Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 1996 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200038 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини / О. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 82-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200038 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тарасенко, О. 2024-11-12T11:26:35Z 2024-11-12T11:26:35Z 1996 Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини / О. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 82-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200038 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини |
| spellingShingle |
Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини Тарасенко, О. Розвідки |
| title_short |
Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини |
| title_full |
Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини |
| title_fullStr |
Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини |
| title_full_unstemmed |
Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини |
| title_sort |
філарет гумілевський як історик чернігівщини |
| author |
Тарасенко, О. |
| author_facet |
Тарасенко, О. |
| topic |
Розвідки |
| topic_facet |
Розвідки |
| publishDate |
1996 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200038 |
| citation_txt |
Філарет Гумілевський як історик Чернігівщини / О. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 82-86. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tarasenkoo fílaretgumílevsʹkiiâkístorikčernígívŝini |
| first_indexed |
2025-11-24T16:27:47Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:27:47Z |
| _version_ |
1850484236439519232 |
| fulltext |
Олександр Тарасенко
ФІЛАРЕТ ГУМІЛЕВСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК ЧЕРНІГІВЩИНИ
Історичне краєзнавство на Чернігівщині має багатовікову тради-
цію, причому аж до кінця XVIII ст. місцеву старовину студіювали го-
ловним чином представники духівництва, з-поміж яких було чимало ви-
сокоосвічених і талановитих учених, письменників, діячів культури.
Становлення церковно-історичного краєзнавства як наукової дисциплі-
ни на Чернігівщині в середині XIX ст. пов’язане з іменем Філарета Гу-
мілевського. Його науковий доробок складають понад 150 праць з бо-
гословсько-догматичної, агіографічної, церковно-історичної та краєзна-
вчої тематики. За життя Філарет користувався неабияким авторитетом
у наукових колах, був обраний членом багатьох історичних, географіч-
них та археографічних товариств. Але за радянських часів спадщина
Філарета Гумілевського, як і уся церковна історіографія, опинилися на
узбіччі наукового життя, хоча фахівці зазвичай користувалися істори-
ко-краєзнавчими студіями Філарета. Лише останнім часом дослідники
звернулися до цієї непересічної постаті нашого минулого.1
Народився майбутній архіпастир у родині священика села Лісне
Конобеєво Тамбовської губернії Григорія Конобеївського 23 жовтня
1805 р. Ім’я він одержав на честь святого Дмитрія Ростовського. Зго-
дом хлопчикові судилося змінити не тільки ймення, але й прізвище, про-
те він залишив у науці не менш яскравий слід, ніж уславлений владика,
який, до речі, був також тісно пов’язаний з Чернігівщиною. Початкову
освіту Дмитро Кенобеївський одержав у Вишенській пустині на Там-
бовщині, де його першим учителем був ієродиякон Никон.2 Згодом він пройшов
усі щабелі церковної освіти. Після закінчення Шацького по-
вітового духовного училища Дмитро у 1820 р. вступив до Тамбовської
семінарії. Відразу він оселився у родині священика жіночого Возне-
сенського монастиря Іоанна Рєпкіна (приятеля отця Григорія Конобе-
ївського), а на останньому курсі мешкав на квартирі ректора семінарії
архімандрита Іасона. Відтак, юнак міг користуватися бібліотекою рек-
тора і, за словами одного з біографів, «під пильним оком був позбавле-
ний шкідливого впливу міського життя».3 У семінарії майбутній пастир
за малий зріст і лагідну вдачу отримав нове прізвище — Гумілевський
(від лат. малий). Навчався Дмитро легко і старанно, отож закономірно
виникло питання — чи повертатися до своєї парафії і згодом посісти
батьківське місце, чи продовжувати навчання. На прохання ректора се-
мінарії отець Григорій, який спочатку був схильний забрати сина до-
дому, зрештою погодився на те, щоб відправити його здобувати подаль-
шу освіту. Батьківське напуття було назавжди закарбоване на портре-
ті сина, який був виконаний місцевим художником: «Сыне, храни мои
словеса» (Притчі Соломонові, Гл. 7, ст. 1). За таких обставин тамбов-
ський семінарист-випускник попрямував до Московської духовної
академії, де він навчався протягом 1826—1830 p.p.
В академії Дмитру довелося приймати важливе рішення, яке ви-
значило його подальший-життєвий шлях. Річ у тім, що кількох випуск-
ників академії за ініціативою члена державної ради М. Сперанського
у 1829 р. відправили до західноєвропейських університетів з метою здо-
буття належної підготовки для подальшої викладацької діяльності в
82 Сіверянський літопис
Росії.4 Така практика мусила продовжуватися і надалі. Мріяв про по-
дорож за кордон і академіст з Тамбовщини. Здавалося, цьому мало
сприяти прекрасне знання німецької мови та палке захоплення, наукою.
