Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття

У статті розглянуто конструктивні особливості будівництва стін, даху та стелі традиційного житла українців Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ ст., а саме: варіанти поєднання та використання таких традиційних будівельних матеріалів, як глина, дерево, солома, очерет під час звед...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнологія
Date:	2012
Main Author:	Довгань, С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Subjects:	Трибуна молодого дослідника
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201559
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття / С. Довгань // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 92-97. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859628619142266880
author	Довгань, С.
author_facet	Довгань, С.
citation_txt	Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття / С. Довгань // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 92-97. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті розглянуто конструктивні особливості будівництва стін, даху та стелі традиційного житла українців Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ ст., а саме: варіанти поєднання та використання таких традиційних будівельних матеріалів, як глина, дерево, солома, очерет під час зведення стін, накидання стелі та будівництва даху. The article deals with the design features of the wall, roof, and ceiling erection of a Ukrainian traditional abode of the Middle Naddniprianshchyna in the late 19th – the second half of the 20th centuries. Among them is a number of combinations of traditional building materials such as clay, wood, straw, and cane in the course of wall, ceiling, and roof erection.
first_indexed	2025-11-29T13:48:52Z
format	Article
fulltext	92 93 Трибуна молодого дослідника регіональні особливості зведення народного Житла середньої наддніПрянЩини в кінці хіх – дрУгій Половині хх століття Наприкінці XIX – у першій половині ХХ ст. на значній території України, що охоплює Середню Наддніпрянщину, характер ним було будівництво без зведення фунда менту. Адже на той час він ще не став важли вою конструктивною складовою в народному будівниц тві. Здебільшого це було пов’язано з техніками зведення стін, що були поширені в зазначеному регіоні, та важкодоступністю бу дівельних матеріалів, потрібних для його зве дення. У багатьох випадках за основу стіни будівлі слугував перший вінець, який ставили безпо середньо на ґрунт. Інколи його могли заглиб лювати в землю на 15–20 см. Типовою не тільки для Наддніпрянщини, але й для знач ної частини України була назва «підвалина», «подвалина» 1. Саме таку назву вдалося за фіксувати в багатьох селах на досліджуваній нами території. Для підвалин зазвичай вико ристовували дуб, акацію, просмолену сосну та інші тверді й стійкі до вологи породи дерев. Функції фундаменту, на який клали підвали ни, часто могли виконувати дерев’яні колоди або пеньки, каміння. Їх розміщували в кутах або по всій довжині стін. Для захисту підвалини від потрапляння вологи ззовні робили глиняну призьбу, що було своєрідним прототипом сучасного фун даменту. Адже функціональне призначення такої призьби, як і фундаменту, – захистити стіни житла від просідання, потрапляння во логи та руйнування. Дерев’яні підвалини з’єднували між со бою по кутах за допомогою різних прийомів: «в цівку», «в лапу», «у замок простий», «риб’ячий хвіст», «канюки» 2. На початку XX ст. збудувати житло на кам’яному фундаменті могли собі дозволити тільки заможні селяни. Фундамент робили з каменю (граніту, ракушняка, цегли), посадже ного на в’язкий розчин глини, вапна та піску, по периметру майбутніх стін хати. Його висота здебільшого – 20–30 см над землею. Будівництво житла з використанням фун даменту стає масовим явищем у 50–60х роках ХХ ст. Цьому сприяв насамперед роз виток місцевого виробництва та добування бу дівельних матеріалів. Водночас у будівництві починають вико ристовувати цементнопіщаний розчин – бе тон, який