Ще раз про «Славутич»
Дуже цікаву і потрібну справу започаткував журнал в розділі «Славутицький оберіг», публікуючи матеріали з історії походження топонімів нашого Сіверянського краю. У статті «Що означає слово «славутич» Володимир Задко подає першу спробу пояснення кількох топонімів, зокрема слова «славутич». Цей то...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1996 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199981 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ще раз про «Славутич» / С. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 21-22. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199981 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Воїнов, С. 2024-11-09T17:21:17Z 2024-11-09T17:21:17Z 1996 Ще раз про «Славутич» / С. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 21-22. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199981 Дуже цікаву і потрібну справу започаткував журнал в розділі «Славутицький оберіг», публікуючи матеріали з історії походження топонімів нашого Сіверянського краю. У статті «Що означає слово «славутич» Володимир Задко подає першу спробу пояснення кількох топонімів, зокрема слова «славутич». Цей топонім, дійсно, дуже поширений в Україні і має давньоруське походження. Але наші уявлення про це слово будуть неповними і дещо помилковими, якщо обмежитись лише тим значенням, яке зафіксоване в словнику В. Даля — «славута» в ньому пояснюється як «гарна, мальовнича місцевість». В Україні слово «Славутич, словута» найчастіше вживалось в значенні «славний, славетний». Саме таке пояснення і заслуговує найбільша, наймогутніша річка України, в яку щиро закоханий кожен, хто живе на її берегах. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Славутицький оберіг Ще раз про «Славутич» Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ще раз про «Славутич» |
| spellingShingle |
Ще раз про «Славутич» Воїнов, С. Славутицький оберіг |
| title_short |
Ще раз про «Славутич» |
| title_full |
Ще раз про «Славутич» |
| title_fullStr |
Ще раз про «Славутич» |
| title_full_unstemmed |
Ще раз про «Славутич» |
| title_sort |
ще раз про «славутич» |
| author |
Воїнов, С. |
| author_facet |
Воїнов, С. |
| topic |
Славутицький оберіг |
| topic_facet |
Славутицький оберіг |
| publishDate |
1996 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Дуже цікаву і потрібну справу започаткував журнал в розділі
«Славутицький оберіг», публікуючи матеріали з історії походження
топонімів нашого Сіверянського краю. У статті «Що означає слово
«славутич» Володимир Задко подає першу спробу пояснення кількох
топонімів, зокрема слова «славутич». Цей топонім, дійсно, дуже поширений
в Україні і має давньоруське походження. Але наші уявлення
про це слово будуть неповними і дещо помилковими, якщо обмежитись
лише тим значенням, яке зафіксоване в словнику В. Даля — «славута» в ньому пояснюється як «гарна, мальовнича місцевість». В Україні слово «Славутич, словута» найчастіше
вживалось в значенні «славний, славетний». Саме таке пояснення і заслуговує
найбільша, наймогутніша річка України, в яку щиро закоханий
кожен, хто живе на її берегах.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199981 |
| fulltext |
СЛАВУТИЦЬКИЙ ОБЕРІГ
Святослав Воїнов
ЩЕ РАЗ ПРО «СЛАВУТИЧ»
Дуже цікаву і потрібну справу започаткував журнал в розділі
«Славутицький оберіг», публікуючи матеріали з історії походження
топонімів нашого Сіверянського краю. У статті «Що означає слово
«славутич» Володимир Задко подає першу спробу пояснення кількох
топонімів, зокрема слова «славутич». Цей топонім, дійсно, дуже поши
рений в Україні і має давньоруське походження. Але наші уявлення
про це слово будуть неповними і дещо помилковими, якщо обмежитись
лише тим значенням, яке зафіксоване в словнику В. Даля — «славу
та» в ньому пояснюється як «гарна, мальовнича місцевість».
Важливо нагадати, що вперше «славутич» згадується в геніальній
літературній пам’ятці Київської Русі «Слові о полку Ігоревім»:
«Ярославна рано плачет Путивлю городу на забороле, аркучи: «О
Днепре Словутицю! Ты пробил еси каменныя горы сквозе землю По
ловецкую».
Серед літературних пам’яток, окрім «Слова», цей термін зустріча
ється лише в пам'ятці XVII ст. — «Повісті про Сухана».1
У словнику І. Срезнєвського слово «славутич» пояснюється як
«славний, славетний». Саме в цьому значенні знайдено в «Повісті вре-
менних літ» слово «словутьний». В його основі широковживане з най
давніших часів дієслово «слуті, слову», одне з значень якого «бути ві
домим, славним, уславленим, славетним».2 Саме так, а не в значенні
«гарна, мальовнича місцевість» згадується Дніпро як в «Слові», так і
в українському фольклорі:
«На Лиман-ріку іспадали,
К Дніпру-Славуті низенько укланяли».
Або в іншій пісні:
«Ой, джуро Яремо,
Та добре ж ти дбай,
Та на коня сідай,
Ой, та їдь ти понад лугом та Базавлугом,
та понад Дніпром-Славутою».
Тобто, ще у XVII ст. слово «славута, славутич» досить широко вжи
валось саме в Україні. Під 1601 р. згадується навіть прізвище Славу
тич Каспар Матвійович.
Про це ж свідчить і словник Б. Д. Грінченка, в якому зафіксовано
вживання в українській мові навіть на початку XX ст. слова «славут-
ний» в значенні «славетний».
Не випадково, що з усіх письменників XIX ст. найчастіше викори
стовував в своїх творах це слово Пантелеймон Куліш («Бажав єси,
Тарасе, щоб тебе поховали над Дніпром-Славутою»: «Суджено за мо
ре славутою-Дніпром та за Дунай плисти»; «Дшпру-Словутиці низе
сенько вклоняють», тощо).3
Таким чином, в Україні слово «Славутич, словута» найчастіше
вживалось в значенні «славний, славетний». Саме таке пояснення і за
слуговує найбільша, наймогутніша річка України, в яку щиро закоха
ний кожен, хто живе на її берегах.
Джерела та література
1. Словарь-справочник «Слова о полку Игореве». — JI., 1967. — Вип. 2. — С. 31.
2. Там само. — Вип. 6. — С. 238.
3. Гринченко Б. Д. Словарь украинского языка. — К., 1909. — Т. 4. — С. 149.
|
| citation_txt |
Ще раз про «Славутич» / С. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 21-22. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT voínovs ŝerazproslavutič |
| first_indexed |
2025-11-27T07:52:25Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:52:25Z |
| _version_ |
1850804277453258752 |