Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.

Метою розвідки є вивчення історії виникнення та діяльності кооперативних організацій у галузі зовнішньої торгівлі українських губерній Російської імперії наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст., аналіз динаміки й тенденцій їх розвитку; з’ясування місця й ролі українських земель у загальноімперській структурі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2023
1. Verfasser:	Пилипенко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Schriftenreihe:	Сiверянський літопис
Schlagworte:	Розвідки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199718
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 85-91. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199718
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1997182025-02-23T20:28:25Z Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. Activities of cooperative organizations in Ukrainian regions in the field of foreign trade in the end of the 19th – the beginning of the 20th c. Пилипенко, О. Розвідки Метою розвідки є вивчення історії виникнення та діяльності кооперативних організацій у галузі зовнішньої торгівлі українських губерній Російської імперії наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст., аналіз динаміки й тенденцій їх розвитку; з’ясування місця й ролі українських земель у загальноімперській структурі експортно-імпортних відносин; визначення залежності державного регулювання в цій сфері від місцевої господарської специфіки та пріоритетів регіональних підприємницьких кіл. Методи дослідження добирались відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивізму та науковості. Переважно використовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації архівних джерел. Наукова новизна полягає в тому, що виокремлено такі провідні передумови діяльності кооперативів: історичні, географічні, фінансові, демографічні, соціальні. Акцентовано увагу на значенні цього виду діяльності кооперативних організацій у мiстах та селищах, де вони працювали. Досліджено головні чинники, що визначали якісні й кількісні характеристики кооперативних організацій наприк. ХІХ – на поч. ХХ ст.: соціально-політичні, соціально-економічні, господарські. Доведено, що окреслені передумови та чинники справили значний вплив на формування провідних тенденцій розвитку та діяльності українських кооперативів у пореформений період. Виділено основні періоди діяльності кооперативних організацій. Охарактеризовано окремі види господарської діяльності. Простежено тенденції та зміст цієї діяльності в контексті проведення реформ і суспільно-економічного розвитку країни. На основі використання історико-педагогічної персоналістики як базового теоретичного підходу в науковому дослідженні розкрито культурницьку й організаційну місію цих видатних діячів. Зазначено, що кінець ХІХ – поч. ХХ ст. характеризувалися не стільки безпосередньо діяльністю великого капіталу, але й селянських організацій. У результаті вивчення діяльності кооперативів Київської, Харківської, Подільської та інших губерній, визначено головні тенденції розвитку сільськогосподарських товариств. Зроблено висновок, що діяльність кооперативних організацій залежала від багатьох факторів: економного розвитку губерній, рівня організації зовнішньої торгівлі, темпів проведення реформ, відповідної атмосфери, у якій перебувало суспільство. The purpose of the investigation is to study the history of the emergence and activities of cooperative organizations in the field of foreign trade of the Ukrainian provinces of the Russian Empire at the end of the 19th – the beginning of the 20th c., to analyze the dynamics and trends of their development; clarifying the place and role of Ukrainian lands in the overall imperial structure of export-import relations; determining the dependence of state regulation in this area on local economic specifics and priorities of regional business circles. The research methods were selected in accordance with the goal on the basis of the principles of objectivism and scientificity. The method of analysis and deduction was mainly used to interpret archival sources. scientific novelty of the work is that the following leading prerequisites for the operation of cooperatives are singled out: historical, geographical, financial, demographic, social. Attention is focused on the importance of this type of activity of cooperative organizations in the cities and towns where they worked. The main factors that determined the qualitative and quantitative characteristics of cooperative organizations at the end of the 19th – the beginning of the 20th c. were studied: socio-political, socio-economic, household and other. It is proved that these prerequisites and factors had a significant impact on the formation of the leading trends in the development and activities of Ukrainian cooperatives in the postreform period. The main periods of activity of cooperative organizations are