Музичний фолькльор Чернігівщини
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 1996 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200113 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Музичний фолькльор Чернігівщини / В. Дубравін // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 46-52. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860201848855592960 |
|---|---|
| author | Дубравін, В. |
| author_facet | Дубравін, В. |
| citation_txt | Музичний фолькльор Чернігівщини / В. Дубравін // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 46-52. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-07T18:10:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
МИСТЕЦТВО
Валентин Дубравін
МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ЧЕРНІГІВЩИНИ
(Характер та тенденції розвитку)
Музичний фольклор як художня система, як творчий метод — яви-
ще багатогранне і складне. Не завжди його мистецька сутність розкри-
вається при зовнішньому співставленні чи опису мелосу пісень, пред-
ставлених у нотних схемах. Плідне рішення як теоретичних, так і пра-
ктичних питань знаходиться у тісній єдності з систематичною збираць-
кою діяльністю фольклористів, з постійним безпосереднім спілкуван-
ням з носіями народної культури. Саме слухове осягнення «тонового
мислення» музики усної традиції дозволяє дійти серцевини фольклору
як творчого процесу і не дає можливості загубитись в пам’яті звуковій
інтонації пісенності, як мови народу. Тому і фонозаписи, і публікації за-
нотованих зразків мають важливе значення в збереженні пісенного фо-
нду нашого народу. Звідси великий інтерес викликають нові фольклор-
ні записи та їх видання, зроблені за останні десятиріччя в Україні.
1
Во-
ни засвідчують те, що в нашу, так би мовити, «антифольклорну»
епоху усна народно-поетична творчість ще далеко не вичерпала себе і
сприймається не як релікт, а як живий функціонуючий пласт мистецт-
ва. Вивчення саме цього матеріалу сприяє відображенню основних про-
цесів, що відбуваються в народній музиці на даному етапі, загострює
увагу на шляхах її розвитку та нових тенденціях фольклорно-музично-
го мислення.
Доказом невичерпних можливостей фольклору стала й наша зби-
рацька робота на території Чернігівської області.
Протягом багатьох років досліджувався пісенний фольклор Бах-
мацького, Борзнянського, Варвинського, Козелецького, Корюківського,
Ніжинського, Щорського, Чернігівського та ін. районів. Але головним
об’єктом польових обстежень стали чотири з них: Новгород-Сіверський,
Ріпкинський, Прилуцький та Бобровицький. Вибір цих районів не ви-
падковий. В результаті особливостей географічного розташування, іс-
торичного розвитку етнокультурних спільностей, природних умов тощо
область, як відомо, поділяється на дві зони: північну — Поліську і пів-
денну — Лісостепову. Дані обставини вплинули і на загальний харак-
тер фольклору регіону. На основі співставлений пісенного матеріалу
1. Маємо на увазі такі випуски: Пісні з Львівщини. Упор. Ю. О. Корчинський. — К.,
1988; Пісні Сумщини. Фольк. записи В. В. Дубравіна. К., 1989; Пісні Тернопільщи-
ни. Упор. С. І . Стельмащук, П. К. Медведик. — К., 1989; Пісні з Поділля. Фольк.
записи О. М. Яковчука. — К., 1989; Пісні Буковини. Записи та упор. А. Ф. Яків-
чука. — К., 1990; Пісні однієї родини. Записи та упор. В. В. Дубравіна. — К., 1988;
Українські народні пісні. З голосу Антоніни Голенюк. Записи та упор. Т. П. Оле-
щук. — К., 1991; Пісні рідного села. Записи та упор. А. Л. Путя. — К., 1987 та ін.
46 Сіверянський літопис
названих вище районів, що належать двом протилежним поясам, особ-
ливо яскраво простежуються відмінні риси, притаманні народній музич-
ній культурі вказаних територіальних зон. Завдяки цьому музично-пі-
сенна традиція області окреслюється більш рельєфно.
