Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 1997 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200419 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. / О. Чорний // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 151-152. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859616820663681024 |
|---|---|
| author | Чорний, О. |
| author_facet | Чорний, О. |
| citation_txt | Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. / О. Чорний // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 151-152. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-11-28T20:52:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Олександр Чорний
ГУМАНІСТИЧНА ДУМКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ
ТА АНТРОПОЛОГІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО
ЛІТЕРАТУРНО-ФІЛОСОФСЬКОГО КОЛА
XVII-XVIII ст.
Сучасна філософія в Україні — це історичне напластування філо
софських культур, у яких поєднуються національні та інонаціональні
світоглядні ідеї певних епох. Причому більшість світоглядних проблем
актуальні упродовж століть, нібито пронизують епохи і пов ’язують між
собою пласти філософських періодів. Велику частину утворюють антро
пологічні проблеми, котрі в українській думці були актуальні як у часи
Київської Русі, так і за доби Гетьманщини. Вони не втратили своєї
значущості і дотепер.
Починаючи з 60-х років XX століття, історики філософії почали ак
тивно досліджувати спадщину Київської Русі, братських шкіл, Києво-
Могилянської академії, інших культурно-освітніх центрів України. Во
ни показали, що філософська думка в Україні має давню історію. П и
семні джерела Київської Русі теж переконують у тому, що мислителі
вже тоді аналізували важливі антропологічні проблеми, які ставило
життя. Дослідники також зазначають, що філософська думка Київської
Русі характеризується «зближенням релігії з філософією, пропагуван
ням античності, використанням спадщини філософів-язичників Греції і
Риму для тлумачення біблійних текстів, вірою в гармонію всього су
щого, утвердженням ідеї апокатастасісу — повернення людства до
первісної чистоти ще в земному житті та ін.».20
Проте значні труднощі зустрічаються при спробах вивчити подаль
шу долю філософської спадщини Київської Русі, особливо властиві їй
гуманістично-екзистенціальні аспекти. Незважаючи на обмеженість
джерельної бази, дослідники історії української філософії (В. Нічик,
В. Горський, Я. Стратій, А. Бичко, С. Кримський, В. Литвинов, С. Бон
даренко та інші) обгрунтували глибокі з в ’язки, що єднають людино
знавчі міркування київських «книжників» і професорів Києво-Могилян-
ської академії. Суттєвий інтерес в цьому плані становить аналіз того
суголосся, що існує між антропологічними ідеями Київської Русі, зо
крема, викладеними у «Повчанні» Володимира Мономаха, і гуманістич
ним вченням Чернігівського літературно-філософського кола XVII—
XVIII ст., яке було тісно пов’язане з Києво-Могилянською академією.
Складність такого аналізу, проте, полягає в тому, що у творах ф і
лософського характеру, написаних Л. Барановичем, І. Галятовським,
І. Гізелем, І. Максимовичем та іншими відомими представниками чер
нігівського кола, не зустрічаються прямі посилання на авторів києво-
руської доби, у тому числі й на Мономаха. Та все ж при вивченні осо
бливостей підходу до тлумачення світу, людини, центральних понять
релігійного світорозуміння, виявляється значна схожість або й співпа-
діння точок зору давньоруських авторів і мислителів XVII—XVIII ст.
Особливо це помітно у трактуванні таких понять і символів, як «Бог»,
«святий дух», «утілене Слово» та інших, котрі подають автор «Ізборни
ка» Святослава, з одного боку, і Лазар Баранович — з іншого.
Сіверянський літопис 151
Зокрема, і автора «Ізборника», і Лазара Барановича у його «Тріо-
діоні» цікавлять згадані вище поняття і символи, що виражають Хрис
та, зобарженого як етичний ідеал. Тобто в «Ізборнику» і в «Тріодіоні»
Христос подається як частка «безначального Бога», а останній — «тво
рець всіх і життя податель», «премудрості і благих злив», «єдине світ
ло». Бог, як хмара, поливає землю, але коли «капля сниде на Землю»,
то вона «утілиться» у плоть «от святыя Дєви Марій». Так народжує
ться Христос — єдність Бога — Неба і Землі — Матері.21
Правда, Баранович своєму образу Христа надає більш земної, люд
ської подоби, бо із землею люди увесь час п ов’язували свій добробут і
життя. Проблема зв ’язку із довкіллям завжди була актуальна. Погляд
на людське життя, як цілісне, різноманітне й багатомірне, в цілому до
мінує в українській філософській культурі від давньоруських часів.
