Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС

Метою статті є розгляд трагедії Голодомору-геноциду та репресій українського народу у 1932–1934 рр. на матеріалах Варвинського політвідділу МТС. Для цієї студії використано методологічний підхід «локальної історії», а також загальнонауковий метод індукції. Запропонована методологія дозволяє на осн...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сiверянський літопис
Date:	2024
Main Author:	Еткіна, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Subjects:	Розвідки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199962
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 114-120. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199962
record_format	dspace
spelling	Еткіна, І. 2024-11-08T17:59:54Z 2024-11-08T17:59:54Z 2024 Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 114-120. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240514 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199962 94(477.51):341.485 Метою статті є розгляд трагедії Голодомору-геноциду та репресій українського народу у 1932–1934 рр. на матеріалах Варвинського політвідділу МТС. Для цієї студії використано методологічний підхід «локальної історії», а також загальнонауковий метод індукції. Запропонована методологія дозволяє на основі великої кількості архівних джерел робити висновки як про явище Голодомору та пов’язані з ним репресії в цілому, так і визначати регіональні особливості. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на теренах України також не знайшла системного вивчення, незважаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому. Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. Доведено, що матеріали політвідділів МТС є важливим історичним джерелом з тематики Голодомору-геноциду, до якого були залучені як документи самого політвідділу МТС, так і місцевих радянських установ, що перебували в його зоні діяльності. Голодомор-геноцид тривав у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС і в 1933, і продовжувався у 1934 рр., де у внутрішній документації радянська влада визнавала наяв- ність сімей без засобів для існування та факти пухлості й смерті на ґрунті голоду. Саме в цій місцевості було зафіксовано факти людоїдства та створення т. зв. «чорних штабів», тобто «фізичних методів впливу» задля вибивання хлібопоставок. Проаналізовано причини репресій місцевих керівників в означений час. Зроблено висновки про помсту сталінського керівництва українському селянству за опір, що селянство чинило радянській владі у 1917–1921 рр. The purpose of the article is to consider the tragedy of the Holodomor-genocide and the repression of the Ukrainian people in 1932–1934 based on materials of the Varvyn political department of MTS. For this study, the methodological approach of «local history» was used, as well as the general scientific method of induction. This methodology allows drawing conclusions on the basis of a large number of archival sources both about the phenomenon of the Holodomor and related repressions in general, as well as determining regional features. The scientific novelty of the intelligence lies in the fact that the problem of the political departments of MTS on materials of Chernihivschyna has not been investigated. It also did not find a systematic study on the territory of Ukraine, despite the great attention paid to the subject of the Holodomor as a whole. The processed materials made it possible to come to the following conclusions. It has been proven that the materials of the political departments of MTS are an important historical source on the subject of the Holodomor-genocide, which involved both the documents of the political department of MTS and local Soviet institutions that were in its area of activity. The Holodomor-genocide continued in the area of activity of the Varvyn political department of MTS in 1933, and continued in 1934, where the Soviet authorities acknowledged in their internal documentation the presence of families without means of subsistence and the facts of swelling and death due to starvation. It was in this area that the facts of cannibalism and the creation of the so-called «black headquarters», that is, «physical methods of influence» in order to knock out bread supplies. Reasons for the repression of local leaders at the specified time are analyzed. Conclusions were made about the revenge of the Stalinist leadership on the Ukrainian peasantry for the resistance they offered to the Soviet government in 1917–1921. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС Holodomor and repression in the area of activity of Varvyn political department of MTS Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС
spellingShingle	Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС Еткіна, І. Розвідки
title_short	Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС
title_full	Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС
title_fullStr	Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС
title_full_unstemmed	Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС
title_sort	голодомор та репресії у районі діяльності варвинського політвідділу мтс
author	Еткіна, І.
author_facet	Еткіна, І.
