До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1997 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200418 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію / О. Травкіна // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 85-91. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860265085468934144 |
|---|---|
| author | Травкіна, О. |
| author_facet | Травкіна, О. |
| citation_txt | До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію / О. Травкіна // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 85-91. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-07T18:59:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ольга Травкіна
ДО ПИТАННЯ ПРО МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ
ЧЕРНІГІВСЬКОГО
КОЛЕГІУМУ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЮ ЙОГО В СЕМІНАРІЮ
Як відомо, Чернігівський колегіум був заснований в 1700 р. чер
нігівським архієпископом І. Максимовичем при кафедральному Бори
соглібському монастирі.
Монастирський комплекс, який розташовувався в північно-західній
частині Чернігівської фортеці, сформувався протягом століть і у XVIII
ст., крім приміщень Колегіуму, за свідченням писемних та картографіч
них джерел, включав традиційні для кафедральних монастирських ан
самблів споруди: Борисоглібський собор, будинок архієпископа, трапез
ну з церквою Всіх Святих та дзвіницю, дикастерію (духовну канцеля
рію), келії, різні господарські служби, територія була обнесена кам ’я
ним муром.
Монастир ліквідували в 1786 р. згідно з указом Катерини II про
закриття ряду монастирів на Україні та відібрання церковних земель в
державну казну.1 Але, як видно із самого розпорядження від 10 квітня
1786 p., він ще продовжував залишатися резиденцією чернігівських ар
хієреїв: «Черниговскому архиерею иметь свое пребывание по прежне
му в кафедральном Борисоглебском монастыре, содержание же его до
ма производить сумму по штатам на архиерейские дома второго
класса».2
I лише наказом від 10 листопада 1790 р. чернігівському архієпис
копу визначили переселитися до Троїцько-Іллінського монастиря,3 ку
ди він переїхав тільки 1796 p., після закінчення там ремонту архієрей
ського будинку.4 В 1802 р. будинок архієпископа колишнього Борисо
глібського монастиря передали губернському правлінню.5 Мури, келії,
дикастерію, приміщення, де навчалися студенти Колегіуму, господар
ські служби розібрали в к. XVIII ст. — на поч. XIX ст.6
До нашого часу, крім Борисоглібського собору, будинку архієпис
копа, збереглася монастирська дзвіниця та трапезна, яка примикає до
неї зі сходу. Куполи трапезної церкви Всіх Святих також знесли. Тра
пезну не розібрали тільки тому, як зазначав Ф. Гумилевський, що в ній
розмістився цивільний архів.7
У краєзнавчій літературі XIX ст. утвердилася думка, що саме в цих
приміщеннях і знаходилися класи Колегіуму.8 Це твердження переко
чувало і в сучасну літературу і в працях М. Цапенка, Ю. С. Асєєва,
Г. Н. Логвина, А. А. Карнабєда, А. К. Адруга та ін.Колегіум ототожню
ється саме з цими будівлями.9
Проте аналіз архівних та опублікованих джерел, карт Чернігів
ської фортеці та Борисоглібського монастиря свідчить, що Колегіум зна
ходився в інших приміщеннях.
Перша згадка про будівлі Колегіуму міститься у книзі «Зерцало от
писанія Божественного», яка була надрукована в друкарні Троїцько-
Іллінського монастиря в 1705 р. і присвячена гетьманові І. С. Мазепі.
