Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону
Saved in:
| Date: | 1997 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Series: | Сiверянський літопис |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200501 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону / Б. Суховірський, А. Москаленко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 16-26. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200501 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2005012025-02-09T21:01:13Z Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону Суховірський, Б. Москаленко, А. Становлення державності України 1997 Article Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону / Б. Суховірський, А. Москаленко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 16-26. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200501 uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Становлення державності України Становлення державності України |
| spellingShingle |
Становлення державності України Становлення державності України Суховірський, Б. Москаленко, А. Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Суховірський, Б. Москаленко, А. |
| author_facet |
Суховірський, Б. Москаленко, А. |
| author_sort |
Суховірський, Б. |
| title |
Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону |
| title_short |
Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону |
| title_full |
Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону |
| title_fullStr |
Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону |
| title_full_unstemmed |
Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону |
| title_sort |
вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Становлення державності України |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200501 |
| citation_txt |
Вільна економічна зона — оптимальна стратегія розвитку регіону / Б. Суховірський, А. Москаленко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 16-26. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT suhovírsʹkiib vílʹnaekonomíčnazonaoptimalʹnastrategíârozvitkuregíonu AT moskalenkoa vílʹnaekonomíčnazonaoptimalʹnastrategíârozvitkuregíonu |
| first_indexed |
2025-11-30T17:56:17Z |
| last_indexed |
2025-11-30T17:56:17Z |
| _version_ |
1850239000402460672 |
| fulltext |
Борис Суховірський
Анатолій Москаленко
ВІЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗОНА—
ОПТИМАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
Формування соціально орієнтованої ринкової економіки України по
в’язано з кардинальними змінами в політичному і економічному житті
держави. Результатом розвитку єдиного народногосподарського комп -
лексу СРСР стала тісна інтеграція України з іншими республіками:
близько 70% усіх господарських зв’язків замикалися на Росії, майже
80% промислового виробництва не мали закінченого технологічного цик
лу на власній території. Подібна регіональна політика породила комп -
лекс проблем регіональної економіки. Серед них слід відзначити істот -
ну диференціацію рівнів суспільно-економічного розвитку регіонів. Май
же 50% виробленого в масштабі держави національного доходу і близь -
ко 60% основних виробничих фондів припадає на 6 областей: Дніпро
петровську, Донецьку, Запорізьку, Київську, Луганську і Харківську.
Коливання виробництва національного доходу на душу населення в ро
зрізі областей сягає 45%, що ускладнює вирішення проблем соціально
го розвитку в територіальному плані, оскільки міжрегіональні рівні цьо
го показника, на основі міжнародного досвіду, не повинні перевищувати
20 пунктів.
Недосконалість виробничої структури багатьох регіональних еко-
комічних комплексів і однобічна їхня спеціалізація виявляються у то
му, що в структурі багатьох областей переважають галузі важкої про
мисловості або сільського господарства при недостатньому розвитку ви
робництва: споживчих товарів. Традиційно промислові регіони перена
сичені галузями важкої індустрії, військово-промислового комплексу,
їхня економіка має некомерційний характер.
Важливою проблемою регіональної політики є розвиток терито
ріальної інфраструктури. Рівень забезпеченості соціально-культурними
об'єктами в областях становить 40—52% від нормативного, а в Черні
гівській області і того нижче. Низький рівень забезпеченості соціально-
культурними об'єктами сіл: 30% їх не мають закладів охорони здоро
в’я, близько 50% — дитячих дошкільних закладів, будинків побуту. Не
відповідає сучасним проблемам рівень розвитку систем зв’язку, інфор-
матики, транспортних комунікацій.
Регіональна політика, в існуючій ситуації, визначає успіх ринко
вих реформ і всієї економічної політики. На нашу думку, правильно
зазначає В. Паламарчук, що регіоналізацію державного розвитку мож
на характеризувати з двох сторін:
— використання можливостей регіоналізації стає все більш настій
ною потребою розвитку економіки і подальшої демократизації суспіль
ства. В листопаді 1988 р. Європейським парламентом була прийнята
«Хартія регіоналізму», в якій регіоналізація визначена як один із го
ловних напрямків розвитку державного устрою;
— зміни геополітичної карти світу (кінець так званої двополюсної
моделі світу), різка активізація суспільно-політичних процесів у бага
тьох країнах обумовлюють більш серйозну загрозу територіальній де
зінтеграції деяких країн, безпосередню загрозу порушення їх терито
ріальної цілісності (9). Але енергійне втілення в життя ефективної ре
гіональної політики істотно обмежить дезінтеграційні заходи і політич
16 Сіверянський літопис
них, і адміністративних структур, стане на перешкоді господарській ві
докремленості регіонів і конфронтації регіональних структур і влади та
управління із загальнодержавними.
Для формування ефективної регіональної політики необхідні не
стандартні рішення, які в. найближчий час можуть дати суттєвий пози
тивний результат. До таких нетрадиційних рішень в першу чергу слід
віднести створення вільних економічних зон (ВЕЗ) різної функціональ
ної спрямованості.
