Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1999 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200814 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова / В. Кузьменко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 140-143. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859630645769142272 |
|---|---|
| author | Кузьменко, В. |
| author_facet | Кузьменко, В. |
| citation_txt | Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова / В. Кузьменко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 140-143. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-07T13:10:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
Володимир Кузьменко
НЕВІДОМІ АВТОГРАФИ З АРХІВУ М. М. УШАКОВА
Коли пишуть про Миколу Миколайовича Ушакова (1899—1973),
сторіччя з дня народження якого виповнюється нині, часто і справедли
во цитують його прекрасний вірш «Вино», де поезія порівнюється з від
стояним і набравшим міцності вином:
Виноторговці — балакливі,
од них п’яніє голова.
А я, письменник терпеливий,
як музику, таю слова.
Я научився їх звучання,
мов скарб, ховати у льохах.
Чим витриваліше мовчання,
тим річ дивніша на устах.
(Переклав М. Рильський).
«Письменник терпеливий», Ушаков друкувався рідко. У його твор
чій лабораторії поетичне вино мовчало роками, відстоювалося стільки, скільки
цього вимагав смак вибагливого митця. «Не вірю затяжному
красномовству...». За півстоліття напруженої роботи в літературі (пер
ша збірка поета «Весна республіки» з’явилась у 1927 р. з передмовою
М. Асеева) він доволі бачив «красномовних» авторів, яким пророкува
ли гучну славу, а окремим — майже літературне безсмертя. Проте всі
вони якось непомітно згасали, так і не сягнувши зеніту свого творчото
обдаровання.
Життєвий матеріал сам по собі — лише глина, яка у невтомних
руках майстра на «пристраснім гончарнім колі» поезії врешті-решт стає
«мислю»:
Світ незакінчений,
незрілий, —
постав його на п'єдестал
і затинай у щоки сміло,
щоб він із глини
мислю став.
(Переклав М. Рильський).
Надзвичайно складним у житті поета виявився повоєнний час. Не
справедливі звинувачення у формалізмі, в естетстві, в архаїчності мови.
«Як можна у 50-му році, — писав О. Жаров, один із рецензентів
рукопису нової книги Ушакова «Чверть віку», — виступати, приміром,
з віршами про радянську Батьківщину, абстраговано-«прекрасну», піс
ля того, як «перемиті свіжою сіллю» її конкретна старовинні прикмети:
посади, хати, куполи? Приберіть Ви, будь ласка, це, зніміть такого ро
ду безпредметні красивості і туманності. Не можна зараз подавати їх
читачеві».1
А інший рецензент, М. Грибанов, докоряючи поетові за те, що «він
не зумів продертися зі своєї естетської раковини до океану життя», був
ще більш категоричним: «Без сумніву, збірник видавати ні в якому
разі не можна, оскільки за основним своїм напрямом він розходиться з
завданням нашої літератури».2
Приводом до цих та інших інсинуацій на адресу Ушакова став його
переклад російською мовою поезії В. Сосюри «Любіть Україну». Як
сам першотвір, так і (віддзеркаленим світлом) його російська версія
були піддані остракізму, нищівній критиці.
140 Сіверянський літопис
На захист Ушакова не раз виступав Максим Рильський, що відсто
ював право письменника «мати свій голос, свій художній почерк».
Грубим спробам перекреслити багатолітню діяльність Ушакова-по-
ета і Ушакова-перекладача була дана відсіч. І все ж нормальний роз
виток ушаковської поезії майже на десятиріччя було загальмовано.
Після смерті письменника (1973) було оприлюднено кілька його
книг. Вони, безперечно, поглибили наші уявлення про творчість митця
і майже одразу стали бібліографічною рідкістю. Необхідні нові публі
кації. Очевидно, настав час перевидати роман Ушакова «Уздовж гаря
чого асфальту», «Повість швидкоплинних літ», багато оповідань, поем.
