Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти
Наводячи два оригінальні тексти з коментарями, автор порушує питання про можливість використання як історичного джерела духовних віршів. Здійснено спробу встановити співвідношення між минулим групи росіян-старообрядців (липован) на Дунаї і його відображенням у своєрідній позалітургійній духовній тво...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201503 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти / О. Прігарін // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 66-74. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859905709568688128 |
|---|---|
| author | Прігарін, О. |
| author_facet | Прігарін, О. |
| citation_txt | Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти / О. Прігарін // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 66-74. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | Наводячи два оригінальні тексти з коментарями, автор порушує питання про можливість використання як історичного джерела духовних віршів. Здійснено спробу встановити співвідношення між минулим групи росіян-старообрядців (липован) на Дунаї і його відображенням у своєрідній позалітургійній духовній творчості. Проаналізовано можливі форми сприйняття досвіду групи за допомогою цього виду фольклору.
Printing two original texts with the comments, the author puts questions on an opportunity to attract the spiritual verses as a historical source. He attempts to ascertain parity between the past of a group of the Danubian Russian Old Believers (Lypovans) and its manifestation in peculiar non-liturgy spiritual creativity. Also, there is an analysis of the possible forms of perception of the group’s experience by virtue of this kind of folklore.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:59:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
67
розвідки й матеріали
66
Феномен старообрядницької культури в
загальнослов’янському контексті зводиться
не лише до простих історикоетнографічних
та етноконфесійних варіантів російської куль
тури, але й визначається самобутніми типами
світогляду та їх утіленням до культурних форм
практики, які зберегли до сучасності чимало
архаїчних елементів та комплексів. Завдяки
цьому старообрядницьке середовище збері
гало виразні комплекси, які за його межами
вже давно стали рідкісними анахронізмами
(крюковий спів, візантійські канони іконопису,
стародруки та рукописні традиції тощо). Ура
ховуючи ці унікальні можливості, наука вже
більше ніж два століття експлуатує широкі
евристичні можливості такого оригінального
«поля». Про це свідчить величезна різнодис
циплінарна бібліографія з минулого та окремих
аспектів життєдіяльності старовірів.
Радує той факт, що поширюється усвідом
лення не лише цінностей, які донесли ревни
телі «давнього благочестя», а й іманентних
властивостей носіїв таких традицій. Яскравою
ознакою цього є бурхливий розвиток спеціаль
них наукових форумів та часописів протягом
останніх років, а також винесення старообряд
ницької культури на обговорення особливої
секції на останньому форумі славістів.
Слід зазначити, що Україна, на землях якої
старовіри з’явилися ще наприкінці XVII cт.,
була й залишається одним із принципових у
світі центрів старообрядців різних напрямків
та згод. Водночас можна стверджувати, що
академічна увага до різних регіональних ва
ріантів (Полісся, Буковина, Поділля, Слобо
жанщина, Південь України) перебуває тільки
на початковому етапі свого формування та ви
значення дослідницьких стратегій.
З огляду на це нам видається корисним
звернутися до потенціалу одного із жанрів
фольклору старообрядців – духовних вір
шів – та окреслити його продуктивні власти
вості як історичного типу джерела. До того ж
ми зробимо це на експедиційному матеріалі,
який збирається кафедрою археології та етно
логії України Одеського національного універ
ситету ім. І. І. Мечникова з 1995 року. У про
грамі цих історикоетнографічних досліджень
здійснено виїзди майже по всіх анклавах так
званих «липован» України та Румунії, завдя
ки чому маємо значне коло археографічних та
усних джерел, що дозволяють характеризува
ти різні комплекси народної культури, а також
простежити своєрідність їхнього розвитку.
Окреме місце серед вищевказаного корпусу
займають народні апокрифи / духовні вірші,
духовні віРШі Росіян-стаРообРядців на дунаї
як істоРичне джеРело:
постановка питання та тексти
Олександр Прігарін
УДК 801.81:783.65(477.74)
Наводячи два оригінальні тексти з коментарями, автор порушує питання про можливість використання як істо
ричного джерела духовних віршів. Здійснено спробу встановити співвідношення між минулим групи росіянстаро
обрядців (липован) на Дунаї і його відображенням у своєрідній позалітургійній духовній творчості. Проаналізовано
можливі форми сприйняття досвіду групи за допомогою цього виду фольклору.
Ключові слова: духовні вірші, старообрядницька культура, липовани, Бессарабія, Добруджа.
Printing two original texts with the comments, the author puts questions on an opportunity to attract the spiritual verses
as a historical source. He attempts to ascertain parity between the past of a group of the Danubian Russian Old Believers
(Lypovans) and its manifestation in peculiar nonliturgy spiritual creativity. Also there is an analysis of the possible forms of
perception of the group’s experience by virtue of this kind of folklore.
Keywords: spiritual verses, Old Believers’ culture, Lypovans, Bessarabia, Dobruja.