вирізняється кращою міцністю по рівняно з попередніми матеріалами. Тому він став чи не єдиним матеріалом для зведення фундаменту в 70–90х роках ХХ ст. Змінив ся і конструктивний підхід до самого зведення фундаменту. Для цього по всьому периметру майбутніх стін оселі (як зов нішніх, так і вну трішніх) обов’язково викопували рівчаки. Їхня глибина залежала від місцевих особливостей УДК 728.1(1-22)(477.46) У статті розглянуто конструктивні особливості будівництва стін, даху та стелі традиційного житла українців Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ ст., а саме: варіанти поєднання та використання таких традиційних будівельних матеріалів, як глина, дерево, солома, очерет під час зведення стін, накидання стелі та будівництва даху. Ключові слова: житло, фундамент, стіна, дах, стеля, сволок, глина, дерево, солома, очерет. The article deals with the design features of wall, roof and ceiling erection of a Ukrainian traditional abode of the Middle Naddniprianshchyna in the late XIXth – the second half of the XXth centuries. Among them is a number of combinations of traditional building materials such as clay, wood, straw, cane in the course of wall, ceiling and roof erection. Key words: housing foundation, wall, roof, ceiling, beam, clay, wood, straw, reeds. Сергій Довгань ґрунту (пісок, чорнозем, глина) та розмірів житла. Ширина зазвичай збігалася із запла нованою товщиною стін. У кутах рівчаки мо гли викопувати глибші. Потім їх заповнювали камінням різного розміру та рідким бетоном (цемент, пісок, зола тощо). А якщо виникала необхідність підняти фундамент над землею, то виставляли риштовки потрібної висоти і продовжували будівництво. Його могли зво дити й без риштовок. Для цього майстри каме нярі використовували в’язкий цементно піщаний розчин та каміння – зводили мур. Однією з особливостей у народній сіль ській архітектурі Середньої Наддніпрянщини кінця ХІХ – ХХ ст. є наявність значної кіль кості конструктивних типів зведення стін, що різняться використанням будівельних матері алів, їх поєднанням та способами укладання. Тривалий час (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) основними матеріалами для будів ництва слугували дерево та глина, як окремо одне від одного, так і в поєднанні, утворюючи різні варіанти конструкцій стін. На нашу думку, було б доречно виділити кілька основних типів конструкцій стін: з ви користанням дерев’яного каркаса: «в зруб», «в шули», «в сохи», «на стовпах з вальками», «на стовпах із саманом»; без використання дерев’яного каркаса – «глинобитні» («з валь ків», «лєпки», «ліпки», «топенки»), «глино литі» («литки», «топтанки»), «із саману»; з матеріалів промислового виробництва (цегла, ракушняк) 3 тощо. Конструктивний варіант будівництва стін «в зруб», поширений на сході Черкащини, південному сході Київщини та західній час тині Полтавщини, представлений двома ва ріантами: стіни з деревини круглої форми («з кругляка») та стіни з прямокутних брусів («з тесаних»). Характерною ознакою першого варіанта є наявність виступів брусів по кутах стін, другого – наявність або відсутність ви ступів. Стіни з «кругляка» на кутах скріплю вали способом «в цівку». Для другого варіан та використовували такі способи кріплення: «в лапу», «в простий замок», «в риб’ячий хвіст». Для кращої міцності їх між собою з’єднували по всій довжині за допомогою дерев’яних кі лочків з дуба. У деяких районах вони мають назву «тиблі». Їх довжина іноді дорівнювала діамет ру двох брусів зрубу, що скріплювалися між собою 4. Обидва варіанти зрубу могли залишати не обмазаними глиною та не побіленими. Якщо виникала потреба в кращій термоізоляції з’єднань брусів, то глиною замазували тільки шви ззовні, а ізсередини мазали повністю всі стіни. Зрубні стіни також могли мазати ззовні. Характерною ознакою на Переяславщині було обмазування глиною лише тієї частини хати, де було житлове приміщення. Іншу частину будівлі, у якій часто тримали худобу, зберігали зерно, реманент, залишали не мазаною. Для того щоб краще трималася глина, як