Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове

Статтю присвячено публікації матеріалів із розкопок кургану № 2 біля с. Кобринове на Черкащині. Пам’ятку в 1986 р. дослідив Правобережний загін Черкаської археологічної експедиції під керівництвом С. С. Бессонової. Відкрите під насипом поховання було здійснене в катакомбі. Над могилою виявлено роз...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2023
1. Verfasser:	Панченко, К.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2023
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Публiкацiї археологiчного матерiалу
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199549
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове / К.І. Панченко // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 46-54. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199549
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1995492025-02-09T21:43:38Z Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове Scythian Mound of the 4th Century BC near Kobrynove Village Панченко, К.І. Публiкацiї археологiчного матерiалу Статтю присвячено публікації матеріалів із розкопок кургану № 2 біля с. Кобринове на Черкащині. Пам’ятку в 1986 р. дослідив Правобережний загін Черкаської археологічної експедиції під керівництвом С. С. Бессонової. Відкрите під насипом поховання було здійснене в катакомбі. Над могилою виявлено розчищене складне перекриття з дерева у вигляді «решітки». Поховання датоване IV ст. до н. е. The article is devoted to the publication of materials from the excavations of the barrow no. 2 near Kobrynove village in Cherkasy Oblast. It belongs to the Scythian sites of the confluence of the Hirskyi Tikych and Hnylyi Tikych rivers. Most of the burial sites excavated by archaeologists in the region are dated to the 4th century BC — Ryzhanivka, Ryzyno and Rubanyi Mist. The barrow no. 2 had been excavated by the Cherkasy archaeological expedition led by H. T. Kovpanenko in 1986. An archaeologist S. S. Bessonova carried out direct work on the mound. At the time of the excavations, the barrow was 1.8 m high from the horizon level. The soil of the barrow slopes became soft as a result of plowing. The diameter of the mound at the time of research was 35 m, in ancient times it was about 25 m. The ditch was not recorded. It consisted of chernozem. In the mound there was excavated a burial in the catacombs. According to the classification of V. S. Olkhovskyi, the latter belong to the Type IІ. The long walls of the exit chamber and the pits are located on the same axis. Above the grave a complex wooden ceiling in the shape of the so-called ‘lattices’ was built. Its basis was made of oak beams. The analogies to the constructions in the shape of ‘lattices’ are known from the excavations in the south of the forest-steppe in the Dnipro Right Bank, on the Left Bank in the lower reaches of the Dnister, Middle Don, the Urals and Northern Kazakhstan. It is possible that similar ceilings over graves are of Eastern origin. Unfortunately, the catacomb was robbed in ancient times. The skull found in the robber’s pit allows claiming that the burial belonged to a woman. A round bronze spinning wheel and a fragment of realgar represent the finds from the barrow. The dimensions of the mound, the complex wooden floor indicate that the deceased had a high social status. Burial in the catacomb, a wooden covering and a realgar find suggest that she was a nomad. Thereby the mound is another evidence of the penetration of steppe nomads into the Right Bank forest-steppe. The proximity of the burial structure and the overlap to the sites of the Late Scythian period in the Dnipro Right Bank allows dating the burial in the barrow near Kobrynove village to the 4th century BC. 2023 Article Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове / К.І. Панченко // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 46-54. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2023.02.046 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199549 904.5(477.46)”-3” uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу
spellingShingle	Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу Панченко, К.І. Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове Археологія
description	Статтю присвячено публікації матеріалів із розкопок кургану № 2 біля с. Кобринове на Черкащині. Пам’ятку в 1986 р. дослідив Правобережний загін Черкаської археологічної експедиції під керівництвом С. С. Бессонової. Відкрите під насипом поховання було здійснене в катакомбі. Над могилою виявлено розчищене складне перекриття з дерева у вигляді «решітки». Поховання датоване IV ст. до н. е.
format	Article
author	Панченко, К.І.
author_facet	Панченко, К.І.
author_sort	Панченко, К.І.
title	Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове
title_short	Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове
title_full	Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове
title_fullStr	Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове
title_full_unstemmed	Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове
title_sort	скіфський курган iv ст. до н. е. біля с. кобринове
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Публiкацiї археологiчного матерiалу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199549