Прикро, що роль українських видавництв у публікації творів
М. Ушакова, людини, яка присвятила все своє життя пропаганді укра
їнської культури, відкрила своїми перекладами багатомільйонному ро
сійському читачеві перлини української поезії — твори Т. Шевченка,
І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри і бага
тьох інших українських авторів, лишається більш ніж скромною. Мож
ливо, треба було б подумати і про нове видання поезії російського ліри
ка в українських перекладах, оскільки колишні інтерпретації, за винят
ком хіба що перекладів П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Со
сюри та ще кількох авторів, значно застаріли.
Досі також лишаються не висвітленими чимало фактів біографії
Ушакова, який багато зробив для популяризації серед російського чи
тача творів українських поетів, непроаналізованими — перекладацькі
відкриття невтомного майстра. І нині ще не вивчено величезний архів
М. Ушакова. А про його цінність і обсяг може свідчити хоч би збірка
критичних праць письменника «Мастерская» (М., 1983) — перша спро
ба освоєння дослідниками цього архіву.
Звісно, в умовах радянського тоталітаризму повновартісне викорис
тання в критичних та літературознавчих працях всілякого роду допо
міжних матеріалів, як-от: листування, архівних документів, мемуарів
тощо було вкрай обмежене. Це зумовлювалось як суспільно-політични
ми, так і деякими внутрішніми чинниками. Верхи відчували відразу до
листування з його міжособовою закритістю, оскільки ні перлюстрації,
ні оперування «викритими» приватними кореспонденціями на допитах у
НКВС (МДБ—КДБ) не забезпечували «глобального контролю». До
того ж радянська олігархія не могла допустити оприлюднення звину
вачувальних першоджерел про свої злочинні дії щодо власного народу.
Навіть стосовно канонізованих авторів цензура забороняла друкувати
достовірні свідчення — аж раптом вони виявлять, що співці компартії
та інтернаціоналізму' симпатизували «буржуазним» урядам або викри
вали великодержавний шовінізм.
Останнім часом в українському літературознавстві значно посили
лась увага до архівних документів, зокрема письменницького листуван
ня. Адже «листи печуть сумління» (М. Жулинський), є одним з най
цінніших першоджерел для розуміння світогляду автора, його взаємин
із сучасниками, «лабораторією» мовних і літературних експериментів
письменника.
Пропонована добірка листів П. Тичини і В. Сосюри до М. Ушакова
(всі кореспонденції друкуються вперше) становить, на мій погляд, знач
ний історико-науковий інтерес. У них розкривається не лише ціка
ва сторінка дружби видатних митців, а й психологічна та художня інт
роспекція адресантів.
Про багатолітню дружбу Миколи Ушакова з Павлом Тичиною та
Володимиром Сосюрою — дружбу суто людську, ніжно-зворушливу і
літературно-творчу — відомо давно. Про це, зокрема, писали Г. Колес
ник, К. Григор’єв, О. Найден та інші дослідники. Однак і до сьогодні
Сіверянський літопис 141
не було виявлено жодного епістолярного документа на підтвердження
листовного спілкування Ушакова з Тичиною та Сосюрою.
Пропонуючи читачам «Сіверянського літопису» добірку невідомих
листів П. Тичини та В. Сосюри, я відмовився від селекції цих матеріа
лів на догоду сучасній кон’юнктурі. Окремі з них написані російською
мовою (і це природно в листуванні з російським поетом Ушаковим). А,
наприклад, лист П. Тичини від 6 червня 1959 р. написано одночасно
російською і українською мовами, що, безперечно, становить інтерес для
дослідників психології творчості письменника.
Щодо політичних ідеологем у згаданому листі П. Тичини, які того
часний мовознавець І. Білодід називав «ключовими словами епохи»,
а Л. Новиченко — «авторитарними ідеологічними кодами», то слід па
м’ятати, що подібні епістолярні формули (клятви у вірності батьківщи
ні, здравиці на честь Сталіна і компартії тощо) будуть обов’язковим
компонентом приватного листування не тільки Павла Григоровича, а,
власне, кожного вітчизняного митця в підрадянській Україні аж до кін
ця 50-х років (у 1953 помер Сталін).
Думки й почуття, зафіксовані на сторінках приватних кореспонден
цій — своєрідних інтимних людських документів, які надсилають до
близьких своїх однодумців, до рідних та друзів, уже належать історії
і в своїй сукупності малюють портрет не лише їх авторів, а й часу, за
якого нашим попередникам та, власне, й нам самим випало жити й пра
цювати.
