Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду
Досліджено технологію виробництва кераміки з поселення балки Канцерка. Проаналізовано склад формувальної маси різних технологічних груп кераміки (гончарна, ліпна, амфори, печина й обмазка горна). Відтворено процес виготовлення сіроглиняного гончарного посуду. In the paper, the technological aspec...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2023 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199583 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду / І.М. Буцький, А.В. Юрченко, А.В. Корохіна // Археологія. — 2023. — № 3. — С. 123-138. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859806244898865152 |
|---|---|
| author | Буцький, І.М. Юрченко, А.В. Корохіна, А.В. |
| author_facet | Буцький, І.М. Юрченко, А.В. Корохіна, А.В. |
| citation_txt | Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду / І.М. Буцький, А.В. Юрченко, А.В. Корохіна // Археологія. — 2023. — № 3. — С. 123-138. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Досліджено технологію виробництва кераміки з поселення балки Канцерка. Проаналізовано склад формувальної маси різних технологічних груп кераміки
(гончарна, ліпна, амфори, печина й обмазка горна).
Відтворено процес виготовлення сіроглиняного
гончарного посуду.
In the paper, the technological aspects of the pottery production at the Balka Kantserka settlement are considered. In particular,
the reconstruction of the process of manufacturing of three-handed gray-ware jars which were mass-produced at the settlement is
carried out. They were constructed from separately manufactured parts: body, neck, handles and spout. At the same time, in some
cases, handles and knob-shaped decorative elements were attached to already dried and even decorated vessels.
The presence of different types of the same structural parts, decorative elements and their technical solutions indicates that
the jars were not made by one craftsman, but by a group of craftsmen who had different skills and tastes. The fact that the vessels
of different masters were found in a complex associated with one particular kiln indicates that it was used simultaneously by
a group of potters. For other technological groups (hand-built pottery, amphorae and fragments with individual technological
features), it was possible to reliably determine only the composition of the paste. It was found out that the hand-built pottery
at the settlement are represented by five recipes, of which at least three can be associated with the Penkivska culture, which
surrounded Balka Kantserka. Fragments of amphorae are characterised by a natural admixture that composed of up to 1/5
limestone and about 1/7 sand. As for the recipes represented by individual fragments, it is difficult to interpret them for sure at the
moment. The fact that the ceramic complex obtained by the excavations does not contain physically or archaeologically complete
vessels, currently makes it difficult to quantify the types of structural elements of the vessels and their decoration, which would
allow judging the possible number of potters who used the kiln.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:16:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3123
До iсторiї стародавнього виробництва
УДК: 904.03(477.63)”653”
https://doi.org/10.15407/arheologia2023.03.123
© І. М. БУЦЬКИЙ, А. В. ЮРЧЕНКО,
А. В. КОРОХІНА* 2023
БАЛКА КАНЦЕРКА:
ДЕЯКІ ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА ПОСУДУ
Досліджено технологію виробництва кераміки з по-
селення балки Канцерка. Проаналізовано склад фор-
мувальної маси різних технологічних груп кераміки
(гончарна, ліпна, амфори, печина й обмазка горна).
Відтворено процес виготовлення сіроглиняного
гончарного посуду.
К л ю ч о в і с л о в а: балка Канцерка, раннє се-
редньовіччя, кераміка, технологія виробництва ке-
раміки, гончарний посуд, ліпний посуд, формувальні
маси
Однією з найяскравіших пам’яток VII—VIII ст.
порожистої частини Дніпра є ремісничий осе-
редок, що складався з кількох компактно роз-
міщених спеціалізованих поселень гончарів у
балці Канцерка, що простягається від с. Люби-
мівка Дніпровського (раніше — Солонянсько-
го) р-ну Дніпропетровської обл. до с. Федорівка
Пологівського р-ну Запорізької обл.
Зазвичай двір складався з будівлі, горна
(рідше — кількох) для обпалення посуду, гос-
подарчих споруд та навісу, під яким гончар
працював улітку. Устрій горнів і самих майсте-
рень були добре досліджені під час розкопок
В. А. Грінченка, А. Т. Сміленко, Л. М. Чурило-
вої та В. О. Ходаса, докладно проаналізовані
А. Т. Сміленко (1975, с. 118-160) та О. О. Бо-
бринським (Бобринський 1978, с. 35-36, с. 155).
Інші дослідники описували гончарний центр у
загальних рисах або ж аналізували окремі пи-
тання його функціонування (Приходнюк 1980,
с. 82-85, 135-136; Комар 1999, с. 112; Воло-
дарець-Урбанович 2007; 2011а; 2011b; 2014;
2015; Володарець-Урбанович, Скиба 2011). Зо-
крема, Я. В. Володарець-Урбанович докладно
проаналізував поширення канцерського посуду
(Володарець-Урбанович 2010, с. 60-65). Про-
те, незважаючи на наявність окремих дослі-
джень технології виробництва гончарної ке-
раміки (напр., Мінаєва 1961, с. 119; Сміленко
1975, с. 141-146), детальне вивчення рецептур
формувальних мас гончарної і ліпної продукції
Канцерки ще не проводились. Пропонована ро-
бота покликана усунути цю прогалину.
Історія дослідження та опис пам’ятки
2021 р. експедиція Дніпропетровського на-
ціонального історичного музею ім. Д. І. Явор-
ницького (далі — ДНІМ) під керівництвом
А. В. Юрченко відновила дослідження гончар-
ного центру в балці Канцерка.
Центр розташований на південно-східній
околиці с. Любимівка, на правому схилі й ми-
сах балки Канцерка, по обидва боки від гирла
її лівого (північного) відрогу. У верхів’ї саме
цього відрогу й розташоване вказане село.
Пам’ятку виявив і досліджував В. А. Грінчен-
ко в 1929—1930 рр. (Грінченко 1950) на півно-
чі від с. Федорівка, тоді Верхньо-Хортицького,
а зараз — Пологівського р-ну Запорізької обл.
На жаль, ці матеріали сам дослідник не опу-
блікував, але до них зверталися інші (Смілен-
ко 1975, с. 118-160; Мінаєва 1961, с. 119-128 та
* БУЦЬКИЙ Ігор Миколайович — аспірант відділу ар-
хеології енеоліту — бронзової доби, Інститут архе-
ології НАН України, ORCID: 0000-0002-3818-3290,
jaingwarr@gmail.com
ЮРЧЕНКО Анна Володимирівна — науковий співро-
бітник відділу археології, КЗК «Дніпропетровський на-
ціональний історичний музей ім. Д. І. Яворницького»
ДОР, ORCID: 0000-0002-8510-3281, Ganna1102014@
gmail.com
КОРОХІНА Анастасія Вікторівна — кандидат істо-
ричних наук, науковий співробітник відділу археології
енеоліту — бронзової доби, Інститут археології НАН
України, ORCID: 0000-0001-6123-6285, a.v.korokhina@
gmail.com
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3124
ін.). Сьогодні ця територія затоплена (Брайчев-
ська 1961).
Пізніше, за 3 км вгору балкою, у північному
її відгалуженні, біля с. Любимівка тоді Соло-
нянського, а нині Дніпровського р-ну Дніпро-
петровської обл. розвідки проводив О. В. Бо-
дянський (1954 р.). Він повідомив до Інститу-
ту археології НАН України, що і в цій частині
балки трапляються уламки характерної «кан-
церської» сіроглиняної кераміки і навіть решт-
ки зруйнованого та занесеного землею горна
(Брайчевська 1961). Саме тут працювали екс-
педиції А. Т. Сміленко в 1955, 1964—1965,
1968—1970 рр. (Смиленко 1975), Л. М. Чури-
лової у 2001, 2002, 2006 рр. (Чурилова, Сердюк
2001; Чурилова, Сердюк, Ходас 2002; Чурило-
ва 2006) та В. А. Ходаса у 2009 р. (Ходас 2011).
До 2009 р. на поселеннях у балці Канцерка
було виявлено 20 горнів: на поселенні Канцер-
ка І — 6 горнів, на поселенні Канцерка ІІ —
4 горни, інші 10 — на поселенні Канцерка ІІІ.
Загалом було досліджено 18 печей, а 2, вияв-
лені за допомогою магніторозвідки, нанесе-
но на план, але не розкопано (Сміленко, 1975,
с. 118-119). Під час досліджень 2009 р. було
відкрито черен ще одного горна, проте по-
вністю він не досліджений (Ходас 2011). Крім
того, на поселеннях було виявлено також жит-
лові та виробничі споруди. Ці комплексні до-
слідження дозволяють нам схарактеризувати
весь процес виготовлення посуду від підго-
товки глиняного тіста до випалу вже готових
виробів.
З огляду на значну відстань між виявлени-
ми групами об’єктів, їх умовно поділено на
три поселення: Канцерка І та ІІ, що їх дослідив
В. А. Грінченко, та Канцерка ІІІ, на якій прово-
дили дослідження А. Т. Сміленко, Л. М. Чури-
лова, В. О. Ходас та А. В. Юрченко.
Дослідження під керівництвом Л. М. Чури-
лової були зосереджені довкола одного з вияв-
лених, але недосліджених горнів у районі май-
стерні № 6. Розкопи закладено безпосередньо
на схилі струмка. Л. М. Чурилова фіксувала по-
ступове збільшення концентрації знахідок, що
пояснювала наближенням до горна. Проте під
час цих досліджень не було виявлено жодних
об’єктів.
Експедиція під керівництвом В. О. Ходаса
продовжила дослідження в районі майстерні №
6, південніше від розкопки Л. М. Чурилової. Ви-
явлено сопло гончарного горна, а також просте-
жено вимостку передгорнової ями та зафіксова-
но скупчення керамічного матеріалу. Цей горн
також залишився не дослідженим.
Горн із розкопок А. Т. Сміленко в балці Кан-
церка є одним із центральних габаритних екс-
понатів, розміщених у першій залі ДНІМ. Та-
кож у фондах музею зберігається значна ко-
лекція артефактів, зібраних під час досліджень
В. А. Грінченка, Л. М. Чурилової, В. О. Ходаса
та А. В. Юрченко. Більшість матеріалів, зібра-
них В. А. Грінченком, зберігається в Національ-
ному музеї історії України, окремі знахідки —
в інших музейних установах (для прикладу,
один глек без вінця зберігається та експонуєть-
ся в ДНІМ), колекції А. Т. Сміленко знаходять-
ся у фондах Інституту археології НАН України
(Блажевич та ін. 2008, с. 182).
