Проблеми комплексного оцінювання наукового результату
У статті показано, що оцінювання наукових результатів має ґрунтуватися на визначенні змісту конкретного внеску вченого у світову науку та наукові інновації, а не на маніпуляції кількісними показниками публікаційної активності. Інформаційні системи наукових баз даних доцільно використовувати лише як...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2023 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2023
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201567 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблеми комплексного оцінювання наукового результату / Б.А. Маліцький // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 9. — С. 24-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859548552374517760 |
|---|---|
| author | Маліцький, Б.А. |
| author_facet | Маліцький, Б.А. |
| citation_txt | Проблеми комплексного оцінювання наукового результату / Б.А. Маліцький // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 9. — С. 24-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У статті показано, що оцінювання наукових результатів має ґрунтуватися на визначенні змісту конкретного внеску вченого у світову науку та
наукові інновації, а не на маніпуляції кількісними показниками публікаційної активності. Інформаційні системи наукових баз даних доцільно використовувати лише як додаток до якісної експертної оцінки, а також для
наукознавчого аналізу окремих проблем розвитку науки. Перехід до змістового якісного оцінювання потребує кардинальної перебудови системи
обліку наукових результатів на рівні країни і науково-дослідних організацій через створення відповідних реєстрів наукових досягнень.
The article shows that the evaluation of scientific results should be based on the determination of the substance of scientist's
specific contribution to world science and scientific innovations, and not on manipulating the quantitative indicators
of publication activity. It is advisable to use information systems of scientific databases only as an addition to qualitative
expert assessment, as well as in a science of science to analyze certain problems of the development of science. The
transition to substance-based qualitative assessment requires a radical restructuring of scientific results recording system
at the level of the country and R&D organizations through the creation of appropriate scientific achievements
registers.
|
| first_indexed | 2025-11-26T02:39:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
24 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.09.024
ПРОБЛЕМИ
КОМПЛЕКСНОГО ОЦІНЮВАННЯ
НАУКОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ
У статті показано, що оцінювання наукових результатів має ґрунтува-
тися на визначенні змісту конкретного внеску вченого у світову науку та
наукові інновації, а не на маніпуляції кількісними показниками публікацій-
ної активності. Інформаційні системи наукових баз даних доцільно вико-
ристовувати лише як додаток до якісної експертної оцінки, а також для
наукознавчого аналізу окремих проблем розвитку науки. Перехід до зміс-
тового якісного оцінювання потребує кардинальної перебудови системи
обліку наукових результатів на рівні країни і науково-дослідних організа-
цій через створення відповідних реєстрів наукових досягнень.
Вступ. Наукове знання є результатом осягнення дійсності та
когнітивною основою дослідної діяльності. Кількість про-
дуцентів наукових результатів, тобто дослідників, у світі на
сьогодні оцінюють майже у 8 млн [1]. Наукова діяльність стає
дедалі більш масштабною і складною, а її результати все біль-
ше демонструють комплексний характер свого змісту. В його
основі міститься «чисте» нове знання в певній галузі науки та
зародок наукової інновації, заснований на цьому новому знан-
ні. Співвідношення цих двох елементів наукового результату
залежить від рівня фундаментальності наукового дослідження.
Частка «чистого» знання є більш вагомою в результатах теоре-
тичних фундаментальних досліджень. Відповідно, в приклад-
них дослідженнях, особливо в розробках, наукова інновація
має домінантне значення.
Проте зі зростанням масштабів наукової діяльності посилю-
ється також конвергенція фундаментальних і прикладних до-
сліджень, що певним чином впливає на структуру наукового
результату. Тому виникає потреба у внесенні коректив у мето-
дологію та організацію процесу оцінювання наукових резуль-
татів, як у науковому, технологічному, так і в соціально-еконо-
мічному плані. А це, своєю чергою, потребує посилення уваги
до якісних критеріїв оцінювання наукових результатів.
Якщо раніше, за набагато менших масштабів науково-дослід-
ної сфери, наукові результати оцінювали за конкретним науко-
МАЛІЦЬКИЙ
Борис Антонович —
доктор економічних наук,
професор, директор Державної
установи «Інститут досліджень
науково-технічного потенціалу
та історії науки ім. Г.М. Доброва
НАН України»
СТАТТІ СТАТТІ
ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 25
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
вим змістом, то після її значного зростання від
початку другої половини минулого століття,
особливо після 1970-х років, з часів появи Гар-
філдської інформаційної бази наукових даних,
в оцінюванні діяльності вченого ключову роль
стали відігравати кількісні показники інфор-
маційних носіїв наукових результатів у вигля-
ді публікацій та цитувань.
