Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga

Рецензія на книгу: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga. Archäologie in Eurasien. Band 19. Mainz am Rhein, 2005.

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Археологія
Date:2007
Main Author: Симоненко, О.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут археології НАН України 2007
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199459
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga / О.В. Симоненко // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 109-111. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859821934617821184
author Симоненко, О.В.
author_facet Симоненко, О.В.
citation_txt Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga / О.В. Симоненко // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 109-111. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Археологія
description Рецензія на книгу: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga. Archäologie in Eurasien. Band 19. Mainz am Rhein, 2005.
first_indexed 2025-12-07T15:26:14Z
format Article
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 109 авторка рецензованої монографії — російська дослідниця, кандидат історичних наук Марія олександрівна очір-горяєва. ця книга є ре- зультатом її плідної співпраці з Євразійським відділом німецького археологічного інституту (м. Берлін), де М.о. очір-горяєва свого часу отримала стипендію ім. гумбольдта, а потім брала участь у спільних дослідницьких проек- тах, зокрема, у дослідженні та монографічному виданні унікального комплексу предметів кін- ського спорядження з с. хошеутове на нижній   волзі. як це часто буває, предмети випадково знай- шов тракторист під час земляних робіт у 1986 р. Місце знахідки дослідив співробітник аст- раханського краєзнавчого музею в.в. Плахов, який склав кресленик ситуації. До 1994 р. уні- кальні речі лежали у фондах, доки співробітник Інституту археології ран в.в. Дворниченко не склав їх повний опис та здав до ДІМу (принаймні акт прийому-здачі датовано 1994 р.). Першу публікацію комплексу було здійс- нено М.о. очір-горяєвою у співавторстві з в.в. Двор-ниченком (Дворниченко, очир-горяева 1997, с. 99—115). Згодом співавтори разом та поодинці вивчали хошеутівський комплекс у різ- них працях (Дворниченко 1999; Дворниченко, Плахов, очир-горяева 1997). у рецензованій книзі М.о. очір-горяєва та в.в. Дворниченко у співавторстві уклали каталог знахідок. таким чином, на мій погляд, авторка повністю вико- нала свій моральний обов’язок перед покійним колегою. Під час вивчення випадкової знахідки дослід- ник насамперед має максимально достовір- но відтворити первинний вигляд пам’ятки. у роз-ділі «Fundgeschichte» авторка переконли- во довела, що хошеутівські вуздечкові набори походять не з могили, а з ямки-криївки біля її північно-західного кута, аргументуючи це ха- рактерними рисами поховального обряду кочо- виків нижнього Поволжя скіфської доби та ста-  тистичними даними, отриманими нею у попе- редніх дослідженнях. розділи «Gliederung des Fundinventars» та «Pferdegeschirrgarnituren» присвячено класифі- кації знахідок. М.о. очір-горяєва об’єднала чис- ленні (понад 300) та різноманітні предмети за їх функцією у вуздечковому наборі, виокремивши псалії, налобники та наносники, прикраси на- щічних та наносних ременів тощо. цікаво, що авторка зробила це, вдавшись до незвичайного, але найпростішого способу, що виявився опти- мальним: вона «перевернула» всі бляхи, класи- фікувавши їх за розташуванням петель на зво- роті. у такий спосіб дослідниця отримала кілька великих груп прикрас, що не повторювали одна   одну. Згрупувавши бляхи за сюжетами та розташу- ванням петель, М.о. очір-горяєва реконструю- вала гарнітури 11 вуздечок. важливе місце у системі її аргументів, крім стилістичної єдності та основного мотиву блях кожного набору, посі- дають аналогії з Пазирикських курганів. слід зазначити, що аналіз останніх у такому аспекті здійснено вперше, тому спостереження М.