Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії
Saved in:
| Published in: | Ніжинська старовина |
|---|---|
| Date: | 2005 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20134 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2005. — Вип. 1(4). — С. 107-123. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859469852798877696 |
|---|---|
| author | Зозуля, С. |
| author_facet | Зозуля, С. |
| citation_txt | Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2005. — Вип. 1(4). — С. 107-123. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Ніжинська старовина |
| first_indexed | 2025-11-24T07:02:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
107
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
СОЦІАЛЬНА ІСТОРЯ
НІЖИНЩИНИ
Сергій Зозуля (Ніжин)
НІЖИНСЬКІ КОРЕНІ РОЗЕНБАУМІВ:
КІЛЬКА ШТРИХІВ СІМЕЙНОЇ ІСТОРІЇ
Співака, композитора Олександра Розенбаума багато хто вважає “своїм”. Його
пісні про Афганістан близькі тим, хто пройшов пекло громадянської війни в далекій
азійській країні; військові пісні не залишають байдужими ані ветеранів війн минулого
сторіччя, ані сучасних кадровиків; навіть теперішні “нові” бізнесмени різного
прошибу вбачають у оспівуванні чоловічих чеснот відображення власного способу
життя. І звичайно ж, “своїм” Олександра Розенбаума вважають пітерці, за
надзвичайну любов і пієтет у піснях про російську північну столицю. Між тим, на
цьому “вогнищі слави” руки можуть погріти не тільки мешканці Санкт-Петербургу.
Генеалогічні корені родини співака, зрештою – як і більшості єврейських родин
пострадянського простору, охоплюють доволі широку географію. Материнська лінія
губиться в Білорусі серед родоводу гомельських міщан Ловянових і Міляєвих, а
також на Півдні України – серед одеських Рабиновичів [1]; корені дружини Олени
Савшинської – десь у Прибалтиці серед родоводу ризьких євреїв Лубоцьких [2].
Батьківська лінія бере початки від новгородсіверських Розенбеймів, які наприкінці
ХVІІІ ст. з’явилися в тодішньому центрі намісництва, ймовірно із західних земель
колишньої Речі Посполитої [3]. З утратою Новгородом-Сіверським адміністративного
значення на початку ХІХ ст., а відтак і економічної привабливості, прапрапрадід
Олександра Розенбаума Ханін переїхав до Чернігова; інші нащадки Ельї Розенбейма –
найстаршого з відомих представників цієї лінії – ще певний час проживши в
Новгороді-Сіверському, приблизно за півсторіччя потому переселилися до більш
1 12 еврейских семей Петербурга. – СПб., 1998. – С.341-343, 349.
2 Там само. – С.349.
3 Про це можна судити з трансформування прізвища Розенбейм у Розенбаум, що могло
відображати різночитання його німецької та єврейської (ідишу) транскрипції. Можливо
також, зміни у прізвищі були пов’язані з військовою повинністю, від котрої євреї
переселенці на певний час звільнялися. В такий спосіб перший із чернігівських
Розенбаумів міг відвести загрозу призову від себе або своїх дітей, оскільки євреїв
призивали не за особистою чергою у списку, а за чергою у сприску сімей.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
108
економічно привабливих місць, дехто – до Ніжина [1].
Однак, незважаючи на досить інтригуюче для жителів Ніжина твердження, дід
співака Шмар’я-Мовша народився в 1894 р. в Чернігові [2] і був представником
старшої лінії Розенбеймів/Розенбаумів. А от уже його молодший син Яків народився в
Ніжині наприкінці 1923 р. в будинку родича по материнській лінії Лева Шлелевича
Рубановського [3]. Сталося це після того, як наприкінці 1919 р. теща Шмар’ї-Мовши
Сіма Рубановська забрала свою доньку Ципору з чоловіком і немовлям – старшим
братом Я.Ш.Розенбаума Семеном – до Ніжина, рятуючи їх у такий спосіб від
негараздів громадянської війни [4].
Метричний запис про народження Я.Ш.Розенбаума
1 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 679, оп. 10, спр. 1308, арк. 245 зв.,
277 зв.; спр. 1261, арк. 520. Починаючи від Ханіна (сина найдавнішого відомого з
Розенбеймів – Ельї) ця представники цієї частини лінії Розенбаумів зазначаються як
чернігівські міщани; нащадки його брата Мордуха, зокрема онука останнього Шмерка,
залишилися за соціальним статусом новгородсіверськими міщанами.
2 Відділ Державного архіву Чернігівської області в м.Ніжині (далі – ВДАЧОН), ф. Р-61, оп.
1, спр. 1350, арк. 6. Ця дата, як і дата народження його майбутньої дружини Ципори
Рубановської встановлена за записами про народження їх сина Якова.
3 ВДАЧОН, ф. Р-61, оп. 1, спр. 1350, арк. 6. Цей будинок і досі стоїть на колишній вул.
Богдано-Хмельницькій (зараз – Лащенка), практично не зазнавши змін зовні. Змінився
лише номер – з №14 на №16 (у післявоєнний час частину садиби віддали під забудову ще
однієї приватної оселі).
4 Частина біографічних матеріалів із історії сім’ї Розенбаумів записано від Г.А.Рубановської,
вдови двоюрідного діда О.Я.Розенбаума Семена Ісаковича, яка зараз проживає разом із
сім’єю своєї онуки в Чернігові.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
109
Чернігівські Розенбауми, починаючи від діда Я.Ш.Розенбаума Лейби-Моїсея
Нехельєвича [1], займалися посередницькою торгівлею в досить великих об’ємах, про
що говорить факт належності останнього до гільдійного купецтва [2]. На ниві
комерційної діяльності й зав’язалися контакти з представниками одного з
відгалуджень потужної родини ніжинських міщан Рубановських, що з’явилися в
Чернігові Рубановські з’явилися не так давно – на межі ХІХ-ХХ ст. Родина
Рубановських ціквава вже тим, що практично всі її представники були торговцями
одного профілю: більшість з них з покоління у покоління займалися виключно
м’ясним промислом. За спогадами Г.А.Рубановської, вдови Ісака Гілельовича (Ілліча)
– сина засновника чернігівської “філії” сімейного бізнесу Рубановських, географія
м’ясозаготівель охоплювала територію майже всієї тодішньої Чернігівської губернії і
північну частину Полтавщини. Що, до речі, підтверджується географією шлюбних
зв’язків родини. Так, дід І.Г.Рубановського Нохим-Давид Янкелевич свою доньку
Ресю видав у 1870 р. за пирятинського міщанина Хаїма-Залмана Краснопольського
(через два роки, після смерті Ресі, він висватав іншу доньку Нохима-Давида –
Юдог’ю) [3], його ж донька Шера-Бейля в 1865 р. Вийшла заміж за жителя місткечка
Борзни Арона Жутовського [4]; до Пирятина в 1889 р. переїхала племінниця Н.-
Д.Я.Рубановського Фейля-Роза Іцківна [5]; торгові інтереси простежуються і в
шлюбах сестер Ісака Гілельовича Нехами з батуринським торговцем Олександром
Аптерманом у 1924 р. [6] та Ципори (або Ципи) в 1894 р., що поріднив Рубановських
із Розенбаймами, ставши своєрідним скріпленням їх комерційного союзу [7].