За час експедицій зафіксовано понад тисячу пісенних зразків, опи-
тано близько 90 народних виконавців, знавців старовинних звичаєвих,
побутових, сучасних та ін. пісень. При цьому ми не виключали і репер-
туар фольклорно-етнографічних ансамблів, хоча він носить скерований
культурно-просвітницькими закладами характер і становить, таким чи-
ном, вторинну форму фольклору. Та в полі зору лежав, безперечно,
репертуар, що розповсюджувався в процесі спонтанної (неорганізова-
ної) усної трансмісії. Регістрація саме цього пісенного шару від різних
соціальних верств та вікових груп населення може стати важливою ла-
нкою у дослідженні загальних тенденцій реального буття народної тво-
рчості, вірним шляхом в пошуках новітніх варіантів аутентичного фоль-
клору.
Аналіз зібраного матеріалу переконує у стійкості на території Чер-
нігівщини древньої пісенної традиції.
1
Нагадаємо, що історія краю сягає в глибочінь віків, його землі
були колись ядром Київської Русі, а Чернігів був другим після Ки-
єва містом Давньоруської держави. Разом з Київщиною, Переяслав-
щиною Чернігово-Сіверщина стала згодом центром утворення українсь-
кого народу, базою формування його мови і самобутньої усної народ-
ної творчості. Тож не дивно, що пам’ять талановитих народних мит-
ців до нашого часу донесла всі суттєві жанри українського традиційно-
го фольклору, а саме: цикли календарно-обрядових пісень, родинно-об-
рядових та класичні зразки ліричних пісень. Відшліфовані часом побу-
тування та пройдені крізь душевний склад багатьох поколінь, ці твори
витримали випробування на тривалість і є не тільки важливим істори-
ко-пізнавальним документом у вивченні світогляду народу, його погля-
дів, художніх смаків, але становлять безперечну естетичну цінність.
Звичайно, зібране ні в якому разі не вичерпує всього розмаїття му-
зично-пісенних стилів, жанрів і форм фольклору регіону, але дає під-
стави висловити з приводу цієї культури кілька загальних спостере-
жень.
Перш за все, слід відзначити, що пісенне мистецтво Чернігівщини
(як згадувалось) є результатом складних взаємодій соціально-еконо-
мічних, історичних та культурно-побутових факторів. Розташування те-
риторії області на межі з Російською Федерацією та Білорусією на пів-
ночі, з Сумщиною на сході та Київщиною і Полтавщиною на півдні по-
значилось на стилі музично-пісенної традиції краю. Так, в північних
районах, що лежать в смузі контактів українського, російського та бі-
лоруського мовних ареалів, у фольклорі, що сам по собі відзначається
сильним поліським діалектом, спостерігається запозичення російсько-
білоруського «говору». Фольклор південних районів, маючи свої певні
ознаки, загалом примикає до пісенного стилю центральної частини Ук-
раїни, зокрема Полтавської і Київської областей. Отже, говорити в да-
ному разі про єдину систему музично-пісенних стилів не можна. Та це
1.Інтерес до народної культури регіону здавна проявляло багато вчених, фольклори-
стів та етнографів. Досить назвати імена хоча б О. Марковича, М. Драгоманова,
П. Чубинського, О. Малинку (див. с. 3), В. Данілова, Б. Грінченка, X. Вовка. Цей
інтерес реалізувався час від часу в окремих публікаціях народних пісень, описів
побуту та звичаїв народу. Але й на сьогоднішній день фольклорна спадщина об-
ласті достатньо не вивчена; не видано більш-менш повного за жанровим складом
зібрання пісенної культури земель Чернігівщини.
Сіверянський літопис 47
й закономірно, якщо зважити, що сучасні адміністративні кордони різ-
них областей та районів України майже не співпадають з історично
складеними культурно-етнічними осередками. І хоч всі райони Черні-
гівщини в наш час тісно пов’язані між собою економічними і культур-
ними зносинами, фольклорно-етнографічні ознаки не стираються. Вони
зберігаються не тільки в поетичній лексиці та різних надтекстових ін-
гредієнтах, але й в музичній мові з комплексом її специфічних заходів
виразності, в манері співу, артикуляції тощо.
