"У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая
І знову страшна звістка: 28 березня 2024 р. під селом Іванівське (напрямок Часів Яру), виконуючи бойове завдання, загинув український історикмедієвіст Юрій Лущай, чиста і світла людина, яка безмежно любила життя й людей. Він виконав найголовнішу заповідь Христову: возлюбив ближнього свого, я...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199853 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая / В. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 165-166. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859811381903097856 |
|---|---|
| author | Шуміло, В. |
| author_facet | Шуміло, В. |
| citation_txt | "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая / В. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 165-166. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | І знову страшна звістка: 28 березня
2024 р. під селом Іванівське (напрямок Часів
Яру), виконуючи бойове завдання, загинув
український історикмедієвіст
Юрій Лущай,
чиста і світла людина, яка безмежно любила
життя й людей. Він виконав найголовнішу
заповідь Христову: возлюбив ближнього
свого, як самого себе (Матв. 22:39) – віддав
життя своє за ближніх своїх (Іоан. 15:13)! Да
прийме Господь його чисту душу во Царствіє
Своє!
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:19:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2024. № 2
165
«У СЕРЦІ МОЇМ УКРАЇНА»:
пам’яті історика-воїна Юрія Лущая
•
«Війна забирає в нас кращих», – так ми
назвали некролог пам’яті історика і журна
ліста Дмитра Рибакова, який загинув під час
контрнаступу 18 липня 2023 р.1
І знову страшна звістка: 28 березня
2024 р. під селом Іванівське (напрямок Часів
Яру), виконуючи бойове завдання, загинув
український історикмедієвіст Юрій Лущай,
чиста і світла людина, яка безмежно любила
життя й людей. Він виконав найголовнішу
заповідь Христову: возлюбив ближнього
свого, як самого себе (Матв. 22:39) – віддав
життя своє за ближніх своїх (Іоан. 15:13)! Да
прийме Господь його чисту душу во Царст
віє Своє!
Буквально за кілька годин до відправлен
ня Юрія на передову, 26 березня, ми обгово
рювали з ним плани щодо видання його мо
нографії та збірки наукових статей у нашому
щорічнику «Чернігівські Афіни». А ще –
збірку його казок. Юрій дуже хотів, щоб піс
ля нього залишився слід в українській істо
ричній науці, в українській медієвістиці. Він
заслуговує на це, бо багато зробив. На щастя,
ми встигли з ним усе це обговорити. Не турбуйся, Друже, я виконаю ВСЕ, що ми з тобою
запланували зробити.
Юрій родом із Краматорська, він добровольцем пішов на фронт захищати Україну та
своє місто, свою рідну Донеччину. Це я пишу для тих, хто досі не розуміє, що Крама
торськ – українське місто, а Донбас – це Україна!
Народився Юрій Лущай 10 лютого 1982 р. в сім’ї робочих Новокраматорського маши
нобудівного заводу Володимира Потаповича та Тетяни Михайлівни Лущаїв. У 2006 р. за
кінчив історичний факультет Харківського національного університету імені В.Н. Каразі
на, у 2017 р. – аспірантуру на кафедрі всесвітньої історії історичного факультету Харків
ського педагогічного університету ім. Г. Сковороди. Свою першу історичну працю опуб
лікував 2009 р. – на березень 2024 р. було опубліковано 25 наукових робіт.
У січні 2023 р. Юрій Лущай вступив добровольцем до лав Збройних Сил України,
26 червня йому присвоєне звання старшого солдата. Про рішення захищати свою країну зі
зброєю в руках він розповідав просто й без пафосу: «У ЗСУ я довго не міг потрапити,
приходив до військкомату, а мені відмовляли, потім взяли. Я добровольцем пішов, бо хо
тів захищати країну. Офіційно в лавах ЗСУ я з 30 січня 2023 року. У Донецькій області я
був у НьюЙорку біля Горлівки, під Андріївкою, Кліщіївкою, під самим Бахмутом, у
Константинівці. Зараз я обіймаю посаду стрільця. Військової освіти в мене немає, всьому
вчився на війні. Дуже хочеться миру. Це те, що мотивує мене захищати країну. Я дуже
люблю Україну…»2
Науковим зацікавленням Юрія була історія Київської Русі, а більш конкретно: її даль
ньої окраїни – Господина Великого Новгорода. Того самого Новгорода, який не знищила
Монгольська орда в XIII ст., але знищила через 300 років – у XVI ст. – орда Московська, –
та сама орда, що знищує зараз РусьУкраїну. Ця орда знищила волелюбний Новгород са
ме за те, що він був вільний, і майже поголовно вирізала його населення, а тих, хто вижив,
1 «Війна забирає в нас кращих, аби вони тримали нам небо»: пам’яті Дмитра Рибакова. Сіверянський літопис.
