черепів. черняхівську куль-
туру представляли збірні серії різних територій:
Західної, центральної україни (табл. 3), лівобе-
режжя, Буджака, П. Буго-тилігульського межи-
річчя (табл. 4), нижнього Придніпров’я (кон-
дукторова 1958), Молдови (великанова 1975).
Давньоруські жінки були представлені збірними
групами полян київських (Зиневич 1967; алексе-
ева 1973; орлов, Моця, Покас 1985; Покас 1988а;
козак 2000), переяславських (алексеева 1973),
чернігівських (алексеева 1973; Покас 1988в),
сіверянських (алексеева 1973; Покас 1987),
волинсько-древлянських (Дебец 1948; рудич
2003с), тиверських (великанова 1975) та хор-
ватських (галицьких) територій (рудич 1998).
найвиразніше розділив черняхівські та
східнослов’янські жіночі серії аналіз, що прово-
дився за черепним, лицевим, орбітним, носовим
покажчиками, висотою черепа, шириною лоба,
кутами горизонтального профілювання облич-
чя, кутом носа. Після факторизації кореляційної
матриці було виділено два головних фактори, у
яких власна маса більша за 1.
найбільші додатні навантаження на 1-й фак-
тор несе кут носа, а найбільші від’ємні — череп-
ний покажчик, ширина лоба, висота черепа,
назомалярний кут. За 2-м фактором найбільші
додатні навантаження несуть орбітний та лице-
вий покажчики, а найбільші від’ємні — носовий
покажчик та зигомаксилярний кут.
За результатами факторного аналізу всю су-
купність було поділено за навантаженнями двох
факторів. серії було вписано у простір двох го-
ловних факторів поліморфізму за факторною ма-
сою (рис. 2). Масив черняхівських груп, до якого
входять жінки центральної україни, лівобере-
жжя, нижнього Дніпра та Південнобузько-тилі-
гульського межиріччя, відходить до поля, що ха-
рактеризується меншим черепним покажчиком,
нижчою черепною коробкою, вужчим обличчям,
різкіше профільованим, із вищими орбітами та
вужчим носом, що більше виступає. жодна зі
східнослов’янських серій до цього поля не пот-
рапляє. Дещо інші пропорції виявляє збірна
серія черняхівських жінок Західної україни, що
за пропорціями обличчя та черепа більше тяжіє
до жіночих слов’янських груп. З серіями полян
переяславських, сіверян та полян чернігівських
вона потрапляє до факторного поля, що має такі
характеристики: менший черепний покажчик,
нижча черепна коробка, ширше, але краще про-
фільоване на назомалярному рівні та гірше на
зигомаксилярному рівні обличчя, нижчі орбіти,
рис. 2. розподіл жіночих серій черняхівської культури
та східних слов’ян доби середньовіччя у просторі двох
факторів: 1 — збірна черняхівської культури Західної
україни; 2 — збірна черняхівської культури Молдови;
3 — збірна черняхівської культури центральної україни;
4 — східні хорвати (галич); 5 — черняхівська культу-
ра лівобережжя; 6 — поляни чернігівські; 7 — поля-
ни київські; 8 — поляни переяславські; 9 — сіверяни;
10 — збірна черняхівської культури Південнобузько-
тилігульського межиріччя; 11 — збірна черняхівської
культури нижнього Подніпров’я; 12 — збірна чер-
няхівської культури Буджака; 13 — тиверці; 14 — древ-
ляни-волиняни
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 354
ширший, але сильніше виступаючий ніс. Досить
близькими черняхівкам західного регіону вияви-
лися жінки волинсько-древлянських та тиверських
територій, але черняхівки відрізняються меншим
черепним покажчиком, нижчою черепною короб-
кою, різкішим горизонтальним профілюванням
на назомалярному рівні та різкішим виступан-
ням носа. найближчим за пропорціями черепа
та обличчя до східнослов’янських широколицих
та відносно широколицих груп виявилося жіно-
че населення Буджака. ця збірна група разом із
серіями древлян-волинян та тиверців потрапила
до поля, що характеризується більшим черепним
покажчиком, вищими черепними коробками, ни-
жчим обличчям, гірше профільованим у горизон-
тальній площині, з нижчими орбітами, ширшим,
але менше виступаючим носом.
