Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)

Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)

Актуальність статті обумовлена необхідністю вивчення історіографічної думки щодо проблеми секуляризації монастирських земель Чернігівської, Новгород-Сіверської та Київської єпархій (1786 р.). Незважаючи на важливість цього церковно-економічного заходу в соціально-релігійному житті українських земе...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2023
Hauptverfasser: Чистяков, В., Ячменіхін, К.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Schriftenreihe:Сiверянський літопис
Schlagworte:
Розвідки
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199737
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) / В. Чистяков, К. Ячменіхін // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 128-134. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199737
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1997372025-02-23T20:18:30Z Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) Historiography of the secularization of churchmonastery estates in 1786 in Ukrainian narrative monographs on the history of the Church (the end of the 20th – the beginning of the 21st century) Чистяков, В. Ячменіхін, К. Розвідки Актуальність статті обумовлена необхідністю вивчення історіографічної думки щодо проблеми секуляризації монастирських земель Чернігівської, Новгород-Сіверської та Київської єпархій (1786 р.). Незважаючи на важливість цього церковно-економічного заходу в соціально-релігійному житті українських земель, у сучасній українській історіографії вказана проблематика недостатньо досліджена та потребує детальнішого висвітлення. По-друге, зарубіжні науковці приділяють значну увагу введенню «церковних штатів» на російських землях імперії (1764 р.), що визначає необхідність аналізу цієї реформи й на українських теренах. Мета статті – охарактеризувати загальні історіографічні особливості висвітлення секуляризаційної реформи 1786 р. крізь призму монографій з історії Української Церкви; висвітлити проблеми та перепони, які впливали на об’єктивність та повноту досліджень цієї проблеми українськими науковцями; порівняти історичні погляди та думки дослідників на основі їх наративних праць. Наукова новизна статті полягає в історіографічному аналізі проблеми секуляризації 1786 р. щодо її висвітлення в українських працях з історії Церкви. Було визначено та окреслено перспективні аспекти дослідження секуляризаційної реформи в контексті проблематики статті. Методологічний базис роботи становлять принципи системності, цілісності, історизму та об’єктивності, була здійснена спроба відстороненого історіографічного аналізу з урахуванням таких критеріїв, як науковість, цілісність та повнота висвітлення питання введення «церковних штатів» в окреслених монографіях. Серед історіографічних підходів було надано перевагу культурологічному, меншу увагу було приділено суб’єктивно-історичним факторам. У статті застосовано такі загальнонаукові мето-ди дослідження, як аналіз та синтез, абстрагування, метод компонентного аналізу тощо. Також застосовані спеціально-історіографічні методи: історіографічно-порівняльний, типологізації та ін. Висновки. На сучасному етапі розвитку історіографії історії Церкви спостерігаємо значну різногранність досліджень. Серед історіографічних джерел чільне місце в контексті дослідження посідають узагальнювальні монографії з історії Церкви. Передусім, спостерігаємо різний фокус аналізу до висвітлення проблеми секуляризації – від повноцінного та ґрунтовного дослідження до поверхового висвітлення фактографічного матеріалу. Багатьом наративам на сучасному етапі притаманною є філософсько-узагальнена характеристика введення «церковних штатів» без аналізу причин, передумов, проблемних особливостей цієї реформи. Багато цих праць мають виражений етноконфесійний підхід, який у цілому є доцільним та важливим для аналізу життя Української Церкви в умовах повної залежності від Московії. Вагомою особливістю наративних монографій є також їх використання в якості навчальних посібників для вивчення історії релігії в закладах освіти, тому необхідним є аналіз «суб’єктивних» факторів історіографії – переконань, поглядів авторів цих монографій. У цілому, українські церковно-історичні студії нині перебувають у стані піднесення, яке пов’язане із здобуттям Православною Церквою України автокефалії та патріотичним підйомом в умовах агресії Російської Федерації проти нашої Батьківщини. The relevance of the article is the neccesity to study the historiographical opinion regarding the problem of secularization of the monastic lands of the Chernihiv, Novgorod-Siver and Kyiv dioceses (1786). Despite the importance of this ecclesiastical-economic event in the socio-religious life of Ukrainian lands, indicated problems are weakly investigated in modern Ukrainian historiography and require more detailed coverage. Secondly, foreign researchers pay considerable attention to the introduction of «church states» in Russian lands of the empire (1764), which determines the need to analyze this reform on Ukrainian territory as well. The purpose of the article is to characterize the general historiographic features of coverage of the secularization reform of 1786 through the prism of monographs on the history of the Ukrainian Church, highlight the problems and obstacles that affected the objectivity and completeness of research on this problem by Ukrainian scientists and compare the historical views and opinions of scholars based on their narrative works. The scientific novelty of the article lies in the historiographical analysis of the problem of secularization in 1786 in relation to its coverage in Ukrainian works on the history of the Church. Prospective aspects of the study of secularization reform in the context of the issues of the article were defined and outlined. The methodological basis of the work is the principles of systematicity, integrity, historicism and objectivity, an attempt was made to conduct a detached historiographical analysis, taking into account such criteria as scientificity, integrity and complete coverage of the issue of the introduction of «church states» in the outlined monographs. Among the historiographical approaches, preference was given to the cultural approach, less attention was paid to subjective-historical factors. The article used such general scientific research methods as analysis and synthesis, abstraction, method of component analysis, etc. Special historiographical methods were also applied: historiographical and comparative, typology, etc. Conclusions. At the current stage of development of the historiography of the history of the Church, we observe a significant diversity of research. Among historiographical sources, generalizing monographs on the history of the Church occupy a prominent place in the context of the study. First of all, we observe a different focus of analysis for the coverage of the problem of secularization – from a full-fledged and thorough study to a superficial coverage of factual material. Many narratives at the present stage are characterized by a philosophical and generalized characterization of the introduction of «church states» without analysis of the reasons, prerequisites, and problematic features of this reform. Many of these works have a pronounced ethno-confessional approach, which is generally appropriate and important for the analysis of the life of the Ukrainian Church in conditions of complete dependence on Muscovy. An important feature of narrative monographs is also their use as educational aids for studying the history of religion in educational institutions, so it is necessary to analyze the «subjective» factors of historiography – beliefs, views of the authors of these monographs. In general, Ukrainian church-historical studies are currently experiencing an upsurge, which is connected with the acquisition of autocephaly by the Orthodox Church of Ukraine and a patriotic upsurge in the conditions of the aggression of the Russian Federation against our Motherland. 2023 Article Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) / В. Чистяков, К. Ячменіхін // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 128-134. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230411 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199737 271.22(477):347.23«17»]:930«199/201» uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки
Розвідки
spellingShingle Розвідки
Розвідки
Чистяков, В.
