Геральдика сотенних містечок Чернігівщини
У даному нарисі розглянуто герби 15 сотенних містечок Чернігівщини,
 реконструйовані за печатками місцевих установ різних років.
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 1997 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200409 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Геральдика сотенних містечок Чернігівщини / В. Панченко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 34-39. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859992968867348480 |
|---|---|
| author | Панченко, В. |
| author_facet | Панченко, В. |
| citation_txt | Геральдика сотенних містечок Чернігівщини / В. Панченко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 34-39. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | У даному нарисі розглянуто герби 15 сотенних містечок Чернігівщини,
реконструйовані за печатками місцевих установ різних років.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:32:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
Володимир Паичеико
ГЕРАЛЬДИКА СОТЕННИХ МІСТЕЧОК ЧЕРНІГІВЩИНИ
Якщо стародавні герби тих міст сучасної Чернігівщини, які мали
наприкінці XVIII та протягом XIX століття повітовий та позаштатний
статус і дістали 1782 року підтвердження своїх давніших відзнак, дос
ліджені вітчизняними гербознавцями досить широко, то самобутня ге
ральдика тих міських поселень, що за доби Гетьманщини були центра
ми козацьких сотень і після ліквідації полково-сотенного устрою були
понижені до містечкового статусу, досі поки що залишається «білою
плямою» в українському гербознавстві. Між тим, сюжети цієї символі
ки сотенних містечок часто є настільки яскравими й глибоко національ
ними, що вона цілком могла б прикрасити сучасні герби цих населених
пунктів. Історична доля сотенних містечок Чернігівщини була неодна
ковою: деякі з них (наприклад, Ічня, Мена) нині є містами, інші (Крас
ний Колядин, Салтикова Дівиця, Стольне тощо) — звичайними селами.
Але всі ці поселення мають у своєму минулому важливу спільну рису
— всі вони виступали протягом XVII—XVIII століть як осередки коза
цького самоврядування, що й стало безпосередньою причиною появи та
розвитку в цих містечках власної геральдики, як неодмінного атрибуту
(у даному разі козацької сотенної) міської влади.
Існує тенденція розглядати емблематику козацьких сотенних печа
ток XVII—XVIII століть лише як «протогербові», тобто такі, що висту
пали лише прообразами пізніших гербових емблем, знаки. Такий під
хід не можна вважати цілком коректним, оскільки згадані сотенні ем
блеми мають достатньо атрибутів для того, щоб вважати їх саме
геральдичними емблемами. Це, зокрема, майже неодмінна наявність
щита або картуша (у деяких випадках — із передбаченим настанова
ми геральдики щитовим оточенням: короною, наметом, шоломом тощо),
вживання лише передбачених геральдичними правилами фігур та їхніх
композицій. Не повинно виникати тут сумнівів і з боку юридичного: со-
тенна та полкова сфрагістика у XVIII ст. постійно перебувала під конт
ролем Генеральної військової канцелярії — на той час найвищого орга
ну козацького самоврядування. Відоме, зокрема, розпорядження цього
органу від 1747 р. про виготовлення нових печаток козацьких адмініст
ративних установ. Отже, в даному разі існують усі підстави вважати
емблеми сотенних містечок Чернігівщини XVII—XVIII століть саме
гербами.
Символіка гербів сотенних містечок Чернігівщини є досить тради
ційною. її можна поділити на кілька чітких груп: зображення зброї
(шаблі, стріл, лука), небесних світил (зірок, півмісяця, сонячного сяй
ва), релігійних символів (хреста, серця). Зрідка трапляються «промо-
34 Сіверянський літопис
висті» сюжети, що відбивають назви міст (наприклад, малюнок жорна
у гербі Нових Млинів).
У даному нарисі розглянуто герби 15 сотенних містечок Чернігів
щини, реконструйовані за печатками місцевих установ різних років.
Описи та прориси деяких із них було опубліковано раніше Г. Милора-
довичем («Материалы для истории Южной Руси», «Черниговские гу
бернские ведомости», 1858), Н. Грабовою («Печатки адміністративно-
судових установ Лівобережної України», ЗНТШ, т. 222, Львів, 1991),
І. Ситим («Міські печатки Лівобережної України в фондах Чернігівсь
кого історичного музею імені В. В. Тарновського», Львів — Чернігів,
1995), інші — віднайдено автором цієї статті в фондах відділу рукопи
сів ЦНБ ім. В. І. Вернадського (переважно в документах збірки
О. М. Лазаревського).