allocated. Certain types of economic activity are characterized. The tendencies and content of these activities in the context of reforms and socio-economic development of the country are traced. Based on the use of historical-pedagogical personalistics as a basic theoretical approach, the cultural and organizational mission of these outstanding figures was revealed in the scientific study. It is noted that the second half of the 19th – the beginning of the 20th c. were characterized not so much directly by the activities of big capital, but also by peasant organizations. As a result of studying the activities of cooperatives of Kyiv, Kharkiv, Podilsk and other provinces the main trends in the development of agricultural societies were determined. It is concluded that the activity of cooperative organizations depended on many factors: the economic development of the provinces, the level of organization of foreign trade, the pace of reforms, the appropriate in which the society existed. 2023 Article Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 85-91. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230307 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199718 339.5(477:(47+57))-89«1890/1914» uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки Розвідки
spellingShingle	Розвідки Розвідки Пилипенко, О. Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. Сiверянський літопис
description	Метою розвідки є вивчення історії виникнення та діяльності кооперативних організацій у галузі зовнішньої торгівлі українських губерній Російської імперії наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст., аналіз динаміки й тенденцій їх розвитку; з’ясування місця й ролі українських земель у загальноімперській структурі експортно-імпортних відносин; визначення залежності державного регулювання в цій сфері від місцевої господарської специфіки та пріоритетів регіональних підприємницьких кіл. Методи дослідження добирались відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивізму та науковості. Переважно використовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації архівних джерел. Наукова новизна полягає в тому, що виокремлено такі провідні передумови діяльності кооперативів: історичні, географічні, фінансові, демографічні, соціальні. Акцентовано увагу на значенні цього виду діяльності кооперативних організацій у мiстах та селищах, де вони працювали. Досліджено головні чинники, що визначали якісні й кількісні характеристики кооперативних організацій наприк. ХІХ – на поч. ХХ ст.: соціально-політичні, соціально-економічні, господарські. Доведено, що окреслені передумови та чинники справили значний вплив на формування провідних тенденцій розвитку та діяльності українських кооперативів у пореформений період. Виділено основні періоди діяльності кооперативних організацій. Охарактеризовано окремі види господарської діяльності. Простежено тенденції та зміст цієї діяльності в контексті проведення реформ і суспільно-економічного розвитку країни. На основі використання історико-педагогічної персоналістики як базового теоретичного підходу в науковому дослідженні розкрито культурницьку й організаційну місію цих видатних діячів. Зазначено, що кінець ХІХ – поч. ХХ ст. характеризувалися не стільки безпосередньо діяльністю великого капіталу, але й селянських організацій. У результаті вивчення діяльності кооперативів Київської, Харківської, Подільської та інших губерній, визначено головні тенденції розвитку сільськогосподарських товариств. Зроблено висновок, що діяльність кооперативних організацій залежала від багатьох факторів: економного розвитку губерній, рівня організації зовнішньої торгівлі, темпів проведення реформ, відповідної атмосфери, у якій перебувало суспільство.
format	Article
author	Пилипенко, О.
author_facet	Пилипенко, О.
author_sort	Пилипенко, О.
title	Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.
title_short	Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.
title_full	Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.
title_fullStr	Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.
title_sort	діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці хiх – на початку хх ст.
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Розвідки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199718
citation_txt	Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 85-91. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT pilipenkoo díâlʹnístʹkooperativnihorganízacíjukraínsʹkihguberníjugaluzízovníšnʹoítorgívlínaprikíncíhihnapočatkuhhst AT pilipenkoo activitiesofcooperativeorganizationsinukrainianregionsinthefieldofforeigntradeintheendofthe19ththebeginningofthe20thc
first_indexed	2025-11-25T05:09:07Z
last_indexed	2025-11-25T05:09:07Z
_version_	1849737716600668160
