Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій”
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 1999 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201200 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” / О. Астаф’єв // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 61-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860259337260236800 |
|---|---|
| author | Астаф’єв, О. |
| author_facet | Астаф’єв, О. |
| citation_txt | Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” / О. Астаф’єв // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 61-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| first_indexed | 2025-12-07T18:53:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ • •ДІ
Олександр Астаф ’єв
В ІЗ ІЇ СКОВОРОДИ
В П О Е М І Ю РІЯ КЛ ЕН А “П О П ІЛ ІМ П Е Р ІЙ ”
Уперше в епопеї образ Сковороди з’являється у 7-му уривкові прологу до
поеми (хоч і друкується цей пролог під назвою “Частина перша”):
Колись тут життєрадісним аскетом
блукав мудрець у морі трав,
що був філософом, поетом,
і світську славу занедбав.
Його господь водив по цих дорогах.
Благословив він ніч і день
і насадив серед ланів розлогих
свій “СадБожественних” пісень.
Із топографії уривка, згадуваної назви “Преображенський скит”, неважко
дізнатися, що мова йде про чудові київські схили, листяні масиви на горах і в
ярах, долини, якими мандрував свого часу “життєрадісний аскет”
Г. Сковорода, печери Києво-Печерської лаври, яка стала центром поширення
й утвердження християнства в Київській Русі. Лавра була одним із найви-
датніших релігійно-культурних центрів. Саме тут працювали відомі літописці
Нестор - автор “Повісті временних літ”, Никон, Сильвестр, тут було складено
“Києво-Печерський патерик”, працювали іконописна, мозаїчна та ювелірна
майстерні. Тут у гробницях з кипарисового дерева зберігаються мощі відомих
діячів культури часів Київської Русі - Нестора-літописця, художника Алімпія,
лікаря Агапіта, чернігівського князя Святослава (Миколи Святоші). Тут, на
території, поховано ряд визначних осіб пізнішого часу: генерального суддю
українського війська Кочубея та полтавського полковника Іскру, засновника
Москви Юрія Долгорукого та ін. Тут у 1929 році, у Будинку відпочинку для
науковців у Преображенні, скиті Києво-Печерської лаври, поруч із Голосієвом
та Китаєвом, перебував сам Ю. Клен, мав нагоду відчути божу благодать
цього комплексу святості і мудрості, про який писав: “Тут пориває туга в край
надземний”, тут він написав цикл “Осінні рядки”. Це святе місце нашого
Сіверянський літопис 61
народу і дух Сковороди витає над ним. Образи Сковороди і Києво-Печерської
лаври у вступній частині епопеї є антитезою до Петербурга, у якому бурлять
сатанинські пристрасті: князівни пестять потужну плоть “святого колдуна” -
Грегуара Распутіна, піп Гапон міняє своє срібне кадило на червоний прапор,
ширяться ідеї “Капіталу” і готується війна. Саме через образи Сковороди,
Києво-Печерської лаври, Китаєва (що, як відомо, з XVII ст. підпорядковувався
Лаврі), через ідилічний настрій усієї інтродукції автор підводить читача до
головної думки епопеї: демонічній силі білої, червоної, брунатної імперій можна
протиставити тільки одну силу - християнську мораль, з якою пов’язуються
добро, краса, праця, воля і справедливість. Цю, в своїй основі сковородинівську
ідею, Ю. Клен порушив ще в ранніх творах - сонеті “Сковорода” та поемі
“Софія”. М. Орест писав: “В вірші “Софія” маємо потужний поетичний
документ ідеалістичного збагнення світу. Ідеальне існування нашої святині,
на яке зложилися святість і духовна значимість тисячолітніх помислів у ній і
навколо неї, перевершило реальність її існування в камені і металі; поет
близький до того, щоб сказати, що в цім ідеальнім існуванні Софії криються в
найменшій мірі потенції і її кожночасного існування матеріального, тоді як
навіть руйнація храму, бувши ділом темних і злочинних ментальностей, мусить
відійти в повне небуття”.1 З особливою силою ці ідеї розгорнуті в “Попелі
імперій”.
Зворушливо в поемі звучить розділ “Плачі Єремії”. Це піднесена і разом з
тим зворушлива, жалібна пісня, повна ніжної і тужливої туги про ті часи, коли
автор знав “благодать господню ранками”. Як той біблійний пророк, що
побивався колись над руїнами Єрусалима і виливав на каміння свою душу,
так плаче він тепер над руїною України, бо “змертвів дух” людей, “нікчемним
розумом великі, душею й серцем” стали вони “каліками”, “збродом недолуг”.
Серце його роздирають ридання:
Усім гаряча спрага горло сушить:
спалити все на попіл,
загинути в потопі?
В яких дощах омиєте ви душу?