citation_txt	Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове / К.І. Панченко // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 46-54. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT pančenkokí skífsʹkiikurganivstdonebílâskobrinove AT pančenkokí scythianmoundofthe4thcenturybcnearkobrynovevillage
first_indexed	2025-12-01T02:46:19Z
last_indexed	2025-12-01T02:46:19Z
_version_	1850272321124696064
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 246 Публiкацiї археологiчних матерiалiв УДК: 904.5(477.46)”-3” https://doi.org/10.15407/arheologia2023.02.046 © К. І. ПАНЧЕНКО* 2023 СКІФСЬКИЙ КУРГАН IV ст. до н. е. БІЛЯ С. КОБРИНОВЕ Статтю присвячено публікації матеріалів із роз- копок кургану № 2 біля с. Кобринове на Черкащині. Пам’ятку в 1986 р. дослідив Правобережний за- гін Черкаської археологічної експедиції під керів- ництвом С. С. Бессонової. Відкрите під насипом поховання було здійснене в катакомбі. Над моги- лою виявлено розчищене складне перекриття з дерева у вигляді «решітки». Поховання датоване IV ст. до н. е. К л ю ч о в і с л о в а: Правобережний Лісостеп, с. Кобринове, скіфський час, поховальний обряд, курган, катакомба. Поховальні пам’ятки скіфського часу в межи- річчі Гірського та Гнилого Тікичів нечисленні. Зокрема, скіфські могили тут відкриті поряд із населеними пунктами Рубаний Міст, Ризине, Рижанівка (Петренко 1967, с. 96, 98; Бобрин- ской 1894, с. 138-148; Ильинская, Тереножкин 1983, с. 232, 236). Найбільш раннім серед них є поховання з кургану № 5 біля Рижанівки, що датується межею VII—VI ст. до н. е. Інші мо- гили належать до IV ст. до н. е. (Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 161). Найпізнішою скіфською пам’яткою є знаний Великий Рижа- нівський курган, що датується 280—260 рр. до н. е. (Скорый, Хохоровски 2018, с. 143). У 1986 р. Правобережний загін Черкась- кої археологічної експедиції під керівництвом С. С. Бессонової дослідив на цій території ще один курган. Він входив до групи з п’ятьох насипів, розташованої на вододілі на відста- ні 1 км південніше від дороги Умань — Чер- каси в урочищі Біля Вишки, 3 км на захід — північний-захід від с. Розсоховатка Звениго- * ПАНЧЕНКО Кирило Ігорович — викладач кафедри істо- рії України та всесвітньої історії Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, ORCID: 0000-0002-3988-5294, pankir90@gmail.com родського р-ну та 4 км на південний схід від с. Кобринове Тальнівського р-ну Черкась- кої обл. У 1986 р. тут було розкопано три на- сипи. Під одним із них виявлено поховання доби бронзи; ще один курган (№ 2) містив по- ховання скіфського часу; під третім було роз- чищене скупчення перепаленого ґрунту, шари попелу та деревного вугілля без жодних ма- теріальних знахідок (Ковпаненко, Бессонова, Рычков 1986). Ця стаття присвячена кургану № 2 1. Уперше інформація про пам’ятку була опублікована 1989 р. у монографії, присвяче- ній пам’яткам скіфського часу Дніпровсько- го Лісостепового Правобережжя (Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 43). На час проведення розкопок насип мав висо- ту 1,8 м від рівня горизонту, давній горизонт на 10—15 см вище. Схили насипу стали пологи- ми внаслідок оранки. Він складався з чорнозе- му, рів не зафіксований. Діаметр на момент до- сліджень – 35 м, у давнину – близько 25 м. Біля підніжжя північної частини кургану знайдені кілька фрагментів червоноглиняної амфори та невеликий фрагмент ліпленої посудини. У процесі розкопок під курганом було вияв- лено поховання в катакомбі, орієнтованій дов- гою віссю в напрямку схід—захід. Глиняний викид у формі двох овалів лежав паралельно довгим стінкам вхідної ями, на північ та на пів- день від неї. У розрізі викиди мали форму сег- ментів висотою до 0,6—0,7 м та шириною 4 м, довжина — близько 6 і 7 м. Від ями вони розта- шовані на 1,5—2,5 м. Чорноземний викид чітко не простежувався. Можливо, він ліг на схід від могили, між глиняними викидами, судячи з рів- ня залягання дерев’яного перекриття. 1 Висловлюю вдячність С. С. Бессоновій за надану мож- ливість опублікувати матеріали з розкопок пам’ятки та наукове консультування. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 47 Простір навколо могили, а також схили вики- дів були перекриті дерев’яним настилом (рис. 1) загальною площею близько 90 м2 (9,5 × 9,5 м). Кон- струкція цієї споруди збереглася у досить погано- му стані, що не дало можливості зафіксувати усі її деталі. Над могилою вона була зруйнована під час одного з пограбувань, західна частина частково по- шкоджена бульдозером. Краще настил зберігся на захід та північ від неї. Спочатку на давню поверх- ню навколо могили виклали тонкий шар колод або плашок діаметром 6—8—10 см (тут та далі вказа- ний сучасний діаметр плах), що лежали на відста- ні 3—10 см одна від одної. Поверх них впоперек були покладені плахи такої товщини, що утворю- вали з нижнім шаром своєрідну «решітку». На пе- риферії настилу плахи місцями лежали радіально від центру. Зі сходу вони були покладені в притул до могильної ями, окремі провалились в саму яму. Це дозволяє припускати, що перекриття у вигляді «решітки» лежало й над самою ямою. Вище описаного шару зафіксовано дубо- ві бруси шириною до 20—25 см та товщиною 12—15 см, які за напрямком майже збігалися з першим шаром. Вони простежувались лише паралельно до бокових стін ями, на відстані 1,2—1,5 м. Поверх них перпендикулярно