fulltext	Siverian chronicle. 2023. № 3 85 РОЗВІДКИ УДК 339.5(477:(47+57))-89«1890/1914» Олександр Пилипенко • ДIЯЛЬНIСТЬ КООПЕРАТИВНИХ ОРГАНIЗАЦIЙ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНIЙ У ГАЛУЗI ЗОВНIШНЬОЇ ТОРГIВЛI наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. DOI: 10.58407/litopis.230307 © О. Пилипенко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6096-9433 Метою розвідки є вивчення історії виникнення та діяльності кооперативних організацій у галу- зі зовнішньої торгівлі українських губерній Російської імперії наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст., аналіз динаміки й тенденцій їх розвитку; з’ясування місця й ролі українських земель у загальноімперській структурі експортно-імпортних відносин; визначення залежності державного регулювання в цій сфері від місцевої господарської специфіки та пріоритетів регіональних підприємницьких кіл. Ме- тоди дослідження добирались відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивізму та науковості. Переважно використовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації архівних джерел. Наукова новизна полягає в тому, що виокремлено такі провідні передумови діяльності ко- оперативів: історичні, географічні, фінансові, демографічні, соціальні. Акцентовано увагу на зна- ченні цього виду діяльності кооперативних організацій у мiстах та селищах, де вони працювали. Досліджено головні чинники, що визначали якісні й кількісні характеристики кооперативних органі- зацій наприк. ХІХ – на поч. ХХ ст.: соціально-політичні, соціально-економічні, господарські. Доведе- но, що окреслені передумови та чинники справили значний вплив на формування провідних тенден- цій розвитку та діяльності українських кооперативів у пореформений період. Виділено основні пе- ріоди діяльності кооперативних організацій. Охарактеризовано окремі види господарської діяль- ності. Простежено тенденції та зміст цієї діяльності в контексті проведення реформ і суспільно- економічного розвитку країни. На основі використання історико-педагогічної персоналістики як базового теоретичного підхо- ду в науковому дослідженні розкрито культурницьку й організаційну місію цих видатних діячів. За- значено, що кінець ХІХ – поч. ХХ ст. характеризувалися не стільки безпосередньо діяльністю вели- кого капіталу, але й селянських організацій. У результаті вивчення діяльності кооперативів Київ- ської, Харківської, Подільської та інших губерній, визначено головні тенденції розвитку сільсько- господарських товариств. Зроблено висновок, що діяльність кооперативних організацій залежала від багатьох факторів: економного розвитку губерній, рівня організації зовнішньої торгівлі, темпів проведення реформ, відповідної атмосфери, у якій перебувало суспільство. Ключові слова: Наддніпрянська Україна, кооперативи, кредитні товариства, підприємницька діяльність, економічний розвиток, громадськість. Напередодні Першої світової війни в Україні налічувалося 84 фахових кооперативних товариства з переробки молока та іншої сільськогосподарської продукції. Окрім молочар- ських були товариства зі збуту продукції птахівництва, городництва, рослинництва, садів- ництва та ін. Загалом, за даними одного з організаторів кооперативного руху К. Мацієви- ча, в Україні налічувалося 1061 сільськогосподарське товариство. Однак треба ураховува- ти, що спектр завдань сільськогосподарських товариств був значно ширшим і вони актив- но займалися пропагандистською та виробничою діяльністю в суто агрокультурній сфері. За даними Департаменту землеробства, на весну 1911 р. було затверджено 3103 сільсь- когосподарських товариства. Із них 21 – центральних, 43 – обласних, 242 – губернських, 356 – повітових і 2441 – товариство з районом діяльності, значно меншим за повіт. У По- дільській губернії на основі виданих урядом у 1906 р. тимчасових правил виникли земле- робські гуртки1. 1 Катаев Н. Сельскохозяйственная кооперация в России (окончание). Агрономический журнал. Издание Харьков- ского общества сельского хозяйства. Харьков, 1913. Кн. 3. С. 48. Сіверянський літопис. 2023. № 3 86 Завдяки фінансовій підтримці земств найбільше сільськогосподарських товариств ви- никло в Полтавській губернії. Наприкінці 1911 р. тут їх функціонувало 241, по 4 у серед- ньому на одного дільничного агронома. За оцінкою харківського часопису, вони стали своєрідними посередниками між агрономами й сільським населенням. Основним змістом їх діяльності була організація показових полів і ділянок, сільськогосподарських навчаль- них курсів, проведення для населення бесід і читань. Допомога Полтавського губернсько- го земства сільськогосподарським, товариствам нормувалася постановами. Розмір субси- дій повітовим організаціям становив 700 руб. на рік, сільським товариствам у перший рік після відкриття – по 200 руб., а в наступні – по 100 руб. Перші товариства в губернії від- крилися в 1902 р. Чисельність кожного з них коливалася від 50 до 200 осіб – це були в основному селяни й козаки середнього статку, що мали від 4 до 15 десятин землі. Фінансові й матеріальні засоби товариств складалися з таких елементів: по-перше, земські субсидії і позики; по-друге, кошти Департаменту землеробства в