topic	Розвідки
topic_facet	Розвідки
publishDate	2024
language	Ukrainian
container_title	Сiверянський літопис
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format	Article
title_alt	Holodomor and repression in the area of activity of Varvyn political department of MTS
description	Метою статті є розгляд трагедії Голодомору-геноциду та репресій українського народу у 1932–1934 рр. на матеріалах Варвинського політвідділу МТС. Для цієї студії використано методологічний підхід «локальної історії», а також загальнонауковий метод індукції. Запропонована методологія дозволяє на основі великої кількості архівних джерел робити висновки як про явище Голодомору та пов’язані з ним репресії в цілому, так і визначати регіональні особливості. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на теренах України також не знайшла системного вивчення, незважаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому. Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. Доведено, що матеріали політвідділів МТС є важливим історичним джерелом з тематики Голодомору-геноциду, до якого були залучені як документи самого політвідділу МТС, так і місцевих радянських установ, що перебували в його зоні діяльності. Голодомор-геноцид тривав у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС і в 1933, і продовжувався у 1934 рр., де у внутрішній документації радянська влада визнавала наяв- ність сімей без засобів для існування та факти пухлості й смерті на ґрунті голоду. Саме в цій місцевості було зафіксовано факти людоїдства та створення т. зв. «чорних штабів», тобто «фізичних методів впливу» задля вибивання хлібопоставок. Проаналізовано причини репресій місцевих керівників в означений час. Зроблено висновки про помсту сталінського керівництва українському селянству за опір, що селянство чинило радянській владі у 1917–1921 рр. The purpose of the article is to consider the tragedy of the Holodomor-genocide and the repression of the Ukrainian people in 1932–1934 based on materials of the Varvyn political department of MTS. For this study, the methodological approach of «local history» was used, as well as the general scientific method of induction. This methodology allows drawing conclusions on the basis of a large number of archival sources both about the phenomenon of the Holodomor and related repressions in general, as well as determining regional features. The scientific novelty of the intelligence lies in the fact that the problem of the political departments of MTS on materials of Chernihivschyna has not been investigated. It also did not find a systematic study on the territory of Ukraine, despite the great attention paid to the subject of the Holodomor as a whole. The processed materials made it possible to come to the following conclusions. It has been proven that the materials of the political departments of MTS are an important historical source on the subject of the Holodomor-genocide, which involved both the documents of the political department of MTS and local Soviet institutions that were in its area of activity. The Holodomor-genocide continued in the area of activity of the Varvyn political department of MTS in 1933, and continued in 1934, where the Soviet authorities acknowledged in their internal documentation the presence of families without means of subsistence and the facts of swelling and death due to starvation. It was in this area that the facts of cannibalism and the creation of the so-called «black headquarters», that is, «physical methods of influence» in order to knock out bread supplies. Reasons for the repression of local leaders at the specified time are analyzed. Conclusions were made about the revenge of the Stalinist leadership on the Ukrainian peasantry for the resistance they offered to the Soviet government in 1917–1921.
issn	2518-7430
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199962
citation_txt	Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 114-120. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT etkínaí golodomortarepresííuraionídíâlʹnostívarvinsʹkogopolítvíddílumts AT etkínaí holodomorandrepressionintheareaofactivityofvarvynpoliticaldepartmentofmts
first_indexed	2025-11-25T22:15:40Z
last_indexed	2025-11-25T22:15:40Z
_version_	1850561509500911616
fulltext	Сіверянський літопис. 2024. № 5 114 УДК 94(477.51):341.485 Ірина Еткіна • ГОЛОДОМОР ТА РЕПРЕСІЇ У РАЙОНІ ДІЯЛЬНОСТІ ВАРВИНСЬКОГО ПОЛІТВІДДІЛУ МТС DOI: 10.58407/litopis.240514 © І. Еткіна, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2066-4045 Метою статті є розгляд трагедії Голодомору-геноциду та репресій українського народу у 1932–1934 рр. на матеріалах Варвинського політвідділу МТС. Для цієї студії використано методологічний підхід «локальної історії», а також загальнонау- ковий метод індукції. Запропонована методологія дозволяє на основі великої кількості архівних джерел робити висновки як про явище Голодомору та пов’язані з ним репресії в цілому, так і визна- чати регіональні особливості. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на теренах України також не знайшла системно- го вивчення, незважаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому. Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. Доведено, що матеріали політвідділів МТС є важливим історичним джерелом з тематики Голодомору-геноциду, до якого були залучені як документи самого політвідділу МТС, так і місцевих радянських установ, що перебували в його зоні діяльності. Голодомор-геноцид тривав у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС і в 1933, і продовжувався у 1934 рр., де у внутрішній документації радянська влада визнавала наяв- ність сімей без засобів для існування та факти пухлості й смерті на ґрунті голоду. Саме в цій міс- цевості було зафіксовано факти людоїдства та створення т. зв. «чорних штабів», тобто «фізи- чних методів впливу» задля вибивання хлібопоставок. Проаналізовано причини репресій місцевих ке- рівників в означений час. Зроблено висновки про помсту сталінського керівництва українському се- лянству за опір, що селянство чинило радянській владі у 1917–1921 рр. Ключові слова: голодомор, Варвинський політвідділ МТС, репресії, селянство, «куркулі». Тематика Голодомору-геноциду набрала ще більшої актуальності впродовж повномас- штабного вторгнення держави-агресора, яка знову намагається знищити українське насе- лення. Тому одне із завдань сучасного історика полягає, на нашу думку, в «олюдненні» іс- торії. Для українського суспільства ця тема перестане бути байдужою, коли наповниться знайомими місцевими прізвищами як жертв, так і винуватців трагедії, для чого й має слу- гувати «локальна історія». Роль політвідділів МТС в організації Голодомору-геноциду українського села та наяв- на історіографічна база цієї тематики вже була нами розглянута в попередній студії1. Ви- черпну характеристику наявної історичної літератури по Чернігівщині з тематики Голодо- мору-геноциду подано в доробку чернігівських дослідників Демченко Т. та Гороха М.2 Мартиролог та окремі документи вміщені в проєкті «Національна книга пам’яті жертв го- лодомору» по Чернігівській обл.3 Проте ця тема на матеріалах Варвинщини не стала пред- метом окремого дослідження. Фонди політвідділів МТС були ретельно «вичищені» радянською владою в др. пол. ХХ ст. з метою приховування масштабів голоду. Однак знищити всі сліди злочинів їм не вдалося: у руки істориків потрапляють досить цікаві документи, що свідчать про злодіян- ня радянської влади. Політвідділи МТС у 1933–1934 рр. мали максимальну інформацію про стан району їхньої діяльності як безпосередньо від своїх працівників, що виїжджали в села, так і від місцевого керівництва та партосередків. Так, цінну інформацію надає звіт Антонівського територіального та колгоспного пар- тійних осередків КП(б)У за період з червня 1932 по грудень 1933 рр. Уся провина за стан села в цьому документі лягає на плечі попереднього голови сільради Діденка М., який ви- давав власні «прикази», що повинні були виконуватися як «закони», що сталінською лек- 1 Еткіна І. Політвідділи МТС – Кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини. Сі- верянський літопис. 2023. № 5. С. 25–33. 2 Демченко Т., Горох М. Колективізація та Голодомор 1932–1933 рр. на Чернігівщині: забуттю і прощенню не підлягає. Чернігів: ПАТ «ПВК “Десна”», 2017. 100 с. 3 Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Чернігівська область / Редкол.: Хомен- ко В. (голова) та ін. Чернігів: Деснянська правда, 2008. 1060 с. Siverian chronicle. 2024. № 5 115 сикою називалося методом «зажиму». У 1932 р., щоб виконати хлібозаготівлі, в кабінет голови сільради, де також був присутній голова парторганізації, викликалися окремі ко- муністи (Горох, Карпов та ін.), і на столах лежали револьвери. Також були створені «чор- ні штаби» на кутку Ковалівка, куди голова сільради втягнув члена сільради Малишенка Івана та секретаря комсомольського осередку Андрієнка Павла, які запрошували селян у штаб та «вживали фізичних впливів», що розглядали судові органи4. Подекуди розкуркулення відбувалося з вигодою для комуністичного активу села. Той самий Діденко М., Андрієнко П. та член сільради Мінько Іван присвоїли собі майно роз- куркуленого Сергієнка Івана Мироновича. Актив був «частково розкладений» – тобто не відповідав тій ролі, що на нього покладало вище керівництво в Кремлі. Далі документ на- голошує на невдоволенні пересічних селян: «…настрій з боку значної частини села як од- ноосібників, так і колгоспників проти активу села і старого керівництва був нездоровий, куркульство не спало і підбурювало маси на саботаж проти мироприємств Радвлади»5. Як бачимо, стратегією впровадження Голодомору на місцях був розкол українського села, натравлювання одних – комуністів, колишніх бідняків, активу проти інших – «куркулів», саботажників. Документ визнає, що в 1933 р. окремі господарства отримали більший план по здачі хлібозаготівлі від фактичної наявності землі, що відбилося на нормальну здачу поставок. Тобто читаємо, що одноосібники отримали нереальні плани хлібопоставок, що призводи- ло до голоду. Двох було виключено з партії: Раєвського Павла