Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини

Ім’я професора Г. Ващенка — нашого земляка (народився у селі Богданівці на Прилуччині), педагога, людини, яка, перебуваючи в еміграції, жила долею України, працюючи на її майбутнє, донедавна було невідомим не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців. А вивчити його спадщину варто було хоча...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Сiверянський літопис
Дата:1996
Автор: Ковальчук, О.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1996
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200151
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини / О. Ковальчук // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 84-87. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860066586420838400
author Ковальчук, О.
author_facet Ковальчук, О.
citation_txt Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини / О. Ковальчук // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 84-87. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Сiверянський літопис
description Ім’я професора Г. Ващенка — нашого земляка (народився у селі Богданівці на Прилуччині), педагога, людини, яка, перебуваючи в еміграції, жила долею України, працюючи на її майбутнє, донедавна було невідомим не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців. А вивчити його спадщину варто було хоча б тому, що більшість наукових праць він присвятив розробці системи національного виховання «української людини» (термін М. Шлемкевича) за духом і подобою.
first_indexed 2025-12-07T17:07:59Z
format Article
fulltext Ольга Ковальчук Г. ВАЩЕНКО ПРО РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ІДЕАЛУ В СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮДИНИ Ім’я професора Г. Ващенка — нашого земляка (народився у селі Богданівці на Прплуччпні), педагога, людини, яка, перебуваючи в емі- грації, жила долею України, працюючи на її майбутнє, донедавна бу- ло невідомим не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців. А вивчити його спадщину варто було хоча б тому, що більшість науко- вих праць він присвятив розробці системи національного виховання «української людини» (термін М. Шлемкевича) за духом і подобою. Цікавими і цінними, на нашу думку, у цьому контексті є його мір- кування про ідеал людини, оскільки це питання надзвичайно актуальне у наш час — час переоцінки культурних вартостей, боротьби за різні ідеали. Виховний ідеал твориться віками і по традиції переходить від по- коління до покоління, зазнаючи змін під впливом епохи, політичних, економічних, соціальних умов життя народу, його культурного і духов- ного стану. Але яких би змін він не зазнавав, кожен народ завжди збе- рігає у генному коді своєї ментальності основу основ його, те, без чого цей народ розчиниться, асимілюється, зникне як національна окреміш- ність. Такий традиційний виховний ідеал поряд з іншими народами має і народ український. Довгий час (весь радянський період) він ігнорувався, заперечував- ся і відкидався. Це і зрозуміло, адже злиття, асиміляція, розчинення української нації було надзавданням русифікаторської політики того часу. Те, що було ключовим у вихованні японця, англійця чи француза, а саме національний фактор, не знаходило відбитку, реалізації у пра- цях українських радянських педагогів. Цю нішу і заповнюють роботи Г. Ващенка. Як зазначає вчений у праці «Виховний ідеал», «Ідеал людини — це те найкраще, що створив народ в розумінні властивостей людської осо- бовости та її призначення».1 Але ж ідеал, як ми вже зазначали, не є абсолютно сталим. Що ж визнати за традиційний ідеал? На це питан- ня вчений відповідає, виходячи із того, що витримало випробування іс- торії, що найбільше відповідає психології народу, його ментальності. При умові, що традиційний європейський виховний ідеал будується на засадах гармонійного розвитку людини (мається на увазі не розвиток всіх властивостей людини до одного рівня, а певну цілість, коли кожна здібність посідає певне місце і грунтується навколо центральної, що відіграє роль стержня) такою стержневою властивістю — за Г. Ва- щєнком — є безмежна, беззастережна відданість Богові й Батьківщині. Їй підкоряються всі інші властивості українця як психічні, так і фізич- ні. Це є одночасно і властивість, і мета життя українця. Теза потре- бує глибшого і детальнішого розгляду. Скористаймося з пояснень професора Омеляна Коваля — провід- ного дослідника доробку Г. Ващенка. У виступі на установчому конгре- сі Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка (Київ, 1995 р.) він пояснює цю думку, спираючись на праці вченого, так: «Людина як твір Божий, з безсмертною душею, належить Твор- цеві і Йому належить повинуватись і служити. Служба ця полягає у виконуванні й пошануванні заповідей, що творять моральний кодекс 84 Сіверянський літопис поведінки між людьми. Одною з найважливіший заповідей є заповідь Любови: любови Бога і любови ближнього. Найближчими «ближніми» є члени родини, далі — роду, народу, людства. Однак людство у сво- єму розвитку оформилося в національні спільноти, в нації, що живуть на даній території... До найважливіших ознак нації належить мова, а з нею витворена культура, яка стає збірною душею нації та її духом. Життя нації залежить