Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 1998 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200588 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу / О. Андрієнко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859825358857043968 |
|---|---|
| author | Андрієнко, О. |
| author_facet | Андрієнко, О. |
| citation_txt | Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу / О. Андрієнко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-07T15:28:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЕКОНОМІКА
Олена Андрієнко
СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ
В УМОВАХ НЕПУ
Кооперативний рух, пройшовши складним шляхом свого історич
ного розвитку, став одним з могутніх факторів формування вільних
ринкових, товарно-грошових відносин, засобом економічної модерніза
ції і соціального структурування суспільства. Зміни в суспільно-еконо
мічному житті поставили сьогодні нагальні завдання, пов'язані з подо
ланням кризового стану вітчизняного народного господарства, формуван
ням ринкової економіки, процесами приватизації. Відтак, виникає пот
реба аналізу історичного досвіду заснування і діяльності кооператив
них товариств та кооперативного руху як в Україні в цілому, так і в
окремих її регіонах.
До 1917 р. споживча кооперація досить активно розвивалася. Н а
неї припадало близько 35 відсотків всього товарообігу країни.1 П ри
йшовши до влади, більшовики вирішили використати кооперацію як до
поміжний інструмент в боротьбі за побудову соціалізму. Тому 10 квіт
ня 1918 p. РНК РРФСР прийняв декрет «Про споживчі кооперативні
організації», в якому, з метою залучення до цієї справи широких мас
населення, підкреслювалося, що кооперативи повинні «не тільки обслу
говувати пайовиків, а й вживати заходів до повсюдного кооперування
населення».2 З цього часу на долю кооперації випадає ряд кардинальних
структурних змін. Починаючи з 1918 p., фактично щороку робота ко
операції перебудовувалася, пристосовуючись до нових умов. Спочатку
кооперацію було включено у державну розподільчу систему, а з 1919 р.
введено обов'язкове членство для кожної дорослої людини, після чого
вона була перетворена в орган постачання і розподілу при Наркомпро-
ді. У 1920 р. кооперація була задекретована двома новими принципови
ми положеннями — її обов’язковим одержавленням і кооперуванням
всього населення, а всі кооперативні системи — інтегровані. У 1921 р.
кооперація почала працювати в умовах нової економічної політики, а в
1923 р. її знову було реорганізовано на засадах добровільного член-
ства.3
1920 р. став роком перелому в історії української споживчої коопе
рації. На першому етапі її реорганізації і перебудови (січень 1920 р .—
березень 1921 р.) закладалися підвалини робітничо-селянської коопера
ції. Було створено центральні керівні органи — Кооперативний комітет
України та Вукоопспілку (ВУКС).4
Сіверянський літопис 135
Низові кооперативи були об’єднані в губернські спілки споживчої
кооперації — губспілки, що входили до складу Центроспілки. Згідно з
циркуляром Укрраднаргоспу при Чернігівському Губпродкомі організу
вався кооперативний відділ, що являв собою місцевий орган урядової
влади, який керував усією споживчою кооперацією губернії. 12 червня
1920 р. у відповідності з декретом від 20 березня колишню Крайспілку
було перейменовано в губспілку, що об'єднувала загальногромадянську
кооперацію у межах Чернігівської губернії. Робітнича кооперація бу
ла об’єднана автономною секцією при губспілці, а сільськогосподар
ський відділ губспілки було перетворено на автономну губсільгоспсек-
цію.
У 1920 р. на Чернігівщині діяло 1304 споживчих товариства, в тому
числі 21 робкооп, 11 райспоживспілок, 271 кредитне і 176 ощадно-позич
кових кредитних товариств, які об’єднували близько двох млн. чол.
