Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури
Нові археологічні відкриття, дослідження в галузі лінгвістики та археогенетики дають змогу по-новому подивитися на процеси латенізації археологічних культур і кельтизації етнічних спільнот раннього залізного віку. Данные археологии, лингвистики и археогенетики, введенные в научный оборот в течение п...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199476 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури / Г.М. Казакевич // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 87-96. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860240719518629888 |
|---|---|
| author | Казакевич, Г.М. |
| author_facet | Казакевич, Г.М. |
| citation_txt | Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури / Г.М. Казакевич // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 87-96. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Нові археологічні відкриття, дослідження в галузі лінгвістики та археогенетики дають змогу по-новому подивитися на процеси латенізації археологічних культур і кельтизації етнічних спільнот раннього залізного віку.
Данные археологии, лингвистики и археогенетики, введенные в научный оборот в течение последних десятилетий,
вынуждают пересмотреть некоторые устоявшиеся взгляды на древних кельтов и этнокультурные процессы раннего
железного века, в которые они были вовлечены. Гипотеза о значительном однообразии латенской археологической
культуры от Атлантики до Дуная не подтвердилась и сегодня уступает место подходу «кельтоскептиков», согласно
которому под древними кельтами следует понимать конгломерат племен, объединенных использованием кельтских
диалектов и некоторых общих черт материальной и духовной культуры. Новые источники позволяют реконструировать несколько моделей кельтизации, в частности сравнительно однородные кельтские этнические общности,
сформировавшиеся независимо от становления латенской культуры (кельтиберы, носители культуры Голасекка), а
также достаточно однородные в этническом отношении группы кельтов, утративших латенские традиции вследствие переселения на новые земли (малоазийские галаты), и генетически не связанные с центральноевропейскими
кельтами, но при этом пользующиеся кельтскими диалектами носители латенской культуры (Британские острова).
Эти модели могут быть использованы для более глубокого понимания процессов латенизации археологических
культур Восточной Европы.
Recent discoveries in fields of archaeology, linguistics and archaeogenetics brought to revision some traditional opinions
about the ancient Celts and ethnical and cultural processes of Early Iron Age in which they were involved. The hypothesis
about homogeneous and unified La Téne culture from Atlantic to the Danube had been recently rejected and gave way
to the “celtosceptical” approach, according to which the Celts are considered as a conglomeration of tribes united by the
common use of Celtic dialects and some common features of social structure, religion and material culture. New sources
allow the author to reconstruct different patterns of celticization, in particular, relatively homogenous Celtic communities
which were formed independently from La Téne culture (Celtiberians of Golasecca culture); also sufficiently homogenous
in ethnical perspective communities of the Celts which lost their La Téne traditions due to migrations on new territories
(Galatians of Asia Minor); as well as communities genetically not related to the Central European Celts which, however,
used Celtic dialects and La Téne traditions (British Islands). Those patterns could be used in fundamental understanding
of latenization processes of the archaeological cultures of Eastern Europe.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:29:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 87
Íà äîïîìîãó â÷èòåëþ
З часу відкриття у швейцарських альпах ла-
тенської археологічної культури, що дало змо-
гу вивчати реальні масштаби воєнно-політич-
ної експансії стародавніх кельтів і глибину їх
культурного впливу на інші етноси, науковий
інтерес до кельтської проблеми ніколи не згасав.
в українському контексті кельтську проблему роз-
глядають переважно у двох основних ракурсах.
По-перше, у зв’язку з необхідністю з’ясування
етнічної належності пам’яток латенської куль-
тури Закарпаття, Північного Причорномор’я,
верхнього Подністров’я та середнього
Подніпров’я. По-друге, у контексті латенського
впливу на формування археологічних культур
центральної та східної європи другої полови-
ни раннього залізного віку, насамперед заруби-
нецької та пшеворської.
Щодо обох питань остаточної згоди серед до-
слідників немає. Думка в.І. Бідзілі, який відки-
дав будь-яку можливість кельтської присутності
на території україни (Бідзіля 1971, с. 163), з по-
явою новітніх досліджень, очевидно, остаточно
вийшла з ужитку (трейстер 1992; котигорошко
2002, с. 37—50). нині дискусії тривають навколо
питання про більші (Мачинский 1974; Schlette
1976, s. 38; Бандрівський, йосипишин 1997;
Todd 2004, p. 22—23) або менші (Максимов
1999) масштаби цієї присутності у зазначених
регіонах, а також з приводу її форми (гомогенні
кельтські або змішані етнічні групи). По-дібна
картина спостерігається й відносно проблеми
походження зарубинецької культури: частина
археологів виводить її коріння з місцевого се-
редовища (Пачкова 2004), інші пов’язують її
виникнення з масовою міграцією на територію
україни кельтського або так званого кельти-
зованого населення з центральної та Західної
європи (еременко 1997). на нашу думку, про-
лити світло на обидві проблеми і певною мірою
© г.М. каЗакевич, 2007
ã.ì. êàçàêåâè÷
êåëüòè Çà ìåæàìè «êåëüòñüêîãî ñâ²òó»:
ìîäåë² åòíîêóëüòóðíî¯ âÇàªìî䲯
íà ÏåðèÔå𲯠ëàòåíñüêî¯ êóëüòóðè
Нові археологічні відкриття, дослідження в галузі лінгвістики та археогенетики дають змогу по-новому подиви-
тися на процеси латенізації археологічних культур і кельтизації етнічних спільнот раннього залізного віку.
поєднати полярні погляди можна лише за умо-
ви їх розгляду в широкому контексті етнічних
процесів у периферійних зонах латенського
світу, враховуючи деякі важливі відкриття, не-
щодавно зроблені західноєвропейськими до-
слідниками.
За останні півтора століття в історичній на-
уці сформувався певний стандартизований під-
хід до вивчення будь-якої проблеми, пов’язаної
зі стародавніми кельтами. його прихильники
вважали, що всім європейським кельтам був
притаманний своєрідний «культурний пакет»,
який, окрім спільних рис соціальної організа-
ції та релігійного життя, включав латенський
художній стиль, протоурбаністичні поселення
типу oppida, поховальний обряд тілопокладен-
ня, використання графітової гончарної кераміки,
специфічних типів металевої зброї, зокрема дов-
гого меча та великого прямокутного чи овально-
го щита, а також прикрас, особливо певних типів
фібул, браслетів та поясних ланцюгів. Будь-які
відхилення від цієї схеми, а саме — відсутність
її окремих елементів у тому чи іншому регіоні,
розглядали як вплив місцевого субстрату і наслі-
док змішування прийшлих кельтів із автохтон-
ним населенням.
на Заході цей підхід остаточно запанував
завдяки працям французьких дослідників кінця
хІх — першої половини хх ст. а. Д’арбуа де
Жюбенвіля (Arbois de jubainville 1877) і Ж. Де-
шелетта (Dechelette 1908), в радянському сою-
зі — після появи у 1956 р. фундаментального оп-
рацювання пам’яток центральноєвропейського
латену чеського археолога я. Філіпа (Filip 1956).
Проте вже у 1970-х рр. усталена схема вперше
похитнулася.
регіоном, де її правомірність було поставле-
но під сумнів, стало плоскогір’я Месета у цен-
тральній частині Іспанії, де протягом останніх
століть до н. е. писемні джерела фіксували пле-
мена кельтіберів. уже серед античних письмен-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 488
ників не було згоди щодо етнічного складу цих
племен: Діодор вважав кельтіберів результатом
змішування кельтів та іберів — доіндоєвропей-
ського населення півострова (Diodorus Siculus V,
33, 38), а страбон повідомляв про «кельтів, які
самі себе називають кельтіберами» (Strabo III,
4, 5). археологічні дослідження, що інтенсивно
проводили в Іспанії з початку хх ст., начебто
підтверджували здогад Діодора.
