Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка

У статті розглянуто життєвий шлях і творчий доробок видатного українського архітектора, дослідника й реставратора пам’яток архітектури, педагога Миколи В’ячеславовича Холостенка (1902—1978). Значне місце в його діяльності посідають дослідження Успенського собору Києво-Печерської лаври, за результа...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2022
1. Verfasser:	Абашина, Н.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2022
Schlagworte:	Iсторiя науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199519
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка / Н.С. Абашина // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 137-147. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199519
record_format	dspace
spelling	Абашина, Н.С. 2024-10-12T15:57:20Z 2024-10-12T15:57:20Z 2022 Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка / Н.С. Абашина // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 137-147. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.137 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199519 [902:929](477.411) У статті розглянуто життєвий шлях і творчий доробок видатного українського архітектора, дослідника й реставратора пам’яток архітектури, педагога Миколи В’ячеславовича Холостенка (1902—1978). Значне місце в його діяльності посідають дослідження Успенського собору Києво-Печерської лаври, за результатами яких він простежив архітектурну історію пам’ятки та відтворив первинний вигляд собору й виконав реконструкцію церкви св. Іоанна Предтечі. December 7, 2022 marks the 120th anniversary of the birth of the outstanding Ukrainian architect, historian of national architecture, researcher and restorer of architectural monuments, teacher Mykola Viacheslavovych Kholostenko (1902—1978). After graduating from the Kyiv Institute of Architecture in 1929, he taught at the Kyiv Institute of Civil Engineering and Art Institute, managed the design workshop of the Kyiv City Council (1938—1941), worked at the Kyivproject Institute (1953—1958, 1961—1977), held the position of chief architect of the Republican Special Research and Restoration Production Workshops State Construction Committee of the USSR (1959—1961). In addition to the development of projects of residential and public buildings in Kyiv, M. V. Kholostenko had done a lot of work on the study, protection and restoration of architectural monuments of the 10th—18th centuries of Kyiv, Chernihiv, Putyvl, Novhorod-Siverskyi. M. V. Kholostenko’s contribution to the study of the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra is significant. Many years of research (1952—1954, 1962—1963, 1969—1972) allowed him to trace the architectural and construction history of the entire ecclesiastical complex. M. V. Kholostenko found out the construction and technical features of the ancient part of the cathedral — the technology of making plinths, the method of masonry of the main walls, arches, vaults. He was the first who systematized and classified the bricks of the Cathedral of the Dormition of the 11th—17th centuries. During the research, new, previously unknown elements of the architecture of the ancient part of the cathedral were discovered, hidden behind later extensions. M. V. Kholostenko developed a scheme of dimensions and proportions of the cathedral of the 11th century and corrected the general plan of the temple and its individual parts. The results of architectural and archaeological research of the remains of the cathedral and the analysis of iconographic sources provided sufficient grounds for the scientific reproduction of the entire cathedral complex. M. V. Kholostenko was one of the first to recreate the original appearance of the Cathedral of the Dormition and reconstructed the Church of St. John the Baptist. The results of his research became the basis for the development of the project for the restoration of the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra, implemented in 1998—2000. uk Інститут археології НАН України Археологія Iсторiя науки Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка Researcher of the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra: to the 120th Anniversary of the Birth of M. V. Kholostenko Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка
spellingShingle	Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка Абашина, Н.С. Iсторiя науки
title_short	Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка
title_full	Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка
title_fullStr	Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка
title_full_unstemmed	Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка
title_sort	дослідник успенського собору києво-печерської лаври: до 120-річчя від дня народження м. в. холостенка
author	Абашина, Н.С.
author_facet	Абашина, Н.С.
topic	Iсторiя науки
topic_facet	Iсторiя науки
publishDate	2022
language	Ukrainian
container_title	Археологія
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	Researcher of the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra: to the 120th Anniversary of the Birth of M. V. Kholostenko
description	У статті розглянуто життєвий шлях і творчий доробок видатного українського архітектора, дослідника й реставратора пам’яток архітектури, педагога Миколи В’ячеславовича Холостенка (1902—1978). Значне місце в його діяльності посідають дослідження Успенського собору Києво-Печерської лаври, за результатами яких він простежив архітектурну історію пам’ятки та відтворив первинний вигляд собору й виконав реконструкцію церкви св. Іоанна Предтечі. December 7, 2022 marks the 120th anniversary of the birth of the outstanding Ukrainian architect, historian of national architecture, researcher and restorer of architectural monuments, teacher Mykola Viacheslavovych Kholostenko (1902—1978). After graduating from the Kyiv Institute of Architecture in 1929, he taught at the Kyiv Institute of Civil Engineering and Art Institute, managed the design workshop of the Kyiv City Council (1938—1941), worked at the Kyivproject Institute (1953—1958, 1961—1977), held the position of chief architect of the Republican Special Research and Restoration Production Workshops State Construction Committee of the USSR (1959—1961). In addition to the development of projects of residential and public buildings in Kyiv, M. V. Kholostenko had done a lot of work on the study, protection and restoration of architectural monuments of the 10th—18th centuries of Kyiv, Chernihiv, Putyvl, Novhorod-Siverskyi. M. V. Kholostenko’s contribution to the study of the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra is significant. Many years of research (1952—1954, 1962—1963, 1969—1972) allowed him to trace the architectural and construction history of the entire ecclesiastical complex. M. V. Kholostenko found out the construction and technical features of the ancient part of the cathedral — the technology of making plinths, the method of masonry of the main walls, arches, vaults. He was the first who systematized and classified the bricks of the Cathedral of the Dormition of the 11th—17th centuries. During the research, new, previously unknown elements of the architecture of the ancient part of the cathedral were discovered, hidden behind later extensions. M. V. Kholostenko developed a scheme of dimensions and proportions of the cathedral of the 11th century and corrected the general plan of the temple and its individual parts. The results of architectural and archaeological research of the remains of the cathedral and the analysis of iconographic sources provided sufficient grounds for the scientific reproduction of the entire cathedral complex. M. V. Kholostenko was one of the first to recreate the original appearance of the Cathedral of the Dormition and reconstructed the Church of St. John the Baptist. The results of his research became the basis for the development of the project for the restoration of the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra, implemented in 1998—2000.
