Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р.
Метою запропонованої студії є поглиблений огляд джерел 1708 р. щодо формування залоги Батуринської фортеці для захисту від військ О. Меншикова під час переходу І. Мазепи та його прибічників на бік Карла ХІІ, визначення реальної кількості оборонців столиці Гетьманщини. Завдяки проблемно-аналітичному...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199951 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 24-37. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199951 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Павленко, С. 2024-11-08T17:58:25Z 2024-11-08T17:58:25Z 2024 Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 24-37. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240503 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199951 94 (477) Метою запропонованої студії є поглиблений огляд джерел 1708 р. щодо формування залоги Батуринської фортеці для захисту від військ О. Меншикова під час переходу І. Мазепи та його прибічників на бік Карла ХІІ, визначення реальної кількості оборонців столиці Гетьманщини. Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив наявний великий масив матеріалів, документів, в яких ішлося про чотири етапи поповнення гарнізону Батурина. Новизною матеріалу є те, що вперше подані дані, які підтверджують, що станом на 2 листопада 1708 р. гарнізон Батурина складав до 10000 вояк різних військових формувань. Обрахунок кількості оборонців здійснено на основі врахування мобілізаційних заходів у Гетьманщині в жовтні 1708 р., оцінки складу куренів Батуринської сотні, Засеймських сотень, а також фактів переміщень гетьманських контингентів напередодні штурму фортеці. Висновки. Стаття спростовує наративи російської історіографії про те, що з перших днів повстання гетьманці не підтримали дії гетьмана І. Мазепи проти царя та розбіглися по домівках. Склад оборонців Батурина засвідчує, що гетьманську столицю захищали до 6000 городових козаків, 2000 сердюків, 500 засеймців, 1000 чоловік Батуринської сотні, близько 500 гармашів, пушкарів, палубників. The aim of the proposed study is an in-depth review of sources from 1708 regarding the formation of the Baturyn fortress garrison to defend against the troops of A. Menshikov during the transition of I. Mazepa and his supporters to the side of Charles XII, to determine the actual number of defenders of the Hetmanate’s capital. Using a problem-analytical method, the author carefully examined and analyzed a large array of materials and documents that discussed the four stages of replenishing the Baturyn garrison. The novelty of the material lies in the fact that it presents data for the first time confirming that as of 2 November 1708, the Baturyn garrison consisted of up to 10000 soldiers from various military formations. The calculation of the number of defenders was based on the mobilization measures in the Hetmanate in October 1708, the assessment of the composition of the Baturyn hundred, the Zaseim hundreds, as well as the movements of Cossack contingents on the eve of the fortress assault. Conclusions. The article refutes the narratives of Russian historiography that from the first days of the uprising, the Hetmanateʼs people did not support the actions of Hetman I. Mazepa against the tsar and dispersed to their homes. The composition of the Baturyn defenders indicates that up to 6000 city Cossacks, 2000 Serdyuks, 500 Zaseim residents, 1000 men of the Baturyn hundred, and about 500 cannoneers, gunners, and deckhands defended the Hetmanateʼs capital. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис У глиб віків Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. The Garrison of Baturyn on 2 November, 1708 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. |
| spellingShingle |
Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. Павленко, С. У глиб віків |
| title_short |
Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. |
| title_full |
Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. |
| title_fullStr |
Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. |
| title_full_unstemmed |
Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. |
| title_sort |
гарнізон батурина 2 листопада 1708 р. |
| author |
Павленко, С. |
| author_facet |
Павленко, С. |
| topic |
У глиб віків |
| topic_facet |
У глиб віків |
| publishDate |
2024 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Garrison of Baturyn on 2 November, 1708 |
| description |
Метою запропонованої студії є поглиблений огляд джерел 1708 р. щодо формування залоги Батуринської фортеці для захисту від військ О. Меншикова під час переходу І. Мазепи та його прибічників на бік Карла ХІІ, визначення реальної кількості оборонців столиці Гетьманщини.
Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив наявний великий
масив матеріалів, документів, в яких ішлося про чотири етапи поповнення гарнізону Батурина.
Новизною матеріалу є те, що вперше подані дані, які підтверджують, що станом на 2 листопада 1708 р. гарнізон Батурина складав до 10000 вояк різних військових формувань. Обрахунок кількості оборонців здійснено на основі врахування мобілізаційних заходів у Гетьманщині в жовтні
1708 р., оцінки складу куренів Батуринської сотні, Засеймських сотень, а також фактів переміщень гетьманських контингентів напередодні штурму фортеці.
Висновки. Стаття спростовує наративи російської історіографії про те, що з перших днів
повстання гетьманці не підтримали дії гетьмана І. Мазепи проти царя та розбіглися по домівках.
Склад оборонців Батурина засвідчує, що гетьманську столицю захищали до 6000 городових козаків,
2000 сердюків, 500 засеймців, 1000 чоловік Батуринської сотні, близько 500 гармашів, пушкарів, палубників.
The aim of the proposed study is an in-depth review of sources from 1708 regarding the formation of
the Baturyn fortress garrison to defend against the troops of A. Menshikov during the transition of
I. Mazepa and his supporters to the side of Charles XII, to determine the actual number of defenders of the
Hetmanate’s capital.
Using a problem-analytical method, the author carefully examined and analyzed a large array of materials
and documents that discussed the four stages of replenishing the Baturyn garrison.
The novelty of the material lies in the fact that it presents data for the first time confirming that as of 2
November 1708, the Baturyn garrison consisted of up to 10000 soldiers from various military formations.
The calculation of the number of defenders was based on the mobilization measures in the Hetmanate in
October 1708, the assessment of the composition of the Baturyn hundred, the Zaseim hundreds, as well as
the movements of Cossack contingents on the eve of the fortress assault.
Conclusions. The article refutes the narratives of Russian historiography that from the first days of the
uprising, the Hetmanateʼs people did not support the actions of Hetman I. Mazepa against the tsar and dispersed
to their homes. The composition of the Baturyn defenders indicates that up to 6000 city Cossacks,
2000 Serdyuks, 500 Zaseim residents, 1000 men of the Baturyn hundred, and about 500 cannoneers, gunners,
and deckhands defended the Hetmanateʼs capital.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199951 |
| citation_txt |
Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 24-37. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pavlenkos garnízonbaturina2listopada1708r AT pavlenkos thegarrisonofbaturynon2november1708 |
| first_indexed |
2025-11-24T11:50:16Z |
| last_indexed |
2025-11-24T11:50:16Z |
| _version_ |
1850846266282475520 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2024. № 5
24
УДК 94 (477)
Сергій Павленко
•
ГАРНІЗОН БАТУРИНА
2 листопада 1708 р.
DOI: 10.58407/litopis.240503
© С. Павленко, 2024. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5388-6875
Метою запропонованої студії є поглиблений огляд джерел 1708 р. щодо формування залоги Ба-
туринської фортеці для захисту від військ О. Меншикова під час переходу І. Мазепи та його при-
бічників на бік Карла ХІІ, визначення реальної кількості оборонців столиці Гетьманщини.
Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив наявний великий
масив матеріалів, документів, в яких ішлося про чотири етапи поповнення гарнізону Батурина.
Новизною матеріалу є те, що вперше подані дані, які підтверджують, що станом на 2 листо-
пада 1708 р. гарнізон Батурина складав до 10000 вояк різних військових формувань. Обрахунок кіль-
кості оборонців здійснено на основі врахування мобілізаційних заходів у Гетьманщині в жовтні
1708 р., оцінки складу куренів Батуринської сотні, Засеймських сотень, а також фактів перемі-
щень гетьманських контингентів напередодні штурму фортеці.
Висновки. Стаття спростовує наративи російської історіографії про те, що з перших днів
повстання гетьманці не підтримали дії гетьмана І. Мазепи проти царя та розбіглися по домівках.
Склад оборонців Батурина засвідчує, що гетьманську столицю захищали до 6000 городових козаків,
2000 сердюків, 500 засеймців, 1000 чоловік Батуринської сотні, близько 500 гармашів, пушкарів, па-
лубників.
Ключові слова: Мазепа, Карл ХІІ, Петро І, полки, сердюки, козаки, пушкарі, артилеристи, свід-
чення, докази.
Питання, скільки було вояк у козацькому гарнізоні гетьманської столиці кінця жовт-
ня – 2 листопада 1708 р., порушувалося нами, починаючи з 1994 р.1 Протягом трьох деся-
тиріч після оприлюднення перших результатів дослідження з цього приводу ми час від
часу поверталися до цієї теми та вносили певні корективи, пов’язані з появою нових доку-
ментів, версій2. Вважаємо, що й зараз рано ставити крапку щодо цього. Потрібно й далі
вивчати різні аспекти цього питання. Адже це наближає нас до реальних цифр козацького
гарнізону, а відтак до глибшого розуміння складових подій 1708 р.
Зауважимо, що в публічному просторі України раз по раз з’являються радіопередачі,
відеоінтервʼю «знавців» Батуринської трагедії, що і далі повторюють наративи російської
імперської історіографії про невелику кількість мазепинців, що підтримали гетьмана3,
зокрема й про слабкість гарнізону гетьманської столиці (в межах 3000–4000 вояк)4. При
цьому поширювачі згаданої інформації навіть не робили спроби проаналізувати відомі з
опублікованих джерел відомості про перебування в ті дні в Батурині городових, сердюць-
ких та компанійських полків, інших підрозділів, зокрема пушкарів, гармашів.
Ураховуючи вищезгадане, пропонуємо ознайомитися з нашими міркуваннями-аргу-
ментами, що постали в результаті багаторічного осмислення подій 1708 р.
Зазначимо, що сьогодні маємо неспростовану інформацію про перебування 2 листопа-
да 1708 р. у Батурині таких козацьких та охотницьких формувань:
1. Прилуцький полк.
2. Миргородський полк.
3. Лубенський полк.
1 Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. Чернігів: Редакційно-видавничий відділ обласного управ-
ління по пресі, 1994. С. 64.
2 Павленко С. Військо Карла ХІІ на півночі України. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2017.
С. 145–148; Його ж. Батуринська фортеця. Київ: Мистецтво, 2019. С. 118–123.
3 «Український народ не розділяв симпатій гетьмана Мазепи, – читаємо в новітньому підручнику. – Із тих 4–
5 тисяч чоловік, що були з ним, більшість невдовзі покинула шведський табір»: Милов Л., Цимбаев Н. История
России ХVІІІ–ХІХ вв. Москва: Эксмо, 2006. С. 41.
4 Усе це упаковується в зручну словесну формулу типу «на мою думку». Дискутувати з докторами та кандидата-
ми історичних наук з цього приводу важко, оскільки прослухані передачі радіо, телеінтерв’ю, як правило, нелег-
ко згодом знайти в архівах ЗМІ.
Siverian chronicle. 2024. № 5
25
4. Батуринська сотня.
5. Сердюцький полк Чечеля.
6. Сердюцький полк Покотила.
7. Сердюцький полк Денисова.
8. Сердюцький полк Максимова.
9. Генеральна військова артилерія.
Свідчення про них дав на допиті спійманий канцелярист Генеральної військової канце-
лярії Олександр Дубяга: «А в Батуринском де замке ныне войска четыре полка сердюц-
ких, Чечелев, Покотилов, Денисов, Максимов, да казаки городовые полков Миргородско-
го, Прилуцкого и Лубенского; а по сколку которого полку человек, о том не знает»5.