Гарфілдська та інші подібні системи вна-
слідок концентрації в них великого обсягу
статистичних даних про публікаційну актив-
ність дослідників майже з усього світу набули
поширення в практиці оцінювання наукових
результатів. Вони дають змогу не лише аналі-
зувати публікаційну активність дослідника, а
й відстежувати цитування його результатів. З
використанням статистичних даних цих сис-
тем розроблено значну кількість методів ана-
лізу різних аспектів публікаційної активності
вчених.
Слід зазначити, що результати кількісного
аналізу публікаційної активності вчених, отри-
мані завдяки використанню інформаційних
можливостей систем наукових даних, мають
певний сенс, коли цю інформацію розгляда-
ють у науковому середовищі і питання якості
наукового результату конкретного дослідника
є прерогативою професіоналів у відповідній
галузі науки. Проте, як засвідчує практика,
механічне використання можливостей таких
систем у вузькому управлінському розумінні
для оцінювання наукової «ваги» вченого або
наукового колективу без урахування сутності
нового знання, яке міститься в публікації, має
низку серйозних недоліків.
Підтвердженням цього висновку є не лише
численні публікації на тему неприпустимості
суто кількісного підходу до оцінювання науко-
вих результатів, а й ухвалення низки офіційних
міжнародних документів, у яких наголошено
на необхідності відмовитися від провідної ролі
кількісних показників (кількість публікацій та
індекс Хірша) і приділяти більшу увагу якіс-
ним показникам [2—4].
У деяких країнах розпочато реформи систе-
ми оцінювання наукової діяльності, які ґрун-
туються на пріоритеті експертного суджен-
ня, підкріпленого об’єктивними і надійними
кількісними показниками. Наприклад, «тиха
революція», яку передбачено здійснити в сис-
темі оцінювання британських університетів,
що, на думку її ініціаторів, відповідає світовим
тенденціям, має сприяти формуванню дослід-
ницької культури, а не лише встановлювати
певне мірило престижу та публікаційної ак-
тивності [5].
На жаль, коли йдеться про ці слушні реко-
мендації, спрямовані на поліпшення процеду-
ри оцінювання у науковій сфері, залишається
без уваги той факт, що в них не розкривається
конкретний зміст наукового результату, який
має комплексний характер, вміщуючи в собі
власне нове знання та зародок наукової інно-
вації. Фактично поняття наукового результа-
ту зводиться до його інформаційного носія,
яким найчастіше є публікація. Але, як відомо,
нобелівські премії, що є всесвітньо визнаним
механізмом оцінювання наукових результатів,
присуджують не за публікації чи цитування, а
за конкретні нові знання у пізнанні дійсності,
отримані вченим як результат його наукової
діяльності, а також за революційні винаходи, які
дають користь людству.
Дійсно, науковий результат — це нове, не
відоме до цього комплексне знання, яке міс-
тить у собі «чисте» знання та зародок наукової
інновації. Його об’єктивне визначення і зміс-
тове формулювання як нового знання є більш
складним завданням навіть для його творця,
ніж просте жонглювання показниками публі-
каційної активності з бази наукових даних.
Для здійснення логічного зрушення у підході
до оцінювання результатів наукової діяльності
як комплексного феномену передусім необхід-
но вирішити методологічну проблему стосов-
но того, що означає нове знання, отримане в
результаті дослідження, впродовж якого часу
його можна вважати новим, які особливості
відрізняють наукове знання як продукт науко-
вої діяльності від матеріального продукту пра-
ці, яким мірилом його оцінювати, як реєстру-
вати, як зробити зрозумілим для держави, сус-
пільства, бізнесу і самих науковців. Відповіді
на ці запитання можна знайти за умови більш
26 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
широкого застосування якісних критеріїв оці-
нювання наукового результату та його розгля-
ду як складної комплексної структури, що має
певну наукову та соціальну цінність.
Метою статті є висвітлення результатів
досліджень, спрямованих на виявлення харак-
терних особливостей та проблем оцінювання
наукових результатів, отриманих у ході ви-
конання науково-дослідних робіт, та обґрун-
тування необхідності перебудови наявної в
Україні системи оцінювання наукових резуль-
татів, яка має забезпечити врахування їх комп-
лексності, а також спиратися на досягнення
балансу між кількісними та якісними критері-
ями при їх оцінюванні.
Методи дослідження та джерельна база.
