Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1998 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200545 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського / B. Куриленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 104-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859798187640881152 |
|---|---|
| author | Куриленко, B. |
| author_facet | Куриленко, B. |
| citation_txt | Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського / B. Куриленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 104-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-07T15:11:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
КРАЄЗНАВЧА МОЗАЇКА
СІВЕРЯНИ. ОКРУГА МІСТ РАДИЧЕВА
І НОВГОРОДА-СІВЕРСЬКОГО
Район М е зи н а леж ить в м е ж и г ір ' ї — винятково красивом у, багатом у п р и ро д н и м и
ресурсами котловані у заплаві Десни. Цим зум овле на і значна к ількість па м 'я тн и к ів
усіх епох. З обрив ів в б інокль п о м ітн о р ізке з в уж е нн я котлована на півночі, де в и
ник Новий гор од с іверян, і на півдні, де на п ідступах д о їх столиц і виникла н е п р и
ступна ф ортеця IX— XIII ст. — м істо Радичів. Ці міста через М е зи н ськ у округу мали
чудові ум ови для св ітотелеграф них зв 'язк ів.
Округа ця за вж ди вабила мене, лен ін град сько го с т удента -худож ника , вих ідця
с. Курилівки. А коли у 1964 р. з н ай ш о в у автора р о зк о п о к «в се св ітн ь о в ід о м о ї М е -
зи нськ о ї с тоянки » М. Я. Руди нсько го описи з н ай о м и х з дитинства у р о ч и щ і побаж ання
повн ого вивчення «ц іє ї кра їни палеол ітичного М ези н а» , — пере їхав сюди і в л а с н о р уч
но створ ив тут н ай б ільш и й на Україн і с ільський археолог ічний музей. Зрад ів і
появі «сво го» ж ур н ал у «С іверянськи й л ітопис», сл ід кую за його публ ікац іям и.
У № 6 1 99 6 р. він з гадує і с. Мезин , і л ітописне м. Хор обор , який автор шукає
вже багато літ, і ром енськ і (с іверянськ і) пункти, з я к и х почалися і с. Курилівка, М е
зин. Але журнал, як і інші дж ерела, з гадую ть л и ш е окрем і пункти. Зауважу, щ о цей
м етод вивчення баж ани й для «с тепових» пунктів, (як С инявське селище, Брід, с. П ар
тизан біля М ени ), які зарад и безпеки укрупнялися. Біля М езина в інш их топо граф іч
них у м о вах п ід захистом заплав з о б р и в а м и — д іяла «хутірська система». Тому
по бл и зу ми виявили 10 роменських, 30 « с тар оруськи х» пунктів X — XIII ст.
Ж урнал з гадує І гор од ищ е «Сад», що н ібито з а п о ч аткувал о с. С верд л овк у (с. 112).
Але ми пункт с іверян зн ай ш л и і в балці в уроч. Погон і; на п івдн і села; в уроч. З а
тон, П узи р ьове пн., всього ж 5 — 8 пунктів. М езин же, як з гадує і журнал, з а п о ч а тк у
вало уроч. Школа. Тут ми у 1985 р. у т р а н ш е ї в о д о го н у зн ай ш л и згадане поселення у
з гари щ ах IX і X ст. Тоді зникли роменськ і пункти Погоні, П узи р ьове пн., го р од и щ е
І. Шар згари щ а мало і укр іплення Ху то р и щ е в Курилівці, після чого пункти Ки ївсько ї
Русі X ст. виникли і на «островах» Д убина , Гірочки, Березова і ін.
