Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 1999 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
нститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201067 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні / О. Козерод // Сіверянський літопис. — 1999. — № 4. — С. 73-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860059695686877184 |
|---|---|
| author | Козерод, О. |
| author_facet | Козерод, О. |
| citation_txt | Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні / О. Козерод // Сіверянський літопис. — 1999. — № 4. — С. 73-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-07T17:04:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 73
Олег Козерод
БІЛЬШОВИЦЬКІ РЕПРЕСІЇ ПЕРІОДУ
ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ
Політична історія держав, які вели на тому чи іншому етапі своєї історії
соціально-економічні, культурні або народногосподарські перетворення
терористичними методами, складає окрему сторінку всесвітньої історії. Саме
такою є історія реквізицій та масових репресій щодо інтелігенції, робітників та
селян, яку проводила Російська Комуністична партія більшовиків за допомогою
КП(б)У. Ця проблема у свій час широко дискутувалася в колах
російської білої еміграції, представники якої мали для своїх досить грунтовних
досліджень велику джерельну базу. В основному це - документи “Окремої комісії
по розслідуванню злочинів більшовиків при головнокомандуючому
збройними силами на півдні Росії". Циркуляр про створення цієї комісії був
підписаний генералом А. Денікіним у Катеринодарі 4 квітня 1919 р. Через рік її
очолив генерал П. Врангель. Ця комісія керувалася Уставом Карного
судочинства 1914 року і була створена “для выявления перед лицом всего
культурного мира разрушительной деятельности организованного боль-
шевизма”.
Літом 1919 року у Харкові члени цієї комісії зібрали багато матеріалу про
військові злочини більшовиків. Свідчення були передані представникам
іноземних місій для перевірки і передачі в спеціальні європейські комісії. Зараз
більшість цих матеріалів зберігається в Стенфордському університеті (США),
архіві НТС (Франкфурт-на-Майні).
14 лютого 1919 року X. Раковський переніс з Харкова до Києва радянський
уряд “Незалежної Української Советської Соціалістичної Республіки”. Але
відразу виявилося, що, крім назви, радянський уряд, не має нічого
українського. На селах почалася реквізиція запасів збіжжя, худоби.
Більшовицький комісар О. Шліхтер писав, що з України вдалося забрати 8,5
мільйона пудів хліба, і що “кожний пуд заготовленого хліба забарвлений
каплями крови”.1 Крім того, вся Україна опинилася під тиском політичної
поліції, яка заарештовувала підозрілих без суду та слідства. Ця політика
почалася ще у 1918 році. Розстрілювали за доноси, за підозрою у “контр-
революції”, за приналежність до “буржуїв”, офіцерів. У Полтаві, наприклад,
чекіст Шуров пишався тим, що “кінчає четверту тисячу хохлів”.2 У той же час
“шеф” чекістів на Україні - Отто Лаціс - стверджував на засіданні “Все-
української Надзвичайної Комісії” і передавав дані у Москву про те, що в
Україні у 1918-1919 pp. розстріляно всього декілька тисяч українців. Публіцист
Сергій Мельгунов пише: “ВНК за даними Лаціса ростріляно було у вересні
1919 року 140 чоловік,., на Україні, де діяв сам Лаціс, знищені були тисячі.
Надрукований в Англії звіт сестер милосерддя російського Червоного Хреста
74 Сіверянський літопис
для доповіді міжнародному Червоному Хресту в Женеві нараховує в одному
Києві 3000 чоловік”.3
Цивільне населення в цей період постійно перебувало під загрозою
жорстоких, нічим об’єктивно не зумовлених репресій. Ця атмосфера суцільного
страху за своє життя, життя своїх близьких та загальний спокій збереглася на
довгі десятиріччя і стала одним з необхідних атрибутів Радянської влади та
обслуговуючої її державної системи управління. В одному листі до пред-
ставників влади мешканець міста Харкова - столиці України - писав:
“Товариші! Невже ви не бачите або не чуєте, що відбувається в місті. Вже не
можна вийти після 6-ти годин вечора. ГРАБУЮТЬ, ВБИВАЮТЬ, РІЖУТЬ І
РОЗДІВАЮТЬ...”.4
Поступово репресії прийняли більш спрямований характер, і це стало
ознакою зміцнення влади, яка набувала все більш “легітимного” вигляду. Під
час першої хвилі більшовицького терору було розстріляно таких видатних
українських вчених, як В. Науменко, П. Армашевський та інші.