культура кельтіберів не просто мала свої спе-
цифічні риси, вона докорінно відрізнялася від ла-
тенської культури галлії та центральної європи.
відмінності спостерігалися в усьому. кель-тібери
використовували розписну кераміку, що здебіль-
шого наслідувала місцеві форми періоду брон-
зового віку. їхнє озброєння складалося з корот-
кого меча (згодом мечі такого типу було взято на
озброєння римлянами) та невеликого округлого
щита. найпоширенішим типом прикрас були ві-
домі лише в Іспанії бронзові фібули, прикрашені
кінською фігуркою. кельтіберійські ремісники
застосовували геометричний орнамент замість
криволінійного латенського. Мистецтво кель-
тіберів не знало центральноєвропейського
звіриного стилю і характерних для латенської
культури особливостей антропоморфних зоб-
ражень (Lenerz-de Wilde 1997; Lorrio, zapatero
2005, p. 191—254).
Замість відкритих селищ типу vici і оппі-
думів, великих городищ, торговельно-ремісни-
чих та політичних центрів кельтських князівств,
основним типом кельтіберійських поселень були
castro — невеликі укріплені селища, в яких
мешкало близько 250 осіб. оселі, збудовані з
каменю, тісно примикали одна до одної і розта-
шовувалися навколо центральної вулиці. великі
протоміські поселення у кельтіберів виникли на-
прикінці ІІІ ст. до н. е., але їх появу дослідники
схильні пов’язувати не з загальним процесом ви-
никнення оппідумів у Західній та центральній
європі, а з посиленням впливу більш цивілізо-
ваних іберів, які продовжували населяти південь
і схід півострова до приходу римлян (Almagro-
Gorbea 2001, p. 398). Подібними впливами пояс-
нюється і засвоєння кельтіберами традицій се-
редземноморської монументальної архітектури,
монетного обігу, а також іберійської абетки, яку
використовували переважно для стислих епігра-
фічних написів.
Поховальний обряд кельтіберів також істотно
відрізнявся від центральноєвропейського кельт-
ського. у кельтіберів панувала кремація. Перепа-
лені кістки найчастіше вміщували в урни (хоча
відомо й чимало безурнових поховань), яму іноді
обкладали камінням. Для культури кельтіберів
характерні великі могильники з правильним
плануванням і кількістю поховань до кількох
тисяч, тоді як могильники латенської культури
рідко налічують більше 100 поховань. Пере-
важна більшість кельтіберійських поховань не
містять інвентарю, дуже рідко трапляється кель-
тський звичай супроводжувати померлого нав-
мисно зламаною зброєю. обряд тілопокладення,
звичний для центральноєвропейського латену,
здійснювали лише у єдиному випадку: дітей, які
помирали у віці до 1 року, ховали в будинку, що
свідчить про вплив середземноморської похо-
вальної обрядовості. крім того, відомо, що тіла
загиблих у бою воїнів кельтібери залишали на
полі битви (Lorrio, zapatero 2005, p. 204—208,
220; Burillo Mozota 2005, p. 459).
на сьогодні вважається встановленим, що ґе-
неза культури кельтіберів пов’язана з місцевими
культурами бронзового віку — локальної групи
культури полів поховальних урн та коготас І, на
які тією чи іншою мірою впливали іберійські
й тартессіанські культури. Дискусії іспанських
археологів нині точаться лише навколо питання,
яким було співвідношення цих компонентів у
процесі створення кельтіберійської спільноти
(Burillo Mozota 2005, p. 425—431). водночас
встановлено, що латенська культура майже не
вплинула на археологічну ситуацію на Іберійсь-
кому півострові. Пам’ятки латенської культури в
Іспанії відомі лише у незначній кількості, а їх по-
яву пов’язують із досить пізньою інфільтрацією
невеликих груп населення з сусідньої галлії.
Протягом тривалого часу дослідники не мог-
ли пояснити дивний факт: за наявності археоло-
гічної культури з некельтським обличчям, у тому
ж самому ареалі наявний величезний пласт суто
кельтомовної топонімії, зокрема понад 20 ойко-
німів із типово кельтським формантом -briga
у значенні «укріплення на пагорбі». кельтіберій-
ські імена Camal, Teioreicus (Deivorix), Moericus
також етимологізуються на кельтському ґрунті,
крім того в Іспанії були поширені кельтські те-
оніми, зокрема Lugus та Cernunos, відомі також
у галлії та Британії.
лінгвістична природа кельтіберійської епі-
графіки дуже довго викликала суперечки серед
фахівців, оскільки всі виявлені написи були
стислими й фрагментарними. Проте це не вва-
жали великою перешкодою: суперечності між
лінгвістичним та археологічним матеріалом
традиційно тлумачили як результат взаємної
асиміляції прийшлих кельтів і місцевого доін-
доєвропейського населення — іберів. такий
підхід панував до 1970 р., коли було здійснено
відкриття, яке докорінно змінило уявлення про
всю етнічну ситуацію в Іспанії періоду раннього
залізного віку.
Під час розкопок у невеликому містечку Бо-
торрітта (18 км від сарагоси, в долині р. ербо),
де свого часу існувало кельтіберіське поселення
контребія Белаїсків, у шарах І ст. до н. е. було
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 89
виявлено бронзову таблицю (40 × 10 см), що з
обох сторін містила написи іберійським алфа-ві-
том. уже перше лінгвістичне дослідження тексту
таблиці виявило, що мова пам’ятки не лише є
суто індоєвропейською, а з усією упевненістю її
можна віднести до кельтської мовної групи. По
мірі очищення таблиці від патини з’ясувалося,
що текст взагалі не містить впливів іберійської
мови, натомість, у ньому наявні архаїчні італій-
ські елементи (Burillo Mozota 2005, p. 419, 424).
Здогади лінгвістів остаточно підтвердилися у
1979 р., коли поліція Боторріти конфіскувала у
«чорних археологів» другу частину таблиці, яка
містила латинський переклад тексту.
таблиця з Боторріти стала ключем до де-
шифрування всього корпусу кельтіберійської
епіграфіки. вона досі є найбільшим текстом, на-
писаним мовою стародавніх кельтів. крім того,
з’ясувалося, що кельтіберійська мова, якою було
написано текст, є найархаїчнішою з усіх відо-
мих кельтських мов (калыгин, королев 1989,
c. 54—71; Burillo Mozota 2005, p. 422—423).
З часу відкриття таблиці проблему етнічного
складу культури кельтіберів було остаточно
розв’язано: її творцями були кельти або про-
токельти, очевидно, носії культури полів похо-
вальних урн, які з VI ст. до н. е. розвинули на
Іберійському півострові своєрідну матеріальну
цивілізацію, що докорінно відрізнялася від куль-
тур решти кельт-ських народів. елементи культу-
ри доіндоєвропейського населення Іспанії впли-
нули на формування особливостей матеріальної
та духовної культури кельтіберів, але аж ніяк не
змінили їх етнічного обличчя (Lorrio, zapatero
2005, p. 231).
характерно, що землі кельтіберів у східній
частині Месети стали центром, звідки поширю-
вався процес кельтизації лузітанських племен
північно-західної частини Іберійського півостро-
ва — ваккеїв (культура сото), веттонів (культура
коготас ІІ), носіїв культури кастро на території
галісії та Північної Португалії, астурів, кантабрів
тощо. З ІV ст. до н. е. у середовищі зазначених
культур поширилися зброя, прикраси та кераміка
кельтіберійських типів. там, де раніше панував
поховальний обряд, що не лишав по собі чітких
слідів, з’явилися великі кремаційні могильники
тощо. Паралельно поширювалися кельтомовні
топоніми та етноніми. однак оскільки архео-
логічні джерела не дають підстав говорити про
витіснення місцевого населення кельтіберами,
процес кельтизації Північно-Західної Іспанії
нині прийнято розглядати лише як результат
домінування військової еліти кельтіберійського
походження (Almagro-Gorbea 2001, p. 401, 404;
Lorrio, zapatero 2005, p. 211—231).
