Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур
Мезинська округа вже майже 100 років сяє яскравою цяткою на археологічній карті України — чудовою верхньопалеолітичною стоянкою. В останні 30 років, завдячуючи зусиллям колективу Мезинського археологічного музею, здійснено комплексне археологічне обстеження пам’яток Подесення довколо села. Виявлено...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 1996 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200027 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур / В. Куриленко, В. Отрощенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 27-32. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859808986289668096 |
|---|---|
| author | Куриленко, В. Отрощенко, В. |
| author_facet | Куриленко, В. Отрощенко, В. |
| citation_txt | Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур / В. Куриленко, В. Отрощенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 27-32. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Мезинська округа вже майже 100 років сяє яскравою цяткою на археологічній карті України — чудовою верхньопалеолітичною стоянкою. В останні 30 років, завдячуючи зусиллям колективу Мезинського археологічного музею, здійснено комплексне археологічне обстеження пам’яток Подесення довколо села. Виявлено увесь спектр і зріз археологічних культур краю, зібрано унікальні колекції кераміки, знарядь праці та культу, мистецьких витворів давньої людини. Видобуті матеріали дозволяють з відносною певністю моделювати культурні процеси, що мали місце у Мезинському мікрорайоні впродовж тисячоліть.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:18:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
Василь Куриленко, Віталій Отрощенко
МЕЗИН НА ДЕСНІ. ДИНАМІКА ЗМІНИ
АРХЕОЛОГІЧНИХ КУЛЬТУР
Загадкові ритми культурогенези — феномен появи, розквіту і не-
сподіваного зникнення племен, народів, держав, цивілізацій—віддавна
тривожать, навіть заворожують дослідників минулого і сучасності. За-
гальновідомі яскраві спроби розв’язання цієї проблеми у планетарному
масштабі здійснені А. Дж. Тойнбі1 та Л. М. Гумільовим.2 Проте вивчен-
ня динаміки глобальних етнокультурних зсувів неможливе без прове-
дення конкретних наукових розробок на рівні країни, регіону і навіть
мікрорайону.
Мезинська округа вже майже 100 років сяє яскравою цяткою на ар-
хеологічній карті України — чудовою верхньопалеолітичною стоянкою.
В останні 30 років, завдячуючи зусиллям колективу Мезинського ар-
хеологічного музею, здійснено комплексне археологічне обстеження па-
м’яток Подесення довколо села. Виявлено увесь спектр і зріз археоло-
гічних культур краю, зібрано унікальні колекції кераміки, знарядь пра-
ці та культу, мистецьких витворів давньої людини. Видобуті матеріали
дозволяють з відносною певністю моделювати культурні процеси, що
мали місце у Мезинському мікрорайоні впродовж тисячоліть.
В геологічних епохах (600—500 млн. років тому) вздовж русла ни-
нішньої Десни дихали кратери вулканів. Тоді ще не було не тільки Де-
сни, але й сучасних материків. Євразія з Африкою складали один пра-
материк — Пангею. Останній впродовж десятків мільйонів років мо-
дифікувався спочатку в суперконтиненти Гондвану, Лавразію, потім і
в сучасні континенти. Але й вони продовжують розходитися по тріщи-
нах Землі — Червоному та Мертвому морях, озеру Байкал, де за. 35
млн. років по нас прогнозується новий океан.3 А район Мезина ще десь
70 млн. років тому був дном моря.4 Від тих прадавніх часів у Вишень-
ках, на глибині 40 м., були знайдені речі, схожі на вулканічні «бомби»
— масивні порожнисті залізисті брили, що нагадують закам’янілу ла-
ву.
