Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер'ї
Статтю присвячено історії відкриття та дослідження перших трипільських пам’яток на Придністер’ї, які здійснив археолог А. Кіркор. Представлено їх сучасну інтерпретацію. It is well known that the Trypillia culture in Ukraine was singled out by Vincenc Chvojka (Vikentii Khvoika — in Ukrainian) based...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199552 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер`ї / Я.М. Яковишина // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 137-144. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859787994160955392 |
|---|---|
| author | Яковишина, Я.М. |
| author_facet | Яковишина, Я.М. |
| citation_txt | Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер`ї / Я.М. Яковишина // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 137-144. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Статтю присвячено історії відкриття та дослідження перших трипільських пам’яток на
Придністер’ї, які здійснив археолог А. Кіркор. Представлено їх сучасну інтерпретацію.
It is well known that the Trypillia culture in Ukraine was singled out by Vincenc Chvojka (Vikentii Khvoika — in Ukrainian)
based on his research in the Dnipro region at the end of the 19th century. However, a little earlier, the same sites were studied
in Eastern Galicia, Dnister region, by Polish researchers: Adam Kirkor, Izydor Kopernicki, Władysław Przybysławski, and
Gotfryd Ossowski. The territory, where Trypillian settlements were discovered, at that time, belonged to two empires — Russian
and Austro-Hungarian, so the culture had different names in the Dnipro region and the Dnister region. In Galicia, they became
known under the name of the Painted Pottery culture, whereas the sites in the Dnipro valley were called the Trypillia culture by
V. Chvojka. Nowadays it is a cultural and historical community of Cucuteni-Trypillia culture.
The first reports of the Trypillian antiquities discovery are dated to the 1820s, but full-fledged research had began in 1876 by
the Krakow archaeologist Adam Kirkor. For five seasons (1876—1878, 1881, 1882), the researcher had been studying rocky and
cave sites of the Dnister region; he collected fossils and fossil remains of animals. Adam had excavated the burials of the Globular
Amphora culture and initiated the excavations of the barrows of the Early Scythian period in the Middle Dnister region. During
the exploration, he examined several Trypillian settlements (Vasylkivtsi, Verkhniakivtsi, Horodnytsia, Zhabyntsi, Kozachchyna,
Lychkivtsi, Lanivtsi, Sukhostav, Yabluniv) and the Verteba cave near Bilche-Zolote village. The researcher managed to record
the positioning of the Trypillian dwellings’ remains in circles and straight lines. A. Kirkor interpreted these settlements as a
burnt Pagan burial ground. The first Trypillia sites discovered in the Dnister region were associated with the periphery of ancient
civilisation and the squares were interpreted as burnt cemeteries, which was a tribute to the scientific trends of that time. Such
opinions are not surprising and are explained by the fact that the researchers encountered the Trypillian antiquities for the first
time, and the ideas about their dating and purpose were quite conventional. The scholar had taken the materials he excavated
during the trips, to Krakow. Today, these finds are kept in the Archaeological Museum of Krakow.
|
| first_indexed | 2025-12-02T10:35:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 137
Iсторiя науки
УДК: [902:929](282.247.314)”636”
https://doi.org/10.15407/arheologia2023.02.000
© Я. М. ЯКОВИШИНА* 2023
АДАМ КІРКОР: ВІДКРИТТЯ ТА ПЕРШІ
ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИПІЛЬСЬКИХ ПАМ’ЯТОК
В УКРАЇНІ НА ПРИДНІСТЕР’Ї
Статтю присвячено історії відкриття та до-
слідження перших трипільських пам’яток на
Придністер’ї, які здійснив археолог А. Кіркор. Пред-
ставлено їх сучасну інтерпретацію.
К л ю ч о в і с л о в а: Трипілля, Поділля, культура
мальованої кераміки, історія археології, археологіч-
ні розвідки.
Цього року виповнилося 205 років із дня наро-
дження білорусько-польського археолога, ви-
давця Адама Гонорія Кіркора (1818—1886),
першого професійного дослідника трипіль-
ських старожитностей Придністер’я (рис. 1).
Він був членом Віленської археологічної ко-
місії з 1855 р., пізніше працював в археоло-
гічній та антропологічній комісіях при Цісар-
сько-королівській академії у Кракові (1871), а
також вступив до Крайового археологічного
товариства у Львові (1875) (Nosek 1967, s. 52-
57). Учений став одним із засновників позити-
вістської археології (Булик 2014, с. 126), а його
розкопки відзначено як скрупульозні та добре
задокументовані (Janusz 1912). Незважаючи
на це, інформація про дослідження А. Кірко-
ра на Придністер’ї часом губиться в науковій
літературі в переліку десятків робіт археоло-
гів, які стояли біля витоків вивчення трипіль-
ських пам’яток, або ж подаються не завжди ко-
ректні відомості про його діяльність (Черняков
1993, с. 5-6). Тому акцентуємо увагу не стіль-
ки на життєвому шляху та становленні вченого,
скільки на його дослідженнях у регіоні.
Відомо, що трипільську культуру виділив
Вікентій Хвойка на основі своїх досліджень
* ЯКОВИШИНА Яна Миколаївна — кандидат історич-
них наук, науковий співробітник відділу археології Ін-
ституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН
України, ORCID: 0000-0001-7539-6706, jkovyshyna@
ukr.net
у Подніпров’ї наприкінці ХІХ ст. Проте на
20 років раніше у Східній Галичині, на Поді-
ллі такі самі пам’ятки вивчали польські дослід-
ники: Адам Кіркор (Kirkor 1877; 1878; 1879;
1882; 1883), Ізидор Коперницький (Kopernicki
1878; Kopernicki, Przybysławski 1884), Владис-
лав Пшибиславський (Przybysławski 1879), а
згодом і Готфрид Оссовський (Ossowski 1890;
1891; 1892; 1895). Польові дослідження про-
водили в печері Вертеба, на поселеннях Біль-
че-Золоте (Парк), Васильківці, Городниця
над Збручем, Городниця над Дністром, Щи-
тівці, Вигнанка, Кошилівці та ін. Наприкінці
ХІХ ст. подібні поселення відкрито в Румунії
(Diamandi 1889) та Бессарабії (Штерн 1902),
вони в подальшому одержали назву «культура
Кукутень».