розмірі від 50 до 100 крб. на травосіяння та селекцію домашніх тварин; по-третє, прибуток від прокату сільськогосподарської техніки та користування злучними тваринницькими пунктами; по- четверте, прибуток від складів землеробської техніки, зсипання й зберігання хліба в комо- рах тощо2. На поч. ХХ ст. в Полтавській губернії також поширилася практика проведення землеробських виставок, в організації яких брали участь сільськогосподарські товариства. За їх допомогою створювалися зерноочисні пункти, проводилися прокатні операції. Това- риства організовували також заходи в сфері скотарства й садівництва. На їх адресу надхо- дили часописи «Хуторянин» і майже повсюди – «Хлібороб». Значні досягнення в агрокультурній галузі й реалізації сільськогосподарської продук- ції мали сільськогосподарські товариства Чернігівщини, яких на 1 січня 1915 р., за підра- хунками губернського земства, налічувалося 106. У доповіді земської управи губернсько- му зібранню зазначалося, що «справжніми керівниками» сільськогосподарських това- риств були дільничні агрономи й частково представники сільської інтелігенції, які займа- лися культурно-просвітниькою працею на місцях3. За 1913 р. сільськогосподарські това- риства губернії одержали від комерційної діяльності 110 тис. руб. валового прибутку. По- над 60% цієї суми надійшло від продажу насіння, землеробських машин і добрив. Певні кошти було одержано також від злучних пунктів, продажу продукції показових полів, за оренду сільськогосподарської техніки тощо. Заслуговує на увагу й структура витрат сіль- ськогосподарських товариств Чернігівщини на поч. ХХ ст.: на комерційні операції витра- чено 113570 руб., або 65% усієї суми; на показові поля та ділянки – 17343 руб. (10%); на утримання персоналу – 13431 руб. (8%); на поширення сільськогосподарських знань поза- шкільним шляхом – 10173 руб. (6%); на сприяння кустарним промислам – 9959 руб., або 6% усієї суми. А загалом 70 сільськогосподарських товариств витратили 172 тис. руб. на культурно-господарські заходи. Річна сума земських субсидій товариствам становила 30 тис. руб. Отже, діяльність сільськогосподарських товариств розповсюджувалася на різ- ні сфери – від агрономічної допомоги до заходів у виробництві та збуті готової продукції. Важливу роль у розвитку продуктивних сил у сільському господарстві з сер. ХІХ ст. відігравати позичково-ощадні й кредитні кооперативи. Громадські, політичні діячі й нау- ковці, організатори кооперативного руху оцінювали їхню роль і значення неоднозначно. Кооперативи поступово збільшували свій вплив серед населення й стали «важливою фор- мою організації місцевого життя». «Кооперативи, – наголошував К. Мацієвич, – є знач- ною громадською силою, пов’язаною з масами, чого не має зараз жодна організація. Вод- ночас вони неспроможні поставити перед собою великі самостійні завдання внаслідок своєї розпорошеності»4. До цієї характеристики варто додати й те, що кооперативи стали більш впливовими серед населення порівняно із земствами внаслідок своєї демократич- ності та практичних результатів діяльності. Першим кредитним кооперативом у Наддніпрянській Україні вважається Гадяцьке ощадно-позичкове товариство (Полтавщина), статут якого було затверджено у квітні 1869 р. Після нього в українських губерніях Російської імперії почали виникати інші осе- редки кредитно-кооперативної роботи. На початку 1874 р. на території українських губер- ній Російської імперії діяло 53 ощадно-позичкових товариств, а в 1885–1886 рр. – понад 170. Деякі з них припинили свою діяльність, проте на поч. ХХ ст. їх чисельність приско- рено зростала, про що свідчать дані таблиці 1. 2 Отчет о деятельности Харьковского общества сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности. Агрономический журнал. Издание Харьковского общества сельского хозяйства. Харьков, 1913. Кн. 4. С. 32. 3 Пискунов Д. Киевский областной съезд по вопросам экспорта (окончание). Южно-русская сельскохозяйствен- ная газета. 1915. 18 июня. С. 10. 4 Мацеевич К. Объединенная кооперация и ее главные задачи. Агрономический журнал. Харьков, 1915. Вып. 5. С. 8. Siverian chronicle. 2023. № 3 87 Таблиця 1. Кількість кредитних та ощадно-позичкових товариств в українських губерніях на початку ХХ ст.5 Рік 1900 р. 1.І.1904 р. 1.І.1908 р. 1.