за зрив збиральної кампанії, розклад трудової дисципліни та співчуття споживацьким настроям (тобто голодуючим селянам). Кандидат у члени партії Гаєнко Іван виключений за дезертирство. Для охорони на час збиральної кампанії було виділено 10 осіб об’їждчиків, призначено комуніста тов. Сен- ченка Г. відповідальним. Організовано оперативну бригаду по 3 особи, які щодня й щоно- чі берегли колгоспну власність. Усього вироблено в колгоспі 96 тис. трудоднів із запланованих 100 тис. На трудодень у 1933 р. припало 2 кг зерна, а у 1932 р. – 690 грам. (і те, і інше означає продовження го- лодомору). Це визнають і автори документа: «Моральний, економічний стан одноосібни- ка, колгоспника в 1933 р. був скрутний. Мали факти пухлості, смерті»6. При цьому слух- няно визнають винними в усьому класових ворогів – куркулів та підкуркульників, які «на- правляли свою зброю, використовуючи тяжкий матеріальний стан села»7. У 1933 р. із 17 заяв про вступ до колгоспу 11 заяв були «куркульськими». Тобто в минулому заможні селяни задля порятунку від голоду готові були вже вступати до колгоспу. Але «куркулю» Ничику Сергію згадали, що він колись мав землі 20 га, пасіку 40 вуликів, ковальню, дви- гуна з молотаркою, млин до двигуна, користався найманою працею. Марченко Маруся бу- ла проти заходів радянської влади. Очевидно, усім було відмовлено у вступі до колгоспу8. Навкруги поповзли чутки («куркуль агітував»), «що в Антонівці всі вимерли, висить чорний прапор», хліб не убирається, колгосп платить по 25 пуд. за збирання 1 га. Почув- ши подібне, до Антонівці прийшла група чернігівців. Автори документа скаржилися, що велася агітація проти обов’язкової поставки хліба: «…чого там сіяти та збирати, коли все рівно заберуть “зустрічними”»9. На зрізанні колос- ків піймали «куркульку» Ничикову. Дійшло і до людоїдства «ледаркою» Тарасенковою Йовдохою, яку затримали; жерт- вою стала дівчина 15 років Андрієнко Марфа. Мало місце вбивство дівчини 12 років Ми- хайленко Марусі бродягою Яковом Назимом, який убив її ножем під час пограбування харчопродуктів. Сам утік. Окремі громадяни вдавалися до самосуду бродяг, які займалися крадіжками10. Автори документа скаржилися на саботаж частини села в питаннях поставки картоплі та олійного насіння державі. Також партійна організація вела боротьбу з проявами «опор- тунізму» (читаємо як співчуття селянам) окремими комуністами (Міроненко Максим, Сенченко Т.), що проявляли бездіяльність у боротьбі за хлібопоставки, картоплездачу. Парторганізація визнавала свої помилки через неповне виконання поставок картоплі та олійного насіння в умовах, коли в селі була масова смертність та пухлість населення від голоду, факти людоїдства11. 4 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. П-795. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 30 зв. 5 Там само. Арк. 30 зв. 6 Там само. Арк. 32 зв. 7 Там само. Арк. 32 зв. 8 Там само. Арк. 30–32. 9 Там само. Арк. 32 зв. 10 Там само. Арк. 32. 11 Там само. Арк. 33. Сіверянський літопис. 2024. № 5 116 В іншому документі вказані основні показники діяльності колгоспів цього ж с. Анто- нівка Варвинського р-ну на грудень 1933 р. Тут серед іншого визнається, що 10 сімей не мають засобів до існування. Розподіл наслідків господарювання ще не закінчено. Ще не колективізованими залишилися 253 господарства. Виявлено 3201 незаконно записаний трудодень. Для охорони посівного матеріалу працювали 2 сторожі12. Тобто в селі продов- жується голод, а керівництво намагається зменшити кількість записаних трудоднів, і до кінця грудня ще не розподілили грами заробленого хліба. Не краща ситуація і в сусідньому с. Дащенках у р-ні діяльності Варвинської МТС. На- чальник політвідділу Шпак інформував начальника політсектора обласного земельного управління Кудрявцева про те, що колгосп перевиконав натуроплату МТС в кількості 201,66 центнера, при цьому становище в господарстві вельми скрутне – колгоспникам дісталося не більш 900 грам хліба на трудодень. Крім того, на лютий 1934 р. в селі було 15 господарств, позбавлених засобів для існування, колгосп допомогти був не в змозі, бо не вистачало зерна на посів. Ці люди при слабкому здоров’ї працювати не могли, допомо- ги від колгоспу нічим було давати. Начальник політвідділу просив повернути в колгосп перевиконану кількість зерна, але справа дуже затягувалася13. Цей документ наочно де- монструє, що на півдні Чернігівщини голод продовжувався і в 1934 р., оскільки 900 г хлі- ба на трудодень мовою цифр означало голодомор. Розподіл між колгоспниками натуральної та грошової частини колгоспного заробітку в зоні діяльності Варвинської МТС здійснювався лише на початку 1934 р. 11 колгоспів на січень 1934 р. розподілили натуральну частину, а грошову не вдалося, бо різні установи та підприємства заборгували колгоспам. Замісник начальника політвідділу Варвинської МТС Матусяк звітував, що по 6 колгоспам «зовсім нема чого розподіляти, у них припадає на трудодень менше 2 кілограм, крім того не діставало посівного матеріалу»14. Так, у Гні- денцях на трудодень припадало 889 г, не діставало посівматеріалу 