Надійніше вивчені закам’янілості мезозойської ери, віднайдені у
розтинах крейдяних урвищ, висотою до 80 м. Це шматки зламаного
підняттям Землі закам’янілого дна моря з відбитками різних доістори-
чних істот — крил велетенських комах, п’ятипалих «котячих лап»,
мушель, деревини. Найвідоміші з цих першопоселенців Наддесення —
«белемніти» або «русалкині пальці». Ці молюски жили на теплому ше-
льфі моря. По смерті вони, занурювалися на дно моря, де вкривалися
шаром крейди і в такому вигляді дійшли до наших днів. Наведені зна-
хідки унаочнюють разючість геологічних амплітуд регіону за схемою:
вулкани — море — суходіл. Проте все це лише прелюдія до появи у
краї людини.
Людина розумна (Гомо сапієнс) існує впродовж останнього геоло-
гічного періоду в історії Землі — антропогену близько 40000 років. За-
селення нею течії Десни біля Мезина відбулося десь 20 тис. років то-
му; коли й будувалися тепер всесвітньовідомі житла Мезинської піз-
иьопалеолітичної стоянки. Вона була відкрита в 1907 р. і досліджував-
лася впродовж 16 польових сезонів з перервами від 1908 до 1961 р.
Сіверянський літопис 27
Серед дослідників палеолітичного Мезина видатні українські вчені Хв.
Вовк та І. Шовкопляс. Умови життя палеолітичної людини були вель-
ми важкими. Щойно розтанув могутній панцир льодовика, і Мезинсь-
ка балка, поглиблена талими водами, вкрилася напівтундровою рослин-
ністю — місцем проживання та харчування мамонтів, песців, північних
оленів, зубрів. Ці тварини й забезпечували харчування людей того ча-
су. Практикувалося загінне полювання на великих тварин, чому спри-
яла наявність високих урвищ. У таких умовах полювання було спра-
вою колективною, за участю усіх членів громади. М’ясо забитих тварин
йшло на їжу, а з кісток споруджувалися каркаси жител, на зразок чу-
мів, вкритих шкірами тих же тварин.5
Важко повірити, але в таких складних умовах зародилося в укра-
їнських землях мистецтво — прикладне, образотворче, музичне.6 На ви-
робах з бивнів мамонта зафіксовані найдавніші зразки так званого ме-
андрового орнаменту, а один з авторів цього допису припускає навіть
існування в прадавніх жителів Мезина місячного календаря.7
Відступ льодовика на північ призвів до суттєвих змін клімату, лан-
дшафту, флори й фауни регіону. Зникли мамонти і селище прадавніх
мисливців було поховане восьмиметровим шаром лесу. Впродовж кіль-
кох тисячоліть сліди людини в краї відсутні взагалі.
Десь від IX т. л. до н. е. на деснянських дюнах фіксуються сліди пе-
ребування мисливців та збирачів доби мезоліту — середньокам’яного
віку. Відкриття мезолітичних стійбищ на Десні пов’язане з ім’ям Ми-
хайла Рудинського та його відкриттями біля с. Кудлаївки у 20-х роках
XX ст. У 30-ті роки тут же досліджував мезоліт український археолог
В. П. Левенок. Загалом ними відкрито понад десяток мезолітичних стій-
бищ з численними знахідками кременевих знарядь праці та сировини.
Драматично склалася доля дослідників мезоліту цього регіону. В. П.
Левенка затримали на місці розкопок представники місцевих «органів»
і так допитали, що археолог втратив око, а М. Рудинський як «ворог
народу» відбув тривале заслання у глибині Росії.
Набагато краще вивчені пам’ятки неолітичної доби. Особливої ва-
ги набуває відкриття шести пунктів з ранньонеолітичною керамікою
дніпро-донецької культури, яке дозволило певною мірою закрити лаку-
ну між мезолітичними та пізньонеолітичними комплексами. Тобто ста-
більна залюдненість Мезинського мікрорайону спостерігається від до-
би мезоліту. За доби неоліту (новокам’яного віку) починається виго-
товлення керамічного посуду, що суттєво збільшує кількість знахідок
на пам’ятниках цієї доби і дозволяє глибше проникнути у характер ку-
льтурних змін, переконливіше фіксувати їх динамічність.
