Новгород-Сіверський
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 1998 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200599 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Новгород-Сіверський / С. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 49-61. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860266374019940352 |
|---|---|
| author | Воїнов, С. |
| author_facet | Воїнов, С. |
| citation_txt | Новгород-Сіверський / С. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 49-61. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-07T19:01:10Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
Святослав Воїнов
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
1. НА ЗЕМЛІ СІВЕРЯН
На крутих пагорбах, що височать понад правим берегом Десни,
на північному сході Чернігівщини, за 176 кілометрів від обласного цент-
ру мальовничо розкинувся Новгород-Сіверський — одне з найдавніших,
міст України, колишній стольний град великого князівства, а нині ра-
йонний центр. Річка, звиваючись біля самого міста, утворює величезну
підкову. прямо до неї збігають круті, густо вкриті садами, вулички.
Так само і Дніпро-Славутич, прийнявши в свої обійми красуню Десну,
немов під дією її дівочих чар, повторює такий же поворот біля Києва.
Недарма, милуючись з-поза Десни неповторними краєвидами Новго-
рода-Сіверського у 1825 році, цар Олександр І захоплено вигукнув: «Та
це ж Київ у мініатюрі!».
Особливо неповторне місто у травневу пору, коли розквітають са-
ди, наповнюючи все довкола своїми пахощами. З боку Десни постає
воно суцільним садом, з якого ледь виглядають одноповерхові будинок-
ки, а поміж них рельєфно вирізняються контури Успенського собору,
Миколаївської церкви1 та Сласо-Преображенського монастиря. Місто
оточене глибокими ярами, в яких ще можна знайти чимало ягід, грибів, горіхів,
диких яблук та груш. А поруч — підземні джерела з кришта-
лево чистою, холодною водою.
Територія сучасного Новгорода-Сіверського та його округи була,
заселена ще здавна. Доказом цього є знахідка у 1933 році на схилах па-
горба, яким завершується вулиця Рози Люксембург (територія кляшто-
ра), залишків стоянки пізньопалеолітичної доби (V—IV та II тисячо-
ліття до н.е.). Культурні залишки поселення залягали під навісами і в
гротах великих піщаних брил, які були житлами й сховищами давніх
людей. Тут знайдено кам’яні різці, скребки, вістря та три гігантоліти —
унікальні крем’яні знаряддя праці давньокам’яного віку, Значний інте-
рес становить також ребро мамонта, орнаментоване численними ліній-
ними насічками, кілька фрагментів черепа пізньопалеолітичної людини та
численні кістки тварин.
2
У IX—X століттях в цих же місцях жили племена сіверян. Про це
свідчать численні археологічні знахідки ліпної кераміки роменської
культури на території дитинця («Замкова гора»), на підвищенні за ру-
чаєм, в урочищі «Городок», а також південніше дитинця, садибі колиш-
нього ветеринарного училища (вулиця Радянська) та біля Миколаїв-
ської церкви. На території дитинця відкрито три сіверянських житла
й господарські ями, а в інших місцях — в основному згадана ліпна ке-
Сіверянський літопис 49
раміка та деякі інші вироби.
3
Взагалі, за висновками академіка
Б. О. Рибакова, на всій прибережній території міста знайдені сліди
слов’янських поселень IX — початку X ст. (залишки споруд, уламки
глиняного посуду, інші речі).
4
Новгород-Сіверський, як і більшість стародавніх міст, зберігає чи-
мало таємниць. Одна з найбільших — час його заснування. Вперше він
згадується під назвою Новий Город у «Повчанні» Володимира Монома-
ха у зв’язку з подіями зими 1078—1079 pp.: «А на ту зиму повоеваша
половци Стародуб весь, и аз шед с черниговци и с половци, на Десне
изьимахом князи Асадука и Саука, и дружину их избиша. И на заут-
рее за Новым Городом разгнахом силны вой Белкатгина, и семечи и
полон весь отяхом».
5
Але не від цього часу починається історія Нового
Городка.
Більшість дослідників тривалий час вважала, що Ногород-Сівер-
ський засновано у 1044 році Ярославом Мудрим. Цю думку підтвердь-
жували назвою існуючого у місті найбільшого джерела — Ярославової
криниці. Інші (в тому числі і російський історик М. М. Карамзін) по-
в’язували появу міста з діяльністю київського князя Володимира Свя-
тославича. ГІро це зберігся літописний запис під 988 роком:
«И рече Володимер: «Се не добро, еже мал город около Киева». И нача
ставити городы по Десне, и по Востри, и по Трубежеви,
и по Суле, и по Стугне. И поча нарубати муже лучшие от словень,
и от кривичь, и от чуди, и от вятичь, и от сих насели грады; бе бо
рать от печенег».
6
Дійсно, за наказом київського князя наприкінці X століття розпо-
чалось будівництво фортець, призначених для захисту середнього По-
десення від кочівників.
Стратегічно важливою фортецею на Десні був і Новород-Сівер-
ський. Використовуючи згаданий літописний запис як доказ і підсумо-
вуючи наслідки розкопок 1979—1984 pp., археологи стверджують, що
саме у кінці X століття Новгород-Сіверський дитинець був укріплений
валом, основу якого складали дерев’яні конструкції, заповнені землею
— так звані городні. Вал був насипаний на культурний шар, у якому
знайдені уламки слов’янської ліпної і гончарної кераміки IX—X сто-
ліття. Уламки такого ж посуду зустрічалися і в насипу валу. Крім того,
насипним валом було перекрито одне з сіверянських жител, знайдених
на дитинці. Тобто, саме з кінця X століття, з фактом укріплення дитин-
ця і пов’язується час заснування міста.
7
Цей висновок дав можливість
відсвяткувати 1000-річний ювілей міста у 1989 році.
Та є ще одна думка. Уродженець Новгород-Сіверщини, видатний
археолог Д. Я. Самоквасов, аналізуючи багатющі археологічні дані, від-
носив Новгород-Сіверський разом з Черніговом, Переяславом і Старо-
дубом до найстаріших міст слов’янського племені сіверян, які жили в
цих містах у IX та X століттях.