ле- жав ще один шар масивних брусів такого само- го розміру. Вони зафіксовані на периферії на- стилу з трьох сторін, крім західної. Утім, немає підстав стверджувати, що бру- си лежали в чотири шари по всій площі насти- лу. Від них збереглися фрагменти довжиною до 1,0—1,8 м, і лише в чотирьох місцях на неве- ликих ділянках удалось простежити три шари. Можливо, версія про чотири шари виникла че- рез те, що на периферії бруси лежали вище, ніж в центрі (за рахунок викидів). Можна ре- конструювати таку схему перекриття. Спочат- ку над ямою був споруджений настил із довгих і тонких брусків, що виходив за межі ями на Рис. 1. План гробниці з кургану № 2 біля с. Кобринове: 1 — глиняний викид, 2 — дерево, 3 — настил із кори, 4 — гра- біжницький прокоп (за: Ковпаненко, Бессонова, Рычков 1986) Fig. 1. Plan of the tomb from the barrow no. 2 near Kobrynove village: 1 — clay outcrop, 2 — wood, 3 — bark flooring, 4 — robbery tunnel (after: Ковпаненко, Бессонова, Рычков 1986) 0 1 м 1 2 3 4 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 248 1,5—2,0 м. Поверх цього настилу був покла- дений шар із товстіших брусів, кінці якого ле- жали на глиняному та чорноземному викиді. Більшість брусків цього настилу лежали в на- прямку північ—південь, а менша частина пер- пендикулярно до них, утворюючи у такий спо- сіб своєрідну «решітку». Хоча бруси лежали в різних напрямках і на- віть спочатку не складали цілісної конструкції, все-таки помітно, що в її основі лежала «решіт- ка». Радіальне розташування брусів, добре по- мітне по краях викиду, пояснюється, імовірно, тим, що вони скотились зі схилів викиду або з самого початку були покладені з урахуванням схилу. Вважати, що над настилом була якась дерев’яна конструкція, немає підстав, оскільки для цього необхідні додаткові елементи — стов- пи чи кліті. Не простежується й будь-яке обме- ження настилу по краях. До навколомогильної споруди належала також дерев’яна кора, яка ле- жала під настилом. Значні її рештки збереглися на ділянці між південною стінкою ями та глиня- ним викидом, а також на південний схід від ями. Дерев’яна надмогильна конструкція була пере- крита насипом через якийсь час після її спо- рудження. Глиняний викид місцями наплив на нижні бруси й кору. Паралельно зі споруджен- ням настилу, очевидно, будувався і насип — у профілі однієї з бровок простежений втрамбо- ваний шар на схилі цього насипу, орієнтований до центру. Під час зачистки дерев’яного насти- лу знайдений лише невиразний фрагмент ручки червоноглиняної амфори та зуб коня. Майже в центрі цього майданчика розчи- щене поховання здійснене в катакомбі (рис. 2). Вхідна яма мала підпрямокутну форму із за- округленими кутами, її довгі стінки вигну- ті. Верхня частина стін зруйнована обвалом, особливо в північному та східному секторах. Майже по всьому периметру на рівні давньо- го горизонту простежений тонкий шар кори від перекриття. Розміри вхідної ями: довжи- на — 3,45 м, ширина західної стінки на відста- ні 30 см від неї — 1,75 м, ширина, біля схід- ної — 1,65 м. Глибина ями від давнього гори- зонту 2,35 м. Відбитки дерев’яного перекриття й кори вдалося зафіксувати лише в східній боковій стінці, яка найменше пошкоджена обвалом. На цій же стінці збереглися сліди від землерийно- го знаряддя праці з дугоподібним в перетині лезом. Вони мали вигляд борозенок шириною 4 см і довжиною до 22 см. Яма була заповнена чорноземом, у якому іноді траплялись фрагменти дерева від пере- криття. На дні не виявлено нічого, крім неве- ликої — 0,34 × 0,22 м — плями від вогнища із залишками горілого дерева біля входу до похо- вальної камери у південно-східному куті ями. Поряд зі східною стінкою вхідної ями вири- та низька камера, дещо зміщена на північ від її довгої осі. Перед входом до неї — напівкру- гла в плані приступка, заглиблена в дно ями на 0,65 м. Ширина входу 1,1 м, висота 0,8 м Дно камери ледь понижене від входу до про- тилежної стінки. Довжина камери по централь- ній осі — 2,1 м, найбільша ширина в центрі — 1,6 м; висота склепіння при вході — 0,78 м, в центрі — 0,52 м. Частина камери засипана рихлим чорнозе- мом, а більша частина — порожня. Поховальна камера була ретельно обстежена грабіжниками, які прокопали лаз у південній стінці. На стінах та на стелі зафіксовані сліди від лопат, а також від інструменту — такі самі як і у вхідній ямі. Пограбування могили відбулося через підзем- ний хід, який пролягав під нахилом від основи кургану до південної стінки вхідної ями. Імо- вірно, він починався колодязем на певній від- стані від давньої основи насипу, відповідно, по- трапив у центр траншеї, що не дало можливос- ті його зафіксувати. У лазі було знайдено череп молодої жінки, похованої у гробниці. Установи- ти час пограбування могили неможливо. Під час розчищення камери також виявлено фрагмент рихлого мінералу червоно- оранжевого кольору розмірами 5 × 4 см із різким сірчаним запахом та бронзове прясло. Рештки кістяка небіжчиці представлені фрагментами ребра, малої гомілкової кістки, кількома кістками стопи. Не виключено, що поховання були здійснені як у вхідній ямі, так і в камері. Подібні приклади зафіксовані за матеріалами Акташського могильника в Криму (Бессонова, Скорый 1986, с. 158). Схарактеризуємо знахідки з могили, що вці- ліли: 1) бронзове прясло біконічної форми (рис. 2: 5) розмірами: висота — 1,8 см, діаметр у цен- трі — 1,5 см, по краях — 0,7 та 0,9 см. Такі вироби досить рідкісні. Вони відомі в степо- вих похованнях IV ст. до н. е., що виділяють- ся з-поміж пересічних (Гаврилюк 1987, с. 122- 123). На Правобережжі в Лісостепу знайдене бронзове шароподібне прясло в жіночому по- хованні 3 кургану 224 між Холодним Яром ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 49 та с. Велика Яблунівка, що належить до пер- шої половини IV ст. до н. е. (Бобринской 1894, с. 62, табл. ІІІ: 24; Петренко 1967, с. 28). 