кельтібери — не єдина відома кельтська ет-
нічна спільнота, що розвивалася незалежно від
носіїв латенської археологічної культури. анало-
гічні за своєю природою процеси відбувалися у
приальпійській зоні Північної Італії, де протягом
IX—IV ст. до н. е. існувала культура голасекка.
вона також виникла на основі культури полів
поховальних урн, але відчувала на собі дуже
сильний вплив сусідів: з одного боку етрусків,
з іншого — західного гальштатту (Marinis 2001,
p. 97—99). кельтське походження цієї культури
довго не визнавалося з двох причин: по-перше,
античні письменники роз-міщували на цій тери-
торії лігурів або кельто-лігурів, по-друге, культу-
ра голасекка зберігала своєрідність і не зникла
з появою раннього латену, що давало підстави
ототожнювати її носіїв з лігурами, іллірійцями,
італіками, але не з кельтами. Проте з’ясувати
справжнє етнічне обличчя культури голасек-
ка також допомогли дані епіграфіки. Завдяки
тісним торговельним контактам із Північною
Італією серед носіїв культури голасекка рано
поширилася писемність. нині відомо близько 70
стислих написів та монетних легенд, записаних
північноетруським алфавітом лугано. Дослід-
ження мови цих пам’- яток (у лінгвістичній лі-
тературі вона фігурує як лепонтійська, від назви
племені лепонтіїв, що населяло цю місцевість)
беззаперечно довело її належність до кельтської
мовної групи, причому без істотного іншомов-
ного впливу (калыгин, королев 1989, c. 47—53;
Marinis 2001, p. 96).
отже, кельтібери та лепонтійці є кельтськи-
ми мовно-етнічними спільнотами, матеріальна
культура яких мала зовсім «некельтські» риси.
Проте інша периферійна зона європейської
кельтики дає нам ще цікавіший приклад етніч-
ної взаємодії: носіїв латенської археологічної
культури, які спілкувалися кельтськими мовами,
але насправді, як довели дослідження останніх
років, кельтами не були.
йдеться про Британські острови — єдиний,
за винятком французької Бретані, регіон європи,
де досі збереглися живі кельтські мови: ірланд-
ська, шотландська гельська та валлійська (кім-
рська). лише в Британії, а саме — в Ірландії та
уельсі, ще у середньовіччі зберігалися давні
кельтські соціальні інститути, а також міфологіч-
на традиція, що своїм корінням заглиблюється у
кельтський ранній залізний вік. Ірландські саги
та валлійські повісті традиційно використовують
для реконструкції соціальних і релігійних реалій
континентальних кельтських племен, оскільки
інформація, яку містять ці твори, знаходить чис-
ленні паралелі в етнографічних описах старо-
давніх кельтів, залишених античними авторами
(Warmind 1992).
Британські острови у світі стародавніх кельтів
завжди посідали особливе місце. По-перше, гре-
ко-римські письменники ніколи не називали меш-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 490
канців островів «кельтами», «галатами» або «гал-
лами», тобто тими етнонімами, за якими іден-
тифікували континентальних кельтів. Для ан-
тичних авторів мешканці Британії завжди були
«бриттами», «скоттами» та «піктами». По-друге,
матеріальна культура британського залізного
віку суттєво відрізняється від континентальної.
латенська культура була поширена на більшій
частині островів, і значна кількість шедеврів
латенського художнього стилю походить саме
звідти. Проте острівний латен має численні
специфічні риси. на відміну від континенту, де
найпоширенішим типом кельтського житла була
прямокутна напівземлянка, для будівництва якої
використовували дерево та глину, британські
кельти споруджували наземні кам’яні будинки
круглої форми. Британські острови не знали оп-
підумів, замість них існували лише великі горо-
дища-схованки, які в літературі отримали назву
hill-forts. латенський стиль, який використову-
вали британські ремісники, також відрізнявся
від континентального. Зокрема, в Британії рідко
трапляються предмети, виконані у поширеному
серед континентальних кельтів стилі вальдаль-
гесхайм (raftery 2001, p. 561). Прийнято вважа-
ти, що латенська культура Британських островів
має яскраво виражене автохтонне походження і
є результатом розвитку місцевих культур брон-
зового віку (raftery 2001, p. 555).
Домінуючим поховальним обрядом бри-
танських кельтів була кремація, причому по-
ховання були досить скромними порівняно з
пишним обрядом континентальних кельтів.
Могильники загалом трапляються досить рід-
ко, а населення деяких регіонів Британії взагалі
використовувало обряд, що не залишав по собі
жодних слідів (raftery 2001, p. 559). сліди ін-
гумаційного обряду більш-менш помітні лише
у східному йоркширі, де з середини V ст. до н.
е. розвивалася культура, а точніше, культурна
група, аррас (Stead 2001, p. 587—590). її носії
використовували обряд тілопокладення, причо-
му з ІІІ ст. до н. е. тут відомі навіть поховання
з ко-лісницями, що знаходять паралелі у раннь-
олатенських похованнях центральної європи.
Загалом культура аррас — чи не єдине свідчення
масового переселення континентальних кельтів
у Британію: у східному йоркширі частіше трап-
ляються вироби континентальних майстерень, а
носіїв культури аррас достовірно пов’язують із
племенем парізіїв (цей етнонім відомий також
із центральної частини Франції).
слід зазначити, що латенська культура ніко-
ли не охоплювала всієї території Британських
островів. Парадоксальний факт: латен майже
не відомий в Ірландії — найбільш «кельтській»
країні сучасної європи. Знайдені в Ірландії ла-
тенські пам’ятки зосереджено переважно у пів-
нічно-східній частині острова, й здебільшого
вони були лише місцевим наслідуванням бри-
танських виробів. в Ірландії повністю відсутня
латенська кераміка і знайдено лише одну кельт-
ську монету. ранній залізний вік Ірландії загалом
надзвичайно бідний: знахідки переважно кла-
сифікують як випадкові, практично не відомі
поселення, крім нечисленних фортець, матеріал
яких не піддається чіткому датуванню (raf-
tery 1994). Без сумніву, якби в Ірландії донині не
збереглися розмовна кельтська мова та культура,
острів ніколи б не включили до ареалу поши-
рення стародавніх кельтів.
незважаючи на те що офіційна версія бри-
танської історії передбачала наявність принайм-
ні кількох хвиль кельтської міграції на острови,
достовірного підтвердження масового пересе-
лення у Британію континентального населення
у бронзовому чи ранньому залізному віці не
знайдено.
складну наукову проблему частково
розв’язали дослідження людського Днк, ре-
зультати яких почали активно використовувати
в історичній науці протягом останніх 10 років
(cavalli-Sforza et al. 1994; Archaeogenetics 2000).
Можливості такого використання з’явилися
після того, як генетики довели, що людська
y-хромосома практично у незміненому вигляді
передається з покоління в покоління по бать-
ківській лінії, а так звана мітохондріальна
Днк — по материнській. Порівняння цих еле-
ментів геному, взятих у донорів із різних людсь-
ких популяцій, дає змогу з’ясовувати міжетнічні
зв’язки предків сучасного населення (renfrew
2001, p. 4830).