отже, характер відмінностей черняхівських та
слов’янських жіночих серій за лінійними розміра-
ми та покажчиками в різних регіонах має різний
характер, що зайвий раз доводить неможливість
пояснення цих відмінностей виключно епохаль-
ною мінливістю. Максимально збігаються як за
лінійними ознаками, кутами, так і за покажчика-
ми пропорцій черепа, обличчя та його деталей із
середньовічними слов’янськими групами збірні
жіночих черепів черняхівської культури Західної
україни та Буджака. цікаво, що черняхівки Захід-
ної україни виявилися ближчими до слов’янських
груп східніших територій — полянських та сіве-
рянських, а жінки з Буджака — до середньовічно-
го населення древлянсько-волинських територій.
отже, спостерігається певна спорідненість окре-
мих слов’янських груп доби середньовіччя та чер-
няхівської культури, але не на тих самих терито-
ріях, що може відбивати міграції, які мали місце
у післячерняхівську добу. За результатами ста-
тис-тичного аналізу найвиразніше простежуєть-
ся генетична спорідненість між черняхівськими
жі-ночими групами Західної україни та Буджака
із давньоруськими серіями.
така ситуація змусила розширити коло
залучених до міжгрупового аналізу серій
слов’янськими групами сусідніх територій, а
також серіями вельбарської культури Польщі.
Зважаючи на відмінності в методиках різних
авторів, ми звузили коло ознак, за якими порів-
нювалися популяції.
Чоловіки. До міжгрупового аналізу було за-
лучено 24 чоловічі серії, що репрезентують збір-
ні серії черняхівської культури різних регіонів
вельбарської культури Польщі (kozak-zychman
1996), слов’янських груп україни та близьких
територій, груп західних слов’ян (алексеева
1973).
через відсутність інформації про профілю-
вання обличчя у серіях західних слов’ян, їх
порівнювали за 10 лінійними ознаками, а в окре-
мих варіантах аналізу — з урахуванням пока-
жчиків.
Під час порівняння за лінійними ознаками
чоловічі серії черняхівської і вельбарської куль-
тур та серії слов’ян було насамперед розділено
за ознаками, що несуть навантаження за 1-м
фактором: довжина черепної коробки, висота та
ширина обличчя, ширина орбіт (додатні наван-
таження), а також висота орбіт (від’ємні наван-
таження). Збірні групи черняхівського та вель-
барського кола відрізняються від слов’янських
меншою довжиною черепної коробки, меншими
розмірами обличчя, вужчими та вищими орбі-
тами. За результатами кластеризації результатів
факторного аналізу (ієрархічна процедура, ме-
тод Word, дистанція евкліда) черняхівські групи
Західної, центральної та лівобережної україни,
а також вельбарські серії кашубії та групи Мас-
ломенч-грудек потрапили до окремого кластера,
в який входить одна слов’янська серія — помо-
ряни. від інших слов’янських груп черняхівські
серії суттєво відрізняються.
утім найбільш чітко диференціює слов’янські
та черняхівські серії варіант аналізу з використан-
ням таких покажчиків: лицевого, орбітного,
носового, висоти черепа та ширини лоба. За
результатами кластеризації результатів фактор-
ного аналізу саме за цими ознаками черняхівські
збірні групи лісостепу, а також вельбарська серія
з кашубії потрапили до одного кластера, в який
не входить жодна слов’янська серія.