2) знайдений у похованні фрагмент черво- ного мінералу із сірчаним запахом, імовірно реальгар, є досить цікавим. Покладання сірки та реальгару до могили — один із кочових зви- чаїв (Скорый 2003, с. 53). У Степу такі знахід- ки відомі з ранньоскіфського часу (Ольховский 1991, с. 82). У цей самий період вони почина- ють фіксуватись і в лісостепових комплексах (Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 36). Вважається, що, як і деякі інші мінерали, вони мали культове значення та виконували очисну функцію (Петренко 1967, с. 19; Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 36). Відкрита в кургані гробниця належить до ІІ типу катакомб, довгі вісі та камери яких розта- шовані на одній або майже одній прямій. У цьому випадку наша катакомба представлена варіантом 1 А – бездромосні однокамерні. Територіально найближчою аналогією їй є поховання в курга- ні № 3 біля Чигирина, проте в ній підлога каме- ри та вхідної ями мали однаковий рівень (Полта- вець 2004, с. 65, рис. 1). За зводом В. С. Ольхов- ського, у Степу вони складають 17,3 % від усіх катакомб (Ольховский 1991, с. 27). Як відомо, катакомби набувають поширен- ня в Північному Причорномор’ї з V ст. до н. е. (Ильинская, Тереножкин 1983, с. 116). У піз- ньоскіфський час спостерігається їх поши- рення і в Правобережному Лісостепу (Петрен- ко 1967, с. 11). На сучасному етапі тут відомо не менше 47 поховань скіфського часу в ката- комбах (Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 43, Назаров, Скорый 2019, с. 47). Їх поява в регіоні засвідчує зміни в поховальному об- ряді, що були пов’язані з міграціями степово- го населення на північ у лісостепові широти (Скорый 2003, с. 89). Яскраво цей процес ілю- 1 2 3 4 5 0 1 см 0 1 м Рис. 2. План катакомби з кургану № 2 біля с. Кобринове: 1 — сучасний горизонт, 2 — материк, 3 — рештки вогнища, 4 — грабіжницький прокоп, 5 — бронзове прясло (за: Ковпаненко, Бессонова, Рычков 1986) Fig. 2. Plan of the catacomb from the barrow no. 2 near Kobrynove village: 1 — modern horizon, 2 — natural ground, 3 — hearth remains, 4 — robbery tunnel, 5 — bronze spindle (after: Ковпаненко, Бессонова, Рычков 1986) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 250 струє Світловодський ґрунтовий могильник, розташований на порубіжжі Лісостепу й Сте- пу (Бокий 1980, с. 101; Могилов 2018, с. 119- 120). Досліджені в Лісостепу катакомби відріз- няються від степових певними особливостями, головна з них — більш широке застосування дерева та вогню (Петренко 1967, с. 16-17). Складні надмогильні споруди з дерева до- бре відомі в Лісостепу і в передскіфський час. Іноді всі вони об’єднанні під назвою «пере- криття шатрового типу» (Ковпаненко, Гупа- ло 1984, с. 39-58; Скорий 1987, с. 36-49; Бокій 2004, с. 15-17). У кургані № 2 біля Кобринового конструк- ція з дерева була споруджена над катакомбою. У Лісостепу дерев’яне перекриття над катаком- бою відкрите в кургані біля Городища першої половини IV ст. до н. е. Тут дерев’яна конструк- ція складалась із кількох шарів дерев’яних стовбурів та гілок, покладених радіально до центру, що утворювали своєрідне шатро (Фіал- ко, Нерода 2019, с. 365-366, рис. 2). Дерев’яне перекриття над вхідною ямою та камерою було відкрите вже у згаданому кургані № 3 біля Чи- гирина. Проте встановити його конструкцію неможливо, оскільки воно було вщент спалене (Тереножкин, Ильинская 1970, с. 11, табл. 15; Полтавець 2004, с. 65). У кургані № 2 біля с. Кальник дерев’яна вимостка зафіксована на всій підкурганній поверхні. Тут центральна яма була перекрита накатом із 12 шарів «дощок, укладених «решіткою», поверх якого зведене «шатро» з колод (Отчет... 1893, с. 169-171). Масивні дерев’яні споруди над могилами, відомі серед старожитностей скіфського часу, трапляються і в інших регіонах. Частина до- слідників вбачає у таких спорудах одну з етніч- них ознак кочовиків (Скорый 2003, с. 53). Існує також думка, що це виключно регіональна ло- кальна особливість лісостепового обряду (Фі- алко, Нерода 2019, с. 370). Велику кількість підкурганних поховань скіфського часу з дерев’яними конструкціями відкрито в регіоні Нижнього Подністров’я. Зо- крема, поховання в кургані № 13 біля с. Семе- нівка здійснене в катакомбі складного типу з другою вхідною ямою та нішею (в основі яма з підбоєм). Могила та викид, що лежав оваль- ним кільцем навколо, перекриті обпаленим дерев’яним настилом розміром 10,5 × 10,5 м. Колоди в основному покладені вздовж довгих стінок ями, а на деяких місцях утворювали чіт- ку решітку (над ямою перекриття зруйноване) (Субботин, Охотников 1981, с. 113, рис. 4: 1). Поховання, ймовірно, датується першою по- ловиною IV ст. до н. е., як інші поховання мо- гильника. Масивні дубові перекриття, що іноді розташовані в кілька шарів та перевищують у кілька разів площі самих могил, — особливість могильника Бутори І. Некрополь є найпівніч- нішою пам’яткою степових скіфів