Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.
Метою розвідки є вивчення iсторiї виникнення та дiяльності земств та ciльськогосподарських
 товариств, їх участь в експортi аграрної продукції з українських губерній Російської імперії наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст., аналіз з’ясування місця і ролі українських земель у загальноімперській&#x...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199730 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 45-56. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860125810440011776 |
|---|---|
| author | Пилипенко, О. |
| author_facet | Пилипенко, О. |
| citation_txt | Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 45-56. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Метою розвідки є вивчення iсторiї виникнення та дiяльності земств та ciльськогосподарських
товариств, їх участь в експортi аграрної продукції з українських губерній Російської імперії наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст., аналіз з’ясування місця і ролі українських земель у загальноімперській
структурі експортно-імпортних відносин; визначення залежності державного регулювання у цій
сфері від місцевої господарської специфіки та пріоритетів регіональних підприємницьких кіл.
Методи дослідження добиралися відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивізму та науковості. Переважно використовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації архівних джерел. Наукова новизна полягає в тому, що виокремлено такі провідні передумови діяльності земств та сільськогосподарських товариств: історичні, географічні, фiнансовi, освiтнi, демографічні, соціальні. Акцентовано на значенні цього виду діяльності земств і сільськогосподарських товариств у повiтах та селищах, де вони працювали. Досліджено основнi види дiяльностi
земств та сільськогосподарських товариств, головні чинники, що визначали якісні й кількісні характеристики наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст.: соціально-політичні, соціально-економічні, господарські. Доведено, що зазначені передумови та чинники справили значний вплив на формування провідних тенденцій розвитку та діяльності українських сільськогосподарських товариств у пореформений період. Виділено основні періоди діяльності земств та сільськогосподарських товариств.
Охарактеризовано окремі види господарської діяльності. Простежено тенденції та зміст цієї діяльності в контексті проведення земської реформи і суспільно-економічного розвитку країни.
Зазначено, що кінець ХІХ – поч. ХХ ст. характеризувалися не тільки безпосередньо діяльністю
великого капіталу, але й селянських організацій. У результаті вивчення діяльності земств Київської, Харківської, Подільської та інших губерній визначено головні тенденції розвитку громадських
організацій. Зроблено висновок, що діяльність сільськогосподарських товариств залежала вiд багатьох факторiв: економічного розвитку губернiй, рiвня органiзацiї зовнiшньої торгiвлi, темпiв
проведення економiчних реформ.
The purpose of the investigation is to study the history of the emergence and activities of zemstvos and
agricultural societies, their participation in the export of agricultural products from the Ukrainian provinces
of the Russian Empire in the late 19th – the early 20th c., to analyze the place and role of Ukrainian
lands in the general structure of export-import relations; to determine the dependence of state regulation in
this area on local economic specifics and priorities of regional business circles.
The research methods were selected in accordance with the set goal on the basis of the principles of
objectivity and science. The method of analysis and deduction was mainly used to interpret archival sources.
Scientific novelty of the work is that the following leading preconditions for the activity of zemstvos
and agricultural societies are singled out: historical, geographical, financial, educational, demographic,
social. Attention is focused on the importance of this type of activity of zemstvos and agricultural societies
in the counties and villages where they worked. Investigated the main types of activity of zemstvos and
agricultural societies, the main factors that determined qualitative and quantitative characteristics at the
end of the 19th – the beginning of the 20th c.: socio-political, socio-economic, economic. It is proved that
the specified preconditions and factors had a significant impact on the formation of leading trends in the
development and activity of Ukrainian agricultural societies in the post-reform period. The main periods of
activity of zemstvos and agricultural societies are highlighted. Certain types of economic activity are
characterized. The tendencies and content of these activities in the context of the zemstvo reform and socioeconomic
development of the country are traced.
It is noted that the end of the 19th – the beginning of the 20th c. were characterized not so much directly
by the activities of big capital, but also by peasant organizations. As a result of studying activities of
zemtvos of Kyiv, Kharkiv, Podillia and other province, the main trends in the development of agricultural
societies have been identified. It is concluded that activity of agricultural societies depended on many factor:
the economic development of province, the level of organization of foreing trade, and the pace of economic
reforms.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:42:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2023. № 4
45
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
УДК 339.5(477:(47+57))89«1890/1914»
Олександр Пилипенко
•
УЧАСТЬ ЗЕМСТВ ТА СIЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ
НАДДНIПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ОРГАНIЗАЦIЇ
ЗОВНIШНЬОЇ ТОРГIВЛI АГРАРНОЮ ПРОДУКЦIЄЮ
наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст.
DOI: 10.58407/litopis.230404
© О. Пилипенко, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000260969433
Метою розвідки є вивчення iсторiї виникнення та дiяльності земств та ciльськогосподарських
товариств, їх участь в експортi аграрної продукції з українських губерній Російської імперії напри-
кінці ХІХ – поч. ХХ ст., аналіз з’ясування місця і ролі українських земель у загальноімперській
структурі експортно-імпортних відносин; визначення залежності державного регулювання у цій
сфері від місцевої господарської специфіки та пріоритетів регіональних підприємницьких кіл.
Методи дослідження добиралися відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивіз-
му та науковості. Переважно використовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації ар-
хівних джерел. Наукова новизна полягає в тому, що виокремлено такі провідні передумови діяль-
ності земств та сільськогосподарських товариств: історичні, географічні, фiнансовi, освiтнi, де-
мографічні, соціальні. Акцентовано на значенні цього виду діяльності земств і сільськогосподар-
ських товариств у повiтах та селищах, де вони працювали. Досліджено основнi види дiяльностi
земств та сільськогосподарських товариств, головні чинники, що визначали якісні й кількісні ха-
рактеристики наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст.: соціально-політичні, соціально-економічні, госпо-
дарські. Доведено, що зазначені передумови та чинники справили значний вплив на формування про-
відних тенденцій розвитку та діяльності українських сільськогосподарських товариств у порефор-
мений період. Виділено основні періоди діяльності земств та сільськогосподарських товариств.
Охарактеризовано окремі види господарської діяльності. Простежено тенденції та зміст цієї ді-
яльності в контексті проведення земської реформи і суспільно-економічного розвитку країни.
Зазначено, що кінець ХІХ – поч. ХХ ст. характеризувалися не тільки безпосередньо діяльністю
великого капіталу, але й селянських організацій. У результаті вивчення діяльності земств Київ-
ської, Харківської, Подільської та інших губерній визначено головні тенденції розвитку громадських
організацій. Зроблено висновок, що діяльність сільськогосподарських товариств залежала вiд ба-
гатьох факторiв: економічного розвитку губернiй, рiвня органiзацiї зовнiшньої торгiвлi, темпiв
проведення економiчних реформ.
Ключові слова: Наддніпрянська Україна, земства, сільськогосподарські товариства, підприєм-
ницька діяльність, аграрна продукція, організації агрономів, експорт, економічний розвиток, гро-
мадськість.
Реформи 1861–1867 рр. та революційні події 1905–1907 рр. не призвели до конфіскації
поміщицького землеволодіння, на що покладало великі сподівання селянство. Для правля
чої в Російській імперії верхівки, тісно пов’язаної з великим землеволодінням економіч
ними та політичними інтересами, такий шлях був неприпустимим. Унаслідок цього кар
динальні питання землевпорядкування після указу від 9 листопада 1906 р. поступово
спрямовувалися в русло еволюційного розвитку. Однак більшість проблем у політичній,
правовій і соціальноекономічній сферах не було вирішено, адже життєвий рівень україн
ців залишався низьким1.
Варто зазначити, що розрахунки урядових кіл і почасти громадськості на те, що столи
пінське землевпорядкування стане панацеєю вирішення ледве не всіх проблем у сільсько
1 Горно-заводское дело. 1913. № 21. С. 7313–7333.
