Зображення обкладинки

Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)

У статті за польовими матеріалами 2009 та 2011 років описано й класифіковано рибальські пристосування Південної Слобожанщини, що їх використовували впродовж ХХ – на початку ХХІ ст. In the article after the 2009 and 2011 field materials, the author attempts to describe and classify the South Slobozha...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Народна творчість та етнологія
Дата:2012
Автор: Сіренко, С.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Теми:
Експедиційні дослідження
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201507
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років) / С. Сіренко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 96-103. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860097555880214528
author Сіренко, С.
author_facet Сіренко, С.
citation_txt Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років) / С. Сіренко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 96-103. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Народна творчість та етнологія
description У статті за польовими матеріалами 2009 та 2011 років описано й класифіковано рибальські пристосування Південної Слобожанщини, що їх використовували впродовж ХХ – на початку ХХІ ст. In the article after the 2009 and 2011 field materials, the author attempts to describe and classify the South Slobozhanshchyna fishing tackle that was used during the ХХth – the early ХХІst centuries.
first_indexed 2025-12-07T17:26:51Z
format Article
fulltext 97 експедиційні дослідження 96 частини робили отвір (для легшого виймання  риби),  який  закривали  пробкою.  Верші  вста­ новлювали біля очерету. Для кращого лову в  пастку  клали  приманку,  переважно  макуху.  Цим знаряддям масово перестали користува­ тися в 70­х роках ХХ ст., оскільки лозоплетін­ ня як промисел занепало. До того ж до причин  зникнення верш додалися вирубка  і спалення  лози (зокрема, у с. Михайлівка) [9]. Волочоќ  (бред́а, вол́ок) – рухома пастка з  двох держаків, між якими кріпиться сітковий  куль  з  вантажем  усередині  (додаток  1).  Таке  знаряддя  призначене  для  ловлі  вбрід  двома  рибаками.  Сьогодні  волоком  користуються  лише під час спускання орендованих ставків у  Краснолиманському районі.  Екран́  (телевіз́ор)  –  це  ставна  сітка  з  дерев’яною палицею у верхній частині  і мета­ левим дротом у нижній. Вічко сітки становить  10 мм. Пастку ставлять горизонтально в лунку  (додаток 2). Екран почали використовувати у  80­х роках ХХ ст., однак сьогодні ним корис­ туються переважно діти.  Китай́ка  (дорож́ка)  –  нерухома  сітка  зі  штучних  волокон.  Народним  еквівалентом  терміна  «дорожка»  (назва  від  фірми­вироб­ ника)  є  слово  «китайка»,  що  пов’язано  з  ма­ совим випуском знаряддя в Китаї. Широкого  використання  дорожка  набула  в  90­х  роках  ХХ ст. Оскільки китайка дешева, то нею об­ плетені майже всі водойми, що призводить до  значних  екологічних  проблем  та  до  неможли­ вості  ловити  вудками.  Рибалки  зазначають:  «Оце зимою ловиш – зачепився. Що це таке?  Витягнув багром, а то сєтка» [10]. «Я говорю,  сєті – ето кошмар. Сєті по 3,5 гривень. Канал  забітий сєтямі» [11].  Кобил́ка (підсаќа) – це рухома пастка у ви­ гляді  конусної  сітки.  Вхідний  отвір  знаряддя  має форму півкола. До нього кріпиться ручка,  з’єднана мотузкою з кінцем куля (додаток 3),  яка  призначена  для  кращого  встановлення  пастки  та  зачерпування  води  з  рибою.  