8
Тобто, за думкою вченого, Новгород-
Сіаерський був заснований у IX столітті.
Дійсно, археологи не заперечують, що наприкінці X століття, до
Приходу дружини київського князя, життя на території сучасного міста
вже існувало, до того ж, сіверяни жили на всій прибережній території
міста. Безумовно, надійним захистом для них на випадок нападу воро-
гів був дитинець 50-метрової висоти з майже прямовисними схилами,
укріплений дерев’яною огорожею. Існував, мабуть, і окольний град з
другою лінією укріплень, бо важко пояснити стрімке зростання міста
(площею 30 га) до початку XII століття і тим більше важко збагнути,
яким чином менш ніж за 100 років з часу заснування місто стало сто-
лицею великого князівства, адже для цього йому потрібно було стати
значним військово – економічним, політичним і культурним центром з
53 Сіверянський літопис
традиційно розвинутими ремеслами. А вони у місті існували з дохристи-
янських часів. Про це свідчить хоча б знахідка на його території трьох
залізоплавильних печей-домниць X—XI ст.
9
Безумовно, за наказом київського князя Володимира Святослави-
ча (988 р.) місто було значно укріплене. Одночасно з цим запроваджу-
валась і християнська віра. За існуючою легендою, зафіксованою не
лише місцевими краєзнавцями, а й істориками церкви, на сусідньому
з дитинцем пагорбі знаходилось язичницьке кам’яне капище, з метале-
вим ідолом, якому сіверяни поклонялись і приносили жертви. При за-
провадженні християнства ідол був скинутий у Десну, а капище пере-
будоване на кам'яну Успенську церкву.
10
Навіть цим підтверджується
давність міста, бо, як влучно помітив відомий російський історик XVIII
століття Г.-Ф. Міллер, «ни город без церкви, ни церковь без города не
может быть построена».
11
Вивчаючи рельеф місцевості, неважко помітити, що дитинець стоїть
острівцем відносно іншої території міста, тобто з одного боку глибокий
яр виник не природно, а був зроблений руками людей, щоб створити
неприступний пагорб. І це було зроблено ще за дохристиянського часу,
мабуть-таки, сіверянами, які піклувалися про оборону свого міста.
Цікаво, що з долею Новгорода-Сіверського тісно пов’язана доля
міста-побратима Трубчевська. Археологічні розкопки, які систематично-
проводились у ньому протягом кількох десятиліть, нагромадили бага-
тющий історичний матеріал, за допомогою якого встановлено, що це
місто було засноване у IX столітті,
12
тобто раніше, ніж з’явився наказ
київського князя про будівництво міст «по Десне, и по Востри, и по
Трубежеви, и по Суле, и по Стугне». У всякому разі своє 1000-річчя
Трубчевськ відзначив у 1975 році.
Сподіваємось, що систематичні археологічні дослідження Новгоро-
да-Сіверського з часом допоможуть уточнити і його вік.
Щодо назви Новгорода-Сіверського, то першу її частину, мабуть,
принесли з собою як пам’ять про Новгород Великий переселенці з зем-
лі словен новгородських. При проведенні розкопок на новгород-сівер-
ському дитинці, поблизу міського валу, знайдено залишки житла з піч-
чю, зробленою з каміння, що типово саме для північноруських земель,
а не з глини, як звичайно робили печі на півдні.
13
Тобто, пічку складав
хтось з переселенців, можливо, новгородець. Друга частина у назві міс-
та (Сіверський) вказує на те, що засноване воно на землі літописного
племені сіверян.
Уже в другій половині XI століття Новгород-Сіверський стає одним
з найбільших міст Чернігово-Сіверщини. З розвитком виробничих сил,
зростанням суспільного розподілу праці починається інтенсивне відокрем-
лення ремесла від сільського господарства, з сільської маси виділяються
ремісники і оселяються у посаді. Місто швидко перетворюється у реміс-
ничий центр великої хліборобської округи. Городяни виготовляють і
збувають сільському населенню сокири, серпи, коси та інше сільського-
подарське знаряддя, глиняний та дерев’яний посуд, зброю, недорогі
ювелірні вироби, а в обмін отримують сільськогосподарські продукти.
Вдале розташування міста на високих пагорбах біля глибоковод-
ної Десни робило його значним і надійним оборонним пунктом Київ-
ської Русі, сприяло розвитку торгівлі і заселенню його ремісничим лю-
дом та купцями з інших регіонів.
Зростало місто, будувались і церкви. На захід від дитинця, за місь-
ким валом знаходився посад. Тут, на пагорбі біля Десни, 1086 року бу-
ла побудована ще одна кам’яна церква — Миколаївська. її закладна
дошка була знайдена у 1760 році при будівництві дерев’яної церкви
14
і тривалий час зберігалась в ній на місці знахідки, у східній частині
олтаря.
15
Сіверянський літопис 51
А за півтора кілометри від міста, на крутому пагорбі над Десною,
в одному з найкрасивіших місць цієї округи, був заснований Спаський
монастир. Одні дослідники вважають, що сталося це у 30-ті роки XI
століття, інші говорять про початок XII століття. Конкретну дату нази-
ває історик церкви, бібліограф В. В. Зверинський. На його думку, мо-
настир «заснований у 1033 році князем Мстиславом Володимировичем
Тмутороканським на подяку Богу за отриману перемогу над князем ки-
ївським Ярославом».
16
За свідченням невідомого новгород-сіверського
автора монастир заснований у 1036 році Ярославом Мудрим.
17
Будучи
чернігівським князем, Мстислав, напевно, нерідко бував і в Новгороді-
Сіверському та його окрузі, де було чимало заповідних місць для полю-
вання, бо був завзятим мисливцем. Міг у 1036 році бути у Новгороді-
Сіверському і Ярослав Мудрий, бо тоді помер Мстислав і його землі
перейшли до Ярослава.
На жаль, перші споруди Спаського монастиря не збереглися. Ар-
хеологам вдалося поки що знайти і дослідити тільки рештки фундамент-
ту Спаського собору XII століття.