Новітні дослідження дніпровських археоло-
гів були покликані локалізувати виявлені, але
не досліджені горни, а також уточнити площу
самої пам’ятки Канцерка ІІІ. 2021 р. експедиція
ДНІМ провела розвідку із шурфуванням, а та-
кож у співпраці з представниками групи компа-
ній Noosphere, дослідження за допомогою гео-
радара та LIDAR.
Сучасний ландшафт пам’ятки визначають
два струмки, що протікають по дну балки та її
схилами. У самій балці ці струмки зливаються,
утворюючи два миси, на яких у 2021—2022 рр.
проводилися розкопки. Зауважимо, що, за кра-
єзнавчою інформацією, в ХІХ ст. балка була
затоплена штучним ставком. Тому первинний
ландшафт міг бути іншим. Те, що балка була за-
топлена, підтверджується також стратиграфіч-
но наявністю шарів насиченого органікою бу-
рого болотного мулу (потужністю 0,4—0,8 м),
що перекривають культурний шар VII–VIII ст.
На різних ділянках балки культурний шар
мав різну потужність. З огляду на те, що дослі-
дження 2021—2022 рр. були зосереджені на лі-
вому березі струмка № 1, детально можемо сха-
рактеризувати стратиграфію саме цієї ділянки
балки. У районі шурфу № 1 (2021 рік) і розко-
пу № 1 (2022 рік), де було виявлено горн № 20
(за наскрізною нумерацією, впровадженою ще
А. Т. Сміленко), вона виглядає так: шар болот-
ного мулу фіксується з глибини близько 0,5 м,
його потужність сягає близько 0,5—0,6 м. Куль-
турний шар часу побутування пам’ятки почи-
нався з глибини близько метра і був представ-
лений фрагментами типової для гончарного
центру кераміки, різними за кольором і структу-
рою шматками шлаку, а також кістками тварин,
мушлями равликів і невиразними фрагментами
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 125
ліпленого посуду. Вирізняється шурф № 4, де
зафіксовано подібну до описаної стратиграфію,
але й найбільшу концентрацію кісток тварин,
порівняно з іншими ділянками (зараз остеоло-
гічний матеріал із пам’ятки, зібраний у процесі
досліджень 2021—2022 рр., перебуває на етапі
визначення). Ця частина балки не була дослі-
джена в попередні роки. Наявність знахідок (на
відміну від шурфу № 3) робить її перспектив-
ною для подальшого дослідження.
2022 р. виявлено горно № 20. Воно було
складене з материкової глини; його найвища
точка фіксувалась із глибини 2,1 м, а культур-
ний шар, представлений значними скупчен-
нями фрагментів кераміки канцерського типу,
починав фіксуватися з глибини 1,5 м. У випа-
лювальній камері горна зафіксовано досить
складну конструкцію: камера була обмазана
глиною, що потім була випалена, викладена
уламками посуду, переважно — канцерського
типу, за винятком двох невиразних фрагментів
ліпного посуду. Після цього повторно обмазана
й повторно випалена. Поверх цієї конструкції
зафіксовано кістки практично повного скеле-
ту собаки, що частково лежали в анатомічному
порядку. На відстані в 2,5-3 м від горна в розко-
пі простежено залишки слабко заглибленої (на
10—15 см) в материк конструкції, яку наразі
ми попередньо трактуємо як огорожу, що фік-
сувалась за значною концентрацією уламків ка-
міння, великих вапнякових конкрецій і гумусо-
ваного ґрунту. Фрагменти, знайдені на глибині
до 1 м, імовірно, походять із відвалів розкопів
Л. М. Чурилової та В. А. Ходаса і не становлять
суцільного культурного шару.
Практично всі матеріали, знайдені в 2021 та
2022 рр., прямо чи опосередковано належали
до часу функціонування майстерень. Виняток
становлять кілька фрагментів ліпного посуду,
визначити культурну належність якого в біль-
шості випадків складно, з огляду на їхні незна-
чні розміри.
Гончарний посуд на досліджуваних у 2021—
2022 рр. ділянках представлено в основній масі
великими триручними глеками з яйцеподібним
тулубом, високою горловиною та піднятим но-
сиком для зливу сірого й темно-сірого кольо-
ру; тулуб таких посудин укривав рясний орна-
мент у вигляді пролискованих ліній, канелюрів,
пружків та шишечкоподібних наліпів. Кане-
люрами ми називаємо відносно широкі (5—
15 мм) продавлені лінії, пружками — рельєфні
наліплені джгути, а шишечкоподібними налі-
пами — рельєфні, округлі чи трохи пригостре-
ні одиничні наліпи по тулубу посудини.
Значно рідше трапляються фрагменти од-
норучних глеків дещо менших розмірів. У да-
ному комплексі такі посудини не представле-
ні виразними фрагментами, крім одного улам-
ка ручки, меншої за розмірами, аніж більшість.
Посуд канцерського типу побутував приблиз-
но з середини — другої половини VІI до кінця
60-х років VIII ст. (Володарец-Урбанович 2012,
с. 94-97; Komar 2018, с. 39). Також було знайде-
но кілька фрагментів стінок амфорного посуду.
Значна фрагментарність не дозволяє точно ви-
значити їхнє походження. Проте Л. М. Чурило-
ва й В. О. Ходас відносили такі фрагменти до
часу функціонування поселення.
Ліплений посуд представлено одиничними
фрагментами профільованих посудин різних
пропорцій і фрагментами посудин неідентифі-
кованих типів.
Методи і матеріали
Технологічні сліди, які може спостерігати
дослідник під час аналізу археологічної кера-
міки, є відбиттям певної системи виборів та
дій давніх гончарів. Формування таких сис-
тем, що отримали назву «технологічні тради-
ції», зумовлене взаємодією екологічних обме-
жень, функціональних та культурних виборів,
а їхню відносну сталість у просторі й часі за-
безпечує процес передачі культурної інформа-
ції в межах «груп спільної практики» (Бобрин-
ский 1978; 1999; Цетлин 2001; 2012; Cavalli-
Sforza, Fieldman 1981; Lemonier 1986; Sellet
1993; Gosselain 1992; 2018; Eerkens, Lipo 2005;
Eerkens, Bettinger 2008; Roux 2019). Це зумов-
лює специфіку технологічних традицій у меж-
ах конкретних соціокультурних груп давнього
населення та робить їх корисним інструментом
дослідження культурної історії.
Сьогодні відомі два основні методологіч-
ні підходи, що дозволяють аналізувати явище
«технологічних традицій» за археологічною
керамікою. Перший — «історико-культурний
підхід», розроблений російськими дослідни-
ками під проводом О. О. Бобринського, поши-
рився, головним чином, на території Східної
Європи. За його принципами досліджуються
доступні для спостереження технологічні слі-
ди (ознаки), на основі яких проводиться рекон-
струкція «навичок праці» давніх гончарів. Гру-
па навичок, що відповідає вирішенню вузько-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3126
го технологічного завдання, виділяється в один
із дванадцяти «ступенів» виробництва керамі-
ки. Останні охоплюють увесь процес вироб-
ництва: від пошуку та видобутку глинистої си-
ровини до завершення формування гончарних
виробів (випалу або обробки чи декорування
після випалу). Урахування технологічних ознак
та їхніх системних зв’язків уможливлює рекон-
струкцію «культурних традицій», пов’язаних
із «групами давнього населення» (Бобринский
1978; Цетлин 1999; 2001; 2012; Бобринский,
Васильева 1998; Волкова 1996; Бобринский
1999; Васильева, Салугина 1999).
Автори методики на основі аналізу етногра-
фічних та етноархеологічних джерел постулю-
ють існування певних закономірностей «пове-
дінки» конкретних груп виробничих навичок в
умовах зміни етнокультурного складу населен-
ня. Змішання й зміна навичок інтерпретуєть-
ся як результат змішання та зміни носіїв куль-
турних традицій разом із загально-історичною
еволюцією уявлень щодо різних ступенів тех-
нологічного процесу (Цетлин 2012). Критика
підходу пролунала в 1990-х рр. та вказувала на
однобокість трактування природи технологіч-
ної традиції як такої, що залежить тільки від
етнокультурного складу їхніх акторів (Лами-
на, Лотова, Добрецов 1995, с. 4; Глушков 1996,
с. 119). Конкретизуємо це таким чином, що, по-
при незаперечний системний зв’язок техноло-
гічних традицій і «груп спільної практики», ва-
ріативність і зміну окремих фрагментів систе-
ми в кожному конкретному випадку потрібно
інтерпретувати з обережністю.
Другий методичний підхід, народившись у
сфері дослідження кам’яних індустрій, отри-
мав назву chaîne opératoire («операційні лан-
цюжки»). Особливо інтенсивний розвиток у
галузі дослідження кераміки він отримав у за-
хідноєвропейській археології з кінця 1990-х рр.
Chaîne opératoire наразі постає як загальний
термін, яким оперує низка теоретичних напря-
мів. З одного боку, він описує ступінчастий та
системно організований процес виробництва
кераміки, а з іншого — методику його дослі-
дження. Як і в попередньому випадку, відзна-
чається тісний зв’язок технологічних традицій
із соціальними групами, зміст якого в загаль-
них рисах збігається з положеннями «істори-
ко-культурного» підходу (щоправда, з менш
жорсткими вимогами до трактування причин-
но-наслідкових зв’язків). Утім, замість пошуку
конкретних факторів, що можуть варіювати від
ситуації до ситуації, увагу пропонується зосе-
редити на дослідженні універсальних механіз-
мів, що формують технологічні традиції (Roux
2019 p. 283-316).
Найдетальнішу методологічну схему для
аналізу «операційних ланцюжків» археологіч-
ної кераміки запропонувала французька до-
слідниця В. Ру (Roux 2019 p. 283-323; 2020).