Перше ж дослідження, під час якого вивчали
генетичну картину кількох регіонів Британських
островів порівняно з континентом, дало абсо-
лютно не очікувані результати. виявилося, що
ірландці, шотландці та валлійці за структурою
y-хромосоми на 80—90 % споріднені з басками
(Wilson 2001, p. 5080—5081). спорідненість із
будь-якими іншими групами європейського
населення була набагато менш виразною. цю
гіпотезу в 2004 р. підтвердило масштабне до-
слідження генетиків із дублінського трініті
коледж, проведене в межах державної програ-
ми «генетична історія Ірландії» (Mcevoy et al.
2004, p. 696). нині генетичну спорідненість,
якщо не тотожність, сучасних британських
кельтів і басків вважають науково доведеним
фактом. остаточної згоди серед науковців не
має лише відносно генетичної природи насе-
лення англії: одні дослідження показують, що
англійці майже не відрізняються від кельтомов-
ного населення Британських островів (capelli
2003, p. 979—984), інші доводять наявність та-
кої різниці (Weale et al. 2002; Thomas 2006).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 91
Баски, які нині проживають у горах Північ-
ної Іспанії, як відомо, є чи не найархаїчнішим
європейським етносом, мова яких не є індоєв-
ропейською, а споріднена з картвельськими мо-
вами Північного кавказу. в історичній науці ус-
таленим є погляд на басків як на реліктову по-
пуляцію доіндоєвропейського населення євро-
пи, нащадків мисливців та збирачів палеоліту.
За результатами низки зазначених археогенетич-
них досліджень серед британських археологів
та істориків поширилася думка, згідно з якою
основна маса давнього населення потрапила
на острови з Іспанії близько 8—10 тис. років
тому. Подальші завоювання Британських ост-
ровів, можливо, за винятком англо-саксонського,
не супроводжувалися масштабним напливом на-
селення з континенту. Показово, що сучасні до-
слідження людського Днк лише підтвердили
історичну традицію ірландських міфологічних
текстів, що виводила населення Ірландії саме з
території Іспанії (Предания ... 1991, с. 49, прим.
1). Десятиліттями науковці вважали цю традицію
не більше ніж вигадкою середньовічних монахів,
проте нині вони змушені зважати на неї.
однак як тлумачити той факт, що у ранньому
залізному віці населення Британських островів,
принаймні його більшість, було кельтомовним,
мало соціальну організацію та релігійні уявлен-
ня, близькі до континентальних кельтських, і на-
віть відчувало певну солідарність з галльськими
племенами під час їх війн із римлянами (caesar
IV, 20)? генетики не заперечують можливості
переселення на острови континентальних кель-
тів, однак їх чисельність була порівняно незнач-
ною. Припускають, що кельтизацію населення
островів зумовила міграція військової еліти, яка
підняла соціальний престиж кельтської мови та
культури, полегшуючи їх засвоєння місцевим
населенням. Зауважимо, що до цього положення
історична наука дійшла й без допомоги генетики.
так, ірландський дослідник Д. о’корран у 1989 р.
зазначав, що кельти в Ірландії становили лише
панівну меншість, яка відчувала на собі дуже
істотний вплив автохтонного некельтського на-
селення (o’corrain 1989, p. 2—3).
отже, процес кельтизації «атлантичного фаса-
ду європи» — cаме такий термін для позначення
давніх культур Іспанії та Британії з легкої руки
Б. канліфа поширився в сучасній західній літера-
турі (cunliffe 2001) — був зумовлений переселен-
ням порівняно невеликих груп військової елі-ти:
кельтіберійської — у Північно-Західну Іспанію,
«центральноєвропейської» — на Британські
острови. не виключено, що подібна «елітарна»
парадигма кельтизації існувала й у централь-
ній європі. так, лінгвісти давно звернули увагу
на кельтське коріння значної частини лексики,
пов’язаної з військово-адміністративними, еконо-
мічними та релігійними функціями, у германсь-
ких мовах (rolleston 2004, p. 29—31; Powell 1999,
p. 194—195). на кельтському мовному ґрунті
етимологізуються німецькі Reich — держава,
імперія (готськ. reiks — король), Amt — управ-
ління, Bann — порядок, Frei — вільний, Geisel —
заручник, Erbe — спадок, Werth — цінність, Weih —
священний, Magus — раб (готськ.), Wini — дру-
жина (давн. верх. нім.), Hathu — битва (давн.
нім.), Sieg — перемога та ін. крім того, існують
археологічні свідчення та відомості греко-римських
джерел про глибоку кельтизацію деяких зарейн-
ських племен ІІ ст. до н. е. — І ст. н. е., зокре-
ма кімврів та тевтонів (Щукин, еременко 1999,
c. 140), гіпотези про кельтське походження окремих
релігійних інститутів давніх германців (chadwick
1966, p. 79—80; Todd 2004, p. 20—21) тощо.
очевидно, що механізм вищезазначеної «воєн-
но-елітарної» експансії кельтів слід дослідити з
соціологічного та палеодемографічного погля-
дів, чого поки що здійснено не було. однак сам
факт існування такого механізму виглядає цілком
правдоподібним. у джерелах збереглося чимало
свідчень наявності у кельтів мандрівних збройних
загонів молодих чоловіків, які жили полюванням,
набігами та військовим наймом. Під назвою gesati
такі загони билися з римлянами під теламоном
у 225 р. до н. е., під назвою «феніїв» їх згада-
но в ірландських сагах. Подібні збройні форму-
вання, часом досить численні, були на службі
у впливових галльських князів (caesar III, 22) і
більшості елліністичних монархів від єгипту до
Боспорського царства. Досить красномовно си-
туацію із загонами кельтів-найманців змалював
Юстин, описуючи юрби галльської молоді, які
«наводнили всю азію» (Iustin XXV, 2, 8). Заго-
ни молодих воїнів, кількість і чисельність яких
безпосередньо залежала від демографічної ситу-
ації у середовищі кельтських племен, безумовно,
могли брати участь у процесах кельтизації. До-
датковим свідченням цього є показовий фрагмент
валлійської легенди «видіння Максена вледіга»,
що розповідає про долю бриттських воїнів, які
завершили службу під прапорами римського воє-
начальника Магна Максима: «І вони вирушили в
дорогу і завойовували землі, і замки, і укріплені
міста; там вони вбивали всіх чоловіків, а жінок
залишали живими. 〈...〉 І вони вирішили відрізати
язики жінкам, щоб вони не зіпсували їхнє наріч-
чя» (Мабиногион 2002, с. 80).
Прикладом ще однієї моделі кельтизації, ціл-
ком відмінної від попередньої, є завоювання
стародавніми кельтами центральної анатолії.
Можливість реконструювати її з’явилася піс-
ля кількох нещодавно здійснених на території
туреччини важливих археологічних відкриттів.
З греко-римських джерел відомо, що після погра-
бування Дельфійського святилища у 279 р. до
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 492
н. е. кельти на запрошення віфінського царя
нікомеда переправилися через геллеспонт і
згодом, досить швидко здолавши опір греків,
оселилися в районі сучасної турецької столиці.
тіт лівій повідомляє, що прибульці належали
до племен толістобогіїв, трокмів і тектосагів;
їх загальна чисельність становила близько 20
тис. осіб. кельти прийшли в Малу азію разом
із сім’ями, адже, як повідомляє лівій, «воїнів
серед них було не більше десяти тисяч», і лише
коли «молодь підросла, їх стало ще більше»
(Titus Livius XXXVIII, 16—17). хоча у подаль-
шому за галатами, тобто малоазійськими кель-
тами, закріпилася назва «галло-греки», не під-
лягає сумніву, що вони досить довго зберігали
своє первинне етнічне обличчя. Про це свідчать
описи зовнішності та звичаїв галатів, а також
той факт, що всі відомі галатські теоніми й то-
поніми мають суто кельтський характер. крім
того, св. Ієронім, який відвідав галатію у IV ст.,
тобто через 600 років після кельтського заво-
ювання, з подивом зазначав, що мова місцевих
мешканців така сама, як у галльського племені
треверів на правому березі рейну (калыгин, ко-
ролев 1989, c. 102).
