Права людини у міжнародно-правовому аспекті
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 1999 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200812 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Права людини у міжнародно-правовому аспекті / М. Міткевич // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 121-127. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859719801937592320 |
|---|---|
| author | Міткевич, М. |
| author_facet | Міткевич, М. |
| citation_txt | Права людини у міжнародно-правовому аспекті / М. Міткевич // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 121-127. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-01T09:41:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
Микола Міткевич
ПРАВА ЛЮДИНИ
У МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОМУ АСПЕКТІ
У якій би країні не перебувала людина — вона залишається віль
ною особою, що знаходиться під захистом світового співтовариства,
власної держави, громадянином якої вона є, а також держави, в якій
вона перебуває.
Розвитку та забезпеченню прав людини значну7 увагу приділяє між
народне співтовариство.
Особливої інтенсивності ці процеси набули після Другої світової
війни. Із суто внутрішньої ця проблема стала перетворюватися у між
народну, в результаті чого конституційне право почало підпадати під
вплив міжнародних стандартів. Цьому у значній мірі сприяло створен
ня Організації Об'єднаних Націй, а згодом й інших міжнародних ін
ституцій.
У статуті Організації Об’єднаних Націй був зафіксований обов'язок
держав здійснювати співробітництво у заохоченні і розвитку поваги до
прав людини і основних свобод без будь-якої дискримінації. Появі важ
ливих міжнародно-правових актів передував тривалий період боротьби
західних держав проти опору посттоталітарних країн. Започаткувала їх
Загальна декларація з прав людини, прийнята Генеральною Асамб
леєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року, тобто 50 ро
ків тому.
Цим документом світове співтовариство проголосило рівність людей,
незалежно від статі, мови, релігії, національного, соціального чи іншо
го стану, політичних переконань. Декларація визнає право на життя,
свободу, особисту недоторканість кожної людини. В ній не робиться
різниці між правами людини і правами громадянина, і всі права трак
туються як такі, що належать всім людям. Ст. 1 проголошує: «Всі люди
народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах. Вони наді
лені розумом і совістю и повинні виступати у стосунках один з од
ним у дусі братерства». Далі проголошуються права на життя, свобо
ду і особисту недоторканість, інші особисті права і свободи, а також
економічні, соціальні і культурні права, на які людина вправі претен
дувати як «член суспільства» (право на працю, соціальне забезпечення,
освіту і інше). Декларація відіграла і продовжує відігравати важливе
значення у зміцненні прав людини.
Положення Декларації є підвалинами, на яких грунтуються зако
нодавчі системи з прав людини багатьох країн світу. Слід підкреслити,
що значною мірою вони покладені в основу Конституції України, прийня
тої 28 червня 1996 року. Вона заклала серйозні основи для розвитку і
зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій люди
на, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визна
ються найвищою соціальною цінністю. Якраз через зміст Конституції
проводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея про те, що саме держава
функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не
навпаки. І це є головним її обов’язком. «Людина, її життя і здоров’я,
честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні, — го
вориться в ст. З Конституції, — найвищою соціальною цінністю».
Право на життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і без
пеку належить до тих прав людини, що зумовлені її природою та не
Сіверянський літопис 121
залежать від наявності певного статусу особи в державі. Ось чому
ж міжнародній практиці всі вони визначаються як фундаментальні.
Конституція України, визначивши їх як найвищу соціальну цін
ність, приєдналася до європейського і світового бачення цього питання,
закріпила його загальнолюдське вирішення як обов’язкове для держави -
Конституційний принцип дотримання прав людини юридично пов’язує і
позитивно обмежує дії держави, її органів та посадових осіб.
Таким чином, відповідно до змісту цієї статті, дотримання прав людини —
фундаментальна конституційна засада в Україні, дія якої відповідно спрямовує
всю сукупність соціально-політичних відносин.
Розділ 2 Конституції «Права, свободи та обов’язки людини і гро-мадянина»
є одним з найбільших. Він містить 48 статей із 161 статті Конституції.
Права і свободи закріплені Конституцією з максимальним ураху
ванням міжнародно-правових актів, досягненням світової і національ
ної наукової думки і практики Конституційного будівництва, рівня роз
витку нашого суспільства і держави. Ось чому стаття 5 Конституції но
сієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні проголошує укра
їнський народ.
Ця норма є великим історичним досягненням. Вона символізує най
вищий ступінь розвитку держави. За цією нормою стоїть радикальний
поворот суспільно-політичної думки, приєднання України до цінностей,
що пройшли перевірку часом, історією.
