Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
Ім’я професора Г. Ващенка — нашого земляка (народився у селі Богданівці на Прилуччині), педагога, людини, яка, перебуваючи в еміграції, жила долею України, працюючи на її майбутнє, донедавна було невідомим не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців. А вивчити його спадщину варто було хоча...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1996 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200151 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини / О. Ковальчук // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 84-87. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860066586420838400 |
|---|---|
| author | Ковальчук, О. |
| author_facet | Ковальчук, О. |
| citation_txt | Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини / О. Ковальчук // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 84-87. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Ім’я професора Г. Ващенка — нашого земляка (народився у селі Богданівці на Прилуччині), педагога, людини, яка, перебуваючи в еміграції, жила долею України, працюючи на її майбутнє, донедавна було невідомим не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців. А вивчити його спадщину варто було хоча б тому, що більшість наукових праць він присвятив розробці системи національного виховання «української людини» (термін М. Шлемкевича) за духом і подобою.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:07:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ольга Ковальчук
Г. ВАЩЕНКО ПРО РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ІДЕАЛУ
В СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮДИНИ
Ім’я професора Г. Ващенка — нашого земляка (народився у селі
Богданівці на Прплуччпні), педагога, людини, яка, перебуваючи в емі-
грації, жила долею України, працюючи на її майбутнє, донедавна бу-
ло невідомим не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців.
А вивчити його спадщину варто було хоча б тому, що більшість науко-
вих праць він присвятив розробці системи національного виховання
«української людини» (термін М. Шлемкевича) за духом і подобою.
Цікавими і цінними, на нашу думку, у цьому контексті є його мір-
кування про ідеал людини, оскільки це питання надзвичайно актуальне
у наш час — час переоцінки культурних вартостей, боротьби за різні
ідеали.
Виховний ідеал твориться віками і по традиції переходить від по-
коління до покоління, зазнаючи змін під впливом епохи, політичних,
економічних, соціальних умов життя народу, його культурного і духов-
ного стану. Але яких би змін він не зазнавав, кожен народ завжди збе-
рігає у генному коді своєї ментальності основу основ його, те, без чого
цей народ розчиниться, асимілюється, зникне як національна окреміш-
ність. Такий традиційний виховний ідеал поряд з іншими народами має
і народ український.
Довгий час (весь радянський період) він ігнорувався, заперечував-
ся і відкидався. Це і зрозуміло, адже злиття, асиміляція, розчинення
української нації було надзавданням русифікаторської політики того
часу. Те, що було ключовим у вихованні японця, англійця чи француза,
а саме національний фактор, не знаходило відбитку, реалізації у пра-
цях українських радянських педагогів. Цю нішу і заповнюють роботи
Г. Ващенка.
Як зазначає вчений у праці «Виховний ідеал», «Ідеал людини — це
те найкраще, що створив народ в розумінні властивостей людської осо-
бовости та її призначення».1 Але ж ідеал, як ми вже зазначали, не є
абсолютно сталим. Що ж визнати за традиційний ідеал? На це питан-
ня вчений відповідає, виходячи із того, що витримало випробування іс-
торії, що найбільше відповідає психології народу, його ментальності.
При умові, що традиційний європейський виховний ідеал будується на
засадах гармонійного розвитку людини (мається на увазі не розвиток
всіх властивостей людини до одного рівня, а певну цілість, коли кожна
здібність посідає певне місце і грунтується навколо центральної, що
відіграє роль стержня) такою стержневою властивістю — за Г. Ва-
щєнком — є безмежна, беззастережна відданість Богові й Батьківщині.
Їй підкоряються всі інші властивості українця як психічні, так і фізич-
ні. Це є одночасно і властивість, і мета життя українця. Теза потре-
бує глибшого і детальнішого розгляду.
Скористаймося з пояснень професора Омеляна Коваля — провід-
ного дослідника доробку Г. Ващенка. У виступі на установчому конгре-
сі Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка
(Київ, 1995 р.) він пояснює цю думку, спираючись на праці вченого,
так: «Людина як твір Божий, з безсмертною душею, належить Твор-
цеві і Йому належить повинуватись і служити. Служба ця полягає у
виконуванні й пошануванні заповідей, що творять моральний кодекс
84 Сіверянський літопис
поведінки між людьми. Одною з найважливіший заповідей є заповідь
Любови: любови Бога і любови ближнього. Найближчими «ближніми»
є члени родини, далі — роду, народу, людства. Однак людство у сво-
єму розвитку оформилося в національні спільноти, в нації, що живуть
на даній території... До найважливіших ознак нації належить мова, а
з нею витворена культура, яка стає збірною душею нації та її духом.