Сіверянський літопис. 2023. № 4
46
му господарстві, не справджувалися. Країни Західної Європи за врожайністю зернових
культур значно переважали Російську імперію. Про ставлення держави до агрономічної
науки можна судити на основі даних про чисельність агрономічного персоналу. Так, у
1909 р. на величезних просторах Російської імперії налічувалося 2541, а в 1911 р. – 5185
агрономів. Із них урядових було 1581, а громадських – 36042. Забезпечення українських
губерній фахівцями сільського господарства наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Чисельність громадсько-агрономічних працівників в українських губерніях у 1909–1910 рр.3
Губернія 1909 р. 1910 р. Приріст
Київська
Чернігівська
Полтавська
Харківська
Катеринославська
Херсонська
Таврійська
149 55
109
130
67
78
43
– 72
160
140
107
100
56
– 17
51
10
40
22
13
Загалом 631 635 153
Загальна чисельність агрономічного персоналу (агрономів, інструкторів, сільськогос
подарських старост та ін.) на 1 січня 1913 р. становила 7270 осіб4. Важливим важелем для
підйому продуктивності сільського господарства могли стати насамперед інвестиції дер
жави в цю галузь економіки. Тому досить цікавими можуть бути бюджетні витрати голов
ного землеробського відомства на агрокультурні заходи. У наступні роки фінансування
поліпшувалося. У зв’язку з цим часопис Харківського губернського товариства сільського
господарства зазначав, що бюджетні витрати Департаменту землеробства, які зростали,
сприяли розвитку громадської агрономії, зокрема земських агрокультурних заходів, роз
гортанню мережі дослідницьких установ і сільськогосподарської освіти5.
Так, К. Маньковський зазначав, що на утримання комітету і землевпорядкувальних ко
місій та на грошову допомогу при землевпорядкуванні протягом 1907–1911 рр. було ви
трачено 58549 тис. руб.6 У загальному підсумку шість українських губерній одержали від
Департаменту землеробства 1545,7 тис. руб. Поміж земствами і сільськогосподарськими
товариствами, з одного боку, та місцевими урядовими агентами й відомчими установами,
з другого, ці кошти було розподілено вкрай нерівномірно. Останні одержали в Катерино
славській губернії 62,4% департаментського фінансування, Таврійській – 80,3%, Чернігів
ській – 37,5%, Херсонській – 41,7%, Харківській – 37,1%, Полтавській – лише 18%.
Щодо місцевого самоврядування, то у сприятливішому становищі опинилися земства
Полтавщини, Чернігівщини й частково Харківщини. Помітніше урядове субсидування
отримали сільськогосподарські товариства Полтавської та Харківської губерній. Разом
місцеві агенти й відомчі урядові установи шести українських губерній одержали в 1911 р.
750,2 тис. руб., а земства та сільськогосподарські установи – 739,4 тис. руб., або менше
від перших лише на 10,8 тис. руб.7 Саме ці фінансові засоби й спрямовувалися на агро
культурні заходи в сільському господарстві. В абсолютних цифрах витрати на землевпо
рядкування збільшилися за сім років (1903–1910 рр.) з 1296 до 20015 тис. руб. (1544,36%);
на сільськогосподарську освіту – з 2077 до 3360 тис. руб. (61,17%); на меліорацію – з 786
до 2071 тис. руб. (163,48%); на інші галузі агрокультурної політики – з 2357 до
4453 тис. руб. (88,92%)8.
Ставлення окремих губернських і повітових земств до урядової аграрної політики було
різним, але загалом ці органи місцевого самоуправління не бажали «злитися» з держав
ним курсом, визначеним указом від 9 листопада 1906 р. Ряд українських губернських
земств, зокрема, харківське та катеринославське, наполягали на необхідності введення
своїх представників до складу агрономічних нарад землевпорядних комісій і, хоча й не
надто рішуче, висловлювали своє бажання стати господарями у сфері агрокультурної по
літики. Обласний з’їзд представників земств і сільських господарів у Катеринославі, який
2 Кириченко И. Агрономический персонал в России и в Харьковской губернии. Южно-русская сельскохозяйст-
венная газета. 1913. 17 января.
3 Южно-русская сельскохозяйственная газета. 1912. 9 февраля.
4 Черниговская земская неделя. 1914. 7 марта.
5 Южно-русская сельскохозяйственная газета. 1915. 5 ноября.
6 Маньковский К.Г. Итоги землеустройства. Агрономический журнал: Издание Харьковского общества сельско-
го хозяйства. Харьков, 1913. Кн. 1. С. 112.
7 Сперанский Н. Местная самодеятельность и бюджет департамента земледелия. Агрономический журнал. Харь
ков, 1913. Кн. 1. С. 92.
8 Lindner R. Unternehmer und Stadt in der Ukraine, 1860–1914. Berlin: UVK, 2006. В. 7–8.
Siverian chronicle. 2023. № 4
47
відбувся у вересні 1910 р., проголосив, що надання агрономічної допомоги є завданням
земств і громадських організацій9. Під тиском громадськості уряд лавірував і неодноразо
во заявляв про свою згоду передати агрономічну допомогу населенню земствам. Однак
подібні плани були не зовсім щирими, адже навіть коли уряд формально погодився пере
дати агрономічну допомогу в районах землевпорядкування земствам, то зберіг за собою
нагляд і керівництво за цією діяльністю через особливі наради при губернських землевпо
рядних комісіях. Окрім того, в економічні й сільськогосподарські наради при земських
управах було введено агрономів10. Із цією метою паралельно із земською створювалася
землевпорядна агрономічна організація. У зв’язку з цим Київський сільськогосподарський
з’їзд, що працював у вересні 1913 р., розглянувши питання про взаємовідносини земства й
уряду в наданні агрономічної допомоги землеробському населенню, зазначив у своїй ре
золюції, «що вся агрономічна допомога на місцях має зосереджуватися в руках земств, а
там, де їх немає, – у руках місцевих громадських організацій»11.
На цьому тлі й проходила робота земств та інших громадських організацій щодо
надання агрономічної допомоги землеробському населенню. Зокрема, на Полтавщині
агрономічні служби стимулювали розвиток травосіяння для розширення кормової бази
тваринництва. На просторі цієї губернії за час існування агрономічної організації було
відкрито показових ділянок: під люцерною – 9110, викою – 882, конюшиною – 178, мога
ром – 62, сорго – 55, сумішшю лугових трав – 50 і стоколосом безостим – 1812. Про фінан
сові можливості земств України в цій сфері можна судити на основі даних таблиці 2.
Таблиця 2
Розміри витрат земств українських губерній
на сільськогосподарські й економічні заходи у 1913 р.13
Губернія Витрати (тис. руб.) % до кошторису губернських витрат
Полтавська
Харківська
Київська
Катеринославська
Херсонська
Чернігівська
Подільська
Таврійська
Волинська
1635,4
1436,2
1397,2
1248,3
801,7
794,2
555,6
324,6
300,1
12,8
9,6
13,0
8,5
7,3
10,2
6,2
5,0
5,7
Разом 8493,3 –
Прагнення і зусилля головного землеробського відомства щодо збереження свого
контролю за агрокультурною діяльністю мали свої результати. Про це свідчить його спів
робітництво, наприклад, із губернським земством Полтавщини після створення в 1909–
1910 рр. дільничної агрономічної організації. Поперше, земство формально надавало аг
рономічну допомогу всьому землеробському населенню, без виокремлення тих чи інших
форм володіння землею. Подруге, в міру виникнення за сприяння землевпорядних комі
сій та Селянського поземельного банку господарств одноосібного володіння, тобто хутір
ських і відрубних, агрономічна допомога мала надаватися переважно саме їм. Потретє,
інтереси урядової аграрної політики виявилися в тому, щоб, у разі можливості, як агроно
мічна допомога, так і всі показові заходи, були наближені до землевпорядної території та
її окремих пунктів.
Незважаючи на те, що деякі положення цієї угоди між урядом і земством Полтавщини
не були виразно окреслені, землевпорядна агрономічна організація по суті злилася із зем
ською. Керівництво справою в губернії перейшло до земських органів, а за землевпоряд
ними залишилася контролювальна роль14. Фінансування більшості таких агрономічних за
ходів, як розвиток дільничної організації, поширення сільськогосподарських знань, об
лаштування показових полів та ділянок, прокатних пунктів сільськогосподарських машин
і знарядь праці, злучних пунктів у скотарській галузі тощо, мало забезпечуватися за раху
нок спеціального землевпорядкувального кредиту. Тільки на утримання агрономічного
персоналу землевпорядним відомством було асигновано 74 тис. руб., що сприяло вирі
шенню низки організаційних завдань. Роль губернського земства показана в таблиці 3.