Основними одиницями аналізу виступають
«техніки» (фізичні зусилля, спрямовані на пе-
ретворення вихідної сировини на виріб) та
«методи» виробництва (впорядкована послі-
довність операцій, що може бути реалізована
за допомогою різних технік). Варіант структу-
ри процесу виготовлення кераміки запропону-
вав О. Госселейн, який поділяє його на «фази»,
«операції» та «послідовності» (Gosselain 2018).
Розроблено також низку методик дослідження
технологічних традицій у синхронному й діа-
хронному аспектах: методику аналізу організа-
ції керамічного виробництва, дифузії, іновації
та еволюції технологічних традицій.
У нашій роботі ми спираємося передусім на
загальні принципи, сформульовані представ-
никами обох підходів. Згідно з ними, метою
технологічного аналізу давньої кераміки є ре-
конструкція процесу виробництва як систем-
ного явища, тісно пов’язаного із соціокультур-
ними групами («групами спільної практики»).
На сучасному етапі ми зосереджуємося на за-
вданнях збору первинної інформації — слідів
технологічних виборів і дій та відтворенні на їх
основі технологічних традицій. Останні, згідно
зі встановленими раніше принципами, розгля-
даються як явище, що:
• відбиває організовані способи виробни-
цтва речей, які існували протягом значних від-
різків часу та можуть бути ідентифіковані й
описані;
• має певні межі, що в загальних рисах від-
бивають соціальну дискретність;
• демонструють відносно сталий склад усе-
редині груп спільної практики, однак можуть
зазнавати змін як через зовнішні, так і внутріш-
ні фактори;
• є основою для реконструкції історії давніх
суспільств.
У цій роботі автори мали на меті надати ха-
рактеристику керамічного виробництва мето-
дами візуального огляду й оптичної мікроско-
пії. Особливу увагу приділено дослідженню
формувальних мас, оскільки саме цю фазу ви-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 127
робництва можна схарактеризувати для всього
наявного матеріалу.
Технологічний аналіз було проведено на
основі огляду колекції з розкопок 2021—
2022 рр., що налічує близько 4000 одиниць ке-
рамічних фрагментів. Матеріал сильно фраг-
ментований, а отже, за умов стандартизованого
виробництва врахувати кількість екземплярів в
оглянутій колекції вкрай важко.
Для визначення складу формувальних мас
було відібрано 59 зразків гончарного посуду,
що походять із таких контекстів: 28 зразків із
шурфів на різних ділянках пам’ятки та 31 зра-
зок із розкопу 2022 р., яким було розкрито пе-
редгорнову яму горна та більшу частину випа-
лювальної камери самого горна. Усі фрагменти
походили з рівня культурного шару із шурфів
№ 1 і № 2, закладених на пам’ятці 2021 р., і роз-
копу № 1, закладеного 2022 р. Із шурфу № 1 по-
ходив один фрагмент ліпного посуду, із шурфу
№ 2 — п’ять невиразних фрагментів, що були
знайдені в скупченні вуглин, уламків граніту й
вапнякових конкрецій; звідти ж було взято у ви-
бірку зразок із сильно перепаленого округлого
виробу, виготовленого зі стінки гончарної по-
судини. Решта фрагментів ліпного посуду по-
ходять із розкопу № 1 зі скупчення в передгор-
новій ямі та у випалювальній камері.
До вибірки було включено як типові сіро-
глиняні фрагменти, так і поодинокі червонува-
ті — уламки «бракованих» посудин, випал яких
відбувся з доступом кисню, на відміну від пе-
реважної більшості посудин, які мали сірий чи
темно-сірий колір. Із кожного зразка було зро-
блено по одному (іноді, при фіксації нетипових
домішок, до трьох) свіжих зламів. До вибірки
також увійшли: 4 фрагменти амфор зі скупчень
у межах шурфів і розкопів (4 од.); гончарні
фрагменти нез’ясованого походження та нети-
пової для канцерського посуду форми чи фак-
тури (6 од., предмети технологічної групи № 1,
які зазнали повторних випалів, і фрагмент із
технологічної групи № 4); ліпне начиння неви-
значених типів (19 од.). Три фрагменти являли
собою вінця з шийкою й частиною плеча різних
профільованих посудин. Крім цього, близько
3500 фрагментів гончарного посуду з пам’ятки
було оглянуто візуально — через дуже висо-
ку гомогенність матеріалу можна визнати, що
більшість із них мала такий самий склад фор-
мувальних мас, як і відібрані зразки посуду із
шурфів та передгорнової ями горна № 20.
Окрім фрагментів посуду, було дослідже-
но фрагменти печини з випалювальної каме-
ри горна № 20 та обмазку останньої, яка була
зроблена вже після завершення використання
горна за призначенням, а також — не дуже ви-
разний фрагмент випаленої глини, який мож-
на трактувати як керамічне грузило чи фраг-
мент підквадратної ліпної ручки, що походить
із культурного шару.
Ознаки формувальних мас порівнювано зі
заздалегідь виготовленими І. М. Буцьким зраз-
ками-еталонами з відомою концентрацією та
складом домішок (органіки, шамоту й піску).
Розміри включень визначались за найбільшим
та найменшим розміром включень. Також був
створений зразок-еталон із місцевої глини. Си-
ровину для цього еталону отримано з виходу
глини, який у наші дні використовується міс-
цевим населенням для господарчих потреб та
гончарями і розташований на відстані приблиз-
но 200—400 м від пам’ятки (рис. 1).
Як допоміжні суб’єктивні показники врахо-
вано зусилля, необхідне для зламу, крихкість
фрагмента та якість обробки поверхні.
Для з’ясування способів і порядку форму-
вання посудини було відібрано фрагменти, які
містили відбитки знарядь, незагладжені шви й
різноманітні недоліки, що з тих чи інших при-
чин не були виправлені та приховані.
Результати
Візуальна характеристика. Візуально на
пам’ятці виявлено такі технологічні групи.
Технологічна група № 1. Гончарний посуд
канцерського типу (56 од.). Переважна біль-
шість фрагментів мала темно-сірий або сірий
колір, окремі фрагменти — відтінки жовтого й
червоного. В основному, всі вони добре чи дуже
добре загладжені зовні. З внутрішньої сторони
черепка, за відносно доброго загладжування,
нерідко траплялись тріщини, відбитки знарядь,
незагладжені шви й інші недоліки.
Технологічна група № 2. Фрагменти гончар-
ного посуду червоного зовні кольору з гірше за-
гладженою, аніж попередня група, поверхнею,
що походять із шару з перепаленим камінням,
вуглинами й харчовими викидами (кістки та
мушлі равликів) (3 од.).
Технологічна група № 3. Дуже важкий тем-
но-сірий фрагмент стінки гончарної посудини,
який потребував значного зусилля для зламу
(1 од.).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3128
Технологічна група № 4. Фрагменти ліп-
ного посуду світло-сірого, темно-сірого й чер-
воно-коричневого кольорів (22 од.). Здебіль-
шого, окрім трьох фрагментів плічок із вінця-
ми, не мали надійних діагностичних ознак для
культурно-хронологічної атрибуції. Визначен-
ня якості обробки поверхонь у низці випадків
ускладнене поганою збереженістю поверхні.
Для тих фрагментів, де поверхня збереглась,
її якість можна схарактеризувати як середню
чи погану через велику кількість дефектів: по-
товщень, тріщин і нерівностей. Практично всі
фрагменти ліпного посуду походять із того са-
мого шару, що й гончарна кераміка.
Технологічна група № 5. Амфори червоно-
помаранчевого або коричневого кольору (4 од.).
Мікроскопічна характеристика сировини
та формувальних мас. На початковому етапі до-
слідження був виготовлений еталонний зразок із
місцевої глини для того, щоб мати уявлення про
природні домішки в матеріалі, про що сказано
вище. Випал зразка проводився у вогнищі протя-
гом близько 7—9 год. У результаті було виявлено:
не відмулена та не оброблена спеціально глина
майже не містить піску, але має домішки: близь-
ко 1/7 вапняку, який також трапляється в культур-
ному шарі пам’ятки у вигляді конкрецій, та мен-
ше 1/10 частини від загального об’єму рослинних
включень (рис. 2:1).
Дослідженням археологічної кераміки вста-
новлено такі рецепти формувальних мас.
Рецепт № 1. Характерний для гончарно-
го місцевого посуду (технологічна група 1, 39
з 56 од.), а також охоплює технологічну гру-
пу 2 (3 од.). Переважна більшість зразків май-
же не містили піску, але містили: домішку вап-
няку, значно меншу за природну (окремі зер-
нини розмірами 0,03—0,07, рідше — до 2 мм),
та окремі органічні рештки. Як штучну доміш-
ку відзначено обкатаний шамот у дуже незна-
чній кількості (розмірами 0,03—1,50 мм). У ці-
лому, в процентному відношенні, у більшості
випадків домішка шамоту складала менше, ніж
5—10 % загального об’єму, і часто включення
всіх трьох категорій не потрапляли в один злам
(рис. 2: 2). Одиничні фрагменти (3 од.) цієї гру-
пи містили до 1/6–1/5 частини шамоту, що ав-
тор аналізу схильний пов’язувати з випадкови-
ми факторами при виготовленні формувальної
маси (рис. 2: 3). Меншу, ніж у природній глині
концентрацію органічних та неорганічних до-
мішок можна пояснити добрим відмулюванням
сировини. Наявність малої частки шамоту на-
вряд чи слугувала практичним цілям і, скоріше
за все, могла бути даниною традиціям.
Фрагменти червоного зовні кольору з шорсткою
поверхнею (технологічна група 2) мали склад фор-
мувальної маси, ідентичний темно-сірому гончар-
ному посуду. Гіршу якість поверхонь і нетиповий
колір можна пояснити повторними випалами
внаслідок випадкових причин чи експлуатації.