Важливими для російського командування були показання затриманого сердюка-
розвідника Тимофія Семененка, який повідомив, що «в Батурине де н[ы]не войска четыре
вышеписанные сердюцкие6 да три городовые полка – Прилуцкой, Лубенской и Миргород-
цкой, в которых полках людей будет: в сердюцких тысячи две, а в городовых с четыре ты-
сячи ч[е]л[о]в[е]к, которые все в замку обретаются»7.
Останні цифри з допиту полоненого (2000 сердюків + 4000 козаків) стали фігурувати в
оцінці росіянами батуринського гарнізону (6000 вояків) в оперативних повідомленнях з
їхньої похідної штаб-квартири. Саме з цього московського джерела згадана інформація
набула поширення в дипломатичних колах, серед російського командування. Невідомий
британський офіцер на російській службі, свідок штурму Батурина, повідомляв пізніше,
що «Мазепа … розмістив там 6 тисяч козаків, сміливих, твердих і рішучих людей»8. За
австрійськими новинами, у резиденції «перебувало 6000 чоловік Мазепи»9. «Лондон Га-
зет» теж обраховує залогу в 6000 вояк10. Таку ж цифру називає й один із перших біографів
Карла ХІІ Лімьє11. За даними прусського посла Й. Кайзерлінга, який отримав їх з росій-
ської штаб-квартири, гарнізон гетьманської столиці налічував 6000 козаків12. За відомос-
тями з російського табору англійський посол у Відні П. Медовс повідомляв уряд, що
І. Мазепа «послав шість тисяч своїх людей для забезпечення безпеки свого майна»13.
Отже, свідчення сердюка Т. Семененка стало головним під час обрахунків кількості
мазепинців, що оборонялися в Батурині. Але чи воно достовірне?
На жаль, треба визнати наш попередній недогляд у сприйнятті цього джерела як най-
авторитетнішого, неспростовного. Насправді до показань свідка слід підійти критично.
Можна погодитися із цифрами полоненого мазепинця про сердюків. Адже він був із цих
охотницьких формувань і добре знав, з якої кількості вони складаються. Як правило, вони
мали у своєму складі по 500 вояк. Хоча й відомо, що сердюцький полк Гаврила Бурляя на-
Сердюцький полковник Яків Покотило походив із козаків Гельмʼязівської сотні Переяславського полку. Відо-
мо, що він покохав кримчанку – красуню, яку разом з двома дітьми взяли в полон козаки. Після того, як вона
охрестилася, він із нею одружився і всиновив її синів Василя та Григорія. Подружжя мало також спільного сина
Іллю. Усі діти отримали належну освіту. Гетьман попіклувався, аби вони почали свою кар’єру в Батурині.
Я. Покотило згадується на полковницькому уряді в 1700–1709 рр. Його сердюцький полк мужньо захищав геть-
манську резиденцію і практично увесь загинув під час героїчної оборони Батурина 2 листопада 1708 р. Як свід-
чив пізніше на допиті Я. Покотило, у подальших бойових діях було задіяно «полку его сердюков … меньше ста
человек». Разом з кількома старшинами полковник вимушено здався після Полтавської битви і довгий час пере-
бував під арештом. У 1712 р. мазепинця заслали в Архангельськ. Відправили до Сибіру і його дружину.
5 Посольська похідна канцелярія. Показання канцеляриста Дубяги на допиті. Х–ХІ 1708. Записки наукового то-
вариства ім. Т. Шевченка. 1909. Т. 92. С. 41.
6 «А полк их (Максимова – С.П.) ныне с прочими тремя сердюцкими ж, Чечелевым, Покотиловым, Денисовым,
полками в Батурине»: Полтавская битва 27 июня 1709 г.: Документы и материалы / Отв. ред. Е.Е. Рычаловский;
сост.: Е.Е. Рычаловский, А.Б. Плотников, Т.А. Лаптева, О.А. Курбатов, П.И. Прудовский. Москва: РОССПЭН,
2011. С. 184.
7 Расспросные речи сердюка Т. Семенова в Посольськой походной канцелярии о гарнизоне Батурина (30 октября
1708 г.). Полтавская битва 27 июня 1709 г. … С. 184.
8 Defoe D. An impartial history of the life and actions of Peter Alexowitz, the present czar of Muscovy: from his birth
down to this present time, giving an account of his travels and transactions in the several courts of Europe, with his
attempts and successes in the northern and eastern parts of the world, in which is intermixʼd the history of Muscovy.
Written by a British officer in the service of the Czar (далі – Defoe D.). London, 1723. Р. 206; З книги Д. Дефо про
Петра І, написаної з використанням свідчень невідомого британського офіцера на російській службі, про штурм
Батурина (листопад 1708 р.): Батурин: сторінки історії / Редколегія: Коваленко О.Б. та ін. Чернігів: Чернігівські
обереги, 2009. С. 111.
9 Віденський щоденник, 26–28 грудня 1708 р. № 564 / Публікація В. Дятлова. Сіверянський літопис. 2015. № 3.
С. 51.
10 Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687–1709. Мюнхен: Український вільний
університет, 1988. С. 120.
11 З праці Анрі-Філіппа де Лімьє «Історія Швеції в правління Карла ХІІ» (1721); Луняк Є. Козацька Україна
ХVІ–ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2013. С. 224.
12 Крупницький Б. З донесень Кайзерлінга 1708–1709 рр. Записки Українського наукового інституту. Варшава,
1939. Т. 2. Кн. 6: Мазепа. Т. ХLVII. Серія Історична. С. 28.
13 Мацьків Т. Звіт англійського посла у Відні П. Медовса (26 грудня 1708 р.). Гетьман Іван Мазепа в західно-
європейських джерелах 1687–1709. Мюнхен: Український вільний університет, 1988. Додаток № 15. С. 247.
Сіверянський літопис. 2024. № 5
26
лічував 800 чоловік. Отже, наявність у Батуринському гарнізоні 2000 сердюків не викли-
кає сумнівів.
Що ж до визначення арештантом кількості оборонців з Прилуцького, Миргородського
та Лубенського полків, то слід узяти до уваги, що він визначив їх на око – «а в городовых
с четыре тысячи». Тобто Т. Семененко як рядовий сердюк не міг достеменно знати їх чи-
сельний склад. Він не входив до складу командування, а тому не був на зібраннях-нарадах
старшини, у ході яких так чи інакше оголошувалися подібні цифри. Полонений пізніше,
після 25 листопада, сердюк Артемій Семененко повідомив на допиті, що «Мазепа, пошел
наскоро п[од] Оболонь и перебрався Десну, во весь д[ень] ехали с великим поспешением.
А с н[им], Мазепою, в то время были полковники прилуцкой, миргороцкой, любенской с
пол[ками], да три полка компанейских, в том числе … Покутиленков полк»14. Він теж ні-
би сказав правду, хоча, як довідуємося з інших джерел, неповну: насправді трьох городо-
вих полків при володарі булави не було. Через Десну переправилися лише в основному їх-
нє командування (сотники) та значні військові товариші. Та, ясна річ, сердюк не шпигу-
вав, не вів спеціально підрахунку гетьманських сил, він просто під час походу так чи інак-
ше перетинався з певними групами цих козацьких формувань. Тому йому думалося, що
володаря булави супроводжували три городові полки, які перед цим були з ним у Борзні,
Батурині.
Незважаючи на настирливі накази Москви Мазепі йти на з’єднання з російською армі-
єю, гетьман намагався втримати в Гетьманщині залишки козацького війська. Для цього за
його велінням полковники писали для нього доповідні про загрозливо-вибухову ситуацію
в полках, мало не початок повстання15. Посилаючись на ці донесення, володар булави
утримував біля себе козацьке угруповання, на яке генеральна старшина розраховувала в
разі початку виступу проти Московії. Якщо Мазепа під всілякими приводами старався об-
межити похідний склад полків, що висилалися під вимоги царя, до 1000–1500 чоловік
(щоправда, це не завжди вдавалося, бо, наприклад, у 1696 р. на Азов був відправлений Лу-
бенський полк у складі 5230 козаків, у 1701 р. в Прибалтику Гадяцький полк – чисельніс-
тю 3847 чоловік16), то в ситуації вересня–жовтня 1708 р. він дбав насамперед про реаліза-
цію давнього задуму порвати з росіянами. Ще у квітні 1708 р. відбулася в Білій Церкві на-
рада-визначення гетьманської старшини з клятвою на Євангелії боротися за самостійний
статус України17. Лубенський полковник Д. Зеленський у жовтні «ѣздил … из под Нѣжи-
на18 в Лубны, и прельщал полку своего старшину к тому бунту, и с той старшины тому Зе-
ленскому на оное злое дѣло паче других и прежде всѣх к присягѣ пришел и крест цѣлова-
ла оный обозный с сыном»19. Отже, вищезгаданий полковник повертався до Борзни, де
старшина остаточно визначалися послати гінця до Карла ХІІ, зі свіжими підрозділами.
Зрозуміло, Лубенський полк міг вийти без особливих проблем до Батурина у складі
5000 козаків (за пізнішими даними 1723 р. у ньому було 3968 кінних козаків, 2687 пі-
ших20; за ретельнішою ревізією наступних років, очевидно, в облік зарахували й бідних,
убогих, то разом вийшло аж 11612 чоловік21). Тим паче, відстань з Лубнів як до Борзни,
так і до гетьманської столиці була невеликою – близько 190 км (3–5 днів для кінного пе-
реходу). По суті, стільки ж часу для поповнення гетьманських сил потрібно було для
Миргородського полку (за компутом 1723 р. у ньому налічувалося 3250 «можних і серед-
ніх» й 1527 піших, убогих козаків, 212 померлих на канальних походах22). А ще удвічі
14 Кочегаров К. 1709 г., после 25 ноября. Допрос А. Семененко, И. Кутенко и Максима. К истории побега гетма-
на И.С. Мазепы к шведам. Славянский альманах. 2024. № 1–2. С. 351.
15 1708, після липня 14. Фастів. Лист гетьмана І.С. Мазепи О.Д. Меншикову з аргументацією причин, чому не
можна виводити залишок козацького війська з України. Україна доби Івана Мазепи. 1708–1709 рр. в докумен-
тальних джерелах (далі – УДІМ) / Упор. Павленко C. Київ: Мистецтво, 2019. № 146; 1708, жовтня 6. Лист геть-
мана І.С. Мазепи графу Г.І. Головкіну про неможливість його походу до Стародубу через бунти в Україні. Там
само. № 147; 1708, не пізніше жовтня 16. Чолобитна козаків лубенського полку гетьману І. Мазепі. Там само.
№ 148; 1708, жовтня 19. Борзна. Лист гетьмана І.С. Мазепи графу Г.І. Головкіну про небажання старшини йти до
Новгород-Сіверська та бунтування козаків. Там само. № 149; 1709, липня 26. Зі свідчення лубенського полков-
ника Д. Зеленського про те, як він підписував чолобитну до російського командування за наказом гетьмана
І.С. Мазепи про «бунтування» війська. Там само. № 150.
16 Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. Київ:
Вид-во Академії наук УРСР, 1959. С. 424.
17 Клятва мазепинців у Білій Церкві. УДІМ. № 144. С. 97.
18 До середини жовтня (4–15) 1708 р. похідна резиденція, обоз І. Мазепи були в Салтиковій Дівиці (за 40 км від
Ніжина).
19 Клятва мазепинців у Білій Церкві. С. 97.
20 Бантыш-Каменский Д. История Малой России. Санкт-Петербург–Киев–Харьков: Южно-русское книгоизда-
тельство Ф.А. Иогансона, 1903. С. 589.