Ячменіхін, К.
Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
Сiверянський літопис
description Актуальність статті обумовлена необхідністю вивчення історіографічної думки щодо проблеми секуляризації монастирських земель Чернігівської, Новгород-Сіверської та Київської єпархій (1786 р.). Незважаючи на важливість цього церковно-економічного заходу в соціально-релігійному житті українських земель, у сучасній українській історіографії вказана проблематика недостатньо досліджена та потребує детальнішого висвітлення. По-друге, зарубіжні науковці приділяють значну увагу введенню «церковних штатів» на російських землях імперії (1764 р.), що визначає необхідність аналізу цієї реформи й на українських теренах. Мета статті – охарактеризувати загальні історіографічні особливості висвітлення секуляризаційної реформи 1786 р. крізь призму монографій з історії Української Церкви; висвітлити проблеми та перепони, які впливали на об’єктивність та повноту досліджень цієї проблеми українськими науковцями; порівняти історичні погляди та думки дослідників на основі їх наративних праць. Наукова новизна статті полягає в історіографічному аналізі проблеми секуляризації 1786 р. щодо її висвітлення в українських працях з історії Церкви. Було визначено та окреслено перспективні аспекти дослідження секуляризаційної реформи в контексті проблематики статті. Методологічний базис роботи становлять принципи системності, цілісності, історизму та об’єктивності, була здійснена спроба відстороненого історіографічного аналізу з урахуванням таких критеріїв, як науковість, цілісність та повнота висвітлення питання введення «церковних штатів» в окреслених монографіях. Серед історіографічних підходів було надано перевагу культурологічному, меншу увагу було приділено суб’єктивно-історичним факторам. У статті застосовано такі загальнонаукові мето-ди дослідження, як аналіз та синтез, абстрагування, метод компонентного аналізу тощо. Також застосовані спеціально-історіографічні методи: історіографічно-порівняльний, типологізації та ін. Висновки. На сучасному етапі розвитку історіографії історії Церкви спостерігаємо значну різногранність досліджень. Серед історіографічних джерел чільне місце в контексті дослідження посідають узагальнювальні монографії з історії Церкви. Передусім, спостерігаємо різний фокус аналізу до висвітлення проблеми секуляризації – від повноцінного та ґрунтовного дослідження до поверхового висвітлення фактографічного матеріалу. Багатьом наративам на сучасному етапі притаманною є філософсько-узагальнена характеристика введення «церковних штатів» без аналізу причин, передумов, проблемних особливостей цієї реформи. Багато цих праць мають виражений етноконфесійний підхід, який у цілому є доцільним та важливим для аналізу життя Української Церкви в умовах повної залежності від Московії. Вагомою особливістю наративних монографій є також їх використання в якості навчальних посібників для вивчення історії релігії в закладах освіти, тому необхідним є аналіз «суб’єктивних» факторів історіографії – переконань, поглядів авторів цих монографій. У цілому, українські церковно-історичні студії нині перебувають у стані піднесення, яке пов’язане із здобуттям Православною Церквою України автокефалії та патріотичним підйомом в умовах агресії Російської Федерації проти нашої Батьківщини.
format Article
author Чистяков, В.
Ячменіхін, К.
author_facet Чистяков, В.
Ячменіхін, К.
author_sort Чистяков, В.
title Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
title_short Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
title_full Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
title_fullStr Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
title_full_unstemmed Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
title_sort історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії церкви (кінець хх – початок ххі ст.)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet Розвідки
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199737
citation_txt Історіографія секуляризації церковно-монастирських маєтностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) / В. Чистяков, К. Ячменіхін // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 128-134. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT čistâkovv ístoríografíâsekulârizacíícerkovnomonastirsʹkihmaêtnostej1786rvukraínsʹkihnarativnihmonografíâhzístoríícerkvikínecʹhhpočatokhhíst
AT âčmeníhínk ístoríografíâsekulârizacíícerkovnomonastirsʹkihmaêtnostej1786rvukraínsʹkihnarativnihmonografíâhzístoríícerkvikínecʹhhpočatokhhíst
AT čistâkovv historiographyofthesecularizationofchurchmonasteryestatesin1786inukrainiannarrativemonographsonthehistoryofthechurchtheendofthe20ththebeginningofthe21stcentury
AT âčmeníhínk historiographyofthesecularizationofchurchmonasteryestatesin1786inukrainiannarrativemonographsonthehistoryofthechurchtheendofthe20ththebeginningofthe21stcentury
first_indexed 2025-11-25T02:50:07Z
last_indexed 2025-11-25T02:50:07Z
_version_ 1849728980581613568
fulltext Сіверянський літопис. 2023. № 4 128 УДК 271.22(477):347.23«17»]:930«199/201» Володимир Чистяков, Костянтин Ячменіхін • ІСТОРІОГРАФІЯ СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ ЦЕРКОВНО-МОНАСТИРСЬКИХ МАЄТНОСТЕЙ 1786 р. В УКРАЇНСЬКИХ НАРАТИВНИХ МОНОГРАФІЯХ З ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) DOI: 10.58407/litopis.230411 © В. Чистяков, К. Ячменіхін, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/ 0000­0001­6442­7861, https://orcid.org/ 0000­0003­4587­4222 Актуальність статті обумовлена необхідністю вивчення історіографічної думки щодо проб- леми секуляризації монастирських земель Чернігівської, Новгород-Сіверської та Київської єпархій (1786 р.). Незважаючи на важливість цього церковно-економічного заходу в соціально-релігійному житті українських земель, у сучасній українській історіографії вказана проблематика недостат- ньо досліджена та потребує детальнішого висвітлення. По-друге, зарубіжні науковці приділяють значну увагу введенню «церковних штатів» на російських землях імперії (1764 р.), що визначає необ- хідність аналізу цієї реформи й на українських теренах. Мета статті – охарактеризувати загальні історіографічні особливості висвітлення секуляри- заційної реформи 1786 р. крізь призму монографій з історії Української Церкви; висвітлити пробле- ми та перепони, які впливали на об’єктивність та повноту досліджень цієї проблеми українськими науковцями; порівняти історичні погляди та думки дослідників на основі їх наративних праць. Наукова новизна статті полягає в історіографічному аналізі проблеми секуляризації 1786 р. щодо її висвітлення в українських працях з історії Церкви. Було визначено та окреслено перспективні ас- пекти дослідження секуляризаційної реформи в контексті проблематики статті. Методологіч- ний базис роботи становлять принципи системності, цілісності, історизму та об’єктивності, була здійснена спроба відстороненого історіографічного аналізу з урахуванням таких критеріїв, як науковість, цілісність та повнота висвітлення питання введення «церковних штатів» в окреслених монографіях. Серед історіографічних підходів було надано перевагу культурологічному, меншу ува- гу було приділено суб’єктивно-історичним факторам. У статті застосовано такі загальнонаукові мето-ди дослідження, як аналіз та синтез, абстрагування, метод компонентного аналізу тощо. Також застосовані спеціально-історіографічні методи: історіографічно-порівняльний, типологіза- ції та ін. Висновки. На сучасному етапі розвитку історіографії історії Церкви спостерігаємо значну різ- ногранність досліджень. Серед історіографічних джерел чільне місце в контексті дослідження по- сідають узагальнювальні монографії з історії Церкви. Передусім, спостерігаємо різний фокус ана- лізу до висвітлення проблеми секуляризації – від повноцінного та ґрунтовного дослідження до по- верхового висвітлення фактографічного матеріалу. Багатьом наративам на сучасному етапі при- таманною є філософсько-узагальнена характеристика введення «церковних штатів» без аналізу причин, передумов, проблемних особливостей цієї реформи. Багато цих праць мають виражений етноконфесійний підхід, який у цілому є доцільним та важливим для аналізу життя Української Церкви в умовах повної залежності від Московії. Вагомою особливістю наративних монографій є також їх використання в якості навчальних посібників для вивчення історії релігії в закладах осві- ти, тому необхідним є аналіз «суб’єктивних» факторів історіографії – переконань, поглядів авто- рів цих монографій. У цілому, українські церковно-історичні студії нині перебувають у стані підне- сення, яке пов’язане із здобуттям Православною Церквою України автокефалії та патріотичним підйомом в умовах агресії Російської Федерації проти нашої Батьківщини. Ключові слова: секуляризація, історіографія, «церковні штати», монографія, уніфікація. Кінець XVIII ст. для підросійської частини України був складним періодом та ознаме­ нувався низкою важливих політичних перетворень. Доба пізнього «освіченого абсолютиз­ му» Катерини ІІ не залишила осторонь і буття Української Православної Церкви як то­ дішньої складової частини загальноімперської Церкви Російської. Наприкінці XVIII ст., перед секуляризацією українських монастирських земель, була здійснена адміністративна реформа, яка потягла за собою нове межування єпархій Лівобережжя та створення нової церковно­територіальної одиниці – Новгород­Сіверської єпархії. Нові межі Чернігівської та Новгород­Сіверської єпархій приблизно збігалися з територіями намісництв (указ Си­ Siverian chronicle. 