Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном

Dans interview de Christian Bromberger et Mireille Meyer avec Maurice Agulhon les problèmes régionaux de France contemporaine sont discutées. Particulièrement, les questions de lien dialectique entre identité régionale et nationale, existence des deux types du patriotisme français, la lutte et évolu...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнографія
Date:	2006
Main Authors:	Бромберже, Крістіан, Мейє, Мірей
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2006
Subjects:	Проблеми національної та регіональної специфіки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20148
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном / Крістіан Бромберже, Мірей Мейє // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 62-66. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859664977306058752
author	Бромберже, Крістіан Мейє, Мірей
author_facet	Бромберже, Крістіан Мейє, Мірей
citation_txt	Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном / Крістіан Бромберже, Мірей Мейє // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 62-66. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнографія
description	Dans interview de Christian Bromberger et Mireille Meyer avec Maurice Agulhon les problèmes régionaux de France contemporaine sont discutées. Particulièrement, les questions de lien dialectique entre identité régionale et nationale, existence des deux types du patriotisme français, la lutte et évolution des centres d’identité régionale, d’idée regionale provançale jusqu’à idée de séparatisme, la question de la langue, dévouement aux traditions, manifestation de sentiments d’apportenance régionale — forment la sphère des problèmes, discutées par les savants. In the interview of Christian Bromberge and Mirielle Meye with Maurice Agulhon regional problems of contemporary France were discussed. The questions of dialectical connection between regional and national selfVconsciousness, the existence of two types of French patriotism, the fight and evolution of the centre of regional uniqueness ranging from regional Provence idea to separatism, the problem of regional cultures, language problems, devotion to traditions as a display of regional belonging were of the scholars’ particular interest.
first_indexed	2025-11-30T10:21:56Z
format	Article
fulltext	ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Ідея регіоналізму в сучасній Франції Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном RÉSUMÉ Christian Bromberger et Mireille Meyer. L’idée de région dans la France d’aujourd’hui. Entretien avec Maurice Agulhon Dans interview de Christian Bromberger et Mireille Meyer avec Maurice Agulhon les problèmes régionaux de France contemporaine sont discutées. Particulièrement, les questions de lien dialectique entre identité régionale et nationale, existence des deux types du patriotisme français, la lutte et évolution des centres d’identité régionale, d’idée regionale provançale jusqu’à idée de séparatisme, la question de la langue, dévouement aux traditions, manifestation de sentiments d’apportenance régionale — forment la sphère des problèmes, discutées par les savants. Mots�clés: France. Région. Peuple. Politique. SUMMARY Christian Bromberge and Mireille Meye. The Idea in Regionalism Contemporary France. Interview with Maurice Agulhon. In the interview of Christian Bromberge and Mirielle Meye with Maurice Agulhon regional problems of contemporary France were discussed. The questions of dialectical connection between regional and national selfVconsciousness, the existence of two types of French patriotism, the fight and evolution of the centre of regional uniqueness ranging from regional Provence idea to separatism, the problem of regional cultures, language problems, devotion to traditions as a display of regional belonging were of the scholars’ particular interest. Key words: France. Region. People. Politics. Крістіан Бромберже: Коли порушується питання про регіони і регіоналізм, то посилаються на конкретні сиV туації та певні амбіції. Як ви можете це пояснити? М. А.: На мою думку, слід розрізняти дві речі. З одного боку — окремі частини Франції, де мешкають досить акV тивні меншини з певними