21 Кирилов И. Цветущее состояние Всероссийского государства. Москва: Наука, 1977. С. 165.
22 Швидько Г. Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р. Дніпропетровськ, 2004. С. 11.
Siverian chronicle. 2024. № 5
27
менше мав би витрати годин для поповнення своїх полчан Прилуцький полк23 (до похід-
ної штаб-квартири йому необхідно було пройти 100 км). Із допиту красноколядинського
сотника Корнія Салогуба24 випливало, що він «в то число был же в Барзне»25, тобто він зі
своїми козаками прибув сюди не разом з полком, а приєднався до нього саме 18–19 жовт-
ня.
Чи зібрали в Батурин полковники максимальне число своїх полчан? Думаємо, що пе-
ред зустріччю з Карлом ХІІ, не знаючи про його плани, гетьманська верхівка все ж не на-
важувалася оголосити максимальний мобілізаційний план для всіх козаків, а тому й три-
мала основну масу підлеглого війська в очікуванні оперативних розпоряджень26. На це
вказує лист миргородського полковника Д. Апостола полковому обозному Василю Они-
симовичу від 16 листопада 1708 р., з якого дізнаємося, що останній, а також полковий
суддя, кілька сотників перебували на Миргородщині та отримали розпорядження прибути
в Гадяч27. Десь тоді ж і прилуцький полковник Д. Горленко надіслав наказ своєму полко-
вому судді, щоб той «также со всех местечок и сел полку нашего Прилуцкого, всех каза-
ков, конных и пеших, согнал для обороны места»28. Отже, три городові полки, хоч і могли
мати у своєму складі до 12000–13000 козаків, усе ж, напевне, у реальності налічували в
Батурині мінімально 6000 чоловік.
Хоча не виключаємо, що ця цифра могла бути й більшою. За донесеннями резидента-
представника великого коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського при дво-
рі гетьмана І. Мазепи Францишка Грабі, 23 серпня 1708 р. Мазепа мав у своєму таборі
2800 городових козаків29, а 23 вересня «надійшло до Його милості пана гетьмана війсь-
ка більше трьох тисяч, зібраного за суворими наказами із тих, які залишилися у домах,
і очікуємо щораз більше»30 (тобто під кінець місяця у трьох полках уже було разом до
6000 полчан).
На значні сили гетьманців при обороні Батурина вказують й інші факти. Спійманий
росіянами у Сорочинцях Д. Апостол31, рятуючи від репресій свою родину32, змушений
був прийняти умови російського командування та переорієнтувати Миргородський полк
на службу царю33. Однак у розпорядженні полковника було небагато козаків, через це
очільнику миргородців надали в підпорядкування підрозділи калмиків, донців34. Це прямо
вказує на те, що втрати цього полку в Батурині були досить відчутними. За ревізією
1723 р., у Стародубському (5630 козаків), Київському (2530 козаків) полках, які не брали
активної участі у бойових діях 1708–1709 рр., налічувалося відповідно 85, 227 вдів, а ось у
Лубенському останніх – 991, Гадяцькому – 929, Ніжинському – 677, Миргородському –
466, Прилуцькому – 41535. Зрозуміло, що гетьманці помирали і своєю смертю, плюс чима-
ло з них загинуло від хвороб, голоду на канальних роботах у післямазепинські часи. Ра-
зом із тим слід урахувати й таку деталь: як засвідчив у серпні 1708 р. резидент-представ-
ник великого коронного гетьмана Речі Посполитої А. Сенявського при дворі гетьмана
І. Мазепи Ф. Грабі, у поході при володарі булави був в основному в серпні
«недосвідчений молодняк без коней36 і зброї»37. Тобто це були здебільшого неодружені
23 Маємо дуже обмежені відомості про кількісний склад полку до 1708 р. Відомо, що в 1723 р. у полку налічува-
лося 1627 кінних і 1075 піших козаків (Бантыш-Каменский Д. История Малой России. С. 589). Після 1708 р. у
полку зменшилась кількість сотень з 9 до 8 (Шкоропад Д. Прилуччина. З найдавніших часів до кінця ХІХ ст.
Прилуки: Мале підприємство «Краєзнавець», 1993. С. 36).
24 Шкоропад Д., Савон O. Прилуччина: Енциклопедичний довідник. Ніжин: TOB «Вид-во “Аспект-Поліграф”»,
2007. С. 238.
25 Кочегаров К. 1708 г., ноября 19. Допрос К. Савина. К истории побега гетмана И.С. Мазепы к шведам. С. 349.
26 Розпорядження стародубському полковнику І. Скоропадському було направлено лише 30 жовтня 1708 р.
(Лист І. Мазепи до І. Скоропадського (30 жовтня 1708 р.). Інститут рукопису НБУВ. Ф. VІІІ. Спр. 1771. Арк. 1–
2).
27 1708, листопада 16. Красноколядин. Лист миргородського полковника Данила Апостола полковому обозному
Василю Онисимовичу, щоб він поспішав у Гадяч до Мазепи. Доба гетьмана І. Мазепи в документах (далі –
ДГІМД) / Упор. С. Павленко. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. № 377. С. 333.
28 1708. Лист прилуцького полковника Дмитра Горленка до полкового прилуцького судді. ДГІМД. № 373. С. 330.
29 Донесення Францишка Грабі, резидента-представника великого коронного гетьмана Речі Посполитої Адама
Сенявського при дворі гетьмана І. Мазепи, до свого патрона. УДІМ. С. 31.
30 Там само. С. 35.
31 Пришляк В. Миргородский полковник Данило Апостол до і після Полтави. Полтавська битва 1709 р. в істо-
ричній долі України, Росії, Швеції та інших держав: зб. мат. Міжнар. наук.-практ. конф. Харків: ФОП Толмачо-
ва Н.Ю., 2009. С. 304
32 Яремченко В. Миргородський полк у Північній війні (осінь 1708–1709 рр.). Полтавська битва 1709 р. …
С. 316.
33 Павленко С. Восстание мазепинцев: мифы и реалии. Историко-документальные очерки. Чернигов: Русь, 2009.
С. 125–130; Його ж. Чи зраджував І. Мазепа Карла ХІІ? Памʼять століть. 2005. № 1. С. 90–94.
34 Павленко С. Кількісний склад збройних формувань Гетьманщини у військовій кампанії 1708–1709 рр. Пол-
тавська битва 1709 р. … С. 196.
35 Кирилов И. Цветущее состояние Всероссийского государства. С. 164–169.
36 З донесення І. Мазепи царю від 10 серпня 1708 р. дізнаємося, що частина молодиків мала коней.
Сіверянський літопис. 2024. № 5
28
козаки. І. Мазепа в листі до царя від 10 серпня 1708 р. теж жалівся, що при ньому «з горо-
довых самых недорослей и на худейших лошадях осталось 2800 … да 2000 сердюков и
едина корогов компании»38. Зауважимо, що йдеться про ситуацію станом на серпень, а в
жовтні кількість козаків, за повідомленням того ж Ф. Грабі, зросла більше на 3000 чоло-
вік39.
Нові наші студії виявили факт супроводження гетьмана в походах козаками Засейм-
ських сотень, виведених зі складу Ніжинського полку. У цьому гетьманському формуван-
ні загалом налічувалося до 8000 вояк40. Вони залишалися ніби не поміченими, перебуваю-
чи при похідній гетьманській резиденції, оскільки не належали до жодного полку. Тим ча-
сом згадані вояки виконували охоронну функцію при гетьмані. У похід, як правило, воло-
дар булави мобілізував до 1000–2000 гетьманців із Засеймських сотень. Аналізуючи ко-
зацькі реєстри, інші джерела, ми виявили значне зменшення козаків у Новомлинській41,
Конотопській42 сотнях після подій 1708 р. Думаємо, що це свідчить про участь значної
частини їх в обороні Батурина. Так само до цього бунчукового угруповання при гетьмані
належали Борзнянська, Кролевецька, Глухівська, Ямпільська, Коропська сотні. Отже, і їх-
ні курені мали бути в резиденції.
Батуринська сотня, виведена свого часу зі складу Ніжинського полку і яка напряму
підкорялася І. Мазепі, вважалася ніби «невидимим» і несуттєвим підрозділом оборони Ба-
турина. Адже рядовий статус козацького формування обмежував його можливості, значи-
мість. Тим часом у його складі налічувалося чимало сільських куренів округи (а це до
1700, або й більше козаків). Фактично це був повноцінний полк, більша половина якого
разом з отаманами пішла на захист міста.
Генеральна військова артилерія, за свідченням канцеляриста О. Дубяги, теж перебува-
ла в гетьманській столиці: «Артилерия вся гетманская також в Батуринѣ, а при нем (Ма-
зепі – С.П.) ничего із оной нынѣ нѣт»43. Отже, у такому разі в Батуринську фортецю були
зібрані пушкарі, гармаші, палубники та інші козаки з найближчих сотень, що спеціалізу-
валися на обслуговуванні артилерії. А це лише за мінімальними підрахунками становило
більше 500 чоловік.
Відомий російський військово-державний діяч та дипломат Борис Куракін, який восе-
ни був у Гетьманщині, оцінював гарнізон фортеці в 10000 осіб44. Він зустрічався в жовтні
з І. Мазепою45, а той повідомляв у ті дні (15 жовтня) Г. Головкіна про чисельність військ
при ньому в 12000 осіб46. Отже, якщо відняти від цієї цифри 2000 вояк47 бригади стольни-
ка Григорія Анненкова, адже їх гетьман відіслав до Сосниці48, то справді оцінка князя бу-
ла наближена до реальності.
Він оперував цифрою, яка фігурувала в царській штаб-квартирі після взяття Батурина.
Слід зазначити, що царедворець був присутній 30 жовтня на «воинском совете»49 в По-
гребках під Новгородом-Сіверським разом із О. Меншиковим, Д. Голіциним. На ньому
він отримав від царя наказ їхати в Чернігів, Київ для того, щоб привезти у Глухів україн-
37 Донесення Францишка Грабі… УДІМ. С. 31.
38 Донесение И.С. Мазепы Петру І (10 августа 1708 г.). Письма и бумаги императора Петра Великого (далі –
ПБИПВ). Москва: Изд-во АН СССР, 1951. Т. 8. Вып. ІІ. С. 526.
39 Донесення Францишка Грабі… УДІМ. С. 35.
40 Студія про це готується до друку.
41 Згідно з присягою 1654 р., тільки у Нових Млинах присягнуло міських козаків разом зі старшиною 236 чоло-
вік (Присяжні книги 1654 р: Білоцерківський та Ніжинський полки / Упор. Мицик Ю., Кравець М. Київ: Вид. дім
«КМ Академія», 2003. С. 242). А в 1741 р. у всій сотні налічувалося всього-на-всього 379 (Токарєв С. Козацька
старшина Ніжинського полку у др. пол. ХVІІ–ХVІІІ ст. Дисертація на здобуття наукового ступеня канд. істор.
наук. Чернігів: Чернігівський нац. пед. ун. ім. Т. Шевченка, 2015. С. 39). Тобто під час другої присяги були вра-
ховані й курені сіл. А це означає, що за майже 90 літ не відбулося приросту гетьманців, як це спостерігаємо в
сотнях, що не потрапляли в екстремальні умови бойових дій з великими втратами.