Схожі процеси б ач и м о і «на півдні к о тл о вана» — біля с. Радичева. Поки там був,
схоже, плем інний центр — всі 11 пункт ів (урочищ ) з л іп н ою р о м е н сь к о ю кер ам ікою
леж али на п р а в о б е р е ж н и х мисах, вписую чись в овал ро м е н сь к и х пункт ів района М е
зина, що йш ов по п р а в о м у і л ів о м у боц і заплави. А л е при появі тут — на шляху д е н
ного пере ходу д о Новгорода, — н епри с тупно ї м ісько ї фортеці, острови заплави в
X ст. заселяю ться пунктам и Київсько ї Русі. З а хи щ аю ть їх не т ільки природн і умови,
але і місто. « М іс т о тисячами ниток п о в 'я зув ал о ся з округою , щ о його о точувала» , —
пише ака д е м ік П, П. Тол очко .2
Заселення округи започаткувалося біля Курилівки є д и н и м во л и н ц е в с ьк и м п унктом
VIII ст. Хуторищ е, де була і кругова керам іка. В IX ст. вона, при появі роменц ів ,
зникає. З 'являється знову, схоже, на рубежі IX — X ст. П е р іод ром ен ськи й ч ітко в ід
м еж овується і тут — на в ід д а л е н о м у на 15 км від м іста Радичева, на 25 км в ід Н о в
города к урил ів ськом у секторі, де « м а те р и н с ьк и м » пунктом б уло Х у то р и щ е , д о ч ір н и
ми пунктами, ху тор ам и були після ст. Д убини Зах ідної, Східної, — Гірочки, Ігнатів -
ський острів, Гирин і П опова (?). У кар 'єр і Х у то р и щ е ми пом ітили у пов інь з човна
чорний , поховани й шар, в я ком у виявили обгор ілий тесаний латник, пні, а ниж че —
ром ен ську і к олочинську керам іку, «р ід и ну» в ід корен ів сосни, щ о згнили.
Від «пол я» цей п івостр ів в ідр ізав п іщ аний вал 13 м. ширина, 6 м. висоти, дві ве р х
ні круглі «приватн і вежі». Видно, після пож арищ а і виникли на «ос тровах» згадан і
5 пунктів. Після ро м е н сько ї це була друга — найб ільш сильна хвиля заселення X ст.,
М е ш к а н ц ів остров ів не злякали ні весняні хмари м ош ки, ні бездор іж жя . Крім того,
Х у торищ е м ал о ваду — н ерод ю ч і навкол іш н і піски. А за 1 км п івденн іш е — на п о р і
заній яр ам и кручі, починалися б ільш родю ч і землі. Вони лежали за б р о д о м ш и роко ї
104 С ів е р я н сь к и й л ітопис
стариці Криве, т о му л а н ц ю г поселень, що потягнувся на о б р и ва х до 50 м висоти на
2 км на південь, о тр им ав назву ЗАБР ІДКИ.
На За бр і дк а х — л и ше кругова керамі ка X — XIII ст. Отже, ці мисов і у кр і плення
виникли після с палення Ху т ор ищ а і Шк і ль ног о двора. Тут, на глибині 0,4 (нині —
1,9 м) в нап ів землянці , л і пну ро м ен сь к у керамі ку IX ст. накр ива в шар згарища. Над
н им — була кругова кераміка X ст. і но ве згарище, яке настилав шар XVI I I ст. Отже,
ці роменськ і пункти з никли п ер е д з а с е л е н н я м Забрідок, що зникли в XIII ст. Цікаво,
що з півночі Забр і дки в і др і зают ь глибокі , порослі л і сом, яри Перехоже, а на т р и к у т
ну, ото чену яр ам и Веселу гору йде з яру К і з ко в щи на вузька і глибока дорога, п р о
т оптана хуторянами. На Веселій горі зі сходу лежать три м ін і ат юрні трикутні г ор од ища
без інвентаря. Тут з н а й д е н о л и ш е ікла д ик ог о кабана і у л а мо к в о л ин ц ев с ь к о г о (?)
горшка. М оже, тут були язичеські святилища. Отже, виникли Забрі дки, заплавні й і н
ші пункти X ст. в п і сля ро менс ький, я з ичеський пер і од з п оя во ю де р жа в и Київська
Русь.
Не з абували тоді і про обо ро ну . Забрідськ і пункти зі сходу з ах ищ ал и обриви,
підтоплені в о д о йм а ми . З пі вдня ряд пункт ів за хищав велетенський О р и ш к и н яр, що
був в ' ї з д н о ю до ро г ою , і, о г ин аю чи За бр і дки з н ап о л ь н о г о боку, йш ов до ярів П е р е
хоже і, ро здво ї вшись, — на поселення. М е н ш і яри, що йшли від «лима нів », були д о
рогами і верхн і ми вулицями, які мали з с о н я чн о го боку нап ів землян ки. З Куликово ї
гори до озера йш ов критий во д ян ий рів. Невелике плато — Гацдукова гора — в каз
ково к р ас и во м у урочищі, була, мабуть, д в о р о м феодала. Тут на глибині 120 см на д о
лівці з н а й д е н о у ла мо к с а м о р о б н о г о ви р об у з о па л ен о ї глини з графіті (буква К і
і н .). Мабу ть , в о дян ий рів йде вниз з « н і ще» на північній Громов і й горі, Є пункти
X — XIII ст. і н ав к ол о М е з и н с ь к о г о г ородища, і на з аплавн і й дюні Березова — за 5 км
від Ме зи на , яка була з а с е л ен ою з X по XVI ст. П ісля навали Батия За бр і дки в і д н о
вилися на подолі , стали ву л иц е ю села.