Територія, на якій відкрито трипільські по-
селення, тоді входила до двох імперій — Росій-
ської та Австро-Угорської, тому культура мала
різні назви в Подніпров’ї та Придністер’ї. У
Галичині вони стали відомі як культура мальо-
ваної кераміки, а пам’ятки в долині Дніпра Ві-
кентій Хвойка назвав трипільською культурою
(Хвойко 1901); згодом Тетяна Пассек пошири-
ла останню на поселення Придністер’я (Passek
1935). Серед польських дослідників лише в
1947 р. К. Маєвський уперше назвав пам’ятки
культури мальованої кераміки трипільськими
(Majewski 1947). Cьогодні це культурно-істо-
рична спільність Кукутень-Трипілля.
Перше офіційне повідомлення, яке стосува-
лося трипільських матеріалів на заході Украї-
ни, відоме ще з 20-х років ХІХ ст. і пов’язане
зі знахідками в печері Вертеба на Борщівщи-
ні. Тоді Я. Хмелецький оглянув печеру і виявив
у ній залишки вогнища, фрагменти кераміки,
людські кістки тощо. Проте, як зазначає сучас-
ний дослідник пам’ятки М. П. Сохацький, це
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2138
повідомлення ще не можна вважати досліджен-
ням (Сохацький 1992, с. 4).
У 1840-х роках краєзнавець Антоні Шней-
дер здійснював подорожі з метою ретельної
фіксації археологічних пам’яток (Булик 2020,
с. 539). Так, у 1845 р. під час мандрівки з Тер-
нополя до Чернівців через Заліщики дослідни-
кові вдалося відкрити велику кількість різноча-
сових і різнотипних пунктів та ознайомитися з
матеріалом приватних колекцій: «… на той час
було виявлено багаті приватні колекції архео-
логічних пам’яток у місцевих поміщиків, а та-
кож численні поховальні пам’ятки на полях та
руїни замків. Вже тоді єврейські агентства
у Заліщиках та Чернівцях займалися збутом
борщівських знахідок закордонним антиква-
рам у Відень, Берлін і навіть Лондон» (Шней-
дер 1995, с. 85).
Особливу увагу А. Шнейдера привернула
велика кількість курганів та «мегалітичних»
поховальних пам’яток у регіоні. Оскільки до-
слідник не сподівався потрапити сюди ще раз,
то 1874 р. він адресував краківському археоло-
гові А. Кіркору прохання зайнятися професій-
ним вивченням цих об’єктів (Шнейдер 1995,
с. 85).
А. Кіркор у цей час вивчав старожитності у
Східній Галичині, які ініціювала археологічна
комісія при Цісарсько-королівській академії в
Кракові. Він зацікавився інформацією, яку на-
дав А. Шнейдер, і з 1876 р. почав вивчати пер-
вісні пам’ятки галицького Поділля як представ-
ник згаданої археологічної комісії (Kirkor 1877,
s. 12). Мало що відомо про деталі організації
цих експедицій, проте у звітах А. Кіркор до-
кладно описав самі дослідження. Три сезони
він вивчав скельні та печерні пам’ятки регіону,
збирав скам’янілості, викопні рештки тварин.
Розкопав поховання культури кулястих амфор
у Коцюбинцях, Берем’янах, Чорнокінцях, Ко-
шилівцях (Свешніков 1983, с. 43-45). Започат-
кував розкопки курганів ранньоскіфського часу
на Середньому Дністрі (Крушельницька, Бан-
дрівський 1998, с. 74). Дослідив скіфські похо-
вання поблизу сіл Сапогів та Іване-Пусте (Бан-
дрівський 1993, с. 3).
Серед відкритих пам’яток були й такі, які
містили розписний посуд. А. Кіркор відніс їх
до культури «язичницького» часу, проте не дав
їй назви. Сьогодні ці пункти відомі як трипіль-
ські, їх ми розглянемо детальніше. З огляду на
усталену термінологію, саме трипільськими ми
називаємо ці пам’ятки у тексті.
У 1876 р. А. Кіркору трапилися два пункти з
випадковими знахідками мальованого посуду у
Васильківцях і Боришківцях. Третім стала печера
Вертеба. Саме в її правій частині дослідник ви-
рішив провести розкопки разом із С. Козіброд-
ським. Під час роботи вони натрапили на два
скелети з витягнутими вздовж тіла руками, по-
ряд лежали фрагменти ліпного посуду, частина з
яких — із розписом. Пізніше, у 1878 р., він дослі-
див та описав ліву частину Вертеби й пов’язав ке-
рамічні вироби, виявлені в печері, зі знахідками
поблизу Городниці над Збручем за орнаменталь-
ними мотивами та кольорами (Kirkor 1879, s. 36).
З червня по жовтень 1877 р. учений продовжив
розвідки вздовж рік Збруч, Серет, Циганка, Стрипа
та Дністер. Найбільше його цікавило два питання:
перше — чи поховання у кам’яних скринях, від-
криті 1876 р., були унікальними чи поширеними
по всьому басейну Дністра; друге — чи фрагменти
розписного посуду, випадково виявлені у Василь-
ківцях і Боришківцях, є лише на цих двох місце-
востях; чи «звичай використання розписного посу-
ду для релігійних та поховальних церемоній був по-
ширений у регіоні та до якого часу»1 (Kirkor 1878,
1 Тут і далі переклад Я. Яковишиної
Рис. 1. Адам Кіркор (1818—1886) (за: Булик 2020, рис. 4)
Fig. 1. Adam Kirkor (1818—1886) (after: Булик 2020, fig. 4)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 139
s. 4). Уперше натрапивши на трипільський посуд
поблизу інгумаційних поховань під кам’яними
плитами, археолог не відразу сепарував знахідки,
сприйнявши їх спочатку за одночасові.