issn	0235-3490
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199519
citation_txt	Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка / Н.С. Абашина // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 137-147. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT abašinans doslídnikuspensʹkogosoborukiêvopečersʹkoílavrido120ríččâvíddnânarodžennâmvholostenka AT abašinans researcherofthecathedralofthedormitionofthekyivpechersklavratothe120thanniversaryofthebirthofmvkholostenko
first_indexed	2025-11-26T00:09:24Z
last_indexed	2025-11-26T00:09:24Z
_version_	1850593619479625728
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 137 © Н. С. АБАШИНА* 2022 ДОСЛІДНИК УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ: ДО 120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. В. ХОЛОСТЕНКА https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.137УДК [902:929](477.411) У статті розглянуто життєвий шлях і творчий доробок видатного українського архітектора, до- слідника й реставратора пам’яток архітекту- ри, педагога Миколи В’ячеславовича Холостенка (1902—1978). Значне місце в його діяльності посі- дають дослідження Успенського собору Києво-Пе- черської лаври, за результатами яких він просте- жив архітектурну історію пам’ятки та відтворив первинний вигляд собору й виконав реконструкцію церкви св. Іоанна Предтечі. К л ю ч о в і с л о в а: Києво-Печерська лавра, пам’ятки архітектури ХІ—ХVІІІ ст., Микола В’ячеславович Холос тенко, Успенський собор, церк- ва Іоанно-Предтеченська, плінфа. 7 грудня 2022 р. виповнилося 120 років від дня народження видатного українського ар- хітектора, археолога, дослідника й реставра- тора пам’яток архітектури, педагога Мико- ли В’ячеславовича Холостенка (1902—1978) (рис. 1). М. В. Холостенко народився 7 грудня 1902 р. в Києві (за іншими відомостями — у польсько- му місті Лодзь, тоді Російської імперії). Невдо- взі його батька перевели до Бердичева, і Ми- кола став навчатись у Бердичівській чоловічій гімназії. Отримавши атестат, він почав працю- вати вчителем та завідувачем сільської школи, а потім викладачем малювання й креслення в Бердичівській школі № 2 (Малійова 2015). У 1922 р. М. В. Холостенко вступив до Ки- ївського архітектурного інституту, який 1924 р. реорганізовано в Київський художній інститут (зараз Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Викладачами Мико- ли В’ячеславовича були відомі архітектори — Іполит Владиславович Моргилевський, Василь Григорович Кричевський, Павло Федотович Альошин, Володимир Євграфович Татлін. Після закінчення інституту в 1929 р. М. В. Холостенко отримав диплом із відзнакою і почав працювати в проєктному бюро, одно- часно викладаючи архітектурне проєктування в новоствореному Київському будівельному ін- ституті. Згодом він перейшов до Київського ху- дожнього інституту на посаду доцента й декана архітектурного факультету. Із 1934 р М. В. Хо- лостенко керував проєктною майстернею Ки- ївської міськради, реорганізованою 1937 р. в архітектурну-проєктну майстерню «Київміськ- проект». У цій майстерні, де зосереджувались найкращі архітектурні сили столиці, він пра- цював до літа 1941 р. Під час Другої світової війни М. В. Холос- тенка не мобілізували за станом здоров’я, про- те через хворобу дружини сім’я не встигла ева- куюватись і залишилася в окупованому Києві. Микола В’ячеславович випадковими заробітка- ми, здебільшого як художник, забезпечував ве- лику родину: дружину, двох маленьких дітей, батьків і хвору сестру. Восени 1943 р., коли окупанти масово виселяли населення з міста, його вивезли на роботу до Німеччини. Після визволення Микола В’ячеславович повернувся до Києва і, працюючи з 1945 р. у державних архітектурно-проєктних майстер- * АБАШИНА Наталія Серафимівна — кандидат історич- них наук, провідний науковий співробітник науково- дослідного відділу історії та археології, Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», ORCID: 0000- 0002-4483-2840, n1212@ukr.net Рис. 1. Микола В’ячеславович Холостенко (7.12.1902 — 3.05.1978) Fig. 1. Mykola Viacheslavovych Kholostenko (7.12.1902 — 3.05.1978) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4138 нях, безпосередньо брав участь у відбудові сто- лиці. У 1953 р. М. В. Холостенка призначено на посаду Головного архітектора інституту «Ки- ївпроект», створеного на базі цих майстерень. Упродовж 1959—1961 рр. він обіймав посаду Головного архітектора Республіканських спе- ціальних науково-реставраційних виробничих майстерень Держбуду УРСР. У 1961 р. повер- нувся на роботу в «Київпроект», де працював до 1977 р. За проєктами М. В. Холостенка в Ки- єві зведено житлові будинки, у 1959—1960 рр. здійснено реконструкцію театру ім. Івана Франка. Помер Микола В’ячеславович 3 трав- ня 1978 р. (Малійова 2015). Значна частина життя й творчості М. В. Хо- лостенка були пов’язані з дослідженням віт- чизняних пам’яток історії та архітектури ХІ— ХVІІІ ст. У повоєнний час він здійснив величез- ну роботу з вивчення та реставрації пам’яток архітектури Києва, Чернігова, Путивля, Новго- рода-Сіверського. За результатами досліджень у Чернігові Ми- кола В’ячеславович розробив реконструкцію княжих теремів ХІ—ХІІ ст., уточнив дату бу- дівництва Іллінської церкви (ХІІ ст.), визначив архітектурні й технологічні особливості будів- ництва П’ятницької церкви (кінець ХІІ — по- чаток ХІІІ ст.), Успенського (ХІІ ст.) та Спа- со-Преображенського (ХІ ст.) соборів. За його проєктом у 1952—1958 рр. був відновлений Бо- рисоглібський собор ХІІ ст., що зазнав значних руйнувань у роки війни (Богусевич, Холостен- ко 1952; Холостенко 1956; 1961; 1967a). М. В. Холостенко реконструював первин- ний