які фіксувалися в писемних та фольклорних
варіантах. Загалом вдалося зафіксувати понад
50 основних сюжетів, окремі – у кількох ва
ріантах. Більшість з них – народні оповіді на
біблейські теми («Про Адама», «Потоп», «Про
Вознесіння Христа» тощо). Дуже часто христи
янська етика та персонажі постають у міфоло
гічних «казках» (яскравий приклад такого син
кретизму – «Про Георгія», у якому змієборчий
сюжет виявляється через релігійних персона
жів Георгія та Змія). Показовим є побутування
віршів про діячів та лідерів старообрядництва
(«Авакум», «Бояриня Морозова»).
Особливе місце займають вірші, які ми
умовно називаємо «історичними». Здебільшо
го вони місцевого походження й відображають
реальні події липованського минулого.
Узагалі, духовні вірші визначаються як «на
родні поетичні тексти, що об’єднані релігійною
православною тематикою та християнським ха
рактером етичної оцінки. Виконуються в поза
літургійній ситуації без обмежень, які звичайно
накладаються на виконання світських творів.
Належать до пісенних форм, проте деякі вірші
старообрядці читають (т. зв. «читані» вірші») 1.
Коло наукових питань щодо досліджен
ня духовних віршів, як правило, визначаєть
ся лінгвістами. Серед них і семантика змісту,
і функції побутування, і сюжетножанрова
типологія, і відображення світогляду тощо 2.
Фольклористи також розв’язують складні пи
тання мовних та музичних особливостей озна
ченого жанру усної творчості 3. Базуючись
на цьому історіографічному досвіді, особли
во на блискучих реконструкціях ментальних
концептів С. Нікітіної, спробуємо порушити
питання про можливості залучення подібних
джерел до історичних студій.
Залишаємо без уваги загальне питання
про фольклор як історичне джерело, дискусій
ність якого актуальна ще з часів Ф. Буслаєва
та В. Міллера. Сучасна наука навряд чи може
користуватися «шліманською» схемою безпо
середнього зв’язку «факт минулого – текст».
Наші завдання бачимо скромніше – за допо
могою семантичного та функціонального ана
лізу продемонструвати, у якій форміконцепті
події входять до свідомості нащадків у поетич
ному виразі. Установлення залежності між
реальністю та метафорою, яка її відображає,
може проводитися за відомою операційною
стратегією Ю. Лотмана 4: планзміст (семіо
тичне ядро=факт та його початкове усвідом
лення) та планвираз (повторення прецеденту
в різних культурних проявах). Тобто історичні
реконструкції можуть стосуватися менталь
них одиниць, в основі яких потрібно виявити
контекстуальне «свідоцтво» про першопривід
та аналогічні приводимотиви актуалізації.
Отже, для історика стає важливим не лише
відповідність фольклорного тексту реальності,
а й наступні «реальності» виконавців. Відтво
рення такого взаємозв’язку й може бути зміс
том джерелознавчої роботи з усною творчістю.
Проілюструємо це на конкретному матеріа
лі двох духовних віршів, повні тексти яких на
ведено в додатках. Вірші є яскравими прикла
дами місцевих історичних пісень, які виходили
з монастирського середовища (фольклористи
відрізняють «приходські» та «монастирські»
варіанти духовних віршів). За форматом вони
входять до писемних творів, які, на відміну від
усних, розповсюджувалися в численних спис
ках. Незважаючи на це, вони явно віддзер
калювали відразу два стилі. Це – своєрідна
еклектикапоєднання церковнослов’янської та
російськофольклорної традицій, яка харак
терна для означеного жанру в цілому 5.
Списки, за якими здійснюється публікація,
виявлені в приватних бібліотеках під час наших
наукових відряджень до Румунії в 2003 році.
Перший вірш зберігається у власному зі
бранні родини Івана Лук’яновича Іова (квар
тал Піск м. Браїла) поруч зі значною кількістю
інших унікальних документів з історії старо
обрядців Добруджі, Молдови, Бессарабії та
Буковини другої половини ХІХ–ХХ ст. Ця
приватна колекція формувалася впродовж
трьох поколінь родини старообрядницьких на
ставників. Серед численних рукописів, книг,
ікон та їх прорисів, фотографій виявляються
різні за своїм характером та науковою цінністю.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
68 69
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 розвідки й матеріали
і активних мирян, то за кордоном – у Туреч
чині та Австрії – обителі не просто процвіта
ли, але й створили свою трьохчинну ієрархію
(1846 р.). («Ваш Амвросій мені турботи біль
ше ще добавив»).
Радість про «сарикьойські розбрати» Ро
сії використовується як метафора проти тих,
хто не прийняв митрополита Амвросія. Далі
висвітлено полеміку проти так званих «безпо
півців» – їхні пошуки біглих священиків при
зводять до того, що наставників починають
надсилати з Росії, а це вже сприймається як
втрата давніх традицій.
