Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби
У 1918 р. було створено Українську Державу гетьмана Павла Скоропадського, в якій почалося відродження козацького стану. Метою статті є порівняння змісту цієї ініціативи з дореволюційним статусом козаків і військово-політичним досвідом Кубанського козацького війська та Вільного козацтва впродовж 1917...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199845 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби / В. Задунайський // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 92-98. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242333177479168 |
|---|---|
| author | Задунайський, В. |
| author_facet | Задунайський, В. |
| citation_txt | Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби / В. Задунайський // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 92-98. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | У 1918 р. було створено Українську Державу гетьмана Павла Скоропадського, в якій почалося відродження козацького стану. Метою статті є порівняння змісту цієї ініціативи з дореволюційним статусом козаків і військово-політичним досвідом Кубанського козацького війська та Вільного козацтва впродовж 1917–1918 рр. Основними методами дослідження є проблемно-хронологічний та порівняльний. Наукова новизна обумовлюється комплексним аналізом невідповідності
ініціативи Української Держави з відродження козацтва як традиціям козацького самоврядування,
так і революційному досвіду Кубанського козацтва та Вільного козацтва. Висновки. У процесі дослідження було проаналізовано основні заходи оточення гетьмана Павла Скоропадського щодо відродження козацтва, зокрема відповідні Закон Української Держави та Універсал гетьмана від
16 жовтня 1918 р. Доведено, що ці дії свідчили про намагання сформувати повністю керовану козацьку структуру, в якій було суттєво обмежено самоврядування на всіх рівнях організації. Такі
пріоритети суперечили українським козацьким традиціям та вимогам революційної доби. Особливо
помітними були переваги Кубанського козацтва (його основу становили українські козаки), яке в
1917–1918 рр. на основі демократичного волевиявлення створило окрему державу та власну армію.
Ініціатива керівництва Української Держави поступалася й Вільному козацтву в засадах демократії та військової організації. Вільні козаки взяли активну участь у повстанні проти гетьмана Павла Скоропадського влітку 1918 р., а тому їх осередки ліквідували. Замість них влада намагалася
створити підконтрольну козацьку організацію, щоб використати її для зміцнення авторитарного
режиму гетьмана П. Скоропадського. Такі пріоритети суперечили революційним настроям більшості українців.
In 1918, the Ukrainian State of hetman Pavlo Skoropadskyi was created, in which the revival of the
Cossack class began. The purpose of the article is to compare the content of this initiative with the pre-revolutionary
status of Cossacks and the military-political experience of Kuban Cossacks and Free Cossacks
in 1917–1918. The main research methods are problem-chronological and comparative. The scientific
novelty is determined by a comprehensive analysis of the inconsistency of the «Cossack» initiative of the
Ukrainian State with the traditions of Cossack self-government and the revolutionary experience of Kuban
Cossacks and Free Cossacks. Conclusions. In the course of the research, the main measures of hetman
Pavlo Skoropadskyiʼs entourage regarding the revival of Cossacks were analyzed, in particular the Law of
the Ukrainian State and hetmanʼs Universal of October 16, 1918. It has been proven that these actions indicated
an attempt to form a fully managed Cossack structure, in which self-government at all levels of the
organization was significantly limited. Such priorities contradicted Ukrainian Cossack traditions and requirements
of the revolutionary era. Particularly noticeable were the advantages of the Kuban Cossacks
(its basis was Ukrainian Cossacks), which in 1917–1918, on the basis of a democratic will, created a separate
state and its own army. The initiative of the leadership of the Ukrainian State was inferior to Free
Cossacks in the principles of democracy and military organization. Free Cossacks took an active part in
the uprising against hetman Pavlo Skoropadskyi in the summer of 1918, and therefore their cells were liquidated.
Instead of them, the authorities tried to create a controlled Cossack organization in order to use
it to strengthen the authoritarian regime of hetman P. Skoropadskyi. Such priorities contradicted the revolutionary
sentiments of the majority of Ukrainians.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:31:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2024. № 2
92
РОЗВІДКИ
УДК 94(477)«1918»
Вадим Задунайський
•
ВІДНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА
В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО:
ФОРМА, ЗМІСТ І ВИКЛИКИ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ
DOI: 10.58407/litopis.240210
© В. Задунайський, 2024. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000339713895
У 1918 р. було створено Українську Державу гетьмана Павла Скоропадського, в якій почало-
ся відродження козацького стану. Метою статті є порівняння змісту цієї ініціативи з дореволю-
ційним статусом козаків і військово-політичним досвідом Кубанського козацького війська та Віль-
ного козацтва впродовж 1917–1918 рр. Основними методами дослідження є проблемно-хроноло-
гічний та порівняльний. Наукова новизна обумовлюється комплексним аналізом невідповідності
ініціативи Української Держави з відродження козацтва як традиціям козацького самоврядування,
так і революційному досвіду Кубанського козацтва та Вільного козацтва. Висновки. У процесі до-
слідження було проаналізовано основні заходи оточення гетьмана Павла Скоропадського щодо від-
родження козацтва, зокрема відповідні Закон Української Держави та Універсал гетьмана від
16 жовтня 1918 р. Доведено, що ці дії свідчили про намагання сформувати повністю керовану ко-
зацьку структуру, в якій було суттєво обмежено самоврядування на всіх рівнях організації. Такі
пріоритети суперечили українським козацьким традиціям та вимогам революційної доби. Особливо
помітними були переваги Кубанського козацтва (його основу становили українські козаки), яке в
1917–1918 рр. на основі демократичного волевиявлення створило окрему державу та власну армію.
