Прогноз, який справдився на сто відсотків?

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Сiверянський літопис
Datum:1996
1. Verfasser: Дзюба, С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1996
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200051
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Прогноз, який справдився на сто відсотків? / С. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 140-141. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859812843923177472
author Дзюба, С.
author_facet Дзюба, С.
citation_txt Прогноз, який справдився на сто відсотків? / С. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 140-141. — укр.
collection DSpace DC
container_title Сiверянський літопис
first_indexed 2025-12-07T15:20:30Z
format Article
fulltext ПРОГНОЗ, ЯКИЙ СПРАВДИВСЯ НА СТО ВІДСОТКІВ? Не встигла вийти у світ (у видавництві «Український письменник») наприкінці минулого року книга поезій лауреата Міжнародного кон- курсу «Гранослов» Олександра Ярового «Небо в нетрях», як одразу ж з’явились відгуки на неї: і відомих письменників, і літераторів-по- чатківців. З рецензій, опублікованих у пресі, Сашко Яровий постає та- ким собі «співцем безвиході», що не б’є у дзвони з приводу нового жит- тя у незалежній Україні, а лише змальовує, світ брехні, жорстокості, жахливих злиднів і велелюдного невігластва, одне слово, Пекло. Поет не бачить просвітку, він не показує дорогу, а лише страждає... І ми- моволі закрадається думка: а чи потрібний нам зараз такий поет? Мені — так. Ми — різні з ним, але мені дуже близькі ці вірші. Лауреатом Олександр став у 1994-му, отож поезії. написані ще рані- ше — кілька років тому. Хтось швиденько міняв переконання, мов ру- кавички, аби утриматись на троні місцевого божка. Хтось поспішав набити кишені і чкурнути на Канарські острови, подалі від краю, куди свого часу чомусь не дійшов Христос. А скільки тоді з’явилось пане- гіриків про синьо-жовтий прапор! Правда, зараз я пробую і не можу пригадати жоден з них... Сашко відчував тоді те, що і я. Він не хотів лицемірити. Не зби- рався «бавитись у поезію», підбираючи, фрази, ніби пасьянс. Йому бу- ло погано. Він знав, що таке самотність. Його зрадили ті, яким він до- віряв найбільше. Я пам’ятаю такий стан: Люблю вас, друзі. Певно, що люблю. І дивно, що люблю: за що любити? Ми ще далеко не у всьому квити — Ні в помсті, ані в дяці, ні в жалю. І далі — справжній, не «кишеньковий» біль: ...Простіть мені, коли, дурний, дарма Люблю міраж у вашій оболонці. Ви — тіні. Вас немає тут. Нема. Ви мною розквітована зима, Ви — шрами на давно забутнім сонці... По-моєму, дуже влучно сказала про поезію Олександра Ярового Тетяна Дзюба (Мурзенко) — ми часто обговорюємо з дружиною про- читане: «Вірші Сашка — це своєрідний прогноз, який повністю справ- дився». До всього — це не мистецтво зі знаком «мінус» (хто сказав, що справжнє мистецтво має обов’язково бути антигуманним?!). Поезія Олександра — сумна, а не зла. Вона не руйнує душі, а навпаки — може зцілити їх. Так, поет не бажає молитись на яскраві лозунги новітніх «месій». І облишимо порожні балачки про «непатріотизм». «Патріоти», які на кожному кроці повторюють, як вони люблять неньку-Україну, при пер- шій-ліпшій можливості прагнуть бути від неї подалі і своїх чад нама- гаються пристроїти як не в «цивілізованій» Америці, то хоча б у ста- ренькій Європі. Мабуть, правильно кажуть, що про любов до своєї країни треба говорити пошепки... Але «велика руїна» залишається, вона нікуди не поділася. Зали- шаються бруд, страх, жадібність, сваволя. Виходить, є лише один по- рятунок у поета, який вирішив жити у країні, де народився і не лукіа- вити — кохання. А чому б і ні? Хіба є у цьому трагічному світі щось 140 Сіверянський літопис прекрасніше за любов до Жінки?! Жити, щоб кохати. Кохати, щоб жити. О, ні, — це зовсім не просто: В медовому чаді — двох душ переспів, Вуста наші жаляться палко. В моїх ти обіймах — я світ пережив! Я все віддаю тобі, чим дорожив. (І храм визріває з німих міражів...) ...