Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга
Продовження. Початок № 5.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1996 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200227 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга / О. Веремейчик, І. Готун // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 64-75. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200227 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Веремейчик, О. Готун, І. 2024-11-20T16:03:58Z 2024-11-20T16:03:58Z 1996 Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга / О. Веремейчик, І. Готун // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 64-75. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200227 Продовження. Початок № 5. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис У глиб віків Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга |
| spellingShingle |
Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга Веремейчик, О. Готун, І. У глиб віків |
| title_short |
Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга |
| title_full |
Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга |
| title_fullStr |
Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга |
| title_full_unstemmed |
Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга |
| title_sort |
архітектурний вигляд давньоруського села чернігово-сіверської землі. стаття друга |
| author |
Веремейчик, О. Готун, І. |
| author_facet |
Веремейчик, О. Готун, І. |
| topic |
У глиб віків |
| topic_facet |
У глиб віків |
| publishDate |
1996 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Продовження. Початок № 5.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200227 |
| citation_txt |
Архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-Сіверської землі. Стаття друга / О. Веремейчик, І. Готун // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 64-75. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT veremeičiko arhítekturniiviglâddavnʹorusʹkogoselačernígovosíversʹkoízemlístattâdruga AT gotuní arhítekturniiviglâddavnʹorusʹkogoselačernígovosíversʹkoízemlístattâdruga |
| first_indexed |
2025-11-25T13:28:17Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:28:17Z |
| _version_ |
1850513128194834432 |
| fulltext |
У ГЛИБ ВІКІВ
Олена Веремейчик, Ігор Готун
●
АРХІТЕКТУРНИЙ ВИГЛЯД ДАВНЬОРУСЬКОГО СЕЛА
ЧЕРНІГОВО-СІВЕРСЬКОЇ ЗЕМЛІ*
2. Ремісничі і промислові, господарські і побутові будівлі
На значенні будівель, як показника економічного і соціального роз-
витку суспільства, виробничої специфіки діяльності їх власників, вже
наголошувалося. Наведені дані про домобудівництво в регіоні демон-
струють складність і багатогранність такого утворення, як південнору-
ське село, дозволяють говорити про загальні і специфічні риси в зов-
нішньому вигляді масової забудови. Не менш інформативні і інші ка-
тегорії споруд. Адже, як правило, об’єкти, що пов’язані з економічною
сферою діяльності населення, не лише свідчать про наявність на па-
м’ятці тієї чи іншої галузі, а й дозволяють простежити особливості тех-
нологічних прийомів і виробничих процесів. Аналогічно і з побутово-
господарськими об’єктами. їх залишки — не лише «база даних» про
конструктивні особливості допоміжних будівель. Саме їх наявність до-
зволяє простежити маловідомі сторони життя давньої людини, допов-
нює цілісну картину архітектурного вигляду поселень, а відтак доз-
воляє моделювати структурні елементи масової забудови, що — на дум-
ку П. П. Толочка — і є кінцевою метою вивчення останньої.
1
Коротко спробуємо охарактеризувати основні особливості зовніш-
нього вигляду споруд виробничого призначений господарського вико-
ристання.
Як уже відзначалось, природні умови регіону стимулювали розви-
ток різних ремесел і промислів. Досліджені на давньоруських селищах
Чернігівщини будівлі досить детально інформують не лише про розви-
ток окремих галузей, а й про особливості організації виробничих про-
цесів.
Прикладом може служити уже згадуване селище Автуничі. Ця па-
м’ятка характеризується високорозвинутим гончарством, що співіснува-
ло тут з іншими галузями. За роки досліджень вдалось повністю про-
стежити цикл виготовлення посуду — від добування сировини (вивчено
кар’єри-глинища) та її підготовки до використання (зафіксовано
«глинники» для відмучення і зберігання глини — як відокремлені, так
і в нижніх частинах жител-майстерень) до обпалу посуду в спеціаль-
них горнах. Поряд з виробничими спорудами вивчено і допоміжні для
* Продовження. Початок № 5.
64 Сіверянський літопис
браку, відходів виробництва тощо. Число досліджених горнів нарахо-
вує 9. Датуються вони XI, рубежем XI—XII, XII ст. Для цих споруд
характерна наявність двох ярусів, розташованих один над одним. Ни-
жній ярус призначався для згоряння палива і в більшості випадків був
розділений навпіл глинобитною стінкою-розсікачем. У верхньому — об-
палювальній камері — розміщувався висушений і підготовлений до ви-
палу посуд. Для поступання гарячих газів із нижньої камери до верх-
ньої у перегородці між ними були зроблені отвори-продухи. Глиняне
тіло горнів споруджувалось на каркасі із лози і кілків, в процесі бу-
дівництва використовувалась опалубка із дощок. Простежені сліди ре-
монту свідчать про тривалість використання того чи іншого об’єкта.
Відзначені випадки вдосконалення споруд цього типу, як при будівни-
цтві наступних, так і в ході експлуатації — при реконструкціях.
2
Крім
власне горнів та передгорнових ям, перед їх устям простежено сліди
конструкцій із стовпчиків, плоту. Вони трактовані як сліди навісів та
каркасно-плетених стін, що захищали вказані теплотехнічні споруди від
негоди.
3
В ході досліджень було відкрито глинник, заповнений глиною,
візуально тотожною тій, з якої споруджувалось тіло горнів № 2,7—9.
Розташування цього об’єкта практично впритул до колодязя може по-
яснюватись необхідністю мати весь час матеріал потрібного ступеня
зволоженості і використовувати його для замазування завантажуваль-
но-розвантажувальних, оглядових, димовивідних отворів в горнах то-
що.
4
Привертає увагу і той факат, що горни на пос. Автуничі входили
до складу садиби, яка характеризується значною концентрацією зна-
хідок, ототожнюваних з елементами феодального побуту.
5
Це дозволи-
ло зробити висновок, що представник місцевого самоврядування в сис-
темі давньоруської феодальної ієрархії, який мешкав на вказаній па-
м’ятці, займався виготовленням керамічних виробів.
З іншою галуззю пов’язана вивчена на пос. Автуничі буд. № 403.
Наземна, з плетеними стінками, мала довжину близько 5,6 м при ши-
рині біля 4,2—4,8 м. В її центральній частині виявлено заглиблення
розмірами 4,16x2,12 м і глибиною 0,4 м від рівня материка (буд. № 377).
Звідси походять уламки сопел, шматки металургійного шлаку, заліз-
ної руди, залізні ножі, кільце, гак, оковка. Серед інших знахідок з цієї
споруди — точильні камені, уламки скляних браслетів, шиферне пряс-
лице. Матеріали, що мали відношення до обробки чорного металу,
походили також з навколишньої території. Вказаний об’єкт пов’язаний
із залізообробним ремеслом (ковальською та слюсарною справами),
можливо — також із залізоробним (про що свідчать шматочки руди).