121 ц, в Антонівці ці цифри складали 1,4 кг та 1404 ц, у Дащенках відповідно – 1,08 кг та 1102 ц, в Озерянах – 1,209 кг та 880 ц, в іншому колгоспі села – 1,074 кг та 179 ц, в Журавці – 1,048 кг та 753 ц. Політвідділ не знав, що робити з такими результатами господарювання і просив розпоряд- жень «зверху»15. Цю інформацію начальник політвідділу Варвинської МТС Шпак доповідав начальнику політуправління Наркомзему СРСР, начальнику політсектора Наркомзему УРСР та на- чальнику політсектора Чернігівського обласного земельного управління, пояснюючи проблеми великими втратами врожаю та поганою організацією господарювання. Наверх доповідалося про окремі випадки опухань у 5-ти колгоспах, де на трудодень припадало менше 2-х кг зерна й не було можливості засипати посівні та страхові фонди. Зокрема у Дащенках 10–15 сімей колгоспників «на межі голодування», політвідділ «своєчасно відре- агував» і видав їм аванс за рахунок зароблених трудоднів, не чекаючи остаточного розпо- ділу врожаю. У с. Антонівка одна колгоспниця самочинно виїхала з колгоспу й прислала лист на ім’я голови колгоспу такого змісту: «Я знайшла собі кращу роботу і не хочу голо- дувати у вашому колгоспі, прошу виключити мене з членів»16. На голод у 1934 р. скаржилася управа сільськогосподарської артілі ім. Постишева с. Брагінці. На травень 1934 р. артіль складалася зі 121 господарства, із яких 56 госпо- дарств зовсім не мали чого їсти, та були вже пухлих 6 сімей. Управа доповідала, що вони не ледарі й мали зароблені трудодні, наприклад: «1) Давиденко Терешко має трудоднів 56.42 стар. колгосп. 2) Шибченко Варка Влас. –//– 41.82 нов. колгосп. 3) Литовченко Ілько Паф. –//– 188.14 стар. колгосп. 4) Лутай Петро Корнійов. –//– 41.32 нов. колг. 5) Судорський Іван Кр. –//– 24.00 нов. колг.»17. Керівництво артілі просило у політвідділу Варвинської МТС харчової допомоги. На правах офіційних донощиків у селах працювали сількори місцевих газет. Так, сек- ретар редакції газети «Ударник» Калюжний та сількор цієї газети подали матеріал заміс- нику начальника з оперативної роботи політвідділу Варвинської МТС для розслідування. Там указувалося, що об’їждчики колгоспу ім. Косіора в с. Дащенки Бойко В.Ю., Бой- ко І.Ю., Бойко Т.О., Назарко Грицько забирають торбинки з колосками або нам’ятим зер- ном у дітей-крадіїв та не здають їх у комору, а забирають собі. Голова управи колгоспу Бойко Семен Юхимович спеціально не організував збирання колосків дітьми, щоб зали- 12 ДАЧО. Ф. П-795. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 26. 13 Там само. Спр. 7. Арк. 43. 14 Там само. Арк. 73. 15 Там само. Арк. 73. 16 Там само. Арк. 79. 17 Там само. Спр. 11. Арк. 86. Siverian chronicle. 2024. № 5 117 шити цей заробіток своїм братам-об’їждчикам. Донос також указував, що голова управи розставив своїх родичів – «братів, зятів, сватів і хороших кулаків» на вигідні посади біля молотарки, де вони крадуть зерно вже другий рік поспіль, печуть пшеничні коржі та ва- рять галушки, пиячать і їдять то все з колгоспним медом вночі у Приліпки П.Ф., колиш- нього розкуркуленого, якому голова колгоспу доручив годувати трактористів. За одну ніч перепекли цілий пуд борошна, а вранці управа дозволила роздати колгоспникам до моло- тарки на спільне харчування по 150 грам зерна. Вочевидь, автор дописів-доносів, обдуре- ний радянською пропагандою, щиро вірив, що в колгоспних бідах винуватий голова кол- госпу, халатний комірник Бойко П.П., у якого діти розкрали жито, родичі голови колгоспу Середа Іван, Сергій та Федор, що, перевозячи зерно, крадуть собі по кишеням та ін.18 Ці ж газетярі доносили й на комірника колгоспу «Червоний прапор» с. Озеряни Феди- ну Каленика Андрійовича за «розтранжирювання колгоспного хліба» та глузування над колгоспниками-ударниками, яким казав: «Пропадете як мухи в окропі, так і ви з голо- ду»19. У дійсності ж Сталін та його оточення упокорювали голодом українське село, поді- ливши його на протилежні табори, де одні колективізували, розкуркулювали, обкрадали, доносили на інших. Але документи газети «Ударник» також свідчили, що голод тривав і в 1934 р., бо діти, як і роком раніше, намагаються винести з колгоспних полів колоски. Сількор Кольченко писав до газети «Ударник» про те, що колгоспникам с. Гніденці неправильно обліковують трудодні. Колгоспники перевиконують норму, сподіваючись, що заробили 1,25 чи 1,5 трудодні, а отримують лише 0,62 і менше трудодня. А бували ви- падки, що за день роботи трудодні взагалі не записувалися. Так, Вовк Пилип та Бойко Опанас заволочили 8 га, але їм нічого не записали20. На 1934 р. селянство вже було психологічно зламане, байдуже та слухняне. Про це свідчить політичне донесення начальника політвідділу Варвинської МТС Шпака «Про хлібозакупки». 