Таким чином, створилася узагальнена, єдина для всієї території
кооперативна мережа, за своєю схематичністю аналогічна побудові ад
міністративного управління: БУКС, губспілка, райспілки, а в містах і
селах єдині споживчі товариства (ЄСТ), членами яких зобов’язані бу
ли стати всі жителі даного населеного пункту. Тепер губернська струк
тура споживчої кооперації складалася з трьох ланок: ЄСТ, райспілки
та губспілка. В основу діяльності кооперативного апарату закладався
принцип централізації управління: організаційна робота проводилася
зверху шляхом декретів і постанов. У зв ’язку з цим історія кооперації
з 1919 р. стала тісно пов’язаною з загальноекономічним і кооперативним
законодавством. Особливістю декретів було те, що вони не забезпечу
вали виконання викладених у них положень, а лише висловлювали
принциповий напрямок економічної-політики держави і служили коопе
рації знаряддям у боротьбі за існування.
До початку непу структуровану реорганізацію споживчої коопера
ції ще не було завершено. Другий етап її перетворення (березень 1921
— грудень 1922 pp.) співпав з безпосереднім переходом до нової еко
номічної політики, сутністю якої було становлення ринкової змички
між державною промисловістю і приватновласницьким селянським гос
подарством. У ході перетворення останнього на колективне, ринкові
форми змички мав замінити державний план. Неп розглядався як за
кономірний етап, властивий кожній країні, яка просувається від капі
талізму до соціалізму. У галузі кооперації нова економічна політика
знайшла своє перше вираження у декреті від 13 березня 1921 p., який
дозволяв організацію добровільних о б єднань. Як і раніше, кооперація
мала виконувати державну політику по розподілу і заготівлі продук
тів, але тепер широкий простір було надано самодіяльності й ініціати
ві в галузі торговельної і промислової діяльності.
Н а першому етапі непу (1921— 1923 pp.) була обов’язковою при
писка громадян до кооперативів, запроваджена ще в роки війни через
те, що не можна було відмінити нормоване постачання і певний час
продукти продовжували розподілятися у вигляді натурального пайка
через кооперацію. Поруч з такими кооперативами створювалися добро
вільні споживчі товариства, яким дозволялося проводити обмін това
рів, що видавалися робітникам як натуральне преміювання за роботу,
на селянські продукти. Восени 1921 р. із споживчої кооперації виділи
лися в окремі кооперативні системи збуто-постачальні і кредитні това
риства. Основні завдання цього періоду вирішувалися у два етапи.
Перший (березень— жовтень 1921 р.) передбачав реорганізацію коопе
ративного апарату губспілки, часткову — ЄСТ, а також проведення в
життя принципів багатолавкової системи. Враховуючи різницю природ
них і господарських умов в різних повітах Чернігівщини, інструкторська
колегія губспілки не висувала єдиної для всієї губернії мережі багато-
136 Сіверянський літопис
лавок, але вважала за необхідне організовувати їх з радіусом мінімум
у 6— 10 верст. Н а 1 січня 1921 р. у губернії нараховувалося 204 багато-
та 501 однолавка. Всього ж по Чернігівській губернії на цей час
діяло 705 ЄСТ, причому найбільша їх кількість у Чернігівському (183)
та Остерському (110) повітах, а найменша — у Глухівському (55) і К о
нотопському (49).9 За рахунок організації багатолавкових кооперативів
дещо зменшився приріст числа товариств. Н а початок 1922 р. Чернігів
ська губспілка об’єднувала 889 ЄСТ з 1.885 тис. членів. Загальна кіль
кість кооперативних товариств споживачів нараховувала 1753 (більше
2 млн. чол.). Окрім того, існували 16 фабричних ЄСТ, з кількістю чле
нів 134 тис. чол.