6
Споруди, де проводилась гаряча обробка заліза, відомі і на сіль-
ських поселеннях межиріччя Дніпра і нижньої течії Десни. Це — буд.
№ 37 з Ліскового-1, № 22 з Ліскового-2, № 4 з Деснянки, № 7 з Кло-
нова, № 51 з Рову-П. В заповненні їх котлованів — уламки ошлакова-
них стінок горнів, фрагменти сопел, шматки шлаків. Для цих об’єктів
характерна видовжена форма, площа 4—12 кв. м, дно окремих заходи-
ло в материк до відзначки 0,9 м. Теплотехнічний пристрій у вигляді
скупчення обпаленої до червоного кольору глини з ошлакованою по-
верхнею знайдений у всіх випадках в зруйнованому стані. Скоріш за
все, тут мало місце спорудження дерев’яних опічків. Відсутність стов-
пових ям навколо котлованів дозволяє припустити будівництво стін
зрубної конструкції, або ж із плоту, як це зафіксовано на описаному
автуницькому об’єкті. Аналогічно і площа майстерні мала перевищува-
ти і площу заглибленої частини.
В той час, як перераховані, будівлі репрезентують об’єкти реміс-
ничого призначення, про інший бік економічної діяльності — промисли,
свідчить чергова категорія споруд. Прикладом промислових будівель
можуть служити «майдани» — ями для добування смоли та дьогтю.
Сіверянський літопис 65
Вони широко відомі за етнографічними даними,
7
а в регіоні цей спосіб
смолокуріння зберігся до XX ст.
Показове в цьому відношенні пос. Автуничі. Виробничих споруд
для добування смоли та дьогтю ямним способом тут вивчено вже кілька
десятків. Для них характерна наявність двох частин: верхньої — ци-
ліндричної, напівсферичної, урізано-конічної — для згоряння без досту-
пу повітря сировини і нижньої («під’ямника») — для збору продукції.
Вивчено як об’єкти значних розмірів (№ 163 — діаметр 2 м, глибина
1,6 м; № 331 — діаметр 2,6 м, глибина, 1,32 м), так і зовсім мініатюрні
(яма № 172 мала діаметр 0,55 м і глибину 0,4 м). Серед них виділяються
буд. № 264, де два під’ямники були об’єднані спільною верхньою части-
ною (скоріш за все, це — два етапи функціонування типової смолокур-
ні), яма № 174 — без чітко вираженого переходу верхньої частини в
нижню. Стінки об’єктів в більшості випадків обпалені та пропечені;
просочені органікою. Серед знахідок у вказаних спорудах — залишки
сировини, керамічні фільтри та лійки, посудини для збору продукції.
Цілий ряд із досліджених смолокурень та дігтярень оточений стовпови-
ми ямками. Останні вказують на наявність навісу чи стін з лози, що
зберігали споруди від негоди.
8
Ще шість подібних об’єктів вивчено на інших пам’ятках регіону.
Це — № 12 з Ліскового-1, № 1 з Льгівки, № 8, 10, 11, 15 з Криниці.
Всі вони мали урізано-конічну форму у верхній частині (діаметр на
рівні фіксації становив 1,2—1,6 м) і циліндричну у нижній (діаметр
0,4 м). Загальна глибина перерахованих об’єктів коливалась у межах
1,5—2,2 м. На комплексі з пос. Криниця варто зупинитися детальні-
ше. Всього лісотехнічних споруд тут нараховується сім (три з них май-
же повністю знищені), вони розташовані за периферійною частиною по-
селення, на відстані 10 м від житлово-господарського комплексу, зай-
мають територію 56 кв. м. Відстань між окремими об’єктами — 1,7—
3,2 м. Максимальні їх розміри у верхній частині 1,8—2,6 м, у нижній —
до 1 м. По центру дна ями мали циліндричне заглиблення діаметром
35—40 см, що заходило в материк на 45—60 см. В одному випадку яму
перекрито дощечкою. Стінки з глибини 40—50 см пропечені на 5—
10 см, просочені смолами.
9
Цікавий об’єкт досліджено на пос. Ліскове. Він був ототожнений
зі складом сировини та готової продукції смолокуріння і вигінки дьог-
тю. Подібна ідентифікація буд. № 33 обумовлена наявністю згортків
берести, закопчених зсередини фрагментів посуду, їх денець з отво-
рами.
10
Інші напрямки економічної діяльності жителів характеризуються
знахідками матеріалів, пов’язаних з чорною металургією, обробкою
шиферу, випалом вапняку. Вже наводились дані щодо житла-майстерні
ювеліра. Висловлювалась думка, що місцеві ремісники обслуговували
всю округу.
11
Варто додати, що в числі інших занять мешканців — борт-
ництво, рибальство, деревообробка та ін.
Подібна картина спостерігається і на інших пам’ятках регіону: лі-
сотехнічний промисел розвивався на пос. Криниця, Льгівка, Шумлай,
косторізна справа — на пос. Криниця, виплавкою заліза займались на
пос. Сибереж, Кам’яна Гора, Очеретяна Гора.
12
Незважаючи на зумовлений природними особливостями регіону
значний рівень розвитку ремесел і промислів, для давньоруських сіль-
ських поселень на Чернігівщині характерні і такі традиційно сільські
галузі, як землеробство і скотарство. І хоч основні висновки про них
робляться на основі знахідок палеоботанічного і остеологічного мате-
ріалу, рільничих знарядь тощо, ряд аспектів простежується за вивчени-
ми спорудами.
66 Сіверянський літопис
Так, на пос. Автуничі досліджено значних розмірів комплекси ям
від стовпчиків, що утворюють замкнуту фігуру. Розташовані вони пе-
реважно в заплавній частині пам’ятки. Показова в цьому відношенні
буд. № 195 — неправильно-прямокутна, 7x5 м, утворена 19 ямками.
13
Ін-
ші приклади — буд. № 293, 297. Ці об’єкти ототожнені із загонами для
худоби. Знахідки у вказаній частині поселення збруйних кілець, не-
щільна забудова свідчать на користь висловленого припущення.
Із зерновим господарством пов’язані будівлі для просушки снопів
веред обмолотом. Найпримітивніші з них відомі за етнографічними да-
ними під назвою «шиш», «шишок»
14
і являють собою конусовидну кон-
струкцію із жердин, всередині якої знаходився опалювальний пристрій,
а ззовні клались снопи. Показова в цьому відношенні буд. № 178 з пос.