Таку  пастку перестали використовувати в 70­х ро­ ках  ХХ  ст.,  тому  що  законодавством  ловити  нею було заборонено.  Кот́ци – це відкрита зверху ставна пастка  з очерету, який зв’язаний один з одним так, що  на дні утворюється суцільна стіна, верхня час­ тина якої розташовується над водою. З одного  боку залишають прохід, через який запливає  риба  (додаток  4).  Пастку  роблять  восени,  а  взимку прорубують посередині котців ополон­ ку, щоб кисень потрапляв до води. Риба «іде»  на кисень і запливає до пастки, з якої рибалка  виймає її саком. Сьогодні котцами не ловлять,  оскільки  процес  його  виготовлення  потребує  досить багато часу.  Павуќ (підхват́ка, малявниц́я) – це рухо­ ма пастка у вигляді квадратної сітки (2 × 2 м  або 3 ×  3 м), прикріпленої до двох перехрес­ них дуг, до яких прилаштовано держак. Цим  знаряддям  ловлять  рибу  впродовж  року,  але  найчастіше влітку. Павук опускають у воду  і  періодично піднімають. Інколи при цьому ви­ користовують  лебідку.  Таке  знаряддя  нале­ жить до браконьєрського, але законодавством  дозволено застосовувати малявниці – невели­ кого павука (1 × 1 м з малими вічками в сітці)  для ловлі малька.  Сак (хват́ка) – рухома пастка, яка склада­ ється із сіткового куля, прикріпленого до мета­ левого обруча з ручкою. До середини 60­х ро­ ків  минулого  століття  обруч  виготовляли  з  лози. Саком рибалять улітку і взимку. Термін  «хватка» було зафіксовано в с. Петрівське. Раколов́ки – це різноманітні ставні пастки,  якими ловлять раків. У 2000­х роках їх почали  виготовляти з пластикових пляшок.  Регел́я – рухома пастка у формі трикутної  призми,  що  складається  з  каркаса  та  сітки,  якою обтягнуто лише дві грані (додаток 5). Ят́ір (вєн́тер, вен́тер) – закрита зверху ко­ нусоподібна ставна пастка з металевих кілець,  обтягнутих сіткою. Раніше ятери плели з лози.  На  дослідженій  території  використовували  двокрилий,  рідше  однокрилий,  ятір.  Масово  вєнтером  ловили  до  70­х  років  ХХ  ст.,  поки  було  багато  спеціалістів,  які  мог ли  сплести  і  навчити інших виготовляти це знаряддя. Сьо­ годні ятером не ловлять, але ще можна знайти  людей, які вміють їх плести. Назви цього зна­ Рибальство як складова матеріальної куль­ тури етносу стало предметом вивчення етногра­ фічної  науки  дещо  пізніше,  ніж  інші  елементи  народної  побутової  культури.  Систематичне  дослідження рибної ловлі було розпочато лише  наприкінці  ХІХ  ст.  Суттєвий  внесок  у  роз­ робку цього питання  зробили  вчені­етнографи  Павло Рябков [1], Федір Вовк [2], Ніна Загла­ да [3], Михайло Глушко [4], Алла Дмитренко  [5]. Однак і досі простежується нерівномірність  у висвітленні регіональної специфіки зазначеної  тематики.  Зокрема,  особливості  рибальства  Слобожанщини представлені лише поодиноки­ ми згадками у збірнику статей «Природа и на­ селение Слободской Украины» [6, с. 191–193]  та праці М. Курочкіна «Для вас, рибалки» [7],  що  зумовлює  потребу  поглибленого  вивчення  окресленої ділянки культури.  Збирання  матеріалів,  уміщених  у  пропоно­ ваній статті, автор здійснював методом спосте­ реження та інтерв’ю за спеціально розроб леною  програмою­запитальником.  Наукова  новизна  дослідження  полягає  у  введенні  до  наукового  обігу нових польових етнографічних даних.  У  статті  на  основі  польових  матеріалів,  зіб раних  у  2009­му  та  2011  роках  у  селах  Харківщини  (с.  