Незважаючи на те, що в останні роки цій темі приділяється вели -
ка увага, ВЕЗ не набули розповсюдження в Україні. На шостому році
державної незалежності не повністю зрозуміло, чи потрібно і в якій
кількості створення ВЕЗ, їх розміри, географічне розміщення, яким чи
ном вони впливатимуть на економіку держави. Для відповіді на ці пи
тання потрібно визначитись із суттю ВЕЗ, ознайомитись із світовою та
вітчизняною практикою створення і функціонування таких «екстери
торіальних» формувань.
У науковій літературі існують різні підходи до визначення, суті віль
ної економічної зони. Це пов’язано з еволюцією їх організаційно-право
вих форм, багатоманітністю їх типів. Перше згадування ВЕЗ відноси-
ться до XVI ст., коли вони існували як порти з прилеглою до них тери
торією, де ввіз і вивіз іноземних товарів здійснювався без сплати ми -
та і ніяких обмежень (Генуя, 1505 p., Венеція, 1661р.). Значно пізніше
— в 1817 р. — такий порт з’явився в Одесі.
Наступний етап пов’язаний з розвитком державного впливу на еко
номіку, монополізацією ринку, відмиранням переважної більшості «віль
них портів» (окремі існують в нинішніх умовах: Женевський і Лозан-
ський порти—Швейцарія, Манаус—Бразилія) і створенням вільних еко
номічних зон, де основним видом діяльності була, переробка товарів. З
середини XX ст. характерною рисою ВЕЗ стає обробка і трансформація
товарів на пільгових умовах їх експорту із зон.
І, нарешті, третій етап (з 80-х років). ВЕЗ почали використовувати
ся для створення нових робочих місць, для подолання застою в окре
мих галузях народного господарства, стимулювання притоку іноземно -
го капіталу, розвитку окремих регіонів, які знаходяться у кризовому
стані. Завершивши короткий історичний огляд, перейдемо до визначен-
ня сут і ВЕЗ.
У відповідності з документами Кіотської конвенції (1973 р.) «віль
на зона» означає частину території держави,, на якій товари, розгляда
ються як об’єкти, що знаходяться за межами національної митної тери
торії і тому не підлягають загальному митному котролю (принцип
«митної екстериторіальності»).7 Обширне трактування вільної еконо
мічної зони дає О. В. Дерюгіна: частина суверенної території приймаю
чої держави особливої цільової спрямованості, зумовленої! економічни-
ми, соціальними, демографічними критеріями потребами її розвитку,
яка знаходиться під національною юрисдикцією, з повним набором
пільг у сфері економіки, які надаються органами влади і управління
різних рівнів приймаючої держави зарубіжним і Національним інвесто
рам у відповідності з заснованим типом ВЕЗ, особливою системою ре
гулювання ввозу та вивозу товарів та послуг, "здійснюваної на основі
розгляду даної території, як території, що Знаходиться за межами мит
ної по відношенню до права імпорту і з точки зору фінансового режиму і
різнорівневої системи управління.4 Ми поділяємо точку зору економіс
тів, які вважають, що вільна економічна зона являє собою частину націо
нальної території країни, на якій установлюється спеціальний правовий
режим економічної діяльності і порядок застосування законодавства дер-
Сіверянський літопис 17
жави, орієнтований на підсилення зовнішньоекономічних зв’язків, в
першу чергу за рахунок залучення іноземного капіталу.10
Аналіз світового розвитку свідчить: ВЕЗ є одним із найбільш знач
них організаційних нововведень, що поширились на світовій економічній
арені за останні 20 років. їх розвиток характерний не для якогось од
ного континенту, а для абсолютної більшості країн світу. Якщо в
1990 р. у світі нараховувалось 300 ВЕЗ,3 то в середині 90-х років за різ
ними даними їх кількість коливається від 700 (13) до 1060 (15).
Тільки на території США функціонує близько 300 ВЕЗ різної орі
єнтації. Найбільша в країні науково-технічна зона «Силікон-Велс» ге
нерує 20% світового виробництва засобів обчислювальної техніки і ком -
п’ютерів. У Найближчий час в США планується створити до 1000 ВЕЗ.
Обсяг інвестицій повинен при цьому скласти більше 3 млрд. дол., а
число додаткових робочих місць — 100 тис.
У Нідерландах і ФРН в 1985 р. було відповідно 45 і 50 технопар-
ків, причому планувалось створити ще по 100 у кожній країні. В Япо
нії у 14 районах створюється 18 технополісів на базі провідних науко
вих підрозділів. Найбільший технополіс «Цикуба» забезпечує роботою
145 тис. чол. В Англії є до 25 зон і технопарків, за рахунок чого ство
рено в загальній чисельності 18,4 тис. робочих місць.13
Значного розвитку набули вільні зони в індустріальних країнах Ти -
хоокеанського регіону (Тайвані, Гонконзі, Південній Кореї, Сингапурі)
та країнах, колишніх членів соціалістичної співдружності: Угорщині,
Болгарії, Росії, Польщі, Югославії, В’єтнамі.
Найбільші успіхи у справі формування вільних зон досягнуті Ки -
таєм. У 1978 р. в Китаї було створено 14 вільних міст. У кожний гек
тар зони в період її становлення вкладалось приблизно 15— 17 млн.
дол. (13). В 1996 році КНР мала п’ять крупних спеціальних зон, 14 —
відкритих приморських міст і більше 12 — економічного і науково-тех
нічного розвитку.16 Відкритість економіки привернула увагу іноземних
інвесторів, які з 1991 р. до середини 1995 р. вклали у розвиток держа -
ви до 120 млрд. доларів. Про ступінь інтеграції КНР у світові госпо
дарські структури свідчить той факт, що відношення зовнішньоторго
вого обігу до валового внутрішнього продукту у 1995 р. становило
47% — 11-е місце у Світі.1 Цінність досвіду Китаю полягає у тому, що
реформуванням вирішувались завдання аналогічні тим, що стоять сьо
годні перед Україною.
Розвиток ВЕЗ практично у всіх країнах світу впливає на загаль
ноекономічні процеси збільшення обсягів виробництва, ріст чисель -
ності зайнятих, підвищення рівня життя населення. Переважна біль -
шість вільних зон розміщена у країнах, що розвиваються, а доля про
дукції, виробленої на території всіх ВЕЗ, перевищує 5% загального об -
сягу світової торгівлі.
За оцінками експертів через ВЕЗ у 2000 році повинно проходити
до 30% світового товарообігу. У ВЕЗ діють різні пільги, що дають змо
гу суб'єктам економічної діяльності одержувати високі прибутки. Нор
ма прибутку в середньому становить ЗО—35% на рік, а в азіатських
ВЕЗ — 40%. Терміни окупності вкладених засобів у зонах значно ско
рочуються і сягають 2—3,5 року8. Такий узагальнюючий огляд світового
розвитку вільних економічних зон дозволяє перейти до розгляду ситуа-
ції, що склалась у нашій державі.
Україна має сприятливі правові, економічні, соціальні і науково-
технічні передумови для розвитку ВЕЗ. Геополітичне положення дер -
жави на головних шляхах між Європою і Азією, на окраїнах середзем -
номорського світу сприяє розвитку ВЕЗ в державі. Дослідження сут
ності вільних: зон показало, що формування і функціонування їх пов’я-
18 Сіверянський літопис
зано з особливостями вихідних факторів, що впливають на цей процес:
розвитком зовнішньоекономічних зв’язків України, наявністю сприятли
вих природно-кліматичних умов, трудових і природних ресурсів. Суттє
ве значення має забезпеченість України об’єктами виробничої та со
ціальної інфраструктури, розгалуженою системою комунікацій, в тому
числі транспортною мережею та засобами зв’язку. Має значення також
відсутність жорстких екологічних обмежень і заборон відносно ство
рення ВЕЗ, зумовлених можливими антропогенними навантаженнями
на навколишнє природне середовище. Це свідчить про перспективність
створення зон різного функціонально призначення.
Пропозиції щодо створення окремих ВЕЗ надходили в Кабінет
Міністрів, Верховну Раду і Президенту від різних ініціаторів — облас
них і районних рад народних депутатів Закарпатської, Одеської, Чер -
нівецької, Чернігівської, Донецької, Дніпропетровської, Харківської об
ластей та Автономної Республіки Крим. Для вирішення цих питань в
Україні напрацьована відповідна нормативна база, зокрема Верховною
Радою прийнятий Закон «Про загальні основи створення і функціону
вання спеціальних (вільних) економічних зон»2, Кабінетом Міністрів
схвалена концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон11,
в 1996 р. прийнято Закон України «Про режим іноземного інвесту
вання», а також підготовлена нова редакція Закону «Про статус спе
ціальних (вільних) економічних зон». 6 При Міністерстві зовнішньоеко
номічних зв’язків функціонує спеціальний підрозділ з розгляду питань
формування ВЕЗ. Однак в Україні, по суті, створено тільки одну експе
риментальну економічну зону «Сиваш». 5 Декілька пропозицій розгля
далося на урядовому рівні: «Чернігів—Північ» (1993 p.), «Чоп—Інтер
—Порт» (1994 p.), «Лідія—Харків» (1994 p.), «Південна Пальміра»
(1995 р.), ВЕЗ «Азов’я» м. Маріуполь, ВЕЗ «Порто-Франко» та «Юж-
ненська» в Одеській області (1995 р.) і були відправлені адміністра
ціям на доопрацювання з урахуванням зауважень Міжвідомчої комісії.
Пропозиції з обгрунтуванням ВЕЗ «Європа —Центр» у Закарпатській
області пройшли обговорення у Кабінеті Міністрів України (1993 p.),
але були відхилені Верховною Радою України як такі, що потребують
доопрацювання.
Але на сьогодні, незважаючи на поповнення реєстру державних до
кументів про вільні економічні зони в Україні, економічна і правова го
товність до створення ВЕЗ погіршилась. Це стосується податкового,
інвенстиційного клімату і міжнародного визнання наших дій. Ставлення
західних інвесторів до наших ВЕЗ досить скептичне, бо цей напрямок
не став компонентом державної політики. На сьогодні не досить указів
Президента, потрібна результативна робота в міжнародних центрах
економічного і технічного розвитку, довіра центру транснаціональних
корпорацій ООН, уніфікація пільгових умов і економічних критеріїв з
світовим товариством ВЕЗ, де на першому плані стоять державні га
рантії безповоротності процесів, а як для нас, то не тільки державні, а
й міжнародні. Поки ж таких дій дуже мало, тому не важко спрогно-
зувати, що через певний проміжок часу питання ВЕЗ зникне, а нато
мість постане вимога створення ВЕЗ на всій території України, як ви
хід із кризи.
Але й сьогодні для нас не все втрачено. Не вдаючись у деталі тех -
ніко-економічного обгрунтування доцільності створення ВЕЗ «Чернігів
—Північ», що не є предметом даної статті, на рівні принципових по
ложень з певною конкретикою ми стверджуємо доцільність і необхід
ність створення такої вільної зони на засадах функціонування Євро-
регіонів, можливо, і з елементами компенсаційної торгівлі, на функціо
нування якої, безумовно, погодились би 3 прикордонні держави, що
натерпілись від дії подвійного оподаткування. Причому, в нашому ро
Сіверянський літопис 19
зумінні така екстериторіальна одиниця повинна бути створена у відпо -
відності з декларацією про створення Єврорегіонів у найближчий час.
Один із авторів даної роботи був фундатором і стояв біля витоків цієї
ідеї, будучи керівником робочої групи обласної адміністрації і автором
концепції вільного економічного району «Чернігів—Північ».14
Україна має спільні кордони з трьома державами СНД: Росією,
Білоруссю і Молдовою. Тільки одна область України — Чернігівська,
має кордони відразу з двома з них — Росією і Білоруссю. Не примен
шуючи важливості внутріукраїнської інтеграції регіонів, які межують
з Молдовою, цілком зрозуміло, що формування економічного простору
України, передусім, залежить від вирішення цих питань на кордонах з
Росією, в меншій мірі — з Білоруссю. Ця обставина, поряд з наявністю
транспортних артерій Південь—Північ, Захід—Схід, водних шляхів
(Дніпро, Десна), близькістю до великих промислових центрів — Киє
ва, Брянська, Орла, Мінська, Гомеля, робить географічне положення
Чернігівської області унікальним і економічно вигідним в Україні. До
особливостей регіону слід віднести розміщення його у 2 зонах: Поліссі
і Лісостепу. 65 відсотків північних територій займають змішані ліси.
Клімат помірно континентальний. Заливні луки, ліси, ріки й озера ство
рюють на Чернігівщині «ефект кондиціонера», забезпечуючи стабільну
помірну температуру й вологість, сприятливі для виробництва окремих
видів сільськогосподарської продукції.
У найбільш несприятливі, посушливі (1992 р.) і дощові роки вро
жаї картоплі і льону в області були найвищими в Україні. Природа
створила для цих культур оптимальні умови, а заливні луки та пасови
ща сприяють розвитку м’ясо-молочного тваринництва. Ще недавно кож -
на п’ята тонна картоплі на Україні була чернігівською, кожна четвер -
та тонна льону також нашою. Основними споживачами картоплі, м’я
са, масла, сиру були Донбас, Москва, Санкт-Петербург, Північ, Чорно
морські та Балтійські флоти. Абсолютна більшість сировини льону піс-
ля первинної обробки також реалізувалась в Росії.
Основні промислові підприємства області на 60, а то й на 100 від
сотків залежать від ввозу з Росії, зрив поставок лихоманить трудові
колективи, викликаючи соціальну напруженість у регіоні. Таким чином,
наша область із своїм сільськогосподарським напрямком зіткнулася з
ринковими відносинами без підготовленої соціально-економічної, право
вої і політичної бази, коли не науковий підхід чи здоровий глузд впли -
вають на господарське планування, а економічні перекоси.
Так, відсутність держзамовлення і відмова уряду проавансувати
виробництво картоплі і льону зразу ж вплинули на зміну структури по
сівних площ на користь зернових, які дотуються. Господарства беруться
вирощувати пшеницю, хоч Полісся ніколи не славилось її високими
врожаями. Скорочення посівних площ в 1997 р. у порівнянні з середньо -
річними показниками за 1986— 1990 pp. під картоплею склало 60,2 тис.
га. (37,4%), під льоном — 27,1 тис. га. (68,3%). Поступово вироджує-
ться тваринництво як галузь — через низькі закупівельні ціни і високу
трудомісткість виробництва. Поголів’я ВРХ за 9 місяців поточного року
в порівнянні з сердньорічними показниками за 1986— 1990 pp. склало
55,1%, свиней — 50,3%, овець — 24,4%, при надоях молока на корову
1420 кг і середньодобовому приросту ВРХ 240 гр.
Якщо абстрагуватися від конкретних причин, то очевидний той
факт, що агропромисловий комплекс став сировинним придатком дер -
жави. Це підтверджується такими ознаками:
- низька вартість сировини;
- малий обсяг місцевої переробки;
- низька технологічна оснащеність виробництва;
20 Сіверянський літопис
- обмежена глибина технології переробки;
- диспропорція між ввезенням продукції в область із вивезенням
з неї на користь ввезення (плюс 40%);
- низькокваліфікована праця виробників, а значить, і низька зар
плата.
Непроста соціальна ситуація склалася в області. Кожен третій жи-
тель потребує соціального захисту. До речі, на кінець 1997 р. в області
очікується 31640 чол. безробітних (4,8% працездатного населення), в
той час, я в 1996 р. було 16117 чол. (2,4%).
Основні капітальні вкладення область одержує за рахунок коштів
Мінчорнобиля на ліквідацію наслідків аварії ( табл. 1).
Табл. 1. Капітальні вкладення в народногосподарський
комплекс Чернігівської області, млн. грн.
Показники 1991 р. 1992 р. 1993 р. 1994 р. 1995 р. 1996 р. 9 міс.
1997 р.
Обсяг капітальних вкла
день за рахунок всіх
джерел фінансування (у
порівняльних цінах 1996
р )
1171 649 629 516 367 309 120,2
в тому числі:
за рахунок державних
централізованих капі
тальних вкладень
304 266 170 170 128 84 17,1
іноземні інвенстиції, млн.
дол. США — — 6,9 0,9 4,1 10,4 6,2
Але централізоване фінансування по лінії Мінчорнобиля скорочує -
ться. Це значить, що турбота про наслідки аварії все більше буде пе
рекладатися на обласний бюджет.
Якщо не вдаватися в інші аспекти й деталі, можна зробити такі
підсумки:
1. Економіка нашого регіону, тісно пов’язана із загальним еконо
мічним організмом України, знаходиться у глибокій кризі.
2. В умовах диспаритету цін при орієнтації аграрного комплексу
на виробництво сировини з примітивною переробкою її неможливо
сформувати ефективний бюджет, що забезпечує відтворення, розвиток
регіональних пріоритетів і економічне стимулювання виробників. У ре
зультаті дефіцит бюджету зяє величезною діркою і в 1997 р. доходить
до 45%.
3. Централізоване підживлення коштами з боку уряду у вигляді
дотацій, пільгових кредитів, авансів, централізованих капітальних вкла -
день у національні програми, разової допомоги зменшується з кожним
роком пропорційно падінню обсягів виробництва і майже впало до
нуля.
4. З появою ближнього зарубіжжя іі ліквідацією системи взаємо-
розрахунків різко скоротилися ринки збуту нашої сировини, а на внут
рішньому ринку ми одними з перших відчули смак конкуренції і запах
гнилої нереалізованої продукції. Більше того, наша прикордонна об
ласть починає хворіти тими ж хворобами, що й сусіди. А скільки за без -
цінь вивезено наших продовольчих запасів для покриття потреб Росії
і Білорусі?
Сіверянський літопис 21
5. Заходи по ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи з од -
ного боку забезпечили приплив централізованих коштів, а з іншого —
їх обсяг явно недостатній для реабілітації скаліченої долі Полісся.
Крім того, «чорнобильський синдром» відлякує ближнє і дальнє зару
біжжя, і ми ще відчуємо його провокаційну суть і в конкурентній бо -
ротьбі, і в залученні інвесторів.
6. Хочемо ми чи ні, а в регіоні збільшується соціально активна і в
тій же мірі соціально небезпечна категорія людей, які називаються без
робітними. Причиною цього є скорочення робочих місць через падіння
виробництва, «безплатна» професійно-технічна підготовка і спеціальна
дипломована освіта без врахування нових ринкових умов.
Такі вихідні передумови для того, щоб створити спеціальну (віль
ну) економічну зону, з елементами зон різних типів, яка б обернула
наші недоліки в переваги і забезпечила ясну перспективу в житті. В
основі створення зони закладено погодження загальнодержавних еко
номічних програм, що буде залежати від ефективної взаємодії органів
державного управління, місцевих структур і підприємств.
Програма створення ВЕЗ базується на дуже сильній, частково не
залежній в економічному плані системі регіонального розвитку і управ -
ління. Практично необхідно усунути ті протиріччя, які розглянуті рані
ше і узагальнені як негативні наслідки.
1. Вилікувати багатогалузеву економіку України, незалежно від по
ставок Росії і власних бід, за короткий час неможливо. А становище
основних базових галузей Чернігівщини (картопля, льон, тваринни
цтво), залежних в основному від поставок нафтопродуктів, гербіцидів і
ветпрепаратів, поліпшити можна. Наші хвороби в агропромисловому
комплексі лікувати значно дешевше, ніж всеукраїнські хвороби. Та й не
може бути одних «ліків» для шахтарів і аграрників. Сьогодні всі ці
«медикаменти» купуємо за рахунок власних коштів, за свій цукор,
спирт, масло, м’ясо, зерно. У цій ситуації економічно роз’єднатися
з державою, створивши свій пільговий економічний паритет
відносно базових галузей агрокомплексу, навіть із забезпеченням узгод -
женого рівня держзамовлення, цілком реально.
Продовження вивозу наших сировинних ресурсів безперспективне
з точки зору збуту і злочинне відносно виробників регіону. По суті,
колгоспник виконує низькокваліфіковану, невдячну роботу і має за це
мізерну платню, і ту отримує не регулярно. Отже, напрошуються три,
основні висновки:
— зав’язати в одному економічному ланцюгу виробника і пере
робника;
— здійснити повну переробку всієї сировини, що продукується в
регіоні;
— розвинути потужність переробки до оптимального рівня.
На всі ці проекти потрібні немалі кошти, і в умовах економічної са
мостійності регіону необхідно одержати право формування відрахувань
до державних фондів залежно від економічного стану господарства,
право ведення регіональної податкової політики, право на пільгові умо -
ви залучення інвестицій, на гарантії інвесторам і багато іншого.
2. Залучення економічно обгрунтованих і вигідних інвестицій мож
ливе за умови їх вільного ввозу і вивозу, міжнародних гарантій і за
хисту. Мова йде про інвестиції із ближнього і дальнього зарубіжжя.
Природно, якщо рівень фінансово-бюджетної системи, банківської
справи не буде узгоджений із діючими світовими системами, успіху
вільному економічному району не бачити. Тому головним завданням є
22 Сіверянський літопис
створення умов для залучення в регіон серйозних світових фінансових
груп, надання їм пільг.
У нинішніх умовах нестабільності в області уже працюють інвесто
ри з Бельгії, Німеччини, Великобританії, Італії, Швеції, Чеської рес -
публіки та інші. Щоб не було розчарування у деяких «революціонерів
від зони», треба сказати, що для широкого залучення інвесторів необ -
хідне створення житлових умов, технічних засобів зв’язку іі банківських
операцій, індустрії харчування і послуг на відповідному технічному і
культурному рівнях. Досвід діючих ВЕЗ свідчить: поки не сформовано
70 відсотків інфраструктури, широко залучити інвесторів дуже складно.
3. Зручне географічне розташування регіону дає можливість поєд
нати інтереси Києва, Брянська, Орла, Курська, Мінська, Гомеля у си-
ровині, комплектуючих матеріалах, обладнанні, технологіях, взаємних
розрахунках у товарному і валютному трансферті.
У складі СРСР ці центри завжди були тісно взаємопов’язані, і ни -
нішнє життя в прикордонних переходах і районах продовжується. Від -
кривши економічні кордони, забезпечивши пільговий тарифний і мит -
ний механізм взаємовідносин, автоматично відбудеться розгерметизація
фізичних кордонів для названих операцій. З’являється реальний шанс
нашому регіону виступити у ролі буферного насоса для перекачування
сировини з Білорусі і Росії через вільний економічний район в Україну
і навпаки при відповідному регулюванні цих процесів. Слід зауважити,
що в області знаходяться великі аеропорти в м. Чернігові і м. Прилу
ках, які можуть стати вагомим елементом у міжнародних перевезеннях.
4. Виділення коштів для ліквідації наслідків аварії на Чорнобиль
ській АЕС було, є і буде прерогативою держави. Ця національна про
грама не може бути залишена без фінансування, і у найтяжчі часи Ук
раїна поділиться з регіоном, наскільки зможе.
Однак, як це не парадоксально, масштаби катастрофи за одинад
цять років не зменшилися, а навпаки розширилися. Нові факти і дослід -
ження залучають до потерпілих нові райони і групи населення, вима
гають створення індустрії, яка б працювала тільки на забруднені ра
йони й населення. Концепція потерпілої зони змінюється майже щодня.
Навіть закрита атомна станція потребує на своє обслуговування вели
чезну кількість коштів, електроенергії, матеріалів.
Наскільки безпечно ставимося ми сьогодні до перевірок рівня за
бруднення продуктів харчування радіонуклідами, нітратами і нітрита
ми на ринках, на переробних виробництвах і в побуті, настільки дове
деться розвивати ці контрольні функції завтра. Не секрет, що ми лег
коважно вживаємо продукти, доставлені із зони жорсткого контролю,
відстрілюємо дичину, збираємо ягоди і ловимо рибу, використовуємо
будівельні матеріали.
А у світі уже сформувалося переконання, що у зоні 200
кілометрів від Чорнобиля нічого їсти не можна. Пропаганда по
дібної теорії уже зараз завдає шкоди, а в майбутньому вона буде ще
більшою. Адже виходить, що з усієї області не можна японцю або нім
цю вибрати шматок м’яса чи яблуко. Ми давали на дослідження іно
земним експертам землю і продукти не тільки із Чернігова, але ії з Се-
менівки, Мени. Результати були позитивними. Представники фірми
«АТіТ», які працюють на ВАТ «ЧеЗаРа», майже рік возили зразки грун
ту і води по всьому світу, поки не переконалися у їх чистоті. Але в кон-
курентній боротьбі лише багаторічна статистика може нам допомогти.
5. Безумовно, економічне реформування в світлі перерахованих пер -
спектив приведе не тільки до технічного переозброєння регіонального
виробництва, але й зумовить нове будівництво, особливо для формуван-
Сіверянський літопис 23
ня соціальної інфраструктури, індустрії послуг, причому ці процеси від
буватимуться не тільки в центрі, а й на периферії. Виходячи із світо
вого досвіду розвитку, а також оцінюючи комплекс майбутніх робіт,
можна розраховувати, що наш регіон одержить додатково до десяти
тисяч робочих місць. Причому 70 відсотків із них — для жінок. Суттє
во зміниться професійна структура, особливо серед жінок, що уже сьо
годні вимагає нових підходів до підготовки кадрів.
Особлива роль буде належати прикладній регіональній науці. На
другому етапі розвитку не буде сенсу проводити фундаментальні дослід
ження, а головним чином орієнтуватися на існуючі в світі «ноу—хау»
з інтерпритацією їх стосовно умов регіону. Тому всі базові галузі повин
ні мати свої регіональні наукові або науково-виробничі підрозділи. По
трібен сильний кадровий потенціал, який одночасно стане науковою ос -
новою для розвитку вільного району.
На чому базується створення економічного району? Сьогодні шу
кати якісь нетрадиційні точки опори зокрема вимушені програми регіо
нального самозабезпечення, які можуть швидко змінити економіку По
лісся, немає сенсу. Спеціалізація сільського господарства, що склалася
історично, з максимальним використанням природних можливостей, —
ось вихідна база нашої діяльності. Це перш за все картопля, льон, мо
локо, м’ясо, а також використання історико-культурних цінностей.
Картопля. Одна Чернігівська область спроможна забезпечити нею
всю Україну та експортувати у ближнє зарубіжжя певну частину цієї
продукції. Ще зовсім недавно посівні площі під картоплею в області
становили у громадському господарстві 117,1 тисячі гектарів. При се
редній урожайності і примітивній технології валове виробництво кар
топлі становило: в громадських господарствах — 1762 тисячі тонн, в
особистих — 1414 тисяч тонн (в сумі 3176 тисяч тонн). За дотованою
системою обсяг поставок в Україну і в Росію становив 600 тисяч тонн
на споживання населенню. За науково обгрунтованими розрахунками,
ми, в основному, завдяки скороченню витрат зможемо отримати вало
вий збір картоплі, що перевищить навіть споживчий рівень України і ко
лишніх російських споживачів.
Льон. Область здавна виробляла його більше, ніж інші області Ук
раїни. Кліматичні умови Полісся і його землі роблять льон незамінною
сировиною і в найнесприятливіші роки зумовлюють стабільні врожаї.
Середньорічне виробництво льону коливається від 20 до 26 тисяч тонн
при врожайності 6,1—8,6 центнера з гектара. Але потенціал посівних
площ, технологій може дати і 60 тисяч тонн. Необхідні лише зацікав
леність виробників і переробників, нафтопродукти, гербіциди, обладнан -
ня та збут.
У 1992 році ми одержали найменше льоноволокна (25,4 тис. тонн)
і вперше поступилися лідерством Житомирській області. Це сталося
з двох причин: втратили ринки збуту, внаслідок чого скоротилися посів -
ні площі; через відсутність восени пального близько 7 тисяч тонн трести
колгоспи не вивезли з полів. Але з кожним наступним роком обсяги ви -
робництва льоноволокна послідовно знижуються: 1993 — 21,3 тис. тонн
і відповідно по роках — 16,4, 15,2, 6,5, 4,5 тис. тонн. Фактично мова іде
про відмирання льонарської галузі, в той час, як на світових ринках
попит на лоьноволокно стабільно підвищується.
На льонарстві явно прогнозується здорова регіональна економічна
політика, суть якої це:
1. Створення досконалого, економічно взаємозалежного комплексу:
агроформування — льонозавод.
2. Формування сучасної маркетингової служби і монополізація
ринку.
24 Сіверянський літопис
3. Залучення інвесторів для розвитку тонкої переробки льоноволок -
на з випуском тканин світового рівня.
Молоко і м’ясо. До 1990 року в області йшло нарощування вироб
ництва продуктів тваринництва, поголів’я, виробничої бази (табл. 2).
2. Поголів’я худоби та продуктивність основних видів продукції
тваринництва в агроформуваннях Чернігівської області
Показники Один.
виміру
1986—
1990 рр. 1991 р. 1993 р. 1995 р. 1997 р.
очікув.
Поголів'я: ВРХ тис. гол. 1500 1394 1225 1038 827
свинеи — 807 678 578 524 406
Середньодобовий приріст
ВРХ
гр 396 358 324 282 240
Надій молока/ 1 кор. кг 2428 2436 2245 2110 1420
Основні причини такого катастрофічного становища у тваринництві:
недостатнє забезпечення кормами, погіршення матеріально-технічного
постачання, порушення на місцях технологічної іі виконавської дисцип
ліни, а головне — невирішення питань економічних відносин і еквіва-
лентності цін на готову продукцію тваринництва і промисловості. Не
допоставки сировини і високі ціни на готову продукцію призвели до по -
гіршення роботи м’ясної і молочної промисловості. Можливості ведення
молочної і м’ясної галузей значно ускладнилися у зв'язку з їх енерго-
метало-, і трудомісткістю. Виникли значні труднощі через демографіч
ний фактор. Особливо це стосується трудонедостатніх господарств, а
також тих територій, які потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС.
Основні фактори стабілізації тваринництва такі:
1. Розвиток власної кормової бази, незалежно від розподілювачів
із центральних відомств.
2. Структуризація посівних площ кормових культур для підвищен
ня ефективності кормової одиниці.
3. Дальша стабілізація тваринницького стада, голштинизація мо
лочного поголів’я з поступовим скороченням загальної чисельності за
рахунок малопродуктивних порід і пропорціональне збільшення м’ясної
худоби. Голштинизація за умови повноцінної годівлі дає прибавку до
тисячі кілограмів молока від корови, а утримання м’ясної худоби ви
магає в десять разів менше капітальних споруд іі в три рази нижчих
трудових і енергетичних затрат.
4. Механізація процесів, пов’язаних із виробництвом молока і
м’яса.
5. Взаємна економічна зацікавленість тваринників і переробників
у найбільш ефективному використанні своїх можливостей.
Суттєвим є той факт, що у самій м’ясній галузі необхідна певна
структуризація, переоцінка відповідно до наших умов структури м’яс
ного поголів’я країн Західної Європи і США, де співвідношення між
яловичиною, свининою і м’ясом птиці — 40 — 40— 20 відсотків.
І все-таки, ми виробляємо найдешевше молоко і м’ясо в Україні,
а великої вигоди від того не маємо. Через спад виробництва порівняно
з 1990 роком в області є вільні потужності традиційної переробки тва-
ринницької продукції, але глибина, якість і асортимент потребують сут
тєвого удосконалення.
Сіверянський літопис 25
Багатофункціональний характер створюваної зони обумовлюється
також і тим, що Чернігівська область має унікальні туристично-екскур
сійні можливості, а м. Чернігів віднесено ЮНЕСКО до історичних і
культурних центрів світу.
Багата історія Чернігова, сучасний розвиток відкривають широкі
можливості для екскурсійно-туристичної діяльності, а природні умови
області — наявність рік Десни, Снову, Сейму та інших, ландшафні ба
гатства — сприяють організації відпочинку як місцевого населення, так
і приїжджих із інших регіонів держави, ближнього і дальнього зару
біжжя.
Досвід інших країн показує, що вкладання коштів у туризм і від
починок дає найшвидшу віддачу. За рахунок її розвитку з формуван
ням інфраструктури і сфери послуг сучасного підприємництва можна
вирішити багато проблем регіону.
Для створення вільної економічної зони на принципах Єврорегіону
на території Чернігівської області потрібна відповідна підготовча робо
та згідно з Декларацією Ради Європи про створення Єврорегіонів, що
дасть можливість цивілізованого входження регіону до Асамблеї євро
пейських регіонів і, що головне, — суттєвого підвищення соціально-еко
номічного розвитку регіону і добробуту населення. На жаль, на сьогод
ні ми знаходимося серед останніх по створенню Єврорегіонів (уже
функціонують «Буг», «Карпати», «Дунай», на стадії завершення
«Прут»), хоча були другими в Україні при створенні ВЕЗ «Чернігів —
Північ».
Д ж ерела та л ітература:
1. Барановський А. Наш партнер — Китай // Финансовая Украина. — 1996 . — № 10.
— Янв. — С. 24.
2. Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 50. — С. 676.
3. Вільні еко номічні зони. Міжнародні аспекти (Пер. З англ. Я. Войтка, О. Білкуна).
К., 1993.— С.447.
4. Дерюгина С. В. Правовые аспекты понятия «Свободная экономическая зона» //
Государство и право. — 1997. — № 5. — С. 115— 121.
5. Збірник Указів Президента України. — 1995. — Вип. 2. — С. 301.
6. Мандибура В., Ш амота В. Вільні економічні зони: правові і практичні аспекти
створення та функціонування // Посредник. — 1997. — 12 марта. — С. 11— 16.
7. Международная конвенция по упрощению и гармонизации таможенных процедур
(Киотская конвенция 1973 г.). Приложение 1. Относительно свободных зон. //
Право и экономика. — 1995. — № 8.
8. Нижник Н. Р. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. —
К., 1997. — С. 448.
9. Паламарчук В. Территориальное развитие Украины: проблемы и перспективы //
Регион. — 1997. — № 1. — С. 14 — 19.
10 Пила В ., Чмырь Е. К вопросу формирования СЭЗ в Украине // Экономика У краи-
ны. — 1996 . — № 5. — С. 18—24.
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.94 p. № 167 «Про концепцію ство -
рення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» // Підприємництво і ри -
нок України. — 1994. — Травень. — С. 75— 83.
12. Пустовойтенко В. П. Інвестиційний процес в Україні активізувався // Вісник уря -
ду України. 1997. — 1 0 жовтня . — № 6.
13. Семенов Г. В. Развитие свободных экономических и оффшорных зон. // Российский
экономический журнал. — 1995. — № 11. — С. 34— 43.
14. Суховірський Б. І. «Чернігів — Північ» — вільний економічний район України (пе
редумови, концепція, база, розвиток) // «Десна» . — 1993 р. — С. 20.
15. Чмырь Е. Проблемы и перспективы свободных экономических зон в Украине //
Экономика Украины. — 1994. — № 7. — С. 51 — 57.
16. Шиян В. И. , Москаленко А. М. Реформи у Китаї: принципи, наслідки, перспективи
/ Лекція. Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В . Докучаева. — Харків, 1996. — С. 49.
26 Сіверянський літопис
|