З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	1997
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1997
Schriftenreihe:	Сiверянський літопис
Schlagworte:	З архівних джерел
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200320
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 99-105. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200320
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2003202025-02-09T10:10:07Z З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика) З архівних джерел 1997 Article З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 99-105. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200320 uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З архівних джерел З архівних джерел
spellingShingle	З архівних джерел З архівних джерел З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика) Сiверянський літопис
format	Article
title	З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_short	З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_full	З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_fullStr	З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_full_unstemmed	З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_sort	з документації гетьмана івана мазепи (публ. ю. мицика)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1997
topic_facet	З архівних джерел
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200320
citation_txt	З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 99-105. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
first_indexed	2025-11-25T16:39:51Z
last_indexed	2025-11-25T16:39:51Z
_version_	1849781180611690496
fulltext	З АРХІВНИХ ДЖЕРЕЛ З ДОКУМЕНТАЦІЇ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ (Підготовка до друку, передмова та коментарі Ю. Мицика] Керівник антиколоніального повстання гетьман Іван Мазепа трактувався і трак тується дотепер в російській історіографії лише як «ізмєннік». Оскільки Україна пе- ребуваласотні років під владою Російської імперії, то аж до недавнього часу укра їнській історіографії нав'язувався погляд на Мазепу, вироблений служителями імпер ської науки, і цей погляд українські історики мусили сприймати під загрозою ре пресій. Саме через це в радянський час біографія Мазепи, його діяльність як політи ка й державного діяча, практично не вивчалася. Якщо ж і згадувалося ім'я гетьмана у наукових працях, то майже виключно в негативному контексті. Тільки в роки Національного Відродження та здобуття незалежності в Українській державі стали можливими інші, принципово відмінні від попередніх, погляди й оцін ки, що не мають нічого спільного з фальсифікаціями російських великодержавних (шовіністів. Це стосується, звичайно, і постаті Мазепи, Однак фундаментальних на укових праць, написаних з позицій сучасної історичної науки, де були б проана лізовані внутрішня та зовнішня політика Мазепи, його роль в історії як дер жавного діяча, адміністратора, дипломата й полководця, покровителя Православної Церкви в Україні, української культури та освіти, поки що нема. Надто мало часу для створення таких робіт минуло, надто мало в сучасній Україні кваліфікованих спе ціалістів у цій галузі і надто багато економічних труднощів, щоб такі праці вийшли в світ. До того ж гостро відчувається недостатність існуючої джерельної бази. Від сутнє не те, що повне зібрання документів Мазепи, але навіть елементарна систе матизація видрукованих раніше і розпорошених по різних публікаціях документів, майже не провадився архівний пошук (кверенди). Ще в 1978 р. під час наших перших кверенд в польських архівах, вдалося виявити незнані раніше універсали та листи Івана Мазепи часів його гетьманства, а під час III (1991) та IV (1994) кверенд довести число знахідок до 30. Частково ці документи були вже нами видані. Це — 1) універсал-привілей жіночому П'ятницькому монасти реві в Чернігові на ряд маетностей (Мохнатин, Рудки, Юр'ївка), на котрі зазіхав значний військовий товариш Леонтій Полуботок — батько майбутнього наказного гетьмана /14/4/^.1694/; 2) універсал-привілей Києво-Братському монастиреві (Києво- Могилянській Академії) на володіння озерами Расин і Бабин /20/10/.1.1696 р./; 3) стверджувальний універсал жіночому монастиреві в Глухові на маєтність Березну, про що просила ігуменя цього монастиря і одночасно жіночого в Києво-Печерській лаврі Марія-Магдалина Мазепа (мати гетьмана) /19/9/.