Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні

Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні

Метою публікації є введення до наукового обігу восьми невідомих листів ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р., які були надіслані ним з Ефіпої на Афон ігумену Андріївського скиту схіархимандриту Ієроніму (Силіну). Цю кореспонденцію віднайдено автором статті під час роботи з...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Сiверянський літопис
Дата:2024
Автор: Шумило, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Теми:
Мовою документів
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199830
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 122-141. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199830
record_format dspace
spelling Шумило, С.
2024-11-01T17:53:09Z
2024-11-01T17:53:09Z
2024
Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 122-141. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
2518-7430
DOI: 10.58407/litopis.240113
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199830
271.2788(234.425.21)
Метою публікації є введення до наукового обігу восьми невідомих листів ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р., які були надіслані ним з Ефіпої на Афон ігумену Андріївського скиту схіархимандриту Ієроніму (Силіну). Цю кореспонденцію віднайдено автором статті під час роботи з архівом Андріївського скиту в 2018 р. Методологічні засади дослідження ґрунту ються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені «ефіопські» листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. На основі аналізу записів у цих документах розкрито подробиці четвертої подорожі о. А. Булатовича до Ефіопії, які дотепер через брак джерел були вкрай скупі та суперечливі. Зазначається, що Булатовичем як очевидцем у листах повідомлено важливі свідчення про стан здоров’я ефіопського імператора Менеліка II (1844–1913), який тоді перебував у вкрай важкому стані, через що ширилися чутки, що він давно помер, а від його імені начебто править двійник. Із листів дізнаємося, що о. А. Булатовича було допущено до імператора для проведення молебня про одужання. Вказується, що під час перебування в Ефіопії Антоній Булатович намагався заснувати тут православну місію та монастир або Подвір’я Афонського Андріївського скиту, куди мав плани переселити з Афону ченців-однодумців. Наголошено, що завдяки виявленим невідомим листам о. Антонія, по-новому розкриваються подробиці як його четвертої подорожі до Ефіопії, так і причин погіршення стосунків з ігуменом Андріївського скиту, що суттєво вплинуло на подальший перебіг подій, зародження «ім’яславського» руху та спалаху «афонської смути» в 1912–1913 рр., на чолі якої був Антоній (Булатович).
The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation eight unknown letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911, which he sent from Ethiopia to Athos to the abbot of St. Andrewʼs skete, Archimandrite Ieronymos (Silin), and which were first discovered by the author of the article while working with archives of St. Andrewʼs skete in 2018. The methodological foundations of the study are based on principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the goal and objectives, a combination of general scientific, interdisciplinary, and special research methods was used. The scientific novelty is that for the first time the «Ethiopian» letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911 were introduced into scientific circulation. Based on the analysis of entries in these documents, the author reveals details of Father A. Bulatovichʼs fourth trip to Ethiopia, which until now, due to the lack of sources, have been extremely scarce and contradictory. Attention is drawn to the fact that Bulatovych, as a direct eyewitness, provides important evidence in letters about the health of the Ethiopian Emperor Menelik II (1844–1913), who at that time was in an extremely serious condition, which led to rumours that he had died long ago and that his double was allegedly ruling on his behalf. Letters reveal that Father Bulatovich was allowed to see the emperor to offer a prayer for his recovery. Attention is drawn to the little-known fact that during his stay in Ethiopia, Anthony Bulatovich tried to establish an Orthodox mission and a monastery or courtyard of the Athos St. Andrewʼs skete, where he planned to relocate like-minded monks from Athos. It is emphasized that discovered unknown letters of Father Anthony reveal in a new way the details of both his fourth trip to Ethiopia and reasons for the deterioration of relations with the abbot of St. Andrew ʼs skete, which significantly influenced the further course of events, the emergence of the «Imslav movement » and the outbreak of the «Athos Troubles» in 1912–1913, led by Anthony (Bulatovich).
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Мовою документів
Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні
Unknown Ethiopian letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for MarchOctober 1911 from the archive of St Andrew's Skete on Mount Athos
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні
spellingShingle Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні
Шумило, С.
Мовою документів
title_short Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні
title_full Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні
title_fullStr Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні
title_full_unstemmed Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні
title_sort невідомі ефіопські листи ієросхимонаха антонія (булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву андріївського скиту на афоні
author Шумило, С.
author_facet Шумило, С.
topic Мовою документів
topic_facet Мовою документів
publishDate 2024
language Ukrainian
container_title Сiверянський літопис
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format Article
title_alt Unknown Ethiopian letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for MarchOctober 1911 from the archive of St Andrew's Skete on Mount Athos
description Метою публікації є введення до наукового обігу восьми невідомих листів ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р., які були надіслані ним з Ефіпої на Афон ігумену Андріївського скиту схіархимандриту Ієроніму (Силіну). Цю кореспонденцію віднайдено автором статті під час роботи з архівом Андріївського скиту в 2018 р. Методологічні засади дослідження ґрунту ються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені «ефіопські» листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. На основі аналізу записів у цих документах розкрито подробиці четвертої подорожі о. А. Булатовича до Ефіопії, які дотепер через брак джерел були вкрай скупі та суперечливі. Зазначається, що Булатовичем як очевидцем у листах повідомлено важливі свідчення про стан здоров’я ефіопського імператора Менеліка II (1844–1913), який тоді перебував у вкрай важкому стані, через що ширилися чутки, що він давно помер, а від його імені начебто править двійник. Із листів дізнаємося, що о. А. Булатовича було допущено до імператора для проведення молебня про одужання. Вказується, що під час перебування в Ефіопії Антоній Булатович намагався заснувати тут православну місію та монастир або Подвір’я Афонського Андріївського скиту, куди мав плани переселити з Афону ченців-однодумців. Наголошено, що завдяки виявленим невідомим листам о. Антонія, по-новому розкриваються подробиці як його четвертої подорожі до Ефіопії, так і причин погіршення стосунків з ігуменом Андріївського скиту, що суттєво вплинуло на подальший перебіг подій, зародження «ім’яславського» руху та спалаху «афонської смути» в 1912–1913 рр., на чолі якої був Антоній (Булатович). The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation eight unknown letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911, which he sent from Ethiopia to Athos to the abbot of St. Andrewʼs skete, Archimandrite Ieronymos (Silin), and which were first discovered by the author of the article while working with archives of St. Andrewʼs skete in 2018. The methodological foundations of the study are based on principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the goal and objectives, a combination of general scientific, interdisciplinary, and special research methods was used. The scientific novelty is that for the first time the «Ethiopian» letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911 were introduced into scientific circulation. Based on the analysis of entries in these documents, the author reveals details of Father A. Bulatovichʼs fourth trip to Ethiopia, which until now, due to the lack of sources, have been extremely scarce and contradictory. Attention is drawn to the fact that Bulatovych, as a direct eyewitness, provides important evidence in letters about the health of the Ethiopian Emperor Menelik II (1844–1913), who at that time was in an extremely serious condition, which led to rumours that he had died long ago and that his double was allegedly ruling on his behalf. Letters reveal that Father Bulatovich was allowed to see the emperor to offer a prayer for his recovery. Attention is drawn to the little-known fact that during his stay in Ethiopia, Anthony Bulatovich tried to establish an Orthodox mission and a monastery or courtyard of the Athos St. Andrewʼs skete, where he planned to relocate like-minded monks from Athos. It is emphasized that discovered unknown letters of Father Anthony reveal in a new way the details of both his fourth trip to Ethiopia and reasons for the deterioration of relations with the abbot of St. Andrew ʼs skete, which significantly influenced the further course of events, the emergence of the «Imslav movement » and the outbreak of the «Athos Troubles» in 1912–1913, led by Anthony (Bulatovich).
issn 2518-7430
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199830
citation_txt Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 122-141. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT šumilos nevídomíefíopsʹkílistiíêroshimonahaantoníâbulatovičazaberezenʹžovtenʹ1911rzarhívuandríívsʹkogoskitunaafoní
AT šumilos unknownethiopianlettersofhieroschimonkanthonybulatovichformarchoctober1911fromthearchiveofstandrewssketeonmountathos
first_indexed 2025-11-24T03:08:37Z
last_indexed 2025-11-24T03:08:37Z
_version_ 1850839259216347136