Роповідь про місто над красунею Десною буде неповною, якщо
не згадаємо про давні місцеві назви, так звані топоніми, що збереглися
від княжих часів. У назві озера Жгань, що знаходиться у межах міста,
відчувається подих віків. Та яку таємницю зберігає ця незвичайна для
озера назва? Адже за словниками давньоруської мови вона походить
від слова «жга», тобто «жар», «спека». А втім, у давнину для мешкан-
ців міста озеро було улюбленим місцем рибалки.
У назві урочища Лодійна (поблизу міста), яке було ще відоме на
початку XX століття, вбачається місце заготівлі лісу, будівництва та
спуску на Десну лодій (човнів), якими купці везли на південь мед, жи-
то та дорогі хутра.
18
А ось ще один топонім, що зберігся — Ярославова криниця, яка
вже згадувалась. З давніх-давен існує вона на Заруччі — одному з най-
старіших районів міста. За легендою, повертаючись у 1044 році з ли-
товського походу, Ярослав Мудрий завітав до Новгорода-Сіверського.
Тут його пригостили чудовою криничною водою. Довго стояв Ярослав
над джерелом, час від часу зачерпуючи долонями воду. Навічно зберіг-
ся в народній пам’яті цей князівський приїзд.
19
Та існує й інша легенда. Неподалік від криниці, у глибокому яру,
був дубовий гай — улюблене місце полювання на диких кабанів. Не раз
приїздив сюди відпочити від мирської суєти і розважитись Ярослав
Мудрий. Любив сидіти біля криниці. Отож, і увічнилось його ім’я у
цій назві. Ще й зараз жителі Заруччя, прокладаючи водогінні мережі,
знаходять на більш ніж метровій глибині дубові бруси — рештки яко-
їсь дороги, що йшла від криниці углиб яру. Через підвищену вологість
грунту бруси добре збереглись.
Протягом багатьох віків щедро пригощає Ярославова криниця нов-
шродсіверців і гостей міста смачною холодною водою. За до революцій-
них часів до неї підключено міську водопровідну мережу. А на старому
будинку водокачки, біля джерела, встановлена пам’ятна дошка, що на-
гадує про старого князя Ярослава Мудрого.
З улюбленою розвагою князів — полюванням на диких тварин —
пов’язана ще одна назва — Цупринський яр, що починаючи з Заруччя,
тягнеться через місто паралельно сучасній вулиці Свердлова. До рево-
люції це було улюблене місце відпочинку новгородсіверців і згадки про
нього збереглися у спогадах багатьох вихованців тутешньої чоловічої
гімназії. Полюбляли вони цей яр за його первозданну красу, чепурний
вигляд, багату різноманітну рослинність. Навіть ще сорок років тому
все це було: запашні трави, квіти, щавель, а з ягід — суниці, ожина,
барбарис і навіть горіхи, дикі груші.
52 Сіверянський літопис
Першим намагався розгадати таємничу назву яру М. О. Максимо-
вич. В одному із своїх досліджень, присвячених «Слову о полку Ігоре-
вім», він пише: «В Новгороде-Северском есть овраг, называемый Цуп-
ринским рвом: не есть ли это испорченное слово «Зубрицкий», и не во-
дились ли там встарину зубры?».
20
Відповідь на це запитання можна
знайти у невідомого автора «Історії Русів». Розповідаючи про визво-
лення Новгорода-Сіверського у 1648 році козаками на чолі з полковни-
ком Родаком, він пише: «Родак... повів атаку на місто з Зубрівського
рову, названого так по бувшому тут Князівському звіринцеві та звірах,
що в ньому були, зубрами званими».
21
Подібні звіринці у Київській Русі існували як заповідники для збе-
реження і регулювання поголів’я звірів. У XI столітті був такий запо-
відник і у Києві, один з районів міста навіть зберіг до наших днів назву
«Звіринець». Отож, і Новгород-Сіверський в ті далекі часи відігравав
важливу роль у збереженні природи. З часом значення назви «Зубрів-
ський» було призабуте і яр став Цупринським. Та ще раніше, у княжі
часи, слово «зубр» русичами не вживалось, воно польського походжень-
ня. У Київській Русі, і зокрема, на Новгород-Сіверщині, водились дикі
бики — тури, дуже схожі з зубрами. Напевно, у князівському звіринці,
що згадувався, розводили все ж таки турів і звався він Турівським та
за часів польсько-литовського панування ця назва змінилася, він став
Зубрівським. До речі, саме в Цупринському яру вже в наші, 50-ті роки, був
знайдений череп тура, який тривалий час експонувався у місцевому
краєзнавчому музеї.
22
Для наших предків дикий тур був символом хоробрості і сили, па-
м’ять про цю могутню тварину збереглася в численних географічних
назвах, легендах, фольклорі. Тому зовсім не випадково автор «Слова о
полку Ігоревім» називає князя Всеволода Святославича «Буй-Туром»,
нагадує, що дружинники Рюрика і Давида «рыкають, акы тури, ране-
ны саблями». Він добре знав і постійно бачив цих тварин у Новгороді-
Сіверському.
На жаль, за радянських часів первісну красу Цупринського яру за-
недбано, він перетворився в стічну канаву, у величезний смітник. Щез-
ла майже вся рослинність. Знищено ще один куточок незайманої при-
роди, яка так приваблює жителів і гостей стародавнього міста.
2. СТОЛЬНИЙ ГРАД
Значно зміцнивши великокнязівську владу, київський князь Воло-
димир Святославич завершив об’єднання східнослов’янських земель у
складі Київської Русі. Дальший розвиток і зміцнення феодальних від-
носин призвів до посилення прагнення місцевих феодалів вийти з-під
влади великого київського князя. Тому у міжусобній боротьбі, яка після
смерті князя Володимира розгорілася між його синами — київським
Ярославом і тмутороканським Мстиславом, — чернігівські бояри і дру-
жина підтримали останнього. Перемога Мстислава призвела до появи
великого, незалежного від Києва, князівства з центром у Чернігові. Та
після смерті Мстислава у 1036 році Ярославу вдалося повернути ці зем-
лі під свою владу. Ярослав Мудрий помер у 1054 році і його спадщина
була розділена між п’ятьма його синами. Чернігівське князівство ді-
сталося Святославу Ярославичу. У 1073 році він зайняв великокнязів-
ський стіл та невдовзі помер.