За матеріалами нашої колекції досить чітко змальовується і кар-
тина жанрової структури пісенного комплексу області. Так, ми маємо
ще досить значну кількість записів древнього обрядового фольклору
але не всі його різновиди зафіксовані в однаковій кількості. Найчис-
леннішу групу серед них становлять родинно-обрядові, зокрема, весіль-
ні пісні, які дійшли до нас майже в цілості, хоч сам обряд, як суцільна
драма, вже втрачений. Узагальнюючи, це коло пісень можна поділити
на суто обрядові, пов’язані з певним ритуалом весільної гри («як віле-
чко вити», «як коровай пекти», «як косу розчесують», «як везуть наре-
чену до вінця» і т. п.), і пісні, які не зв’язані безпосередньо з церемо-
ніальною дією. Вони виконуються в залежності від «сюжетного» розви-
тку та емоційного стану того чи іншого моменту весільної драми. До
цієї групи відносяться записані нами численні пісні-«формули» (свят-
кові, або жартівливо-задирикуваті перемовки тощо) з лаконічними на-
співами-«емблемами», як наприклад, «Вились вілечки, вились», «Бла-
гослови, мамо», «Наші свахи неліпахи», «Старша дружка ніжна», «Ой
свате наш, свате», «Поки ми та стоятимемо», «Ламай, мати, ліску» та
багато ін., а також розгорнуті пісенні структури, насичені великим по-
чуттям, типу «Ой ходила да Галечка да по саду» або «На одході, мой
таточко, на одході» та ін.
Стосовно музичних особливостей цих пісень, то звернемо увагу,
перш за все, на їх ладову будову як важливу музично-стильову озна-
ку. Відмітимо, що система ладоутворення в них різноманітна. З одного
боку, присутність значної кількості малооб’ємних ладів з кварто-квін-
товою та трихордовою основою (вони найбільш типові для пісень саме
північних, поліських районів), свідчать про те, що у свідомості вико-
навців до останнього часу зберігаються давні художні уявлення. До ре-
чі зауважимо, що поліські обрядові наспіви позначені і іншими арха-
їчними елементами, як то: відсутність широкої орнаментики та меліз-
матики (а звідси випливає певна споглядальність, можливо, навіть «од-
номанітність» мелосу); часте вживання апокопів (т. б. недоспівування
закінчень слів в кадансах); переважно гетерофонний стиль виконання;
вокалізація (огласовка) приголосних тощо. Останнє зустрічається в пі-
снях даного кола і в інших регіонах, та в Поліссі Чернігівщини це яви-
ще доведено мало не до краю і є локальним «знаком».
1
З другого боку, в багатьох прикладах, побудованих на широко роз-
винених, октавних системах, відчувається вплив інших з а своєю приро-
дою фольклорних течій. Саме в таких ладових структурах проінтонова-
ні переважно ліричні весільні пісні, значну кількість яких зафіксовано
в південних районах області. Звичайно, таке опресування елементів
древньої і пізнішої народно-музичних систем — результат тривалого іс-
торичного розвитку пісенної традиції і вказує на полістильову спрямо-
ваність народної музичної культури краю. Завдяки поетичній красі,
оригінальності мелосу і неповторному загальному колориту (вигуки,
тембральна своєрідність, специфічна манера звуковидобування тощо),
1. На це звернув увагу ще Ф. М. Колесса. Див.: «Народна музика Полісся». // Музи-
кознавчі праці. — К., 1970.
48 Сіверянський літопис
ці пісні і зараз виконуються під час селянських весіль, підкреслюючи
пишнобарвність родинного свята. З інших жанрів родинно-обрядового
циклу слід назвати похоронні голосіння, але ця традиція, на наш по-
гляд, слабка і загасає.