2023. № 4 129 ноду від 31 березня 1785 р.), лише частина Чернігівського намісництва залишалася в ду­ ховному підпорядкуванні Київської духовної консисторії1. Попри широту проблематики, яка обумовлена складністю секуляризаційних процесів, історіографічна база з цього питання є досить бідною. Передусім, зазначимо розпороше­ ність вітчизняних історичних досліджень, що ускладнює проведення їх повноцінного ґрунтовного аналізу2. У цій статті ми проаналізуємо історіографічні джерела узагальню­ вального характеру за доби незалежності, в яких прямо чи побіжно висвітлювалася проб­ лема секуляризації церковних маєтностей на Лівобережжі (1786). Деякі мотиви в дослід­ женнях вчених присвячені також наслідкам та проблемам реформи, тому верхню межу дослідження доцільніше окреслити початком 1790­х рр.3 Після здобуття Україною незалежності починають з’являтися науково­публіцистичні праці, призначені для ознайомлення широкого загалу із еволюцією історії Церкви та релі­ гій на території України. Найбільш ґрунтовно тематика секуляризації на Лівобережжі ви­ світлена в колективній монографії «Історія Церкви та релігійної думки в Україні» (книга третя, 1994). До написання розділу «Церковні реформи в Україні 70–80­х рр. XVIII ст.» було залучено фахівця з проблематики секуляризаційних процесів В. Мордвінцева, який ґрунтовно окреслив основні проблеми та аспекти проведення реформи 1786 р.4 В. Мордвінцев подає цілісну картину секуляризації й зосереджує увагу на Київській єпархії як провідній церковно­адміністративній одиниці тодішніх українських земель. На основі архівних даних Центрального державного історичного архіву України (ЦДІАК), актів Повного зібрання законів Російської імперії ( ПЗЗРІ)5 та праць українських дослід­ ників др. пол. ХІХ ст.6 автор висвітлив чимало проблемних моментів реформи, таких, як незавершеність та непослідовність реформи, вплив особистісних факторів та фаворитизму на проведення перетворень, проблема позаштатного та безпритульного духовенства, на­ слідки та заходи уряду, здійснені після реформи для її врегулювання. Доповнює цей ґрун­ товний опис реформи розділ «Церковно­монастирське землеволодіння в Україні (кінець XVII – XVIII ст.)», в якому подано характеристику господарства монастирів напередодні реформи кін. XVIII ст. Доцільно, з наукового погляду, наведено реєстр монастирів Право­ бережної та Лівобережної України (XVIII – перша пол. XIX ст.), що дозволяє сформувати в читача цілісне уявлення про складні проблеми церковно­економічного життя Лівобе­ режжя кінця XVIII ст.7 «Лівобережний аспект» реформи в описі В. Мордвінцева висвітлено в контексті всіх проблемних питань розділу. Автор слушно застосовує статистичний метод, наводить дані про ревізькі душі монастирських селян, кількість рекрутів Чернігівського та Новгород­Сі­ верського намісництв тощо. Детально проаналізовано положення реформи (на основі ука­ зів Катерини ІІ), які стосуються лівобережних теренів колишньої Гетьманщини. Оцінюю­ чи наслідки проведення реформи, на наше переконання, автор дотримується етноконфе­ сійного підходу, який полягає в оцінці релігійних явищ крізь призму духовно­культурних запитів та проблем певного народу. Простежується негативне ставлення історика до ре­ форми: «Вона, хоча й була задрапована в тогу “суспільної користі”, насправді мала на ме­ ті розширити державне землеволодіння за рахунок монастирського, остаточно ліквідувати матеріальну базу національної Церкви, перетворити духовенство в слухняне знаряддя 1 Див.: Зведений каталог метричних книг, що зберігаються в державних архівах України: міжарх. довідник. Т. 10. Кн. 1: Метричні книги у фондах Державного архіву Чернігівської області: полки (1700–1781), намісництва (1782–1796), Нова Сербія (1763) / Держ. арх. служба України, Укр. наук.­дослід. ін­т арх. справи та документо­ знавства; Упоряд.: М. Горбатюк, С. Зворський, А. Титаренко. Київ, 2019. 741 с. (Архівні зібрання України. Спе­ ціальні довідники). C. 8. 2 Наприклад, більшість історичних статей, присвячених цій проблемі, опубліковано в різноманітних періодичних наукових виданнях др. пол. XIX – поч. ХХ ст., таких, як «Кіевская старина», «Чтенія при обществѣ имени Нес­ тора Летописца» та ін.: Костомаров Н.И. Киевская пертурбация 1786 г. Кіевская старина. 1883 г. № 4. С. 895– 899; Стороженко Н.В. Реформы в Малороссии при графе Румянцеве. Кіевская старина. 1891 г. № 3. С. 478–493; № 9. С. 455–465; Никодим, архимандрит. Описание бывшей Новгород­Северской епархии. Черниговские губерн- ские ведомости. Часть неофициальная. 1858. № 44. С. 378–379; Филарет (Гумилевский), архиепископ. Истори­ ко­статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов, 1873. Т. 3; Віроцький В. Монастирі та храми зем­ лі Сіверської / В. Віроцький, А. Карнабід, В. Киркевич. Київ: Техніка, 1999. та ін. 3 Наприклад, після проведення секуляризації багато положень реформи 1786 р. коригувалися тим же урядом Ка­ терини ІІ (ідеться про залишення деяких монастирів, які мали розформувати, перенесення строків продажу церковних будівель тощо). Див.: Історія релігії в Україні: У 10­ти т. Київ: Український Центр духовної культури, 1996–1999. Т. 3. Православ’я в Україні / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. 