Ініціатива керівництва Української Держави поступалася й Вільному козацтву в засадах демокра-
тії та військової організації. Вільні козаки взяли активну участь у повстанні проти гетьмана Пав-
ла Скоропадського влітку 1918 р., а тому їх осередки ліквідували. Замість них влада намагалася
створити підконтрольну козацьку організацію, щоб використати її для зміцнення авторитарного
режиму гетьмана П. Скоропадського. Такі пріоритети суперечили революційним настроям біль-
шості українців.
Ключові слова: Українська Держава, гетьман Павло Скоропадський, козацтво, відродження,
Кубанське козацтво, Вільне козацтво, 1918 р.
Упродовж революційної доби поч. ХХ ст. окреме місце посідає період Української
Держави (далі – УД) гетьмана Павла Скоропадського. Складні суспільнополітичні та со
ціальноекономічні обставини обумовили розмаїття ініціатив її керівництва. Однією з них
стала спроба відродити козацтво й використати його для зміцнення УД. У силу обставин
реалізувати цей намір тоді не вдалося, але аналіз змісту «козацької» ініціативи має по
сприяти кращому розумінню пріоритетів гетьманського проводу в контексті викликів ре
волюційної доби. Цьому допоможе порівняння військових і демократичних засад козаць
кої спільноти, творення якої почалося в УД, з аналогічним виміром козацької верстви до
революційних часів, а також досвідом Кубанського козацького війська (далі – ККВ) та
Вільного козацтва (далі – ВК) у 1917–1918 рр.
Треба зазначити, що доба УД вже тривалий час досліджується в українській історіо
графії, свідченням чого є відповідні монографії, нариси та статті. Увагу науковців привер
нули не тільки становлення державних інститутів УД, але й діяльність її лідера – Павла
Скоропадського1. У низці публікацій міститься й короткий аналіз основних законодавчих
1 Папакін Г.В. Павло Скоропадський: патріот, державотворець, людина. Історикоархівні нариси. Київ, 2003.
282 с.; Реєнт О. Павло Скоропадський. Київ: Альтернативи, 2003. 304 с.; Солдатенко В.Ф. Прихід П. Скоропад
ського до влади: механізм державного перевороту та визначальні чинники закріплення режиму. Український іс-
Siverian chronicle. 2024. № 2
93
актів УД та заходів гетьмана П. Скоропадського щодо відродження козацтва2. Має місце й
дослідження процесів трансформації козацького середовища Кубані напередодні та в ро
ки революційних зрушень 1917–19213. Також вивчаються особливості вільнокозацького
руху в 1917–1918 рр.4
Окремо згадаю авторські публікації, присвячені аналізу військових основ українського
козацького середовища дореволюційної доби (у тому числі військоводемократичних рис
козацького самоврядування), а також спроб їх використання в українському військовому
будівництві впродовж 1917–1921 рр.5
Отже, в історіографії досі відсутнє порівняння заходів щодо відродження козацтва в
УД як із дореволюційним статусом козаків, так і тенденціями військовополітичного роз
витку ККВ та ВК за революційної доби. Такі обставини обмежують повноту розуміння
відповідного етапу революції в Україні, а тому спроба комплексно проаналізувати зазна
чену проблематику є достатньо актуальною та має належну наукову новизну.
Тож метою цього дослідження є порівняння змісту відновлення козацтва в УД як із до
революційним статусом козацької верстви і досвідом ККВ упродовж 1917–1918 рр., так і з
розвитком ВК в Україні. Задля цього необхідно вирішити такі дослідницькі завдання: по
рівняти основи «козацької» ініціативи Гетьманату з військоводемократичними засадами
козацтва дореволюційних часів і тенденціями розвитку Кубанського та Вільного козацтва
в 1917–1918 рр., а також дати оцінку цій ініціативі в контексті революційних процесів.
Для реалізації зазначених намірів буде використано низку методів, серед яких найваж
ливішими є проблемнохронологічний та порівняльний.
На початку зазначимо закономірність уваги всіх українських державних структур ре
волюційної доби 1917–1921 рр. до козацької тематики, бо вона була ключовою складовою
колективної пам’яті українців. Більше того, значна частина українців не тільки мала ко
зацьке коріння, але й хронологічна відстань від часу перебування їх предків у відповідно
му статусі була менше 50ти років (ідеться про малоросійських козаків, а також Азовське
та Дунайське / Новоросійське козацькі війська)6. Додаткової актуальності козацькій темі
надавало й існування повноцінних козацьких військових формувань на кордонах УД. І од
ним із них було ККВ, у складі якого домінували українці, представники яких долучилися
до національного відродження з кінця ХІХ ст.7 Вважаємо, що всі зазначені причини до
датково посприяли намірам використати ідею відновлення козацтва для зміцнення Геть
манату.
Підтвердженням цього стали законодавчі акти й конкретні кроки гетьмана П. Скоро
падського та його оточення. Зазначимо, що у праці Р. Пирога та колективних нарисах під
редакцією В. Смолія міститься огляд загального змісту таких заходів8. Тому далі перейде
торичний журнал. 2008. № 4 (481). С. 5–19; Турченко Ф.Г. П. Скоропадський і М. Міхновський 1918 р.: дві мо
делі державного будівництва. Український історичний журнал. 2008. № 4. С. 48–59; Шумило В. Митрополит
Антоний (Храповицкий) и идея государственности Украины в период правления гетмана Павла Скоропадского.
Rocznik Teologiczny. 2024. № 65 (3). S. 543–568.