Трипільську кераміку А. Кіркор віднайшов і
в інших місцевостях: «… розмальовані черепки
також трапилися у Ланівцях, Городниці, Жа-
бинцях, Сухоставі, Личківцях (ур. Дівиче поле),
Яблонові, Верхняківцях біля Борщова. Найба-
гатші у Городниці 2 та Верхняківцях. За виро-
бом та способом фарбування вони дуже схо-
жі. Отже, якщо минулого року ми мали лише
одне місце з мальованими черепками й кілька
черепків з Боришківців, то цього року — ві-
сім місць, по всьому узбережжю Збруча. По-
ходять мальовані черепки з язичницьких цвин-
тарів» (Kirkor 1878, s. 14-15). Дослідник пи-
сав, що наявність розписного посуду на цих
теренах могла відображати римські впливи,
проте зауважував, що це сумнівно, оскільки
там, де було знайдено бронзові вироби, не ви-
явлено розписного посуду, і навпаки. А. Кір-
кор припустив, що мальований посуд міг бути
пов’язаний із грецькою цивілізацією та потра-
пити на Придністер’я з античних колоній Пів-
нічного Причорномор’я (Kirkor 1878, s. 14-15).
Наступного року (1878) А. Кіркор знайшов
у Верхняківцях два трипільські поселення, які
вважав «тілопальними цвинтарями», з розма-
льованим посудом без металу, та інгумацій-
ні підплитові поховання. Після детального ви-
вчення він дійшов висновку, що знахідки різно-
часові (Kirkor 1879, s. 16). До восьми пунктів,
які дослідник виявив раніше, додалося два но-
вих: у Верхняківцях (за 2 км від першого) та
с. Козаччина (ур. Васички). У Верхняківцях
вдалося зафіксувати розташування скупчень
перепаленої обмазки (трипільських площа-
док), які дослідник називав «гробами цегляни-
ми», по колу та прямими лініями. Цю пам’ятку
А. Кіркор протрактував як язичницький спале-
ний могильник (Kirkor 1879, s. 36).
Тоді ж (1877—1878) відбулися досліджен-
ня І. Коперницького та В. Пшибиславського
на іншій трипільській пам’ятці — Городниці
над Дністром (Kopernicki 1878; Przybysławski
1879). Судячи з опису дослідників, вони натра-
пили на залишки житла (частково зруйновану
площадку); як і А. Кіркор, трактували їх похо-
2 Зауважимо, що дослідник має на увазі пам’ятку
Городниця над Збручем, оскільки існує ще трипільська
пам’ятка Городниця над Дністром, яку А. Кіркор не
досліджував.
вальною спорудою. Товщина шару становила
30 см. В. Пшибиславський віднайшов бінокле-
подібну посудину, добре випалену, з відмуле-
ної глини червоного кольору. З такого самого
тіста були зроблені й інші фрагменти кераміч-
ного посуду, знайдені на поселені. Посуд роз-
писувався перед випалом смугами та лініями
темно-коричневого кольору на білому тлі. З
внутрішньої сторони поверхня вкрита ангобом
(Przybysławski 1879, s. 71). Зазначимо, що бі-
ноклеподібна посудина, яку наводить В. Пши-
биславський, за схемою розпису й елемента-
ми орнаменту тотожна тим, що трапляються на
пам’ятках заліщицької групи Трипілля (крапле-
подібні овали, обрамлені білими стрічками, у
середині яких розміщуються тонкі паралельні
коричневі лінії).
Зі звіту дослідника можна зробити висно-
вок, що енеолітичний шар перекривало похо-
вання доби бронзи. Серед матеріалу він знай-
шов уламок трипільської зооморфної фігурки,
розписаної червоною фарбою на білому тлі. У
звіті вказував на велику кількість уламків роз-
писного посуду, виявлену під час розкопок,
аналогію до яких навів із Мікен (Przybysławski
1879, s. 74). Матеріали з розкопок В. Пшибис-
лавського надходили до Музею Дідушицьких.
Після розформування останнього в 1940 р. зна-
хідки з Городниці над Дністром потрапили до
Львівського історичного музею, у якому збері-
гаються до сьогодні.
Як можна зауважити, відкриті на При-
дністер’ї пам’ятки з розписним посудом
пов’язувалися з периферією античної цивіліза-
ції, а залишки жител трактувалися як спалені
поховальні споруди, що було даниною тогочас-
ним тенденціям у науці. Такі думки не викли-
кають подиву і пояснюються тим, що дослід-
ники вперше зіткнулися з трипільськими ста-
рожитностями й уявлення про їх датування й
призначення були досить умовними. До но-
вовідкритих памʼяток додавали античні епі-
тети: Буковинська Троя (Шипинці), Наддні-
стрянські Помпеї (печера Вертеба). Наприклад,
Я. Пастернак, спираючись на дані А. Шнейде-
ра про Кошилівці-Обоз, писав: «Селище виявив
А. Шнейдер у 1878 році; він вважав його міс-
цем колишнього римського табору, а знайде-
ну там жіночу глиняну фігурку — зображен-
ням римської богині Фльори» (Пастернак 1961,
с. 223). Щодо призначення знайдених скупчень
перепаленої обмазки (трипільських площадок),
то ідею про те, що це залишки жител, а не похо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2140
вальних споруд, значно пізніше, у 1898 р., ви-
словив В. Деметрикевич (Возьни 2013, с. 22).
Проте дискусія тривала ще довго: одні дослід-
ники вважали, що це залишки житлових споруд
чи гончарень (Беляшевский 1904, с. 116-120;
Hadaczek 1914, s. 1-72; Гамченко 1926, с. 40;
Макаренко 1926, с. 165-168 тощо), інші тракту-
вали як місця поховання або рештки похорон-
ного обряду — спалення (Штерн 1905, с. 55-60;
Курінний 1926, с. 78-83; Козловська 1926, с. 51;
Kozłowski 1930, s. 30; Cehak 1933, s. 229 та
ін.). Лише наприкінці 1930-х років результати
Рис. 2. Карта трипільських пам’яток, відкритих А. Кіркором: 1 — Личківці ур. Дівиче поле; 2 — Личківці ур. Замчисько;
3 — Городниця над Збручем; 4 — Жабинці; 5 — Боришківці; 6 — Верхняківці (відкрито два пункти на відстані 2 км
один від другого); 7 — Ланівці; 8 — Козаччина ур. Васички; 9 — Більче-Золоте; 10 — Васильківці; 11 — Яблунів; 12 —
Сухостав
Fig. 2. Map of Trypillian sites, discovered by Adam Kirkor: 1 — Lychkivtsi Divyche Pole tract; 2 — Lychkivtsi Zamchysko
tract; 3 — Horodnytsia over Zbruch river; 4 — Zhabyntsi; 5 — Boryshkivtsi; 6 — Verkhniakivtsi (two sites were found on the
distance of 2 km from each other); 7 — Lanivtsi; 8 — Kozachchyna Vasychky tract; 9 — Bilche-Zolote; 10 — Vasylkivtsi;
11 — Yabluniv; 12 — Sukhostav
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
Н
іч
ла
ва
Зб
ру
ч
Се
ре
т
Дністер
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 141
масштабних розкопок, у першу чергу Трипіль-
ської експедиції під керівництвом Сільвестра
Магури, дали змогу Т. С. Пассек та Є. Ю. Кри-
чевському остаточно довести концепцію пло-
щадок як залишків жител (Пассек 1940; Кри-
чевский 1940).