9 Александрович М. Вопросы организационного строительства общественной агрономии на губернских агроно
мических совещаниях. Агрономический журнал. Харьков, 1914. Кн. 2. С. 69–91.
10 Там само. С. 69–91.
11 Там само. С. 74.
12 Иващуков Ф. Возникновение агрономической работы и рост показательных мероприятий. Вестник Хороль-
ского общества сельского хозяйства. 1914. № 1/2. С. 5–11.
13 Агрономический журнал. Кн. 2. С. 149–150. (86–150).
14 Агрономический журнал. Харьков, 1913. Кн. 4. С. 117. (32–119).
Сіверянський літопис. 2023. № 4
48
Таблиця 3
Агрономічна допомога землеробському населенню
від Полтавського губернського земства у 1911 р.15
Повіт
Ч
и
се
л
ь
н
іс
ть
аг
р
он
ом
ів
Ч
и
се
л
ь
н
іс
ть
аг
р
он
ом
іч
н
и
х
ст
ар
ос
т
Ч
и
се
л
ь
н
іс
ть
хл
іб
ор
об
сь
к
и
х
го
сп
од
ар
ст
в
У
т
ом
у
ч
и
сл
і
зе
м
л
ев
л
аш
то
в
а
н
и
х
Ч
и
се
л
ь
н
іс
ть
го
сп
од
ар
ст
в
н
а
од
н
ог
о
аг
р
он
ом
а
П
л
ощ
а
п
ос
ів
у
в
д
ес
я
ти
н
ах
С
ер
ед
н
ій
р
оз
м
ір
д
іл
я
н
к
и
аг
р
он
ом
а
в
д
ес
я
ти
н
ах
С
ер
ед
н
ій
р
оз
м
ір
д
іл
я
н
к
и
аг
р
он
ом
а
у
к
в
.
в
ер
ст
ах
Костянтиноградський 10 16 31965 12869 1230 541285 54280 520
Золотоніський 5 8 29099 7221 2238 394254 78850 640
Кременчуцький 5 4 23471 6573 2608 310572 62110 600
Гадяцький 5 – 17588 748 3518 222538 44500 430
Полтавський 5 1 22285 2922 3714 306709 61340 590
Хорольський 5 1 22561 2722 3760 296230 59230 570
Пирятинський 4 1 22646 931 4529 296123 74030 710
Лохвицький 3 1 19175 745 4794 244060 81350 780
Зеньківський 3 – 15239 155 5079 205924 68640 660
Миргородський 3 1 20616 894 5129 252644 84210 810
Лубенський 3 – 16988 845 5668 220072 73360 700
Роменський 3 – 19224 113 6408 237714 79230 640
Кобиляцький 4 – 26057 2509 6516 329017 82270 790
Прилуцький 3 1 26365 834 6591 287222 95740 920
Переяславський 3 – 25044 877 8348 374344 124780 1200
Загалом 64 34 338323 41031
середній
3452
4518708
середній
70605
середній
678
Наведені дані показують, що кожен повіт у Полтавській губернії мав щонайменше
трьох земських агрономів, а в Костянтинівському повіті, де землевпорядкування досягло
найбільших успіхів, у 1911 р. їх було десятеро. Загалом на одного агронома припадало в
середньому 3452 господарства, що було недостатньо для їх повноцінного обслуговування.
Із наведених цифр зрозуміло, що надати повноцінну агрономічну допомогу всім хлібороб
ським господарствам (338323 одиниці) губернській організації Полтавщини було не під
силу. Саме тому вона й поступилася головному землеробському відомству в принципово
му питанні щодо рівномірного обслуговування всього землеробського населення губернії.
Надання агрономічної допомоги малоземельним господарствам залишалося надзви
чайно актуальним завданням. Це питання розглядалося, зокрема, у доповіді агронома
О. Мініна на секції громадської агрономії під час роботи Всеросійського сільськогоспо
дарського з’їзду в Києві (1913 р.). Доповідач звернув увагу на те, що агрономія зосереди
ла центр своєї діяльності на допомозі забезпеченим землею прошаркам селян. Тим часом
становище малоземельних господарств погіршувалося, особливо під час розверстання зе
мель і розширення столипінського землевпорядкування, що позбавляло їх загального ко
ристування угіддями для випасу домашньої худоби16. З урахуванням цього, частина учас
ників з’їзду, серед яких переважали представники земських агрономічних організацій, на
голошувала на тому, що підняття продуктивності дрібних господарств за допомогою
агрокультурних заходів можливе тільки в разі їх об’єднання в сільськогосподарські ко
оперативи. Пропонувалося для підвищення продуктивності дрібних господарств практи
кувати спеціальні агрокультурні заходи, надаючи особливого значення поліпшенню умов
земельної оренди17.
Заслуговує на увагу діяльність земських агрономічних організацій щодо надання допо
моги землеробському населенню по інших губерніях. Так, на Чернігівщині напередодні
Першої світової війни функціонувало щонайменше 66 агрономічних ділянок, із них 20
утримувалися на кошти землевпорядного відомства і 46 – спільно Департаментом земле
робства та земствами. Як і на Полтавщині, надмірне навантаження на агрономічний пер
сонал не давало йому змогу повноцінно здійснювати агрокультурні заходи для підвищен
ня продуктивності всіх землеробських господарств. Про це можна судити з таких фактів:
розмір агрономічної ділянки становив у середньому 72000 дес., а середній роз’їзний ра
діус – 26,5 верст, на одну ділянку загалом припадало 38 селищ і 5400 дворів.
15 Агрономический журнал. Харьков, 1913. Кн. 4. С. 118.
16 Агрономический журнал. Харьков, 1913. Кн. 7. С. 119. (60–121).
17 Там само. С. 121.
Siverian chronicle. 2023. № 4
49
На поч. 1914 р. в повітах губернії налічувалося 66 агрономів, 40 агрономічних старост,
14 інструкторів із садівництва, 4 – з тваринництва та молочного господарства, 7 – спеціа
лістів з луківництва. Сільськогосподарські знання поширювалися на спеціальних курсах,
шляхом лекцій і бесід. Довгострокові районні курси у 1913 р. організувала губернська
землевпорядна комісія в Чернігові, а губернське земство – у м. Бобровиці. Окрім того, у
повітах діяли 29 короткострокових курсів18.
Значної популярності серед дорослого населення набули сільськогосподарські курси,
організовані чернігівським губернським земством упродовж 1908–1914 рр. у таких містах,
як Ніжин, НовгородСіверський, Борзна, Новозибків, Стародуб, Бобровиця, Слобідка. Тут
сільськогосподарськими знаннями оволодівали сільські господарі, учителі, представники
різних ремесел. Із 377 курсистів 181 особа займалася винятково сільським господарст
вом19. Серед них були безземельні й малоземельні господарі, але більшість становили ті,
хто володів ділянками від 5 до 10 дес. і від 10 до 20 дес. Найбільший інтерес викликає, на
наш погляд, склад курсистів за формами землеволодіння (див. табл. 4).
Таблиця 4
Склад слухачів сільськогосподарських курсів Чернігівського губернського земства
(за формами землеволодіння)20
Місто Рік
Подвірники Общинники
Хуторяни й
відрубники
Подвірно-
відрубники
Чисель-
ність %
Чисель-
ність %
Чисель-
ність %
Чисель-
ність %
Ніжин 1908 34 72,4 – – 9 19,1 4 8,5
Новгород
Сіверський
1909 18 56,2 – – 4 12,1 10 31,2
Борзна 1910 40 71,4 1 1,8 15 26,8 – –
Стародуб 1912 32 64,0 – – 4 8,0 13 28
Бобровиця 1913 47 77,0 8 13 6 10 – –
Слобідка 1914 35 83,3 2 4,8 3 7,1 2 4,8
Статистика свідчить, що серед слухачів сільськогосподарських курсів у всіх містах пе
реважали подвірники. Найбільше їх було на слобідських курсах (83,3%) і найменше – на
новгородсіверських (56,2%). Общинників була мінімальна кількість, або не було взагалі,
за винятком м. Бобровиці. Відсоток хуторян і відрубників становив: на борзненських кур
сах 26,8%, ніжинських – 19,1%, в інших містах їх частка не перевищувала 12,1%. Відсо
ток слухачів із мішаною подвірновідрубною формою володіння був значним на новго
родсіверських (31,2%) і стародубських (28%) курсах.