15 вересня 1934 р. вийшла постанова ЦК КП(б)У та РНК УРСР «Про хлі- бозакупки» про обов’язкову закупівлю хліба по Україні в розмірі 15 млн. пудів. Поперед- ньо для «роз’яснювальної роботи» в села виїхали працівники політвідділу, райпарткому, голова райвиконкому, уповноважений РНК. Шпак задоволено повідомляє, що в основно- му селяни «з великим ентузіазмом зустріли постанову партії і уряду про хлібозакупки і дали самий рішучий опір на загальних зборах всім куркульським і рвацьким тенденціям окремих елементів»21. Навіть колгоспи, звільнені від участі у хлібозакупках, самі виноси- ли рішення про продаж хліба державі (колгосп ім. Л. Журавської сільради). На загальних зборах колгоспів ім. Сталіна та «Червона Україна» Богданівської сільра- ди проти хлібозакупки виступила колгоспниця Кузьменко, мотивуючись тим, що «хліб продамо, а самі будемо голодувати». Але ударники тут же назвали її ледаркою, яка виро- била всього 40 трудоднів і ховалася від роботи та бригадира. У Макіївському колгоспі «Жовтнева зоря» були допущені «контрреволюційні виступи» (читаємо як спроби дати відсіч на продовження голоду). Колгоспник Козел сказав, що спершу треба забезпечити хлібом себе, а потім продавати державі. Навіть окремі активісти виступили проти хлібоза- купки, бо з ними провів роботу колишній парторг Бутенко та колишній голова сільради, засуджений за розбазарювання колгоспного майна. Але на наступний день сюди навідався Шпак, і всі засудили «політичну сліпоту і втрату класової пильності», вирішивши продати державі 300 ц хліба. Тільки один п’яний колгоспник спитав «а що буде, якщо не продати хліба державі?»22 У Монтянському колгоспі Варвинської сільради голова колгоспу Небрат провів робо- ту, після якої рішення про хлібозакупки прийнято не було. Після появи співробітника по- літвідділу збори вирішили продати державі 996 ц хліба, а Небрата виключили з комсомо- лу. Голова колгоспу «Нове життя» Петриченко, сподіваючись на свої сили, вирішив про- вести збори із цього питання без працівника політвідділу. Але селяни ухвалили продати державі не заплановані 190 ц, а лише 100 ц. Наступного дня прибув замісник начальника політвідділу з партмасової роботи, і колгосп прийняв потрібне для політвідділу рішення23. Отже, на прикладі питання про хлібозакупівлі можемо зрозуміти роль політвідділів МТС у добиванні українського села після страшних 1932–1933 рр. Упродовж років голодомору радянські органи влади за наказом сталінського керів- ництва намагалися вести пошук «петлюрівського елементу», тобто всіх, хто в роки виз- вольних змагань підтримував українську державність. Член робітничо-селянської інспек- ції В. Кравченко та члени колгоспу с. Брагінці В. Сударський та В. Гуренко написали до 18 ДАЧО. Ф. П-795. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 72. 19 Там само. Арк. 76. 20 Там само. Спр. 13. Арк. 145. 21 Там само. Спр. 7. Арк. 45. 22 Там само. Арк. 46. 23 Там само. Спр. 7. Арк. 45–46. Сіверянський літопис. 2024. № 5 118 робітничо-селянської інспекції при райвиконкомі доповідну записку на Десятника Проко- па Прокоповича, який у часи Першої світової війни був підпрапорщиком та отримав зван- ня георгіївського кавалера, а в роки революції встиг повоювати в петлюрівській, денікін- ській арміях та командиром більшовицького загону, де з-під варти випустив білого офіце- ра. Під час продрозкладки працював при Озерянському волвиконкомі, де «добре полатав собі штани, а недоліки замазав горілкою». Далі його звинувачують у тому, що, бувши го- ловою Брагінецької сільради в 1920 р., зв’язався з бандою Погибка, разом з якою прово- див пограбування та побої. Десятнику інкримінували замовлення вбивства голови коміте- ту незаможних селян Коротуна Наума на ґрунті ревнощів та самосудом убитого Чуха Яв- туха, за що Прокопа арештували, але він відкупився й залишився позбавленим виборчих прав за бандитизм. У часи суцільної колективізації в 1930 р. Прокоп Десятник організовував селян на ма- совий вихід з колгоспу, за що й було подано 60% заяв, за це прославився в прилуцькій га- зеті як зривник колективізації. Цього ж року він зв’язується з бандою Клітки, який «теро- ризував колгоспи» (читаємо як повставав проти колективізації). У 1931 р. був змушений вступити в колгосп, де пробув 5 днів, а потім самовільно забрав свою кобилу та воза і на рік утік на Кавказ. Повернувшись, потрапив членом управи колгоспу й завідуючим дитя- чими яслами, «де теж полатав штани, торгуючи нещасними грамами хліба та печива, що давалося для дітей, а вони його не бачили і вмирали з голоду». Далі в доповідній записці вказано, що за наказом Прокопа Десятника зерно перевозилося вночі, під час чого зникли три підводи жита. Автори документа вказують і на те, що корови колгоспників впрягали- ся та працювали в полі, тоді як Прокоп Десятник свою корову в ярмо не віддав і не вніс до колгоспу жодної копійки власного майна. Доповідна записка додавала штрихи про гру- бість та матюки керівника в поводженні з колгоспниками й просила робітничо-селянську інспекцію його звільнити, бо колгоспники мовчали через страх24. Справу розслідував замісник начальника політвідділу Варвинської МТС Матусяк. Він підтвердив усі факти, викладені в доповідній записці, і ще додав інформацію про те, що Прокоп Десятник служив також і в війську гетьмана П. Скоропадського в Полтаві. Як ба- чимо, страшні епохи створювали вкрай складних особистостей. Прокоп Десятник у роки національно-визвольних