З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика)
На сторінках «Сіверянського літопису» нами вже було видруковано дві подачі
 документі в гетьмана Івана Мазепи. Приємною несподіванкою стала пропозиція редакції журналу про продовження даної серії, що ми й робимо. Цього разу подаємо
 повністю або у регестах-витягах 21 документ (універ...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1998 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200544 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 91-103. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860013203492175872 |
|---|---|
| citation_txt | З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 91-103. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | На сторінках «Сіверянського літопису» нами вже було видруковано дві подачі
документі в гетьмана Івана Мазепи. Приємною несподіванкою стала пропозиція редакції журналу про продовження даної серії, що ми й робимо. Цього разу подаємо
повністю або у регестах-витягах 21 документ (універсали й листи) І. Мазепи, виданий
ним у 1687—1708 pp.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:43:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
З ДОКУМ ЕНТАЦІЇ ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ
(Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика).
На с тор інках «С ів ерян сь ко го л і то пис у» нами вж е було в и д р у к о в а н о дві подачі
до ку ме н т і в гетьмана Івана М а з е п и . 1 П р и є м н о ю н е с п о д і в а н к о ю стала п ро по зиц ія р е
дакц і ї ж ур н ал у про п р о д о в ж е н н я д а н о ї серії, що ми й ро бимо . Цього разу п о д а єм о
повн істю а бо у регестах-витягах 21 д о к у м е н т (ун іверсали й листи) І. Маз епи, вид ан ий
ним у 1 6 8 7 — 1708 pp. Вони були виявлені нами п ер е в а ж н о в п о ль сь ки х а рх і во схов ища х
(Архів Г оловний давн іх актів у Варшаві (далі — АГАД), Д е р ж а в н и й архів у Кракові ,
Б ібліотека Польс ько ї А ка д ем і ї наук у Кракові ) (далі — БПАН), а т а ко ж у Ц е нт р а л ь н о м у
д е р ж а в н о м у і с т ори чно му архіві Укра ї ни у Києві. Л и ш е два з цих до ку ме н т і в в и д а в а
лися н ам и ра ні ше ( № № 2, 9), але це було з р о б л е н о на стор інках м а л о т и р а ж н и х в и
дань ( д н і пр опе тр ов сь к ий т о нк ий часопис «Б о ри ст ен » та газета «На ша віра»), т о му в а р
то п овт орит и пу бл і кац і ю з га д ан их документ і в. Д о того ж, один з цих д оку мен т і в
( № 9) б е з п о с е р е д н ь о стосується с і верського краю і чітко вказує на те, що не тільки
з н ам е н и т и й Семен Палій, але і йо го б ат ько та д ід п о хо дили з м. Борзни. Всі інші
д о к у ме н ти (всього 19) в п е р ш е уводяться д о н ау к ов о го обігу. Це п ер е в а ж н о листи, а
універсали ( № № 3, 8, 12) с к ла даю ть тут виняток. Листи адрес увал ис я в о с н о в н о м у
п ре д ст а в н и к а м па ні вно ї верхівки Речі П ос п ол ит о ї і тому, п ри ро дн о, осіли у п ольських
архівах. Так с ам о п р и р о д н о й те, що с аме ці листи писалися с у м і ш ш ю поль сь ко ї та
ла тин сь ко ї мов, п ри ч ом у латина п о деку ди домінує. Це с т вор ило значні т ру дн ощі при
перекладі д а н о ї частини д о ку м е н т а ц і ї і з му си ло ш ука ти в ис о ко ква л і ф і ко ва ног о фахів
ця з л а тин сь ко ї мо в и XVI I — XVI I I ст., що в н ин ішн ій Україні зро бит и не так просто.
Не чекаючи, доки буде з а в е р ш е н о н а л еж ни й переклад, ми п о д а є м о ці листи у виг л я
ді регестів, т об то пе ре к аз у єм о сво їми с ло в ам и суть змісту листів, ча со м цит уючи ї х
ні фрагменти (ці фрагменти беруться н ам и в лапки).
Отже, дана публікація складається з д в ох частин. У першій п о д а н о повні тексти
до кумент ів , а у друг ій — л и ше регести. Крім того, н априк і нц і статті вм іщені додатки.
Тут публ і куються уривки з текстів джере л з по льських архівів, де згадується І. М а з е
па. Це — витяг з у ря д о в о ї інструкці ї , котра мала бути д а н о ю В а си л ю І скрицькому,
п ле мі нн и ку к о л и ш н ьо г о гетьмана П р а в о б е р е ж н о ї Укра ї ни Павла Тетері. В. Іскрицький
мав в ідбути на Укра ї ну з волі короля Речі П ос п о л и т о ї Яна III Собеського, що б аг і
тувати козаків до пере хо ду під польський протекторат. У др у го му до д ат ку подані
витяги з лист ів Єжі Д ов мо н та , резидент а Речі П ос п ол ит о ї у Москв і , а дрес ова ні Яну III.
П о д а н о т ак о ж у риво к з листа якогось поль сь ко го шляхтича п р о новин и в Україні , а
та кож з п о л ь с ь к о м о в н о г о лі тописця початку XVI I I ст., котрий о х о пл ює поді ї 1648 —
початку XVI I I ст. Цей л і то пис ець й м о в і р н о писався при двор і князів Радзивилл ів, з
котрими, до речі, листувався Мазепа . Згадані д о да т ки важливі тим, що пишут ь про
М а з е п у тоді, коли він ще не був гет ьманом, а бо ж за св і дчують за йви й раз високий
інтерес до його особи у з а р у б і ж н их і сториків початку XVI I I ст.
Кілька уні версалі в І. М азеп и, що н аводяться нижче, стосуються Є ле ць ко го м о н а
стиря в Чернігові , С паського м о на ст иря в Н о вго ро ді - С і вер сь ко му, а т а ко ж м а е т н о
стей на Кан і вщині (під К о н о н че ю й С ав и ни м) ки ї вського П ус т и н н о - М и к і л ь с ь к о г о м о н а
стиря; маетностей пе рш и х д в ох з га да них мона сти р і в на зе мл ях сучасно ї Черн і г і вщини
(села Спаське й Мезин) . Ці д о ку мен ти, а т а ко ж п ро ї жд ж ий лист а ф о нс ь ко му ченцю
( № 2), в ир а з н о засв і дчують роль М а з е п и як по кро ви те ля Укр а ї нсь ко ї П ра в ос ла в но ї
Церкви, його с прияння ро звитку е к он о мі ч н о ї могутност і монастир і в, м о на с ти р сь к о ї
торгівлі . Ще к ра ще полі тику гетьмана щ о д о мона сти р і в і н а с а м п е р е д ц е рк о в н о г о з е м
л е в ол о д і н ня з м а л ь о в у ю т ь його листи до св. Ф ео до сі я У гл иць ко го (N9 5) та черні г і в
ського п о лк овн ика у 1687 — 1699 pp. Якова Л изо губ а ( № № 6 — 7). Тут гетьман рішуче
стає в о бо р он і ж іно чо го С в я т о - П ' я т н и ц ь к о г о м он ас ти р я у Чернігові , на маєтност і к о т
рого заз іхали предст авники ко з ац ьк о ї старшини. В о д но ч ас гетьман був м а й с т р о м п о
л і тичного компромі су, котрий ч у д о в о з м ' я к ш у в а в соціальні суперечност і між п р е д
с т авн ика ми р і зних класів і станів. Це яскра во ілюструє його лист, писаний на с а м о му
початку гетьманату І. М а з е п и у в і дпов і дь на скаргу в і до мо го ц е р к ов н о г о і к у л ьт ур
ного діяча Укра ї ни М и х а йл а Лежа йс ько го , а рх і ма нд р ит а С паського м о на ст иря в Нов-
город і -С іверському. Останній нар ікав на н есправедливост і , вчинені його монастирев і ,
вимагав п о ве рн ен ня в м о на с ти р сь к е п ос л уш ен ст в о козаків, п о верн ен ня д еяки х м а е т
ностей. У д а н о м у в ип адку М а з еп а опинився, як і в багатьох інших в ип а дк а х помі ж
д в ох вогнів, але тут не було його провини. Ставши а в т о н о м н о ю о д и н и ц е ю у складі
Рос ійсько ї імпер і ї у 1659 p., втра ча юч и п о ст у по в о і а вт о но м і ю, як ще ра ні ше повну
незалежність, Україна ш в и д к о п ер е тв о рю в ал ас я тоді в рос ійську ко ло н і ю з усіма н е
г ативними наслідками. Зо крема, під т ис к о м Рос ійсько ї імпері ї , де панувала жорстока
кр іпо сни ць ка система, Укра ї на по ст уп ово вт рачає свої дем ок ра т ич н і риси, у ній ре ст ав
руються, хоч і не в таких ж о рс т ок и х формах, фео да ль ні в і дносини, д о чого д о к л а
д а ют ь рук і свої ж з ем левла сни ки. В у м о в а х початку XVI I I ст. і П р аво сла вн а Церква
має значні земельн і во ло ді нн я і т о м у й вона виступає тоді, на жаль, у ролі феодаль-
1 Мицик Ю . З документації гетьмана І. Мазепи. // Сіверянський літопис. — 1997.
— № 3.— С. 9 9 — 105.; № 4. — С. 143— 150.
С іве р ян ськи й л ітоп и с 91
ного з емлевла сника , д об ива єт ьс я п ов ер не н ня під п ос л уш ен ст в о ко лишн іх селян, що
вписалися в козаки. З д и в о в и ж н и м т ак т ом і т ерпляч істю М а з еп а д о в о д и т ь адресату
полі тику свого с прияння Церкві і к о нкрет но Сп ас ь ко му монастирев і , але водночас
застерігає Леж ай с ьк о го від н а д м і р н и х вимог, що мо гло б викликати о с л аб лен ня с о
ц і ально ї бази гетьманату і, з а гост рення в і дносин між к о з а ц ь к и м ст ан ом та д у х о в е н
ством, а це було ду же н еб аж а ни м, о с о б л и в о у перший рік гетьманату М а з е п и та під
час п ідготовки до Другого К рим сько го походу. Тому М а з е п а рішуче в і дм ов ися з а
с лужен их козаків «вы пи хат и кгвалтовне з реестру во йс к ов о го в п одданство».