То п он ім М е з и н виник, за лег енд ою, як хутір феодала т ат арина Мез і — « М е з и н
двір». Наші роз ко пки на Ц ерковн і й горі виявили сліди посе лення X I V — XV ст. Сліди
пункт ів XV ст. з н а й д е н о л и ш е на Сірівській горі.
Цікаво, що в Курилівці і Мезин і було по І г ородищу, в С в ердл овц і їх було уже
в X ст. 3 — 4. Це була «р ом е нс ьк о -я зи че с ьк а Русь». Але вона не була « г лу хо ма н-
с ьким і з оля то м» — брала участь і в торгівлі . На С в е р д л о в с ь к о м у го родищі з найдено,
скляну н а м и ст ин у і к а м ' я н у голівку жінки в сп іральн і й плетеній вязаній шляпі з « к о в
пачком»; на Хуторищі — скляні н амис тин и, кам ' ян і привізні хрестики; на П у з и рь о в і м пн. — в
«н а п і вз ем лян ц і мет ал ур га » IX— X ст. диферні пряслиця, т игельки для р о з л и
ву металу, б ол от н у руду, крицю, безліч покри тих с к ло м шлаків, гон ча рн у б іло глин я-
ну кераміку, яку з н а й д е н о і в горні X ст. на посаді міста Радичева. Більш пізні і м п о р т
ні речі (скляні — р і з ноколь оров і , пол і хромні браслети) з н а й д е н о на 13 пунктах, ві
конні диски — на 5. З н а й д е н о це і на С в е р д л о в с ь к о м у п і в д е н но м у острові , де шару
нема, а керамі ка X — XIII ст. є. Острів був ду же з ру ч н и м для ретрансляц і ї сигналів з
Радичева в Новгород, його не зач іпила і дин ам іка змін, що пост і йно йшли в окрузі ,
в клю ча юч и і місто, хоча з 30 пункт ів округи з н ач н им и були л и ш е 10. Так, в X ст.
н е з в аж аю ч и на зн икн ен ня ряду р о м е н сь к их пунктів, з а сел ени х було 23; в XI ст. —
21:, в XII — 15; в XI I I ст. — 10, а в X I V — X V — 4;6 пункт ів і снували з X по XI I I ст., З в о н
кове — з IX по X V ст.; Березова — з X по XVI ст. (7 століть), Х у т о ри щ е з VI I I по
XV — 8 століть, опустіло, схоже, л иш на XVI ст.
Татари стерли всі г ор од ища , за л иш и ли по І пункту на віддалі 3 — 5 км. Топон ім
Псарівка ( Свердловка) виник, за л е г е н д о ю і за Гумилевським, від появи тут в XII ст.
п ост і йного т а бо ру — псарні н о в го ро д с і в ер с ьк и х к н я з і в 3. Наші п ошу ки виявили біля
м о г ил ок м а й ж е зрите С вер дл ов с ьк е г о р о д и щ е IV ст. з з а с и п а н и м у вік заліза ровом,
о к р е м и м и кістками тварин, з ра з ка м и юхнівської , п і знь о ї і, схоже, с т ар ор усь ко ї к е р а
міки. Н ас то ро жу є н есел янс ьке — на кілька к і мнат п і дз емелля з тесаних, трухлих до -
шок і бруса в глибині гори. П о д а л ь ш е вивчення з нах ідок в кар ' єр і з ірвали обвали
скелі.
Цікавий т о п о н і м КУРИЛІВКА, пере в і рен ий д а н и м и л і тератури і розкопок. Вони д о
п овн или легенди, що в XVI I — на поч. XVI I I ст. на Ху то рищі в печері (валу), де з н а й
д е н о керамі ку XVI I I ст., поселився біглий козак. Схоже, його послав з К оропа Двір
ген ер ал ьн о ї а рт илер і ї «гнати для її пот реб с мо лу і дьоготь», а т очн і ше — рятуватися
від цар сь ки х шпигів. У 1 96 7 р. на Хуторищі був в ик оп ан ий і « с м о л о к у р н и й куб», який
тоді щ о д е н н о «ку рив» н ад Ху то рищем . За це забр ід ц і дали козаку пр і зви сь ко « К у р и
ло», а його хутору пот ім назву Курилівка, м е ш к а н ц я м — п рі зви ще Куриленко.