fulltext Сіверянський літопис. 2024. № 1 122 УДК 271.2­788(234.425.21) Сергій Шумило • НЕВІДОМІ ЕФІОПСЬКІ ЛИСТИ ІЄРОСХИМОНАХА АНТОНІЯ (БУЛАТОВИЧА) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні DOI: 10.58407/litopis.240113 © С. Шумило, 2024.CC BY4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0001­7041­7766 Метою публікації є введення до наукового обігу восьми невідомих листів ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р., які були надіслані ним з Ефіпої на Афон ігумену Андріїв- ського скиту схіархимандриту Ієроніму (Силіну). Цю кореспонденцію віднайдено автором статті під час роботи з архівом Андріївського скиту в 2018 р. Методологічні засади дослідження ґрунту- ються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до іс- торичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загально- наукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені «ефіопські» листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за бе- резень–жовтень 1911 р. На основі аналізу записів у цих документах розкрито подробиці четвертої подорожі о. А. Булатовича до Ефіопії, які дотепер через брак джерел були вкрай скупі та супереч- ливі. Зазначається, що Булатовичем як очевидцем у листах повідомлено важливі свідчення про стан здоров’я ефіопського імператора Менеліка II (1844–1913), який тоді перебував у вкрай важ- кому стані, через що ширилися чутки, що він давно помер, а від його імені начебто править двій- ник. Із листів дізнаємося, що о. А. Булатовича було допущено до імператора для проведення молеб- ня про одужання. Вказується, що під час перебування в Ефіопії Антоній Булатович намагався за- снувати тут православну місію та монастир або Подвір’я Афонського Андріївського скиту, куди мав плани переселити з Афону ченців-однодумців. Наголошено, що завдяки виявленим невідомим листам о. Антонія, по-новому розкриваються подробиці як його четвертої подорожі до Ефіопії, так і причин погіршення стосунків з ігуменом Андріївського скиту, що суттєво вплинуло на подаль- ший перебіг подій, зародження «ім’яславського» руху та спалаху «афонської смути» в 1912– 1913 рр., на чолі якої був Антоній (Булатович). Ключові слова: Антоній Булатович, Менелік ІІ, Ієронім Силін, Борис Чемерзін, ім’яслав’я, Ефіо- пія, Абіссинія, Афон, Свята Гора, Андріївський скит, Ватопед, Ватопедський монастир. У статті вперше публікуються вісім невідомих листів з Ефіопії на Афон за березень– жовтень 1911 р., укладених вихідцем із дворянської родини поміщиків Лебединського по­ віту Харьківської губернії (нині Сумська область), колишнім командиром гусарського ес­ кадрону та дослідником Ефіопії, а на той момент уже афонським ченцем ієросхимонахом Антонієм (в миру Олександром Ксавер’євичем Булатовичем; 1870–1919). Листи адресова­ ні ігумену Андріївського скиту на Афоні схіархимандриту Ієроніму (Силіну; 1866–1920)1, під духовним керівництвом якого Булатович став священником і проживав деякий час у цій святогірській обителі. Перш ніж перейти до розгляду листів о. Антонія (Булатовича), необхідно побіжно зга­ дати як про нього, так і про події, що передували появі цих документів, а також обстави­ ни, за яких їх було вперше знайдено нами в 2018 р. Дослідник Ефіопії, «хвацький гусар» та афонський ієросхимонах на прізвисько «Мазепа» Біографія вихідця зі Слобожанщини, лідера «ім’яславського» руху та колишнього афонського ієросхимонаха Антонія досліджувалась досить докладно та неодноразово різ­ ними авторами. Напевно, жоден афонський чернець не удостоювався такої уваги не лише в церковних, а й у світських колах як на початку ХХ ст., так і в наш час. Навіть у знамени­ тому романі «Дванадцять стільців» у «Оповіданні про гусара­схимника» як прототип 1 Схиархимандрит Иероним (Силин). Монахологии русских обителей на Афоне. Серия: Русский Афон ХIХ– ХХ в. / Под ред. иером. Макария (Макиенко). Афон: Пантелеимонов монастырь, 2016. С. 18–19. Siverian chronicle. 2024. № 1 123 І. Ільф та Є. Петров за основу взяли біографію Булатовича2. А Валентин Пікуль присвятив йому оповідання «Гусар на верблюді»3. Життя та діяльність О.К. Булатовича досить докладно розглянуті в роботах І. Кацнель­ сона та Г. Терехової4, Т. Сеніної5, І. Алфєєва6, С. Половинкіна7, С. Шумила8, С. Котниць­ кої9, О. Кисельова10, Г. Іжицького11 та ін. Крім того, про Булатовича в різний час писали Ф. Кріндач12, О. Панкратов13, Р. Зальтцер14, О. Михайлов15 та ін. Незважаючи на те, що відомо про Булатовича чимало, деякі моменти його біографії досі залишаються недостатньо вивченими. Основні біографічні відомості про о. Антонія дуже часто запозичуються з його особис­ тих свідчень, щоденників і листів. Найбільш відомі з них – записки про його перші три експедиції до Ефіопії16. Деякі подробиці про себе він повідомляє у своїй полемічній бро­ шурі «Моя боротьба з імʼяборцями»17. Однак ці відомості нерідко мають субʼєктивний ха­ рактер і потребують критичного аналізу та перевірки. Проте досі системно й цілісно не опрацьовано всі архівні джерела. Водночас пошук та вивчення архівних документів допомогли би виявити багато неві­ домих чи прикрашених фактів біографії цієї людини18. Широко відомим в Російський імперії О. Булатович, який ще під час служби в лейб­ гвардії гусарському полку отримав від товаришів по службі прізвисько «Мазепа»19, став 2 Ильф И., Петров Е. Двенадцать стульев. Золотой теленок. Москва, 2000. С. 88–89. 3 Пикуль В. Гусар на верблюде. Тайный советник. Исторические миниатюры. Москва: АСТ, Вече, 2002. 4 Кацнельсон И., Терехова Г. По неизведанным землям Эфиопии. Москва, 1975; Його ж. А.К. Булатович – гусар, землепроходец, схимник. В кн.: Булатович А.К. С войсками Менелика II. Москва, 1971. С. 3–31. 5 Сенина Т. (монахиня Кассия). Последний византиец. Религиозно‐философская мысль иеросхимонаха Антония (Булатовича) и ее византийский контекст. Санкт‐Петербург: Дмитрий Буланин, 2013. 448 с. 6 Алфеев Иларион, митр. Священная тайна Церкви: Введение в историю и проблематику имяславских споров. Изд. 3­е, испр. Санкт­Петербург, 2013. 912 с. 7 Половинкин С. Хроника Афонского дела. Начала. 1995. № 1–4. С. 7–42; Його ж. Антоний Булатович. Право- славная Энциклопедия. Москва: ЦНЦ «Православная Энциклопедия», 2001. Т. 2. С. 618–620. 8 Шумило С. Неизвестное письмо иеросхимонаха Антония (Булатовича) на имя императора Николая II как ис­ точник к истории скита «Черный Вир» и «имяславских споров» на Афоне. Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2020. № ІІ (95). С. 94–117. 9 Котницька С. Отець Антоній (О. Булатович). Суми: Ярославна, 2009. 70 с. 10 Киселев А. Белые пятна в биографиях Булатовичей. Сумы: Изд­во «Киселев и Ко», 2014. 172 с. 11 Ижицкий Г. Имяславец: Очерк о духовном и жизненном пути Александра Ксаверьевича Булатовича. Харьков: Майдан, 2013. 176 с. 12 Криндач Ф. Русский кавалерист в Абиссинии. Из Джибути в Харар. Санкт­Петрбург: Тип­я товарищества «Общественная польза», 1897. 105 с. 13 Панкратов А. Гусар­схимник. Беседа сотрудника «Русского слова» А. Панкратова с иеросхимонахом Антони­ ем (Булатовичем). Сумской Вестник. 16 ноября 1913. № 252; 17 ноября 1913. № 254; 19 ноября 1913. № 255; Йо­ го ж. Герой афонской трагедии (к предстоящему суду над имябожцами). Биржевые ведомости. 1914. № 14 (101). 14 Seltzer, Richard. The Name of Hero, historical novel. Tarcher/Houghton Mifflin, 1981. 15 Михайлов А. Знаменитый Сашка Булатович. Истинная история гусара­схимника. Родина. 1999. № 9. С. 64. 16 Булатович А. От Энтото до реки Баро. Отчет о путешествии в юго­западные области Эфиопской империи в 1896–1897 гг. Санкт­Петербург: Тип­я В. Киршбаума, 1897; Його ж. Из Абиссинии через страну Каффа на озеро Рудольфа. Известия Русского географического общества. Т. 35. Вып. 3. 1899; Його ж. С войсками Менелика II: Дневник похода из Эфиопии к озеру Рудольфа. Санкт­Петербург: Тип­я Товарищества художественной печати, 1900; Його ж. Третье путешествие по Эфиопии. Москва, 1987. 17 Булатович А., иеросхим. Моя борьба с имяборцами на Святой Горе. Петроград: Исповедник, 1917. 18 Так, наприклад, з книги в книгу передається легенда, ніби рід Булатовичів походив від татарського касимів­ ського хана Саїн­Булата (у хрещенні Симеон Бекбулатович, у чернецтві Стефан; 1616) – правнука Ахмат­хана та нащадка Чингісхана, якого Іван Грозний проголосив «великим князем всієї Русі». Однак ця красива легенда про походження Булатовичів від найближчого соратника Івана Грозного не знаходить підтвердження в архівних джерелах. Більше того, рідна сестра о. Антонія (Булатовича) – Марія Ксаверіївна (у заміж. Орбеліані; 1874– 1980) у своїх листах повідомляла, що її «батько, Ксаверій Вікентійович Булатович, був поляк за походженням і католиком по вірі» (Letters from Princess Mary Orbeliani, до Richard Seltzer, 08.05.1973). Цей факт знаходить під­ твердження в метричній книзі села Луциківка Лебединського повіту Харківської губернії, де наголошується, що «проживаючий в селі Луциківка генерал­майор Ксаверій Вікентія син Булатович римсько­католицького іспові­ дання» (Державний архів Харківської області [далі – ДАХО]. Ф. 40. Оп. 105. Спр. 1099. Арк. 848). Очевидно, що «поляк» чи, швидше, полонізований білорус­католик Ксаверій Булатович із Гродненської губернії, що у Західній Білорусі, який перейшов у XIX ст. на російську службу, не мав жодного відношення до касимівського хана Саїн­ Булата. Як не мають до нього відношення й інші представники цього прізвища, досить поширеного в Білорусі, Польщі, Чорногорії та Сербії. Цю легенду спростовує і недворянське походження роду Булатовичів. У «Родовій книзі потомствених дворян Харківської губернії» зазначається, що за визначенням Харківського дворянського зібрання 1872 р. «рід Булатович затверджений у дворянстві за заслугами родоначальника полковника Ксаверія Вікентьєва сина Булатович» (Родословная книга потомственных дворян Харьковской губернии. Ч. 2. Т. 1. ДАХО. Ф. 14. Оп. 11. Од. зб. 2.). Згідно з цим документом, за військові заслуги «Булатовича з дружиною Євгені­ єю та сином Олександром, за власними заслугами, внесено до другої частини дворянської родоводної книги». Таким чином, рід Булатовичів, очевидно, не мав спадкового дворянського походження й лише в 1872 р. полков­ ник К. Булатович, який служив до цього командиром піхотного полку в повітовому місті Лебедин Харківської губернії (нині Сумська обл.), отримав жаловане дворянство, яке набувалось завдяки вислузі чинів. 19 Киселев А. Белые пятна в биографиях Булатовичей… С. 68. Сіверянський літопис. 2024. № 1 124 після 1896 р., коли вперше побував в Ефіопії. Зокрема в квітні 1896 р. як курʼєр він здійс­ нив пробіг на верблюдах із Джибуті в Харер, подолавши за 3 доби і 18 годин відстань у понад 350 верст по гористій пустелі, що раніше нікому не вдавалось. У 1897–1899 рр. він був військовим помічником ефіопського імператора Менеліка II у його війні з південними племенами. Завдяки йому в Ефіопії було зроблено низку географічних відкриттів. Ці та інші свої пригоди в Африці він докладно описав, здобувши великої популярності після їх­ нього видання в Російській імперії20. Згодом, у 1911 р., вже будучи ієросхімонахом Анто­ нієм, він спробував повторити свою експедицію до Ефіопії, а після повернення звідти, в 1912–1913 рр., очолив на Афоні т. зв. «ім’яславський» рух, який прийнято в літературі та­ кож називати «афонською смутою» чи «бунтом», який російським військам довелося при­ душувати за допомогою силових методів21. Опубліковані тут листи о. Антонія (Булатовича) за 1911 р. стосуються його четвертої експедиції до Ефіопії й були виявлені нами в 2018 р. під час обстеження архіву Андріїв­ ського скиту, що нині зберігається у Ватопедському монастирі на Афоні. Андріївський скит на Афоні Андріївський скит був заснований на Горі Афон у 1841 р. на місці старовинної келії «Серай», яка належала Ватопедському монастирю. Сама келія існувала з Х ст. і була по­ свячна на честь прп. Антонія Великого22. Близько 1651 р. у ній оселився колишній Конс­ тантинопольський патріарх Афанасій (Пателарій; 1597–1654), який і відновив її. Його до­ ля була тісно пов’язана з Україною, де він двічі зустрічався з гетьманом Богданом Хмель­ ницьким, надавши йому та всьому козацькому війську благословення та легітимацію на «священну війну» під гаслами оборони віри23. Він помер і був похований в «козацькому» Мгарському монастирі на Полтавщині, де згодом його нетлінні мощі набули особливого пошанування серед козаків та місцевого населення24. Близько 1766 р. інший Константино­ польський патріарх Серафим II (Анін), перебуваючи на спокої, оселився в згаданій афон­ ській келії й значно розширив і розбудував її. Відтоді за келією утвердилась назва «Се­ рай» (тур. – палац). У 1769 р. він закликав грецьке населення повстати проти турків. Після провалу повстання в 1776 р. змушений був залишити Афон і оселився в Мгарському мо­ настирі на Полтавщині, де раніше упокоївся його попередник свт. Афанасій III (Патела­ рій). Він так само спочив у цьому монастирі в грудні 1779 р.25 Від 1841 р. келія «Серай» розбудовується вихідцями з Російської імперії як слов’ян­ ська обитель, що в 1849 р., з благословення Константинопольського патріарха Анфіма, була перетворена на самоврядний спільножительний скит на честь Апостола Андрія Пер­ возванного26. Відтоді починається період розквіту скиту, який тривав до 1913 р., коли в 20 Булатович А. От Энтото до реки Баро…; Булатович А. Из Абиссинии через страну Каффа на озеро Рудоль­ фа…; Булатович А. С войсками Менелика II…; Булатович А. Третье путешествие по Эфиопии… 21 Половинкин С. Хроника Афонского дела… С. 7–42; Алфеев И. Имяславие… С. 457–495; Шумило С. Булато­ вичники. Енциклопедія сучасної України. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. Т. 3 («Біо»–«Бя»). С. 574–575; Шумило С. Неизвестное письмо иеросхимонаха Антония (Булатовича)... С. 94–117; Шкаровский М. Имяславская смута. История Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне с 1912 до 2015 гг. Серия: Русский Афон XIX–XX вв. Афон: Пантелеимонов монастырь, 2015. Т. 6. С. 20–107. 22 Шумило С. Обитель Апостола Андрія Первозванного на Афоні. Міжнародний інститут афонської спадщи- ни – The International Institute of the Athonite Legacy. URL: https://afon.org.ua/uk/obitel­apostola­andriya­pervozvan­ nogo­na­afoni.html. 23 Каптерев Н. Приезд бывшего Константинопольского Патриарха Афанасия Пателара в Москву в 1653 г. Чте- ния в Обществе любителей духовного просвещения. 1889. № 10. С. 358–385; Hofmann G. Griechische Patriarchen und römische Päpste 2,2: Patriarch Athanasios Patellaros: seine Stellung zur römischen Kirche. Rome, 1930. T. 19. Р. 210–280; Ammann A. Athanase III Patellaros, Patriarche de Constantinople, ex­catholique et saint russe. Revue des Etudes Slaves. 1951. Vol. 28. P. 7–16; Афанасий Пателар в Москве и на Украине. Греческие документы и рукопи- си, иконы и памятники прикладного искусства московских собраний: Выставка: [Каталог] = Greek documents and manuscripts, icons and applied art objects from Moscow depositories. Міжнародна конференція «Крит, Восточ­ ное Средиземноморье в России в XVII в.» / Упор. та відпов. ред. Б. Фонкич, авт. каталогу І. Вишневська та ін. Москва: Индрик, 1995. С. 24–29; Ченцова В. Источники фонда «Сношения России с Грецией» РГАДА по исто­ рии международных отношений в Восточной и Юго­Восточной Европе в 50­е гг. XVII в. Москва: Инслав. РАН, 2000. С. 162–164. 24 Шумило С. Розвиток українсько­афонських духовно­культурних зв’язків у XVІI – першій третині ХІХ ст. Дис. на здобуття наук. ступеня кандидата історичних наук за спец. 26.00.01 «Теорія та історія культури» за на­ прямом – історичні науки [на правах рукопису]. Київ: Нац. академія керівних кадрів культури і мистецтв Мініс­ терства культури України, 2021. С. 81–82. 25 Βαρβούνη Μ. Το Οικουμενικό Πατριαρχείο, εκδόσεις Χελάνδιον. Athens, 2006. С. 117; Шумило С. Прп. Паисий Величковский и Запорожская Сечь. Малоизвестные письма прп. Паисия Величковского к Кошевому атаману Войска Запорожского Петру Калнышевскому. Киев–Серпухов: Международный институт афонского наследия в Украине; «Наследие Православного Востока», 2015. С. 78–79. 26 Шумило С. Обитель Апостола Андрія Первозванного на Афоні. URL: https://afon.org.ua/uk/obitel­apostola­ andriya­pervozvannogo­na­afoni.html. Siverian chronicle. 2024. № 1 125 ньому стався т. зв. «ім’яславський бунт», очолений ієросхим. Антонієм (Булатовичем)27. Остаточний занепад скиту припадає на др. пол. ХХ ст. Останній ігумен обителі о. Михаїл (Дмитрієв) помер у 1962 р.28 Після нього ігумена більше не обирали, оскільки в скиту за­ лишалося всього пʼять перестарілих ченців. Коли в 1971 р. помер останній із них – о. Сам­ сон, історія слов’янського скиту зупинилася29. Близько 20 років колись величний і один із найбільших афонських скитів (на поч. ХХ ст. нараховував понад 800 ченців) стояв повніс­ тю полишеним, почалося його руйнування. До тяжкого становища додалася ще й страшна пожежа 1958 р., яка не припинялася три доби, знищивши чимало будівель обителі30. У вогні загинула значна частина багатої бібліотеки й архіву скиту, а те, що залишилося, три­ валий час лежало посеред руїн фактично під відкритим небом, зазнаючи непоправного ушкодження від дощів, сонця та пилу. Виявлення та дослідження архіву Андріївського скиту на Афоні Довгий час вважалось, що архів і бібліотека Андріївського скиту були повністю втра­ чені. Проте їхні залишки виявили й врятували нові грецькі ченці, які заселились у скит після 1992 р. У 2003 р. збережені книги й документи були зібрані ченцями в дерев’яні ящики й із благословіння ігумена Ватопедського монастиря архімандрита Єфрема (Куцу) перенесені до цієї древньої обителі, якій підпорядковується Андріївський скит. Але оскільки серед грецького братства Ватопеду не було кому розібратися з таким масивом слов’яномовних документів і книг, вони ще 14 років пролежали запечатаними в ящиках. Лише в лютому 2017 р. з благословення ігумена Єфрема упорядкуванням архіву Андріїв­ ського скиту почав займатись український монах Філарет (Ольшанський), який до того успішно впорядкував там збережені залишки колеції слов’янських книг із бібліотеки Анд­ ріївського скиту. С.В. Шумило з ігуменом афонського Ватопедського монастиря архімандритом Єфремом (Куцу), березень 2018 р. На весні 2018 р. на запрошення о. Філарета до роботи з документами архіву Андріїв­ ського скиту долучився директор Міжнародного інституту афонської спадщини С.В. Шу­ мило. Було розібрано частину ящиків (яких було бл. 50), очищено від пилу та попередньо розсортовано за темами по різних папках частину документів. Оскільки понад 20 років архів перебував у напівзруйнованому закинутому корпусі, фактично під відкритим небом, велика кількість документів (бл. 15%) від постійного попадання дощу згнила або була 27 Половинкин С. Хроника Афонского дела… С. 7–42; Алфеев И. Имяславие… С. 457–495; Шумило С. Неизвест­ ное письмо иеросхимонаха Антония (Булатовича)... С. 94–117; Шкаровский М. Имяславская смута… С. 20–107. 28 Схиархимандрит Михаил (Дмитриев). Монахологии русских обителей на Афоне. Серия: Русский Афон ХIХ– ХХ в. / Под ред. иером. Макария (Макиенко). Афон: Пантелеимонов монастырь, 2016. С. 564–566. 29 Шумило С., Шкаровский М., Данилец Ю., Гайденко П. Афонский старец из Закарпатья. Иеросхимонах Авва­ кум (Вакаров) и его время: 1899–1972. Київ: Международный институт афонского наследия, 2019. С. 248–250. 30 Шумило С. Обитель Апостола Андрія Первозванного на Афоні. URL: https://afon.org.ua/uk/obitel­apostola­and­ riya­pervozvannogo­na­afoni.html. Сіверянський літопис. 2024. № 1 126 сильно уражена грибками й плісневою та не підлягала відновленню. Тому найпершим за­ данням було відсортувати документи за станом збережуваності. До того ж, майже в усіх ящиках документи, книги, брошури та журнали були хаотично скидані разом, тож довело­ ся ще й перебирати, щоб відокремити документи від усього іншого. Потім треба було від­ сортувати окремо листування, господарські документи, монахології, поминальні диптихи, господарські документи, чеки й листи про пожертви тощо. Масив документів за поперед­ німи висновками складав понад 140000 одиниць. Усю цю роботу о. Філарету доводилось виконувати фактично самому. Він виявив і зібрав ув окремі папки документи про кожного дікея (скитоначальника), найбільш відомих скитських насельників, окремо було зібрано документи з теми «ім’яслав’я». Тоді ж нами було віднайдено та відкладено до окремої папки вісім листів о. Антонія (Булатовича) за 1911 р. до ігумена Андріївського скиту схі­ архимандрита Ієроніма (Силіна), які вперше публікуціються в цьому випуску. С.В. Шумило в бібліотеці Андріївського скиту при Ватопедському монастирі на Афоні, березень 2018 р. У 2019 р. о. Філарет (Ольшанський), провівши послушником у Ватопедському монас­ тирі майже чотири роки, повернувся до України, де невдовзі (прийнявши постриг з ім’ям Іов) став ігуменом Ново­Афонського Свято­Воскресенського монастиря у Львові. Подаль­ шу роботу з впорядкування архіву Андріївського скиту за пропозицією о. Філарета було передано молодому монаху Діадоху (Кривицькому). На його прохання Міжнародний інс­ титут афонської спадщини розробив та запропонував детальний план робіт із системати­ зації та забезпечення збережуваності архіву Андріївського скиту, який передбачав здійс­ нення комплексу робіт, а саме: реконструкцію, класифікацію, опис та каталогізацію актів за базовими та формальними ознаками відповідно до загальноприйнятої методики, органі­ зації зберігання та оцифрування архіву. Була сформована робоча група у складі україн­ ських науковців С. Шумила, Є. Чернухіна та П. Гайденка, яка 13 березня 2020 р. на запро­ шення ігумена Ватопедського монастиря архім. Єфрема (Куцу) прибула на Афон для чер­ гового фахового огляду документів і переговорів про початок спільної комплексної робо­ ти з впорядкування архіву. За результатами проведених переговорів було отримано благо­ словення ігумена та досягнута домовленість про початок таких робіт із травня місяця. Проте 16 березня постановою уряду Греції по всій країні було запроваджено жорсткі про­ тиепідемічні заходи в рамках загальнонаціонального карантину з метою запобігання по­ ширенню пандемії коронавірусу COVID­19. Цими обмеженнями було заборонено перебу­ вання на Афоні всіх осіб, які не є приписаними до монастирів; також заборонялося вільне пересування територією Афону та відвідування його паломниками. Карантинні обмежен­ ня тривали понад рік. У кінці травня 2021 р. через ускладнення від хвороби до реанімації потрапив ігумен Ватопедського монастиря о. Єфрем, який пробув на лікуванні та реабілі­ тації понад три з половиною місяці. Siverian chronicle. 2024. № 1 127 Лише в жовтні 2021 р. Міжнародний інститут афонської спадщини поновив перегово­ ри про продовження робіт в архіві Андріївського скиту. З цією метою на кінець лютого 2022 р. була запланована чергова поїздка на Афон делегації українських науковців у скла­ ді С. Шумила та О. Алфьорова та у супровроводі консула Консульства України в Салоні­ ках О. Сосонюка. Також за посередництва цих українських колег було запрошено до про­ єкту дослідника з Італії М. Талалая. Проте через початок 24 лютого 2022 р. повномас­ штабного вторгнення та війни РФ проти України запланована на 26 лютого експедиція української делегації на Афон була скасована, а проєкт тимчасово призупинено. Із масиву документів архіву Андріївського скиту, що нині зберігаються у Ватопед­ ському монастирі, серед найцікавіших нам вдалося встигнути ввести у науковий обіг «Книгу збору милостині» за 1761–1764 рр., де ватопедські ченці фіксували всі отримані від представників українського козацтва та духовенства пожертви під час своїх подоро­ жей Слобожанщиною та Гетьманщиною за 60­ті рр. XVIII ст.31 Інші виявлені документи потребують подальших досліджень та публікації. Листи о. Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. Публіковані тут вісім «ефіопських» листів о. Антонія (Булатовича) за 1911 р., які були виявлені нами в 2018 р., були відскановані та передані автору цієї статті для оприлюднен­ ня ще в 2020 р. На їх ексклюзивну публікацію в Україні було надане благословення ігуме­ на Ватопедського монастиря о. Єфрема. Тоді ж вони були набрані за допомоги О. Різні­ ченка. Їх видання було заплановане на березень 2022 р., проте через початок повномас­ штабної війни Росії проти України заплановану публікацію довелося відкласти. Пізніше були знайдені ще три невідомі листи о. Антонія (Булатовича), які не увійшли до цієї пуб­ лікації. Листи за березень–жовтень 1911 р. написані російською мовою, рукописним шрифтом із характерним для автора почерком, у дореформеній орфографії, що діяла до 1918 р. Лис­ ти на білих аркушах паперу, сім із них написані чорними чорнилами, один (за 16 травня 1911 р.) – сірим олівцем. Збереженість листів доволі добра. 1. Перший лист за березень–квітень 1911 р. відправлений о. Антонієм (Булатовичем) із Константинополя, де він зупинився по дорозі з Афону до Ефіопії. Лист написаний на од­ ному аркуші з обох сторін. Судячи з нього, в Константинополі у березні 1911 р. автор від­ відав Подвір’я Андріївського скиту, де зустрівся з економом та ченцями, і двічі служив у храмі в константинопольському передмісті Сан­Стефано. Також він повідомляє про зуст­ річ із першим секретарем російського посольства С. Боткіним, із яким обговорив долю метоха Андріївського скиту з земельною ділянкою біля м. Кавала у Фракії. Зустрічався з командиром мореплавного канонерського човна «Донець» М. Каськівим та настоятелем російської посольської церкви в Константинополі архімандритом Іоною (Вуколовим). Цей лист вперше розкриває плани Булатовича заснувати в Ефопії окремий монастир чи подвір’я Андріївського скиту. За офіційною версією, він відпросився в ігумена Андрі­ ївського скита поїхати до Ефіопії, щоб провідати там свого «названого сина» Ваську, яко­ го врятував від смерті та всиновив у 1890­ті рр. під час одного зі своїх походів до Абіси­ нії32. Водночас, за словами секретаря російської посольської місії в Абісинії Б. Чемерзіна, «одним із завдань прибуття» до Ефіопії було з’ясувати, використовуючи свої давні дружні стосунки з Менеліком ІІ, що «імператор живий і що всі чутки про підміну давно померло­ го джанхоя нібито схожим на нього абіссинцем хибні»33. Про свої наміри заснувати там окремий монастир чи подвір’я, судячи з усього, Анто­ ній (Булатович) не розкривав перед ігуменом до того, як вирушив у подорож. Уперше та­ ку ідею він озвучує перед ігуменом у листі з Констиантинополя, апелюючи до того, що обговорював її з настоятелем російської посольської церкви архім. Іоною (Вуколовим): «Я былъ у него и онъ просилъ передать Вамъ отъ его имени, что желательно было бы для васъ устроить при миссіи въ Абиссиніи (російська посольська місія в Абісинії – С.