2 Задунайський Д. Використання військових традицій українського козацтва за часів гетьмана П. Скоропадсько
го. Мат. міжнар. наук.інформ. круглого столу «“Козацький фактор” у сучасній російськоукраїнській війні й до
свід ХХ ст.». 10 червня 2022 р. Львів: Видво Українського католицького університету, 2023. С. 35–42; Нариси
історії української революції 1917–1921 рр. / Редкол.: В. Смолій (голова) та ін. Київ: Видво “Наукова думка”
НАН України", 2011. Кн. 1. 304 с.; Пиріг Р. Українська гетьманська держава 1918 р. Історичні нариси. Київ: Інс
титут історії України, 2011. 336 с.
3 Авраменко А., Фролов Б., Чумаченко В. Козацьке військо на Кубані. Історія Українського Козацтва. Нариси:
У 2 т. Київ: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2007. Т. ІІ. С. 364–414; Іванис В. Боротьба Кубані за неза
лежність. Мюнхен: Український технічногосподарський інститут, 1968. 138 с.; Малукало А. Кубанское казачье
войско в 1860–1914 гг.: организация, система управления и функционирования, социальноэкономический ста
тус. Краснодар: Кубанькино, 2003. 216 с.
4 Верстюк В. «Вільне козацтво» в Українській революції 1917–1921 рр. Історія Українського Козацтва. Нариси:
У 2 т. Київ: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2007. Т. ІІ. С. 416–460; Лободаєв В., Савченко В. Діяль
ність загонів Вільного козацтва (лютий–квітень 1918 р.). Воєнна історія. 2008. № 1. URL: http://warhistory.
ukrlife.org/1_08_5.htm; Лободаєв В. Участь Вільного козацтва в селянському повстанському русі (травень–сер
пень 1918 р.). Вісник Прикарпатського університету. 2011. Вип. 20. С. 70–78.
5 Задунайський В. Відродження української козацької спадщини Вільним Козацтвом: аналізспівставлення з іс
торичними та тогочасними козацькими формуваннями. Наукові записки Тернопільського ДПУ ім. В. Гнатюка.
Вип. 3. Тернопіль: ТДПУ, 2003. С. 107–110; Його ж. Бойове мистецтво та військова спадщина українських коза
ків в кінці XIX – на поч. XXІ ст. Донецьк: НордПрес – ДонНУ, 2006. 335 с.; Його ж. «Запровадження цивільно
го управління козаків» (1903 / 1912) – важливе джерело з історії козацької верстви поч. ХХ ст. Нові дослідження
памʼяток козацької доби в Україні. Київ–Нікополь, 2013. Вип. 22. Ч. ІІ. С. 143–148.
6 Бачинська О. Козацтво в системах Російської і Турецької імперій. Історія Українського Козацтва. Нариси: У
2 т. Київ: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2007. Т. ІІ. С. 355–360.; Задунайський В. Вимір застосування
козацького бойового і воєнного мистецтва українськими збройними формуваннями в 1917–1920х рр.: окремі ас
пекти. Мат. міжнар. наук.інформ. круглого столу «“Козацький фактор” у сучасній російськоукраїнській війні й
досвід ХХ ст.». 10 червня 2022 р. Львів: Видво Українського католицького університету, 2023. С. 14.
7 Бачинська О. Козацтво в системах Російської і Турецької імперій… С. 361.
8 Нариси історії української революції… С. 283–285; Пиріг Р. Українська гетьманська держава… С. 141–144.
Сіверянський літопис. 2024. № 2
94
мо до безпосереднього аналізу відповідності цієї ініціативи військоводемократичним під
валинам козацької верстви напередодні революційних зрушень і тогочасним пріоритетам
ККВ і ВК.
Спочатку коротко окреслимо зміст чотирьох ключових статей Закону Ради Міністрів
Української Держави про відновлення українського козацтва (далі – Закон УД) від
16 жовтня 1918 р., що ілюструють бачення гетьманським оточенням ролі та місця козацт
ва в тогочасних процесах:
1. Ст. 1. Гетьман є очільником козацтва.
2. Ст. 9: Кошових отаманів (рівень губернії) призначає Гетьман;
3. Ст. 10: Вищим керівним органом є Велика козача рада (далі – ВКР), що складається
з: 1) президії у кількості 11 осіб (їх призначає Гетьман), 2) 12 додаткових членів (обирає
президія, а затверджує Гетьман), 3) 9 членів (обираються по кошах, ухвалюються ВКР, а
затверджуються Гетьманом), 4) почесних членів (обирає ВКР, а ухвалює Гетьман).
4. Ст. 12: місцеві козацькі ради проводяться лише за дозволом інстанції вищого рівня
(сотенні ради з дозволу полкового отамана; полкові – кошового отамана; кошові – ВКР).
До того ж, члени сотенних рад (4 особи обирає сотня; 5й – сотенний отаман) затверджу
ються кошовим отаманом, а члени полкових (4 виборні особи та полковий отаман) і ко
шових (4 виборні особи й кошовий отаман) рад – президією ВКР9.
І перше, що впадає в око, – це той факт, що гетьмана козаки не вибирали, але він є їх
очільником. Більше того, саме він, а не козацьке товариство, визначає принципи існуван
ня та керування відповідним утворенням. Показовим є й те, що вищим керівним органом
стає досить складна й багаторівнева структура – ВКР, яка фіксує повне домінування інте
ресів гетьмана (призначає її президію, за допомогою якої формує й затверджує інший
склад ВКР). Щодо впливу козацького загалу, то він обмежується вибором лише 9 членів із
32, але їх теж схвалює ВКР і затверджує гетьман. Обмеження демократичних підвалин ко
заччини фіксує й вимога щодо проведення козацьких рад на місцях лише з дозволу вищо
го керівництва, яке ще й затверджує виборних членів місцевих правлінь (рад). Нарешті за
значимо й той факт, що кожного кошового отамана призначав особисто гетьман.