Відповідно до Конституції народ як суверен здійснює владу різни
ми шляхами — через всеукраїнський та місцеві референдуми, вибори,
інші форми безпосередньої демократії. За допомогою виборів народ де
легує здійснення владних повноважень державі в особі її конституцій
них органів та органам місцевого самоврядування. Основний закон за
кріплює не тільки основні норми народовладдя, а й визначає також
найважливіші принципи і процедури здійснення народом цих форм вла
ди, встановлюючи гарантії прав суверена. Нова Конституція закріплює
права і свободи значно системніше і повніше, порівняно з попередньою,
збагачує зміст багатьох з них і надійніше гарантує.
Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. їх перелік,
закріплений Конституцією, не є вичерпним. Конституційні пра
ва і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні до них змін не допуска
ється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з Конституцією України усі люди є вільними і рівними у своїй
гідності та правах.
Внаслідок проголошення незалежності України в новій Конституції
з’явились нові, раніше невідомі Україні конституційні права і свободи.
Так, поряд з правами людини і громадянина на користування об'єктами
загальнонародної і державної власності, закріплено право приватної
власності (ст. 41), передбачено право на страйк (ст. 44). Розширено
також зміст ряду громадянських, політичних, економічних, соціальних і
культурних прав і свобод.
Конституція України створила правові можливості для більш тіс
ної співпраці нашої держави зі світовим співтовариством. Україну ви
знала більшість країн світу. Вона є членом Ради Європи, повноправним
суб’єктом міжнародного права.
Важко знайти інший інститут сучасного міжнародного права, де б
існувала така кількість пактів, договорів, угод, конвенцій, як щодо прав
і свобод людини і громадянина.
122 Сіверянський літопис
У 1966 році Генеральна Асамблея ООН прийняла нові важливі ак
ти — Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права
і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, які ратифіко
вані Україною. У цих актах дається більш детальний перелік прав лю
дини і громадянина, а крім того, пактом про громадські і політичні пра
ва передбачається створення Комітету по правах людини, відповідаль
ного за додержання і прийняття заходів по запровадженню в життя
прав, передбачених цим пактом. У 1984 році аналогічний Комітет був
створений по економічних, соціальних і культурних правах.
Існують й інші міжнародно-правові акти по правах людини. Це,
зокрема, Міжнародна Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дис
кримінації, Конвенція проти катування та інших жорстоких, нелюд
ських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. Лише
в рамках міжнародної організації праці (МОП) укладено понад 170
конвенцій, які безпосередньо стосуються прав людини.
Дуже важливою у цій сфері є Організація з безпеки і співробіт
ництва в Європі (ОБСЄ).
Україна як член міжнародного співтовариства, дотримуючись за
гальновизнаних принципів і норм міжнародного права, встановила сво
єю Конституцією чіткий порядок введення цих норм на території Украї
ни. «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України», — говориться у ст. 9 Конституції, а також визначення зов
нішньополітичної діяльності України як такої, що «спрямована на за
безпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання
мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного
співробітництва за загальновизнаними принципами і нормами міжна
родного права» (ст. 18).
Такий порядок передбачає можливість як внесення змін до Консти
туції, так і прийняття ряду законів, що відповідають і Конституції, і
міжнародним правовим нормам. Це дає підстави для висновку, що в
Україні перебудовується вся правова система.
Вся зовнішньополітична діяльність нашої держави здійснюється з
урахуванням норм і принципів міжнародного права. За допомогою заз
начених основних принципів закріплюються і регулюються основи су
часних міжнародних відносин і міжнародного права. Вони є ядром
міжнародного права, діють як універсальні, загальновизнані та загаль
нообов’язкові для держав та міжнародних організацій.
Кожна людина має право на громадянство, і ніхто не може бути
безпідставно позбавлений громадянства, встановлено ст. 15 Загальної
декларації прав людини. Відповідно до цього ст. 25 Конституції Украї
ни проголошує, що громадянин України не може бути позбавлений гро
мадянства і права змінити громадянство. Конституція гарантує меш
канцям України за будь-яких обставин збереження громадянства і від
повідний захист з боку держави. Вона гарантує також своїм громадя
нам піклування та захист за межами держави. Дипломатичні представ
ництва і консульські установи України та їх посадові особи зобов’язані
вжити заходів до забезпечення громадянам України можливості корис
туватися у повному обсязі правами, наданими їм законодавством краї
ни перебування, міжнародними договорами, учасниками яких є Украї
на, і держави перебування, та в установленому порядку захищати та
відстоювати їх законні інтереси.