Рецепт № 2. Представлений у 6 фрагментах
гончарного посуду технологічної групи 1. По-
ряд із домішкою шамоту в концентрації 1/6—
1/5 вони містили 1/7–1/5 частину піску. Для
цих зразків характерна також вища концен-
трація (до 1/5 частини) органічних домішок
(рис. 2: 4). Наразі походження піску (природ-
не чи штучне) встановити важко, однак привер-
тає увагу зміна ступеня пластичності форму-
вальної маси, у порівнянні з попереднім рецеп-
том. До цієї ж групи, за складом формувальної
маси, можна віднести й виріб зі стінки посуди-
ни, який ми назвали «покришкою», що, ймовір-
но, зазнав повторного випалу.
Рецепт № 3. Один фрагмент стінки гончар-
ного посуду з технологічної групи 1 був міц-
ніший на злам та мав дещо інший склад фор-
мувальної маси: окрім випадкових зерен шамо-
ту й вапняку, в цій посудині зафіксовано дещо
більшу концентрацію рослинних волокон та
наявність залізистих стягнень із розпливчасти-
ми межами, розмірами до 0,3 мм (рис. 2: 5).
Рецепт № 4 представлений одним невираз-
ним фрагментом стінки, що належить до тех-
нологічної групи 3. Маса черепка містила до-
мішку 1/5 частини чорного слабко обкатаного
піску (рис. 2: 6). Наразі можна запропонувати
дві гіпотези щодо походження цього фрагмен-
та: або він має немісцеве походження (містить
мінерали феромагнезіального складу), або «пі-
сок» насправді є дуже дрібними включеннями
осклованого шлаку з випалювальної камери.
Наступні п’ять рецептів представляють ліп-
ний посуд (технологічну групу 4).
Рецепт № 5. Містить близько 1/7—1/6 час-
тини різнодисперсного необкатаного шамоту
(0,03—1,00 мм) та поодинокі включення піс-
ку, органічних решток і вапняку, серед яких
останній — скоріше за все, природного похо-
дження (7 од., рис. 2: 7). Часті включення вели-
ких, майже необкатаних, зерен шамоту помітно
відрізняються від включень шамоту в гончар-
ній канцерській кераміці. Лише один фрагмент
із цієї групи має виразні морфологічні ознаки
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 129
Рис. 1. Загальний план місцевості: 1 — місце, де було взято глину для еталонних зразків, 2 — розташування поселення
Fig. 1. General plan of the area: 1 — the place where the clay was taken for reference samples, 2 — location of the settlement
(рис. 3: 1) — плічка з профілем, характерним
для посуду пеньківської культури й помітно ві-
дігнутими вінцями (Приходнюк 1980, рис. 9: І).
Рецепт № 6. Містить близько 1/5—1/4 час-
тини різнодисперсного необкатаного шамо-
ту (0,03—1,00 мм), до 1/4 частини органічних
решток, що простежуються за пустотами різ-
ної форми й відбитками рослинних волокон,
та до 1/6 частини піску (5 од, рис. 2: 8). Час-
ті включення великих, майже необкатаних зе-
рен шамоту помітно відрізняються від шамот-
них включень у гончарній канцерській керамі-
ці. Органіка має штучне походження, тоді як
характер домішки піску встановити важко. Пі-
сок був сильно обкатаний у чотирьох випадках,
а в одному випадку — ні. Окремі зерна вапня-
ку мали, скоріше за все, природне походження.
Серед цієї групи також є плічка із сильно віді-
гнутими вінцями та паличковими насічками по
них, із профілем, характерним для посуду пень-
ківської культури (Приходнюк 1980, рис. 9: V).
Рецепт № 7. Містить 1/7—1/5 частини не-
обкатаного піску та 1/3—1/2 частини органіки
(4 од., рис. 2: 9). Органіка є штучною доміш-
кою, тоді як характер домішки піску встанови-
ти важко. Серед цієї групи також присутні пліч-
ка із сильно відігнутими вінцями й паличкови-
ми насічками, із профілем, характерним для
посуду сахнівського типу (Приходнюк 1980,
рис. 27: ІІІ) або пеньківської культури (Приход-
нюк 1980, рис. 9: V).
Рецепт № 8. Містить 1/4—1/3 частини добре
обкатаного піску та невелику, можливо природ-
ну, домішку органічних решток (2 од., рис. 2:10).
Характер домішки піску встановити важко. Фраг-
ментів, які б допомогли визначити форму посуди-
ни чи надати їй культурну атрибуцію, наразі не-
має.
Рецепт № 9. Містить 1/5 піску та окремі сліди
органічних решток (3 од., рис. 2: 11). Один фраг-
мент мав дуже грудкувату масу. Фрагментів, які б
допомогли визначити форму посудини чи надати
їй культурну атрибуцію, наразі немає.
Усі три фрагменти з плічками та відігнутими
вінцями дуже подібні в профілі і, вочевидь, на-
лежали профільованим посудинам — горщикам.
Решта знайдених фрагментів ліпної кераміки не
дозволяють реконструювати форму посудин.
Рецепт № 10 співвідноситься з амфора-
ми (технологічна група 5). Для них характер-
ні природні домішки до 1/5 частини вапняку
та близько 1/7 частини піску (рис. 2: 12). Усі
фрагменти групи не мали ознак, за якими б
можна було надійно визначити форму посуди-
ни.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3130
Рецепт № 11 представлений керамічним грузи-
лом чи фрагментом підквадртної ліпної ручки, що
містило 1/5 частину піску (до 0,03 мм, рис. 2: 13).
Імовірно, для його виготовлення використовували
необроблену місцеву сировину з невідомого наразі
джерела або свідомо додавали пісок як опіснювач.
Рис. 2. Склад формувальних мас: 1 — злам еталону з необробленої сировини, 2 — рецепт № 1, 3 — варіант рецепта № 1, 4 — ре-
цепт № 2, 5 — рецепт № 3, 6 — рецепт № 4, 7 — рецепт № 5, 8 — рецепт № 6, 9 — рецепт № 7, 10 — рецепт № 8, 11 — рецепт
№ 9, 12 — рецепт № 10, 13 — рецепт № 11, 14 — склад обмазки
Fig. 2. The composition of the pastes: 1 — fresh-break of the reference sample from unprocessed raw materials, 2 — recipe no. 1, 3 —
variant of recipe no. 1, 4 — recipe no. 2, 5 — recipe no. 3, 6 — recipe no. 4, 7 — recipe no. 5, 8 — recipe no. 6, 9 — recipe no. 7, 10 —
recipe no. 8, 11 — recipe no. 9, 12 — recipe no. 10, 13 — recipe no. 1, 14 — coating composition
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 131
Практично всі фрагменти печини з горна
були сильно оскловані. Один із трьох зразків
печини з випалювальної камери, узятих для мі-
кроскопічного дослідження, містив частину не
осклованої маси, у якій містилось до 1/4 вапня-
кових конкрецій, що значно більше, ніж у зраз-
ку-еталоні. Обмазка випалювальної камери
містила типові за концентрацією для місцевої
невідмуленої глини домішки вапняку й органі-
ки та 1/6 частину піску (рис. 2: 14).
Варто відзначити, що місцевий гончарний
посуд виявив відносно гомогенний склад ре-
цептів формувальних мас. Типовим рецеп-
том є використання слабкозапіскованої озаліз-
неної глини з домішкою дрібного шамоту (до
1,5 мм) в дуже незначній концентрації. Менша
кількість фрагментів демонструє підвищену
концентрацію шамоту (1/6—1/5). Формуваль-
на маса гончарного посуду також має суттєво
меншу концентрацію природного вапняку, аніж
та, що характерна для місцевої необробленої
глини і яку вдалося спостерігати за контроль-
ним еталоном, печиною та обмазкою. Не ви-
ключено, що його кількість також зменшува-
лася штучно, шляхом обробки глини. Частина
фрагментів гончарного посуду містила поміт-
ну домішку піску, що наближає його до пропе-
ченої обмазки з вимостки у випалювальній ка-
мері. Ще раз зазначимо, що місцева глина, яку
спостерігали на місцевості та в розкопі, піску
практично не містила. Це може свідчити про
те, що окремі майстри надавали перевагу іншій
за складом сировині або іншому рецепту фор-
мувальних мас. Зауважимо, що усі ці варіації
пов'язані зі зміною ступеня пластичності фор-
мувальної маси, у порівнянні з основною ма-
сою кераміки. Рецепти № 3 та № 4 представле-
ні лише одиничними фрагментами, які склад-
но атрибутувати. Природу їхньої технологічної
особливості також наразі пояснити важко.
Ліпний посуд мав широке різноманіття ре-
цептур (5). Хоча в більшості випадків характер
домішки піску (природний чи штучний) вста-
новити важко, попередньо можна стверджува-
ти, що гончарі надавали перевагу слабкозапіс-
кованій чи середньозапіскованій озалізненій
глині. Як штучні домішки могли додаватися:
шамот, шамот і органіка, органіка чи пісок.
Ті фрагменти ліпного посуду, яким можна на-
дати культурну атрибуцію, належали до пень-
ківських та/чи сахнівських груп населення, що
може вказувати на контакти жителів поселення
з різними групами населення цих культурних
утворень, у яких склалися відмінні традиції ви-
готовлення власного посуду.
Фрагменти амфор мали відмінну від інших
груп рецептуру формувальної маси, засновану на
використанні слабозапіскованої глини без штуч-
них домішок. Їхня технологічна відмінність та
немісцеве (північнопричорноморське) походжен-
ня є загальновизнаними (Паршина та ін 2001).
Стадії виготовлення гончарного посуду.
Доступні для спостереження технологічні слі-
ди дозволили відтворити в загальних рисах
зміст та послідовність виготовлення місцевого
гончарного посуду, а саме — триручних глеків
із яйцеподібним тулубом, високою шийкою та
зливом (рис. 3: 4).
Для цієї частини роботи були використа-
ні лише матеріали, що походять зі скупчення
у передгорновій ямі горна № 20 та вимостки у
випалювальній камері. Загалом було оглянуто
близько 4000 фрагментів.
1) Відбір та обробка сировини. Як було за-
значено вище, сировина для виготовлення по-
суду, імовірно, видобувалась поряд із самими
майстернями та перед її використанням відму-
лювалась. Канцерські гончарі надавали пере-
вагу «тонким» формувальним масам на осно-
ві слабкозапіскованої глини з додаванням неве-
ликої кількості дрібного шамоту, а в окремих
випадках — і органіки. Їх використання, імо-
вірно, було зумовлене технологічною доціль-
ністю, а саме необхідністю зменшення нерів-
ностей поверхні у зв’язку з використанням гон-
чарного круга.