Н а другому етапі даного періоду (жовтень 1921 — грудень
1922 pp.) завершилася організаційно-господарська перебудова коопера
ції на основі постанови ВУЦВК «Про союзну мережу споживчої коопе
рації України». В її основу було покладено принцип переходу від сис
теми губспілок до райспілок та губробкоопів, побудованих за принци
пами губернського об’єднання профспілок. З метою скорочення коопе
ративного апарату і надання йому більшої гнучкості, у систему коопе
рації вносилися дві суттєві зміни: принцип економічного тяжіння (за
мість форм, пов’язаних з адміністративними кордонами) та заміна чо-
тириланкової системи (ВУКС — губспілка — районний відділ губспіл-
ки — ЄСТ) триланковою (ВУКС — райспілка — ЄСТ). Така форма
вважалася більш доцільною в умовах непу. Райспілки обслуговували
район, економічно пов’язаний зі своїм центром як такий, що до нього
тяжіє, Губспілки ліквідовувалися, реорганізовуючись у райспілки. У
Чернігівській губернії було 12 повітів. Якщо після декрету 20 березня
1919 р. у губернії сформувалося 11 райспілок, а після першого етапу
реорганізації — 16,11 то у 1922 р. залишалося лише 5 райспілок: Черні
гівська (з районом діяльності в Чернігівському, Городнянському, Сос -
ницькому, Борзнянському, Козелецькому, Остерському повітах), Н іж ин
ська, Конотопська, ГІовгород-Сіверська та Кролевецька (з районом:
діяльності в Кролевецькому та Глухівському повітах). Тоді ж було роз
роблено статут районної спілки споживчих товариств, завданням якої
була конкуренція з приватним ринком, зниження цін, захист та зміц
нення бюджету. З 1922 р. райспілки почали страхову діяльність, у них
були відкриті страхові агентства.
Н а заключному етапі перебудови споживчої кооперації (січень 1923
— жовтень 1924 pp.) головним завданням було максимальне охоплення
кооперацією широких мас населення на підставі постанови ЦВК та
РНК СРСР від 28 грудня 1923 р. «Про реорганізацію споживчої коопе
рації на засадах добровільного членства», яка передбачала створення
однорідної бідняцько-середняцької структури пайовиків. Проте відсоток
кооперування на початок 1924 р. залишався невисоким. Активними па
йовиками були тільки 1,4 відсотка населення. Відколи обов’язкову
прописку до кооперативів було відмінено, їх членами могли стати ті,
хто добрвільно входив до них і сплачував вступні та пайові внески. У
1924 р. було затверджено відповідний статут товариства споживачів. З
1 січня 1924 р. у Чернігівській губернії розпочалася кампанія по реор
ганізації сільських споживчих кооперативів на засадах добровільного
членства. Відтепер членами товариства могли бути не всі мешканці се
ла, а лише пайовики.
За соціальним складом сиілчанців кооперативи на 96,3 відсотка
були бідняцько-середняцькими, а 3,4 відсотка складали заможні селя
ни. В органах керівництва і контролю, завдяки кільком вміло спланова
ним виборчим кампаніям працювало 84 відсотки середняків та неза
можників. Незважаючи на численні декларативні декрети й постанови,
органи радянської влади постійно втручалися у діяльність кооперації,
Сіверянський літопне 137
намагаючись, підпорядкувати її своєму впливу. Уряд неодноразово вида
вав: циркуляри стосовно посилення роботи комуністів та незаможників
на рівні низової кооперації. Перевибори керівництва показали таку
картину: у 1922 р. у складі керівних органів ЄСТ працювало 4 відсотки
комуністів і 12 відсотків членів КНС (комітетів незаможних селян), а
вже в 19.23 р. їх. було відповідно 7 і 23 відсотки, у 1924 р. — 15 і 33 від
сотки.
Кооперативний апарат, повторюючи долю всіх радянських установ,
непомірно розбух і на початок товарообмінних операцій став громізд
ким бюрократичним апаратом зі слабкою продуктивністю, позбавленим
необхідної в нових умовах гнучкості і рухливості. Н а 1 січня 1922 р.
Чернігівська райспілка нараховувала 350 службовців, після скорочення
наприкінці року — 180. Було ліквідовано ряд відділів та підвідділів,
а сума витрат на утримання апарату, за рішенням ради уповноважених,
не мала перевищувати 5 відсотків прибутку. Але до 1924 р. райспілка
знову вступила у період фінансової кризи. Через розбухлий апарат з
168 службовців, витрати на його утримання, що складали 22,5 відсотка,
націнки на товари у 40 відсотків райспілка працювала на збиток. Л и
ше на початок 1928 р. ситуація дещо стабілізувалася. У прийнятій XV
з'їздом ВКП(б) постанові підкреслювалося: «неухильно продовжувати
роботу над здешевленням і скороченням адміністративного, торгового,
кооперативного, промислового апарату, а режим економії застосовувати
до всіх без винятку ланок управління і господарства, скоротивши ви
датки у 1928 р. не менш як на 20 відсотків, суворо перевіряючи прове
дення його в життя». У 1928 р. апарат райспілки скоротився до 93 осіб.