Після перерви в кілька років А. Кіркор про-
вів ще два польових сезони в Придністер’ї. У
1881 р. він здійснив розвідки поблизу Городни-
ці над Збручем (Kirkor 1882). На поселенні зі-
брав фрагменти мальованого керамічного посу-
ду, кістки та кремені. Трипільську пам’ятку він
трактував як спалений цвинтар, хоча у звіті на-
голошував, що достеменно невідомо, чи було
це поселення чи цвинтар. Дослідник лише за-
значив, що питання вимагає подальших дослі-
джень (Kirkor 1882, s. 25).
Улітку 1882 р. А. Кіркор планував розко-
пувати кургани, проте дощова погода завади-
ла йому, тому він вирішив провести додаткові
розвідки вздовж Збруча, оглянувши пам’ятки,
які вже відкрив у Личківцях (ур. Дівиче поле)
та Городниці над Збручем, натрапив на нову
трипільську пам’ятку в ур. Замчисько побли-
зу с. Личківці. Розмірковуючи над своїм від-
криттям пунктів із трипільськими площадка-
ми та розписним посудом, дослідник зазначав:
«… сьогодні ми не можемо дійти остаточних
результатів щодо справжнього значення цих
пам’яток» (Kirkor 1883, s. 54). Це була остан-
ня експедиція на Поділля — за кілька років, у
1886 р., його не стало. Матеріали, розкопані під
час поїздок, А. Кіркор відвіз до м. Кракова, де
вони зберігаються до сьогодні в Археологічно-
му музеї (Trela 2001). Збірка, на жаль, не опу-
блікована.
Зі звітів дослідника можна виокремити
13 пунктів із трипільськими матеріалами, які
він відкрив: Личківці в урочищах Дівиче поле
і Замчисько, Городниця над Збручем, Жабинці,
Боришківці, Верхняківці (відкрито два пунк-
ти на відстані 2 км один від одного), Ланівці,
Козаччина в ур. Васички, Більче-Золоте (Вер-
теба), Васильківці, Яблунів, Сухостав (рис. 2).
На сьогодні важко чітко локалізувати пункти,
які відкрив А. Кіркор. Не виключено, що деякі
з них уже знищені багаторічною оранкою.
Археологічні дослідження на частині па-
м’яток пізніше продовжили. Так, печеру Верте-
бу поблизу Більче-Золотого розкопували впро-
довж багатьох років Г. Й. Оссовський (1890—
1892), В. Й. Деметрикевич (1898—1904, 1907),
Я. Чекановський (1914), працівники Музею
Наукового товариства імені Шевченка (Музей
НТШ) (1928—1929), І. К. Свєшніков (1956) та
ін. Нині Вертебу досліджує експедиція Борщів-
ського краєзнавчого музею під керівництвом
М. П. Сохацького (Ossowski 1891 s. 52-67;
Demetrykiewicz 1900, s. 101-106; Свешников,
Мацкевой 1974, c. 341-342; Сохацький 2000,
с. 3-10). Поблизу Ланівців і Жабинців проводи-
ли розкопки працівники Музею НТШ у 1928—
1929 рр. (Полянський 1928, с. 18; Кандиба 1937,
с. 9). У Сухоставі пам’ятку кошиловецької гру-
пи етапу Трипілля С ІІ досліджувала експедиція
Інституту суспільних наук АН УРСР (тепер —
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України) під загальним керівництвом
Ю. М. Захарука й безпосереднім керівництвом
В. Кравець у 1952 р. (Кравець 1953; Кравец
1955, с. 133-135). У Васильківцях археологіч-
ні роботи здійснював Г. Оссовський у 1890 р.
(Ossowski 1891 s. 6) та експедиція Борщівського
краєзнавчого музею під керівництвом М. П. Со-
хацького у 2010 р. (Сохацький 2011, с. 315).
Атрибуцію кількох трипільських пам’яток,
які відкрив А. Кіркор, здійснив Олег Кандиба
у статті «Старша мальована кераміка в Гали-
чині» (1938). Згадуючи такі поселення, як Ва-
сильківці, Городниця над Збручем, Личківці,
Ланівці, дослідник відносить їх до заліщицької
групи етапу Трипілля ВІ—ВІІ (Кандиба 2007,
с. 348). Відносну хронологію інших поселень
не визначено.
Останню чверть ХІХ ст. у розвитку археоло-
гічної науки прийнято вважати епохою позити-
візму, ознаки якої такі: перехід до інституціона-
лізації науки, поява професійного співтовариства,
спеціальних професійних установ. У цей час ви-
значилися основні напрями й методика архео-
логічних студій (Булик 2020, с. 541). Експедиції
А. Кіркора на Придністер’ї ознаменували пере-
хід від археології доби романтизму до позити-
вістських досліджень у регіоні, від аматорського
зацікавлення й збору красивих, дорогоцінних ре-
чей до систематичного й докладного опису роз-
копок та знахідок, що відображало загальні зміни
в тогочасній археологічній науці. Дослідник ре-
тельно документував свої роботи та публікував
звіти. Йому вдалося виокремити пункти з мальо-
ваною керамікою й перепаленою глиняною об-
мазкою від пізніших пам’яток регіону, проте він
ще не мав у розпорядженні достатньо матеріалів
для остаточних висновків щодо призначення й
хронології своїх знахідок. А. Кіркор хибно при-
пустив фунеральний характер як скупчень обмаз-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2142
ки, так і розписних посудин, форму яких, а також
малюнок, техніку приготування глини й випалу
пояснював впливом грецької стилістики. Проте
саме зі студій А. Кіркора почалися активні дослі-
дження в регіоні на пам’ятках із розписним посу-
дом, які в подальшому отримали назву «культура
мальованої кераміки», а згодом і назву «Трипіл-
ля». А матеріали з його розкопок прислужились
О. О. Кандибі в розробці хронологічної схеми для
трипільських пам’яток Придністер’я.