42 Присяжні книги 1654 р. зафіксували в самому Конотопі 314 козаків, у Підлипному – 203, у Вирівці – 162, у
Шаповалівці – 97 (Присяжні книги 1654 р: Білоцерківський та Ніжинський полки. С. 181, 205–206, 211, 218). А
за реєстром 1717 р. бачимо катастрофічне зменшення козацького населення цих населених пунктів. Зокрема, у
Конотопі проживало вже 263 козаки, у Підлипному – 40, у Вирівці – 35, у Шаповалівці – 39! Див.: Мицик Ю.,
Тарасенко І. Реєстр Конотопської сотні 1717 р. Київ: ПП «ПФ “Фолиант”», 2020. С. 1–40.
43 1708, жовтня 29. Посольська похідна канцелярія. Свідчення канцеляриста Дубяги на допиті. ДГІМД. № 570.
44 Русско-шведская война. Записки кн. Б.И. Куракина 1700–1710. Архив князя Ф.А. Куракина. Санкт-Петербург:
Тип-я В.С. Балашева, 1890. Кн. І. С. 315.
45 1708, жовтня 4. Проїжджий лист від гетьмана І. Мазепи князю Б. Куракіну. УДІМ. № 124. С. 87.
46 Кочегаров К. Участь козаків Лубенського полку в придушенні Башкирського повстання 1704–1711 рр. Україн-
ський історичний журнал. 2010. № 6. С. 23.
47 Донесение И.С. Мазепы Петру І (10 августа 1708 г.). ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 526.
48 Русско-шведская война. Записки кн. Б.И. Куракина 1700–1710. С. 314.
49 Гистория Свейской войны (Поденная записка Петра Великого) / Сост. Т.С. Майкова, под общей ред. А.А. Пре-
ображенского: В 2-х выпусках. Москва: Кругъ, 2004. Вып. 1. С. 151, 293.
Siverian chronicle. 2024. № 5
29
ських церковних зверхників50. Б. Куракін, який, по суті, під конвоєм доставив у листопаді
1708 р. до царя митрополита Йоасафа Кроковського, у своїх записках зазначав, що «чрез
доброе старание оного командира (О. Меншикова – С.П.), то место взято, в котором 10000
президию (вояк – С.П.) было, из тех несколько животом спаслись, а другие в штурме про-
пали»51.
На перший погляд, автор вищезгаданих спогадів спеціально перебільшив кількість
оборонців, аби в такий спосіб показати заслуги росіян. Разом з тим ця оцінка збігається з
елементарним аналізом підрозділів, що були при І. Мазепі та в самому Батурині.
У кінці вересня – на початку жовтня гетьман уживав заходів для збільшення кількості
гетьманців біля себе. «Просил нас гетман Мазепа о казацких войсках, которыя обретают-
ся на Дону, под командою полковника полтавского и другаго компанейского, что естли
оныя ныне уже не потребны, то б их отпустить к нему, гетману», – писав Петро І В. Дол-
горукому ще у вересні52. Відомий лист наказного переяславського полковника Стефана
Томари графу Г. Головкіну від 23 вересня 1708 р. про бажане повернення Переяслав-
ського полку «в свои городы»53. «А ежели того от вашего сиятелства не получим, то Бог
свидетель, что, от тех вестей смущенные, наши казаки все поуходят и никаковым образом
их удержать невозможно», – підсумовував старшина54. Цей лист був суголосний зі звер-
ненням лубенських, прилуцьких, миргородських полчан до російського командування55 з
натяками на бунти, якщо їх відправлять за межі Гетьманщини56. Їх було підготовлено за
наказом гетьмана57.
У Борзну в другій декаді жовтня для узгодження дій прибули чернігівський полковник
Павло Полуботок58, полтавський полковник Іван Левенець59 (з Дону), а також Юрій Ко-
жуховський (теж з Дону) зі своїм компанійським полком60 (+500 чоловік61). Отже, під бу-
лавою І. Мазепи 18 жовтня налічувалося до 10500 гетьманців (7000 козаків62, 3500 сердю-
ків, компанійців). Гетьман, ясна річ, не планував їх розпускати.
У Борзні відбулася старшинська рада, учасниками якої були полковники П. Полубо-
ток, І. Левенець, Д. Зеленський, Д. Апостол, Д. Горленко, Д. Чечель, Ю. Кожуховський,
Я. Покотило [правдоподібно охотницькі Г. Галаган, А. Малама, Денис, Максим (І. Макси-
мович)], а також генеральний обозний І. Ломиковський, генеральний суддя В. Чуйкевич,
генеральний писар П. Орлик. «И, призвав их к себѣ (гетьман – С.П.) …, – згадував П. Ор-
лик, – вопрошал их, если посылать до короля. Отвѣщали они: “Як же не посылать, давно
тое надлежало учинить и тепер не треба откладать”»63. Тоді ж до учасників зібрання ви-
кликано управителя Шептаківської волості Івана Бистрицького, якого попросили «при
всѣх нас присягнуть ему на секрет, а мнѣ (П. Орлику – С.П.) приказал написать ему инст-
рукцію до графа Пипера»64.
50 Из дневника Б.И. Куракина. ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 902; Жизнь князя Бориса Ивановича Куракина, им самим
описанная, 1676 – июля 20-го 1709 г. Архив князя Ф.А. Куракина. Кн. І. С. 281.
51 Русско-шведская война. Записки кн. Б.И. Куракина 1700–1710. С. 315.
52 1708, вересня 7. Лист Петра І князю В.В. Долгорукову про необхідність повернення українських козаків з До-
ну. УДІМ. С. 57.
53 1708, вересня 23. Лист наказного переяславського полковника Стефана Томари графу Г.І. Головкіну про необ-
хідність повернення його полку додому для захисту рідного краю. УДІМ. С. 58.
54 Там само.
55 Костомаров Н. Челобитная Прилуцкого полка; Донесение черниговского полковника. Исторические моногра-
фии и исследования. Санкт-Петербург: Тип-я М. Стасюлевича, 1885. Т. 16. С. 416; Кочегаров К. 1708, не пізніше
жовтня 16. Чолобитна козаків Лубенського полку гетьману І. Мазепі. Участь козаків Лубенського полку в при-
душенні Башкирського повстання 1704–1711 рр. Український історичний журнал. 2010. № 6. C. 29–30.
56 1708, жовтня 19. Борзна. Лист гетьмана І. Мазепи графу І. Головкіну про небажання старшини йти до Новго-
род-Сіверська та бунтування козаків. УДІМ. С. 101–102.
57 1709, липня 26. Зі свідчення лубенського полковника Дмитра Зеленського про те, як він підписував чолобитну
до російського командування за наказом гетьмана І. Мазепи про «бунтування» війська. УДІМ. С. 102.
58 Кочегаров К. Русское правительство и Черниговский козачий полк в канун нашествия шведов на Украину
(1708 г.). Петербургские славянские и балканские исследования. 2015. № 2. С. 190.
59 Свідчення на допиті канцеляриста Дубяги (29 жовтня 1708 р.). ДГІМД. С. 717; Допит Григорія Герцика про йо-
го участь у зраді І. Мазепи (15 березня 1721 р.). ДГІМД. № 582.
60 Допити старшини, що перейшла від Мазепи на бік росіян (1709, липня 14). ДГІМД. № 578.
61 Свідчення на допитах лохвицького сотника Яременка та сенецького отамана Сергієнка (1708, грудня 8).
ДГІМД. № 572; Артамонов В. Полтавское сражение. К 300-летию Полтавской битвы. Москва: МППА
«БИМПА», 2009. С. 370.
62 Ф. Грабі зафіксував під кінець вересня 1708 р. при І. Мазепі 6000 городових козаків. Слід при цьому врахувати
й можливу присутність у жовтні того ж року при гетьмані підрозділів мисливців (вовкогонів, стрільців, бобров-
ників), які під час походів мобілізувалися до війська та були при похідній гетьманській резиденції, а також куре-
нів Засеймських сотень, що теж, як правило, забезпечували охорону володаря булави.
63 Лист Пилипа Орлика до Стефана Яворського. Пилип Орлик і мазепинці. Джерела / Упор. Т. Таїрова-Яковлєва.
Київ: ТОВ «Вид-во “Кліо”», 2022. С. 38.
64 Там само.
Сіверянський літопис. 2024. № 5
30
Прибувши 23 жовтня в Батурин65, гетьман мав загалом на той момент із собою
11000 вояк (10500 гетьманців із 7 охотницьких полків, 3 городових, що зібралися напере-
додні ще в Борзні, та Батуринський курінь Батуринської сотні – до 500 козаків).
Як відбувся розподіл цих сил після спрямування 24 жовтня І. Мазепи з гетьманської
столиці на зустріч з Карлом ХІІ протягом наступних днів?
На це дають відповідь кілька джерел. Звернемо спочатку увагу насамперед на ті, які
підтверджують формування захисного гарнізону Батуринської фортеці в чотири етапи.
Перший із них умовно можна позначити термінами 23–24 жовтня 1708 р. Так, сек-
ретар похідної канцелярії Карла ХІІ Йозеф Цедергельм у листі до брата писав: «Він (Ма-
зепа – С.П.) прибув 29 жовтня до К.В. всього з 4000 людей, яких він в поспіху міг узяти з
собою. В Батурині лишив він гарнізон в 3000 або трохи більше під командою полковника
Кеніґсека, обіцяючи, що до 31-го (till lögerdagen, som war d. 31) приведе з собою шведську
допомогу»66. Невідомий німецький офіцер у своєму щоденнику, по суті, підтвердив вище-
згадану поширену інформацію серед каролінців: «Декілька днів перед цим він [Мазепа]
пішов з Батурина, де залишив на перебування 3000 чоловік, а сам мав тільки від 3 до 4 ти-
сяч кінноти біля себе; певно, решта вояків розташувалася у різних місцевостях, їх він
швидко не зміг або не схотів зібрати докупи через наступ московітів»67. Ці свідчення збі-
гаються з показаннями канцеляриста Андрія Кандиби, що «в городе оставлено немалое
число войска и два надежнейшие пехотные сердюцкие полка»68. У «немалое число» най-
певніше потрапили передусім безкінні молоді козаки Прилуцького, Лубенського та Мир-
городського полків (про них згадував на допиті69 красноколядинський сотник К. Сало-
губ70), а кіннотники цих військових формувань пішли супроводжувати гетьмана. Отже,
24 жовтня кістяк гарнізону складали сердюки чисельністю до 1000 чоловік, до 500 козаків
Батуринського куреня. Оскільки в трьох городових полках було багато піших молодих не-
досвідчених козаків, то, ураховуючи вищезгадані зауваги Ф. Грабі, правдоподібно їх було
мінімум 2000 з 2800. Таким чином, усіх оборонців станом на 24 жовтня мало бути до 3500
(як зауважував Й. Цедергельм – «гарнізон в 3000 або трохи більше»).
Другий етап формування оборонного гарнізону Батурина відбувся орієнтовно 24–
25 жовтня. Протягом цього часу в гетьманську столицю підтягнулися підрозділи Гене-
ральної військової артилерії з округи (Коропщини, Конотопщини, Батуринщини). Пушка-
рі, гармаші, палубщики, слюсарі витягли з місць зберігання гармати різних калібрів, ви-
ставили їх до бою. «И по тем раскатам поставлены пушки»71, – свідчив 30 жовтня поло-
нений сердюк Т. Семененко. Загалом ці фахівці-артилеристи додали гарнізону мінімум
500 чоловік. Крім цього поповнення, до Батуринської фортеці зайшли 8 куренів Батурин-
ської сотні з Обмачева, Тростянки, Пальчиків, Митченків, Красного, Мельні, Ксьонзівки
(нині Поліське – С.П.) та Атюші. За спогадами свідка, 2 листопада «атаман[ы] батурин-
ские» були взяті «живьем»72. Тобто останнє джерело підтверджує наявність козаків зазна-
чених вище куренів в обороні Батурина. А це щонайменше 500 гетьманців. Отже, 24–
25 жовтня залога збільшилася навіть за мінімальними підрахунками на 1000 чоловік.