І знову ожили чвари на Русі, почалось полювання за нащадками
Святослава. Рятуючись від підступних родичів, його син Олег тікає до
Тмуторокані, а Чернігівське князівство переходить до Володимира Мо-
номаха. З цього часу починається багаторічна боротьба Олега Свято-
славича («Гориславича») з Мономаховичами за справедливість, за по-
вернення батьківської спадщини. Пройшло чимало років, аж поки він
Сіверянський літопис 53
своїми діями не примусив князів зібратись на з’їзд для вирішення пи-
тання про: принцип династичного розподілу Русі. З’їзд відбувся у 1097
році в місті Любечі. Його учасниками були великий князь київський
Святополк Ізяславич, переяславський князь Володимир Мономах, смо-
ленський князь Давид Святославич, чернігівський князь Олег Святосла-
вич, володимиро-волинський князь Давид Ігоревич та теребовлянський
князь Василько Ростиславич.
Князі домовились про припинення міжусобних воєн і проголосили
принцип «кождо да держить отчину свою», тобто кожний князь мав во-
лодіти успадкованими землями і зобов’язувався не зазіхати на володін-
ня інших князів. З’їзд сприяв не лише припиненню міжусобиць, а й
об’єднанню князів для боротьби проти половців. Згідно з його рішенням
Чернігівська земля була закріплена за Святославичами і ділилася на
три князівства — Чернігівське, Новгород-Сіверське та Муромо-Рязан-
ське.
1
Новгород-Сіверське князівство відокремилось від Чернігівського
у 1098 році, його першим чнязем став Олег Святославич.
Межі князівства дослідниками до цього часу чітко не визначені
через відсутність прямої інформації у письмових джерелах, проте ана-
ліз літописних свідчень дозволяє зробити висновок, що це була досить
велика (близько 160 тисяч кв. км) територія від непрохідних Замглай-
ських боліт та річки Снов (права притока Десни) на заході до верхі-
в'їв Дону на сході, від верхів’їв річок Сули та Псел (ліві притоки Дні-
пра) на півдні до верхів’їв річки Угри та гирла річки Москви (ліві при-
токи Оки) на півночі.
2
Територіально-політичне ядро князівства складали землі в серед-
ній течії Десни та пониззі Сейму в округах Новгорода-Сіверського, Пу-
тивля, Глухова і Трубчевська, межах сучасних. Чернігівської та Сум-
ської областей України та Брянської області Росії. Входили до нього
також Земля Вятичів (літописна назва південної частини племінної те-
риторії вятичів, площею 75—100 тисяч кв. км), Курське Посем’я з Вир-
ською волостю (територія в середній та верхній течіях Сейму, загаль-
ною площею понад 20 тисяч кв. км), Дреговичі (літописна назва части-
ни племінної території дреговичів навколо Случевська, Клечеська та
Рогачева, загальною площею понад 25 тисяч кв. км) та так звана Снов-
ська тисяча в межах сучасних Сосницького, Менського, Корюківського,
Щорського, Семенівського районів Чернігівської області та Климівсько-
го, Новозибківського та Стародубського районів Брянської області, за-
гальною площею близько 14 тисяч кв. км.
3
На широких просторах створеного князівства літописи згадують
десятки міст. Серед найбільш значних з них, крім стольного града Нов-
города-Сіверського, можна назвати Трубчевськ, Путивль, Рильськ,
Курськ.
У складі Сновської тисячі до князівства перейшли міста Сосниця,
Хоробор, Блестовит, Севськ, Болдиж, Кром, Корачев, Сновськ, Старо-
дуб та Ропеск. Та вже у другій половині XII століття більшість з них
була загарбана чернігівськими князями. Тоді ж відійшла до Чернігова
і Земля Вятичів, за яку новгород-сіверські князі отримали як компен-
сацію Посем’я з містами Вирь, Попашь, Ольгов тощо.
4
Найбільш значним містом нового князівства був Новгород-Сівер-
ський; Отримавши статус стольного града, він почав швидко рости. Роз-
квіт міста припадає на середину XII століття. Його центральною, най-
більш укріпленою частиною залишається дитинець площею до 2 га, що
височів крутим 50-метровим пагорбом над глибоководною Десною. У
ньому розмістилась князівська резиденція, тут зосередилась феодальна
верхівка князівства.
54 Сіверянський літопис
Оборонні споруди дитинця, побудовані ще наприкінці XI століття,
були реконструйовані. Внаслідок цього потужність земляних укріплень
збільшилась майже вдвічі. Стіни валу були зроблені з товстих дубових
та соснових колод у вигляді зрубів (городень), які усередині були ви-
повнені землею. Для захисту від гниття і пожеж стіни грубо обліплю-
вались глиною. Вгорі на них стояли дерев’яні круті ганки, в яких були
отвори для стрілянини. На рогах стіни та над воротами були збудовані
дерев’яні вежі або башти. На стінах було заготовлене каміння, щоб ки-
дати на голови наступаючих ворогів, та діжки з водою на випадок по-
жежі. З внутрішнього боку стін були комори, будовані з тесаного дере-
ва, де можна було переховувати всяке майно. Покрівлі цих комор слу-
жили помостом для оборонців. Єдиний в’їзд у дитинець був з півдня.
Для забезпечення міста на час облоги водою з дитинця був проритий
прямо в Десну підземний хід.
Князівський двір знаходився, вірогідно, у північно-західній частині
дитинця. Саме тут археологами знайдена «медуша» — погріб площею
понад 50 кв. метрів для зберігання усіляких напоїв. У підлозі цієї спо-
руди влаштовано багато лункоподібних ямок. Дно ямок залито вапном,
в якому відбито сліди днищ амфор-корчаг, що колись стояли тут вер-
тикально паралельними рядами. Знайдені в «медуші» і їх численні
уламки. У цих великих дворучних посудинах доставляли з Криму вина,
олію і прянощі.
