Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)
Saved in:
| Date: | 2006 |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2012 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 65-68. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859732116376387584 |
|---|---|
| citation_txt | Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 65-68. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-01T14:04:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 65
мосом дрозофіли; мутагенної дії ДНК, син�
тетичних полінуклеотидів і вірусів; генетиці
ентомопатогенних вірусів і з’ясуванню мож�
ливості передачі генетичної інформації від
РНК до ДНК. Він створив профілактичну
протихолерну живу вакцину шляхом отри�
мання мутантного штаму холерного вібріо�
на. Виявлені вченим у 1988 р. властивості
екзогенних ДНК (дезоксирибонуклеїнових
кислот) спричиняти вибіркові мутації генів
зареєстровані як відкриття з пріоритетом
1947 р. 1988 р. за цикл наукових праць «Дія
нуклеїнових кислот і вірусів» С.М. Гершен�
зон був удостоєний Державної премії УРСР
у галузі науки і техніки. Це була його друга
Державна премія, перша присуджена в
1981 р. за чудовий підручник «Основи совре�
менной генетики», який і нині залишається
одним із кращих на пострадянському про�
сторі. За чільний внесок у розвиток генети�
ки С.М. Гершензон був нагороджений меда�
лями ім. Грегора Менделя Чехословацької
академії наук та ім. М.І. Вавилова АН УРСР,
а у 1990 р. удостоєний високого звання Героя
Соціалістичної Праці.
З доповідями про наукову діяльність
С.М. Гершензона виступили його колеги та
учні, зокрема директор Інституту молекуляр�
ної біології і генетики НАН України академік
НАН України Г.В. Єльська, академік НАН Ук�
раїни П.Г. Костюк, доктор біологічних наук
Т.І. Бужиєвська, член�кореспондент НАН Ук�
раїни С.С. Малюта. Спогадами про батька поді�
лилася Злата Сергіївна Гершензон. Учасники
зборів переглянули документальний відео�
фільм про видатного українського генетика.
Підбиваючи підсумок ювілейної сесії,
Б.Є. Патон зазначив, що Сергій Михайлович
Гершензон був і залишається гордістю нашої
Академії та держави. Його творча спадщина є
надбанням усього людства і завжди буде
взірцем та невичерпним джерелом блискучих
ідей і нестандартних рішень. На прикладі його
діяльності, традиціях його школи і сьогодні
виховуються нові покоління фахівців�біологів,
примножується науковий потенціал України.
ЗАСНОВНИК НАУКОВОЇ ШКОЛИ
МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇ ТА ГЕНЕТИКИ
Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської
Ми зустрілися з вами, щоб вшанувати па�
м’ять видатного вченого, геніального
провидця, класика генетики XX століття —
Сергія Михайловича Гершензона. Людину,
яка, крім усіх своїх величезних наукових здо�
бутків, що не менш важливо, заснувала в Ук�
раїні школу молекулярних генетиків і моле�
кулярних біологів, завдяки зусиллям і ціле�
спрямованості якої створено Інститут
молекулярної біології та генетики. Цим ін�
ститутом наша Академія і наша країна має всі
підстави пишатися. Впевнена, Сергій Михай�
лович Гершензон також пишався б наукови�
ми здобутками своїх учнів і тим місцем, яке
інститут посідає у міжнародній спільноті ге�
нетиків. Безперечно, так само він пишався би
своїми учнями і колегами з Інституту фізіо�
логії рослин та генетики, де працював остан�
німи роками.
Наприкінці життєвого шляху, в 92 роки,
звертаючись до своїх доньок, Сергій Михай�
лович написав: «Я прожив довге і щасливе
життя». Так могла висловитися тільки дуже
мужня та самодостатня людина, бо життя
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 466
поверталося до нього всіма своїми проявами
— від ласкавої посмішки до звірячого оскалу.
Всі ми чудово розуміємо, що людське оточен�
ня в дитинстві має великий вплив на форму�
вання інтелекту, світогляду та характеру осо�
бистості. А щодо С.М. Гершензона приплю�
суйте ще й надзвичайно потужний набір
генів, який він отримав від своїх батьків.