І.1910 р. 1913 р. Ощадно-позичкові товариства Кредитні товариства 126 12 138 85 246 491 386 1002 599 1643 Загалом 138 223 737 1388 2242 Слід зауважити, що споживча кооперація розвивалася в Україні майже такими само темпами, як і кредитна. На поч. 1912 р. на теренах дев’яти українських губерній налічува- лося близько 2300 споживчих товариств. Чисельність пайовиків у їхньому складі разом із членами сімей досягла того року 1 млн осіб чоловічої і жіночої статей6. Окрім постачання населенню промислових і продуктових товарів, деякі споживчі товариства сприяли й збу- ту продукції дрібних сільських господарів. Стосовно цього можна навести вдалий приклад співробітництва Тальнівського кредит- ного товариства (Київська губернія), заснованого 3 серпня 1907 р., із місцевою спожив- чою організацією. Воно мало 2 власних будинки та сільськогосподарський склад і стало членом споживчого товариства (пай 100 руб.). Товариство надавало позики під заставу сільськогосподарських продуктів – збіжжя, яєць тощо, а також узяло на себе посередницт- во під час закупівлі й продажу землеробського інвентарю, деревини, з оренди землі та збуту цукрових буряків із селянських земель. Його діяльність поширювалася на 12 селищ (4541 двір). Саме життя підштовхувало споживчі товариства розвивати свою діяльність у цьому напрямку. Уже на першому етапі їх розвитку крамниця споживчого товариства приймала в обмін на промислові товари хліб, льон, курячі яйця тощо – для реалізації їх не лише на місцевому, а й віддалених ринках (у Києві, Харкові, Одесі, Санкт-Петербурзі, Москві та навіть в європейських країнах)7. Цілком зрозуміло, що масштабна організація збуту сільськогосподарської продукції за посередництва споживчих товариств могла бути зреалізована тільки за умов створення союзів цих товариств. Аналогічною була діяльність споживчих товариств на теренах Правобережжя. Так, Кузьминецьке товариство на Поділлі займалося купівлею й продажем реманенту, буді- вельних матеріалів, насіння хлібних культур. Протягом трьох років (1909–1912) воно придбало товарів на 99,6 тис. і реалізувало на 98,4 тис. руб. Подібну діяльність провадили Тридубське, Іванковецьке, Студенянське, Немирівське, Дунаєвецьке та інші товариства8. Кредитна кооперація за своїм складом була переважно селянською. Вона забезпечува- ла дрібних сільських господарів позиками, відсоткові ставки яких коливалися в різних то- вариствах від 4% до 12%, що робило їх доступними для населення. За висновками сучас- ного дослідника В. Власенка, «позички призначалися переважно на придбання худоби, ре- маненту, сировини і матеріалів для кустарно-ремісничого виробництва, купівлю й оренду землі, будівництво господарських приміщень»9. Проте надійний розвиток селянського господарства потребував довготермінового кредиту. У цьому можна переконатися на при- кладах цільового призначення позик, наведених у таблиці 2, які надавалися кредитними товариствами в Російській імперії. Таблиця 2. Структура довготермінових селянських позик кредитних товариств Російської імперії (1907–1910 рр., у %)10 Призначення позики 1907 р. 1909 р. 1910 р. Купівля землі Покращення угідь Господарські будівлі С/г машини і знаряддя Робоча худоба Оренда землі 4,6 0,4 10,3 2,3 20,2 20,1 6,5 0,7 9,3 2,7 19,4 22,1 7,2 1,1 10,2 3,0 21,1 23,0 Загалом 57,9 60,7 65,6 5 Фареній І.А. Кооперативний рух у Наддніпрянській Україні в др. пол. ХІХ – на поч. ХХ ст.: монографія. Черка- си: Відлуння-Плюс, 2008. С. 163. 6 Стопневич Б. Споживча кооперація на Україні (спроба історико-статистичного начерку). Полтава: Видання Полтавської спілки споживчих товариств, 1919. С. 123. 7 Виноградов Н.А. Доклад на 50-й очередной сессии. Черниговская земская неделя. 1914. 21 марта. С. 7-8. 8 Сосницкий Л. Состояние кооперативного дела Подольской губернии. Кооперативный листок. 1910. № 1. С. 12–13. 9 Власенко В.М. Кредитна кооперація Лівобережної України др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.: автореф. дис. на здобут- тя наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України». Харків, 1998. С. 14. 10 Билимович А.Д. Землеустроительные задачи и землеустроительное законодательство России. Киев: Тип-я Им- ператорского ун-та Св. Владимира, 1907. С. 40, 58. Сіверянський літопис. 2023. № 3 88 Кредитні товариства частково брали участь у заходах безпосередньо агрокультурного характеру. За неповними даними статистиків Всеросійської виставки в Києві 1913 р., кре- дитні кооперативи Наддніпрянської України здійснювали патронаж за 46 зразковими по- лями, мали 15 злучних тваринницьких пунктів, 72 зерноочисних пункти і 90 станцій про- кату сільськогосподарської техніки. Позики кредитних товариств стимулювали поширен- ня землеробської техніки й досконаліших знарядь праці в селянських господарствах. У Старобільському повіті Харківської губернії сівалки, віялки й почасти снопов’язалки та молотарки з’явилися навіть у дрібних сільських господарів. Їх придбало 5,9% госпо- дарств, що мали до 3 дес. землі; 19,2% господарств, котрі володіли від 3 до 7,5 дес.; 24% – від 7,5 до 15 дес. землі. За даними Н. Темірової, в губерніях Наддніпрянської України від 1909 р. до 1913 р. вартість сільськогосподарського реманенту збільшилася вдвічі й стано- вила 35,08 млн руб., у тому числі в Катеринославській губернії – 8,39, у Херсонській – 6,66 млн руб.11 Місце в діяльності кредитних і позичково-ощадних кооперативів посідали хлібозаставні позики дрібним селянським господарствам ( таблиця 3). Таблиця 3. Хлібозаставні позики кредитних кооперативів сільським господарствам у 1909–1913 рр. (млн. руб.)12 Рік (на 1 січня) Чисельність товариств Сума кредиту Заборгованість (млн. руб.) % заборгованості до кредиту на 1 січня на 1 липня 1909 1910 1911 1912 1913 145 267 621 