Петрівське  Балаклійсько­ го р­ну, с. Червоний Оскіл Ізюмського р­ну),  Луганщини (с. Нова Астрахань Кремінсько­ го  р­ну)  та  Донеччини  (сс.  Торське,  Терни,  Кіровське,  Крива  Лука  Краснолимансько­ го  р­ну;  с.  Миколаївка  Олександрівсько­ го р­ну; с. Никифорівка Артемівського р­ну),  здійснено  спробу  описати  та  класифікувати  рибальські  пристосування, що  їх  використо­ вували в місцевій традиції протягом ХХ – на  початку ХХІ ст. З цією метою нами було за­ пропоновано власну класифікацію [8,  с.  110,  114–115], основним критерієм якої є принцип  використання/невикористання  рибальських  знарядь. Вони поділяються на пастки (неру­ хомі (ставні), рухомі), гачкові (наживні, само­ лови),  ударні,  колючі  та  допоміжні.  Ловити  без рибальських пристосувань можна також  за  допомогою  рук,  отрути  та  різноманітних  (переважно  господарських, непристосованих  для лову) предметів.  Пастки  –  це  рибальські  пристосування,  будова  яких  позбавляє  рибу  можливості,  по­ трапивши всередину, вивільнитися з неї. Нами  було виявлено такі види пасток: верша, воло­ чок,  екран,  китайка,  кобилка,  котци,  павук,  сак, раколовки, регеля, ятір 1.  Вер́ша  (кошул́я,  кубиш́ка)  –  це  виготов­ лена  з  лози  нерухома  конусоподібна  пастка,  закрита  зверху.  Через  вхідну  лійкоподібну  частину риба потрапляє всередину  знаряддя.  У деяких видах таких пасток навпроти вхідної  Рибальські знаРяддя південної слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років) Сергій Сіренко УДК 639.2.081.001.55(477.54/.62)«2009/2011» У статті за польовими матеріалами 2009 та 2011 років описано й класифіковано рибальські пристосування Пів­ денної Слобожанщини, що їх використовували впродовж ХХ – на початку ХХІ ст.  Ключові слова:  рибальські  знаряддя, Південна Слобожанщина,  пастки,  гачкові  знаряддя,  ударні  знаряддя,  колючі знаряддя, допоміжні пристосування, ловля руками, польові матеріали. In  the article after  the 2009 and 2011  field materials,  the author makes an attempt  to describe and classify  the South  Slobozhanshchyna fishing tackle that was used during the ХХth – the early ХХІst centuries. Keywords: fishing tackle, South Slobozhanshchyna, mesh, hooks, shocking tools, prickly instruments, auxiliary implements,  fishing by hands, field materials. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 98 99 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 експедиційні дослідження Сучасні  її  види  мають  також  котушку.  По­ плавкова вудка буває двох типів: літня і зимо­ ва.  Відрізняються  вони  за  розміром:  зимова  має довжину до двох метрів, а літня – від двох  до чотирьох. До 70­х років минулого століття це знаряд­ дя виготовляли самі рибаки. Вудлище робили  з горішника, ліщини, очерета. Для цього шу­ кали в лісосмугах  (дехто вирощував на  своє­ му подвір’ї) довгу і найрівнішу палицю. Якщо  рівної  деревини  не  було,  то  зрізали  криву,  а  потім  вирівнювали.  Заготовляють  вудлища  переважно  влітку  та  восени;  їх  висушують  приблизно  протягом  тижня,  а  інколи  декіль­ кох місяців. Наприклад, А. Шендрик уважає,  що  ліщину  потрібно  зрубувати  восени,  тоді  до  квітня  вона  буде  готова  [12].  Починаючи  з 90­х років минулого століття, застосовують  телескопічні  вудлища  (елементи  знаряддя  складаються одне в одне) (додаток 7).  