Серед записів календарно-землеробських обрядових пісень питома
вага падає на колядки і щедрівки. У своїй традиційній (аутентичній)
формі вони в побуті майже не виконуються (виключенням є дитячі ко-
лядки та «щодрики» — за місцевою термінологією), але в пасивному
фонді здібних співаків ще міцно утримуються. Чернігівські варіанти
щодо змісту, формотворення (співставлення імпровізаційного заспіву і
досить стійкого рефрену, типу «Святий вечір» або «Щедрий вечір»),
будови мелодії (переважно трихордової) нічим не відрізняються від
загальновідомих зразків цього жанру. В більшості це твори, в яких від-
биті характерні для даного кола пісень аграрно-магічні мотиви. Але
деякі деталі сюжетів носять місцевий характер. Маємо на увазі пару-
бочі («войовничі») колядки, як, наприклад, «В пана Івана на його дво-
рі» і особливо «Ой бігла, бігла в полі сторожа» (остання записана у ве-
личезній кількості варіантів). Подібні сюжети не зустрічалися нам під
час польових пошуків на територіях прилеглих областей, зокрема Сум-
ської, фольклор якої за стилем має багато спільного з чернігівським.
1
На жаль, все менше в пам’яті інформаторів залишається веснянок,
купальських і особливо масляних та жниварських. Правда, останні ще
продуктивно функціонують в поліській зоні області, що свідчить про іс-
нування в недалекому минулому на цій території досить потужної ка-
лендарно-обрядової традиції.
Саму ж об’ємну частину серед зафіксованого матеріалу складає
необрядова пісенність, яка представлена селянськими ліричними пісня-
ми, баладами, колисковими, міським романсом, піснями літературного
походження тощо. Ці твори активно побутують серед самих різних
верств населення, переважають в концертах художньої самодіяльності
і становлять основний репертуар народного музикування. Сила закла-
дених в них людських почуттів, глибоке відбиття сторін життя минуло-
го народу, його побуту, історії, психології, натхненність і щирість вис-
лову — все це не може залишити байдужим і нашого сучасника. Як-
раз до цього пласта пісенності можна віднести слова акад. Б. В. Аса-
ф’єва, який зазначав, що народна пісня — це «висловлювання у звуці
думки народу про дійсність і про людину».
2
Можливо, тяжіння до пісень
такого напрямку свідчить ще й про накреслювану тенденцію останньо-
го часу, а саме: загострену увагу людини до ліричного начала в мисте-
цтві в час засилля гучної ритмованої музики, до якої привчила нас про-
тягом цілого ряду літ масова культура міста.
Повсюдно звучать у області пісні «Зелений дубочок», «Ой горе тій
чайці», «Чорноморець, матінко, чорноморець», «Ой з-за гори та й вітер
повіває» та ін., балади «Жила вдова на край села», «Ой давно, давно
в мамочки була», «В суботу пізненько» і особливо пісня літературного
походження «Рибалка молоденький».
Майже всі ліричні пісні, які ми маємо в нашому розпорядженні,
відзначаються стабільністю форми та схоронністю поетичних текстів,
а головне — майстерністю інтонаційно-ладового розспіву з широким
мелодичним орнаментом, вишикуваністю метро-ритміки, природністю
багатоголосної будови. Завдяки саме таким мелодіям, що народжува-
лись колись в атмосфері прояву високої культури людських почуттів,
українські ліричні пісні стали згодом важливим «мірилом» у висвітлен-
ні творчих питань національного стилю вітчизняної музики.
1. Мова йдеться про Шосткинський, Ямпільський, Кролевецький та ін райони Сум-
щини.
2. Б. В. Асафьев. Избр. труды. Т. 1. — М., 1952. — С. 209.
Сіверянський літопис 49
Яскраву сторінку у фольклорі Чернігівщини складають також жар-
тівливі пісні — це один з популярних жанрів української народної
творчості. Майже кожний з виконавців зазнавав потребу проспівати
про те, над чим сміються та жартують його односельці.