Про походження і час появи Рубановських і Ніжині достовірно майже нічого
невідомо. Як і Розенбаумів, їх появу на території Чернігівщини можна пов’язувати з
включенням до складу Російської імперії західних частин Речі Посполитої, з території
Піденно-Західної Волині (Рівненщина) чи Прикарпаття. Право на такий висновок
дають записи з метричних книг ніжинських синагог, де прізвище Рубановських до
початку 1860-х років писалося на польський манер “Рубановські” [8]. До того ж, ще
одна сім’я сучасних чернігівських євреїв Рубановських, яка не має спільних родинних
коренів із сім’єю чоловіка Ганни Адамівни, має походження з території теперішньої
Рівненської області. Біографічних даних про першого відомого із Рубановських
Янкеля досі не виявлено, проте, найдавніші документально засвідчені з цієї родини
особи – сини Янкеля Лейба, Нохим-Давид і Хаїм – народилися ймовірно вже в Ніжині
1 Про більш ранішу в часі професійну діяльність Розенбаумів/Розенбеймів твердити немає
можливості через брак достовірної інформації.
2 12 еврейских семей Петербурга… – С.349.
3 ВДАЧОН, ф. 679, оп. 19, спр. 457, арк. 13, 53 зв.
4 Там само, ф. 679, оп. 20, спр. 11, арк. 103 зв.
5 ДАЧО, ф. 679, оп. 10, спр. 1258, арк. 587.
6 ВДАЧОН, ф. Р-61, оп. 1, спр. 1352, арк. 94.
7 Там само, ф. Р-61, оп. 1, спр. 1350, арк. 6.
8 Напр. см..: ВДАЧОН, ф. 679, оп. 20, спр. 9, арк. 76.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
110
в 1810-1820-х роках, оскільки їх старші діти Іцко Лейбович, Іосель Нохимович [1] та
Давид Хаїмович, що достовірно народилися в Ніжині, зазначені вже як діти
ніжинських міщан [2].
На відміну від Розенбаумів, комерційна діяльність Рубановських охоплювала не
тільки посередницьку торгівлю. На початку ХХ ст. представники цієї родини
“живим” товаром уже не торгували, – більш вигідним стало продавати перероблене
м’ясо та м’ясоковбасні вироби. В 1910-х роках у Ніжині неподалік від будівлі банку
функціонувала скотобійня та завод із переробки тваринних кишок, що належав
Коновалову, своякові Евеля Лейбовича Рубановського [3]. Сам же Е.Л.Рубановський
утримував м’ясну лавку на території Торгової (або Соборної) площі (сучасного
Базару). Задля розвитку свого бізнесу він у 1901 р. вступив у Ніжинське товариство
взаємного кредиту (НТВК) з правом на кредит у 100 руб. В 1915 р. справи були
настільки успішними, що потреба у кредитування відпала і він вийшов зі складу
товариства [4]. Спільно зі своїми дружинами м’ясні лавки на Торговій площі Ніжина
мали також Абрам Давидович Рубановський (лінія Хаїма Янкельовича), дядько
І.Г.Рубановського Абрам Нохимович та його ж племінник Іцко Іцкович [5].
Щоправда, останній у 1911 р. м’ясну торгівлю лавку лишив дружині, оселився біля
залізничної станці й “перепрофілювався” на гужові вантажні перевезення [6]. Значно
зросли обсяги м’ясозаготівель і, відповідно, об’єми продажу. Так, для збільшення
продовження родинної справи, син Меєра-Лейби Лейбовича Рубановського Арон у
1910 р. вступив до НТВК з правом на кредит у 500 руб. під заставу векселів свого
батька [7]. Вже на той час А.М.Рубановський за комерційною потребою змушений
був більше часу проводити у Вільно задля забезпечення збуту свіжого і
переробленого м’яса. Очевидно, за два роки обсяги торгівлі зросли настільки, що він
вирішив узагалі переселитися до Вільно і в травні 1912 р. вийшов із членів товариства
1 У номінуванні євреїв по-батькові є суттєва складність: єврейські чоловічі імена (і жіночі
також) часто були подвійними, а інколи й потрійними. В офіційних (наприклад,
метричних) документах ім’я батька визначали зазвичай за першим іменем. Щоправда
інколи використовували інші частини складного чоловічого імені. Частіше за все це було
пов’язано з найбільш уживаною частиною імені в побуті, в родинному спілкуванні,
найближчому оточенні тощо (що, в свою чергу, могло бути викликаним наявністю кількох
членів місцевої єврейської громади з ідентичними іменами). В даній розвідці подано
сучасну транскрипцію номінативу по-батькові (-ович,-евич,-євич,-івна,-ївна); в документах
установ Російської імперії він [номінатив по-батькові] утворювався шляхом утворення
присвійного іменника від імені батька з написанням після слова “син” або “донька”.
Сучасне написання стало практикуватися з початку ХХ ст., переважно по відношенню до
статних і поважних у суспільстві осіб. У документах клерикального походження (в т.ч.
метричних книгах) до останнього вживалася стара форма по-батькові.
2 ВДАЧОН, ф. 679, оп. 19, спр. 457, арк. 13; оп. 20, спр. 9, арк. 77, 77 зв.
3 Там само, ф.1221, оп.1, спр.1442, арк. 7.
4 Там само, ф.1221, оп.1, спр.1442, арк. 5.
5 Там само, ф.1221, оп.1, спр.1072, арк. 5; спр. 1380, арк. 5.
6 Там само, ф.1221, оп.1, спр.1380, арк. 5.
7 Там само, ф.1221, оп.1, спр.2291, арк. 1.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
111
[1]. Про розмір капітала А.М.Рубановського (а відтак і про обсяги комерційної
діяльності) може свідчити факт, що декларуючи відсутність власної нерухомості, при
переїзді спільний із батьком будинок було продано майже за 7 тис. руб. [2] Загалом,
за свідченнями Г.А.Рубановської, тільки “чернігівська філія” Рубановських (спільно з
компаньйонами Розенбаумами) відправляла до Москви, Санкт-Петербургу та Вільно
до десятка залізничних вагонів м’яса щотижня.