Перший демографічний сплеск у Мезинській окрузі відмічений за
часів пізнього неоліту (IV—III т. л. до н. е.). Він пов’язується з посту-
повим переходом до відтворюючого господарства і поширенням куль-
тури ямково-гребінцевої кераміки. Завдячуючи активній розвідковій
практиці музею, виявлено 36—39 пунктів із знахідками згаданої кера-
міки. Порівняйте їх з шістьма лише стійбищами носіїв дніпро-донець-
кої культури і якісний характер змін стане наочним. Проявів нових
форм господарювання — землеробства і скотарства — ще мало. Але
вже знахідка відбитка зерна пшениці на посудині дніпро-донецької ку-
льтури з пункту Дубина біля с. Курилівки переконує нас у тому, що
процес розвитку відтворюючих форм виробництва харчової продукції
пішов.
Неолітичне населення облюбувало для життя дюнні «острови» у
заплаві Десни, не піднімаючись на зручні для проживання, але неза-
хищені тераси правого берега біля с. Ігнатівки. У розмаїтті орнамента-
льних мотивів неолітичної кераміки іще відлунює мислення мисливців.
28 Сіверянський літопис
Зокрема, окремі елементи візерунку нагадують сліди звіра на снігу. І
хоча висока естетика візерунків доби мисливців на мамонта у неоліті
втрачена, зате декоративне мистецтво пішло вшир, до кожної людини,
що неодмінно користувалася у побуті керамічним посудом.
Доба енеоліту, позначена видатними досягненнями трипільської
культури, оминула Мезинський регіон, і тут відбувся перехід від неолі-
ту безпосередньо у бронзовий вік наприкінці III т. л. до н. е. Нова до-
ба починається із знахідок середньодніпровської культури шнурової ке-
раміки, які виявлені у 14 пунктах. Отже, щільність заселення краю зни-
жується (див. діаграму), але остаточне утвердження землеробства і
скотарства створює незрівнянно кращі умови для росту людності. Потрі-
бен був лише певний час для нового демографічного пожвавлення.
Носії середньодніпровської культури виглядають прийшлими на
тлі неолітичної традиції попередньої епохи. Дійсно, поширення шнурової
кераміки на теренах Європи пов’язується багатьма дослідниками з роз-
селенням індоєвропейських племен, зокрема — прабалто-германо-сло-
в’ян. До речі, і саме слово «шнур» (снур) та дієслово «снувати» нале-
жить до числа найдавніших індоєвропейських. Можливо, що й назва
річки Снов — правої притоки Десни — утвердилася ще в бронзовому
віці. Середньодніпровці, як і їх попередники, продовжують використо-
вувати, переважно природні ресурси деснянської заплави для обробки
землі та випасу худоби. Поступово, у результаті активної діяльності
людини змінюється довколишній ландшафт: на шкоду залісненості. На
посуді середньодніпровської культури переважають відбитки багато-
жильного шнура, який засвідчує також і наявність ткацького виробни-
цтва. Таким чином, на початку II т. л. до н. е. мисливсько-рибальське
господарство остаточно трансформувалося у землеробсько-скотарське.
Можливо, що поряд із середньодніпровцями, на протилежному лі-
вому березі Десни (Воробйових островах) продовжували жити нащад-
ки неолітичного населення культури ямково-гребінцевої кераміки. На
це вказують і мотиви орнаменту доби бронзи на неолітичному загалом
посуді і навпаки.
Традиції неолітичних і середньодніпровських поселень розвинули і
змінили носії мар’янівської культури, що датується часом від XVIII ст.
до н. е. Мар’янівці освоїли для життя високі тераси правого берега
Десни та її заліснені притоки (Лоску, Студінку і ін.). Вони заселили
низькі береги боліт та гриви (Савин грудок, Висока грива, Миткова,
Хомина, Кирилина калюжі). Усього виявлено 30 пунктів з мар’янівсь-
кою керамікою, тобто їх удвічі більше, ніж середньодніпровських. По-
казово, що відбитків шнура на мар’янівському посуді нема: ймовірно
він більш пізній.