Але на останньому курсі він прийняв чернецтво і набув ім’я Філарет.
Таке рішення могло виникнути під впливом московського митрополита
Філарета Дроздова, який натоді уже знав про талановитого студента
академії і бажав бачити його у святительському вбранні. Академію
Філарет Гумілевський закінчив магістром і цілком «виправдав споді-
вання ректора семінарії, який послав його до академії».5 Випускника за-
лишили на посаді викладача кафедри Церковної історії. Згодом його
було переведено на кафедру богослів’я, потім призначено інспектором
(1833 р.) і, нарешті, ректором академії (1835 p.). Лекції Філарета Гу-
мілевського відзначалися новизною, використанням різноманітних дже-
рел, дотепністю, а часом і різкою критикою опонентів. Через десять ро-
ків викладацької та наукової діяльності в академії, у 1841 р. Філарета
Гумілевського було висвячено єпископом Ризьким. Його активна місі-
онерська діяльність у Прибалтиці спричинила перехід у православ’я
тисяч латишів та естонців.
У зв’язку з бурхливим розвитком історичної науки у XIX ст. з’яв-
ляються перші узагальнюючі праці з історії Російської Церкви. Вони
належали перу вчених архієреїв митрополита Платона Левшина, ми-
трополита Євгенія Болховітінова, архімандрита, згодом митрополита
Макарія Булгакова. У 40-х p.p. XIX ст. побачила світ і п’ятитомна «Ис-
тория Русской Церкви» Філарета Гумілевського. Наукова громадськість
схвально сприйняла цей твір. Праця Філарета охоплювала усі періоди
існування Російської Церкви, в тому числі новітній або Синодальний,
про який натоді ще не було жодної студії. Лаконізм «Истории» зумо-
вив її численні перевидання та використання як підручника у духовних
навчальних закладах. Ця праця поставила автора в ряд найвидатніших
істориків того часу.6
Наступний період життя та діяльності Філарета Гумілевського —
з 1848 р. і до самої смерті — був пов’язаний з Україною. Одинадцять
років він очолював Харківську єпархію. Перебуваючи на цій посаді, Фі-
ларет зібрав і опрацював багатий матеріал з історії Слобідської Укра-
їни. Результатом його досліджень стала багатотомна праця «Историко-
статистическое описание Харьковской епархии» (Москва — Харків,
1852—1859). Наукову роботу владика завжди поєднував з щирим вико-
нанням пастирських обов’язків. Одним із засобів утвердження у суспі-
льстві принципів християнської моралі, виховання населення у дусі пра-
вослав’я, Філарет вважав освітню справу. Його зусиллями відкриваєть-
ся низка церковно-парафіяльних шкіл, а також жіноче єпархіальне учи-
лище в Харкові.
У 1857 р. Філарет Гумілевський одержав чин архієпископа, і через
два роки був призначений на єпископську кафедру до Чернігова. Сім
років на Чернігівській кафедрі для досвідченого владики і маститого
вченого були найпліднішими. Ще під час подорожі з Харкова на Черні-
гівщину він уважно ознайомився зі станом єпархії, життям і побутом
місцевої людності.7 У вічі новому владиці впали хиби освітньої справи.
Протягом 60-х p.p. за розпорядженням архієпископа Філарета в єпар-
хії було відкрито сотні парафіяльних шкіл, а також Стародубське по-
вітове духовне (1861 р.) і Чернігівське єпархіальне жіноче (1866 р.)
училища. Не припиняв владика місіонерської діяльності, внаслідок чо-
го чимало старовірів перейшли у православ’я.8 Завдяки піклуванню Фі-
ларета було відновлено комплекси споруд Єлецького монастиря і Чер-
нігівської духовної семінарії, ремонтувалися церкви. Єдине, з чим мо-
жна порівняти пастирську активність архієпископа Філарета, то це ті-
Сіверянський літопис 83
льки з його надзвичайно плідною науковою діяльністю в цей останній
період життя.