Достатньо чітко, майже документально,
викладено сам арешт архіпастирів та їхня по
дальша доля. Водночас це насичено есхато
логічними виразними метафорами, що набли
жає текст вірша до фольклору. Християнські
персонажі та сюжети (Потоп, Змій та Адам)
підкреслюють глобальність подій та вводять
традиційні етичні орієнтири.
Розв’язка вірша – це своєрідна програма дій
на майбутнє. Автор констатує, що Росія повна
жорсткості та несправедливості стосовно «дав
ньої віри». Хоча російські чиновники запевня
ють старовірів, що їхні діти «вольним духом
тоді будуть жити, ні про віру, ні закон не будуть
тужити», однак ті, хто піддався на уговори на пе
реселення 13, будуть, як і інші, піддані репресіям.
Тому автор закликає: «Ворогу справа руйнувати,
а ви – творіть!» Розуміючи, що минулого не по
вернути, потрібно бути на сторожі надалі («щоб
минуле забувати, а вперед рухатися, терпінням
перемагати, назад не оглядатися»). Усе це на тлі
глибоких розумінь геополітичних процесів: «Не
думайте, що Росія про вас забула; їй Франція та
Англія голову сокрушила».
Чітко простежується ідея минулого як
моделі майбутнього – колишні втечі з Русі
сприймаються як єдиний шлях врятуван
ня своєї душі. «Щоб човни з парусами були
справні, а на човнах та підводах подвиги всім
рівні». Такий настрій допоміг врятуватися по
переднім поколінням старовірів («двісті років
народ утікає з Русі в усі царства»), і таким він
має залишатися в майбутньому.
І вже зовсім фольклорна кінцівка – «віршо
творця ви не лайте за таку ось псальму, він зи
мою її склав у холодній спальні; з усіх боків
холод натискав, а з одного мангал грів, коли
доводилося сумувати, я цей вірш співав».
Загалом важливо визначити, що історич
не минуле (конкретні події та їх сприйняття
свідками) створює початковий рівень реаль
ності. Через емоції та поетичні метафори цей
рівень перетворюється на реальність вірша, де
фактологічний матеріал становить фабулу для
висловів ментальних очікувань та міркувань.
Оскільки такі твори існують декілька поколінь,
то можна припустити, що відомий ще один рі
вень – актуальності. Схожість обставин (по
чаток ХХ ст., радянізація 1940х рр. тощо)
породжує ефект співчуття і збігу з попередніми
рівнями. Отже, контекстуальний аналіз може
сприяти відтворенню як сюжетної тотожності
історії, так і свідомості наступних сторінок ми
нулого – авторського та виконавчого.
На підставі цього й можна реконструю
вати власне події арешту Аркадія, а також
ставлення до Росії, її політики серед старо
обрядців. Негатив окремого випадку за допо
могою фольклорного тексту переноситься до
інших епох, багато в чому визначаючи спосіб
мислення та поведінку липован на майбутнє.
Як слушно зазначала С. Нікітіна, час у ду
ховних віршах підпорядковується міфологіч
ній схемі, залишаючись дійсністю і автора, і
виконавців, і слухачів 14. У цьому й полягає
цінність духов ного вірша як історичного дже
рела (мабуть, більша ніж можливість відтво
рити реальні факти).
Другий вірш, текст якого наводимо в статті,
якраз є яскравим прикладом того. Це – ре
гіональний варіант достатньо відомого серед
старообрядців сюжету. Упродовж своїх дра
матичних мандрувань вони заснували чимало
скитів та монастирів і пережили їх руйнацію,
що відобразилося в таких творах, як «Исто
рия о глаголемых отцех и страдальцах Соло
вецких», «Синаксарь или воспоминание стра
дальческих подвигов православных христиан
богоспасаемого монастыря СвятоПокровско
Слід зазначити, що саме із цієї колекції похо
дить праця відомого діяча старообрядництва
Ф. Мельникова – «Краткая история древле
православной (старообрядческой) Церкви»,
яку надрукували лише наприкінці ХХ ст. 6
У зібранні є також інші маловідомі пам’ятки
старообрядницької теологічної, полемічної та
історичної думки.
Найповніший варіант другого вірша збері
гався в бібліотеці Стефана Микитовича Стег
нея (с. Сарикьой Тульчинського повіту). Йому
дісталося батьківське зібрання книг і рукопи
сів. Пилип Стегнейович Бичків (1908–1983)
був духовним наставником місцевої громади
церкви Різдва Богородиці: від диякона до
протоієрея. Його вчителем, що прищепив смак
до читання та книг, був о. Тавріон Демидів зі
Славського монастиря Успіння Богородиці.
Багато пам’яток передав Пилипові цей архі
диякон, який був активним учасником низки
нарад і соборів 1920–1940х років. У згаданій
бібліотеці також чимало рукописів, книг і збі
рок, що чекають на свого дослідника.