Поступово в Україні почав формуватися організований антибіль-
шовицький рух, і незабаром практично всі її області були охоплені
антибільшовицьким повстанням. Починаючи з Лівобережжя та Чернігівщини,
воно захопило Київщину, Поділля, Катеринославщину, Херсонщину. У кінці
квітня 1919 р. в одній лише Київщині було виставлено проти повстанців 14000
багнетів, в Чернігівській губернії - 2500. За офіційними даними радянського
уряду в червні-липні 1919 року відбулося 328 повстань. Одним з улюблених
методів роботи надзвичайних комісій у цей час стають арешти та розстріли
заручників. Так, наприклад, голова Харківського губвиконкому писав у
Харківську раду: “якщо буржуазія буде чинити опір, перш за все повинні
пасти голови заручників”.5
Професор Сароль, який написав серію статей в Единбурзькій газеті “The
Scotmen” з цього приводу, так оцінює діяльність “робітничо-селянського” уряду
більшовиків: всього по Радянській Росії “вбито - ... 1219 священиків, 6000
професорів та вчителів, 9000 лікарів, 54000 офіцерів, 260000 солдат, 70000
поліцейських, 12950 земельних власників, 355250 інтелігентів і фахівців, 193290
робітників, 815000 селян”.6
Комісія з військових злочинів більшовиків, яку очолював А. Денікін,
нарахувала за період 1918-1919 pp. в “узагальюючому нарисі” близько 1700000
вбитих.
Слід відмітити, що порушення елементарних прав людини однаковою мірою
стосувалося як України, так і Росії. Ось який документ був, зокрема,
оприлюднений комісією головнокомандуючого збройними силами на півдні
Росії в Кубанському краї, який теж, до речі, боровся за свою незалежність:
“Мандат. Пред’явнику сього тов. Карасєєву надається право соціалізувати
у місті Екатерінодарі десять душ жінок від 16-ти до 20-ти років, на яких покаже
товариш Карасєєв. Головком Иващєв.”7
Треба відмітити, що проблема злочинів більшовизму проти населення
України ще потребує уваги багатьох вітчизняних дослідників, введення у
науковий обіг нових історичних документів, зусиль російських колег тощо.
Так, наприклад, недостатньо висвітлені такі проблеми, як робота реквізицій-
них комісій більшовиків, проведення масових розстрілів селян у селах Київської,
Полтавської губерній (“боротьба з бандами махновців”) та інші проблеми. Їх
Сіверянський літопис 75
дослідження стає все більш актуальним у світлі сучасних політичних подій.
Джерела та література:
1. Деятельность Комиссии по расследованию злодеяний большевиков // Волга (Саратов). - 1991. -
№ 5. - С. 103-118.
2. Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. - Прага, 1941. - Т. 1. - С. 128.
3. Деятельность ВЧК: воспоминания// Наш современник. - 1991. - № 3. - С. 156.
4. Державний архів Харківської області (ДАХО) Ф. Р-408.- Оп. І. - С. 16. - Арк. 4.
5. Хроніка // Харківські відомості. – 1919. - 13 травня (№ 126).
6. Итоги злодеяний большевиков: документы //Радуга (Эстония). - 1991. - № 1. - С. 12.
7. Иванов В. Кубанская ВЧК // Родина. - 1990. - № 10. - С. 15.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201067 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:04:00Z |
| publishDate | 1999 |
| publisher | нститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Козерод, О. 2025-01-01T17:20:46Z 2025-01-01T17:20:46Z 1999 Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні / О. Козерод // Сіверянський літопис. — 1999. — № 4. — С. 73-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201067 uk нститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис З архівів СБУ Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні Article published earlier |
| spellingShingle | Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні Козерод, О. З архівів СБУ |
| title | Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні |
| title_full | Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні |
| title_fullStr | Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні |
| title_full_unstemmed | Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні |
| title_short | Більшовицькі репресії періоду громадянської війни в Україні |
| title_sort | більшовицькі репресії періоду громадянської війни в україні |
| topic | З архівів СБУ |
| topic_facet | З архівів СБУ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201067 |
| work_keys_str_mv | AT kozerodo bílʹšovicʹkírepresííperíodugromadânsʹkoívíinivukraíní |