Інший характер м а ю т ю ь листи М аз еп и, а дрес ова ні до п редст авник і в д е р ж а в н о ї
влади Речі П ос по лит о ї та її в ійс ьк ов ог о к о ман ду ва нн я. У центрі уваги автора з н а х о
дяться військов і й д ип л о ма т и ч н і питання. Н а йб іл ьш у цінність м а ют ь ті листи, в котрих
йдеться про С. Палія та його сподвижни к і в : Самуся та Іскру — керівник ів а нт ип ол ь -
ського повстання 1702 — 1703 pp. Під т и с к о м Петра І та його с оюзн ика , короля Речі
П ос по лит о ї Августа II М а з е п а мус ив до би ва т ис я від Палія п ри п и н е нн я а нт и пол ьс ьких
виступів. Д о речі, с во їми діями, і о с о б л и в о повстанням, С. Палій ставив себе у число
с ою зн ик і в Швеці ї , а значить і ворог ів т ого ча сн о ї Рос ійсько ї імпер і ї та Речі П о с п о л и
тої. Цієї о бс та вини чомусь не помі чали і не п о мі ч аю т ь ті, хто о ч о р н ю в а в М а з е п у як
« і змєн н і ка » і всіляко п ідно сив Палія, кот рого П ет ро І л и ше з т а кт ич них м і рку ван ь в и
пустив з с иб ірського з аслання і змус ив взяти участь у Полтавськ ій битві. Отже, М а
зепа д о б и ва в ся від Палія вих оду з Білої Церкви та Фастова, навіть п о гр ож ува в йо му
з б р о й н о ю експедиц і єю, але н а в р яд чи робив це щ и ро (з листів, між іншим, випливає
і те, що Палій бував у М азеп и, вів п ер ег ово ри п р о м о ж л и в и й перех ід на Л і в о б е р е ж
ну Укра ї ну тощо). В ажк о сказати, наскільки щ и р и м и з боку М а з е п и були з в и н у в а ч е н
ня Палія у пияцтві і н е к о нт р о ль о в а н і й поведінці , а дж е листи скеро ву ва лис я д о тих,
хто во гн ем і м е ч е м п ри д у ш у в а в п овс тання на П р ав о бе р еж н і й Україні і М а з еп а не міг,
не н ак л ик а юч и за йвих п ідозр з боку с ою зн и к і в Петра І, ставати у своїх листах в о б о
рону Палія. Ці листи попри всі негативні відгуки про Палія та його с под вижни к і в , п р о
л и ва ют ь д о д а т к о в е світло на постаті кер івник ів повстання на П р а в о бе р еж н і й Україні,
на їх контакти з М а з е п о ю , навіть на р о з м а х повстання. Д уж е ц ін ним и є слова Маз епи,
написан і н им бл. 1707 р. про те, що на П р ав о б е р е ж н і й Україні «й досі ще живе б у н
т і вничий Палі ї вський дух». (N9 8) регест).
Листи М а з е п и яскраво з о б р а ж у ю т ь його як т а ла н о в и т о г о в о є на ча ль ни ка й д и п л о
мата. Так, читаючи його листи, п ост ійно н а т р а пл я єш на ш а но бл ив і епітети щ о д о П е т
ра І та Августа II, поль сь ки х воєначальник ів . Але ж Ма зе па чу до в о розумів, що п о
силення Речі П ос по лит о ї н е м и ну ч е п ри зв ед е д о рест авра ці ї на П ра в о б е р е ж н і й У к р а ї
ні старих по рядк ів і що о б ' є д н а н н я У кра ї ни під б ул а во ю о д н о г о гетьмана, до чого
п рагнули всі гетьмани Укра ї ни після Богдана Х м е л ь н и ц ь к о г о та Івана Виговського,
стане н е мо ж л и в и м . Тому у з го д жу юч и свої ді ї з п ол ьс ьк и ми в о єн ач а ль ни к ам и , а к т и в
но д і ючи на П р аво бер еж ні й, Західній Україні, Білорусі проти шведів, М а з еп а в о д н о
час не посп ішав п риходит и на д о п о м о г у п о л ь с ь к и м військам, п о си ла юч ися на ц а р
ську в о лю та якісь інші причини, з б и ва ю ч и своїх адрес ат ів ш а н о б л и в и м и листами, о б і
ц ян ка ми та д р і б ни ми послугами. Д у же д о б р е це ілюструє, напр икла д, лист 19(8).X.
1708 p., п исаний із С алт ико во ї Дівиці. З а п е в н яю ч и у своїй п і дт римц і к о р о н н о г о м е ч
ника, вказу ючи на необх і дн і сть йти з г ідно з ца рс ьк о ю во лею проти Карла XII на С т а -
р од у бщ ин у , М аз е п а насправді посп і шав туди для п ере хо ду на бік ш в е д с ь к о г о короля.
І нформативн і м ожливост і листів М а з е п и ц и м не вичерпуються. Тут з н а х о д и м о ві
домост і про п рибалт ійс ьку м ар іон ет ку Петра І Паткуля, з о крем а дані про б р а ц л а в -
ського п о лк овн ика Г. І ваненка, про киї вського купця М и к о л у Тарнав іота, про з а с е л е н
ня к о за кам и пониззя Д ніпра й П ів де н но го Бугу, де «козаки живуть, м а ют ь своїх п о л
ковникі в і сотників», (це як м і н і м у м на початку XVI I I ст., з ад о вг о до «Но ворос і ї »! )
тощо. Ун іверсали й листи М а з е п и д о б р е з м а л ь о в у ю т ь його як майстра пера. Як в п р а в
ний поет він о бр а з н о п о р і в ню є спільні ді ї Росі ї та Польщі з о д н о с т а й н и м а к о р д о м
цитри (лютні ); п иш е про в ійну з б ус ур м ан а ми , яка «тепер в к и пя чем о борот і обр і та -
ется», цитує н а р од не п рисл ів ' я про д в ох котів, котрих н е м о ж л и в о вмістити у о д н о м у
м ішку (варіант приказки про д в ох ведмеді в, котрі не вживуться у о д н о м у барлозі ) ;
в живає й такі слова як «р ев о лю ці я » , з баг ачуючи ц и м то го ча сн у у кра ї нську мову. В
д еяки х листах, навіть в о ри г іна ль них текстах, Ма зе па чомусь п ідписується не «гетьман
кавалер», але «гетьман і к а нц лер » Війська Запорі зького. Ймов і рно, тут описка, але
хтозна, чи не було т акого еп і зоду в житті Маз епи, коли він в ик он ував о д но ча с но
обидв і ці функці ї у Війську За пор і зькому.
Правила публі каці ї у к р а ї н о м о в н и х до ку ме н т і в М аз еп и ми стисло оха рект ер из ува ли
у д во х п о п е ре д н і х статтях. Тут н а г а д а є м о лише, що п ередача текстів зд і йснюється за
с п р о щ е н и м и п р ав и ла ми транслітераці ї . Пол ь сь к омо в н і й латинськ і тексти п одаються
у кра ї нс ь ко ю м о в о ю у н а ш о м у перекладі .
* * *
І. ПОВНІ ТЕКСТИ ДОКУМ ЕНТІВ
1687. (не раніше серпня — Батурин.
— Лист гетьмана І. М азепи до о. М ихайла Л ежайського архімандрита
Спаського монастиря в Н овгороді-Сіверському.
« В ы с о ц е в Б/о/гу прев ел еб ни й отче а р х и м а н др и та Но вго ро дс кий, мой велце
л аскавии отче и при ят елю
92 С ів е р ян сь к и й л ітопис
Д о й ш л о м е не от в/ашой/ п ре велеб но ст и писане через у м ы с л н о г о за ко нника , в
к о т о р о м о б ш и р н ы й жал и горючая ураза в/а/шой п ре велеб но ст и выр аж ен ы; а п ока -
зуется, же тот жал и ураза до мо ей о со бы сут зміреньї . П р и п о м и н а т и в/а/ша пре-
велеб но ст рачиш о б і тн иц у мою, яко бы о ной не стается досит. А я на у с и л о в ну ю и н е
отст уп ную при м о и х т р у д н ы х за ба ва х от в/а/шой превелеб но ст и т о л к у щ у ю д о мене
п ро зб у п ри р е к л е м слово не иначей тилко, же готов естем все для того містца с/вя/-
того а р х и м а н д р и ї Новго ро дс ко й, а не мній и для п о ва жн о й в/а/шой прев елеб но ст и
о со бы чинити, в чом бы не могла якая п ро тив на я препяти трудност, р о з у м і л б о м т е
ды, же не м а ш таких т яжких п ричин з м о е е с тороны, для к о т о р ы х бы в/а/ша преве-
ле б но ст так о бт яж ли ве скорб іти міл. Если за б ы в ш о г о гетмана ч и м к о лв ек в/а/шу пре-
велеб но ст оскор бл ено , в т ом я и п ер е д н/е/бом и п еред св і том не естем винен, же
теды Б/о/г всі утиски и терп ен ия уміет на г оро жа ти всякому п р е м н о г и м (...) б им ем. *
Тот и в/а/шой п рев елеб но ст и ж е л а е м о е с от во рит за утраты у д ов ольс тво ва не . Я на
м о е м н о в о м гетманстві чиню тое, же всіх н о в о т н ы х коза ко в в мает но стя х той а р х и
м а н д р и ї Н овго ро дс ко й, которьі ї в Войску не были а л б о з Войска поут ікали, п ри во -
ро ча ю в подданство, що и через писма мо ї и через в ыс ла но го п. Д а в ы да П у ш к а р е н -
ка есть осв ідчено. Да и тых д о Войска не велю потягати, которьі ї бы д о б р о в о л н е
приня ли на себе м о на с ти р ск о е по слушенст во. А що б ы м міл и тых, которьі ї , як з д а в
на, так и тепер свіжо в Войску нео тст уп не працовали, в ы пи х ат и кгвалтовне з реестру
во йс ко во го в подданство, того, если естес в/а/ша п р е в е л е б н о с т на м е не ласкав и ес
ли з ы ч и ш м о е м у уряду б л/а /гополучного п овоженя, не вели мні в/а/ша п рев елеб но ст
на сем початку п ри во дит и в скуток а л б о в і м за т о е ю п р и ч и н о ю н ав е лб ыс в/а/ша п р е
велеб но ст на мене от Войска н е л ю б о в и незычливост , а сам, в/а/ша превелебност ,
д о б р е тое в ыс о к и м р о з у м о м с в о и м видиш, же по волі п ресв і тл і йших вели ких г/о/с/у/
д/а/рей н/а/ших зачатая з б е с у р м а н а м и война, тепер в ки пя ч ом о борот і обрітается,
на ко т ор у ю не тилко п ри ш л о г о літа, але и з им ы б ли зк о н ас т уп ую ч ое двигнутися нам
против б е су р м а н о в належатимет. Кгды т еды т ак о ю п р и ч и н о ю В ойс ко б ыл о б о б р а
жено, теды в великих ділах м о н а р ш и х д о ц ілости всего християнства п о т ре б н ы х з т о
го, уховай Б/о/же, у чинила б ся завада. А так в т а к о в о м поступку пристойн і й бы мні
о тбира ти от ва шо й прев елеб но ст и р а з с уд и те лн о ю пересторогу, а ні жели о неуч инн ос т
міти уразу. Селце или с л о бо д ку Камянку, пач в/а/ша п р е в е ле б но с т з и н ш ы м и т р у д
ностями отставити до п р и шл ог о р о з в о ж е н я . 1 А що о ное п о д а н о особі , тому, к о т о р о
го в/а/ша п ре в елеб но ст за д о б р о г о н ем по ч ит ае ш, тое сталося для н ас т оя що й поры,
якое всякого мні ла с к о ю окриват и належит; в чом рач мні в/а/ша п рев е ле б но с т вы-
бачити и того не годится мні в м о л ч а н и ї оставити, же высланный' п рев елеб но ст и в/а/-
шой в ы м а г а ю т у козаков по м ает но ст ях того м о на с ти р а н ай ду ючых ся , яко то в Ксен-
дзовц і и Мелні , по с т а р и нн ых и нв ен т ар ах дані медо во е, не р а з с у д жд а юч и того, же
тепер п о д от (?) в ы с о к о д е р ж а в н о ю их ц/а/рского пресв і тлого в/е/л/и/ч/е/ства ру ко ю
дерева бортньї ї всі ис/ко/ренилися и п о л е в ы м и запуст і ли обл ог ами; а й озера при
от чинах п р еж д е ходячие, едны владзу о б щ о ї власти о то бр ан ы, а другие, хоч ся в
м а л о м числі и остали, т ол ко ничо го з них а лбо м а л о що ест пожит ку и не тылко
тое, що б за килко рок п ро шлых, о що высланы] ' прев елеб но ст и в/а/шое цале у п о м и
наются, але и за о дин рок у/тишатися им згола не м а ш з чого и кгдыбы их до тої
п одда но ст и кгвалтом п р и ш л о п ри му ша ти, то з вели ко ю б ся д і яло тое их, л ю д ей уво-
гих кр ывдо ю. Кгды т еды тут п ре велеб но ст и в/а/шой п р е к л ад а ю в той міре кр ывду
лю дс ку ю, пр ош у велце, а быс не міл мні за зле, кгдыс нам, с в іц ким о с о б а м радній
нал ежи т в таких м ірах от таких, яко в/а/ша п р и й ве ле б но ст естес п ро ла то в п р и й м о в а -
ти п о у чи т ел н ую пересторогу, а н і жлиб ь і см о от себе міли выр ажа ти такое предло же не.