Хто це сказав, що створено людину
по образу господню?
Ні, в темряві безплодній
її диявол замісив із глини.
Хто це сказав, що плоть людська ожила,
натхнена божим вітром?
О, ні, диявол хитрий
їй вихором нап ’яв жаги вітрила.
І мчить вона у пориві сліпому,
де їй рокочуть труби,
крізь чорну смерть і згубу,
до обріїв нових - у невідоме.
Скеруй, о Боже, лет її угору,
у чисті височини,
бо час, мов срібло, рине
з твоєї шати в темряві простори.
62 Сіверянський літопис
Зло, що панує в суспільстві, Ю. Клен приписує деградації і змертвінню
людської душі, яку підточує дух матеріалізму, рабського плазування на
колінах перед усім існуючим, капітуляції перед матерією. Ці ідеї гостро порушив
Сковорода у своїх філософських трактатах “Начальная дверь ко хрис
тианскому добронравию”, “Кольцо. Дружеский разговор о душевном миръ”,
“Разговор, называемый алфавит, или букварь мира”. Їх коротко можна
викласти так: далеко ми відійшли від християн, ніхто з нас не хоче забути про
справи житейські та заглянути в себе, щоб знайти душевний мир. Що більше
згоди з Богом, то більше душевного миру. Бог - у думках нематеріальних та в
чистому серці.2
Цей же комплекс ідей він розгортає у “Саде божественных пъсней”:
Оставь, о дух мой, вскоре все земные места,
Взойди, дух мой, на горы, где правда живет свята.
Або:
Щаслив тот и без утех, кто победил смертный грех,
Душа его божий град, душа его божий сад.
Певна річ, Ю. Клен був здивований цільністю натури Сковороди, його
філософією гармонійної єдності слова і діла, думки і вчинку, умінням
протиставити усякому матеріальному культ живого і формотворчого духу,
волею дотримуватися суворо-аскетичної, славної хрестоносно-лицарської
традиції українського народу. У пору дошукування причин української
бездержавності, глибокого внутрішнього розладу, коли давалася взнаки
невідповідність між моральним імперативом і важким життям на чужині, він
часто звертався до образу Сковороди. Виразно проступає у їх творах
внутрішня близькість, позначена не впливами чи випадковими паралелями,
а загальними родовими рисами напружених духовних і моральних пошуків
причин трагедії українського народу.
Про загрозу матеріалізму, що може зруйнувати національну культуру,
Ю. Клен пише у “Першій розмові з душею”:
Дух вічний там, де морок висне,
буяв у хаосі первіснім.
Із мли формуючи світи,
він керував їх до мети.
Хто є та незбагненна сила,
що пломінь в серці запалила
і світь уводить в вічний рух?
То не матерія, а дух.
У “Другій розмові з душею” (четверта частина поеми) звучить оптимістична
віра в те, що люди ще повернуться до духу традиціоналізму. Про це, зокрема,
мовить поетові “Душа”:
Чекай, чекай, щоб я розквітла
у променях безсмертних світла,
бо я ще проростень, стебло,
що ледве з засіву зійшло.
Сіверянський літопис 63
Цей релігійно-містичний діапазон розширюють і інші фрагменти поеми:
“Міста, ясні троянди жаролиці...” (первісно надрукований у другому збірнику
МУРу під заголовком “Міста”, “Діалог людини з землею”, “Сузір’я”,
“Соняшник” та інші). Це цілий комплекс контекстів, які неминуче розширюють
тематику його сонета “Сковорода” та поеми “Софія”. І наскільки б цей
комплекс не був розпорошеним і стилістично строкатим, через нього наскрізним
сюжетом проступає “сковородинівська” ідея епопеї, про яку ще писав М. Орест:
“Ю. Клен розуміє історію як втілення ідейно-психологічних величин, переважно
негативного порядку. Негативні елементи, містячись в ідеях, з яких поставали
імперії та царства, були гріхом проти абсолютної істини і вони ж, ці елементи
зла, зумовлюють також і загибель імперій та царств. Але перш, ніж розпастися
на попіл, злочинність їх може набути нечуваних потрясаючих розмірів... Що
ж може бути протиставлене ненатлому бурханню рознузданої стихії людського
і тим самим світового зла, що спроможне покласти йому край? Автор “Попелу
імперій” говорить: ідеалізм. Єдиною силою, якою можна побороти цей
демонічний комплекс, є беззастережний ідеалізм, пристрасна зброя добра”.3
Як відомо, поема Ю. Клена “Попіл імперій” залишилась незавершеною.
