Поливайте квіти
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 1998 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200640 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Поливайте квіти / М. Ткач // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 128-129. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200640 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ткач, М. 2024-12-18T17:19:26Z 2024-12-18T17:19:26Z 1998 Поливайте квіти / М. Ткач // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 128-129. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200640 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Придеснянська книжкова полиця Поливайте квіти Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Поливайте квіти |
| spellingShingle |
Поливайте квіти Ткач, М. Придеснянська книжкова полиця |
| title_short |
Поливайте квіти |
| title_full |
Поливайте квіти |
| title_fullStr |
Поливайте квіти |
| title_full_unstemmed |
Поливайте квіти |
| title_sort |
поливайте квіти |
| author |
Ткач, М. |
| author_facet |
Ткач, М. |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| publishDate |
1998 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200640 |
| citation_txt |
Поливайте квіти / М. Ткач // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 128-129. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tkačm polivaitekvíti |
| first_indexed |
2025-11-25T23:31:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:31:28Z |
| _version_ |
1850582238584897536 |
| fulltext |
п о л и в а й т е к в іт и
Звичайно ж, той факт, що на Чернігівщині за останні п’ять років
нашими місцевими авторами видано більше сотні поетичних, прозових
та наукових книг, є сам по собі позитивним. Бо що б там не говорили —
мовляв, за художнім рівнем слабкі, надто убога поліграфія — (це, безу
мовно, є!), але більшість з них — це вагомі і пристойні видання. Деякі,
можна ствердно сказати, не поступаються і столичним. Зрозуміло, що
досягти гарної поліграфічної якості на периферії, особливо коли книга
друкується в районі на старому устаткуванні, а це робиться в наш ком
п’ютерний вік через відсутність коштів, вкрай важко. Радісно на душі,
коли гарно оформлена книга. І все ж, як на мене, внутрішній зміст —
важливіше. І коли до рук потрапляє змістовна книга, то стає приємною
новиною. Саме такою новиною виявилася для мене книга Анатолія Со
ломка «Не забудьте полити квіти», видрукувана щойно у Менській рай-
друкарні. До книги увійшли повість та близько десяти новел про видат
них майстрів української літератури.
Про відомих митців, яких змальовує Соломко, багато написано ху
дожніх і публіцистичних творів, але автор не повторює чужих сюжетів,
а знаходить свої нові творчі грані. Але спочатку про назву книги. Вона,
на перший погляд, ніби загадкова і в якійсь мірі інтригуюча. А втім,
розгадка приходить, коли прочитаєш повість про М. Рильського, яка
має аналогічну назву. Відразу хочу сказати, що автор вдало використав
цікавий і хвилюючий штрих з біографії поета — його велику любов до
природи, зокрема до квітів, — оте постійне нагадування, коли він за
лишив помешкання, своїм рідним (писав записки), щоб не забули поли
ти квіти, розкриває перед нами його безмежно люблячу душу. А в кон
тексті всієї книги ця думка звучить об’єднуючим лейтмотивом. Автор
ніби звертається до всіх нас, читачів, — не забудьте згадати, мовити
добре слово про наших великих попередників — майстрів художнього
слова, бо вони, як квіти. Їх творчість потребує догляду.
Слід сказати, що більшість фактів з життя славетних діячів літе
ратури і культури, які змальовано в новелах Соломка, відомі. Але ав
тор, певно, не ставив собі за мету відшукати і оприлюднити з біографії
того чи іншого митця мало відоме або ж зовсім невідоме. То справа
літературознавців. Змалювати, опоетизувати той чи інший період життя,
показати митця як людину, як творця, щоб читач відчув його вразливу
душу, велич, перейнявся його болями і тривогами — ось саме це, на
мою думку, Анатолію Соломку вдалося. Оповіді ліричні, вони хвилюють.
Відомі нам історичні постаті у його художній інтерпретації оживають,
стають ближчими нам і величнішими.