Розміри знайденої «медуші», яка вміщувала не менш 100—120 пів-
торавідерних амфор, свідчать про багатство і високе становище в. сус-
пільстві ЇЇ власника. Ним міг бути лише князь. Билини і літописи по-
стійно розповідають про численні банкети на князівських дворах, коли
мед і пиво лились рікою. Для цих свят і запасали князі дорогі напої.
Поряд з «медушею» виявлені погреби, де, судячи по кістках тва-
рин і риби, зберігались харчі. Тут же знайдені обрізки срібних злитків,
застібки-фібули, срібло для чистки коней і залізна шпора, інкрусто-
вана золотим дротом.
Неподалік знайдені численні уламки цеглин-плінф, що вказують на
близькість руїн якоїсь цегляної споруди, можливо, князівського па-
лацу чи храму.
Та, мабуть, найцікавішою знахідкою виявилась кругла свинцева
печатка. Такими печатками, як сучасними пломбами, на Русі скріплю-
вали важливі державні документи. Печатка з новгород-сіверського ди-
тинця на одному боці має зображення чоловіка у князівській шапці з
восьмиконечним хрестом у руці на повний зріст, а на іншому — зобра-
ження святого Миколи. Це дуже рідкісний екземпляр печатки, що на-
лежала середньому сину Ярослава Мудрого — Святославу, засновнику
династії всіх чернігівських і сіверських князів, прадіду Ігоря.
5
Знахід-
ка печатки на дитинці підтверджує, що саме тут була резиденція новго-
год-сіверських князів.
Якщо з півночі до дитинця притиснулась Десна, то з інших боків
він був оточений «окольним градом» площею близько 30 га, в якому
жила основна маса городян — ремісники, купці, княжа і боярська че-
лядь. «Окольний град» в першій половині XII століття був також доб-
ре укріплений земляним валом і частоколом з колод, кінці яких були
загострені.
6
Попереду валу був виритий рів. За «окольним градом», у
південно-західній частині давнього міста, в районі Миколаївської церк-
ви був розташований острог з Острожними воротами. Це була територія
міста з легкою огорожею з кілків або частоколу.
У місто можна було потрапити через троє воріт: Чернігівські, Кур-
ські та Водні. Над ними були побудовані башти.
Сіверянський літопис 55
Чернігівські ворота знаходились між дитинцем і Миколаївською
церквою (кінець сучасної вулиці Радянської). Від них через Микола-
ївський міст вздовж сучасних вулиць Петровського та Куйбишева, повз
кладовище йшла стара чернігівська дорога.
Курські ворота були розташовані в південно-східній частині міста,
на початку сучасної вулиці Комуністичної (раніше тут була Воскресен-
ська церква). Від них через колишню Глухівську вулицю (зараз вули-
ця Леніна) йшла дорога на Курськ.
Водні ворота знаходяться біля Десни між дитинцем і кляштором
(кінець сучасної вулиці Комуністичної). Поблизу цих воріт була при-
стань, сюди підпливали купецькі лодії.
У XII столітті «окольний град» був вже густо заселений. Якщо у
X—XI ст. тут переважали житла, частково заглиблені у грунт, то в XII
столітті — наземні будови зрубного типу з глинобитними чи кам’яними
печами в одному з кутів. Підлога у будинках була з дощок, а під нею
робили просторі підвали. Поблизу жител знаходились господарчі спо-
руди (ями-льохи, сараї та інше). При археологічних розкопках на тери-
торії міста знайдено чимало різноманітних виробів, що характеризують
побут його мешканців: глиняний посуд, замки і ключі, різноманітний
сільськогосподарчий інвентар (серпи, коси, жорна), предмети побуту
(кістяний гребінь, прясла, кресала, ножі), металеві й скляні прикраси
(браслети, гіерстні, сережки, височні кільця), предмети озброєння (со-
кири, наконечники списів, сулиць, стріл) тощо.
7
Основу економіки стародавнього Новгорода-Сіверського, безумов-
но, складали розвинуті ремесла, торгівля та сільське господарство.
Майже все ремісниче виробництво було сконцентроване на посаді, про
що свідчать знахідки різноманітних залишків залізоробного, коваль-
ського, ювелірного, гончарського, косторізного та інших ремесел. Час-
тина ремісників знаходилась у певній залежності від феодалів, що під-
тверджується наявністю княжих клейм на окремих категоріях знахі-
док.
8
Умілі майстри виготовляли різноманітні предмети побуту, посуд,
прикраси, а також зброю для князівських дружинників: мечі, бойові со-
кири, стріли, списи тощо.
Про численні торговельні зв’язки міста свідчать знайдені вироби з
прибалтійського бурштину, східні скляні посудини й намисто, фрагмент-
ти візантійських поліхромних керамічних тарілей, пряслиця з овруч-
ського шиферу, уламки жорен з волинського туфу, скляні браслети ки-
ївського і візантійського виробництва та уламки грецьких амфор-кор-
чаг.
9
За містом на території найближчої округи і далі розкинулись кня-
зівські села, які приносили князю численні прибутки. Величезні багат-
ства, зосереджені в них, викликали подив навіть у літописців. Ось як
пише літопис про пограбування у 1146 році київськими і чернігівськими
князями княжих сіл в околицях Новгорода-Сіверського:
«И оттоуда шедше, сташа оу Мелтекове селе, и оттоуда пославше
и заграбиша Игорева и Святославля стада в лесе, в Порохни. Кобыл
стадных 3000, а конь 1000. Пославше же по селом пожгоша жита и дво-
ры... и доста на Игорево селче, идеже бяше оустроил двор добре. Бе
же тоу готовизни много в бретьяничах и в погребе вина и медове и
что тяжкого товара всякого, до железа и до меди, не тягли бяхоуть от
множества всего того вывозити. Давидовича же повелеста имати на во-
зы собе и воем, и потом повелеста зажечи двор и церковь святого Геор-
гия, и гоумно его в немже бе стогов 9 сот».
10
Важливим промислом та засобом до існування для більшості на-
селення, як міського, так і сільського, у XII столітті було мисливство.