Багатий матеріал писемних джерел дуже
довго не було підкріплено результатами ар-
хеологіч-них досліджень, проведення яких з
різних причин було неможливим на території
колишньої галатії. лише останнім часом, після
ґрунтовного вивчення одного з найбільших кель-
тських поселень у Малій азії, ситуація певною
мірою зрушила з місця. йдеться про гордіон —
центр давнього фригійського царства, який з
середини ІІІ ст. до н. е. був заселений кельтами.
Перші розкопки, які проводилися тут із 1950 р.
експедицією Музею археології та антропології
університету Пенсільванія, дали напрочуд жалю-
гідні свідчення кельтської присутності: кілька
македонських монет кінця IV — початку ІІІ ст. до
н. е., якими зазвичай розраховувалися з найман-
цями, латенська фібула, ножиці, фрагмент шо-
лома, а також керамічний фрагмент із написом
кельтського імені Kant[x]iux. Значно інформатив-
нішими виявилися дослідження кінця 1990-х рр.,
проведені фахівцями зазначеного на-укового
закладу.
Під час вивчення житлових кварталів гордіо-
ну виявилося, що з приходом кельтів помітно змі-
нилася місцева традиція житлового будівництва.
Зокрема, вийшла з ужитку цегла з річкової гли-
ни, яку використовувало попереднє населення
міста, натомість, як будівельний матеріал нові
мешканці почали використовувати грецькі над-
гробні плити та стели. Проте сам по собі тип
елліністичного житла залишився недоторканим:
кельти, які осіли у гордіоні, не принесли з собою
звичної для центральної європи напівземлянки.
Зневага до поховальних традицій підкорено-
го населення красномовно засвідчує відсутність
родинних зв’язків між ним та прийшлими кельта-
ми. на це вказують й інші фактори. «Зміна форм
вогнища, так само як і знарядь, що використо-
вувалися для приготування їжі та одягу, дають
підстави припускати зміни в діяльності, що здій-
снювалася жінками у домашніх господарствах.
це дає підстави стверджувати, що серед імміг-
рантів були не лише воїни-найманці, а й їхні
сім’ї», — зазначає М. войт (Voigt 2003, р. 16).
усупереч можливим очікуванням, латенської
кераміки в галатському гордіоні не виявлено.
Місцеве кельтське населення використовувало
сірі та темно-жовті горщики, миски та глеки,
виготовлені радше в руслі середземноморських,
ніж центральноєвропейських традицій кераміч-
ного виробництва. Деякі види посуду з галатсь-
кого гордіону взагалі не мають аналогів, зокре-
ма, знайдена в одному з жител велика глиняна
таця, пофарбована у синій колір, решту, як нап-
риклад, невеликі посудини для зберігання кос-
метики та олії, кельти успадкували від місцевих
мешканців (Voigt 2003, р. 15, 17).
галатських поховань у гордіоні поки що не
виявлено. натомість, на території поселення
було відкрито сліди людських жертвоприношень
(Danboy et al. 2002, p. 44—49). у східній час-
тині нижнього міста дослідники виявили кілька
скелетів: чоловіка 30—45 років з переламаним
хребтом, звернутою шиєю та відрубаною го-
ловою, жінки такого ж віку з пробитим у двох
місцях черепом і слідами задушення, а також
молодої жінки 15—20 років зі звернутою шиєю.
у західній частині міста виявлено розчленовані
тіла або частини тіл, які належали принаймні
шістьом особам, а також велику кількість кісток
тварин. людські кістки було викладено у пев-
ному порядку. наприклад, обабіч тулуба жінки
35—45 років лежали її відрізані ноги, а до шиї
було приставлено голову молодої жінки віком
від 16 до 21 року, на місці ж голови останньої
лежала нижня щелепа чоловіка похилого віку
(50 років) і т. ін. характер знахідок не залишає
сумнівів щодо їх зв’язку з обрядовістю старо-
давніх кельтів. осіб, рештки яких було знайде-
но у східній частині гордіону, було, очевидно,
принесено в жертву згідно з кельтським риту-
алом потрійного вбивства, добре відомого як за
археологічними знахідками («людина з ліндоу»,
велика Британія), так і за даними писемних
джерел. сліди жертвоприношення у західній
частині поселення мають лише єдину аналогію —
кельтське святилище у рібемон-сюр-анкр (Пів-
нічна галлія), де згідно з подібним ритуалом
було знищено близько 5 тис. осіб (Брюно, Бюк-
зешюнц 1990, c. 138—139; Amandy, Brouquier-
redde, Delestree 2000, p. 177—183). Припуска-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 93
ють, що жертвоприношення у гордіоні було здій-
снено під час самайну — найбільшого календар-
ного свята кельтів, що припадало на 1 листопада.
на це вказують результати вивчення тваринних
решток, згідно з якими вбивство тварин сталося
наприкінці періоду годівлі, тобто восени.
Дані писемних джерел про малоазійських
галатів разом із результатами археологічних
досліджень, проведених у гордіоні, наочно де-
монструють цікавий факт: кельти з центральної
європи, які переселилися на нові землі, фактич-
но у недоторканому вигляді зберегли свою мову,
релігійні практики та етнічне обличчя, але «за-
губили» традиції матеріального виробництва,
характерні для латенської культури.
ситуація з самою латенською культурою на
цей час також є не такою простою, як ще пів-
століття тому. археологічні дослідження дове-
ли, що «у чистому вигляді» латенська культу-
ра майже не відома: всюди вона розпадається
на локальні групи, які тією чи іншою мірою
відчували на собі вплив автохтонних культур.
уже я. Філіп змушений був визнати, що кельти
на території центральної європи одночасно з
гончарною латенською активно використовува-
ли ліпну кераміку, форми якої наслідували ла-
тенські або повторювали місцеві зразки (Filip
1956, s. 475—476). Згодом це спостереження під-
твердилося й на матеріалах оппідумів галлії та
центральної європи (rosen-Przeworska 1979, s.
24). латенський поховальний обряд радикально
змінювався принаймні тричі: у ранньолатенсь-
кий час домінувало тілопокладення, але вже з
першої половини IV ст. до н. е. поступово по-
ширилася кремація (особливо у кельтів східної
європи), а у І ст. до н. е. носії латенської куль-
тури перейшли до поховального обряду, сліди
якого не зафіксовано археологічними методами
(казакевич 2006, с. 135—140). очевидно, це теж
був якийсь різновид кремації, оскільки саме така
форма поховального обряду кельтів була знайома
античним авторам межі н. е.
До цього слід додати давно встановлений
факт відсутності у носіїв латенської культури
єдиного антропологічного типу — надійний
доказ високого ступеня етнічної різнорідності
населення. як зазначає Ф. Бродель, уже з V ст.
до н. е. кельти були майже настільки ж гетеро-
генними, як і сучасне населення, причому ця
гетерогенність лише поглиблювалася в ході за-
хоплень кельтами нових земель (Бродель 1994,
с. 44). Процеси етнічного змішування в період
кельтських міграцій були настільки глибокими,
що вже а. Монгайт визнавав: «кельти нерідко
складали меншість навіть у тих областях, які
античні автори називали кельтськими і в яких
археологи спостерігають яскраві риси латенської
культури» (Монгайт 1974, с. 246).