Автуничі. Овальної форми, 3,4x1,2 м, оточена ямками від кілків, із са-
жею, дрібного печиною, перепаленим гранітом у заповненні.
15
Відомі будівлі такого типу і на інших пам’ятках епохи Київської
Русі на території Чернігівщини. Зокрема, на поселеннях біля с. Шесто-
виці (Рів-П і Коровель) вони мали розміри 2,8—4,2x1,3—2,4 м, були
заглиблені в материк на 55—60 см.
16
Як шиші інтерпретовані і буд.
№ 33 та 47 з Ліскового-2. Це — невеликі овальні споруди з піччю або
вогнищем на рівні підлоги та приямником. Залишків від жердин не ви-
явлено, тому що вони могли бути не стаціонарними, а лише встановле-
ними безпосередньо перед просушкою. Характерні особливості вказаних
споруд притаманні наведеному К. А. Соловйовим опису шиша; відомо-
го за результатами вивчення забудови XX ст. Привертають увагу такі
риси, як наявність опалювальної споруди (печі чи вогнища), приямни-
ка, з боку якого розпалювався вогонь; закріплення жердин по перимет-
ру печі та їх прибирання після просушки.
17
Більш досконалою є ще одна снопосушильня з пос. Автуничі, інтер-
претована як примітивний овин. Це — буд. № 273. Вона мала стіни із
лози й перекриття, підмазане глиною над опалювальною спорудою
(вогнищем).
18
Подальше вдосконалення конструктивних особливостей будівель
цього призначення демонструють овини з Ліскового-1 (буд. № 2, 9, 10),
Ліскового-2 (№ 3, 9), Криниці (№ 9), Овраменкового Круга (№ 3),
Рову-П (№ 3). Об’єкти характеризуються видовженою формою, орієн-
тацією переважно з півдня на північ, розмірами (разом з опалюваль-
ною спорудою) в межах 3—4,5x1,5—2,6 м.
19
Каркасна піч (або вогни-
ще) розташована з південного чи північного боку. У двох випадках про-
стежено вхід до будівлі посередині довгої стіни. Інколи в підлозі об’-
єкта фіксувались 2—3 стовпові ями, на яких міг триматись настил із
жердин. Прикладом може служити буд. № 9 з пос. Криниця. Найбільш
віддалена від житла, мала розміри 3,4x3,7 м, овальну форму, дно з
сильним нахилом на глибині 0,6—0,9 м. У вузькій частині будівлі зафік-
совано відкрите вогнище розмірами 0,8—1 м, підмазане глиною, пере-
крите шаром попелу потужністю до 15 см. В місці розташування вог-
нища стінки котлована на висоту 15 см пропечені.
20
Перераховані спору-
ди нагадують відомий за етнографічними даними ямний овин.21
Хоча, на відміну від, описаної буд. № 273 з поселення Автуничі, слідів
навісу чи стін зафіксувати не вдалося, спорудження печі — новий крок у вдо-
сконаленні конструктивного вирішення снопосушилок.
Прикладом іще одного типу сільськогосподарських будівель можуть
служити буд. № 13 з Овраменкового Круга та № 15 з Козарок. В них
були знайдені великі жаровні для просушки зерна перед помолом. Ча-
стіше подібне просушування проводилось у жаровнях, конструктивно
пов’язаних з варистими печами жител, але для значної кількості зерна
застосовувались і спеціальні будівлі. Залишки жаровень, в тому числі
Сіверянський літопис 67
і їх бортики, знайдені в обох названих об’єктах. У споруді з Овраменко-
вого Круга виявлено також і обгоріле зерно.
22
Для зберігання зерна служили ями, побутування яких зафіксова-
не навіть у XX ст.
23
Вони характеризуються грушевидною чи дзвонопо-
дібною формою; ті, що досліджені, на давньоруських селищах Черні-
гівщини, мали діаметр в верхній, частині — 0,6—1 м, глибину — до
2,6 м. Вже висловлювалась думка, що всього 4 таких ями, виявлені
на відкритих поселеннях регіону, не відображають дійсності; певно до
зернових слід додати і частину ям циліндричної форми (в яких вузька
горловина обвалилась).
24
На неукріплених пам’ятках Чернігівської землі відомо і ряд буді-
вель для зберігання припасів. Так, на пос. Рів-П досліджено погреби,
що входили до складу садиб. Вони мали підпрямокутну форму, глиби-
ну 0,7—1 м, округлі ями в долівці.
25
Ями, де зберігались горщики з при-
пасами, відомі і з розкопок пос. Автуничі. Вони репрезентовані окреми-
ми ямами з перекриттям та заглибленнями в долівці наземних споруд.
В їх числі — ями № 99, 194, 120, буд. № 250, комплекс із трьох ям
№ 181, 191, 192 під одним дахом, буд. № 323. Деякі з них оточені стов-
повими ямами, в інших сліди від опор, що підтримували дах, зберег-
лись в кутах заглиблень.
26
Важко собі уявити селянську садибу без таких побутово-господар-
ських споруд, як повітки, возівні, навіси, будівлі для реманенту, інвен-
таря тощо. Виявити об’єкти подібного призначення дозволили розкоп-
ки пос. Автуничі. З повітками (закритими з трьох боків навісами для
реманенту, сіна, дров і т. п.) було ототожнено кілька десятків груп
стовпових ям; показова в цьому відношенні буд. № 350 — підпрямо-
кутна, 3,5x2 м. Ще ряд об’єктів був утворений не стовповими ямами, а
канавками від плоту, в їх числі кілька — подвійними (що дозволяє
припустити наявність утеплювача між стінами із лози).
27
Вивчено на
пам’ятці і будівлі для інвентаря (так, наприклад, із заповнення буд.
№ 108 походили 2 сошники, ость),
28
а також об’єкти, аналогічні відомим
за етнографічними даними «степкам» — коморам, що не мали стаціо-
нарних опалювальних споруд, але при необхідності обігрівались вогнем,
принесеним ззовні.
29
На інших пам’ятках регіону відомі споруди, що за
рядом ознак можуть ототожнюватись з коптильнями.
30
Отримані в результаті багаторічних розкопок матеріали дозволя-
ють стверджувати, що ряд об’єктів можуть бути ідентифіковані як спо-
руди побутово-господарської архітектури малих форм: конов’язі, лавки,
озороди тощо. Вони фіксуються переважно у вигляді ям від стовпчиків
неподалік від вивчених будівель.
Надзвичайно цікавим відкриттям було вивчення на пос. Шумлай
колодязя давньоруського часу. На те, що даний тип споруд був відомий
давньоруському населенню, вказували літописні повідомлення про сло-
в’ян язичників, котрі приносили треби озерам, гаям і колодязям; давньо-
руські богословські праці; легенда про «білгородський кисіль» та ін.