Бандрівський, М. 1993. Вивчення скіфських старо-
житностей на Борщівщині. Літопис Борщівщини, 3, с. 3-9.
Беляшевский, Н. Ф. 1904. В. Хвойка. «Раскопки
1901 г. в области трипольской культуры» (рецензия). Ар-
хеологическая летопись Южной России, 3, с. 116-120.
Булик, Н. 2014. Львівська археологія ХІХ—початку
ХХ століття: дослідники, наукові установи, музеї. Львів:
ТзОВ «Простір-М».
Булик, Н. 2020. Поховальні пам’ятки заходу Укра-
їни в дослідженнях археологів (ХІХ—перша половина
ХХ ст.). В: Булик, Н. (ред.) Духовна культура населен-
ня Прикарпаття, Волині і Закарпаття від найдавніших
часів до середньовіччя. Львів: Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, c. 534-579.
Возьни, М. 2013. Археологічні дослідження Володи-
мира Деметрикевича (1859—1937) на території Східної
Галичини. Наукові студії / Історико-краєзнавчий музей
м. Винники, 6, с. 19-41.
Гамченко, С. 1926. Спостереження над даними дослі-
дів трипільської культури у 1909—1913 рр. Трипільська
культура на Україні, 1, с. 31-42.
Кандиба, О. О. 1937. Досліди на галицькому Поді-
ллі в рр. 1928—1929. Записки наукового товариства
ім. Т. Шевченка, 154, с. 1-14.
Кандиба, О. 2007. Старша мальована кераміка в Гали-
чині. О. Ольжич. Археологія, с. 346-375. Київ: Видавни-
цтво імені Олени Теліги.
Козловська, В. 1926. Точки трипільської культури
біля с. Сушівки на Гуманщині, Трипільська культура на
Україні, 1, с. 43-66.
Курінний, П. 1926. Монументальні пам’ятки трипіль-
ської культури. Трипільська культура на Україні, 1, с. 78-83.
Кравець, В. П. 1953. Археологічні дослідження на По-
діллі в 1952 р. (звіт про роботу трипільського загону По-
дільської археологічної експедиції). Науковий архів Ін-
ституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укра-
їни. Оп. № 5, од. зб. № 120.
Кравец, В. П. 1955. Изучение позднетрипольских па-
мятников в Верхнем Поднестровье. Краткие сообщения
ИА АН УССР, 4, с. 133-135.
Кричевский, Е. Ю. 1940. Раскопки на поселении Ко-
ломийщина и проблема трипольских площадок. Трипіль-
ська культура, 1, с. 479-592.
Крушельницька, Л., Бандрівський, М. 1998. Археоло-
гічні розкопки А. Кіркора і Г. Оссовського на Тернопіль-
щині 70—90 рр. ХІХ ст. Матеріали і дослідження з архео-
логії Прикарпаття і Волині, 7, с. 73-75.
Макаренко, М. 1926. Етюди з обсягу трипільської
культури. Трипільська культура на Україні, 1, с. 165-186.
Пассек, Т. С. 1940. Трипільське поселення Коломий-
щина. Трипільська культура, 1, с. 9-41.
Пастернак, Я. 1961. Археологія України. Торонто: На-
укове товариство імені Шевченка.
Полянський, Ю. 1928. Нові археологічні знахідки з
Галичини. Записки наукового товариства ім. Т. Шевчен-
ка, 149, с. 9-30.
Свешников, И. К. 1983. Культура шаровидных амфор.
Москва: Наука.
Свешников, И., Мацкевой, Л. Исследования Сред-
неднестровской експедиции. Археологические открытия
1973 года, c. 341-342. Москва: Наука.
Сохацький, М. 1992. З історії археологічних дослі-
джень на Борщівщині. Літопис Борщівщини, 1, с. 4-10.
Сохацький, М. 2000. Дослідження археологічної екс-
педиції Борщівського краєзнавчого музею в печері Вер-
теба у 1996—1998 роках. Літопис Борщівщини, 9, с. 3-10.
Сохацький, М. П., Дударь, О. В. 2011. Дослідження
трипільського поселення Васильківці на Тернопільщині.
Археологічні дослідження в Україні, с. 315. Київ-Полтава:
ПП Видавництво «Друкарня «Гротеск».
Хвойко, В. В. 1901. Каменный век среднего Придне-
провья. Труды ХІ Археологического съезда в Киеве в 1899 г.,
с. 805-807. Москва: Типография Г. Лисснера и А. Гепеля.
Черняков, І. Т. 1993. Місце трипільської культури в
стародавній історії Європи. Археологія, 3, с. 5-19.
Шнейдер, А. 1995. Борщівський повіт з його доісто-
ричною та середньовічною старовиною. Літопис Борщів-
щини, 7, с. 84-99.
Штерн, Э. Р. Ф. 1908. Доисторическая греческая куль-
тура на юге России. Труды ХІІІ Археологического съезда
в Екатеринославе в 1905 г., с. 55-60. Москва: Тов. Тип.
А. И. Мамонтова.
Cehak, H. 1933. Plastyka eneolitycznej kultury ceramiki
malowanej w Polsce. Światowit, 14, s. 165-252.
Demetrykiewicz, W. 1900. Poszukiwania archeologiczne
w Galicjii Wschodniej. Materyały antropologiczno-archeolo-
giczne i etnograficzne, wydawane staraniem komisyi antropo-
logicznej Akademii Umiejętności w Krakowie, 4, s. 101-106.
Diamandi, G. 1889. Station prehistorique de Cucuteni.
Bulletins de la Societe d’Antropologie de Paris, 3, p. 282-299.
Janusz, B. 1912. Adam Honory Kirkor. Z povodu 25 rocz-
nicy śmierci. Kurjer Lwowski, 53.
Kirkor, A. 1877. O grobach kamiennych na Podolu ga-
licyjskiem (z 1 tablica). Zbiór Wiadomości do Antropologii
Krajowej, 1, s. 17-36.