Где о д на к найду ют ся с п ус т о ш е н ы е борти, т ам м о ж е т тая п о - п р е ж н е м у братися п о в и н
ності що ся т ычет сп ор у о перево з по д с а м ы м мі ст ом Н о в г о р о д с к и м будучий, тот
вскорі и н к в и з и ц и е ю успоко ї тися может, а л ю б о м о г л е м быти с кутечное у сп око ен е и
без инквизици ї , п о не в а ж н ам вірити цале вашей п р ев е ле б но с ти належит, же того п е
ред сим не бывало, однак, жебы за н е ч и н е н е м и н к ви з иц и ї не почитали н о в г о ро д цы
собі того за безправе. Теды пра в не поступити н ам в т о м належит. Всі теды пункта
листу сего яко до выс окой р азс уд ит елн ой ва шо й п ре в елеб но ст и п о д а ю уваги, так и
пр ош у велце, а быс далій у в аж и в ш и м о ю к собі невинност , жал тот завзятий понехати
рачил; певен того будучи, же я п о в о л н о с т ю и з ыч л и в о с т ю м о е ю стараюся щ и ре п ри -
п од оба тис я в/а/шой п ре в елеб но ст и и ц іл о му т о м у містцу. О д д а ю ся п л н о с т ы м в/а/-
шой п ре велеб но ст и м/о/л/и/твам.
3 Батурина (...)* року 1687.
В/а/шой п ро ве ле бн ос ти з ы ч ли в ый п(...)* и слу/га/ Иван М аз епа , гетман (...)** их ц а р с к о
го пресві тлог/о/ вел/ичества/ Запороз/ким/. »
Адреса: « В ы с о ц е в Б/о/гу п р е в е л е б н о м у его м/и/л/о/сти г ос по дин у отцу М и х а й л у Ле -
жайск ому , а рхи ма ндри т і м/о/н/а/ст/ы/ра Всем/и/о/стиваго Сп/а/са Н о в г о р о д к а -Сівер-
ского, м о е м у велце л а ск а в о м у отцу и приятелеви».
(БПАН. Відділ рукописів (далі — BP). — № 270. — Арк. 53—54 зв. — Оригінал, за
вірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою, яка дуже погано збе
реглася).
*) Тут кілька літер не відчитується.
**) Фрагмент тексту відсутній.
С іве р ян ськи й л ітоп и с 93
№ 2
1688, серпня 29(19). — Табір над р. Сам арою .
— Проїжджий лист гетьмана І. М азепи архімандриту монастиря св.
П авла на Афоні Ісайї.
«Иоан М азеп а, гетман з В о йс к ом их ц/а/рского пр/е/с/ві/тлого величества
Зап оро зким.
Великих г/о/с/у/д/а/рей н/а/ших их ц/а/рского пр/е/с/ві/тлого величества в о є в о
д а м и в ел и к и м н а ч а лн и м и п р и к а з н и м л ю д е м в вели ко ро сс ий ск их гор од ах н а й д у ю ч и м -
ся, о з н а й му е м, иж от св/я/тое А фо нско е гори п р и в ел еб ни й в Б/о/гу г/о/с/поди/н
от/е/ц Исайя а р х и м а н д р и т м/о/н/а/стира П авл овс ко го храму с/вя/того велико м/у /ч/е/
ника Георгия, у по треб ах о быт ел и своей простует до ц/а/рствующаг/о/ великог/о/ гра
да М ос к в и д о их пр/е/с/вя/того м о н а р ш о г о престола. К от орог о ми, у себе не из-
д ер жу юч и, яко о т пус ка ем в п ре д ся взятую дорогу, так и м/и/л/о/стей ва ши х просим,
абы ему за п о к а з ан е м сего листу н аш ог о дават и рачили з ви ч а й н о е живн ост и и п о д в о д
осім, О що и с т ар ш и н а м ре й ме нт у н аш о г о м а л о р о с с и й с к и м п илн о п риказ уєм.
Дан з о б о зу н ад С а м а р о ю року 1688 августа 19.
Звыш м е н о в ан н ы й гетман рукою власною».
(Центральний державний історичний архів України у Києві. — ф. 1407. — Оп. 1. —
№ 89. — Оригінал, завірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою.
Даний лист вже публікувався нами в газеті «Наша віра». — 1997. — № 1(105). —
С. 13.).
№ З
1690, січня 22(12). — Батурин.
— Оборонний універсал гетьмана І. М азепи київському П устинно-М и-
кільському монастиреві на маєтності в Конончі й Савині на Канівщ ині.
«Пресві тлійшьі и де [ рж ав н іш ог о ] великого ц/а/рского пр/е/с/ві/тлого в е л и
чества] Войска З а п о ро з к[ о го гетма]н Иван С[т ]ефанович Маз[епа] .
Их же ц/а/рского пресв і тлого в/е/л/и/чества Войска З а п о р о з к о г о всей старшині и
черні и всім ко му ко лв е к о т ом відати належит, п о д р е й м е н т о м н/а/шим н ай ду ючи мс я,
о зн ай му е м, иж до к ла д ал и н ам п ре в ел еб ни й в Б/о/гу господин от ец Иоасаф К ро ко в-
ский, игумен м/о/н/а/ст/и/ра П у с т и н но - Н ик о лс к ог о киевского з братиею, же нікоторьі ї
люде, п ож ит ку собі шука юч ие, в кгрунта мх м/о/н/а/стирские на т о м боку Дніпра бу-
дучие, и м е н н о К о н о не цк и е и Савинские, втискиваются, и без в і дома о н ы х пчолы свої
там ставячи, пасіки собі з а йм аю т, т акже и дерева с адо в ие на тих же кгрунтах н а й д у -
ючиеся, о т р у ш у ю т и о в о щ и на свой п ож ит о к збирают; в ч ом же от тако го утисненя
діется, о бит ели с/вя/той кривда, п росили он ы , от ец а гу ме н з братиею, н/а/шого рей-
м ен та рс к ог о заступления. Теды мы, п р о ш е н и е их п р и н я вш и, д а є м о сей н/а/ш о б о р о н
ный лист и міти хочем и п о д г о р ло в им ка ра н ем п и л н о п риказуєм, абы нихто без ві
д о м а о тцо в з а к о нн ик о в м/о/на/ст/и/ря Пустинн Н ико лс ко го киевского не важился в
п ре р е ч о н ы х их кгрунтах, яко пчол становити, так и з дерев с а д о в ы х о в ощ ей отру-
шовати [...] , жебы ты [...]* власни [...]* б ы л о [...]* у кривжене.
О що п овт о ре пр[иказуем].
3 Батурина януа рия 12 року 1690.
Звыш м е н о в ан н ы й гетман рукою власною м. р.».
(Державний архів у Кракові. — Ф. «Зібрання Русецьких». — № 69. — Оригінал, за
вірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою. Запис на звороті іншою
рукою: «Лист оборонны от его м/и/л/о/сти пана гетмана на кгрунты кононецкие»).
№ 4
воєводи
в о є в од о
Марка Мотчинського.
зе мл ь руских, мой велце
1693, лютого 14(4). — Лубни.
— Лист гетьмана І. М азепи до руського
«Ясне в е л м о ж н ы й м/ило /с цивый п/а/не
м/ило /с цивый п/а/не и приятелю!
Д в о я к ие б ы в а ю т л юд с ки е про тив д о б р ы х
которьі ї за у с и л о в н ы м и п и л н ы м в ы п о лн я ют ся пр ош е ни ем , а друг ие з д о б р о е приязні
походячие, кгды кто и без п р о ш е ни я о св ідчает с во ю любов , и р і ч и , прият елеви пот-
ребньї ї , п ри в о д и т до скутку. О бо ї теды т ы ї сут велце д о б р и ї и хвалебны) ' , леч другие
сов ит ого годны завдяченя. Як тое у зн ав ши от в. м., м. м. пана, же и без занесеня
п ро зб ы мо ей ч у ж е з е м н и е т ова ри з м е рл о го киевского купца н ебо жчика Николая Тар-
прият елей д о бр оч ин н ос т и. О д н ы т ы'Г,
*) Бракує невеликого фрагменту тексту через дефект рукопису.
94 С ів е р ян сь к и й л ітопис
навиота, при к от орих и мні належньї ї покупки, н ам е т и инньї ї найдо ва лис я, изволил
в. м., м/и/л/о/с/тивий/ п/а/н, м аю ч и в своей м о ц ы , с в о б о д н о без одб ір ан я цла к о
ро нн ог о одтол, з д е р ж а в ы его ко ро ле в ск о го величества, с юда в д е р ж а в у пресвітльїх
м о н а р х о в н а ш ы х отпустити; за тое не т ыл ко тепер п е р о м м о и м совити велце в/ашой/
м/илости/, м/ого/ м / ило ст иво му/ п/а/ну, дякую, але и в пер ед заслуговати и в з а и м н ы м
с п о с о б о м в п о д а ны х о кка зиях одвдяча ти о бо вя зу юс я п/а/ну Кириаку Исаревичу, рад
б ым был его д о л ж н и к о в у чинити н е от в л о ч н у ю с праведливость , але иж з них н икого
тут в М а л о й Россиї не могл спостигнути, теды мусіл тое свое д і ло о д ло ж ит и на час
при шлый , чинячи тепер п о в о р о т до Лв о ва в д о м свой. П р и т о м зычу в/ашой/ м/ости/
м/и/л/о/с/твивому/ п/а/ну д о б р о г о з до ро в я и щ ас ливо го п овоженя. З Лубен февраля
4 року 1693.