Зміст записаних жартівливих пісень вельми різноманітний. Вони
сповнені гумору, іронії, сатири, веселощів. Тематика їх переважно по-
бутова: про хазяйку-невдаху («Мене мати породила» або «Зажурився
милий мною»), про чоловіка-незграбу («Та орав мужик край села»),
про керівний віковий шлюб («Ой старець мій, лихоманець мій»), про
взаємини зятя з членами нової родини («Був собі чоловік»), про насмі-
шки діда над химерами баби («Що в місяці сентябрі») та ін.
Головні ознаки мелодики даної групи пісень продиктовані функ-
цією жанру, де основну інформацію несе, перш за все, слово. Тому мо-
вна інтонація проектується на весь мелос жартівливих пісень.
Стосовно сучасних новотворів, то їх записано небагато. Це голов-
ним чином зразки пісень про Велику Вітчизняну війну, про службу мо-
лоді в армії, про любов і вірність. За формою та мелодико-фактурною
будовою дані твори співзвучні старовинній українській селянській піс-
ні («Льон гойдається, кучерявиться», «Я іду по полю» та ін.), або ж
сучасній масовій пісні, проінтонованій інформантами в народній мане-
рі («Партизан у поход виряджався», «Спи, моє ластовенятко»). Зрозу-
міло, не всі новотвори отримали закінчену музично-поетичну шліфовку,
але вони є часткою фольклорного процесу сьогодення, тому ними не-
хтувати не слід.
1
Отже, як бачимо, жанровий перелік фольклору Чернігівщини до-
сить широкий. В нього входять майже всі різновиди фольклорної кла-
сики. Тому можна констатувати, що корпус традиційної пісенної куль-
тури, сформований ще в далеку історичну епоху, не розпався; він фун-
кціонує, хоча і зазнає певного впливу більш новітніх фольклорних на-
прямків.
Серед обрядових пісень превалюють весільні та деякі календар-
ні; серед необрядових — лірика. Вона є домінантним жанром фолькло-
ру області в цілому.
Зазначимо також, що ще міцно тримаються на Чернігівщині поряд
з загально-етнічними і субетнічні (зональні) культурні традиції. Має-
мо на увазі Поліський регіон області.
2
І хоча постійний контакт в ра-
йоні викликало зближення різностильових компонентів фольклору,
ознаки локальних особливостей відчутні і зараз. Мабуть, історична па-
м’ять у фольклорі на субетнічному рівні виявляється сильнішою, ніж
на рівні загальнонаціональному, де ступінь етнічної свідомості більш
розмитий.
3
Аналізуючи стан народної культури краю, слід сказати кілька слів
і про охоронців та носіїв народної пісні, від яких, в першу чергу, зале-
жить міра збереження автохтонної традиції.
Зазначимо, що віковий склад виконавців значно «омолодився» по-
рівняно з тими інформаторами, від яких нам доводилося записувати пі-
сні ще в 60-ті роки в Сумській, Харківській, Полтавській та ін. облас-
1.На жаль, творів епічного жанру (думи, старовинні історичні пісні, псальми) нам
не довелося записати, хоча, як відомо, Чернігівщина була лірницько-кобзарським
краєм.
2.Ось чому фольклор Чернігівщини представляє великий інтерес для фольклористики,
бо, якщо матеріальна культура Полісся знайшла своє висвітлення у сучасній етно-
графічній науці, то галузь духовної народної культури вивчена надто мало.
3.В даному разі ми розглядаємо корінне населення Полісся Чернігівщини не як ок-
ремий етнос, а як особливу гілку українського народу, яка в силу ряду історичних
причин зберегла до нашого часу багато реліктових форм традиційної народної ку-
льтури.
50 Сіверянський літопис
тях. Зараз перед нами були люди, що народилися в кінці 20-х — сере-
дині 30-х років. Отже, вже третє покоління нашого віку передає нам
пісенний репертуар своїх батьків та дідів. Факт, який красномовно сві-
дчить про безперервний розвиток усної народної творчості.
В репертуарі кожного з них є свої улюблені твори, котрі хоч і бу-
вають інколи варіантами загальновідомих пісень, але нерідко відзна-
чаються то якимсь оригінальним поетичним зворотом, цікавим мелодич-
ним кадансом, то оригінальним розспівом у середині пісенної строфи,
що зберігся в пам’яті саме даного співака. Тому все фіксувалось нами
на магнітофонну стрічку.