ззовні, так і ізсередини будівлі, стіни «ришитували» («ширитували»). На стіни навскіс чи навхрест набивали тоненькі дерев’яні рейки, тріски або лозу. Стіни «в зруб» вирізнялися своєю тепло тою, але й високою собівартістю, що пов’язано з потребою значної кількості якісної деревини 5. Давні традиції на досліджуваній території має стовпова конструкція, яка поряд зі зруб ною широко представлена в археологічних роз копках. У кінці XIX – на початку XX ст. вона переважає в лісостеповій зоні не лише України, але й Західної Європи. Стовпова конструкція існує в багатьох варіантах, які різняться кіль кістю наявної деревини і способом її поєднан ня з глиною. Кожний з варіантів відповідає певному періоду і району 6. Конструкція стін «на стовпах у закидку з брусів». Місцева назва такого конструктив ного типу – «в шули», «в стовп» 7. Перша трапляється в східній частині Середньої Над дніпрянщини (Київщина, Черкащина, Пол тавщина). Особливістю такої конструкції є мінімальне використання глини: нею мажуть лише дерев’яну поверхню стін житла. Щоб глина краще трималася, стіни могли «риши тувати». Такі стіни білили як поверх деревини без обмазки, так і поверх глиняної обмазки. Стіни сіней і тієї частини будівлі, де була роз http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 94 95 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 Трибуна молодого дослідника міщена господарська частина, могли залиша тися не обмазаними та не біленими 8. Стіни «в шули» зводили за таким принци пом: по кутах, між вікнами та дверима верти кально закопували в землю або закріплювали в підвалинах дерев’яні стовпи каркаса («шули»), у кожному з яких з двох боків видовбували пази. У них вкладали круглі або розпилені вздовж колоди, дошки, іноді – жердини. Таке запов нення стін називалося в багатьох випадках «за кидкою» 9. Відповідно, чим кращий і товстіший використовували матеріал, тим менше потріб но було глини для замазування всіх швів та щілин. У випадку із жердинами потрібно було обов’язково набити «ришитовку». У деяких районах Черкаської області (Чер каський, Чигиринський, Чорнобаївський, Зо лотоніський) існувала подібна техніка – «у вертикальний закид» («у вертикальну закид ку»). Крім того, вживали ще назву «в сторч». Для цієї техніки зведення стін характерним було вертикальне розміщення дерев’яного за повнення 10. До будівельної техніки «в шули» подібна стовпова техніка «в сохи», що побутувала на всій території Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – 50–60х роках ХХ ст. Однією з особливостей «сошної» конструкції стін є на явність по кутах та по всій довжині майбутніх стін забитих або закопаних у землю дерев’яних стовпів на відстані 1–2 м один від одного. Між ними в пази горизон тально укладають колоте дерево або жердини («закидка», «дилі», «мур латина»). Закидку часто обмотували соломою, змоченою в розчині рідкої глини. Щілини між закидкою заповнювали замішаною глиною з половою та соломою. Якщо дерева було мало або воно було не якісне, то поверх кожного диля прокладали шар глини та сильно притис кали наступним дилем. Глину, що виступала зпід дилів, розгладжували по всій площині стіни. Коли стіни підсихали, їх вирівнювали за допомогою в’язкого розчину глини та полови 11. Нестача деревини для будівництва та низь кий матеріальний рівень життя селян призвів до певних змін у конструкції стін «в сохи». Закидку замінили «глицями». Між сохами горизонтально закріплювали глиці на відстані 20–50 см одна від одної. Функції глиць вико нували звичайні дерев’яні жердини. Їх обплі тали вертикально лозою або пучками очерету. Далі, як і в попередньому варіанті, закидали з обох боків та замазували глиною. Такий варі ант будівництва стін масово застосовували в східних та південних районах Середньої Над дніпрянщини в кінці XIX – у першій поло вині XX ст. 12 Для західних районів Середньої Наддні прянщини в кінці XIX – у першій половині XX ст. був типовим ще один варіант каркас ної конструкції стін. У цьому конструктивному варіанті стін дерево потрібне тільки