Отже, за Законом УД козацьке середовище мало бути суттєво обмеженим у можливос
тях самоврядування через виключення основних засад традиційної для козацького стану
широкої військової демократії. І це робило з нього інструмент для зміцнення гетьмансько
го режиму, бо завдяки використанню козацької тематики планувалося залучити частину
суспільства (передовсім тих, хто мав козацьке коріння) до складу повністю контрольова
ної структури. Не дарма ж у Ст. 11 наголошувалося на потребі забезпечення козаками під
тримки чинного державного ладу10.
Далі пропонуємо порівняння цих норм із аналогами дореволюційної військовоприві
лейованої козацької верстви, окресленими в «Запровадженні цивільного управління коза
ків» 1903 / 1912 р. (проаналізоване в нашій попередній публікації)11. Тоді попри суттєві
обмеження військової демократії (на рівнях цілого війська та його відділів / округ були
відсутні можливості вибору козаками своїх очільників), усе ж збереглися традиційні осно
ви самоврядування козацьких громад на місцях12. Так, у станицях (деякі нараховували де
сятки тисяч мешканців) і хуторах козаки на зборах обирали всі органи свого самовряду
вання. При цьому, самі збори й відповідні органи влади діяли без санкції вищого керів
ництва, на відміну від Закону УД.
Зазначимо ще одну ключову відмінність дореволюційного аналогу –визначення прі
оритетності воєнізованого змісту козацької верстви. І цей факт не заперечує коротка згад
ка у Ст. 3 Закону УД про те, що козацькі громади творять військову організацію13. Жодно
го пояснення її військового змісту не представлено. Тому не дивно, що навіть «патрони»
цієї ініціативи вели мову про військове значення козацтва лише в контексті віддаленої
перспективи14. Такий підхід був антитезою саме військовій націленості дореволюційного
козацтва. Не дарма ж функції забезпечення військового обліку, бойового навчання та ма
теріального забезпечення козаків до несення служби покладалися на всі рівні козацької
адміністрації, зокрема, органи місцевого самоврядування15.
Отже, мають місце принципові відмінності ключових рис козацького стану УД від ана
логів дореволюційної військовопривілейованої козацької верстви.
9 Українська Держава (квітень–грудень 1918 р.). Документи і матеріали: У 2х т., 3х ч. / Упоряд.: Р. Пиріг (ке
рівник) та ін. Київ: Темпора, 2015. Т. 2. С. 57–59.
10 Там само. С. 58.
11 Задунайський В. «Запровадження цивільного управління козаків»… С. 143–148.
12 Там само. С. 144.
13 Українська Держава (квітень–грудень 1918 р.)… С. 57.
14 Нариси історії української революції… С. 285.
15 Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків… С. 43, 51.
Siverian chronicle. 2024. № 2
95
Та ще більше відмінностей було виявлено в порівнянні з розвитком козацтва за рево
люційних часів. Так, упродовж 1917–1918 рр. кубанські козаки пройшли шлях від вузько
станового статусу – до домінуючої частини суспільства, яка очолила процес творення
повноцінної держави республіканського типу.
Спочатку вони запровадили військоводемократичний характер формування влади на
всіх рівнях свого територіальноадміністративного поділу (взяли під контроль відділи –
різновид округ, більших від тогочасного повіту, а також ціле ККВ), а в квітні 1917 р.
обрали Кубанську військову раду, при якій почав діяти Тимчасовий Кубанський військо
вий уряд16. Наголосимо, що чорноморці / кубанці були позбавленні царатом таких прав
від початку творення Чорноморського козацтва. І це стало разючою антитезою традиціям
Запорозької Січі, представники якої сформували нове військо в 1787 р.17 Тож революція
дозволила кубанським козакам відновити військоводемократичні традиції предків з ура
хуванням викликів часу.
Свідченням подальшого розвитку Кубанського козацтва стало ініціювання його ліде
рами творення повноцінної держави в межах Кубанської області (далі – КО) – територія
розташовування ККВ (більшість сучасного Краснодарського краю РФ). Це було викликом
часу через поглиблення революційних процесів та залучення до них усього населення.
Тож козацький провід на чолі з Миколою Рябоволом розпочав трансформацію новоство
рених структур у державу, залучивши й представників решти населення регіону. Тому на
прикінці вересня 1917 р. було прийнято Конституцію, за якою КО перетворено в респуб
ліку. Тоді ж за участі не тільки козаків (становили на 1910 р. лише 41% населення КО),
але й горців і корінних селян відбулася трансформація Військової Ради в Кубанську Кра
йову Раду (постійно діяла Законодавча Рада на чолі з М. Рябоволом), а також уперше в іс
торії ККВ обрано Військового Отамана О. Фелімонова (мав статус президента парламент
ськопрезидентської республіки) та уряд на чолі з Л. Бичем18. У цих діях чітко виявилися
військоводемократичні пріоритети ККВ.
Окремо акцентуємо на тому, що саме козаки від початку творення держави стали ос
новою її Збройних Сил. Попри кризові обставини вони заклали підвалини урядового заго
ну, що вів важку боротьбу з більшовицькими військами взимку 1917–1918 рр.19 У силу
трагічних обставин ворог захопив територію новоствореної держави, але невдовзі козаки
почали масово повставати проти більшовицького режиму. Особливо вдало діяв багатоти
сячний загін під проводом Андрія Шкуро, виявивши високу боєздатність і воєнну майс
терність20.
Отже, ККВ упродовж 1917–1918 рр. пройшло шлях від вузькостанового статусу до
провідної військовополітичної сили, яка очолила процес творення республіки й доміну
вала в ній, зокрема у військовій царині. Тож у порівнянні з такими досягненнями кубан
ських козаків ініціатива УД суттєво поступається їх революційному досвіду й суперечить
військоводемократичним цінностям.
