Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с.
Український переклад нарису історії України «Брама Європи» професора Гарвардського
 університету, емігранта з України Сергія Плохія витримав низку видань в Україні, що
 незвично для сучасного українського книговидання, навіть в історичній тематиці. Первісно
 книга була написа...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199744 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. / Д. Гордієнко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 188-192. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860028341729361920 |
|---|---|
| author | Гордієнко, Д. |
| author_facet | Гордієнко, Д. |
| citation_txt | Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. / Д. Гордієнко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 188-192. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Український переклад нарису історії України «Брама Європи» професора Гарвардського
університету, емігранта з України Сергія Плохія витримав низку видань в Україні, що
незвично для сучасного українського книговидання, навіть в історичній тематиці. Первісно
книга була написана й опублікована англійською мовою (НьюЙорк,
2015) і призначалася
для англомовного читача. Для українського історика вітчизняне видання книги
С. Плохія цікаве з погляду того, що на Заході широкому загалу відомим є лише мінімум
інформації з історії України, адже очевидно, що англійський переклад багатотомної академічної
«Історії УкраїниРуси
» Михайла Грушевського потрапить у поле зору переважно
невеликого кола науковців. Для українського ж загалу маємо ще один добрий та оригінальний
синтез української минувшини. Структурно книга складається з 5 розділів, виділених
за цивілізаційним та політичним критеріями.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:51:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2023. № 4
188
УДК 94(477)(049.32)
Дмитро Гордієнко
•
Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України
від скіфських воєн до незалежності /
Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид.
Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
2023. 512 с.
DOI: 10.58407/litopis.230418
© Д. Гордієнко, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000223139019
Український переклад нарису історії України «Брама Європи» професора Гарвардсько
го університету, емігранта з України Сергія Плохія витримав низку видань в Україні, що
незвично для сучасного українського книговидання, навіть в історичній тематиці. Первіс
но книга була написана й опублікована англійською мовою (НьюЙорк, 2015) і признача
лася для англомовного читача. Для українського історика вітчизняне видання книги
С. Плохія цікаве з погляду того, що на Заході широкому загалу відомим є лише мінімум
інформації з історії України, адже очевидно, що англійський переклад багатотомної ака
демічної «Історії УкраїниРуси» Михайла Грушевського потрапить у поле зору переваж
но невеликого кола науковців. Для українського ж загалу маємо ще один добрий та ори
гінальний синтез української минувшини. Структурно книга складається з 5 розділів, ви
ділених за цивілізаційним та політичним критеріями.
Насамперед заслуговує на увагу назва «Брама Європи» – теза, добре постульована в
українській соціогуманітаристиці й «новаторська» для Заходу, однак добре зрозуміла в
часі сучасної російськоукраїнської війни. Історичний процес в Україні розглядається в
категоріях країни на межі «Сходу і Заходу». До зіткнення «західного і східного християн
ства» автор додає кордон між «християнством та ісламом» – між осілим та кочовим насе
ленням. Водночас С. Плохій декларує світове бачення України та її культури: «Європа –
це важлива частина української історії, так само як і Україна – європейської» (с. 23).
Упродовж другої половини ХХ ст. цю тезу послідовно стверджувала українська діаспорна
історіографія. Тому для Заходу теза не є новою. Однак, діаспорні видання, як переважно
українськомовні, мали незначний вплив на розвиток світової соціогуманітаристики, тому
англомовна книга С. Плохія, очевидно, матиме більший успіх у цьому плані. У світовому
контексті підготовлена й хронологічна таблиця, додана до нарису. Окрім хронологічної,
автор подав таблицю «Хто є хто в українській історії», що охоплює українських лідерів, а
також політичних та культурних діячів, що незвично для української історіографії. Для
більшого кроскультурного розуміння західним читачем української минувшини автор
уводить знані й зрозумілі сюжети із сучасної популярної культури, наприклад, говорячи
про кіммерійців, С. Плохій згадує Конанаварвара – кіммерійського короля, якого зіграв
Арнольд Шварценеґґер.
Дослідник відходить від понять «народ» та «нація» як домінантних категорій історич
ної оповіді, акцентуючи на історичному процесі в межах кордонів України. Водночас
С. Плохій приділяє значну увагу «національним меншинам» (полякам, євреям та росія
нам), при цьому лише ситуативно згадує про корінні народи – кримських татар та греків
(румів), а караїмів та гагаузів узагалі оминає. Імовірно саме тому українська історія почи
нається зі скитів, а не з еллінів з їхніми південноукраїнськими колоніями, про яких автор
лише побіжно згадує та подає відповідну мапу, як робить і короткий екскурс у праісто
рію, до появи на теренах України неандертальців – мисливців на мамонтів 45 тисяч років
до н. е.