Зовсім невелика частина вибірки мала мен-
шу пластичність через, імовірно, додавання
шамоту до більш запіскованої глини. Природа
таких варіацій наразі не до кінця зрозуміла.
2) Формування і обробка поверхні. Посуд
формувався на гончарному крузі, за донно-єм-
нісним почином. Серед п’яти оглянутих улам-
ків придонних частин, які мали залишки стінок
і дна, стінки чотирьох були витягнуті з денця,
що демонструють лінії текучості маси на зла-
мах; але в одному випадку — до сформовано-
го денця було доліплено стінки окремо. У по-
дальшому, в процесі формування тулуба посу-
дини, вочевидь, стінки нарощувались шляхом
доліплювання клаптів чи джгутів глини — важ-
ко сказати напевне. Надійно це фіксується лиш
в одному випадку за не повністю загладженим
швом із внутрішньої сторони стінки посудини.
Те, що принаймні в одному випадку засто-
совано прийоми ручного ліплення для фор-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3132
мування почину, а також те, що ручне загла-
джування застосовувалось після часткового
підсихання посудини (тобто це не було «до-
веденням» посудини, сформованої способа-
ми скульптурного ліплення), дозволяє з пев-
ною обережністю віднести спосіб формуван-
ня посудин до етапу розвитку функцій кругу
РФК-6 за класифікацією О. О. Бобринського.
А саме — використання гончарного круга не
тільки для згладжування та профілювання,
але також для часткової побудови порожнис-
того тіла шляхом витягування глини почину,
який формувався методом ручного ліплення
(Бобринский 1978, с. 27).
Після формування тулуба виріб, очевидно,
певний час підсушувався і повторно ретельно
загладжувався твердим знаряддям з обох боків
для усунення тріщин і швів. Про ретельне за-
гладжування твердим знаряддям свідчать чис-
ленні горизонтальні розчоси на всій внутріш-
ній поверхні посудин, серед яких: випадкові
відбитки, сліди зупинок і зміни напрямку руху
інструмента.
Потім до посудини примазували окре-
мо сформовану на крузі шию, про що свід-
чать не загладжені шви зсередини (5 випад-
ків) і зовні (1 випадок, одночасно з присут-
нім швом із внутрішньої сторони) (рис. 4:
3). Зовні зону стику приховували декором
у вигляді поясу продавлених канелюрів, що
також забезпечували додаткове зміцнення
стику шиї і тулуба. Цей стик у зафіксованих
випадках лишався на 2—5 мм товстішим за
товщину стінок решти посудини. В останню
чергу, вочевидь, примазувався злив. Про те,
що він формувався окремо і примазувався,
Рис. 3. Фрагменти ліпного посуду (1 — 3) та реконструкція триручного глека (4): 1 — фрагмент вінця ліпної посудини,
яка виготовлена за рецептом № 5; 2 — фрагмент вінця ліпної посудини, яка виготовлена за рецептом № 6; 3 — фрагмент
вінця ліпної посудини, яка виготовлена за рецептом № 7; 4 — загальний вигляд триручного глека (за ілюстрацією з аль-
бома В. А. Грінченко, 1929 р., архів ДНІМ)
Fig. 3. Fragments of hand-built pottery (1 — 3) and reconstruction of three-handed jar (4): 1— a fragment of the rim of a hand-
built vessel made by the recipe no. 5; 2 — a fragment of the rim of a hand-built vessel made by the recipe no. 6; 3 — a fragment
of the rim of a hand-built vessel made by the recipe no. 7; 4 — general view of a three-handed jar (based on the illustration from
the album of A. A. Hrinchenko, 1929, Archive of the Dmytro Yavornytskyi National Historical Museum of Dnipro)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 133
свідчить один фрагмент зливу, який відпав
по шву після чи в процесі випалу (рис. 4:
5), і один фрагмент з погано загладженими
швами. Усі зливи мають потовщення та/чи
задирки по краях.
Ручки формувались окремо. Кожна посу-
дина, як відомо за цілими формами, мала три
ручки: дві кріпились у середній частині тулуба,
одна до плеча та шийки. У вибірці є дві фор-
ми ручок: жолобчата, яка має заглиблення по
спинці, і випукла (рис. 4: 6—7). Вочевидь крі-
пились вони до тулуба і шийки вже по підсу-
шеній і навіть орнаментованій посудині. Про
це свідчить наявність загладженої (два випад-
ки) та орнаментованої (один випадок) поверх-
ні під ручками, що відпали від стінок у процесі
випалу (рис. 4: 4). Також існували два спосо-
би кріплення ручок: на штифти та просте при-
Рис. 4. Технологічні сліди на кераміці: 1 — фрагмент дна з прокресленою лінією, 2 — прокреслені лінії з внутрішньої
сторони стінки посудини, 3 — перехід плеча в шию зі слідами примазування шиї, 4 — відбиток ручки зі штифтом зо-
вні і зсередини, 5 — фрагмент зливу, який відпав у місці стику з тулубом, 6 — випукла ручка, 7 — жолобчаста ручка
Fig. 4. Technological traces on ceramics: 1 — a fragment of the lower part of the vessel with a drawn line, 2 — drawn lines from the inner
side of the vessel, 3 — the transition of the shoulder to the neck with traces of attaching on the neck, 4 — an impression of a handle with
a tenon from the outside and inside, 5 — a fragment of a spout, which fell off after being attached, 6 — a convex handle, 7 — a grooved
handle
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3134
мазування. Штифт являв собою невеликий (до
20 мм завтовшки) дерев’яний чи трав’янистий
черенок (на одному фрагменті ручки була до-
бре збережена вигоріла пустота від штифта).
Наявність штифта фіксувалась на посудині по
продавленому ним виступу на внутрішній сто-
роні фрагментів посудин та відповідному за-
глибленню на зовнішній у випадках, коли руч-
ки відпали. Не виявлено відповідності між
місцем кріплення ручки, наявністю чи відсут-
ністю в неї штифта та її формою. Видається
ймовірним, що це були варіанти виконання од-
ного і того самого прийому, який був реалізова-
ний різними гончарями більш звичним кожно-
му способом.
3) Декорування здійснювалось, мабуть, у кіль-
ка етапів. Поки посудина підсушувалась, на
неї наносили неглибоку розмітку тонким заго-
стреним знаряддям (рис. 4: 2). Горизонтальні
лінії розмітки проходили в 20—22 мм від са-
мого дна посудини (один випадок), обмежую-
чи нижню межу, до якої декорувалась посуди-
на, і по тулубу посудини. Подібні лінії на тулу-
бі перетинались декором і, можливо, слугували
для іншої мети. Зафіксовано три випадки про-
креслювання горизонтальних ліній зсередини
посудини. Для чого вони були нанесені, зали-
шається нез’ясованим — жодних елементів де-
кору чи кріплення функціональних частин по-
суду на цих фрагментах стінок на рівні ліній не
зафіксовано.
Після підсушування до тулуба кріпилися та
фіксувалися двома пальцями рельєфні деко-
ративні елементи — пружки. Зафіксовані вер-
тикальні й горизонтальній пружки, а також —
складні композиції з них. Зони між пружками
могли, залежно від задуму гончаря, вкрива-
тись продавленими чи пролискованими лінія-
ми: вертикальними, горизонтальними, навскіс-
ними, сітками та «лусочками». Розмежовані
пружками зони могли мати різноспрямований
декор або не мати його взагалі. Якість пролис-
кованих ліній відрізняється: є фрагменти, на
яких їх було нанесено по вже відносно сухій
посудині, а є — по вологій, унаслідок чого вони
виглядають радше продавленими, ніж пролис-
кованими. Іноді трапляються виліплені пальця-
ми шишечкоподібні наліпи (три випадки, усі з
відбитками пальців). В одному випадку наліп
був сформований поверх уже нанесеного деко-
ру, який потім був продубльований поверх на-
ліпу. Також трапляються серії гребінцевих хви-
лястих ліній (у двох випадках — по плічку, в
одному — по стінці) і продавлені лінії по ший-
ці та тулубу (в одному випадку вона була додат-
ково пролискована, і лискування утворювало
зигзагоподібну смугу). Таке розмаїття прийо-
мів та їхньої якості наштовхує на думку про те,
що посудини були створені різними майстрами
з різними професійними навичками й художні-
ми смаками.
4) Випал уже докладно розглядали (Смі-
ленко 1975, с. 145-146, Володарець-Урбанович
2011a, с. 40). Продукцію завантажували у ви-
палювальну камеру горна через верхній отвір
та випалювали не менше доби. Рівномірне на-
грівання партії забезпечувалося тим, що гаряче
повітря надходило з паливного до випалюваль-
ного блока через теплопровідно-розподільний.
Імовірно, що після завершення випалу посуду
доступ кисню в горн перекривали. Для цього
випалювальну камеру і димовідвідно-тяговий
отвір закривали, а перед цим у паливне відді-
лення кидали кілька шматків деревини, яка по-
чинала тліти й диміти. В умовах відновлюваль-
ного середовища, що виникало в горні, окис за-
ліза, який входить до складу гончарних глин,
переходив у закисне залізо, що надавало виро-
бам сірого чи темно-сірого кольору. У нашому
випадку цей процес був тривалим, тому що по-
суд набував однотонного кольору. Посуд жов-
тих та червоних відтінків і з плямами такого ко-
льору, отже, можна вважати певним «браком»,
який виникав у випадках, коли через недостат-
ньо щільне перекриття чи дефекти горна збері-
гався доступ кисню до випалювальної камери.
Процес виготовлення ліпного посуду нара-
зі реконструювати неможливо через незначну
кількість фрагментів і відсутність серед них
денець, нижньої частини стінок і навіть пере-
ходу між придонною частиною та плічками. В
усіх випадках, у яких була збережена поверх-
ня черепка, можна стверджувати, що посуди-
на в процесі сушіння загладжувалася вологим
матеріалом; є окремі відбитки пальців. В од-
ному випадку наявний декор — насічки по
вінцю та прокреслена лінія по плічках.