Далі порівняємо пріоритети творення козацького стану в УД з досвідом ВК упродовж
революційних зрушень 1917–1918 рр. Під час такого огляду відбудеться ширший аналіз
«козацької» ініціативи оточення Павла Скоропадського в контексті відповідності револю
ційним реаліям в Україні. Одразу наголосимо на тому, що саме вільнокозацький рух роз
почав комплексне використання української козацької тематики, зокрема принципу демо
кратичного волевиявлення. І це відповідало не тільки історичним традиціям, але й духу
революційної доби.
Яскравим свідченням таких пріоритетів є вибори делегатами всеукраїнського з’їзду
ВК (проходив 3–6 жовтня 1917 р. в Чигирині) власного проводу, зокрема Наказного ота
мана та членів Генеральної Козацької Ради21. Підкреслимо, що відбулися відкриті вибори,
а не призначення, як це фіксує Закон УД. До речі, очільником ВК обрали командувача
І Українського корпусу генерала П. Скоропадського (попри те, що він був відсутній). На
думку В. Верстюка, цей та інші факти хоча й не заперечують демократичні підвалини ру
ху, але свідчать про певні маніпуляції секретаря з’їзду І. ПолтавцяОстряниці (майбутньої
«правої руки» Гетьмана) та кількох регіональних лідерів ВК22.
16 Авраменко А., Фролов Б., Чумаченко В. Козацьке військо на Кубані… С. 409.
17 Там само. С. 364–365; Яворницький Д. Історія запорізьких козаків: У 3 т. / Пер. з рос. І. Сварник. Львів: Світ,
1990. Т. 1. С. 120–121.
18 Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність… С. 22–25.
19 Там само. С. 29–32.
20 Задунайський В. Військові хитрощі кубанських козаків під час антибільшовицького повстання у Баталпашин
ському відділі влітку 1918 р. за спогадами А. Шкуро. Військово-науковий вісник. Львів: НАСВ, 2019. Вип. 32.
С. 123–132.
21 Верстюк В. «Вільне козацтво» в Українській революції… С. 441–442.
22 Там само. С. 442–445.
Сіверянський літопис. 2024. № 2
96
Окремо зупинимося на військових пріоритетах діяльності осередків ВК. Прикладом є
Звенигородський кіш, який став одним із провідних центрів цього руху. Навіть його назва
свідчила про це, бо тоді закріпилося правило, згідно з яким статус «кошу» могли мати не
повітові, а губернські структури ВК. Самодостатність осередку виявилася і в посиленні
військової націленості та контролю за територією повіту, де на початку жовтня 1917 р. за
проваджено постійну бойову підготовку козаків, контроль за зброєю (її дозволено мати
лише козакам) і правопорядком23. Мали місце й інші кроки, що посилили військову наці
леність цього формування. Тож саме звенигородські загони ВК під проводом Ю. Тютюн
ника виявили високу боєздатність та стабільність під час відсічі більшовицької агресії
взимку 1917–1918 рр.24 Тому не дивно, що цей потенціал спробувала використати Цент
ральна Рада, прийнявши 5 (18) січня 1918 р. Ухвалу про організацію Реєстрового ВК25.
Ішлося про об’єднання під контролем Військового Міністерства бойових структур через
поєднання мобілізації на основі територіального поділу (сотня–полк–кіш; коші затверд
жує Військовий Міністр) з державним фінансуванням. Повною мірою реалізувати цей
план не вдалося, але пріоритети було засвідчено.
Наголосимо, що попри формальний розпуск ВК на початку квітня 1918 р., місцеві
структури й надалі діяли26. Більше того, вони зберігали самодіяльність та боєздатність, що
виявилося під час антигетьманського повстання влітку того ж року. До речі, одним із про
відних осередків повстання став саме Звенигородський кіш27. Тож, вільнокозацький рух у
своїй основі чітко виявив пріоритети в революційних подіях 1918 р., відстоюючи соціаль
ноекономічні та суспільнополітичні інтереси більшості українського селянства, яким су
перечили дії проводу УД.
За таких обставин гетьман вирішив розпустити місцеві осередки ВК та водночас спро
бував вплинути на частину його членів, закликаючи утриматися від збройної боротьби.
Саме про це свідчить цитата П. Скоропадського з листанаказу до Військового Міністра
О. Рогози 2 червня 1918 р.: «Я щиро вірив і вірю, що дорогі мойому серцю козаки не бу
дуть зрадниками своїй вітчизні і що дух козацький не вмре в їхнім козацькім тілі»28. У
листі також ішлося про підготовку ініціативи з відновлення козацтва, що можна трактува
ти і як певне сподівання привернути на свій бік частину вільних козаків.
Та ці сподівання виявилися марними, і тоді провід УД розпочав репресії навіть проти
тих активістів ВК, які не брали участі в збройній боротьбі29. Такий крок формально знаме
нував остаточний розрив Гетьмана (як колишнього Наказного отамана ВК) з неконтрольо
ваним і ворожим йому середовищем. За таких обставин «козацька» ініціатива гетьман
ського оточення набула додаткової актуальності, бо передбачала створити не просто конт
рольовану структуру, але й протиставити її повсталим вільним козакам. І про це свідчили
заходи щодо розробки окремого закону впродовж серпня 1918 р.30
Складна ситуація завадила тоді реалізувати цей намір, але він не зник з планів Гетьма
нату. І на це впливали не тільки внутрішньополітичні та соціальноекономічні негаразди,
але й перспектива втрати опори на німецькі та австроугорські війська за підсумком їх по
разки в Першій світовій війні. Тож уповні закономірною стала поява саме 16 жовтня
1918 р. Закону УД (його зміст було проаналізовано раніше). У цьому ж контексті варто
розглядати й «Наказ Гетьмана П. Скоропадського по Українському козацькому війську»
від 6 листопада 1918 р.31 Тоді було призначено 8 членів президії ВКР, 8 кошових отаманів
та окреслено напрямки розвитку організаційної структури. Іншими словами, попри гучну
назву, ні про яке військо не йшлося, бо треба було сформувати спочатку середовище при
хильних режиму козаків. Про це свідчить пункт 8 наказу, в якому керівники всіх рівнів
мали бути готовими до підготовки «свідомого елементу для організації козачих громад»32.