Ш.) по­ дворьице съ Іеромонахомъ, 2 пѣвчими и церковку. Что оно должно окупиться, а нужда большая, такъ какъ посольскую церковь съ штатомъ не устроятъ, такъ какъ расходъ бу­ детъ по смѣтѣ громадный, а церковь нужна» (лист за березень–квітень 1911 р.). Це важли­ 31 Шумило С. «Книга збору милостині» за 1761–1764 рр. з архіву Ватопедського монастиря як джерело до історії українсько­афонських зв’язків у XVIII ст. Український історичний журнал. 2023. № 3 (570). С. 164–175. 32 Шумило С. Неизвестное письмо иеросхимонаха Антония (Булатовича)... С. 101. 33 Архів зовнішньої політики Росії (далі – АЗПР). «Греческий стол». Спр. 678. Доверительное письмо поверенно­ го в делах посольства России в Эфиопии Б. Чемерзина от 15 декабря 1911 г. товарищу министра иностранных дел России А. Нератову. Публ. за: А.К. Булатович. Третье путешествие по Эфиопии. Москва: Глав. ред. вост. лит., 1987. Восточная литература. URL: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Aethiopien/Bulatovich4/1­20/14. phtml?id=6684. Сіверянський літопис. 2024. № 1 128 ве уточнення, яке розкриває справжні наміри о. Антонія щодо його четвертої експедиції до Ефіопії. 2. Другий лист від 16 травня 1911 р. також написаний на одному аркуші з двох сторін. У ньому Антоній (Булатович) повідомляє, що у цей день він разом із ченцем Ієронімом прибув потягом до ефіопського міста Дире­Дауа. Тут закінчувалась залізнична колія й да­ лі до столиці Ефіопії м. Аддіс­Абеба треба було добиратися на мулах верхи близько 500 верст. Із метою продовження подорожі вони купили намет (за 36 руб.), двох мулів (за 100 руб.) та найняли ще трьох мулів (за 50 руб.) для перевезення вантажу з речами, а та­ кож найняли двох слуг (за 25 руб.). Булатович уточнює, що по дорозі до Ефіопії він зупинявся на два тижні в портовому місті Суец, що біля південного входу в Суецький канал. Тут вони проживали на подвірʼї Синайського монастиря. Звідси французьким пароплавом рушили до Єгипту. Отримавши дозвіл капітана, він мав змогу 8 травня відслужити літургію в наметі на кораблі. У листі Антоній (Булатович) просить ігумена Андріївського скиту вислати гроші, а та­ кож надіслати дві писані на дереві ікони Іверської Богородиці – одну в подарунок для Мерши Нахусеная (бл. 1850–1937) – губернатора Дире­Дава та радника ефіопського імпе­ ратора Менеліка II, а другу – для Ато­Йосипа, консула Ефіопії в Джибуті та секретаря ім­ ператора. За словами Булатовича, останній забезпечив їм безкоштовний проїзд потягом до м. Дире­Дауа по Ефіопсько­Джибутійській залізниці. 3. У наступному листі від 18 червня 1911 р., написаному на двох аркушах з обох сто­ рін, Антоній (Булатович) повідомляє, що живе в столиці Ефіопії м. Аддіс­Абеба на утри­ манні секретаря російської посольської місії Б. Чемерзіна, який «кормитъ и насъ и муловъ и относится съ крайнимъ гостепріимствомъ». За його словами, Чемерзін «устраиваетъ церковку въ отдѣльномъ домикѣ, но мы Престола освящать не будемъ, а будемъ служить на Антиминсѣ». Також у листі Антоній (Булатович) згадує, що він та о. Ієронім важко за­ хворіли: «лихорадка мучитъ каждую ночь и къ утру черезъ силу служу». Антоній повідомляє, що в столиці мав зустріч із місцевим абуною (верховним єписко­ пом) Ефіопської Церкви Матеосом, який «крайне былъ ласковъ». Під час зустрічі він звернувся до єпископа з проханням допомогти йому організувати для тяжко хворого імпе­ ратора Менеліка II служіння водосвятного молебню про зцілення. Як пише Булатович, «онъ съ любовію къ этому отнесся и обѣщалъ похлопотать. Это трудно потому, что къ Императору совершенно никого не пускаютъ и онъ лежитъ безъ языка и въ совершенномъ параличѣ». Також він повідомляє, що у нього заплановане офіційне представлення перед шістнадцятирічним престолонаслідником Іясу Лідж, онуком Менеліка II, який внаслідок важкої хвороби імператора виконував обов’язки формального управителя країною. Крім того, згадує, що зі своїм «прийомним сином» Василем він ще не мав змоги зустрітись, оскілько той перебуває у м. Гондер в «верстахъ въ 500–600 отсюда», де живе й навчається при дворі раса Уольде­Гійоргіса (1850–1918), губернатора провінції Кефа. 4. Найбільш інформативним та цікавим є лист на двох аркушах від 6 серпня 1911 р. У ньому о. Антоній (Булатович) повідомляє, що 28 липня він нарешті був допущений до хворого імператора, для якого відслужив молебень про зцілення. Про це в листі він пові­ домляє так: «28 го числа Іюля былъ допущенъ во внутреннія покои дворца къ болящему Императору Менелику ІІ, который послѣ третьего апоплексическаго удара окончательно разбитъ параличемъ. Языкъ отнялся, и руки, и ноги, чуть только лѣвая рука дѣйствуетъ». За словами Булатовича, він перед Іверською іконою Богородиці, яку привіз із собою з Афону, «совершилъ предъ ней во дворцѣ краткое моленіе и освятилъ воду изъ Живонос­ наго Царьградскаго источника и окропилъ водою Св. Икону и затѣмъ Императора напо­ илъ Св. водою и далъ (ему) приложиться къ Иконѣ Матери Божіей, затѣмъ по просьбѣ свиты всего болящаго окропилъ Св. водою, и спину, и грудь, и голову, и руки, и ноги (икону оставилъ ему)». Як зазначає далі Булатович: «съ тѣхъ поръ я его не видалъ, но ка­ жется молебенъ подѣйствовалъ благотворно, хотя я в нихъ видимыхъ рѣзкихъ перемѣнъ въ здаровіи не оказалось»34. 34 Деталі цієї справи описані в листі Б. Чемерзіна від 15 грудня 1911 р. на ім’я товариша міністра закордонних справ А. Нератова: «Широко задуманные планы о. Антония (Булатовича), как это можно было и предвидеть, не получили осуществления. По окончании своей болезни, длившейся около двух месяцев, названный монах не­ медленно пожелал приступить к исцелению недуга императора Менелика II, для каковой цели им были привезе­ ны несколько чудотворных икон, освященное масло и святая вода. Однако проникнуть к строго оберегаемому от общения с европейцами джанхою оказалось далеко не так просто, как это представлялось о. Антонию. Несмотря на формальное разрешение, данное в моем присутствии Лиджем Ясу на официальной аудиенции, прием откла­ дывался со дня на день, и заветное желание о. Антония исполнилось лишь на четвертый месяц его пребывания в Аддис­Абебе. Допущенные наконец к больному, о. Антоний со своим cпyтником монахом Иеронимом отслужи­ ли молебен, окропили и даже растирали тело императора святою водою и елеем, прикладывали чудотворные иконы, но никакого улучшения в состоянии здоровья Менелика не достигли. Единственным результатом их по­ сещения было то, что с очевидностью было установлено, что император жив и что все слухи о подмене давно Siverian chronicle. 2024. № 1 129 Лист ієросхім. Антонія (Булатовича) від від 6 серпня 1911 р. У цьому ж листі, представивши як успішну свою місію зі зцілення імператора, Булато­ вич вперше більш детально наважується озвучити ігумену Андріївського скиту свою ідею щодо створення афонського скитського подвір’я в Ефіопії. Зокрема, він пише: «Не знаю, заводить ли рѣчь о подворьи. Съ одной стороны есть тутъ не в далекѣ удобнѣйшее мѣсто для скита безмольнаго и въ Адисъ–Абабѣ хорошо бы устроить подворье миссіонерское – съ Церковью и школой. Насчетъ осуществленія оно возможно при условіи что Св. Синодъ благословитъ учрежденіе сего. Тогда можно съ благословенія Св. Синода дмлать воззва­ нія въ газетахъ, направляя жертвы въ нашъ скитъ “на православную миссію въ Абисси­ ніи”. Это паралельно умножило бы и доходы Скита. Кромѣ того, по поселеніи въ Адисъ– скончавшегося будто бы джанхоя похожим на него абиссинцем ложны» (АЗПР. «Греческий стол». Спр. 678. До­ вірчий лист Б. Чемерзіна від 15 грудня 1911 р. …). Сіверянський літопис. 2024. № 1 130 Абабѣ можно было бы завести корреспонденцію. И такъ по мѣрѣ доходовъ развивалась бы и дѣятельность Миссіи. Была бы построена небольшая но красивая церковь. Была бы устроена начальная школа для абис. дѣтей. Абиссинскіе учителя рублей за 10 въ мѣсяцъ научили бы ихъ грамотѣ абиссинской, арифметикѣ. Первымъ началамъ географіи – какъ въ деревенскихъ школахъ и закону Божію, и началамъ русск. яз. Подворье снабжало бы скитянъ всѣмъ необходимымъ, а скитъ снабжалъ бы рыбою подворье. Была бы лавочка церковныхъ предметовъ и проч. и масла и вина. Однимъ словомъ дѣла бы нашлось и по­ требность имѣть здѣсь православную миссію ясно ощущается и выражается не только русскими, но и многими абиссинамы. Но съ другой стороны меня устрашаетъ основать такое великое дѣло, вѣдая и обратную сторону медали и немощь нашу монашескую и удобопреклонность но грѣху». Закінчує Булатович цей лист такими словами: «Во всякомъ случаѣ начну, или не нач­ ну, удастся что или не удастся, но если живъ и здоровъ буду, то въ октябрѣ выѣду отсюда на Афонъ». 5. У наступному листі за серпень 1911 р., написаному на одному аркуші й позначено­ му грифом «Секретно», о. Антоній (Булатович) в ігумена Андріївського скиту просить «Игуменскаго и Отческаго благословенія или не благословенія на устройство Православ­ ной Миссіи въ Абиссиніи и на подачу о семъ предметѣ докладной записки Правительству нашему». В листі він пропонує заснувати в столиці Ефіопії: 1) православну «школу на­ чальную съ учителями абиссинцами изъ ученыхъ ихъ, но подъ нашимъ наблюденіемъ»; 2) відкрити православну церкву; 3) відкрити «миссіонерскій пунктъ въ языческой землѣ» для проповіді православ’я серед нехристиянського населення країни. Для започаткування справи, за його словами, на перших порах знадобиться надіслати до Ефіопії в якості по­ мічників чоловік 6–7. Антоній (Булатович) вказує, що начебто Б. Чемерзін попросив його викласти все це в детальній доповідній записці, «которую онъ пошлетъ Правительству, которое если одоб­ ритъ и призоветъ меня на осуществленіе, то и дѣло въ шляпѣ». Але тут таки Булатович за­ значає, що не маючи на це благословення від ігумена Андріївського скиту, він не наважу­ ється писати доповідну записку, бо інакше доведеться цю справу вести не від імені Скита, а від свого «на власний страх і ризик», і тоді Собор старців Андріївського скиту не під­ тримає це починання. «Конечно, – пише він, – если бы обитель это сдѣлала, то это весьма высоко поставило бы ее и въ глазахъ Государя, и Святѣйшаго Синода, и Патріарха, и все­ го Правительства русскаго». І далі зазначає: «но, судя по настроенію старцевъ, сомнѣва­ юсь, чтобы они рѣшились на это». Siverian chronicle. 2024. № 1 131 Лист ієросхім. Антонія (Булатовича) від 18 серпня 1911 р. 6. У листі від 18 серпня 1911 р., написаному на одному аркуші з обох сторін і позначе­ ному грифом «Секретнѣйше», о. Антоній повідомляє ігумену Андріївського скиту про конфлікт з іншим афонським ченцем о. Ієронімом, з яким вони разом прибули до Ефіопії. Як наголошує Булатович, о. Ієронім «подъ моимъ вѣдѣніемъ и въ подчиненіи мнѣ не на­ ходится, ибо отказался подчиняться моему главному требованію не ѣсть мяса». Чи дійсно причиною конфлікту стало саме це – невідомо. Проте, з листа ми дізнаємося, що в цій си­ туації Б. Чемерзін заступився за Ієроніма й відмовився виконати прохання Булатовича відпровадити того назад на Афон. «Я выразилъ недоумѣніе Бор. Ал., что онъ вмѣшивает­ ся въ наши дѣла, но онъ стоялъ на своемъ, хотя и Іеронимъ даже просилъ его отпустить его на Афонъ», – пише Антоній Булатович. За його словами, Б. Чемерзін перевів о. Ієроні­ ма до іншого будинку, де той виконував для нього різні доручення (переписував листи то­ що). 