отже, розширення кола груп, залучених до
міжгрупового аналізу, загальної ситуації не
змінило. Збірні чоловічі серії черняхівської
культури україни суттєво відрізняються від
слов’янських серій різних територій як за ліній-
ними ознаками, так і покажчиками. це дає змо-
гу говорити про суттєві зміни антропологічно-
го складу населення україни у другій половині
I тис. н. е., що особливо яскраво проявилося під
час аналізу чоловічих груп.
Жінки. До аналізу було залучено 25 жіно-
чих груп, що представляли збірні серії різних
черняхівських територій, вельбарської культу-
ри (kozak-zychman 1996), слов’ян із території
україни та сусідніх земель, західних слов’ян із
території Польщі (алексеева 1973). серії порів-
нювалися за 10 лінійними ознаками за методом
головних факторів.
Після факторизації кореляційної матриці було
виділено 3 головних фактори, у яких власна маса
більша за 1. За 1-м фактором найбільші додатні
навантаження несуть ширина обличчя, черепа,
лоба і носа; за 2-м фактором — висота обличчя,
носа та орбіт; за 3-м фактором — довжина та
висота черепа, ширина орбіт. За результатами
факторного аналізу всю сукупність було поділе-
но за навантаженнями трьох факторів.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 55
у жіночих серіях чіткої диференціації між
черняхівками та жінками давньоруської доби не
спостерігається.
За ознаками, що несуть навантаження за 1-м
фактором, збірні черняхівської культури цент-
ральної і лівобережної україни, Молдови, ниж-
нього Придніпров’я істотно відрізняються від
жіночих серій волино-древлянських, тиверських,
хорватських (галицьких) територій та меншою
мірою, полянських груп, віслян, дреговичів, тобто
тих груп східних слов’янок, для яких характерні
значні широтні розміри. від більш вузьколицих
слов’янських серій черняхівські серії відрізня-
ються передусім більшою довжиною та висотою
черепної коробки та вужчим носом (навантажен-
ня на 3-й фактор). До широколицих слов’янських
форм морфологічно та статистично найближчими
є черняхівки Буджака та групи Масломенч-грудек
(особливо до збірних древлянок-волинянок). чер-
няхівки Західної україни тяжіють до широколи-
цих східнослов’янських груп тиверських та хор-
ватських територій, але найбільшу статистичну
подібність виявляють до жіночих груп віслян та
дреговичів. Досить близькими до них виявилися
полянки київські та переяславські, поморянки.
серії було проаналізовано й після заміни
довжини та ширини черепа, ширини та висо-
ти орбіт, ширини та висоти носа на покажчики.
Після факторизації кореляційної матриці було
виділено 2 головних фактори, у яких власна
маса більша за 1. За 1-м фактором найбільші
додатні навантаження несуть черепний та ор-
бітний покажчики; за 2-м фактором найбільше
додатне навантаження має лицевий покажчик, а
від’ємне — носовий; за 3-м фактором найбільші
від’ємні навантаження несуть висота черепа та
ширина лоба.
найбільше черняхівські та слов’янські групи
диференціюють ознаки, що несуть навантажен-
ня за 2-м фактором (ширина обличчя та носа).
черняхівки мали вужчі обличчя та ніс. особ-
ливо це стосується жінок лівобережжя, цент-
ральної україни та нижнього Дніпра, а також
груп вельбарської культури Мазовії-Підлясся
та словінсько-Дравської. До найширшого кола
слов’янських груп відходить жіноча збірна
черняхівської культури Західної україни. З усіх
черняхівських серій вона виявляє максимальну
подібність із різними групами слов’янок.
результати факторного аналізу було піддано
кластеризації (ієрархічна процедура, відстань ев-
кліда, метод Word). Максимальну подібність до
великого кола слов’янських серій (сіверян, ради-
мичів, в’ятичів, дреговичів, полян переяславських,
чернігівських та польських) виявила черняхівська
збірна Західної україни. серія черняхівок Буджа-
ка та жінок масломенчської групи вельбарської
культури східної Польщі виявила подібність до
жінок галицьких територій (східнохорватських)
та древляно-волинських груп.