Культури, пов’язані з традиціями ямково-гребінцевої кераміки іден-
тифікуються фахівцями з фінно-угорським етнічним масивом населення.
Отже, індоєвропеїзація Мезинського мікрорайону відбулася не відра-
зу, маючи свої припливи і відпливи.
Розквіт краю у бронзовому віці пов’язаний з розвоєм сосницької
культури (XV—XII ст. до н. е.). Розвідками виявлено 33 пам’ятки цієї
культури — максимальна щільність заселення мікрорайону. Багато
пунктів репрезентовані вираженим культурним шаром і великою кіль-
кістю знахідок. Сосницька кераміка привертає увагу виразністю видо-
вжених форм, багатством орнаментики, семантичною насищеністю гра-
фічних композицій. В окремих візерунках можна виявити елементи зе-
млеробської ідеології: «розоране поле», «дощ», «колосся», «зернини»,
«огорожі» тощо. На дюні Дубина в с. Курилівці вдалося дослідити по-
Сіверянський літопис 29
ховання сосницької культури, яке супроводжувалося, зокрема, горщи-
ком. Його декоративне оздоблення складалося з заштрихованих три-
кутників, «бісеру». Підрахунок елементів орнаменту: (2+7 = 9) + (3+6 =
9) + (5+4=9) і ін. співпадають з ритмами фаз — місячним циклом зем-
леробського календаря. Можна допустити, що носії сосницької культу-
ри закладали в орнаментику кераміки певний комплекс магічних дій,
спрямованих на примноження врожаю зернових та поголів’я худоби і,
з рештою, людських спільнот. Втім, це окрема тема дослідження.
У XII—XI ст. до н. е. лінія розвитку сосницької культури несподі-
вано уривається, і в Мезинській окрузі спостерігається чергова зміна
культур, що співпала із значним зменшенням населення. Так, пунктів
із знахідками лебедівської культури, що змінила сосницьку, виявлено
лише вісім і репрезентовані вони незначною кількістю знахідок. В ор-
наментиці лебедівців простежуються лише окремі традиції сосницької
(зубчастий штамп, наколи). Загалом же спостерігається суттєве збід-
нення декору посудин. Аналогічні тенденції — зменшення населення,
спрощення декоративного оформлення кераміки—спостерігаються і в
інших регіонах України. Отже, це явища стадіального порядку, що ха-
рактерні для перехідного періоду від бронзового до раннього залізного
віку.
Носіїв сосницької та лебедівської культур дослідники пов’язують
з прабалтським етнічним масивом. Проте у ранньому залізному віці
тут знову оселяються племена фінно-угорського етносу, представлені пе-
ред’юхнівською групою пам’яток та юхнівською культурою. Простежено
збільшення кількості населених пунктів у перед’юхнівські часи, порівняно
з лебедівською культурою. Кераміка стає масивною, грубішою. З еле-
ментів орнаменту зберігся відбиток гребня. Зазначимо, що з перед’юх-
нівського шару в пункті Попова походять найдавніші в краї вироби із
заліза — невеликі цвяшки. Отже, залізний вік прийшов до Мезинської
округи не в V ст. до н. е. з юхнівськими племенами, а принаймні на
два століття раніше — у VII ст. до н. е. і пов’язується він з так звани-
ми перед’юхнівськими пам’ятками, які дехто відносив до сосницьких, а
О. М. Мельниковська (Москва) до «неясних «перед’юхнівських». Їх
знайдено 19.
Привертає увагу топографія цих пунктів. Половина із них займає
важкодоступні іззовні острови та миси. Дослідженнями на III Сверд-
ловськім городищі, що вважалося «юхнівським», встановлено, що пе-
реважає на ньому перед’юхнівська кераміка, яка поступово розвиваєть-
ся в юхнівську. Схоже, що і укріплення на цьому городищі побудова-
ні ще у перед’юхнівський час — раніше від V ст. до н. е. На цій кера-
міці відмічені окремі «знаки» — косий хрест, знак рівності та схожий
на літеру «У». Можливо, що це тамги — знаки власності («букви»: УХ).