860 1478 1,5 2,7 6,3 10,0 18,9 0,4 0,7 2,4 2,1 6,2 23,8 27,6 38,5 21,3 23,7 7,6 3,4 4,7 3,1 – Отже, кількість кредитних товариств протягом 1909 –1914 рр. зросла з 145 до 1478, тобто у понад десять разів, а сума наданого ними селянським господарствам довготермі- нового кредиту під заставу збіжжя – з 1,5 до 18,9 млн руб., або на 1160%. Кооперативна діяльність зі збуту селянського збіжжя в українських губерніях мала певні особливості. Вона поступово набирала сили, особливо в роки, що передували Пер- шій світовій війні. Її найбільш характерною особливістю стало прагнення реалізовувати пшеницю та ячмінь на світовому ринку, оскільки саме ці зернові культури мали посиле- ний попит у країнах Західної та Південної Європи – у Великобританії, Німеччині, Італії, Бельгії, Голландії тощо. На Поділлі напрямок торгової діяльності кредитних кооперативів збігся з економіч- ною спеціалізацією регіону на виробництві товарного зерна та цукру. Дуже поширеними тут були операції комісійного характеру, торгове посередництво. Місцевий хлібний ринок у губерніях Правобережної України сформувався ще в дореформений період, і коопера- тивним товариствам було надзвичайно складно конкурувати з великими торговими фірма- ми. Попри ці складнощі, кооперативний збут збіжжя на поч. ХХ ст. був досить розвину- тим. У 1912 р. тут діяли кооперативні товариства, що мали кредити під хліб: 6 – на Київ- щині (кредит на 121 тис. руб.), 3 – на Волині (сума кредиту 10,5 тис. руб.) і 4 – на Поділлі (кредит на 27 тис. руб.). Щоправда, вивезення кооперативними об’єднаннями зерна на ринки Західної Європи й Близького Сходу мало в цьому регіоні спочатку епізодичний ха- рактер, проте на поч. ХХ ст. посилилося. Найбільш помітно це проявилося протягом 1909–1910 рр.13 Прискорений розвиток у регіоні цукрово-бурякового виробництва відкрив перед ко- оперативними товариствами нові можливості збуту сільськогосподарської продукції. Цим скористалося, зокрема, Олександрівське позичково-ощадне товариство, що діяло на тери- торії Брацлавського повіту Подільської губернії. Із метою усунення зайвого посередницт- ва між селянськими господарствами та місцевими цукроварнями воно уклало з Капустян- ським цукровим заводом угоду на постачання в 1914 р. цукрового буряка з земельної пло- щі 110 дес.14 Значних масштабів збут збіжжя кредитними товариствами досяг у Київській губернії. Зі 150 кооперативів Київського союзу установ дрібного кредиту хлібні операції у вересні 11 Темірова Н.Р. Поміщики в Україні в 1861–1917 рр.: соціально-економічна еволюція. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 146. 12 Билимович А.Д. Землеустроительные задачи и землеустроительное законодательство России. С. 40, 58. 13 Итало-турецкая война и наши экономические интересы. Промышленность и торговля. 1911. № 8. С. 380. 14 Михайлик А.О. Кооперативний рух на Поділлі і товарно-грошовий обіг краю на поч. ХХ ст. Споживча коопе- рація Поділля: через століття – до майбутнього (27–28 травня 2010 р.). Вінниця, 2010. С. 151–155. Siverian chronicle. 2023. № 3 89 1914 р. здійснювало 36. На Полтавщині кредитних товариств, що займалися зерноторгів- лею, за неповними даними, в 1909 р. було тільки 4, а в 1914 р. – вже 19. У Харківській гу- бернії кооперативних товариств, що здійснювали хлібну торгівлю напередодні Першої світової війни, було 26, а у Чернігівській – тільки 5. За свідченням тогочасної преси, кре- дитні товариства в реалізації селянських зернових культур керувалися такою метою: усу- нення посередництва, котре завдавало дрібним господарям великих збитків; зменшення торгових витрат; поліпшення якості зерна; викидання на ринок якомога більших партій збіжжя; вишукування постійних покупців; надання членам товариств можливості очікува- ти найсприятливішої цінової кон’юнктури15. Останнє майже цілком залежало від наявнос- ті власних чи орендованих зерносховищ. За далеко неповними даними, на теренах Над- дніпрянської України кредитні й позичково-ощадні товариства мали 59 зерносховищ міст- кістю близько 2,5 млн пудів зерна. У серпні 1907 р. почав приймати збіжжя Тальнівський кооперативний елеватор в Уманському повіті Київської губернії. Його потужність переви- щувала 200 тис. пудів, він не поступався Олексіївському зерносховищу в Самарській гу- бернії, яке було найбільшим на той час у Російській імперії. Елеватор приймав і очищав дрібні партії селянського збіжжя, даючи змогу «наблизити виробника зерна до великих центрів хлібного ринку». Тальнівський кооперативний елеватор брав селянський хліб у заставу з видачею короткотермінової позики в розмірі ¼ вартості зерна. Цікаво, що адмі- ністрації підприємства надавалося право продажу взятого в заставу зерна за сприятливи- ми цінами на внутрішньому чи зовнішньому ринках, як це практикувалося в Сполучених Штатах Америки16. Активними посередниками в збуті селянського хліба стали кредитні товариства в пів- денному степовому краї. За даними сучасних дослідників, на 1910 р. четверта частина кредитних установ Херсонщини займалася