М1.1690;1 4) універсал-привілей при- зренському митрополиту Никодиму на володіння селом Устя /I .VII ./21 .VI ./1694 р.2 3 Крім того, було видано один лист Мазепи поруч з двома листами Пилипа Орлика на сторінках дніпропетровського часопису «Бористен», (1993 р.), а на сторінках дніпропет ровської газети «Вільна думка» видрукувано підписаний Мазепою розпис місячного утримання найманого для військової служби козака. Врешті, ще два універсали Ма зепи у складі нашої статті «З джерел до історії церковного землеволодіння XVII— XVIII ст. на Чернігівщині», прийнятої до друку редакцією «Сіверянського літопису». Тут пропонуємо наступну подачу документів Івана Мазепи. (Всього 7). Шість з них були виявлені нами у відомій колекції Марцина Гожковського, котрий вивіз до Польщі у 1860 чи 1861 р. три десятки рукописних збірників XVI—XVIII ст., упорядко ваних на Сіверщині. Про це з обуренням писав В. Б. Антонович у липневій книжці «Основи» за 1861 р., а потім і Драгоманов, але в тогочасних умовах української без - 1 Мицик Ю. Нові документи .Івана Мазепи // Пам’ятки України, 1991, № 6. 2 Мицик Ю. Гетьмани - покровителі Православної Церкви // Наша віра. — 1997. — № 1 (105). — С. 13. 3 Мицик Ю. Листи Івана Мазепи та Пилипа Орлика // Бористен. — 1993. Сіверянський літопис 99 державності ці протести не мали наслідків. На щастя, колекція Гожковського добре збереглася і після деяких переміщень врешті осіла у відділі рукописів (далі—ВР) Бібліотеки Польської Академії наук у Кракові (далі — БПАН). Ми мали повну змогу користуватися згаданими рукописами, робити копії та мікрофільми, публікувати тек сти документів. Дана стаття продовжує наші зусилля, спрямовані на максимально пов не видання документів гетьмана Мазепи, і сподіваємося, що у майбутньому «Сіверян ський літопис» дасть можливість опублікувати на своїх сторінках нову серію гетьман ських документів. У даній статті подаємо 6 універсалів Мазепи з збірників колекції Гожковського, а у додатку його ж проїжджий лист, котрий нам вдалося знайти у Центральному державному історичному архіві України у Києві (далі — ЦДІА України). Згадані до кументи, створені у 1693—1708 рр., безпосередньо стосуються у своїй більшості Сі- верщини. Вони містять у собі насамперед важливу інформацію щодо внутрішньої політики Мазепи, соціально-економічного розвитку краю, церковного землеволодін ня. Оскільки Гожковський збирав свою колекцію у монастирях Сіверської України, насамперед Чернігівщини, то природно, що це визначило склад і зміст її докумен тів. Це головним чином гетьманські універсали, дані монастирям, котрими надавали ся маєтності, нерухомість, певні права і т. д. У даному випадку універсали Мазепи отримали монастирі в Чернігові (Єлецький), Новгород-Сіверському (Спаський), Мош нах (Вознесенський та Петропавлівський), а також Київська митрополича кафедра. Від їхнього імені виступали такі визначні церковні й культурні діячі України як київ ський митрополит Варлаам Ясинський, чернігівський архієпископ Лазар Баранович, інколи менш відомі, як от Товій Петрашку, проповідник і митрополичий консисторист, ймовірно молдаванин з походження. Отримали універсали й світські особи, про кот рих мова піде нижче. Документи №№ 1, 4, 5 стосуються проблеми, яка, на жаль, і нині є актуальною, а саме: державна політика в галузі виробництва і торгівлі алкогольними напоями. В той час Мазепа дозволяв брати в оренду горілчане виробництво і продаж, а, дбаючи про економічну допомогу монастирям, він дозволяв у такій ролі виступити і їм, д а ючи інколи і право оренди на продаж тютюну та дьогтю. Зазначувалися терміни орен ди (на рік), котра могла бути продовжена, населені пункти, де вона мала діяти, кон кретні умови порозуміння. Універсали Мазепи проливають світло на деякі аспекти економічної політики уряду і побутового життя українців. Так, держава залишала в силі право кожного на виготовлення й продаж пива, браги й меду. Мазепа робив деякі винятки для певних оказій (хрестини й весілля), коли жителю села, де діяла оренда, можна було самому виробити 1—2 діжки горілки з свого зерна або купити десь в іншому місці оптом (не менш 50—100 кварт). Можна було купити оптом і у місцевого орендаря, але нижчою ціною. Документ № 3 можна віднести до категорії універсалів про послушенство. Ним гетьман наказував селянам ряду сел Київського та Ніжинського полків нести «по слушенство» Київській митрополії і забороняв їм перехід у підсусідки до козаків, що було кроком до переходу у вільний козацький стан. Цей документ не є чимсь дивовижним, якщо врахувати особливості тієї епохи і ситуацію в Україні. Навіть в ча си Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст., коли ф ео дальна система в Україні була послаблена, Богдан Хмельницький видавав універсали подібного змісту. Що вже говорити про часи гетьманату Мазепи, коли Україна була вже тільки автономною одиницею в складі Російської імперії, де швидко посилюва лося кріпосництво! Універсал Мазепи засвідчує, що і в Україні дані тенденції поси лювалися. Документи №№ 2, 6 є типовими універсалами-привілеями на володіння маєтностями. У першому випадку надавалася вільна земля на р. Сейм конотопському сотнику Андрію (Андроніку) Кандибі, у другому — двом монастирям під Мошнами. Відзначимо, що Андрій Кандиба був сином корсунського полковника Федора Канди- би. Під час турецької навали 16б9—1676 рр. Ф. Кандиба здав Канів гетьману Лівобережної України І. Самойловичу, за що отримав дозвіл поселитися на Лі вобережній Гетьманщині. Тут він певний час залишався корсунським полковником, але потім став конотопським сотником (1681 — 1698). Батька на цій посаді замінив по тім син, який був конотопським сотником у 1698 — 1707 рр. У 1708 р. А. Кандиба став, як колись батько, корсунським полковником, але поразка під Полтавою (А. Кандиба підтримав тоді Мазепу) перекреслила всі плани й наміри. А. Кандиба був засланий до Сибіру, звідки повернувся у 1715 р., У 1729 р. з волі гетьмана Д. Апостола він навіть став генеральним суддею, але після 1730 р. помер, недовго побувши на цій почесній і важливій посаді. Документ, який наводиться у додатку, проливає світло на малознаний епізод в історії зовнішньополітичної діяльності Мазепи. Гетьман направляє до правителя Мол давії свого представника Згурустиневича, користуючися оказією — проїздом через Україну в Молдавію російського посла. У своєму листі Мазепа просить владу Речі. Посполитої не чинити перешкод Згурустиневичу у його подорожі. Тексти наведених нижче універсалів мають у собі й іншу цінну інформ ацію. Так, досі вважалося, що село Церковище (нині с. Підлісне Козелецького району на Чер нігівщині) вперше згадується у джерелах у 1738 р., між тим згадка про нього в уні версалі Мазепи датована 1702 р., тобто історія села удревнюється, як мінімум, на 36 100 Сіверянський літопис років. В універсалі № 6 згадується мошенський сотник Андрій Лейбенко. Про цю сотню та її керівників майже нічого не відомо, а у фундаментальному дослідженні Ю. Гаєцького (США) знаходимо дані, які стосуються тільки 1649 р. Тепер же маємо ім'я ще одного мошекського сотника. Цікаво, що прізвище Лейбенко згадується у Реєстрі Війська Запорозького 1649—1650 pp., потім в документах доби Руїни, причому дослідники вважають, що його носій мав єврейське походження. Ймовірно, що по томок чи якийсь інший родич Лейбенка, що діяв у 40—60-х рр. XVII і ст. у Війську Запорозькому, став при Мазепі мошенським сотником. Врешті сама публікація ще кількох незнаних документів Мазепи* дозволяє зро бити нехай невеликий крок на шляху до видання всього корпусу, документів такого видатного державного і політичного діяча України, яким був гетьман Іван Мазепа. Деякі пояснення до тексту документів подані у стислому коментарі, а тут вка жемо про принципи передачі текстів. Враховуючи науково-популярний характер часо пису, ми використали спрощені правила транслітерації. Титла розкриті, а пропущені в тексті літери взяті в дужки. Літери «ять», «омега», «фіта», «іжиця», «пси» та «кси» пе редані відповідно літерами сучасного алфавіту «і», «о», «ф», «и», «пс», «кс». Тверді знаки опущені. Власноручний підпис Мазепи на деяких універсалах передано іншим шрифтом. 