На городищах неодноразово було виявлено і самі споруди для забезпе-
чєння водою — у вигляді колодязів та цистерн для збору дощової і та-
лої води. Проте їх існування на укріплених пунктах, що мали витриму-
вати тривалу облогу, розраховуючи на власні ресурси, закономірне.
Що ж до сільських поселень, то топографія розташування останніх до-
зволяла припустити використання їх мешканцями води джерел, струм-
ків тощо, тим більше, що це зафіксовано етнографічними спостережен-
нями в нашому столітті.
31
Тому відкриття в 1991 р. колодязя на Шум-
лаї стало сенсаційним, але цей тип споруд вважався винятковим.
32
Де-
що пізніше аналогічна споруда була вивчена і на пос. Автуничі.
33
Це
дало змогу запропонувати нове вирішення проблеми водопостачання на
сільських поселеннях доби Київської Русі.
34
68 Сіверянський літопис
Оскільки цим унікальним комплексам присвячена окрема публіка-
ція, зупинимось на їх характеристиці лише в загальних рисах.
Будівля № 6 з пос. Шумлай була зафіксована як овальний об’єкт
розмірами 4,6x4,2 м на рівні материка і підпрямокутний (3,1x2,3 м) на
глибині 3 м (з цього рівня почали фіксуватися залишки його зрубу).
В супіщаному заповненні його верхньої частини виділялись темні шари,
насичені вугликами — сліди згорілої наземної конструкції. Зруб зберіг-
ся на глибину 1,2 м і складався з внутрішнього та зовнішнього дощато-
го облицювання, між якими були вертикально встановлені дошки. У
кутах розташовувалися стовпи, дно було складене з дубових дощок,
кути зрубу були виконані «в обло». Із об’єкта походили уламки давньо-
руського кружального посуду X — початку XI ст., накінечник стріли,
залізна платівка, уламок візантійської амфори.
35
Будівля № 366 з пос. Автуничі мала овальну форму і розміри
5,1x4,3 м; верхня частина її заповнення теж включала лійкоподібно за-
лягаючі горілі прошарки. Складений «в обло» дубовий зруб зберігся
на більшу висоту, ніж в попередньому випадку. Він також мав багато-
шарове конструктивне вирішення в нижній частині (зі стовпами по ку-
тах); підлогу з дощок.
36
Під час дослідження об’єкта зібрано значну
колекцію уламків керамічного посуду давньоруського часу, цілі глеки
та їх розвали, в т. ч. один — із ликовим мотузком в вушках.
37
В числі
інших знахідок — дерев’яні коромисло, прач, «голка» (для плетіння ри-
бальських сітей?), відерні клепки, залишки обручів, плоди ліщини, сос-
нова шишка, інші палеоботанічні та палеодендрологічні знахідки, за-
лізні дужки і вушка від відер, ножиці, свердло для кістки, інші вироби,
уламки візантійської амфори та ін. Вже висловлювалась думка, що
наявність в колодязі численних глечиків та їх фрагментів вказує на
можливість використання об’єкта, як свого роду «холодильника» для
зберігання молокопродуктів.
38
Цей прийом має етнографічні аналогії як
в досліджуваному регіоні, так і в інших.
39
Характеризуючи будівлі ремісничого і промислового призначення та
господарського і побутового використання, досліджені на давньору-
ських сільських поселеннях Чернігівщини, варто звернути увагу ще на
ряд об’єктів. Їх конструктивні особливості та характер знахідок не да-
ють можливості для ідентифікації зі значним ступенем вірогідності.
Проте вони мають ряд рис, якими віділлються з-поміж основної маси
зафіксованих споруд. Так, на пос. Автуничі вивчено сушильню (буд.
№ 305), влаштовану у відпрацьованому глиняному кар’єрі з вогнищем
на черговому шарі заповнення. Про наявність наземної конструкції
свідчать стовпові ямки навколо котлована.
40
Спеціальне призначення
мали також будівлі № 92 (округло-овальна, 1,2x1,5 м, глибиною, до
45 см із стрімкими стінками, плоским дном, стовповими ямками діа-
метром 15 см в південно-західній і північно-східній частинах і розва-
лом печі в заповненні; датується XII ст.); № 103 (неправильно-оваль-
ної форми, теж із залишками печі, в т. ч. шматками черіня, з невели-
ким заглибленням на дні, що містило кераміку XII ст.); № 218 (підтрапе-
цієвидна в плані, 1,4x1,7x1,84 м, глибиною 87 см із 4 стовповими яма-
ми в кутах і розвалом масивної печі в заповненні; за керамічним комп-
лексом датується XII ст.).
Привертають увагу і споруди з поселень в межиріччі Дніпра та по-
низзя Десни. Всього в цьому регіоні їх виявлено 267; за конструктив-
ними особливостями вони умовно діляться на п’ять груп.
41
Двадцять дві будівлі — квадратної форми чи максимально наб-
лиженої до неї; 10 з них — зі стовповими ямами, розташованими все-
редині котлованів: 5 площею 4—5 кв. м мали сліди від стовпів у 4 ку-
тах (1 — X—XI ст., 4 — XII—XIII ст.); ще 4 мали площу 6—14 кв. м і,
крім стовпових ям в кутах, мали додаткові, посередині двох або кожної
з стін, вони датуються XII—XIII ст. і вміщували побутовий інвентар;
Сіверянський літопис 69
одна—буд. № 74 з Ліскового-1 заслуговує на окрему увагу. Довжина її
сторін становила 3,2—3,4 м, глибина—0,8 м. У кожному з кутів зафіксова-
но стовпові ями глибиною 50—60 см. В центpi котлована знаходилось
прямокутне заглиблення 2x2,4x0,65 м, котре, в свою чергу, мало стовпові
ями в кутках. До будівлі примикало приміщення розмірами 1,8x2,4 м,
що теж фіксувалось 4 стовпами. В об’єкті зібрано кераміку XII—XIII
ст., уламки жорен, ножі, шиферні пряслиця, фрагменти скляних брас-
летів тощо.
42
Ще дві споруди (№ 98 з Ліскового-1 та № 9 з Лісково-
го-2) мали сліди стовпчиків за межами заглиблених частин. Перша да-
тується XII—XIII ст., має площу 12 кв. м при глибині 65 см, оточена
3 стовповими ямами. Друга датується XI ст., займає площу 5 кв. м,
сягає глибини 1,1 м, має зі сходу вхід з двома сходинками, а з півночі
— уступ шириною 1 м, навколо її котлована досліджено 8 стовпових
ям. Нарешті, ще 10 об’єктів мали площу 4—11 кв. м, інколи — зі вхо-
дом у вигляді неширокого коридорчика. Один з них (буд. № 1 з Дес-
нянки) датується XI ст., решта — XII—XIII. Привертає увагу буд.