від її імунності, тобто спроможности себе за- хистити від зовнішніх агресорів і внутрішніх хвороб. Цю субстанцію, тобто, імунітет, дають здорові традиції, що передаються з роду в рід і творять національну пам’ять... Але найбільш успішна форма захисту для нації — її власна незалежна держава. Усвідомлення цієї істини спонукає членів нації до тісної солідарності і служби для неї. Така логіка національно думаючої людини. Звідси виводиться гасло «Бог і Батьківщина», що його передав нам Григорій Ващенко як мету вихо- вання».2 Григорій Ващенко обстоює виховання вільної людини, яка керува- лася б у своїй поведінці внутрішніми моральними засадами і відпові- дальністю перед Богом і народом. Для виховання такої людини потріб- на і відповідна освітньо-виховна система, проект якої і створює педагог («Проект системи освіти в самостійній Україні» Мюнхен 1957 p.). Ба- зується він на властивих Україні світоглядних засадах: «1) визнання Бога як Абсолютної істини; Добра і краси, як Творця і Промислителя світу; 2) віра в безсмертність душі людини і перевага Духа над тілом; 3) визнання абсолютної вартості особистості людини як образу і подоби Божої; 4) визнання як основи моралі любови до Бога і ближнього, любо- ви до окремих людей і до Батьківщини».3 Першочерговим завданням школи у вихованні людини, ідеалом і метою якої є служіння Богові і Україні, він вбачає у: а) набутті нею відповідного світогляду; б) отриманні доброї фахової підготовки; в) розвиненні формальних здібностей інтелекту. Розглянемо почергово кожен із складових. Світогляд є не що інше, як «система поглядів на об’єктивний світ і місце в ньому людини, на ставлення людини до дійсності, яка її ото- чує, на саму себе, а також зумовлені цих поглядом основні життєві по- зиції людей, їх переконання, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації».4 Ми знаємо, що світогляд може бути матеріалістичним чи ідеалістичним. Корінна відмінність їх полягає у розв’язанні основного питання філософії — відношенні духовного і матеріального. Характер- ною ознакою ідеалістичного світогляду є віра в безсмертність душі, в первинність духа, а матеріалістичний світогляд стоїть на тому, що є лише матерія. Психічні ж процеси є рух і властивість високоорганізо- ваної матерії, а всяке психічне життя припиняється зі смертю тіла. Ма- терія ніким і нічим не створена, вона існує вічно. Ці фолософські на- прямки існують вже більше двох тисяч літ, хоч терміни з’явились знач- но пізніше (XVII — поч XVIII ст.). А до чого ж тяжіє ментальність ук- раїнця? Дослідники української душі одностайно підтверджують її емоцій- но-почуттєвий характер, «кордоцентричніеть». Памфил Юркевич, укра- їнець з Полтавщини, що в 60-х p. XIX ст. викладав історію філософії у Московському університеті, у своїй праці «Сердце и его значение в духовной жизни человека» дав українській емоційності широке філо- софське обгрунтування. Він «...бачить межі людського пізнання, які іс- Сіверянський літопис 85 нують, бо поза розсудком та його здатністю пізнавати світ прихову- ється глибша чи вища функція людського духу, що служить за підста- ву розсудкові й створює можливості його розвитку»5 «Замітна річ, — писав з цього приводу д-р Я. Ярема в несправедливо призабутій цінній праці «Українська духовність в її істор. культур. виявах» (Львів 1937), — що Юркевич, якого діяльність припадає саме на час розцвіту приро- дознавчого позитивізму, якого духом жила майже вся тодішня Росія, залишився (в дусі української традиції) непохитним антиматеріалістом і антираціоналістом…»6 (підкреслення наше — О. К.). «В основі україн- ського світогляду лежить виразна ідеалістична риса», — зазначає Іван Мірчук у роботі «Світогляд українського народу. Спроба характеристи- ки» і тут же робить висновок, що основний елемент українського світо- гляду — це глибока релігійність, вона є визначальною складовою час- тиною національно-психічної структури. Це ж саме він підтверджує і в роботі «Історія української філософії», яка вміщена в «Енциклопедії українознавства» (Київ, 1995 p.). Отже, небезпідставною є думка Г. Ващенка, що «...традиції нашого народу і сучасні світові події доводять, що єдиним правильним шляхом у вихованні нашої молоді є вироблення у неї ідеялістичного світогля- ду на релігійній основі. Тільки на такій основі людина може дати від- повідь на питання, що стосуються не лише окремих явищ природи і суспільного життя, а й на питання про буття в цілому».7 Молодь «му- сить бути в першу чергу добре озброєна знаннями з християнського ві- ровчення й історії філософії з новіших філософських течій. Тому в нав- чальний плян старших клясів середньої школи неодмінно слід включи- ти курс філософічної пропедевтики».8 Завдання служіння Батьківщині вимагає гарної фахової підготов- ки, аби людина своїми знаннями і працею могла приносити їй якомога більше користі. Однак Г. Ващенко зазначає: «...ми підготовимо таких людей лише при тій умові, коли в основу вироблення професійних знань покладемо загальну освіту людини». «Фахова підготовка може тільки тоді дати повний ефект, коли вона базується, на попередній за- гальній освіті».9 І звідси висновок «...