1694, липня 23(13). — Батурин. — Універсал гетьмана І. Мазепи новгород-сіверському Спаському монастиреві на горілчану й тютюнову оренду в ряді сел. «Их царского пресв/і/тлого в/є/л/и/ч/е/етва Войска Запорозкого гетман Иоан Мазепа Ознаймуем син н/а/шим универсалом кождому, кому о том відати належит, иж стосуючися мы до постановеня всіх общою обрадою и ухвалою так козаков, яко и посполитых людей, в малороссийских городах жиючих, стороны отновленя аренды, яко всюда своим порадком подлуг интерцизных универсалов н/а/ших зачалася оная аренда в кождый город, также обывателем всім поданая, так и в селах высоце в Б/о/гу прєвелебног/о/ его м/и/л/о/сти г(о(спо/д/и/на отца архимандрити новгородско го в Спаском, Мизинох, Ксендзовце и Мелни, тых же сел жителем, в шацунок и за- відоване аренду горілчаную и тутунную подаємо и вручаємо, каторая аренда так справоватися мает, як его м/и/л/о/сти отца архимандриты будет изволение чи то мо- настирские держати шинки, чили полецати людем тамошним до справованя, однак, абы тая аренда держана была таким порадком и обычаем, яко всюда по городах и селах подлуг интерциз н/а/ших выданих завідуются, именно жебы на крестины, на веселя горілки албо скурити з своей пашни кадку, а не з прысыпкою албо купити где з стороны пятдесят «варт было волно, а если менш, то там же в аренді купова- ти по шагу кварту, а на наіздьі по шагу ж кварту. А мед, пиво, брагу кождому шин- ковати не мает быти зборонно. Абы теды в той аренде в шинках горілчаньїх и тутун- ных нихто ани явним, аии потайним способом, ани теж хто з привосною горілкою з стороны найменшой шкоди и уимы не важился чинити под утраченем той же горіл ки и на верх власного убозства срокго варуєм и загрожуєм. Дан в Батурине 13 юля 1694 року. А термин зачатя тоей аренды в тых селах от с/вя/того пр/а/р/о/ка Илії. Звыш менованний гетман рукою власною. (БПАН. — ВР. № 270. — Арк. 68. — Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і військовою печаткою. На звороті вміщено два записи першої половини XVIИ ст. різ ними руками: «94 року о отновленю аренды и жебы в воли отца архимандрита была самому держат или кому хотіти запродувати Мазепин універсал», «Гетманский на аренду в Спаском, в Мезині, в Ксендзовце и в Мелні»). №2 1702, січня 21(10). — Батурин. — Універсал-привілей гетьмана I. Мазепи. «Их царского пресвітлого величества Войска Запорозского гетман Иоан Мазепа. Ознаймуем сим нашим універсалом кождому, кому колвек о том відати нале жит, иж просил нас, гетмана, пан Андрій Кандыба, на сей час будучи сотником ко- ) Звичайно, треба подбати про публікацію не тільки документів Мазепи, але й тих джерел, де йдеться про нього. Користуючися нагодою, вкажемо, наприклад, на лист седжеута Кутлу-Гірея — мурзи, адресованого до короля Речі Посполитої Яна Казимира від 26 березня 1663, писаному «з поля». Мурза нарікав на те, що король не надіслав обіцяного війська до солтана Селім-Гірея, котрий чекав на кордоні 8 мі сяців і кілька разів посилав своїх послів До короля. «Отож, тепер ми дістали відо мість від пана Мазепи, вашого слуги, що ви погодилися (на не) з своїм військом і ми також з цього дуже втішаємося» (Архів Головний Актів Давніх у Варшаві. Ф., «Архів коронний у Варшаві». — Татарський відділ. — № 46/188. Аналогічного листа було відправлено тоді мурзою до коронного канцлера Пражмовського (.№ 47/189). Отже, дані листи засвідчують, що Мазепа використовувався в період ного служби при дворі Яна Казимира, як посол до Кримського ханства. Сіверянський літопис 101 нотопским, абысмо позволили ему в пусте находячуюся волную землю, в сотні ж Конотопской, з реці Сейму под релом Старою между болотами Гнилицею и Маевою, занять для вырощеня гаю на гачення гребли, находячейся в том же селі Старой на ріці Сейму. Теды мы, маючи моць и волю по указу пресвітлійших и державнійших великих государей их царского величества, вшелякими под реиментом нашим войско выми добрами диспоновати и о ных по заслугах годным войсковым ко взможеню их пожити уділяти, склонившися на прозбу и Кандыбы и знаючи годные заслуги в Войску Запорозском о тих его и его ж, Кандыбы, приказалисмо сей наш видать на вишо- значенную землю універсал, в котором жадаєм и мыле приказуєм, абы ему в за- нятю тоей земли нихто не важился жадной и найменшой чинити перешкоди, ани теж утысков, але ему бы самому тоею землею, як тепер и наслідником его в потомные часы в спокойне владіти. Дан в Батурин! генваря 10-г/о/ року 1702, На подлинном подписанно тако: «Звыш менованый гетман рукою». (БПАН. — ВР. — № 261/2. — Арк. 128. — Копія XVIII ет. V копії зазначено і «місто печати».). № З 1702, травня 3 [квітня 22]. — Батурин.