регіональними або навіть сепаV ратистськими амбіціями: Корсика, Басконія, можливо, наV віть Ельзас. З другого боку, спостерігається загальніша тенденція: люди хочуть, щоб їхня «маленька батьківщина» процвітала, і тому виявляють відданість її етнічним особV ливостям, намагаються зберегти її самобутність. Існує чиV мало таких прикладів. Ідея місцевої самобутності чи певV ної відмінності одного регіону від інших дуже поширена, у той час як, скажімо, антифранцузький регіоналізм, або сеV паратизм, такого розповсюдження не знайшов. К. Б.: Якщо йдеться про якийсь регіон, то мається на увазі або певна історична реалія, або нещодавно утворена адміністративноVтериторіальна одиниця... М. А.: Коли йдеться про провінційні культури, то одраV зу пригадуються колишні провінції, хоч сьогодні вони пеV рейшли до категорії регіонів. Однак колишні провінції, що утворилися історично й існували до 1789 року, та регіони, які після неодноразових спроб були офіційно відновлені у 1965 році, територіально не збігаються. Чиновники на чоV лі з Мішелем Дебре, який вважав себе справжнім республіV канцем, патріотом і прихильником централізації держави, у процесі створення сучасних регіонів керувалися передуV сім економічною логікою і не враховували принципу істоV ричної національноVтериторіальної належності. НайясV кравішим прикладом цього є Бретань, яку було відновлено як регіон, що складається з чотирьох департаментів — ФіV ністер, Морбіган, ІльVеVВілен та КотVдюVНор. Таким чином, Бретань було відокремлено від Атлантичної Луари з ценV тром у Нанті. Це — історично бретонська територія, яку було «використано» для створення регіону Луари також із суто економічних міркувань. Тому не дивно, що бретонV ські автономісти вимагають повернення Нанта. ЗважаюV чи на значення Нормандії, її було відновлено у формі двох регіонів: Верхня та Нижня Нормандія. У Нормандії також існує невеликий рух прихильників регіональної автономії, незадоволених таким територіальним розподілом. На півV дні, за тим же економічним принципом, було відновлено регіон Прованс, що став значно більшим за колишню проV вінцію, оскільки до нього приєднали колишнє графство Ніцца, Приморські Альпи і, нарешті, у 1965 році — депарV тамент Верхні Альпи. До того часу цей департамент налеV жав до історичної області Дофіне, але його не приєднали до регіону РонаVАльпи, як решту колишніх департаментів Дофіне, а зновуVтаки вчинили із суто економічних міркуV вань аби з’єднати Верхні Альпи з Півднем, а не з Північчю. Цей приклад розширення регіону Прованс — Альпи — ЛаV зурний Берег до Верхніх Альп свідчить про те, що в 1965 році, під час створення регіонів, превалювала економічна, а не історична логіка. У процесі підбору назви регіону виV користовувалися або назви колишніх провінцій, або суто топографічні поняття («Центр»!), або просто назви депарV таментів. Це чудово ілюструє наявну суперечність між ісV торичною пам’яттю та економічною логікою. Крім того, добираючи назву, слід також ураховувати особливості коV лективної ментальності та психології. У сучасній географії Крістіан БРОМБЕРЖЕ та Мірей МЕЙЄ ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 К. Бромберже та М. Мейє. Ідея регіоналізму в сучасній Франції 63 деякі назви популярніші за інші, наприклад Прованс. ПоV вертаємося до Провансу не тому, що ми тут мешкаємо, а тому, що це дуже показовий приклад. Прованс — це наV родна назва і тому, не беручи до уваги географічні та істоV ричні факти, люди використовують її, оскільки, з одного боку, ця назва їм подобається, а з другого — вона привабV лює туристів. Є одна місцевість, яку я добре знаю, оскільV ки мешкаю там, — це вузенька смужка вздовж правого берега Рони, де розташоване місто ВільневVлезVАвіньйон. Тут люди не усвідомлюють, що мешкають у департаменті Гар, у ЛангедокVРуссійоні, вони називають себе прованV сальцями. К. Б.: Як дискусії навколо проблеми «регіонів» та «регіV ональних культур» вписуються у контекст політичної та ідеологічної історії нашої країни? М. А.: Було б занадто просто сказати, що етнографія сприяла розбудові французької держави, особливо в центрі. Загалом це правильно, але слід обов’язково доV дати, що, незважаючи на баталії Французької революV ції, існувало певне наступництво в процесі створення централізованої держави, яке