вигляд Десятинної та Кирилівської церков у Києві, розробив проєкти реставрації Великої лаврської дзвіниці (1957—1962 рр.) та рекон- струкції Золотих воріт із надбрамною церквою (відкриття 1982 р.) (Холостенко 1960; 1965; Рутковська 2011). Значним є внесок М. В. Холостенка у дослі- дження Успенського собору Києво-Печерської лаври. Наукове керівництво архітектурно-архео- логічними дослідженнями пам’ятки він здій- снював у 1952—1954, 1962—1963 та 1969— 1972 рр. Результати досліджень відображені у низці публікацій (Холостенко 1955; 1967b; 1975; 1976). Розбирання руїн і дослідження решток Успенського собору розпочалося у 1945— 1948 рр. під керівництвом заступника дирек- тора з наукової роботи Державного історико- культурного заповідника «Києво-Печерська лавра» археолога В. А. Богусевича. Силою ви- бухової хвилі були зруйновані стовпи-пілони собору, через що обвалились його склепіння й стіни. Розібрані тоді величезні завали (бло- ки й різне будівельне сміття обчислювалися в 20 тис. кубометрів) дали змогу вжити заходів для консервації вцілілих частин пам’ятки. У 1947—1948 рр. більшу частину завалів вивез- ли, завдяки чому стало можливо в подальшо- му розпочати вивчення пам’ятки (V наукова… 1948, с. 205; Абашина 2020, с. 284-286). У 1952 р. М. В. Холостенко очолив експеди- цію Держбуду УРСР за участю Інституту архе- ології Академії наук Української РСР та Акаде- мії архітектури Української РСР, створену для наукового нагляду й вивчення та фіксації за- лишків Успенського собору під час розбирання руїн, яке здійснювали співробітники заповід- ника. Роботи тривали з 2 червня по 14 жовтня. Головним завданням було планомірне розби- рання руїн, їх ретельне архітектурно-археоло- гічне дослідження і консервація збережених частин пам’ятки (Холостенко 1955). За багатовікову історію собор десятки разів ремонтували, перебудовували й добудовували. До руйнації у 1941 р. Успенський собор Києво- Печерської лаври, зведений в ХІ ст., дійшов у за- будові приділами XVII—XVIII ст., і лише його східна первинна стіна була незабудована. Крім неї, на північному фасаді виходила назовні стіна Іоанно-Предтеченської церкви ХІ ст., об’єднаної з будівельним об’ємом собору та щільно оточе- ної добудовами XVIII—XIX ст. Детального пла- ну Успенського собору не існувало. Обмірний план, виконання якого почав І. В. Моргилев- ський у 1937 р., був не завершений. Отримані 1952 р. матеріали дали можли- вість Миколі В’ячеславовичу відтворити ета- пи архітектурної історії собору, уперше сис- тематизувати та описати плінфу ХІ—ХІІІ ст., з’ясувати особливості мурувань стін і склепінь давньої частини собору та Іоанно-Предтечен- ської церкви. При будівництві собору застосовувалася ти- пова для споруд Києва ХІ ст. техніка змішаної кладки (opus mixtum), яка передбачала вико- ристання цегли й каменю. Вивчення мурування стін дозволило дослідникові зробити висновок, що будівельники ХІ ст. намагалися використа- ти мінімальну кількість цегли та максималь- ну — місцевого валунного каменю. Це відби- лося в «полегшеному» муруванні — регуляр- ною кладкою в одну цеглу із втопленим рядом ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 139 зроблене зовнішнє та внутрішнє облицюван- ня стін, проміжок між облицюваннями запо- внений валунами на розчині. Облицювання та- кож складається з рядів валунів, перекладених двома-трьома рядами плінфи (рис. 2). Із руїн Успенського собору було вилучено понад 2 000 валунів вагою від 60 до 125 кг. Чистою плінфо- вою кладкою без застосування каменю викла- дали вузькі ділянки стін, фасонні їх частини, а також усі арки, паруси й склепіння. Зовнішня поверхня стін, пілонів та арок була вкрита спеціальним штукатурним розчи- ном, випнуті ряди цегли залишалися відкрити- ми. Тинькова поверхня цокольної частини стін була оформлена під кладку з кам’яних квадрів шляхом розграфлення оздоблювального розчи- ну, що показали вцілілі фрагменти південної стіни ХІ ст. Виявлені блоки мурування верхніх частин східного фасаду, на думку М. В. Холостенка, свідчили, що до вибуху майже на всю висоту збереглася первинна кладка центральної та пів- нічної апсид. Лише вгорі вони були надмурова- ні цеглою ХVII—ХVІІІ ст., нижче якої зберіг- ся викладений із цегли меандровий орнамент, аналогічний орнаменту церкви Спаса на Бе- рестові та Софії Київської. Фрагменти цегля- ного мурування верхніх частин північної сті- ни собору, видобуті з-під руїн, також не зали- шали сумнівів, що ця стіна до вибуху зберігала Рис. 2. Схема полегшеної кладки стін Успенського собору ХІ ст. (за: Холостенко 1955, рис. 4) Fig. 2. Scheme of light masonry of the walls of the Cathedral of the Dormition of the 11th century (after: Холостенко 1955, fig. 4) 0 10 20 30 40 см ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4140 майже на всю висоту стародавнє мурування. Лише у ХVІІ—ХVІІІ ст. над нею було надму- ровано карниз із парапетами. Таку саму ситуа- цію М. В. Холостенко простежив за характером розвалу західної стіни собору, розташованої за сходами ХІХ ст. Стіна ХІ ст. була надбудована новим карнизом у 1723—1729 рр. Досліджуючи частину південної стіни собо- ру, яка вціліла після вибуху, М. В. Холостенко підтвердив попередній висновок В. А. Богусе- вича, що вона не одночасна. У її нижній части- ні збереглася кладка ХІ ст. Вище стіна була пе- ремурована порядовою кладкою з такої самої цегли ХІ ст., інколи не повністю очищеною від давнього рожевого розчину, але на новому роз- чині, у який додано цем’янку з розбитої цегли ХІ ст. Проміжок між зовнішнім та внутрішнім облицюванням стін також заповнено битою це- глою ХІ ст. і уламками шиферних плит. Ця по- рядова кладка з цегли