Волосінь здавна робили з кінського волосу  або з нитки, а із 60­х років ХХ ст. почали ку­ пувати штучну жилку. У 50­х роках ХХ ст. по­ ширеною була практика виготовлення волосіні  безпосередньо  з  ниток,  які  інколи  виймали  зі  старих автомобільних шин. Для кращого збере­ ження нитки її змащували воском. У другій по­ ловині ХХ ст. в Україні поступово почали вико­ ристовувати жилки промислового виробництва.  Поплавок  до  вудки  робили  з  пір’їни,  оче­ рету,  пінопласту  або  купували  пластмасові.  Останні набули масового поширення, почина­ ючи з 1970­х років. Призначення поплавка –  показувати момент клювання і утримувати га­ чок з наживкою на певній глибині. На початку  ХХІ ст. поплавки слугують лише для сигналі­ зування кльову (додаток 8).  Гачки  виготовляли  з  дроту  та  зі  скоб,  які  виймали  із  зошитів.  З  1970­х  років  масово  почали  використовувати  гачки  промислового  виробництва.  Наприкінці  ХХ  ст.  з’явилася  практика  чіпляти  по  два  гачки  на  вудку,  але  масового поширення вона не набула. Сьогодні  переважає застосування одного гачка.  Грузик  (тягарець)  –  це  шматок  метала,  прикріплений до волосіні, який занурює гачок  у  воду.  Його  роблять  переважно  зі  свинцю.  Форма і вага тягарців різноманітна. Інколи їх  виготовляють у вигляді спіралі, аби не «зляка­ ти» рибу. З 1990­х років почали купувати пов­ ністю  зібрані  поплавкові  вудки  промислового  виробництва.  Резин́ка  –  та  сама  закидушка,  але  в  ній  між «лєскою» і грузилом розміщується резин­ ка (штучна хімічна волосінь, що може розтягу­ ватися), завдяки якій снасть закидається один  раз. Сьогодні це знаряддя не використовують,  тому  що  промисловість  не  виробляє  штучної  хімічної волосіні. Спін́інг  –  це  наживне  гачкове  знаряддя,  призначене для ловлі хижої риби. Воно скла­ дається з вудилища, котушки, волосіні, повід­ ка та штучної приманки. Масово спінінг поча­ ли використовувати в 90­х роках ХХ ст. Ця  тенденція триває і на початку ХХІ ст. Тюќалка  (спар́ений  спінінг)  –  два  зви­ чайні  спінінги,  волосінь  яких  приєднана  до  одної приманки. Ловлять нею двоє рибалок,  які стоять на різних берегах річки. Таке зна­ ряддя  виникло  нещодавно  і  призначене  для  ловлі у верхніх шарах води. Використовують  тюкалку дуже рідко. Місцеві жителі назива­ ють  її  перемет́ом.  Насправді  ж  вона  немає  нічого  спільного  з  давно  відомим  переметом  (довгої  мотузки  з  багатьма  гачками),  окрім  місця встановлення – на двох берегах річки.  Нами було зафіксовано й ударні снасті, яки­ ми  глушать  рибу.  До  них  належать:  електро­ вудка, молоток, помідор. Електровуд́ка – це  сучасне  знаряддя,  яке  складається  з  трансформатора,  акумулятора  та підсаки. Масового поширення вона набула  наприкінці ХХ ст. Усі інформатори наголошу­ вали на шкідливості цього знаряддя, тому що  воно знищує живі організми у водоймі.  Молотоќ – дерев’яний брусок, насаджений  під прямим кутом на держак. Його використо­ вують під час зимової ловлі, щоб глушити рибу,  б’ючи ним по кризі. Оглушену рибу виймають  через ополонку. Замість молотка з цією метою  часто  використовують  сокиру,  б’ючи по кризі  обухом.  ряддя поширені рівномірно по всій досліджу­ ваній території, але в селах завжди панує лише  одна назва. Наприк лад, «ятир» – у с. Петрів­ ське, «вєнтер» – у  с. Торське, «вентер» – у  с. Нова Астрахань.  