Справедливо буде назвати тут ряд виконавців, справжніх знавців
місцевого фольклору, як Фурса Галина Гаврилівна (уродженка с. Лі-
сові Сорочинці Прилуцького p-ну), Тарасевич Ганна Василівна (с. Озе-
рне Варвинського p-ну), Ревенок Марія Іванівна (смт Ріпки), Позняк
Уляна Іванівна (с. Ховми Борзнянського p-ну), Бачурна Олександра
Феоктистівна (с. Глинянка Ріпкинського p-ну), Картак Марія Іванівна
(с. Бірино Новгород-Сіверського p-ну) та ін. Місцевий підголосковий
спів показали талановиті і добре «зспівані» під час сумісного музику-
вання в побуті жінки з Носівки Тука Ганна Федорівна, Безжон Олек-
сандра Андріївна та Мещанін Марія Леонтіївна. Деякі співачки проде-
монстрували вміння, так би мовити, «реставрувати» забутий наспів.
«На ходу» шляхом монтування типових поспівок, ритмоформул і, зви-
чайно, додержуючись певних правил розгортання наспіву, (а як відомо,
народна пісня передбачає конкретні алгоритми «конструювання» тво-
ру), Євтушенко Н. К., Тарасевич Г. В. та ін. «відновлювали» пісні.
1
Але це, можливо, обумовлено ще й специфікою самої народної музики,
де виконавець виступає одноразово і співавтором твору.
Зупинимося ще на такому соціально-художньому явищі, як сценіч-
на інтерпретація фольклору, т. б. на явищі фольклоризму, який має
місце і у музичному побуті Чернігівщини. Провідникам цього явища
виступають численні фольклорно-етнографічні ансамблі та гурти, ре-
пертуар яких базується на аутентичному фольклорі. Тому, безперечно,
ці колективи стають підгрунтям у збереженні музично-фольклорного
мислення, базою у створенні умов для подальшого функціонування тра-
диційної народної культури.
Нам вдалося ознайомитись з репертуаром кількох таких фольклор-
них ансамблів області з сіл Рудьківка Бобровицького p-ну, Мамекіно
Новгород-Сіверського p-ну, Товкачівка Прилуцького р-ну, Волчок Ко-
зелецького p-ну та смт Ріпок. Репертуар кожного з них відтворює сво-
єрідність місцевого пісенного фонду. Цікаву роботу показав, наприк-
лад, фольклорний колектив с. Волчок, інсценувавши весільний обряд
свого регіону, в якому передавав манеру, стиль місцевого співу і всі
особливості обряду фольклорного першоджерела.
Типовою ознакою майже всіх фольклорно-етнографічних ансамблів
області є залучення до їх складу молоді, яка своїми соковитими голо-
сами надає ансамблевому звучанню своєрідної краси, привабливості і
підкреслює естетичність в ігрових та обрядових діях. В цілому діяль-
ність цих колективів сприяє пожвавленню фольклорної традиції в на-
родному середовищі, вносить в фольклорний процес області свіжу те-
чію, а головне, допомагає передати колективній свідомості інтонацію
живого народного музикування.
1. Взагалі заучування «лінійного» тексту не властиво фольклорній (безписьмовій) тра-
диції. Слід розуміти «механізм» будови пісні: «Спроби дослівного заучування на-
пам’ять... спостерігається уже під час виродження» жанру. (Див.: Алексеев Э. В.
— Фольклор в контексте современной культуры. — М., 1988. — С 80).
Сіверянський літопис 51
Вивчення пісенного репертуару ансамблів (справжній, аутентич-
ний він чи в обробці), їх форм існування (первинна, коли участь беруть
носії фольклору, чи вторинна, що передбачає у складі професіоналів,
освоївших фольклорну традицію), способи реалізації фольклору (в кон-
церті чи в складі проведення свят тощо) дозволить в подальшому зро-
бити більш значні висновки відносно впливу цих пісенних груп на жит-
тєдіяльність народної музики.