56 Сіверянський літопис
Для князів цe теж був і промисел, і найулюбленіше заняття. М’ясо ви-
користовувалось для їжі, а шкури йшли на виплату податків, данини
завойовникам, розрахунків за інші повинності. Хутро незабаром стало
використовуватись замість грошей, як засіб платежу. Захоплюючи най-
кращі мисливські угіддя, князі інколи навіть провокували виникнення
народних повстань.
Значним центром мисливського промислу був і Новгород-Сівер-
ський. У літописах неодноразово згадуються вирази «дєять ловы», «на
ловы ехати» в значенні «їхати на полювання». Неодноразово був на ло-
вах під Новгородом-Сіверським чернігівський князь Мстислав Володи-
мирович Тмутороканський. І помер він мисливцем: «Мстислав изиде на
ловы», «да разболеся и умре».
Саме тут існував єдиний на Чернігівщині заповідник для збережен-
ня диких турів у Цупринському (чи Турівському) яру. За легендою, у
цих місцях полював на диких кабанів Ярослав Мудрий, відпочиваючи
біля криниці, яка зберегла його ім’я. А в селі Псарівка (зараз село
Свердловка Коропського району) новгород-сіверські князі утримували
у великій кількості мисливських собак.
На Новгород-Сіверщині було також розповсюджене полювання на
диких звірів (у більшості на великих копитних) за допомогою гепардів
(пардусів). Лише про новгород-сіверського князя Святослава Ольгови-
ча (батька героя «Слова» Ігоря Святославича), який мав звичку дару-
вати гепардів, згадує іпатіївський літопис. У 1147 році він подарував
гепарда Юрію Довгорукому: «...еха наперед к Гюргеви и да ему пар-
дуса». Там же зберігся запис про передачу ним гепарда князю Ростис-
лаву: «...да Святослав Ростиславу пардуса и два коня борзе».
11
Найулюбленішою розвагою новгород-сіверських князів було також
соколине полювання, хоча промислового значення воно не мало. Зна-
ходячись у найближчому оточенні князя Ігоря Святославича, невідомий
автор «Слова о полку Ігоревім» не лише тринадцять разів згадує соко-
ла, але й яскравими поетичними образами змальовує всі тонкощі цього
лицарського полювання.
Новгород-Сіверський був оточений лісами і для жителів великою
підмогою було бортництво (борть — це дерево з дуплом, в якому осе-
лялись дикі бджоли, що давали мед та віск).
Займались новгородсіверці і рибальством, тим більше, що Десна
і прилеглі озера були багаті рибою. Серед археологічних знахідок у
місцевому краєзнавчому музеї зберігається деяке рибальське знаряддя:
грузила від сітки, риболовні гачки.
Досить жвавим було культурне життя міста. Серед городян доволі
широко була розповсюджена письменність. При розкопках знайдено
давньоруське писало — залізний стержень, один кінець якого загостре-
ний, а другий виконаний у формі лопаточки. Цим інструментом писали
на бересті або спеціально навощених дощечках. При цьому лопаточка
відігравала роль сучасної гумки: нею загладжували вощану поверхню,
аби зробити новий запис. Крім писала, знайдені й уламки посудин з
прошкрябаними на них написами. Так власники помічали свої речі.
У Новгороді-Сіверському існувала своя літописна традиція. Зокре-
ма, відомий так званий літопис Полікарпа — хроніста князя Святосла-
ва Ольговича. Після смерті князя він деякий час служив його дітям.
Його літопис простежується протягом 30 років (з 1141 приблизно до
1171 року).
12
Відома також сімейна хроніка князя Ігоря Святославича
(кінець XII — початок XIII ст.). До найближчого оточення цього князя,
як уже згадувалось, належав і невідомий автор «Слова о полку Ігоре-
вім» — видатної пам’ятки світової культури.
Сіверянський літопис 57
Розвинутим було у місті і архітектурне будівництво. Протягом X —
XII ст. на його території і в Спаському монастирі було побудовано не
менш шести мурованих храмів. Крім Успенської та Миколаївської цер-
ков, які вже згадувались, існувала також князівська церква на дитинці
(Замкова гора). Рештки її будівельних матеріалів виявлені при роз-
копках 1979—1984 pp. За припущенням археологів, церква була побудо-
вана на початку XII ст. Олегом (Михайлом) Святославичем (дідом Іго-
ря Святославича) на честь свого святого патрона, була центральним
храмом міста і в ній був похований Олег, брат Ігоря.
13
Дійсно, літопис згадує про смерть v 1180 році новгород-сіверського
князя Олега Святославича, який був похований у Михайлівській церк-
ві: «Преставися Олег Святославич месяца генваря в 16 день и положи-
ша у святого Михаила. Потом же Игорь брат его седе в Новгороде-
Северськемь».
14
На жаль, церква, яка, мабуть-таки, існувала на дитинці, не могла
бути центральним храмом міста, а скоріше була власного, князівською,
бо не кожен городянин міг потрапити до князівської резиденції. А у
власних, домових церквах князів не ховали — то мав би бути дійсно
чи центральний храм міста, чи найбільш святе місце — монастир.
Центральним храмом міста від початку була Успенська соборна
церква. За дореволюційними джерелами, і насамперед церковними, Ми-
хайлівська церква знаходилась-таки на території Спаського монастиря.
Цікавий запис з цього приводу знаходимо у нарисі невідомого автора,,
опублікованому Іваном Самчевським у 1853 році: «В 1179 году скон-
чался князь новгород-северский Олег Святославич и погребен при церк-
ви Михаила Архгангела; по запискам найдено, что церковь сия была
внутри монастыря и на месте оной после построена церковь Успения
Богоматери».
15
Свої доповнення до цього там же вносить інший автор: «Храм Свя-
того Архистратига Михаила был в монастыре, иконостас онаго храма
отдан в село 1801 года; по иконостасе можно видеть, что небольшая
церковь была и чаятельно приделана при большой Преображенской».
16
Отож до цього часу невідомо, де саме стояв той храм, але зовсім не
випадково на шпилі монастирської надворітньої вежі-дзвіниці здав-
на був встановлений флюгер із зображенням Архістратига Михайла.