Іншою ніжинською гілкою родоводу Розенбаумів є представники не менш
потужної ніжинської єврейської родини Тарнопольських. ЇЇ походження визначити
дещо простіше. Для євреїв, особливо переселенців, часто вживаним для утворення
прізвищ використовувалася назва місцевості проживання. Відтак, назва міста,
зафіксована в прізвищі предків О.Я.Розенбаума, допомагає локалізувати місце
проживання когось із попередників ніжинських Тарнопольських: Тернопіль або
Тернопольщина. Написання ж прізвища за польською назвою цього міста “Tarnopol”
– аргумент на користь ймовірного часу переселення: кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.,
що, знову ж, пов’язано з поділом Речі Посполитої. В усякому разі достовірно можна
говорити про Єреха-Іделя – сина найстаршого з документально засвідчених у Ніжині
з Тарнопольських Ізраїля [3] – як про місцевого жителя. В 1837 р. сина ніжинського
міщанина Шльоми (сина Єреха-Іделя) Янкеля мали забрати на військову службу [4].
Не вдаючись у детальне аналізування наслідків рекрутського призову того часу для
долі як призовника, так і його родини [5], зазначимо, що для того аби до представника
сім’ї Є.-І.І.Тарнопольського дійшла черга на призов у рекрутських списках,
найстарший із сім’ї мав прожити за місцем призову не менше 10-15 років. Цілком
природньо, що сім’я Єреха-Іделя зробила все, щоб уникнути фактичної втрати члена
родини. Спочатку Я.Ш.Тарнопольський виявив бажання перейти у православ’я
(євреїв-неофітів за імперськими законами звільняли від військової служби), але
запізно – це треба було зробити до початку призову [6]. Потім майже півроку
ухилявся від служби. Не допомогло й клопотання родичів у міської влади. Навіть за
розпорядження голови Ніжинської міської думи Макарова про звільнення Янкеля
Тарнопольського від призову і перенесення черги на наступну в списку єврейську
родину [7], йому довелося відслужити десять років. Тільки в 1847 р. за жалобою
дядька Ошера і його дружини Фруми до Чернігівського цівільного губернатора
Янкеля було визнано непридатним до військової служби й повернуто додому [8].
1 Там само, ф.1221, оп.1, спр.2291, арк. 5.
2 Там само, ф.1221, оп.1, спр.2291, арк. 2 зв.
3 ДАЧО, ф. 128, оп. 1, спр. 5527, арк. 14.
4 Там само, ф. 128, оп. 1, спр. 5527, арк. 1.
5 Всі “принади” 25-річного перебування в російській армії при Миколі І гарно виписані як у
науковій, так і в художній літературі (хоча б на прикладі Т.Г.Шевченка). Варто лише
нагадати, що в цей час йшла перша чеченська війна. Додатково зауважимо, що для
патріархальної єврейської родини, попри їх беззаперечну родинну солідарність, це було
втратою робочих рук і, частково, годувальника.
6 ДАЧО, ф. 128, оп. 1, спр. 5527, арк. 23.
7 Там само, ф. 128, оп. 1, спр. 5527, арк. 14 зв.
8 Там само, ф. 128, оп. 1, спр. 12740, арк. 1, 2, 4.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
112
Побутовість цього епізоду з життя родини очевидна, однак, його значимість, крім
такої ж побутової цікавості, полягає в тому, що з документів можна достеменно
визначити персоналії перших із ніжинських Тарнопольських, а відтак, визначити
основні лінії родоводу. Останнє вкрай важливо через їх надзвичайну
багаточисельність [1].
Одним із синів брата О.Є.Тарнопольського Шльоми – і, до речі, рідним братом
згаданого Янкеля – був Юда (або Юдка), постать якого для родоводу Розенбаумів є
ключовою. Його старша донька Сіма стала своєрідною зв’язною ланкою між
Тарнопольськими та Розенбаймами: в 1889 р. батько видав її за ніжинського
міщанина Гілеля Нохимовича (або Давидовича) Рубановського [2]. Юда Шльомович
прожив усе життя в Ніжині, займався торгівлею – утримував кілька галантерейних
крамниць, за обсягом капіталу був зарахований до гільдійного купецтва, про що з
великою повагою і пієтетом згадують його нащадки [3].
Для Тарнопольських дрібна галантерейна і бакалійна торгівля була основним
видом заняття. В цьому плані найбільш помітними були постаті двоюрідних братів
Ю.Ш.Тарнопольського Ошера та Менделя Шмульовичів (Соломоновичів). На зламі
ХІХ-ХХ ст. вони разом зі своїми дружинами утримували в Ніжині кілька дрібних
крамниць і торгових лавок, зокрема дружина Ошера Бейля володіла мучно-
бакалійними лавками на Козирівці та Торговій площі [4]. У 1900 р. Мендель
Тарнопольський, під гарантії векселів брата та його дружини вступив до НТВК з
правом кредиту на 200 руб. [5] Після смерті Ошера Шмульовича Тарнопольського в
1909 р. Мендель об’єднав капітал родини покійного брата з власними та капіталом
тестя Моїсея Сегала, що дозволило йому отримати кредит від НТВК в 1915 р. на 500
руб. [6] Це дало можливість відкрити на Гоголівській вулиці крамницю готового
суконного одягу [7], де реалізувалася переважно продукція власного швейного ательє
1 На відміну від Рубановських, єдине походження для всіх ніжинських Тарнопольських
достеменно визначити поки не вдалося. Велика ймовірність того, що в Ніжині проживали
представники ще кількох гілок цієї родини, можливо більш ранньої родинної спільності;
водночас вони могли репрезентувати братів, дядьків Єреха-Іделя та їх сім’ї, щодо родинної
приналежності інформації поки-що немає.
2 ДАЧО, ф. 679, оп. 10, спр. 1258, арк. 598.
3 12 еврейских семей Петербурга… – С.349. Крім спогадів Я.Ш.Розенбайма, про
приналежність до гільдійного купецтва та поважність у Ніжині Ю.Ш.Тарнопольського
зазначає Г.А.Рубановська (за свідченнями свого чоловіка) та Маня Тарнопольська – вдова
Рувима Нохимовича (Наумовича), двоюрідного онука Юди Шьомовича.
4 ВДАЧОН, ф.1221, оп.1, спр.1377, арк. 4.
5 Там само, ф.1221, оп.1, спр.1377, арк. 1-1 зв.
6 Там само, ф.1221, оп.1, спр.1377, арк. 5, 7-7 зв.
7 Там само, ф.1221, оп.1, спр.1377, арк. 9.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
113
[1]. Про значний обсяг торгівлі може свідчити факт, що, незважаючи на суттєве
подорожчення тканин під час І Світової війни, крамниця і ательє
М.Ш.Тарнопольського продовжували успішно функціонувати [2].
Однак, серед Тарнопольських культивувалися не тільки заняття комерцією. До цієї
родини належить кілька помітних у Ніжині представників інтелектуальних професій.