Кінцівка вірша наводиться за іншим спис
ком, виявленим серед книг та рукописів Степа
на Петровича Хрустальова (1920–2004). Це
був читецьуставник общини Старої Некра
сівки Ізмаїльського району Одеської області,
кот рий «при румунах» (до 1940 р.) перебував
у послушниках МихайлоАрхангелівського
монастиря біля Нової Некрасівки 7. Слід до
дати, що варіантів вірша було зафіксовано чи
мало, що свідчить про значний рівень популяр
ності сюжету.
У цих приватних бібліотеках, так само як
і в інших, особливе місце займають так зва
ні «стиховники» / «стихарники» – рукописні
збірки віршів 8. З 1960х років з’являються
аналогічні збірки, які роздруковані на машин
ках та за допомогою копіювальної техніки.
Нерідко окремі вірші переписані на різних па
пірцях та розміщені в книгах поміж аркушами.
Наші вірші – саме такі варіанти.
Обидва вірші є зразками місцевої епічної
творчості. Якщо перший не відомий в інших
регіонах старовірства, то другий – варіант на
знайому серед старообрядців тему – руйнація
монастирів (Вєтка, Іргіз, Виг та ін.) 9. Тема
тично вони пов’язані з одним із принципових
центрів «давнього благочестя» – Славським
монастирем Успіння Пресвятої Богородиці,
який виник ще наприкінці XVIII ст. та існує
дотепер 10.
Текстологічний аналіз залишаємо для лін
гвістів, а нам важливо спробувати продемон
струвати евристичний потенціал таких віршів
як джерела щодо студіювання минулого.
Вірш «Расплакалась братия в обите-
ли Славской…» яскраво репрезентує місцеву
творчість другої половини ХІХ ст. Його основ
ний сюжет стосується сторінок біографії архі
єпископа Славського Аркадія 11. Він у двад
цять років прийняв іночеський сан і мешкав у
різних скитах (Микольському в Мануйлівці,
Лаврентіївському в Стародуб’ї, Успенському
в Славі, Кам’яному мості на Майносі). Коли
до старообрядництва приєднався митрополит
Амвросій, він був серед перших, кого посвя
тили в сан єпископа, а в 1848 році – архієпис
копа. Разом з єпископом Алімпієм 1854 року
його захопили в полон російські війська 12 та
доставили спочатку до Москви, а потім до
СпасоЄвфімівського монастиря в Суздалі.
Там його утримували як арештанта № 1 про
тягом 27ми років.
Присутність російських військ у Добруджі
та їх підступність щодо старообрядців стало
тим контекстом, у якому розгортається думка
віршотворця. Розповідаючи про долю Аркадія
(зауважмо, що його ім’я не називається), автор
звертається до становища ревнителів «давньо
го благочестя» регіону в цілому. Чітко окрес
люється антагонізм між росіянами на Дунаї та
Росією як державою, яка «стверджувала»: «…
Ви нам зліші за бусурманів та всіх ворогів на
ших». Офіційна церква та влада давно шукали
можливості добратися до цієї релігійної воль
ності, до духовних наставників. І сам центр, і
священики стали в умовах реакційної політики
Миколи І своєрідним «більмом» – коли на ро
сійській території закривали храми, руйнували
монастирі, арештовували церковнослужителів
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
70 71
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 розвідки й матеріали
давньослов’янською (літерною) традицією.
Умовне датування – 1930–1950ті роки. Міс
це – Славський Успенський монастир (Слава
Русе Тульчинського цинуту Румунії).
[a] Расплакалась братїя въ обители славской,
в тихом раю живущїи в стране задунайской.
Пришли воины с руси, и свет нам помрачили,
шумящїю реку на светъ намъ пустили,
пастырей ради мы пришли, скоро покажите,
овцы после нам згодятся, спокойно живите.
Вы намъ злее басурмановъ, и всехъ
враговъ нашихъ,
возмемъ архипастырей, наставников ваших.
Много время избирались сними повидаться,
какимбы нибудь случаемъ, к имъ
подобраться.
[/б] Всю росїю потрясли, с[вяти]тели ваши,
навекъ сними распрощайтесь они теперь наши.
Ц[ер]кви ваши и священство я
все оуничтожилъ;
вашъ Амвросїй мне заботы болїе умножил.
Сарикойскїя раздоры мене утешаютъ.
ното больно для мене, что оужъ оупадаютъ.
Поповъ сколько вамъ угодно, сросїи
пришлю имъ,
должны слушать ихъ во всемъ, и иметь
любовь нимъ. [/]
Вы садитеся в[о]лки в повозки спокойно,
бояться вамъ нечего, козаковъ довольно.
Полаты вамъ каменны давно оужъ готовы,
вороты железныя и тяжки оковы.
Поклонилися о[т]цы, впоследнїи разъ ниско,
нипущаютъ подоіти, и простится близко.
Будьто вихромъ все взялось, и
изглазъ сокрылись,
разошлася братїя, в печаль погрузились.