на Дністрі (Мелюкова 1973, с. 104; 1974, с. 70-75, рис. 10; Серова, Яровой 1987, с. 107-111, рис. 51; Сини- ка, Разумов, Тельнов 2013, с. 48-49, 63-65, 73- 75, 79-80, 86-87). Подібно до гробниці у Кобри- новому в похованні 4 кургану 13 могильника Бутори І масивне перекриття площею 141,75 м2 було покладене на глиняний викид. Утім, у його конструкції не простежується «решітки». Для цієї групи більш характерні багатогранні «піраміди» або «кліті» (Синика, Разумов, Тель- нов 2013, с. 79, 102-103, рис. 54). Можна простежити певні аналогії й на Се- редньому Доні. Настил в 1—2 ряди (судячи з креслень) площею 18 × 18 м відкритий у Мас- тюгінському кургані 29/21. Він перекривав яму з 17 стовпами; краї його спирались на кільце- вий глиняний викид (Либеров 1961, с. 152-165, табл. І: 5). Близького типу перекриття зафіксо- ване в Мечетсайському кургані 8 (поховання 5) в Приураллі. Дерев’яний настил у формі «ре- шітки» перекривав яму з дромосом, виходячи за її межі. На думку К. Ф. Смирнова, по боках було «щось типу зрубу або клітей»2. Невідо- мо, чи служили ці кліті основою перекриття чи лише обмежували його по краях (Смирнов, Пе- тренко 1963, табл. 3: 3-4). Поховання датуєть- ся, ймовірно, кінцем V — першою половиною IV ст. до н. е. Відомі й більш віддалені аналогії таких спо- руд. Про наявність надмогильних споруд у ви- гляді пласких настилів свідчать виразні кон- струкції такого типу в приуральських курганах VI—V ст. до н. е. (П’ятимари І, курган 6 та 8). Колоди настилу лежали доволі тісно та утво- рювали «решітку» (Смирнов, Петренко 1963, табл. 2: 2—3, табл. 3: 1—2). У кургані 8 настил знизу підтримувався зрубом, який спирався на стовпи. Тришарове перекриття з колод кінцями спиралось на шар могильного викиду, виявлене в кургані 5 третьої Аландської групи (Мошкова 1972, с. 59-61). Імовірно, об’ємні дерев’яні перекриття-на- стили навколо або над скіфськими та сармат- 2 Переклад з російської К. Панченка. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 51 ськими могилами мали нарівні з об’ємними са- кральне значення (Бессонова 1989, с. 53-54). Таким чином, дерев’яні настили у формі «ре- шітки», які далеко виходять за межі могили, про- стежуються в поховальному обряді кочових пле- мен скіфо-сарматського кола в кінці V—IV ст. до н. е. Важко судити про ґенезу та причини сут- тєвого поширення його в цей період. Але відзна- чимо, що такі настили практично не трапляють- ся на території степового Подніпров’я й Побуж- жя. Не поширені тут і багатогранні піраміди та «кліті» типу буторських. Ширше відомі надмо- гильні дерев’яні конструкції в цей період у сте- пах Південного Уралу, Північного Казахстану та прилеглих областей Західного Сибіру (Зда- нович, Хабдулина 1986, с. 62; Полосьмак 1986, с. 29; Хабдулина 1986, с. 3-25). Дещо подібне відомо й на Північному Кавказі у V—IV ст. до н. е. (Клычников, Бурков, Вольная 1989, с. 14). Враховуючи ці факти, можна висунути обе- режне припущення, що ми маємо справу не про- сто зі збігом типів могильних споруд через спіль- ність ідеологічних уявлень іранців чи будівель- них навиків спорідненого населення, а з його переміщенням. К. Ф. Смирнов зробив припу- щення про інфільтрації окремих савроматських племен на захід аж до Дніпра в кінці IV ст. до н. е. у зв’язку з формуванням прохорівської сар- матської культури (Смирнов 1984, с. 115-117). До цього часу якраз і належить поява поховань зі складним перекриттям «східного» типу в Дні- провському Правобережжі: Іванівка в Пороссі (Ковпаненко, Скорый 1988, с. 73-83), Кобрино- ве в басейні Гнилого Тікича, Кальник на р. Соб (Отчет... 1893, с. 169-171), кургани з дерев’яними конструкціями в Буторах (Синика, Разумов, Тельнов 2013, с. 48-49, 63-65, 73-75, 79-80, 86- 87) і Семенівка в Подністров’ї (Субботин, Охот- ников 1981, с. 113). Логічно припустити, що при- йдешнє зі східних регіонів населення займало, як правило, малозаселені «ніші», головним чи- ном на периферії степової Скіфії, а також поряд із центрами осілості зі змішаним населенням. Отже, наявні матеріали дають змогу зробити такі висновки. Аналогії поховальної споруди та бронзового прясла дозволяють віднести пам’ятку до IV ст. до н. е. На жаль, встановити більш точ- ну дату неможливо через пограбування могили. Окремі поховання жінок у катакомбах під насипами відомі в Лісостепу. Так, у кургані біля м. Городище була розкопана непограбована ка- такомба з похованням амазонки (Фіалко, Неро- да 2019, с. 365-373). Дещо південніше у Потяс- минні поховання жінки в катакомбі розкопане під курганом біля с. Нестерівка Маньківсько- го р-ну (Назаров, Скорый 2019, с. 52-62). В обох випадках серед супровідного інвентаря в гроб- ницях виявлено прикраси з дорогоцінних мета- лів, предмети озброєння, що підкреслюють со- ціальний статус їхніх власниць. Незважаючи на те що поховання в кургані № 2 біля с. Кобрино- ве було вщент пограбоване, виявлені тут решт- ки червоної фарби, бронзове прясло та складне перекриття свідчать, що воно могло належати жінці з високим соціальним статусом. За сучасними підходами, наприкінці V — в першій половині IV ст. до н. е. спостерігаєть- ся нова хвиля скіфізації Правобережного Лісо- степу у зв’язку з притоком степового населен- ня (Ильинская 1975, с. 7; Петренко 1967, с. 16; Скорый 2003, с. 83-84). Також різко збільшуєть- ся кількість пам’яток у Дністро-Дунайському межиріччі та Верхньому Побужжі. У