розпочали монархи і проV довжили ліберали, а згодом і республіканці. Звичайно, завдяки централізації цього вдалося досягти, але виріV шальну роль відіграла своєрідна магнітна сила притяV гання, а не примус. Більшість французів, які раніше не розмовляли французькою, швидко усвідомили її переV ваги, оскільки, володіючи французькою мовою, вони могли вільно пересуватися по всій Франції, шукати роV боту тощо. Проте вимоги щодо вивчення французької мови було значно перебільшено спочатку в дискусіях крайніх лівих, а віднедавна і крайніх правих, що не заV лишились осторонь. Республіканська політика опиниV лася в ситуації справжнього білінгвізму, що його я ще в дитинстві міг спостерігати в людей, які належали до геV нерації моїх дідуся та бабусі. Вони вільно володіли як французькою мовою, так і провансальською, яку назиV вали «місцевою говіркою». Причому, залежно від віку співрозмовника, його соціального статусу чи теми розV мови, вони вживали або французьку, або провансальV ську мови. Зокрема, це стосувалося мешканців сільV ської місцевості, позаяк регіональні мови, принаймні у Провансі, залишалися чимось на кшталт професійних мов селян, а не були мовами бунтарів та контрреволюV ціонерів. Виняток становили хіба що промови фелібрів, які виголошувалися виключно провансальською моV вою, та й то лише у своїх колах. Щоб очорнити роль ІІІ Республіки у сфері освіти, часV то застосовувалися різноманітні педагогічні покарання до учнів, які розмовляли «простою» мовою. Але, на мою думку, було б помилково плутати брутальні педагогічні методи з бажанням обмежити вживання місцевих говіV рок. Якби таке бажання й справді існувало, було б зробV лено набагато більше для його реалізації. Моя бабуся, яка народилася у 1877 році, пригадувала досить суворі покарання, що застосовувалися в місцевій школі у ВільV невVлезVАвіньйоні. Моя мати навчалася в тій самій школі, але належала до наступного покоління, адже вона нароV дилася в 1901 році. Вона розповідала про те, як у школі вчителька дуже часто використовувала знання прованV сальської мови, аби навчити школярів орфографії франV цузької мови, якVот: «У слові fenêtre (вікно) треба малюV вати «капелюшок» (діакритичний знак «^»), оскільки у просторіччі «вікно» буде finеstre, то у французькій мові замість літери s використовується «капелюшок». Ця вчиV телька, чоловік якої був однією з ключових постатей місV цевого франкоVмасонського товариства, не вважала за блюзнірство той факт, що людина розмовляє прованV сальською. Про все це йдеться у прекрасній книжці мого учня ЖанаVФрансуа Шане «Республіканська школа та рідV на місцевість», де докладно розглядаються всі ключові аспекти цього питання. На мою думку, існує діалектичний зв’язок між регіоV нальною та національною самосвідомістю. До 1914 року всі французи були патріотами: одні — завдяки республіV канському патріотизму, через відчуття належності до республіки, до країни, де гарантуються права людини, інші — через національну гордість, що коренями сягає часів Жанни д’Арк та Людовика ХІV. У деяких книжках з історії можна натрапити на справжнісінькі нісенітниці, на кшталт того, що французький патріотизм, або націоV налізм (зауважимо, що ці поняття розмежовуються не досить чітко), був притаманний лише лівим аж до 1875 року, а після цього його взяли на озброєння і праві. Це, звичайно, нісенітниця. Насправді після Французької реV волюції, зокрема з 1815 по 1914 роки, існували два типи французького патріотизму, що ґрунтувалися на принциV пово різних філософських засадах. Але саме завдяки цим двом типам патріотизму Франції вдалося звести до мініV муму непокору та дезертирство в армії під час Першої світової війни. Саме завдяки цьому французькому патріV отизму навіть у Містраля регіональні амбіції було зведеV но до мінімальних вимог, що стосувалися переважно збеV реження культури та традицій. Таким чином, республіV канський патріотизм міг існувати поряд із захопленням традиціями та фольклором. Жорж Санд, яка уособлюваV ла поєднання республіканських переконань із захопленV ням беррійським фольклором, є яскравим прикладом цього. Вона свідомо назвала свою героїню Соланж, адже саме так звали найшанованішу святу. До того ж, це ім’я найчастіше зустрічалося у беррійських народних легенV дах і переказах. Коли французький