Кількість пунктів юхнівської культури зменшилася до 14. Проте
тепер це вже не стійбища чи відкриті поселення, а укріплені валами
городища з прилеглими (одним-двома) селищами. Подальший розви-
ток юхнівської культури міг би започаткувати історію міст і сіл Чер-
нігівщини, але життя на городищах у III ст. до н. е. несподівано пере-
ривається, і впродовж наступних чотирьох віків (II ст. до н. е. — II ст.
н. е.) ніяких ознак життя в околицях Мезина виявити не вдалося. Не
вдалося знайти ні почепських, ні зарубинецьких пунктів.
Новий етап заселення краю пов’язується вже із слов’янським на-
селенням черняхівської (3 пункти) та київської (16 пунктів) культур.
Ці пам’ятки датуються III—V ст. Вони вже нагадують «Полянську
Русь», що також зазнала злету і падіння.8 В усякому разі колочинська
культура VI—VII ст. відмічена лише 3—4 пунктами, а волинцевська у
VIII ст. — лише одним (!). Це пункт Хуторище.
30 Сіверянський літопис
Від роменської культури літописних сіверян; які заснували сучас-
ні населені пункти Подесення, до нас дійшло 17—19 пам’яток (урочищ).
З них 10 біля Мезина, решта поруч — біля с. Радичева. У X ст. тут ви-
никає ціле місто з фортецею, яка охороняла багату на селища округу.
Було рясно заселене Правобережжя Десни — заплави і «островів»
слов’яни, як правило, сторонилися. «Острови» знову були заселені у X
ст. за часів Київської Русі.
Перехід від доби роменської, додержавної, до києво-руської був чи
не найболіснішим в історії краю. У самому Мезині, на подвір’ї школи,
ранній шар поселення з ліпною роменською керамікою лежить під зга-
рищем. Його перекриває більш пізній шар знахідок з роменською, але
вже кружальною керамікою державного періоду. Над останнім — шар
знахідок XVIII ст. Загалом же виявлено матеріал на 23 пунктах доби
Київської Русі, зокрема на мисах та «островах». Датується ця група
києво-руських пам’яток X ст. На окремих пунктах простежується без-
перервність життя від IX до XV ст. Проте, якщо пунктів X—XIІІ ст. в
околицях Мезина (без Радичева) відомо 31, то XIV—XV ст. від мон-
гольського періоду лише 4—5. Знелюднення краю почалося в кінці XI,
XII ст., але по монгольській навалі Батия стало дуже помітним. Про-
те лінія життя не переривається, готуючи черговий сплеск демографії,
пов’язаний з трансформацією Київської Русі в Україну. Лише в XVII
—XVIII ст. спостерігається бурхливе зростання населених пунктів (до
20). Кераміка XVIII ст. зустрічається практично повсюди.
Динаміку коливання кількості населення у Мезинському мікрора-
йоні ми відтворили у вигляді графіка, що наочно демонструє широку
амплітуду коливань від епохи до епохи і від культури до культури. За-
значимо, що падіння кривої на схемі не означає регрес, а просто зміну
культурно-демографічної ситуації. Визначимо лише, що демографічні
зрушення обов’язково співпадають з культурними змінами. Вочевидь,
що рішучі прогресивні зміни вимагали граничного напруження людсь-
ких ресурсів, що нерідко приводило до тимчасового знелюднення краю,
часткового чи навіть абсолютного, у археологічному вимірі. Якщо у ка-
м’яному віці переважали природні фактори розвитку, то, починаючи з
епох неоліту — бронзи, неухильно збільшується роль фактора антропо-
генного. Хоча значення природних процесів і їх вплив на людину за-
лишається вагомим і по сьогодні. Обидва фактори слід враховувати,
пояснюючи причини демографічних коливань.