цих регіо- нах формуються змішані археологічні культури, скіфські в основі, але з домішками інших еле- ментів, залежно від оточення. Риси скіфської степової культури краще проявляються в басей- ні Тясмину та в порубіжжі Степу й Лісостепу, а на північ і захід скіфські пам’ятки відрізня- ються своєрідністю, у першу чергу типами по- ховальних споруд. До таких своєрідних рис на- лежать катакомби та згадані дерев’яні складні надмогильні конструкції. Поховання в кургані № 2 біля с. Кобринове є ще одним свідченням проникнення степових номадів у Правобереж- ний Лісостеп у IV ст. до н. е. Бессонова, С. С., Скорый, С. А. 1986. Погребение скифского воина из Акташского могильника в Восточном Крыму. Советская археология, 4, с. 158-170. Бессонова, С. С. 1989. Культовые сооружение скиф- ского времени в Побужье. Первая кубанская археологичес- кая конференция. Краснодар: Кубанский государственный университет,. 53-54. Бессонова, С. С. 1990. Скифские погребальные ком- плексы как источник реконструкции идеологических пред- ставлений. В: Зубарь, В. М. (отв. ред.). Обряды и верования древнего населения Украины. Киев: Наукова думка. Бобринской, А. А. 1894. Курганы и случайные находки близ местечка Смелы. Т. ІІ. Санкт-Петербург: Типогра- фия Главного управления Уделов. Бокий, Н. М. 1980. Позднескифский безкурганный могильник у г. Светловодска. Археологические исследо- вания на Украине в 1978-1979 гг. Тезисы докладов XVIII конференции Института археологии АН УССР. Днепро- петровск: б/и, с. 101. Бокій, Н. М. 2004. Курган ранньозалізного віку біля с. Івангород на Кіровоградщині. Тези конференції «Від Кіммерії до Сарматії». 60 років Відділу скіфо-сармат- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 252 ської археології Інституту археології Національної ака- демії наук України. Київ: Корвин-пресс, с. 15-17. Гаврилюк, Н. А. 1987. Прядение у степных скифов. В: Черненко, Е. В. (ред.). Скифы Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 122-123. Зданович, Г. Б., Хабдулина, М. К. 1986. Курган Темир. В: Зданович, Г. Б. (отв. ред.). Ранний железный век и сред- невековье Урало-Иртышского междуречья. Челябинск: Челябинский государственный университет, с. 45-65. Ильинская, В. А. 1975. Раннескифские курганы бас- сейна р. Тясмин. Киев: Наукова думка. Ильинская, В. А., Тереножкин, А. И. 1983. Скифия в VII—IV вв. до н. э. Киев: Наукова думка. Клычников, Ю. Ю., Бурков, С. Б., Вольная, Г. Н. 1989. Подкурганные древности скифского време- ни из раскопок археологической лаборатории ЧИГУ им. Л. Н. Толстого. Студенческие археологические открытия 1987—1988 гг. Тезисы докладов и сообщений зональной выставки студенческих и аспирантских ра- бот. Грозный: б./и, с. 14. Ковпаненко, Г. Т., Гупало, Н. Д. 1984. Погребение во- ина у с. Квитки в Поросье. В: Черненко, Е. В. (отв. ред.). Вооружение скифов и сарматов. Киев: Наукова думка, с. 39-58. Ковпаненко, Г. Т., Скорый, С. А. 1988. К изучению погребального обряда скифского времени в Поросье. Со- ветская археология, 2, с. 73-83. Ковпаненко, Г. Т., Бессонова, С. С., Рычков, Н. А. 1986. Отчет Черкасской археологической экспедиции о раскопках Правобережного отряда в 1986 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1986/16. Ковпаненко, Г.Т., Бессонова, С. С., Скорый, С. А. 1989. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесос- тепного Правобережья. Киев: Наукова думка. Либеров, П. Д. 1961. Мастюгинские курганы. Совет- ская археология, 3, с. 152-165. Мелюкова, А. И. 1973. Раскопки курганов у с. Буто- ры. Археологические открытия 1972 г. Москва: Наука, с. 413-414. Мелюкова, А. И. 1974. Работы Западно-скифской экспедиции. Археологические исследования в Молдавии (1973 г.). Кишинев: Штиинца, с. 53-77. Мелюкова, А. И. 1974. Раскопки курганов у с. Буторы Григориопольского района. Археологические исследова- ния в Молдавии (1972 г.). Кишинев: Штиинца, с. 77-94. Могилов, О. Д. 2018. Поховальний обряд Світловод- ського могильника. В: Чабай, В. П. (ред.). І Всеукраїн- ський археологічний з’їзд: Програма роботи та анота- ції доповідей (Ніжин, 23–25 листопада 2018 р.). Київ: ІА НАН України, с. 119-120. Мошкова, М. Г. 1972. Савроматские памятники Севе- ро-Восточного Оренбуржья. Материалы и исследования по археологии СССР, 153. Москва: Наука. Назаров, А., Скорый, С. 2019. Скифские катакомбы в междуречье Роси и Тясмина. Revista Arheologică, serie nouă, XV, nr. 1, p. 47-64. Ольховский, В. С. 1991. Погребально-поминальная обряд- ность населения Степной Скифии (VII-III вв. до н.э.). Москва. Отчет... 1893. Санкт-Петербург: Типография главного управления и уделовь. Петренко, В. Г. 1967. Правобережье Среднего При- днепровья в V—III вв. до н. э. Свод археологических ис- точников. Д 1-4. Москва: Наука. Полосьмак, Н. В. 1986. Культурная принадлежность гороховской группы памятников. Краткие сообщения по археологии СССР, 186. Москва: Наука, с. 29-33. Полтавець, В. І. 2004. Скіфська катакомба в кургані біля Чигирина. Тези конференції «Від Кіммерії до Сар- матії». 