патріотизм непомітно для самих французів «зазнав кризи», передусім через численні страждання, яких зазнав французький народ під час ПерV шої світової війни, він втратив свою притягальну силу, що згуртовувала всю націю. Саме в цей час адепти регіональV ної провансальської ідеї перейшли від скромних вимог щодо збереження культурної самобутності регіону, як це було за часів Містраля, на якісно новий рівень, що межуV вав із сепаратизмом. Багато людей повернулося з війни з розповідями про запеклі бої в окопах. Вони вважали, що пережили найбільший жах у своєму житті. І якщо вони змушені були це зробити задля захисту батьківщини, то в цьому була винна певною мірою і батьківщина. Саме з цього почалася криза національних почуттів, що потім продовжувала загострюватися. Французький патріотизм ледь жеврів у душах французів і втрачав свою магічну сиV лу, силу переконання, якою він володів упродовж століть. ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Проблеми національної та регіональної специфіки64 З привабливості ідеї національної самобутності можуть скористатися прихильники чистого анархізму, регіоналізV му або навіть революціонери країн третього світу. Одним словом, усе те, чому протистоїть і стає на заваді могутня національна культура, набирає сили в міру того як слабV шає ця національна культура. Першого потужного удару було завдано, як я вже казав, під час Першої світової війни. Звичайно, Ви зауважите, що перед загрозою гітлерівської агресії частина людей, які належали до лівих пацифістів (Леон Блюм, наприклад), погодилася відродити поняття «справедливої війни». Проте були й такі, що на це не поV годжувалися. Це й призвело до створення уряду Петена. Згодом, після Другої світової війни, незважаючи на велиV чезні заслуги де Голля, Вільної Франції та Руху Опору, французький патріотизм так і не вдалося відродити через того самого Петена. Я маю на увазі той факт, що перемога 1945 року, на відміну від перемоги у Першій світовій війні, була все ж таки перемогою у громадянській війні, перемоV гою однієї частини Франції над іншою. Цей сумний факт не давав підстав тріумфувати. А згодом почалася деколоніV зація. І все те, звідки французький патріотизм черпав арV гументи на підтвердження позитивної ролі, що її відіграV вала Франція у своїх колоніях, було зруйноване. ЗалишивV ши свої колонії, Франція змушена була дати відповіді на певні запитання і, як наслідок, визнати, що колонізація буV ла не таким уже й позитивним явищем і що, врештіVрешт, нефранцузькі народи також мають право на самовизнаV чення, на власну територію, державну символіку тощо. Але головний аргумент — «Ми найкращі в світі, і ми зроV били добру справу на половині Африканського континенV ту та на Індокитайському півострові», який живив націоV нальну гордість французів, — зник. Мірей Мейє: Чи можна стверджувати про певну посліV довність політики режиму Віші та Народного фронту в сфері регіональної культури, незважаючи на те, що в них були різні завдання? М. А.: На мою думку, — ні, проте я можу сказати без апV ріорних політичних міркувань, що було досить багато спільного між регіональною культурною політикою 1936 та 1940 років. Політика режиму Віші ґрунтувалася на наївV ній ідеології, стрижнем якої була Стара Франція. Про це говорилося неодноразово. Для прибічників Народного фронту визначальною була, безперечно, народна ідея, зокV рема побутувала думка про те, що народ — це не лише пролетаріат, робітники та селяни, і він приймає все те, що йому подобається. Колись мене надзвичайно вразила книжка мемуарів старого комуністичного активіста Лео Фігереса, одного з керівників Молодіжної комуністичної організації, який завершив свою політичну кар’єру на поV саді мера міста Малакофф. У 1936 році йому було близько 20 років. Він був каталонцем, про що неважко здогадатиV ся з його прізвища, і вихвалявся у цих мемуарах під назV вою «Молоді активісти», що одним із перших навчав члеV нів Молодіжної комуністичної організації танцювати сарV дан — традиційний каталонський танець. Нарешті люди почали танцювати народний танець. Його більше не вваV жали реакційним, тому що він був традиційним, народV ним. Те, що комуністи не лише наслідували своїх старших радянських товаришів, а були спадкоємцями найкращих здобутків Франції, було справді «торезівською» ідеєю. НеV чуваний успіх комунізму за часів Моріса Тореза та НародV ного фронту полягав у поєднанні цих двох ідей — ідеї соліV дарності з радянським соціалізмом та ідеї шанування націV ональної спадщини. «Ми — спадкоємці найкращих надV бань Франції, — казали вони. — Якщо цей танець є націоV нальним надбанням, якщо його танцюють каталонці, то й ми можемо!» Я давно читав ці мемуари, але на все життя запам’ятав це як приклад розширення світогляду порівняно вузької, обмеженої «класової боротьби», притаманної комуністам 20Vх років. Навіть живучи в бідності, пролетарі не залишаV лися осторонь культури, вони завжди були носіями певної досить розмаїтої культури. К. Б.: У процесі розв’язання питання «регіональних культур» у IV Республіки, здається, був період латентності, уповільненості, навіть після прийняття закону про вивV чення регіональних мов. М. А.: IV Республіка зневажала режим Віші і поважала здебільшого політику ІІІ Республіки, причому настільки, що не наважувалася вносити значні зміни в адміністраV тивноVтериторіальний устрій, закладений ІІІ Республікою. Перше об’єднання департаментів у префектури, здійV снене Віші з метою створення поліційної служби, набуло поганої слави. Справді, керівники підпільних рухів, зокV рема лідери Народного фронту та Руху Опору, планували створити Республіканську комісарську мережу регіональV ного рівня. Адже вони вважали звільнення Франції складV ним процесом, що відбуватиметься поступово, і, як насліV док, виникне потреба у місцевих комісарах Республіки. Саме тому з’явилися республіканські комісари з регіоV нальними повноваженнями, наприклад, відомий РайV монд Обрак у Марселі чи Мішель Дебре в регіоні Луари. Але ця посада створювалася як виняток, і тому її дуже швидко скасували. У 1948 році Францією прокотилася хвиля страйків під проводом комуністичної партії та Загальної конфедераV ції праці, що, на думку деяких політиків, було справжнім повстанням. Саме в цій напруженій атмосфері класової боротьби за ініціативою Жюля Мока, з метою підвищенV ня ефективності поліційної служби, було відновлено поV саду префекта регіону, яка мала назву Генеральний інсV пектор Адміністрації з надзвичайних доручень. Ця складV на назва свідчить про те, що для Республіки головною одиницею адміністративноVтериторіального устрою був департамент, а регіони та префектури на чолі з префекV тами були лише емпіричною перевагою і не мали на меті відновлення колишніх провінцій. Згодом за допомогою «програмних регіонів», а потім просто «регіонів», справV ді вдалося створити регіональні територіальні одиниці, причому кінцевою метою такого адміністративноVтериV торіального поділу були економікоVгеографічні інтереси, а не культурне відродження. Інакше кажучи, на Ваше запитання стосовно ІV Республіки можна відповісти так: за республіканською традицією, ІV Республіка не поспіV шала відновлювати регіони і робила лише перші кроки на цьому шляху. К. Б.: Отже, перші уряди V Республіки створили регіоV ни, але генерал де Голль пішов у відставку після того, як на ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 К. Бромберже та М. Мейє. Ідея регіоналізму в сучасній Франції 65 референдум було винесене питання про регіони. Чи не здається Вам це парадоксальним, зважаючи на всім відоV му відданість голлістів нації та державі? Якими були факV тори загострення місцевих та регіональних амбіцій упроV довж останніх десятиліть? М. А.: Початок V Республіки ознаменувався діяльністю Мішеля Дебре, який у коаліції голлістів представляв лівих. Мішель Дебре був затятим республіканцем, на відміну від інших голлістів. Вони створювали регіони, вважаючи, що департамент був занадто маленькою адміністративноVтеV риторіальною одиницею, й існувала потреба у більшій та ефективнішій економічноVтериторіальній одиниці. А осV кільки це не повинно було виглядати як відновлення коV лишніх провінцій, то й колишні назви не використовуваV лися. Так, наприклад, казали «Північ», маючи на увазі НорVПаVдеVКале, а не Фландрію і Артуа. У деяких регіонах вчинили досить дивно: використали назву колишньої проV вінції та назви департаментів. Наприклад, ПуатуVШаренте чи ШампаньVАрден. У інших регіонах просто використали назви колишніх провінцій, якVот Лімузен, Прованс. Ми вже про це говорили. Чиновники