Народився Сергій Михайлович 11 лютого
1906 р. у родині відомого вченого�історика,
філософа, професора�пушкінознавця. У домі
Гершензонів бували Леонід Пастернак, Мак�
симіліан Волошин, Андрій Бєлий, Микола
Бердяєв та багато інших — тих, кого назива�
ли цвітом російської інтелігенції. С.М. Гер�
шензону ще в юнацькі роки пощастило і з
науковим оточенням. Навчаючись на біоло�
гічному відділенні фізико�математичного
факультету МДУ, він водночас працював і в
Інституті ескпериментальної біології. Його
вчителями були такі видатні біологи, як
С.С. Четвериков, М.К. Кольцов, М.І. Вави�
лов, Г. Меллер, І.І. Шмальгаузен (для біо�
логів ці прізвища означають те саме, що для
музикантів Моцарт, Бетховен, Чайковський,
Бортнянський). Надалі серед соратників
Сергія Михайловича були вчені Б.Л. Астау�
ров, М.К. Бєляєв, О.І. Балкашина, П.Х. Ро�
кицький та ін.
Після закінчення аспірантури в 1930 р.
Сергій Гершензон працював на кафедрі гене�
тики Московського державного університе�
ту, в Інституті генетики АН СРСР (1931–
1937). До речі, він захистив дві докторські
дисертації, з яких першу — суто генетичну й
унікальну — «завалив» сам Лисенко. Сергію
Михайловичу, так би мовити, пощастило, що
в роки сталінських репресій його не пустили
на стажування до майбутнього нобелівсько�
го лауреата Германа Меллера, який домігся
для нього Рокфеллерівської стипендії.
Суто наукова діяльність С.М. Гершензо�
на розпочалася ще під керівництвом відомо�
го ентомолога С.С. Четверикова. Саме тоді
він узявся за вивчення генетичної структу�
ри природних популяцій одного з видів дро�
зофіли — Dr. obscura. Ці дослідження стали
дипломною роботою Сергія Михайловича,
результати якої були опубліковані в науко�
вих часописах «Журнал экспериментальной
биологии» (1927) та «Genetics» (1928). Саме
популяційно�генетичні дослідження є од�
ним з трьох найвидатніших наукових здо�
бутків ученого. До цього періоду слід відне�
сти відкриття і детальне дослідження ним
гена, який спричиняє втрату самцями дро�
зофіли Y�хромосоми, внаслідок чого потом�
ство стає майже цілком жіночої статі.
Подібні спадкові зміни співвідношення чи�
сельності осіб різної статі у популяціях було
виявлено в різних видів тварин, а також
людини. Інші результати показали, що в
мікроеволюції основну роль відіграють не
рецесивні, а напівдомінантні і домінантні
мутації, які можуть проявлятись і набувати
еволюційного змісту вже в гетерозиготі. Ця
концепція була розвинена у процесі дослі�
дження генетичної будови популяцій на�
їзників з родини ряду перетинчастокрилих.
Наукові результати, отримані С.М. Гершен�
зоном та іншими членами молодіжної гру�
пи, яку об’єднав С.С. Четвериков, стали
підґрунтям для створення ним еволюційно�
генетичної концепції, основою його визнач�
ної доповіді на 4�му Міжнародному генетич�
ному конгресі в Берліні (1927 р). Доповідь
започаткувала абсолютно новий напрям
досліджень — еволюційну генетику, яка ста�
ла частиною сучасної еволюційної теорії.
Третім важливим напрямом популяційно�
генетичних досліджень С.М. Гершензона
було вивчення природних популяцій хом’я�
ків, але вже після його переїзду до Києва, на
запрошення Президії АН УРСР. Тут учений
очолив відділ генетики Інституту зоології та
кафедру генетики і дарвінізму Київського
державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Сергій Михайлович був людиною неорди�
нарною, з надзвичайно широким науковим
світоглядом і винятковою інтуїцією. Тому
паралельно з уже згадуваними популяційни�
ми дослідженнями він розпочинає абсолют�
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 67
но новий напрям роботи в рамках започат�
кованої ще заарештованим І.Й. Аголом теми
«Роль біохімічних факторів у процесах спад�
ковості». Вже перші досліди, результати яких
були опубліковані у 1939 р., засвідчили, що
вчений зіткнувся з унікальним явищем. Він
показав, що введення тимонуклеїнової кисло�
ти (так спочатку називали ДНК) фруктовим
мушкам Drosophila melanogaster спричинює
драматичне збільшення кількості мутацій, до
того ж цей процес має дуже специфічний ха�
рактер. Дослідник припускав, що «ДНК
втручається у процес репродукції генів і, як
наслідок, деякі знову утворені гени відрізня�
ються за структурою від батьківських. Якщо
таке пояснення правильне, то це означає, що
тимонуклеїнова кислота відіграє важливу
роль у репродукції генів».