отже, лише збірна жіноча серія черняхівсь-
кої культури Західної україни виявляє найбільшу
подібність до груп слов’ян X—XIII ст., переваж-
но східних і меншою мірою західних слов’ян.
Подібність фіксується і за лінійними ознаками,
і за покажчиками черепа, обличчя, деталей об-
личчя. жіноча група з Буджака за пропорціями
черепа та обличчя виявляє подібність до цілої
низки слов’янських серій X—XIII ст.: древлян,
тиверців, населення галичини (а також до хор-
ваток, моравок, словачок). Проте слід зауважити,
що черняхівки Буджака дещо відхиляються в бік
балтських серій — латгалів та жемайтів. З огляду
на певну морфологічну подібність буджацької
жіночої серії з групами вельбарської культури
Польщі та групами зі східної Прибалтики I—
V ст. подібне відхилення в бік середньовічних
балтських серій зрозуміле. Можливо, черняхівки
Буджака генетично пов’язані з населенням куль-
тури етулія, в якому деякі дослідники вбачають
слов’ян. на жаль, населення останньої надавало
перевагу обряду кремації, який не залишив ма-
теріалу для краніологів.
результати проведеного дослідження дають
змогу стверджувати, що в слов’янських серіях
різних територій доби середньовіччя найвираз-
ніше простежуються генетичні лінії, що йдуть
від жіночого населення черняхівської культури
Західної україни, Буджака та масломенчської
групи вельбарської культури Польщі. Швидше
за все, західноукраїнські та східнопольські те-
риторії у черняхівську добу були вихідними для
морфологічних форм, що потім поширилися на
значні території, які в епоху середньовіччя зай-
мали слов’яни. Певною мірою можна говорити
про генетичний зв’язок між жіночим населенням
черняхівської культури центральної україни
та полянками київськими, хоча тут і фіксуєть-
ся приплив нового населення, але зберігаються
антропологічні зв’язки з північно-західними
серіями.
у цілому склад чоловічого населення у пос-
тчерняхівську добу суттєво змінився на всій
території, яку раніше займала культура. слід
відзначити, що пропорції черепа, обличчя та
його деталей східнослов’янських чоловічих
серій давньоруської доби (у тому числі стате-
вого диморфізму) близькі тим, що характеризу-
ють жіночі черняхівські серії Західної україни,
Буджака та масломенчської групи вельбарської
культури Польщі. це також може свідчити на
користь того, що перелічені західноукраїнські
та східнопольські території у черняхівську добу
були вихідними для морфологічних форм, що
потім поширилися на значні території, які в епо-
ху середньовіччя займали слов’яни.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 356
Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян. — М.: изд-во Мгу, 1973. — 329 с.
Алексеева Т.И. история изучения антропологического состава восточных славян // восточные славяне. антропо-
логия и этническая история. — М.: научный мир, 1999а. — с. 10—29.
Алексеева Т.И. Этногенез и этническая история восточных славян. восточные славяне. антропология и этническая
история. — М.: научный мир, 1999b. — с. 307—315.
Великанова М.С. Палеоантропология Прутско-Днестровского междуречья. — М.: наука, 1975. — 283 с.
дебец г.Ф. Палеоантропология ссср // тиЭ. — 1948. — т. 4. — 392 с.
Зиневич г.П. очерки палеоантропологии украины. — к.: наук. думка, 1967. — 239 с.
козак а.Д. новые материалы из средневековых славянских могильников Поднепровья (григоровка, Бучак) // народы
россии: от прошлого к современности. антропология. — М., 2000. — ч. 2. — с. 243—260.
кондукторова Т.С. антропологические материалы черняховской культуры украины // Могильники черняховской
культуры. — М., 1979а. — с. 163—204.
кондукторова Т.С. Палеоантропологический материал из могильника полей погребальных урн херсонской области //
сов. антропология. — 1958. — № 2. — с. 69—79.