Чернігівське губернське земство активно поширювало сільськогосподарські знання се
ред населення й за допомогою друкованого слова. Тільки в 1913 р. по повітах було розі
слано близько 75000 різних брошур. Проте чи не найважливішим напрямом у діяльності
чернігівського земства стала організація показових полів і ділянок. Їх чисельність у
1913 р. досягла 3654, у середньому – 64 ділянки на кожного агронома. У південних пові
тах губернії, на показових полях і ділянках практикувалося чотирипілля: пар–озимина–
просапні культури–яровина. У північних повітах переважало семипілля: пар–озимина–
просапна яровина– конюшина–конюшина–яровина.
Агрономічна культура охоплювала й питання щодо поширення сільськогосподарської
техніки для підвищення продуктивності землеробських господарств, застосування нових
технологій під час обробітку ґрунтів, селекції насіння та у тваринницькій галузі. Для вирі
шення цих завдань у губернії напередодні Першої світової війни функціонувало 200 про
катних і зерноочисних пунктів, організованих земством. Кількість землеробських машин і
знарядь праці в них становила 1349 одиниць, у тому числі 351 плуг і борона, 253 культи
ватори, 211 сівалок, 93 трієри, 250 сортувалень, 40 молотарок, 25 корморізок, 73 знаряддя
праці у луківництві. Кожен трієр очищував від сміття в середньому 1200 пудів зернових
культур, сортувальня – 500 пудів, рядкова сівалка обслуговувала 17 дес. земельної площі.
Трієри зерноочисних пунктів обслуговували 400 селищ Чернігівщини.
Ці та інші заходи в агрокультурній галузі проводилися завдяки зростаючим асигну
ванням земств Чернігівської губернії, які становили в 1911 р. 83514 руб., у 1912 р. –
159052 руб., у 1913 р. – 127095 руб.21 Подібну роботу проводили земства інших губерній.
У 1913 р. бюджет агрономічної організації Херсонщини становив 625902 руб. Ця сума
18 Черниговская земская неделя. 1914. 7 февраля.
19 Южно-русская сельскохозяйственная газета. 1914. 6 февраля.
20 Там само.
21 Черниговская земская неделя. 1914. 7 февраля.
Сіверянський літопис. 2023. № 4
50
визначилася асигнуваннями губернського земства – 151991 руб., повітових земств –
247745 руб. і урядовими субсидіями – 226166 руб. На сільськогосподарську освіту гу
бернське земство виділило 81851 руб., а уряд – 72528 руб. Основою агрономічної діяль
ності тут стала дільнична агрономія22.
Свої особливості щодо надання агрономічної допомоги землеробському населенню
були на теренах Правобережної України. У цьому регіоні земства, як органи місцевого са
моуправління, з’явилися значно пізніше, у роки, що передували Першій світовій війні.
Отже, агрокультурні заходи в сільському господарстві на перших порах стали справою
місцевої адміністрації та громадських організацій. У 1884 р. на Правобережжі, зокрема в
Подільській губернії, ще домінувала трипільна система господарювання, як у поміщиків,
так і селян. Перехід від застарілого трипілля до більш продуктивних багатопільних сис
тем у польовому господарстві ледве започатковувався (і лише в окремих поміщицьких ма
єтках). Родючість землі на більшій території краю, висока вартість оренди та відсутність
новітніх технологій у землеробстві – усе це не давало права вести господарство передови
ми способами. Проте через два десятиліття ситуація в землеробстві цього регіону трохи
змінилася. Водночас було названо й причини такого консерватизму: третє поле (толока)
слугує їм для випасу худоби через нестачу пасовищ. Згодом змінити цю ситуацію можли
во шляхом розселення селян по хуторах або виділення кожному господареві в його власне
розпорядження певної кількості польової землі. Окрім того, урядовий агроном Київської
губернії Терський і мирові посередники Лазаревич і Тригубов улаштували з просвітниць
кою метою для сільського господарства спеціальні школи. «У цьому я переконався осо
бисто, оглянувши їх», – констатував генералгубернатор. Зазначені школи робили земле
робському населенню велику послугу. Поряд із теоретичними знаннями тут надавалася
практична допомога шляхом організації показових дослідницьких полів, садів, городів,
зразкових пасік тощо23.
Наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. сільськогосподарські школи поширилися в різних ра
йонах Правобережної України. Деякі з них було засновано під егідою навчальних закла
дів, інші існували за рахунок коштів приватних осіб. Зокрема, Мошногородищенська сіль
ськогосподарська школа першого розряду в Черкаському повіті була облаштована земле
власником і цукрозаводчиком М. Балашовим24.
У с. Ставки Радомишльського повіту член Державної ради В. Піхно заповів під сіль
ськогосподарську школу маєток із землею та будівлями. Пізніше школа стала відома як
Ставківські сільськогосподарські класи. Сільськогосподарські знання серед населення по
ширювали й працівники Золотопольського сільськогосподарського училища, сільськогос
подарського відділення при народній школі в Тальнівському маєтку графа Шувалова на
Уманщині, Зозулинської школи домогосподарства в Бердичівському повіті, Звонківських
сільськогосподарських класів у Київському повіті. Водночас агрономічні структури на
працьовували для землеробського населення рекомендації, які мали сприяти підвищенню
продуктивності господарств. Найважливішими їх складовими були такі: поширення сіль
ськогосподарських знань шляхом видання популярних брошур, організації читань, співбе
сід щодо користі зразкових полів; використання кредиту та досягнень селекції для розве
дення елітної худоби; преміювання кращих господарств для стимулювання загального
розвитку; сприяння селянам у справі придбання землеробської техніки шляхом організації
районних сільськогосподарських складів; надання населенню інформації про рівень цін на
сільськогосподарську продукцію на світовому продовольчому ринку; створення сільсько
господарських товариств та ін.25 Подібні заходи згодом набули більш системного характе
ру.
Зокрема, агрономічна нарада при губернській землевпорядній комісії напрацювала ряд
відповідних заходів, поклавши їх виконання на повітові землевпорядні комісії й засновані
при них агрономічні наради. Виконавцями рішень останніх стали повітові агрономи та їх
помічники – агрономічні старости, а також деякі священники, учителі народних шкіл та
ін. На здійснення всіх заходів у 1909 р. асигновано 48284 руб. Завдяки цьому, агрокуль
турними заходами було охоплено польове господарство, скотарство, плодівництво і го
родництво, виноградарство та ін. У губернаторському звіті також указувалося, що для
ознайомлення землеробського населення регіону організовувалися показові поля й ділян
ки, проводилися співбесіди щодо впровадження нових технологій, поширювалися відпо
відні брошури й листки. Окрім того, хліборобське населення забезпечувалося елітними
22 Агрономический журнал. Харьков, 1913. Кн. 5. С. 127–128.
23 Центральний державний історичний архів у м. Києві (далі – ЦДIAK) Ф. 442. Оп. 704. Спр. 47. Об улучшении
сельскохозяйственной промышленности в ЮгоЗападном крае, 1905–1910 гг., Арк. 21. (367 арк.).
24 ЦДIAK. Ф. 442. Оп. 637. Спр. 229. Из распоряжений о выезде Генералгубернатора, 1907 г. Арк. 39. (109 арк.).
25 ЦДIAK. Ф. 442. Оп. 704. Спр. 47. Об улучшении сельскохозяйственной промышленности в ЮгоЗападном
крае, 1905–1910 гг. Арк. 21–22.
Siverian chronicle. 2023. № 4
51
сортами польових культур і кормових трав. Поряд із цим було відкрито прокатні станції
сільськогосподарських машин і знарядь праці. Старт організації показових полів на По
діллі дано в 1906 р. у Гайсинському повіті. Наприкінці 1909 р. такі поля вже функціонува
ли в усіх повітах губернії, у 55 населених пунктах26. Вплив показових полів на селянське
населення був значним, адже високий рівень урожайності на них став для дрібних сіль
ських господарів наочним прикладом необхідності застосування нових технологій у сіль
ському господарстві. Найбільш переконливо це проявилося в результативності показових
ділянок у с. Потошня Ольгопільського повіту, де врожайність зернових культур була ду
же високою. Про це свідчать дані таблиці 5.