Відзначаючи це, В. Нічик пише, що серцевину філософської думки
України, особливо з XVII—XVIII ст., «становили проблеми історіософіії
людини, її соціального буття внутрішнього світу».22 Але зауважимо:
митрополит Іларіон в XI ст. міркує про людину, як носій чужої філосо
фії й віри. Такі, як він керують розгромом капищ, ведуть себе як за
войовники, бо для них рідне — це запозичене. Баранович же рідне
бачить в «українських свитках». Вони для нього є початком, а запози
чене — додатковий спосіб зміцнення «свого» і засіб його обгрунтуван
ня. Можливості обгрунтування людяності є у змісті «собісобства», але
аргументи посилюються включенням Барановичем елементів, взятих у
християнстві. Воно вже мало упорядкованішу міфологіку людини, спи
раючись на досвід античної філософії.
У XVII—XVIII ст. Чернігівське літературно-філософське коло на
чолі з Л. Барановичем ініціює відкриття того, що було заборонено хри
стиянством: людина може обновитися або «воскресити» в собі «нову
людину». Це співзвучно «Повчанню» Мономаха. Та «Повчання» наці
лює людину робити тільки добрі вчинки, а зло не приймати у жодній її
подобі Мономах звертається до людей із закликом «страх божий м а
ти в серці своєму», що в середньовічній семантиці означало безупинне
прагнення відмовитися від зла, пам’ятати про тяжкий гріх.
Баранович пішов далі. Добро, на його погляд, має виявитись в
оновленні людини через духовне «очищення», тобто внаслідок самопіз
нання. Але «очищення» має бути засвідчене публічно, відкрито. Звідси
— людина мусить мати «відкриту душу» і «чисте серце», що може ви
разитись у приязні та любові. Заодно це буде й «одкровенним» свідчен
ням «сокровенного» для тих, хто не відає істини воскресіння, що має
об’єднати усіх у громадській дії.
Основне поняття у антропологічних шуканнях Барановича — «во
скресіння». Проте воскресіння не де завгодно, а в Україні і для Украї
ни. Проповідник тільки тут є глашатай воскресіння, але сам перебуває
він на межі між повсякденністю «аду» і проектом нового життя. Тільки
тому він провідник суспільного інтересу і наставляє людей, як і в «Пов
чанні», чинити добрі діла.
«Не хочу я лиха, — говорить Мономах, — лиш добра хочу братії
і Руській землі».23 Ця гуманна позиція була актуальна в XI столітті і
залишилась такою для XVII ст., за доби гетьманських усобиць в У к
раїні.
Аналізуючи філософсько-антропологічну думку України XI—
XVIII ст., можна зробити висновок про те, що вона не стояла на місці.
Гуманістика Київської Русі, в яку значний внесок зробили чернігівські
мислителі, знаходить своє творче продовження у антропологічних тен
денціях діячів Чернігівського літературно-філософського кола, котре та
кож істотно вплинуло на українське людинознавство.
152 Сіверянський літопис
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200419 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T20:52:54Z |
| publishDate | 1997 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чорний, О. 2024-12-01T16:39:23Z 2024-12-01T16:39:23Z 1997 Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. / О. Чорний // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 151-152. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200419 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Філософська скарбниця Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. Чорний, О. Філософська скарбниця |
| title | Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. |
| title_full | Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. |
| title_fullStr | Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. |
| title_full_unstemmed | Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. |
| title_short | Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. |
| title_sort | гуманістична думка київської русі та антропологія чернігівського літературно-філософського кола xvii—xviii ст. |
| topic | Філософська скарбниця |
| topic_facet | Філософська скарбниця |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200419 |
| work_keys_str_mv | AT čorniio gumanístičnadumkakiívsʹkoírusítaantropologíâčernígívsʹkogolíteraturnofílosofsʹkogokolaxviixviiist |