В ел м ожн о ст и в/а/шой, м/ого/ м/ило ст иво го / п/а/на з ыч ли в ый приятел и слуга Иван
Мазепа, гетман Войска их царского пресвітлого величества Запорозкого».
(Державний архів у Кракові. — Ф. «Зібрання Русецьких». — № 56. — Оригінал, за
вірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою. Адреса: «Ясне велмож-
ному его милости п/а/ну Маркови Мотчинскому, воєводі земль руских, моєму велце
м/илос/цивому п/а/ну и приятелеви»).
№ 5
1695, грудня 31(21). — Батурин.
— Лист гетьмана І. М азепи до чернігівського архієпископа Ф еодосія
Углицького.
«Ясне в Б/о/гу п р е о с вя ще н ни й м/ило/сци отче архиеп/иско/пе черні говский,
мні велце м /ило/сцивий п/а/не в Д/у/ху Св/я/том, отче и приятелю!
Была в нас з па ст ирс ким вашег/о/ п ре ос вяще нс т ва п и с а ни е м честная намі стница
м/о/н/а/ст/ы/ра д і вичо го черні говского, посланная о д г/ос/п/о/жі игумен иї т а м о ш н о й
з сестрами с во им и в н у ж д н ы х д ілех своей обителі . В к о т о р о м п ис аню при бл/а/госло-
вениї с во е м а рх и ер е й с к о м п ри чи ну отческую вносите, ж е бы тяжести и долегливости,
н е сл уш не их п о д д а н и м о д ст ар ши ни полку Черні говског/о/ діючиеся, были у лжены
и яко н ес л уш не отдалени. Яко теды всегда рад п о в а ж а ю ва шо й пастирской м/и/л/о/-
сти в несение причины, а иле о та кие місца, на ко торих хвала воздается Г/оспо/деви,
так в ид а ю м о е у н і в ер ст ало м писане до п/а/на по лко вн ика черні говског/о/ и с т а р ш и
ны п о лк о во е т а мо ш но е , в ы пи су ю чи всі их б ы в ш и е долег ливо ст и и чинени ї утиски, абы
в п ер ед и никогда не було та ко е утяжене, але яко за а нт ец е сс ор ов н/а/ших до бр
манастирских, так и за н/а/шой власти гетманской, ужи ва ли. В сем д а в шы вашой
св/я/тині отвіт, его ж м/о/л/и/твами п аст ирс ко му бл/а/го сло вению з п о во л н о с т ю м о е ю
с/и/новскою отдаюся.
3 Батурина року 1695 декав, д/ня/ 21.
Вашей св/я/тині всег/о/ д о бр а зичл ивий слуга Иван Мазепа, гетман Войска их ц ар ско
го пресвітлого вел/и/чества Запорозкого».
Адреса: «Яс не в Б/о/гу п р е о с в я щ е н н о м у его м/и/л/ости/ г/оспо/дину отцу Ф е о д о с и ю
Углицк ому , архиеп/иско/пу черні говскому, н о вг оро дс ко му , м о е м у ведце м/ило/сци/-
во/му п/а/ну в Д/у/ху Св/я/том, отцу и л а с к ав о м у приятелеві».
(БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 50.— 51 зв. — Оригінал, завірений особистим підпи
сом І. Мазепи і військовою печаткою, яка дуже погано збереглася.).
№ 6
1696, січня 8 (1695, грудня 29). — Батурин.
— Лист І. М азепи до чернігівського полковника Якова Лизогуба.
« Прес в і тл і йши х и д е р ж а в н і й ш и х великих г/о/с/у/дарей их цар ско го пре/е/с/-
ві/тлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска З а п о р о з к о г о гетман Иван Мазепа .
П/а/не п о лк о в н и к у черні говский!
С упли ко вал и до нас з а к о нн и ц и м/о/н/а/ст/ы/ря д і в и ч о г о С /в я/т о- Пят ницкого ч ер н і г ов
ского в кр ив да х и д о лег ливо ст ях вели ких т а м о ш н е м у д і в и ч о м у м о на с ти р ев и діючихся
частю от с ам ог о в/а/м/о/стиного до зв о ле н ія и росказаня, а частю з д о пу ску и нехо -
тіния им, за ко нн иц я м, в их т яжестех до д ав а ти п о м о щ и и о бо ро ни . А л б о в і м п о д да ни х
их маетностей, которих у н і в ер с ал а ми так н аш им и, яко и а нт е це с оро в н а ш их з т вер же-
ниі и о бд а ро ван иї , б ы в а ю т в/аш/ м/о/стины чрез висилчих от себе росказаня греблю
Ры жи ко вску ю, в кгрунтах их стоячую, гатити, деревн і до кліток, сволоки, палі и вс я
кий н а д о б о к м л и н о в ы й возити п о д в о ди з тех же сіл м онастирских, так для з авезеня
в д во р м л и н о в и х розмі ров, яко и на и нш иї потребы, яко то для с ін окосов вы гонити
и по килка недел на р об о т и з н а х бавити. Ба б удт о и над то еще, яко в своей суп ли це
в иражают, п о мя н ут их з а к о н н и ц п о д д а н и м діются так по д час п ох оду в о є н н о г о от
л/а/нов н а к а зн ы х по лко вн ико в, яко от вис ланой в/аш/ м/о/сти челяди н ез но с ни е з б ыт -
ки, здирства, в имис ли н е з в ич а йн и ї и невиказань ї ї прикрости, а т акж е и от Рижико в-
ских м е л н и к о в ш к од у поносят. В т а к о в а х прето всіх о пи с ан их д олег ливо ст ях и мно гих
С іве р ян ськи й л ітоп и с 95
утисках честних ин ок ин ь м/о/н/а/ст/ы/ря д і вич ого черні говского, п ри ня в ши мы суп -
ли/ку/ о ка з уе м через сей наш універсал р е и м е н т а р с к у ю о (...)* и с лу шн ое им з а с т у п
ление, хотячи того з вер хно ст ю власти н аш ой гетманской, абы т а ки м с п о с о б о м и п о
р я дк о м м л и н о в ы х р оз мі ро в на с вою о быт ел ь н ал е жн их у живали, як им и за а нт ец е-
ссоров н а ш их и ведлуг н а д ан их прав ун і вер са ло в отбыр ув али , т акже и по дда ни і в
м ает но ст ях п о мн я н у т о г о м/о/н/а/ст/ы/ря будучиї , у н і в ер са л ни м н а д а н е м а н тецессоров
на ши х и н а ш и м г ет ма нс ким ствержениї , абы н и к о м у и н ш о м у не о тда вал и п о с л у ш е н
ства, т ол ко и е ди н о о бит ели с/вя/той д і вичо й С в я т о - П ят ни ц ко й черні говской, хиба
тилко им п ови нн ос т ь о бщ ая ведлуг п о м и р к о в а н я з и н ш и ми д е р ж а в ц о в м ает но ст ями
до города д і ло ро сказоват и мет(...)*, яку ю во лю н аш у в сем о т в о ри ст о м п ис аню при-
т и с н е не м печати в о й с к о во е и п о д п и с о м руки н а ш о ї ствержаем.
Дан в Батурині декаврия 29 1695 року.
З в и ш м е н о в а н н ы й гетман».
(БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 55— 55 зв. Копія п. пол. XVIII ст. Наприкінці д о
кумента намальовано коло, в середині якого копіїст написав: «Копія слово в слово
переведена.»).
№ 7
1696, січня 8 (1695, грудня 29). — Батурин.
— Лист гетьмана І. М азепи до чернігівського полковника Якова Л изо
губа.
« М о й ла с ка вый приятелю, п/а/не п о л ко в ни ку ч е р н і г о в с к и й !
П од час битности н ашо ї в Чернигові , кгди за но с ил и з а к о нн и ц и ман аст ира д і в и ч о
го С /в я/т о- Пят ницкого черн і говского скаргу на в/ашу/ м/о/сти и на всю т а м о ш н ю ю
с т ар ши ну до нас в такой своей долегливости, що на р аб оти зн и и на и н ш и е до д во ру
вашог/о/ пригони п о д д а н и х з м ает но сте й з а к он ни чи х п ри му ша но . Теды п р и к а з ал и см о
сло весн о так с а м о м у в/аш/ м/о/сти, яко и стар ши ні полковой, ж еби б ол ш ей не в а
жилися п о д д а н и х п о мя н ут их ин о ки нь н іяк ою зачипати п а н щ и н о ю и до ж а д н и х р аб о -
тизн не потягати, кроме о б щ о й го родово й, а вс ім селам ро вн е н а л о ж е н о й потребы;
який то наш приказ через цілий, мовят, рок был в цілости з а х ова ни й и н е н а р у ш о -
ний, а тепер, иж п о - п р е ж н е м у их п о д д а н и м діется ут імяженє, теды п ри к аз ує м в/аш/
м/о/сти и листовне, аби так сам в/а/ш м/о/сть, я к о и стар ши на т амо шн яя , д о п о м я
нутих з а к о н н и ц ь маетности не міли ж а д н о г о діла; а тепер п рек лад ал и в с у пли це ж а -
л об л и в е нам, же з м лин а их ман а ст и рс к ог о у власних їх кгрунтах на реці Білоусі
стоячого с п ол не з н іяк ою ся Я нихою, в до во ю, ж и т е л к о ю черні говскою, д е р ж и м о г о
за а нт ец е сс ор ов н аш их до х одил о, будт о ро зм іру на обыт ел с/вя/тую дві часті, а о ной
третяя, а тепер, хочай о н ых з а к о н н и ц ь п о д д а н и ї и греблю гатят, д е р е в н ю н а д о б н у ю
и хворост возят, а она, п о мя ну тая вдова, ні до чого не прикладается и н іякого на
м лы н кошту и стараня не ложит, б ерет роз мі р по половиц і , зачим, я к о м в універсалі
н а ш о м есть виражено, абы по п р е ж н и м п р ав а м ро з мі ро в з м лин а Білоусовског/о/
тиї з а к о нн и ц и заживали, так и л и с то в не н е о т м і н н о на т о м єсть воля до в/а/ш м/о/сти
наша; тут же в Батурині д о н о с и л и и тое нам, же еден п о д а н н ы й в с к ри то м богатстві
и г о с по дар ск о м ешк а юч и, м но го себі кгрунтов м у ж и ц к и х п ри д ба в ши , з сего з ийшол
світа. Позо ст алая по нем жона, на в с юм им іни ї и кгрунтах всідлая, за ч елядника не-
б ожчика п/а/на П ол у б о тк о в о г о пошла замуж, леч они ї инокові , абы кгрунта м уж и ц к и ї
не йшли б ез ко ри ст н о в очужде, в п о т о м н и ї часы, але на о быт ел ь с/вя/тую д івичую,
як и пре жд е хожували, у п о м и н а л и с я п ере д пастирем, его милстю, ясне в Б/о/гу пре-
о с/ вя /ще н но м г/о/сп/о/д/и/ном о т це м Ф е о д о с и е м Углицким, а р х и е п и с к о п о м черні -
говским, у того челядника, кот орий явне ясне а с с е к у р а ц и е ю о бо вяз алс я з о н ых м у
ж иц к и х кгрунтов всякую м ан а с т ы р е в и о т да вши по ви нн ос т ь и н ал ежи то ст явная за не-
б ожчика п е рш о го жени его м ужа д ох ож ува ла , леч не діется ведлуг пререченя от п о
м яну то го челядника, п о н е в а ж з тих кгрунтов не т илк о ж а д н о й не дает повинности,
о тз ива ючис я до услуг ко за цки х с п ос обн ым * * , але еще и л юд е й тяглых п о м я н у т и м не-
б о ж ч и к о м на тих кгрунтах осаженых, б о р о н и т от тяглой п овиннос ти, п о б ы в а ю ч и з а
к он ни ч их п о сл ан цов и преч о н ы х фурі ями изгонючи. А так п о мя ну тий небожчик,
п/а/на П ол уб отк а челядник, если хочет во йс к ов о служити, то нехай, в зявши жону, идет
з кгрунтов о быт ел и с/вя/то/й/ належних , на и н ш о е в о лн о е містце, не п ро д а ю ч и не-
б о жч и ко в ск и х кгрунтов нікому, а если не хочет из ихо дит и з тих д о б р л еж а ч и х ма на -
стирских, то не тилко, а бы не з б ор о ня л на кгрунтах н е бо ж ч и к о в с к и х л ю д я м т яглым
осі дл и м н ал е жи т ог о о быт ели с/вя/той по слушенства , але жебы и сам з г р о м а д о ю в
т ом же н е п р е м і н н о для кгрунтов здавна п о д да н с к и х н айдовался; вир а жа л и на остаток
з с во їм ж а л е м и т ую долегливость, же на их п о д д а н и х п о л о ж е н о с т а н о в ис к ом с е р
д ю к о в человіка десять, коней пятеро, а на ин ш их д е р ж а в ц о в в м ает но ст ях л ю д н і й -
ших и обфіт іших, хиба по е д н о м у а лб о по два с ердюки пост ано влено. З а ч им в тих
то м ает но стя х м е н ш е п о в и н н о бути и с е рд ю к о в з ко нми от десятка ч/о/л/о/в/і/ка, то
*) Невеликий фрагмент тексту втрачено.