— Універсал гетьмана І. Мазепи про послушенство селян ряду мает ностей Київської митрополії і заборону їм переходити у козацькі пїд- сусідки. «Пресвітлійшого и дєржавнійшого великого г/о/с/у/д(а)ря н/а/шого его царского пресвітлого величества Войска Запорожского гетман и славного чина с/вя/того ап/ос- то/ла Андрея кавалер Иоан Мазепа. Его царского пресвітлого величества Войска Заапорожского старшині и черні, а меновите паном полковником киевскому и ніжинскому зо всею их старшиною пол ковою, сотником, атаманом городовым и сілским и всему старшому и меншому пол ков тых товариству и кождому, комуколвек о том відати належит, сым універ салом н/а/шим ознаймуем, иж любо перед сым недавно казалисмо во всі реїмен- ту нашого полки таковые грозные з канцеляриї войсковой видати и розислати уні версали, абы люде посполитые, у Козаков в подсусідках мешкаючые, засланяючися неналежного оных обороною, жадними мірами и фортелными своими способами не важилися от обыклых тяглостей и посполитых повинностей в отдаваню звыклого кому належит послушенства и місячного войску охотницкому контенту виломаятися и ухи лятися. Еднак кгды тепер увідомилисмося з певного донесеня, же в маетностях мене в Б/о/гу преосвященного его милости г/о/с/по/дина отца а/р/хиеп/и/с/ко/па митро полити Киевского, Галицкого и всея Малыя Россиї пана архипастира нашого, катед- ралных, именно: в Моравску, в Соколовці, в Церковищах, в Королю, в полку Киев ском, так теж в Комаровці и в Ковчині, в полку Ніжинском зостаючых, таковое не- послушенство и виразное в том волі нашой спротивлене ся межи посполитым наро дом найдуется. Теды мы, гетман, жесток[им] сым повторным універсалом нашим н[е] тилко тое посполство, в подсусідки до казаков тиснучоеся и тым способом от належитостей своих ухиляючоеся, леч и самых войсковых людей, протекциею своею оных от обыклых тяглостей охороняючих, зухвалое в том громлячи самоволие, яко повагою и крипостию сего універсалу нашого даем зуполную моц и владзу дозор- цом добр пастирских в тых преречоных катедралных маетностях зостаючим таковый непослушный посполитый народ, в подсусідках у козаков мешкаючий, до всяких тяг лих належитостей обыклого послушенства и повинностей потягати и принуждати. Так пилно варуєм и рейментарско приказуєм, абы ніхто з козаков сих, повываючи там у людей посполитых подданых катедралных митрополитанских двори и кгрунта и са мых до себе в подсусідкьі приймуючи, не сміл и згола не важился заступати оных от всякых приналежтых им повинностей; а если бы который з войсковых людей сему указови нашому и крайнему постановленю оказуючиеся быти противными, при своем зоставал упорчивом зухвалстві, теды такого противника росказуем самого до отдава- ня місячного войску охотницкому контенту и всяких повинности тяглому народови обыклых потягати и примушати. Дан в Батурині априля 27 року 1702. Звыш менованний гетман рукою гласною». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 66. — Оригінал, завірений особистам підписом Ма зепи і військовою печаткою. Записи на звороті іншими руками XVIII ст.: «О посусід- ках козацких», «В посполитиї о (...) 1702 року.», «Універсал данин от гетмана Ма зепы».). ) Одне слово написано нерозбірливо. 