Третій етап (26–27 жовтня) мав важливі складові збільшення кількості оборонців
міста. Якщо врахувати, що І. Мазепа з 11000 гетьманців, які були з ним у гетьманській
столиці 23 жовтня, до 3500 чоловік залишив у складі її залоги, то з ним 24 жовтня до Ко-
ропа мало прийти 7500 вояк (із них 2500 сердюків та компанійців).
У Коропській сотні вночі з 24 на 25 жовтня І. Мазепа отримав від О. Меншикова пові-
домлення про його прибуття в Макошине (це містечко розташоване за 50 км від місця по-
хідної резиденції гетьмана) та його плани одразу їхати у гетьманську столицю на зустріч з
65 Донесение А. Меншикова Петру І (1708 г., 26 октября, Макошино). ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 864.
66 1708, листопада 10. Атюша. Лист секретаря похідної канцелярії Карла XII Йозефа Цедергельма до свого брата
Гермунда про перехід гетьмана І. Мазепи з частиною війська на бік Карла ХІІ. УДІМ. С. 179.
67 Щоденник бойових дій шведської королівської армії на Сіверщині 1708 р. / Публ. та ком. О. Дубини, пер. з ні-
мецької В. Дятлова. Сіверянський літопис. 2010. № 6. С. 163.
68 Рігельман О. Ночное подтверждение об измене Мазепиной. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і
козаків узагалі. Київ: Либідь, 1994. С. 530.
69 Мазепа, за його словами, «оставя в Батурине сердюков полк да Лубенского, Мирогородцкого, Прилуцкого
полков несколко человек» (тут слідчий або не зрозумів, або зробив пропуск «тисяч» чи «сотен» «человек»). Бо
«несколко человек» навряд чи б представляли великі козацькі формування, яким Мазепа «сказал …, ежели при-
дут государевы люди, и им чтоб не здаватца» (Посилання нижче. С. 349).
70 Кочегаров К. 1708 г., ноября 19. Допрос К. Савина. К истории побега гетмана И.С. Мазепы к шведам. С. 349.
71 1708, жовтня 30. Свідчення сердюка Тимофія Семенова на допиті у Посольській похідній канцелярії про гарні-
зон Батуринської фортеці. УДІМ. С. 186.
72 1708, листопад–грудень. Перехоплений шведами лист російського свідка облоги та штурму Батурина. УДІМ.
С. 188.
Siverian chronicle. 2024. № 5
31
володарем булави73. Неочікуване швидке прибуття російських полків до Десни змінювало
стратегічну ситуацію не на користь мазепинців та їхніх майбутніх союзників-шведів. Не
відміняючи попереднє рішення порвати з Москвою, гетьманською верхівкою було вирі-
шено вжити негайних додаткових заходів для безпеки гетьманської столиці. До неї були
направлені кінні підрозділи Прилуцького, Лубенського та Миргородського полків, два
сердюцькі полки. Саме про цих гетьманців писав Петро І О. Меншикову, дізнавшись про
вибір І. Мазепи: «И ныне надлежит трудитца, как бы тому злу забежать и дабы не допус-
тить войску казацкому, при Десне бывшему, переправливатся за реку по прелести гетман-
ской. Того ради пошли немедленно к тем местам, где они, несколько полков драгун, кото-
рое бы то им помешали»74. Виконати цей наказ росіяни запізнилися. Шведський полков-
ник граф Н. Їлленштієрна, на розташування полку якого вийшов І. Мазепа «яко приятель
… з найвизначнішими старшинами»75, дізнався від гетьмана, що «його люди, яких було
понад 5000, мають залишатися на полі»76 (на той момент гетьман ще не знав, чи городові
полки та два сердюцькі підрозділи встигли повернутися в Батурин). Важливо зазначити,
що цю цифру називає й один з іноземних представників при російській штаб-квартирі у
Глухові: «Після того, як козацьким гетьманом Мазепою було відправлено одного зі своїх
фаворитів до короля шведів, стали остаточно очевидними підозри у його зраді, наслідком
такого зловмисного вчинку стали наступні дії: він дав наказ декільком полкам чисельніс-
тю 5000 чоловік привести їх у бойову готовність, для того, щоб діяти проти ворога»77.
Щоправда, далі автор цього повідомлення оцінив залогу резиденції Батурина применшено
в 1000 чоловік78.
Аналізуючи події 25–26 жовтня, можна дійти висновку, що корпус в 7500 мазепинців
був розподілений на дві частини. Згідно з джерелами, І. Мазепа пішов на зустріч з Кар-
лом ХІІ, переправившись через Десну «на судах … под Оболонею»79, орієнтовно з 2400
(Петро І за своїми даними оцінював «которых толко з две тысячи»80) козаками, компаній-
цями, старшинами, канцеляристами81 (+ до них пізніше долучилися близько 400 гетьман-
73 Донесение А. Меншикова Петру І (1708 г., 26 октября, Макошино). ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 864; 1716, листо-
пада 25. Допит Войнаровського про причини втечі його дядька, гетьмана Мазепи, та інші до цього належні спра-
ви. ДГІМД. № 581.
74 Письмо Петра І к князю А.Д. Меншикову (1708 г., октября 27). ПБИПВ. Т. 8. Вып. І. С. 237.
75 Зі спогадів шведського полковника, графа Н. Їлленштієрни про першу зустріч каролінців з гетьманом
І. Мазепою. УДІМ. С. 177.
76 Там само.
77 Копія листа із головної штаб-квартири. Глухів, 12 листопада [1708 р.]. Гетьман Мазепа у німецькомовних
джерелах / Пер. з німецької, передмова В. Дятлова. Сіверянський літопис. 2015. № 3. С. 51–52.
78 Там само.
79 Кочегаров К. 1708 г., ноября 19. Допрос К. Савина. К истории побега гетмана И.С. Мазепы к шведам. С. 349.
80 Письмо Петра І к Ф.М. Апраксину (1708 г., 30 октября). ПБИПВ. Т. 8. Вып. І. С. 253.
81 Раніше ми оцінювали ці сили в 1500 вояк на основі свідчення запорозького отамана Тимофія Полугера, що
лягли в основу російських донесень (Павленко С. Військо Карла ХІІ на півночі України. С. 101–104). Проте з ін-
ших джерел можна дізнатися про детальніші цифри посольства до Карла ХІІ. Так, Гнат Галаган «возвратился с
пятью стами конницы, служившей охранной гвардией гетмана» (Письмо Ч. Витворта от 22 декабря 1708 г.
ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 1041). «А при Мазепе кампанейцов, – свідчив на допиті сердюк Корній Семененко, –
полк Андреянов да Кожуховского, в них компанейцов с пятьсот человек, да с триста человек волохов, что Мазе-
па затянул от Огинского, да калмыков с сорок человек» (ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 1050).
«А вчерашняго дня наша партія на Зинков била, – писав 8 березня 1709 р. О. Меншиков І. Скоропадському, –
гдѣ полковник Кожуховскій в 500 человѣках обрѣтался кампаніи» (ДГІМД. № 738). Із цих повідомлень можна
зробити висновок, що при Мазепі було близько 1500 найманців-компанійців. Крім того, при гетьмані їхала запо-
розька «одна хорунгвя, в которой человек со сто» (ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 894). Сердюцький полковник Яків
Покотило, залишивши основний склад полку в Батурині, супроводжував гетьмана: «при нем был же да с ним же
полку ево сердюков было менши сто человѣк» (ДГІМД. № 578). За свідченням на допиті сотника Прилуцького
полку Корнія Савина, який визначив сили Мазепи «с 3 полки, кумпаншики, и их Прилуцкого полку сотников 9
человек, а у каждого сотника по 9 человек казаков, и других полков сотники и казаки были же, а сколько чело-
век не ведает» (Цит. за: Шутой В. Измена Мазепы. Исторические записки. 1950. Т. 31. С. 175). Отже, їхали та-
кож, окрім старшини, козаків Прилуцького полку, і зверхники Лубенського, Миргородського полків з почтом. А
це разом близько 300 чоловік. До речі, австрійський посол Отто Плеєр у своєму звіті від 16 листопада 1708 р. на-
зиває саме цю цифру – «козацький вождь Мазепа перейшов до ворога з триста старшинами» (Мацьків Т. Геть-
ман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687–1709. С. 89). До цієї кількості слід додати ще до 20 мазе-
пинських канцеляристів (за свідченням С. Тарновського, у дні повстання «Мазепа в изменничую с собою всю
канцелярию увел сторону» (цит. за: Кривошея В. Національна еліта Гетьманщини (персональний склад і генеа-
логія козацької старшини. 1648–1782 рр.). Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ,
1998. Ч. I. С. 198). Володаря булави, як правило, супроводжували дворяни, покоєві, конюхи, цилюрик, слуги (ра-
зом із канцеляристами це могло бути до 100 осіб).
У похід, як зазначала старшина на Бендерській комісії, «на приказ Мазепи вложив генеральний обозний без-
посередньо перед революцією на вози десять булав і інші гетьманські клейноди та прикраси з привілеями й реш-
тою військового скарбу» (Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи. Праці Українського наукового інсти-
туту. 1938. Т. 46. С. 120). Володар булави 23 жовтня 1708 р. дав вказівку спорядити у дорогу військову скарб-
ницю, найнеобхідніше для походу. Усе це розмістилося на близько 80 возах – «скарбу восмь десят возов, в кото-
рых сорок возов были сь ефимками и с чехами, а достальные с питьем и с ыными пожитки» (Допросные речи
А.Д. Горленко в Посольской походной канцелярии в Воронеже о пребывании в шведском лагере (15 марта
1709 г.). Полтавская битва 27 июня 1709 г. … С. 329). За іншими даними, гетьманці прибули у розташування
Сіверянський літопис. 2024. № 5
32
ців Шептаківської сотні). Інша частина (до 5000 чоловік, із них 4000 городових козаків82,
1000 сердюків) повернулася в гетьманську резиденцію. Козак Сміленської сотні Лубен-
ського полку пізніше на допиті свідчив, що він, «не ходя за Десну»83, завернув у Бату-
рин84.
Свідками присутності трьох городових і чотирьох сердюцьких полків у Батуринській
фортеці були сердюк Т. Семененко (27 жовтня85), канцелярист О. Дубяга (27–28 жовтня).
Першого арештували у Воронежі, а інший спійманий росіянами на переправі в Оболонні
28 жовтня86.
Разом ці сили залоги складали, згідно з вищезгаданими показаннями, джерелами
близько 9500 чоловік (3500 24 жовтня, +1000 25 жовтня, +500087 до 27 жовтня).
Четвертий етап формування залоги був завершальним (27–28 жовтня). Наступний
важливий мобілізаційний ресурс, який залучався при обороні українських фортець, – ко-
заки сотень, які мали захищати свої полкові центри. Так, І. Мазепа 15 листопада 1708 р.
звертався до вертіївського сотника та козаків ігнорувати наказ Москви88 йти «до фортеци
Нѣжинской в осаду … жебысте в оной з головами и худобами не пропали»89.