швидко усвідомили, що люди втратили свою історичну пам’ять і забули, що ЛазурV ний берег був провансальською територією, і тому цей реV гіон назвали «Прованс — Альпи — Лазурний берег», аби догодити мешканцям Ніцци, Канн, Грасу. Усе це робилося похапцем, безладно, але з певним острахом перед поверV ненням старого режиму. Я пропоную називати це «переваC гою економічної мотивації над історичною». Що ж до причин, які підштовхнули де Голля винести на референдум питання регіоналізації, то я не досліджував цього питання. Але, у всякому разі, можу сказати, що де Голль був здатен на зміни, залежно від ситуації. Його погV ляди пройшли шлях від монархії до республіки, від колоніV альної імперії до деколонізації. Що стосується відчуття регіональної належності, то воV но загострилося впродовж останніх п’ятдесяти років, осV кільки невеликі ремесла та сільське господарство пережиV вали кризу або були під загрозою ліквідації. Коли Франція мала захищене сільське господарство, з якого жили селяV ни, а також невеликі підприємства, депутати могли й не перейматися туризмом. Коли ж виробництво, за деякими винятками, та сільське господарство почали занепадати, люди заходилися шукати їм заміну. Тоді їхні хати, що були втіленням історії і приваблювали туристів, і знадобилися їм. Саме в цьому полягає одна з причин, не скажу, що гоV ловна, зацікавленості історичним минулим. Пригадую один яскравий приклад, що стосується мого рідного міста, де одного дня з’явилися поштові марки, а потім і вивіски для туристів з написом «Юзес, перше герцогство у ФранV ції». Адже за стародавньою ієрархією, це справді було перV ше герцогство у Франції. За часів ІІІ Республіки про такі речі не думали. У той період, коли мій дідусь був членом муніципальної ради, герцогство не вважалося символом міста і місцеві ліві та республіканська адміністрація й не думали використовувати це для приманювання туристів. То був політичний, а отже, конфліктогенний символ. СьоV годні, коли місцеві конфлікти не такі запеклі, а місцевому визнанню надається все більшого значення, символи зміV нюються. Ці регіональні особливості використовуються для привертання уваги, якщо вони дійсно є особливостяV ми, якого б змісту вони не були. М. М.: Отже, регіональні та місцеві особливості, на ВаV шу думку, можуть змінюватися — вони підкреслюються для того, щоб привернути увагу… М. А.: Так. Розглянемо приклад. Якщо ви запитаєте, яка жорстока та могутня тварина є символом міста Нім, вам скажуть, що це бик. Навіть якщо на футболках відомої фірV ми з виробництва одягу зображений крокодил, переважна більшість місцевих жителів давно вже забула про римV ських імператорів та єгипетський легіон, символом якоV го був крокодил. Сьогодні Нім сприймається як франV цузька столиця іспанської кориди. Іноді під час великих щорічних свят складається враження, що це андалузький анклав у Франції. Це свідчить про почуття етнічної наV лежності, і стара провінція тут ні до чого. Насправді, все виглядає так, ніби культура та самобутність Лангедока втратили підґрунтя. Почуття регіональної належності ґрунтуються на традиції бою биків, і величезна заслуга у відродженні цього дійства належить Жоржу Фрешу, меру міста Монпельє. Звернімося до Парижа. Якщо Вас запитають, що є симV волом Парижа, то Ви, як людина освічена, дасте відпоV відь: «Це купецький човен, fluctuant nec mergitur». Але, прогулюючись Парижем, ви помічаєте, що туристи купуV ють сувеніри у вигляді Ейфелевої вежі. Проте Ейфелева вежа не мала бути символом Парижа, вона зводилась як гімн індустріальному прогресу і частково, щоб відзначиV ти сторіччя Французької революції. Утім, згодом, через кілька десятиліть, виявилося, що це найвищий монумент у світі. Вона стала особливістю, своєрідною візитівкою Парижа, його символом, причому не офіційним, а симвоV лом культурної належності, етнографічним символом. Звернімося до іншого прикладу. Вибачте за незручне заV питання, але який сувенір за чотири су купують туристи, що відвідують Брюссель? Звичайно, це фонтан Манекен Піс. Хоч цей пам’ятник і мав стати символом Брюсселя, його можна побачити лише в Брюсселі: це як Русалка у Копенгагені або зміна почесної варти біля БукінгемськоV го палацу. На мою думку, регіональна самосвідомість або почуття регіональної належності будуються