102 Сіверянський літопис № 4 1702, липня 29(18). — Батурин. — Універсал-привілей гетьмана І. Мазепи иовгород-сіверському спа- ському монастиреві на горілчану й тютюнову оренду в селах Спаському та Мізині. «Его царского пресвітлого величества Войска Запорожского гетман Иоан Мазепа. Ознаймуем сым нашим интерцизним універсалом кождому, комуколвек: о том відати належит, а особливе атаманиі з товариством и войтам з посполитыми людми сіл Спаского и Мізина под державою монастира новгородского будучих, иж позво- лилисмо висоце в Б/о/гу превелебному его м/и/л/о/сти отцу архимандриті новгород скому з братиею на сей 1702 рок от дня Покровы Пре/свя/тия Б/огороди/ци почина- ючыйся, а в пришлом 1703 году о том же часі кончитися маючий, в оных Спаском и Мізину селах, горілчание и тютюнние шинки міти в зуполном заведованию ку луч- шой своей вигоді и пожиткові. При котором обнятию аренды и отбраню интерцизы повина будет належитая до скарбу войскового сумма золотых сто без жадного откла- ду отдатися. Докладаєм однак тое, абы волно было кождому, як з козаков, так и посполитых людей, люб викурити себі кадку едну и другую горілки, люб купити оное з сторони, где хто похочет гуртом сто албо пятдесят кварт, тилко бы не менш. Якая купля тоеи горілки міет бути за відомом людей тых, который з полеценя его отца архимандрити арендою завідовати будут. А если хто з козаков или посполитих людей гуртом ста албо пятидесят кварт горілки купити не похочет, а схочет на меншом ча- стованю перестати, тот повинен едное купити в шинках арендовых, леч на такиі ока зии мает им придаватися горілки кварта дешевшею ценою, а не так, як: на роздроб продается, медом зась, пивом и брагою волно всім, як козаком, так и посполитым людем шинковати, от якых шинков не повинен ніхто жадных ни у кого вымагати дат- ков. Варуєм однак тое, абы старшин горілок свои в шинки арендовое дорогшею ценою не важилися продавати, жебы оттол селам в пожитках не было уймы. Міти те ды хочем и рейментарско писано приказуєм, абы нихто з старшини и черні ему, от цу архимандриті новгородскому, з братиею или тим людем, которым он, от/е/ц ар химандрит в завідование арендовое вручит, жадной найменшой в держаню тоей аренды чинити перешкоды. Дано в Батурині юля 18 року 1702-го». Звыш менований гетман рукою власною. (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 67. — Оригінал, завірений особистам підписом Мазепи і військовою печаткою). №» 5 1703, травня 17(6]. — Батурин. — Універсал гетьмана І. Мазепи Єлецькому чернігівському монасти реві на горілчану і тютюнову і дьогтеву оренди в ряді сел. «Его царского пресвітлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска Запорожского гетман Иоан Мазепа. Ознаймуем сым нашым интерцизным універсалом всім, кому бы колвек в том відати належало, а особливе п. сотником полку Черніговского выбелскому и город ницкому и п. сотникови полку Ніжинского дівицкому, атамані и войтам тамошным, также атамані з товарыством и войтом з посполытими людми сел Онисова, Горбова, Мощонки и Овдіівки, иж пустылысмо в вышречонных селах в зуполное арендована горілчаньїе, тютюнные и дегтевые шинки на сей 1703 рок, ют дня с/вя/тых м/у/ч/е/ник Маккавей починаючийся, а в пришлом 1704 году, о том же часі кончитися маючий, велебному в Б/о/гу отцу Ипполиту, намісникови м/о/н/а/ст/ы/ра Елецкого чернігов- ского, и всей братиї того м/о/н/а/ст/ы/ра, отправоватися маючиї, за сумму готовых грошей золотых чтыри ста, до скарбу войскового належную и уже укщеную(?) позво- ляючи в тих селах им тими гортчаными, тютюнными и дегтевыми шинкамы завідо- вати и роспоражати, оные з повынным всіх варунков, в общых интерцизных нашых листах о арендах виражатися звыклых, в цілости захованєм, то есть, жебы волно было кождому, як козаком, так и посполитым людям на крестыны и весіле, люб выкурыти себі кадку одну и другую горілки, люб купити з стороны оное, где хто похочет, кварт сто или пятдесят, быле бы не менш, тылко ж за відомом и позволеням тих людей, которые будут тоею арендою завідовати, абы тая горілчаная купля отправована бы ла, А если бы хто на сто албо пятдесят не могл вспомогтыся и похотіл бы на тие обходы вестны е или крестынные меншымчастованем обойтыся, то уже тот повынен оную горілку в шинках арендовых брати, тилко же на тзкиї оказиї міет им продава на быти горілка кварта дешевшею ценою и правдивою квартою, а не так, як на розд- роб продается. Медом зась пивом и брагою волно всім, як козакам, так и посполи- тым людям шинковати без всякого вымаганя за тиї шинки датку. О якой волі нашой всяк відаючи, абы не чиныл нихто, так з тамошных сілских обывателей войсковых и посполытых, яко и з приежджих людей, через тие села