БАТУРИН (на межі XVII—XVIII ст. — резиденція гетьмана Ліво
бережної України, у XVIII ст. — центр сотні Ніжинського полку, у XIX
ст. — містечко Конотопського пов. Чернігівської губ.). Місто одержало
магдебурзьке право 1654 року. Праця А. Хоміцького «Herby miast і
ziem polskich» (1939) подає такий опис тогочасного батуринського гер
ба: «Серце, на ньому посередині лицарський хрест, з боків праворуч
зірка, ліворуч півмісяць рогами праворуч, над серцем корогва». Саме
такий герб зафіксовано на печатках міста періоду гетьманування М а
зепи, де він супроводжується написом: «ПСЧАТЬ МЕСТА СГО Ц АР
СКОГО ПРССВЪТЛОГО ВС. БАТУР.». Кольори герба можна правдо
подібно відтворити так: на червоному тлі золоте серце, обтяжене чор
ним хрестом, супроводжуване срібними зіркою та півмісяцем і увінчане
срібною корогвою.
З часів гетьманування Івана Скоропадського, коли Батурин піду
падає в своєму статусі, змінюється і його герб. Уже на печатці кінця
1708 року з ’являється нова емблема: лицарський хрест, супроводжува
ний угорі шестикутною зіркою, а внизу — півмісяцем рогами догори.
Ще один взірець такої печатки з написом «ПСЧАТЬ МЕСКА БАТУ -
РИНСКА», датований 1717 роком, описав Г. Милорадович. Кольори
цього нового герба, вірогідно, були такими: на блакитному тлі золотий
хрест, супроводжуваний срібними півмісяцем та зіркою. Попри зміни в
гербі, чітко помітно, що головними його емблемами неодмінно висту
пали типові для козацької символіки фігури — хрест, півмісяць та
зірка.
ВАРВА (у XVIII ст. — центр сотні Прилуцького полку, у XIX ст.
— містечко Лохвицького пов. Полтавської губ.). Найдавніші зразки пе
чатки Варви, датовані першими двома десятиліттями XVIII ст., від
найдено серед документів роду Галаганів у фондах Інституту рукопи
сів ЦНБ. На них виступає таке зображення: серце, супроводжуване вго
рі хрестом. Герб обрамлено картушем з пальмового гілля й додано на
пис: «П. Г. В ».
У 1730-х роках емблеми герба Варви було доповнено чотирма ш е
стикутними зірками навколо хреста. Змінився й напис: замість абревіа
тури з ’явилися слова «ПСЧАТЬ ГОРОД. ВАРВИНСКАЯ». Отже, оста
точний опис герба Варви (з гіпотетичним відтворенням кольорів) м у
сить виглядати так: на червоному тлі золоте серце, увінчане золотим
хрестом, супроводжуваним чотирма срібними шестикутними зірками.
Герб обрамлено золотим картушем з пальмового гілля.
ІЧНЯ (у XVIII ст. — центр сотні Прилуцького полку, у XIX ст. —
містечко Борзенського пов. Чернігівської губ.). Відома ще з кінця XVII
століття печатка містечка Ічні (так, І. Ситим опубліковано опис та про
рис її зразка, датованого 1687 p.), яка вживалася приблизно до кінця
першої чверті XVIII ст., мала досить прості й типові символи: грецький
Сіверянський літопис 35
хрест, супроводжуваний унизу шестикутною зіркою. Герб було обрам
лено бароковим картушем. Угорі містився напис: «П. М. І.». Зразки та
кої печатки, датовані початком 1700-х років, знайдено також і серед
паперів Галаганів.
У другій чверті століття герб Ічні доповнюється малюнком серця,
пробитого двома стрілами (можливо, цей символ було запозичено з
шляхетського герба «Аксак», що входив до великого родового герба
князів Вишневецьких, яким у XVII ст. належало містечко). Саме такий
малюнок зберігся на міській печатці Ічні 1730 р. Кольори герба можна
відтворити таким чином: на червоному тлі золоте серце, обтяжене чор
ним хрестом, пробите двома чорними стрілами та супроводжуване уни
зу срібною шестикутною зіркою. Герб обрамлено золотим бароковим
картушем.
КРАСНИЙ КОЛЯДИН (у XVIII ст. — центр сотні Прилуцького
полку, у XIX ст. — містечко Конотопського пов. Чернігівської губ.).