Гачкові – це знаряддя, які в будові мають  один або декілька гачків. Вони діляться на дві  підгрупи: наживні і ненаживні (самолови). До  першої  відносять  снасті,  на  які  підвішують  приманку, і риба, намагаючись її з’їсти, чіпля­ ється за гачок. У свою чергу вони поділяються  на вудки та невудки (інші). До підгрупи само­ лови належать знаряддя, які зачіпляють рибу  під час проходження повз снасті. У регіоні до­ слідження ми зафіксували лише наживні зна­ ряддя: дорожка, жерлиця, закидушка, кораб­ лик,  мормишка,  поплавкова  вудка,  резинка,  спінінг, тюкалка 2. Дорож́ка  –  наживна  гачкова  снасть  для  ловлі  хижої  риби.  Її  назва  тотожна  одному  з  видів  пасток  (дорожка,  китайка),  проте  це  знаряддя  виникло  раніше  і  відрізняється  від  останнього будовою і способом лову. Складо­ вими  дорожки  є  волосінь  (жилка)  та  блешня  (штучна приманка). Дорожкою ловлять із чов­ на два рибалки: один керує човном, а другий –  снастю.  Нині  таке  знаряддя  використовують  дуже рідко.  Жер́лиця  –  це  наживна  гачкова  снасть,  якою ловлять хижу рибу. Вона складається з  основи, котушки, прапорця, жилки, поводка і  потрійних  гачків.  У  дослідженому  регіоні  ви­ користовують  лише  зимові  жерлиці.  Їх  уста­ новлюють  над  ополонками,  розмістивши  на­ живку  і  завівши  прапорець  у  котушку.  Рухи  прапорця сигналізують про те, що риба клює.  На початку ХХІ ст. жерлиці продовжують ви­ користовувати. Закидуш́ка  –  найпростіший  різновид  дон них  вудочок,  виготовлених  з  волосіні  (з  50­х років ХХ ст. – «лєска»), на яку чіпляють  2–5  гачків.  Один  кінець  жилки  прив’язують  до палиці (її встромлюють у ґрунт), а другий –  до грузила. Потім грузило закидають у воду, і  воно тягне за собою «лєску» з гачками, на які  начеплена приманка. Рибалці доводиться що­ разу  витягувати  знаряддя  і  знову  закидати.  Саме тому в кінці 50­х – на початку 60­х ро­ ків ХХ ст. завдяки вдосконаленню отримали  нове  знаряддя  –  «резинку»,  яка  поступово  витіснила закидушку. Нині закидушку не ви­ користовують. Кораб́лик  –  це  наживна  гачкова  снасть,  якою  ловлять  «обережну»  рибу.  Він  склада­ ється з дощечки, яка пливе по воді,  волосіні,  гачків  і  мотовильця.  На  території  Південної  Слобожанщини  кораблик  використовують  дуже  рідко,  переважно  приїжджі  рибалки  з  великих міст. Мормиш́ка – різновид наживної вудочки,  яка складається з короткого вудлища, волосіні  та мормишки (гачок, впаяний у грузило) (до­ даток 6). Сигналізатором кльову є кивок, при­ кріплений  на  кінці  вудилища.  Завдяки  йому  штучна приманка «грає», тому що саме він пе­ редає рухи руки рибалки на волосінь. Сьогод­ ні у вудках промислового виробництва рибал­ кам  доводиться  переробляти  кивок,  оскільки  мормишка  погано  виконує  свою  функцію.  Наприк лад,  В.  Кошкін  виготовляє  кивок  із  пружини механічного годинника [10]. Процес  ловлі мормишкою (вудкою) відбувається  так:  на початку лову  її  опускають на дно,  нажив­ ку встановлюють за 2 см над поверхнею води,  після  чого  мормишку  повільно  піднімають,  змушуючи її постійно дрижати.  Існує  практика  виготовлення  вдоскона­ лених  вудок.  Наприклад,  рибалка  Анатолій  Лавриненко  з  Нової  Астрахані  змайстрував  вудку­коромисло (для зимової ловлі) за крес­ ленням,  яке  він  побачив  на  DVD­диску  про  рибальство. У цій снасті на кінці вудлища роз­ міщено кульковий підшипник, який посередині  приєднаний до шпиці. На одному кінці дроту  чіпляють свинцевий тягарець, а на другому –  кільце  з  волосінню  та  гачком.  Риба  наживку  «всмоктує»,  а  тому  коли  відчує  тяжкість,  то  «випльовує», що не можливо у вудці­коромис­ лі завдяки перегрузу.  