Дослідження ґрунтується на принципах про-
блемно орієнтованої методології комплексно-
го оцінювання ефективності діяльності на-
укових колективів, розробленої добровською
школою наукознавства, згідно з якою в понят-
тя «науковий результат» входять нове знання
та продукти його використання в соціальній
практиці, які перебувають у системному по-
єднанні. На основі такого підходу виявлено
фактори і проблеми, які потрібно враховувати
при формуванні нової системи оцінювання на-
укових результатів в Україні, приведенні її у
відповідність до сучасних світових тенденцій у
методології та організації оцінювання резуль-
татів наукової діяльності.
Про визначення поняття «науковий резуль-
тат». У проєкті Плану відновлення України
міститься пункт щодо запровадження системи
оцінювання результатів наукової діяльності на
основі світового досвіду. У ньому вказано на
необхідність досягнення балансу між кількіс-
ними та якісними показниками з урахуванням
специфіки наукових напрямів і місій наукових
установ [6].
Деякі дослідники для побудови української
методики оцінювання результатів діяльності
науковців пропонують використовувати до-
свід LERU-23 — Ліги європейських дослід-
ницьких університетів науково-технічного
профілю [7]. У цій агломерації університетів
з 12 країн Європи оцінювання ефективності
науково-дослідної діяльності здійснюється на
індивідуальному рівні за шістьма критеріями:
науковий внесок у розвиток галузей дослі-
джень; визнання з боку наукової спільноти; по-
служний список конкурентного фінансування;
співпраця та міждисциплінарність стратегії
досліджень; підвищення кваліфікації молодих
дослідників.
Для українських науковців ці критерії не є
відкриттям. Майже всі вони зіставні з критері-
ями, запропонованими ще у 80-х роках мину-
лого століття добровською школою наукознав-
ства в концепції проблемно орієнтованої оцін-
ки ефективності діяльності тематичних до-
слідних груп. Науково-статистичною базою
для формування зазначеної концепції були
результати великомасштабного міжнародного
соціологічного дослідження проблеми ефек-
тивності дослідних тематичних наукових груп,
проведеного в межах проєкту ЮНЕСКО
«Міжнародне порівняльне дослідження органі-
зації та діяльності наукових груп» (ICSOPRU),
який охоплював 18 країн світу, в тому числі й
Україну [8].
Ключовим критерієм оцінювання результа-
тів у проєкті ЮНЕСКО, як і в методиці LERU,
є науковий внесок у розвиток галузі досліджен-
ня. Цей критерій відображає значення всіх ін-
ших критеріїв: і соціального капіталу вченого,
який впливає на конкурентне фінансування, і
співпраці з колегами (а також із можливими
замовниками виконання наукової роботи), і
активність у сфері підвищення кваліфікації
(прирощення наукового потенціалу).
Слід підкреслити, що проблема чіткого ви-
значення наукового внеску вченого в ту чи
іншу галузь дослідження залишається й до-
тепер дуже актуальною з точки зору її корек-
тного, зрозумілого формулювання, особливо
коли йдеться про зміст наукового результату,
отриманого в ході виконання певного фунда-
ментального дослідження. Ця проблема вини-
кає навіть на стадії офіційного формулювання
поняття «науковий результат». У довідковій
літературі «науковий результат» трактують
як продукт (твір) наукової та (або) науково-
технічної діяльності, який містить нове знання,
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 27
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
зафіксоване на будь-якому інформаційному
носії 1.
Приблизно в такому ж ключі визначено
«науковий результат» і в державних норма-
тивно-законодавчих актах про науку. Напри-
клад, у Законі України «Про наукову та на-
уково-технічну діяльність» встановлено, що
науковий результат — це знання, отримане
в процесі фундаментальних або прикладних
досліджень і зафіксоване на носіях наукової
інформації у формі звіту про наукову роботу,
наукової доповіді, наукового повідомлення,
відкриття та ін.2.
Отже, і в довідковій літературі, і в норма-
тивно-законодавчих актах поняття «науковий
результат» замінено іншим додатковим по-
няттям — «нове знання», яке у змістовому пла-
ні не розкривається. Тобто в обох випадках за-
лишається відкритим питання про те, що таке
нове знання, і не розкривається комплексна
сутність наукового результату як «чистого»
знання та зародку наукової інновації. До того
ж, у разі тлумачення наукового результату як
нового знання виникає необхідність в уточнен-
ні того, як довго таке знання можна вважати
новим.