Все миряне ожидали участи такой же,
что погонят иихъ сженами, подороге той же.
[/в] Егда паки потопъ боудетъ, мы
ковчегъ имеемъ,
безковчега мы спастися, средства ниимеем.
Поплывемъ мы заморе, тамъ б[о]г
насъ покрыетъ,
а гонители погрязнутъ, бездна их покрыетъ.
Страшен громъ сросїи грянулъ, и все
содрогнулись.
Тамъ молнїи заблистали, и все
оужаснулись.
Архипастырь тамъ явился, глава задунайской,
верховный архїеп[ис]к[о]п, и святитель
славской.
Онъ доставленъ чиновникомъ [/] Вто место
жандарскимъ
подалъ пакетъ коменданту, за подписомъ
царскимъ.
Велит твердо соблюдать, всекретных
затворахъ
без ослабы без отрады, и в крепкихъ
апорахъ.
Архимандриту велено всегда увещати,
если будутъ противляца, и см[е]рть обещати.
Заключили їерарха воузилищахъ тесныхъ,
онъ невидитъ оуже с[о]лнца, ниже звездъ
неб[ес]ных.
Расуждаютъ россїяне о такомъ случае,
что зачюда
[/г] Сотворися взадунайскомъ крае.
Отсвистанїя змїина адамъ повредился,
и хотелъ онъ б[о]гом быть, и темъ онъ
прельстился.
Iерарху предвещали изнуренїй бегство,
другїя обещали русское бл[а] женство.
Сопротивныя советы расудок пленили,
во обещанїихъ своих, они изменили.
Упились вы невиномъ, но слепой мечтою,
соблазнъ велїй сотворили, такою мечтою.
На свободе живучи, захотели льготы,
израя стали иска [/] ть гибельной работы.
Онъ кровь испїетъ из васъ кости
вамъ оставитъ,
злых преставниковъ онъ квамъ вскорости
преставитъ.
Дети ваши вольнымъ д[у]хом, тогда
будут жити,
ниовере низаконе, нибудутъ тужити.
Сами вскоре отступятъ, от вееры Хр[ис]товы,
противъ руси отвечать, еще неготовы.
Россїйское увещанье острогъ и тиранство
[/d] как издревле свирепело в языцехъ
поганьство!
Все крепости наполнены, хр[ис]тиянскимъ
родомъ,
го, посадов Климовского, Зыбковского и
Злынского» та ін.
Духовний вірш, що наводимо нижче, при
свячений подіям 1827–1828 років, коли було
знищено один із провідних центрів ревнителів
«давнього благочестя» – монастирі Іргізу. І ці
події 15, і аналогічні тексти 16 вже були пред
метом окремої уваги. Незважаючи на при
сутність іргізької топонімії, цей вірш на Вєтці
сприймається безпосередньо як місцева твор
чість – «О разорении Лавреньева монастиря,
близь Гомеля» 17. Його «було покладено на
старообрядницький спів, його співали під час
постів,… «майстерниці» (учительки) вивішу
вали цей вірш у своїх келіях» 18.
Для нас важливим є факт побутування
цього вірша в дунайському регіоні, що свід
чить про сталість та певну спадкоємність
традиції. Водночас дуже прозорим видається
зв’язок між подіями на Іргізі з гоніннями на
старовірів Бессарабії та Добруджі. Усвідом
лення спільності долі і є важливим контекстом
реальності виконавців та слухачів. Місцеві
липовани пережили знищення Серковської та
Куничівської обителей (Молдавія), Микола
ївського Некрасівського монастиря (Буджак),
Кучеровського скиту і Славської обителі (До
бруджа) та ін. Звернемося до хронології пе
реписів вірша – за посередніми даними мо
жемо констатувати, що він став нам відомим
у списках другої половини ХХ ст., особливо
в 1950х роках. За дватри роки до того було
пов ністю ліквідовано монастирі – два чолові
чих та один жіночий у радянській Бессарабії 19.
Зрозуміло, що черговий наступ на старо
обрядництво породжував пошуки аналогій у
минулому досвіді. Саме в значенні реконструк
ції настроїв можна розглядати такі духовні
вір ші – вони відображають не документаль
ну історію, а ментальну. Очікування репресій,
наступних переселень та мандрувань, хрис
тиянська доктрина на боротьбі зі злом, а
сприйняття його як прояв Божої кари – усе це
простежується в тексті вірша «На розорення
монастирів». Ці мотиви були головними для
переписувача, тому він і припускався помилок
у незнайомих географічних назвах, персона
жах; він намагався передати майже біблейську
історію «ісходу». Знайома з Ветхого Завіту
географія (Арарат, Ефрат тощо) сприймаєть
ся як благо для такого виходу. Навіть природа
має переживати разом з православними руй
націю центру благочестя («Перестаньте співа
ти веселі птахи…»).
Малозрозумілі реалії первісного тексту
простежуються в помилках щодо географічних
указівок. Так, в одному зі «стиховників» цей
вірш названо «Стихъ о розоренїи киртиткой
обители» 20.