Конституція України — яскраве свідчення інтеграції міжнародного
і конституційного права держави. Вона гарантує права і свободи не
тільки громадянина, а й людини. Причому права і свободи людини по
став лен і на перше місце.
Сіверянський літопис 123
Це означає, що Україна відповідно до положень, закріплених За
гальною декларацією прав людини та іншими міжнародно-правовими
актами, на конституційному рівні ввела норми забезпечення прав і
свобод людини.
На території України можуть перебувати особи, які належать до
громадянства інших держав, або взагалі без громадянства. Але Кон
ституція гарантує основні права і свободи кожної людини. Ось чому
більшість статей розділу «Права, свободи та обов'язки людини і грома
дянина» починається так: «Кожен має право...». Це відповідає законо
давчій практиці міжнародного співтовариства. За загальновизнаними
нормами міжнародного права невід’ємні права і свободи кожної люди
ни, незалежно від наявності у неї громадянства, повинні поважатися
будь-якою державою. Ось чому згідно з ст. 26 Конституції іноземці та
особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підста
вах, користуються такими ж правами і свободами, а також несуть такі
ж обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, передбаченими
Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Наприклад, відповідно до Конституції, жінки і чоловіки в Украї
ні мають рівні права і свободи. Цей принцип поширюється і на інозем
ців. Жінкам-іноземкам надаються рівні права з чоловіками-іноземця
ми. Томут в Україні не можуть бути визнані різні обмеження заміжніх
жінок. Цравила законодавства, наприклад Греції, Бразилії та інших
держав, які встановлюють владу чоловіка над дружиною, перестають
діяти для громадян цих держав на території України.
Дружина без дозволу чоловіка може працювати, розпоряджатися
майном, вільно пересуватися, звертатися до органів влади та інше.
Іноземці та особи без громадянства мають право володіти правами
та обов'язками в трудових відносинах, займатися інвестиційною, зов
нішньо-економічною та іншими видами підприємницької діяльності, пе
редбаченими законами України. У разі постійного проживання на тери
торії України іноземці користуються медичною допомогою нарівні з її
громадянами, мають право на соціальний захист, на житло, можуть ма
ти у власності будь-яке майно, успадкувати і заповідати його, а також
мати особисті немайнові права.
Іноземці свої права захищають шляхом звернення до суду або ін
ших державних органів. У судочинстві вони користуються такими ж
процесуальними правами, як і громадяни України.
Права іноземців та осіб без громадянства на території України відповідають
загальновизнаним нормам міжнародного права. Іноземці
та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від по
ходження, статі, мови, соціального і майнового стану, роду і характеру занять.
Основні права, свободи та обов’язки іноземних громадян та осіб
без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Укра
їні, закріплені в Законі України від 4 лютого 1994 року «Про правовий
статус іноземців».
Україна також дотримується міжнародних зобов’язань щодо за
хисту прав людини, яка вимушено залишила країну своєї громадянської
належності чи країну свого постійного проживання.
Розглядаючи далі права та свободи людини і громадянина в між
народно-правовому аспекті, слід зупинитися на ст. 27 Конституції, в
якій говориться, що людина має невід’ємне право на життя. Згідно з
Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, це право не
є абсолютним. У визначених законом випадках допускається свідоме
припинення людського життя. Згідно з положеннями зазначеного пакту
124 Сіверянський літопис
в країнах, які не скасували смертної кари, до яких належить і Україна,
смертні вироки можуть виноситися тільки за найтяжчі злочини. Пак
том забороняється винесення смертного вироку особам, молодшим 18
років, що вчинили злочини. Смертний вирок не виконується також що
до вагітних жінок.
Подібні норми діють і в українському законодавстві.
Нещодавно Україну як члена Ради Європи відвідали експерти різ
них структур цієї впливової організації. Категоричною вимогою Ради
Європи до України, як відомо, є скасування вищої міри покарання, тоб
то страти. Але, як свідчать соціологічні опитування, більшість грома
дян України, а також правоохоронців виступає проти перегляду відпо
відних статей Кримінального кодексу у зв’язку з великою кількістю не
безпечних злочинів та недостатнім рівнем захисту особистої безпеки
громадян з боку держави. Це питання буде вирішувати Верховна Рада України.
Кожному громадянину нашої держави Конституція гарантує недо
торканість житла (ст. ЗО).
Таке положення узгоджується з Міжнародним пактом про грома
дянські і політичні права, згідно з яким ніхто не може безпідставно або
незаконно посягати на недоторканість житла (ст. 17). Слід підкресли
ти, що недоторканість житла є одним з проявів недоторканості особис
того життя.