Kirkor, A. 1878. Sprawozdanie i wykaz zabytków, złożo-
nych w Akademji Umiejętnosci z wycieczki archeologiczno-
-antropologicznej w r. 1877. Zbiór Wiadomości do Antropo-
logii Krajowej, 2, s. 3-18.
Kirkor, A. 1879. Sprawozdanie i wykaz zabytków, złożo-
nych w Akademji Umiejętnosci z wycieczki archeologiczno-
-antropologicznej w r. 1878. Zbiór Wiadomości do Antropo-
logii Krajowej, 3, s. 12-46.
Kirkor, A. 1882. Sprawozdanie i wykaz zabytków, złożo-
nych w Akademji Umiejętnosci z wycieczki archeologiczno-
-antropologicznej w r. 1881. Zbiór Wiadomości do Antropo-
logii Krajowej, 6, s. 21-28.
Kirkor, A. 1883. Sprawozdanie i wykaz zabytków, złożo-
nych w Akademji Umiejętnosci z wycieczki archeologiczno-
-antropologicznej w r. 1882. Zbiór Wiadomości do Antropo-
logii Krajowej, 7, s. 51-66.
Kopernicki, I. 1878. Poszukiwania archeologiczne w Ho-
rodnicy nad Dniestrem, spólnie z p. Władislawem Przybysław-
skim, Człon., Kom., antrop. i arch. dokopane w roku 1877.
Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 2, s. 19-72.
Kopernicki, I., Przybysławski, W. 1884. Dalsze poszukiwa-
nia archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem w latach 1878—
1882. Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 8, s. 3-33.
Kozłowski, L. 1930. Budowle kultury ceramiki malowa-
nej w swietle badan przeprowadzonych w Koszyłowcach, Nie-
zwiskach, Buczaczu. Lwów: drukarnia Uniwersytetu Jagiel-
lońskiego.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 143
Nosek, S. 1967. Zarys historii badań archeologicznych
w Małopolsce. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossoliń-
skich.
Ossowski, G. 1890. Sprawozdanie w wycieczki paleoet-
nologicznej po Galicyi w r. 1889. Zbiór Wiadomości do An-
tropologii Krajowej, 14, s. 19-22.
Ossowski, G. 1891. Sprawozdanie z drugiej wycieczki
paleoetnologicznej po Galicyi w r. 1890. Zbiór Wiadomości
do Antropologii Krajowej, 15, s. 1-89.
Ossowski, G. 1892. Sprawozdanie trzecie z wycieczki pa-
leoetnologicznej po Galicyi w r. 1891. Zbiór Wiadomości do
Antropologii Krajowej, 16, s. 63-96.
Ossowski, G. 1895. Sprawozdanie czwarte z wycieczki
paleoetnologicznej po Galicyi w r. 1892. Zbiór Wiadomości
do Antropologii Krajowej, 18, s. 1-29.
Passek, T. S. 1935. La ceramique tripolienne. Известия
Государственной академии истории материальной куль-
туры, 122, c. 1-165.
Przybysławski, W. 1879. Ustep z poszukiwan archeolo-
gioznych w Horodnicy nad Dniestrem dokopanych w r. 1878.
Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 3, s. 70-74.
Trela, E. 2001. kolekcje zabytkow kultury trypolskiej w
zbiorach muzeum archeologicznego w Krakowie. Materialy
archeologiczne, 32, s. 53-67.
Надійшла 24.03.2023
Yana M. Yakovyshyna
PhD, Research Fellow, the I. Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine,
the Department of Archaeology, ORCID: 0000-0001-7539-6706, jkovyshyna@ukr.net
ADAM KIRKOR: THE DISCOVERY AND FIRST RESEARCH OF TRYPILLIA SITES IN THE UKRAINIAN
DNISTER REGION
It is well known that the Trypillia culture in Ukraine was singled out by Vincenc Chvojka (Vikentii Khvoika — in Ukrainian)
based on his research in the Dnipro region at the end of the 19th century. However, a little earlier, the same sites were studied
in Eastern Galicia, Dnister region, by Polish researchers: Adam Kirkor, Izydor Kopernicki, Władysław Przybysławski, and
Gotfryd Ossowski. The territory, where Trypillian settlements were discovered, at that time, belonged to two empires — Russian
and Austro-Hungarian, so the culture had different names in the Dnipro region and the Dnister region. In Galicia, they became
known under the name of the Painted Pottery culture, whereas the sites in the Dnipro valley were called the Trypillia culture by
V. Chvojka. Nowadays it is a cultural and historical community of Cucuteni-Trypillia culture.
The first reports of the Trypillian antiquities discovery are dated to the 1820s, but full-fledged research had began in 1876 by
the Krakow archaeologist Adam Kirkor. For five seasons (1876—1878, 1881, 1882), the researcher had been studying rocky and
cave sites of the Dnister region; he collected fossils and fossil remains of animals. Adam had excavated the burials of the Globular
Amphora culture and initiated the excavations of the barrows of the Early Scythian period in the Middle Dnister region. During
the exploration, he examined several Trypillian settlements (Vasylkivtsi, Verkhniakivtsi, Horodnytsia, Zhabyntsi, Kozachchyna,
Lychkivtsi, Lanivtsi, Sukhostav, Yabluniv) and the Verteba cave near Bilche-Zolote village. The researcher managed to record
the positioning of the Trypillian dwellings’ remains in circles and straight lines. A. Kirkor interpreted these settlements as a
burnt Pagan burial ground. The first Trypillia sites discovered in the Dnister region were associated with the periphery of ancient
civilisation and the squares were interpreted as burnt cemeteries, which was a tribute to the scientific trends of that time. Such
opinions are not surprising and are explained by the fact that the researchers encountered the Trypillian antiquities for the first
time, and the ideas about their dating and purpose were quite conventional. The scholar had taken the materials he excavated
during the trips, to Krakow. Today, these finds are kept in the Archaeological Museum of Krakow.
K e y w o r d s: Trypillia, Podillia region, ceramic ware, history of archaeology, archaeological surveys.
References
Bandrivskyi, M. 1993. Vyvchennia skifskykh starozhytnostei na Borshchivshchyni. Litopys Borshchivshchyny, 3, p. 3-9.
Beliashevskii, N. F. 1904. V. Khvoika. “Raskopki 1901 g. v oblasti tripolskoi kultury” (retsenziia). Arkheologicheskaia letopis
Iuzhnoi Rossii, 3, p. 116-120.