Висновки
У ході проведеного дослідження був здійсне-
ний візуальний огляд близько 4 тисяч фрагментів
керамічного посуду та інших керамічних виробів
ранньосередньовічного часу з поселення балка
Канцерка з метою реконструкції технології їх ви-
готовлення.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 135
Дослідження формувальних мас проведено
для всіх виявлених технологічних груп посу-
ду, проте висновки є більш надійними для ви-
бірок, представлених не одиничними фрагмен-
тами, тобто — для власне канцерського гончар-
ного посуду і для ліпної кераміки.
З’ясовано, що формувальна маса гончарно-
го сіроглиняного канцерського посуду попере-
дньо готувалася шляхом відмулювання та до-
давання до неї невеликої кількості дрібно по-
товченого шамоту, а в окремих випадках — й
органіки. Походження піску в низці фрагментів
лишається остаточно не з’ясованим: він може
мати як природне походження, так і штучне,
але поки відкритих джерел запіскованої глини
на пам’ятці ми не помітили. Порівняння рецеп-
тури формувальної маси подібного посуду з ін-
ших пам’яток зможе прояснити це питання.
Було з’ясовано, що ліпна кераміка на
пам’ятці представлена одразу п’ятьма рецеп-
турами. Це свідчить про зв’язки населення
пам’ятки з різними групами неканцерського
населення, які мали специфічні традиції ви-
робництва посуду. Утім, зауважимо, що чітких
ознак взаємодії двох технологічних традицій
(сіроглиняного гончарного та ліпного посуду)
наразі не відзначено.
Для фрагментів амфор характерна природна
домішка, яка складала до 1/5 частини вапняку
і близько 1/7 частини піску. Подальше її дослі-
дження (зокрема методами петрографії та хі-
мічного аналізу) дасть змогу з’ясувати центри
виробництва амфор, а отже, краще простежити
торгові зв’язки канцерського населення та Пів-
нічного Причорномор’я.
Щодо рецептів, представлених одиничними
фрагментами, — наразі про них важко сказати
щось напевне. Вони будуть також додатково до-
сліджені методами петрографії, а також, можли-
во, при подальших дослідженнях пам’ятки бу-
дуть знайдені подібні до них фрагменти.
Також було проведено реконструкцію проце-
су виготовлення триручних сіроглиняних глеків,
що їх виробляли на пам’ятці масово. Вони кон-
струювались з окремо виготовлених частин: ту-
луба, шиї, ручок і носика. При цьому в окремих
випадках ручки та шишечкоподібні декоратив-
ні наліпи могли прилаштовуватись на вже під-
сушену і навіть декоровану посудину. Наявність
варіантів виконання одних і тих самих конструк-
тивних частин, елементів декору та його вико-
нання свідчить про те, що посуд виготовляв не
один майстер, а група майстрів, які мали різ-
ні навички. Те, що посуд різних майстрів був
у комплексі, пов’язаному з одним конкретним
горном, свідчить про те, що він одночасно вико-
ристовувався групою гончарів. Те, що кераміч-
ний комплекс, здобутий розкопками, не містить
фізично чи археологічно цілого посуду, наразі
ускладнює кількісні оцінки варіантів виготов-
лення конструктивних елементів посудин та їх-
нього декорування, які б дозволили судити про
можливу кількість гончарів, що користувалися
горном.
Блажевич, Н. В., Бурдо, Н. Б., Вітрик, І. С., Дени-
сова, А. О., Карашевич, І. В., Карнаух, Є. Г., Корпусо-
ва, В. М., Павленко, Л. В., Сон, Н. О. 2007. Колекції На-
укових фондів Інституту археології НАН України. Ката-
лог. Київ: Академперіодика.
Бобринский, А. А. 1978. Гончарство Восточной Ев-
ропы. Источники и методы изучения. Москва: Наука.
Бобринский, А. А., Васильева, И. Н. 1998. О некото-
рых особенностях пластического сырья в истории гон-
чарства. В: Васильев, И. Б. (ред.). Проблемы древней
истории Северного Прикаспия. Самара: Издательство Са-
марского государственного педагогического университе-
та, с. 193-217.
Бобринский, А. А. 1999. Гончарная технология как
объект историко-культурного изучения. В: Бобрин-
ский, А. А. (ред.). Актуальные проблемы изучения древ-
него гончарства Самара: Издательство Самарского госу-
дарственного педагогического университета, с. 5-109.
Брайчевська, А. Т. 1961. Розкопки гончарного горна
в балці Канцирка в 1955 р. Археологія, ХІІІ, с. 114-118.
Васильева, И. Н., Салугина, Н. П. 1999. Эксперимен-
тальный метод в изучении древнего гончарства (к про-
блеме разработки структуры научного исследования с
использованием физического моделирования). В: Бо-
бринский, А. А. (ред.). Актуальные проблемы изучения
древнего гончарства. Самара: Издательство Самарского
государственного педагогического университета, с. 181-
198.
Волкова, Е. В. 1996. Гончарство фатьяновских пле-
мен. Москва: Наука.
Володарець-Урбанович, Я. В. 2010. До визначен-
ня ареалу поширення гончарної продукції канцерської
традиції. В: Супруненко, О. Б. (ред.). Старожитності
Лівобережного Подніпров’я. Збірник праць і матеріалів Х
науково-практичного семінару «Охорона та дослідження
пам’яток археології» (м. Комсомольськ, 14—16 серпня
2010 р.). Київ; Полтава: Гротеск, с. 60-65.
Володарець-Урбанович, Я. В. 2011a. Гончарні горни
балки Канцерка. Археологія, 4, с. 32-45.
Володарець-Урбанович, Я. В. 2011b. Гончарні
майстерні балки Канцерка. Археологія і давня історія
України, 5. Київ: ІА НАН України, с. 177-185.
Володарец-Урбанович, Я. В. 2012. Хронология бытова-
ния канцерской гончарной посуды. В: Щеглова, О. А. (ред.).
Славяне восточной Европы накануне образoвания Древне-
русского государства. Материалы международной кон-
ференции, посвящённой 110-летию со дня рождения Ива-
на Ивановича Ляпушкина (1902—1968). 3—5 декабря 2012 г.
Санкт-Петербург. Санкт-Петербург: СОЛО, с. 94-97.
Володарець-Урбанович, Я. В. 2014. Проблема функ-
ціонування гончарних осередків VII—IX ст. басейну
Дніпра. В: Івакін, Г. Ю. (ред.). Від венедів до Русі. Збір-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3136
ка наукових праць на пошану доктора історичних наук,
професора Дениса Никодимовича Козака з нагоди його
70-ліття. Київ; Харків: Майдан, с. 325-338.
Володарець-Урбанович, Я. В. 2015. Методика дослі-
дження поширення гончарної продукції ремісничих цен-
трів VII—VIII ст. півдня Східної Європи. Наукові студії,
8: Давні майстерні та виробництво у Вісло-Дніпровсько-
му регіоні, с. 277-297.
Володарець-Урбанович, Я. В., Скиба, А. В. 2011. Гон-
чарний посуд VII—VIII ст. на півдні Східної Європи.
Археологія, 2, с. 34-46.
Глушков, И. Г. 1996. Керамика как археологический
источник. Новосибирск: Издательство Института архео-
логии и этнографии СО РАН.
Грінченко, В. А. 1950. Пам’ятка VIII ст. біля с. Возне-
сенка на Запоріжжі. Археологія, ІІІ, с. 37-63.
Комар, А. В. 1999. Предсалтовские и раннесалтовский
горизонты Восточной Европы. Vita Antiqua, 2, с. 111-136.
Комар, А. В. 2007. Что такое „пастырская культура”.
Рашев, Р.С. (ред.). Проблеми на прабългарската история
и култура. Сборник в памет на ст.н.ст.д.и.н. Димитър
Ил. Димитров. Доклади от петата международна сре-
ща по прабългарска история и археология, Варна, 22—
24. 04. 2004 г., 4-1. София: Национален археологически
институт с музей — БАН, с. 35-52.
Ламина, Е. В., Лотова, Э. В., Добрецов, Н. Н. 1995. Ми-
нералогия древней керамики Барабы. Новосибирск: Изда-
тельство Института археологии и этнографии СО РАН.
Мінаєва, Т. В. 1961. Кераміка Балки Канцерки в
світлі археологічних досліджень на Північному Кавказі.
Археологія, 13, с. 119-128.
Паршина, О. О., Тесленко, И. Б., Зеленко, С. М. 2001.
Гончарные центры Таврики VII—X вв. В: Паршина, О. О.
(ред.). Морська торгівля у Північному Причорномор’ї.
Київ: Товариство археології та антропології, с. 52-81.
Приходнюк, О. М. 1980. Археологічні пам’ятки Се-
реднього Подніпров’я VI—ІХ ст. н. е. Київ: Наукова дум-
ка.
Приходнюк, О. М. 1998. Пеньковская культура: куль-
турнохронологический аспект исследования. Воронеж:
Воронежский университет.
Смиленко, А. Т. 1967. Раскопки на балке Канцерке. В:
Толочко, П. П. (отв. ред.). Археологические исследования
в Украине в 1965—1966 гг. Київ: Наукова думка, с. 169-
171.
Смиленко, А. Т., Загний, Г. Ф. 1971. Раскопки гончар-
ных горнов по следам магниторазведки. В: Толочко, П. П.
(отв. ред.). Археологические исследования в Украине в
1968 г. Київ: Наукова думка.
Сміленко, А. Т. 1975. Слов’яни та їх сусіди в степово-
му Подніпров’ї (ІІ—ХІІІ ст.). Київ: Наукова думка.
Цетлин, Ю. Б. 1999. Основные направления и подхо-
ды к изучению органических примесей в древней керами-
ке. В: Бобринский, А. А. (ред.). Актуальные проблемы из-
учения древнего гончарства. Коллективная монография.
Самара: Издательство Самарского государственного пе-
дагогического университета, с. 110-140.