ХІ ст. поширювалася на всю південну стіну й частину південної апсиди (рис. 3). Перекладений був і південно-східний пілон. На цій підставі М. В. Холостенко зробив висновок, що собор відновлено невдовзі після руйнівного землетрусу 1230 р. і до Батиєвої на- вали 1240 р. Із відновленням собору київським князем Семеном Олельковичем у 1470—1471 рр., про яке йдеться у написі на рельєфах зі стін собору, М. В. Холостенко пов’язав обрамлення захід- ного порталу з тесаного білого каменю, улам- ки якого знайдено серед блоків західної стіни. Обрамлення було виконане у вигляді уступчас- тої рамки, і в такому вигляді портал зберігав- ся до кінця XVII ст., про що свідчать гравюри 1623, 1677 та 1693 рр. Із цегли кінця XV — по- чатку XVI ст. складено верхи апсид, зокрема й центральної, частини склепінь та контрфорси. Тим же часом М. В. Холостенко датував і при- будову каплиці біля південного фасаду, у якій серед різночасових поховань було виявлено рештки поховання архимандрита Єлисея Пле- тенецького (†1624 р.). На початку другої поло- вини XVII ст. на місці каплиці був улаштова- ний Трьохсвятительський приділ. Єдиною вцілілою після вибуху частиною собору був південно-східний Іоанно-Богослов- ський приділ, хоча склепіння й перекриття в Рис. 3. Частина південної стіни Успенського собору (ліворуч — мурування ХІ ст., праворуч — кладка ХІІІ ст.) (за: Хо- лостенко 1955, рис. 10) Fig. 3. Part of the southern wall of the Cathedral of the Dormition (on the left — masonry of the 11th century, on the right — masonry of the 13th century) (after: Холостенко 1955, fig. 10) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 141 ньому також обвалились (рис. 4). Його обсте- ження показало, що нижня частина західної стіни залишилася від приділу ХVІ ст., збудо- ваного князем Костянтином Івановичем Ост- розьким, а східна й південна стіни змурова- ні в 30-х рр. ХVІІІ ст. Контрфорс біля півден- ної апсиди, складений із цегли ХІІ, ХІІ—ХІІІ і ХVІ ст. на вапняному розчині, М. В. Холос- тенко також пов’язав із часом відновлення со- бору князем К. І. Острозьким у першій чвер- ті ХVІ ст. після руйнації храму Менґлі І Ґера- єм 1482 р. Під час цього відновлення в соборі попереду мармурової передвівтарної огорожі (темплону) XI ст. було встановлено багатоярус- ний тритябловий іконостас, що зберігся до по- жежі 1718 р. і вплинув на внутрішній вигляд храму (Холостенко 1955). Розбирання руїн і дослідження Успен- ського собору під керівництвом Миколи В’ячеславовича тривали й два наступні роки. Роботи продовжили вздовж північного та захід- ного фасадів собору, а також частково — східно- го. По завершенні робіт 1954 р. руїни були розі- брані в напрямку із заходу на схід приблизно на 1/3 довжини завалу й до рівня дороги із західно- го боку собору (Сіткарьова 2000, с. 55-56). Проведені під керівництвом М. В. Холос- тенка у 1952—1954 рр. дослідження дали мож- Рис. 4. Руїни собору, фото 1956 р. (за: Холостенко 1975, рис. 2) Fig. 4. Cathedral ruins, photo 1956 (after: Холостенко 1975, fig. 2) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4142 ливість зібрати великий матеріал щодо буді- вельних матеріалів і будівельної техніки XI— XIII ст., відкрити частини та багато фрагментів первинного соборного комплексу, його оздо- блення й оформлення, з’ясувати особливості його ремонтів і перебудов. Оскільки основні етапи історії собору представлені фрагментами мурувань, на фасадах було влаштовано низку зондажів. Це дозволило вивчати пам’ятку впро- довж наступних років. Відновилося розбирання руїн, а отже, й до- слідження собору 17 липня 1962 р. та тривало до липня 1963 р. М. В. Холостенка призначено заступником начальника створеної з цією ме- тою експедиції Республіканських спеціальних науково-реставраційних виробничих майсте- рень. Основною метою цих робіт, крім завер- шення розбирання руїн, було вивчення, консер- вація та музеєфікація збережених фрагментів пам’ятки, передусім тих, які мали найбільше значення для відтворення архітектурних форм собору ХІ ст. та вивчення його архітектурної іс- торії (Холостенко 1967b; 1975). Проведені дослідження дозволили М. В. Хо- лостенку з’ясувати будівельно-технічні осо- бливості пам’ятки. Він визначив, що муру- вання стін велося із зовнішніх та внутрішніх дерев’яних риштувань, які складалися з верти- кальних стояків, з’єднаних між собою і з гори- зонтальними в’язями-пальцями, що закладали- ся в процесі кладки в стіни. Шурфування дозволило встановити, що глибина закладання фундаменту від обрізу до низу становить 183 см. Спочатку котлован за- повнювали крупним камінням, валунами і рва- ним камінням, потім старанно укладали бутову кладку, на вирівняну поверхню якої закладали першу дерев’яну в’язь-розкладку, а відтак ро- били кладку стін (Холостенко 1975, с. 115-116). М. В. Холостенко з’ясував, що при будів- ництві собору використали два типи гончар- ної будівельної кераміки. Вузькодонні корча- ги-амфори застосували як спеціальну основу при закладанні купольно-парусних склепінь, глечики-кринки з широкими шийками, типові для кераміки XI—XII ст., слугували голосника- ми в стінах собору та заповнювали пазухи ку- польно-парусних склепінь (Холостенко 1975, с. 123-124). Дослідження в центральній апсиді почали- ся з розбирання престолу ХІХ ст., пошкодже- ного завалом мурів, рештки якого знайшли у 1953 р. Престол був змонтований на метале- вому каркасі і облицьований срібними позоло- ченими пластинами — залишками від престо- лу 1755 р., виготовленими київським ювеліром Михайлом Юревичем. В основі престолу, складеній із цегли у 1723—1729 рр. і розширеній у 1755 і 1893 рр., було виявлене заглиблення, обкладене шифер- ними