У передмові, написаній префектом Чернігівського колегіуму А. Стахов-
ським, вказувалось, що в 1705 р. при допомозі І. С. Мазепи «сеоружи
Сіверянський літопис 85
училищ каменных шесть за скудностью мейсца под единым покровом».10
Це дало можливість, крім класів інфими, граматики та синтаксими, які
існували тоді в Колегіумі, відкрити ще клас риторики: «живи будем, в
настоящій год (тобто в 1705 р.) риторицькому ученію начало положено
будет».11
Більш конкретну вказівку про місцезнаходження класів Колегіуму
знаходимо в донесенні чернігівського єпископа Никодима Сребницько-
го, який звернувся у 1739 р. в Синод з проханням про переведення Ко
легіуму в П ’ятницький монастир: «При кафедральном же черниговском
монастыре бывшим архиепископом черниговским Иоанном латинския
школы четыре каменные в 700 году построенные, ... оные школы зде-
ланы в тесном и непристойном месте при самой з ворот городовых в
город Чернигов въездной дороги; а от проезжающих людей мимо самых
школьных окошок счиняючихся, шумом и криков дознается иных уча
щихся обучениях и препятствие».12
Через тридцять років, в 1767 р. епископ Кирило Ляшевецький зно
ву підняв питання про переведення Колегіуму в П ’ятницький монастир.
У так званих «пунктах», відісланих в Синод, К. Ляшевецький підтвер
див, що і в 60-ті роки Колегіум знаходився в «четырех избах каменных
об одном аппартаменте с накатными потолками», побудованими I. Мак
симовичем.13 В них проводилися заняття: «в одной избе аналогия и ин-
фима, в другой граматика и синтаксима, в третей пиитика, в четвертой
риторика». 4 Далі в документі вказувалося, що «оные избы за теснотою
кафедры устроены на непристойном месте, при самой з ворот городовых
идучей в крепость главной дороге, почему от проходящего и проезжа
ющего под самыми окошками много народа бывает великие шумы и
крики и за тем немалое бывает в учении безпокойство и помешатель
ство».15
У «пунктах» також повідомлялось, що в 1749 р. єпископ Амвросій
Дубневич відкрив у Чернігівському колегіумі клас філософії, викла
дання якої «за неимением для оной особливой избы преподается в тра
пезе кафедральной», що було дуже незручно: «...временем за священно-
служением, а ежечасно за монашествующими, собирающимися в свое
время за трапезу, весьма трудно и, почитать вовсе неудобно».16
Крім класів Колегіуму, при кафедральному монастирі знаходилася
бурса, де проживали малозабезпечені студенти. Про це повідомляв в
своєму донесенні в Синод єпископ Іродіон Рогалевський в квітні 1737
року: «имеются построенные при доме моем архиерейском в Коллегиу
ме Черниговском два жильные дома, в которых оне (т. б. малозабезпе
чені студенти) перед сим жительствовали и ныне жительствуют ж е» .17
Із опису Чернігова 1765 року дізнаємося, що бурса в цей період знахо
дилася уже за межами монастиря і фортеці: «при оном (при кафед
ральном монастыре) школы каменные, в коих обучаются латинского
языка... за новими, бывшими в новом городе, киевскими воротами)
вблизи ц. св. Екатерины (бурса, где пристанище имеют разного званія
люди, обучаючіесь в здешних училищах латинскаго языка»).18
На місцезнаходження приміщень Колегіуму вказував і О. Ф. Ша-
фонський в своїй фундаментальній праці «Черниговского наместниче
ства топографическое описание». Детально перелічуючи споруди Бори-
соглібського монастиря, мабуть, на основі монастирського опису, він
також зазначав, що «латинська школа» знаходилася в келіях, які роз
ташовувалися на південь від Любецьких та нових монастирських во
ріт,19 тобто саме в тому місці, на яке вказували в своїх донесеннях в
Синод єпископи Н. Сребницький та Н. Ляшевецький.
О. Ф. Шафонський припускав, що, можливо, ці келії були побудо
вані домініканцями, коли Борисоглібський монастир належав католи
86 Сіверянський літопис
цькому домініканському ордену за часів володарювання поляків у Ч ер
нігові, Ф. Гумилевський, використовуючи опис Борисоглібського мона
стиря 1782 р. та працю О. Ф. Шафонського, теж стверджував, що кла
си Колегіуму знаходилися в південно-західній частині монастиря: «...как
и в ряду доминиканских келий, тянувшихся на юг от колокольни за
Любецкие ворота, не было уже питомцев семинарии».21
Гіпотеза про те, що келії, де були класи Колегіуму, побудували до
мініканці, яку висунув О. Ф. Шафонський, а потім повторили Ф. Гуми
левський та інші дослідники XIX ст., викликає сумнів.