Визначний мистецький діяч Ф.Д.Проценко в своїх спогадах згадував про скрипаля
Янкеля Тарнопольського з організованого Б.П.Вержиківським у 1920 р. симфонічного
оркестру [3]. Цим скрипалем був наймолодший син Ю.Ш.Тарнопольського, котрий у
1914 р. був мобілізований на фронт [4], а після громадянської війни повернувся до
своєї родини в Ніжин. Двоюрідний онук Юди Шльомовича Лейба Нохимович був чи
не першим із Тарнопольських, хто отримав медичну освіту. В 1921 р. він вступив до
Ніжинської фельдшерсько-фармацевтичної школи (наступниця фельдшерсько-
акушерської школи П.А.Буштедта та попередниця сучасного медичного училища),
Я.Ш.Розенбаум – один із кращих ленінградських лікарів
1 Цікаво, що жив Мендель Шмульович із сім’єю після смерті брата Ошера в його великому
кам’яному будинку на вул. Липіврізькій; а в будинку поруч у той же час жила сім’я Ізраїля
Ельєвича Розенбаума – сина племінника Лейби-Моїсея Розенбаума. До речі, поруч із
будинком на вул. Богдана Хмельницького (сучасної Лащенка), де народився
Я.Ш.Розенбаум, на розі вул. Широкої (сучасної Богдана Хмельницького) розміщувався
будинок Нохима-Арона Тарнопольського, двоюрідного онука Юди Тарнопольського. Не
кажучи вже про цілий єврейський квартал з двох Покровських (сучасних Боженка та
Енгельса) та Купецької (сучасної Жовтневої) вулиць, де і Тарнопольські, і Рубановські, й
інші ніжинські євреї жили поруч; і де, власне, жив Ю.Ш.Тарнопольський у власному
будинку по вул. на розі вул. 1-ої Покровської та Купецької, знаходився будинок Давида
Гілельовича Рубановського – брата матері Я.Ш.Розенбаума.
2 Мень М. До історії єврейської громади // Євреї в Ніжині. Наукивий збірник. – Ніжин, 2001.
– С. 30.
3 Проценко Ф.Д. Мистецькі спомини. – Ніжин, 1993. – С.56.
4 ВДАЧОН, ф. 1113, оп. 1, спр. 10, арк. 25 зв.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
114
Бабуся Блюма, дідусь Мойсей, мама Циля Іллінічна та батько Самуїл (Шмар’я) Мойсейович
Прадідусь Юда Тарнопольський із доньками Симою та Поліною
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
115
яку закінчив у наступному році [1] і далі працював за фахом фельдшера. Чудову
освіту отримав син Менделя Шмульовича Самуїл.
Після закінчення чоловічої гімназії та соціально-економічному відділу
Ніжинського інституту народної освіти [2], він з 1923 р. почав працювати в
Ніжинській колегії адвокатів. Закінчивши в 1925 р. Київський інститут народного
господарства С.М.Тарнопольський отримав професію адвоката і до ліквідації в УСРР
округів працював юристом-консультантом Ніжинського окрвиконкому, потім на тій
же посаді в райвиконкомі [3]. З квітня 1930 р. почав викладати в Ніжинському
технікумі радянського будівництва, а отримавши другу вищу освіту в Київському
фінансово-економічному інституті, в 1931 р. перейшов викладати економічну
географію до Ніжинського інституту соціального-виховання (сучасний гоголівський
університет) [4], де працював на кафедрі економіки під орудою українського вченого-
економіста проф. М.П.Руткевича. С.М.Тарнопольський працював у інституті
одночасно з плеядою відомих учених: філологом і культурологом, членом-
кореспондентом АН СРСР проф. В.І.Рєзановим, літературознавцем проф.
Є.О.Неданкевичем, античником і суспільствознавцем проф. К.Т.Штеппою,
істориками проф. М.Н.Петровським тощо.
Багато в чому визначальною в історії проживання в Ніжині представників
родоводу Розенбаумів стала межа 1920-1930-х років. Пропрацювавши всього рік на
посаді доцента, С.М.Тарнопольський опинився серед “проскрибованих” викладачів,
що були звільнені з інституту за результатами партійної “чистки”, – непідходящим
виявилося соціальне походження: син крамаря-власника,; крім того, не виявив
“критичності” (читай – “не доносив”) до керівництва кафедрою тощо [5]. Не кажучи
вже про батькову торгівлю, що безсумнівно була націоналізована. Як, напевне, й
лавки Ю.Ш.Тарнопольського.
Революційні перипетії, життя із забороненою грошей і торгівлі за “військового
комунізму”, нанесли непоправного удару по родинній комерції, а відтак – і по
життєвому укладу Рубановських. І хоча за непу дрібна торгівля потроху ожила,
“м’ясний бізнес” Рубановських набув нових рис. Скотобійні, кишковопереробний
завод, як і інші заклади дрібної промисловості з приватних стали колективними у
вигляді кооперативів, артілей. Колишні ж власники часто займали в них керівні
посади різного рівня. Так було в Ніжині з тютюновими фабриками братів Айзенбергів
та Золотницького, шкіряним заводом Фабрикантів тощо [6]. Приватні м’ясозаготовлі
змінилися на державні заготівельні контори. В одній із таких у Ніжині працював
дядько Я.Ш.Розенбаума Давид Гілельович Рубановський. За іронією долі для нього
продовження сімейного бізнесу стало фатальним: липневого вечора 1928 р.,
повертаючись додому з роботи із значною сумою грошей, він був убитий і
1 Там само, ф.Р-6187, оп.1, спр.185, арк. 1, 3.
2 Там само, ф.Р-6121, оп.2, спр.3445, арк. 2.
3 Там само, ф.Р-6121, оп.2, спр.3445, арк. 2 зв.
4 Там само, ф.Р-6121, оп.2, спр.3445, арк. 1.
5 ДАЧО, ф. П-1669, оп. 1, спр. 200, арк. 44-45; ВДАЧОН, ф. Р-6121, оп. 1, спр. 497, арк. 22.
6 Див.: Мень М. До історії… – С. 31, 34-35.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
116
пограбований невідомими за кілька сот метрів від власного будинку [1]. За
свідченнями Г.А.Рубановської, в 1931 р. в Чернігові було заарештовано батька її
чоловіка Ісака Гілельовича (Ілліча), конфісковано будинок. У таких умовах двоє з
його дітей та батько Гілель Нохимович померли під час голодомору в 1931-1932 р.
Такий перебіг подій не міг не вплинути на рішення батька Я.Ш.Розенбаума з сім’єю
переїхати з Ніжина до тодішнього Ленінграду [2]. Як виявилося – назавжди.
Насьогодні ні Рубановських, ні Розенбаумів у Ніжині немає. Під час наступу
військ вермахту в 1941 р. багато єврейських – і не тільки – сімей рятувалися
евакуацією. Однак, у Ромнах на залізничній станції весь обоз із евакуантами, серед
яких були всі ніжинські Рубановські, знищив нацистський десант [3]. Після евакуації
з Тарнопольських у Ніжині залишився тільки Юда Шльомович, який не забажав
покидати рідне місто і свій будинок [4]. Але окупацію він не пережив, розділивши
долю кількох тисяч ніжинських євреїв: або був розстріляний відразу після окупації
міста, або помер у гетто поблизу Козельця. До останнього часу в Ніжині єдиним
представником родини Розенбаумів по лінії Тарнопольських була Маня
Тарнопольська – вдова Рувима Нохимовича (Наумовича), онука брата Юди
Шльомовича Ізраїля; поки на початку 1990-х років із Санкт-Петербургу не
переселилася Неля Іллівна (Ельївна) Васильєва, онука сина Ю.Ш.Тарнопольського
Ізраїля-Неуха [5].