Таблиця 5
Урожайність землі на показовій ділянці й селянських полях (пудів / центнерів з 1 дес.)27
Сільськогосподарська
культура
Середня врожайність %
Селянські поля Показове поле
Озима пшениця
Жито
Кукурудза
Картопля
Квасоля
Ячмінь
Овес
90
200
145
700
125
95
120
280 (46,6)
315 (52,5)
280 (46,6)
1666 (277,7)
140 (23,3)
153 (25,5)
148 (24,6)
211,11
57,50
93,10
138,0
12,0
61,05
23,33
Агрономічні організації Поділля приділяли також увагу садівництву й городництву.
Для цього було організовано показові плодові сади та розсадники. Із метою стимулюван
ня виноградарства в 1909 р. закладалися показові виноградники в Балтському, Брацлав
ському та Ямпільському повітах. Значну роботу в цьому напрямі проводили також у Мо
гилівському, Ольгопільському та Ішицькому повітах. За свідченням преси, малоземельні
господарства Правобережної України «прагнули компенсувати нестачу земельної площі»
впровадженням спеціальних культур, «більш прибуткових порівняно з польовими госпо
дарствами»28.
За сприяння земств, що виникли незадовго до Першої світової війни, в усіх повітах гу
берній Правобережної України організовувалися злучні скотарські пункти, що забезпечу
вали вирощування елітних порід великої рогатої худоби29. Приватним землевласникам і
сільськогосподарським товариствам надавалися позики для облаштування племінних гос
подарств та організації показових виставок великої рогатої худоби. У квітні 1912 р. агро
номічна нарада Київської губернії за сприяння земської управи ухвалила ряд постанов,
що мали підвищити ефективність агрокультурних заходів. Із цією метою організовували
ся навчальні курси: із загальних проблем сільського господарства – у 12 населених пунк
тах, садівництва – у 2, кредитної кооперації – у 4, споживчої кооперації – у 3, бджільницт
ва – у 3, молочного господарства – в 1 населеному пункті губернії. На нараді розглянули
програму навчальних курсів, визначили потрібні посібники, придбані зі спеціального кре
диту в розмірі 2 тис. руб., та ухвалили програму діяльності двох пересувних музеїввиста
вок. Останні мали бути створені в кожному повіті губернії30.
Серед найбільш значних агрокультурних заходів Київського губернського земства на
передодні Першої світової війни була організація обласної сільськогосподарської дослід
ницької станції та двох районних – Радомишльської й Уманської. У Подільській губернії
Плотянську дослідницьку сільськогосподарську станцію заснував у січні 1914 р. земле
власник П. Трубецькой. Для відповідної діяльності агрономічного персоналу він відвів
75 дес. земельної площі. До переліку таких агрономічних заходів Київського губернсько
го земства слід також віднести організацію метеорологічної мережі, боротьбу зі шкідни
ками польових культур, ґрунтові дослідження, обстеження стану тваринництва та хлібної
торгівлі в губернії.
Із кінця ХІХ ст. в Україні прискорено розширювалися земельні площі під цукровим
буряком, що сприяло переходу від давньої трипільної системи до більш досконалих сіво
змін і технологій обробітку ґрунтів. На поч. ХХ ст. невеликі плантації буряку з’явилися і
26 ЦДIAK. Ф. 44 Оп. 641. Спр. 704. С статистическими обзорами по Киевской, Подольской и Волынской губер
ниях за 1909 и 1910 гг., 1909–1912 гг. Арк. 8 зв. (23 арк.).
27 Экономическая жизнь Подолии: Двухнедельный орган Подольского губернского земства. 1913. № 3–4. С. 43.
28 Вестник Хорольского общества сельского хозяйства. 1914. № 6. С. 10.
29 Ведомости сельского хозяйства и промышленности: Орган Южнорусского общества поощрения земледелия
и сельской промышленности. Киев, 1905. № 3. С. 41. (28–41).
30 Жиленкова І.М. Зовнішня торгівля України в контексті інтересів промислового й аграрного капіталу Росій
ської імперії (1890ті рр. – 1914 р.): монографія. Київ, 2016. 668 с.
Сіверянський літопис. 2023. № 4
52
в селянських господарствах. Для підвищення врожайності цукрових буряків у Київській
губернії було влаштовано ряд дослідницьких зразкових полів Всеросійського товариства
цукрозаводчиків. Зазначене товариство ще в 1904 р. асигнувало на утримання дослідниць
кої лабораторії й мережі зразкових полів 35950 руб. Пізніше в органах місцевого само
управління вивчали питання щодо організації земського показового бурякового поля в ін
тересах дрібних сільських господарів31.
Агрокультурні заходи щодо підвищення врожайності цукрових буряків проводилися й
у поміщицьких господарствах. Перші вдалі дослідження в цьому напрямі було проведено
в маєтках землевласника і цукрозаводчика Харківської губернії П. Харитоненка. Він влас
ним коштом заснував «спеціальну дослідницьку станцію з головною метою вивчити умо
ви застосування мінеральних добрив під буряки». Результати виявилися настільки серйоз
ними, що одразу привернули увагу інших землевласників і цукрозаводчиків. Завдяки до
слідженням П. Харитоненка мінеральні добрива з’явилися на місцевих ринках. Для підви
щення врожайності цукрових буряків дослідницькі поля створювалися в інших маєтках. У
1901 р. у мережі дослідницьких полів було задіяно 6 маєтків, у 1902 р. – 15, у 1903 р. – 17
маєтків. У Київській губернії до мережі дослідницьких полів увійшли маєток Синява гра
фа В. Браницького, Кагарлик – М. Черткова, Грушівка – графів Браницьких, Іллінці – кня
гині О. Демидової та ін.
У Волинській губернії подібні дослідження проводили в маєтку Червоному, що нале
жав спадкоємцям Ф. Терещенка. На Поділлі зразкові дослідницькі поля було влаштовано
в маєтку поблизу містечка Шпиків, що належало П. Балашову, та в маєтках Л. Бродського
у Черепашинському і Старому. На показових дослідницьких полях поміщиків і цукроза
водчиків випробовувалися різні мінеральні добрива та їх вплив на підвищення врожай
ності цукрових буряків. Увага та прихильність великого землеволодіння, цукрозаводчиків
до агрокультурної діяльності були пов’язані з гострою конкуренцією на міжнародному
цукровому ринку. Отже, діяльність земств українських губерній в агрокультурній сфері
була значною та продуктивною.
Розвитку продуктивних сил у землеробстві певною мірою сприяли губернські това
риства сільського господарства. Їх діяльність, на наш погляд, характеризувалася як пози
тивами, такі негативами. Останні визначалися переважно дворянською соціальностано
вою природою їх членів, представників великого землеволодіння, майже цілковитою від
сутністю демократичних начал в їхній діяльності, слабкістю зв’язків із широкою громад
ськістю, навколишніми дрібними сільськими господарями. Коли у вересні 1913 р. в Києві
проводив засідання Всеросійський сільськогосподарський з’їзд, на ньому були представ
лені переважно земські діячі. Найбільше серед них було агрономів, що надавали допомогу
селянським господарствам. Відсутніми на з’їзді були представники великого землеволо
діння, які зібралися тоді в Києві для участі у відкритті пам’ятника П. Столипіну32.
Полтавське губернське товариство сільського господарства було найстарішим у Ро
сійській імперії. У вересні 1915 р. воно відзначило п’ятдесятиліття свого існування. У
1860х рр. товариство саме в організації великих сільських господарств убачало вирішен
ня наболілих господарських питань, викликаних необхідністю переходу до більш інтен
сивної та раціональної системи господарювання. Ішлося про підвищення дохідності на
півнатуральних поміщицьких господарств шляхом заміни дешевої праці вчорашніх кріпа
ків більш досконалими прийомами культури33. Ряд великих полтавських землевласників
клопотали в урядових колах про затвердження товариства. Згодом було вироблено та
21 травня 1865 р. схвалено статут, а вже за три місяці товариство розпочало свою прак
тичну діяльність.