Після прибуття у Чернігів Гумілевський ознайомився з місцевими архівами
і був вражений їхнім багатством. Чимало цінних історичних
документів зберігалося навіть у парафіяльних церквах. Призвичаєний
до систематичної наукової праці, Філарет інтенсивно опрацьовував ар-
хівні скарби. Він також налагодив постачання священиками у конси-
сторію інформації, яка стосувалася історії Чернігівщини. У липні
1861 р. за безпосередньою участю архієпископа Філарета було засова-
но часопис «Черниговские епархиальные известия», який складався з
двох частин. У першій — офіційній — друкувалися урядові та синодаль-
ні накази, розпорядження та інша офіційна документація. Неофіційна
частина — більша за обсягом і цікавіша за змістом — призначалася
для висвітлення минулого і сучасного життя краю. Основна частина іс-
торико-краєзнавчих нарисів і статей у часописі належала перу самого
Філарета Гумілевського.9 Того ж таки 1861 року виходять з друку окре-
мими виданнями студії Філарета «Общий обзор Черниговской епархии»
та «Черниговские кафедральные монастыри» з додатком деяких неопу-
блікованих творів Дмитрія Ростовського та планом стародавнього Чер-
нігова. Особливу увагу Філарет звернув на історію монастирів, адже во-
ни здавна слугували важливими осередками господарського та духов-
ного життя, освіти і культури. З властивою Філарету працездатністю
він укладає і публікує з номера в номер історичні нариси про Новгород-
Сіверський, Глухівський, Домницький, Козелецький, Крупицький, Рих-
лівський та інші монастирі. Для упорядкування своїх нарисів владика
користувався друкованими джерелами, залучав багатий архівний мате-
ріал, стародруки та рукописи. Наприклад, Філарет згадує шість сино-
диків, які містили відомості про чернігівську князівську династію, у то-
му числі втрачений Новгород-Сіверський, що, за його словами, мав цін-
ність не меншу, ніж відомий Любецький.10 Зрештою, накопиченого ма-
теріалу вистачало для того, щоб укласти історичні нариси про церков-
ні старожитності усієї Чернігівщини. Невдовзі з’являються описи Чер-
нігова, Остра, Ніжина, Стародуба, Мглина, Глухова, Новозибкова з
повітами. Крім того, після смерті владики були надруковані описи Бор-
знянського, Кролевецького (1868 p.), Новгород-Сіверського, Сосницько-
го, Городнянського, Козелецького, Суразького, Конотопського (1872 р.)
повітів. І хоча в цих описах основну увагу автор приділяв церковній
історії, часто-густо ігноруючи події світського життя, вони становлять
значний історико-краєзнавчий інтерес. Зрештою можна сказати, що
вдруге, після опису О. Ф. Шафонського, було створено більш-менш за-
гальну картину історичного минулого Чернігівщини. Але, на жаль, на-
гла смерть 9 серпня 1866 р. від холери у Конотопі обірвала наукові по-
шуки преосвященного історика. Через сім років історико-краєзнавчі на-
риси Філарета Гумілевського, що були розкидані по сторінках часопису
«Черниговские епархиальные известия», було зібрано докупи під наз-
вою «Историко-статистическое описание Черниговской епархии» (Кн. 1
—7, Чернигов, 1873—1874). Це видання було упорядковане тогочасним
чернігівським єпископом Нафанаїлом. Надруковано «Описание» на по-
ганому папері з багатьма помилками і скороченнями, причому до ньо-
го потрапили студії інших авторів без зазначення їхніх прізвищ. На-
приклад, у другому томі вміщено статтю М. Докучаєва «Первые годы
существования Черниговской семинарии», яка була надрукована рані-
ше в «Черниговских епархиальных известиях» (1870—1871), і статтю
Л. Білоусовича «Построение новых зданий для семинарии», яку упоряд-
ники «Описания» запозичили з «Известий» за 1866 р. У третьому томі
84 Сіверянський літопис
вміщено студію того ж таки Л. Білоусовича «Описание Нежинского
Благовещенского второклассного монастыря, называемый Назарет Пре-
святой Богородицы», яку він раніше надрукував у «Черниговских епар-
хиальных известиях» (1867—1868). Це тим більше дивно, що Філарет
мав власний нарис про цей монастир з додатком не опублікованих рані-
ше творів С. Яворського. Наприкінці цього ж тому вміщено статут Рих-
лівського монастиря, якого ми теж не знайдемо у Філарета. Але, в свою
чергу, у семитомнику немає творів Д. Ростовського, С. Яворського і
плану стародавнього Чернігова, а також описів чернігівських кафедра-
льних монастирів, опрацьованих Філаретом Гумілевським. На хиби ви-
дання 1873 р. ще в минулому столітті звернув увагу Г. Милорадович і
наголосив на необхідності здійснити видання автентичного Філаретово-
го «Описания»,11 але і досі цей задум не був реалізований.