Життя нації залежить від її імунності, тобто спроможности себе за-
хистити від зовнішніх агресорів і внутрішніх хвороб. Цю субстанцію,
тобто, імунітет, дають здорові традиції, що передаються з роду в рід і
творять національну пам’ять... Але найбільш успішна форма захисту
для нації — її власна незалежна держава. Усвідомлення цієї істини
спонукає членів нації до тісної солідарності і служби для неї. Така
логіка національно думаючої людини. Звідси виводиться гасло «Бог і
Батьківщина», що його передав нам Григорій Ващенко як мету вихо-
вання».2
Григорій Ващенко обстоює виховання вільної людини, яка керува-
лася б у своїй поведінці внутрішніми моральними засадами і відпові-
дальністю перед Богом і народом. Для виховання такої людини потріб-
на і відповідна освітньо-виховна система, проект якої і створює педагог
(«Проект системи освіти в самостійній Україні» Мюнхен 1957 p.). Ба-
зується він на властивих Україні світоглядних засадах:
«1) визнання Бога як Абсолютної істини; Добра і краси, як Творця
і Промислителя світу;
2) віра в безсмертність душі людини і перевага Духа над тілом;
3) визнання абсолютної вартості особистості людини як образу і
подоби Божої;
4) визнання як основи моралі любови до Бога і ближнього, любо-
ви до окремих людей і до Батьківщини».3
Першочерговим завданням школи у вихованні людини, ідеалом і
метою якої є служіння Богові і Україні, він вбачає у:
а) набутті нею відповідного світогляду;
б) отриманні доброї фахової підготовки;
в) розвиненні формальних здібностей інтелекту.
Розглянемо почергово кожен із складових.
Світогляд є не що інше, як «система поглядів на об’єктивний світ
і місце в ньому людини, на ставлення людини до дійсності, яка її ото-
чує, на саму себе, а також зумовлені цих поглядом основні життєві по-
зиції людей, їх переконання, принципи пізнання і діяльності, ціннісні
орієнтації».4 Ми знаємо, що світогляд може бути матеріалістичним чи
ідеалістичним. Корінна відмінність їх полягає у розв’язанні основного
питання філософії — відношенні духовного і матеріального. Характер-
ною ознакою ідеалістичного світогляду є віра в безсмертність душі, в
первинність духа, а матеріалістичний світогляд стоїть на тому, що є
лише матерія. Психічні ж процеси є рух і властивість високоорганізо-
ваної матерії, а всяке психічне життя припиняється зі смертю тіла. Ма-
терія ніким і нічим не створена, вона існує вічно. Ці фолософські на-
прямки існують вже більше двох тисяч літ, хоч терміни з’явились знач-
но пізніше (XVII — поч XVIII ст.). А до чого ж тяжіє ментальність ук-
раїнця?
Дослідники української душі одностайно підтверджують її емоцій-
но-почуттєвий характер, «кордоцентричніеть». Памфил Юркевич, укра-
їнець з Полтавщини, що в 60-х p. XIX ст. викладав історію філософії
у Московському університеті, у своїй праці «Сердце и его значение в
духовной жизни человека» дав українській емоційності широке філо-
софське обгрунтування. Він «...бачить межі людського пізнання, які іс-
Сіверянський літопис 85
нують, бо поза розсудком та його здатністю пізнавати світ прихову-
ється глибша чи вища функція людського духу, що служить за підста-
ву розсудкові й створює можливості його розвитку»5 «Замітна річ, —
писав з цього приводу д-р Я. Ярема в несправедливо призабутій цінній
праці «Українська духовність в її істор. культур. виявах» (Львів 1937),
— що Юркевич, якого діяльність припадає саме на час розцвіту приро-
дознавчого позитивізму, якого духом жила майже вся тодішня Росія,
залишився (в дусі української традиції) непохитним антиматеріалістом
і антираціоналістом…»6 (підкреслення наше — О. К.). «В основі україн-
ського світогляду лежить виразна ідеалістична риса», — зазначає Іван
Мірчук у роботі «Світогляд українського народу. Спроба характеристи-
ки» і тут же робить висновок, що основний елемент українського світо-
гляду — це глибока релігійність, вона є визначальною складовою час-
тиною національно-психічної структури. Це ж саме він підтверджує і в
роботі «Історія української філософії», яка вміщена в «Енциклопедії
українознавства» (Київ, 1995 p.).
Отже, небезпідставною є думка Г. Ващенка, що «...традиції нашого
народу і сучасні світові події доводять, що єдиним правильним шляхом
у вихованні нашої молоді є вироблення у неї ідеялістичного світогля-
ду на релігійній основі. Тільки на такій основі людина може дати від-
повідь на питання, що стосуються не лише окремих явищ природи і
суспільного життя, а й на питання про буття в цілому».7 Молодь «му-
сить бути в першу чергу добре озброєна знаннями з християнського ві-
ровчення й історії філософії з новіших філософських течій. Тому в нав-
чальний плян старших клясів середньої школи неодмінно слід включи-
ти курс філософічної пропедевтики».8
Завдання служіння Батьківщині вимагає гарної фахової підготов-
ки, аби людина своїми знаннями і працею могла приносити їй якомога
більше користі. Однак Г. Ващенко зазначає: «...ми підготовимо таких
людей лише при тій умові, коли в основу вироблення професійних
знань покладемо загальну освіту людини». «Фахова підготовка може
тільки тоді дати повний ефект, коли вона базується, на попередній за-
гальній освіті».9 І звідси висновок «...українська школа мусить приділя-
ти багато уваги загальній освіті нашої молоді».10
Школа мусить також приділяти велику увагу і розвиткові так зва-
них формальних здібностей, а серед них особливо уяві і логічному мис-
ленню. Без чого неможливий поступ культури вперед.
