Швидка річка Густомий. Розп’яття
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1997 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200365 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Швидка річка Густомий. Розп’яття / О. Лепьошкіна, О. Лепьошкін // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 114-115. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200365 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Лепьошкіна, О. Лепьошкін, О. 2024-11-29T14:45:25Z 2024-11-29T14:45:25Z 1997 Швидка річка Густомий. Розп’яття / О. Лепьошкіна, О. Лепьошкін // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 114-115. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200365 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Сіверянські легенди Швидка річка Густомий. Розп’яття Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Швидка річка Густомий. Розп’яття |
| spellingShingle |
Швидка річка Густомий. Розп’яття Лепьошкіна, О. Лепьошкін, О. Сіверянські легенди |
| title_short |
Швидка річка Густомий. Розп’яття |
| title_full |
Швидка річка Густомий. Розп’яття |
| title_fullStr |
Швидка річка Густомий. Розп’яття |
| title_full_unstemmed |
Швидка річка Густомий. Розп’яття |
| title_sort |
швидка річка густомий. розп’яття |
| author |
Лепьошкіна, О. Лепьошкін, О. |
| author_facet |
Лепьошкіна, О. Лепьошкін, О. |
| topic |
Сіверянські легенди |
| topic_facet |
Сіверянські легенди |
| publishDate |
1997 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200365 |
| citation_txt |
Швидка річка Густомий. Розп’яття / О. Лепьошкіна, О. Лепьошкін // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 114-115. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lepʹoškínao švidkaríčkagustomiirozpâttâ AT lepʹoškíno švidkaríčkagustomiirozpâttâ |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:45Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:45Z |
| _version_ |
1850606340955701248 |
| fulltext |
Сіверянський літопис
•
СІВЕРЯНСЬКІ ЛЕГЕНДИ
ШВИДКА РІЧКА ГУСТОМИЙ
В історію Сіверянської землі увійшло чимало російських, поль-
ських, литовських та українських державних діячів, доля яких була
тісно пов’язана з цим стародавнім краєм. Перекази про них від стар-
шого покоління дійшли й до нашого сьогодення.
Відомо, що український гетьман Іван Степанович Мазепа був у
великому благоволінні у царя Петра І. За допомогою гетьмана на по-
чатку XVIII століття була заселена українцями обширна площа Пу-
тивльського, Рильського та Льговського повітів. Згідно з його прохан-
ням Петро І грамотою своєю від 13 грудня 1703 року наділив пересе-
ленців тисячею четвертей земельних угідь в селищах Іванівському і
Амоні, а також затвердив за Мазепою значну кількість земель, які пе-
рейшли до нього від різних осіб. Найбільш видними селищами, засно-
ваними в ті часи, були Іванівське, Степанівка та Мазеповка, які набу-
ли назв від імені, по батькові та прізвища гетьмана.
Невеличка, неширока річка, яка протікала біля селища Іванівсько-
го, може, так би й існувала без географічної назви, коли б не один ви-
падок, який стався з гетьманом. Річка ця була дуже швидка і навіть
взимку не встигала як слід вкритися льодом через свою течію.
Одного разу Іван Степанович повертався взимку з полювання в
село Іванівське — столицю його путивльсько-рильських дачних воло-
дінь. З важкою здобиччю за плечима мисливці переходили річку. Не-
сподівано лід тріснув під ногами у гетьмана і він провалився в холод-
ну воду. Поки супутники витягли його, він встиг добряче вимокти.
Гетьмана привели до першої селянської хати, переодягли в сухий
одяг. Він сидів на печі і пив гаряче молоко.
— Яка назва у цієї річки? — спитав Мазепа.
— Ця річка не має назви, — відповів генеральний писар Войци-
хевич.
— Так чудово скупала мене у своїй холодній воді і не має ніякої
назви? — здивувався гетьман і додав, трохи подумавши: — Повеле-
ваю дати їй назву Гузомий!
Але цю назву швидка річка носила недовго. Після смерті Мазепи
володарем Іванівського, Степанівки та Мазепівки став князь Іван Іва-
нович Барятинський. Князь мав тонкий естетичний смак, тому ця наз-
ва була йому не до вподоби і він наказав змінити букву «з» на «ст», і
нова назва річки стала Густомий.
114
Сіверянський літопис 115
РОЗП’ЯТТЯ
Іконостас головного пристрою Путивльського Спасо-Преображен-
ського собору був колись дуже високим і складався з шести ярусів. В
шостому ярусі знаходилось розп’яття Іссуса Христа.
Коли в 1899 році було намічено провести благоустрій всередині со-
бору, згідно з вказівкою Курської Духовної консисторії, вирішили від-
реставрувати й іконостас.
Протягом всієї запланованої роботи, яка тривала вісім років, було
перероблено майже все наново. Реставратор Санкт-Петербурзької Ар-
хеологічної комісії Петро Петрович Покришкін, який стежив за всіма
роботами в Путивлі, власноруч зробив обмір хреста і розп’ятої на ньо-
му фігури Спасителя. Розп’яття було вирізьблене цілком з дерева, за
винятком рук, досить живо і натурально зображало страждаюче об-
личчя Іссуса Христа.
Про розп’яття на хресті в свій час розповідала цікаві чутки дружи-
на соборного диякона Єлизавета Онанівна Троянова, яка вже була на
схилі свого життя. Вона запевняла, що в той час, коли оновлювали
іконостас, вона була послана з дому з якимось дорученням до собору,
а коли ввійшла туди, то побачила за престолом в олтарі означений
хрест, який стояв на полу і перед ним теплилася лампадка.
Несподіваний вигляд розп’ятої на хресті Боголюдини з кров’ю на
боці, на руках і ногах до того вразив її, що вона забула про доручен-
ня і зі страхом ледве повернулася додому. Рідні розповіли їй чудну
історію, пов’язану з цим розп’яттям.
Хрест той, коли був зруйнований іконостас, взяв один з майстрів
до себе додому для якогось виправлення і зразу, не знайшовши йому
порядного місця, недбало помістив у своєму дровнику, заваленому усі-
ляким манаттям.
Минув деякий час. І ось одного разу був сон винуватцю цієї нед-
балості про те, що розп’ятий на хресті Господь спитав його: «Чому це
ти поставив хрест в такому недобропристойному для святині місці?».
Після цього з самого ранку майстер прибіг до церкви, знайшов там
належне місце і поставив туди хрест. Тим місцем був олтар. При цьо-
му було вирішено надалі впродовж усієї іконостасної роботи до її за-
кінчення та повернення святині на своє колишнє місце запалювати пе-
ред нею невгасиму лампадку.
Олена ЛЕПЬОШКІНА,
Олександр ЛЕПЬОШКІН.
|