Ще гірше склалася доля Філаретового архіву. Його бібліотека, як
відомо, потрапила до Чернігівської духовної семінарії, але документи
опинилися, очевидно, у протоієрея А. Страдомського, який допомагав
Філарету в роботі, а потім у його нащадків, які продали старі папери
якомусь єврею-перекупнику. Коли на початку XX ст. було вирішено за-
снувати в Чернігові Єпархіальне сховище старожитностей, згадали і
про спадщину Філарета Гумілевського. За пошуки втраченого архіву
взявся краєзнавець і священик К. Карпинський. Він розшукав того
єврея-перекупника, який підтвердив, що колись дійсно за безцінь при-
дбав 27 пудів книжок і паперів й перепродав їх торговцям на обгорт-
ки.12 Згадав він також, що до нього приїздив з Києва якийсь професор
і шукав рукопис Філарета, за який давав 300 крб. Але вже було пізно
— рукопис використали за іншим призначенням. Подальші пошуки при-
вели К. Карпинського до онука А. Страдомського, який люб’язно пере-
дав йому рештки паперів з архіву Філарета Гумілевського. Список зна-
йдених документів частково було опубліковано.13
Влітку 1907 р. іншому дослідникові життя та діяльності Філарета
Гумілевського відомому краєзнавцю П. Добровольському пощастило
знайти у родинному архіві П. Дорошенка цікавий документ, що засвід-
чує задум архієпископа заснувати у Чернігові історичне товариство.14
У ньому він стисло викладає мету і завдання майбутньої організації.
Що спонукало владику затівати таку складну справу? Відповідь у ру-
кописі — бажання зібрати і зберегти для нащадків старожитності, які,
за словами Філарета, з кожним роком гинули без належного догляду.15
Коли був написаний цей документ — невідомо: рукопис не датований.
Вірогідно, Гумілевський склав його у рік смерті і послав до с. Сварко-
ва відомому громадському діячеві й історику О. Марковичу, «котрий
хоч і підписав цей документ, але після раптової смерті архієпископа не
дав цій справі належного продовження».16 На жаль, цей проект став ос-
таннім словом преосвященного історика на ниві розробки місцевої ста-
ровини.
Філарета Гумілевського було поховано під олтарем Троїцького со-
бору. У 1884 р. коштом відомого історика і краєзнавця Г. Милорадови-
ча на стіні храму було встановлено бронзову меморіальну дошку, яка
згодом зникла за нез’ясованих обставин.17 Нещодавно архієрейський со-
бор у Москві канонізував знаменитого митрополита Філарета Дроздо-
ва. Може, доцільно і нашій громадськості порушити питання про хоча
б місцеве вшанування пам’яті уславленого Чернігівського архієпископа,
а науковцям і видавцям замислитись над проблемою перевидання його
творів?
Сіверянський літопис 85
Джерела та література:
1 Коваленко О. Б. Основні етапи розвитку церковно-історичного краєзнавства на
Чернігівщині // 1000 років Чернігівській єпархії: Тези доповідей церковно-історичної
конференції. — Чернігів, 1992. — С. 116—119; його ж. Архієпископ Філарет (Гумі-
левський) і розвиток історичного краєзнавства на Україні // Релігійна традиція в ду-
ховному відродженні України: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. —
Полтава, 1992. — С. 117—118.
2 Лисовский И. Филарет, архиепископ Черниговский // Черниговские епархиальные
известия. — 1892. — №№ 7; 8. — Часть неофициальная.
3 Черниговские епархиальные известия. — 1891. — № 16. — Часть неофициальная.
— С. 486.
4 Черниговские епархиальные известия. — 1891. — № 17. — Часть неофициаль-
ная. — С. 510.
5 Черниговские епархиальные известия. — 1891. — № 17. — Часть неофициаль-
ная. — С. 509.
6 Карташев А В. Очерк по истории Русской Церкви. — М., 1993. — Т. 1. — C.
23.
7 Туткевич В. Первые дни пребывания архиепископа Филарета в Черниговской
Епархии // Черниговские Губернские Ведомости. — 1859. — № 50. — Часть нефи-
циальная.
8 Пестряков В. Высокопреосвященный Филарет (Гумилевский), архиепископ| Чер-
ниговский // Черниговские епархиальные известия. — 1901. — № 14. — Часть нефи-
циальная. — С. 491—492.
9 Там само. — 1901. — № 16. — Часть неофициальная. — С, 567.
10 Дроздов В. Учреждение Черниговского епархиального Древлехранилища //
Сборник Черниговского епархиального Древлехранилища. — Чернигов, 1908. — Вып.
1. — С. 1—9 (окр. пагінації).
II Киевская старина. — 1883. — № 3. — С. 657—658.
12 Дроздов В. Вказ. праця. — С. 1—9 (окр. пагінації).
13 Черниговские епархиальные известия. — 1908. — №№ 13 ; 14; 15. — Часть не-
официальная.
14. Добровольский П. М. К биографии Филарета (Гумилевского), архиепископа
Черниговского // Черниговские епархиальные известия. — 1907. — № 22. — Часть не-
официальная. С. 757—763.
15 Там само.
16 Дроздов В. Вказ. праця. — С. 1—9 (окр. пагінації).
17 Черниговские епархиальные известия. — 1884. — № 12. — Часть неофициаль-
ная. — С. 602—603.
86 Сіверянський літопис
|