7. У черговому листі від 26 серпня 1911 р., написаному на двох аркушах, Антоній (Бу­ латович) повідомляє про певне покращення стану здоров’я ефіопського імператора: «Спѣ- шу сообщить радостную вѣсть: Императоръ Менеликъ послѣ молебна сталъ немного по­ правляться, и даже на костыляхъ сталъ мочь дѣлать нѣсколько шаговъ, чего раньше от­ нюдь не могъ, но языкъ все еще нѣмъ»35. Також у листі, з приводу відкриття подвір’я Андріївського скиту в Ефіопії, він пише ігумену: «Теперь я жду не дождусь телеграммы и денегъ – возвращаться, такъ возвращаться, или что либо заводить, такъ заводить». Крім того, в листі до ігумена він доволі гостро критикує ідею настоятеля пофарбувати голов­ ний собор Андріївського скиту на Афоні: «берегитесь, чтобы не испортить всего собора, если сдѣлаютъ недостаточно художественно, или не въ выдержанномъ стилѣ. Не дай Богъ аляповатости и безвкусицы – даромъ деньги пропадутъ и опозорятъ». 8. Останній лист, від 8 жовтня 1911 р., написаний на одному аркуші, доволі короткий. У ньому Антоній (Булатович) повідомляє, що 8 жовтня він отримав телеграму від ігумена Андріївського скиту, в якій той наполягав, щоб він якнайшвидше залишив Ефіопію та по­ вернувся на Афон. Із листа також відомо, що чернець Ієронім тоді вже залишив Ефіопію та вирушив назад на Святу Гору. Булатович підтверджує, що вимогу покинути Ефіопію 35 Водночас Б. Чемерзін у своїх доненсеннях повідомляв, що після молебню «никакого улучшения в состоянии здоровья Менелика не достигли» (АЗПР. «Греческий стол». Спр. 678. Довірчий лист Б. Чемерзіна від 15 грудня 1911 р. …). Сіверянський літопис. 2024. № 1 132 він виконає, як тільки зможе побачитись зі своїм «названим сином» Василем. Також у листі він наголошує: «Денегъ займу. Изъ телеграммы вижу, что Вы просимыхъ мною де­ негъ не выслали. Вижу тоже, что вы, получивъ мое письмо, долго не рѣшались, что отвѣ- тить. Значитъ такъ угодно Богу, но только все таки жаль, потому что случай былъ хоро­ шій что нибудь устроить. Но вѣроятно это крестъ для меня не посильный». *** До віднайдення цих листів о. Антонія (Булатовича) свідчення про четверту його подо­ рож до Ефіопії були вкрай скупі та суперечливі. Єдиним більш­менш докладним опові­ данням про ці мандри було донесення Б. Чемерзіна від 15 грудня 1911 р.36, деталі якого ми розглянули в іншій статті37. Згідно зі свідченннями Б. Чемерзіна, о. Антоній (Булатович) так і не зміг реалізувати жодного зі своїх задумів і повністю розчарований залишив Ефіопію 8 грудня 1911 р.38 За місяць, 8 січня 1912 р., він повернувся на Афон, де невдовзі очолив групу вигнаних із Фі­ ваїдського скиту опозиційних ченців­імʼяславців39. Дії ігумена Ієроніма (Силіна), який не підтримав ідею переселення андріївських ченців до Ефіопії, спричинили до провалу планів о. Антонія щодо «ефіопського проєкту», його підтримки та фінансування з боку російського Синоду та Уряду. Все це могло призвести до розчарування та образи, які вже за кілька місяців вилилися у відвертий конфлікт, а ще через півроку – в насильницьке видворення о. Ієроніма з Андріївського скиту прихильни­ ками о. Антонія (Булатовича), з чого почалася «афонська смута» 1912–1913 рр. Опубліковані тут листи о. Антонія (Булатовича) до ігумена Андріївського скиту архім. Ієроніма (Силіна) за березень–жовтень 1911 р. по новому розкривають невідомі подробиці як його четвертої подорожі до Ефіопії, так і причини погіршення стосунків з ігуменом, що суттєво вплинуло на подальший перебіг подій. Публікацію тексту листів о. Антонія (Булатовича) здійснено мовою оригіналу відпо­ відно до орфографії, що діяла в Російській імперії до 1918 р., зі збереженням літер «ѣ», «і», «ъ». Пунктуація, стиль та помилки автора, допущені в тексті документів, не виправля­ лися. Збережені авторські закреслення та виправлення, які позначені відповідними комен­ тарями. Оскільки виявлені документи на момент їх підготовки до публікації в 2021 р. ще не бу­ ли описані та каталогізовані, тому відсутні вказівки на архівні шифри. Так само, оскільки аркуші листів на той момент не були пронумеровані, то кожний аркуш листа нумерується по­новому з арк. 1. Автор висловлює щиру подяку ігумену Ватопедського монастиря архім. Єфрему, оо. Адріану, Іову (Філарету Ольшанському) та Діадоху за надання можливості першим попрацювати з цими документами та за ексклюзивне право на їхню публікацію. Також ви­ словлюємо щиру подяку Олександру Різніченку за допомогу в наборі текстів листів. * * * Листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) з Ефіопії до ігумена Андріївського скиту на Афоні схіархим. Ієроніма (Силіна), березень–жовтень 1911 р. (публікація С.В. Шумила). № 1 Лист за березень–квітень 1911 р. // Арк. 140 Во Имя Отца и Сына и Святаго Духа Аминь.41 Ваше Высокопреподобіе Батюшка Отецъ Іеронимъ42 Благословите. Вашыми Святыми молитвами благополучно приѣхалъ въ Царь­градъ. Явился съ Вашимъ письмомъ къ Боткину43, который меня весьма ласково принялъ и все устроилъ, почему я и не счелъ нужнымъ 36 АЗПР. «Греческий стол». Спр. 678. Довірчий лист Б. Чемерзіна від 15 грудня 1911 р. … 37 Шумило С. Неизвестное письмо иеросхимонаха Антония (Булатовича)… С. 101–102. 38 АЗПР. «Греческий стол». Спр. 678. Довірчий лист Б. Чемерзіна від 15 грудня 1911 р. … 39 Булатович Антоний, иеросхим. Моя борьба с имяборцами… С. 15. 40 Аркуш не пронумерований. 41 Перші два рядки записані іншим кольором чорнила (синім). 42 Архімандрит Ієронім (Силін; 1866–1920) – ігумен Андріївського скиту на Афоні. З 1890 р. подвизався в Андрі­ ївському скиту, був півчим, пізніше – економом на Подвірʼї скиту у Константинополі, з 1908 – пʼятий ігумен Андріївського скиту. Був духівником ієросхимонаха Антонія (Булатовича), якого пізніше видворив зі скиту. Вселенським патріархом Германом нагороджений правом носіння панагії за протистояння з «імʼяславцями» – послідовниками о. Антонія Булатовича. Помер 10 січня 1920 р. 43 Боткін Сергій Дмитрович (1869–1945) – дипломат, перший секретар посольства РІ в Константинополі (1909– 1911). До цього працював в Азійькому департаменті МЗС РІ, був другим секретарем місії РІ у Штутгарті, Берні Siverian chronicle. 2024. № 1 133 ходить къ послу44. Относительно метохи45 Боткинъ говорилъ что тамъ спорный вопросъ о томъ когда умеръ тотъ на котораго раньше записана была метоха – до переписки на имя новаго, или послѣ переписки на имя новаго? – Я сказалъ что судя по тому что мнѣ извѣстно метоха была переписана еще при жизни прежняго Владѣльца. – Боткинъ же говоритъ что будто утверждаютъ турки что раньше умеръ, а потомъ переписали. – Но Боткинъ по видимому мало освѣдомленъ. Посолъ же говорилъ Митрофану Ивановичу46, что дѣло рѣшено въ нашу пользу, и что хотятъ пріѣхать сюда изъ Солуня47 переписывать. Митрофанъ Ивановичь узналъ о моемъ прибытіи и приписалъ насъ къ себѣ на «Донецъ»48. Мы были вчера съ // Арк. 1 зв. Отцем Спиридономъ49. Думали посидѣть четверть часика, а посидѣли 3 часа. Очень радушенъ и ласковъ и пріветъ (?) Всѣ они собираются на Пасху къ вамъ на Афонъ. То есть: идетъ Донецъ съ Митрофаномъ Ивановичемъ и заберетъ съ собой Кахманскаго50 и еще какихъ то нѣсколько человѣкъ и изъ Петербурга 2 посолскихъ. Митрофанъ Ивановичь сохранилъ о Васъ самое теплое воспоминаніе и Ваша карточка у него въ кабинетѣ. Архимандритъ Іона51 узналъ о моемъ прибытіи и пожелалъ меня видѣть. Я былъ у него и онъ просилъ передать Вамъ отъ его имени, что желательно было бы для васъ устроить при миссіи въ Абиссиніи подворьице съ Іеромонахомъ 2 пѣвчими и церковку. Что оно должно окупиться, а нужда большая, такъ какъ посольскую церковь съ штатомъ не устроятъ такъ какъ расходъ будетъ по смѣтѣ громадный, а церковь нужна. – Еще говорилъ насчетъ монастыря, что надо подождать пока, теперь не время. Тоже и Митрофанъ Ив. говорилъ послу и тотъ сказалъ что сначала дай Богъ скита два устроить. Митрофанъ Ивановичь говоритъ, что лодочку недорого съ бензиновымъ моторомъ заказать въ Севастополѣ, и что онъ можетъ списаться и запросить, только чтобы указали размѣры. Служилъ два раза въ Санъ Стефано52. Попъ Алексѣй, Вамъ кланяется и проситъ прислать старенькое обла ченьице ему по почтѣ для того чтобы отослать въ Черногорію. При этому прилагаетъ свой адресъ. та Відні. Після роботи в посольстві у Константинополі в 1911 р. призначений 1­м секретарем посольства в Берлі­ ні. У 1919–1920 рр. був послом білогвардійських урядів Колчака та Денікіна в Берліні, в 1920–1936 в Берліні очолював Організацію захисту інтересів російських біженців у Німеччині. Після приходу до влади в Німеччині націонал­соціалістів у 1934 виїхав до Югославії, а потім до Парижа. Помер у Парижі 22 квітня 1945 р. 44 Надзвичайним і повноважним послом РІ в Османській імперії з 1909 по 1912 рр. був уродженець Катерино­ славської губернії (Україна) Чариков Микола Валерійович (1855–1930). До цього він обіймав посади міністра­ резидента при Святому Престолі у Ватикані, надзвичайного посланника та повноважного міністра в Белграді, а також надзвичайного та повноважного посла в Голландії, з 1908 по 1909 – товариша міністра закордонних справ РІ. Після Жовтневого перевороту 1917 проживав у Криму, де у 1918 увійшов до складу кримського уряду М. Сулькевича як міністр народної освіти, одночасно як голова дипломатичної комісії керував зовнішньою полі­ тикою уряду та був його представником на переговорах з гетьманом України П. Скоропадським щодо укладання українсько­кримського союзу. Після 1919 р. переїхав до Константинополя, де прожив решту років. 45 Метох (грец. μετόχιον або μετόχι) – у Візантії та на Балканах невелике монастирське подвір’я (або церква), під­ порядковане більшому монастирю або скиту і є господарством цього монастиря. Судячи з усього, ідеться про зе­ мельну ділянку біля м. Кавала у Фракії, що належала Андріївському скиту. 46 Каськів Митрофан Іванович (1867–1917) – командир мореплавного канонерського човна «Донець» (1910– 1912), пізніше – контр­адмірал і начальник штабу командувача флоту Чорного моря (1916), розстріляний біль­ шовиками в Севастополі в грудні 1917. 47 Сало́ніки, також Фессалоні ́ки (грец. Θεσσαλονίκη), або Солу́нь (болг. Солун) – друге за розміром, після Афін, місто Греції, розташоване в північній частині країни. Місто засноване 315 до н. е. македонським діадохом Кас­ сандром. За візантійської доби – важливе за значенням місто імперії після Константинополя. З XV до поч. ХХ ст. входило до складу Османської імперії й було одним із важливих адміністративних центрів на Балканах. Після Балканських воєн 1912–1913 відійшло до складу Греції. 48 «Донець» – морехідний канонерський човен (корабель) типу «Запорожець», був побудований в 1887 для по­ треб Чорноморського флоту. З 1910 по 1912 командиром на ньому був Каськів Митрофан Іванович (1867–1917) (про нього див. вище). 49 Ієромонах Спірідон (Шалонський; 1859–1918) – насельник Андріївського скиту на Афоні, в 1911 виконував послух економа Подвірʼя скиту в Константинополі, помер 7 січня 1918. 50 Кохманський Микола Вʼячеславович (1876–1955) – дипломат, працював у посольстві в Константинополі, кон­ сулом та посланцем у Салоніках, пізніше консулом у Бітолі. Після приходу до влади більшовиків кілька разів піддавався репресіям і засланням, помер 30 грудня 1955 р. в концтаборі. 51 Архімандрит Іона (Вуколов) – настоятель російської посольської церкви в Константинополі (1899–1913). Чер­ нечий постриг прийняв у Києві в 1893, у 1894 закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата бо­ гослівʼя, у 1894 зведений в сан архімандрита, з 1896 по 1898 – ректор Катеринославської духовної семінарії, з 1898 – ректор Володимирської духовної семінарії, з 1899 – настоятель посольського храму в Константинополі, був грекофілом і прихильником запозичення грецьких церковних традицій, на цьому ґрунті протистояв росій­ ському послу І. Зіновʼєву. Опублікував у «Церковних відомостях» і в «Повідомленнях Палестинського Това­ риства» низку статей­листів про церковні справи Православного Сходу під загальною назвою «Світло зі Сходу». Після вимушеного відходу у відставку в 1913 оселився у своєму будинку в районі Галата в Константинополі, по­ близу храму­памʼятника в Сан­Стефано, настоятелем якого він став після цього. 