Власне, Сергій Михайлович першим вия�
вив те, що носієм генетичної інформації є
ДНК. На той час це було справжнім пророцт�
вом. Ось що писав про відкриття С.М. Гершен�
зона журнал «Science» за 1992 р.: «На той час,
коли він отримав цей результат, більшість біо�
логів сміялися над його гіпотезою, над тим, що
ДНК може нести генетичну інформацію, оскі�
льки тоді превалювала думка, що функцію
генів виконують білки. Стаття була опубліко�
вана тільки в Росії і проігнорована західними
вченими, які потім незалежно отримали цей
результат». Це перший із двох випадків, коли
Сергія Михайловича могли удостоїти Нобе�
лівської премії, яку пізніше присудили Г. Мел�
леру за хімічний мутагенез.
Однак продовжити дослідження та під�
твердити ці пророчі ідеї йому не судилося.
Після сумнозвісної сесії ВАСГНІЛ 1948 р.
керований С.М. Гершензоном відділ генети�
ки в Інституті зоології АН УРСР було лікві�
довано, а дослідження згорнуто. Вченого
звільнили також з посади завідувача кафед�
ри дарвінізму і генетики Київського держав�
ного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Наукові експерименти з мутагенної дії на
дрозофілі поновилися аж у середині 60�х
років ХХ ст. До Сергія Михайловича при�
єдналися його учні, знані українські вчені,
серед яких були Ю.М. Александров, Т.І. Бу�
жиєвська, С.С. Малюта та ін. Вивчення му�
тагенної дії вірусів та їхніх нуклеїнових кис�
лот, синтетичних полінуклеотидів цілком
підтвердили висновки про спадкові зміни,
зроблені С.М. Гершензоном раніше.
Дослідження мутагенної дії вірусів дало
змогу Сергію Михайловичу та членові Ака�
демії наук УРСР С.С. Малюті сформулюва�
ти новий погляд на еволюційно�генетичну
роль вірусів, трактуючи їх не лише як збуд�
ників тих чи інших хвороб, а й як сильні му�
тагенні чинники, що відіграють важливу роль
в еволюції інших форм життя.
Але і в роки гонінь на генетику Сергій Ми�
хайлович не полишав науку і впродовж двад�
цяти років працював у галузі вірусології —
спочатку в Інституті зоології, а згодом — в
Інституті мікробіології і вірусології АН
УРСР. Цей період вимушеної «бездіяль�
ності» у генетиці С.М. Гершензон плідно ви�
користав і зробив кілька цікавих наукових
відкриттів у сфері вірусології, генетики ві�
русів тварин та молекулярної біології. Йому
вдалося довести, що вірусоносійство у комах
(дубового, тутового шовкопрядів, інших лус�
кокрилих) зумовлене інтеграцією геному ві�
русів у геном комах, а спалахи жовтяниці у
шовкопрядів, пов’язані з вірусами ядерного
поліедрозу, пояснюються не екзогенними ін�
фекційними агентами, а активацією латент�
них вірусів. С.М. Гершензон показав, що це
відбувається за умов сильних стресів унаслі�
док дії екологічних чинників: голодування,
холодових затримок розвитку, змін режиму
харчування та водного режиму тощо. Ці вис�
новки дали можливість реорганізувати сис�
тему захисту від епізоотій та істотно знизи�
ти втрати і вартість промислового вирощу�
вання шовкопрядів.
Через недооцінку часописом «Вопросы
вирусологии» результатів роботи С.М. Гер�
шензона з відтворення інфекційного вірусу
самозібранням з вірусної нуклеїнової кисло�
ти і вірусного білка ці результати побачили
68 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4
світ лише 1956 р., що спричинило втрату
пріоритету вітчизняної науки у питаннях про
самозібрання вірусів.