зерновими операціями17. За більш конкретними обчисленнями перших дослідників цього аспекту проблеми, в Херсонській губернії хлібні операції здійснювало 130 кооперативів, – із них 34 мали 35 зерносховищ загальною місткістю понад 5 млн пудів. У 1910 р. вони продали понад 500 тис. пудів збіжжя, а до 1 жовтня 1911 р. – близько 600 тис. пудів. Низка товариств Миколаївського повіту цієї ж губернії продали в 1909 р. на комісійних умовах 500 тис. пу- дів збіжжя, причому його вартість підвищувалася на 5–8 коп., натомість ті виробники, що реалізовували хліб через скупників (посередників), на кожному пуді втрачали від 3 до 15 коп. А в Одеському й Ізмаїльському портах – ще більше. У Таврійській губернії хлібо- заставні та комісійні операції практикували 36 установ дрібного кредиту. Із них 17 това- риств мали 19 невеликих зерносховищ місткістю 793 тис. пудів. Зокрема, Терпенське кре- дитне товариство мало 3 комори – власну на 60 тис. пудів і дві орендованих, по 40 тис. пудів кожна. Зерносховище Іванівського позичково-ощадного товариства володіло зерно- сховищем на 70 тис. пудів, Акимівське – двома коморами на 120 і 33 тис. пудів. Усі вони були споруджені або придбані товариствами переважно за власні кошти18. Кредитним то- вариствам, які вели хлібну експортну торгівлю, доводилося працювати в непростих умо- вах. Вони могли конкурувати з посередниками першого й другого ступеня, але були без- силими перед великими експортними фірмами, які залишалися головними покупцями збіжжя в сільських виробників. У зв’язку з цим постає питання про стійкість кредитних кооперативів, що займалися хлібною торгівлею та розміри їх прибутків і можливих збит- ків. Про це частково свідчать дані таблиці 4. Таблиця 4. Розміри прибутків і збитків хліботорговельних кооперативів у 1913 р.19 Кооперативне товариство Реалізовано пудів Залишок або перевитрата (руб.) Карлівське Песливське Покровське Новобузьке Піщанське 95 000 28 189 14 000 210 500 35 181 +246 –163 +169 +1371 –480 15 Виноградов Н.А. Доклад на 50-й очередной сессии. Черниговская земская неделя. 1914. 21 марта. С. 9; Черни- говская земская неделя. 1914. 27 июня. С. 15. 16 Жиленкова І.М. Вплив агрокультурної діяльності сільськогосподарських товариств України на розвиток зов- нішньої торгівлі (початок ХХ ст.). International Scientific Journal EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERA- TION: researcharticles / Responsible editors: Tonkyh S., Pryhodko N., Mintz A. Hamilton, Canada: Accent Graphics Communications, 2015. Vol. 10. P. 17–21. 17 Цибуленко Г.В. Кредитна кооперація на півдні України в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України». Дніпропетровськ, 1997. С. 15–25. 18 Кулыжный А.Е. Может ли русский земледелец выгодно продавать свой хлеб? Москва, 1913. С. 86–90. 19 Черниговская земская неделя. 1914. 27 июня. С. 17. Сіверянський літопис. 2023. № 3 90 Наведені дані свідчать, що хлібна торгівля була досить ризикованою. Три товариства із зазначених у таблиці мали позитивний баланс від своїх хлібних операцій, а два – від’єм- ний. Найкращими результатами вирізнялося Новобузьке товариство, котре характеризува- лося значними обсягами хлібного збуту в 1913 р. – 210500 пудів. Перші кредитні спілки виникли на поч. ХХ ст. та особливого розмаху набули в роки Першої світової війни, коли російський уряд змушений був зняти обмеження на їх засну- вання, оскільки від цього певною мірою залежало забезпечення продовольством багато- мільйонної армії. Наприкінці 1915 р. в імперії функціонувало 25 великих кредитних спі- лок, які об’єднали 1230 установ дрібного кредиту. А в березні 1916 р., за даними «Вестни- ка мелкого кредита», налічувався вже 61 спілка (із них лише 3 було в межах азійської Ро- сії), серед яких 10 губернських об’єднань, 16 повітових і 18, що охоплювали своєю діяль- ністю декілька повітів20. Найбільшою інтенсивністю кооперативно-спільчанське будівництво відзначилося в Україні та деяких прилеглих губерніях, що тяжіли до чорноморсько-азовських портів. До вже наявних Київського, Кубанського, Мелітопольського, Єлисаветградського, Переяс- лавського, Подільського та інших приєдналися ще Харківський, Полтавський, Житомир- ський та ін. Згодом, на поч. ХХ ст. в Україні було створено широку мережу кредитних і ощадно-позичкових кооперативів, засновувалися потужні об’єднання – спілки. Таким чином, діяльність кооперативних організацій залежала від багатьох факторів: економічного розвитку губерній, рівня організації зовнішньої торгівлі, темпів проведення капіталістичних реформ, митної та тарифної політики уряду Російської імперії, рівня під- приємництва, відповідної атмосфери, у якій перебувало суспільство. References Farenii, I. (2008). Kooperatyvnyi rukh u Naddniprianskii Ukraini v dr. pol. ХIХ – na poch. ХХ st.: mo- nohrafiia [The cooperative movement in Naddniprianshchyna Ukraine in the second half of the 19th – the early 20th c.: monograph]. Cherkasy, Ukraine. Mykhailyk, A. (2010). Kooperatyvnyi rukh na Podilli i tovarno-hroshovyi obih kraiu na pochatku XX st. [The cooperative movement in Podillia and the commodity and money circulation of the region in the early 20th c.]