52 Православний храм­памʼятник, збудований у 1898 р. в константинопольському передмісті Сан­Стефано (нині стамбульський район Ешількьей). Збудований на згадку про підписання Сан­Стефанського миру. У храмі знахо­ дилася усипальниця православних воїнів, які загинули під час російсько­турецької війни 1877–1878. Після всту­ пу Османської імперії в Першу світову війну в листопаді 1914 р. храм був підірваний при великому скупченні народу. На місці храму­памʼятника розмістилася турецька військова частина. Сіверянський літопис. 2024. № 1 134 № 2 Лист від 16 травня 1911 р. // Арк. 153 +54 Христосъ посредѣ насъ. Ваше Высокопреподобіе Глубокочтимый Отецъ и Игуменъ нашъ Іеронимъ – благословите. Прибыли благополучно въ Абиссинію55, на ст. Дире–Дауа56, гдѣ оканчивается пока желѣзная дорога. Отсюда отправляемся сегодня дальше въ столицу. Предстоитъ путь 500 верстъ57 Купили двухъ муловъ съ сѣдлами за 100 рублей и наняли 3 хъ подъ грузъ за 50 и 2 хъ слугъ наняли за 25 р. Купили палатку за 36 р. Дорогой я болѣлъ и долженъ былъ остано виться на 2 недѣли въ Суэцѣ58. Стояли на Синайскомъ подворьи59. Изъ Суэца ѣхали на французскомъ пароходѣ «Аппит»60 очень хорошо. Служилъ литургію съ разрѣшенія капитана 8 го мая. Здѣсь служилъ въ палаткѣ. Къ намъ весьма ласковы и предупредительны въ особенности нашъ русскій повѣренный въ дѣлахъ. Съ Абиссиніей теперь установлены почто­ // Арк. 1 зв. выя сношенія. Въ Адисъ–Абабѣ61 есть Абиссинскій банкъ. Воскъ въ Дире–Дауа стоитъ 1 кило 1 фр. 80 с. то есть пудъ около 30 фр. = 1 р. 25 к. Нагрузка, провозъ по желѣзн. дорогѣ до Джибути62 и пароходъ до Афона обойдутся тоже рублей 11 съ пуда такъ что пудъ воска обойдется на Афонѣ 22 – 23 рубля. Въ Адисъ–Абабѣ воскъ еще дешевле. Если желаете то сдѣлайте переводъ въ Адисъ–Абаба Абиссинскій банкъ на мое имя по телеграммѣ, или такъ и я буду закупать. Отецъ Іеронимъ здоровъ кланяемся всей братіи и просимъ Святыхъ молитвъ. Прошу послать по почтѣ одну небольшую63 хорошую икону живой на деревѣ64 Божіей Матери Иверской губернатору Дире–Дауа, Господину Ато Марша65, онъ много намъ услужилъ. И еще другую такую же в Джибуту Консулу Абиссиніи Господину Ато Іосифу66. Онъ устроилъ намъ даровой проѣздъ по желѣзн. дорогѣ, за что намъ иначе пришлось бы заплатить 130 франк. [...] Антон. и Іерон. 16 мая 1911 г. Дире Дауа 53 Аркуші не пронумеровані. 54 Знак написаний автором. 55 Ефіопська імперія (амх. የኢትዮጵያ ንጉሠ ነገሥት መንግሥተ, Mängəstä Ityop'p'ya, також поширена європейська назва – Абіссі́нія (лат. Abyssinia)) – християнська монархічна держава в Східній Африці. Займала північ сучасної Ефіо­ пії та Еритреї. Заснована близько 1270 р. Постала на базі Аксумського царства та Загвеської держави. Керувала­ ся представниками «Соломонової династії», які носили титул імператорів (негусів). Панівною релігією було ефі­ опське православʼя. Офіційна мова – геезька, найпоширеніша – амхарська. Від 1886 столицею держави було м. Аддис­Абеба. 56 Дире­Дауа (амх. ድሬ ዳዋ) – місто на сході Ефіопії, приблизно за 500 км на схід від Аддіс­Абеби, засновано в 1902 у звʼязку з будівництвом Ефіопсько­Джибутійської залізниці. 57 Записано над рядком. 58 Суец (араб. السویس ) – місто і великий порт на північному сході Єгипту, розташований у північній частині Су­ ецької затоки Червоного моря на березі Суецької бухти, біля південного входу в Суецький канал. З XVI ст. місто було великою турецькою військово­морською базою. Після спорудження у 1859 р. Суецького каналу місто набу­ ло статусу важливого міжнародного порту. 59 В кін. ХІХ ст. Синайським архієпископом Порфирієм I (Павлідісом), колишнім настоятелем Синайського под­ вірʼя в Києві, були придбані в Суеці ділянки та збудовані будинки для синайських ченців і паломників, які виру­ шали до Катерининського монастиря на Синаї. 60 Записано над рядком. 61 Аддис­Абеба – столиця Ефіопії. Розташоване на Ефіопському нагірʼї, на висоті понад 2400 м, біля підніжжя та на схилах гори Ентото. Місто засноване в 1887 імператором Менеліком II як столиця королівства Шоа. З 1889 – столиця Ефіопської імперії. Іноді місто називають «африканським Парижем». 62 Джибуті (фр. Ville de Djibouti; араб. جیبوتي ) – столиця сучасної держави Джибуті (з 1977). Місто засноване французами в 1883 на мисі Рас­Джибуті. У 1896 р. французька колонія в цьому регіоні отримала офіційну назву Французький Берег Сомалі. 63 Написано над рядком. 64 Записано ліворуч перед рядком. 65 Мерша Нахусенай (бл. 1850–1937) – радник імператора Менеліка II, реформатор, був губернатором стратегіч­ ного округу Джалдеса (Гілдеса) і начальником будівництва першої залізниці в Ефіопії, згодом став першим гу­ бернатором Дире­Дава (1902–1905), другого за розмірамі міста Ефіопії. Брав участь у політичних, військових, економічних та соціальних реформах, що проклали шлях до перетворення та заснування сучасної Ефіопії. За ві­ росповіданням був католиком, відіграв важливу роль у поширенні католицизму в Харарському регіоні та за його межами, на заснуванні місіонерських шкіл тощо. 66 Ато­Йосип – консул Ефіопії в Джибуті та секретар імператора Менеліка II, виконував різні його важливі дору­ чення, аж до постачання зброї до Ефіопії. За свідченням М. Гумільова, був абісинським поетом та етнографом, допомагав Гумільову збирати ефіопський фольклор. Siverian chronicle. 2024. № 1 135 № 3 Лист від 18 червня 1911 р. // Арк. 167 +68 Христосъ посредѣ насъ. Ваше Высокопреподобіе Весчестный Отче Игумене Іерониме благословите. Прошлую почту послалъ въ торопяхъ карточку. Нынѣ во первыхъ поздравляемъ Васъ съ прошедшимъ днемъ Ангела, служили и молились о Васъ. Я хотя милостію Матери Божіей на ногахъ, но лихорадка мучитъ каждую ночь и къ утру черезъ силу, черезъ силу служу. О. Іеронимъ тоже недугуетъ. Представлялись эпископу здѣшнему, крайне былъ ласковъ. Хлопотали чтобы разрѣшилъ надъ болящимъ Имп. Менеликъ69 молебенъ водосв. передъ Иверск. иконою отслужить. Вода у меня взята отъ живоноснаго источника. Онъ съ любовію къ этому отнесся и обѣщалъ похлопотать. Это трудно потому, что къ Императору совершенно никого не пускаютъ и онъ лежитъ безъ языка и въ совершенномъ параличѣ. Въ понедѣльникъ будемъ представлятся // Арк. 1 зв. наслѣднику Лыджу Іасу70. Борисъ Алекс. Чемерзинъ71 желалъ бы ладану нашего Афонскаго и совѣтуетъ подарить и Абунѣ72 (т. е. Епископу) Матеосу. Пожалуйста пришлите почтовой посылкой фунт. 5. Теперь Абиссинія въ почтовомъ союзѣ и принимаются посылки прямо до Адисъ–Абабы вѣсомъ до 5 кило. (12½ ф). Онъ устраиваетъ церковку въ отдѣльномъ домикѣ, но мы Престола освящать не будемъ а будемъ служить на Антиминсѣ. Просфоры73 которыя я въ Царьградѣ запаялъ въ банки прекрасно выдержали и всю дорогу мы служили на нихъ. Теперь здѣсь новыхъ надѣлали. Спасибо О. Іуліану за сухія дрожжи. Вино прекрасно выдержало, но увы изъ 12­ти бутылокъ уцѣлѣло 3, ибо было слабо закупорено и пробки въ Суецѣ повыскакивали и все пролилось // Арк. 2 только 3 уцѣлѣли. Жаль что я не взялъ въ боченочкѣ, или въ баклагѣ. Сестра74 моя писала мнѣ изъ Хабаровска что проситъ выслать наложеннымъ платежомъ ей готовыя или сдѣлать 2 иконы Андрея Первозваннаго самаго лучшаго письма 12 вершковыхъ. Одинъ образъ предназначается въ даръ мѣстному монастырю и его заказываетъ нѣкто Г. Пелисье, а другой сестра для себя желаетъ. Оба образа послать наложеннымъ платежемъ: Хабаровскъ Барабашевская Князю Алексѣю Митрофановичу Орбеліани75. иконы заказаны и по изготовленію вышлются по назначенію съ нал. плат. № 50 191176 За симъ простите. Васю77 еще видѣть не мочъ. Онъ верстахъ въ 500 – 600 отсюда въ Гондарѣ78 съ Расомъ Вальде Георгисомъ79. Говорятъ выросъ громадный и учится. Теперь рѣки разлились и до 67 Аркуші листа не пронумеровані. 68 Проставлено знак «+». 69 Менелік II (амх. ዳግማዊ ምኒልክ; 1844–1913) – негус­негесті (імператор, «цар царів») Ефіопії (Абіссинії) з 1889 по 1913, був нащадком «Соломонової династії». Вважається одним із найвидатніших правителів Ефіопії, який ре­ формував країну та відстояв її незалежність від експансії європейських країн. Зробив значний внесок до обʼєд­ нання, територіального розширення та економічного розвитку імперії. Заснував нову столицю держави – Аддис­ Абебу. Встановив дипломатичні відносини з провідними європейськими державми. Наприкінці життя важко за­ хворів і фактично відійшов від управління державою. Періодично зʼявлялись чутки про його смерть, провокую­ чи боротьбу за владу. За віросповіданням належав до ефіопського православ’я. 70 Іясу V Лідж (амх. እያሱ 5ኛ; 1895–1935) – ефіопський імператор у 1913–1916 рр., онук і наступник Менеліка II. Внаслідок важкої хвороби останнього приступив до фактичного управління державою (за допомогою радників) у 1911 р. Ставши імператором у 1913 р., він обрав політичний курс, багато в чому відмінний від політики Мене­ ліка II, намагаючись робити ставку на військово­політичні звʼязки з мусульманами та відійшовши після початку Першої світової війни від традиційного союзу з країнами Антанти. У 1916 в результаті державного перевороту був усунений від влади й відлучений від Церкви. 71 Чемерзін Борис Олександрович (1874–1942) – секретар місії в Абісинії, в. о. повіреного у справах (1910–1917). У свій час був віце­консулом у Болгарії. У 1917 – в. о. секретаря у IV (Далекосхідному) політичному відділі МЗС (статський радник). На поч. 1920­х був помічником керуючого 1­м відділенням III (юридичної) секції Глав­ архіву (з 1922 – Центрархіву) у Ленінграді. 72 «Абуна» (отець наш) – звернення до священників, ченців та архієреїв в Ефіопській, Коптській та Сирійській давньосхідних дохалкідонських Церквах. Протягом понад пʼятнадцяти століть Ефіопська Церква перебувала за­ лежною від Коптської Церкви, а на чолі її стояли «абуни» – коптські єпископи, яких надсилали з Єгипту. 73 Просфóра, або про́скура (від грец. προσφορά – «приношення») – богослужбовий літургійний хліб, який вико­ ристовується під час православного богослужіння для Євхаристії, а також для поминання під час проскомидії живих і померлих. 74 Орбеліані (уродж. Булатович) Марія Ксаверіївна (1874 – бл. 1980) – рідна сестра о. А. Булатовича, дружина князя Олексія Орбеліані (1870–1948). Художниця, навчалася два роки в Іллі Ріпіна. Після еміграції з 1921 р. жи­ ла й працювала в Югославії, потім у Канаді. Залишила письмові свідоцтва про брата. 75 Орбеліані Олексій Митрофанович (1870–1948) – князь, земський гласний Лохвицького повіту Полтавської губ., чоловік рідної сестри о. А. Булатовича – Марії Ксаверіївни Булатович (запис про шлюб у метриках: По­ кровська церква с. Луциківка, Лебединський повіт, Харківська губ., 29 травня 1900 р. Олексій Митрофанов Ор­ беліані 29 років, Марія Ксаверієва Булатович 24 років). Емігрував на поч. 1920­х до Югославії, помер 29 лип­ ня / 11 серпня 1948 р. в Белграді. 76 Написано іншим чорнилом, між рядками. 77 «Абісинець Васька» – ефіопський хлопчик, якого Булатович врятував від смерті під час одного зі своїх похо­ дів в Абісинії. Знайшовши його зраненим до крові, Булатович вилікував хлопчика та усиновив, назвавши у хре­ щенні Василем. Після повернення в 1898 з Ефіопії він привіз його з собою на батьківщину й виховував до свого вступу в чернецтво. За свідченням Марії Орбеліані (рідної сестри Булатовича), це був «добрий, лагідний та не­ щасний хлопчик». Пішовши в монастир, О.К. Булатович взяв його до себе послушником, але Васька мучився че­ Сіверянський літопис. 2024. № 1 136 Сентября намъ свидѣтся не удастся. Здѣсь громадная Европейская колонія, а когда дорогу достроятъ, то и не въ сравненіе будетъ. // Арк. 2 зв. У меня въ настоящее время денегъ осталось 30 рубл. Спаси Господи Бор. Алекс. Чемерзина что кормитъ и насъ и муловъ и относится съ крайнимъ гостепріимствомъ. Простите и благословите. Нижайшій поклонъ О. Іезекіилю, О. Сергію О. Амвросію, Исидору, О. Николаю Софронію, Владиміру, Питириму Анфиму, Антонину, Павлину, Флорентію, Пантелеймону Софонію и сотрудникамъ его Василію и Филипу и Іову и Симеону (лодочнику) Іеродіякону Сильвестру и всей братіи болящимъ Авдію, Милетію, Николаю, Израилю, Анастасію. Прошу молитвъ всѣхъ о насъ. Грѣшный Антоній. 