Так, Л. Баранович, який у 1672 р. переїхав до Чернігова, в листі до
архімандрита Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського мона
стиря М. Лежайського, скаржився, що «архієпископія вся почти с изно-
ва устраивается, нет в ней ни трапезны, ни келій, ни конюшни; и цер
ковь требует великих расходом».22
Як бачимо, Л. Баранович застав Борисоглібський монастир необ-
лаштованим. Ніяких келій, які повинні були побудувати домініканці за
версією О. Ф. Шафонського, як свідчить Л. Баранович, там не було.
Розбудову монастиря почав Л. Баранович, продовжив І. Максимович
та інші архієреї. Єпископи Н. Сребницький та К. Ляшевецький також
вказували, що приміщення, де розташовувалися класи Колегіуму, були
побудовані І. Максимовичем.
Документальні описи монастирських споруд знаходять своє п ід
твердження на планах Чернігівської фортеці, Борисоглібського мона
стиря. На них, за винятком плану архієрейського будинку к. XVIII ст.,
відсутній перелік будівель, але, як правило, їх індентифікація не
викликає сумнівів.23
Монастирські споруди оточували Борисоглібський собор, який зна
ходився не строго в центрі, а був трохи зміщений на схід, де за ним в
1780 р. був споруджений будинок архієпископа. Вздовж самого краю
північної сторони фортеці розміщувався цілий комплекс споруд (пере
лік зі сходу на захід): приміщення дикастерії, церква Всіх Святих з
двоповерховою трапезною, дзвіниця, впритул за нею в напрямку до м о
настирських та фортечних Любецьких воріт тягнувся ряд келій, які за
кінчувалися господарськими службами.
Другий комплекс келій, де знаходилися класи Колегіуму, починав
ся від монастирських і Любецьких воріт і розташовувався в південно
му напрямі, вздовж головної дороги, що вела до фортеці.
Як вище було сказано, всі келії, дикастерію було розібрано, зали
шилися лише дзвіниця з трапезною, які знаходилися в їх оточенні.
Як же трапилося, що в XIX ст., а потім і в наш час, дзвіницю з
трапезною, стали ототожнювати з Колегіумом?
Це, звичайно, можна пояснити тим, що більшість монастирських
споруд була знесена і вже важко було без точних документальних да
них, встановити, де ж знаходилися класи Колегіуму. А монастирська
дзвіниця збереглася і саме в ній, за твердженням таких популярних
краєзнавців XIX ст. як М. Марков, М. Маркевич,24 знаходилася церква
Іоанна Богослова для учнів латинської школи. Твердження М. Марке
вича, який уже на іншій сторінці недбало пише, що на дзвіниці знахо
дилася латинська школа,25 були підхоплені в популярно-краєзнавчій л і
тературі к. XIX — п. XX ст. Так, в «Картинах церковной жизни Черни
говской епархии, в «Сборнике Черниговского епархиального древлехра
нилища», вже прямо вказувалося, що Колегіум розміщувався в будин
ках під соборною дзвіницею та поряд з нею.26
Про келії, де знаходилися приміщення Колегіуму, і які на той час
не збереглися, вже не згадували в популярній літературі к. XIX —
Сіверянський літопис 87
п. XX ст. хоч, на сторінках своїх праць і М. Марков і М. Маркевич,
також вказували, що латинські школи знаходилися на південь від м о
настирських та Любецьких воріт.27 Як бачимо, М. Маркевич на одній
сторінці писав, що латинська школа знаходилася на дзвіниці, а на ін
шій — в колишніх келіях, на південь від Любецьких воріт.