У цілому, історія Ніжина аж ніяк не обділена яскравими постатями – митцями,
вченими, громадськими й політичними діячами як минулого, так і сьогодення. Проте,
відкриваючи кожне нове ім’я, що тією чи іншою мірою дотичне до плину життя в
цьому місті, з більшою повнотою намагаєшся зрозуміти умови і обставини життя, в
котрих жили сучасники тих чи інших подій з історії древнього тисячорічного міста,
до певної міри корегується розуміння подій минулого тощо. Досі ні родоводи відомих
ніжинців, ні їх сімейна історія ще не були об’єктом спеціального вивчення. Між тим –
це один із приоритетних напрямів у сучасній історичній науці, оскільки він допомагає
персоніфікувати безликі цифри, дати, оживити сухий фактаж історичного
дослідження.
Родина Розенбаумів досить відома, але про її ніжинські корені досі було
відомо в більш-менш загальних рисах лише близьким родичам О.Я.Розенбаума, що
володіли уривками з усної сімейної історії. Доповнення таких відомостей із одного
1 ВДАЧОН, ф. Р-61, оп. 1, спр. 1406, арк. 13.
2 12 еврейских семей Петербурга… – С.349.
3 Ці свідчення записані зі слів Мані Тарнопольської, яка була подругою доньки Давида
Гілельовича Рубановського Бели і яка разом зі своїм чоловіком була серед цих евакуантів.
Але на залізничній станції в Сумах вони загубилися, що й зіграло фатальну роль. Сучасні
чернігівські Рубановські повернулися до цього міста після закінчення німецько-радянської
війни.
4 12 еврейских семей Петербурга… – С.349.
5 Щоправда, нині в Ніжині живуть ще кілька Тарнопольських. Донькою одного з них є
Жанна Юріївна Блок (за другим чоловіком, за першим – Пінтусевич), всесвітньо відома
українська спортсменка, чемпіон світу зі спринту. Але її родинні зв’язки з Розенбаумами
досі не встановлені.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
117
боку уривками з усної сімейної історії сучасних родин Рубановських і
Тарнопольських, а з іншого – документальними джерелами, дало можливість пролити
світло на питання про час і місце походження ніжинських гілок родоводу
Розенбаумів, визначити найбільш ранніх їх репрезентантів, визначити родословні
лінії – а відтак, і ступінь родинних зв’язків як усередині кожної з родин, так і з
представниками інших родин. Викладені моменти з біографій кількох яскравих членів
родин Рубановських і Тарнопольських у даній розвідці вписані до сімейної історії
Розенбаумів, але це не заважає використовувати їх при дослідженні часу і місця їх
проживання: соціальної, економічної, національно-культурної історії Ніжина,
Чернігівщини, Українського Лівобережжя ХІХ – першої третини ХХ ст. в цілому,
історії єврейства в Україні тощо.
Сім’я О.Я.Розенбаума: донька, онук, зять, теща, мати,
тесть, брат і батько.
Праворуч уверху – Я.Ш.Розенбаум із синами Олексанром
і Володимиром.
Праворуч унизу – Семен Ілліч Рубановський
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
118
додаток
РОДОСЛОВНІ СПИСКИ
НІЖИНСЬКИХ РУБАНОВСЬКИХ І ТАРНОПОЛЬСЬКИХ
К
ол
ін
о Ім’я
[дружина] Діти Чолов ік доньки (
дружина сина
П
ер
ех
ід
РУБАНОВСЬКІ
І. Янкель (бл. 1780) [1] Лейба (бл. 1810) [2] ІІ.
Нохим-Давид (бл. 1819) [3] ІІ.
Хаїм (бл. 1825) [4] ІІ.
ІІ. Лейба (бл. 1810) [2] Іцко (бл. 1835) [5] ІІІ.
[X 2, 1859: Азгель Ріся (?)] Рахіль (1838) [6] X 1856: Сампанір Бен-Кільбарон Немає
(1838)
[X 3, 1865: Манькович Хелуца- Юдася (1839) [7] X 1858: Рабинов Шадесроил (1839) Немає
Хіна (?)] Нохим-Давид (1842) [8] ІІІ.
Меєр-Лейба (1843) [9] ІІІ.
Моїсей (1845) [10] ІІІ.
Сіма (1847) [11] X 1864: Розенпуд Нисон (1844)
(м.Чернігів) Немає
Евель (1854) [12] ІІІ
Сося (1862) [13] [дівчина] Немає
ІІ. Нохим-Давид (бл. 1819) [3] Іосель (1844) [14] ІІІ.
[X 2, 1879: Кривошеєва Лея (1850)] Хая-Генья (1846) [15] X 1866: Шапіро Арон-Ліпман (1847) Немає
Рейся (1854) [16] X 1870: Краснопольський Хаїм- Немає
Залман (1849) (м.Пирятин)
Куня (1853) [17] X 1871: Ліпкін Янкель (1845) Немає
(Гомельский повіт Мінської губ.)
Юдог’я (1854) [18] X 1872: Краснопольський Хаїм- Немає
Залман (1849) (м.Пирятин)
Хіна (1857) [19] X 1876: Бєлановский Ізраїль (1856) Немає
Шера-Бейля (1859) [20] X 1865: Жутовський Арон (1856) Немає
(м.Борзна)
Двейра (1860) [21] X 1880: Лозинський Лейба (1856) Немає
Аврам (1861) [22] ІІІ.
Гілель [Ілля] (1864) [23] ІІІ.
Іцко (1867) [24] ІІІ.
Шлель (бл. 1870) [25] ІІІ.
ІІ. Хаїм (бл. 1825) [4] Давид (1848) [26] ІІІ.
Лейзер (бл. 1850) [27] ІІІ.
Пейсох (бл. 1855) [28] ІІІ.
ІІІ. Іцко (бл. 1835) [5] Рася-Перла (1860) [29] [дівчина] Немає
Рохель-Лея (1862) [30] [дівчина] Немає
Борух-Мордух (1864) [31] Немає
Іцко (1866) [32] ІV.
Фейля-Роза (1870) [33] X 1889: Каган Аврам-Берціон- Немає
Симон (1868) (м.Пирятин)
ІІІ. Нохим-Давид (1842) [8] Хаїм-Іосель (1863) [34] ІV.
[X 1856: Варшавська Хая-Гліся Шмерко (1865) [35] Немає
(1843)] Глієн [Гілель] (1867) [36] ІV.
Майка (1869) [37] [дівчина] Немає
Тоуба (1872) [38] [дівчина] Немає
Хана (1874) [39] [дівчина] Немає
Шмуїл (1876) [40] Немає
Стерша (1878) [41] [дівчина] Немає
Роза (1883) [42] [дівчина] Немає
Рувим (1883) [43] ІV.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
119
Янкель-Іосиф (1886) [44] ІV.