Заслуговують на увагу й запропоновані дослідником історіографічні етноніми на по
значення населення України: для середньовіччя – русь, для ранньомодерного часу – руси-
ни, для новітнього часу – українці, хоча в тексті цей підхід послідовно не витриманий, а
щодо античного та нового часу (XIX ст.) населення України етнічно / національно взагалі
Siverian chronicle. 2023. № 4
189
не визначено. Проте дослідник припускає етнічний зв’язок геродотових скитів та україн
ців, убачаючи в неврах протослов’ян.
С. Плохій відомий як історик раннього модерну, нової та новітньої історії України.
Імовірно цим обумовлена слабкість першого – середньовічного розділу, який концепту
ально й часто фактологічно сягає історіографії студентських років С. Плохія.
Перший розділ «На понтійському кордоні» покликаний уписати Україну в коло Серед
земноморської цивілізації. Отже, Україна постає країною античної спадщини, що важливо
зокрема для ствердження України як частини Європи. Для пізньоантичного часу С. Пло
хій окреслює Україну як «самий край» того, «що стане західною цивілізацією». Цей під
хід був запропонований ще діаспорними дослідниками Володимиром Січинським та Ми
колою Аркасоммолодшим. Хронологічно розділ охоплює період від скитів до встанов
лення монгольського домінування над українськими землями. При цьому «давніх слов’
ян» автор подає побіжно та відмічає заснування Києва «незадовго до початку VI століття»
(с. 47) (очевидно, така складна хронологічна формула потрібна авторові, щоб прямо не
покликатися на Петра Толочка з його 482 роком заснування Києва). Автор лише епізодич
но згадує готів, хоча, ураховуючи їхній слід в українській історії та мові, вони заслугову
ють на більшу увагу. У контексті європейської епохи норманських завоювань розгляда
ється доба вікінгів / варягів в Україні, що доводиться до правління Святослава I. Тут же
автор різко відходить від європейської історіографічної традиції, проголошуючи державу,
створену попередниками Святослава, «царством». На скільки нам відомо, це можна вва
жати історіографічним казусом чи відкриттям С. Плохія. Як не зазначає дослідник, коли
це «царство» перетворилося в «Київську імперію».
Проте досить оригінально дослідник визначає наступний період української історії як
«північну Візантію». Нову сторінку в історії України відкриває Володимир Великий.
«Північна Візантія» почала своє життя з хрещення князя, дружини та киян, започаткував
ши християнізацію Русі – «довгий та складний процес, що розтягнувся не на одне століт
тя» (с. 64).
Упродовж 1970х років відбулася дискусія між тоді совєтськими та польськими істо
риками щодо етнічної належності Червенських градів. С. Плохій не зупиняється на всіх
тих містах, зазначає лише захоплення Володимиром у поляків Перемишля, тим самим від
носячи його до польської етнічної території, у чому можна вбачати хіба що політкорект
ність автора. Хибною видається й думка, що «Руська Правда» не могла виникнути до Яро
слава, а лише по ньому, як і проголошення її кодифікацією звичаєвого права. Історіогра
фія давно спростувала ці тези. До позаджерельного знання чи фантазії автора належить і
розгром руською флотилією візантійської у 1043 р., та «численні походи на Константино
поль» (с. 61) дніпровських русів, яких у дійсності було лише 3 (або 4, за умови, що
Аскольд і Дір дійсно ходили на Константинополь), тощо. Визнає дослідник й існування
єдиної держави «Київська Русь», яка стала в дусі російської та совєтської ідеологеми «ко
лискою трьох братніх народів», проте віддає українцям ту перевагу, що «вони можуть ви
вчати витоки власної ідентичності та держави, не залишаючи меж своєї столиці» (с. 82).
Та найважливіше в концепції і схемі української історії С. Плохія, що Володимир увів
Україну до кола християнських держав, чітко закріпив її місце в Середземноморській ци
вілізації. Це був далекосяжний вибір, і пізніше він «матиме вирішальне значення в бага
тьох ділянках політичного та культурного життя. Багато наслідків цього кроку сьогодні є
такими ж важливими, як і на рубежі другого тисячоліття» (с. 66).