Що ж стосується церкви Іоанна Богослова в монастирській дзвіни
ці, то поки що не знайдено документальних свідчень про її існування.
О. Ф. Шафонський вказував, що: «В самых палатах, где классы, на
ходится церковь во имя Рождества Христова».28 Можливо, саме вона і
була колегіумською церквою, а не церква, що в монастирській дзвіниці.
У фортеці, за межами Борисоглібського монастиря, була дерев’я
на церква Іоанна Богослова. Вона позначена на «Абрисі Чернігівсько
му» 1706 р. Відомо, що на неї жертвували Яків Лизогуб29 та І. С. Мазе
па — 5 тисяч злотих.30
На думку М. Андрусюка, в монастирській дзвіниці, яка була побу
дована на кошти І. С. Мазепи, знаходилася церква І. Предтечі, патро-
нального святого Мазепи.31
М. Марковим та М. Маркевичем була допущена помилка стосовно
дати спорудження монастирської трапезної. Неуважно прочитавши
О. Ф. Шафонського, у якого сказано: «2. Церковь каменная Всех Свя
тых, трапезная, а возле оной каменные палаты, где Дикастерия нахо
дится. Сій палаты зачаты епископом Ираклием строится, Кириллом до
строены»,32 вищеназвані автори приписали єпископам І. Комаровському
та К. Ляшевецькому будівництво не тільки дикастерії, а й трапезної з
церквою Всіх Святих. 3 Час будівництва (1749— 1765 pp.), який вони
наводять, безсумнівно, стосується спорудження не трапезної, а ди
кастерії.
Колегіум знаходився в Борисоглібському монастирі до 1776 p., ко
ли його при єпископі Ф. Ігнатовичі перевели за р. Стрижень в садибу
колишнього наказного гетьмана П. Полуботка.34 Ф. Гумилевський за
значав, що в архіві консисторії є про це акт. Дослідник XIX ст. В. Ли-
тинський писав, що будинок, куди переїхав Колегіум, складався з п ’я
ти кімнат в кам’яному корпусі, одного дерев’яного флігеля та одного
кам’яного з двох кімнат.35
Від нащадка П. Полуботка бунчукового товариша Василя П олу
ботка маєток перейшов у власність «судового черниговского писаря»
С. Стаїнського, який продав його за 700 крб. «хорунжому полковому
черниговскому» Петру Григоровичу в 1754 р. У нього будинок був куп
лений 1776 р. для Колегіуму за 2300 крб. на кошти архієрейського до
му.36 В цьому ж році, стверджував В. Литинський, в нього було пере
ведено Колегіум з Борисоглібського монастиря.37
У той же час дослідник М. Благовєщенський висловлює іншу дум
ку. Вказуючи, що для Колегіуму був куплений будинок, який належав
П. Полуботку, він писав, що купчої на купівлю будинка не збереглося
ні в семінарському, ні в консисторському архівах, а тому точно визна
чити час цієї купівлі неможливо.38
Натомість він наводить указ єпископа Ф. Ігнатовича від 26 червня
1773 р. архімандриту Єлецького монастиря Панкратію, з якого видно,
що в 1773 р. був уже куплений кам’яний будинок з дерев’яними будів
лями для учнів і вчителів, який вимагав «багато переделок и возобнов
ления» і тому від Єлецького монастиря необхідно надіслати для його
ремонту «пильщиков 8» на два місяці.39 М. Благовєщенський опубліку
вав указ Ф. Ігнатовича від 19 грудня 1778 p., який свідчить, що для
пристосування купленого будинку для занять і приведення його в по
рядок було витрачено не один рік: «По благости Божией, новокуплен-
ный ради коллегии училищной черниговской каменный дом, в протчиим
88 Сіверянський літопис
о нем строении, большею частью окончен, и уже в оном в пользу о б
щественную юношества и учения открылись».4
Існує копія ще одного документа про купівлю будинку для Коле
гіуму саме в 1773 р.4 Можливо, цей будинок був куплений і саме про
нього йшла мова в указі Ф. Ігнатовича від 26 червня; 1773 p., але ви
явився через незадовільний стан або якісь інші причини, непридатним
для занять і тому в 1776 р. придбали маєток П. Полуботка.