Не маємо сумніву, що 25 жовтня, покидаючи Короп, І. Мазепа доручив командуванню
залоги залучити до оборони як курені Батуринської сотні, так і Засейменські сотні, припи-
сані до гетьманської столиці. Не бачимо ніякої логіки в тому, щоб цю гетьманську гвар-
дію залишили в стані очікування, якщо відкликали полки на терени Гетьманщини звід-
усіль. Не могли про них і забутися. Думаємо, що протягом 25–26–27 жовтня вони отрима-
ли відповідні накази90, а вже 27–28 жовтня почали підтягуватися для захисту Батурин-
ської фортеці.
Прибувши в табір Карла ХІІ, І. Мазепа, за деякими шведськими джерелами, повідомив
про рух на зближення з каролінцями 16000 козацьких військ поблизу Десни91. Якщо вра-
хувати, що в Батурині та під Коропом у нього було 9500 вояк, а ще він дав наказ збирати-
ся Засеймським сотням (до 8000 чоловік), то це загалом відповідало тим кількісним показ-
никам, на які розраховували на початковому етапі повстання мазепинці.
Насамперед ідеться про курені Батуринської, Новомлинської92, Борзнянської, Коно-
топської, Кролевецької93, Коропської94, Воронезької95 та ймовірно інших найближчих со-
каролінців, привізши «к швецкому каралю пятсот возов» з продовольством та грошима (УДІМ. № 228. С. 176).
Рух цього великого обозу мав забезпечити передусім підрозділ палубничих, конюхівців кількістю до 100–120
козаків (супровід Генеральної скарбниці), а також 300–400 візників (харчі). Останні, думаємо, оперативно були
зібрані в Шептаківській волості.
Вищезгадані коштовності, клейноди, гроші потрібно було охороняти від розкрадання. Тож І. Мазепа, вихо-
дячи з Батурина, цю функцію доручив своїм жолдакам, яких у нього було 80 (Лазаревский А. Описание Старой
Малороссии. Нежинский полк. Киев: Тип-я К. Милевского, 1893. Т. 2. С. 221).
Отже, у поході назустріч шведському війську володаря булави супроводжували канцеляристи, дворяни, покоєві,
слуги (разом до 100), палубничі, конюховці (до 120), візники продовольства (до 400 козаків, посполитих Шепта-
ківської сотні), жолдаки (80), козаки, старшини трьох городових полків (300), запорожці (до 100), компанійці (до
1500), сердюки (до 100), значні військові старшини, генеральні старшини зі своїм почтом (до 100), що разом
складало близько 2800 осіб (із них 150–200 допоміжного персоналу). За оцінками львівського купця при швед-
ському війську Яна Францишека, усього при І. Мазепі було 3000 чоловік (Шутой В. Борьба народных масс про-
тив нашествия армии Карла XII. 1700–1709. Москва: Изд-во социально-экономической литературы, 1958.
С. 287).
82 Очевидно, свідок Т. Семененко, який свідчив, що «а в городовых с четыре тысячи ч[е]л[о]в[е]к» (Полтавская
битва 27 июня 1709 г. … С. 184), мав на увазі передусім тих козаків, із якими він повертався з-під Коропа до Ба-
турина. Тобто він так оцінив кінні підрозділи гетьманців.
83 Кочегаров К. 1708 г., ноября 19. Допрос С.И. Романчука. К истории побега гетмана И.С. Мазепы к шведам.
С. 350.
84 Допитуваний далі зазначив, що «из Батурина ушел до дому своего» (С. 350). Тобто найпевніше він не афішу-
вав, що брав участь в обороні гетьманської столиці та врятувався після погрому.
85 1708, жовтня 30. Свідчення сердюка Тимофія Семенова… С. 186.
86 1708, жовтня 29. Посольська похідна канцелярія. Свідчення канцеляриста Дубяги на допиті. ДГІМД. № 570.
87 Два сердюцькі полки мали у своєму складі 1000 чоловік. 4000 городових козаків були на конях. У захопленій
фортеці переможці взяли 2000 коней (Артамонов В. Полтавское сражение. С. 389). Більше 1000 козакам вдалося
прорватися через щільне кільце облоги (Там само). Найпевніше, це були ті, хто мав коней.
88 У Ніжині перебував російський гарнізон, який скликав для захисту міста-фортеці сотні Ніжинського полку.
89 1708, листопада 15. Універсал гетьмана І.С. Мазепи Веркіївській сотні Ніжинського полку про заборону вико-
нувати накази Москви і не йти на підмогу гарнізону Ніжинської фортеці. УДІМ. С. 180.
90 Спійманий сердюк Тимофій Семененко, що був посланий з Батурина у Вороніж, у Посольській похідній кан-
целярії давав досить непереконливі показання щодо мети свого приїзду в напружені дні: «И в прошлую среду
отпросился он у полковника своего наказного съездить в местечко Воронеж для взятья долгу своего на тамош-
них жителех» (УДІМ. С. 186). А це свідчить про те, що насправді він привіз із Батурина наказ очільнику Воро-
незькій сотні.
91 Тарле Е. Северная война: Северная война и шведское нашествие на Россию. Русский флот и внешняя политика
Петра І. Москва: Астрель, 2011. С. 271.
92 Новомлинський сотник Григорій Самойлович, що «явился причинен к измѣнѣ Мазепиной», росіянами був за-
мінений 12 грудня 1708 р. на Григорія Шишкевича, що супроводжував наприкінці жовтня того ж року О. Мен-
шикова з Нових Млинів у Погребки в царську штаб-квартиру (Лазаревский А. Описание Старой Малороссии…
Т. 2. С. 163). Г. Шишкевич до 25 жовтня 1708 р. був цилюрником Андрія Войнаровського (Там само. С. 286).
Siverian chronicle. 2024. № 5
33
тень, зокрема Бахмацької96. Лизогубівський літопис не випадково зазначив присутність у
Батурині великої кількості захисників – «Много там людей пропало от меча, понеже збѣг
был от всѣх сел97.
Водночас не всі курені засеймських сотень прибули вчасно, деякі з них припізнилися,
підійшли до Батурина, коли він вже був оточений російськими полками. Налякані їх си-
лою, засеймці здебільшого повернулися додому. Не думаємо, що вони цим висловили не-
гативне ставлення до задуму І. Мазепи та його прибічників. Хоча й він, очевидно, бага-
тьом козацьким очільникам був малозрозумілим, оскільки гетьман та його наближені ста-
ралися обмежити коло посвячених у таємні плани.
І. Мазепа направив його та канцеляриста С. Боровського з повідомленням у Батурин. Обидва посланці були пе-
рехоплені та стали важливими свідками для російського командування про залогу Батуринської фортеці. Везені
ними листи дали підставу російському командуванню трактувати перехід гетьмана через Десну як зраду.
93 2 листопада 1708 р. О. Меншиков у Батурині дав письмове підтвердження, «чему объявитель сего, кроле-
вецкий житель Федор Данилович Стожок, самовидец, ибо при том времяни в оной крепости был и оных воров
от напрасна о христианского кровопролития унимал, за что принужден был от них, воров, не малой терпѣти
страх и был прикован к пушке, и за то его царское величество милостиво пожаловать указали его, отпустить в
дом свой, которой отпуск прямим дѣлом исполннил и чтоб каждой ему в том верил, того ради сей лист рукою и
печатью нашею утвердили» (Грамота А. Меншикова / Подготовил к печати Любарский М. Черниговские губерн-
ские ведомости. Часть неофициальная. 1850. № 51. С. 468–469). У цьому документі кролевчанин згадується як
простий мешканець. Тим часом Ф. Стожок насправді був кролевецьким отаманом. Отже, підтримавши І. Носа,
він зазнав репресій від командування гарнізону. Коли ж фортецю взяли, він, міркуємо, не афішував своє отаман-
ство, побоюючись, що це йому нашкодить. Адже він привів кролевецьких козаків до фортеці. У пізнішій «сказ-
ці» майбутній кролевецький та батуринський сотник явно домалював свої заслуги у взятті Батурина, мовляв, «от
светл. князя Меншикова и князя Дм. М. Голицына посылан дважды в Батурин, дыбы сдались» (Лазаревский А.
Описание Старой Малороссии… Т. 2. С. 246).
94 У 1708 р. коропським сотником був Кіндрат Безносий (Токарєв С. Козацька старшина Ніжинського полку…
С. 344). Йосип Заїка доніс на нього, бо він «был при Мазепе», а тому «просил он, Иосиф, чтоб ему за верную его
службу быть коробским сотником» (Письмо А. Меншикова И. Скоропадскому (24 января 1709 г.). Материалы
Военно-ученого архива Главного штаба. Санкт-Петербург: Печатня В.И. Головина, 1871. Т. І. С. 567).
95 27 жовтня 1708 р. Петро І, дізнавшись про вибір І. Мазепи та його однодумців, підписав указ-звернення до
Війська Запорозького з наказом для старшин «и протчим, дабы немедленно к нам в обоз к Десне для советов …
и для обрания нового гетмана приезжали» (ПБИПВ. Т. 8. Вып. І. С. 238). У Воронізькій сотні, на території якої
почали розташовуватися російські полки, царські виконавці не знайшли сотника Романа Лазаренка. Правдопо-
дібно він із козаками-палубниками був мобілізований для забезпечення приведення гармат Батурина у бойовий
стан. Тим паче, 27 жовтня у Воронеж із Батурина до нього прибув сердюк Т. Семененко, схоже, з відповідним
наказом. Красномовний у цьому плані документ, що з’явився в ті дні: «По указу премилостивѣйшаго моего царя
и государя, самодержца всероссийскаго и протчая протчая и протчая, аз, генерал фелдмаршал, учрежденный над
войски его величества, военный, малтийский и славнаго чина святаго апостола Андрея кавалер Борис Шере-
метьев, обявляю малороссийскаго города Воронѣжа жителям, духовним и мирским: вѣдомо нам учинилось, что
воронѣжский сотник Лазоренко из города Воронѣжа ушел безвѣстно. Того ради мы, вышеимянований генерал
фельдмаршал, указом премилостивѣйшаго моего царя и государя, повѣлѣваем быти в том городѣ Воронѣжи сот-
нику из хоронжих Потапу Назарову, а на его мѣсто в хоронжих Константану Степанову, и приѣхав оному на Во-
ронѣжи, всѣх тамошних жителей привести к вѣрѣ, дабы премилостивѣйшему царю и государю нашему были во
всякой вѣрности, а от неприятельскаго наступления были безопасни и жили в волности против прежняго обык-
новения. На подлинном подпис: Фельдмаршал и кавалер Борис Шереметьев (М.П.). Дан в Погребах октября
29 дня 1708 года» (Лист фельдмаршала Б. Шереметьєва про призначення сотенної старшини у м. Воронежі
(29 жовтня 1709 р.) / Публ. М. Василенка. Український археографічний збірник. 1926. Т. І. С. 101–102).
Призначений царським рішенням сотником Потап Назарович Пискуненко арештував підозрілого Т. Семе-
ненка, який, мабуть, збирав розвіддані про прибуття в район Десни дивізій Московії. У Посольській канцелярії
останній розповідав легенду про своє кількаденне перебування далеко від гетьманської резиденції особистими
фінансовими справами, мовляв, Р. Лазаренко «того ж де дня (27 жовтня – С.П.) … поехал из Воронежа к фелт-
маршалу и кавалеру Борису Петровичю Шереметеву, а ему, сердюку, велел ждать возращения своего паки в Во-
ронеж» (УДІМ. № 243. С. 186). Насправді старшина поїхав в інший бік. Напевно, попри участь воронізького сот-
ника у повстанні в активній або пасивній формі, йому все ж вдалося вижити, вціліти та пізніше вигадати зрозу-
міле пояснення своєї відсутності у Воронежі, коли тут 2–4 листопада була штаб-квартира Петра І. І. Скоропад-
ський старався підтримувати мазепинців, а тому й підіграв йому, як це видно з рядків універсалу, – «поневаж
п. Роман Лазаренко, бувший воронѣжский сотник, под час теперешнего наступления неприятелского, город
оставивши, на сторону з женою своею удался и на мѣстцу его, Лазаренковом, по указу вел. государя, учинен со-
вершенным сотником воронежским п. Потап Назарович Пискуненко» (Лазаревский А. Описание Старой Мало-
россии… Т. 2. С. 328). Тобто вийшло, що старшина ніби в листопаді 1708 р. у першу чергу подбав про безпеку
свою та родини.