№ 88 з Ліскового-1, котлован якої розмірами 2,7x2,7x0,95 м на висоті
0,5 м від рівня підлоги мав уступ шириною 0,8 м. Відсутність стовпових
ям навколо заглиблених частин будівель останньої підгрупи вказує на
інше конструктивне вирішення стін; скоріш за все — на зрубне.
Сорок одна споруда мала прямокутну форму зі співвідношенням
довжини і ширини близько 2:1. Сім будівель мали сліди стовпів всере-
дині котлованів (№ 21, 86, 86, 123 з Ліскрвого-1 — по 1 посередині про-
тилежних стін, причому в трьох випадках — посередині коротких, в од-
ному — посередині довгих, площа їх — 4—8 кв. м, датування — X ст.
(1) та XII—XIII ст. (3); ще три мали по 1 стовповій ямі і датувались
XI ст. (1) та XII—XIII ст. (2). Тридцять чотири (з них X—XI ст. — 15,
XII—XIII — 14, недатованих — 5) мали площу 4—12 кв. м. Від попе-
редніх їх відрізняє наявність лише одної ями від стовпа в заглибленій
частині. Показові в цьому відношенні буд. № 1 та 11 з пос. Рів-П, кот-
рі датуються 1 половиною XIII ст. їх розміри — 2,7x1x8—2 м, глибина
— 0,8 і 1,1 м, орієнтація — стінами за сторонами світу. В південно-за-
хідних кутах мали неглибокі ями діаметром 1,5 м, трактовані дослідни-
ками як сліди дерев’яних діжок.
Тридцять п’ять споруд характеризуються довжиною, що втричі і
більше перевищувала ширину; заокругленими кутами котлованів. Три
з них (№ 20-А, 121 з Ліскового-1, № 12 з Ліскового-2) мали розміри
3,6—4,8x1,8—2 м, глибину 30—40 см, на відстані 10—50 см від краю
їх заглиблених частин знаходились 4—8 стовпових ям. Будівля № 20-А
з рештками опалювальної споруди датується XII—XIII ст., дві інші —
X—XI. Решта 32 (X—XI ст. — 20, XII—XIII — 9, з нез’ясованою датою
— 3) іноді мали 1—2 стовпові ями навколо заглибленої частини, але
даних для ствердження про стовпову конструкцію їх стін недостатньо.
В їх числі 14 мали в своєму заповненні скупчення обпаленої глини —
залишки печей чи вогнищ (№ 3, 4, 12, 17, 44, 123 з Ліскового-1, № 22
з Ліскового-2, № 4, 7, 8 з Деснянки, № 3, 5 з Рову-П, № 9 з Криниці,
№ 3 з Овраменкового Круга), причому в 4 випадках — на долівці, в 10
— на опічках; розміри цих об’єктів 3—5x1—2x0,3—0,9 м. Ще 18 розмі-
рами 3,5—7x1—2,5x0,3—0,75 м опалювальних споруд не мали, але ха-
рактеризуються наявністю побутового інвентаря в заповненні.
Двадцять вісім будівель мали округлу чи округло-овальну форму,
незначну площу (в основному — 4—6 кв. м) і включали: вже згада-
ний колодязь; дві споруди XII—XIII ст. (№ 20 з Ліскового-2 та № 2
з Криниці) зі стовповими ямами в дні; три споруди (№ 8 з Козарок,
XII—XIII ст.; № 9 з Козарок і № 16 з Криниці, обидві — X—XI ст.) з
4—6 стовповими ямами навколо заглиблених частин (в буд. № 8 зафік-
совано жорно та залишки опалювальної споруди); двадцять будівель
площею 4—6 кв. м і глибиною 30—70 см (13 — X—XI ст., 5 — XII—
70 Сіверянський літопис
XIІІ ст., 2 — недатовані) без слідів стовпів та дві (№ 38, 64 з Лісково-
го-1) будівлі XII—XIII ст., на яких варто зупинитись окремо. Вони зна-
чних розмірів (діаметром 5 і 4,5 м, глибиною 1,5 і 1 м), в будівлі № 38
на висоті 0,8 м від рівня долівки в південній частині зафіксовано виступ
шириною 0,4 м. Характер розміщення залишків деревного тліну та го-
рілих колод в заповненні котлована не виключає існування на цьому
виступі багатокутного зрубу.
Остання група нараховує 141 об’єкт. Двадцять шість з них (18—
X—XI ст., 8 — XII—XIII) мали неправильні контури за часів функціо-
нування і площу 3—10 кв. м. В 6 з них зафіксовано залишки вогнищ
(№ 2, 9, 10 з Ліскового-1, № 33, 39, 47 з Ліскового-2), причому в двох
випадках — всередині будівлі, в чотирьох — винесені за одну із сті-
нок; діаметр вогнищ — 0,5—1 м. Привертає увагу віднесена до цієї гру-
пи буд. № 2 з Ліскового-1, розмірами 3,6x2x0,5 м. В ній єдиній зафік-
совані стовпові ями, котрих нараховується три. Вони розташовані по-
середині. будівлі вздовж довгої осі. Відкрите вогнище діаметром 75 см
знаходилось за південною стінкою. У решти 115 будівель форму вста-
новити неможливо внаслідок ерозії, перекопів тощо.
Про високий рівень розвитку селищних структур регіону свідчать
відзначені на ряді пам’яток елементи садибної забудови, що фіксуються
як локальні групи синхронних об’єктів, оточені огорожами. Досліджен-
ня ряду поселень широкою площею дало змогу детально проаналізува-
ти елементи планування і тенденції його розвитку протягом тривалого
часу. Щодо давньоруських селищ межиріччя Дніпра та нижньої течії
Десни, вивчення взаєморозташування об’єктів дозволило дійти виснов-
ку, що для IX — початку XI ст. характерна концентрація господар-
ських споруд в одній частині поселення, а жителів — в іншій (Деснян-
ка, Ліскове, Клонів, Козарки, Овраменків Круг та ін.). В XI і, особли-
во, в XII—XIII ст. планова схема значною мірою змінюється: з’явля-
ються окремі двори-садиби (Криниця, Рів-П).
43
Кілька з них дають
класичні приклади садибного планування.