Райспілка вийшла з кризового стану і зміцнила основу низової коопера
ції: якщо в 1924 р. її товарообіг складав 2.070.228 крб., то в 1928 р. —
7.340.000 крб.; націнки на товари становили відповідно 17,1 та 4,7 від
сотка, а організаційні витрати — 11,8 та 4 відсотки.
У зазначений час на Чернігівщині було налагоджено систему під
готовки та перепідготовки як керівних кадрів, так і працівників низової
кооперативної мережі. Чернігівська кооперативна школа готувала кад
ри для низової кооперації, головним чином для села. Перший випуск її
відбувся в січні 1926 р. 15 березня 1922 р. Чернігівський соціально-
економічний технікум було перетворено на кооперативний технікум і пере
дано на утримання губспілки. Навчання в ньому було платним. Виня
ток становили члени КНС та ЗО відсотків студентів, командированих
партійними органами та профспілками. Райспілка щороку асигнувала
технікуму 2 млрд. крб., а також брала на себе виплату стипендій. П рак
тику студенти проходили у відділах райспілки, ЦРК (центральному
робітничому кооперативі) та у губсільбанку. Щ об закріпити досягнен
ня в роботі кооперації та сприяти подальшому її розвитку, у Чернігові
щороку влаштовувались двомісячні курси для перепідготовки сільських
кооперативних робітників.
У 1925 р. у зв'язку зі зміною адміністративного поділу Чернігів
ської губернії (замість 12 повітів утворено 5 округ), відбулися зміни і
в системі кооперативних органів. Згідно з постановами окрвиконкомів
було організовано 12 кооперативних комітетів, що здійснювали керів
ництво діяльністю всіх видів кооперації в округах. Ці комітети існува
ли до 1929 р. і значно зміцнили основу низової ланки. Щ омісяця в
кожному кооперкомі реєструвалося близько десяти нових товариств.
Кооперування населення становило у 1914 р. — 11,6, у 1923 р — 13,2,
у _ 1924 р2.2 — 17,2, у 1925 р. — 21,2, у 1926 р. — 32,4, а в 1927 р. — 41,3
відсотка. Наведені дані свідчать про те, що із запровадженням непу
були, створені умови, сприятливі для залучення населення до коопера
тивних організацій.
Разом з тим не всі зареєстровані товариства діяли реально. З сіль
ських ЄСТ тільки 20 відсотків були стійкими, а близько третини — за-
138 Сіверянський літопис
надто слабкими для нормального функціонування. 23 Давалися взнаки
обов’язкова прописка громадян до кооперативів і прагнення об’єднати
товариства, створюючи великі багатолавкові кооперативи.
Н а момент проголошення непу і видання декрету від 13 квітня
1921 р. кооперація у фінансовому відношенні була цілковито безпоміч
ною. Ні грошових, ні власних товарних фондів у неї не було. Завдан
ням кооперації у фінансовому плані було створення власної бази. Про
залучення коштів населення на той час годі було й думати, а фінансу
вання, надане державою у вигляді 10 відсотків товарного фонду, було
занадто мізерним, до того ж фонд становили неходові товари. Власні
кошти кооперативних організацій складалися з вступних пайових внес
ків членів кооперативів та з відрахувань від чистого прибутку. Так,
матеріальні ресурси Чернігівської райспілки та її райконтор оціню ва
лися у 400 тис. золотих карбованців. Найбільш сприятливим моментом
для нагромадження коштів був період з листопада по грудень 1922 p.,
коли всі банки вели кредитні операції у радянській валюті. Це дало
райспілкам можливість створити власний товарний фонд. 24 Усі банки
визначали розміри кредитів у залежності від суми пайових капіталів.