До появи спеціальних інформаційних баз
наукових даних наукове співтовариство ціка-
вилося лише тим, що нового у пізнанні дій-
сності виявив вчений. Наприклад, афінський
філософ і математик Анаксагор приблизно
2,5 тис. років тому висловив нову, геніальну
для того часу ідею: якби Місяць не рухався, він
обов’язково впав би на Землю, як будь-який
камінь [9]. Ця ідея, як вважають історики на-
уки, залишалася поза увагою багатьох наступ-
них поколінь учених. І лише у XVII ст. Ісаак
Ньютон не лише підтвердив її, а й розвинув,
обґрунтувавши фундаментальний закон при-
роди — про всесвітнє тяжіння.
1 Короткий список основних термінів з наукових до-
сліджень. http://politics.ellib.org.ua/encyclopedia-term-
6297.html
2 Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон
України (редакція від 31.03.2023). https://zakon.rada.
gov.ua/laws/show/848-19#Text
Очевидно, що нове знання, створене свого
часу Анаксагором, увійшовши у науковий обіг
і ставши частиною більш передового нового
знання у вигляді закону всесвітнього тяжін-
ня, перестало вважатися новим. Слово «нове»
тут вжито для позначення раніше невідомого
науці знання, тобто такого, що знаходиться на
передньому просторово-часовому (світовому)
фронті досягнень певної галузі науки.
Історикам науки, як і іншим фахівцям, без-
умовно, відомо, що інформацію про закон всес-
вітнього тяжіння Ісаак Ньютон оприлюднив у
праці «Математичні начала натуральної філо-
софії» [10]. Але і в часи творчої діяльності вче-
ного, і зараз його знають і шанують не за саму
публікацію чи її цитування, а за конкретне на-
укове знання, за видатний внесок у пізнання
світу у вигляді нових законів фізики, здобутки
у розвитку математики та наукових інновацій.
Інформаційні системи наукових баз даних,
використання їхніх можливостей для ста-
тистичного аналізу проблем розвитку науки.
Слід зазначити, що протягом останніх десяти-
літь конкретне знання в оцінюванні результа-
ту наукової діяльності почало витіснятися з
наукового дискурсу і замінюватися кількісним
показником інформаційного носія результа-
ту — публікаціями. Цей підхід до оцінювання
наукового результату за публікаційним кри-
терієм набув особливо значного поширення
після створення Юджином Гарфілдом у 1970-х
роках у США Інституту наукової інформації та
спеціальної інформаційної наукової бази, яка
згодом здобула назву Web of Science. Останнім
часом ця система індексує провідні наукові
журнали, що рецензуються, наукові моногра-
фії та статті, огляди наукових видань, анотації,
редакційні листи та іншу наукову літературу.
В ній міститься інформація про наукові статті
з понад 34 тис. журналів, 134 тис. книг, 25 млн
препринтів, 109 млн патентів. Система визна-
чає імпакт-фактор журналів (кількісний по-
казник важливості наукового журналу), який
розраховують за даними про кількість циту-
вань статей, опублікованих у них за певний
час, та індекс Хірша, яким оцінюють цитова-
ність конкретного вченого за даними про поси-
28 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
лання на його статті в індексованих наукових
журналах 3.
Від самого початку діяльності Гарфілдсько-
го інституту в київських наукознавців, очо-
люваних тоді молодим, але відомим у світовій
наукознавчій спільноті вченим Геннадієм До-
бровим, склалися тісні наукові контакти з ним.
Співпрацювали не лише на рівні керівництва,
а й через спільну участь у наукових форумах,
стажування наших фахівців в американському
інституті. Таке співробітництво стимулювало
зростання уваги українських наукознавців до
наукометричних досліджень і проблем інфор-
маційного забезпечення розвитку науки. Ця
тематика мала важливе значення для форму-
вання методологічного світогляду вітчизняних
наукознавців і використання інформаційних
підходів до дослідження науково-технічного
потенціалу, особливо з огляду на те, що в той
час київські наукознавці працювали у складі
Інституту кібернетики АН УРСР. Це знайшло
відображення у створенні фахівцями під ке-
рівництвом Г. Доброва інформаційної концеп-
ції науково-технічного потенціалу, а також у
підготовці ними докторських і кандидатських
дисертацій у межах наукометричної тематики.
Протягом багатьох років українські наукоз-
навці отримували від Інституту наукової ін-
формації його продукцію з індексації наукових
видань і статей.