переежджаючих и к помяну- Сіверянськнй літопис 103 тому отцу наміснику и всей братиї м/о/н/а/ст/ы/ра Елецкого в спокойном тоей арен ды завідованю Ни явным, ани скритым горілки, тютюну и дегтю шинкованем пере- шкоды под утратою всеей худобы пилно варуєм и грозно приказуєм. Дан в Батурині мая д/ня/ 6 року 1703. Звышменований гетман рукою опасною». (БПАН. — ВР. — № 27.0. — Арк. 70. — Оригінал, завірений особистим підписом Ма зепи і військовою печаткою». На звороті є запис рукою кінця XVIIІ ст.: «Записан в книгу под № 21-м».), № 6 1708, травня 31(20). — Біла Церква. — Універсал-привілей гетьмана І. Мазепи на володіння маетностями монастирям Вознесенському і Петропавлівському під Мошнами. «Пресвітлійшого и державнійшого великого г/о/с/у/д/а/ря его ц/а/рского вели чества Войск Запорожских гетман славного чина с/вя/того ап/о/ст/о/ла Андрея и Бі лого Орла кавалер Иоан Мазепа. Ознаймуем сым нашым універсалом всім вобец всякой кондициї и годности д/у/ховного и свіцкого стану людем в области реїменту нашого знайдуючимся, ко муколвек тепер и в потомные часы о том відати належало, а особливе пану полков- никови переяславскому з старшиною полковою и сотниками, также дозорци нашому мошенскому и всему тамошнему урядови войсковому и городовому тепер и на по том будучим. Поневаж с ня тобливыи бл/а/женныя вічнодостойния памяти в Б/о/гу зейшлый от/е/ц и архипастыр наш, великий разширения хвалы Б/о/жой ревнитель, ясне в Б/о/гу преос/вя/щенный его милость от/е/ц Варлаам Ясинский, архиеп(иско)п митро полит Киевский, Галицкий и вся Малыя Россиї, хотячи містце с/вя/тое мошногорское, весма зруйнованеє и опустілое, где два монастирі близким между собою разстоя- ниєм опреділяются, один — старожытный Вознесения Г/о/с/по/дня, а другий — но вый, с/вя/тых верховных ап/о/ст(о)л Петра и Павла, к помноженю обителей с/вя/тых воздвигнути и до первобытного на славу имени Г/о/с/по/дня и прославление угодни ков его с/вя/тых верховных ап/а/ст(о)л Петра и Павла, тые два монастыре чрез отновление состояния привести, вручил за дней б/о/гоугодного своего жития дозор, строение и игуменство тамошнее превелебному в Б/о/гу отцу Товиї Петрашку, каз- нодії и консистористі митрополитанскому киевскому, видячи в нем самом ревност ную до того склонность и охоту. Прето и мы, гетман и кавалер, тое в Б/о/гу зейшло- го преос(вя)щенного отца и архипастира с(вя)обливой волі наймній не нарушаючи, овшем сыновско в всем согласуючи, яко позволяям помянутому превелебному в Б/о/гу отцу Петрашку, казнодії и крнсистористі митрополитанскому киевскому, стро- їтелеви и игуменови монастырей мошенских, тое с/вя/тое мошногорское містце ре- ставровати, отновляти и от древнего запустіння, елико мощно, к помноженю хвалы Б/о/жой воздвигати, так и всі обще грунта, добра и угодия здавна до тих монасти- рей належачие повагокі сего нашого універсалу при оных же вічньїми часы захова- нем, якие спецификуются так: люы, поля пахотные и сіножати по озеро головное, сие грунта, почавши од старого м/о/н/а/стыра, аж до річки, прозываемой Редки до тягают. Грунта нового монастыра, почавши од річки Редки до царины мошенской, где хутор и гумно монастырские прежде были и инные сады от нового того мона- стыра понад річкою Йрденем, почавши от поселения Стюхнова аж до Елисеевщины за старый монастир и два двори в самых Мошнах. Зачым, абы власть д/у/ховная и свіцкая, а найбарзій дозорца н/а/ш мошненский, увесь тамошный уряд з обивателми войсковыми и посполитыми на них, згола тепер и напотом в реставрованю тог/о/ с/вя/того мощногорског/о/ містца и в спокойном владіню всіх до оного належачых выжей описаних добр превелебному отцу Петрашку, строїтелеви и игуменови та мошнему з братиею, не сміл и не важился жадной найменшой чинити перешкоды, трудности и, перенагабаня, пилно и грозно варуєм и приказуєм. А если хто чим-нибуд з тых монастырских добр безправне завладіл и без жадного фундаменту и кріпости обіял, що в свою облает, то за показанем сего універсалу подчинен (?) будет без спреки и заводов далшых, всего того м/о/н/а/стиреви уступити зараз, яко чужог/о/. А жебы в том с/вя/том містцу по древном запустениї почавшомся отновляти, пение ц/е/рковное не уставало, к препитанию