18 Іюня 1911 г. Адисъ Абаба. (тоже и для писемъ и телеграмъ и т. п.)80 Адресъ для посылки Аfrique Abyssinie Adis–Ababa. Mission de Russie Père Antoine. № 4 Лист від 6 серпня 1911 р. // Арк. 181 +82 Ваше Высокопреподобіе Весчестный Отецъ Игуменъ Іеронимъ благословите. Письмо Ваше получилъ (25 го Іюля)83 28 го числа Іюля былъ допущенъ во внутреннія покои дворца къ болящему Императору Менелику ІІ, который послѣ третьего апоплексическаго удара окончательно разбитъ параличемъ. Языкъ отнялся, и руки, и ноги, чуть только лѣвая рука дѣйствуетъ. Во исполненіе даннаго Вами наказа при передачѣ мнѣ когда я отъѣзжалъ иконы Иверской, я совершилъ предъ ней во дворцѣ краткое моленіе и освятилъ воду изъ Живоноснаго Царьградскаго источника и окропилъ водою Св. Икону и затѣмъ Императора напо илъ Св. водою и далъ приложиться къ Иконѣ Матери Божіей, затѣмъ по просьбѣ свиты всего болящаго окропилъ Св. водою, и спину, и грудь, и голову, и руки, и ноги (икону оставилъ ему)84. Съ тѣхъ поръ я его не видалъ, но кажется молебенъ подѣйствовалъ благотворно, хотя я в нихъ видимыхъ рѣзкихъ перемѣнъ въ здаровіи не оказалось. Все въ руцѣ Божіей. Съ 1 го Августа и для меня наступило радостное измѣненіе: лихорадочные припадки, которые меня чуть было не до смерти замучили – прекратились. Погода у насъ холодная, каждый день льютъ дожди, я мерзну и раскаиваюсь, что не взялъ мѣховой курто­ // Арк. 1 зв. чки, которую Вы мнѣ хотѣли подарить. Въ миссіи къ намъ добры всѣ и ласкавы. Поятъ насъ и кормятъ какъ своихъ. Когда я лежалъ больной то окружали меня всякими заботами, стоющими денегъ – какъ би радного. Сегодня были у меня причастники – прислуга Чемерзина, а затѣмъ служилъ Чемерзину панихиду по В.К. Александрѣ Іосифовнѣ85 и по бывшемъ посланникѣ Лишинѣ86, здѣсь похороненномъ (на могилкѣ его)87. Послѣ панихиды былъ въ домѣ праздничный молебенъ съ многолѣтіемъ. Теперь предстоятъ мнѣ визиты ко правительствующимъ лицамъ, у которыхъ по случаю болѣзни я до сихъ поръ не былъ. Не знаю, заводить ли рѣчь о подворьи. Съ одной стороны есть тутъ не в далекѣ удобнѣйшее мѣсто для скита безмольнаго и въ Адисъ–Абабѣ хорошо бы устроить подворье миссіонерское – съ Церковью и школой. Насчетъ осуществленія оно возможно при условіи что Св. Синодъ благословитъ учрежденіе сего. Тогда можно съ благословенія Св. Синода дмлать воззванія въ газетахъ, направляя жертвы въ нашъ скитъ «на абис православную миссію въ Абиссиніи». Это паралельно умножило бы и доходы Скита. Кромѣ того, по поселеніи въ Адисъ–Абабѣ можно было бы завести корреспонденцію. И такъ по мѣрѣ доходовъ развивалась бы и дѣятельность Миссіи. рез постійні глузування. Зрештою, він був з оказією відправлений назад до Ефіопії. Однією з причин поїздки Бу­ латовича до цієї країни в 1911 було бажання відвідати «названого сина» та причастити його. 78 Гондер (амх. ጎንደር) – місто в Ефіопії, в регіоні Амхара. Є центром історичної провінції Бегемдир­і­Симен. За­ сноване бл. 1635, з 1638 по 1855 було столицею Ефіопії. 79 Уольде­Гійоргіс (1850–1918) – ефіопський політичний діяч і воєначальник, губернатор провінції Кефа, від ім­ ператора отримав титул «Рас» (амх. ራስ – «голова») – найвищий військово­феодальний титул в Ефіопії. 80 Написано праворуч, з нахилом під 90°. 81 Аркуші листа не пронумеровані. 82 Знак «+» написано автором. 83 Записано над рядком. 84 Записано над рядком. 85 Велика княгиня Олександра Йосипівна, уроджена Олександра Саксен­Альтенбурзька (померла 23 червня / 6 липня 1911) – ернестінська принцеса, дружина великого князя Костянтина Миколайовича, свого троюрідного брата. Шеф 6­го драгунського Глухівського свого імені полку. Любила музицирувати, писала марші, Йоганн Штраус присвятив їй вальс «Великої княгині Олександрі» та кадриль «Тераса Стрельни». 86 Лишин Костянтин Миколайович (1851–1906) – виходець з українського шляхетського роду, дійсний статський радник, дипломат, генеральний консул у Бейруті (1898–1902), міністр­резидент та голова дипломатичної місії в Абісинії (1903–1906). Помер 1906 р. і був похований в Аддис­Абебі. Його донька – Ольга Костянтинівна Кап­ ніст (уродж. Лишина; 1881–1960), дружина графа Олексія Павловича Капніста, згодом черниця жіночого монас­ тиря на Єлеонській горі (Ізраїль). 87 Записано над рядком. Siverian chronicle. 2024. № 1 137 // Арк. 2 Была бы построена небольшая но красивая церковь. Была бы устроена начальная школа для абис. дѣтей. Абиссинскіе учителя рублей за 10, за 7588 въ мѣсяцъ научили бы ихъ грамотѣ абиссинской, арифметикѣ. Первымъ началамъ географіи – какъ въ деревенскихъ школахъ и закону Божію, и началамъ русск. яз. Подворье снабжало бы скитянъ всѣмъ необходимымъ, а скитъ снабжалъ бы рыбою подворье. Была бы лавочка церковныхъ предметовъ и проч. и масла и вина. Однимъ словомъ дѣла бы нашлось и потребность имѣть здѣсь православную миссію ясно ощущается и выражается не только русскими, но и многими абиссинамы. Но съ другой стороны меня устрашаетъ основать такое великое дѣло, вѣдая и обратную сторону медали и немощь нашу монашескую и удобопреклонность но грѣху ... И опять таки страшно услышать гласъ: «Рабе лукавый и лѣнивый !!!» Вотъ я и въ недоумѣніи – начинать, или не начинать! Конечно можетъ быть Абиссинское Правительство и то будетъ расположено мнѣ дать то, что для насъ желательно. Прошу Васъ89 Буду прислушиваться къ тому что Господь на сердце положитъ. Вашими Святыми молитвами, помоги Господи отличить гласъ лестчій отъ гласа Истины. Во всякомъ случаѣ начну, или не начну, удастся что или не удастся, но если живъ и здоровъ буду, то въ октябрѣ выѣду отсюда на Афонъ. Простите и благословите и помолитесь. Земной поклонъ всѣмъ отцомъ и братіямъ. Чадо ваше Антоній. 6 Августа 1911 г. Адисъ Абаба.90 № 5 Лист від серпня 1911 р. // Арк. 191 + Секретно92 Христосъ посредѣ насъ. Ваше Высокопреподобіе Отче и Игуменъ Благословите. Испрашиваю Вашего Игуменскаго и Отческаго благословенія или не благословенія93 на устройство Православной Миссіи въ Абиссиніи и на подачу о семъ предметѣ докладной записки Правительству нашему. Дѣло вотъ въ чемъ: Въ Абиссиніи народъ темный, дѣти 1) о Христѣ Іисусѣ ничего на знаютъ и потребна православная94 школа. Поэтому во первыхъ для начала я преполагаю устроить въ столицѣ школу начальную съ учителями абиссинцами изъ ученыхъ ихъ, но подъ нашимъ наблюденіемъ. 2) Въ столицѣ необходима для русскихъ и для православныхъ церковь и Богослуженіе. 3) Въ Абиссиніи есть много язычниковъ, которые если не потрудятся Православные объ обращеніи ихъ вскорѣ сдѣлаются или католиками, ибо католическіе миссіонеры распространяются все больше и больше, или коптами, или наконецъ на югѣ – англиканами. Для95 Въ виду этого намъ слѣдуетъ устроить для начала хотя бы одинъ миссіонерскій пунктъ въ языческой землѣ. А потомъ, что Богъ дастъ. Все это весьма осуществимо ибо какъ по отно­ // Арк. 1 зв. шенію къ мѣстной власти, такъ и въ отношеніи матеріяльномъ, ибо потребуетъ не очень большихъ затратъ, которые мнѣ возможно добить. Съ другой стороны и помощниковъ не многихъ вначалѣ потребуетъ – человѣкъ 6 – 7, которые найдутся. – Вотъ все это и желаетъ Б.А. Чемерзинъ, чтобы я изложилъ въ докладной запискѣ, которую онъ пошлетъ Правительству, которое если одобритъ и призоветъ меня на осуществленіе, то и дѣло въ шляпѣ. Но я безъ Вашего благословенія не рѣшаюсь подать докладной записки и вообще начать сіе великое дѣло, ибо оно должно вестись не отъ имени Скита, а отъ моего личнаго имени, на мой страхъ и рискъ, потому что едва ли пожелаетъ соборъ96 устраивать въ Абиссиніи Миссію. Конечно если бы обитель это сдѣлала, то это весьма высоко поставило бы ее и въ глазахъ Государя, и Святѣйшаго Синода, и Патріарха97, и всего Правительства русскаго, правитель да и стоило бы пустякъ, тѣмъ болѣе, что воззваніе газетныя и письма изъ Абиссиніи весьма умножили бы притокъ пожертвованій въ скитъ. Но судя по настроенію старцевъ сомнѣваюсь, чтобы они рѣшились на это. Итакъ разъ я самостоятельное долженъ буду начать такое дѣло, то какъ я осмѣлюсь на него когда я далъ обѣтъ послушанія? Поэтому получивъ это письмо потрудитесь немедленно98 телеграммой 88 Закреслено автором. 89 Слова закреслено автором. 90 Записано ліворуч, перед основним текстом, під нахилом 90°. 91 Аркуш не пронумерований. 92 Слово підкреслено автором. 93 Слова підкреслені автором. 94 Слово написано над рядком. 95 Закреслено автором. 96 Собор старців Андріївського скиту на Афоні – керівний орган обителі. 97 Вселенський Константинопольський патріарх Йоаким III (Δεβετζής; 1834–1912). 98 Підкреслено трьома лініями автором. Сіверянський літопис. 2024. № 1 138 № 6 Лист від 18 серпня 1911 р. // Арк. 199 +100 Секретнѣйше Считаю долгомъ сообщить Вамъ обо о. Іеронимѣ, что онъ съ окончанія Петровскаго поста подъ моимъ вѣдѣніемъ и въ подчиненіи мнѣ не находится ибо отказался подчиняться моему главному требованію не ѣсть мяса. Дѣло было такъ. Когда мы прибыли, то намъ приготовили все постное и я заявилъ, что мы мяса не ѣдимъ. Поэтому любезные хозяева весьма охотно готовили для насъ постное. Завтракать101 Обѣдать ходили мы въ домъ къ Б.А. Чем., а ужинать для о. Іеронима приносили. Затѣмъ къ концу поста я совсѣмъ слегъ и Іеронимъ ходилъ одинъ завтракать, а когда постъ окончился, то онъ ни слова мнѣ не сказавъ, заявилъ хозяевамъ, что будетъ ѣсть мясное, ибо Игуменъ ему благословилъ. Когда я это узналъ, то весьма возмутился, ибо и при васъ я выражалъ недопустимость ѣсть монахомъ, впервые ѣдущимъ въ Абиссиніи мясо, и дорогой сколько разъ я выражалъ тоже. Да и нужды никакой не было, онъ былъ здоровъ, и если бы даже и болѣнъ былъ, то въ Абиссиніи сколько хочешь яицъ и молока, для поправки. Хозяева же ничуть не затруднялись постнымъ, тѣмъ болѣе, что для меня все равно надо его готовить. Все это я выразилъ Іерониму, но онъ весьма грубо мнѣ отвѣчалъ, что не ты игуменъ а игуменъ Іеронимъ // Арк. 1 зв. Сомнѣваюсь чтобы вы могли дать ему такое благословеніе ѣсть мясо безо всякой нужды и вопреки моему благословенію. Знай я это я бы никогда не согласился взять его съ собой. Тогда я предложилъ ему, разъ онъ меня не слушается и идетъ противъ меня – возвращаться на Афонъ. Онъ вполнѣ согласился. Но когда я сталъ просить у Б.А.Ч. одолжить мнѣ на это 200 р. то онъ воспротивился, вѣроятно не желая чтобы прошла молва среди иностранцевъ, что мы только пріѣхали и поссорились. Бор. Алек. заявилъ, что не пуститъ его безъ приказа изъ Обители. Тогда102 Предлагалъ онъ Іерониму, чтобы насъ умирить отказаться отъ мясного, но Іеронимъ заявилъ что не ѣсть мяса не можетъ. Я выразилъ недоумѣніе Бор. Ал., что онъ вмѣшивается въ наши дѣла, но онъ стоялъ на своемъ, хотя и Іеронимъ даже просилъ его отпустить его на Афонъ. Тогда я заявилъ, что въ такомъ случаѣ я снимаю съ себя всякую отвѣтственность за Іеронима и умываю руки это я сдѣлалъ потому что боюсь за него, 103 ибо для непокорнаго монаха могутъ предстоять великіе опасноти, и его пребываніе при такихъ условіяхъ какую можетъ ему принести пользу. [закреслено]104 [закреслено]105 Его перевели въ другой домъ и теперь онъ подъ начальствомъ у Бор. Ал. работаетъ на него – то переписываетъ, то изъ кожи дѣлаетъ что. Мы вполнѣ помирились на слѣдующий же день но остаемся обособленными. Онъ по своему желанію ходитъ на Литургіи въ Успенскомъ посту 2 р. говѣлъ у меня и читаетъ и эклесіаршимъ и поетъ и помогаетъ повару просфоры печь106, Спаси его за это Господи, но все таки отъ духовной жизни онъ совсѣмъ уклонился въ мясоѣденіи упорствуетъ и своей мірской жизнью вполнѣ доволенъ107. Я до сихъ поръ не писалъ, не желая жаловаться, но теперь вижу для него еще большія опасности и не могу дольше таить всего отъ васъ. 18 Авг. 1911 Ад. Аб.108 Простите. Прошу сохранить въ тайнѣ Грѣшный Антоній. № 7 Лист від 26 серпня 1911 р. // Арк. 1109 +110 26 Августа 1911 Абис Абаба. Христосъ посредѣ насъ Ваше Высокопреподобіе Весчестный Игуменъ и Духовный Отецъ. Благословите. Письмо Ваше отъ 19 Іюня получилъ 26 го Августа. Оно почему то попало въ Одессу !? – а оттуда въ Александрію. Письмо ко111 мнѣ не сдавайте на русскую почту а лучше на турецкую. Вы навѣрное мое прошлое письмо уже112 получили насчетъ рѣшительнаго мнѣ указанія какъ мнѣ поступать к условную телеграмму получите113 навѣрное мнѣ послали. Деньги я надѣюсь, что Вы 99 Аркуші не пронумеровані. 