Постать Василя Порайка у свідченнях Миколи Межуєва (за матеріалами слідчої справи)

• Datum: 2024
• 1. Verfasser: Бойда, А.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
• Schriftenreihe: Сiверянський літопис
• Schlagworte: Розвідки
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199963
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Постать Василя Порайка у свідченнях Миколи Межуєва (за матеріалами слідчої справи) / А. Бойда // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 121-134. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Метою статті є спроба реконструкції біографії маловідомого в історіографії наркома комунального господарства УСРР (1935–1936) М.Д. Межуєва та постаті В.І. Порайка за матеріалами кримінальної справи, заведеної НКВС на Межуєва влітку 1937 р. Наукова новизна. Уперше проведено реконструкцію історичного портрета Миколи Дмитровича Межуєва (1899–1937), маловідомого в історіографії більшовицького партійного та профспілкового діяча радянської України. Основні акценти зроблені на його діяльності як керівника партійних, профспілкових і комунальних організацій УРСР. У науковий обіг введені раніше невідомі документи, що стосуються М.Д. Межуєва, а також В.І. Порайка та найближчого оточення цього партійного і державного діяча із його київського періоду діяльності (1934–1937). Методи дослідження. Використання методів джерелознавчого аналізу сприяло систематизації первинної інформації (кримінальні справи на В.І. Порайка, М.Д. Межуєва, інші архівні документи), а використання історико-системного методу дозволило дослідити основні моменти з біографії наркома комунального господарства УСРР М.Д. Межуєва (1899–1937) та його свідчення про його керівника – В.І. Порайка, узагальнення отриманих відомостей. Висновки. Під час пошукової роботи вдалося встановити, що Микола Дмитрович Межуєв (6.12.1899–24.10.1937) був ключовим «свідком» у справі щодо обвинувачення В.І. Порайка. Зважаючи на директиви з Кремля, жорсткі методи та стислі строки слідства, а також відсутність самої можливості для оскарження рішення суду та його негайне виконання, «покази» свідка (підозрюваного чи обвинуваченого) були потрібні лише для отримання формальних підстав для наступних арештів й обвинувачень інших українських державних та партійних діячів, так званих українізаторів, серед яких був і В.І. Порайко, в антирадянській націоналістичній діяльності.