для стов пів каркаса – стіни «на стовпах з вальками». Простір між стовпами каркаса повністю запов нювали глиною – «вальками», покладеними навкіс, або навкісний ряд вальків перекладали горизонтальним. Вальки виготовляли шляхом скручування глини в циліндричні, приплюс нуті з двох боків цеглини. Різновидом такого варіанта є стіни «на стовпах із саманом». Від мінність полягає в тому, що простір між «соха ми» заповнюють «саманом». Саман – глиняні прямокутні цеглини розміром 20 см х 40 см 13. Інший конструктивний тип стін народного житла, що побутував на всій території Серед ньої Наддніпрянщини, а особливо в півден них районах, у кінці ХІХ – першій половині ХХ ст., – стіни без використання дерев’яного каркаса, так звані безкаркасні стіни. Для їх спорудження використовували тільки глину в різних її пластичних станах (рідка, в’язка). Це подібні між собою конструктивні варіанти будівництва стін: «глинобитні» («з вальків», «лєпки», «ліпки», «топенки»), «глинолиті» («литки», «топтанки»), «із саману» 14. Глинобитні стіни робили шляхом ліплен ня на землі або на фундаменті стіни із в’язкої глини. Їх зводили як за допомогою виставлен ня по периметру стін дощаної опалубки, так і без неї. Глинолиті стіни будували за допомо гою дерев’яної опалубки, у яку заливали рідку глину, добре вимішану із соломою та половою. В обох випадках будівництво таких стін три вало по кілька тижнів, а то й місяців, адже гли на мала просохнути для того, щоб продов жити процес зведення стіни. За один день прокла дали у висоту лише 50–60 см. Після затвер діння стін опалубку піднімали і продовжували будівництво. Для кращої міцності в глинолиті стіни додавали очерет або солому, яку утрам бовували ногами. Товщина таких стін здебіль шого була 35–45 см. Стіни «із саману» зво дили за принципом цегляної кладки. Спочатку виготовляли саман із глини, давали йому про сохнути і вже потім починали будівництво 15. Трапляються поодинокі випадки зведення стін із природного каменю. Таке житло могли собі дозволити лише заможні люди. Воно ви різнялося міцністю, проте було значно холод нішим за глиняне або дерев’яне житло. Починаючи з 50–60х років ХХ ст., на всій території Середньої Наддніпрянщини по ширюється безкаркасна техніка зведення стін з матеріалів промислового виробництва – із цегли за допомогою цементнопіщаного роз чину. Такий спосіб будівництва поєднувався з традиційними техніками. Наприклад, роби ли стіни із саману, а потім ззовні обкладали цеглою. Саме такий варіант став основним на значній території Центральної Украї ни в сіль ському будівництві другої половини ХХ ст. Поширенню такої техніки сприяла значна кількість, майже в кожному районі, заводів з виготовлення цегли. Крім того, стіни із цег ли відзначаються своєю міцністю, а саманна кладка має хорошу теплоізоляцію. Цеглу по чали використовувати і для обкладання старих хат, що також було поширеним явищем на всій території Середньої Наддніпрянщини 16. Типовою конструкцією даху для всієї тери торії Середньої Наддніпрянщини, починаючи з кінця XIX – впродовж XX ст. й до сьогод ні, залишається дах на кроквах. Одна кроква складається з двох дерев’яних жердин, скрі плених з одного боку під гострим (рідше – прямим) кутом. Посередині їх ще з’єднують за допомогою коротшої жердини або рей ки – «бантини». Вони утворюють основу дерев’яного каркаса даху. Крокви розміщують по всій довжині хати на відстані 1–2 м одна від одної. Їхні розміри залежать від висоти даху та розмірів хати. Довжина однієї жердини крок ви сягає 4,5 м. Крім того, висоту даху і висоту стін хати роблять у співвідношенні приблиз но 1,5:1 або 2:1. Тобто при висоті стін 2 м дах може сягати 4 м. Високий дах служить довше, адже вода швидше стікає і менше затікає все редину покриття 17. Своїми кінцями крокви спираються на по здовжні платви або на балки стелі і закріплю ються дерев’яними кілками («тиблями») чи металевими цвяхами. Кутові крокви спира ються на стіни в місці перехрещення поздовж ньої платви з поперечною або ж на випуск поздовжньої. Угорі своїми вершинами