Bulyk, N. 2014. Lvivska arkheolohiia ХIХ—pochatku ХХ stolittia: doslidnyky, naukovi ustanovy, muzei. Lviv: TzOV "Prostir-M".
Bulyk, N. 2020. Pokhovalni pamiatky zakhodu Ukrainy v doslidzhenniakh arkheolohiv (ХIХ—persha polovyna ХХ st.). In: Bulyk,
N. (ed.) Dukhovna kultura naselennia Prykarpattia, Volyni i Zakarpattia vid naidavnishykh chasiv do serednovichchia,
Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy p. 534-579.
Cehak, H. 1933. Plastyka eneolitycznej kultury ceramiki malowanej w Polsce. Światowit, 14, s. 165-252.
Cherniakov, I. T. 1993. The rank of tripolskaja culture among the eneolith of Europe. Arheologia, 3, p. 5-19.
Hamchenko, S. 1926. Sposterezhennia nad danymy doslidiv trypilskoi kultury u 1909—1913 rr. Trypilska kultura na Ukraini,
1, p. 31-42.
Kandyba, O. O. 1937. Doslidy na halytskomu Podilli v rr. 1928—1929. Zapysky naukovoho tovarystva im. T. Shevchenka, 154, p. 1-14.
Kandyba, O. 2007. Starsha malovana keramika v Halychyni. O. Olzhych. Arkheolohiia, p. 346-375. Kyiv: Vydavnytstvo imeni
Oleny Teligy.
Kozlovska, V. 1926. Tochky trypilskoi kultury bilia s. Sushivky na Humanshchyni. Trypilska kultura na Ukraini, 1, p. 43-66.
Kurinnyi, P. 1926. Monumentalni pamiatky trypilskoi kultury. Trypilska kultura na Ukraini, 1, p. 67-96.
Kravets, V. P. (1953). Arkheolohichni doslidzhennia na Podilli v 1952 r. (zvit pro robotu trypilskoho zahonu Podilskoi arkheolohichnoi
ekspedytsii). Naukovyi arkhiv Instytutu ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. Op. № 5, od. zb. № 120.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2144
Kravets, V. P. 1955. Izuchenie pozdnetripolskikh pamiatnikov v Verhnem Podnestrove. Kratkie soobshheniia IA AN USSR, 4,
p. 133-135.
Krichevskii, E. Iu. 1940. Raskopki na poselenii Kolomiishhina i problema tripolskikh ploshchadok. Trypilska kultura, 1, p. 479-592.
Krushelnytska, L., Bandrivskyi, M. 1998. Arkheolohichni rozkopky A. Kirkora i G. Ossovskoho na Ternopilshchyni 70—90 rr.
XIX st. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 7, p. 73-75.
Makarenko, M. 1926. Etiudy z obsiahu trypilskoi kultury. Trypilska kultura na Ukraini, 1, p. 165-186.
Passek, T. S. 1940. Trypilske poselennia Kolomyishchyna. Trypilska kultura, 1, p.9-41.
Pasternak, Ya. 1961. Arkheolohiia Ukrainy. Toronto: Naykove tivarystvo imeni Shevchenka.
Polianskyi, Yu. 1928. Novi arkheolohichni znakhidky z Halychyny. Zapysky naukovoho tovarystva im. T. Shevchenka, 149,
p. 9-30.
Sveshnikov, I. K. 1983. Kultura sharovidnykh amfor. Moskva: Nauka.
Sveshnikov, I., Matskevoi, L. Issledovaniia Srednednestrovskoi ekspeditsii. Arkheologicheskie otkrytiia 1973 goda, p. 341-342.
Moskva: Nauka.
Sokhatskyi, M. 1992. Z istorii arkheolohichnykh doslidzhen na Borshchivshchyni. Litopys Borshchivshchyny, 1, p. 4-10.
Sokhatskyi, M. 2000. Doslidzhennia arkheolohichnoi ekspedytsii Borshchivskoho kraieznavchoho muzeiu v pecheri Verteba u
1996—1998 rokakh. Litopys Borshchivshchyny, 9, p. 3-10.
Sokhatskyi, M. P., Dudar, O. V. 2011. Doslidzhennia trypilskoho poselennia Vasylkivtsi na Ternopilshchyni. Arkheolohichni
doslidzhennia v Ukraini, p. 315. Kyiv; Poltava: PP Vydavnytstvo "Drukarnia Grotesk"
Khvoiko, V. V. 1901. Kamennyi vek srednego Pridneprovia. Trudy XІ Arkheologicheskogo sezda v Kieve v 1899 g., p. 805-807.
Moskva: Tipografiia G. Lissnera i A. Gepelia.
Shneider, A. 1995. Borshchivskyi povit z yoho doistorychnoiu ta serednovichnoiu starovynoiu. Litopys Borshchivshchyny, 7,
p. 84-99.
Shtern, Ie. R. F. 1908. Doistoricheskaia grecheskaia kultura na iuge Rossii. Trudy XІІІ Arkheologicheskogo sezda v Ekaterinoslave
v 1905 g., p. 55-60. Moskva: Tov. Tip. A. I. Mamontova.
Demetrykiewicz, W. 1900. Poszukiwania archeologiczne w Galicjii Wschodniej. Materyały antropologiczno-archeologiczne i
etnograficzne, wydawane staraniem komisyi antropologicznej Akademii Umiejętności w Krakowie, 4, s. 101-106.
Diamandi, G. 1889. Station prehistorique de Cucuteni. Bulletins de la Societe d’Antropologie de Paris, 3, p. 282-299.
Janusz, B. 1912. Adam Honory Kirkor. Z povodu 25 rocznicy śmierci. Kurjer Lwowski, № 53.
Kirkor, A. 1877. O grobach kamiennych na Podolu galicyjskiem (z 1 tablica). Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 1,
s. 17-36.
Kirkor, A. 1878. Sprawozdanie i wykaz zabytków, złożonych w Akademji Umiejętnosci z wycieczki archeologiczno-antropolo-
gicznej w r. 1877. Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 2, s. 3-18.
Kirkor, A. 1879. Sprawozdanie i wykaz zabytków, złożonych w Akademji Umiejętnosci z wycieczki archeologiczno-antropolo-
gicznej w r. 1878. Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 3, s. 12-46.