змагань встиг повоювати чи не за всі воюючі армії, хоча в біль- шовицький загін залучався як воєнний спеціаліст примусово. Він чинив опір колективіза- ції, але міг мімікрувати та пристосуватися до радянської влади, підшукуючи собі вигідні посади. Межа між катом і жертвою в роки голодомору була вкрай тоненькою: поки він за- лишав на голодну смерть дітей з ясел, політвідділ МТС уже збирав матеріали й на нього як проти «петлюрівського елементу», знімав з посади члена управи колгоспу. Улітку 1934 р. Варвинський райком КП(б)У та політвідділ МТС паралельно розсліду- вали т. зв. «Гнідинську справу», яку парторг колгоспу «Червона зірка» Чопок доніс само- му другому секретарю ЦК КП(б)У П. Постишеву. Ця справа була про зловживання, «роз- базарювання та розтягування колгоспного майна». Два комірника вже були засуджені ці- єю справою на 6 та 7 років таборів, завідуючий пасікою – на 1 рік, завідуючий птахофер- мою сховався від суду. Але з легкої руки парторга справа дійшла до вищого районного керівництва. Так, Олександру Євстратову, який працював на момент 1933 р. завідувачем земельним відділом Варвинського району, згадали два будинки та млин його батька, а та- кож висування «куркулів» (міцних господарів у селі) на керівні посади, коли в 1927 р. він був головою сільради. Своїх багатих родичів він просунув і в комітет незаможних селян (КНС). У сільраду та КНС прийняли Телуха Григорія, який пізніше організував «політ- банду» (опір колективізації), за що був розстріляний за рішенням ГПУ. Актив КНС про- тестував проти прийому «куркулів», але Євстратов мотивував тим, що «вони виправдову- ють себе в роботі». У с. Гнідинці було розкуркулено близько 70 господарств. Євстратов через своїх родичів і друзів Кушвіда Афанасія та колишнього петлюрівця Соляника Сви- рида забрали всі речі розкуркулених, які десь поділися. Будинок, майно та цінності дріб- ного поміщика Онищенка забрав собі Євстратов, а свій будинок продав бідняку. До роз- куркулення був призначений і тесть Євстратова піп Панченко. Але Євстратов затягнув цю справу, а через 5 днів у будинку вже нічого не залишилося, піп приховав усі свої цінності. Євстратов був винним у тому, що прилаштував на роботи та на навчання дітей священни- ка. А будь-яку опозицію виживав із села та виключав з партії. У період колективізації О. Євстратовим був організований «куркульський» союз об- робки земель з 13 господарств, куди бідняків не прийняли. Не зважаючи на все це, Євст- ратова Олександра забрали на керівні посади в район, перед цим він встиг поставити всіх своїх родичів на відповідальні та прибуткові роботи в колгоспі. 24 ДАЧО. Ф. П-795. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 39–42. Siverian chronicle. 2024. № 5 119 Євстратов Семен – дядько Євстратова Олександра – колишній секретар Робітничо-се- лянської комісії, син підрядника з будівництва храмів, мав 10 га землі, які здавав з поло- вини врожаю, колись служив у Червоній армії, звідки дезертирував. Перебуваючи на по- саді уповноваженого із засіву в с. Гнідинці, давав такі настанови: «…сійте як попало, тіль- ки від дороги гарно заволочіть, щоб начальство не бачило, коли буде проїжджати. Все рів- но хліб забере держава. Коні погані – чорт з ними, будуть ковбаси»25. У результаті кол- госп отримав проддопомоги 1000 пудів і ще потребував. Також у цю справу були втягнуті завідуючий організаційним відділом райпарткому Бі- ленко, колишній голова РСК Козаков, колишній голова сільради Кушвід. Усі вони були в курсі справ про зловживання, але не перешкоджали, а покривали, тодішньою лексикою – «замазували» справу26. Отже, за підготовленими матеріалами на них чекала «чистка пар- тії». Ця справа, яку вів політвідділ Варвинської МТС, наявно демонструє, що всі звинува- чення тих років починаються із соціального становища особи в дореволюційний період та її ставлення до встановлення радянської влади. Тобто радянська держава відверто мстила- ся селянам за непослух та опір у 1917–1921 рр. Також ці документи цікаві тим, що викри- вали методи розкуркулення селян. Варто зазначити, що заможніші селяни, намагаючись урятуватися від голодомору, пристосовувалися до вимог радянської влади, створювали СОЗи, проникали в місцеве керівництво, але рано чи пізно на них усе одно наклеювали ярлик «куркулів» і вони підпадали під репресії. Особливо ретельно радянська влада вишу- кувала серед селянства «петлюрівський елемент», тобто тих, хто в роки національно-виз- вольних змагань боролися за українську державність. Отже, опрацьовані джерела переконливо доводять, що Голодомор-геноцид тривав у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС і в 1933 р., продовжувався і в 1934 р. У внутрішній документації радянська влада визнавала наявність сімей без засобів для існу- вання та факти пухлості та смерті на ґрунті голоду. Населення було доведено до такого відчаю, що траплялися факти людоїдства та вбивства дітей. У самих бідних колгоспах на трудодень припадало менше 2 кг зерна, а нерідко і менше одного. Мовою цифр це означа- ло голодування майже всіх колгоспників, крім керівництва, оскільки заробити