1999. С. 307. 4 Крижанівський В.П., Плохій С.М. Історія Церкви та релігійної думки в Україні: навч. посібник: У 3­х кн. Київ: Либідь, 1994. Кн. 3. Кінець ХVІ – сер. ХІХ ст. С. 209–217. 5 Див. ПЗЗРІ, починаючи від 1649 р.: Полное собрание законов Российской империи. URL: https://nlr.ru/e­res/ law_r/content.html/ 6 Там само. С. 211–217. 7 Там само. С. 313–317. Сіверянський літопис. 2023. № 4 130 самодержавства та засіб ідеологічного впливу на народні маси…»8 На нашу думку, най­ більша цінність цього розділу для потенційного дослідника секуляризації полягає в окрес­ ленні подальших перспектив, напрямів висвітлення цієї реформи. Детальний опис церков­ но­економічних, соціально­політичних проблем реформи дає підґрунтя для роздумів, нау­ кового пошуку, а відтак – аналітичного й логічного осмислення реформи та її наслідків для лівобережних земель. Загалом цей навчальний посібник можна вважати найбільш ґрунтовним і науковим виданням, яке описує життя Української Церкви XVIII ст. Заслуговує на увагу збірка наукових праць «Історія Православної Церкви в Україні» за ред. П. Яроцького, С. Головащенка та В. Климова (Київ, 1997)9. Історичні відомості про секуляризаційні процеси знаходимо у V розділі «Православ’я в Україні після прилучення Київської митрополії до складу Московської патріархії (XVIII–XIX ст.)» (автор В. Кли­ мов)10. Передусім, у питанні висвітлення секуляризації простежується застосування авто­ ром біографічного підходу до висвітлення тодішніх процесів, а також – обґрунтування особистісного негативного внеску українських ієрархів у процес уніфікації українського церковного­релігійного життя. «Своїм походженням і церковною кар’єрою новий митро­ полит (мається на увазі Самуїл Миславський (1783–1796) – В.Ч.), як і його попередник Г. Кременецький, підтверджував стабільність підходу самодержавної і церковної влади до управління православною церквою в Україні: через вихідців з України, що тривалий час (інколи по кілька десятків років) служили в Росії, відірвалися від національних коренів і готові були вже без особливих вагань здійснювати стратегічне замовлення центру – лікві­ довувати будь­які ознаки національно­автономної церкви України через уніфікацію структури, культу, обряду, зросійщення духовенства, витравлення національно­релігійних традицій тощо», – зазначає історик11. Подібну думку дослідник повторює в тій чи іншій інтерпретації як мінімум ще тричі12. У цілому, історичний наратив В. Климова вирізняє поміркований, виважений підхід до висвітлення історичних фактів. Опис дослідника мож­ на визначити як історико­аналітичний: спочатку науковець подає загальні відомості з іс­ торії секуляризаційних процесів, а потім вплітає підтверджувальні факти в історичні суд­ ження13. Аналізуючи секуляризаційні процеси, вчений використовує праці попередників: митрополита Євгенія Болховитінова, І. Власовського, М. Грушевського, А. Єфименко, М. Закревського, К. Харламповича, та ін.14 Серед інших робіт зазначимо монографію «Історія релігії в Україні» (том 3 узагальню­ вальної серії цього видання) докторів філософських наук А. Колодного та П. Яроцького15. Загалом, цей історичний наратив, як і більшість подібних праць 90­х рр. минулого століт­ тя, вирізняє історико­філософський плюралізм методів дослідження, міждисциплінарний підхід, відхід від догми марксистсько­ленінської парадигми щодо релігійних процесів, який був притаманний працям радянської доби16. Контекст секуляризації 1786 р. на землях Лівобережної та Центральної України, вна­ слідок широти поставленої проблематики, висвітлений досить побіжно. Відсутні покли­ кання на використані джерела та літературу (навіть за наявності прямого покликання че­ рез «лапки»), авторські думки не завжди підтверджуються конкретними фактами або за­ лишаються на рівні роздумів17. З іншого боку, перевагами опису секуляризації є послідов­ на авторська позиція щодо означених процесів. Зокрема, автори характеризують цей захід імперського уряду «актом підпорядкування православної церкви в Україні, декларованого 1686 р»18. За рахунок використання філософського підходу, історико­структурного, порівняльно­ го аналізу та почасти соціологічного методу автори схиляються до таких висновків: секу­ ляризація 1786 р. була послідовним і еволюційним заходом імперського уряду XVIII ст., складовою антиукраїнської політики Катерини ІІ із «зросійщення духовенства, витравлен­ ня національно­релігійних традицій»19. На думку науковців, основний «тягар відповідаль­ 8 Полное собрание законов Российской империи. С. 210–211. 9 Історія православної Церкви в Україні: Збірник наукових праць / за ред. П. Яроцького, С. Головащенка, В. Кли­ мова. Київ: Четверта хвиля, 1997. 292 с. 10 Там само. С. 158–244. 11 Там само. С. 173. 12 Там само. С. 175, 176, 177. 13 Там само. С. 173–176. 14 Там само. С. 240. 15 Історія релігії в Україні: навч. посібник / За ред. проф. А.М. Колодного і П.Л. Яроцького. Київ: Знання, 1999. 736 с. 16 Див., наприклад: Никольский Н.М. История русской церкви. 3­е изд. Москва: Политиздат, 1985. 448 с.; Куроч­ кин П.К. Эволюция современного русского православия. Москва: Мысль, 1971. 270 с. 17 Історія релігії в Україні. С. 226–230. 18 Там само. С. 230. 19 Там само. С. 230. Siverian chronicle. 2023. № 4 131 ності» в цьому дискурсі лягає не лише на російський уряд, а й передусім на українську церковну ієрархію, «примиренсько­пасивна позиція» якої дала можливість провести захо­ ди з «уніфікації та русифікації всіх сторін церковного життя в Україні»20. Вчені роздуму­ ють над певним віддаленням між духовенством та паствою, яке наростало, посеред усьо­ го, і внаслідок секуляризації 1786 р. На думку авторів монографії, різниця в 22 роки між одержавленням церковного майна на російських та українських теренах імперії можна по­ яснити побоюванням радикальних змін, бо «шкідливі мріяння малоросів, виражені в комі­ сії для підготовки нового уложення законів Російської імперії та їхніх духовних пастирів закарбувались їй (Катерині ІІ – В.