На пос. Рів-П вивчено одну садибу (А) повністю, одну (Б) — ча-
стково, причому характер знахідок з садиби А дозволив дійти виснов-
ку, що її господар був більш заможним. Датуються вони XII — 1 по-
ловиною XIII ст. Комплекс А площею 480 (за іншими даними — 312
кв. м) складався з двох напівземлянкових жител, трьох ремісничих
майстерень, сільськогосподарської споруди для снопів, двох погребів,
господарських ям, розташованих по периметру подвір’я площею 84—
85 кв. м, в центрі якого знаходились дві зернові ями. З півдня садибу
оточувала огорожа, сліди котрої фіксуються у вигляді ям від стовпів.
До складу частково (на площі 187 кв. м) дослідженої садиби Б вхо-
дило три напівземлянкових житла, одне з яких поєднувало в собі функ-
ції помешкання та майстерні, погріб та господарські ями. Криці, шла-
ки, токарні різці, бруски для загострення ножів, залізні вироби (коси,
серпи, ножі, тесло) вказують на характер занять мешканців селища.
44
Дві садиби, вільно розташовані на площі пам’ятки, вивчено і на
пос. Криниця. Їх розділяла простежена протягом 23 м огорожа (фік-
сувалась у вигляді канавки) та п’ятиметрова смуга незабудованої тери-
торії. Садиба А площею близько 900 кв. м складалася з 8 будівель (в
т. ч. одне житло з коридорчиком) і 17 ям. Ряд об’єктів примикав до пів-
денно-східного і північно-західного кутів житла, розташовуючись лан-
цюжком, біля останнього котлована починалась огорожа. Вздовж неї
територія була забудована ще кількома спорудами, остання з яких
(№ 9) служила для просушки снопів. Два об’єкти займали центральну
частину двору. Садиба Б площею 560 кв. м складалася з 8 будівель (1
з них — житло) і 10 ям. По одній споруді примикало до житла з пів-
денного заходу і південного сходу. Дві будівлі і три ями розміщувались
Сіверянський літопис 71
вдзвовж огорожі, три будівлі і п’ять ям (в т. ч. і зернові) розташову-
вались в центрі. Знахідки вказують на сільськогосподарську специфіку
в заняттях населення. Відзначено випадки взаємоперекриття об’єктів,
їх реконструкції, що свідчить про тривалий час існування комплексів.
Виникнення садиби Б приходиться на більш ранній період, хоч деякий
час обидві функціонували синхронно. Сліди ще двох садиб читаються
в оранці. За межами житлової частини досліджено кілька ям та про-
мислову ділянку із 9 дігтярень.
45
Характеризуючи садиби неукріплених поселень Чернігівщини, вар-
то згадати і досліджену біля Анисова, де вивчено залишки трьох де-
що заглиблених жител, господарські ями. Вже наводились дані про те,
що розміщення комплексу на незначному підвищенні в заплаві свідчить
про його сезонний характер, а специфіка знахідок вказує на промис-
лове спрямування в економіці мешканців і їх досить високий соціальний
статус.
46
Варто додати, що, за спостереженнями О. В. Шекуна, елементи са-
дибного планування зафіксовано також на поселеннях Ліскове, Кло-
нів, Селище.
47
Надзвичайно цікаві результати отримані і на пос. Автуничі. Тут
майже повністю розкопано садибу, що існувала з рубежа X—XI до ру-
бежа XII—XIII ст. До її складу протягом чотирьох етапів функціону-
вання входили житло-майстерня гончара з супутними допоміжними спо-
рудами, глинники, гончарні горни, кар’єри для добування глини. На де-
яку відстань від житла виносяться снопосушильні та смолокурні. По-
бутово-господарські об’єкти займають місце між житловими та вироб-
ничими. Динаміка розвитку території цього комплексу простежується
за спорудженням огорож — як внутрісадибних, так і тих, що оточували
всю територію ззовні. Садиба займає панівне узвишшя на пам’ятці, не-
подалік від неї функціонує колодязь. Важливо відзначити, що цей комп-
лекс не лише дозволяє простежити розвиток планіграфії і хронології
однієї з ділянок поселення, наявність досконало оранізованого багато-
галузевого господарства. Не менш важливим є те, що на час дослід-
ження ця територія становила менше третини сумарної відкритої пло-
щі, проте на ній сконцентровано близько 60 відсотків індивідуальних
знахідок (при тому ж ступені інтенсивності освоєння і інших ділянок),
причому багато з них носять чітко виражений елітарний характер і мо-
жуть ототожнюватись з елементами феодального побуту. Все це дозво-
лило стверджувати, що в даній садибі мешкав представник місцевого
самоврядування в давньоруській феодальній ієрархічній системі, і вис-
ловити припущення, що ним міг бути сільський (ратайний) староста.
48
Його посада згадується в Руській Правді.
49
Варто додати, що соціальна
стратифікація населення простежується і за матеріалами некрополя до-
сліджуваного селища.
Для вивчення південноруського села надзвичайно важливим є те,
що вказане явище — не виняткове для пам’яток на території Чернігів-
щини. Інший яскравий приклад — пос. Ліскове. Тут на площі 9 тис. кв.
м,відокремленій від селища природним рубежем і частоколом, — за
да-ними автора розкопок — мешкали представники феодального стану і
їх оточення. На це вказують відповідні категорії об’єктів і знахідок,
власний грунтовий могильник. Дослідником вказаний комплекс був ви-
значений як «головка поселення».
50
Особливості архітектурного вигляду давньоруського села Черніго-
во-Сіверської землі дозволяють не лише говорити про загальне й осо-
бливе в забудові вивчених в регіоні поселень, простежити напружений
ритм життя і господарської діяльності, виділити економічну специфіку
регіону, селища, його ділянки. Вивчені будівлі не лише є індикатором
матеріальної і духовної культури своїх власників. Вони дозволяють
72 Сіверянський літопис
зробити висновок про високий, можливо, навіть несподівано високий рі-
вень розвитку давньоруського села як соціально-економічного феноме-
ну, простежити підгрунтя формування традиційного побуту українсько-
го села, його зовнішніх особливостей і соціально-виробничої організації.
Джерела та література:
1. Толочко П. П. Массовая городская застройка Киева X—XIII вв. // Тезисы до-
кладов советской делегации на IV Международном конгрессе славянской архео-
логии. София, сентябрь, 1980. — М., 1980. — С. 53.
2. Коваленко В. П., Моця А. П., Орлов Р. С. Гончарные горны XII в. на поселении
Автуничи // Гомельщина: археология, история, памятники. Тезисы Второй Го-
мельской обл. науч. конф. по ист. краеведению. — Гомель, 1991. — С. 83—85.
Коваленко В. П., Моця О. П. Давньоруське поселення біля с. Автуничі на Черні-
гівщині // Проблеми вивчення сердньовічного села на Поліссі. Тези першого по-
льового іст.-краєзнавчого семінару. — Чернігів, 1992. — С. 7—9.
Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель давньоруського
поселення Автуничі // Археологія. — 1993. — № 4. — С. 61—65.
Готун І. А., Коваленко В. П., Моця О. П., Петраускас А. В. Давньоруське посе-
лення Автуничі: результати останніх сезонів // Слов’яно-руські старожитності Пів-
нічного Лівобережжя. Матеріали іст.-арх. семінару, присв. 60-річчю від дня на-
родження О. В Шекуна (19—20 січня 1995 р., м. Чернігів). — Чернігів, 1995. —
С. 25—26.
3. Готун І. А. Деякі підсумки вивчення споруд поселення Автуничі // Проблеми вив-
чення середньовічного села на Поліссі... — С. 13.
Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель... — С. 60—64.
4. Готун І., Петраускас А. Соціально-економічний феномен давньоруського села (до
підоснов формування життєвого укладу укранїського народу) // Ноосфера. —
1995. — № 1. — С. 26.
5. Готун І. А., Моця О. П. Соціальний аспект в забудові та хронологічні етапи функ-
ціонування давньоруського селища Автуничі // Слов’яни і Русь у науковій спадщи-
ні Д. Я. Самоквасова. Матеріали іст.-арх. семінару, присв. 150-річчю від дня на-
родження Д. Я. Самоквасова (14—16 вересня 1993 р., м. Новгород-Сіверський). —
Чернігів, 1993. — С. 68—71.
6. Готун І. А., Коваленко В. П., Моця О. П., Петраускас А. В. Давньоруське посе-
лення Автуничі... — С. 26.
7. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. — М., 1991. — С. 171.
Бураковская Н. И., Федына Р. И. Лесотехнические промыслы // Полесье. Мате-
риальная культура / Бондарчик В. К., Браим И. Н., Бураковская Н. И. и др. —
К., 1988. — С. 249.
8. Готун І. А. Деякі підсумки... — С. 13.
Готун I. А. Некоторые данные о массовой жилой и хозяйственной архитектуре
Левобережного села X—XIII вв. // История и археология Слободской Украины.
Тезисы докладов и сообщений Всеукраинской конф., поев. 90-летию XII Археоло-
гического съезда. — Харьков, 1992. — С. 104.
Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель... — С. 65.
9. Шекун О. В., Сита Л. Ф. Пам’ятки IX—XII ст. в околицях с. Старий Білоус по-
близу Чернігова // Старожитності Південної Русі. — Чернігів, 1993. — С. 39.
10. Веремійчик О. М. До питання про розвиток ремісничого виробництва у сільських
поселеннях Чернігівщини (X—XIII ст.) // Перша Чернігівська обл. наук. конф. з
іст. краєзнавства. Тези доповідей. — Чернігів, 1985. — С. 102.
Веремейчик Е. М. К вопросу о дегтяренном и смолокуренном промыслах на древ-
нерусских селищах Черниговщины // Проблемы археологии Сумщины. Тезисы до-
кладов обл. науч.-практ. конф. Апрель 1989 г. — Сумы, 1989. — С. 88.
11. Шекун А. В., Косолапов А. Ф., Кривицкая И. В., Кузнецов Г. А. Исследования на
Черниговщине // АО 1978 г. — М., 1979. — С. 423—424.
Шекун А. В. Раскопки и разведки на Черниговщине // АО 1979 г. — М., 1980. —
С. 353.
Шекун А. В. Исследования в Черниговской области // АО 1982 г. — М., 1984. —
С. 342.
Веремійчик О. М. До питання про розвиток ремісничого виронбицтва... — С. 102.
Шекун А. В. Исследования на Черниговщине // АО 1983 г. — М., 1985. — С. 374.
Шекун А. В., Веремейчик Е. М. Исследования на Черниговщине // АО 1984 г. —
М., 1986. — С. 328.
Сіверянський літопис 73
Шекун А. В. Поселение Лесковое: некоторые итоги 10 лет исследования // Тези-
сы Черниговской обл. науч.-метод. конф., посв. 90-летию Черниговского историче-
ского музея (декабрь 1986 г.). — Чернигов, 1986. — С. 60—62.
Шекун А. В., Веремейчик Е. М. Селища IX—XIV вв. в междуречье низовий Десны
и Днепра // Чернигов и его округа в IX—XIII вв. — К., 1988. — С. 109.
Шекун О. В. П’ятнадцятий сезон робіт в давньоруському поселенні «Ліскове» //
АДУ 1991 p. — Луцьк, 1993. — С. 136.
Шекун А. В., Веремейчик Е. М. Древнерусские сельские поселения в
верховьях р. Белоус // Славянская археология 1990. Раннесредневековый
город и его окру- га. — Материалы по археологии России. — Вып. 2.
— М., 1995. — С. 155.
12. Веремійчик О. М. До питання про розвиток ремісничого виробництва... — С. 102.
Веремейчик Е. М. К вопросу о дегтярном и смолокуренном промыслах... — С. 88.
Шекун А. В. Сельская усадьба первой половины XI в (по материалам раскопок
поселения «Криница») // Тезисы ист.-арх. семинара «Чернигов и его округа в IX—
XIII вв.» (15—18 мая 1990). — Чернигов, 1990. — С. 133—134.
Шекун О. В. Матеріальна культура сільської округи Чернігова IX—XIII ст. //
Тези наук. конф. «Чернігів — перлина української культури». Комітет науки і
культури для зв’язків з українцями за кордоном. Інформаційний бюлетень. —
1992. — № 2. — С. 53.
Шекун О. В., Сита Л. Ф. Пам’ятки IX—XII ст... С. 47.
Шекун О. В. Матеріальна культура сільської округи Чернігова // Слов’яно-руські
старожитності Північного Лівобережжя... — С. 9—12.
13. Готун І. А. Деякі підсумки... — С. 12.
Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель... — С. 65.
14. Волков Ф. К. Этнографические особенности украинского народа // Украинский на-
род в его прошлом и настоящем. — Пг, 1916. — С. 472.
Данилин А. Г. Приспособления для сноповой сушки хлеба у восточных славян
и их соседей // Этнография. — 1928. — № 2. — С. 75—76.
Соловьев К. А. Жилище крестьян Дмитровского края // Труды музея Дмитровско-
го края. — Дмитров, 1930. — Вып. 6. — С. 160—171.
Даль В. Толковый словарь. — М., 1955. — Т. IV. — С. 636.
Бломквист Е. Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов (посе-
ления, жилища и хозяйственные строения) // Восточнославянский этнографический
сборник. — Труды Института этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. — М., 1956.
—Новая серия. — Т. XXXI. — С. 295.