трудодень було вкрай важко для ослабленої людини. Крім того, трудодні «забували» записати або перераховували не на користь колгоспників. Документація політвідділів тих часів слухняно звинувачує в усіх бідах «куркулів», «підкуркульників», «опортуністів» (актив села, що співчував голодуючим селянам), ко- мірників чи об’їждчиків, які втратили пильність, місцевих керівників. Але радянська до- кументація сама промовисто свідчить проти кремлівського керівництва, яке свідомо пі- шло на знищення селян-українців. Адже воно було цілком обізнане із ситуацією на місцях і вимагало хлібоздачі так вимогливо, що в селах доходило до використання револьверів для вибивання хліба та створення «чорних штабів». Незважаючи на лютий голод в селах Варвинщини, колгоспи перевиконували окремі показники та мали в боржниках безліч ра- дянських установ. References Demchenko, T., Horokh, M. (2017). Kolektyvizatsiia ta Holodomor 1932–1933 rr. na Chernihivshchy- ni: zabuttiu i proshchenniu ne pidliahaie [Collectivisation and the Holodomor of 1932–1933 in Chernihiv- schyna: canʼt be forget or forgive]. Chernihiv, Ukraine. Etkina, I. (2023). Politviddily MTS – Kremlivska okupatsiina administratsiia 1933–1934 rr. na pivdni Chernihivshchyny [Political departments of MTS – the Kremlin occupation administration of 1933–1934 in the South of Chernihivschyna]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, P. 25–33. Khomenko, V. (Ed.) (2008). Natsionalna knyha pamiati zhertv Holodomoru 1932–1933 rr. v Ukraini. Chernihivska obl. [National book of memory of the Holodomor victims of 1932–1933 in Ukraine. Cherni- hiv region]. Chernihiv, Ukraine. Еткіна Ірина Ігорівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої істо- рії та міжнародних відносин Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна). Etkina Iryna – candidate of historical sciences, docent of the department of world history and international relations, T. Shevchenko National university «Chernihiv collegium» (53 Het- man Polubotko St., Chernihiv, 14013, Ukraine). E-mail: etkina@ukr.net 25 ДАЧО. Ф. П-795. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 35. 26 Там само. Спр. 9. Арк. 31–35. Сіверянський літопис. 2024. № 5 120 HOLODOMOR AND REPRESSION IN THE AREA OF ACTIVITY OF VARVYN POLITICAL DEPARTMENT OF MTS The purpose of the article is to consider the tragedy of the Holodomor-genocide and the repression of the Ukrainian people in 1932–1934 based on materials of the Varvyn political department of MTS. For this study, the methodological approach of «local history» was used, as well as the general scien- tific method of induction. This methodology allows drawing conclusions on the basis of a large number of archival sources both about the phenomenon of the Holodomor and related repressions in general, as well as determining regional features. The scientific novelty of the intelligence lies in the fact that the problem of the political departments of MTS on materials of Chernihivschyna has not been investigated. It also did not find a systematic study on the territory of Ukraine, despite the great attention paid to the subject of the Holodomor as a whole. The processed materials made it possible to come to the following conclusions. It has been proven that the materials of the political departments of MTS are an important historical source on the subject of the Holodomor-genocide, which involved both the documents of the political department of MTS and local So- viet institutions that were in its area of activity. The Holodomor-genocide continued in the area of activity of the Varvyn political department of MTS in 1933, and continued in 1934, where the Soviet authorities acknowledged in their internal documentation the presence of families without means of subsistence and the facts of swelling and death due to starvation. It was in this area that the facts of cannibalism and the creation of the so-called «black headquarters», that is, «physical methods of influence» in order to knock out bread supplies. Reasons for the repression of local leaders at the specified time are analyzed. Conclusi- ons were made about the revenge of the Stalinist leadership on the Ukrainian peasantry for the resistance they offered to the Soviet government in 1917–1921. Key words: famine, Varvyn political department of MTS, repression, peasantry, «kurkuls». Дата подання: 29 червня 2024 р. Дата затвердження до друку: 19 вересня 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Еткіна, І. Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського підвідділу МТС. Сіверянський літопис. 2024. № 5. С. 114–120. DOI: 10.58407/litopis.240514. Цитування за стандартом APA Etkina, І. (2024). Holodomor ta represii u raioni diialnosti Varvynskoho pidviddilu MTS [Holodomor and repression in the area of activity of Varvyn political department of MTS]. Siverianskyi litopys – Siveri- an chronicle, 5, P. 114–120. DOI: 10.58407/litopis.240514.

Голодомор та репресії у районі діяльності Варвинського політвідділу МТС

Institution

Similar Items