Цетлин, Ю. Б. 2001. Эволюция исследовательских
подходов к изучению керамики в археологии. В: Завья-
лов, В. И. (отв. ред.), Иванов, А. Г. (ред.). Древние ре-
месленники Приуралья. Материалы Всероссийской на-
учной конференции (Ижевск, 21—23 ноября 2000 г.).
Ижевск: Удмуртский федеральный исследовательский
центр Уральского отделения Российской академии наук,
с. 54-75.
Цетлин, Ю. Б. 2012. Древняя керамика. Теория и ме-
тоды историко-культурного подхода. Москва: Институт
археологии РАН.
Чурилова, Л. Н., Сердюк, М. И. 2002. Раскопки в бал-
ке Канцерка у с. Любимовка Солонянского р-на Дн-вской
обл. в 2001 г. Відділ археології ДНІМ ім. Яворницького,
б/н.
Чурилова, Л. Н., Сердюк, М. И., Ходас, В. А. 2003.
Раскопки в балке Канцерка у с. Любимовка Солонянско-
го р-на Дн-вской обл. в 2002 г. Відділ археології ДНІМ ім.
Яворницького, б/н.
Чурилова, Л. Н. 2009. Раскопки в балке Канцерка у
с. Любимовка Солонянского р-на Дн-вской обл. в 2008
году. Відділ археології ДНІМ ім. Яворницького, б/н.
Ходас, В. А. 2011. Раскопки в балке Канцерка у с. Лю-
бимовка Солонянского р-на Дн-вской обл. в 2009 г. Відділ
археології ДНІМ ім. Яворницького, б/н.
Cavalli-Sforza, L. L., Feldman, M. 1981. Cultural trans-
mission and evolution: A quantitative approach. Princeton:
Princeton University Press.
Eerkens, J. W., Bettinger, R. L. 2008. Cultural Transmis-
sion and the Analysis of Stylistic and Functional Variation.
In: O’Brien, M. (ed.). Cultural Transmission and Archaeol-
ogy: Issues and CaseSstudies. Washington, D.C.: Society for
American Archaeology, p. 21-38.
Eerkens, J. W., Lipo, C. P. 2005. Cultural Transmission,
Copying Errors, and the Generation of Variation in Material
Culture and the Archaeological Record. Journal of Anthropo-
logical Archaeology, 24, p. 316-334.
Gosselain, O. P. 1992. Technology and Style: Potters and
Pottery among Bafia of Cameroon. Man (New Series), 27 (3),
p. 559-586.
Gosselain, O. P. 2018. Pottery chaînes opératoires as
Historical Documents. In: Spear, T. Oxford Research En-
cyclopedia. African History. Oxford: Oxford University
Press USA. Available at: http://oxfordre.com/africanhistory/
view/10.1093/acrefore/9780190277734.001.0001/acrefore-
9780190277734-e-208 [Accessed 11 August 2020]. https://
doi.org/10.1093/acrefore/9780190277734.013.208
Lemonier, P. 1986. The Study of Material Culture Today:
Towards the Anthropology of Technical Systems. Journal of
Anthropological Science, 5, p. 147-186.
Roux, V. 2019. Ceramics and Society: atechnological Ap-
proach to Archaeological Assemblages. Cham; Switzerland:
Springer International.
Roux, V. 2020. Chaîne opératoire, Technological Net-
works and Sociological Interpretations. Cuadernos de Prehis-
toria y Arqueología de la Universidad de Granada, Universi-
dad de Granada, 30, p. 15-34.
Sellet F. 1993. Chaine operatoire: the Concept and its Ap-
plications. Lithic Technology, 18(1-2), p. 106-112. https://doi.
org/10.1080/01977261.1993.11720900.
Komar, A. V. 2018. Archaeological and Archaeomagnet-
ic Dating of Early Medieval Kantsyrka Type Pottery. Archaeologia
Bulgarica, ХХII(3), p. 39-70.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 137
References
Blazhevych, N. V., Burdo, N. B., Vitryk, I. S., Denysova, A. O., Karashevych, I. V., Karnaukh, Ie. H., Korpusova, V. M.,
Pavlenko, L. V., Son, N. O. 2007. Kolektsii Naukovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Kataloh. Kyiv.
Akademperiodyka.
Bobrinskii, A. A. 1999. Goncharnaia tehnologiia kak obekt istoriko-kulturnogo izucheniia. In: Bobrinskii, A. A. (ed.). Aktual-
nye problemy izucheniia drevnego goncharstva. Samara: Izdatelstvo Samarskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo
universiteta, p. 5-109.
Bobrinskii, A. A. 1978. Goncharstvo Vostochnoi Evropy. Istochniki i metody izucheniia. Moskva: Nauka.
Bobrinskii, A. A., Vasileva, I. N. 1998. O nekotorykh osobennostiakh plasticheskogo syria v istorii goncharstva. In: Vasilev,
I. B. (ed.). Problemy drevnei istorii Severnogo Prikaspiia. Samara: Izdatelstvo Samarskogo gosudarstvennogo pedago-
gicheskogo universiteta, p. 193-217.
Braichevska, A. T. 1961. Rozkopky honcharnoho horna v baltsi Kantsyrka v 1955 r. Arheologia, XIII, p. 114-118.
Vasileva, I. N., Salugina, N. P. 1999. Eksperimentalnyi metod v izuchenii drevnego goncharstva (k probleme razrabotki struk-
tury nauchnogo issledovaniia s ispolzovaniem fizicheskogo modelirovaniia). In: Bobrinskii, A. A. (ed.). Aktualnye prob-
lemy izuchenia drevnego goncharstva. Samara: Izdatelstvo Samarskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta,
p. 181-198.
Volkova, E. V. 1996. Goncharstvo fatianovskikh plemen. Moskva: Nauka.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2010. Do vyznachennia arealu poshyrennia honcharnoi produktsii kantserskoi tradytsii. In:
Suprunenko, O. B. (ed.). Starozhytnosti Livoberezhnoho Podniprovia. Zbirnyk prats i materialiv X naukovo-praktychnoho
seminaru “Okhorona ta doslidzhennia pamiatok arkheolohii” (m. Komsomolsk, 14—16 serpnia 2010 r.). Kyiv; Poltava:
Hrotesk, p. 60-65.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2011a. Honcharni horny balky Kantserka. Arheologia, 4, p. 32-45.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2011b. Pottery Workshops of Kancerka beam. Archaeology and Early History of Ukraine, 5.
Kyiv: NASU Institute of Archaeology, p. 177-185.
Volodarets-Urbanovich, Ya. V. 2012. Khronologiia bytovaniia kantserskoi goncharnoi posudy. In: Shcheglova, O. A. (ed.). Sla-
viane vostochnoi Evropy nakanune obrazovaniia Drevnerusskogo gosudarstva. Materialy mezhdunarodnoi konferentsii,
posviaschonnoi 110-letiu so dnia rozhdeniia Ivana Ivanovicha Liapushkina (1902—1968). 3—5 dekabria 2012 g. Sankt-
Peterburg. Sankt-Peterburg: SOLO, p. 94-97.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2014. Problema funktsionuvannia honcharnykh oseredkiv VII—IX st. baseinu Dnipra. In:
Ivakin, H. Iu. (ed.). Vid venediv do Rusi. Zbirka naukovykh prats na poshanu doktora istorychnykh nauk, profesora Denysa
Nykodymovycha Kozaka z nahody yoho 70-littia. Kyiv; Kharkiv: Maidan, p. 325-338.
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2015. Research methodologyon the issue of pottery products disribution from handicrafts
centers on the south of Eastern Europe in the 7th–8th centuries. Naukovi studii, 8: Davni maisterni ta vyrobnytstvo u Vislo-
Dniprovskomu rehioni, p. 277-297.
Butskyi M. Ihor1, Yurchenko V. Anna2, Korokhina V. Anastasiia3
1 Postgraduate student, the Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Department of the Chalcolithic —
Bronze Age Archaeology, ORCID: 0000-0002-3818-3290, jaingwarr@gmail.com
2 Research Fellow, Dmytro Yavornytskyi National Historical Museum of Dnipro, the Archaeology department, ORCID: 0000-
0002-8510-3281, Ganna1102014@gmail.com
3 PhD, Research Fellow, the Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Department of the Chalcolithic —
Bronze Age Archaeology, ORCID: 0000-0001-6123-6285, a.v.korokhina@gmail.com
BALKA KANTSERKA: TECHNOLOGICAL ASPECTS OF POTTERY PRODUCTION
In the paper, the technological aspects of the pottery production at the Balka Kantserka settlement are considered. In particular,
the reconstruction of the process of manufacturing of three-handed gray-ware jars which were mass-produced at the settlement is
carried out. They were constructed from separately manufactured parts: body, neck, handles and spout. At the same time, in some
cases, handles and knob-shaped decorative elements were attached to already dried and even decorated vessels.
The presence of different types of the same structural parts, decorative elements and their technical solutions indicates that
the jars were not made by one craftsman, but by a group of craftsmen who had different skills and tastes. The fact that the vessels
of different masters were found in a complex associated with one particular kiln indicates that it was used simultaneously by
a group of potters. For other technological groups (hand-built pottery, amphorae and fragments with individual technological
features), it was possible to reliably determine only the composition of the paste. It was found out that the hand-built pottery
at the settlement are represented by five recipes, of which at least three can be associated with the Penkivska culture, which
surrounded Balka Kantserka. Fragments of amphorae are characterised by a natural admixture that composed of up to 1/5
limestone and about 1/7 sand. As for the recipes represented by individual fragments, it is difficult to interpret them for sure at the
moment. The fact that the ceramic complex obtained by the excavations does not contain physically or archaeologically complete
vessels, currently makes it difficult to quantify the types of structural elements of the vessels and their decoration, which would
allow judging the possible number of potters who used the kiln.
K e y w o r d s: Early Middle Ages, Balka Kantserka, pottery, ceramics production technology, hand-built pottery, wheel-made
pottery, ceramic pastes
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3138
Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Skyba, A. V. 2011. Wheel-made pottery of the 7th c. and the 8th c. in the south of Eastern Eu-
rope. Arheologia, 2, p. 34-46.
Glushkov, I. G. 1996. Keramika kak arkheologicheskii istochnik. Novosibirsk: Izdatelstvo Instituta arkheologii i etnografii SO
RAN.