На жаль, поки що не виявлено виконан
ня цих віршів. Можливо, що зміни історичних
обставин призвели до зникнення з репертуару
поза літургійного співу старообрядців регіону
цих своєрідних балад. На перший план вийшли
зрозуміліші пісні, у яких відображено шляхи
особистого порятунку душі («Господи поми
луй», «Два ангели» та ін.), які побутують серед
представників старшого покоління. Відбува
ється також процес «імпорту» нових духовних
віршів з Москви та інших релігійних центрів
(друковані збірки, електронні та аудіозаписи).
Отже, наводячи два приклади історичних
духовних віршів, які були зафіксовані серед
старообрядницького населення Подунав’я, мо
жемо зазначити, що в них відображено важ
ливі для їх носіїв настрої та сюжети. Їх розгляд
дозволяє встановити історичне минуле липо
ван на рівні ментальних намагань, прагнень та
оцінок. У цьому й полягає корисність духовних
віршів як історичного джерела – ілюстративне
підтвердження подій минулого разом з рекон
струкціями ставлення до нього.
Додаток 1. [«Расплакалась братия в
обители Славской…»]
Список, за яким здійснено публіка
цію, – це дев’ять аркушів паперу із зоши
та. Написаний чорною тушшю на лініях, які
розкреслені олівцем. Абзаци та строфи не
визначені. Шрифт – напівустав. Публікація
передає оригінал (літери старослов’янської
абетки передані в сучасному написанні).
Нумерацію на аркушах проставлено згідно з
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
72 73
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 розвідки й матеріали
скоро улетайте за моря отъ насъ.
24.Скажитя заморемъ что насъ уже нетъ тамъ,
кнамъ не прилетайте, будущимъ летомъ.
25. Пущяй распеваитъ здесь одна сова,
летучия мышы вороня стада
26. Прохожий неможитъ безъ
слезъ пройти,
рассматривать разны придметы.
27. Ни кого ни видитъ никого ни
встричаитъ,
онъ все взираитъ головой качаитъ.
28. Горе праведный судъ его же не стало,
какъ превратное время настало.
[Отцы всеблажены, надгробий лишены:
И свещи возженны, уж все угашены.
Певцы досточюдны, и четцы изрядны:
Отцы трудолюбцы, от нея отгнаны.
В Давидские гусли, повсегда свиряли:
В посте и молитве, тело умерщвляли.
Отечество Иродъ, охотно оставляли:
Неги и утехи, всяконечно презирали.
Воной удаленной, отъ людей вселялись:
Въ той умиленной, присно водворялись.
Судебъ Божиихъ бездна, инамъ
непостижна:
От всякого рода, небесна иземна,
конечно закрыта]
[Бже нашъ, помилuй насъ. Аминь.]
Конецъ
Сей духовны стихъ написася в Славскомъ
Мужыскомъ Монастыре 5=ва Мая
Го[да] Іеродіяконъ Амброси
Проба пера и чернила, что возможно ее
разобрать 22.
1 Никитина С. Е. Духовные стихи // Славян-
ские древности: этнолингвистический словарь /
ред. Н. И. Толстой. – М. : Международные отно-
шения, 1999. – Т. 2. – С. 158.
2 Напр.: Никитина С. Е. Устная народная
культура и языковое сознание. – М., 1993; Бах‑
тина В. А. Духовные стихи славянских народов
(сравнительные аспекты поэтики сюжетов и жан-
ров) // Славянские литературы, культура и фольк-
лор славянских народов. XII Международный
съезд славистов (Краков, 1998). Доклады россий-
ской делегации. – М., 1998 та ін.
3 Красовски А. Духовный стих у русских старо-
обрядцев Добруджи // Культура русских-липован
(русских-старообрядцев) в национальном и между-
народном контексте : сб. науч. трудов / отв. ред.
А. Иванов, Р. Моррис. – Бухарест : Арарат, 1996. –
С. 117–120; Пряхина И. И. Язык духовных стихов
Верхокамья (по рукописям Верхокамского собра-
ния ОРиР НБ МГУ им. М. В. Ломоносова) // Тра-
диционная культура Пермской земли: К 180-летию
полевой археографии в Московском университете,
30-летию комплексных исследований Верхокамья
(Мир старообрядчества. – Вып. 6). – Ярославль :
Ремдер, 2005. – С. 169–181; Макаровская М. В. На-
певы духовных стихов Верхокамья // Традицион-
ная культура Пермской земли… – С. 182–197.
4 Лотман Ю. В. О проблеме значений во
вторичных моделирующих системах // Труды
по знаковым системам. – Тарту, 1964. – Т. 1. –
Вып. 160. – С. 5–6.
5 Пряхина И. И. Язык духовных стихов Верхо-
камья… – С. 170–171.
6 Мельников Ф. Е. Краткая история древлепра-
вославной (старообрядческой) Церкви. – Барнаул,
1999.