Тож гетьманське оточення й надалі не полишало надії використати козацьку тематику для
зміцнення своєї влади, але при цьому визнало відсутність підтримки серед тих, кого пла
нувало покозачити.
Отже, гетьман П. Скоропадський та його однодумці намагалися створити не самодо
статнє козацьке утворення, а повністю керовану структуру. Саме тому в ній було обмеже
но основи козацької демократії та запроваджено повне домінування гетьмана, якого самі
23 Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків… С. 138–139.
24 Лободаєв В., Савченко В. Діяльність загонів Вільного козацтва…
25 Ухвала про організацію Реєстрового вільного козацтва 15 (28) січня 1918 р. КОНСТИТУАНТА. URL: https://
constituanta.blogspot.com/2012/10/1918_12.html.
26 Верстюк В. «Вільне козацтво» в Українській революції… С. 459.
27 Лободаєв В. Участь Вільного козацтва в селянському повстанському русі… С. 71.
28 Українська Держава (квітень–грудень 1918 р.)… С. 48–49.
29 Лободаєв В. Участь Вільного козацтва в селянському повстанському русі… С. 76–77.
30 Пиріг Р. Українська гетьманська держава… С. 141.
31 Українська Держава (квітень–грудень 1918 р.)… С. 63–64.
32 Там само. С. 64.
Siverian chronicle. 2024. № 2
97
козаки навіть не обирали. Такі пріоритети суперечили не тільки революційним вимогам
часу, зокрема досвіду трансформації ККВ та розбудови ВК, але навіть окремим положен
ням дореволюційного козацького самоврядування. Не було приділено належної уваги й
творенню військових основ козацької спільноти. Та ще більш разючими виявилися соці
альні й політичні протиріччя між гетьманським режимом і більшістю ВК, яка долучилися
до збройного повстання проти УД. За таких обставин «козацька» ініціатива гетьманського
оточення ще й стала антитезою вільнокозацькому руху – революційному витвору україн
ського села.
Отже, заходи гетьманського оточення з відродження козацтва, що тривали впродовж
усього часу існування УД, свідчили про намагання за допомогою козацької тематики до
датково зміцнити авторитарний режим гетьмана П. Скоропадського, а не сприяти відрод
женню козацтва з урахуванням як історичної спадщини, так і актуальних вимог револю
ційної доби.
References
Avramenko, A., Frolov, B. & Chumachenko, V. (2007). Kozatske viisko na Kubani [Cossack army on
the Kuban]. Kyiv, Ukraine.
Bachynska, O. (2007). Kozatstvo v systemakh Rosiiskoi i Turetskoi imperii [Cossacks in the systems
of Russian and Turkish empires]. Kyiv, Ukraine.
Lobodaiev, V. & Savchenko, V. (2008). Diialnist zahoniv Vilnoho kozatstva (liutyi–kviten 1918 r.)
[Activities of the units of Free Cossacks (February–April 1918)]. Voienna istoriia – Military history, 1.
Lobodaiev, V. (2011). Uchast Vilnoho kozatstva v selianskomu povstanskomu rusi (traven–serpen
1918 r.) [The participation of Free Cossacks in the peasant uprising (May–August 1918)]. Visnyk Pryka-
rpatskoho universytetu – Bulletin of the Prykarpattya university, 20, P. 70–78.
Malukalo, A. (2003). Kubanskoe kazache voisko v 1860–1914 hh.: orhanyzatsyia, systema upravlenyia
y funktsyonyrovanyia, sotsyalnoekonomycheskyi status [Kuban Cossack army in 1860–1914: organizati
on, system of management and functioning, socioeconomic status]. Krasnodar, Russia.
Papakin, H. (2003). Pavlo Skoropadskyi: patriot, derzhavotvorets, liudyna. Istorykoarkhivni narysy
[Pavlo Skoropadskyi: patriot, state builder, human being. Historical and archival essays]. Kyiv, Ukraine.
Pyrih, R. (2011). Ukrainska hetmanska derzhava 1918 r. Istorychni narysy [The Ukrainian hetman state
in 1918. Historical essays]. Kyiv, Ukraine.
Reient, O. (2003). Pavlo Skoropadskyi [Pavlo Skoropadskyi]. Kyiv, Ukraine.
Shumylo, V. (2024). Mitropolit Antonij (Hrapovickij) i ideâ gosudarstvennosti Ukrainy v period prav
leniâ getmana Pavla Skoropadskogo [Metropolitan Anthony (Khrapovitsky) and the idea of statehood of
Ukraine during the reign of Hetman Pavlo Skoropadsky]. Rocznik Teologiczny, 65 (3), S. 543–568.
Smolii, V. (Ed.). (2011). Narysy istorii ukrainskoi revoliutsii 1917–1921 rr. [Essays on the history of
the Ukrainian revolution of 1917–1921]. Kyiv, Ukraine.
Soldatenko, V. (2008). Prykhid P. Skoropadskoho do vlady: mekhanizm derzhavnoho perevorotu ta
vyznachalni chynnyky zakriplennia rezhymu [The coming of P. Skoropadskyi to power: the mechanism of
the coup d'état and the determining factors of the consolidation of the regime]. Ukrainskyi istorychnyi zhur-
nal – Ukrainian historical journal, 4, P. 5–19.