Найвищий розмір паю було встановлено у 5 крб. Чернігівська райспіл-
ка рекомендувала для сільської місцевості пай не менше 1 крб. 50 коп.,
а для бідноти — 50 коп. Відповідальність при такому розмірі паю до
рівню вала 7 крб. 70 коп. Чим більшим був розмір відповідальності чле
нів, тим більшу довіру мали кооперативи у кредитуючих організацій.
Надто високу відповідальність (більше 10 крб.) застосовувати не реко
мендувалось, щоб не відлякувати селян.25
У період «воєнного комунізму» усі підприємства, що належали ко
операції, були націоналізовані, але декрет від 13 квітня 1921 р. відкрив
перед кооперацією широкі можливості в галузі промислової діяльності.
У Чернігівській губернії переважали кооперативні підприємства харчо
вої та хімічної промисловості: маслоробні заводи, крупорушки, млини,
заводи по виробництву чорнила і фарб для селянського полотна, а та
кож по вигінці дьогтю, смоли, скипідару. М айже всі сільські ЄСТ мали
овочесушильні та овочепереробні заводи. У кожному місті й містечку
працювали кооперативні хлібопекарні, які в середньому випікали до ста
пудів хліба на день. Лише близько 10 відсотків кооперативних підпри
ємств, були своїми, реш та ж — орендованими. Робилися спроби нала
годити миловаріння та шкіряно-взуттєве виробництво, але брак сирови
ни (соди, дубильних речовин) значно звужував розмах підприємницької
діяльності у цьому напрямку. В умовах фінансової кризи 1921 — 1922 р.
йш ла посилена ліквідація кооперативних підприємств. До 1923 р. вони
збереглися лише у спілок та великих міських і робітничих ЄСТ. Ці під
приємства були дійсно міцними і життєздатними, причому промислова
діяльність зосереджувалася в основному в спілках, оскільки споживчі
товариства були занадто слабкими для організації великого виробни
цтва.
Нова економічна політика ставила за мету відбудову промисловості та
піднесення сільського господарства. Одним із засобів її досягнення
став продподаток. Головним завданням вважалося вилучення з села
продовольства, що залишалося після сплати продподатку, шляхом то
варообміну між сільським господарством і промисловістю. Згідно з де
кретом від 13 квітня 1921 р. предмети продовольства і широкого вж ит
ку, що надавалися державою населенню, могли розподілятися тільки
через кооперацію. У постановці товарообміну на договірних, засадах за
угодою з Чернігівським продкомом робота губспілки дала значний ре
зультат. У 1921 р. в порядку товарообміну в продком надійшло 3.548
пудів різних продуктів. Але, хоч селяни й залюбки везли свої надлиш
ки на товарообмінні пункти, асортимент промислових товарів для про-
Сіверянський літопис 139
дажу був дуже вузьким. Основу товарообмінного фонду становили сіль,
гас, підковні цвяхи тощо.
Кооперація займалася товарообміном з. сільськогосподарськими
організаціями, що приїздили зі своїми товарами. Було укладено 50 до
говорів і заготовлено 1.200 тис. пудів збіжжя, 600 тис. пудів сільгосп
продукції. За 1921 р. споживча кооперація Чернігівської губернії заго
тувала для товарообміну 400 тис. пудів збіжжя, 600 тис. пудів тварин
ницької продукції, 200 тис. пудів овочів тощо. Якщо взяти за сто від
сотків заготівлі по 13 губспілках України, то Чернігівська губспілка в
1921 р. заготувала 18 відсотків хлібопродуктів, 10,3 відсотка м ’яса, 30,5
відсотка овочів та 64,9 відсотка фуражу.30
Але товарообмін не приживався і замість нього почала розвива
тися торгівля. Оскільки село ще не зовсім перейшло на грошову систе
му, деякий час торгівля велася на 40 відсотків грішми і на 60 відсотків
— у хлібному розрахунку. Райспілки вели заготівлю хлібопродуктів і
закупки товарів для постачання ЄСТ на позагубернських ринках. З ме
тою оптової закупівлі, оплати кредитів, регулювання розрахунків з
центром Чернігівська спілка мала контору в Києві, представництва у
Москві, Харкові та Одесі. Товари спілка отримувала від ВУКС зі зниж
ками кредитування від одного до двох місяців.