Сліди існування ще однієї невідомої церкви XII ст. виявлені у 1982
році при проведенні розкопок у районі сучасної базарної площі. Тут
було знайдено житло другої половини XII ст. з піччю, частково викла-
деною з цілих та фрагментованих плінф, які використовувались при бу-
дівництві церков. Вони датуються серединою — другою половиною
XII ст. і суттєво відрізняються від будівельних матеріалів, знайдених
на Замковій горі, та від цегли монастирського Спаського собору.
17
З усіх стародавніх храмів Новгорода-Сіверського найбільш доклад-
ні відомості збереглись саме про Спаський собор, а по його фундамент-
ту можна скласти досить повне уявлення про зовнішній вигляд пам’ят-
ки. У 1790 році за вказівкою Катерини II собор було розібрано, і на
його місці у 1791 —1796 pp. за проектом відомого архітектора Дж. Ква-
ренгі був зведений новий великий собор, що існує і зараз. При розби-
ранні старого собору було знайдено овальний камінь з написом про те,
що побудований він князями Володимиром та Ізяславом Давидовича-
ми (1124—1140 pp.).
18
Фундамент собору досліджувався у 1954—1956 pp. і пізніше — у
1981—1982 pp. Проведені роботи дали можливість відтворити план ста-
родавньої будівлі. Собор являв собою чотиристовпний храм з трьома
апсидами, прямокутним притвором із заходу і півкругами з півночі та
півдня. Розміри його (без притвора і півкругів) 19,9 x 13,5 м. Підлога у
58 Сіверянський літопис
храмі була цегляна з поливою жовтого, зеленого, темно-вишневого та
синьо-чорного кольорів. Зустрічаються також поліхромні цеглини з ві-
зерунком по зеленому фону та з великими жовтими краплинами на зе-
леному фоні.
Собор був розписаний фресками, численні фрагменти яких зібрані
при розкопках. На деяких з них збереглись прошкрябані давні написи
(граффіті). Знайдено також фрагмент бронзового позолоченого окладу
ікони, орнаментованого виямчатими емалями.
19
Зовні будівлю прикрашали складнопрофільовані пілястри. Пам’ят-
ка відноситься до місцевої Чернігово-Сіверської архітектурної школи
і нагадує славнозвісну П’ятницьку церкву в Чернігові. Дослідження
фундаменту Спаського собору дали можливість встановити раніше не-
відомий факт існування на Новгород-Сіверщині оригінальної архітек-
турної школи. Спеціалісти відносять час зведення собору на кінець XII
— початок XIII ст. За їх думкою, замовником будівництва був князь
Ігор Святославич або його діти.
20
Мабуть-таки, стерті з лиця землі татаро-монгольськими завойовни-
ками, палаци і храми стародавнього Новгорода-Сіверського так само
вражали б наше уявлення і захоплювали, як вражає нев’януча краса
«Слова о полку Ігоревім», бо створені вони були на одній землі, в один
час руками і розумом талановитих майстрів.
Таким чином, завдяки розвитку ремісничого і сільського виробни-
цтва, торгівлі та значним культурним надбанням, Новгород-Сіверський
у середині XII ст. перетворився на важливий економічний, політичний
і культурний центр Київської Русі, став другим за зйаченням містом
після Чернігова у Чернігово-Сіверщині. Саме тому ці головні міста пе-
реходили до нових князів за лінією ліствичного сходження: коли «стар-
ший князь Чернігівський здобував Київ — до Чернігова переходив
князь Новгород-Сіверський; переходи відбувалися по лінії брат після
брата, спочатку серед старшої лінії, а потім — молодшої».
21
Історія Новгород-Сіверського князівства пов’язана з діяльністю
представників князівських династій Давидовичів та Ольговичів. Остан-
ні, прагнучи до самостійності, нерідко займали незалежну від Києва чи
Чернігова принципову позицію, намагались відстоювати свої законні
права і тому мимоволі ставали учасниками феодальних усобиць. Жерт-
вою князівських сутичок та інтриг неодноразово був і Новгород-Сівер-
ський. Місто зазнавало нападів з боку чернігівських та київських кня-
зів. Так, у 1145 році, коли помер великий князь київський Всеволод
Ольгович, його брати Ігор і Святослав намагались скористатись своїми
правами на Київ, та кияни запросили на свій стіл князя Ізяслава, ону-
ка Мономаха. Невдовзі Ігоря було вбито, а Святослав був обложений
у Новгороді-Сіверському союзниками Ізяслава. Ось що пише про це
літопис:
«И поидоша Новоугородоу. И пришедше сташа переспы. От-
тоуда идоша стрельци ис товар к граду, к вратом Черниговським,
и тоу бишася много. Оутреи же день исполчишася и поидоша к
вратом Коурьским... И начаша ся бити и бысть налога велика гра-
жаном и вбодоша я в врата острожная, и много бе оу них оубитых
и оураненых».
22
Та міста взяти не вдалося.
Через шість років, у 1152 році, ситуація повторилась: переслідую-
чи Святослава Ольговича за його союз з Юрієм Довгоруким, до Новго-
рода-Сіверського знову підійшли війська Ізяслава київського та його
союзників. І знову була бійка, і знову горів острог.
Ще й пізніше, у 1176 році, ведучи міжусобну війну з Олегом Свято-
славичем, напав на місто Святослав Всеволодович, князь чернігівський,
та спалив монастир.
Сіверянський літопис 59
Князівські чвари дорого обходились українській землі. Вони підри-
вали економіку, гальмували розвиток культури. Гинули тисячі без вин-
них людей, руйнувались міста і села, знищувались безцінні пам’ятки
архітектури та культури. Не випадково, що з другої половини XII ст.
простежується поступове ослаблення Новгород-Сіверського князівства,
зменшується його територія. Всі ці негаразди боляче позначились на
економічному і культурному розвитку Новгорода-Сіверського, якому
неодноразово доводилось захищатись від князів-сусідів і витрачати ба-
гато часу і коштів на відбудову втраченого, на укріплення оборони.
П Р И М І Т К И:
1. На землі сіверян
1 В літературі радянських часів зустрічається викривлена назва церкви — Микіль-
ська. Слід називати: Миколаївська церква, Миколаївський спуск (зараз вулиця
Коротченка), Миколаївський міст (біля згаданої церкви).