60 років Відділу скіфо-сарматської археології Ін- ституту археології Національної академії наук України. Київ: Корвин-пресс, с. 64-67. Серова, Н. Л., Яровой, Е. В. 1987. Григоропольские курганы. Кишинёв: Штиинца. Синика, В. С., Разумов, С. Н., Тельнов, Н. П. 2013. Курганы у села Буторы. Археологические памятники Приднестровья. I. Тирасполь: Полиграфист. Скорий, С. А. 1987. Про скіфський етнокультурний компонент у населення Дніпровського Лісостепового Правобережжя. Археологія, 60, с. 36-49. Скорый, С. А. 2003. Скифы в Днепровской Право- бережной Лесостепи (проблема выделения иранского этнокультурного элемента). Киев: б./и. Скорый, С. А., Хохоровски, Я. 2018. Большой Рыжановский курган. Киев: Издатель Олег Филюк. Смирнов, К. Ф. 1984. Сарматы и утверждение их по- литического господства в Скифии. Москва: Наука. Смирнов, К. Ф., Петренко, В. Г. 1963. Савроматы По- волжья и Южного Приуралья. В: Мошкова, М. Г. (ред.). Свод археологических источников. Д 1-9. Москва: Наука. Субботин, Л. В., Охотников, С. Б. 1981. Скифские погребения Нижнего Поднестровья. В: Мезенцева, Г. Г. (отв. ред.). Древности Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 102-116. Тереножкин, А. И., Ильинская, В. А. 1970. Отчет о работе Скифской Среднеднепровской экспедиции. Нау- ковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1970/14. Фіалко, О. Є., Нерода, В. В. 2019. Поховання скіф- ської амазонки на Черкащині. Археологія і давня історія України, 2 (31), с. 364-374. Хабдулина, М. К. 1986. Погребальный обряд населе- ния раннего желейного века Северного Казахстана. В: Зда- нович, Г. Б. (отв. ред.). Ранний железный век и средневе- ковье Урало-Иртышского междуречья. Челябинск: Челя- бинский государственный университет, с. 3-25. Шрамко, Б. А. 1983. Розкопки курганів раннього за- лізного віку на Харківщині. Археологія, 43, с. 54-61. Надійшла 10.03.2023 Kyrylo I. Panchenko Lecturer, the Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University, the Department of History of Ukraine and World History, ORCID: 0000-0002-3988-5294, pankir90@gmail.com. SCYTHIAN MOUND OF THE 4TH CENTURY BC NEAR KOBRYNOVE VILLAGE The article is devoted to the publication of materials from the excavations of the barrow no. 2 near Kobrynove village in Cherkasy Oblast. It belongs to the Scythian sites of the confluence of the Hirskyi Tikych and Hnylyi Tikych rivers. Most of the burial sites excavated by archaeologists in the region are dated to the 4th century BC — Ryzhanivka, Ryzyno and Rubanyi Mist. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 53 The barrow no. 2 had been excavated by the Cherkasy archaeological expedition led by H. T. Kovpanenko in 1986. An archaeologist S. S. Bessonova carried out direct work on the mound. At the time of the excavations, the barrow was 1.8 m high from the horizon level. The soil of the barrow slopes became soft as a result of plowing. The diameter of the mound at the time of research was 35 m, in ancient times it was about 25 m. The ditch was not recorded. It consisted of chernozem. In the mound there was excavated a burial in the catacombs. According to the classification of V. S. Olkhovskyi, the latter belong to the Type IІ. The long walls of the exit chamber and the pits are located on the same axis. Above the grave a complex wooden ceiling in the shape of the so-called ‘lattices’ was built. Its basis was made of oak beams. The analogies to the constructions in the shape of ‘lattices’ are known from the excavations in the south of the forest-steppe in the Dnipro Right Bank, on the Left Bank in the lower reaches of the Dnister, Middle Don, the Urals and Northern Kazakhstan. It is possible that similar ceilings over graves are of Eastern origin. Unfortunately, the catacomb was robbed in ancient times. The skull found in the robber’s pit allows claiming that the burial belonged to a woman. A round bronze spinning wheel and a fragment of realgar represent the finds from the barrow. The di- mensions of the mound, the complex wooden floor indicate that the deceased had a high social status. Burial in the catacomb, a wooden covering and a realgar find suggest that she was a nomad. Thereby the mound is another evidence of the penetration of steppe nomads into the Right Bank forest-steppe. The proximity of the burial structure and the overlap to the sites of the Late Scythian period in the Dnipro Right Bank allows dating the burial in the barrow near Kobrynove village to the 4th century BC. K e y w o r d s: Right Bank forest-steppe, Kobrynove village, Scythian period, funeral rite, barrow, catacomb. References Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1986. A Burial of a Scythian Warrior from the Akhtash Burial Ground in the Eastern Crimea. Sovetskaia arheologiia, 4, p. 158-170. Bessonova, S. S. 1989. Kultovye sooruzhenie skifskogo vremeni v Pobuzhe. Pervaia kubanskaia arkheologicheskaia konferentsiia. Krasnodar: Kubanskii gosudarstvennyi universitet, p. 53-54. Bessonova, S. S. 1990. Skifskie pogrebalnye kompleksy kak istochnik rekonstruktsii ideologicheskikh predstavlenii. In: Zubar, V. M. (ed.). Obriady i verovaniia drevnego naseleniia Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, p. 17-40. Bobrinskoi, A. A. 1894. Kurgany i sluchainye nakhodki bliz mestechka Smely. T. ІІ. Sankt-Peterburg: Tipografiia Glavnogo upravleniia Udelov. Bokii, N. M. 1980. Pozdneskifskii bezkurgannyi mogilnik u g. Svetlovodska. Arkheologicheskie issledovaniia na Ukraine v 1978—1979 gg. Tezisy dokladov XVIII konferentsii Instituta arkheologii AN USSR. Dnipropetrovsk: b./i., p. 101. Bokii, N. M. 2004. Kurhan rannozaliznoho viku bilia s. Ivanhorod na Kirovohradshchyni. Tezy konferentsii “Vid Kimmerii do Sarmatii”. 