плитами і заповнене землею, зверху яко- го лежали дві зелені полив’яні плитки XI ст., імовірно, від підлоги у центральній апсиді. У землі знаходився розбитий горщик із кількома людськими кістками, шматки тканини та кіль- ка смальт від настінної й підлогової мозаїки. М. В. Холостенко зробив висновок, що це «за- кладна жертва», тайник із якою при влаштуван- ні престолу у 1723—1729 рр. вийняли разом із землею та поклали у спеціально зроблене для цього заглиблення в основі нового престо- лу. Під час реконструкції престолу в 1755 та 1893 рр. реліквію було збережено (Холостенко 1967b, с. 60-61; 1975, с. 124-128). У цегляній кладці основи престолу 1723— 1729 рр. на 12—15 см східніше заглиблен- ня із «закладною жертвою» був замурований шиферний стовп, сколений у верхній частині. Дослідник визначив його як залишок «каменя основи», поставленого при обряді закладен- ня собору. Він був зроблений у вигляді хрес- та спрощеного типу (початок обробленої по- верхні зберігся). Розкопки біля його основи по- казали, що його вкопали в XI ст. на розчині зі щебенем у лесовий ґрунт, який поступово пе- реходив у материковий лес (Холостенко 1975, с. 127-128) (рис. 5). Це підтверджує відомості писемних джерел, де повідомляється про вибір ділянки для будівництва «на горі», що заросла «деревами і тернієм» (Холостенко 1975, с. 142). У північній апсиді під рештками жертовника ХІХ ст. були виявлені нижні частини чотирьох шиферних стовпів із відбитими верхами. На думку М. В. Холостенка, це залишки давнього жертовника, близького за конструкцією до пер- винного престолу, описаного в «Патерику Киє- во-Печерському» (Холостенко 1967b, с. 64). Унаслідок робіт 1962—1963 рр. завал буді- вельних конструкцій був повністю розібраний по периметру пам’ятки поза її стінами до рів- ня зовнішнього вимощування, а також всереди- ні собору до рівня підлоги ХІХ ст., за винятком північно-західної ділянки храму, де між північ- ною стіною давньоруської частини собору та Іоанно-Предтеченською церквою знаходився епіцентр вибуху. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 143 М. В. Холостенко встановив, що підлога ХІХ ст. (1893 р.) замінила підлогу з чавунних плит, покладену після пожежі у 1727—1729 рр. До цього часу існувала давня підлога XI ст., складена з шиферних плит та інкрустована мо- заїкою. Ці плити давньої підлоги пішли на ви- мощення подвір’я перед західним фасадом, а під час ремонту 1793 р. їх було перенесено на схід, де використано також для відмостки. Виявлено 210 шиферних плит (цілі й фрагменти) від під- логи. Декілька фрагментів плит мали рештки мозаїчного орнаменту ХІ ст. М. В. Холостенко підрахував співвідношення гладких плит та ін- крустованих і дійшов висновку, що орнаменто- вана частина плит займала лише підкупольний простір (Холостенко 1975, с. 131-133). Під час розбирання руїн було зафіксова- но — обміряно та сфотографовано — блоки й фрагменти стін, арок і склепінь. Також виявле- но деталі внутрішнього оформлення собору, зо- крема смальту з мозаїк, уламки різьблених плит від огорожі хорів, невеликі фрагменти фресок. Після вивезення завалів було з’ясовано осно- вні розміри будівлі, які не збіглися з обмірними розмірами І. В. Моргилевського. Аналіз розмі- рів дав можливість Миколі В’ячеславовичу ви- значити, що одиниця виміру, яку використову- вали під час будівництва в ХІ ст., відому з пи- семних джерел як «пояс Шимона», становить 108 см (півсажень від сажня 216 см). Узгоджу- ючи результати досліджень із відомостями пи- семних джерел, М. В. Холостенко розробив схему розмірів і пропорцій собору ХІ ст. (Хо- лостенко 1967b, с. 63; 1975, с. 146). Установлена дослідником система розмірів частин будови легко виражається графічно. Пе- ренести цю схему на будівельний майданчик можна за допомогою вимірювальної жердини й шпагату, як це й описано в «Патерику Києво- Печерському». Престол поставлено на перети- ні діагоналей прямокутної частини централь- ного вівтаря, і таким чином його розташування пов’язане з усією системою планування храму. Сам акт закладення храму, на думку М. В. Хо- лостенка, полягав у тому, що князь узяв «міру» з пояса, якою і було виконано розбивку пла- ну та визначено місце майбутнього престолу, в основу якого, за звичаєм, поклали мощі (Хо- лостенко 1975, с. 142-143). Матеріали, виявлені під час досліджень, надали Миколі В’ячеславовичу інформацію для реконструкції архітектурної історії собо- ру. З’ясовано, що до структури південної стіни північно-східного Стефанівського приділу, по- будованого у 1723—1729 рр., частково увійшли рештки трьох каплиць початку ХІІ ст. Як по- криття сходинки в цьому приділі була покладе- на шиферна плита з мозаїчним орнаментом із підлоги ХІ ст. Дослідження розвалу головної бані собо- ру підтвердили висновок, зроблений під час ремонту 1893 р., що вона не первинна. Муру- вання барабана виконано технікою порядової кладки XII—XIII ст. Барабан був дванадцяти- гранний і мав дванадцять вікон. Його розміри, на думку М. В. Холостенка, доводять, що при його відновленні дотримувалися первинного зразка. У XVIII ст. кладку барабана нарощено й прикрашено розкішним карнизом із майоліко- вими вставками (Холостенко 1975, с. 159-161). Роботи 1962—1963 рр. дозволили Миколі В’ячеславовичу остаточно з’ясувати стан збе- реження конструкцій. Після розчищення за- валів до рівня зовнішнього вимощування ви- явилося, що на своєму місці збереглися лише невеликі фрагменти зовнішніх стін на висо- ту цокольної частини пам’ятки. Гранітні пли- Рис. 5. «Камінь основи» (за: Холостенко 1975, рис. 20) Fig. 5. “Foundation Stone” (after: Холостенко 1975, fig. 20) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4144 