Курилівка вже в ідкочувала на р. Лоску, де зберігся т о п о н і м ТАТАР СЬК Е К Л А Д Б И
ЩЕ. За л ег енд ою , тут, на кр аю лісу, була люта битва з т ат арами, де їх навіть
жінки д о б и в а л и кочергами. П о х о в а н и х було багато. Баба Полька, що жила східніше
Голого болотця, при копанн і ям бачила брат сь ку могилу, де «в череп ів були всі зуби
ц ілими». Керамі ки X — XIII ст. тут не з найдено, але з н ай д е н о в у р о ч и щ а х Голе б о л о т
це, п і вден ни й Бугор б ойов і сокири XII — XIII ст.
Нанести такий н ищі в ний удар т ат ар ам місцеві хуторяни не з могли б: для у т в о
рення «Татарського к л а д б и щ а » потрібні значні сили. їх мала Радичевська фортеця. Чи
не її ратників, що могли з никнут и на островах, шукали татари в курил івських лісах,
С іве р ян ськи й л ітоп и с 105
де «вся з емля стояла проти них», навіть «б аб и колотили кочергами». Але н а м в а ж
ли в о і інше.
Чо му Д. Галицький у 123 4 p., коли він тут, « п л е ня юч и землю, п о и м а ш а грады
многи по Десне, и ту же взяша и Х о р о б о р и С о с ни цу и С но ве с к» , 4 о б м и н у в н ай б і л ьшу
між Н о в г о р о д о м і С ос н и ц е ю ф орт ец ю в Ради чев і ! ? І чо му її не з га ду ют ь і л і т о пи с и?
І чому, ш ука ючи л і то пис ни й Хо ро бо р, вже б ільше століття, всі до сл ідники заходять
у б е зв их і дь ? А може, він до татар і був тут, в Р ади чев і ? ! А д ж е серед г о р о д и щ к р а
щого « к а н д и д а т а » в Х о р о б о р и нема. Тоді Галицький не о б м и н у в Радичев, і палити т а
т а ра м було вже нічого, а в і дновити тут ф орт ец ю Х о р о б о р вони не до зволили. І її
в і днов или в кінці X I V ст. в і н ш о м у місці. Отже, було два Х о р о б о р и — о дин дотатар -
ський — в Радичеві чи М ако шин і , другий... Й м о в і р н о там, де є кераміка X I V — XV ст.
її нема в Радичеві і М ак о ши н і , але вона є у Коропі — на «остров і » Коваленчиха.
Але з берег лась вона тут в низинах. І л и ш е в деяки х яма х на бугрі, який, за л е г е
ндами, «колись був наб ага то вищ им ». Ч о м у ? Виявилося, що до появи п о р ох о во го з а
воду в м. І І Іостці, по указу Петра І, козаки для К ор опсь ко ї г ен ерально ї артилер і ї і
для 8 вели ких л і в о бе р е ж н и х полків, виг отовляли для п о ро х ов их арсенал і в у Коропі до
600 пудів п ороху що р і ч н о . 5 Тому на Коваленчис і , на в ідміну від н ав к о л и шн і х лугів і
дюн, бугор не має гумусу і шар неол і ту тут ле ж ит ь у лесі зверху. М ас и гумусу к о
заки о бе р ну ли в селітру. Г ор о д и щ е на М а с ло з ав о д і ( «поруч») , де є кераміка X — XIII
та XVI ст., з н и щ е н о у 1 95 0 — 70-х pp.
Г оловний а ргу мен т м а к о ш и н с ь к о ї версі ї ло ка лі зац і ї Х о р о б о р а п і слятатарського
— наявність в М а к о ш и н і яру Хо ро б і в — сумнівний. Ад ж е г і дрон і м Десна є і на Ч е р
ніг івщині , на Дунаї , і біля Мос кви; р. Хо р об ра є на р. Рось, а с. Хо роб ри ч і — біля
м. Городні. Важливо, що в 1399 р. п ра вн ук хана М а м а я — родич І. Грозног о — нов-
го родс і верс ький князь І. Глінський, рятуючи р оз бит ог о в ще нт на р. Ворскла т ат арами
Вітовта, прив ів його «к г ороду его Х ор об л ю, да к во л ос тя м — к Мако тин у, да к Со-
хачеву, да к О б о л о н ю » . 6 А села ці — сусіди Коропа. А М а к о ш и н від О б о л о н н я в і д
да ле н ий з е м л е ю Коропського, Сос ницько го , і М е нс ь к о г о районів. С кор іше під с. М а -
кот іно ховається т о п о н і м НАКОТІНО, нині с. Накот на р. Накот на шляху до Коропа,
де йшла з пі вдня до Сохачів ( сильного го р од и ща Ста ринець ) др евня до ро га на Сос-
ницю. Отже, якби Вітовта вели з О б о л о н н я (і Верби) н а з ад в М а к о ш и н о , то не м и
нули б С о с н иц ю! Авт ори м о к о ш и н с ь к о ї версі ї і гнору ют ь її головний козир.