Магомедов Б.В. черняховская культура. Проблема этноса. — lublin: Widawnictwo Universytetu Marii curie—
Sklodowskiej, 2001. — 290 c.
орлов р.С., Моця А.П., Покас П.М. исследование летописного Юрьева на роси и его окрестностей // Земли Южной
руси в IX—XIV вв. — к.: наук. думка, 1985. — с. 30—62.
Покас П.М. До антропології середньовічного населення басейну р. Псел // археологія. — 1987. — № 58. —
с. 94—98.
Покас П.М. антропологическая характеристика погребений // славянские памятники у с. Монастырек на среднем
Днепре. — к.: наук. думка, 1988a. — с. 136—138.
Покас П.М. средневековое население среднего Подесенья по данным антропологии // чернигов и его округа в
Іх—хІІІ вв. — к.: наук. думка, 1988b. — с. 118.
Покас П.М. новые антропологические материалы к проблеме дифференциации черняховской культуры // народы
россии: от прошлого к современности. антропология. — М.: старый сад, 2000. — ч. 2. — с. 260—273.
рудич Т.о. антропологічні матеріали з черняхівського могильника черкаси-центр // археологічні дослідження на
черкащині. — 1995. — вип. 1. — с. 87—97.
рудич Т.о. До питання про антропологічний склад населення черняхівської культури на території середнього
Подніпров’я // археологія. — 1999. — № 4. — с. 64—75.
рудич Т.о. антропологічний склад населенння давнього галича // галич та галицька земля. — к., 1998. —
с. 119—124.
рудич Т.о. антропологічний склад населення черняхівської культури лівобережної україни // археологічний лі-
топис лівобережної україни. — № 2. — 2002; № 1. — 2003a. — Полтава, 2003a. — с. 205—213.
рудич Т.о. антропологічний склад населення черняхівської культури Північного Причорномор’я // археологія. —
2003b. — № 4. — с. 19—32.
рудич Т.о. антропологічний склад населення північних районів україни х—хIII ст. (правий берег Дніпра) // Vita
antiqa. — к., 2003с. — № 5/6. — с. 202—214.
рудич Т.о. антропологічний склад населення черняхівської культури Західної україни // археологія. — 2004. —
№ 3. — с. 388—397.
Kozak-Zychman W. charakterystyka antropologiczna ludnoszczny z mlodszego okresu rzymskiego. — lublin: Widawnictwo
Universytetu Marii curie-Sklodowskiej, 1996. — 163 s.
одержано 20.09.2006
Т.А. рудич
роль населения черняховской культурЫ в ФорМировании
антроПологического состава славянского населения
украинЫ второй ПоловинЫ І — начала ІІ тыс. н. э.
рассмотрен вопрос о возможной преемственности между черняховцами и населением древнерусского времени.
статья содержит сравнительный анализ антропологического состава населения черняховской культуры украины и
славянских групп х—хШ вв. результаты исследования позволяют сделать заключение о том, что в постчерняхов-
ское время антропологический состав населения существенно изменился на всей территории украины. наиболее
выразительно в славянских группах разных территорий эпохи киевской руси прослеживаются генетические линии,
ведущие от женских сборных серий черняховской культуры Западной украины и Буджака. скорее всего, западно-
украинские территории в черняховскую эпоху были исходными для морфологических форм, распространившихся
затем на значительных территориях, которые в средневековье занимали славяне.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 57
T.O. Rudych
The role oF The chernyakhIVSka cUlTUre PoPUlaTIon In ForMaTIon
oF anThroPoloGIcal STrUcTUre oF The SlaVonIc PoPUlaTIon oF UkraIne
In The SeconD halF oF The 1st — The BeGInnInG oF The 2nd МIllennIa aD
The issue of possible succession of chernyakhiv and ancient rus time population is viewed here. The article includes the
comparative analysis of anthropological structure of the population of chernyakhivska culture of Ukraine and the Slavonic
groups of the 10th—13th cc. The results of the research allow concluding that in post-chernyakhiv time anthro-pological
structure of the population has changed substantially on whole the territory of Ukraine. The most realistic in Slavonic groups
of various territories of kyiv rus epoch are the genealogical lines ascending from the combined series of chernyakhivska
culture of Western Ukraine and Budzhak.