о. очір- горяєвої над пазирикськими вуздечками мають самостійну дослідницьку цінність. реконструкції ґрунтуються не лише на мірку- ваннях авторки щодо функцій гарнітури, а й на середніх розмірах голови коня степового типу, що додає їм реальності та правдоподібності.   в рецензованій книзі, порівняно з першою пуб- лікацією (Дворниченко, очир-горяева 1997), зроб-лено якісний крок на шляху осмислення комплексу. він набув форми та образу, що лег- ко сприймається і, що не менш важливо, легко перевіряється. отже, авторка виділила три групи хошеутів- ських наборів: лаконічного, класичного та пиш- ного стилів. Проте, пам’ятаючи, що всі набори є реконструкціями, дослідниця не наполягає на належності до тієї чи іншої групи, за винятком лише деяких. у розділі «Beobachtungen zum Tierstil von chošeutovo» М.о. очір-горяєва аналізує звіри- Ðåöåí糿 M.A. o č i r-G o r j a e v a Pferdegeschirr aus Chošeutovo. skythischer tierstil an der Unteren Wolga Archäologie in Eurasien. Band 19. Mainz am Rhein, 2005 © о.в. сиМоненко, 2007 ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3110 ний стиль, у якому виконано прикраси хошеу- тівських наборів. Фахівцям відомо, як складно обрати критерії для класифікації та правильний підхід до матеріалу. авторка, як і всі її попере- дники, опинилася перед вибором: що взяти за ос- нову аналізу — образи тварин, категорії прикрас чи художні особливості та стилістику? І знову дослідниця обрала несподіваний принцип —   географічний. Бляхи та псалії, що мають анало- ги на захід від волги, вона об’єднала в «Захід- ну» групу, ті, аналоги яким відомі на схід, — у «східну», а ті, що складають ядро комплексу, зі своєрідними мотивами, притаманними лише од- нокультурним пам’яткам нижнього Поволжя —   у «нижньоволзьку» групу. цей підхід, може, й не зовсім логічний з погляду мистецтвознавс- тва, але для культурно-історичного осмислення комплексу з хошеутова на широкому тлі ана- логій по всьому євразійському степу й почасти лісостепу від Дунаю до внутрішньої Монголії він «спрацював». До того ж, залучення аналогій із Північного Причорномор’я, добре датованих грецьким імпортом, дало змогу авторці окрес- лити й хронологічні межі звіриних образів на предметах із хошеутова. наводячи репрезентативне коло причорно- морських аналогій, М.о. очір-горяєва датує хо- шеутівський комплекс V ст. до н. е. Далі, корис- туючись власною схемою релятивної хронології однокультурних пам’яток нижнього Поволжя, авторка пропонує звузити цю дату до першої по- ловини століття, навіть до його другої чверті. взагалі, механізм датування комплексу з хошеутова, що не містить жодного предмету з вузьким датуванням, дуже цікавий. авторка підійшла до цієї проблеми системно. Під час аналізу «за-хідних» аналогів вона окреслила приблизне коло пам’яток, датованих грецьким імпортом, у межах першої половини V ст. до   н. е. Далі, встановивши, що комплекс із хошеу- това входить до групи церемоніальних наборів, авторка посилається на прямі аналогії серед церемоніальних наборів (насамперед набору з новопривольного) та повсякденних вуздечок із Блюменфельдського кургану а-12. у свою чергу, цей курган, за авторською схемою релятивної хронології, що ґрунтується на типології сагай- дачних наборів нижнього Поволжя, належить до верхнього пласту першої хронологічної групи. отже, і хошеутове має теж належати до цьо- го пласту, який М.о. очір-горяєва датує пер- шою половиною V ст. до н. е. аргументуючи цю дату, авторка посилається на власні статті з типології вістер стріл та хронології, опуб- ліковані в «російській археології» та вritish   archaeological report. на наш погляд, хронологічна частина книги мала б бути більш розширеною, позаяк стисло-  го тезового викладення авторської системи ре- лятивної хронології замало для такої праці, хоча дата комплексу й не викликає сумніву. напевно, краще було б повністю, з ілюстраціями, виклас- ти суть своєї схеми та механізм співвідношен- ня її з абсолютними датами, хоча б з огляду на те, що західним читачам не завжди доступні російські або українські видання, а нашим —   англійські. Здавалося б, авторське завдання виконано: комплекс описано, аналогії наведено, дату ви- значено. Проте М.