Основний закон гарантує кожному право на свободу думки і сло
ва, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34). Це від
повідає Міжнародному пакту про громадянські і політичні права, де
записано, що кожна людина має право на свободу думки та вільне ви
раження своїх поглядів (ст. 18, 19).
Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політич
ні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав
і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культур
них та інших інтересів (ст. 36).
Ця стаття розвиває та конкретизує положення ст. 20 Загальної де
кларації прав людини та ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські
і політичні права щодо свободи асоціацій і передбачає, що право на
свободу об'єднання є невід’ємним правом громадян України, яке гаран
тується Конституцією.
Згідно із ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і
культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та ме
дичний догляд у разі хвороби. Це право людини знайшло відображен
ня у ст. 49 Конституції, де говориться, що кожен має право на охорону
здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Одним з фундаментальних прав людини є право на сприятливе
навколишнє середовище. Це право вперше було закріплено в Деклара
ції Стокгольмської конференції ООН з охорони навколишнього природ
ного середовища (1972 року), принцип перший якої проголошує: «Лю
ди мають фундаментальне право на вільні, якісні та адекватні умови
життя в навколишньому середовищі, якість якого дає змогу вести гідне
та благополучне життя».
Через декілька років у Декларації ООН з навколишнього середо
вища та розвитку (1992 року) у першому пункті було підкреслено:
«Люди перебувають у центрі інтересів сталого розвитку. Вони мають
право на здоров’я та плідне життя у гармонії з природою».
Україна як член міжнародного співтовариства і Ради Європи, зо
бов’язана дотримуватися міжнародних договорів, зокрема договору Ра
ди Європи від 29 червня 1987 року, де підкреслюється значення захисту прав
людини у галузі охорони природного середовища.
Сіверянський літопис 125
Згідно з Конституцією України кожен має право на безпечне для
життя і здоров’я навколишнє середовище, а також на відшкодування
завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50).
Право громадян України на екологічно безпечне для життя та здо
ров’я навколишнє середовище, закріплене Конституцією України, реа
лізується через інші суб’єктивні права громадян, окремі права на до
тримання повної та достовірної інформації про стан навколишнього се
редовища та його вплив на здоров’я людей, участь у проведенні гро
мадської екологічної експертизи, участь в обговоренні проектів законо
давчих актів та матеріалів з питань розміщення, будівництва та рекон
струкції об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишньо
го природного середовища.
Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природ
ного середовища порушені права громадян у галузі навколишнього при
родного середовища мають бути відновлені, а їх захист здійснюється в
судовому порядку. Таким чином законодавець надає можливості для
реалізації прав громадян на екологічно безпечне навколишнє середови
ще в разі звернення до суду.
Згідно зі статтею 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні
і культурні права Конституція України визначає право на освіту за
кожною людиною (ст. 53). Це конституційне право забезпечується роз
галуженою системою закладів освіти, їх відкритим характером, різною
формою навчання — очною, вечірньою, заочною та інш.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права зобов’язує
державу забезпечити всякій особі ефективний засіб правового захисту
у випадку порушення її прав і свобод.
Конституцією передбачено, що права і свободи людини і громадя
нина захищаються судом (ст. 55). У залежності від характеру пору
шень захист може здійснюватися в порядку цивільного, кримінального
або адміністративного судочинства.
Конституцією передбачено і гарантується право на оскарження в
суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого
самоврядування і службових осіб.
Відповідно ст. 8 Конституції, норми Конституції є нормами прямої
дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод лю
дини і громадянина на підставі Конституції гарантується.
Згідно зі ст. 102 Конституції гарантом додержання Конституції України,
прав і свобод людини і громадянина є Президент України.
Громадяни України або інші особи, що на законних підставах пе
ребувають на території України, мають право звертатися за захистом
своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,
який здійснює парламентський контроль за дотриманням конституцій
них прав і свобод людини і громадянина (ст. 101). Практика існування
цього інституту в інших країнах підтверджує важливе значення для за
безпечення і захисту прав людини.
В Україні діє близько 20 неурядових організацій, діяльність яких
пов’язана з захистом прав людини. Це — Український центр людини,
У країно-Американське бюро захисту людини, Всеукраїнський комітет
охорони прав людини, Українська секція міжнародного товариства прав
людини та інші. Слід наголосити, що діяльність цих організацій надзви
чайно важлива. Вони здійснюють і захищають правову просвіту, здійс
нюють експертизу чинного законодавства України на предмет його від
повідності міжнародним стандартам з прав людини, готують різні ос
вітні програми з прав людини.