**) Останню літеру («м») вписано зверху замість закресленої літери «х».
96 С ів е р я н ськ и й л ітопис
есть у ч и н ив ш и п о м и р к о в а н е с п ра в е д л и в о е з м ает но ст ями ин ш их де р жа в цо в . О бо всем
т ом в ир а з н у ю в о лю н ашу з п ри ка зан єм, а бы иначе не било, ви р ад ив ш и, Г/о/с/по/ду
Б/о/гу в с ох ра не н ие поручаем.
3 Батурина дек а вр ия 29 1695 року.
В/аш/ м/о/сти зы чл и вый приятель Иван М а з еп а , гетман Войска их ц арскаго п р е
світлого величества За порозских».
(БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 51— 52. — Копія сер. XVIII ст. Запис на звороті
іншою рукою: «1695 года універсал гетмана Мазепи».).
№ 8
1698, червня 1 (травня 22). — Гадяч.
— У ніверсал-привілей гетьмана
Ч ернігові на дозвіл продавати на
«Его цар ско го пр/е/с/ві/тлого
Иоан Мазепа .
І. М азепи Єлецькому монастиреві в
монастирських перевозах горілку.
в/е/л/и/ч/е/ства Войска З а п о ро ж с к о г о гетман
П а н о м п о л к о в н и к о м чер ні го вс ко му и н іжин ско му , с т а р ш и н а м п олко вим , с о т н и
ком и а таман г ор од ово й зо всім т о ва рис тво м, также и в о йт о м и всім, ко му ко л ве к о
т ом відати н ал е жи т о зн ай му е м, иж просыл нас в ыс о це в Б/о/гу п р е в е л е бн ый г/о/с
п/о/дин отец Д им и т р и й Савич, а р х и м а н д р и т елецкий черні говский, з б р а т ие ю о по-
зволене, абы могли на пер е во з ах своїх монастирских, е д н о м п о д Черн і говом, а др уг ом
— Овд і евском, горілку с вою для ш ин ку дер жа ти и п ро да ва ти о н у ю т ак о ю ква рт ою и
ценою, я ко ю и в самих гор од ах продается, а то для м о на с ты р с к и х н у ж н ы х росходов.
Теды мы, тое его отца а р х и м а н д р и т и п р о ш е н и е пр и ня в ши и у в аж ивши, же через тое
н и м а л о місту не будет убитку, п о з в о л и л и с м о на п о м е н е н н ы х пере в оз ах м о на с ти р -
скую горілку ш ин ков ат и з т а ки м в а р у н ко м, жебы п о чо му в гор од ах кварта продается,
п ро давана. Мітьі теды хочем и рей-п о в ы нн а быти
аби нихто з с т ар ши ни и черні и п о сп о ли т их л ю д е й п ре р еч о ных
т о м д а в а н ю м он ас т и р с к о е горілки ж а д н о е н а й м е н ш о е не сміл
п о то му и там, а не т а нш е и оная
м ен та рс к о п ри ка зує м
отцу а рх и ма н др и т і е
и не важился чинити пере шко ды.
Дан в Г адячом мая 22 року 1698.
З в и ш м е н о ван н и й гетман рукою власною.
(БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 69. Оригінал, завірений особистим підписом І. Ма
зепи і військовою печаткою. Запис на звороті іншою рукою: «Універсал гетманский на шинк на
наших перевозах»).
No g
1701, вересня ЗО (19).
— Лист гетьмана І. М азепи до невідомої особи, очевидно, коронного х о
рунжого.
«Палій що б не чинив пере д ц и м і тепер чинить, все це він роб ит ь з своє ї волі,
а не за у к а зо м пресв і тл і йшого й с а м о д е р ж а в н і й ш о г о великого государя нашого, його
ца рсь ко і прес в і тло ї величност і , бо він і не є під його м о н а р ш о ю в и с о к о д е р ж а в н і й ш о ю
Рукою. Щоп ра вда, він, Палій, часто тут у своїх ро дич ів у Борзні буває, бо він є з
діда й батька свого у р о д ж е н е ц ь цьо го міста; в і дв і дуючи і нас у Батурині , н е д ав но
тепер будучи, п а лко ю с воєю п р о с ь б о ю мені докучав, аби я й о м у над ав п ри туло к десь
у К арневщин і , бо він б аж ає по кинути Фастів. Тоді я, с хилившися до його д о к у ч л и в о
го прохання, д о з в о ли в й о м у /це/, коли п ок ин е Фастів, на мал ий час, поки десь у і н
ш о м у місці на ц ьо м у боці Дн іпра с п о к ій н о з н ай д е /собі/ місце. У Карнев і /дозволив/
мати п ри туло к ли ше й о м у с а м о м у з його г ос п о д а р с т в о м та статками, але не д о з в о
ляв закликати /людей/ на слободу, б удуват и й заселяти городок, а т им б і ль ше п і д
д а н их його милост і пана х о р ун жо г о коро нн ог о, м о г о вельми м и л о с ти во го пана, у тис
кати й кривди їм чинити. Це о з н а й о м и в ш и , с ам ог о себе н ео д мі н н і й ва шо ї милост і
д о р у ч а ю ласці і приязні , в. м. м. пана з ичл ивий слуга й приятель.
Іван Мазеп а, гетьман і кавалер його ц ар сь ко ї п ресв і тло ї величност і Війська З а
порі зького».
(АГАД. — Ф. «Архів Браницьких з Сухої». № 8/13. — С. 75. — Тогочасна копія. Пе
реклад з польської мови. Тексту листа передує заголовок, зроблений копіїстом: («К о
пія листа від Мазепи з Батурина дня 19 вересня року 1701.»). Текст даного листа б у
ло раніше видрукувано нами: «Ю. Мицик. Листи Івана Мазепи та Пилипа Орлика. //
Бористен. — 1993. — № 4(22). — С. 5).
*) Йдеться про Івана Обидовського, ніжинського полковника в 1695 — 1701 pp.
С іве р ян ськи й л ітоп и с 97
№ 10
— Лист гетьмана І. Мазепи до наказного чернігівського полковника
Дмитра Донця.
« М о й л а скавый пане п о лк о вн и ку н ака зн ый черні говский!
Якую н ам по да ли супплику Андр ій, Иван, Лес ко Злоби, Иван М о л я в к а и Семен
Лопатин, жителі ваши черниговские, у ска рж аю чис я на п. Семен а Ялин ског о о не-
с лу шн ое з а вла д і не кгрунтов их о тчистых от о но го Ялниского, кгвалтовне у чиненное.
Тую д о рук ва ши х п осыл аючи , пилн о п ри ка зує м, а бы їх о см от р і в ши в той супплиці
в и р а ж е н ы х кривд, п р а в о с у д н о о н ых с уп п лі ку юч их по с амой с/вя/той с праведливост и,
по мі р ко в ал и погодил. А если бы т ам не могли з с об о ю учинити по м ір к ов а ню , теды
обидв і с торо ни присилай п ер е д суд наш в о йс ко вый ен ер ал н ый в Батурин. О тое вам
и по вт оре при ка завши, его ж Б/о/гу поручаем.
З косаровки юня 21 року 1702-го.
Вам ла скавый Иван М азепа, гетман, рукою власною.
(БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 64. Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи
і військовою печаткою. На звороті — адреса: «Пану Димитрию Донцеви, полковнико
ви наказному черніговскому моєму ласкавому»).
* * *
« В е л ь м о ж н и й мості пане н о в го ро д сь к ий старосто,
мені вельми мості пане і брате!
Вже двічі під час н и н і ш н ь о г о Мар са /війни/ я о т ри м ув а в п р их иль ний лист в. м. м.
пана; за цю честь я вель ми д я к у ю в. м.м. м. пану. Вже на п ерш у ви мо гу в. м. м. м.
пана я н аказав з в і йськово ї ка нцеляр і ї видати о б о р о н н и й універсал на д о б р а в. м. м. м.
пана, у б ез п еч у юч и їх у всьому. І тепер, б аж аю чи досягти прихильност і в. м. м. м.
пана, п ос ила ю до його рук мій лист, п ис аний д о Самуся, у ко т ро м у я й ом у н а п о л е г
ли в о раджу й ре к ом е нд у ю, що б він не до ку ч ав п о б о р а м и д о бр а в. м. м. м. пана, к о т
рі знаходяться в Україні і що б м і сц евий п ідстароста в. м. м. м. пана був у безпеці .
Ц им засв і дчу ючи нині і в м а б у т н ь о м у м о ю п ри я зн ь і готовність виконати волю
в. м. м. м. пана, пишусь в. м. м. м. пана зичл ивий бра т і слуга Івана Мазепа, гетьман
і кавалер з В і йсь ко м й. пресв і тло ї величност і цар сь ко ї Запор і зьким.
У таборі за З а л о з ьц ям и 4 - о с ерпня 1705 року».