Ч.) надовго»21. Вважаємо, що ця історична праця зали­ шається важливою для релігієзнавчої науки, але опис секуляризаційних заходів ґрунтуєть­ ся на узагальнювальній моделі опису, «підлаштуванні» фактів під провідний концепт ав­ торів, що, на нашу думку, робить характеристику реформи 1786 р. не до кінця обґрунтова­ ною. Важливою особливістю посібників з історії Церкви є те, що вони виконують, поряд з науковим, суспільно­виховний вплив (використовуються як навчальні посібники для уч­ нівської, студентської молоді). Історична література такого характеру залишається публі­ цистичною за стилем викладу, і лише рідкісні видання носять науково­об’єктивний харак­ тер. Серед навчальних посібників з історії Церкви вважаємо за потрібне назвати курс лек­ цій С. Головащенка «Історія християнства»22. Звичайно, що специфіка подібних робіт ви­ ключає ґрунтовний емпіричний чи аналітичний опис секуляризаційних процесів. Водно­ час, дослідник ніби акумулює напрацювання своїх попередників з цієї проблеми: «заува­ жують, що це (тобто секуляризація та уніфікація українського устрою – В.Ч.) стало мож­ ливим через перехід на проросійські позиції українських ієрархів та основної маси духо­ венства»23. Характеризуючи негативні наслідки «купночинія» щодо російського сино­ дального устрою, науковець небезпідставно акцентує на «кризі масової православної релі­ гійності», яка проявлялась у «формалізмі церковного життя»24. Після здобуття Українською Церквою автокефалії від Вселенського патріархату в 2019 р. активізувалися й наукові пошуки щодо переосмислення церковної історії наших земель в її цілісному ретроспективному плані. У роботі священника Віталія Клоса «Авто­ кефалія Української Церкви: огляд від хрещення до Синодального Томосу»25 чільну увагу приділено проблемі введення «церковних штатів» та русифікаторській імперській політи­ ці щодо Української Церкви. Науковець називає секуляризаційні заходи «найбільшим ударом по православному чернецтву». У порівнянні з В. Климовим, який звинувачував українську вищу ієрархію в русифікаторських процесах, В. Клос згадує також про преце­ денти спротиву українських єпископів введенню «церковних штатів» у 1763–1764 рр. на російських теренах імперії26. Також В. Клос, на відміну від В. Климова, наголошує на «тенденційності, упередженні, зневазі до України в монастирських документах, що готу­ валися ігуменами­росіянами українських монастирів»27. Ґрунтуючись на напрацюваннях діаспорних істориків, дослідник порівнює статистичні дані щодо кількості закритих мо­ настирів28. На нашу думку, історик у цілому ніби наголошує на відкритості проблеми ре­ альних економічних, моральних, соціальних втрат Української Церкви від проведеної се­ куляризації, адже після характеристики економічних аспектів реформи науковець одразу переходить до висвітлення освітніх та релігійно­культурних аспектів імперської політики кінця XVIII ст.29 У 2019 р. вийшли друком ще дві монографії, присвячені історії Церкви. Передусім, це навчальний посібник Н. Діанової «Історія релігії та Церкви в Україні в національному та європейському контекстах»30. В описі посібника зазначається про акцент авторки на до­ слідженні передусім християнства як провідної релігії в Україні31, тому історії Православ­ ної Церкви приділена чільна увага. На жаль, специфіка таких праць виключає цікавий 20 Історія релігії в Україні. С. 229. 21 Там само. С. 227. У цілому, історична проблема причин віддаленості секуляризаційних заходів 1786 р. від власне російської моделі цієї реформи (1764) залишається дискусійною. 22 Головащенко С.І. Історія християнства: курс лекцій. Київ: Либідь, 1999. 352 с. 23 Там само. С. 232. 24 Там само. С. 232. 25 Клос Віталій, протоієрей. Автокефалія Української Церкви: огляд від Хрещення до Синодального Томосу / Наук. ред. Д.С. Гордієнко. Київ, 2019. 189 с.: іл. 26 Там само. С. 132–133. 27 Там само. С. 134. 28 Там само. С. 133. 29 Там само. С. 134–135. 30 Діанова Н.М. Історія релігії та Церкви в Україні в національному та європейському контекстах: навч. посібник для студентів спец. 032 «Історія та археологія» спеціалізації «Історія України у світовому контексті». Одеса: Одеський національний ун­т ім. І.І. Мечникова, 2019. 252 с. 31 Там само. С. 2. Сіверянський літопис. 2023. № 4 132 аналітичний чи ґрунтовний науковий опис, тому характеристиці секуляризаційних проце­ сів 1786 р. виділено лише один абзац32. Дослідниця пише, що «царський уряд, поставив­ ши за мету прибрати до своїх рук величезні церковні та монастирські угіддя, розпочав по­ літику, націлену на вилучення власності церкви», відповідно, й подальший опис аспектів реформи висвітлювався лише в руслі аналізу економічних наслідків33. Дослідниця зазна­ чає: «Незважаючи на вимушену лояльність цариці щодо Української церкви в процесі її реформування, внаслідок введення духовних штатів в Україні було ліквідовано 29 монас­ тирів, що становило 34% по відношенню до їх загальної кількості» – ті самі історіографіч­ ні факти, які ми вже зустрічали у працях В. Климова та В. Мордвінцева34. Нарешті, оригінальною книгою серед інших наукових праць можна назвати колектив­ ну монографію Д. Гордієнка, В. Клоса, Ю. Мицика та І. Преловської «Історія Української Православної Церкви»35. Автори позиціонують свою працю як «громадсько­політичне ви­ дання»36, тому в характеристиці секуляризаційних процесів можна спостерігати теж особ­ ливий, національно­релігійний підхід до трактування цього складного феномену. Дослід­ ники називають секуляризацію «остаточним ударом», і назагал у дуже гострій формі ви­ кривають недоліки секуляризаційних перетворень Катерини ІІ: «Внаслідок цього (тобто реформи 1786 р. – В.