ІІІ. Меєр-Лейба (1843) [9] Ігрла (1863) [45] X 1883: Ратнер Арон-Шмуїл (1869) Немає
[X 1862: Матушева Гіся-Рейзя Матус-Гірша (1865) [46] ІV.
(1846)] Елья-Іцко (1868) [47] ІV.
Рисья (1870) [48] Немає
Арон (1873) [49] Немає
Мендель (1878) [50] Немає
Лєна (1880) [51] [дівчина] Немає
Айзик (1884) [52] Немає
ІІІ. Моїсей (1845) [10] Аврам-Гірша (1865) [53] Немає
[X 1864: Зороховська Рася (1847)] Тоуба (1867) [54] [дівчина] Немає
Хая-Бейля (1868) [55] [дівчина] Немає
Меєр-Шмуїл (1870) [56] ІV.
Хана (1874) [57] [дівчина] Немає
Двейра (1875) [58] [дівчина] Немає
Шмуїл (1877) [59] Немає
ІІІ. Евель (1854) [12] Іосель-Берцион (1894) [60] Немає
[X 1872: Голдович Ципа (1844)]
ІІІ. Іосель (1844) [14] Хаїм-Янкель (1862) [61] ІV.
Ита-Рохель (1867) [62] [дівчина] Немає
Шмуїл-Іцко (1862) [63] Немає
Люба (1875) [64] [дівчина] Немає
Елька (1881) [65] [дівчина] Немає
Арон-Лейзер (1882) [66] ІV.
Рувим (1884) [67] Немає
Лейба (1886) [68] Немає
ІІІ. Аврам (1861) [22] Давид (1887) [69] ІV.
[X (?): (?) Лея (?)] Арон (1888) [70] X 1918 Носовицка Сося (1897) Немає
ІІІ. Гілель [Ілля] (1864) [23] Ісак (1890) [71] ІV.
[X 1889: Тарнопольська Сіма (1876)] Давид (1891) [72] ІV.
(див. список Тарнопольських [87]) Нехама (1892) [73] X 1924: Аптерман Олександр (1891) Немає
(м.Батурин)
Аврам (1894) [74] Немає
Ципора (1897) [75] X 1919: Розенбаум Шмар’я-Мовша Немає
(1894) (м.Чернігів)
Соломон (1899) [76] Немає
Аврам (1902) [77] Немає
ІІІ. Іцко (Ісак) (1867) [24] Лев (1894) [78] ІV.
Рувим (1898) [79] ІV.
Давид (1902) [80] ІV.
ІІІ. Шлель (бл. 1870) [25] Лев (1904) [81] X 1926 Довниш Маня Немає
Лейба (1904) [82] Немає
ІІІ. Давид (1848) [26] Аврам (1873) [83] ІV.
Сара (1898) [84] [дівчина] Немає
Есфірь (1903) [85] X 1924: Тарнопольський Рувим Немає
(1900)
Мера (1907) [86] [дівчина] Немає
Сара-Ребека (1912) [87] [дівчина] Немає
ІІІ. Лейзер (бл. 1850) [27] Арон (1874) [88] Немає
ІІІ. Пейсох (бл. 1855) [28] Меєр-Шмуїл-Моїсей (1871) [89] ІV.
ІV. Іцко (1866) [32] Давид (1902) [90] Немає
[X (?): (?) Мар’яся (?)] Іосиф (1904) [91] Немає
Аврам (1909) [92] Немає
ІV. Хаїм-Іосель (1863) [34] Нехама-Сара (1886) [93] [дівчина] Немає
Нісон-Гершон (1888) [94] Немає
ІV. Глієн [Гілель] (1867) [36] Янкель (1894) [95] Немає
[X (?): (?) Фейга (?)] Ізраїль-Неух (1897) [96] Банк Мария (1901) [X 1925] Немає
Песья (1899) [97] [дівчина] Немає
Файвин (1904) [98] Немає
Меєр (1909) [99] Немає
ІV. Рувим (1883) [43] Юда-Лейба (1914) [100] Немає
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
120
ІV. Янкель-Іосиф (1886) [44] Естер-Ліба (1913) [101] [дівчина] Немає
ІV. Матус-Гірша (1865) [46] Моїсей (1889) [102] Немає
[X (?): (?) Мера (?)]
ІV. Елья-Іцко (1868) [47] Моїсей (1897) [103] Немає
[X (?): (?) Сара (?)]
ІV. Меєр-Шмуїл (1870) [56] Сара (1906) [104] [дівчина] Немає
Ісак (1906) [105] Немає
ІV. Хаїм-Янкель (1862) [61] Сіма (1888) [106] X 1913: Лемперт Моїсей-Мордух Немає
(1888)
[X (?): (?) Сулька (?)] Рохля (1888) [107] [дівчина] Немає
Ципа (1898) [108] X 1918: Лях Хаїм-Мордух-Файвиш Немає
(м.Калош Ковенської губ.)
ІV. Арон-Лейзер (1882) [66] Гашер (1907) [109] Немає
[X (1906): Дубавицька Ніхама (1873)]
ІV. Давид (1887) [69] Сара-Ребека (1912) [110] [дівчина] Немає
[X (1911): Дейч Рохіль-Лея (1881)] Аврам-Нахман (1915) [111] Немає
Моїсей (1924) [112] Немає
ІV. Ісак (1890) [71] Семен (1921) [113] V.
ІV. Давид (1891) [72] Моїсей (1919) [114] Немає
[X (1912): Агре Сара-Рівка (1898)] Бела (1924) [115] [дівчина] Немає
ІV. Лев (1894) [78] Есфірь (1924) [116] [дівчина] Немає
[X (?): (?) Соня (1899)]
ІV. Рувим (1898) [79] Нюся (1928) [117] [дівчина] Немає
[X (1924): Гельфанд Віра (1901)]
ІV. Давид (1902) [80] Зіна (1925) [118] X (?): Шапіро Григорій (1922) Немає
[X (1924): Ліпкіна Гіся (1904)] (м.Сан-Дієго, США)
ІV. Аврам (1873) [83] Перль (1902) [119] [дівчина] Немає
[X (?): (?) Лея (?)]
ІV. Меєр-Шмуїл-Моїсей (1871) [89] Мольєр (1896) [120] Немає
[X (?): (?) Ліба-Двойра (?)] Моїсей-Вольф (1896) [121] V.
Аврам (1899) [122] Немає
V. Семен (1921) [113] Катерина [123] X 1978: Черняк (?) (м.Чернігів) Немає
[X 1947: (?) Ганна (1925)] (не еврейка)
V. Моїсей-Вольф (1896) [121] Діна (1914) [124] [дівчина] Немає
ТАРНОПОЛЬСЬКІ
І. Ошер (бл. 1740) [1] Ізраїль (бл. 1760) [2] ІІ.