Таким чином, 1776 р. був роком, коли, як вважали дослідники, від
булося переселення Колегіуму в нове приміщення. Але в сучасній літе
ратурі чомусь цю дату стали ототожнювати з реорганізацією його в се
мінарію. У таких виданнях, як «История городов и сел Украинской
СССР, Черниговская область», «Чернігівщина. Енциклопедичний довід
ник» прямо вказується, що в 1776 р. Чернігівський колегіум був реор
ганізований в духовну семінарію.42
Проте офіційні документи свідчать, що і після 1776 р. він продов
жує носити назву «училищной коллегии Черниговской» або «коллегиу
ма Черниговского», 3 немає фактів, які б свідчили про його реорганіза
цію в 1776 р. Із документів видно, що назва «училищная коллегия» збе
рігається до 1785 р. 4
Лише в кінці 1784 р. єпископ Ф. Ігнатович видав указ про перей
менування Колегіуму в семінарію та заміну печатки Колегіуму. В ука
зі говорилося: «...что училищной Черниговской коллегиантский дом до
селе именовался и именуется коллегиею Черниговскою училищною, а
в указе святейшего правительствующего Синада сего 784 года мая 10
состоявшемся и до училищ Черниговских существом дела относящемся
между протчого училище наименовано Черниговскою семинариею... На-
предь будущее время не коллегиею, но училищным Черниговским семи
нарским домом именовать и в делах тоже употреблять».45
Починаючи з 1785 р., в документах учбовий заклад називається се
мінарією.46
У цьому указі говорилося і про зміни печатки Колегіуму. Відомо,
що на печатці овальної форми була зображена Богоматір — Непорочне
Зачаття — зі схрещеними на грудях руками, яка стояла на півмісяці.
По колу йшов напис: «печать коллегии Черниговской ... Зачатіє пресвя
тая Богородицы».47 Богоматір — Непорочне Зачаття була, певно, покро
вителькою Черниговського колегіуму. Так, молитвою в ім ’я Богоматері-
Непорочне Зачаття розпочинався синодик, куди заносилися імена тих,
хто вносив пожертвування на потреби Колегіуму.48
Єпископ Ф. Ігнатович, посилаючись на указ Синоду 1742 p., «кото-
рим по прочем запрещено со изображением святыне пакетов печатат»,49
наказав «той же печати прежнее изображение отменить, и на место
оного семинарской училищной дом выризат и върезан со летерною в
округи печат училищной Черниговской семинарною подписью».5
Зрозуміло, що реорганізація Колегіуму в духовну семінарію не об
межувалася лише зміною назви та печатки. Дослідники XIX ст. вважа
ли, що Колегіум був реорганізований в семінарію в 1786 p., коли запро
вадили богословський клас.51 А. Страдомський вказував, що був вида
ний Указ Синоду від 20 квітня 1786 p., в якому йому присвоєно назву
духовної семінарії, наказано ввести викладання богослів’я з відкрит
тям богословського класу та головне керівництво семінарією доручити
ректорам.52
Тут необхідно додати про зміни і у складі учнів в цей період. З од
ного боку, починаючи з другої половини XVIII ст., панівні верстви У к
раїни, в тому числі і Чернігівщини, перестають посилати своїх дітей у
місцеві учбові заклади, віддаючи перевагу світським: столичним шля
Сіверянський літопис 89
хетським корпусам, пансіонам, закордонним університетам. З іншого,
значно посилився контроль з боку єпархіального начальства за дітьми
церковнослужителів, яких в обов’язковому порядку примушували всту
пати до семінарії.