братиї тамошней приворочаем и знову на даем м/о/н/а/ст/ы/рам тым мошенским част войсковую в Двох каменях млыва на реці Мошні под самым містом знайдуючихся, якими тепер п. Стефан Лейбенко, сотник мошенский, владівіт. Которой то части войсковой он п. сотник мошенский з двох его каменей належной, абы конечне монастырам мошенским уступил и впред, аби так сам, яко и нихто инший не, важился до оной интересоватися, пилно приказуєм. Та кая н/а/ша воля и указ, абы тепер и впред при своей моци и повазі зоставала у всіх и в всіх своїх пунктах, комматах и кляузулях наймней нарушена не была, повторе и по десяте пилно варуєм, упомынаем и сурово грозим. 104 Сіверянський літопис Дан з канцелярией войсковой в фортеци Білацерковснбой мая 20 року 1708. Звыш менований гетман и кавалер рукою власною». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 57. Оригінал, підписаний особисто Мазепою і заві рений військовою печаткою.). № 7 1700, січня 8 [1699, грудня 29]. — Батурин. — Глейт (проїжджий лист) гетьмана ї. Мазепи до адміністрації Речі Посполитої на проїзд до Молдавії члена російсько-українського посоль ства Згурустиневича. «Всім вобец и кождому зособна, особливе ясневелможним, велми [м.] их м/и/- л/ос/тям паном сенатором, урядником, кгубернатрром, водзом, реїментаром и их намісником по містах, містечках, по селах в державі: его королевского велич/е/ства найдуючимся при залеценю нашой сусідской приязни ознаймуем, иж посилаєм з умислу при посланому великого г/о/с/у/д/а/ря н/а/шего, его ц/а/рского пресвітлого велич/е/ства, именно: саржанту Никиту Ивановичу Варкову (? — Ю. М.), п. Зкгурусти- новича, значного товариша войскового, до ясневелможного его м/и/л/о/сти г/о/с/у/- д/а/ря волоского, аби всюда в той дорозі, так туда едучому, яко и назад поворо- чаючомуся, придано зуполной віри, доброволной пропуск чинено, велце ваших вел- можностей о тое жадаєм, обіцуючи тую учинност, вашим велможностем и м/и/л/о/с- тям в поданих окказиях завдячити. Дан в Батурині декаврия 29 року 1699. Пресвітлійшого и державнійшого великого г/о/с/у/д/а/ря н/а/шого, его царского пресвітлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска Запорожскрго гетман Иоан Мазепа. Звышменованый гетман рукою власною». (ЦДІА України у Києві. — Ф. 1407. — Оп. 1. — № 86. — Оригінал, особисто підпи саний І. Мазепою. Печатка не збереглася.). КОМЕНТАР: № 1 СПАСЬКЕ — нині село Менського р-ну на Чернігівщині за 30 км від райцентру. Ра ніше називалося Лучань, а з 1552 р., коли його було царською грамотою пе редано Спаському монастиреві в Новгороді-Сіверському, отримало сучасну назву. МЕЗИН — нині село Корейського р-ну за 47 км від райцентру. КСЕНДЗІВКА — нині с. Пролетарське, що знаходиться за 21 км від райцентру Короп. МЕЛНЯ — маленьке село за 6 км від Ксендзівки. № З «полковником киевскому и ніжинскому». Київським полковником був тоді Костянтин Мокієвський, що полковникував у 1691—1708 pp., а ніжинським — Лук'ян Жураковський, що полковникував у 1701—1718 рр. МОРАВСК (Морівськ) — нині село Козелецького р-ну, що знаходиться за 42 км від райцентру. СОКОЛОБКА — нині село, що знаходиться пбруч з Морівськом. ЦЕРКОВИЩЕ — нині с. Підлісне Козелецького p-ну за 32 км від райцентру. КОМАРІВКА — село під Киселівкою Менського р-ну, що за, 10 км від райцентру. КОВЧИН — село на лівому березі Десни, що знаходиться напроти Миколаївки (Дур нів) Менського p-ну, приблизно за 50 км від райцентру. № 5 «сотником... выбелскому и Городницкому и п. сотникови... дівицкому» — вибельським сотником був тоді, очевидно, Василь Томара, про якого досі відомо, що він сотникував тут у 1704—1715 pp.; городнянським сотником був у 1691 — 1715 pp. Андрій Стахович; дівицькйм сотником — очевидно, Василь Селецький. ГОРБОВЕ — нині село Куликівського p-ну за 12 км від райцентру. ОНИСОВ (АНИСІВ) — нині село під Черніговом. МОЩЕНКИ — нині село Городнянського р-цу за 22 км від райцентру. ОВДІЇВКА (АВДІЇВКА) — нині село під Ковчином Куликівського р-ну. № 6 «полковникови переславскому» — йдеться про Стефана Томару, який був тут полков ником у 1706—1715 рр. Сіверянський літопис 105

З документації гетьмана Івана Мазепи (публ. Ю. Мицика)

Institution

Ähnliche Einträge