Строго за совєтськими схемами визначає С. Плохій і «смерть» Київської Русі, яку кла
де на грудень 1240 р. При цьому спершу пише, що Київ зазнав «смертельного удару»
(с. 86), надалі спростовує цю тезу (с. 90). Монголи поклали край політичній та церковній
єдності уявної держави тим, що визнали два «руські» центри – ВолодимироСуздальське
та ГалицькоВолинське князівства, залежність яких від Орди була різною, і «ця різниця
матиме глибокий вплив на долі двох земель і народів, які їх населяли».
Якщо в першому періоді Україна перебуває в рамках Середземноморської цивілізації,
то в другому розділі, у ранньомодерний час, С. Плохій подає українську історію як межо
ву, у традиційних схемах перетину Сходу і Заходу, точніше, підводить історію України до
розподілу її на Схід (входження в Російську імперію) та Захід (в Австрійську імперію). На
цей час дослідник традиційно й відносить формування української нації. Найбільшим
«здобутком» Люблінської унії 1569 р. для України стало формування її сучасної території
в межах Польського королівства. При цьому автор припускає історично зумовлений ха
рактер такого «кордону». Останнім часом у польській та українській історіографіях про
понується погляд на Річ Посполиту як державу трьох рівноправних народів. У дійсності,
як пише й С. Плохій, українські воєводства входили до складу Польського королівства
«не окремою групою, а одне за одним, без жодних спільних умов чи гарантій» (с. 105).
Сіверянський літопис. 2023. № 4
190
Входження до Польського королівства втягнуло Україну в загальноєвропейський ри
нок. Як наслідок, «уперше з часів Геродота українське зерно з’явилося на іноземних рин
ках» (с. 108). Вагомим був культурний поступ, пов’язаний з острозьким гуртком князя
Костянтина Острозького. За висновками С. Плохія, «наприкінці XVI століття Острог став,
мабуть, найважливішим центром православної освіти у світі» (с. 110). Таке економічне та
культурне піднесення викликало й проєкти перенесення осідку Вселенського Патріарха в
Україну, в Острог на Волині.
Маркером епохи в українській історії того часу стала козаччина, якій автор відводить
окремий підрозділ. Знаково подає С. Плохій появу козацтва на історичній арені в один рік
з відкриттям Америки Колумбом та закінченням реконкісти в Іспанії, що знаменували
кардинальну зміну історичних епох в історії Західної та Східної Європи від Середньовіч
чя до ранньомодерного часу. Дослідник не зупиняється на питанні генези козацтва, лише
зазначає, що спершу воно комплектувалося з містян, а з кінця XVI ст. його ряди активно
поповнювали й селяни. Не однозначними були й відносини козацтва з Православною
Церквою. Якщо 1618 р. Церква завдячувала відновлення своєї ієрархії саме козацтву, то в
1630ті роки «у панегіриках, що видавалися у друкарні КиєвоПечерського монастиря,
більше не вихваляли козацьких гетьманів, а прославляли православних шляхтичів, які
воювали проти них» (с. 126).
Релігійний розкол і полеміку в Україні першої половини XVII ст. автор розглядає як
«Східну Реформацію», що нівелює історію самої європейської Реформації в Україні. Су
перечливо подає С. Плохій і релігійну ситуацію в Київській митрополії. Так, спершу ав
тор заперечує релігійний розкол кінця XVI ст., натомість за кілька сторінок його стверд
жує, відмічаючи й географічний вимір розколу: «здебільшого Галичина, зі Львовом та Пе
ремишлем, залишилися православними, водночас Волинь та білоруські єпархії підтрима
ли нову уніатську церкву» (с. 133). Унія спричинила повернення Києва в центр україн
ського політичного та культурного життя. «У першій половині XVII століття це стародав
нє місто стане центром православної реформації – зусиль з боку православних церков від
Константинополя до Москви, спрямованих на те, щоб наздогнати Реформацію й Контр
реформацію в Європі та реформуватися під час цього процесу» (с. 135).