З часу вступу нашої держави до Ради Європи для громадян Ук
раїни стало можливим після використання національних засобів захис
126 Сіверянський літопис
ту своїх прав і свобод використовувати порядок, який застосовується
в країнах — членах Ради Європи. Це, насамперед, можливість звер
нень до Європейської комісії з прав людини і Європейського суду з
прав людини відповідно до правил скарга може бути спрямована проти
держави чи її органів, які допускають порушення прав і свобод лю
дини.
Але скористатися конституційним положенням і звернутися до від
повідних міжнародних судових установ чи до міжнародних організацій багатьом
громадянам за матеріально-економічної скрути просто не під
силу. Дане положення потребує пояснень і відповідних нормативно-
правових актів.
Центральне місце серед всесвітніх міжурядових (Організацій захис
ту прав людини займає Організація Об’єднаних Націй (ООН), згідно
зі ст. 1 Статуту якої здійснення міжнародного співробітництва у заохо
ченні і розвитку поваги до прав і свобод людини є одним з основних
завдань її діяльності. Генеральна Асамблея — один з головних органів
ООН. Всі 184 держави — члени ООН — входять до її складу. Відповід
но до ст. 13 Статуту ООН сприяння міжнародному співтовариству в га
лузі здійснення прав людини для всіх, незалежно від раси, статі, мови,
релігії, є однією з головних функцій Асамблеї.
Одне з найважливіших досягнень ООН в галузі захисту прав лю
дини — це допомога біженцям. З грудня 1949 року Генеральна Асамб
лея прийняла постанову про заснування Управління Верховного Комі
сара ООН з прав біженців. Воно подає допомогу понад 20 мільйонам
біженців в різних регіонах планети. Управління розміщене в Женеві і
має свої представництва більше як у ста країнах світу, в тому числі і
в Україні.
Значну роль відіграють і деякі інші органи й організації з прав
людини.
Майже всі міжнародні конвенції із захисту прав людини передба
чають обов’язок держав-учасниць через певні відрізки часу подавати
доповіді-звіти щодо заходів, які проводяться для ефективної реалізації
передбачених конвенціями прав людини.
Створений декілька років тому Український центр прав людини
(УЦПЛ) у своєму звіті вказує, що Україна ратифікувала 45 конвенцій
МОП, брала участь у підготовці і прийнятті понад оО резолюцій, декла
рацій, конвенцій та інших документів, які накладають на держави-чле
ни конкретні міжнародні зобов'язання.
Все це свідчить про серйозні наміри нашої держави включитись у
процес забезпечення прав людини за міжнародними стандартами.
Джерела та література:
1. Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України. — К, 1996.
2. Коментар до Конституції України. -— К., 1996.
3. Основи конституційного права України / Під ред. В. В. Копейчикова. — К-, 1997.
4. Баглай М. В., Габричидзе Б. Н. Конституционное право Российской Федерации:
Учебник для вузов. —М., 1996.
5. Права человека. Основные международные документы. — М, 1989.
6. Лисенко С. Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. — К-, 1997.
7^^гНова Конституція України. Огляд, коментарі і текст Основного закону. — К,
8. Семенов В. С., Прагнюк О. Я. Міжнародно-правові аспекти Конституції України.
— К, 1997.
9. Погорілко В. Ф Головченко В. В., Сірий М. І. Права та свободи людини і грома
дянина в Україні. — К , 1997.
10. В лабіринтах Ради Європи // Деснянська правда. — 1998. — 8 жовтня.
Сіверянський літопис 127
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200812 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T09:41:19Z |
| publishDate | 1999 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Міткевич, М. 2024-12-24T17:13:17Z 2024-12-24T17:13:17Z 1999 Права людини у міжнародно-правовому аспекті / М. Міткевич // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 121-127. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200812 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Права людини у міжнародно-правовому аспекті Article published earlier |
| spellingShingle | Права людини у міжнародно-правовому аспекті Міткевич, М. Розвідки |
| title | Права людини у міжнародно-правовому аспекті |
| title_full | Права людини у міжнародно-правовому аспекті |
| title_fullStr | Права людини у міжнародно-правовому аспекті |
| title_full_unstemmed | Права людини у міжнародно-правовому аспекті |
| title_short | Права людини у міжнародно-правовому аспекті |
| title_sort | права людини у міжнародно-правовому аспекті |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200812 |
| work_keys_str_mv | AT mítkevičm pravalûdiniumížnarodnopravovomuaspektí |