Восени 1922 р. Чернігівська райспілка відпустила товарів на 135
млрд. крб. Третина з них відпускалася ЄСТ, причому найміцнішим н а
давалися короткострокові кредити. У зв’язку з проведенням грошової
реформи з січня 1923 р. кредитні операції здійснювалися у золотому
обрахунку, тобто в червінцях, які замінили знецінені радянські грош о
ві знаки. Кредити ЄСТ забезпечувалися векселями та червінцями. З
Чернігівською райспілкою вели кредитні операції 61 ЄСТ.
Було вжито заходів і щодо організації торгової діяльності на зов
нішньому ринку, яка дозволялася ВУКСу під контролем Зовнішторгу.
У 1922 р. за кордон виїздила делегація, у складі якої був і представник
Чернігівської губспілки. Для організації торгівлі на зовнішньому ринку
губспілка заготувала 15 тис. пудів прядива.32
У 1923 р. різко проявилися «ножиці цін» — високі ціни на про
мислову продукцію і надто низькі — на продукцію сільського господар
ства. Це значно знижувало купівельну спроможність селянства. Коопе
рація відіграла певну роль у зімкненні «ножиць». Спочатку ціни було
знижено на ЗО відсотків. Бажаючи посприяти просуванню товарів на
село, Чернігівська райспілка продавала їх за відпускною собівартістю,
не враховуючи доставки та інш их накладних витрат. Для поліпшення
фінансового стану сільським ЄСТ надавалася знижка з заборгованості
на взятий ними товар. М атеріальну допомогу отримували й ті ЄСТ, що
не мали заборгованості. Райспілка взяла на себе 30 відсотків заборго
ваності первинних кооперативів і розподілила всю допомогу пропорцій
но їх обігу. Підтримку сільським ЄСТ було надано за рахунок тієї
знижки, яку отримала райспілка від ВУКСу. Враховуючи невідповід
ність цін, райспілки вели заготівлю хліба за цінами, вищими за ринко
ві. Н а ринку один пуд хліба коштував 20 черв, коп., а кооперативні ор
ганізації платили за пуд по 30— 40 черв. коп. Товари, які райспілки ма
ли на складах, були знижені в ціні й просувалися на село. З жовтня
1923 р. райконтори запровадили «страхування хліба» — встановили ц і
ну хліба у твердому золотому обрахунку — 35 черв. коп. за пуд і з цьо
го розрахунку виходив товарообіг. Такий підхід дав можливість знач
но пом якшити кризу.
У 1925 р. уряд висунув гасло: «обличчям до села». Постало питан
ня, про задоволення кооперацією потреб селян. Постачання товарами
сільських кооперативів займало все більше місця у торговій діяльності
140 Сіверянський літопис
райспілок. По Чернігівській райспілці продаж товарів сільським коопе
ративам становив 43,2 відсотка товарообігу по продажу, по Ніжинській
— 26 відсотків, по Новгород-Сїверській — 38,2 відсотка, по Кролеве-
цькій — 35,5 відсотка, по Конопотській — 17,5 відсотка. Загалом же
близько 64 відсотків всього товарообігу райспілок по продажу займало
постачання селу, 20 відсотків — місту, а реш та йшла на потреби держ-
органів, Центроспілки, ВУКСу та на власні потреби.