о. очір-горяєва на цьому не зупинилася. вона здійснила наступний і напрочуд важливий крок, розглянувшиу роз- ділі «Gräber mit Pferdegeschirr aus dem Unteren Wolga-Gebiet» всі пам’ятки цієї категорії з ре- гіону, що вивчається. При цьому було проведено значну та важливу підготовчу роботу: складено повний каталог усіх вуздечкових наборів ниж- нього Поволжя; у книзі зібрано і проілюстровано (що важливо — і зі зворотного боку, з петлями та всіма деталями) всі комплекси, розкидані по регіональним музеям. ця копітка праця повністю виправдала себе, позаяк виявилося, що всі комплекси з предмета- ми вузди з нижнього Поволжя можна поділити на дві стилістичні групи, що відрізняються за поховальним обрядом. одні речі завжди знахо- дили у могильній ямі поруч із похованим, інші —   за межами ями, але поруч з нею. на думку ав- торки, перші можна вважати повсякденними, другі — церемоніальними, сакральними. в та- кий спосіб М.о. очір-горяєвій вдалося не лише «примирити» два протилежні погляди М.П. гряз-  нова та с.І. руденка про побутове або риту- альне призначення пазирикських вуздечкових наборів, а й порушити актуальне питання щодо співвідношення побутового та сакрального в археологічній культурі. Проаналізувавши по- ховання з нижнього Поволжя, авторка дійшла висновку, що хошеутівська знахідка належить до другої стилістичної групи церемоніальних наборів. нарешті, оцінивши місце та роль комплексу з хошеутова на тлі однокультурних пам’яток нижнього Поволжя, дослідниця вийшла за межі регіону, що вивчався. в останньому роз- ділі «Gräber mit Pferdegeschirr aus dem südlichen Uralvorland» здійснено детальний аналіз похо- вань із предметами кінської вузди з сусіднього регіону — Південного Приуралля. З позицій методології це дослідження — бездоганний крок, адже саме південно-приуральські пам’ятки складають другу (самаро-уральську) групу старожитностей Євразії скіфського часу (до першої, волго-донської, належить комплекс із хошеутова). у цьому розділі авторка докладно описала та каталогізувала понад 60 поховань із   ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 111 предметами вузди. це, безумовно, безцінна ін- формаційна підтримка для дослідників, які вив- чають Південне Приуралля. цікавими та важливими є висновки М.о. очір-горяєвої. комплекс із хошеутова вона ін- терпретувала як символічне поховання 11 ко- ней. авторка залучила порівняльний матеріал із Пів-нічного Причорномор’я, Південного Приуралля та горного алтаю, навела численні знахідки кінських поховань та предметів вузди в археологічних пам’ятках скіфського часу з усіх куточків євразійського степу. на думку автор- ки, схеми взаєморозташування коней та «госпо- дарів» свідчать про підпорядкованість поховань коней положенню та орієнтації похованого гос- подаря, а їх багата вузда визначає соціальний статус людини. усі ці міркування наведено в двох розділах, а етнографічні приклади про значення коня в кочових суспільствах — у висновках. напевно, варто було б зібрати всі ці дані разом та роз- глядати їх комплексно, тоді б важлива теза про   дворниченко В.В. новые поступления в состав хошеутовского комплекса уздечных принадлежностей // скифы и сарматы в VII—III вв. до н. э. — М., 1999. — с. 153—155. дворниченко В.В., очир-горяева М.А. хошеутовский комплекс уздечных принадлежностей скифского времени на нижней волге // Донские древности. — ростов н/Д. — 1997. — с. 99—115. дворниченко В.В., Плахов В.В., очир-горяева М.