не все зрозуміло й у питанні формування
латенської культури. свого часу дослідники не
ставили під сумнів її центральноєвропейське похо-
дження, навіть незважаючи на те, що власне кельт-
ська історична традиція, передана амміаном
Марцелліном з посиланням на свідчення жер-
ців-друїдів, вказувала на походження кельтів,
принаймні значної їх частини, з Північної євро-
пи (Ammianus Marcellinus XV, 9, 2). Згодом було
з’ясовано, що на формування поховального обряду,
художнього стилю та матеріального виробництва
латенської культури вплинули не лише гальштат-
ські традиції, а й культури північноєвропейського
бронзового віку, звідки, зокрема, бере по-чаток
криволінійний латенський орнамент (хле-
вов 2003, с. 35), іраномовні кочовики Північного
Причорномор’я (corcoran, 1970, p. 32; Frey 2001,
p. 136—137) тощо.
Можна помітити, що останнім часом у за-
хід-ноєвропейській історичній та археологіч-
ній літературі сам термін «латенська культура»
все частіше поступається місцем таким більш
вузьким визначенням, як «латенський стиль» або
«латенське мистецтво». Більше того, з’явився
цілий науковий напрям, представники якого
(chapman 1992; james 1999; collis 2004, Morse
2005) називають себе «кельтоскептиками» і на-
полягають на тому, що уніфікована в категоріях
матеріальної та духовної культури «кельтська
європа» — це значною мірою псевдонауко-
вий міф, створений націоналістичною істо-
ріографією хІх — початку хх ст. і згодом вико-
ристаний прихильниками ідеї об’єднаної європи
(Dietler 1994, p. 584—605). «кельти не були го-
могенною групою людей, яких поєднувала єдина
ідентичність або самоназва. також ми не може-
мо говорити про кельтську імперію чи навіть
про універсальну та ексклюзивну матеріальну
культуру. кельти мали багато спільного у сфері
соціальної організації, релігії і матеріальної
культури, але існувала також величезна варіа-
тивність», — зазначає відомий британський ар-
хеолог с. Джеймс (james 1993, p. 9).
Правомірність використання традиційних
методів аналізу матеріальної культури під час
вивчення етнокультурних проблем раннього за-
лізного віку дедалі частіше ставиться під сумнів.
так, Б. арнольд і Д. Блер гібсон зазначають, що
звичні підходи археологів — створення геогра-
фічних і хронологічних моделей поширення тих
чи інших предметів матеріальної культури — не
здатні розкрити сутність процесів культурної та
соціальної взаємодії. на їхню думку, подальший
прогрес у розумінні кельтської європи можли-
вий лише за умови міждисциплінарної праці
науковців (Arnold, Blair Gibson 1998, p. 1).
особливо це стосується проблематики
східноєвропейського залізного віку, для якого
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 494
характерна висока інтенсивність міжетнічних
контактів. видається цілком слушним зауважен-
ня М. тодда, висловлене у дослідженні, присвя-
ченому давнім германцям. на його думку, в умо-
вах змішування етносів, що самі ще не встигли
остаточно оформитися, археологічні дані важко
інтерпретувати. а от «спроби чітко пов’язати
певні народи з визначеними археологічними
культурами є щонайменше дуже суб’єктивними,
а у більшості випадків — безплідними. це, зок-
рема, стосується східної європи й західних
російських степів. ці регіони були котлом, у
якому століттями змішувалися культури і наро-
ди. Будь-яка спроба відділити їх одне від одного
пов’язана із надзвичайними труднощами» (Todd
2004, c. 27). Подібні погляди, але щодо усієї те-
риторії європейської германії та скіфії відби-
то у праці П. уеллса. основна теза цієї праці
полягає у тому, що етнічні категорії «кельти»,
«германці», «скіфи», які використовували анти-
чні автори для маркування варварського насе-
лення центральної та східної європи, є занад-
то умовними для того, щоб прив’язувати їх до
певних археологічних культур (Wells 2001).
отже, в світлі сучасних досліджень світ ста-
родавніх кельтів постає перед очима історика
в дуже різнобарвному вигляді: надзвичайно
мін-лива у різних регіонах і на різних етапах
формування латенська культура континенталь-
ної європи, носіями якої були стародавні кель-
ти; суто кельтські етнічні спільноти, що сфор-
мувалися незалежно від латену (кельтібери в
Іспанії, носії культури голасекка у Північній
Італії); кельтомовні носії латенської культури,
які, принаймні їх переважна більшість, не були
«генетичними» кельтами (Британські острови);
кельти — вихідці з латенської культурної зони,
які внаслідок переселень на нові землі повністю
втратили «свої» виробничі та художні традиції,
зберігаючи у глибоко законсервованому вигляді
мову та духовну культуру (малоазійські галати).
ці та інші факти змушують принаймні відкори-
гувати деякі усталені в українській історіографії
погляди та оцінки.
По-перше, ми маємо чітко відповісти на пи-
тання, яких кельтів ми шукаємо у східній єв-
ропі? на нашу думку, існує достатньо підстав
для визнання справедливим підхід «кельтос-
кептиків», які вважають, що під стародавніми
кельтами слід розуміти спільноту людей, яких
об’- єднувало насамперед використання кель-
тських діалектів, своєрідної lingua franca ран-
нього залізного віку, а також певні спільні риси
соціальної організації, матеріальної та духовної
культури. При цьому співвідношення цих рис у
різних регіонах могло виглядати абсолютно по-
різному. цей підхід підтримує більшість захід-
них кельтологів, за винятком хіба що в. Міґоу та
р. Міґоу, які продовжують відстоювати ідею уні-
фікованості культури стародавніх кельтів. Зок-
рема, у своїй останній монографії дослідники
намагаються простежити континуїтет у розвитку
кельтського мистецтва від гальштатської куль-
тури до середньовічної Ірландії (Megaw, Me-
gaw 2001).
крім того, слід точніше схарактеризувати
поняття «кельтизоване населення», яке часто
використовують у наукових працях, але пере-
важно залишають беззмістовним. Зважаючи
на етнічну гетерогенність кельтських племен,
межу між власне кельтами і «кельтизованим
населенням» здебільшого провести надзвичай-
но важко.
По-друге, загальна картина етнічної взаємодії
на периферії латенського світу виглядає таким
чином, що появу так званих латенізованих куль-
тур у східній європі важко пояснити як на ви-
ключно міграційному, так і на суто автохтонному
ґрунті. як показують наведені у статті факти,
процеси акультурації, а також витіснення одних
археологічних культур іншими далеко не завжди
були зумовлені пересуваннями великих мас на-
селення, однак лише «модою» або іншими фор-
мами зовнішніх впливів їх не можна пояснити.
слід зважати на високу ефективність культурних
впливів, що були результатом міграцій порівня-
но невеликих груп населення.
По-третє, слід уточнити критерії справедли-
вості етногенетичних реконструкцій східноєв-
ропейського залізного віку. Ми мусимо визнати,
що сама по собі відсутність у певному регіоні
закритих комплексів латенської культури не
свідчить про відсутність там кельтського (кель-
томовного) населення, принаймні на певному
історичному етапі. так, на території україни
(крім Закарпаття, де латенська культура була
домінуючою в останні століття до н. е.) за на-
явності значної кількості випадкових латенських
знахідок і лише кількох цілісних комплексів, які
можна віднести до латенської культури (Бов-
шів, Залісся), кельтомовні топоніми та етноні-
ми зафіксовано як греко-римськими джерелами
(cla-udius Ptolemaios III, 5, 15), так і сучасними
лін-гвістичними дослідженнями (стрижак 1989;
тищенко 2006, c. 153—227). крім того, останнім
часом лінгвісти значну увагу приділяють про-
блемі кельто-слов’янських контактів, що ви-
даються дедалі реальнішими (Мартынов 1983,
c. 35—46; трубачев 1991, c. 41—45, 98, 110).