Hrinchenko, V. A. 1950. Pamiatka VIII st. bilia s. Voznesenka na Zaporizhzhi. Arheologia, III, p. 37-63.
Komar, A. V. 1999. Predsaltovskie i rannesaltovskii gorizonty Vostochnoi Evropy. Vita Antiqua, 2, p. 111-136.
Komar, A. V. 2007. Chto takoe “pastyirskaia kultura”. Problemy na prablgarskata istoriya i kultura. Sbornik v pamet na
st.n.st.d.i.n. Dimitr Il. Dimitrov. Dokladi ot petata mezhdunarodna srescha po prablgarska istoriya i arheologiya, Varna,
22—24. 04. 2004 g. , 4-1. Sofia: Natsionalen arheologicheski institut s muzey — BAN, p. 35-52.
Lamina, E. V., Lotova, E. V., Dobretsov, N. N. 1995. Mineralogiia drevnei keramiki Baraby. Novosibirsk: Izdatelstvo Instituta
arkheologii i etnografii SO RAN.
Minaieva, T. V. 1961. Keramika Balky Kantserky v svitli arkheolohichnykh doslidzhen na Pivnichnomu Kavkazi. Arheologia,
13, p. 119-128.
Parshina, O. O., Teslenko, I. B., Zelenko, S. M. 2001. Goncharnye tsentry Tavriki VII—X vv. In: Parshina, O. O. (ed.) Morska
torhivlia u Pivnichnomu Prychornomori. Kyiv: Tovarystvo arkheolohii ta antropolohii, p. 52-81.
Prykhodniuk, O. M. 1980. Arkheolohichni pamiatky Serednoho Podniprovia VI—IX st. n. e. Kyiv: Naukova dumka.
Prihodniuk, O. M. 1998. Penkovskaia kultura: kulturnokhronologicheskii aspekt issledovaniia. Voronezh: Voronezhskii univer-
sitet.
Smilenko, A. T. 1967. Raskopki na balke Kantserke. In: Tolochko, P. P. (ed.). Arkheologicheskie issledovaniia v Ukraine v
1965—1966 gg. Kyiv: Naukova dumka, p. 169-171.
Smilenko, A. T., Zagnii, G. F. 1971. Raskopki goncharnykh gornov po sledam magnitorazvedki. In: Tolochko, P. P. (ed.). Arkheologicheskie
issledovaniia v Ukraine v 1968 g. Kyiv: Naukova dumka.
Smilenko, A. T. 1975. Sloviany ta ikh susidy v stepovomu Podniprovi (II—XIII st.). Kyiv: Naukova dumka.
Tsetlin, Yu. B. 1999. Osnovnye napravleniia i podkhody k izucheniiu organicheskikh primesei v drevnei keramike. In: Bobrins-
kiy, A. A. (ed.). Aktualnye problemy izucheniia drevnego goncharstva. Samara: Izdatelstvo Samarskogo gosudarstvennogo
pedagogicheskogo universiteta, p. 110-140.
Tsetlin, Yu. B. 2001. Evoliutsiia issledovatelskikh podkhodov k izucheniiu keramiki v arkheologii. In: Zavialov, V. I., Ivanov,
A. G. (eds.). Drevnie remeslenniki Priuralia. Materialy Vserossiiskoi nauchnoi konferentsii (Izhevsk, 21—23 noiabria
2000 g.). Izhevsk: Udmurtskii federalnyi issledovatelskii tsentr Uralskogo otdeleniya Rossiiskoi akademii nauk, p. 54-75.
Tsetlin, Yu. B. 2012. Drevniaia keramika. Teoriia i metody istoriko-kulturnogo podkhoda. Moskva: Institut arkheologii RAN.
Churilova, L. N., Serdyuk, M. I. 2002. Raskopki v balke Kantserka u s. Lyubimovka Solonyanskogo r-na Dn-vskoy obl. v 2001
g. Archaeology department in Dmytro Yavornytskyi National Historical Museum, n/n.
Churilova, L. N., Serdyuk, M. I. Hodas V. A. 2003. Raskopki v balke Kantserka u s. Lyubimovka Solonyanskogo r-na Dn-vskoy
obl. v 2002 g. Archaeology department in Dmytro Yavornytskyi National Historical Museum, n/n.
Churilova, L. N. 2009. Raskopki v balke Kantserka u s. Lyubimovka Solonyanskogo r-na Dn-vskoy obl.v 2008 g. Archaeology
department in Dmytro Yavornytskyi National Historical Museum, n/n.
Hodas, V. A. 2011. Raskopki v balke Kantserka u s. Lyubimovka Solonyanskogo r-na Dn-vskoy obl. v 2009 g. Archaeology de-
partment in Dmytro Yavornytskyi National Historical Museum, n/n.
Cavalli-Sforza, L. L. , Feldman, M. 1981. Cultural transmission and evolution: A quantitative approach. Princeton: Princeton
University Press.
Eerkens, J. W., Bettinger, R. L. 2008. Cultural Transmission and the Analysis of Stylistic and Functional Variation. In:
O’Brien, M. (ed.). Cultural Transmission and Archaeology: Issues and Cases studies. Washington, D.C.: Society for
American Archaeology, p. 21-38.
Eerkens, J. W., Lipo, C. P. 2005. Cultural Transmission, Copying Errors, and the Generation of Variation in Material Culture and
the Archaeological Record. Journal of Anthropological Archaeology, 24, p. 316-334.
Gosselain, O. P. 1992. Technology and Style: Potters and Pottery among Bafia of Cameroon. Man (New Series), 27 (3), p. 559-
586.
Gosselain, O. P. 2018. Pottery chaînes opératoires as Historical Documents. In: Spear, T. Oxford Research Encyclopedia. Afri-
can History. Oxford: Oxford University Press USA. Available at: http://oxfordre.com/africanhistory/view/10.1093/acre-
fore/9780190277734.001.0001/acrefore-9780190277734-e-208 [Accessed 11 August 2020]. https: //doi.org/10.1093/acre-
fore/9780190277734.013.208.
Lemonier, P. 1986. The Study of Material Culture Today: Towards the Anthropology of Technical Systems. Journal of Anthro-
pological Science, 5, p. 147-186.
Roux, V. 2019. Ceramics and Society: atechnological Approach to Archaeological Assemblages. Cham; Switzerland: Springer
International.
Roux, V. 2020. Chaîne opératoire, Technological Networks and Sociological Interpretations. Cuadernos de Prehistoria y Arque-
ología de la Universidad de Granada, Universidad de Granada, 30, p. 15-34.
Sellet F. 1993. Chaine operatoire: the Concept and its Applications. Lithic Technology, 18(1-2), p. 106-112. https://doi.org/10.1
080/01977261.1993.11720900.
Komar, A. V. 2018. Archaeological and Archaeomagnetic Dating of Early Medieval Kantsyrka Type Pottery. Archaeologia Bul-
garica, ХХII (3), p. 39-70.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199583 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:16:23Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Буцький, І.М. Юрченко, А.В. Корохіна, А.В. 2024-10-16T12:41:13Z 2024-10-16T12:41:13Z 2023 Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду / І.М. Буцький, А.В. Юрченко, А.В. Корохіна // Археологія. — 2023. — № 3. — С. 123-138. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2023.03.123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199583 904.03(477.63)”653” Досліджено технологію виробництва кераміки з поселення балки Канцерка. Проаналізовано склад формувальної маси різних технологічних груп кераміки (гончарна, ліпна, амфори, печина й обмазка горна). Відтворено процес виготовлення сіроглиняного гончарного посуду. In the paper, the technological aspects of the pottery production at the Balka Kantserka settlement are considered. In particular, the reconstruction of the process of manufacturing of three-handed gray-ware jars which were mass-produced at the settlement is carried out. They were constructed from separately manufactured parts: body, neck, handles and spout. At the same time, in some cases, handles and knob-shaped decorative elements were attached to already dried and even decorated vessels. The presence of different types of the same structural parts, decorative elements and their technical solutions indicates that the jars were not made by one craftsman, but by a group of craftsmen who had different skills and tastes. The fact that the vessels of different masters were found in a complex associated with one particular kiln indicates that it was used simultaneously by a group of potters. For other technological groups (hand-built pottery, amphorae and fragments with individual technological features), it was possible to reliably determine only the composition of the paste. It was found out that the hand-built pottery at the settlement are represented by five recipes, of which at least three can be associated with the Penkivska culture, which surrounded Balka Kantserka. Fragments of amphorae are characterised by a natural admixture that composed of up to 1/5 limestone and about 1/7 sand. As for the recipes represented by individual fragments, it is difficult to interpret them for sure at the moment. The fact that the ceramic complex obtained by the excavations does not contain physically or archaeologically complete vessels, currently makes it difficult to quantify the types of structural elements of the vessels and their decoration, which would allow judging the possible number of potters who used the kiln. uk Інститут археології НАН України Археологія До iсторiї стародавнього виробництва Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду Balka Kantserka: Technological Aspects of Pottery Production Article published earlier |
| spellingShingle | Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду Буцький, І.М. Юрченко, А.В. Корохіна, А.В. До iсторiї стародавнього виробництва |
| title | Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду |
| title_alt | Balka Kantserka: Technological Aspects of Pottery Production |
| title_full | Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду |
| title_fullStr | Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду |
| title_full_unstemmed | Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду |
| title_short | Балка Канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду |
| title_sort | балка канцерка: деякі технологічні аспекти виробництва посуду |
| topic | До iсторiї стародавнього виробництва |
| topic_facet | До iсторiї стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199583 |
| work_keys_str_mv | AT bucʹkiiím balkakancerkadeâkítehnologíčníaspektivirobnictvaposudu AT ûrčenkoav balkakancerkadeâkítehnologíčníaspektivirobnictvaposudu AT korohínaav balkakancerkadeâkítehnologíčníaspektivirobnictvaposudu AT bucʹkiiím balkakantserkatechnologicalaspectsofpotteryproduction AT ûrčenkoav balkakantserkatechnologicalaspectsofpotteryproduction AT korohínaav balkakantserkatechnologicalaspectsofpotteryproduction |