Ліричні відступи, де перед читачем постає древній Київ, сивочолі
схили Дніпра, замріяні київські парки, багатолюдний Хрещатик — і
все це очима наших незабутніх, які так любили столицю — древ
ній Київ, допомагають зрозуміти, як митець жив і творив. Нехтуючи
часом стрункістю сюжету, розмиваючи його, автор прагне до образного
перебігу подій, поетичного осмислення. Вдалим у цьому відношенні, на
мою думку, є оповідання «Сповідь на добро» (за мотивами листів Ка
терини Білокур), де через внутрішнє «Я», своєрідну сповідь жінки на
Каневій горі біля могили Т. Шевченка, автор розкриває величний світ
душі, безмежну любов до природи, до мистецтва, до людей геніальної
народної художниці Катерини Білокур. Приємне враження і від опові
дання «Зозуле, зозуле, скажи мені...». Коротка емоційна розповідь про
одного з наших сучасників, талановитого письменника, літературознав
ця, який передчасно пішов із життя, Станіслава Тельнюка. Тут вдало
128 Сіверянський літопис
поєднані екскурси в його повоєнне дитинство, своєрідність долі, роз
криття його безмежно люблячої душі, яка боліла за все і за всіх. В опо
віданні, наприклад, гостро вражає сцена, як Ст. Тельнюк, будучи тяж
кохворим, переймається бідою зовсім йому незнайомих людей (зустріч
у лікарні випадкова), проявляє турботу, намагається чимось допомогти,
близько бере до душі, від чого сам потерпає. У цьому епізоді автор під
носить митця до найвищих його людських якостей.
Вдало написано також оповідання «Цвіт папороті» про Лесю Укра
їнку. Це, по суті, оповідання-казка. Фантазія автора. Як відомо, до на
писання «Лісової пісні» геніальна поетеса, можна сказати, готувалася
все своє життя. Образи народних оповідок, казок, легенд заполонили її
духовний світ ще з дитинства. «А то ще я здавна ту мавку «в умі дер
жала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок роз
казувала...», — писала в листі Леся Українка матері. А також надзви
чайне враження на малу Лесю справили відвідини дядька Лева в
с. Скулині, де вона ночувала в урочищі, блукала в лісі та біля озера.
Беручи, безумовно, до уваги саме цей епізод з її реального життя, Со
ломко художньо домислює картину, де авторка «Лісової пісні», змуче
на хворобою і творчими роздумами над твором, шукаючи отого втаєм
ниченого, незбагненного в собі і в природі, перевтілюється (чи заси
нає?) і прямує за образом — підхоплюється вночі і йде до лісу, щоб
зірвати цвіт папороті. Саме там вона і зустрічається з мавкою та інши
ми фантастичними істотами. Психологічно такий авторський підхід вмо
тивовується, допомагає глибше розкрити внутрішній світ поетеси, її
творчі потенції, адже основною рисою сюжету «Лісової пісні» Лесі Ук
раїнки, найвидатнішої драми, є поєднання казкового і реального світу.
До недоліків я б відніс занадто великі, а часом і невмотивовані
відступи у творі з розповіддю про проміжних персонажів, за якими го
ловний герой губиться, а то й зникає. Зокрема, це відчутно у повісті
М. Рильського «Не забудьте полити квіти», оповіданні «Покараний со
бою» та інших. У багатьох творах можна натрапити на газетні штампи,
деякі факти і явища подаються з погляду епохи розвиненого соціаліз
му, що сьогодні, після широкого висвітлення «темних плям» і переосмис
лення суспільством того заідеологізованого проміжку часу, звучать над
то банально. Багато патетики, красивостей, мовних неточностей, пере
кручень та інших огріхів. І все ж те не затьмарює цілісності і вагомості
творів. Отож, перефразовуючи автора, я хочу сказати — не забудьте
почитати цікаву книгу.
Михась ТКАЧ.
МАЙБУТНЄ ВИРОСТАЄ З МИНУЛОГО
Сумське видавництво «Козацький вал» порадувало читачів уже не
однією цікавою, змістовною книгою. Безумовно, до них належить і ось
ця, яка щойно вийшла, «Бунтар із Павлівок» Григорія Хвостенка.
У чому ж цінність пропонованого видання? Думаю, що маємо якраз
той випадок, коли відповідь варто шукати, насамперед, в особистості
автора. Григорій Хвостенко добре відомий читацькій публіці як журна
ліст, літератор,, краєзнавець, має широке коло творчих зацікавлень.
Вірші, оповідання, літературознавчі та краєзнавчі статті друкував у рес
публіканських газетах і журналах, колективних збірниках.
його розвідка про Дмитра Хілкова, князя, уродженця села Павлів-
ки Білопільського району, який збунтувався супроти царського режиму,
річ захоплююча й пізнавальна. Автор не обмежується лише життєпи
сом «бунтівного князя», він наводить цікаві подробиці з історії — від
Київської Русі до початку нашого віку, — які тісно переплітаються з
Сіверянський літопис 129
|