Зразок печатки Красного Колядина віднайдено на купчій 1730 року.
Герб містечка на печатці має такий вигляд: у бароковому картуші —
серце, над яким лицарський хрест. Навколо герба вміщено напис:
«П. М. К. К». Призабуті кольори герба виглядали правдоподібно так:
на червоному тлі — золоте серце, супроводжуване вгорі золотим хре
стом. Герб обрамлено золотим бароковим картушем.
ЛЮБЕЧ (за доби Київської держави — центр удільного князівства,
у XVII ст. — центр староства, у XVIII ст. — центр сотні Чернігівського
полку, у XIX ст. — містечко Городницького пов. Чернігівської губ.).
Герб Любеча XVIII століття зберігся на місцевих сотенних печатках,
найдавніші з яких, відомі нині, датовано 1751 роком. Він мав такий ви
гляд: у щиті, обрамленому бароковим картушем, — геральдична сітка;
над щитом — корона, увінчана гербом Чернігова (орлом з хрестом у
лапі). Емблема на короні підкреслювала підпорядкування містечка
Чернігівському полку. Герб супроводжували літери: «Л. С.». Кольори
герба правдоподібно були такими: на червоному щиті срібна гераль
дична сітка; щит обрамлено золотим бароковим картушем і увінчано
золотою короною, на якій клейнод — чорний орел у золотій короні, з
золотим хрестом у лапі.
МЕНА (у XVIII ст. — центр сотні Чернігівського полку, у XIX ст.
— містечко Сосницького пов. Чернігівської губ.). Хоча місто Мена у
середині XVII ст. й користувалося магдебурзьким правом, тогочасні
його гербові знаки до нашого часу не збереглися. Фактично найдавні
шою відомою нині геральдичною пам’яткою міста є печатка Менської
сотні 1750 року, де зображено таку емблему: навхрест покладені ш аб
ля та стріла вістрями донизу, вгорі над якими хрест. Герб на печатці
супроводжує абревіатура: «П. С. М.» та клейнод із страусових п ір ’їн.
Узагалі така композиція є досить характерною для сотенної геральди
ки Гетьманщини; подібні емблеми мали на гербах та печатках Синяв-
ка, Говтва, Жовнин, Хорол та деякі інші сотенні центри. Барви герба
Мени можна гіпотетично відтворити так; на червоному тлі — навхрест
покладені срібні шабля та стріла вістрями донизу, супроводжувані вго
рі золотим хрестом. Над щитом клейнод із страусового п ір ’я (пізніше, у
1770-х роках, з ’явився новий клейнод, подібний до прикраси в гербі
Любеча, — чорний орел з хрестом у лапі, — емблема, запозичена з
герба Чернігова).
МОНАСТИРИЩЕ (у XVIII ст. — центр сотні Прилуцького полку,
у XIX ст. — містечко Ніжинського пов. Чернігівської губ.). Єдиний ві
домий нині зразок гербової печатки Монастирища зберігся в фондах
Інституту рукописів ЦНБ ім. В. І. Вернадського на рапорті місцевого
36 Сіверянський літопис
сотенного правління 1749 року (зображення нечітке). Герб на печатці
має такі фігури: серце, пробите двома стрілами й увінчане хрестом;
навколо літери «П. С. М.». Можливо, зображення простріленого серця
тут, як і у випадку з гербом Ічні, має з в ’язок із родовою геральдикою
Вишневецьких. Кольори герба, найвірогідніше, виглядали так: на чер
воному тлі золоте серце, пробите двома чорними стрілами й увінчане
золотим хрестом.
НОВА БАСАНЬ (у XVIII ст. — центр сотні Переяславського пол
ку, у XIX ст. — містечко Козелецького пов. Чернігівської губ.). Відо
мий зразок місцевої печатки, датований 1686 роком, що зберігається в
фондах Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського (опис
та прорис цієї печатки опубліковані І. Ситим). Герб містечка на цій
печатці має такий вигляд: у щиті, обрамленому бароковим картушем,
— серце, супроводжуване вгорі шестикутною зіркою. За характером
зображення герб на печатці 1686 року є типовим твором геральдики
українського бароко кінця XVII століття (оформлення його значною
мірою нагадує орнаментику печаток Київського, Остерського, Переяс
лавського магістратів тієї ж доби, прориси яких опублікував М. Гру-
шевський). Кольори герба найправдоподібніше виглядали так: на чер
воному тлі — золоте серце, супроводжуване вгорі золотою (або стріб-
ною) шестикутною зіркою. Герб обрамлено золотим бароковим кар
тушем.