7 Федорова А. І. Старообрядницькі монастирі
на півдні Бессарабії // Науковий вісник Ізмаїль-
ського державного гуманітарного університету. –
Ізмаїл, 2002. – Вип. 12. – С. 20–22.
8 Про це детально див.: Мурашева Н. С. Типы
сборников духовных стихов, распространенных
в старообрядческой среде: по материалам экспе-
диционных исследований // Старообрядчество:
история, культура, современность. Материалы. –
М., 2005. – Т. ІІ. – С. 241–248.
9 Абрамов И. Старообрядцы на Ветке. –
С.Пб., 1907. – С. 5–7; Перекрестов Р. И. Плач
по Киргизу // Старообрядчество: история,
культура, современность. Материалы. – М.,
2002. – С. 322–325; Горбацкий А. А. Старо-
обрядчество на беларусских землях. – Брест,
2004. – С. 208–209.
10 Comunitarea Ruєilor Lipoveni / Chid de
prezentare оntocumit de S. Moldovan. – Bucuresti :
ARARAT, 2004. – С. 333–335.
11 Про це детально див.: Аркадий // Старо-
обрядческие иерархи / сост. А. Ю. Писаревский. –
М., 2002. – С. 24–26; Вургафт С. Г., Ушаков И. А.
Старообрядчество. Лица, события, предметы и
символы. Опыт энциклопедического словаря. –
М. : Церковь, 1996. – С. 34–35.
12 Кельсиев В. И. Исповедь // Архив русской
революции. – Берлин, 1923. – Т. ХІ. – С. 267;
Про важливість цього у сприйнятті мирян свід-
чить такий запис: «1854‑го года марта … 24‑го
Сибирь Кавказъ и Грузїя, полна
сим народомъ.
Двесте летъ народъ бежитъ, сруси вовсе
ц[а]р[с]твы,
изгубляеть онъ древности разными
мытарствы.
Врагу дело изгублять, а вы созидайте,
всежъ собою не прїязнены место недайте.
Прошедшее воротить уже не возможно,
авъпредъ нада завсегда, жить нам
осторожно
[/] Чтобы лотки с парусами былибы
исправны,
а на лотках и подводах, подвиги
всемъ равны.
Чтобъ задняя забывать, авпредъ
подвигаться,
терпенїемъ побеждать, вспять неоглядать.
Недумайте что росїя овасъ позабыла;
ей Францїя и Англїя голову съкрушила.
Память вечную воспойте с[вя]телямъ
вашимъ,
вамъ ихъ уже не видать и потомкомъ
вашимъ.
Стихотворца небраните за такую псальму,
онъ зимою составлялъ у холодной спальни.
Со всех сторонъ холодъ тискал, а с одной
мангалъ грелъ,
когда скучно приходилось, я сей стихъ пелъ.
Додаток 2. Вірш «На розорення монас-
тирів»
Цей вірш був розміщений на двох аркушах
формату А4 світським рукописним шрифтом.
Другий варіант – у звичайному зошиті, напів
уставом. Третій, дуже скорочений – у само
робному блокноті, на аркушах 100 мм×150 мм
(наявність рядків цього варіанта зазначено ви
діленим шрифтом).
Стихъ на разореніе
Монастырей !
1. Боже придша времена до насъ,
Оцы прорекоша еще прежде насъ.
2. Пустыня была всемъ прибежища,
Ныне уже тамъ нетъ убежища.
3. разсылаютъ насъ разлучаютъ насъ,
ради вне разлучна ити за Кавказъ.
4. Не противемся мы божіи воли
разлучаится мы по неволи.
5. Весь светъ на отечиство гдебы не вмирать,
начень кто постица гроба не миновать.
6. Оставимъ мы храмы пречудны
созданы,
Златомъ и сребромъ богато убраны.
7. За царя молить в поли будемъ жить,
прожитие свое векъ не забудемъ.
8. Пущай владеютъ чужимъ насильно,
скоро судія воздастъ обимно.
9. равинъ у него царь и воинъ
богату и нищю судія единъ.
10. На грицкія воды вморе утекли,
его жителей вонъ вытеснули.
11. Поселили ихъ близь легкой реке,
(Ленкарана)
Имъ свобода тамъ все поле не дана.
12. Араравъ гора и засар река,
(ераксас река)
Саседстве у нихъ в последнихъ векахъ.
(и река ефрат недалеча нас)
13. Каспицкое море обливаитъ ихъ,
пещяныя степы засыпаютъ ихъ.
14. Снеговыя горы покрываютъ ихъ,
и река ефратъ не далеча ихъ.
15. дождалися мы жестокой зимы,
выслыли всехъ насъ безъ всякой вины.
16. Мы вовсякой власти повинуимся,
за обидищихъ богу молимся.
17. Построимъ мы кушы вместо
светлыхъ келеевъ
мы будимъ вмолчаніи громкихъ петекъ
18. Помирать мы будимъ прижитіе свое
жили на реке быстрой узе.