Проте Київ жодного разу так і не став столицею нової української держави, утвореної
внаслідок повстання Богдана Хмельницького та відомої в історіографії як «Гетьманщи
на». Оригінально автор оцінює українськомосковський союз Богдана Хмельницького,
укладений у Переяславі в січні 1654 р. На думку С. Плохія, «це був ще один релігійно
вмотивований політичний союз часів Реформації та Контрреформації» (с. 152), низку яких
Європа пережила п’ять років тому в ході Тридцятилітньої війни. Хмельницький залишив
свою державу на роздоріжжі, що врештірешт і приведе до розколу України по Дніпру в
1667 р. У подальшому саме території Лівобережжя, контрольовані Москвою, стануть ко
лискою народження та розвитку української ідеї, що С. Плохій пояснює більшою гнучкіс
тю порівняно з конкурентами Москви у відношенні України. Так переміг «малоросій
ський проєкт» в Україні, що передбачав повну відданість православ’ю та російським ца
рям. Однак через 150 років, у середині XIX ст., саме в підросійській Україні український
проєкт вирветься «зпід шкаралупи малоросійської матрьошки».
Перебування України в складі Заходу (Австрія) і Сходу (Російська імперія) упродовж
нового часу, на думку низки істориків (наприклад, Я. Грицака), породило цивілізаційний
розлам України. Натомість С. Плохій пропонує розглядати цей період цілісним. Націо
нальний рух в обох частинах України доповнював і певним чином компенсував один од
ного. «Цей розвиток мав два шляхи, і, коли рух на одному сповільнювався або зупинявся,
прогрес на іншому міг продовжуватися й навіть набирати швидкості» (с. 219). Головне,
що обидві гілки українського руху мали спільне бачення майбутнього України. В обох
частинах України на кінець XIX ст. економічні та соціальні трансформації привели до на
родження сучасного українського суспільства. Тим самим С. Плохій заперечує «ненор
мальність» українського розвитку, його відсталість від європейського. Українці йшли в
ногу з подібними світовими процесами. Відтак і в Україні Перша світова війна дала мож
ливість створити власну державу, що уподібнює українську історію до країн Центрально
Східної Європи.
Часто в українській публіцистиці, особливо в пабликах, лунають звинувачення на ад
ресу М. Грушевського в поміркованій позиції навесні 1917 р. С. Плохій спростовує цей
погляд, наголошуючи на радикальному характері дій М. Грушевського, коли він єдиний зі
старої гвардії підтримав «молоде покоління українських діячів», давши згоду очолити
створену цим поколінням Центральну Раду. У короткий термін, за пів року, Рада перетво
рилася з координаційного центру на парламент України. При цьому автор спрощує питан
ня створення українських збройних сил, немов би Центральна Рада влітку та восени
1917 р. діяла в незалежній державі, в якій не розміщені сотні тисяч солдат російської ар
Siverian chronicle. 2023. № 4
191
мії. Причини воєнної поразки Української революції С. Плохій вбачає в політичній розді
леності та поганій організованості східних українців і в недостатній чисельності та малій
вогневій потужності західних українців (с. 288). Росія знову не при чому! Не було росій
ської агресії – ні білої, ні червоної!?
Натомість важливим є наголос дослідника, що в міжвоєнний період «українці стали
найбільшою нацією Європи з нерозв’язаним національним питанням» (с. 300). В утворен
ні СССР автор вбачає механізм утримання України в єдності з Росією. Цій же меті слу
гував і голодомор 1932–1933 рр., кількість жертв якого С. Плохій оцінює в 4 мільйони
осіб – «кожний восьмий» житель України (с. 333). Відтак Україна зіграє вирішальну роль
і в розпаді та зникненні Совєтського Союзу. Виборюючи незалежність, Україна «приведе
до незалежності інші менш рішучі радянські республіки» (с. 397). Дослідник пропонує й
інший висновок, що дає зрозуміти й російську агресію проти України 2014 року: «Союз
без України втрачав привабливість для Росії», адже «без України Росія опинилася б у
меншості в домінованому мусульманськими республіками Союзі» (с. 416). Однак від від
новлення російської імперії Москва ніколи не відмовлялася і, очевидно, не відмовиться,
принаймні, у найближчому майбутньому.
У міжвоєнний період українські землі виявилися розподіленими між чотирма держава
ми: СССР, Польща, Румунія та Чехословаччина. Усі держави постали перед дилемою ви
рішення українського питання, придушення чи кооптації українського руху. Прикметно,
що всі країни вбачали вирішення українського питання шляхом запровадження відповід
ної мовної політики. Не випадково й першою масовою українською організацію наприкін
ці совєтської епохи стало засноване в 1989 р. Товариство української мови. І саме в мов
ній площині вперше проєкт «новоросії» дав тріщину. «Цілковитою несподіванкою для йо
го авторів» стало усвідомлення факту, що не всі російськомовні українці мають російську
чи проросійську ідентичність (с. 462). Ці пасажі показують стрижневість (за Сергієм
Кримським – архетиповість) значення мови в українській культурі та політичному русі.