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 2872. — С. 67. — Оригінал, особисто підпи
саний І. Мазепою і завірений військовою печаткою.).
No 12
1707, вересня 7 (серпня 27). — Київ, Киво-Печерська лавра.
— У ніверсал-привілей гетьмана І. М азепи, яким надавалася річна орен
да шинків у селах Спаському й М езині монастиреві в Н овгороді-С івер-
ському.
«Его цар ско го пресв і тлого в/е/л/и/ч/е/ства
Войска Запорозког/о/, гетман и кавалір Иоанн Мазепа.
Пану по л ко в ни ко в и ч ер н і г овс ко му * з с т а р ш и н о ю п о лко во ю, с отникови с о с н и ц к о
му з т а м о ш н и м у р я д о м и а т ам а ни ї з т о в а р и с т в о м сел Спаского и М і з ина , маетностей
м/о/н/а/ст/и/ра н овгородского , иж п у ст ил ис мо на нас ту пуюч ий рок 1 70 7 о д Покрова
Пр/е/с/вя/той Б/огороди/ци початися и в п р и ш л о м 1 7 0 8 - м году, о т о м же часі скон-
чатися м іючой, в п о м е н е н н и х селах а р е н д о в и е шинки в р о с п о р я ж е н е в ы с оц е в Б/о/гу
п р е в е л е б н о м у его милости г/о/сп/о/д/и/ну отцу Никону, а рх и ма н др и т і н овго ро д ск о го
м/о/н/а/ст/ы/ра, з б ра тнею яко д е р ж а в ц е м о них сел, за пе вн ую сумму, то ест за з о
л от/их/ сто, к от ору ю яко он от/е/ц а рхи ма ндри т, при о д о б р а н ю сего и н те рц из н ог о
такого писания до скарбу во йс к ов о го вистин (??), так мы гетман и кавалер п ил н о міти
хочем и грозно при ка зує м, абы нихто з с т ар ш ин ы и черні Ч ерн і говского полку не
сміл и не важился ему, отцу а рх и ма н др и т і з братиею, в р о с п о р я ж е н ю в них своїх
м ает но ст ях а р е н д о в и х ши нк ов н а й м е н ш о й кривди и п ере шко ды, яко и волі нашой,
абы во всем чинилося досыть. П ов т ор е и по- десяте п илн о всім приказуєм.
Дан в Києві п еч ер с ко м августа 27 року 1707-г/о/.
Иван Степанович, гетман, рукою власною».
(БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 72. — Оригінал, завірений особистим підписом
І. Мазепи і військовою печаткою). Запис на звороті іншою рукою: «Интерцизия на
Спаское и Мізина 708-г/о/ року (...)** о аренде»).
*) Йдеться про П. Полуботка, чернігівського полковника в 1705 — 1723 pp.
**) Невеликий фрагмент тексту написано нерозбірливо.
98 С ів е р ян сь к и й л ітопис
Р Е Г Е С Т И
№ 1
1705, квітня 17 (6). — Батурин.
— Лист гетьмана І. М азепи до Адама Сенявського, гетьмана великого
коронного і краківського каштеляна.
Я дав в і дпо в і дь через й. м. пана в і ленського скар бн ик а на всі пункти листа
в. м. п. і тепер п ов і до мля ю, що з ара ди послуги к о р о л ю його мості і Речі П о с п о л и
тій я готовий дати до п ом ог у , чи сам, чи з усім В і йськом З а по рі зь ким , чи з певн ою
ч а ст ино ю м ог війська проти сп ільного ворога шведа, я к щ о ' мені на це буде да ни й н а
каз його царсь ко го пресв і тло ї величност і . А що Палій і досі с п р о т и в о м с во їм ш к о
дить Речі Посполит ій, не б аж а ю ч и п ри пи н ит и ребелі ї і по ли ши ти Б і ло цер к і всь ку ф о р
тецю, а це він н ібито не м о ж е вчинити без чітко в ис л о в л е н о ї волі його ц ар сь ко го п р е
світлої величност і і мо го наказу, про що я і нф о рм ов а ни й від в. м. пана і від пана
Паткуля після п о верн ен ня його мості з Білої Церкви. О д на к я і ран іше до ц ьо го б у н
т і вника і до його соратник ів Самуся й Іскри писав, поси ла ючися на наказ його ц а р
ської величност і , в и сло влен ий в с п ец і аль ни х грамотах, що б вони повн істю п о лиш или
Б і лоцерк і вську фо рт ец ю і п р и п ин ил и отой бунт. І теп ер після по ве рн е нн я й. м. пана
Паткуля посилав до з га да ног о Палія з начну особу, н іжи нс ь ко го п о лко во го писаря,
н аг адуюч и т о му (Палію), що на це є воля м ог о на й м и л о ст ив і ш ог о государя, аби з а
ради с ус пі льного блага на Україні він в і ддав Речі П осполит ій з га да ну Б і лоцеркі вську
фортецю, але д арем но . Ва жко його з м ' я к ш и т и і привести до вик он анн я мо єї поради,
бо він є дурень, через щ о д е н н е п ' я н ст во з а ра ж е н и й т ілесн ою х в о р о б о ю і з а т ь м а р е
н им ро з ум ом , у котрого що мо мен т, то інша фантазія, божев і льн і раці ї і поради;
н ема є ж о д н о ї ре зол юц і ї і науки, щоб налякати й п ри бо р ка ти тако го гультяя. М о г о
делегата він т ільки з т ак о ю в і дп о в і д д ю відправив: куди ж я піду, коли п окин у Білу
Церкву, бо Фастів, нал яка ни й п о ль сь ки ми н ап ада ми, о бе рн ут ий в ру їну ? Хоча я з наю
добре, що цей бунт івник м ал о має при собі таких лю де й , котрі б його п ідтримували,
ду же м ал о в і дч а йд у шн о го гультяйства, котрих зовс ім нема чим задов і льнити . Одна к
б аж аю чи мати на Україні г ро ма дс ьк ий спокій, я писав до нього і погрожував, щоб
він, я к щ о вже боїться по кинути Білу Церкву, то із с во їм гультяйством, не нап ада в на
той бік кордону , на землі й. к. мості й Речі Посполито ї . Я п олякав його й тим, що
м а ю послати проти н ьог о п евний загін і громити тих бунт івник ів. Оце все д р у ж н і м
п е р о м н ап и са в ши в. м. м. м. пану, сам з усіма по слуг ами в іддаюся.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивилів». — Відділ VI. — № 51-а. — Тогочасна копія).
No 2
1705, травня 27 (16). — Батурин.
— Лист гетьмана І. М азепи до Адама Сенявського, гетьмана великого
коронного, краківського каштеляна.
Вис ловлює ть ся подяка за в і дпов і дь на перший лист Маз епи. Ця в і дп ов і дь була
дана листом, який прив і з б ра цл а вс ь ки й п і дч аший Рудзенський. В исловлюється подяка
за і нф ор ма ц ію так ва жливу в н ин іш н і х в і йськових операц іях . « Ве ль м и в. м. пану д я
кую, щ и р о зичачи, що б в усіх б ог ат ирс ьк их чинах в. м. пана у н ин ішн ій к а м па н і ї М а р
сова фортуна не в ідвернулася». Вис ло влює ть ся ст урбовані сть, що у в і йс ьк ов их о п е
раціях частина к о ро н н о г о війська через внутр ішні з а мі ша нн я , що мали м ісце п р о
т ягом року, послабилася, н ема н а л е жн о го послуху вояків. Але грунтуючися на м у ж
ності з ' є д н а н и х дво х н ай ясн іши х монарх ів, його ц ар сь к о ї величност і , та його к о р о
лівсько ї мості , і нтересах Речі Посполито ї , о б і ц яю вчинити свої послуги. Д о б р е було
б, якби під б у л а в о ю в. м. пана було з ' є д н а н е р оз р і зн ен е к о ро н н е в ійсько для р е з ул ь
т ат ив н і ших дій в оказ іях во є нн и х операц ій , що б у л о б з ара ди зага ль но го добра. О д
нак деякі злісні суб ' єкти керуються ш в и д ш е п ри ва тн им и, ніж п у бл і чн им и інтересами,
з а вд а ют ь тілу Речі Посполито ї , о сл а бл ен о ї в і тчизни, фатально ш к ідл ивих речей, м а
х інацій і розколів. Нехай же тоді Сам Господь п о да ст ь мир через найв і рн іші свої і н
струменти, с еред яких в. м. пан на п е р ш о м у місці у мене; п они зит ь отих м а л ь к о н т е н -
тів, а цю ро зс тро єну цитру так настроїть, що б вона о д н о с т а й н и м и а к к о рд а м и дала
м е л о д і ю у тр і умфуючій Речі Посполит і й. Я у с вою чергу п о в і д о м л я ю в. м. пану те,
що знаю: най ясн іши х монарх, його царська пресвітла величність, пан мій мостивий,
ще 2 т равня вир ушив у путь з Мос кви, йде на С м ол ен с ьк і Полоцьк, м аю ч и при с в о є
му м о н а р ш о м у боці ф е л ь д м а рш ал а і з н а чн і й ши х міністрів і вже, як мені пост ійно
доносять , став у Полоцьку, а звідти має йти далі. Я дістав наказ його цар сь ко ї п р е
світлої величност і , що б з усім В і йсь ко м З а по р і з ь к и м йти на Брест - Литовський, а там
чекати на другий наказ, щ о д о н ап р я м к у п о да л ь ш о г о маршу. За по ставлення пошти
в ельми д я к у ю в. м. пану, з аради сп і ль них во є нн и х інтересів не з а т р и ма ю ся із в з а є м
н ими п о в і д о м л е н н я м и ; п ро ш у в. м. про взаємні реляці ї і конфіденц і ю. Д о да ю, що
С іве р ян ськи й л ітоп и с 99
шведськ і па рт изани не з мо гли до бит ис я від татар б аж ан ог о ефекту. М а ю і нфо рма ц і ю
від сераксира, силі стр ійського паші, котрий н е д ав но писав д о мене, п ов і д омл я юч и , що
від О с м а нс ь ко ї Порти до Криму було п ос л ан о суворий наказ, що б ж о де н з татар не
нава жу вав ся під б уд ь -я ки м п р и в о д о м йти д о Польщі на допомог у.
«...в. м. м. пана зичл ивий щ и р о брат і слуга п о н и ж е н и й Іван М азеп а, гетьман і
кавалер його цар сь ко ї величност і з В і йсь ко м За по ро з ьк им ».
(АГАД. — Ф. — «Архів Радзивилів, відділ I I. — № 2066. — Тогочасна копія).
№ З
1705, листопада 4 (жовтня 24). — 3 табору.
— Лист гетьмана І. М азепи до князя Томаша Ю зефа Замойського.
« Я с н о в е л ь м о ж н и й мості пане о р д и на т е З а мой сь ки й, мені вельми мости пане і
брате!