Загалом воно не обмежувалося обслуговуванням потреб великих приватновласниць
ких господарств і займалося науковим обстеженням місцевих умов. Через три роки після
свого заснування організація взялася за влаштування губернської сільськогосподарської
виставки та зразкового поля, яке потім перетворилося на дослідницьку станцію. Почина
ючи з 1896 р., товариство видавало часопис «Хуторянин», який був популярний у півден
них губерніях. Через рік після заснування в товаристві налічувалося вже 107 членів. Не
набагато більше їх було й на поч. ХХ ст. Станом на 1912 р. дійсних членів налічувалося
110, крім того було 33 почесних члени й 18 членівкореспондентів. Серед членів това
риства, як і на початку його фундації, були представники великих землевласницьких ро
дин – князі Кочубеї, Репніни, Щербатови, граф Капніст, Ламсдорф та ін.
31 ЦДIAK. Ф. 44. Оп. 704. Спр. 47. Об улучшении сельскохозяйственной промышленности в ЮгоЗападном крае,
1905–1910 гг. Арк. 343. (367 арк.).
32 Агрономический журнал. Кн. 7. С. 107. (60–121).
33 ЦДIAK. Ф. 2163. Областная станция по животноводству Воронежской, Киевской, Черниговской и Харьков
ской губерний. Оп. 1. Спр. 27. Сношения с Обществом сельского хозяйства, 1913 г. Арк. 11–11 зв. (105 арк.).
Siverian chronicle. 2023. № 4
53
На поч. ХХ ст. склад товариства поповнився працівниками наукової і практичної агро
номії та громадськими діячами. Це поєднання стало найбільш характерною особливістю
Полтавського губернського сільськогосподарського товариства34. Товариство мало знач
ний науковий та практичний агрономічний потенціал, широко субсидувалося головним
землеробським відомством і, завдяки цьому, виносило на розгляд і вирішення цікаві проб
леми й завдання. Так було із заходами щодо сприяння місцевому тваринництву та розпов
сюдження популярних книг і часописів.
Поступово збільшувало свій внесок в агрокультурну справу Харківське губернське
сільськогосподарське товариство, створене у 1870х рр. На поч. ХХ ст. воно мало у сво
єму розпорядженні 14 агрономів і спеціалістів сільського господарства, 16 культурнопро
світницьких установ і 4 періодичні видання, у тому числі часопис «Южнорусская сель
скохозяйственная газета» з розгалуженою мережею кореспондентських пунктів у ряді
українських губерній. Серед комплексу агрономічних заходів найбільш помітною складо
вою його діяльності стала робота потужного комерційного відділу. Саме завдяки йому
річний оборот у 1912 р. від продажу населенню елітного насіння, мінеральних добрив,
сільськогосподарських машин, книг і наочних посібників становив 719 тис. руб. Близько
половини цієї суми надійшло внаслідок співпраці з кооперативами та іншими громадськи
ми організаціями35. Як бачимо, Харківське губернське сільськогосподарське товариство
тяжіло переважно до комерційної діяльності.
Одним із найбільших губернських сільськогосподарських товариств було Катерино
славське. У 1910 р. в ньому налічувалося 175 членів – землевласників, представників аг
рономічної організації та громадських діячів. До складу керівного органу товариства вхо
дили також фахівці земства і землеробського відомства. Його фінансові потреби покрива
лися значною мірою субсидіями Департаменту землеробства та губернського земства. У
1914 р. від першого одержано 3800 руб., а від другого – 18059 руб. Про структуру й на
прями діяльності товариства свідчать такі дані. При його правлінні функціонувало насін
нєве бюро, склад сільськогосподарських машин і знарядь праці, книжковий магазин, до
відкове бюро, контрольне насіннєве поле. Окрім того, товариство видавало часопис «Юж
ное хозяйство», наклад якого перевищував 8150 примірників. Загальний торговий оборот
елітним насінням, сільськогосподарськими машинами та продукцією книжкового складу
в 1914 р. становив 109840 руб. Частину елітного насіння закуповували на світовому рин
ку.
Приватним особам було продано літератури на 368 руб., землевпорядним комісіям –
на 182 руб. і земству – на 810 руб. Для розширення своєї агрономічної діяльності това
риство облаштовувало на території губернії насіннєві плантації. Усі його торгові операції
обслуговували потреби переважно великих землевласників, земських і відомчих установ.
Довідкове бюро також підшукувало фахівців для служби в маєтках. Поле його діяльності
обмежувалося земськими, землевпорядними та приватними господарствами. На певну
увагу заслуговують великі сільськогосподарські товариства Правобережної України, агро
культурна діяльність яких позначилася впливом польського поміщицтва.
Найбільшим серед них було Київське сільськогосподарське товариство, засноване в
1874 р. На 1 січня 1913 р. у складі товариства налічувалося 288 членів, із яких 24 – почес
них, 4 – довічних, 210 – дійсних, 50 співробітників. За родом занять розподіл був таким:
173 сільські господарі (71,5%), управителів маєтків і директорів цукрових заводів – 19
(7,8%), агрономічних бюро, цукрових заводів, цукрових контор і домовласників – 15
(6,2%), агрономів і службовців в урядових і приватних установах та фахівців Департамен
ту землеробства – 21 (8,7%), професорів – 6 (2,5%), інших – 8 (3,3%).
На поч. ХХ ст. товариство прискорено розвивалося й розширювало коло своїх вироб
ничих інтересів. У 1911 р. за ініціативою свого голови Ю. Давидова, за посередництва ор
ганізованого ним консорціуму, товариство придбало за 15 тис. руб. хімікоагрономічну
лабораторію та контрольну насіннєву станцію. Напередодні Першої світової війни в його
структурі функціонувало шість підрозділів: винокурний, землеробський, тваринницький,
садівничий, економічний, лісівницький та ін. Товариство започаткувало сільськогоспо
дарський і промисловий музей, діяльність якого мала відобразити багатства та перспекти
ви розвитку губерній Правобережної України. Про масштаби діяльності організації свід
чать її витрати, що в 1913 р. становили 124380 руб.36 Що ж стосується інших аспектів аг
рокультурної діяльності, то товариство організувало склади сільськогосподарських ма
шин і знарядь праці, елітного насіння тощо. Безсумнівно, воно вважалося найвпливові
34 Южно-русская сельскохозяйственная газета. 1915. 5 ноября; 3 сентября.
35 Агрономический журнал. Харьков, 1913. Кн. 4. С. 93.
36 ЦДIAK. Ф 44. Оп. 637. Спр. 545. Материалы подготовки уездных съездов по выборам в земские учреждения,
1910–1912 гг. Арк. 7.
Сіверянський літопис. 2023. № 4
54
шим і економічно потужним українським сільськогосподарським товариством, що прово
дило агрокультурні заходи.
У 1898 р. було засноване Подільське губернське сільськогосподарське товариство, на
діяльності якого позначилися сильні впливи польських землевласників. Товариство об
лаштувало на території губернії низку зразкових дослідницьких полів, насіннєвих стан
цій, його працівники досліджували досягнення окремих культурних господарств. Проте
ставлення впливових членів організації до надання агрономічної допомоги селянству було
суперечливим. На засіданні ради товариства 5 серпня 1905 р. граф С. Грохольський ви
знав, що питання про облаштування селянських дослідницьких полів дуже популярне.
Землевласник погодився асигнувати на ці потреби 1 тис. руб. за умови, що це питання пе
ребуватиме під опікою відділення рільництва.
Цю пропозицію підтримав М. Баранецький. Комісія дійшла висновку щодо необхід
ності організації 12 зразкових дослідницьких полів, по одному в кожному повіті губернії.
Кошторис цього проєкту становив 3 тис. руб., або 250 руб. на кожне дослідницьке поле37.
Окрім того, рада Подільського товариства розглянула на своєму засіданні становище тва
ринницької галузі в губернії й підтримала заходи щодо її подальшого розвитку. Зокрема,
особливу увагу було зосереджено на вирощуванні елітних порід коней та великої рогатої
худоби.
На організацію 12 конярських пунктів було асигновано 4200 руб., а для закупівлі поро
дистих бугаїв – 2400 руб. У 1901 р. місцеві землевласники заснували УманськоЛиповець
ке сільськогосподарське товариство, а згодом виникли Луцьке та Рівненське. Уманське
товариство успішно розвивало комерційну діяльність, обслуговуючи землевласників.