Лист № 1 (нумерація листів наша).
Дорогой Николай Николаевич!
Катерина Кузьминична3 написала нам, что Вы уезжаете из Киева
во вторник и что по книге моей русской4 хотели бы со мною поговорить
в понедельник.
Не очень-то хотелось мне приезжать в Киев в понедельник (как раз
дописываю дещо невеличке) и я бы просил Вас, если это возможно,
приехать ко мне в Кончу-Заспу на беседу — с портфелем.
Если же Вам никак будет невозможно это сделать, — тогда, конеч
но, я приеду в Киев (в понедельник) приблизительно к 4-м часам, что
бы утром хоть немножно здесь поработать. Шофер — к Вашим услугам.
Привет от Л. П.5 — Вам и Т. Н 6
Ваш П [авло] Т [ычина].
Лист № 2.
От себя и от семьи своей сердечно приветствую и поздравляю до
рогого Николая Николаевича со славным 60-летнем.
Всегда любил Вас и люблю — как выдающегося русского поэта,
как человека чистой и прекрасной души. Высокий поэтический голос
Ваш слышен по всем просторам нашей Родины, — голос правдивый,
прославляющий созидательный труд людей, богатырей Земли Совет
ской, воспевающей Коммунистическую партию, дружбу народов и мир
на земле. Много Вы сделали для всей культуры советской, и в частно
сти для культуры украинского народа. Велика Вам подяка від нас за
Ваші чудові переклади творів Тараса Шевченка та за переклади укра
їнських радянських поетів. Бажаю Вам щастя, успіхів, здоров'я. Обні
маю, цілую.
Низкий поклон прошу от всех нас передать уважаемой супруге Ва
шей.
Павло Тычина
Конча-Заспа7
6/УІ-59
142 Сіверянський літопис
Лист № 3.
Миколі Ушакову
Спокійний, чемний і простий,
з привітним словом брата,
ти на слова завжди скупий,
а на пісні багатий.
Тобі шлючи сердець привіт,
прийшли ми побажати:
хоч п’ятдесят прожив ти літ,
ще п’ятдесят співати.
В. Сосюра
18/ІІІ-50, Київ8
ПРИМІТКИ
1 Центральний державний архів літератури й мистецтва Росії (далі — ЦДАЛМ Ро
сії! — Ф. 2877. — Он. 1. — Од. зб. 377. — С. 3.
2 ЦДАЛМ Росії. — Ф. 2877. — Он. 1. — Од. зб. 377. — С- 9.
3 Особа не встановлена.
4 Ймовірно, йдеться про книгу: Тычина П. Избранное. — М., 1950. М. Ушаков був перекладачем
і редактором згаданого видання.
5 Лідія Петрівна — дружина П. Тичини.
6 Тетяна Миколаївна Білогорська — дружина М. Ушакова. Ймовірно, лист написано
у травні-червні 1949 р., оскільки М. Ушаков на той час напружено працював над
перекладами з П. Тичини. Лист зберігається в Музеї-садибі М. О. Некрасова «Ка-
рабиха» (Ярославська обл., Росія) у фонді Ушакова (фонд досі не описаний).
7 Лист зберігається в автора цих рядків.
8 Лист зберігається в автора цих рядків.
Сіверянський літопис 143
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-200814 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:10:29Z |
| publishDate | 1999 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кузьменко, В. 2024-12-24T17:13:31Z 2024-12-24T17:13:31Z 1999 Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова / В. Кузьменко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 140-143. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200814 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Літературознавство Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова Article published earlier |
| spellingShingle | Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова Кузьменко, В. Літературознавство |
| title | Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова |
| title_full | Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова |
| title_fullStr | Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова |
| title_full_unstemmed | Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова |
| title_short | Невідомі автографи з архіву М. М. Ушакова |
| title_sort | невідомі автографи з архіву м. м. ушакова |
| topic | Літературознавство |
| topic_facet | Літературознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/200814 |
| work_keys_str_mv | AT kuzʹmenkov nevídomíavtografizarhívummušakova |