відтак, розв’язання кельтської проблеми в іс-
торії україни потребує ширшого залучення
міждисциплінарних підходів, а також відмо-
ви від ізольованого вивчення археологічних
фактів, що дотепер спостерігається у працях
багатьох як українських, так і закордонних ав-
торів.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 95
Бандрівський Й., Йосипишин Я. кельти на заході україни // україна в минулому. — к., 1997. — вип. 9. — с. 8—16.
Бідзіля В.І. Історія культури Закарпаття на рубежі н. е. — к., 1971.
Бродель Ф. что такое Франция? / Пер. с фр. — М., 1994. — кн. 2. люди и вещи.
Брюно Ж.-Л., Бюкзешюнц О. новые исследования кельтской цивилизации во Франции // вДи — 1990. — № 3. —
с. 131—142.
Еременко В.Е. «кельтская вуаль» и зарубинецкая культура. опыт реконструкции этнополитических процессов
III—I вв. до н. э. в центральной и восточной европе. — сПб., 1997.
Казакевич Г.М. кельти: традиційна культура та соціальні інститути. — к., 2006.
Калыгин В., Королев А. введение в кельтскую филологию. — М., 1989.
Котигорошко В. населення верхнього Потисся в давнину. — ужгород, 2002.
Мабиногион. легенды средневекового уэльса / Пер. с валл. — М., 2002.
Максимов Є. Про перебування кельтів в україні // етнокультурні процеси в Південно-східній європі в І тисячолітті
н. е.: Зб. наук. пр. — к.; л., 1999. — с. 143—150.
Мартынов В. язык в пространстве и времени. к проблеме глоттогенеза славян. — М., 1983.
Мачинский С. кельты на землях к востоку от карпат // кельты и кельтские языки. — М., 1974. — с. 31—41.
Пачкова С.П. Пути формирования фибульного комплекса зарубинецкой культуры // археологія давніх слов’ян: До-
слідження і матеріали. — к., 2004. — с. 9—38.
Предания и мифы средневековой ирландии. — М., 1991.
Стрижак О. кельти й україна // україна. наука і культура. Щорічник. — 1989. — вип. 23. — с. 266—277.
Тищенко К. Мовні контакти: свідки формування українців. — к., 2006.
Трейстер М.Ю. кельти в Північному Причорномор’ї // археологія. — 1992. — № 2. — с. 37—50.
Трубачев О. Этногенез и культура древнейших славян. лингвистические исследования. — М., 1991.
Хлевов А. Предвестники викингов. северная европа в I—VIII веках. — сПб., 2003.
Щукин М., Еременко В. к проблеме кимвров, тевтонов и кельтоскифов: три загадки // асгЭ. — 1999. — № 34. —
c. 134—160.
Almagro-Gorbea M. Les celtes dans la peninsule Iberique // Les celtes. — Paris, 2001. — P. 388—405.
Amandy M., Brouquier-Redde V., Delestree L.-P. ribemont-sur-Ancre (Somme) // Gallia: Archeologie de la France antique. —
2000. — T. 56. — P. 177—183.
Archaeogenetics: DnA and the population prehistory of europe. — cambridge, 2000.
Arbois de Jubainville, H. d’. Les Premiers habitants d’europe. 2 vol. — Paris, 1877.
Arnold B., Blair Gibson D. Beyond the Mists: Forging an ethnological Approach to celtic studies // celtic chiefdom,
celtic state: the evolution of complex social systems in Prehistoric europe. — cambridge, 1998. — P. 1—11.
Burillo Mozota F. celtiberians: problems and Debates // e-keltoi. — 2005. — 6. — P. 411—480.
Capelli C., Redhead N., Abernethy J.K., Gratrix F., Wilson J.F., Moen T, Hervig T., Richards M., Stumpf M.P.H., Underhill
P.A., Bradshaw P., Shaha A., Thomas M.G., Bradman N., Goldstein D.B.A. y chromosome census of the British
Isles // current Biology. — 2003. — 13, № 27. — P. 979—984.
Cavalli-Sforza L., Menozzi P., Piazza A. The history and Geography og human Genes. — Princeton, 1994.
Chadwick N.K. The Druids. — cardiff, 1966.
Chapman M. The celts: the construction of a Myth. — London, 1992.
Corcoran W.P. Preface // chadwick n. k. The celts. — London, 1970. — P. 2—61.
Collis J. The celts: origins, Myth and Inventions. — London, 2004.
Cunliffe B. Facing the ocean: the Atlantic and its peoples 8000 Bc — 1500 AD. — oxford, 2001.
Danboy J.R., Selinsky P., Voigt M.M. celtic sacrifice // Archaeology. — 2002. — jan.-Feb. — P. 44—49.
Dechelette J. Manuel d’Archéologie Préhistorique, celtique et Gallo-romaine. 3 vol. — Paris, 1908.
Dietler M. «our ancestors the Gauls». Archeology, ethnic nationalism and the Manipulation of celtic Identity in Modern
europe // American Anthropologist. — 1994. — 96, № 3. — P. 584—605.
Filip J. keltové ve stredni evrope. — Praha, 1956.
Frey O.H. La formation de la culture de La Tene // Les celtes. — Paris, 2001. — P. 126—146.
James S. exploring the World of the celts. — London; new york, 1993.
James S. Atlantic celts. Ancient people or Modern Invention? — Madison, 1999.
Lenerz-de Wilde M. The celts in Spain // The celtic World. — London; new york, 1997. — P. 533—551.
Lorrio A.J., Zapatero G.R. The celts in Iberia: an overview // e-keltoi. — 2005. — 6. — P. 167—254.
Marinis R.C. de. Les celtes de Golasecca // Les celtes. — Paris, 2001. — P. 93—102.
McEvoy B., Richards M., Forster P., Bradley D.G. The Longue Durée of Genetic Ancestry: Multiple Genetic Marker Systems
and celtic origins on the Atlantic Facade of europe // American journal of human Genetics. — 2004. — № 75. —
P. 693—702.
Megaw R., Megaw V. celtic Art: from the beginnings to the Book of kells. — London; new york, 2001.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 496
Morse M.A. how the celts came to Britain? Druids, Ancient skulls and the birth of Archaeology. — London, 2005.
O’Corráin D. Prehistoric and early christian Ireland // The oxford Illustrated history of Ireland. — oxford, new york:
oxford Univ. Press, 1989. — P. 2—57.
Powell T.G. celtowie: Tіum. z ang. — Warszawa, 1999 (Перше вид. 1958).
Raftery B. Pagan celtic Ireland: the enigma of the Irish Iron Age. — London; new york, 1994.
Raftery B. Les celtes pre-chretiens des iles // Les celtes. — Paris, 2001. — P. 554—571.
Renfrew C. From Molecular Genetics to Archaeogenetics // Proceedings of the national Academy of Sciences. — 2001. —
Vol. 98. — № 9. — P. 4830—4832.
Rolleston T.W. Myths and legends of the celtic race. — London, 2004 (Перше вид. 1911).
Rosen-Przeworska J. Spadek po celtach. — Wrocław, 1979.
Schlette F. kelten zwischen Alesia und Pergamon. — Leipzig; jena; Berlin, 1976.
Stead I.M. La culture d’Arras // Les celtes. — Paris, 2001. — P. 587—590.
Thomas M.G., Stumpf M.P.H., Härke H. evidence for an Apartheid-like social structure in early Anglo-Saxon england //
Proceedings of the royal Society B: Biological Sciences. — 2006. — 273. — № 1601. — P. 2651—2657.