96 На це, зокрема, указує зміщення російською владою попереднього сотника та призначення на його місце Се-
мена Боровського (Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. Київ: Стилос, 2010. С. 55). З
його листа, датованого березнем 1720 р., дізнаємося, що він, будучи канцеляристом, першим повідомив О. Мен-
шикова про перехід І. Мазепи через Десну (Лазаревский А. Письмо Боровского из Нежина. Описание Старой
Малороссии… Т. 2. С. 163). Напевне, гетьман після переправи направив Боровського з якимось розпорядженням
у Батурин, а в Нових Млинах 26 жовтня його перестріли-перехопили О. Меншиков та Д. Голіцин, яким він і по-
відомив про маршрут володаря булави. Вони «монаршею милостию обнадеживши, неотступно тогда при боку
своем во всю битность повелели зоставати», – зазначав автор супліки. Канцеляриста як важливого свідка
О. Меншиков привіз у царську штаб-квартиру в Погребки (30 жовтня), згодом він «самим скуднейшим бахмац-
ким сельским я пожалован сотництвом» (Там само. С. 164).
97 [Лизогубовская летопись.] Лѣтописец или описаніе краткое знатнѣйших дѣйств и случаев, что в котором году
дѣялося в Украини малороссійской обѣих сторон Днѣпра и кто именно когда гетманом был козацким. Сборник
летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси. Киев: Тип-я Г.Т. Корчак-Новицкого, 1888. С. 47.
Сіверянський літопис. 2024. № 5
34
Думаємо, що конотопський сотник Григорій Костенецький не проігнорував наказ із
Батурина, а до останнього вирішував якісь організаційні питання із забезпеченням коза-
ків, що відправлялися у фортецю, або відлучився з неї на короткий час у нагальних спра-
вах мобілізації тих куренів, які мали якісь проблеми із зібранням98. Саме тому, наприклад,
і кролевецький сотник Іван Дяківський опинився поза межами фортеці, був біля неї 1–
2 листопада 1708 р. та після взяття укріплень одразу був посланий О. Меншиковим зі
звісткою про це у Чернігів99. У такий же спосіб разом зі зверхником Кролевецької сотні
потрапив у поле зору росіян і значний військовий товариш Андрій Маркович, володар
Добротового (15 км до Кролевця та 30 км до Батурина). Ясна річ, він опинився під Бату-
рином не за власним бажанням вислужитися царю, а тому що був оголошений відповід-
ний збір гетьманською владою. Тим паче він розділяв погляди гетьмана (про це засвідчив
один із доносів100). Прибувши із запізненням, старшина показав вірну службу101 «во время
измѣны измѣнника Мазепы прошлаго 1708 года при взятии от наших войск Батурина, в
котором в осадѣ были измѣнники козаки, единомыленники Мазепины»102.
Найбільш чисельна Глухівська сотня могла виставити на підтримку мазепинців 4000–
5000 козаків. Правдоподібно глухівський сотник О. Туранський уже 27 жовтня отримав
наказ від царя прибути до нього в ставку. Як повідомляв Я. Брюс, коли 28–29 жовтня Глу-
хів зайняли російські полки, то «токмо не гораздо приятен их приход был старшине здеш-
ной, а наипаче всех здешнему сотнику, которой поехал к господину фелтмаршалу Шере-
метеву купно с Четвертинским князем»103. Старшина навряд чи й зміг отримати якийсь
наказ із Батурина, від Мазепи, оскільки Глухівська сотня дуже швидко була відрізана від
шляхів сполучення з гетьманською столицею104. Тож глухівські козаки з досить поважних
причин не змогли долучитися до повстанців.
Отже, завершальний етап додав до складу залоги невелику кількість захисників, яку
ми умовно визначимо в 500 засеймців, а також борзнянців, бахмаччан105.
Незважаючи на несприятливі обставини, що склалися, оперативне блокування росій-
ським командуванням зібрання гетьманців під прапори визволення від Московії на всіх
напрямках, у Батурині сподівалися на перемогу – «сердюки все, также и прочие тутошние
98 Г. Костенецький став конотопським сотником у січні 1707 р. Відомо, що О. Меншиков був у Конотопі 3 лис-
топада 1708 р. (Донесение А. Меншикова царю. ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 919). У цьому місті тоді ж стратили-ко-
лесували генерального осавула артилерії Ф. Кенігсека. Схоже, Г. Костенецький вже не мав можливості потрапи-
ти в Батуринську фортецю та, дізнавшись про велику кількість російських полків, що зайняли округу, не прояв-
ляв ніякої ініціативи, спостерігаючи пасивно за розвитком подій. Позиція «моя хату скраю» виявилася для нього
рятівною. Уже 11 грудня 1708 р. він випросив для себе в Лебедині універсал на володіння селом Дептовкою (Ла-
заревский А. Описание Старой Малороссии… Т. 2. С. 199).
99 «Сим объявляем … всему малороссийскому народу, понеже объявитель сего сотник кролевецкий Иван Дья-
ковский послан от нас до Чернигова с тою ведомостью, что чрез помощь Божею и счастием его царск. Величест-
ва прославил оружия: Батуринская фортеция, в которой сидѣли сообщники бывш. гетмана, вора, измѣнника и
крестопреступника Мазепы, сего числа чрез штурм взята, и ему в том сотнику всѣ … а по заставам нашим, куда
он ни поѣдет, пропущали его без всякого задержания … И для вящей силы сей лист рукою и печатью нашею
утвердили. Дан ноября 2 дня, 1708. Александр Меншиков» (Лазаревский А. Описание Старой Малороссии…
Т. 2. С. 373).
100 Павленко С. Військо Карла ХІІ на півночі України. С. 73.
101 О. Меншиков направив його 31 жовтня 1708 р. «дѣлам посолским способным» на переговори з командуван-
ням батуринської залоги (дет. про це див.: Павленко С. Військо Карла ХІІ на півночі України. С. 156).
102 Модзалевский В. Малороссийский Родословник. Киев: Типо-Литография С.В. Кульженко, 1912. Т. 3. С. 388.
103 Письмо Я. Брюса Петру І (Глухов, 31 октября 1708 г.). ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 905.
104 Красномовний лист російського командира Семена Неплюєва до О. Меншикова: «Октября в 28-м числе в
первом часу ночи получил я в Тернах ближнего стольника киевского воеводы князя Дмитрия Михайловича Го-
лицына писмо, в котором ко мне написано, что гетман отложился и, переправясь Десну за Коропом, в случение
пошел к шведскому королю … И октября ж в 29 числе ис Тернов с полками своими, которые ныне при мне есть,
я пошел и переправился реку Сем октября в 30-м числе, и октября в 31-м числе прошел Путивль и в дву милях
от Путивля деревню Возенки, а из Возенок к Нову городку Северскому я пошол тово ж октября в 31-м числе. А
в тех полках солдат: полковника во Афанасьевом полку Рагозина 670 человек; подполковников, которые вместо
полковников: в Ивановом полку Хотунского 500 человек, в Гавриловом полку Репьева 460 человек» (Истори-
ческий журнал. 1940. № 12. С. 82). Тобто три російські полки, які стояли в Тернах, одразу мобілізувалися й ви-
сунулися за три дні (подолали до 70–80 км. – С.П.) для виконання бойових завдань у район можливого просу-
вання шведів та опинилися у просторі між Батурином і Глуховом.
105 Цифра умовна, мінімальна. Попри розгортання корпусу О. Меншикова в Батуринській окрузі 29–30–31 жовт-
ня 1708 р., деякі засеймські курені перед цим усе ж мали можливість вільно, без перешкод увійти до гетьман-
ської столиці. Велика Борзнянська сотня, яка перед 1708 р. напряму стала підкорятися Батурину, а також Ново-
млинська, Коропська, Конотопська сотні розміщені в кільці 22–35 км від резиденції. Трохи віддалік, за 45 км,
розташований центр Кролевецької сотні. Думаємо, що вони були так чи інакше залучені до оборонних заходів,
оскільки безпосередньо підпорядкувалися гетьману та його уповноваженим. Дещо далі були центри Воронізької
(72 км), Глухівської (85 км), Ямпільської сотень (104 км).
Оскільки Петро І з військом несподівано з’явився в розташуванні Новгород-Сіверської сотні у Погребках
26 жовтня (ще 24 жовтня він був у Брянську), то це, по суті, ускладнило комунікацію з цими віддаленими під-
розділами Засеймських сотень. Воронізька сотня, можливо, і прибула під Батурин (на це вказує відсутність сот-
ника, городового отамана, осавула у Воронежі). Але навряд чи вона встигла це зробити 28 жовтня, за один день.
Тобто воронізькі козаки запізнилися потрапити в Батуринську фортецю.
Siverian chronicle. 2024. № 5
35
жители, убравшись, в замок засели и, розметав мост, стояли по городу в строю з знамены
и с ружьем и с пушками»106.
Схоже, свідчення Б. Куракіна найповніше відображало розклад сил гетьманців у Ба-
турині (10000 оборонців: 6000 городових козаків + 2000 сердюків + 500 засеймців +
1000 чоловік Батуринської сотні + до 500 гармашів, пушкарів, палубників).
Загалом у Батуринську фортецю для її захисту могло потенційно зайти до 13000 ко-
заків городових полків, близько 8000 гетьманців Засеймських сотень, 2000 сердюків,
1700 чоловік Батуринської сотні, 500 пушкарів із обслуговчим персоналом. Тобто більше
25000 вояк.
Чому цього не сталося?
Головною причиною було те, що територія мобілізації гетьманців опинилася в бага-
тьох місцях у руках російських військ. Перехоплення канцеляриста О. Дубяги, інших гін-
ців до Мазепи від командування батуринської залоги корпусом О. Меншикова (Менщи-
на), бригадою Г. Аннєнкова (Сосниччина), полками генерала Г. Пфлуга (Оболоння, Ко-
ропщина107 – «здесь моей команды на кораулех, которые стоят на реке Десне»108) пере-
крили шляхи сполучення з гетьманською столицею, позбавило володаря булави достемен-
ної інформації.
Важливо зазначити, що після спалення гетьманської столиці, знищення гарнізону
І. Мазепа та шведська штаб-квартира у своїх зверненнях, кореспонденціях не акцентували
увагу на разючих цифрах втрат захисників резиденції109, щоб не деморалізувати підлеглих
такою моторошною поразкою. У свою чергу й російській стороні, яка шукала прихиль-
ності серед козацтва, не вигідно було називати реальні цифри вбитих, закатованих захис-
ників Батурина. Адже збільшення кількості захисників до 10000 осіб110 руйнувало б по-
ширювану пропагандистську тезу, що І. Мазепу ніхто не підтримав і з перших годин його
«зради» від нього відійшли майже всі111 («Пан Шафіров запевняє, – повідомляв свій уряд
англійський надзвичайний посол Чарльз Вітворт, – що решта козаків продовжує зостава-
тися вірними цареві та служить йому з більшою відданістю, як того можна було очікува-
ти»112). У царській пропаганді листопада–грудня навіть ішлося про поблажливе, мило-
сердне ставлення військ О. Меншикова до батуринських панянок, дітей113.