2 Шовкопляс І. Г. Археологічні дослідження на Україні. (1917—1957). — К., 1957
— С. 47.
3 Моця О. П. Становлення Новгорода-Сіверського в контексті теорії бінарних опози-
цій // Археологічні старожитності Подесення. — Чернігів, 1995. — С. 104.
4 Из истории Новгорода-Северского: Документы и материалы. — Чернигов, 1989.—
С. 14. — Документ № 1.
5 Там само. — С. 15. — Документ № 2.
6 Повесть временных лет. — М. -Л., 1950. — С. 83.
7 Моця О. П. Вказана праця. — С. 104.
8 Самоквасов Д. Я Археологическое богатство Малороссии // Живописная Россия.
СПБ. — М., 1897. — Т. 5. — С. 85.
9 Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К., 1990. — С. 545.
10 Материалы для историко-статистического описания Новгород-Северска (Вступ, ста-
тья И. Самчевского. — К., 1853. — С. 18; Вааилий, епископ. Картины церковной
жизни Черниговской епархии из IX вековой ее истории. — К., 1911. — С. 35.
11 Илизаров С. С. Русский город глазами историков XVIII в. // Русский город. —
М.: Изд. МГУ, 1976. — С. 156.
12 Падин В. А. Трубчевск. — Изд. 2-е, доп. и испр. — Тула, 1975. — С. 6.
13 Куза А. В. В граде Игореве // Наука и жизнь. — 1981. — № 2. — С. 140.
14 Материалы для историко-статистического описания... — С. 10.
15 Сбитнев И. Новгород-Северский // Отечественные записки. — 1828. Ч. 35. —
С. 331—332.
16 Зверинский В. В. Материалы для историко-топографического исследования о пра-
вославных монастырях в Российской империи. СПБ., 1890. — Ч. 1. — С. 242.
17 Материалы для историко-статистического описания... — С. 24.
18 Рклицкий М. Город Новгород-Северский, его прошлое и настоящее // Земский сбор-
ник Черниговской губернии. — 1899. — № 1. — С. 42.
19 Халіман Г. Ярославова криниця // Радянське Полісся (Новгород-Сіверський). —
1997. — 8 травня.
20 Максимович М. А. Песнь о полку Игореве: Критическое исследование // Журнал
Министерства Народного Просвещения. — 1887. — № 1. — С. 45.
21 Історія Русів / Переклад I. Драча. — К., 1991. — С. 119.
22 Вошов Святослав. Цупринський яр // Радянське Полісся. — 1996. — 4 грудня;
Воїнов Святослав. А що скажуть інші? // Радянське Полісся. — 1997. — 29 січня.
2. Стольний град
1 Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. — К., 1972. — С. 13.
2 Коваленко В. П. Кордони та природні умови літописної Сновської тисячі // Архе-
ологічні старожитності Подесення. — Чернігів, 1995. — С. 79.
3 Там само. — С. 79—82.
60 Сіверянський літопис
4 Казаков А. Л., Коваленко В. П. Летописные города Новгород-Северского княже-
ства в эпоху «Слова о полку Игореве» // «Слово о полку Игореве» и Путивльщина
— Путивль, 1987. — С. 34—35.
5 Куза А. В. В граде Игореве // Наука и жизнь. — 1981. — № 1. — С. 140—141.
6 История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область — К, 1988. —
С. 491.
7 Куза А. В., Коваленко В. П., Моця А. П. Чернигов и Новгород-Северский в епоху
«Слова о полку Игореве» // Чернигов и его округа в IX—XIII вв. — К., 1988. —
С. 59.
8 Там само. — С. 60.
9 Куза А. В. Вказана праця — С. 140; Археологические открытия 1979 года. — М.,
1980 — С. 280, 281.
10 Из истории Новгорода-Северского: Документы и материалы. — Чернигов, 1989. —
С. 15—16. — Документ № 4.
11 Корнеев А. П. История промысла диких зверей на Украине. — К., 1953. — С. 12—
13, 19—20.
12 Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». М., — 1972.
— С. 36—44.
13 Куза А. В., Коваленко В. П., Моця А. П. Вказана праця. — С. 61.
14 Из истории Новгорода-Северского... — С. 17. — Документ № 9.
15 Материалы для историко-статистического описания города Новгорода-Северска. /
Вступ, статья И. Самчевского. — К., 1953. — С. 10.
16 Там само. — С. 27.
17 Куза А. В., Коваленко В. П., Моця А. П. Вказана праця. — С. 61.
18 Материалы для историко-статистического описания... — С. 9—10; Рклицкий М.
Город Новгород-Северский, его прошлое и настоящее // Земский сборник Черни-
говской губернии. — 1899. — № 1. — С. 40.
19 Большаков Л. Н., Коваленко В. П., Раппопорт П. А. Новые данные о памятниках
древнего зодчества Чернигова и Новгорода-Северского // Славяно-русская археоло-
гия. — 1989. — Вып. 195. — С. 52—53.
20 Куза А. В., Коваленко В. П., Моця А. П. Вказана праця. — С. 61.
21 Полонська-Василенко Н. Історія України. — К., 1993. — Т. 1. — С. 167—168.
22 Из истории Новгорода-Северского... — С. 15. Документ № 3.
Сіверянський літопис 61
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200599 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:01:10Z |
| publishDate | 1998 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Воїнов, С. 2024-12-16T13:34:05Z 2024-12-16T13:34:05Z 1998 Новгород-Сіверський / С. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 49-61. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200599 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Історія міст і сіл Новгород-Сіверський Article published earlier |
| spellingShingle | Новгород-Сіверський Воїнов, С. Історія міст і сіл |
| title | Новгород-Сіверський |
| title_full | Новгород-Сіверський |
| title_fullStr | Новгород-Сіверський |
| title_full_unstemmed | Новгород-Сіверський |
| title_short | Новгород-Сіверський |
| title_sort | новгород-сіверський |
| topic | Історія міст і сіл |
| topic_facet | Історія міст і сіл |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200599 |
| work_keys_str_mv | AT voínovs novgorodsíversʹkii |