Про те, як змінився склад учнів Чернігівського колегіуму, свідчать
відомості за 1767/68 pp. та 1781 р.53 Якщо в 1767/68 pp. більше полови
ни учнів були дітьми світських осіб, то в 1781 р. — лише третина, а дві
третини від загальної кількості вже становили вихідці з сімей церков
нослужителів. Різко зменшилося число учнів із середовища козацької
старшини та урядовців, яких в 1781 р. нараховувалися одиниці.
Таким чином, на кінець XVIII ст. Чернігівський колегіум поступо
во перетворився із загальностанового учбового закладу у вузькостано
вий для підготовки грамотних кадрів духовенства.
Д ж ерела та література:
1. Шафонский О. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание —
К., 1851. — С. 265.
Гумилевский Ф. Общий обзор епархии Черниговской. — Чернігів, 1860. — С. 176.
2. Краткий исторический очерк Черниговской епархии на основании исследований
О. Диева и Филарета Гумилевского / / Черниговские епархиальные известия. (Неоф.
часть) — 1898. — С. 288.
3. ДА Ч О — Ф. 679. — ОП. 4-спр. 492.
4. Краткий исторический очерк. — С. 289.
5. Марков М. О достопам ятностях Чернигова. — Москва, 1847. — С. 17.
6. ДАЧО. — Ф. 132. — ОП. 2. — Спр. _ 226. — С. 87.
Гумилевский Ф. Общий обзор епархии Черниговской. — С. 177.
7. Гумилевский Ф. Общий обзор епархии Черниговской. — С. 177.
8. Маркевич М. И сторическое и статистическое описание Чернигова. / / Ч ернигов
ские губернские ведомости — 1852. — С. 90. Картины церковной жизни Черниговской
епархии из девятивековой истории. — К., 1911. — С. 105.
Антоній Стаховский, архиепископ Черниговский и первые годы Черниговской сем ина
рии / / Вера и жизнь. — 1913. — № 21. — С. 41.
Сборник черниговского епархиального древлехранилища. — Вип. 11. — Чернигов. —
1916. — С. 87.
9. Цапенко М. Архитектура Л евобереж ной Украины X V II— XVIII вв. — М., 1967,
— С. 112, 187, 192.
Асеев Ю. С. Стили в архитектуре Украины. — К., 1989. — С. 36.
Логвин Г. Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. — М. — 1980. — С. 74.
Карнабєд А. А., Чернігів — К., 1980. — С. 45. Адруг А. К. Російський архітектор
Дмитро Аксамитов і Чернігівський колегіум / / Народна творчість та етнографія. —
№ 5. — 1986. — С. 48.
10. Андрусяк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. — К., 1991. — С. 26.
11. Там же.
12. ДАЧО. — Ф. 679. — ОП. 1. — Спр. — 1556. — С. 1.
13. Благовещенский М. Извлечение из материалов по истории Черниговской с е м и
нарии. / /Ч е р н и г о в с к и е епархиальные известия. — 1903. — С. 771.
14. Там же.
15. Там же.
16. Там же.
17. Там же.
18. Гумилевский Ф. Общий обзор Черниговской епархии. — С. 169.
19. Шафонский О. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание.
— С. 265.
20. Там же.
21. Гумилевский Ф. Общий обзор Черниговской епархии. — С. 169.
22. Черниговские епархиальные известия. (Неофиц. часть). — 1864. — С. 296.
23. ЧДАІЗ 1нв. № К Н -1 131/1, 1131/5 , 1131/7 , 1131/8 , 1131/10 1131/11 , 1131/16,
А Г р -340 344 346 439 350 351 355
24. Марков М. О достопам ятностях Чернигова. — С. 17.
Маркевич М. И сторическое описание Чернигова. — С. 69.
25. Там же. — С. 90.
90 Сіверянський літопис
26. Картины церковной жизни Черниговской епархии. — С. 105.
Сборник Черниговского епархиального древлехранилища. — С. 87.
27. Марков М. О достопам ятностях Чернигова. — С. 17.
Маркевич М. Историческое и статистическое описание Чернигова — С. 69.
28. Ш афонский О. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание.
— С. 284.
29. Ситий I. Т естам ент Якова Кіндратовича Л изогуба / / П а м ’ять століть. — № З,
— 1996. — С. 13.
30. П ам ’ятки України. — № 6 . — 1991. — С. 21.
31. Андрусяк М. Гетьман Іван М азепа як культурний діяч. — С. 25.
32. Ш афонский О. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание. —
33. Марков М. О достопам ятностях Чернигова. — С. 17.
Маркевич М. Историческое и статистическое описание Чернигова. — С. 69.
34. Ш афонский О. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание. —
35. Литинский В. Картинки из прош лого Черниговской духовн ой семинарии / /
Черниговские епархиальные известия (неоф. часть). — 1897. — С. 937.
36. Гумилевский Ф. Общий обзор епархии Черниговской. — С. 169.
37. Литинский В. Картинки из прошлого Черниговской духовной семинарии. —
38. Благовещенский М. Извлечение из материалов по истории Черниговской с е м и
нарии. — 1903. — С. 773.
39. Там же.
40. Там же. — С. 775.
41. ЦДІАУ. — Ф. 183. — ОП. 1. — Т. П. — Спр. 722.
42. История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область. — К., 1983.
— С. 107.
Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. — К., 1990. — С. 909.
43. ДА Ч О . — Ф. 679. — On. 1. — Спр. 1253.
ДАЧО. — Ф. 679. — ОП. 1 — Спр. 1293.
44. Добровольский П. К истории Черниговской духовн ой семинарии. / / Ч ернигов
ские епархиальные известия (Неоф. часть). — 1903. — С. 306.
45. Там же.
46. ДА Ч О . — Ф. 679 . — ОП. 1. — Спр. 1342, 1353, 1368, 1378.
47. Докучаев В. История черниговской семинарской церкви д о 1871 г. / / Ч е р
ниговские епархиальные известия, (неоф. часть). — 1871. — С. 377.
48. Там же. — С. 376.
49. Добровольский П. К истории Черниговской духовн ой семинарии. — С. 306.
50. Там же.
51. Литинский В. Картинки из прош лого Черниговской д у ховн ой семинарии. —
1 8 9 8 . — С. 640.
52. Страдомский А. Список префектов, ректоров и инспекторов Ч ерниговской с е
минарии со времени основания ее д о настоящего времени / / Черниговские епархиаль
ные известия (неоф. часть). — 1867. — С. 437.
С. 264.
С. 280.
С. 937.
53. ДА Ч О . — Ф. 679 . — ОП. 1 — Спр. 1253. — Арк. 9 — 13. — С. 2 6 — 30.
Сіверянський літопис 91
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200418 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:59:46Z |
| publishDate | 1997 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Травкіна, О. 2024-12-01T16:39:14Z 2024-12-01T16:39:14Z 1997 До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію / О. Травкіна // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 85-91. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200418 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію Article published earlier |
| spellingShingle | До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію Травкіна, О. Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років |
| title | До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію |
| title_full | До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію |
| title_fullStr | До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію |
| title_full_unstemmed | До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію |
| title_short | До питання про місцезнаходження Чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію |
| title_sort | до питання про місцезнаходження чернігівського колегіуму та реорганізацію його в семінарію |
| topic | Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років |
| topic_facet | Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200418 |
| work_keys_str_mv | AT travkínao dopitannâpromísceznahodžennâčernígívsʹkogokolegíumutareorganízacíûiogovsemínaríû |