НОВІ МЛИНИ (у XVIII ст. — центр сотні Ніжинського полку, у
XIX ст. — містечко Сосницького пов. Чернігівської губ.). Печатка цьо
го містечка, датована 1705 роком, збереглася в кількох примірниках у
збірці документів роду Марковичів, зібраній О. М. Лазаревським. На
печатці в круглому щиті, обрамленому бароковим картушем, вміщено
зображення млинового жорна, що має яскраво «промовистий» харак
тер (відтворює назву міста). Герб супроводжує напис: «П. У. Н.». Ц і
каво, що майже аналогічне зображення жорна мав польський шляхет
ський герб «Кушаба» або «Папржиця», однак збіг цих емблем є, оче
видно, суто зовнішнім. Аналогічну печатку пізнішого часу описав
Г. Милорадович, атрибутувавши зображення на гербі як «якесь коло з
цяткою посередині». Кольори герба гіпотетично можна відтворити так:
на срібному тлі чорне млинове жорно з залізним болтом. Герб обрам
лений золотим бароковим картушем.
ПОНОРНИЦЯ (у XVIII ст. — центр сотні Чернігівського полку, у
XIX ст. — містечко Кролевецького пов. Чернігівської губ.). Герб По-
норниці доби Гетьманщини відомий з печатки місцевої сотні, найдав
ніші зразки якої відомі з 1749 року. Цей герб мав таку символіку й
оформлення: у щиті, обрамленому бароковим картушем та увінчаному
шоломом із трьома страусовими перами, — серце. Навколо — напис:
«П. П.». Кольори герба можна відтворити так: на червоному щиті золо
те серце. Герб обрамлено золотим бароковим картушем і увінчано ли
царським шоломом із клейнодом — трьома червоними страусовими
перами.
САЛТИКОВА ДІВИЦЯ (у XVIII ст. — центр сотні Ніжинського
полку, у XIX ст. — містечко Чернігівського пов. Чернігівської губ.).
Печатка місцевого сотенного правління збереглася на рапорті 1770 р. у
збірці О. М. Лазаревського. Символіка її є досить характерною для
сотенної геральдики Лівобережжя: у щиті, обрамленому бароковим кар
тушем, лицарський хрест, під яким півмісяць рогами догори (подібна
символіка збереглася на гербах та печатках Борзни, Бубнова, Шишаків,
Решетилівки та деяких інших міст). Зображення супроводжувалося
написом: «П. С.». Барви герба можна відтворити таким чином: на
Сіверянський літопис 37
зеленому тлі — золотий хрест, під яким срібний півмісяць рогами дого
ри. Герб обрамлено золотим бароковим картушем.
СЕДНІВ (у XVIII ст. — центр сотні Чернігівського полку, у XIX
ст. — містечко Чернігівського пов. Чернігівської губ.). З 1747 року
Седнівське сотенне правління вживало печатку з такою геральдичною
символікою, у щиті, обрамленому картушем, птах (орел), над щитом
— корона та абревіатура: «П. С. С.». Цілком можливо, що орел у цьо
му гербі виступав як запозичення з тогочасного герба Чернігова та
Чернігівського полку, що підкреслювало приналежність містечка й
сотні до цього полку. Якщо виходити з таких міркувань, то кольори гер
ба Седнева можна реконструювати так: на срібному щиті чорний орел
із золотими дзьобом та пазурами й червоними очима та язиком. Щит
увінчано золотою короною й обрамлено золотим бароковим картушем.
СИНЯВКА (у XVIII ст. — центр сотні Чернігівського полку, у XIX
ст. — містечко Сосницького пов. Чернігівської губ.). Найдавніша відо
ма нині печатка Синявської сотні датована так само 1747 роком. Сим
воліка її герба дещо нагадує вже розглянутий нами герб Менської сот
ні: у щиті, обрамленому картушем та увінчаному лицарським шоломом
з короною, навхрест покладені шабля й стріла, обернені вістрями в пра
вий геральдичний бік. Така символіка вживалася на печатках сотні аж
до ліквідації полкового устрою на Лівобережжі. Герб супроводжувала
абревіатура «П. С. С.» або (на пізніших печатках) напис: «ПЄЧАТЬ
СОТНЕ СИНЯВСКОЙ». Гербові барви можна реконструювати таким
чином: на червоному щиті навхрест покладені срібні шабля й стріла,
обернені вістрями праворуч; щит обрамлено золотим бароковим кар
тушем і увінчано лицарським шоломом із золотою короною.