Після п ов ер не н ня й. м. пана Нарваського, в и ш г о р од с ьк о го стольника, дістав я від
д в ор у його ц арсько ї величност і і його ко рол і всько ї мост і т акий наказ, що б я... писав
до ва шо ї мості , мого м о ст ив о го пана...», що б ваша милість, м. м. пан, б іль ше не хотів
придіяти, а « з волив гарні зон його цар сь ко ї величност і впустити д о Замостя для с т р и
м ув а ння в о ро ж и х намірів і дій і для с твердж ен ня в єдності... з ара ди с п ільних і нт ер е
сів о бо х н ай ясн іши х монархів. . ., що б не з а б о р о н я в З а м ой с ьк о ї фортеці в ійськову п о
тугу з м і цн ит и за ло го ю його цар сь ко ї величності... Ц им більше, ніж в е л и к ою м у ж н і с
тю прихилит ь ваша мость, мій м ос тив ий пан, д о с е б е о б о х н ай я сн і ши х монарх і в, д і
стане великі вияви милост і й фавору...».
« В а шо ї мості , мо го м о ст ив о го пана, єстем щ и ро з и ч л и в и м б р а т о м і пок іРним
слугою Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царсько ї пресвітлої величності В ійська
Запорізького.
З т а бо ру 24 жовтня старого ст илю року 1705».
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 560. — лист № 12. Оригінал, завірений осо
бистим підписом І. Мазепи.).
№ 4
1706, січня 21 (10). — Дубно.
— Лист гетьмана І. М азепи до коронного мечника.
« Я с н о в е л ь м о ж н и й мості пане ко ро н ни й мечнику, мій вельми м ос тив ий пане і
б р а т е ! ».
Коли тісна співдія м і ж н а й я сн і ш им и має ст ат ами о бох м о на рх і в в є д и н о м у дусі
і зб ро ї існує, що більше, ніж велика мужність, має насл і дки, то і я в нин і шн іх в о є н
них справах, бачу і з наю вірність в. м., м. м. пана.
Я був би радий не л и ше з х ору гво ю в. м., м. м. пана, п а н ц е р н о ю в Степанщизні ,
але і з с а м и м в. м., м. паном, бути. Але коли в цих добрах, де хоругви в. м., м. м.
пана, м аю ть з и м о в е утрима нн я, вже хоругва й. м. пана с ам б і рсь ко го старости з м оєю
ко мпан і єю, з кіньми, в ола ми і в о з о в и м и л ю д ь м и м о ї ми п і дтримується, коли 10 0 00
т вер до ї м он ет и на всю м о ск овс ьку і к оз аць ку піхоту замість про в і ант у взято, т ому
п ро ш у в. м., м. м. п., це зважити й розважит и, чи м ож ут ь вит римат и (?) бідні люди.
Прагнучи о д н ак наказов і й. к. мості і в. м., м. м. пана, з адов і льнит и, наказав т ам же
в С те пан щи зн і евакуюват и д о бр а й. м. пана Пясо чин ськ ог о з д о б р а м и єзу ї цькими, де
м о ж е мати п і дт рим ку хоругва в. м. м. м. пана. «З а ли ш аю ся в. м. м. м. пана щ и ро
з и ч л и в и м б р а т о м і п о н и ж е н и м слугою Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царсько ї
пресв і тло ї величност і Військ Запорозьких.
В Дубн і січня 20/10 року 1706».
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. 285. — Тогочасна копія).
№ 5
1707, грудня 13 (2). — Батурин.
— Лист гетьмана І. М азепи до белзького воєводи Адама Сенявського.
Нема для м е не нічого н е мо ж ли в ог о , чого б не робив з а ра ди милост і в. м., м. м.
пана. Коли ж в воєводств і Б р а ц л а в с ь к о м у і Ки ї вському, а т а ко ж у Под іль сь кому , о с о б
ли в о в тих місцях, котрі ще до волі царя й. м. з н ах од ят ьс я під в л а д о ю мо єї г е т ь м а н
ської булави, в иб ач иш мнеі в. м., м.м . п., що я м у ш у так чинити. Лист най ясн ішо го
царя й. м. писаний д о в. м. м. пана, а від в. м. м. п ана пере сла ний у копі ї, м ає в с о
бі в ир аз ну во л ю його цар сь ко ї величност і ; до п о в е рн е нн я свого м о н а рш о г о , він у т
р имує Укра ї ну під м о ї м у пра вл і нням; якби ж я за ра ди за до в іл ьн е нн я прагнень
в. м. м. м. пана, д о з в о л и в дати д о п о м о г у к о р о н н и м ві йськам в Україні, то я б ц им
100 С ів е р ян сь к и й л ітопис
п о ру ши в р і шення його цар сь ко ї величност і і накл ика в би на себе неласку маєстату і
поставив би ц и м не л и ш е честь, але й, чого б ор о ни Боже, й життя своє п і д-загрозу».
«А до того ж т ам м ал о не скрізь у Бра цла всь ко му, Ки ї вському і: П о д і л ь с ь к о м у в о є
водствах в понизз і рік Д н і пр у й Бугу козаки живуть, м а ют ь своїх полко вн ик і в і с о т
ників розт ашу ва лис я т ам на своїх з и м о в и х квартирах. Зволь це в. м. м. м. пан, з в а
жити...», « І снує ж стара приказка: «Два кота не м ожу ть помі ститися у о д н о м у м і ш
ку», звідси ж легко й б е з су м н і в но могли б м і ж в і йськами п о ль сь ки м і к о з а ц ь к и м в и
никнути коллізі ї, бо в ко лон іях к о з а ць к ог о війська поляки стали б претендувати
собі на з и м о в е утримання. Я вже н аказав Саві вийти з Мог илева, де т р и м а в (його там) не
без наказу, через їх м. панів Л ю б о м и р с ь к и х » , * н ака з ан о в них всі д о бр а забрати
і з ара ди б езпеки п р и к о р д о н н и х країв поставити в них мо їх людей . Оскільки не м ож у
з а до в і льн ит и б ажа нн я в. м., м. м. п. без волі мо го н ай яс н і йш аг о керівника, вельми
пр ош у про в иб ачен ня мене. Я к о мп е н с у ю це в і нших справах.
«В. м. м. м. пана щ и р о з ичл ивий брат і слуга п о ни ж е н и й Іван М азеп а, гетьман і
кавалер його цар сь ко ї пресв і тло ї величност і Військ Запорозьких.
З Батурина дня 2 жовтня 1707».
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». № 3036. — С. 287. — Тогочасна копія).
№ 6
1707 (?) М ін сь к (?).
— Лист гетьмана І. М азепи до великого гетьмана (коронного або л и
товського).
Т ова риш ко з ац ьк о ї хоругви пан С ав и ць к ий був у мене, в. Мінську, з листом, у
к о тр ом у ваша княжа мость, р ади ш мені, аби я н аписав д о д в о р у .його корол і всько ї
мості. Я так вчинив, але т рет ього дня повернувся до м е не (Савицький) , бо його на
С л у ц ь к ом у шляху розбили татари й м осква і лист в. кн яж но ї мості забрали. Я н а к а
зав провести розсл і дування, але не з н ай шо вс я ж о де н такий вин ний татарин з - п о м і ж
моїх людей. З цьо го в и д но невинн ість м оїх в і йськових людей , м і ж ко три ми я не т р и
м а ю ж о д н о г о татарина. Диву ва тис я т о му о д на к не до во дит ьс я, бо зараз ч им ало тут
є таких л юд е й між ко три ми є і татари, і калмики, і москва, і не ду ма ю, що з г а д а
ного пана С ав и ць к ог о хтось і нший понизив, н іж оці калмики, чи татари, чи москва. Вони, не
м о жу ч и дати д о п о м о г у (?) кн язю М е н ш и к о в у і йти до Гродна, з алиш или ся в
Случчині і т ам роблять ч и м ал о безчинств, про що д о м е не надхо дят ь часті реляці ї .
P. S. Д уж е шкодую, що не міг досі п рез ентуватися вашій княжій мості і к о н
фі ден ці йн о переговорити. Тепер із з го л о д н і л и м військом, не м а ю чи чим його п р о г о
дувати, й д е м о д одо му . П р о щ а ю с я з в а ш о ю к н я ж но ю мостю; заявляючи, що на к о ж
н о му місці б уду радий чинити послуги.
(Бібліотека Польської Академії наук у Кракові. — ВР. — № 3 99 . — Арк. 99. — Того
часна копія).
No 7
1708, березня 24 (13). — Фастів.
— Лист гетьмана І. М азепи до брацлавського воєводи.
« Я с н о в е л ь м о ж н и й мості пане б ра цл а вс ь ки й воє водо, мені вель ми м ост ивий
пане і брате!».
Я посилав д о Брацлава своїх комісарів через претенз і ї я с н о в е л ь м о ж н о г о його
милост і пана белз ько го воєводи, гетьмана великого коро нн ог о, м. м. пана. Д і йшов
до м е не лист від в. м., м. м. пана, із скарго ю на різні погані в чи н ки с вав ільних л ю
дей, котрі з авда ли ш код и д о б р а м й. м. Прагнучи святої справедливост і , я д ору чив
о тим же м о ї м к о мі са ра м роз і братися в цій справі ра з ом з й. м. п а н о м Ротар і усом у
д о б р а х подн і ст рян ськ их в. м., мо го мо ст ив о го пана. Готовий до щ и ри х послуг в. м. і
надалі.
«Єсте» в. м., м. м. пана, щ и р о з и ч л и в и м б ра т ом і слугою пониж е ним Іван Мазепа,
гетьман і канцлер його царсько ї величності В ійська Запорізького.
У Фастові березня 13/24 року 1708».
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. 289. — Оригінал, завірений осо
бистим підписом І. Мазепи).
№ 8
1703, вересня 8 (серпня 28).
— Табір під Биховим. — Лист гетьмана І. М азепи до невідомого.
« М сьє!
Я о т р и ма в і н а л е ж н о про чи та в два листи: о дин від й. м. м. п. референдаря гетьмана
*) Магнати Любомирські тоді підтримували союзника Карла XII — польського коро
ля — претендента Станіслава Лещинського.
С іве р ян ськи й л ітоп и с 101
п оль но го коронног о, а другий від й. м. пана Д ашко ва , посла ц арсько ї величност і в
Речі Посполит і й, і ці листи я о т р и ма в через по сланця в. м., м. м. п.». В них йдеться
про те, що, І ваненко, ро блячи погані вчинки в д о б р ах п одн іс трян ськ их й. м. м. п.