Kirkor, A. 1882. Sprawozdanie i wykaz zabytków, złożonych w Akademji Umiejętnosci z wycieczki archeologiczno-antropolo-
gicznej w r. 1881. Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 6, s. 21-28.
Kirkor, A. 1883. Sprawozdanie i wykaz zabytków, złożonych w Akademji Umiejętnosci z wycieczki archeologiczno-antropolo-
gicznej w r. 1882. Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 7, s. 51-66.
Kopernicki, I. 1878. Poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem, spólnie z p. Władislawem Przybysławskim,
Człon., Kom., antrop. i arch. dokopane w roku 1877. Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 2, s. 19-72.
Kopernicki, I., Przybysławski, W. 1884. Dalsze poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem w latach 1878—
1882. Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej, 8, s. 3-33.
Kozłowski, L. 1930. Budowle kultury ceramiki malowanej w swietle badan przeprowadzonych w Koszyłowcach, Niezwiskach,
Buczaczu. Lwów: drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego.
Nosek, S. 1967. Zarys historii badań archeologicznych w Małopolsce. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.
Ossowski, G. 1890. Sprawozdanie w wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi w r. 1889. Zbiór Wiadomości do Antropologii
Krajowej, 14, s. 19-22.
Ossowski, G. 1891. Sprawozdanie z drugiej wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi w r. 1890. Zbiór Wiadomości do
Antropologii Krajowej, 15, s. 1-89.
Ossowski, G. 1892. Sprawozdanie trzecie z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi w r. 1891. Zbiór Wiadomości do
Antropologii Krajowej, 16, s. 63-96.
Ossowski, G. 1895. Sprawozdanie czwarte z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi w r. 1892. Zbiór Wiadomości do
Antropologii Krajowej, 18, s. 1-29.
Passek, T. S. 1935. La ceramique tripolienne. ИГАИМК, 122, c. 1-165.
Przybysławski, W. 1879. Ustep z poszukiwan archeologioznych w Horodnicy nad Dniestrem dokopanych w r. 1878. Zbiór
Wiadomości do Antropologii Krajowej, 3, s. 70-74.
Trela, E. 2001. kolekcje zabytkow kultury trypolskiej w zbiorach muzeum archeologicznego w Krakowie. Materialy
archeologiczne, 32, s. 53-67.
Woźni, M. 2013. Archaeological studies of Volodymyr Demetrykevych (1859–1937) in the Eastern Galicia. Naukovi studii /
Istoryko-kraieznavchyi muzei m. Vynnyky, 6, p. 19-41.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199552 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T10:35:22Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Яковишина, Я.М. 2024-10-15T13:30:18Z 2024-10-15T13:30:18Z 2023 Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер`ї / Я.М. Яковишина // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 137-144. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2023.02.000 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199552 [902:929](282.247.314)”636” Статтю присвячено історії відкриття та дослідження перших трипільських пам’яток на Придністер’ї, які здійснив археолог А. Кіркор. Представлено їх сучасну інтерпретацію. It is well known that the Trypillia culture in Ukraine was singled out by Vincenc Chvojka (Vikentii Khvoika — in Ukrainian) based on his research in the Dnipro region at the end of the 19th century. However, a little earlier, the same sites were studied in Eastern Galicia, Dnister region, by Polish researchers: Adam Kirkor, Izydor Kopernicki, Władysław Przybysławski, and Gotfryd Ossowski. The territory, where Trypillian settlements were discovered, at that time, belonged to two empires — Russian and Austro-Hungarian, so the culture had different names in the Dnipro region and the Dnister region. In Galicia, they became known under the name of the Painted Pottery culture, whereas the sites in the Dnipro valley were called the Trypillia culture by V. Chvojka. Nowadays it is a cultural and historical community of Cucuteni-Trypillia culture. The first reports of the Trypillian antiquities discovery are dated to the 1820s, but full-fledged research had began in 1876 by the Krakow archaeologist Adam Kirkor. For five seasons (1876—1878, 1881, 1882), the researcher had been studying rocky and cave sites of the Dnister region; he collected fossils and fossil remains of animals. Adam had excavated the burials of the Globular Amphora culture and initiated the excavations of the barrows of the Early Scythian period in the Middle Dnister region. During the exploration, he examined several Trypillian settlements (Vasylkivtsi, Verkhniakivtsi, Horodnytsia, Zhabyntsi, Kozachchyna, Lychkivtsi, Lanivtsi, Sukhostav, Yabluniv) and the Verteba cave near Bilche-Zolote village. The researcher managed to record the positioning of the Trypillian dwellings’ remains in circles and straight lines. A. Kirkor interpreted these settlements as a burnt Pagan burial ground. The first Trypillia sites discovered in the Dnister region were associated with the periphery of ancient civilisation and the squares were interpreted as burnt cemeteries, which was a tribute to the scientific trends of that time. Such opinions are not surprising and are explained by the fact that the researchers encountered the Trypillian antiquities for the first time, and the ideas about their dating and purpose were quite conventional. The scholar had taken the materials he excavated during the trips, to Krakow. Today, these finds are kept in the Archaeological Museum of Krakow. uk Інститут археології НАН України Археологія Iсторiя науки Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер'ї Adam Kirkor: the Discovery and First Research of Trypillia Sites in the Ukrainian Dnister Region Article published earlier |
| spellingShingle | Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер'ї Яковишина, Я.М. Iсторiя науки |
| title | Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер'ї |
| title_alt | Adam Kirkor: the Discovery and First Research of Trypillia Sites in the Ukrainian Dnister Region |
| title_full | Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер'ї |
| title_fullStr | Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер'ї |
| title_full_unstemmed | Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер'ї |
| title_short | Адам Кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в Україні на Придністер'ї |
| title_sort | адам кіркор: відкриття та перші дослідження трипільських памʼяток в україні на придністер'ї |
| topic | Iсторiя науки |
| topic_facet | Iсторiя науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199552 |
| work_keys_str_mv | AT âkovišinaâm adamkírkorvídkrittâtaperšídoslídžennâtripílʹsʹkihpamʼâtokvukraínínapridnísterí AT âkovišinaâm adamkirkorthediscoveryandfirstresearchoftrypilliasitesintheukrainiandnisterregion |