2023. № 6. С. 148–149.
2 «Після Перемоги я хочу бачити наше місто квітучим»: поет та військовий з Краматорська Юрій Лущай.
Pro100Media Краматорська. 2024. 29 лютого. URL: https://pro100media.com.ua/eksklyuzyv/myzasvobodu
borolysskilkybulonashyhsylzahyshhayuchydonechchynuzagynuvpoetzkramatorskayurijlushhaj/.
Сіверянський літопис. 2024. № 2
166
переселила на землі Московії й асимілювала. «Звільнені» ж від вільних людей Новгород
ські землі заселила московитами – так само, як зараз заселяє «звільнений» український
Маріуполь московитським люмпеном.
Доля Господина Великого Новгорода чекає й нашу РусьУкраїну, якщо ми не дамо
відсіч ворогу й не відстоїмо нашу вільну країну. Як історик, фахівець з історії руського –
не російського! – Новгорода, Юрій Лущай це дуже добре розумів, тому залишив свій
науковий кабінет і пішов в окоп…
У вересні 2023 р. Юрій видав збірку своїх віршів «У серці моїм Україна». Він уже про
йшов через жорстокі бої і дуже хотів, щоб ця збірка побачила світ і потрапила в україн
ські бібліотеки та до побратимів на фронт, у різні військові частини. Вчитаймося у вірш
«Красива весна»:
Як красиво, коли весна
Розкриває свої листочки,
І хмари як квочки
Тісняться в закуточку.
Як красиво, коли весна
Зграєю птах летить,
І струмок дзвінко журчить,
Пробуджаючи тих, хто спить.
Як красиво, коли весна
Пахне свіжістю роси
На зеленій молодій траві,
Що прагне рости.
Як красиво, коли весна
В щасті й злагоді вирує,
І нам красу свою дарує,
Поки життя в нас нуртує3.
От такий він – Юрій Лущай: любив життя, любив людей, носив у своєму серці Україну
й весну. Із Україною в серці він і пішов весною, захищаючи свою країну та свій народ від
лютої тоталітарної зими, яку вдруге Україна вже не переживе…
Остання прижиттєва публікація Юрія була в нашому «Сіверянському літописі» – № 1
за цей рік4. Я запропонував йому опублікувати цю статтю ще восени 2023го. Через Ши
року війну Юрій не встиг її доробити, тому її трішечки доопрацював я, кожний момент ми
узгоджували з ним, коли він повертався на перепочинок з нуля. Він встиг побачити цю
статтю надрукованою.
26го ми обговорювали з ним наукові плани під час і після війни, а 28го Юри вже не
стало. П’ять діб він вважався зниклим безвісти, п’ять діб рідні жили надією… Доземний
уклін і безкінечна вдячність Юриним мамі й тату!
Друже мій! Ворог забрав твоє життя, але йому НІКОЛИ не забрати твоє ІМ’Я!!!
Віталій Шумило
3 Лущай Ю. У серці моїм Україна. Збірка віршів (2000–2023). Чернігів: SCRIPTORIUM, 2023. С. 18.
4 Лущай Ю. Русь на сторінках книги Марко Поло. Сіверянський літопис. 2024. № 1. С. 5–17.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199853 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:19:50Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шуміло, В. 2024-11-02T18:36:49Z 2024-11-02T18:36:49Z 2024 "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая / В. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 165-166. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199853 І знову страшна звістка: 28 березня 2024 р. під селом Іванівське (напрямок Часів Яру), виконуючи бойове завдання, загинув український історикмедієвіст Юрій Лущай, чиста і світла людина, яка безмежно любила життя й людей. Він виконав найголовнішу заповідь Христову: возлюбив ближнього свого, як самого себе (Матв. 22:39) – віддав життя своє за ближніх своїх (Іоан. 15:13)! Да прийме Господь його чисту душу во Царствіє Своє! uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Пам'ятаємо "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая “Ukraine is in my heart”: in memory of the warriorhistorian Yurii Lushchii Article published earlier |
| spellingShingle | "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая Шуміло, В. Пам'ятаємо |
| title | "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая |
| title_alt | “Ukraine is in my heart”: in memory of the warriorhistorian Yurii Lushchii |
| title_full | "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая |
| title_fullStr | "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая |
| title_full_unstemmed | "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая |
| title_short | "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая |
| title_sort | "у серці моїм україна": пам'яті історика воїна юрія лущая |
| topic | Пам'ятаємо |
| topic_facet | Пам'ятаємо |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199853 |
| work_keys_str_mv | AT šumílov usercímoímukraínapamâtíístorikavoínaûríâluŝaâ AT šumílov ukraineisinmyheartinmemoryofthewarriorhistorianyuriilushchii |