Частково його правління звертало увагу й на селянські господарства. Відділ дрібного гос
подарства організував низку зразкових дослідницьких полів і продавав селянам елітне на
сіння за зниженими цінами. Луцьке й Рівненське сільськогосподарські товариства вира
жали у своїй діяльності передусім інтереси великих землевласників. На конкурсах земле
робської техніки, що організовувалися на Волині й Поділлі, сільськогосподарський інвен
тар, необхідний для селянських господарств, був відсутній38. Отже, в агрокультурній ді
яльності великих сільськогосподарських товариств були певні відмінності, але загалом
вони обслуговували переважно велике землеволодіння.
Значно важливішу роль у досягненні агрономії в селянському середовищі відігравали
менші сільськогосподарські товариства. Їх виникнення та прискорений розвиток значною
мірою зумовлювалися організаційною і фінансовою підтримкою земств. В історіографії з
цього аспекту проблеми знаходимо значні розбіжності щодо їх чисельності. Це поясню
ється тим, що одна частина сільськогосподарських товариств була затверджена головним
землеробським відомством, друга – губернаторами, а певна кількість товариств узагалі не
реєструвалася. Останнє знайшло відображення в працях Б. Одера та С. Маслова. За дани
ми другого, на 1 січня 1916 р. в Російській імперії діяло всього 1829 сільськогосподар
ських товариств39.
Напередодні Першої світової війни в Україні налічувалося 84 фахових товариства з пе
реробки молока та іншої сільськогосподарської продукції. Окрім молочарських, були то
вариства зі збуту продукції птахівництва, городництва, рослинництва, садівництва та ін.
Загалом, за даними одного з організаторів кооперативного руху К. Мацієвича, в Україні
налічувалося 1061 сільськогосподарське товариство. Однак треба враховувати, що спектр
сільськогосподарських товариств був значно ширшим і вони активно займалися ще й про
світницькою та виробничою діяльністю в агрокультурній сфері.
За даними Департаменту землеробства, на весну 1911 р. було затверджено 3103 сіль
ськогосподарських товариства. Із них 21 – центральне, 43 – обласних, 242 – губернських,
356 – повітових і 2441 – товариство з районом діяльності, значно меншим за повіт40. У
Подільській губернії на основі виданих урядом у 1906 р. тимчасових правил виникли зем
леробські гуртки. Завдяки фінансовій підтримці земств найбільше сільськогосподарських
товариств виникло в Полтавській губернії. Наприкінці 1911 р. тут їх функціонувало 241,
по 4 у середньому на одного дільничного агронома. За оцінкою харківського часопису,
вони стали своєрідними посередниками між агрономами та сільським населенням. Основ
ним змістом їх діяльності була організація показових полів і ділянок, сільськогосподар
ських навчальних курсів, проведення для населення бесід і читань. Допомога Полтавсько
37 Ананьич Б.В. Российское самодержавие и вывоз капиталов, 1895–1914 (По материалам Учетноссудного банка
Персии). Ленинград: Наука, 1975. C. 71.
38 Марочко В.І. Українська селянська кооперація: Історикотеоретичний аспект (1861–1929 рр.). Київ: Інт історії
України НАН України, 1995. С. 115.
39 Маслов С.Л. Крестьянское хозяйство и сельскохозяйственная кооперация. Петроград: Мысль, 1919. С. 9–10.
40 Катаев Н. Сельскохозяйственная кооперация в России (окончание). Агрономический журнал. Харьков, 1913.
Кн. 3. С. 48.
Siverian chronicle. 2023. № 4
55
го губернського земства сільськогосподарським товариствам нормувалася постановами.
Розмір субсидій повітовим організаціям становив 700 руб. на рік, сільським товариствам у
перший рік після відкриття – по 200 руб., а в наступні – по 100 руб. Перші товариства в
губернії відкрилися в 1902 р. Чисельність кожного з них коливалася від 50 до 200 осіб –
це були в основному селяни й козаки середньої заможності, що мали від 4 до 15 дес. зем
лі.
Фінансові й матеріальні засоби товариств складалися з таких елементів: земські субси
дії та позики; кошти Департаменту землеробства в розмірі від 50 до 100 руб. на травосіян
ня і селекцію домашніх тварин; прибуток від прокату сільськогосподарської техніки та
користування злучними тваринницькими пунктами; прибуток від складів землеробської
техніки, зсипання і зберігання хліба в коморах тощо41. На поч. ХХ ст. в Полтавській гу
бернії також поширилася практика проведення землеробських виставок, в організації яких
брали участь сільськогосподарські товариства. За їх допомогою створювалися зерноочис
ні пункти, проводилися прокатні операції. Товариства організовували також заходи у сфе
рі скотарства й садівництва, виписували часописи «Хуторянин» і «Хлібороб».
Значні досягнення в агрокультурній галузі й реалізації сільськогосподарської продук
ції мали сільськогосподарські товариства Чернігівщини, яких на 1 січня 1915 р., за підра
хунками губернського земства, налічувалося 106. У доповіді земської управи губернсько
му зібранню зазначалося, що справжніми керівниками сільськогосподарських товариств
були дільничні агрономи й представники сільської інтелігенції42. За 1913 р. сільськогоспо
дарські товариства губернії одержали від комерційної діяльності 110 тис. руб. валового
прибутку. Понад 60% цієї суми надійшло від продажу насіння, землеробських машин і
добрив.
Певні кошти було одержано також від злучних пунктів, продажу продукції показових
полів, за прокат сільськогосподарської техніки тощо. Заслуговує на увагу і структура ви
трат сільськогосподарських товариств Чернігівщини: на комерційні операції витрачено
113570 руб., або 65% усієї суми; на показові поля та ділянки – 17343 руб. (10%); на утри
мання персоналу – 13431 руб. (8%); на поширення сільськогосподарських знань поза
шкільним шляхом – 10173 руб. (6%); на сприяння кустарним промислам – 9959 руб., або
6% усієї суми43. А загалом 70 сільськогосподарських товариств витратили 172 тис. руб. на
культурногосподарські заходи. Річна сума земських субсидій товариствам становила
30 тис. руб.
Отже, велике значення для розвитку зовнішньої торгівлі українських губерній мали за
ходи земств та громадських організацій. Діяльність сільськогосподарських товариств від
значалася дуже широким діапазоном – від агрономічної допомоги до заходів у виробницт
ві та збуті аграрної продукції. Функціонування цих товариств залежало від багатьох фак
торів: економного розвитку губерній, рівня організації зовнішньої торгівлі, темпів прове
дення економічних реформ.
References
Marochko, V. (1995). Ukrainska selianska kooperatsiia: Istorykoteoretychnyi aspekt (1861–1929 rr.)
[Ukrainianpeasant cooperation: Historical and theoretical aspect (1861–1929)]. Kyiv, Ukraine.
Zhylenkova, I. (2016). Zovnishnia torhivlia Ukrainy v konteksti interesiv promyslovoho y ahrarnoho
kapitalu Rosiiskoi imperii (1890ti rr. – 1914 r.): monohrafiia [Ukraineʼs foreign trade in the context of the
interests of industrial and agricultural capital of the Russian Empire (1890s – 1914): monograph]. Kyiv,
Ukraine.
Пилипенко Олександр Євгенійович – доктор історичних наук, професор, професор
кафедри гуманітарних дисциплін Національного університету харчових технологій
(вул. Володимирська, 68, м. Київ, 01001, Україна).
Pylypenko Oleksandr – doctor of historical sciences, professor, professor of department of
humanity courses of the National university of food technologies (68 Volodimirska Str., Kyiv,
01001, Ukraine).
Email: pylypenko08@ukr.net
41 Южно-русская сельскохозяйственная газета. 1915. 18 июня.
42 Агрономический журнал. Харьков, 1913. Кн. 4. С. 33.
43 Черниговская земская неделя. 1914. 8 августа.
Сіверянський літопис. 2023. № 4
56
THE PARTICIPATION OF ZEMSTVOS AND AGRICULTURAL SOCIETIES OF NADDNIPRYANSKA
UKRAINE IN THE ORGANIZATION OF FOREIGN TRADE IN AGRICULTURAL PRODUCTS
IN THE END OF THE 19th – THE BEGINNING OF THE 20th c.