Оригінальним і водночас дискусійним є виклад історії України періоду незалежності,
наприклад, сюжети про становлення та роль олігархату в українській новітній історії. За
висновками С. Плохія, лише в часі, коли олігархи замінили в кабінетах «червоних дирек
торів», в Україні почалося швидке економічне зростання. Хоча далі автор пише, що поча
ток економічного зростання України започаткував Віктор Ющенко, «який не мав жодних
зв’язків з політичними та економічними кланами Східної України» (с. 429).
На жаль, часті відсилання до «деяких істориків» розмивають стрункість, логічність та
доказовість викладу автора. До грубих помилок належить віднесення С. Плохієм зовніш
нього вигляду Софійського собору в Києві, «як ми його знаємо сьогодні» (с. 139), до часів
«реставрації» Петра Могили, а не Мазепи, як то було насправді. Данило Виговський був
не «двоюрідним братом» (с. 163), а шурином Юрію Хмельницькому. Норми Конституції
1710 р. автор зводить до прагнення «обмежити владу гетьмана, гарантуючи права козаць
кої старшини та рядових козаків, особливо запорожців» (с. 180), повністю ігноруючи інші
статті Конституції, наприклад, щодо місцевого самоврядування, соціального захисту насе
лення тощо. Дискусійною є теза про становлення новітнього українського «націоналізму»
на початку XIX ст. під «антибонапартівським прапором» (с. 203). Цілком очевидно, що
спектр уподобань українського дворянства був ширшим, зокрема й пробонапартівським.
Т. Шевченка засудили не на «довгих 10 років» (с. 218), а на всі 25! Хоча відбув він дійсно
лише 10 років. Натомість М. Костомарова С. Плохій слушно визнає «засновником модер
ної української історіографії» (с. 214), що неоднозначно сприймається в сучасній історіо
графії. Четвертий Універсал Центральної Ради датовано 24, а не 22 січня 1918 р. (с. 276).
«Воєнну кампанію Москви на Донбасі 2014 року» чомусь названо «гібридною війною»
(с. 21). Червоною ниткою через всю книгу проходить тема єврейських погромів: 1648,
1768, 1905… – при цьому щодо останнього погрому його винуватцями називаються «бан
ди робітниківмігрантів, православних фанатиків і відвертих злочинців» (с. 253), під яки
ми автор розуміє недавніх переселенців з Росії. Однак далі С. Плохій ледь не робить укра
їнців винними в загибелі євреїв у нацистських концтаборах у роки Другої світової вій
ни (!), дивно, що Гітлер чи Сталін не проголошені «таємними українцями», хоча далі ав
тор і відмічає, що держава Ізраїль визнала 2500 українців «Праведниками народів світу».
Очевидно до вад перекладу потрібно віднести вживання «російський» у значенні «русь
кий» для XIX та початку ХХ ст., що на той час було не одне й те саме, як і переклад ідео
логеми «русскій мір» «російським світом». Під «аднім народом» путіна розуміється «рус
скій народ», що складається з українців та росіян разом з білорусами. Також вживаються
«Прибалтійські республіки» чи «Прибалтика» замість «Балтійські республіки» та «Балтія»
тощо.
Та попри всі суперечності й неточності нарис «Брама Європи» Сергія Плохія можна
вважати одним з кращих сучасних синтезів історії України. Якщо Наталя Яковенко та
Сіверянський літопис. 2023. № 4
192
Ярослав Грицак радше декларують нормальність української історії, Сергій Плохій її пе
реконливо демонструє. На перший погляд, книга написана за традиційним хронологічним
викладом, однак під суттєво новим кутом зору. Книга написана / перекладена легким сти
лем, С. Плохій не переобтяжує фактами, іменами, датами, він дає зважений виклад, з на
веденням цитат із джерел, що оживлює українську минувшину, змушує говорити її голо
сом давнини. Автор стверджує і демонструє українську історію «без брому», зображуючи
Україну та її минувшину як органічну цілість. Дослідник доходить до чіткого висновку: в
Україні «немає легко впізнаваної культурної межі, яка відокремлює Крим від сусідніх ре
гіонів півдня України або Донбас від решти східних регіонів. Жоден з історичних регіонів
не показав сильного бажання вийти зі складу України й жодним місцевим елітам не вда
лося мобілізувати населення на підтримку відокремлення. Така мобілізація відбулася в
Криму та на Донбасі, але виключно внаслідок російської анексії та інтервенції» (с. 465).