Учений ніколи не крокував у загальній ше�
рензі, для нього не існувало жодних табу та
догм. Парадоксальність його мислення час�
то дивувала колег, нерідко викликаючи у них
внутрішній опір. Один із найяскравіших при�
кладів — передбачення Сергієм Михайлови�
чем зворотної транскрипції РНК�залежного
синтезу ДНК вірусу ядерного поліедрозу. У
дослідах, які проводили у відділі, здорову
гусінь «заражали» шляхом ін’єкцій РНК, ви�
діленої з хворої особини. Ставили низку кон�
тролів, зокрема обробку РНК� і ДНК�азою,
використовували для зараження гусені доно�
ра РНК штамів вірусів, що відрізнялися за
формою поліедрів, — результат був однознач�
ним: усе вказувало на те, що, справді, на мат�
риці РНК мала синтезуватися ДНК. Публі�
кації С.М. Гершензона і його співробітників
викликали масу заперечень, сумнівів і на�
віть... підозр. На жаль, геніальну ідею зворот�
ної транскрипції на моделі вірусу ядерного
поліедрозу так і не було підтверджено, хоча
її з цікавістю сприйняла наукова спільнота.
Для прикладу можна навести дві оцінки. Ві�
домий вірусолог К. Сміт у 1967 р., аналізую�
чи досліди С.М. Гершензона, писав: «Якщо ця
робота підтвердиться, стане очевидним, що
генетична інформація може передаватися не
тільки від ДНК до РНК, а й у зворотному
напрямі». Вже після отримання Нобелів�
ської премії видатний молекулярний біолог
С. Спігелмен у 1971 р. зазначав: «Історичне
уявлення про зворотний синтез від РНК до
ДНК існувало у вигляді невеликої єресі ще
до того, як онкогенні віруси вийшли на пер�
ший план... Воно було чітко висловлене для
пояснення чудової серії експериментів, де, як
повідомлялося, передача інформації ДНК�
умісного вірусу поліедрозу була здійснена за
допомогою РНК, виділеної із заражених ко�
мах. Незалежне підтвердження цих фактів
становило б непересічний інтерес».
Сергій Михайлович був талановитим педа�
гогом і вчителем. Усім відомі два видання його
блискучого підручника «Основы современ�
ной генетики». Після позбавлення його кафед�
ри у 60–70�ті роки він організував кілька
курсів лекцій з генетики для наукової молоді
(якою тоді були люди мого покоління). Він
любив молодь, допомагав їй зростати (але ча�
сто лише до певного рівня, і «виживав» той,
хто був бійцем, умів відстоювати свої погля�
ди, протистояти навіть Учителю). Сергій Ми�
хайлович і сам знаходив опору в молоді.
Син відомого пушкінознавця, він виріз�
нявся високими естетичними критеріями,
бездоганним смаком, тонким відчуттям пре�
красного. Добре знався на мистецтві і літе�
ратурі, любив поезію.
С.М. Гершензон мав неабиякий організа�
торський хист: протягом тривалого часу ке�
рував відділом, очолював сектор вірусології
і був заступником директора Інституту
мікробіології і вірусології АН УРСР, одним
із організаторів Інституту молекулярної біо�
логії і генетики і першим виконуючим обо�
в’язки його директора. 1967 року Сергія Ми�
хайловича обрали членом�кореспондентом
АН УРСР, а ще через 10 років — академіком.
Від 1997 р. він був академіком Російської ака�
демії природничих наук.
Сергій Михайлович Гершензон — це та зна�
кова постать, що робить людство людством,
а не зграєю тварин, які вміють розмовляти.
Він із тих, хто, як атланти, не дають небу впа�
сти на землю навіть у найскрутніші часи. У
людській пам’яті Сергій Михайлович зали�
шиться назавжди. У непересічних працях,
учнях і соратниках — тих, котрі першими у
світі синтезували штучний ген гемоглобіну,
котрі відкривають нові гени і перебудовують
хромосоми, пов’язані з онкологічною патоло�
гією, знаходять мутації, відповідальні за
важкі спадкові хвороби, впроваджують до�
сягнення генної терапії та генної фармако�
логії.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2012 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T14:04:06Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2008-09-08T10:40:42Z 2008-09-08T10:40:42Z 2006 Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 65-68. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2012 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Ювілейна сесія загальних зборів Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) Article published earlier |
| spellingShingle | Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) Ювілейна сесія загальних зборів |
| title | Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) |
| title_full | Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) |
| title_fullStr | Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) |
| title_full_unstemmed | Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) |
| title_short | Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) |
| title_sort | засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (доповідь академіка нан україни г.в. єльської) |
| topic | Ювілейна сесія загальних зборів |
| topic_facet | Ювілейна сесія загальних зборів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2012 |