Токарев С. А. Этнография народов СССР. Исторические основы быта и культуры.
— М., 1958. — С. 43.
Сабурова Л. И. Сельскохозяйственные орудия и постройки // Этнография восточ-
ных славян. Очерки традиционной культуры. — М., 1987. — С. 198—201.
Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография... — С. 73—74.
15. Готун І. А. Деякі підсумки... — С. 13.
Готун И. А. Некоторые данные... — С. 103.
Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель... — С. 66.
16. Веремейчик Е. М. Древнерусские хозяйственные постройки для просушки зерна //
Тезисы Черниговской обл. науч.-метод. конф., посв. 800-летию «Слова о полку Иго-
реве». — Чернигов, 1986. — С. 31.
17. Соловьев К. А. Жилище крестьян... — С. 160—163.
18. Готун І. А. Деякі підсумки... — С. 13.
Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель... — С. 66.
19. Веремейчик Е. М. Древнерусские хозяйственные постройки… — С. 32.
20. Шекун О. В., Сита Л. Ф. Пам’ятки IX—XII ст... — С. 44.
21. Бломквист Е. Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов... —
С. 296—297.
Сабурова Л. И. Сельскохозяйственные орудия и постройки... — С. 101—102.
22. Веремійчик О. М., Пашкевич Г. О. Палеоботанічні знахідки з поселення Оврамен-
ків Круг // Слов’яно-руські старожитності Північного Лівобережжя... — С. 19.
23. Бломквист Е. Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов... —
С. 314.
Кузьмин Е. Е., Мандыбура Н. Д., Молчанова Л. А. Земледелие // Полесье... —
С. 128.
24. Веремейчик О. М. Сільські поселення IX — першої половини XIII ст. в межиріччі
нижньої течії Десни і Дніпра. Дисертація... канд. іст. Наук // НА ІА НАНУ. —
С. 104.
25. Коваленко В. П., Моця А. П., Шекун А. В. Работы Шестовицкой экспедиции //
АО 1983 г. — М., 1985. — С. 288.
Шекун О. В. Селянські садиби XII — початку XIII ст. // Друга Чернігівська обл.
наук. конф. з іст. краєзнавства (грудень 1988 р.). Тези доповідей. — Чернігів —
Ніжин, 1988. — Вип. II. — С. 37.
74 Сіверянський літопис
26. Готун І. А. Деякі підсумки... — С. 12.
Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель... — С. 68—69.
27. Готун І. А. Деякі підсумки... — С. 12—13.
Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель... — С. 69—70.
28. Готун І. А. Деякі підсумки... — С. 12.
29. Готун І. А. Деякі підсумки... — С. 12.
30. Веремійчик О. М. До питання про розвиток ремісничого виробництва... — С. 102.
31. Бломквист Е. Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов... —
С. 287.
32. Веремійчик О. М. Охоронні розкопки поселення Шумлай біля Чернігова // АДУ
1991 Р... — С. 18.
Веремейчик О. М. Нові дослідження поселення Шумлаи // Слов’яни і Русь у нау-
ковій спадщині Д. Я. Самоквасова... — С. 75.
33. Готун І. А., Коваленко В. П., Моця О. П., Петраускас А. В. Давньоруське посе-
лення Автуничі... — С. 27.
34. Веремейчик О. М., Готун І. А. Колодязі на давньоруських сільських поселеннях //
Археологія. — 1995. — № 4. — С. 82—94.
35. Веремейчик О. М., Готун І. А. Колодязі... — С. 85—86.
36. Веремейчик О. М., Готун І. А. Колодязі... — С. 87—92.
37. Шевцова Л. В. Керамический комплекс древнерусского колодца // Деснинские
древности. Сборник материалов межгосударственной науч. конф., посв. памяти
Ф. М. Заверняева. — Брянск, 1995. — С. 115—117.
Шевцова Л. В. Про одну категорію давньоруського посуду (за матеріалами посе-
лення Автуничі) // IV Міжнародна арх. конф. Студентів і молодих вчених. — К.,
1996. — С. 214—216.
38. Готун І., Петраускас А. Соціально-економічний феномен... — С. 26.
39. Данилюк А. Г. Українська хата. — К., 1991. — С. 89.
40. Готун І. А. Реконструкції ремісничих та господарських будівель... — С. 67.
Моця О. П., Готун І. А., Коваленко В. П. Давньоруське поселення біля с. Автуни-
чі: черговий етап досліджень // АДУ 1992 р. — К., 1993. — С. 98—99.
41. Веремейчик О. М. Сільські поселення IX — першої половини XIII ст. в межиріччі
нижньої течії Десни і Дніпра. Автореферат дис. ... канд. іст. наук. — К., 1994.
— С. 12—13.
42. Шекун А. В. Отчет об охранных археологических исследованиях на древнерусском
селище Лесковое у с. М. Листвен Репкинского р-на Черниговской обл. // НА ІА
НАНУ. — 1986/87. — С. 17—18.
43. Веремейчик О. М. Сільські поселення... Автореферат... — С. 7.
44. Коваленко В. П., Моця А. П., Шекун А. В. Работы Шестовицкой кспедиции... —
С. 288.
Шекун О. В. Селянські садиби... — С. 36—37.
Веремейчик О. М. Сільські поселення... Автореферат... — С. 7.
45. Шекун А. В. Сельская усадьба... — С. 131—134.
Шекун О. В., Сита Л. Ф. Пам’ятки IX—XII ст... — С. 42—49.
46. Кузнецов Г. О. Археологічні дослідження в заплаві Десни // Друга Чернігівська
обл. наук. конф... — С. 49.
Кузнецов Г. О., Ситий Ю. М. Феодальна садиба XII—XIII ст. на околиці Чернігова
// Чернігівська старовина. — Чернігів, 1993. — С. 34—41.
47. Шекун А. В. Сельская усадьба... — С. 131.
48. Готун І. А., Моця О. П. Соціальний аспект в забудові... — С. 68—71.
49. Ст. 24 «Краткой Правды».
50. Шекун А. В. К вопросу о поселенческой структуре древнерусских селищ (по мате-
риалам Черциговщины) // Ист.-арх. семинар «Чернигов и его округа в IX—XIII
вв.» (26—28 сентября 1988 г.). Тезисы докладов. — Чернигов, 1988. — С. 92.
Шекун А. В. К вопросу территориального развития древнерусской селищной струк-
туры (по материалам Черниговщины) // Проблемы археологии Южной Руси. —
К., 1990. — С. 75.
Скорочення
АДУ — Археологічні дослідження на (в) Україні
АО — Археологические открытия
НА ІА НАНУ — Науковий архів Інституту археології Нац. АН України.
Сіверянський літопис 75
|