The purpose of the investigation is to study the history of the emergence and activities of zemstvos and
agricultural societies, their participation in the export of agricultural products from the Ukrainian provin-
ces of the Russian Empire in the late 19th – the early 20th c., to analyze the place and role of Ukrainian
lands in the general structure of export-import relations; to determine the dependence of state regulation in
this area on local economic specifics and priorities of regional business circles.
The research methods were selected in accordance with the set goal on the basis of the principles of
objectivity and science. The method of analysis and deduction was mainly used to interpret archival sour-
ces. Scientific novelty of the work is that the following leading preconditions for the activity of zemstvos
and agricultural societies are singled out: historical, geographical, financial, educational, demographic,
social. Attention is focused on the importance of this type of activity of zemstvos and agricultural societies
in the counties and villages where they worked. Investigated the main types of activity of zemstvos and
agricultural societies, the main factors that determined qualitative and quantitative characteristics at the
end of the 19th – the beginning of the 20th c.: socio-political, socio-economic, economic. It is proved that
the specified preconditions and factors had a significant impact on the formation of leading trends in the
development and activity of Ukrainian agricultural societies in the post-reform period. The main periods of
activity of zemstvos and agricultural societies are highlighted. Certain types of economic activity are
characterized. The tendencies and content of these activities in the context of the zemstvo reform and socio-
economic development of the country are traced.
It is noted that the end of the 19th – the beginning of the 20th c. were characterized not so much directly
by the activities of big capital, but also by peasant organizations. As a result of studying activities of
zemtvos of Kyiv, Kharkiv, Podillia and other province, the main trends in the development of agricultural
societies have been identified. It is concluded that activity of agricultural societies depended on many fac-
tor: the economic development of province, the level of organization of foreing trade, and the pace of eco-
nomic reforms.
Key words: Naddniprianska Ukraine, zemstvos, agricultural societies, entrepreneurial activity, agri-
cultural production, organizations of agronomists, exports, economic development, public.
Дата подання: 11 травня 2023 р.
Дата затвердження до друку: 20 липня 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Пилипенко, О. Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в
організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. Сіверян-
ський літопис. 2023. № 4. С. 45–56. DOI: 10.58407/litopis.230404.
Цитування за стандартом APA
Pylypenko, О. (2023). Uchast zemstv ta silskohospodarskykh tovarystv Naddniprianskoi Ukrainy v
orhanizatsii zovnishnoi torhivli ahrarnoiu produktsiieiu naprykintsi ХIХ – na pochatku ХХ st. [The partici
pation of zemstvos and agricultural societies of Naddnipryanska Ukraine in the organization of foreign tra
de in agricultural products in the end of the 19th – the beginning of the 20th c.]. Siverianskyi litopys – Siveri-
an chronicle, 4, P. 45–56. DOI: 10.58407/litopis.230404.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199730 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:42:03Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пилипенко, О. 2024-10-28T14:52:30Z 2024-10-28T14:52:30Z 2023 Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 45-56. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230404 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199730 339.5(477:(47+57))89 «1890/1914» Метою розвідки є вивчення iсторiї виникнення та дiяльності земств та ciльськогосподарських
 товариств, їх участь в експортi аграрної продукції з українських губерній Російської імперії наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст., аналіз з’ясування місця і ролі українських земель у загальноімперській
 структурі експортно-імпортних відносин; визначення залежності державного регулювання у цій
 сфері від місцевої господарської специфіки та пріоритетів регіональних підприємницьких кіл.
 Методи дослідження добиралися відповідно до поставленої мети на основі принципів об’єктивізму та науковості. Переважно використовувався метод аналізу та дедукції для інтерпретації архівних джерел. Наукова новизна полягає в тому, що виокремлено такі провідні передумови діяльності земств та сільськогосподарських товариств: історичні, географічні, фiнансовi, освiтнi, демографічні, соціальні. Акцентовано на значенні цього виду діяльності земств і сільськогосподарських товариств у повiтах та селищах, де вони працювали. Досліджено основнi види дiяльностi
 земств та сільськогосподарських товариств, головні чинники, що визначали якісні й кількісні характеристики наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст.: соціально-політичні, соціально-економічні, господарські. Доведено, що зазначені передумови та чинники справили значний вплив на формування провідних тенденцій розвитку та діяльності українських сільськогосподарських товариств у пореформений період. Виділено основні періоди діяльності земств та сільськогосподарських товариств.
 Охарактеризовано окремі види господарської діяльності. Простежено тенденції та зміст цієї діяльності в контексті проведення земської реформи і суспільно-економічного розвитку країни.
 Зазначено, що кінець ХІХ – поч. ХХ ст. характеризувалися не тільки безпосередньо діяльністю
 великого капіталу, але й селянських організацій. У результаті вивчення діяльності земств Київської, Харківської, Подільської та інших губерній визначено головні тенденції розвитку громадських
 організацій. Зроблено висновок, що діяльність сільськогосподарських товариств залежала вiд багатьох факторiв: економічного розвитку губернiй, рiвня органiзацiї зовнiшньої торгiвлi, темпiв
 проведення економiчних реформ. The purpose of the investigation is to study the history of the emergence and activities of zemstvos and
 agricultural societies, their participation in the export of agricultural products from the Ukrainian provinces
 of the Russian Empire in the late 19th – the early 20th c., to analyze the place and role of Ukrainian
 lands in the general structure of export-import relations; to determine the dependence of state regulation in
 this area on local economic specifics and priorities of regional business circles.
 The research methods were selected in accordance with the set goal on the basis of the principles of
 objectivity and science. The method of analysis and deduction was mainly used to interpret archival sources.
 Scientific novelty of the work is that the following leading preconditions for the activity of zemstvos
 and agricultural societies are singled out: historical, geographical, financial, educational, demographic,
 social. Attention is focused on the importance of this type of activity of zemstvos and agricultural societies
 in the counties and villages where they worked. Investigated the main types of activity of zemstvos and
 agricultural societies, the main factors that determined qualitative and quantitative characteristics at the
 end of the 19th – the beginning of the 20th c.: socio-political, socio-economic, economic. It is proved that
 the specified preconditions and factors had a significant impact on the formation of leading trends in the
 development and activity of Ukrainian agricultural societies in the post-reform period. The main periods of
 activity of zemstvos and agricultural societies are highlighted. Certain types of economic activity are
 characterized. The tendencies and content of these activities in the context of the zemstvo reform and socioeconomic
 development of the country are traced.
 It is noted that the end of the 19th – the beginning of the 20th c. were characterized not so much directly
 by the activities of big capital, but also by peasant organizations. As a result of studying activities of
 zemtvos of Kyiv, Kharkiv, Podillia and other province, the main trends in the development of agricultural
 societies have been identified. It is concluded that activity of agricultural societies depended on many factor:
 the economic development of province, the level of organization of foreing trade, and the pace of economic
 reforms. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Історія міст і сіл Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. The participation of zemstvos and agricultural societies of Naddnipryanska Ukraine in the organization of foreign trade in agricultural products in the end of the 19th – the beginning of the 20th c. Article published earlier |
| spellingShingle | Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. Пилипенко, О. Історія міст і сіл |
| title | Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_alt | The participation of zemstvos and agricultural societies of Naddnipryanska Ukraine in the organization of foreign trade in agricultural products in the end of the 19th – the beginning of the 20th c. |
| title_full | Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_fullStr | Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_short | Участь земств та сільськогосподарських товариств Наддніпрянської України в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_sort | участь земств та сільськогосподарських товариств наддніпрянської україни в організації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією наприкінці хiх – на початку хх ст. |
| topic | Історія міст і сіл |
| topic_facet | Історія міст і сіл |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199730 |
| work_keys_str_mv | AT pilipenkoo učastʹzemstvtasílʹsʹkogospodarsʹkihtovaristvnaddníprânsʹkoíukraínivorganízacíízovníšnʹoítorgívlíagrarnoûprodukcíêûnaprikíncíhihnapočatkuhhst AT pilipenkoo theparticipationofzemstvosandagriculturalsocietiesofnaddnipryanskaukraineintheorganizationofforeigntradeinagriculturalproductsintheendofthe19ththebeginningofthe20thc |