Поплавков́а  вудочка  –  це  найрозповсю­ дженіше  знаряддя  лову,  яке  складається  з  вудилища, волосіні, поплавка, грузила і гачка.  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 100 101 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 експедиційні дослідження багато.  Кошик  ставили  на  неглибоких  місцях  і ногами каламутили воду. Риба, намагаючись  врятуватися від каламуті, потрапляла в приго­ товану заздалегідь пастку. До корзини її могли  заганяти також спеціальною палицею. Узимку  на  мілководді  пал́ицею  ловили  ра­ ків. Для цього одну сторону дрючка розколю­ вали і вставляли сірник. Потім, нахилившись  над ополонкою, опускали палицю в лунку і на­ дівали на рака, від чого  сірник вискакував,  а  здобич надійно затискалася (додаток 10).  Отже,  протягом  ХХ  –  початку  ХХІ  ст.  на території Південної Слобожанщини вико­ ристовують  різноманітні  пристосування  для  ловлі риби. Для дослідженого регіону харак­ терні такі тенденції: 1) зникнення снастей, які  робили  з  лози;  2)  поява  нових  знарядь  про­ мислового виготовлення; 3) використання на  сучасному етапі старих назв на означення но­ вих снастей; 4) активне застосування кропи­ ви для збереження виловленої риби, на відмі­ ну від інших етнографічних регіонів України.  1. Рябков П. Рыболовство в Херсонской губер- нии / П. Рябков // Сборник Херсонского земства. – 1891. – № 1. – С. 129–164. 2. Вовк  Хв. Українське рибальство у Добру- джі / Хв. Вовк // Матеріали українсько-руської етнології. – 1899. – Т. 1. – С. 33–52. 3. Заглада Н. Із звіту етнографічної експедиції 1934 року / Ніна Заглада // Записки наукового то- вариства імені Шевченка. – Л., 2001. – Т. ССХLІІ. – С. 443–498. 4. Глушко М. Рибальські снасті та способи їх застосування / Михайло Глушко // Полісся Укра- їни: матеріали історико-етнографічного дослі- дження / за ред. С. Павлюка, М. Глушка. – Л. : Інститут народознавства НАН України, 1999. – Вип. 2. Овруччина, 1995. – С. 19–32. 5. Дмитренко  А. Присвоювальні промисли: збиральництво, мисливство, рибальство, бджіль- ництво / Алла Дмитренко // Етнокультура Рівнен- ського Полісся / упоряд. В. П. Ковальчук. – Рівне : ПП ДМ, 2009. – С. 76–82. 6. Природа и население Слободской Украины. Харьковская губерния. Пособия по родиновѣдѣнію. – Х. : Союз, 1918. – 220 с. 7. Курочкін М. М. Для вас, рибалки / Микола Курочкін. – Х. : Прапор, 1970. – 96 с. 8. Сіренко  С. До питання класифікації ри- бальських знарядь / Сергій Сіренко // Народна творчість та етнографія. – 2011. – № 1. – С. 106– 117. 9. Записав С. Сіренко в с. Михайлівка Олек- сандрівського р-ну Донецької обл. від Анатолія Сущенка, 1948 р. н. 10. Записав С. Сіренко в с. Торське Красноли- манського р-ну Донецької обл. від Володимира Кошкіна, 1954 р. н. 11. Записав С. Сіренко в с. Петрівське Балаклі- ївського р-ну Харківської обл. від Євгена Поклон- ського, 1945 р. н. 12. Записав С. Сіренко в с. Червоний Оскіл Ізюмського р-ну Харківської обл. від Анатолія Шендрика, 1940 р. н. 1 Види пасток подано за абеткою. 2 Види гачкових подано за абеткою. Помідор́  –  це  назва  вибухових  пристроїв,  що їх масово застосовували після Другої світо­ вої війни.  Під  час  дослідження  було  виявлено  лише  одне  знаряддя,  яке  належить  до  колючих,  –  острогу. Острога ́ – знаряддя у вигляді вил із трьо­ ма  зубцями.  Її  виготовляють  з  електродів.  Острогою колють рибу під час нересту, що за­ боронено законодавством.  