Êíèæêîâèé îãëÿä
Зубарь В.М., Сон Н.А. Северо-Западное Причерноморье в античную эпоху. Основные тенденции
социально-экономического развития // МаиЭт. — Supplementum. — вып. 3. — симферополь, 2007 — 240 с.
книгу присвячено основним тенденціям соціально-економічного розвитку Борисфена, ольвії, ніконія і тіри протягом
античної епохи. на широкому історичному тлі і за комплексного використання усіх доступних джерел піднято питання
характеру землеволодіння, рівня розвитку ремесла, торгівлі і особливостей характеру економічного розвитку регіону.
ці цій основі зроблено спробу моделювання динаміки соціальної структури населення і особливостей виробничих відно-
син протягом усього досліджуваного періоду.
Попович І. Закарпаття за доби раннього заліза. —
krakоw — lwоw: Wydawnictwo Uniwersytetu jagiellonskiegop. — 2006. — 121 c.
робота є важливим внеском у вивчення проблем ранньозалізного періоду не лише карпатського регіону, а й центрально-
східної Європи. Дослідження поселень на великій площі, вперше проведені автором монографії, дали змогу визначити
характер житлово-господарських комплексів, схарактеризувати основні напрями господарської діяльності куштановицького
населення Закарпаття. вихід цієї книги є найкращим вшануванням пам’яті вченого-археолога Івана Поповича.
Древнейший теменос Ольвии Понтийской // МаиЭт. — Supplementum. — вып.2. — симферополь, 2006. — 504 с.
над роботою працював великий колектив авторів. у ній наведено основні результати дослідження різноманітних мате-ріалів
із розкопок Західного теменосу в ольвії Понтійській. розглянуто топографію, стратиграфію, історіографію, структуру
відкритих святилищ окремих божеств, а також будівельні рештки храмів, олтарів, священних огорож, пропілеї та інших
споруд, зроблено графічну реконструкцію храму аполона Ієтроса. схарактеризовано різноманітні категорії знахідок: ар-
хітектурні кам’яні і теракотові деталі, епіграфічні пам’ятки і керамічні клейма, скульптуру і теракотові статуетки, монети
і вагові гирі, керамічні, кам’яні, кістяні, скляні, металеві вироби і ливарні форми, остеологічні матеріали. висвітлено
основні етапи розвитку цієї сакральної зони в контексті історії ольвії та у взаємозв’язку з новими даними стосовно культів
вшановуваних тут божеств, проведено коротку порівняльну характеристику східного і Західного теменосів.
Майко В.В. Средневековые некрополи Судакской долины. к.: академпериодика, 2007. — 273 с.
Монографію присвячено некрополям середньовічної сугдеї. на основі залучення неопублікованих архівних матеріалів
і даних розкопок розглянуто історію вивчення міських некрополів VIII — XVI ст. такий широкий хронологічний обсяг
дав змогу прослідкувати особливості формування некрополів як складової середньовічної інфраструктури городища і
розглянути особливості поховального обряду протягом усієї епохи існування середньовічного міста.
Котова Н.С. Ранній енеоліт степового Подніпров’я і Приазов’я. — луганськ: вид-во сну ім. в. Даля, 2006. — 328 с.
Монографію присвячено дослідженню середньостогівської культури, населення якої мешкало у степовому межиріччі
Дніпра і Дону в епоху раннього енеоліту. на основі комплексного аналізу матеріалів поселень і поховань автор харак-
теризує етапи розвитку культури, її генезу, пропонує реконструкцію господарської діяльності і соціальної структури
ранньоенеолітичного населення степу.