Todd M. The early Germans. — London, 2004.
Voigt M.M. celts at Gordion the late hellinistic settlement // expedition. — 2003. — 45. — № 1. — P. 14—19.
Warmind M. Irish literature as a source-material for celtic religion // Temenos. — 1992. — 28. — P. 209—222.
Weale M.E., Weiss D.A., Jager R.F., Bradman N., Thomas M.G. y chromosome evidence for Anglo-Saxon Mass Migration //
Molecular Biology and evolution. — 2002. — № 19. — P. 1008—1021.
Wells P.S. Beyond celts, Germans and Scythians. — London, 2001.
Wilson J.F., Weiss D.A., Richards M., Thomas M., Bradman N., Goldstein D.B. Genetic evidence for Different Male and
Female roles during cultural Transitions in the British Isles // Proceedings of the national Academy of Sciences. —
2001. — 98, № 9. — P. 5078—5083.
Одержано 01.02.2007
Г.М. Казакевич
кельты За ПреДелаМи «кельтского Мира»: МоДели Этнокультурного
вЗаиМоДействия на ПериФерии латенской культуры
Данные археологии, лингвистики и археогенетики, введенные в научный оборот в течение последних десятилетий,
вынуждают пересмотреть некоторые устоявшиеся взгляды на древних кельтов и этнокультурные процессы раннего
железного века, в которые они были вовлечены. гипотеза о значительном однообразии латенской археологической
культуры от атлантики до Дуная не подтвердилась и сегодня уступает место подходу «кельтоскептиков», согласно
которому под древними кельтами следует понимать конгломерат племен, объединенных использованием кельтских
диалектов и некоторых общих черт материальной и духовной культуры. новые источники позволяют реконстру-
ировать несколько моделей кельтизации, в частности сравнительно однородные кельтские этнические общности,
сформировавшиеся независимо от становления латенской культуры (кельтиберы, носители культуры голасекка), а
также достаточно однородные в этническом отношении группы кельтов, утративших латенские традиции вследс-
твие переселения на новые земли (малоазийские галаты), и генетически не связанные с центральноевропейскими
кельтами, но при этом пользующиеся кельтскими диалектами носители латенской культуры (Британские острова).
Эти модели могут быть использованы для более глубокого понимания процессов латенизации археологических
культур восточной европы.
H.M. Kazakevych
The ceLTS BeyonD The “ceLTIc WorLD”: PATTernS oF eThnIc
AnD cULTUrAL reLATIonS AT The PerIPhery oF LA Téne cULTUre
recent discoveries in fields of archaeology, linguistics and archaeogenetics brought to revision some traditional opinions
about the Ancient celts and ethnical and cultural processes of early Iron Age in which they were involved. The hypothesis
about homogeneous and unified La Téne culture from Atlantic to the Danube had been recently rejected and gave way
to the “celtosceptical” approach, according to which the celts are considered as a conglomeration of tribes united by the
common use of celtic dialects and some common features of social structure, religion and material culture. new sources
allow the author to reconstruct different patterns of celticization, in particular, relatively homogenous celtic communities
which were formed independently from La Téne culture (celtiberians of Golasecca culture); also sufficiently homogenous
in ethnical perspective communities of the celts which lost their La Téne traditions due to migrations on new territories
(Galatians of Asia Minor); as well as communities genetically not related to the central european celts which, however,
used celtic dialects and La Téne traditions (British Islands). Those patterns could be used in fundamental understanding
of latenization processes of the archaeological cultures of eastern europe.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199476 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:29:48Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Казакевич, Г.М. 2024-10-08T12:33:59Z 2024-10-08T12:33:59Z 2007 Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури / Г.М. Казакевич // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 87-96. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199476 Нові археологічні відкриття, дослідження в галузі лінгвістики та археогенетики дають змогу по-новому подивитися на процеси латенізації археологічних культур і кельтизації етнічних спільнот раннього залізного віку. Данные археологии, лингвистики и археогенетики, введенные в научный оборот в течение последних десятилетий,
 вынуждают пересмотреть некоторые устоявшиеся взгляды на древних кельтов и этнокультурные процессы раннего
 железного века, в которые они были вовлечены. Гипотеза о значительном однообразии латенской археологической
 культуры от Атлантики до Дуная не подтвердилась и сегодня уступает место подходу «кельтоскептиков», согласно
 которому под древними кельтами следует понимать конгломерат племен, объединенных использованием кельтских
 диалектов и некоторых общих черт материальной и духовной культуры. Новые источники позволяют реконструировать несколько моделей кельтизации, в частности сравнительно однородные кельтские этнические общности,
 сформировавшиеся независимо от становления латенской культуры (кельтиберы, носители культуры Голасекка), а
 также достаточно однородные в этническом отношении группы кельтов, утративших латенские традиции вследствие переселения на новые земли (малоазийские галаты), и генетически не связанные с центральноевропейскими
 кельтами, но при этом пользующиеся кельтскими диалектами носители латенской культуры (Британские острова).
 Эти модели могут быть использованы для более глубокого понимания процессов латенизации археологических
 культур Восточной Европы. Recent discoveries in fields of archaeology, linguistics and archaeogenetics brought to revision some traditional opinions
 about the ancient Celts and ethnical and cultural processes of Early Iron Age in which they were involved. The hypothesis
 about homogeneous and unified La Téne culture from Atlantic to the Danube had been recently rejected and gave way
 to the “celtosceptical” approach, according to which the Celts are considered as a conglomeration of tribes united by the
 common use of Celtic dialects and some common features of social structure, religion and material culture. New sources
 allow the author to reconstruct different patterns of celticization, in particular, relatively homogenous Celtic communities
 which were formed independently from La Téne culture (Celtiberians of Golasecca culture); also sufficiently homogenous
 in ethnical perspective communities of the Celts which lost their La Téne traditions due to migrations on new territories
 (Galatians of Asia Minor); as well as communities genetically not related to the Central European Celts which, however,
 used Celtic dialects and La Téne traditions (British Islands). Those patterns could be used in fundamental understanding
 of latenization processes of the archaeological cultures of Eastern Europe. uk Інститут археології НАН України Археологія На допомогу вчителю Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури Кельты за пределами «кельтского мира»: модели этнокультурного взаимодействия на периферии латенской культуры The Celts beyond the «Celtic World»: Patterns of Ethnic and Cultural Relations at the Periphery of la Téne Culture Article published earlier |
| spellingShingle | Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури Казакевич, Г.М. На допомогу вчителю |
| title | Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури |
| title_alt | Кельты за пределами «кельтского мира»: модели этнокультурного взаимодействия на периферии латенской культуры The Celts beyond the «Celtic World»: Patterns of Ethnic and Cultural Relations at the Periphery of la Téne Culture |
| title_full | Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури |
| title_fullStr | Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури |
| title_full_unstemmed | Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури |
| title_short | Кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури |
| title_sort | кельти за межами «кельтського світу»: моделі етнокультурної взаємодії на периферії латенської культури |
| topic | На допомогу вчителю |
| topic_facet | На допомогу вчителю |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199476 |
| work_keys_str_mv | AT kazakevičgm kelʹtizamežamikelʹtsʹkogosvítumodelíetnokulʹturnoívzaêmodíínaperiferíílatensʹkoíkulʹturi AT kazakevičgm kelʹtyzapredelamikelʹtskogomiramodeliétnokulʹturnogovzaimodeistviânaperiferiilatenskoikulʹtury AT kazakevičgm theceltsbeyondthecelticworldpatternsofethnicandculturalrelationsattheperipheryoflateneculture |