вони з’єднуються з попередньою парою кроков. Зміни в конструкції стелі (у другій половині ХХ ст.), зокрема перехід від конструкції стелі на сволоку до стелі на балках, привели до кон структивних змін у будівництві даху – крокви почали закріплювати у виступах поперечних балок стелі. Після зведення та закріплення кроков поверх них горизонтально в кілька ря дів набивали «лати». Ними слугували довгі тонкі дерев’яні жердини, до яких кріпили той чи інший вид покриття: солому, очерет, рогіз, черепицю, шифер, бляху тощо. Відстань між латами залежала від виду та способу покрит тя. Для покриття черепицею відстань між ряд ками була найменшою, дорівнювала розмірам черепиці – 20–30 см. Для соломи, очерету та бляхи відстань збільшувалася – 30–45 см, а для шиферу вона дорівнювала 50–70 см 18. На території Середньої Наддніпрянщи ни, як і на всій території України, наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст. типовим по криттям даху житла селян були житня солома та очерет 19. Майстри починали крити дах з нижньої частини – зі стріхи. До другого знизу ряду лат прив’язували солом’яними перевеслами товсті сніпки колоссям угору, які утворювали стріху. Щоб стріха була рівна, ці сніпки знизу об рубували. Усі наступні ряди аж до «гребеня» http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 96 97 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 Трибуна молодого дослідника вшивали сніпками колоссям донизу. Їх розмі щували так, щоб кожен наступний ряд сніпків накривав значну частину попереднього. Такі сніпки для накриття даху називалися «кули ками», або «куличками». Якщо сніпок ділили на дві рівні частини, то називали «паркою». Після завершення перекриття даху пе реходили до влаштування гребеня. Робили його шляхом настилання впоперек або вздовж сніпків соломи. Для Середньої Наддніпрян щини характерним був високий гребінь, що виділявся зпоміж усієї конструкції даху. Зверху його прикладали дерев’яними ключи цями, ключинами, дрючками. Це робили для того, щоб він довше зберігався та був міцні ший 20. Очеретяний дах робили за таким са мим принципом. Покриття черепицею, на від міну від солом’яного або очеретяного, не було поширеним явищем для території Серед ньої Наддніп рянщини. Поява нових матеріалів промислового ви робництва для покриття даху в першій по ловині ХХ ст. зумовила поступовий перехід від солом’яної та очеретяної покрівлі до су часніших – із шиферу та бляхи. Вони набули поширення з 50–60х років ХХ ст. І вже в 60–70х роках ХХ ст. масове виробництво та використання шиферу в будівництві для покрівлі даху житла повністю витіснило такі традиційні покрівельні матеріали, як солома та очерет 21. Відповідно це спричинило зміни в конструктивній формі даху та його розмірах – він став нижчий і тупіший. Виступи стріхи стали коротші – лише 10–35 см, тоді як у солом’яного даху стріха сягала 50– 80 см. По ряд із традиційними чотирисхилими дахами на території Середньої Наддніпрянщини у другій половині ХХ ст. поширюється двосхилий дах і дах різних форм (ламаний). Після спорудження та накриття даху пере ходили до будівництва стелі. Найпоширені шим конструктивним типом укладання стелі в кінці XIX – на початку XX ст. в народно му житлі Середньої Наддніпрянщини можна вважати стелю, що розміщувалася на одному поздовжньому сволоку. Це була дерев’яна балка з товстої (25–40 см у розрізі) та міцної деревини (дуб, акація тощо), яку розміщували на верхньому вінці стін або поверх «ощепин», покладених зверху по всьому периметру стін. Сволок розміщували по довжині житлового приміщення. Часто його кінці могли виступати за межі стіни і виднілися ззовні. Далі поверх нього перпендикулярно укладали менші за розмірами балки – сволочки, колоте дерево, жердини, дошки. Ізсередини житла стелю та кож мазали глиною 22. Для західних районів Середньої Наддніпрянщини характерна стеля з використанням звичайних необтесаних жер дин 23. На початку XX ст. з’являється ще один ва ріант облаштування стелі: дошки або жердини укладають із зазором 3–5 см одна від одної, а