Допоміжні снасті – це пристрої, знаряддя,  споруди, які відіграють допоміжну роль під час  ловлі: підготовка місця лову, зберігання риби,  виготовлення  снастей  тощо.  У  регіоні  дослі­ дження  застосовують  багор,  бур,  годівницю,  землянку, кукан, пішню, садок, сак, ящик. Багор́ – великий гачок з держаком, за до­ помогою  якого  виймають  велику  або  хижу  рибу. Він є незамінним предметом під час лов­ лі з­під льоду.  Бур – це пристрій, яким пробурюють опо­ лонки в кризі.  Піш́ня  –  пристрій  для  вирубування  опо­ лонок,  що  складається  з  держака  (рукоятка)  і сталевої насадки з ріжучою кромкою або ві­ стрям. Для зручності використання у верхній  частині рукоятки роблять невелике  звуження  з  отвором,  через  який  протягнуто  мотузку.  Остання  використовується  для  страховки,  щоб пішня не потонула, якщо вислизне з рук.  Годівниц́я – пристрій для опускання при­ манки на дно водойми. Розповсюджена у фор­ мі конуса з кришкою. Годівницю заряджають  мотилем, опаришем, висівками й опускають в  ополонку на дно або на метр­півтора не дохо­ дячи до нього, потім підсмикують шнур, після  чого кришка відкривається і вміст висипається  на дно водойми.  Куќан́  –  пристрій  для  зберігання  вилов­ леної  риби  під  час  рибалки.  До  одного  кінця  жилки  прив’язують  паличку  (або  цвях),  за  допомогою  якої  просмикують  під  зябра  риби  жилку, потім опускають у воду. Другий кінець  прикріплюють до кілочка, забитого в землю.  Садоќ  –  пристрій  для  зберігання  риби  під  час рибалки. У регіоні дослідження використову­ вали сітковий садок на металевих обручах. Його  виготовляли власноруч або купували. Зрідка за  садок править звичайна сумка чи торба.  Сак  також  застосовували  як  допоміжний  пристрій для вибирання з пасток риби. Сьогодні  цим знаряддям лише «миють» мотиля і назива­ ють його «мотильницею». Звісно, відбулися змі­ ни і в конструкції пристрою. Для зручного миття  мотиля сак роблять прямокутним (додаток 9). Ящ́ик – це пристрій для зберігалися уло­ ву, снастей, насадки та сидіння під час зимової  рибалки.  Землян́ка – це викопана в  землі житлова  споруда, яку рибалки використовують під час  зимової  ловлі  для  зігрівання.  Землянки  спо­ руджують,  зокрема,  на  Червонооскільському  водосховищі.  До 80­х років ХХ ст. для збереження ви­ ловленої  риби  активно  використовували  кро­ пиву, яку клали між нею.  Нами  було  зафіксовано  інформацію  про  ловлю без риболовних знарядь. Найпростішим  таким способом є ловля руками. Коли влітку  знижується  рівень  води  і  утворюються  неве­ личкі озерця, у них залишається риба. У таких  місцях воду змулюють (роблять каламутною).  Риба  виринає  на  поверхню,  де  її  можна  бра­ ти  руками.  Цей  метод  повністю  зник  до  кін­ ця  ХХ  ст.  внаслідок  меліорації,  будівництва  дамб тощо. Руками тепер ловлять переважно  раків, пірнаючи з маскою під воду.  У другій половині ХХ ст. рідко ловили рибу  за допомогою отрути, на відміну від ХІХ ст.  Для  цього  застосовували  борну  кислоту.  Її  змішували з хлібом і робили кульки, які кида­ ли у воду. Таку приманку поїдала плотва, піс­ ля чого спливала паралізованою. Рибалки ж,  переважно діти, за допомогою сака підбирали  таку плотву.  За відсутності рибальських снастей ловили  різними підсобними предметами,  серед  яких  нами було зафіксовано корзину і палицю.  Корзин́а – звичайний кошик з лози, який  використовували в домашньому господарстві.  