Слід підкреслити, що метод оцінювання ре-
зультативності праці дослідника за кількістю
публікацій та цитувань, у тому числі за індек-
сом Хірша, запропонованим у Web of Science
та інших базах наукових даних, має важливе
значення як статистична база для наукознав-
чих досліджень. Як свідчить, зокрема, досвід
київських науковців, подібні бази наукових
даних є особливо корисними для досліджень
низки ключових аспектів розвитку науки: ви-
явлення наукових лідерів у певній галузі на-
уки шляхом аналізу мережі цитувань і вста-
новлення її центру (О. Корінний); визначення
наукової спеціалізації країн і окремих регіонів
та обґрунтування можливостей їх співробіт-
3 Web of Science. https://uk.wikipedia.org/wiki/Web_
of_Science
ництва на основі створення проблемно орі-
єнтованих спільних проєктів (Б. Маліцький,
Л. Кавуненко, Т. Гончарова); прогнозування
перспектив пріоритетних напрямів розвитку
науки в країні шляхом аналізу публікаційної
активності в певних галузях науки (А. Корець-
кий); бібліографічне дослідження наукової
діяльності провідних наукознавців України
(Л. Кавуненко, Т. Велентейчик, О. Черногаєва,
В. Рибачук).
Багато фахівців, які працюють у галузі на-
укометричних досліджень, зокрема тих, що
активно використовують для цього бази на-
укових даних, зазначають, що кількість таких
досліджень стрімко зростає. Помітним є й роз-
ширення спектру показників із баз наукових
даних, використовуваних в аналізі певних про-
блем розвитку науки.
Так, група американських дослідників ско-
ристалася базами наукових даних для вияв-
лення змін у науці, пов’язаних, зокрема, з тем-
пами зростання або падіння «проривності» на-
укових досліджень у тривалому часовому про-
міжку (з 1950-х років і донині) [11]. На основі
аналізу статей, індексованих у Web of Science,
вони звернули увагу на те, що, незважаючи на
різке зростання кількості опублікованих на-
укових досліджень після 1990-х років, їхня
«проривність» впала порівняно з досліджен-
нями другої половини минулого століття.
Крім того, автори виявили, що в цей період
у повідомленнях про результати наукових до-
сліджень частіше, ніж у наступному періоді,
використовуються дієслова «створити», «ви-
значити», а після 2000 р. більш активно вжи-
вають слова «поліпшити», «вдосконалити», що
може свідчити про зменшення «проривності»
нових знань; а також показали, що в останні де-
сятиліття уповільнюється створення наукових
інновацій.
Хоча автори статті зробили висновок про
зниження «проривності» наукових досліджень
та інновацій у світі на основі використання
широкого комплексу методів аналізу цього
процесу, все ж виникає певний сумнів щодо
ґрунтовності такого висновку. Адже дуже важ-
ко зрозуміти, як в умовах зниження «прорив-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 29
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ності» наукових знань і наукових інновацій су-
часна наука і техніка змогли нарешті реально
наблизитися в експериментах до досягнення
швидкості світла; виявити фундаментальну
частинку Хіггса, відкриття якої завершує по-
будову стандартної моделі Всесвіту; повністю
секвенувати геном людини і розробити дійсно
проривні методи маніпуляції ДНК, створи-
ти першу синтетичну бактеріальну клітину;
виявити гравітаційні хвилі та квантову теле-
портацію; експериментально підтвердити іс-
нування графену і створити проривні техно-
логії його використання; довести існування
кварк-глюонної плазми; знайти доказ теореми
(гіпотези) Пуанкаре; отримати революційні
досягнення у створенні штучного інтелекту та
квантового комп’ютера; вперше в історії люд-
ства вийти за межі сонячної системи за допо-
могою рукотворних технічних засобів.
Автори статті не заперечують, що абсолютна
кількість «проривних» наукових досліджень із
часом не зменшується. Пояснення цієї законо-
мірності потребує більш глибокого, з проник-
ненням у їх суть, розуміння процесів організа-
ції та фінансування науки і тих кардинальних
змін, що в них відбуваються з часом.
По-перше, в наукознавстві вже давно ви-
явлено і доведено тенденцію, що полягає у
зростанні витрат на отримання кожного ново-
го наукового результату та наукової інновації,
значущих для науки і суспільства загалом [12].
Наприклад, вартість одного з новітніх кос-
мічних телескопів «Джеймс Вебб» становить
$10 млрд, що набагато більше вартості найдо-
рожчого наукового устаткування, використо-
вуваного у 1950-х роках. І сьогодні в космосі
працює не один такий дослідний апарат. Не
менш витратною є дослідницька апаратура для
реєстрації гравітаційних хвиль, дослідження
структури речовини та живої клітини, а також
у багатьох інших напрямах досліджень, де най-
частіше досягають «проривних» результатів.