Поет у своїй нотатці про цей твір писав: “Четверта частина філософська, що
шукатиме шляхів виходу з сучасного хаосу, намічена в загальних рисах і ще
не набрала форм”.4 Нотатка з’явилася 18 серпня 1946 року в журналі “Нові
дні”, а 30 жовтня 1947 року Ю. Клен уже помер. В. Державин вважає, що за
рік, що минув, багато чого змінилося, бо не було потреби включати до 4-ї
частини поеми ряд віршів не філософського, а воєнно-описового змісту.
“Ю. Клен уявляв собі “Попіл імперій” як епопею у чотирьох частинах:
теперішня 4-та ще не була виділена з третьої, а коли це сталося, то плянована,
кінцева частина (“філософська”) автоматично перетворилася з четвертої на
п’яту.5 Отже, Ю. Клен не встиг композиційно і стилістично впорядкувати твір,
і до останньої, 5-ї частини належить не лише “Діалог людини з землею”, а й
“Друга розмова з душею”, “Сузір’я”, “Соняшник”, а “Вальпургієву ніч”
вмістити перед 5-ю частиною. Від цього увиразнилася б головна ідея твору:
протиставлення святості і мудрості - ментальності російської царської імперії,
більшовизму, фашизму та іншим порочним силам. В. Державин наводить (за
копією машинопису) один із віршів Ю. Клена, яким, на його припущення,
мала б закінчуватися епопея:
Широку далечінь, людино,
Безмірно серцем покохай,
Снігами криті верховини
І недосліджений ще край,
Та не лише дзвінкі простори,
Що стелить зорам далина,
А ще й ту далеч неозору,
Ту голубу глибінь без дна,
Яку з нічого дух твій творить
За видноколом неземним.
Ту самоту, яка говорить
Про вічне голосом німим.
Із рідним розлучись, і з милим,
64 Сіверянський літопис
Бо тільки з віддалі близьке
Стає чітким і зрозумілим -
Безсмертно-ясне і тривке.
Не бійсь пустелі і безмежжя,
Що перетне його твій шлях.
Хвилює вітер і бентежить,
Тобі співаючи у снах.
І кличе й владно вабить туга,
Все розгортаючи простір;
Ні жінки стрінеш там, ні друга,
Лише холодний спокій зір.
Та той, хто доконавши пробіг,
Ту пустку пройде навпростець,
Дізнається, що є по той бік
І де самотності кінець.
І хоч це всього-на-всього здогад, та йому не відмовиш у глибині мотивації,
а головне - органічній прив’язаності до візій Сковороди у творчості Ю. Клена:
імперії падають, бо вже у своїх ідеологічних підвалинах містили гріх та ембріон
занепаду; прийдешність України та її держави має покоїтися на духовних
підвалинах, які є полярними до тих сил, що несуть війни, катастрофи та руїни.
Цими духовними підвалинами є ідеалістичний світогляд, глибока віра в Бога,
прагнення до гармонії із собою і світом, вроджений естетизм, свободолюбність
і прив’язаність до рідної землі. Власне, той психологічний комплекс, контури
якого окреслюються у сонеті “Сковорода” та контекстах, які його розкривають.
Б. Бойчук та Б. Рубчак мають рацію: “У своїй суті філософія Юрія Клена -
ідеалістична філософія західного християнського гуманізму”.6
Джерела та література:
1 Орест М. Заповіти Юрія Клена // Орлик. - 1948. - Ч. 2. - С. 6.
2 Див.: Сковорода Г. Повн. зібр. творів. - К., 1973. - Т. 1. - С. 415 - 423.
3 Орест М. Заповіти Юрія Клена. - С. 6-7.
4 Див.: Державин В. “Попіл імперії” Юрія Клена та новітня спроба переоцінки його поезій // Визвольний
шлях. - 1959. - Кн. 1. - С. 195.
5 Там же. - С. 197.
6 Бойчук Богдан, Рубчак Богдан. Юрій Клен // Координати. Українська поезія на Заході. Антологія.
- Нью-Йорк, 1969. - Т. 1. - С. 5.
Сіверянський літопис 65
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201200 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:53:18Z |
| publishDate | 1999 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Астаф’єв, О. 2025-01-05T17:44:29Z 2025-01-05T17:44:29Z 1999 Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” / О. Астаф’єв // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 61-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201200 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Літературознавчі студії Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” Article published earlier |
| spellingShingle | Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” Астаф’єв, О. Літературознавчі студії |
| title | Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” |
| title_full | Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” |
| title_fullStr | Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” |
| title_full_unstemmed | Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” |
| title_short | Візії Сковороди в поемі Юрія Клена “Попіл імперій” |
| title_sort | візії сковороди в поемі юрія клена “попіл імперій” |
| topic | Літературознавчі студії |
| topic_facet | Літературознавчі студії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201200 |
| work_keys_str_mv | AT astafêvo vízíískovorodivpoemíûríâklenapopílímperíi |