утворені щілини ізсередини хати забивають дерев’яними рейками або дошками. У кінці XIX – на початку XX ст. побу тувала конструкція стелі на двох поздовжніх сволоках, поверх яких настилали дерев’яні жердини, утрамбовані та замазані розчином глини із соломою. Ізсередини також замазува ли глиною 24. У східних районах Середньої Наддніпрян щини трапляються стелі з двома перехреще ними сволоками. На поздовжньому розміщу ється поперечний сволок, а вже потім стеля. Низький матеріальний рівень українського селянина та проблеми з постачанням дереви ни для будівництва призвели до змін у тра диційному конструктивному варіанті стелі житла селянина Середньої Наддніпрянщини. Сволок як основу стелі замінюють тоншими балками – сволочками, які розміщуються по перек стелі хати. Наповнення стелі відповіда ло вищезгаданим варіантам. Такі сволочки в багатьох випадках не замазували. Згаданий конструктивний варіант стелі був перехідним від даху на сволоках до даху на звичайних балках. Балки розміщували поперек стелі хати на відстані 1–2 м один від одного 25. Почали з’являтися прийоми опори настилу на планки, які прибивали до нижньої частини балок. Це привело до зменшення виступу балок на по верхні стелі. Використання балок у будівни цтві стелі набуло поширення в 40–50х роках ХХ ст. Їх появу спричинили зміни в розмірах житла (збільшення) та зміни в його плануван ні. І вже в другій половині ХХ ст. цей прийом стає чи не єдиним конструктивним варіан том. Крім того, з 50–60х роках ХХ ст. під впливом різних професійних конструктивних прийомів виникає підбивна стеля, для якої ви користовували різноманітний будівельний ма теріал заводського виробництва: дошки, фане ру, суху штукатурку, гіпсові профілі, розетки тощо. Такий прийом дав змогу отримати іде ально гладеньку, а в деяких випадках рельєф ну з різними орнаментами поверхню. Отже, усі перераховані способи будів ництва стін, даху та стелі житла значною мірою зумовлені наявністю того чи іншого будівельного матеріалу та матеріальни ми можливостями селянина. Усі ці зміни в будівництві були спрямовані насампе ред на зменшення матеріальних затрат та зміцнення й надання естетичного вигляду оселі. 1 Косміна Т. В. Сільське житло Поділля: кінець ХІХ – ХХ ст. Історико-етнографічне досліджен- ня. – К.,1980. – С. 17. 2 Там само. – С. 18. 3 Наукові архівні фонди рукописів та фоно- записів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН Украї- ни (далі – НАФРФ ІМФЕ). – Ф. 14-5, од. зб. 568, 37 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали з народного будівництва. Черкаська обл., села: Ко- ломиці (Драбівський р-н), Ташлик, Куцівка (Смі- лянський р-н), Чубівка (Черкаський р-н), Лящівка (Чорнобаївський р-н)). 4 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 14-5, од. зб. 569, 31 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали до теми «Народне будівництво», Київська обл., села: Вінинці, Лецьки, Велика Каракуль Переяслав- Хмельницького р-ну). 5 Там само. 6 Косміна Т. В. Сільське житло Поділля... – С. 24. 7 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 14-5, од. зб. 579, 51 арк. (Гудченко З. С. Матеріали з народної архітектури: експедиції до Черкаської обл.). 8 Там само. – Од. зб. 569, 31 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали до теми «Народне будів- ництво», Київська обл., села: Вінинці, Лецьки, Ве- лика Каракуль Переяслав-Хмельницького р-ну). 9 Там само. 10 Там само. – Од. зб. 568, 37 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали з народного будівництва. Черкаська обл., села: Коломиці (Драбівський р-н), Ташлик, Куцівка (Смілянський р-н), Чубівка (Черкаський р-н), Лящівка (Чорнобаївський р-н)). 11 Там само. – Од. зб. 569, 31 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали до теми «Народне будів- ництво», Київська обл., села: Вінинці, Лецьки, Ве- лика Каракуль Переяслав-Хмельницького р-ну). 12 Там само. 13 Там само – Од. зб. 577, 19 арк. (Гудчен- ко З. С. Експедиційні матеріали сс. Колодисте та Ятранівка Уманського р-ну Черкаської обл.). 