А. Погребения ранних кочевников из нижнего Поволжья // ра. — 1997. — № 3. — с. 127—142. одержано 25.01.2007 те, що супровідні поховання коней та предмети вузди в пам’ятках нижнього Поволжя та Пів- денного Приуралля не є свідченням розвине- ного культу коня, пролунала б переконливіше. це тим більше прикро, що авторка протягом усього дослідження демонструвала знання ет- нографії та фольклору, принаймні її рідного калмицького народу, й ці доречні спостережен- ня помітно пожвавили сприйняття археоло- гічних реалій, нагадуючи про їх роль у колись   живій культурі. серед позитивних моментів книги слід від- значити численні ілюстрації високої інформа- тивної та технічної якості, широкі резюме росій- ською та англійською мовами, каталог знахідок. отже, 19-й том серії «археологія в Євразії», що регулярно публікує Євразійський відділ німець- кого археологічного інституту, поповнив науку ще однією високоякісною публікацією видатно- го археологічного комплексу. о.В. СИМоНеНко До важливих компонентів християнської куль- тури належать поховання. обряди захоронень завжди були стійкими, консервативними і в них краще, ніж в інших традиційних явищах, простежуються спадкові риси у розвитку самої культури. Завдяки дослідженням могильни- ків можна відтворити поховальний обряд, що містить значну інформацію про його творців. Матеріали вивчення поховань широко вико- ристовуються для визначення етнічного складу населення тієї чи іншої археологічної культури. різні групи завжди дотримувалися різних уяв- лень про потойбічний світ, тому по-різному й ховали своїх небіжчиків. крім того, ці матеріа-  © І.П. воЗний, 2007 á.Ï. ò î ì å í ÷ ó ê àðõåîëîã³ÿ íåêðîïîë³â ãàëè÷à ³ ãàëèöüêî¿ çåìë³. îäåðæàâëåííÿ. õðèñòèÿí³çàö³ÿ ²âàíî-Ôðàíê³âñüê: Ãîñòèíåöü, 2006. — 328 ñ. ли є важливим джерелом вивчення ідеологічних уявлень, релігійних обрядів та вірувань, демо- графії та побуту населення як окремих регіонів, так і всієї русі. З огляду на таку специфіку по- ховальні комплекси є одними з найбільш пред- ставницьких археологічних джерел в історичних дослідженнях. вивчення могильників давнього галича і га- лицької землі було розпочато ще у 1880-х рр. і триває й нині. у 1990 та 1993 рр. вийшли мо- нографії о.П. Моці, присвячені поховальним пам’яткам південно-руських земель Іх—хІІІ ст.,   де автор на основі систематизації, аналізу та інтерпретації матеріалів поховальних пам’яток розглянув актуальні питання історії київської русі, зокрема, й досліджуваного регіону. Здава-
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199459
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0235-3490
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:26:14Z
publishDate 2007
publisher Інститут археології НАН України
record_format dspace
spelling Симоненко, О.В.
2024-10-07T16:31:25Z
2024-10-07T16:31:25Z
2007
Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga / О.В. Симоненко // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 109-111. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
0235-3490
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199459
Рецензія на книгу: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga. Archäologie in Eurasien. Band 19. Mainz am Rhein, 2005.
uk
Інститут археології НАН України
Археологія
Рецензії
Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga
Article
published earlier
spellingShingle Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga
Симоненко, О.В.
Рецензії
title Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga
title_full Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga
title_fullStr Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga
title_full_unstemmed Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga
title_short Рец.: M.A. Očir-Gorjaeva. Pferdegeschirr aus Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga
title_sort рец.: m.a. očir-gorjaeva. pferdegeschirr aus chošeutovo. skythischer tierstil an der unteren wolga
topic Рецензії
topic_facet Рецензії
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199459
work_keys_str_mv AT simonenkoov recmaocirgorjaevapferdegeschirrauschoseutovoskythischertierstilanderunterenwolga