б ра цл а вс ь ко го воєводи, за бр ав до себе л ю д ей з драгун і в в. м. і інших, а решту в и г
нав. Я через свого спец і ального , кур ' єра д а ю в і дпов і дь в. м., й. м. м. п. р е ферен да ре -
ві і гетьманов і п о л ь н о м у к о р он н ом у , а т а ко ж і й. м. пану Дашкову . Зг аданий І ва
н енк о без волі й наказу м ог о о це вчинив, т об то забив дея ки х з драгун і в й. м. п.,
б ра цл а вс ь ко го воєводи, а і нших порозганяв. Ва жко мен і тут щос ь вчинити, бо це м о с
ковські люди, котрі, не б а жа ю чи за лишат ися в своїх п олках на службі його царсь ко го
пресв і тло ї величност і , повт ікали з т а бо ру його величност і і вдалися до н е на л е ж н и х їм
послуг. Вони тепер з а ли ш аю т ьс я під а р е ш т о м князя його мості Голіцина, київського
воєводи. Щ од о вчинків цьо го Іваненка і н есл у шн их претенз ій в д о б р а х й. м. .м пана,
б ра цл а вс ь ко го воєводи, то я пишу д о нього свій лист. Що цей лист в собі містить,
п о си ла ю коп і ю до в. м. м. м. п. Вже й сам не знаю, що далі м а ю чинити з о ц и м не-
ц н о т л и в и м сином, у кот рого нема вірності . Раджу у цих д о б р а х не сидіти у б е з п е ч
ності, бо в ц ь о м у кр аю й досі ще живе б унт івничий Палі ї вський дух. Боюся, що коли
я в і ддалюся від цього краю, то бунт з но в у т ам підніметься, як під час т е п е р е ш н і х
революці й.
« О це в. м., м. м. п., п о в і д о ми в ш и, з а л и ш аю с я в. м. м. пану щ и р о з и ч л и в и м і рад
служити Іван М азеп а, гетьман і канцлер.
З т аб ор у під Б и к о в и м д/ня/ 28 с ерпня 1708».
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. 290— 292. Тогочасна копія).
№ 9
1708, жовтня 19 (*). — Табір під Салтиковою Дівицею.
— Лист І. М азепи до коронного мечника.
« Я с н о в е л ь м о ж н и й мості пане к о ро н ни й мечнику!».
Не т ільки лист в. м., м. м. пана, але і те прагнення для п і дт римки сп ільних його
ц арсько ї величност і і Речі Посполито ї , с понукали м е не до того, що б я з а д о в і л ь н и в
в. м.; і в нин і шн іх р е в о л юц і ях міг мечем, як вже й було, прийти на д о п о м о г у Речі
Посполит ій, йдучи д о Білої Церкви м ар шем . Але до м е не при бу в наказ, щоб я г о
тувався до в ідступу і посп ішав д о з ' є д н а н н я з в і йс ьк ом його цар сь ко ї величност і п р о
ти ворога, котрий вже кілька миль стоїть в укра ї нських ко рдонах, в Ста р од у бс ьк о му
полку, куди м е не з В і йсь ком в ійськова потреба й м о н а р ш и й указ кличуть. Туди я
я к н а й ш в и д ш е по сп і ша ю і ва жко мені було б проти полі н ай яс н і шо го м ог о керівника
діяти. Я к щ о ж д о м е не п ри й де другий наказ, щоб я міг з в і йс ьк ом к о р о н н и м ра зо м
діяти, то не за т рим аю ся з реал і за ці єю д а н ог о наміру. Тому й лист в. м., м. м. пана,
адрес ував до двору. Як звідти о т р и м а ю ре зол юц ію, то з а д о в і ль ню в. м., м. м. пана,
в ц ь о м у інтересі. «А тепер і в м а й б у т н ь о м у р е к о м е н д у ю с я в. м. м. м. пана щ и ро
з и ч л и в и м б р а т о м і п о н и ж е н и м слугою Іван Мазепа , гетьман і кавалер його цар. в е
личност і Військ Запорозьких.
З т а бо ру під С а л т и к ов о ю Д і в и ц е ю 8/19 жовт ня 1708».
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. 294. — Оригінал, завірений осо
бистим підписом І. Мазепи).
ДОДАТКИ:
№ 1
1682, липня 27. — Варш ава (?).
— Уривок з дипломатичної інструкції уряду Речі П осполитої, даної
В. Іскрицькому.
«...також у р о д з о н о м у Мазеп і , котрий як поверну вся із столиці , то вже, знати, став
осавулом».
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. — Переклад з польської).
№ 2
Уривки з дипломатичних донесень польського резидента у М оскві Єжі
Довмонта, адресовані королеві Речі П осполитої Яну III Собеському.
1692, серпня 24.
« К о ч у б е й / ко за ць кий генер ал ьн ий писар, що від гетьмана М а з е п и втік до Кри-
* Тут помилка, бо йдеться про Петрика (Іваненка).
102 С ів е р ян сь к и й л ітопис
му. Хан кримський дав й ом у бунчук і він з т ат ар ами і з а п о р о з ь к и м и козаками, котрі
та кож вдалися д о Криму, п огр аб ув ав коло ріки Орелі багато містечок: і сел, забрав л ю д е й і
і аж біля Са ма ри з у пин ивш ис я, п оверну лис я до Кримуб идло без о по ру
здобиччю...».
1692, л и с т о п а д а 24. —
«Гетьман М а з еп а т ільки раз н аписав його мості пану к р ак і вс ьк ом у ка шт ел яну і
то не без нещирост і , бо виставив дату (листа) з табору, з поля п об л из у Самари, а
насправді він з алишався у Но вих М л и н а х і т. д. П о т і м же, що б в ип ра в да ти цю к о р ес
п о н д е н ц і ю і сатисфакці ї , п оси ла в д о пана гетьмана великого коро нн ог о, к о р е с п о н
д е н ц і ю до н ьог о (?); не хотіли пропускати п осланц ів ані на Київ, ані на Переяслав,
за Д н іп р о і т. д. В ідп ов ідали на це, що гетьман М а з е п а ко рес по ндува в, бо в і д п и с а в
ши й. м. пану гетьману в е л и ко му к о р о н н о м у з Голтви, н еп о да л ік від Гадячого, з т а
бору, що рухався до Самари, п о в і д о м и в про це і у М ос к в у ц ар я м їх мостям. Я тоді
сказав: д о б р е б уло б с п ро бу ва ти перев ірити к о р е с п о н д е н ц і ю ( М а зе пи ) і так (тоді)
кинулися до М а з е п и н и х листів. Коли ж було п р и н е с е н о о бш ир ні дані про к о р е с п о н
д е н ц і ю з га да ног о гетьмана для вивчення, шукали т од і вказ івок на час і на дату п р и
несеного листу, ( мо же це був і не той лист, на котрий посилалася) , то не з на йшл и і
пішли до себе для у з г од же нн я ( цього питання) , а пот ім сказали, що день 17 серпня
за с тар им ст илем зн ач н о [...]*, коли ж дата поставлена «з поль с амарських», але
він т ам не був. Тоді т ільки заявили, що з Голтви (було писано)...».
(Держархів у Кракові. — Ф. «Зібрання А. Грабовського». — № Е. 91. — С. 14— 15,
20, 33. — Переклад з польської).
№ З
170 8 (весна (?).
— Уривок з листа невідомого польського шляхтича до невідомого.
«Р. S. То теж д о п о в і д а ю в. м., м. м. пану і доброд і єв і , що мій посланець, п о в е р
нувшися від й. м. пана Мазеп и, каже, що за Д н і п р о м великий бунт, м і ж б у н т і в н и к а
ми є г е ть м ан о м н ак а зн им Бу лавенком. Цей має бути л ю д и н о ю (із) зн ач н ог о м о с к о в
ського роду, приїхав на Дін і п обу нт ува в д о н с ьк их козаків. Він д і й ш ов аж до Полтави,
Полтава вже й ом у п і ддалася* * і він бере к онт рибуц і ю. Й. м. пан гетьман послав нас
за р о з ' ї з д о м і й о м у привели з того війська кількох зн ачн их людей. Тепер н е д ав но
пі шло як московське, так і ко за ць к е військо, що б р оз г ро мит и т а м те ш ні х людей. Той
наказний гетьман вже н ібит о м ає ч и м а л о війська і (все), що живо, горнеться д о н ь о
го; й. м. пан гетьман нака за в трохи а рт илер і ї дати з Києва і Білої Церкви, м ає при
собі ч и м а л о війська, як козацького , так і м осковськог о, але як і раніше, чути, що п о
між н ими т ри во жн о. Й. м. ксьондз З а ден ськи й та ко ж п овернувся з Білої Церкви, к о т
рий сюди писав, що зрозумів , т а м будучи, що маб ут ь невдовз і б уде в і ддана Україна.
Він п иш е до мене, що як т ільки з ' явит ьс я трава, тоді почне кипіти, взагалі н ам с п о д і
ватися на д о б р е н а в р я д чи дово дит ьс я» .
(АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3031. — С. 161. Переклад з польської).
№ 4
Уривки з польськомовного літописця перш ої чверті XV III ст., який охоп-лював
період з 1648 до 1724 pp.
«...1705... Під час цієї ка мпа ні ї Маз епа , з а п о р о з ь к и й гетьман, з
ми в і йськами у в ійшов до П ольщі і о таб ори вся біля Замостя, пот ім
вели ким и коз аць ки-
зи м у в ав на Волині
до ш в едсь ко го к о
Але Батурин зразу
сам с воєю о с о б о ю в Торговиц і insistendo...
1708... Цього року М азеп а, з а по р о з ь к и й гетьман, п риєднався
роля, взявши з с о бо ю великі скарби, інші ж з а л иш и в у Батурині .
ж після цього здо була Москва , в ійсько п оло ни л а і ф о рт е цю зруйнувала.. .
1709... Ле д ве з 500 к інноти король, сам будучи п о ра н е н и м , втік. З чим втік і М а
зепа, гетьман Військ Запо ро зь ких , котрий п о к и н у в ш и великі скарби й м ільйони, т р и
мався вже ш в едсь ко го короля; д о Бендер п ішов під про текц ію О т т о м а н с ь к о ї Порти.
Цей же М аз еп а, з а п о ро з ьк ий гетьман, по зичив ш в е д с ьк о му королев і , як знати з
чуток, 200 тисяч ч ер во них з о ло тих гот і вкою, а в к ле й но д ах стільки ж, а сам пот ім п о
мер п ро тяг ом року, в і дда вши ш в е д с ь к о м у королев і свого плем інн ика по сестрі, т о б
то пана Во йн ар овсь ко го , котрий пот ім п от ра пив до царя його мості і в столиці був нав і чно
у в ' я зн ен и й (?)...».
*) Невеликий фрагмент тексту не відчитується.
**) Помилка: Булавін зазнав поразки вже в Посамарії.
С іве р ян ськи й л ітоп и с 103
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200544 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:43:33Z |
| publishDate | 1998 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2024-12-08T16:20:24Z 2024-12-08T16:20:24Z 1998 З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 91-103. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200544 На сторінках «Сіверянського літопису» нами вже було видруковано дві подачі
 документі в гетьмана Івана Мазепи. Приємною несподіванкою стала пропозиція редакції журналу про продовження даної серії, що ми й робимо. Цього разу подаємо
 повністю або у регестах-витягах 21 документ (універсали й листи) І. Мазепи, виданий
 ним у 1687—1708 pp. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис З архівних джерел З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) Article published earlier |
| spellingShingle | З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) З архівних джерел |
| title | З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) |
| title_full | З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) |
| title_fullStr | З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) |
| title_full_unstemmed | З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) |
| title_short | З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) |
| title_sort | з документації гетьмана і. мазепи (підготовка до друку, передмова ю. мицика) |
| topic | З архівних джерел |
| topic_facet | З архівних джерел |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200544 |