14 Там само. – Од. зб. 569, 31 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали до теми «Народне будів- ництво», Київська обл., села: Вінинці, Лецьки, Ве- лика Каракуль Переяслав-Хмельницького р-ну). 15 Там само. 16 Там само. – Од. зб. 572, 20 арк, 151 фото (Фо- томатеріали експедицій до Київської та Черкась- кої обл.). 17 Там само. – Од. зб. 569. 31 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали до теми «Народне будів- ництво», Київська обл., села: Вінинці, Лецьки, Ве- лика Каракуль Переяслав-Хмельницького р-ну). 18 Там само. 19 Там само. – Од. зб. 568, 37 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали з народного будівництва. Черкаська обл., села: Коломиці (Драбівський р-н), Ташлик, Куцівка (Смілянський р-н), Чубівка (Черкаський р-н), Лящівка (Чорнобаївський р-н)). 20 Там само. 21 Там само. – Од. зб. 569, 31 арк. (Довгань С. О. Експедиційні матеріали до теми «Народне будів- ництво», Київська обл., села: Вінинці, Лецьки, Ве- лика Каракуль Переяслав-Хмельницького р-ну). 22 Там само. 23 Там само. 24 Там само. – Од. зб. 578, 24 арк. (Гудчен- ко З. С. Матеріали експедицій до Кіровоград- ської обл.: с. Красна Кам’янка, Попельнясте Олександрійського р-ну, с. Чечеліївка Петрів- ського р-ну). 25 Там само. – Од. зб. 579, 51 арк. (Гудченко З. С. Матеріали з народної архітектури: експедиції до Черкаської обл.). http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201559
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-29T13:48:52Z
publishDate	2012
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Довгань, С. 2025-01-23T11:02:06Z 2025-01-23T11:02:06Z 2012 Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття / С. Довгань // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 92-97. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201559 728.1(1-22)(477.46) У статті розглянуто конструктивні особливості будівництва стін, даху та стелі традиційного житла українців Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ ст., а саме: варіанти поєднання та використання таких традиційних будівельних матеріалів, як глина, дерево, солома, очерет під час зведення стін, накидання стелі та будівництва даху. The article deals with the design features of the wall, roof, and ceiling erection of a Ukrainian traditional abode of the Middle Naddniprianshchyna in the late 19th – the second half of the 20th centuries. Among them is a number of combinations of traditional building materials such as clay, wood, straw, and cane in the course of wall, ceiling, and roof erection. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття Regional Peculiarities of Erecting a Folk Adobe of the Middle Naddniprianshchyna in the Late XIXth – the Second Part of the XXth Centuries Article published earlier
spellingShingle	Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття Довгань, С. Трибуна молодого дослідника
title	Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття
title_alt	Regional Peculiarities of Erecting a Folk Adobe of the Middle Naddniprianshchyna in the Late XIXth – the Second Part of the XXth Centuries
title_full	Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття
title_fullStr	Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття
title_full_unstemmed	Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття
title_short	Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття
title_sort	регіональні особливості зведення народного житла середньої наддніпрянщини в кінці хіх – другій половині хх століття
topic	Трибуна молодого дослідника
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201559
work_keys_str_mv	AT dovganʹs regíonalʹníosoblivostízvedennânarodnogožitlaserednʹoínaddníprânŝinivkíncíhíhdrugíipoloviníhhstolíttâ AT dovganʹs regionalpeculiaritiesoferectingafolkadobeofthemiddlenaddniprianshchynainthelatexixththesecondpartofthexxthcenturies

Регіональні особливості зведення народного житла Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – другій половині ХХ століття

Institution

Similar Items