Тим часом названа Б. Куракіним цифра найправдоподібніше «вирахувана» ним у Глу-
хові після зустрічі з командуванням, яке добре знало реальний стан справ після допитів
Д. Чечеля, Ф. Кенігсека, сотників, курінних отаманів.
References
Diatlov, V. (Ed.). (2015). Hetman Mazepa u nimetskomovnykh dzherelakh [Hetman Mazepa in Ger-
man-language sources]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 50–53.
Dubyna, O., Diatlov, V. (2010). Shchodennyk boiovykh dii shvedskoi korolivskoi armii na Sivershchy-
ni 1708 r. [Diary of the Swedish royal armyʼs military actions in the Sivershchyna in 1708]. Siverianskyi li-
topys – Siverian chronicle, 6, P. 160–171.
Kocheharov, K. (2010). Uchast kozakiv Lubenskoho polku v prydushenni Bashkyrskoho povstannia
1704–1711 rr. [Participation of Cossacks of the Lubny regiment in the suppression of the Bashkir uprising
of 1704–1711]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian historical journal, 6, P. 18–33.
106 1708 р., жовтня 26. З донесення князя О. Меншикова царю Петру І про підготовку Батуринської фортеці до
оборони. Батурин: гетьманська столиця ранньомодерної доби / Редкол.: Коваленко О.Б. та ін. Чернігів:
SCRIPTORIUM, 2020. С. 77.
107 Короп, 1 ноября 1708 г. Донесение Пфлуга Г. Петру І. ПБИПВ. Т. 8. Вып. ІІ. С. 872–873.
108 Там само. С. 872.
109 10/20 листопада. Королівська шведська головна штаб-квартира Огесцін (?) біля Батурина. УДІМ. С. 193.
110 Оскільки в попередніх студіях ми в обрахунках гарнізону не піддали сумніву показання сердюка Т. Семенен-
ка (про кістяк гарнізону в 6000 чоловік), то важливе свідчення Б. Куракіна про 10000 оборонців залоги витлу-
мачили як перебільшення. Мовляв, він у цю цифру вояк при гетьмані, почуту ним 4 жовтня 1708 р. у Салтиковій
Дівиці, «зарахував близько 1500 козаків Чернігівського полку (були поблизу в Чернігові, вдома), 800 сердюків
Бурляя (стояли у Білій Церкві)» (Павленко С. Військо Карла ХІІ на півночі України. С. 148). Глибший аналіз
джерел, зокрема повідомлень польського резидента при гетьмані (див.: Донесення Францишка Грабі, резидента-
представника великого коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського при дворі гетьмана Івана Мазе-
пи, до свого патрона / Пер. та вступний коментар Циганок О. Сiверянський лiтопис. 2018. № 4. С. 94–106), пере-
конав нас у помилковості попередньої версії. Чернігівські козаки, сердюки Бурляя в Салтиковій Дівиці не були
при польовій резиденції, а тому й не входили до звіту володаря булави про наявність при ньому тоді 12000 вояк,
у тому числі полків Г. Аннєнкова (2000 чоловік). Новітні наші дослідження історії Засеймських сотень, Бату-
ринської сотні показують, що їхній військовий потенціал теж нами був недооцінений під час обрахування залоги
гетьманської столиці.
111 «Европеїше Фама» повторювала московські тези, що «багато козаків повернулось назад до царя» (Цит. за:
Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687–1709. С. 58), «Віннерішес Діярюм» за-
уважувала, що з гетьманом «перейшло тільки близько тисячі козаків» (Там само. С. 86).
112 Цит. за: Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687–1709. С. 131.
113 Маркевич Н. Универсал, изданный в Лебедине от гетмана Ивана Скоропадского (1708 г., 8 декабря). История
Малороссии. Москва: Тип-я Симена А. при Медико-хирургической академии, 1842. Т. ІV. С. 260.
Сіверянський літопис. 2024. № 5
36
Kocheharov, K. (2015). Russkoe pravytelstvo y Chernyhovskyi kozachyi polk v kanun nashestvyia
shvedov na Ukraynu (1708 h.) [The Russian government and the Chernihiv Cossack regiment on the eve of
the Swedish invasion of Ukraine (1708)]. Peterburhskye slavianskye y balkanskye yssledovanyia – Peters-
burg Slavonic and Balkan studies, 2, P. 190–207.
Kocheharov, K. (2024). K ystoryy pobeha hetmana Y.S. Mazepы k shvedam [To the history of the es-
cape of Hetman I.S. Mazepa to Swedes]. Slavianskyi almanakh – Slavic almanac, 1–2, P. 345–356.
Kovalenko, O. (Ed.). (2020). Baturyn: hetmanska stolytsia rannomodernoi doby [Baturyn: the hetmanʼs
capital of the Early Modern era]. Chernihiv, Ukraine.
Kryvosheia, V. (1998). Natsionalna elita Hetmanshchyny (personalnyi sklad i henealohiia kozatskoi
starshyny. 1648–1782 rr.) [National elite of the Hetmanate (personal composition and genealogy of the
Cossack elders. 1648–1782)]. Kyiv, Ukraine.
Luniak, Ye. (2013). Kozatska Ukraina XVI–XVIII st. ochyma frantsuzkykh suchasnykiv [Cossack
Ukraine of the 16th–18th c. in the eyes of French contemporaries]. Nizhyn, Ukraine.
Mytsyk, Yu., Kravets, M. (Ed.). (2003). Prysiazhni knyhy 1654 r: Bilotserkivskyi ta Nizhynskyi polky
[Oath books of 1654: Bila Tserkva and Nizhyn regiments]. Kyiv, Ukraine.
Mytsyk, Yu., Tarasenko, I. (2020). Reiestr Konotopskoi sotni 1717 r. [Register of the Konotop hundred
of 1717]. Kyiv, Ukraine.
Pavlenko, S. (1994). Zahybel Baturyna 2 lystopada 1708 r. [Loss of Baturyn on 2 November 1708].
Chernihiv, Ukraine.
Pavlenko, S. (2005). Chy zradzhuvav I. Mazepa Karla XII? [Did I. Mazepa betray Charles XII?]. Pami-
at stolit – The memory of centuries, 1, P. 90–94.
Pavlenko, S. (2009). Vosstanye mazepyntsev: myfy y realyy. Ystoryko-dokumentalnыe ocherky [The
Mazepin uprising: myths and realities. Historical and documentary essays]. Chernihiv, Ukraine.
Pavlenko, S. (2017). Viisko Karla XII na pivnochi Ukrainy [The army of Charles XII in the north of
Ukraine]. Kyiv, Ukraine.
Pavlenko, S. (2019). Baturynska fortetsia [Baturyn fortress]. Kyiv, Ukraine.
Pavlenko, S. (Ed.). (2007). Doba hetmana I. Mazepy v dokumentakh [The era of Hetman I. Mazepa in
documents]. Kyiv, Ukraine.
Pavlenko, S. (Ed.). (2019). Ukraina doby Ivana Mazepy. 1708–1709 rr. v dokumentalnykh dzherelakh
[Ukraine in the time of Ivan Mazepa. 1708–1709 in documentary sources]. Kyiv, Ukraine.
Pryshliak, V. (2009). Myrhorodskyi polkovnyk Danylo Apostol do i pislia Poltavy [Colonel Danylo
Apostol of Myrhorod before and after Poltava]. Kharkiv, Ukraine.
Rihelman, O. (1994). Litopysna opovid pro Malu Rosiiu ta yii narod i kozakiv uzahali [Chronicle of
Little Russia and its people and the Cossacks in general]. Kyiv, Ukraine.
Shvydko, H. (2004). Komput i reviziia Myrhorodskoho polku 1723 r. [Komput and the audit of the
Myrhorod regiment in 1723]. Dnipropetrovsk, Ukraine.
Tairova-Yakovlieva, T. (Ed.). (2022). Pylyp Orlyk i mazepyntsi. Dzherela [Pylyp Orlyk and Mazepa
people. Sources]. Kyiv, Ukraine.
Tokariev, S. (2015). Kozatska starshyna Nizhynskoho polku u dr. pol. XVII – XVIII st. [Cossack el-
ders of the Nizhyn regiment in the second half of the 17th – 18th c.]. Chernihiv, Ukraine.
Tsyhanok, O. (Ed.). (2018). Donesennia Frantsyshka Hrabi, rezydenta-predstavnyka velykoho koron-
noho hetmana Rechi Pospolytoi Adama Seniavskoho pry dvori hetmana Ivana Mazepy, do svoho patrona
[Report by Franciszek Hrabi, the resident representative of the Grand Crown Hetman of the Common-
wealth Adam Seniavski at the court of Hetman Ivan Mazepa, to his patron]. Siverianskyi litopys – Siverian
chronicle, 4, P. 94–106.
Павленко Сергій Олегович – історик, заслужений журналіст України, шеф-редактор
наукового журналу «Сіверянський літопис» (просп. Миру, 13/106, м. Чернігів, 14021,
Україна).
Pavlenko Sergіy – historian, honored journalist of Ukraine, editor-in-chief of the scientific
historical journal «Siverian chronicle» (13/106 Myru Avenue, Chernihiv, 14021, Ukraine).
E-mail: PavlenkoSO1955@gmail.com
THE GARRISON OF BATURYN
on 2 November, 1708
The aim of the proposed study is an in-depth review of sources from 1708 regarding the formation of
the Baturyn fortress garrison to defend against the troops of A. Menshikov during the transition of
I. Mazepa and his supporters to the side of Charles XII, to determine the actual number of defenders of the
Hetmanate’s capital.
Using a problem-analytical method, the author carefully examined and analyzed a large array of ma-
terials and documents that discussed the four stages of replenishing the Baturyn garrison.
The novelty of the material lies in the fact that it presents data for the first time confirming that as of 2
November 1708, the Baturyn garrison consisted of up to 10000 soldiers from various military formations.
The calculation of the number of defenders was based on the mobilization measures in the Hetmanate in
October 1708, the assessment of the composition of the Baturyn hundred, the Zaseim hundreds, as well as
the movements of Cossack contingents on the eve of the fortress assault.
Siverian chronicle. 2024. № 5
37
Conclusions. The article refutes the narratives of Russian historiography that from the first days of the
uprising, the Hetmanateʼs people did not support the actions of Hetman I. Mazepa against the tsar and dis-
persed to their homes. The composition of the Baturyn defenders indicates that up to 6000 city Cossacks,
2000 Serdyuks, 500 Zaseim residents, 1000 men of the Baturyn hundred, and about 500 cannoneers, gun-
ners, and deckhands defended the Hetmanateʼs capital.
Key words: Mazepa, Charles XII, Peter I, regiments, Serdyuks, Cossacks, cannoneers, testimonies,
evidence.
Дата подання: 30 червня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 11 вересня 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Павленко, С. Гарнізон Батурина 2 листопада 1708 р. Сіверянський літопис. 2024. № 5. C. 24–37.
DOI: 10.58407/litopis.240503.
Цитування за стандартом APA
Pavlenko, S. (2024). Harnizon Baturyna 2 lystopada 1708 r. [The Garrison of Baturyn on 2 November,
1708]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, P. 24–37. DOI: 10.58407/litopis.240503.
|