СРІБНЕ (у XVIII ст. — центр сотні Прилуцького полку, у XIX ст.
—містечко Прилуцького пов. Полтавської губ.). Протягом першого
десятиліття XVIII століття містечкова ратуша вживала печатку з уже
знайомим нам з гербів Борзни та Салтикової Дівиці символом — хрес
том, поставленим над півмісяцем. Однак уже за гетьманування Івана
Скоропадського на срібнянських печатках з ’явився інший герб: у візе
рунчастому картуші — серце, увінчане вгорі хрестом із сяйвом. Навко
ло містилася абревіатура: «П. Г. С.». Зразок такої печатки з фондів
Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського, датований
1715 роком, був опублікований в одній із статей І. Ситого; пізніші при
мірники такої самої печатки виявлено в фондах Інституту рукописів
ЦНБ ім. В. І. Вернадського (фонд Галаганів). Кольори герба можна
відтворити так: на червоному тлі — золоте серце, увінчане золотим
хрестом із сяйвом; щит обрамлено золотим бароковим картушем.
СТОЛЬНЕ (у XVIII ст. — центр сотні Чернігівського полку, у XIX
ст. — містечко Сосницького пов. Чернігівської губ.). Найдавніша пе
чатка місцевої сотні, відома нині, датована 1753 роком. Герб, зображе
ний на ній, є типовим для Гетьманщини за своїм «збройним» мотивом:
у щиті, оточеному орнаментальним картушем, — натягнутий лук зі
стрілою, яку перехрещує шабля; над щитом — шолом, увінчаний трьо
ма страусовими перами. Герб супроводжували напис: «ПЄЧАТЬ
СОТНЕ СТУЛЄНСКОЇ». Кольори герба, ймовірно, були такими: на
червоному щиті — золотий натягнутий лук зі стрілою, перехрещеною
золотою шаблею. Щит обрамлено золотим бароковим картушем і увін
чано лицарським шоломом із клейнодом — трьома червоними страусо
вими перами.
Як бачимо на прикладі описаних тут містечкових символів Ч ерні
гівського краю доби Гетьманщини, у XVIII столітті регіон мав свою
власну містечкову геральдику, яскраво позначену мотивами символіки
38 Сіверянський літопис
української козаччини в цілому. Матеріал, наведений у статті, не мож
на вважати вичерпним; так, і досі триває пошук зображень ратушних
та сотенних гербових емблем Бобровиці, Носівки. Кобижчі, Бахмача,
Іваниці та деяких інших містечок краю, що були у XVIII столітті цент
рами сотень. У цьому розумінні було б не зайвим для місцевих краєз
навців звернутися до матеріалів Чернігівського обласного архіву, фон
дів місцевих краєзнавчих музеїв. Але, попри все це, навіть уже відомий
нині матеріал може стати якнайкращим джерелом до опрацювання на
історичній основі сучасних гербів міст і селищ Чернігівщини, що були
у минулому, за часів української козацької державності, сотенними
центрами.
Сіверянський літопис 39
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200409 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:32:53Z |
| publishDate | 1997 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Панченко, В. 2024-12-01T16:38:12Z 2024-12-01T16:38:12Z 1997 Геральдика сотенних містечок Чернігівщини / В. Панченко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 34-39. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200409 У даному нарисі розглянуто герби 15 сотенних містечок Чернігівщини,
 реконструйовані за печатками місцевих установ різних років. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Історія міст і сіл Геральдика сотенних містечок Чернігівщини Article published earlier |
| spellingShingle | Геральдика сотенних містечок Чернігівщини Панченко, В. Історія міст і сіл |
| title | Геральдика сотенних містечок Чернігівщини |
| title_full | Геральдика сотенних містечок Чернігівщини |
| title_fullStr | Геральдика сотенних містечок Чернігівщини |
| title_full_unstemmed | Геральдика сотенних містечок Чернігівщини |
| title_short | Геральдика сотенних містечок Чернігівщини |
| title_sort | геральдика сотенних містечок чернігівщини |
| topic | Історія міст і сіл |
| topic_facet | Історія міст і сіл |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200409 |
| work_keys_str_mv | AT pančenkov geralʹdikasotennihmístečokčernígívŝini |