19. Но время быстрее сей нашей реке,
оно унесло в златыя веки
20. Стояла Обитель боліе ста летъ,
ныне опустела уже ея нетъ.
21. Звнъ 21 былъ удивленъ аки
громъ гремелъ
соборъ разныхъ птицъ громко песни пелъ
22. Теперь все замолкло и нетъ ничего,
изгибло потлело травой зарасло.
23. Перестаньтя петь веселыя птицы,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
74
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012
дня … Комендант приехавши с казаками 30 че‑
ловек вооруженных и взял архиепископа и епи‑
скопа в Россию!» (Старообрядческий сборник.
Полемические сочинения. 1833–1854 // Відділ
рідкісних книг та рукописів наукової бібліо-
теки МДУ ім. М. В. Ломоносова, МУК № 734,
арк. 199 зв; Рукописи старообрядцев Бессара-
бии и Белой Криницы. Из собрания Научной
библиотеки МГУ им. М. В. Ломоносова. Ката-
лог / сост. : Е. Б. Смилянская, Н. Г Денисов. Де-
понированная рукопись : в 2 ч. – М. : ИНИОН,
2000. – С. 88).
13 Це мало місце впродовж 1860-х років.
14 Никитина С. Е. Духовные стихи // Славян-
ские древности: этнолингвистический словарь. –
С. 160.
15 Мельников‑Печерский П. И. Исторические
очерки поповщины. – М. : Типография Катко-
ва, 1861. – С. 164–172; Прозоров И. А. История
старообрядчества. – М. : Третий Рим, 2002. –
С. 170–172; Мельников Ф. Е. Краткая история
древлеправо славной (старообрядческой) Церк-
ви. – С. 137.
16 Перекрестов Р. И. Плач по Киргизу. –
С. 322–325; Горбацкий А. А. Старообрядчество на
беларусских землях. – С. 208–210.
17 Абрамов И. Старообрядцы на Ветке. – С. 5.
18 Горбацкий А. А. Старообрядчество на бела-
русских землях. – С. 210.
19 Федорова А. І. Старообрядницькі монас-
тирі на півдні Бессарабії. – С. 20–22; Михай‑
луца Н. И. Старообрядческие монастыри и
монашество на Измаильщине в годы Великой
Отечественной войны // Липоване: история и
культура русских-старообрядцев. – Одесса,
2004. – Вып. 1. – С. 71–76.
20 Місто Браїла в Румунії.
21 Найімовірніше – «Евон» (так у тексті
С. П. Хрустальова).
22 Майже хрестоматійний авторський запис,
яким позначаються старообрядницькі рукописи
(див., напр. : Поздеева И. В. Книжность Книж-
ность старообрядческого Верхокамья: истоки, чи-
татели, судьбы (по записям на экземплярах книг
Верхокамского собрания НБ МГУ) // Традицион-
ная культура Пермской земли… – С. 127.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201503 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:59:45Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Прігарін, О. 2025-01-21T08:59:12Z 2025-01-21T08:59:12Z 2012 Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти / О. Прігарін // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 66-74. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201503 801.81:783.65(477.74) Наводячи два оригінальні тексти з коментарями, автор порушує питання про можливість використання як історичного джерела духовних віршів. Здійснено спробу встановити співвідношення між минулим групи росіян-старообрядців (липован) на Дунаї і його відображенням у своєрідній позалітургійній духовній творчості. Проаналізовано можливі форми сприйняття досвіду групи за допомогою цього виду фольклору. Printing two original texts with the comments, the author puts questions on an opportunity to attract the spiritual verses as a historical source. He attempts to ascertain parity between the past of a group of the Danubian Russian Old Believers (Lypovans) and its manifestation in peculiar non-liturgy spiritual creativity. Also, there is an analysis of the possible forms of perception of the group’s experience by virtue of this kind of folklore. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки й матеріали Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти The Danubian Russian Old Believers’ Spiritual Verses as a Historical Source: Putting a Question and Texts Article published earlier |
| spellingShingle | Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти Прігарін, О. Розвідки й матеріали |
| title | Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти |
| title_alt | The Danubian Russian Old Believers’ Spiritual Verses as a Historical Source: Putting a Question and Texts |
| title_full | Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти |
| title_fullStr | Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти |
| title_full_unstemmed | Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти |
| title_short | Духовні вірші росіян-старообрядців на Дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти |
| title_sort | духовні вірші росіян-старообрядців на дунаї як історичне джерело: постановка питання та тексти |
| topic | Розвідки й матеріали |
| topic_facet | Розвідки й матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201503 |
| work_keys_str_mv | AT prígaríno duhovnívíršírosíânstaroobrâdcívnadunaíâkístoričnedžerelopostanovkapitannâtateksti AT prígaríno thedanubianrussianoldbelieversspiritualversesasahistoricalsourceputtingaquestionandtexts |