Приймак В.В., Осадчий Є.М. Північний схід Дніпровського Лівобережжя у кінці ХVІ—ХVІІ ст.
(історико-археологічні нариси). — Полтава, 2006. — 72 c.
у монографії висвітлено питання археології та історичної географії північно-східного регіону Дніпровського лівобережжя
у період між кінцем XVI — серединою — третьою чвертю XVII ст. опубліковано описи і плани пізньосередньо-вічних
фортець, виявлених під час роботи над створенням «Зводу пам’яток історії та культури».
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199452 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:24:13Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рудич, Т.О. 2024-10-07T16:30:25Z 2024-10-07T16:30:25Z 2007 Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. / Т.О. Рудич // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 47-57. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199452 Статтю присвячено з’ясуванню можливості існування генетичних зв’язків населення черняхівської культури з етнічними групами України доби середньовіччя (насамперед слов’янами). Рассмотрен вопрос о возможной преемственности между черняховцами и населением древнерусского времени. Статья содержит сравнительный анализ антропологического состава населения черняховской культуры Украины и славянских групп Х—ХІІІ вв. Результаты исследования позволяют сделать заключение о том, что в постчерняховское время антропологический состав населения существенно изменился на всей территории Украины. Наиболее выразительно в славянских группах разных территорий эпохи Киевской Руси прослеживаются генетические линии, ведущие от женских сборных серий черняховской культуры Западной Украины и Буджака. Скорее всего, западноукраинские территории в черняховскую эпоху были исходными для морфологических форм, распространившихся затем на значительных территориях, которые в средневековье занимали славяне. The issue of possible succession of Chernyakhiv and Ancient Rus time population is viewed here. The article includes the comparative analysis of anthropological structure of the population of Chernyakhivska culture of Ukraine and the Slavonic groups of the 10th—13th cc. The results of the research allow concluding that in post-Chernyakhiv time anthro-pological structure of the population has changed substantially on whole the territory of Ukraine. The most realistic in Slavonic groups of various territories of Kyiv Rus epoch are the genealogical lines ascending from the combined series of Chernyakhivska culture of western Ukraine and Budzhak. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. Роль населения черняховской культуры в формировании антропологического состава славянского населения Украины второй половины І — начала ІІ тыс. н. э. The Role of the Chernyakhivska Culture Population in Formation of Anthropological Structure of the Slavonic Population of Ukraine in the Second Half of the 1st — the beginning of the 2nd мillennia AD. Article published earlier |
| spellingShingle | Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. Рудич, Т.О. Статті |
| title | Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. |
| title_alt | Роль населения черняховской культуры в формировании антропологического состава славянского населения Украины второй половины І — начала ІІ тыс. н. э. The Role of the Chernyakhivska Culture Population in Formation of Anthropological Structure of the Slavonic Population of Ukraine in the Second Half of the 1st — the beginning of the 2nd мillennia AD. |
| title_full | Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. |
| title_fullStr | Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. |
| title_full_unstemmed | Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. |
| title_short | Роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності України другої половини I тис. — початку II тис. н. е. |
| title_sort | роль населення черняхівської культури у формуванні антропологічного складу слов’янської людності україни другої половини i тис. — початку ii тис. н. е. |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199452 |
| work_keys_str_mv | AT rudičto rolʹnaselennâčernâhívsʹkoíkulʹturiuformuvanníantropologíčnogoskladuslovânsʹkoílûdnostíukraínidrugoípoloviniitispočatkuiitisne AT rudičto rolʹnaseleniâčernâhovskoikulʹturyvformirovaniiantropologičeskogosostavaslavânskogonaseleniâukrainyvtoroipolovinyínačalaíítysné AT rudičto theroleofthechernyakhivskaculturepopulationinformationofanthropologicalstructureoftheslavonicpopulationofukraineinthesecondhalfofthe1stthebeginningofthe2ndmillenniaad |