Друге завдання у системі виховання молоді за Г. Ващенком — це
морально-релігійне виховання. «Історія показала, що тривка мораль
може бути побудована лише на релігійних засадах. Коли мораль бу-
дується на засадах кориси, щастя та інше, то вона кінець кінцем обер-
тається в мораль егоїзму, себто перестає бути справжньою мораллю.
Лише віра в Бога і безсмертя людської душі можуть бути основою ви-
сокої моралі, що не знає компромісів і має абсолютний характер… За-
вдання школи полягає в тому, щоб ці традиційні ідеали відновити і
пристосувати до сучасності і тих завдань, що ставить перед нашим на-
родом історія. Особливо велику увагу треба звернути на виховання у
нашої молоді патріотизму на християнських засадах. Крім того, школа
має виховати у молоді гуманність, чуле відношення до людини не ли-
ше на словах, а й на ділі».11
У ключі національних традицій пропонує Ващенко виховувати такі
риси вдачі, що стають основою, здорового життя родини (юнацька і ді-
воча честь і пошанування батьків, старших). На цій же основі базує-
ться дружба, що за козацьких часів культивувалася у формі побратим-
ства, свідомість власної людської гідності, яка є основою правдивості,
вірності слову, честі.
86 Сіверянський літопис
Ставить Г. Ващенко перед школою і суспільством завдання вихо-
вання волі та характеру, фізичного загартування, аби досягти високого
рівня здоров’я нації не, тільки духовного, а й фізичного.
Система естетичного виховання за Ващенком грунтується на таких
базових началах, як етика побуту, сприймання краси природи, сприй-
мання творів мистецтва і художня творчість у різних галузях її.
Поставлені завдання педагог пропонує здійснити через морально-
релігійне виховання, національно-патріотичне, інтелектуальне і фізичне.
Відповідно до цього мусить бути побудована система національної пе-
дагогіки, виховним ідеалом якої є служіння Богові і Україні.
«Ми, українці, ідемо з Хрестом. Наше гасло є Бог і Батьківщина.
Але це не мусить бути лише порожніми словами. Коли ми з Хрестом,
то мусимо бути і душею і серцем з Ним. Тому, ставлячи в своєму гаслі
на перше місце Бога, мусимо ставити Його на перше місце і в своїй
діяльності взагалі, а у вихованні молоді зокрема. Це означає, що все
виховання української молоді мусить бути пройняте християнським ду-
хом; що ми маємо виховувати християнський світогляд і риси харак-
теру, що відповідають євангельським заповітам».12
Джерела та література:
1. Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1994. — С. 103.
2. Коваль О. Григорій Ващенко — людина — педагог — державник // Дивослово, —
1996, — …… 4. — С. 53.
3. Там же. — С. 54.
4. Философский энциклопедический словарь. — М. — 1983, — С. 375.
5. Мірчук І. Світогляд українського народу. Спроба характеристики. — // Генеза, —
К., 1994, — № 2. — С. 93.
6. Онацький Є. Українська емоційність. — // Українська душа — К., — 1992. —
С. 39.
7. Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава. 1994. — С. 183.
8. Там же. — С. 184.
9. Там же. — С. 184.
10. Там же. — С. 185.
11. Там же. — С. 185.
12. Ващенко Г. Роль релігії в житті людства і релігійне виховання молоді. — // Ви-
звольний шлях, — Лондон, 1954. — Червень. — С. 27.
Сіверянський літопис 87
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200151 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:07:59Z |
| publishDate | 1996 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковальчук, О. 2024-11-19T12:27:20Z 2024-11-19T12:27:20Z 1996 Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини / О. Ковальчук // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 84-87. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200151 Ім’я професора Г. Ващенка — нашого земляка (народився у селі Богданівці на Прилуччині), педагога, людини, яка, перебуваючи в еміграції, жила долею України, працюючи на її майбутнє, донедавна було невідомим не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців. А вивчити його спадщину варто було хоча б тому, що більшість наукових праць він присвятив розробці системи національного виховання «української людини» (термін М. Шлемкевича) за духом і подобою. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини Article published earlier |
| spellingShingle | Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини Ковальчук, О. Розвідки |
| title | Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини |
| title_full | Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини |
| title_fullStr | Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини |
| title_full_unstemmed | Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини |
| title_short | Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини |
| title_sort | г. ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200151 |
| work_keys_str_mv | AT kovalʹčuko gvaŝenkoprorolʹnacíonalʹnogoídealuvsistemívihovannâukraínsʹkoílûdini |