Ч.) на теренах України було закрито 46 монастирів, які провадили ве­ лику культурно­освітню роботу, утримували школи й лікарні, допомагали знедоленим. Церква була позбавлена більшості земель. Одночасно було запроваджено “штати” духо­ венства, перетворено їх на особливий загін державних службовців, що значно посилило негативні тенденції в їх середовищі, наприклад хабарництво»37. Науковці акцентують на ударі секуляризації 1786 р. по освітньо­релігійному та церковно­культурному життю (ука­ зи про уніфікацію церковного книгодрукування 1786 р.), визначають реформи кінця XVIII ст. як тяглу традицію імперського уряду38. У цілому, історики акумулювали всі по­ передні історичні погляди та переконання діаспорних i суто українських дослідників сучасності, виразили свої оцінки в цікавому історико­публіцистичному стилі. Українська наративна історіографія історії Церкви після здобуття Україною незалеж­ ності позначилася численними здобутками, висвітленням нових та переосмисленням уже відомих фактів. Оскільки секуляризація 1786 р. була дуже вагомим перетворенням серед інших заходів імперського уряду щодо України, вона постійно висвітлювалася в узагаль­ нювальних працях з історії Церкви. У цілому, такий тип історіографічних джерел умовно можна поділити на суто науково­історичні, історико­публіцистичні та історико­філософ­ ські праці. Переважна більшість праць побачила світ після здобуття Україною незалеж­ ності (90­ті рр.) та здобуття Православною Церквою України автокефалії (2019), що свід­ чить про певну залежність церковно­історичних студій від об’єктивних соціально­полі­ тичних наслідків. Висвітлюючи проблему секуляризації, дослідники переважно спиралися на вторинні історіографічні джерела, передусім, праці українських діаспорних учених: митрополита Іларіона (Івана Огієнка), Івана Власовського, Олександра Лотоцького та ін. Лише деякі науковці у своїх наукових пошуках послуговувалися архівними даними та первинними іс­ торичними джерелами (наприклад, В. Мордвінцев, В. Климов), що можна пояснити спе­ цифікою суспільного запиту до праць з історії Церкви в цілому. Абсолютно всі вчені, опи­ суючи секуляризацію, ставилися до неї суто негативно, характеризуючи лише її негативні сторони та проблеми, які ця реформа принесла для Української Церкви. Це дає право го­ ворити про виражений національно­конфесійний підхід до трактування такого явища, як секуляризація. Майже всі дослідники історії Церкви вирізняли лише короткострокові на­ слідки секуляризаційних перетворень 1786 р.; специфічно, у цілісному ретроспективному плані, ця проблема не висвітлювалась у наративних працях. Аналізуючи введення «церковних штатів» 1786 р., дослідники історії Церкви визнача­ ли такі основні аспекти, на які вплинула реформа: закриття монастирів, удар по економіч­ ному життю Церкви, русифікація освіти на рівні як церковному, так і цивільному, пробле­ ма з безпритульними ченцями та священниками, моральна деградація священства та ін. Водночас, фактично не висвітлювалися такі поверхові аспекти, як зміна власності щодо монастирських земель, проблема направлення вільних коштів, отриманих від секуляриза­ ції, взаємопов’язаність церковно­економічних заходів Катерини ІІ з іншими реформами, 32 Діанова Н.М. Історія релігії та Церкви в Україні в національному та європейському контекстах. С. 83. 33 Там само. С. 83. 34 Там само. С. 83. 35 Гордієнко Д., Клос В., Мицик Ю., Преловська І. Історія Української Православної Церкви.  Харків: Фоліо, 2019.  244 с.: іл. 36 Там само. С. 245. 37 Там само. С. 90. 38 Там само. С. 97. Siverian chronicle. 2023. № 4 133 які здійснювалися наприкінці XVIII ст. тощо. Українська історіографія історії Церкви має потужний потенціал, багато «білих плям» та дискусійних моментів, що потребує подаль­ ших наукових досліджень. References Dianova, N.M. (2019). Istoriia relihii ta tserkvy v Ukraini v natsionalnomu ta yevropeiskomu konteks­ takh [History of religion and Church in Ukraine in the national and European contexts]. Odesa, Ukraine. Holovashchenko, S.I. (1999). Istoriia khrystyianstva: Kurs lektsii [History of Christianity: a course of lectures]. Kyiv, Ukraine. Hordiienko, D., Klos, V., Mytsyk, Y. Prelovska, I. (2019). Istoriia Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy [History of the Ukrainian Orthodox Church]. Kharkiv, Ukraine. Klos, V. (2019). Avtokefaliia Ukrainskoi Tserkvy: ohliad vid Khreshchennia do Synodalnoho Tomosu [Autocephaly of the Ukrainian Church: an overview from Baptism to the Synodal Tomos]. Kyiv, Ukraine. Kolodniy, A., Klymova, V. (Ed.) (1999). Istoriia relihii v Ukraini [History of religion in Ukraine]. Ky­ iv, Ukraine. Kryzhanivskyi, V.P., Plokhii, S.M. (1994). Istoriia tserkvy ta relihiinoi dumky v Ukraini [History of Church and religious thought in Ukraine]. Kyiv, Ukraine. Virotskyi, V. (2019). Monastyri ta khramy zemli Siverskoi [Monasteries and churches of the Siver­ skaya land]. Kyiv, Ukraine. Yarotskiy, P., Holovashchenko, S., Klymova, V. (Ed.) (1997). Istoriia pravoslavnoi tserkvy v Ukraini [History of Оrthodox Church in Ukraine]. Kyiv, Ukraine. HISTORIOGRAPHY OF THE SECULARIZATION OF CHURCH-MONASTERY ESTATES IN 1786 IN UKRAINIAN NARRATIVE MONOGRAPHS ON THE HISTORY OF THE CHURCH (THE END OF THE 20TH – THE BEGINNING OF THE 21ST c.) The relevance of the article is the neccesity