Хацкель (бл. 1790) [3] ІІ.
ІІ. Ізраїль (бл. 1760) [2] Єрех-Ідель (1779) [4] ІІІ.
ІІ. Хацкель (бл. 1790) [3] Рувим (1813) [5] X 1876 Латинська Ліба (1827) (2 шлюб) Немає
Моїсей (бл. 1820) [6] ІІІ.
Вовья (бл. 1825) [7] ІІІ.
Юда-Лейба (1827) [8] ІІІ.
Іцко (1828) [9] ІІІ.
Мойша (0к.1830) [10] ІІІ.
Хая (1835) [11] X 1960: Ліберман Іосель (1822) Немає
(2 шлюб)
ІІІ. Єрех-Ідель (1779) [4] Ошер (1791) [12] ІV.
[X (?): (?) Фрума (?)] Шльома (1802) [13] ІV.
Ошер-[…] (бл. 1810) [14] Немає
Залман (1827) [15] ІV.
Шмуль [Соломон] (1833) [16] ІV.
ІІІ. Моїсей (бл. 1820) [6] Хаїм (1847) [17] ІV.
Генья (1852) [18] X 1873: Купер Юда (1851) Немає
Песья-Года (1852) [19] X 1870: Леммперт Меєр (1847) Немає
Естура-Рахель (1854) [20] X 1875: Тарнопольський Елья (1838) Немає
Залман (1857) [21] ІV.
Нилома-Елоїза (1860) [22] X 1883: Лольвиш Герш (1857) Немає
(м.Макулинка Могильовської губ.)
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
121
Ізраїль-Лейба (1862) [23] ІV.
ІІІ. Вовья (бл. 1825) [7] Нафтоній (1850) [24] X 1877 Цинман Броха (1851) Немає
ІІІ. Юда-Лейба (1827) [8] Волька (1852) [25] ІV.
Файвин (бл. 1860) [26] ІV.
ІІІ. Іцко (1828) [9] Хая (1853) [27] X 1902: (?) Немає
Лея (1860) [28] Х 1880: Ремешницький Мордух- Немає
Аврам (1860) (м.Слонім Гродненської губ.)
ІІІ. Мойша (0к.1830) [10] Нехама-Злата (1859) [29] [дівчина] Немає
ІV. Ошер (1791) [12] Залман (бл. 1810) [30] V.
Шмухей (бл. 1820) [31] Немає
Елья (1838) [32] V.
ІV. Шльома (1802) [13] Янкель (1820) [33] Немає
Гімела (1830) [34] X 1866: Рябий Моїсей-Давид (1826) Немає
Гітля (1831) [35] X 1, 1861: Баграчевский Зусья (1829) Немає
(м.Чернігів)
X 2, 1882: Халецький Елья (1801) Немає
(м.Чернігів)
Ізраїль (1833) [36] V.
Юда (1850) [37] V.
Хася (1844) [38] X 1860: Зутовські Янкель-Нота(1839)Немає
ІV. Залман (1827) [15] Мендель (1855) [39] V.
Ошер (1857) [40] V.
Ідель (бл. 1860) [41] V.
Геля (1862) [42] [дівчина] Немає
Шмуїл-Ізраїль (1865) [43] V.
ІV. Шмуль [Соломон] (1833) [16] Маня (1858) [44] V.
Фейга (1859) [45] X 1880: Хайкін Аврам (1855) Немає
(м.Рідні Могильовської губ.)
Ошер (бл. 1860) [46] X (?) (?) Бейля (?) Немає
Сара (1861) [47] X 1886: Самойловський Іцко (1859) Немає
(м.Остер)
Мендель (1866) [48] V.
Гілен (1868) [49] Немає
Мера (1870) [50] Немає
Арон (1872) [51] V.
Хірума // [52] [дівчина] Немає
Герша (1876) [53] Немає
Моїсей (1878) [54] Немає
Двейра (1880) [55] X 1904: Плоцький Герша-Лейба Немає
(1877) (м.Борзна)
Аншей-Арон (1882) [56] Немає
ІV. Хаїм (1847) [17] Нехама-Еспула (1869) [57] [дівчина] Немає
[X 1868: Сенінова Сіма (1850)] Перла (1871) [58] [дівчина] Немає
Цніель-Берк (1874) [59] Немає
Лейба (1882) [60] Немає
Зелда (1886) [61] [дівчина] Немає
[…] (1889) [62] Немає
ІV. Залман (1857) [21] Моїсей (1885) [63] X 1912 Шульман Рася (1888) Немає
[X 1879: Тарнопольська Сара (1861)]
(див. список Тарнопольських [73])
ІV. Ізраїль-Лейба (1862) [23] Хаїм (1885) [64] Немає
[X 1884: Гам Гіля (1865)] Маша (1887) [65] [дівчина] Немає
Блюма (бл. 1890) [66] [дівчина] Немає
Ріва (1891) [67] [дівчина] Немає
ІV. Волька (1852) [25] Моїсей (1893) [68] Немає
[X 1877: Донська Фейга (1853)]
ІV. Файвин (бл. 1860) [26] Ізраїль-Іцко (1882) [69] (?) Іта (?) Немає
[X 1894: Тарнопольська Юдася Хана (1897) [70] [дівчина] Немає
(бл. 1870)]
Двейра (1899) [71] [дівчина] Немає
V. Залман (бл. 1810) [30] Герша (1842) [72] VІ.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
122
V. Елья (1838) [32] Сара (1861) [73] X 1879: Тарнопольський Залман (1857)
[X 2, 1875: Тарнопольська Естура-Рахель (див. список Тарнопольських [21]) Немає
(1856)] Брайна (1865) [74] X 1889: Мазиславський Герша Немає
(1876) (м.Новгород-Сіверський)
Двейра (1870) [75] [дівчина] Немає
Рахель (1870) [76] [дівчина] Немає
Хая (1876) [77] [дівчина] Немає
Нехама-Песя (1877) [78] [дівчина] Немає
Хася (1877) [79] X 1911: Гонікман Мендель (1886) Немає
(м.Хотин)
Ошер (1880) [80] X (?) (?) Естура-Рахель (?) Немає
Сроль-Неях (1885) [81] Лемперт Хася (1886) [X 1912] Немає
Моїсей (1887) [82] VІ.
Юда-Ідевь (1889) [83] Немає
V. Ізраїль (1833) [36] Неух-Берка (1871) [84] Немає
Мендель (1876) [85] VІ.
Нохим-Арон (1878) [86] VІ.
Неух (1888) [87] Немає
V. Юда (1850) [37] Сіма (1876) [88] X 1889: Рубановський Гілель [Ілля] Немає
[X (?): (?) Хая (?)] (див. список Рубановських [23])
Бейля (1877) [89] [дівчина] Немає
Сара-Генья (1877) [90] [дівчина] Немає
Іцко [Ісак] (1881) [91] VІ.
Шльома (1884) [92] VІ.