саме навкоV ло таких речей, дуже різних за походженням та первинV ним значенням, але завдяки яким один регіон відрізняV ється від іншого, які роблять його самобутнім, розносять славу про нього у всьому світі. Це один з аспектів цього питання, не наважуся сказати, що головний, але один із найважливіших. Це не філософська теорія, а висновок дослідникаVпрактика. Проте іноді це може привести до несподіваних резульV татів. У провансальському регіоні недавно відзначалися події 1851 року, пов’язані з повстанням проти державного перевороту, що стало наслідком проведення жорстокої республіканської політики, спрямованої проти прованV сальських селян. Саме завдяки цьому повстанню ліві сили здобули таку популярність у Провансі, як, власне кажучи, і в провінції Лангедок. Ліві соціалісти та комуністи корисV тувалися цією популярністю протягом досить тривалого часу, і це неодноразово приносило їм успіхи під час вибоV рів. Потім популярність поступово почала зменшуватися. ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Проблеми національної та регіональної специфіки66 І ось під час підготовки до урочистого відзначення 150VрічV чя цієї події, що мало відбутися 2001 року, у департаменті Вар почали відбуватися досить дивні речі. Після того як представники Національного фронту здобули більшість на виборах до мерії, Яна Піата було обрано мером, а потім убито під час народних заворушень, Вар здобув репутацію «правого» регіону. Виборцям це не дуже сподобалося. Серйозно налаштовані представники поміркованих праV вих сил, які були не останніми фігурами у мафіозних коV лах, усвідомили це і вирішили віддати данину своєму регіV ону. Несподівано для всіх вони почали вшановувати своїх пращурів, що брали участь у грудневому повстанні 1851 року, вносячи тим самим розбрат у лави лівої інтелігенції та лівих партій, які вважали це своїм привілеєм. Можна сказати, що це їм вдалося, адже М. Фалько, одна з ключоV вих постатей серед правих, став мером Тулона, і сьогодні обіймає посаду міністра. Існують традиції і відданість цим традиціям, яку поліV тики можуть використовувати у своїх цілях. Іноді вони маV ніпулюють навіть почуттям регіональної належності. ВідV значення 150Vріччя грудневих подій 1851 року мало неаV бияке значення для збіднілого департаменту Вар, зокрема у сфері шкільної освіти. І не лише тому, що вчителі, яким вдалося залучити учнів до фарандоли та традиційних наV родних ігор, були прихильниками лівих чи правих респубV ліканців. Головний успіх цього заходу полягає в тому, що в людях прокинулося почуття регіональної належності, воV ни пригадали, що мешкають у цікавій місцевості, де відбуV валися якісь історичні події. З іншого боку, іноді політичні цілі можуть превалюваV ти над регіональними амбіціями. Один мій колега з ЕксV анVПровансу, Жан Стефані, розповів мені, що за часів ІсV панської війни, під час конгресу фелібрів один наївний фелібр, вважаючи, що робить добре, запропонував учасV никам конгресу підняти келихи за Каталонію, тому що «каталонці — наші брати» тощо... Його взяли на глум, і він накивав п’ятами із зали, тому що йшла Іспанська війV на, і Каталонія належала до ворожого Франко табору, а фелібри, як справжні реакціонери, всі до одного підтриV мували франкістів. У цій ситуації симпатії до рекціонерів Франка взяли гору над почуттям солідарності з каталонV цями, які тільки частково виступали проти Франко, осV кільки він планував відновити каталонську централізоV вану державу. К. Б.: Ми майже не згадували про запальний, іноді наV віть жорстокий і насильницький характер національних амбіцій... М. А.: Тут я керуюся передусім моральними принципаV ми. На мою думку, не можна виправити одну несправедV ливість, скоївши іншу, яка може бути навіть гіршою. Я гоV товий визнати, що існував певний період, коли Бретань мала право на незалежність, і її приєднання до ФранV цузького королівства було історичною несправедливісV тю, як багато інших подій. Але уявіть собі, що для того, щоб виправити цю несправедливість часів герцогині АнV ни, треба відокремити Бретань від Франції, унаслідок чоV го на мапі з’являться дві держави з величезними проблеV мами національних меншин. Якою буде доля багатьох бретонців, які мешкають у центральній Франції і француV зів центральної частини Франції, які оселилися