to study the historiographical opinion regarding the prob- lem of secularization of the monastic lands of the Chernihiv, Novgorod-Siver and Kyiv dioceses (1786). Despite the importance of this ecclesiastical-economic event in the socio-religious life of Ukrainian lands, indicated problems are weakly investigated in modern Ukrainian historiography and require more detailed coverage. Secondly, foreign researchers pay considerable attention to the introduction of «church states» in Russian lands of the empire (1764), which determines the need to analyze this reform on Ukrainian ter- ritory as well. The purpose of the article is to characterize the general historiographic features of coverage of the se- cularization reform of 1786 through the prism of monographs on the history of the Ukrainian Church, highlight the problems and obstacles that affected the objectivity and completeness of research on this problem by Ukrainian scientists and compare the historical views and opinions of scholars based on their narrative works. The scientific novelty of the article lies in the historiographical analysis of the problem of secularization in 1786 in relation to its coverage in Ukrainian works on the history of the Church. Pros- pective aspects of the study of secularization reform in the context of the issues of the article were defined and outlined. The methodological basis of the work is the principles of systematicity, integrity, historicism and objectivity, an attempt was made to conduct a detached historiographical analysis, taking into account such criteria as scientificity, integrity and complete coverage of the issue of the introduction of «church states» in the outlined monographs. Among the historiographical approaches, preference was given to the cultural approach, less attention was paid to subjective-historical factors. The article used such general scientific research methods as analysis and synthesis, abstraction, method of component analysis, etc. Spe- cial historiographical methods were also applied: historiographical and comparative, typology, etc. Conclusions. At the current stage of development of the historiography of the history of the Church, we observe a significant diversity of research. Among historiographical sources, generalizing monographs on the history of the Church occupy a prominent place in the context of the study. First of all, we observe a different focus of analysis for the coverage of the problem of secularization – from a full-fledged and tho- rough study to a superficial coverage of factual material. Many narratives at the present stage are cha- racterized by a philosophical and generalized characterization of the introduction of «church states» wit- hout analysis of the reasons, prerequisites, and problematic features of this reform. Many of these works have a pronounced ethno-confessional approach, which is generally appropriate and important for the analysis of the life of the Ukrainian Church in conditions of complete dependence on Muscovy. An impor- tant feature of narrative monographs is also their use as educational aids for studying the history of religi- on in educational institutions, so it is necessary to analyze the «subjective» factors of historiography – beli- efs, views of the authors of these monographs. In general, Ukrainian church-historical studies are current- ly experiencing an upsurge, which is connected with the acquisition of autocephaly by the Orthodox Church of Ukraine and a patriotic upsurge in the conditions of the aggression of the Russian Federation against our Motherland. Key words: secularization, historiography, «church states», monograph, unification. Чистяков Володимир Олександрович – аспірант Навчально­наукового інституту історії ім. О.М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна). Сіверянський літопис. 2023. № 4 134 Chystiakov Volodymyr – Ph.D. student at the O.M. Lazarevsky educational and scientific institute of history and socio­humanitarian disciplines of the T.G. Shevchenko National universi­ ty «Chernihiv Collegium» (53 Hetmana Polubotka Str., Chernihiv, 14013, Ukraine). E­mail: vchistyakov96@gmail.com Ячменіхін Костянтин Михайлович – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Навчально­наукового інституту історії ім. О.М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна). Yachmenikhin Kostiantyn – Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of the Depart­ ment of world history and international relations of the O.M. Lazarevsky Educational and Scien­ tific Institute of National University "Chernihiv collegium" named after T.G. Shevchenko (Het­ mana Polubotka St., 53, Chernihiv, 14013, Ukraine). E­mail: Kostas48@ukr.net Дата подання: 9 липня 2023 р. Дата затвердження до друку: 29 липня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Чистяков, В., Ячменіхін, К. Історіографія секуляризації церковно­монастирських маєт­ ностей 1786 р. в українських наративних монографіях з історії Церкви (кінець ХХ – поча­ ток ХХІ ст.). Сіверянський літопис. 2023. № 4. С. 128–134. DOI: 10.58407/litopis.230411. Цитування за АРА Chystiakov, V., Yachmenikhin, K. (2023). Istoriohrafiia sekuliaryzatsii tserkovno­monas­ tyrskykh maietnostei 1786 r. v ukrainskykh naratyvnykh monohrafiiakh z istorii Tserkvy (kinets XX – pochatok XXI st.) [Historiography of the secularization of church­monastery estates in 1786 in Ukrainian narrative monographs on the history of the Church (the end of the 20th – the beginning of the 21st century)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 128–134. DOI: 10.58407/litopis.230411.

Ähnliche Einträge