ти облицювання цоколю, встановлені у 1886 р., переважно були зірвані, але відкинуті недале- ко від стін. Північно-західна частина пам’ятки була повністю зруйнована. Ступінь збереже- ності стін збільшувався в східному й південно- східному напрямках. Стіни Іоанно-Предтечен- ської церкви не були знайдені. Результати архітектурно-археологічних до- сліджень собору 1950—1960-х рр. дозволили Миколі В’ячеславовичу відкоригувати план со- бору за будівельними обмірами всієї пам’ятки та окремих її частин. На плані були позначені раніше невідомі елементи, відкриті зондажами й шурфами. У 1963 р. за участю М. В. Холостенка роз- роблено проєкт консервації збережених фраг- ментів Успенського собору, який передбачав їх домуровування в мінімальному обсязі, упо- рядкування території пам’ятки та експонуван- ня найцікавіших цегляних блоків на спеціально облаштованому майданчику. Пропозиції щодо консерваційних робіт із цього проєкту були частково реалізовані в 1965—1967 рр. (Сітка- рьова 2000, с. 73). Останні архітектурно-археологічні дослі- дження Успенського собору за участю Миколи В’ячеславовича розпочалися в липні 1969 р. й тривали до вересня 1972 р. М. В. Холостенко, П. П. Толочко і В. П. Петропавлівський здій- снювали наукове керівництво і контроль за роз- копками. Метою цих робіт було дослідження решток Іоанно-Предтеченської церкви та дав- ньої частини собору з одночасним укріпленням уцілілих фундаментів і конструкцій. Загаль- на площа розкопок 1969—1972 рр. становила 256 м2 при глибині 5,5 м нижче асфальтового покриття й повністю охоплювала територію Іоанно-Предтеченської церкви та північно-за- хідний кут давньої частини собору (Абашина 2020, с. 287-288). У ході чотирирічних розкопок знайдено й вивчено фрагменти фундаментів північно-за- хідного кута Успенського собору ХІ ст., решт- ки фундаментів та стін Іоанно-Предтечен- ської церкви. Із вирви в епіцентрі вибуху ви- лучено останні матеріальні залишки пам’ятки. Серед них уламки мармурового надгробного пам’ятника князю Костянтину Івановичу Ост- розькому. Цей великий надгробок, на якому князь зображений напівлежачи у лицарсько- му обладунку, встановлений у соборі в 1537 р., після пожежі 1718 р. був перенесений до пів- нічної стіни і прикрашений декоративним лі- пленням у бароковій стилістиці (Холостенко 1976, с. 152)1. За результатами досліджень М. В. Холос- тенко реконструював план Іоанно-Предтечен- ської церкви та уточнив місце церкви в загаль- ній об’ємно-просторовій композиції Успен- ського собору. Ця церква була чотиристовпним храмом із трьома слабо вираженими апсидами, розташованими на відстані 1,42 м від північної стіни собору. М. В. Холостенко зробив висно- вок, що роботи зі зведення церкви були продо- вженням робіт із будівництва собору. Асорти- мент плінф, їхні розміри, знаки на плінфі, гли- на, з якої зроблена плінфа, мурувальні розчини, смальта церкви ідентичні соборним. Рівні верх- нього обрізу фундаментів собору й церкви од- накові. Аналогічним виявився і характер ви- кладок фасонних частин архітектурних форм церкви й собору. Усе це доводить, що обидві пам’ятки будувалися одними й тими самими майстрами. Іоанно-Предтеченська церква, на думку Миколи В’ячеславовича, була збудована в 1075—1089 рр., коли здійснювалися роботи із завершення будівництва та внутрішнього опо- рядженню собору. Освячення церкви відбуло- ся разом із освяченням всього собору в 1089 р. (Холостенко 1976, с. 132-137). Після досліджень 1969—1972 рр. уцілі- ла після вибуху частина собору (Іоанно-Бо- гословський приділ) та виявлені розкопками фундаменти храму, відповідно до пропозицій М. В. Холостенка, були законсервовані та об- лаштовані для екскурсійного показу (Сіткарьо- ва 2000, с. 66). Залишки собору, що збереглися до наших днів, виявлені під час розкопок фрагменти, а також іконографічні матеріали дали змогу Ми- колі В’ячеславовичу зробити реконструкцію первинного вигляду Успенського собору. Мето- дика цієї реконструкції детально описана авто- ром (Холостенко 1975, с. 148-168; 1976, с. 137- 145). Собор був побудований як шестистовпний хрестово-купольний храм із трьома навами, які назовні закінчувалися гранчастими апсидами, та виділеним нартексом, що становив близь- ко чверті плану пам’ятки. Простір централь- ної частини храму був перекритий дванадця- тигранним барабаном із напівсферичним ку- 1 24 серпня 2021 р. в Успенському соборі Національ- ного заповідника «Києво-Печерська лавра» відбулося відкриття першої черги (ренесансної частини) відтво- реного надгробного пам’ятника князю Костянтинові Івановичу Острозькому. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 145 полом на парусах. На кожній грані барабану над вікнами розміщувалося по дві декоратив- ні ніші. Фасади храму розмежовані широки- ми пласкими пілястрами з півкруглими вікна- ми між ними. Нижче вікон по всіх фасадах роз- ташовані декоративні ніші. Зовні фасади були прикрашені поясами меандрового орнаменту, апсиди та барабан завершувалися складними, викладеними із цегли карнизами (рис. 6). М. В. Холостенко зазначав, що проведені дослідження дали змогу з’ясувати деякі момен- ти початкової історії собору, які не були відбиті писемними джерелами та зображенням, але які були зафіксовані у залишках самої пам’ятки і виявлені археологічними методами (Холостен- ко 1976, с. 143). Досліджуючи руїни собору, М. В. Холостен- ко отримав надзвичайно важливу інформацію не лише для реконструкції первинного ядра со- бору, а й для з’ясування його будівельної істо- рії — відбудов, ремонтів і добудов у ХІІ—ХІІІ, ХV та ХVІ—ХVІІ ст. Микола В’ячеславович зафіксував, що значні зміни в архітектурній історії храму відбулися