Turchenko F. H. P. Skoropadskyi i M. Mikhnovskyi 1918 r.: dvi modeli derzhavnoho budivnytstva
[P. Skoropadskyi and M. Mikhnovskyi 1918: two models of state construction.]. Ukrainskyi istorychnyi
zhurnal – Ukrainian historical journal, 4, P. 48–59.
Verstiuk, V. (2007). «Vilne kozatstvo» v Ukrainskii revoliutsii 1917–1921 rr. [«Free Cossacks» in the
Ukrainian Revolution of 1917–1921]. Kyiv, Ukraine.
Zadunaiskyi, D. (2023). Vykorystannia viiskovykh tradytsii ukrainskoho kozatstva za chasiv hetmana
Pavla Skoropadskoho [The use of military traditions of the Ukrainian Cossacks during the time of hetman
Pavlo Skoropadskyi]. Lviv, Ukraine.
Zadunaiskyi, V. (2003). Vidrodzhennia ukrainskoi kozatskoi spadshchyny Vilnym Kozatstvom: analiz
spivstavlennia z istorychnymy ta tohochasnymy kozatskymy formuvanniamy [Revival of the Ukrainian
Cossack heritage by Free Cossacks: analysiscomparison with historical and contemporary Cossack forma
tions]. Naukovi zapysky Ternopilskoho DPU im. V. Hnatiuka – Scientific notes of the Ternopil V. Hnatyuk
DPU, 3, P. 107–110. Ternopil, Ukraine.
Zadunaiskyi, V. (2006). Boiove mystetstvo ta viiskova spadshchyna ukrainskykh kozakiv v kintsi
XIX – na poch. XXI st. [Martial art and military heritage of Ukrainian Cossacks in the late 19th – the early
21st c.]. Donetsk, Ukraine.
Zadunaiskyi, V. (2013). «Zaprovadzhennia tsyvilnoho upravlinnia kozakiv» (1903/1912) – vazhlyve
dzherelo z istorii kozatskoi verstvy poch. ХХ st. [«Introduction of civil administration of the Cossacks»
(1903/1912) is an important source on the history of the Cossack class of the beginning of the 20th c.]. Novi
doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v Ukraini: zbirka naukovykh prats – New researches of the monu-
ments of the Cossack era in Ukraine: a collection of scientific works, 22, II, P. 143–148. Kyiv–Nikopol,
Ukraine.
Zadunaiskyi, V. (2019). Viiskovi khytroshchi kubanskykh kozakiv pid chas antybilshovytskoho po
vstannia u Batalpashynskomu viddili vlitku 1918 r. za spohadamy A. Shkuro [Military tricks of Kuban
Cossacks during the antiBolshevik uprising in the Batalpashinsky division in the summer of 1918 accor
ding to the memoirs of A. Shkuro]. Viiskovo-naukovyi visnyk – Military-scientific bulletin, 32, P. 121–134.
Сіверянський літопис. 2024. № 2
98
Zadunaiskyi, V. (2023). Vymir zastosuvannia kozatskoho boiovoho i voiennoho mystetstva ukrainsky
my zbroinymy formuvanniamy v 1917–1920kh rr.: okremi aspekty [The extent of the use of Cossack mar
tial and military art by the Ukrainian armed forces in 1917–1920s: separate aspects]. Lviv, Ukraine.
Задунайський Вадим Васильович – доктор історичних наук, професор, професор ка
федри історії гуманітарного факультету Українського католицького університету (вул.
Козельницька 2a, м. Львів, 79026, Україна).
Zadunaiskyi Vadym – doctor of historical sciences, professor, professor of the history de
partment of the Faculty of Humanities of the Ukrainian Catholic University (2a Kozelnytska
St., Lviv, 79026, Ukraine).
Email: zadunajski@ukr.net
RESTORATION OF COSSACKS IN THE UKRAINIAN STATE OF HETMAN PAVLO SKOROPADSKY:
FORM, CONTENT AND CHALLENGES OF THE REVOLUTIONARY ERA
In 1918, the Ukrainian State of hetman Pavlo Skoropadskyi was created, in which the revival of the
Cossack class began. The purpose of the article is to compare the content of this initiative with the pre-re-
volutionary status of Cossacks and the military-political experience of Kuban Cossacks and Free Cossacks
in 1917–1918. The main research methods are problem-chronological and comparative. The scientific
novelty is determined by a comprehensive analysis of the inconsistency of the «Cossack» initiative of the
Ukrainian State with the traditions of Cossack self-government and the revolutionary experience of Kuban
Cossacks and Free Cossacks. Conclusions. In the course of the research, the main measures of hetman
Pavlo Skoropadskyiʼs entourage regarding the revival of Cossacks were analyzed, in particular the Law of
the Ukrainian State and hetmanʼs Universal of October 16, 1918. It has been proven that these actions in-
dicated an attempt to form a fully managed Cossack structure, in which self-government at all levels of the
organization was significantly limited. Such priorities contradicted Ukrainian Cossack traditions and re-
quirements of the revolutionary era. Particularly noticeable were the advantages of the Kuban Cossacks
(its basis was Ukrainian Cossacks), which in 1917–1918, on the basis of a democratic will, created a sepa-
rate state and its own army. The initiative of the leadership of the Ukrainian State was inferior to Free
Cossacks in the principles of democracy and military organization. Free Cossacks took an active part in
the uprising against hetman Pavlo Skoropadskyi in the summer of 1918, and therefore their cells were li-
quidated. Instead of them, the authorities tried to create a controlled Cossack organization in order to use
it to strengthen the authoritarian regime of hetman P. Skoropadskyi. Such priorities contradicted the revo-
lutionary sentiments of the majority of Ukrainians.