Ізраїль-Неух (1886) [93] VІ.
Аврам (1888) [94] Немає
Янкель (1892) [95] Немає
Сока (1896) [96] Немає
V. Мендель (1855) [39] Елья (1898) [97] VІ.
[X 1, 1893: (?) Сара-Діна (?)] Михаїл (1902) [98] VІ.
[X 2, 1914: Жезмер Шифра (?)] Залман (1904) [99] Немає
Лейзер (1904) [100] Немає
Баяшева (1906) [101] [дівчина] Немає
Самуїл (1909) [102] Немає
V. Ошер (1857) [40] Ізраїль-Неух (1886) [103] Немає
[X 1877: Теркан Рахель (1858)] Аврам-Іцко (1899) [104] Немає
V. Ідель (бл. 1860) [41] Шидора-Лея (1881) [105] [дівчина] Немає
[X 1880: Енкал Хая (1860)]
V. Шмуїл-Ізраїль (1865) [43] Геня (1885) [106] X 1907: Бородін Арон-Нісон (1881) Немає
[X (?): (?) Ента-Юда (?)] (м.Родня Могильовської губ.)
Янкель-Лейба (1888) [107] Немає
Юдка (1896) [108] [дівчина] Немає
Шолом (1898) [109] Немає
Злата-Маня (1901) [110] [дівчина] Немає
Ізраїль-Залман (1902) [111] Немає
Елька (1904) [112] [дівчина] Немає
V. Маня (1858) [44] Мішей-Залман (1885) [113] Немає
[X 1, 1884: Вільська Міра (1864)] Гдалья (1888) [114] Немає
[X 2, 1918: Райх Рахель (1868)]
V. Мендель (1866) [48] Моїсей-Янкель (1894) [115] Немає
[X (?): Сегал Рахіль (?)] Фрума (1895) [116] X 1918: Вишневський Арон-Лейба Немає
(1890)
Самуїл (1900) [117] Знойко Антоніна (1902) (2 шлюб) Немає
[X 1925] [не еврейка]
V. Арон (1872) [51] Гіля-Самуїл (1900) [118] Немає
[X (?): (?) Рахіль (?)] Нехама-Сара (1901) [119] [дівчина] Немає
Мордух (1903) [120] Немає
Ревека (1904) [121] [дівчина] Немає
Яков (1904) [122] Немає
Аврам-Барух (1915) [123] Немає
Маріам (1918) [124] [дівчина] Немає
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
123
VІ. Герша (1842) [72] Залман (1863) [125] Немає
[X 1862: Рісковська Хава-Маша Хаїм-Давид (1864) [126] Борщевська Міхля (1867) [X 1888] Немає
(1842)] Лейба (1866) [127] VІІ.
Ізраїль-Мендель (1868) [128] Немає
Янкель (1870) [129] Немає
Шейна-Гелья (1872) [130] [дівчина] Немає
Менахем-Ман (1874) [131] Немає
Гданій (1876) [132] Немає
Шмуїл (1877) [133] Немає
Хацкель (1880) [134] Немає
Хая (1885) [135] [дівчина] Немає
Моїсей (1888) [136] Немає
VІ. Моїсей (1887) [82] Елья (1912) [137] Немає
[X 1912: Плісецька Геня (1891)]
VІ. Мендель (1876) [85] Елья (1894) [138] Ліпкович Естер (1892) [X 1918] Немає
VІ. Нохим-Арон (1878) [86] Лейба (1904) [139] Немає
[X 1903: Кеніна Елька (1872)] Аврам-Саул (1908) [140] Немає
Рувим (1911) [141] Могилевська Маня (1923) [X 1946] Немає
VІ. Іцко [Ісак] (1881) [91] Софія (1908) [142] [дівчина] Немає
[X 1908: Кремер Хана (1884)] Елья (1910) [143] Немає
Аврам (1914) [144] X (?) (?) Олександра (?) Немає
Соломон (1917) [145] Немає
VІ. Шльома (1884) [92] Ісак (1910) [146] VІІ.
Фейга (1912) [147] [дівчина] Немає
VІ. Ізраїль-Неух (1886) [93] Ейдля-Сіма (1912) [148] [дівчина] Немає
[X (?): (?) Хася (?)] Елья (1915) [149] VІІ.
Ася (1911) [150] [дівчина] Немає
Нехама-Злата (1926) [151] X (?): Плаксін (?) (СПб, Росія) Немає
VІ. Елья (1898) [97] Роза (1918) [152] [дівчина] Немає
[X 1893: (?) Есфірь (1896)] Шая (1924) [153] Немає
Аврам (1925) [154] Немає
VІ. Михаїл (1902) [98] Юлія (1926) [155] [дівчина] Немає
[X (?): (?) Наталія (?)]
VІІ. Лейба (1866) [127] Давид (1892) [156] Немає
VІІ. Елья (1915) [149] Неля (1942) [157] X (?): Васильєв (?) Немає
Пояснення до списків:
Колонка 1: порядковий номер покоління, починаючи з найдавнішого відомого представника гілки
Колонка 2: ім’я (рік народження) [порядковий номер у списку гілки] [Х – одруження першим шлюбом (Х 2, Х 3 –
другим, третім тощо; (?) – яким шлюбом невідомо): рік одруження, прізвище та ім’я дружини, рік її
народження]
Колонка 3: ім’я дитини (рік народження) [порядковий номер у списку гілки]
Колонка 4: для доньки: Х – одруження першим шлюбом (Х 2, Х 3 – другим, третім тощо): рік одруження,
прізвище та ім’я чоловіка (рік його народження) (місце його проживання); для сина (зі відсутності
інформації про дітей): прізвище та ім’я дружини (рік її народження) (яким шлюбом вийшла заміж –
якщо не вказано, то першим) [рік одруження]; вказівка на стать дітей, про одруження яких інформація
відсутня, надана для полегшення користування списками через складність визначення статевої
приналежності суто за іменем
Колонка 4: порядковий номер покоління, до котрого можна перейти за порядковим номером у списку гілки (за
наявності інформації про дітей)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20134 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-063X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T07:02:08Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Зозуля, С. 2011-05-21T17:34:12Z 2011-05-21T17:34:12Z 2005 Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2005. — Вип. 1(4). — С. 107-123. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 2078-063X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20134 uk Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК Ніжинська старовина Соціальна історія Ніжинщини Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії Article published earlier |
| spellingShingle | Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії Зозуля, С. Соціальна історія Ніжинщини |
| title | Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії |
| title_full | Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії |
| title_fullStr | Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії |
| title_full_unstemmed | Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії |
| title_short | Ніжинські корені Розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії |
| title_sort | ніжинські корені розенбаумів: кілька штрихів сімейної історії |
| topic | Соціальна історія Ніжинщини |
| topic_facet | Соціальна історія Ніжинщини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20134 |
| work_keys_str_mv | AT zozulâs nížinsʹkíkorenírozenbaumívkílʹkaštrihívsímeinoíístoríí |