За чим же ти плачеш, весталко? Що ж, навчитись кохати — це, мабуть, найтяжче в житті. Куди легше дертись на еверести влади, слави, багатства... За кілька років після написання своїх поезій, свого «Зів’ялого листя» (пам’ятаєте, як громили свого часу Івана Франка деякі «демо- крати» за гарну книжку?!). Олександр Яровий вдруге виграв «Грано- слов» (як прозаїк, автор збірки новел «Рік чорного півня»), захистив кандидатську дисертацію, одружився. Думаю, він видрукує ще не од- ну книжку, напише не один вірш і навіть — не один роман. А якщо не напише... Для мене, принаймні, дві поезії із збірки «Небо в нетрях» (де, звичайно ж, не все рівноцінне) — «Люблю вас, друзі...» і «Вестал- ко прекрасна...» — вже класика. І не тільки для мене. Сергій ДЗЮБА. НА ЗАСІЧНІЙ МЕЖІ Книжкова поличка краєзнавця поповнилася цікавою новинкою: у сумському редакційно-видавничому відділі побачила світ книга О. Д. Лепьошкіна, А В. Луговського та В. Г. Дедюхіна «На засічній межі», яка присвячена 350-річчю села Бунякіно Путивльського району. Як у краплині роси відображається навколишній світ, так на при- кладі цього локального поселення, де пролягала «засіка» і де була пу- тивльська сторожа «Бунякін Перевіз», відбито розвиток історичних по- дій від давнини до сьогодення: селянські ремесла, освіта, колгоспне будівництво, голодомор, репресії, партизанська боротьба проти німе- цьких загарбників, каральні заходи мадярського загону щодо сусід- нього села Нова Слобода, відродження народного господарства... У книзі подано історичну довідку про адміністративно-територіаль- ний поділ, з якої можна дізнатися, в які часи і кому підпорядковувався Путивльський повіт. Виявляється, в 1836—1838 роках мали намір ство- рити Путивльську губернію з включенням до неї сусідніх повітів Кур- ської, Орловської, Чернігівської, Полтавської і Харківської губерній: Путивльського, Рильського, Глухівського, Кролевецького, Конотопсь- кого, Новгород-Сіверського, Роменського, Сумського, Севського та Трубчевського. Проект залишився на папері. Автори цього видання на чолі з уродженцем села Бунякіно Олек- сандром Лепьошкіним внесли чимало нових сторінок в історію рідного краю, розповівши, зокрема, про Путивльську Молчанську Різдво-Бого- родську печерську чоловічу пущу, ченців Сільвестра Медведєва та Каріона Істоміна, князів Бурятинських та цукрозаводчика М. І. Тере- щенка, народовольця-терориста О. Д. Михайлова та поета-футуриста І. О. Аксьонова тощо. Олександр ПЕДЯШ Сіверянський літопис 141
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200051
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2518-7430
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:20:30Z
publishDate 1996
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format dspace
spelling Дзюба, С.
2024-11-12T11:28:21Z
2024-11-12T11:28:21Z
1996
Прогноз, який справдився на сто відсотків? / С. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 140-141. — укр.
2518-7430
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200051
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Придеснянська книжкова полиця
Прогноз, який справдився на сто відсотків?
Article
published earlier
spellingShingle Прогноз, який справдився на сто відсотків?
Дзюба, С.
Придеснянська книжкова полиця
title Прогноз, який справдився на сто відсотків?
title_full Прогноз, який справдився на сто відсотків?
title_fullStr Прогноз, який справдився на сто відсотків?
title_full_unstemmed Прогноз, який справдився на сто відсотків?
title_short Прогноз, який справдився на сто відсотків?
title_sort прогноз, який справдився на сто відсотків?
topic Придеснянська книжкова полиця
topic_facet Придеснянська книжкова полиця
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200051
work_keys_str_mv AT dzûbas prognozâkiispravdivsânastovídsotkív