Key words: Ukrainian State, hetman Pavlo Skoropadskyi, Cossacks, revival, Kuban Cossacks, Free
Cossacks, 1918.
Дата подання: 18 січня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 4 квітня 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Задунайський, В. Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського:
форма, зміст і виклики революційної доби. Сіверянський літопис. 2024. № 2. С. 92–98. DOI:
10.58407/litopis.240210.
Цитування за стандартом APA
Zadunaiskyi, V. (2024). Vidnovlennia kozatstva v Ukrainskii Derzhavi Hetmana Pavla Skoropadskoho:
forma, zmist i vyklyky revoliutsiinoi doby [Restoration of Cossacks in the Ukrainian State of hetman Pavlo
Skoropadsky: form, content and challenges of the revolutionary era]. Siverianskyi litopys – Siverian chro-
nicle, 2, P. 92–98. DOI: 10.58407/litopis.240210.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199845 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:31:07Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Задунайський, В. 2024-11-02T18:32:57Z 2024-11-02T18:32:57Z 2024 Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби / В. Задунайський // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 92-98. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240210 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199845 94(477)«1918» У 1918 р. було створено Українську Державу гетьмана Павла Скоропадського, в якій почалося відродження козацького стану. Метою статті є порівняння змісту цієї ініціативи з дореволюційним статусом козаків і військово-політичним досвідом Кубанського козацького війська та Вільного козацтва впродовж 1917–1918 рр. Основними методами дослідження є проблемно-хронологічний та порівняльний. Наукова новизна обумовлюється комплексним аналізом невідповідності
 ініціативи Української Держави з відродження козацтва як традиціям козацького самоврядування,
 так і революційному досвіду Кубанського козацтва та Вільного козацтва. Висновки. У процесі дослідження було проаналізовано основні заходи оточення гетьмана Павла Скоропадського щодо відродження козацтва, зокрема відповідні Закон Української Держави та Універсал гетьмана від
 16 жовтня 1918 р. Доведено, що ці дії свідчили про намагання сформувати повністю керовану козацьку структуру, в якій було суттєво обмежено самоврядування на всіх рівнях організації. Такі
 пріоритети суперечили українським козацьким традиціям та вимогам революційної доби. Особливо
 помітними були переваги Кубанського козацтва (його основу становили українські козаки), яке в
 1917–1918 рр. на основі демократичного волевиявлення створило окрему державу та власну армію.
 Ініціатива керівництва Української Держави поступалася й Вільному козацтву в засадах демократії та військової організації. Вільні козаки взяли активну участь у повстанні проти гетьмана Павла Скоропадського влітку 1918 р., а тому їх осередки ліквідували. Замість них влада намагалася
 створити підконтрольну козацьку організацію, щоб використати її для зміцнення авторитарного
 режиму гетьмана П. Скоропадського. Такі пріоритети суперечили революційним настроям більшості українців. In 1918, the Ukrainian State of hetman Pavlo Skoropadskyi was created, in which the revival of the
 Cossack class began. The purpose of the article is to compare the content of this initiative with the pre-revolutionary
 status of Cossacks and the military-political experience of Kuban Cossacks and Free Cossacks
 in 1917–1918. The main research methods are problem-chronological and comparative. The scientific
 novelty is determined by a comprehensive analysis of the inconsistency of the «Cossack» initiative of the
 Ukrainian State with the traditions of Cossack self-government and the revolutionary experience of Kuban
 Cossacks and Free Cossacks. Conclusions. In the course of the research, the main measures of hetman
 Pavlo Skoropadskyiʼs entourage regarding the revival of Cossacks were analyzed, in particular the Law of
 the Ukrainian State and hetmanʼs Universal of October 16, 1918. It has been proven that these actions indicated
 an attempt to form a fully managed Cossack structure, in which self-government at all levels of the
 organization was significantly limited. Such priorities contradicted Ukrainian Cossack traditions and requirements
 of the revolutionary era. Particularly noticeable were the advantages of the Kuban Cossacks
 (its basis was Ukrainian Cossacks), which in 1917–1918, on the basis of a democratic will, created a separate
 state and its own army. The initiative of the leadership of the Ukrainian State was inferior to Free
 Cossacks in the principles of democracy and military organization. Free Cossacks took an active part in
 the uprising against hetman Pavlo Skoropadskyi in the summer of 1918, and therefore their cells were liquidated.
 Instead of them, the authorities tried to create a controlled Cossack organization in order to use
 it to strengthen the authoritarian regime of hetman P. Skoropadskyi. Such priorities contradicted the revolutionary
 sentiments of the majority of Ukrainians. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби Restoration of Cossacks in the Ukrainian State of hetman Pavlo Skoropadsky: form, content and challenges of the revolutionary era Article published earlier |
| spellingShingle | Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби Задунайський, В. Розвідки |
| title | Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби |
| title_alt | Restoration of Cossacks in the Ukrainian State of hetman Pavlo Skoropadsky: form, content and challenges of the revolutionary era |
| title_full | Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби |
| title_fullStr | Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби |
| title_full_unstemmed | Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби |
| title_short | Відновлення козацтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби |
| title_sort | відновлення козацтва в українській державі гетьмана павла скоропадського: форма, зміст і виклики революційної доби |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199845 |
| work_keys_str_mv | AT zadunaisʹkiiv vídnovlennâkozactvavukraínsʹkíideržavígetʹmanapavlaskoropadsʹkogoformazmístíviklikirevolûcíinoídobi AT zadunaisʹkiiv restorationofcossacksintheukrainianstateofhetmanpavloskoropadskyformcontentandchallengesoftherevolutionaryera |