українська школа мусить приділя- ти багато уваги загальній освіті нашої молоді».10 Школа мусить також приділяти велику увагу і розвиткові так зва- них формальних здібностей, а серед них особливо уяві і логічному мис- ленню. Без чого неможливий поступ культури вперед. Друге завдання у системі виховання молоді за Г. Ващенком — це морально-релігійне виховання. «Історія показала, що тривка мораль може бути побудована лише на релігійних засадах. Коли мораль бу- дується на засадах кориси, щастя та інше, то вона кінець кінцем обер- тається в мораль егоїзму, себто перестає бути справжньою мораллю. Лише віра в Бога і безсмертя людської душі можуть бути основою ви- сокої моралі, що не знає компромісів і має абсолютний характер… За- вдання школи полягає в тому, щоб ці традиційні ідеали відновити і пристосувати до сучасності і тих завдань, що ставить перед нашим на- родом історія. Особливо велику увагу треба звернути на виховання у нашої молоді патріотизму на християнських засадах. Крім того, школа має виховати у молоді гуманність, чуле відношення до людини не ли- ше на словах, а й на ділі».11 У ключі національних традицій пропонує Ващенко виховувати такі риси вдачі, що стають основою, здорового життя родини (юнацька і ді- воча честь і пошанування батьків, старших). На цій же основі базує- ться дружба, що за козацьких часів культивувалася у формі побратим- ства, свідомість власної людської гідності, яка є основою правдивості, вірності слову, честі. 86 Сіверянський літопис Ставить Г. Ващенко перед школою і суспільством завдання вихо- вання волі та характеру, фізичного загартування, аби досягти високого рівня здоров’я нації не, тільки духовного, а й фізичного. Система естетичного виховання за Ващенком грунтується на таких базових началах, як етика побуту, сприймання краси природи, сприй- мання творів мистецтва і художня творчість у різних галузях її. Поставлені завдання педагог пропонує здійснити через морально- релігійне виховання, національно-патріотичне, інтелектуальне і фізичне. Відповідно до цього мусить бути побудована система національної пе- дагогіки, виховним ідеалом якої є служіння Богові і Україні. «Ми, українці, ідемо з Хрестом. Наше гасло є Бог і Батьківщина. Але це не мусить бути лише порожніми словами. Коли ми з Хрестом, то мусимо бути і душею і серцем з Ним. Тому, ставлячи в своєму гаслі на перше місце Бога, мусимо ставити Його на перше місце і в своїй діяльності взагалі, а у вихованні молоді зокрема. Це означає, що все виховання української молоді мусить бути пройняте християнським ду- хом; що ми маємо виховувати християнський світогляд і риси харак- теру, що відповідають євангельським заповітам».12 Джерела та література: 1. Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1994. — С. 103. 2. Коваль О. Григорій Ващенко — людина — педагог — державник // Дивослово, — 1996, — …… 4. — С. 53. 3. Там же. — С. 54. 4. Философский энциклопедический словарь. — М. — 1983, — С. 375. 5. Мірчук І. Світогляд українського народу. Спроба характеристики. — // Генеза, — К., 1994, — № 2. — С. 93. 6. Онацький Є. Українська емоційність. — // Українська душа — К., — 1992. — С. 39. 7. Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава. 1994. — С. 183. 8. Там же. — С. 184. 9. Там же. — С. 184. 10. Там же. — С. 185. 11. Там же. — С. 185. 12. Ващенко Г. Роль релігії в житті людства і релігійне виховання молоді. — // Ви- звольний шлях, — Лондон, 1954. — Червень. — С. 27. Сіверянський літопис 87
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200151
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2518-7430
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:07:59Z
publishDate 1996
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format dspace
spelling Ковальчук, О.
2024-11-19T12:27:20Z
2024-11-19T12:27:20Z
1996
Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини / О. Ковальчук // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 84-87. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
2518-7430
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200151
Ім’я професора Г. Ващенка — нашого земляка (народився у селі Богданівці на Прилуччині), педагога, людини, яка, перебуваючи в еміграції, жила долею України, працюючи на її майбутнє, донедавна було невідомим не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців. А вивчити його спадщину варто було хоча б тому, що більшість наукових праць він присвятив розробці системи національного виховання «української людини» (термін М. Шлемкевича) за духом і подобою.
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Розвідки
Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
Article
published earlier
spellingShingle Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
Ковальчук, О.
Розвідки
title Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
title_full Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
title_fullStr Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
title_full_unstemmed Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
title_short Г. Ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
title_sort г. ващенко про роль національного ідеалу в системі виховання української людини
topic Розвідки
topic_facet Розвідки
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200151
work_keys_str_mv AT kovalʹčuko gvaŝenkoprorolʹnacíonalʹnogoídealuvsistemívihovannâukraínsʹkoílûdini