Це польська мапа — карта Черн і го во -С іверс ьких з ем е ль 14 — 15 ст., яка е к с п о н у
ється в музе ї м. Мени. На ній — н а у к о во б езд о га нн а г і дромережа, т опо ні м і ка тих
часів (міста і села). Але Коропа і М а к о ш и н а нема; вони, гадають, виникли в XVI I ст.,7
а на місці Коропа в латинськ і й т ра нс кр ипц і ї стоїть підпис ХО РО Б ОР . О. Ла за ревс ький
писав, що Хо роб ор, в кінці 16 — на поч. 17 ст. п ере ім ен ув а ли в К о р о п. 7 Тут, може,
Глінські з а л и ш ил и на територ і ї т юркськ і г ідроніми; Сапсайка і Сапсой (Кругова вода) —
рів, що отчував г о р о д и щ е на т ерит ор і ї мас лоза воду . Тоді ж (коли М. Глінського
« у м о р и ш а гла до м в тюрмі ») , т о п о н і м Х о р о б о р у л і топис ах змінився на Короп.
Такі дані ми з ібрали у статті «До ло ка лі зац і ї л і то п ис но го м. Х о р об о ра » , яку р е
да кт ор «У кра ї нсь кого і ст оричног о ж ур н ал у » заклав в к о мп ' ю т е р , і він дав д о б р о на
її публ і ка ц і ю ( № 1, 1993). Але ж локал і зац і я Х о р о б о р а ха ракт еру ра ди ч ев сь к ог о п а
м ' я тн и ка не зм інює: він за лишає ть ся н ай б і л ьш м ог ут н ьо ю ф о р т е ц е ю IX — XIII ст. р е
гіону. Це місто, н е з а л еж но від точност і його т опо ні му , є для М е з и н с ь к о ї округи
( о со бливо в IX — XI ст.), б е з у м о в н о л і д е р о м — т орговим, пол і тичним, рел і г ійним ( з на
хідки плінфи на городищі ) і в і йс ьк ов им ц е нт р о м — ф о рп о с т о м на в о д н о м у шляху д о столиці
сіверян.
Василь КУРИЛЕНКО.
Д ж е р е л а та л іт е р а т у р а :
1 Рудинський М Я. Поиски в Северо-Восточной Черниговщине. — К., 1925. — С. 29.
2 Толочко П. П. Древнерусской феодальный город. — К., 1989. — С. 79.
3 Гумилевский Д. Я. Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. — Чер
нигов, 1869. — С. 96.
4 ПСРЛ. Ипатьевская летопись. — М., 1962. — Т. 2. — С. 772.
5 Апанович О. М. Збройні сили України. I пол. 18 ст. — К., 1969. — С. 81, 82.
6 Гумилевский. Указ. соч. с. 19.
7 Городские поселения Российской империи. СПб., 1865. — Т. 5. Ч. 2. — С. 367.
История городов и сел Украины. Черниговская обл. — К., 1983. — С. 356, 440.
106 С ів е р ян сь к и й л ітопис
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200545 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:11:01Z |
| publishDate | 1998 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Куриленко, B. 2024-12-08T16:20:30Z 2024-12-08T16:20:30Z 1998 Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського / B. Куриленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 104-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200545 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Краєзнавча мозаїка Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського Article published earlier |
| spellingShingle | Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського Куриленко, B. Краєзнавча мозаїка |
| title | Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського |
| title_full | Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського |
| title_fullStr | Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського |
| title_full_unstemmed | Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського |
| title_short | Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського |
| title_sort | сіверяни. округа міст радичева і новгорода-сіверського |
| topic | Краєзнавча мозаїка |
| topic_facet | Краєзнавча мозаїка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200545 |
| work_keys_str_mv | AT kurilenkob síverâniokrugamístradičevaínovgorodasíversʹkogo |