З'їзд державної партії, що відбувся у 1924 p., проголосив першо
черговим завданням кооперації оволодіння ринком та його організацію,
а також усунення з торгівлі приватного капіталу. Більшість торгових
підприємств Чернігівщини знаходилася в руках приватників, але після
1924 р. простежується чітка тенденція до скорочення кількості приват
них торгових підприємств. Відпуск товарів їм обмежувався, а ставки
відсотків за кредит у Держбанку підвищувалися. Згодом кредитування
приватних торгових закладів було взагалі припинено. Окрім того, во
ни сплачували збільшені податки. Так, у Семенівці у 1928 р. 80 відсот
ків приватних торговців, відмовившись від патенту, припинили діяль
ність 72 торгових закладів. Торгівля повністю зосередилася в руках
споживчої кооперації. Цьому в значній мірі сприяв і той факт, що то
вари у кооперативних лавках були значно дешевшими. Якщо порівняти
націнки на товари у приватній і кооперативній торгівлі, то у 1925 р.
вони становили 23 і 12 відсотків тільки в торгівлі сільськогосподарською
продукцією. В інших же галузях націнки приватної торгівлі складали
до половини вартості товару. Н а початок 1926 р. кооперативна торгів
ля в загальному товарообігу Чернігівщини складала вже 38,8 відсотка,
а в середньому в Україні цей показник був дещо нижчий — 35 відсот
ків.
Особливу роль органи державної влади відводили кооперації в
хлібозаготівельних кампаніях. Починаючи з 1927 p., кооперація зобо
в ’язувалася через систему заготівельних пунктів максимально охопити
закупівлю зерна та інших сільськогосподарських продуктів у селян.
Під-час хлібозаготівельної кампанії 1928 р. споживча кооперація Ч ер
нігівщини заготувала 350.252 пудів збіжжя. Але плани хлібозаготівлі ви
конувалися лише наполовину або навіть менше. Трохи кращим було становище
з продовольчими культурами. Так, на осінь 1929 р. план по
хлібозаготівлі було виконано лише на 51 відсоток, а по продовольчих
культурах — на 85 відсотків. Основною причиною невиконання планів
була їх надмірність. У відповідності з постановою квітневого пленуму
ЦК і ЦВК ВКП(6) 1928 р. невиконання планів суворо каралося. У ве
ресні 1929 р. за невиконання планів хлібозаготівель було віддано під
суд три споживчих товариства Березнянського району.
Важливим напрямком діяльності споживчої кооперації була куль -
турно-просвітницька робота серед населення, особлива роль у прове
денні якої належала сільським ЄСТ. Книжковий склад Чернігівської
райспілки постачав їх спеціальною літературою з питань кооперації та
шкільними посібниками за доступними цінами. Наприклад, Авдіївське
ЄСТ на власні кошти влаштувало читальню при сільбудинку, придбав
ши для неї 400 книжок та газети. Сорокошицьке ЄСТ взяло шефство
над сільбудинком, виділило йому приміщення, виписало книги й пе
ріодику.37
Кооперативні організації й самі видавали газети і журнали, в то
му числі «Кооперативне життя», «Чернігівський кооператор». При то
вариствах проводилися лекції та бесіди, організовувалися кооперативні
курси, на яких вивчалися теорія та історія споживчої кооперації, еконо
мічна географія з сновами політекономії, рахівництво, кооперативне за
конодавство. У товариствах Чернігівської округи діяло 20 кооператив
них гуртків для селян.38 Райспілки щомісяця відраховували 2 відсотки
Сіверянський літопис 141
прибутків кооперативних товариств для організації культосвітніх фон
дів. Частина цих коштів йш ла на охорону материнства і дитинства:
створення дитячих садків, ясел, майданчиків, орі'анізацію гарячих сні
данків для школярів. Такі заклади обслуговували лише своїх пайови-
36ків.
Таким чином, на кінець 20-х років кооперація стала масовою сус
пільною організацією, що виконувала важливу роль не тільки у справі
розвитку народного господарства, а й сприяла піднесенню культурного
рівня населення.
Джерела та література:
1 Бланк Г. Я. Основы теории и истории по требительской кооперации — М., 1965 —
С. 29.
2 Декреты Советской власти. — Т. 2. — М., 1959. — С. 91.
3 Дмитренко В. П., Морозов А . Ф. Партия и кооперация. — М., 1973. — С. 269—275.