1
Загалом, в контексті розвитку та побутування народна культура
області йде по двох напрямках: перший віддзеркалює процес функціо-
нування аутентичного фольклору, продовжуючи його життя у традицій-
ній формі вжитку (на весіллі, на народних святах та ін.); другий від-
биває нові тенденції музикування, що пов’язані з концертно-виконавсь-
кою діяльністю фольклорно-етнографічних ансамблів. Така двополюс-
на організація народної культури на практиці ототожнюється у свідо-
мості носіїв фольклору. І це зрозуміло, бо хоч за функцією ці два по-
токи культури розходяться, та з точки зору мистецької сутності — во-
ни майже однакові, адже етнографічні ансамблі без аутентичного фоль-
клору неможливі.
Такий об’єктивний стан фольклору Чернігівщини на сьогоднішній
день.
На завершення додамо, що на базі зібраної колекції нами укладе-
но збірник пісень, куди увійшло 370 найбільш показових зразків фоль-
клору області. Всі вони жанрово чітко атрибутовані, паспортизовані і
прокоментовані укладачем. В такому повному жанрово-стильовому об-
сязі пісні регіону представлені у збірнику вперше.
Рукопис лежить у видавництві «Музична Україна»; пройшов вже
стадію набору. Але відсутність коштів затримує завершення публіка-
ції на невизначений час. А подібне видання зараз конче потрібне. Ад-
же в період піднесення національного життя в Україні, духовного від-
родження та культурного оновлення саме фольклор, і особливо, якщо
він пов’язаний з рідним краєм, є найбільш впливовим у вихованні на-
ціональної свідомості. Збірник міг би слугувати важливим практичним
джерелом в роботі викладачів педвузів, мистецьких учбових закладів,
вчителів шкіл, в концертній діяльності колективів художньої самодіяль-
ності тощо.
Матеріал збірника записувався на порубіжжі двох століть і є, по суті,
підсумком фольклорних цінностей віку. Тому публікація могла б бути гідним
пам'ятником культури краю прийдешнім поколінням.
То ж надія на небайдужість спонсорів до національних художніх
скарбів, на розуміння і матеріальну підтримку владних структур обла-
сті в здійсненні загальної справи — видання повного зібрання пісень
Чернігівщини.
ПІСЛЯМОВА.
НА ВІДСТАНІ ЧАСУ
Минув рік по смерті відомого українського фольклориста-музико-
знавця Валентина Володимировича Дубравіна. І все нагальніше постає
потреба згадати добрим словом цього подвижника на ниві збирання і
популяризації надбань усної народної творчості українського та інших
народів, чудового педагога, сотні вихованців якого пішли у світ і про-
довжують його благородну справу.
1. Явище фольклоризму вже досліджується в етномузикознавстві, проте однозначних
висновків поки що не зроблено, бо процес цей складний і знаходиться весь час в
стадії постійного руху.
52 Сіверянський літопис
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200113 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:10:42Z |
| publishDate | 1996 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дубравін, В. 2024-11-17T11:07:05Z 2024-11-17T11:07:05Z 1996 Музичний фолькльор Чернігівщини / В. Дубравін // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 46-52. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200113 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Мистецтво Музичний фолькльор Чернігівщини Article published earlier |
| spellingShingle | Музичний фолькльор Чернігівщини Дубравін, В. Мистецтво |
| title | Музичний фолькльор Чернігівщини |
| title_full | Музичний фолькльор Чернігівщини |
| title_fullStr | Музичний фолькльор Чернігівщини |
| title_full_unstemmed | Музичний фолькльор Чернігівщини |
| title_short | Музичний фолькльор Чернігівщини |
| title_sort | музичний фолькльор чернігівщини |
| topic | Мистецтво |
| topic_facet | Мистецтво |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200113 |
| work_keys_str_mv | AT dubravínv muzičniifolʹklʹorčernígívŝini |