60 rokiv Viddilu skifo-sarmatskoi arkheolohii Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. Kyiv: Korvin-press, p. 15-17. Gavriliuk, N. A. 1987. Priadenie u stepnykh skifov. In: Chernenko, E. V. (ed.). Skify Severnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka, p. 122-123. Zdanovich, G. B., Khabdulina, M. K. 1986. Kurgan Temir. In: Zdanovich, G. B. (ed.). Rannii zheleznyi vek i srednevekove Uralo-Irtyshskogo mezhdurechia. Cheliabinsk, p. 45-65. Ilinskaia, V. A. 1975. Ranneskifskie kurgany basseina r. Tiasmin. Kyiv: Naukova dumka. Ilinskaia, V. A., Terenozhkin, A. I. 1983. Skifiia v VII—IV vv. do n. e. Kyiv: Naukova dumka. Klychnikov, Iu. Iu., Burkov, S. B., Volnaia, G. N. 1989. Podkurgannye drevnosti skifskogo vremeni iz raskopok arkheologicheskoi laboratorii ChIGU im. L. N. Tolstogo. Studencheskie arkheologicheskie otkrytiia 1987—1988 gg. Tezisy dokladov i soobshhenii zonalnoi vystavki studencheskikh i aspirantskikh rabot. Groznyi: b./i., p. 14. Kovpanenko, G. T., Gupalo, N. D. 1984. Pogrebenie voina u s. Kvitki v Porose. In: Chernenko, E. V. (ed.). Vooruzhenie skifov i sarmatov. Kyiv: Naukova dumka, p. 39-58. Kovpanenko, G. T., Skoryi, S. A. 1988. On the study of the Scythian burial rite in the Ros basin. Sovetskaia arkheologiia, 2. Moskva: Nauka, p. 73-83. Kovpanenko, G. T.; Bessonova, S. S.; Rychkov, N. A. Otchet Cherkasskoi arkheologicheskoi ekspeditsii o raskopkah Pravoberezhnogo otriada v 1986 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1986/16. Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1989. Pamiatniki skifskoj epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pravoberezhia. Kyiv: Naukova dumka. Liberov, P. D. 1961. Mastiuginskie kurgany. Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 152-165. Meliukova, A. I. 1973. Raskopki kurganov u s. Butory. Arkheologicheskie otkrytiia 1972 g. Moskva: Nauka, p. 413-414. Meliukova, A. I. 1974. Raboty Zapadno-skifskoi ekspeditsii. Arkheologicheskie issledovaniia v Moldavii (1973 g.). Kishinev: Shtiincza, p. 53-77. Meliukova, A. I. 1974. Raskopki kurganov u s. Butory Grigoriopolskogo raiona. Arkheologicheskie issledovaniia v Moldavii (1972 g.). Kishinev: “Shtiincza”, p. 77-94. Mohylov, O. D. 2018. Pokhovalnyi obriad Svitlovodskoho mohylnyka. In: Chabai, V. P. (ed.). I Vseukrainskyi arkheolohichnyi zizd: Prohrama roboty ta anotatsii dopovidei (Nizhyn, 23—25 lystopada 2018 r.). Kyiv: IA NANU, p. 119-120. Moshkova, M. G. 1972. Savromatskie pamiatniki Severo-Vostochnogo Orenburzhia. Materialy i issledovaniia po arheologii SSSR, 153, Moskva: Nauka. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 254 Nazarov, A., Skoryi, S. 2019. Scythian catacombs in the interfluve of Ross and Tyasmin. Revista Arheologică, serie nouă, XV, nr. 1, p. 47-64. Olkhovskii, V. S. 1991. Pogrebalno-pominalnaia obriadnost naseleniia Stepnoi Skifii (VII—III vv. do n. e.). Moskva: Nauka. Otchet... 1893. Sankt-Peterburg: Tipografiia glavnogo upravleniia i udelov. Petrenko, V. G. 1967. Pravoberezhe Srednego Pridneprovia v V—III vv. do n. e. Svod arkheologicheskikh istochnikov. D 1-4. Moskva: Nauka. Polosmak, N. V. 1986. Kulturniya prinadlezhnost gorokhovskoi gruppy pamiatnikov. Kratkie soobshheniia po arkheologii SSSR, 186. Moskva: Nauka, p. 29-33. Poltavets, V. I. 2004. Skifska katakomba v kurhani bilia Chyhyryna. Tezy konferentsii “Vid Kimmerii do Sarmatii”. 60 rokiv Viddilu skifo-sarmatskoi arkheolohii Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. Kyiv: Korvin-press, p. 64-67. Serova, N. L., Yarovoj, E. V. 1987. Grigoropolskie kurgany. Kishinev: Shtiincza. Sinika, V. S., Razumov, S. N., Telnov, N. P. 2013. Kurgany u sela Butory. Arheologicheskie pamiatniki Pridnestrovia, I. Tiraspol: Poligrafist. Skoryi, S. A. 1987. Pro skifskyi etnokulturnyi komponent u naselennia Dniprovskoho Lisostepovoho Pravoberezhzhia. Arheologia, 60, p. 36-49. Skoryi, S. A. 2003. Skify v Dneprovskoi Pravoberezhnoi Lesostepi (problema vydeleniia iranskogo etnokulturnogo elementa). Kyiv: b./i. Skoryi, S. A., Khokhorovski, Ia. 2018. Bolshoi Ryzhanovskii kurgan. Kyiv: Izdatel Oleg Filiuk. Smirnov, K. F. 1984. Sarmaty i utverzhdenie ikh politicheskogo gospodstva v Skifii. Moskva: Nauka. Smirnov, K. F., Petrenko, V. G. 1963. Savromaty Povolzhia i Iuzhnogo Priuralia. In: Moshkova, M. G. (ed.). Svod arkheologicheskikh istochnikov. D 1-9. Moskva: Nauka. Subbotin, L. V., Okhotnikov, S. B. 1981. Skifskie pogrebeniia Nizhnego Podnestrovia. In: Mezentseva, G. G. (ed.). Drevnosti Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka, p. 102-116. Terenozhkin, A. I., Ilinskaia, V. A. 1970. Otchet o rabote Skifskoi Srednedneprovskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1970/14. Fialko, O. Ye., Neroda, V. V. 2019. Scythian Amazon Burial in Cherkasy Region. In: Skoryi, S. A. (ed.). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (31), p. 364-374. Khabdulina, M. K. 1986. Pogrebalnyi obriad naseleniia rannego zheleznogo veka Severnogo Kazakstana. In: Zdanovich, G. B. (ed.). Rannii zheleznyi vek i srednevekove Uralo-Irtyshskogo mezhdurechiia. Cheliabinsk: Cheliabinskii gosudarstvennyi universitet, p. 3-25. Shramko, B. A. 1983 Rozkopky kurhaniv rannoho zaliznoho viku na Kharkivshchyni. Arheologia, 43, p. 54-61.

Скіфський курган IV ст. до н. е. біля с. Кобринове

Institution

Ähnliche Einträge