100 Знак «+» проставлений автором. 101 Закреслено автором. 102 Закреслено автором. 103 Написаний текст над рядком. 104 Закреслений і заштрихований текст рядка листа. 105 Закреслений і заштрихований текст рядка листа. 106 Написаний текст над рядком. 107 Написаний текст над рядком. 108 Скороч. Аддис­Абеба. 109 Аркуші листа не пронумеровані. 110 Проставлено знак «+». 111 Написано над рядком, олівцем. 112 Написано над рядком, олівцем. 113 Слово закреслено автором. Siverian chronicle. 2024. № 1 139 тоже навѣрное уже выслали. Теперь я жду не дождусь телеграммы и денегъ – возвращаться, такъ возвращаться, или что либо заводить, такъ заводить. Спѣшу сообщить радостную вѣсть: Императоръ Менеликъ послѣ молебна сталъ немного поправляться, и даже на костыляхъ сталъ мочь дѣлать нѣсколько шаговъ, чего раньше отнюдь не могъ, но языкъ все еще нѣмъ // Арк. 1 зв. [закреслено]114 Идутъ все еще дожди каждый день. Я поправляюсь послѣ болѣзни и отъѣдаюсь яичками и молокомъ а въ постные дни горохомъ. (и кромѣ того обѣдами [закреслено] постными прекрасными) и несмотря на это весь день голоденъ!115 [закреслено] За симъ простите Грѣшный послушникъ Вашъ Іеросх.–м. Антоній. Вы пишете о раскраскѣ Собора. Дай Богъ, но берегитесь чтобы не испортить всего собора если сдѣлаютъ не достаточно художественно, или не въ выдержанномъ стилѣ. Не дай Богъ аляповатости и безвкусицы – даромъ деньги пропадутъ и опозорятъ это весь соборъ. Всякій путешественникъ который что либо писать будетъ про Афонъ, напишетъ: «Былъ въ Андреевскомъ Скиту, Соборъ ихъ вели чественный снаружи, поражаетъ // Арк. 2 своей безвкусицей внутри, аляповатостію фресокъ и неудачнымъ выбор116 подборомъ красокъ и картинъ...» Жаль будетъ, если что либо подобное произойдетъ! ... Поэтому я предупреждаю и говорю, что не въ томъ дѣло, что бы раскрасить, но какъ расписать. Пусть заранѣе представитъ художникъ планъ съ эскизами и обдумайте. Простите. № 8 Лист від 8 жовтня 1911 р.: // Арк. 1117 +118 Христосъ посредѣ насъ. Благословите. Ваше Высокопреподобіе Батюшка О. Іеронимъ Только что (суббота 8 го октября) получилъ телеграмму Вашу чтобы поскорѣе возвращаться, что и исполню немедленно, какъ только повидаюсь съ Васей. О. Іеронимъ выѣхалъ 4 го октября и вѣроятно къ 19 му ноября будетъ на Афонѣ. Я могу выѣхать не ранѣе 1 го ноября и можетъ буду къ вамъ къ 30 му. Денегъ займу. Изъ телеграммы вижу, что Вы просимыхъ мною денегъ не выслали. Вижу тоже, что вы, получивъ мое письмо долго не рѣшались что отвѣтить. Значитъ такъ угодно Богу, но только все таки жаль // Арк. 1 зв. потому что случай былъ хорошій что нибудь устроить. Но вѣроятно это крестъ для меня не посильный. За все слава Богу. Просите и благословите. Вся задержка въ Васѣ, что то долго не шлютъ его. Грѣшный Антоній. 8 Окт. 1911 г. Адисъ Абаба. References Alfeev, I. (2009). Imiaslavie. Pravoslavna entsyklopediia [The Name­Glorifiers. Orthodox encyclopae­ dia]. Moscow, Russia. Alfeev, I. (2013). Svyashchennaya tajna Cerkvi: Vvedenie v istoriyu i problematiku imiaslavskih spo­ rov. [Sacred mystery of the Church: Introduction to the history and problematics of the name­glorifiers dis­ putes]. St. Petersburg, Russia. Chentsova, V. (2000). Ystochnyky fonda «Snoshenyia Rossyy s Hretsyei» RHADA po ystoryy mezh­ dunarodnykh otnoshenyi v Vostochnoi y Yuho­Vostochnoi Evrope v 50­e hh. XVII v. [Sources of the fund «Russiaʼs relations with Greece» of the Russian state archive of documents on the history of international relations in Eastern and South­Eastern Europe in the 50s of the 17th c.]. Moscow, Russia. Fonkich, B. (1991). Grechesko­russkie svyazi ser. XVI – nach. XVIII v.: Grecheskie dokumenty mos­ kovskih hranilishch: Katalog vystavki [Greek­Russian relations in the middle of the 16th – the early 18th c.: Greek documents from Moscow depositories: Exhibition catalogue]. Moscow, Russia. Izhitsky, G. (2013). Imiaslavec: Ocherk o duhovnom i zhiznennom puti Aleksandra Ksaverevicha Bu­ latovicha [Name­glorifier: An essay on the spiritual and life path of Alexander Bulatovich]. Kharkov, Ukraine. Kiselev, A. (2014). Belye pyatna v biografiyah Bulatovichej [White spots in the biographies of Bulato­ vich]. Sumy, Ukraine. Polovinkin, S. (1995). Hronika Afonskogo dela [Chronicle of the Athonite cause]. Nachala: Almanah – Origins: Almanac, 1–4, P. 7–42. Moscow, Russia. 114 Першопочатково закреслено й заштриховано декілька слів. 115 Написано між рядками. 116 Закреслено автором. 117 Аркуші автором не пронумеровані. 118 Проставлено автором знак «+». Сіверянський літопис. 2024. № 1 140 Polovinkin, S. (2001). Antonij Bulatovich. Pravoslavna entsyklopediia [Antony Bulatovich. Orthodox encyclopaedia]. Moscow, Russia. Senina, T. (2013). Poslednij vizantiec. Religiozno­filosofskaya mysl ieroskhimonaha Antoniya (Bula­ tovicha) i ee vizantijskij kontekst [The last Byzantine. Religious­philosophical thought of Hieroskhimo­ nakh Anthony (Bulatovich) and its Byzantine context]. St. Petersburg, Russia. Shkarovsky, M. (2015). Imiaslavskaya smuta. Ystoryia Russkoho na Afone Sviato­Panteleymonova monastyria s 1735 do 1912 hoda [The name­glorifiers turmoil. History of the Russian Saint Panteleimon Monastery on Mount Athos from 1735 to 1912]. Mount Athos, Greece. Shumylo, S. (2015). Prp. Paisij Velichkovskij i poslednij Koshevoj ataman Zaporozhskoj Sechi P. Kal­ nyshevskij: maloizvestnye pisma [Prp. Paisii Velichkovsky and the last Koshevoy ataman of the Zaporo­ zhian Sich P. Kalnyshevsky: little­known letters]. Orientalia Christiana Cracoviensia: czasopismo nauko- we – Orientalia Christiana Cracoviensia: an academic journal, 7, P. 27–57. Krakow, Poland. Shumylo, S. (2015). Prp. Paisij Velichkovskij i Zaporozhskaya Sech. Maloizvestnye pisma prp. Paisiya Velichkovskogo k Koshevomu atamanu Vojska Zaporozhskogo Petru Kalnyshevskomu [Prp. Paisii Velich­ kovsky and the Zaporizhian Sich. Little­known letters of Prp. Paisii Velichkovsky to the Koshevoy ataman of the Zaporozhian Army Pyotr Kalnyshevsky]. Kyiv, Ukraine. Shumylo, S. (2020). Neizvestnoe pismo ieroskhimonaha Antoniya (Bulatovicha) na imya imperatora Nikolaya II kak istochnik k istorii skita «Chernyj Vyr» i «imyaslavskih sporov» na Afone [The unknown letter of Hieroschimonakh Anthony (Bulatovich) to emperor Nicholas II as a source for the history of the skete « Chernyj Vyr» and the «name­glorifiers disputes» on Athos]. Vestnik PSTGU. Seriya II: Istoriya. Is- toriya Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi – Bulletin of OSTHU. Series II: History, History of the Russian Ortho- dox Church, ІІ (95), P. 94–117. Moscow, Russia. Shumylo, S. (2021). Rozvytok ukrainsko­afonskykh dukhovno­kulturnykh zviazkiv u XVII – per. tre­ tyni XIX st. [The development of Ukrainian­Athos spiritual and cultural relations in the 17th – the first third of the 19th c.]. Kyiv, Ukraine. Shumylo, S. (2023). Knyha zboru mylostyni za 1761–1764 rr. z arkhivu Vatopedskoho monastyria yak dzherelo do istorii ukrainsko­afonskykh zviazkiv u XVIII st. [The alms collection book for 1761–1764 from archives of the Vatopedi monastery as a source for the history of Ukrainian­Athos relations in the 18th c.]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian historical jhournal, 3 (570), P. 164–175. Kyiv, Ukrai­ ne. Shumylo, S., Shkarovsky, M., Danilets, Y., Gaidenko, P. (2019). Afonskij starec iz Zakarpatya. Iero­ skhimonah Avvakum (Vakarov) i ego vremya: 1899–1972 [The Athonite elder from Zakarpattya. Hiero­ schemamonk Avvakum (Vakarov) and his times: 1899–1972]. Kyiv, Ukraine. Βαρβούνη, Μ. (2006). Το Οικουμενικό Πατριαρχείο, εκδόσεις Χελάνδιον [The Ecumenical Patriarcha­ te, Helandion publications]. Athens, Greece. Шумило Сергій Вікторович – кандидат історичних наук (PhD), доктор теології (ThDr), директор Міжнародного інституту афонської спадщини, запрошений науковий співробітник кафедри класики, древньої історії, релігії та теології Ексетерського універси­ тету (Великобританія), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури України (Київ, Україна). Shumylo Serhii – candidate of historical sciences (Ph.D. in history), doctor of theology (Th.Dr.), director of the International institute of the Athonite legacy, visiting research fellow in the department of classics, ancient history, religion and theology, University of Exeter (UK), re­ search fellow of the Institute of history of Ukraine at the National Academy of sciences of Ukra­ ine, associate professor of the department of humanities of National academy of managerial staff of culture and arts, honored worker of Ukraine culture (Kyiv, Ukraine). E­mail: institute@afon.org.ua UNKNOWN ETHIOPIAN LETTERS OF HIEROSCHIMONK ANTHONY (BULATOVICH) FOR MARCH-OCTOBER 1911 FROM ARCHIVE OF ST ANDREW'S SKETE ON MOUNT ATHOS The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation eight unknown letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911, which he sent from Ethiopia to Athos to the abbot of St. Andrewʼs skete, Archimandrite Ieronymos (Silin), and which were first discovered by the author of the article while working with archives of St. Andrewʼs skete in 2018. The methodological foun- dations of the study are based on principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and dialecti- cal approach to historical phenomena. In accordance with the goal and objectives, a combination of gene- ral scientific, interdisciplinary, and special research methods was used. The scientific novelty is that for the first time the «Ethiopian» letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911 were introduced into scientific circulation. Based on the analysis of entries in these documents, the author reve- als details of Father A. Bulatovichʼs fourth trip to Ethiopia, which until now, due to the lack of sources, ha- ve been extremely scarce and contradictory. Attention is drawn to the fact that Bulatovych, as a direct eyewitness, provides important evidence in letters about the health of the Ethiopian Emperor Menelik II (1844–1913), who at that time was in an extremely serious condition, which led to rumours that he had di- ed long ago and that his double was allegedly ruling on his behalf. Letters reveal that Father Bulatovich Siverian chronicle. 2024. № 1 141 was allowed to see the emperor to offer a prayer for his recovery. Attention is drawn to the little-known fact that during his stay in Ethiopia, Anthony Bulatovich tried to establish an Orthodox mission and a mo- nastery or courtyard of the Athos St. Andrewʼs skete, where he planned to relocate like-minded monks from Athos. It is emphasized that discovered unknown letters of Father Anthony reveal in a new way the details of both his fourth trip to Ethiopia and reasons for the deterioration of relations with the abbot of St. And- rewʼs skete, which significantly influenced the further course of events, the emergence of the «Imslav move- ment» and the outbreak of the «Athos Troubles» in 1912–1913, led by Anthony (Bulatovich). Key words: Antony Bulatovich, Menelik II, Jerome Silin, Boris Chemerzin, Imiaslavie, Ethiopia, Abys- sinia, Mount Athos, Holy Mountain, St. Andrewʼs skete, Vatopedi monastery. Дата подання: 19 лютого 2022 р. Дата затвердження до друку: 3 листопада 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Шумило, С. Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні. Сіверянський літопис. 2024. № 1. С. 122–141. DOI: 10.58407/litopis.240113. Цитування за стандартом APA Shumylo, S. (2024). Nevidomi efiopski lysty iieroskhymonakha Antoniia (Bulatovycha) za berezen– zhovten 1911 r. z arkhivu Andriivskoho skytu na Afoni [Unknown Ethiopian letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March­October 1911 from archive of St Andrew's Skete on Mount Athos]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 122–141. DOI: 10.58407/litopis.240113.

Схожі ресурси