4 Державний архів Чернігівської області. — Ф 305. — Оп. 1. — Спр. 425 — Арк
527. (далі — ДАЧО).
5 Народне господарство Чернігівщини. — 1920. — № 1. — С. 19.
6 Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). — К., 1996.
— С. 176.
7 Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестянского правительства СССР.—
1921. — № 26. — Ст. 150.
8 Чернігівський кооператор. — 1921. — № 1. — С. 5.
9 Там само. — С. 11.
10 ДАЧО. — Ф 19. — Оп. 1. — Од. збер. 8. — Арк. 52.
11 Народное хозяйство Украины в 1 921 г. Отчет Украинского Экономического Совета
Совету Труда и Обороны. — X., 1922. — С. 642.
12 ДАЧО. — Ф 305. — Оп. І. — Спр. 2321. — Арк. 61.
13 Кунах Ю. І. Розвиток кооперативного руху на Україні в 1920—1924 pp. // Укра
їнський історичний журнал. — 1974. — № 3. — С. 75,
14 Красное знамя. — 1924. — 27 жовтня.
15 ДАЧО. — Ф 181. — Оп. 1. — Од. збер. 50. — Арк. З.1
16 Червоний стяг. — 1928. — 10 листопада.
17 Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з'їздів, конфе
ренцій і пленумів ЦК---- К., 1980., — Т. 4. — С. 22.
18 Червоний стяг. — 1928. — 10 листопада.
19 ДАЧО. — Ф 1597. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 261.
20 Червоний стяг. — 1923. — 26 травня.
21 ДАЧО. — Ф 15. — Оп. 1. — Спр. 277. — Арк. 71.
22 Соціалістична перебудова і розвиток сільського господарства Української РСР. —
К., 1967. — С. 147.
23 ДАЧО. — Ф 305. — Оп. 1. — Спр. 3414. — Арк. 38.
24 Красное знамя. — 1922. — 21—24 листопада.
25 ДАЧО. — Ф 183. — Оп. 1. — Од. збер. 156. — Арк. 138.
26 ДАЧО. — Ф 73. — Оп. 1. — Од. збер. — 13. — Арк. 27.
27 Красное знамя. — 1921. — 8 грудня.
28 Там само. — 8 листопада.
29 ДАЧО. — Ф 16. — Оп. 1. — Спр. 576. — Арк. 296—297.
30 Народное хозяйство Украины в 1921 г . Отчет Украинского Экономического Совета
Совету Труда и Обороны. — X., 1922. — С. 700—701.
31 ДАЧО. — Ф 305. — Оп. 1. — Спр. 232. — Арк. 96.
32 Красное знамя. — 1922 — 23 листопада.
33 Там само. — 1923. — 21 листопада.
34 Там само. — 1925. — 17 липня.
35 ДАЧО. — Ф 73. — Оп. 1. — Од. збер. 13. — Арк. 27.
36 Червоний стяг. — 1929. — 7 листопада.
37 ДАЧО. — Ф 73. — Оп. 1. — Од. збер. 13. — Арк. 27.
38 Красное знамя. — 1921. — 8 грудня.
39 Там само. — 1923. — 27 листопада.
40 Червоний стяг. — 1927. — 27 січня,
41 Кооперативне життя. — 1926. — 10 грудня.
142 Сіверянський літопис
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200588 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:28:13Z |
| publishDate | 1998 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Андрієнко, О. 2024-12-12T12:21:32Z 2024-12-12T12:21:32Z 1998 Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу / О. Андрієнко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200588 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Економіка Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу Article published earlier |
| spellingShingle | Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу Андрієнко, О. Економіка |
| title | Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу |
| title_full | Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу |
| title_fullStr | Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу |
| title_full_unstemmed | Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу |
| title_short | Споживча кооперація на Чернігівщині в умовах НЕПу |
| title_sort | споживча кооперація на чернігівщині в умовах непу |
| topic | Економіка |
| topic_facet | Економіка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200588 |
| work_keys_str_mv | AT andríênkoo spoživčakooperacíânačernígívŝinívumovahnepu |