. Vinnytsia, Ukraine. Temirova, N. (2004). Pomishchyky v Ukraini v 1861–1917 rr.: sotsialno-ekonomichna evoliutsiia [Landlords in Ukraine in 1861–1917: socio-economic evolution]. Donetsk, Ukraine. Tsybulenko, H. (1997). Kredytna kooperatsiia na pivdni Ukrainy v kintsi ХIХ – na poch. ХХ st. [Cre- dit cooperatives in southern Ukraine in the late 19th – the early 20th c.]. Dnipropetrovsk, Ukraine. Vlasenko, V. (1998). Kredytna kooperatsiia Livoberezhnoi Ukrainy dr. pol. XIX – poch. XX st. [Credit cooperatives of the Left-Bank Ukraine in the second half of the 19th – the early 20th c.]. Kharkiv, Ukraine. Пилипенко Олександр Євгенійович – доктор історичних наук, професор, професор кафедри гуманітарних дисциплін Національного університету харчових технологій (вул. Володимирська, 68, м. Київ, 01001, Україна). Pylypenko Oleksandr – doctor of historical sciences, professor, professor of department of humanity courses of the National university of food technologies (68 Volodimirska Str., Kyiv, 01001, Ukraine). E-mail: pylypenko08@ukr.net ACTIVITIES OF COOPERATIVE ORGANIZATIONS IN UKRAINIAN REGIONS IN THE FIELD OF FOREIGN TRADE IN THE END OF THE 19th – THE BEGINNING OF THE 20th c. The purpose of the investigation is to study the history of the emergence and activities of cooperative organizations in the field of foreign trade of the Ukrainian provinces of the Russian Empire at the end of the 19th – the beginning of the 20th c., to analyze the dynamics and trends of their development; clarifying the place and role of Ukrainian lands in the overall imperial structure of export-import relations; determi- ning the dependence of state regulation in this area on local economic specifics and priorities of regional business circles. The research methods were selected in accordance with the goal on the basis of the prin- ciples of objectivism and scientificity. The method of analysis and deduction was mainly used to interpret archival sources. scientific novelty of the work is that the following leading prerequisites for the operation of cooperatives are singled out: historical, geographical, financial, demographic, social. Attention is focu- sed on the importance of this type of activity of cooperative organizations in the cities and towns where they worked. The main factors that determined the qualitative and quantitative characteristics of cooperati- ve organizations at the end of the 19th – the beginning of the 20th c. were studied: socio-political, socio-eco- nomic, household and other. It is proved that these prerequisites and factors had a significant impact on the formation of the leading trends in the development and activities of Ukrainian cooperatives in the post- reform period. The main periods of activity of cooperative organizations are allocated. Certain types of 20 Южно-русская сельскохозяйственная газета. 1916. 22 апреля. С. 3. Siverian chronicle. 2023. № 3 91 economic activity are characterized. The tendencies and content of these activities in the context of reforms and socio-economic development of the country are traced. Based on the use of historical-pedagogical personalistics as a basic theoretical approach, the cultural and organizational mission of these outstanding figures was revealed in the scientific study. It is noted that the second half of the 19th – the beginning of the 20th c. were characterized not so much directly by the acti- vities of big capital, but also by peasant organizations. As a result of studying the activities of cooperatives of Kyiv, Kharkiv, Podilsk and other provinces the main trends in the development of agricultural societies were determined. It is concluded that the activity of cooperative organizations depended on many factors: the economic development of the provinces, the level of organization of foreign trade, the pace of reforms, the appropriate in which the society existed. Key words: Trans-Dnieper Ukraine, cooperatives, credit societies, business activity, economic develop- ment, public. Дата подання: 3 травня 2023 р. Дата затвердження до друку: 5 червня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Пилипенко, О. Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. Сіверянський літопис. 2023. № 3. С. 85–91. DOI: 10.58407/litopis.230307. Цитування за стандартом APA Pylypenko, О. (2023). Diialnist kooperatyvnykh orhanizatsii ukrainskykh hubernii u haluzi zovnishnoi torhivli naprykintsi ХIХ – na pochatku ХХ st. [Activities of cooperative organizations in Ukrainian regions in the field of foreign trade in the end of the 19th – the beginning of the 20th c.]. Siverianskyi litopys – Sive- rian chronicle, 3, P. 85–91. DOI: 10.58407/litopis.230307.

Діяльність кооперативних організацій українських губерній у галузі зовнішньої торгівлі наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge