Як би не склалося
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 1996 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199983 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Як би не склалося / М. Ткаченко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 29-30. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199983 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ткаченко, М. 2024-11-09T17:21:32Z 2024-11-09T17:21:32Z 1996 Як би не склалося / М. Ткаченко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 29-30. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199983 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Славутицький оберіг Як би не склалося Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Як би не склалося |
| spellingShingle |
Як би не склалося Ткаченко, М. Славутицький оберіг |
| title_short |
Як би не склалося |
| title_full |
Як би не склалося |
| title_fullStr |
Як би не склалося |
| title_full_unstemmed |
Як би не склалося |
| title_sort |
як би не склалося |
| author |
Ткаченко, М. |
| author_facet |
Ткаченко, М. |
| topic |
Славутицький оберіг |
| topic_facet |
Славутицький оберіг |
| publishDate |
1996 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199983 |
| citation_txt |
Як би не склалося / М. Ткаченко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 29-30. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tkačenkom âkbinesklalosâ |
| first_indexed |
2025-11-25T21:10:22Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:10:22Z |
| _version_ |
1850551890237980672 |
| fulltext |
Михайло Ткаченко
ЯК БИ НЕ СКЛАЛОСЯ.. .
Не раз доводилося мені їздити по Чернігівщині. Але поїздки по
межиріччю Десни і Дніпра завжди найцікавіші. Бо тут, де не ступиш
— історія. Нерідко про це говорять навіть назви населених пунктів,
не кажучи вже про те, що в них самих та довкола.
Велика Вісь і Звеничів, Великий Зліїв і Малий Листвен, Добрян-
ка і Горностаївка, Радуль і Любеч, Високінь і Сиберіж, Нові і Старі
Яриловичі — це, так би мовити, одна група. А друга — Кувечичі і
Довжик, Жукотки і Шибиринівка, Ковпита. і Жевідь, Кархівка і Лев-
ковичі. Це ж тільки найголовніші села. А скільки менших сіл, хуторів!
І кожне з них — дзеркальце життя нашої країни, неповторні долі люд
ські...
Біля Великої Вісі і досі знаходимо могили епохи бронзи, поблизу
Звеничева — поселення епохи бронзи та перших віків нашої ери, горо
дище, поселення і курганний могильник періоду Київської Русі. Тут
же відшукано клад арабських диргемів.
Неподалік Великого Злієва — поселення епохи раннього заліза
(VIII—III в. в. до н. е.). А поблизу Пилипчі в урочищі Вали розташо
ване ціле городище періоду раннього заліза. Під Даничами виявлено
два давньоруських поселення і курганний могильник.
На території Олешні і Олександрівки є сліди 2 поселень епохи не
оліту.
Така ж картина і в районі Дніпровського, Пакуля, Жукоток, Ле-
вкович. В околицях села Льгова поряд з численними ранньослов'янсь-
кими та сіверянськими поселеннями знайдено клад коштовних прикрас
часів Київської Русі. Існує припущення, що саме тут містилося згада
не в літописі під 1152 р. Ольгове Поле.
Кожен шмат цієї землі дихає минувшиною, несе розповіді про на
ших далеких і близьких пращурів. Це — заповідний край, до якого і
ставлення має бути особливим.
Тому як тільки пішли розмови про нове місто енергетиків Чорно
бильської АЕС, і я, в міру компетенції, включився в цю роботу.
Будучи помічником першого секретаря обкому Компартії України
Л. І. Палажченка, я мав досить широку інформацію з багатьох питань
і добре знаю, як захопився Леонід Іванович ідеєю нового міста — су
путника Чернігова. Були різні варіанти щодо його розміщення. Йшло
ся про закладення міста десь у Масанах, на Подусівці, Забарівці. На
віть на Лісковиці. Всебічно обговорювався левковицький варіант. На-
икидали оком і на інші місця.
За цією позицією стояли досить аргументовані плюси. У Черніго
ві порівняно потужна будівельна база, кваліфіковані кадри, є під’їз
ні дороги. Без особливих ускладнень вирішувалася б проблема праце
влаштування жіноцтва майбутнього міста. Розширилися б сфери тор
говельного і культурного обслуговування, навчання і виховання дітей
тощо.
Звичайно, клопіт Чернігівщина б узяла на свої плечі немалий. Але
ж і так без нього не обійтися. От тільки що спробували б за такої ока
зії розв’язати чимало і суто «чернігівських» вузьких місць.
Ось, мабуть, цей нюанс і не сподобався декому. Звикли ж більше
брати, ніж давати!
Отож і вирішили відмовитися від екологічно чистішої зони, аби
тільки не поділитися з чернігівцями.
На словах високопоставлені чиновники обома руками були за «че
рнігівський» варіант, а на ділі, як тепер модно говорити, маємо те, що
маємо.
Керівництво передало Славутич у підпорядкування адміністрації
Київської області, хоч забезпечення продуктами першої необхідності
(картоплею, овочами, молоком, м'ясопродуктами тощо) здійснювалося
нашою областю, причому без жодних лімітів. Мовляв, працюйте, хло
пці, а там видно буде! Ми рубали наш ліс, ми споруджували нові шля
хи, ми були серед перших і активних будівельників, лягали в траншеї
наш бетон і цемент, у будинки — цегла, дерево. Надто на початку бу
дівництва.
Правда, згодом основні турботи перебрала на себе «країна». Але
й тоді Чернігівщина не пасла задніх, дбала про майбутнє нового міста.
І досі там працює багато випускників вузів, технікумів, профтехучи
лищ, шкіл області. На славутицьких сценах, у школах виступають че
рнігівські митці, літератори.
Ми вважаємо Славутич «своїм». І в цьому немає нічого поганого.
Адже нове місто енергетиків органічно вплелося в унікальне намисто
поліських сіл та хуторів, де живе минуле, де кується сьогодення, де
мріється про майбутнє.
Як би не склалося, Славутич нам зрідні, Славутич — наша сим
патія і гордість.
|