під час відбудови піс- ля пожежі 1687 р. Собор було увінчано сімома грушоподібними банями. На західному фаса- ді у вигляді суцільної забудови по обидва боки від головного входу з’явилися каплиці, увінча- ні розкішними фронтонами. У період з 1693 по 1701 р. вигляд цих каплиць змінився: замість окремих фронтончиків був зроблений загаль- ний карниз. Рис. 6. Макет Успенського собору Києво-Печерської лаври ХІ ст. Реконструкція М. В. Холостенка (Національний запо- відник «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-СК-НДФ-30) Fig. 6. Layout the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra of the 11th century. Reconstruction by M. V. Kholostenko (National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inv. no. КПЛ-СК-НДФ-30) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4146 М. В. Холостенко констатував, що після ве- ликої пожежі 1718 р. почався новий етап у жит- ті пам’ятки. При відновленні собору наново відбудовано вісім приділів. У 1729—1731 рр. фасади оформили багатим ліпленням у сти- лі українського бароко. На цей час собор був суцільно оббудований із трьох боків, і тільки східна, вівтарна частина лишалась незабудо- ваною. Її прикрасили ліпленням і додатковими фронтонами. Після цих робіт образ Успенсько- го собору вже істотно не змінювався, лише у 70-х роках XVIII ст. додалися нові фронтони з ліпленням (Холостенко 1976, с. 146-154). М. В. Холостенко зробив неоціненний вне- сок у дослідження Успенського собору Киє- во-Печерської лаври. Багаторічні дослідження дали йому змогу простежити архітектурну та будівельну історію пам’ятки. Учений з’ясував технологію спорудження храмів хрестово-ку- польної системи, визначив будівельно-техніч- ні особливості первинної частини пам’ятки: спосіб мурування основних стін, їх фасонних частин, арок, парусів і склепінь, глибину закла- дання й конструкцію фундаменту. Під час роз- бирання престолу він зафіксував рештки «за- кладної жертви» та «каменя основи», пов’язані з обрядом закладення собору. Проаналізував- ши основні розміри храму, М. В. Холостенко визначив одиницю виміру та розробив схему розмірів і пропорцій собору ХІ ст. Одним із найбільш значних здобутків Мико- ли В’ячеславовича стала розробка номенклату- ри плінф Успенського собору та Іоанно-Предте- ченської церкви та виокремлення за розмірами цегли комплектів, які відповідають відбудовам, ремонтам і добудовам пам’ятки протягом ХІ— ХVІІ ст. Микола В’ячеславович зробив важ- ливі спостереження щодо будівництва й вну- трішнього облаштування храму, виявив нові, раніше невідомі елементи архітектури собору, приховані за пізнішими прибудовами, уточнив їхні розміри та місце розташування. Це дозво- лило йому відкоригувати загальний обмірний план пам’ятки та окремих її частин. Проведені архітектурно-археологічні дослі- дження залишків собору та аналіз іконографіч- ного матеріалу дали Миколі В’ячеславовичу достатні підстави для наукового відтворення всього комплексу пам’ятки. Він одним із пер- ших виконав реконструкцію первинного ви- гляду Успенського собору та Іоанно-Предте- ченської церкви. Результати досліджень Мико- ли В’ячеславовича Холостенка стали основою розробки проєкту відновлення Успенського собору Києво-Печерської лаври, втіленого у 1998—2000 рр. Абашина, Н. С. 2020. Дослідження Успенського со- бору Києво-Печерської лаври 1945—1972 рр. В: Руд- ник, О. В. (ред.). Могилянські читання 2020. Відбудова християнських святинь України: історія, здобутки, пер- спективи. Київ: Фенікс, с. 283-291. Богусевич, В. А., Холостенко, Н. В. 1952. Чернигов- ские каменные дворцы ХІ—ХІІ вв. Краткие сообщения ИА АН УССР, 1, с. 32-42. Малійова, О. В. 2015. Творчий шлях видатного зод- чого і педагога М. В. Холостенко. Сучасні проблеми архі- тектури і містобудування, 40, с. 74-81. V наукова конференція Інституту археології АН УРСР, 1948. Археологія, ІІ, с. 199-225. Рутковська, О. 2011. З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Відлуння віків, 1—2 (14—15), с. 53-57. Сіткарьова, О. В. 2000. Успенський собор Києво-Пе- черської лаври: до історії архітектурно-археологічних досліджень та проекту відбудови. Київ: Свято-Успен- ська Києво-Печерська лавра. Холостенко, Н. В. 1955. Исследование руин Успен- ского собора Киево-Печерской лавры. Советская архео- логия, ХХІІІ, с. 341-358. Холостенко, Н. В. 1956. Архитектурно-археологи- ческие исследования Пятницкой церкви в г. Чернигове (1953—1954 гг.). Советская археология, ХХVІ, с. 271-292. Холостенко, М. В. 1960. Новые данные о Кириллов- ской церкви в Киеве. Памятники культуры. Исследова- ния и реставрация, 2, с. 5-19. Холостенко, Н. В. 1961. Архитектурно-археоло- гическое исследование Успенского собора Елецкого монастыря в Чернигове. Памятники культуры. Исследо- вания и реставрация, 3, с. 51-67. Холостенко, М. В. 1965. З історії зодчества древньої Русі Х ст. Археологія, ХІХ, с. 74-80. Холостенко, Н. В. 1967a. Исследования Борисоглеб- ского собора в Чернигове. Советская археология, 2, с. 188-210. Холостенко, Н. В. 1967b. Исследования руин Успен- ского собора Киево-Печерской лавры в 1962—1963 гг. В: Артамонов, М. И. (ред.). Культура и искусство Древней Руси. Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, с. 58-68. Холостенко, М. В. 1975. Успенський собор Печер- ського монастиря. В: Толочко, П. П. (ред.). Стародавній Київ. Київ: Наукова думка, с. 107-170. Холостенко, М. В. 1976. Нові дослідження Іоанно- Предтеченської церкви та реконструкція Успенсько- го собору Києво-Печерської лаври. В: Толочко, П. П. (відп. ред.). Археологічні дослідження Стародавнього Києва. Київ: Наукова думка, с. 131-165. Надійшла 16.09.22 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 147 Nataliia S. Abashyna PhD in History, Leading Researcher of the Research Department of History and Archaeology, National Preserve “Kyiv- Pechersk Lavra”, ORCID: 0000-0002-4483-2840, n1212@ukr.net RESEARCHER OF THE CATHEDRAL OF THE DORMITION OF THE KYIV-PECHERSK LAVRA: TO THE 120TH ANNIVERSARY OF THE BIRTH OF M. V. KHOLOSTENKO December 7, 2022 marks the 120th anniversary of the birth of the outstanding Ukrainian architect, historian of national architec- ture, researcher and restorer of architectural monuments, teacher Mykola Viacheslavovych Kholostenko (1902—1978). After graduating from the Kyiv Institute of Architecture in 1929, he taught at the Kyiv Institute of Civil Engineering and Art Insti- tute, managed the design workshop of the Kyiv City Council (1938—1941), worked at the Kyivproject Institute (1953—1958, 1961—1977), held the position of chief architect of the Republican Special Research and Restoration Production Workshops State Construction Committee of the USSR (1959—1961). In addition to the development of projects of residential and public buildings in Kyiv, M. V. Kholostenko had done a lot of work on the study, protection and restoration of architectural monuments of the 10th—18th centuries of Kyiv, Chernihiv, Putyvl, Novhorod-Siverskyi. M. V. Kholostenko’s contribution to the study of the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra is significant. Many years of research (1952—1954, 1962—1963, 1969—1972) allowed him to trace the architectural and construction history of the entire ecclesiastical complex. M. V. Kholostenko found out the construction and technical features of the ancient part of the cathedral — the technology of making plinths, the method of masonry of the main walls, arches, vaults. He was the first who systematized and classified the bricks of the Cathedral of the Dormition of the 11th—17th centuries. During the research, new, previously unknown elements of the architecture of the ancient part of the cathedral were discovered, hidden behind later extensions. M. V. Kholostenko developed a scheme of dimensions and proportions of the cathedral of the 11th century and corrected the general plan of the temple and its individual parts. The results of architectural and archaeological research of the remains of the cathedral and the analysis of iconographic sources provided sufficient grounds for the scientific reproduction of the entire cathedral complex. M. V. Kholostenko was one of the first to recreate the original appearance of the Cathedral of the Dormition and reconstructed the Church of St. John the Baptist. The results of his research became the basis for the development of the project for the restoration of the Cathedral of the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra, implemented in 1998—2000. K e y w o r d s : Kyiv-Pechersk Lavra, architectural monuments of the 11th—18th centuries, Mykola Viacheslavovych Kholostenko, Cathedral of the Dormition, Church of St. John the Baptist, plinth. References Abashyna, N. S. 2020. Doslidzhennia Uspenskoho soboru Kyievo-Pecherskoi lavry 1945—1972 rr. In: Rudnyk, O. V. (ed.). Mohylianski chytannia 2020. Vidbudova khrystyianskykh sviatyn Ukrainy: istoriia, zdobutky, perspektyvy. Kyiv: Feniks, p. 283-291. Bogusevich, V. A., Kholostenko, N. V. 1952. Chernigovskie kamennye dvortsy XІ—XІІ vv. Kratkie soobshcheniia IA AN USSR, 1, p. 32-42. Maliiova, O. V. 2015. Tvorchyi shliakh vydatnoho zodchoho i pedahoha M. V. Kholostenko. Suchasni problemy arkhitektury i mistobuduvannia, 40, p. 74-81. V naukova konferentsiia Instytutu arkheolohii AN URSR, 1948. Arheologia, II, p. 199-225. Rutkovska, O. 2011. Z istorii restavratsii Velykoi lavrskoi dzvinytsi. Vidlunnia vikiv, 1—2 (14—15), p. 53-57. Sitkarova, O. V. 2000. Uspenskyi sobor Kyievo-Pecherskoi lavry: Do istorii arkhitekturno-arkheolohichnykh doslidzhen ta proektu vidbudovy. Kyiv: Sviato-Uspenska Kyievo-Pecherska Lavra. Kholostenko, N. V. 1955. Issledovanie ruin Uspenskogo sobora Kievo-Pecherskoi lavry. Sovetskaia arkheologiia, XXІІІ, p. 341-358. Kholostenko, N. V. 1956. Arkhitekturno-arkheologicheskie issledovaniia Piatnitskoi tserkvi v g. Chernigove (1953—1954 gg.). Sovetskaia arkheologiia, XXVІ, p. 271-292. Kholostenko, M. V. 1960. Novye dannye o Kirillovskoi tserkvi v Kieve. Pamiatniki kultury. Issledovaniia i restavratsiia, 2, p. 5-19. Kholostenko, N. V. 1961. Arkhitekturno-arkheologicheskoe issledovanie Uspenskogo sobora Yeletskogo monastyria v Chernig- ove. Pamiatniki kultury. Issledovaniia i restavratsiia, 3, p. 51-67. Kholostenko, M. V. 1965. Z istorii zodchestva drevnoi Rusi Х st. Arheologia, ХІХ, p. 74-80. Kholostenko, N. V. 1967a. Issledovaniia Borisoglebskogo sobora v Chernigove. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 188-210. Kholostenko, N. V. 1967b. Issledovaniia ruin Uspenskogo sobora Kievo-Pecherskoi lavry v 1962—1963 gg. In: Artamon- ov, M. I. Kultura i iskusstvo Drevnei Rusi. Leningrad: Izd-vo Leningradskogo universiteta, p. 58-68. Kholostenko, M. V. 1975. Uspenskyi sobor Pecherskoho monastyria. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavnii Kyiv. Kyiv: Nauko- va dumka, p. 107-170. Kholostenko, M. V. 1976. Novi doslidzhennia Ioanno-Predtechenskoi tserkvy ta rekonstruktsiia Uspenskoho soboru Kyievo-Pe- cherskoi lavry. In: Tolochko, P. P. (vidp. ed.). Arkheolohichni doslidzhennia Starodavnioho Kyieva. Kyiv: Naukova dum- ka, p. 131-165.

Дослідник Успенського собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя від дня народження М. В. Холостенка

Institution

Ähnliche Einträge