Тому, сподіваємося, книга знайде не лише свого «широкого читача», а й приверне ува
гу фахового середовища, які приймуть виклик і дадуть власні альтернативні погляди як на
український синтез, так і окремі сторінки та сюжети історії України.
Дата подання: 14 липня 2023 р.
Дата затвердження до друку: 25 серпня 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Гордієнко, Д. Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до не
залежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сі
мейного Дозвілля», 2023. 512 с. Сіверянський літопис. 2023. № 4. С. 188–192. DOI: 10.58407/lito
pis.230418.
Цитування за стандартом APA
Hordiienko, D. (2023). Retsenziia : Serhii Plokhii. Brama Yevropy. Istoriia Ukrainy vid skifskykh
voien do nezalezhnosti / Per. z anhl. Romana Klochka. – Pererobl. i dop. vyd. Kharkiv: Knyzhkovyi Klub
«Klub Simeinoho Dozvillia», 2023. 512 s. [Review : Serhii Plokhy. The gates of Europe. A history of
Ukraine from Scythian Wars to Independence / Translated from English by Roman Klochko. – Revised and
supplemented edition. Kharkiv: Book Club «Family Leisure Club», 2023. 512 p.]. Siverianskyi litopys –
Siverian chronicle, 4, P. 188–192. DOI: 10.58407/litopis.230418.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199744 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:51:14Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гордієнко, Д. 2024-10-28T14:54:32Z 2024-10-28T14:54:32Z 2023 Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. / Д. Гордієнко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 188-192. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230418 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199744 94(477)(049.32) Український переклад нарису історії України «Брама Європи» професора Гарвардського
 університету, емігранта з України Сергія Плохія витримав низку видань в Україні, що
 незвично для сучасного українського книговидання, навіть в історичній тематиці. Первісно
 книга була написана й опублікована англійською мовою (НьюЙорк,
 2015) і призначалася
 для англомовного читача. Для українського історика вітчизняне видання книги
 С. Плохія цікаве з погляду того, що на Заході широкому загалу відомим є лише мінімум
 інформації з історії України, адже очевидно, що англійський переклад багатотомної академічної
 «Історії УкраїниРуси
 » Михайла Грушевського потрапить у поле зору переважно
 невеликого кола науковців. Для українського ж загалу маємо ще один добрий та оригінальний
 синтез української минувшини. Структурно книга складається з 5 розділів, виділених
 за цивілізаційним та політичним критеріями. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Рецензії. Огляди. Анотації Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. Serhii Plokhy. The gates of Europe. A history of Ukraine from Scythian Wars to Independence / Translated from English by Roman Klochko. – Revised and supplemented edition. Kharkiv: Book Club «Family Leisure Club», 2023. 512 p.]. Article published earlier |
| spellingShingle | Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. Гордієнко, Д. Рецензії. Огляди. Анотації |
| title | Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. |
| title_alt | Serhii Plokhy. The gates of Europe. A history of Ukraine from Scythian Wars to Independence / Translated from English by Roman Klochko. – Revised and supplemented edition. Kharkiv: Book Club «Family Leisure Club», 2023. 512 p.]. |
| title_full | Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. |
| title_fullStr | Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. |
| title_full_unstemmed | Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. |
| title_short | Рецензія : Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / Пер. з англ. Романа Клочка. – Переробл. і доп. вид. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2023. 512 с. |
| title_sort | рецензія : сергій плохій. брама європи. історія україни від скіфських воєн до незалежності / пер. з англ. романа клочка. – переробл. і доп. вид. харків: книжковий клуб "клуб сімейного дозвілля", 2023. 512 с. |
| topic | Рецензії. Огляди. Анотації |
| topic_facet | Рецензії. Огляди. Анотації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199744 |
| work_keys_str_mv | AT gordíênkod recenzíâsergíiplohíibramaêvropiístoríâukraínivídskífsʹkihvoêndonezaležnostíperzanglromanakločkapereroblídopvidharkívknižkoviiklubklubsímeinogodozvíllâ2023512s AT gordíênkod serhiiplokhythegatesofeuropeahistoryofukrainefromscythianwarstoindependencetranslatedfromenglishbyromanklochkorevisedandsupplementededitionkharkivbookclubfamilyleisureclub2023512p |