у БретаV ні? Унаслідок переселень населення різних частин ФранV ції настільки перемішалося, що дроблення Франції на окV ремі регіональні утворення, незалежні одне від одного, може спричинити чималі проблеми щодо статусу мешV канців цих регіонів та їх співіснування. Це те саме, що виправляти зґвалтування, вбиваючи немовля, що нароV дилося після цього. Але ж це немовля має право на житV тя, навіть якщо воно народилося через те, що було скоєV но несправедливість. Мені здається, що свідомі французькі громадяни, чиї аргументи було спростовано, мають мислити саме так. ІсV торію неможливо виправити, повернувшись назад у часі, адже вона не стоїть на місці, постійно створює щось нове. Вона виправляє сучасні помилки й недоліки своїми майV бутніми винаходами, одним з яких є сучасна Європа. Але це вже інша історія.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20148
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T10:21:56Z
publishDate	2006
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Бромберже, Крістіан Мейє, Мірей 2011-05-21T19:16:39Z 2011-05-21T19:16:39Z 2006 Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном / Крістіан Бромберже, Мірей Мейє // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 62-66. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20148 Dans interview de Christian Bromberger et Mireille Meyer avec Maurice Agulhon les problèmes régionaux de France contemporaine sont discutées. Particulièrement, les questions de lien dialectique entre identité régionale et nationale, existence des deux types du patriotisme français, la lutte et évolution des centres d’identité régionale, d’idée regionale provançale jusqu’à idée de séparatisme, la question de la langue, dévouement aux traditions, manifestation de sentiments d’apportenance régionale — forment la sphère des problèmes, discutées par les savants. In the interview of Christian Bromberge and Mirielle Meye with Maurice Agulhon regional problems of contemporary France were discussed. The questions of dialectical connection between regional and national selfVconsciousness, the existence of two types of French patriotism, the fight and evolution of the centre of regional uniqueness ranging from regional Provence idea to separatism, the problem of regional cultures, language problems, devotion to traditions as a display of regional belonging were of the scholars’ particular interest. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Проблеми національної та регіональної специфіки Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном L’idée de région dans la France d’aujourd’hui. Entretien avec Maurice Agulhon The Idea of Regionalism in Contemporary France. Interview with Maurice Agulhon Article published earlier
spellingShingle	Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном Бромберже, Крістіан Мейє, Мірей Проблеми національної та регіональної специфіки
title	Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном
title_alt	L’idée de région dans la France d’aujourd’hui. Entretien avec Maurice Agulhon The Idea of Regionalism in Contemporary France. Interview with Maurice Agulhon
title_full	Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном
title_fullStr	Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном
title_full_unstemmed	Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном
title_short	Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном
title_sort	ідея регіоналізму в сучасній франції. інтерв’ю з морісом aгюлоном
topic	Проблеми національної та регіональної специфіки
topic_facet	Проблеми національної та регіональної специфіки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20148
work_keys_str_mv	AT bromberžekrístían ídeâregíonalízmuvsučasníifrancíííntervûzmorísomagûlonom AT meiêmírei ídeâregíonalízmuvsučasníifrancíííntervûzmorísomagûlonom AT bromberžekrístían lideederegiondanslafrancedaujourdhuientretienavecmauriceagulhon AT meiêmírei lideederegiondanslafrancedaujourdhuientretienavecmauriceagulhon AT bromberžekrístían theideaofregionalismincontemporaryfranceinterviewwithmauriceagulhon AT meiêmírei theideaofregionalismincontemporaryfranceinterviewwithmauriceagulhon

Ідея регіоналізму в сучасній Франції. Інтерв’ю з Морісом Aгюлоном

Institution

Similar Items