Але подекуди до 60­х років минулого століт­ тя ним ловили й рибу, поки у водоймах її було  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 102 103 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 експедиційні дослідження Мормиш́ки. c. Торське Краснолиманського р-ну донецької обл. 2009. Світлина С. Сіренка рибалка А. Шендрик демонструє телеско- пічну вудку 90-х років ХХ ст. с. Червоний Оскіл Ізюмського р-ну Харківської обл. 2009. Світлина С. Сіренка розташування поплавка на вудлищі. c. Красна Лука Краснолиманського р-ну донецької обл. 2011. Світлина С. Сіренка Сак для миття мотиля. c. Торське Краснолиманського р-ну донецької обл. рис. С. Сіренка Зимова ловля раків за допомогою палиці. c. Торське Краснолиманського р-ну донецької обл. рис. С. Сіренка додаток 6 додаток 7 додаток 8 додаток 9 додаток 10 Вол́ок. c. Терни Краснолиманського р-ну донецької обл. рис. С. Сіренка екран́. c. Нова Астрахань Кремінського р-ну Луганської обл. рис. С. Сіренка Кобил́ка. с. Петрівське Балакліївського р-ну Харківської обл. рис. С. Сіренка Кот́ци (вигляд зверху). c. Петрівське Балакліїв- ського р-ну Харківської обл. рис. С. Сіренка регел́я. c. Петрівське Балакліївського р-ну Харківської обл. рис. С. Сіренка додаток 5 додаток 3 додаток 4 додаток 1 додаток 2 http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201507
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0130-6936
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:26:51Z
publishDate 2012
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format dspace
spelling Сіренко, С.
2025-01-21T09:00:51Z
2025-01-21T09:00:51Z
2012
Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років) / С. Сіренко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 96-103. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201507
639.2.081.001.55(477.54/.62)«2009/2011»
У статті за польовими матеріалами 2009 та 2011 років описано й класифіковано рибальські пристосування Південної Слобожанщини, що їх використовували впродовж ХХ – на початку ХХІ ст.
In the article after the 2009 and 2011 field materials, the author attempts to describe and classify the South Slobozhanshchyna fishing tackle that was used during the ХХth – the early ХХІst centuries.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
Експедиційні дослідження
Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)
The Southern Slobozhanshchyna Fishing Tackle (After the 2009 and 2011 Field Materials)
Article
published earlier
spellingShingle Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)
Сіренко, С.
Експедиційні дослідження
title Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)
title_alt The Southern Slobozhanshchyna Fishing Tackle (After the 2009 and 2011 Field Materials)
title_full Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)
title_fullStr Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)
title_full_unstemmed Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)
title_short Рибальські знаряддя Південної Слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)
title_sort рибальські знаряддя південної слобожанщини (за матеріалами польових досліджень 2009 і 2011 років)
topic Експедиційні дослідження
topic_facet Експедиційні дослідження
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201507
work_keys_str_mv AT sírenkos ribalʹsʹkíznarâddâpívdennoíslobožanŝinizamateríalamipolʹovihdoslídženʹ2009í2011rokív
AT sírenkos thesouthernslobozhanshchynafishingtackleafterthe2009and2011fieldmaterials

Схожі ресурси