Вже за новітніх часів швидке розширення с. Курилівки та інших
сіл було обірване другою світовою війною. Нове множення дворів і на-
селення Мезина, Курилівки в 1950—60 p.p. змінилося занепадом у
1970-ті, передвіщаючи «перебудову» та чергову зміну епох та культур.
Зібрані матеріали та проведені спостереження не можуть бути аб-
солютизовані, бо зроблені вони більше на археологічному матеріалі
для додержавних, в основному, епох. Нові дослідження можуть внести
певні корективи у наші підрахунки, але загальна тенденція, здається,
вловлена. Цікаво було б здійснити аналогічні спостереження в суміж-
них і більш віддалених мікрорайонах Чернігівщини та в інших обла-
стях України. Такі дослідження, без сумніву, внесуть певний динамізм
у вивчення давньої і не такої вже давньої історії.
До речі, вивчення матеріалів, знайдених нами вище Мезина — бі-
ля с. Кудлаївки, виявили те ж підвищення кривої неоліту, бронзи і па-
діння після них. В низинному районі Коропа (нижче Мезина) надійно
установлено злет кривої доби неоліту, бронзи, сосницької, дещо перед’-
юхнівської, X—XIII, XVII—XVIII ст. та колочинської культур. Адже
київська «любила високе правобережжя». Підйоми кривої супроводять
Сіверянський літопис 31
їх падіння. Отже, всі ці явища — не локального, а регіонального, при-
наймні, характеру.
Джерела та література.
1 Тойнбі А. Дж. Усвідомлення історії. — К., — 1995.
2 Гумилев Л. М. Этногенез и біосфера земли. — Ленинград. — 1990.
3 Друянов В. А. Загадочная біосфера земли. — М., — 1989. — С. 48, 108.
4 Кузьменко В. Е. Историческая геология и геология СССР. — М., — 1980. — С.
165, 163.
5 Шовкопляс И. Г. Мезинская стоянка. — К., — 1965. — С. 217, 266.
6 Бибиков С. Н. Мезин. Праздничный дом и костяной музыкальный комплекс
// Советская археология. — 1978. — № 3. — С. 29—46.
7 Куриленко В. Е. Об архитектонике орнаментов мезинских браслетов. // Теория
и методика исследований археологических памятников лесостепной зоны. — Липецк,
1992. — С. 61—63.
8 Археология Украинской ССР. — К., — 1986. — Т. 3. — С. 110.
32 Сіверянський літопис
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200027 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:18:27Z |
| publishDate | 1996 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Куриленко, В. Отрощенко, В. 2024-11-12T11:22:02Z 2024-11-12T11:22:02Z 1996 Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур / В. Куриленко, В. Отрощенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 27-32. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200027 Мезинська округа вже майже 100 років сяє яскравою цяткою на археологічній карті України — чудовою верхньопалеолітичною стоянкою. В останні 30 років, завдячуючи зусиллям колективу Мезинського археологічного музею, здійснено комплексне археологічне обстеження пам’яток Подесення довколо села. Виявлено увесь спектр і зріз археологічних культур краю, зібрано унікальні колекції кераміки, знарядь праці та культу, мистецьких витворів давньої людини. Видобуті матеріали дозволяють з відносною певністю моделювати культурні процеси, що мали місце у Мезинському мікрорайоні впродовж тисячоліть. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис У глиб віків Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур Article published earlier |
| spellingShingle | Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур Куриленко, В. Отрощенко, В. У глиб віків |
| title | Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур |
| title_full | Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур |
| title_fullStr | Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур |
| title_full_unstemmed | Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур |
| title_short | Мезин на Десні. Динаміка зміни археологічних культур |
| title_sort | мезин на десні. динаміка зміни археологічних культур |
| topic | У глиб віків |
| topic_facet | У глиб віків |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200027 |
| work_keys_str_mv | AT kurilenkov mezinnadesnídinamíkazmíniarheologíčnihkulʹtur AT otroŝenkov mezinnadesnídinamíkazmíniarheologíčnihkulʹtur |