По-друге, фактор фінансових можливостей
країн у забезпеченні сучасних умов для плід-
ної наукової діяльності поділяє їх на дві кате-
горії: основні продуценти «проривних» науко-
вих результатів та інновацій і країни, які вна-
слідок слабкої фінансової підтримки власної
науки беруть участь у світовому науковому
процесі лише як сила, що сприяє поступовому,
а не революційному, просуванню науки. На-
разі у колі таких країн опинилася й Україна,
річний науковий бюджет якої приблизно у 40
разів менший, ніж вартість одного телескопа
«Джеймс Вебб».
Такий поділ країн аж ніяк не відповідає
принципу відкритої науки та просторової все-
загальності наукового знання. Тому наука з її
високим потенціалом самоорганізації ініціює
різні способи подолання національної та те-
риторіальної нерівності умов праці вчених на
основі міжнародного наукового співробітни-
цтва. Це стосується створення країнами спіль-
них науково-технічних програм, новітньої
спільної експериментальної бази досліджень,
обміну дослідниками з метою виконання
спільних проєктів, стажування та ін. Процес
активного розвитку міжнародної співпра-
ці підтверджується, зокрема, тенденціями в
інформаційних базах наукових даних. Аналіз
свідчить, що останнім часом зростає кількість
спільних публікацій учених із різних країн,
з’яв ля ються великі міжнародні дослідницькі
групи, які оприлюднюють власні результати у
колективних виданнях, та багато інших форм
міжнародного наукового співробітництва.
Отже, можна констатувати, що створена
Юджином Гарфілдом інформаційна систе-
ма наукових даних, як і інші подібні системи,
розширює можливості у дослідженні багатьох
аспектів розвитку науки, особливо у кількісно-
му розрізі. Проте, як засвідчує досвід багатьох
країн, що користуються інформаційним ме-
тодом для оцінювання ефективності наукової
діяльності, спроби механічного використання
цих можливостей для визначення наукової
«ваги» вченого або наукового колективу за
кількістю публікацій та цитувань без огляду на
сутність отриманого нового наукового знання
мають чимало негативних наслідків.
Проблеми використання інформаційних
баз наукових даних у практиці оцінювання
ефективності наукової діяльності. Особливо
проблемним є використання цього способу
30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
оцінювання наукових результатів у практиці
державного управління наукою. Оцінювання
ефективності роботи науковців переважно за
показниками публікацій та цитувань, пред-
ставлених у базах наукових даних, приваблює
бюрократів простотою отримання необхідної
для оцінювання інформації, яке не вимагає
глибокого розуміння сутності наукового ре-
зультату. Відтак у процесі оцінювання зали-
шаються без уваги багато аспектів наукового
результату — науковий, технологічний, еконо-
мічний, соціально-культурний.
Наприклад, в офіційній методиці МОН
України, яку використовують з метою дер-
жавної атестації наукових установ 4, найваж-
ливішим критерієм оцінювання ефективності
роботи установ є кількість публікацій у журна-
лах, індексованих у відомих базах наукових да-
них, у розрахунку на одного дослідника. І цей
показник має в 5—6 разів більшу «вагу», ніж,
наприклад, кількість патентів (винаходів). Але
статті, навіть ті, що публікуються в провідних
журналах, можуть дуже різнитися за науковою
значущістю. Відомі факти, коли в авторитет-
них журналах було надруковано статті з фаль-
сифікованими результатами досліджень 5.
Багаторічна практика акцентованого оціню-
вання ефективності діяльності вчених за кіль-
кістю публікацій у журналах з імпакт-факто-
ром, які здебільшого видаються у зарубіжних
наукових центрах, змушує учених, аспірантів,
докторантів і навіть студентів шукати можли-
вості друкувати статті в журналах, індексова-
них у базах наукових даних. Це призвело до
серйозних проблем у розвитку сучасної науки.
Зокрема, масового поширення набули різні
комерційні форми оприлюднення публікацій
у псевдовиданнях під грифом відомих баз да-
них, де статті публікують за певну плату без
належного рецензування. В Україні часто на
4 Про затвердження Порядку проведення державної
атестації наукових установ: постанова Кабінету Мі-
ністрів України від 19.07.2017 № 540. https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/540-2017-%D0%BF
5 Самборская М. Известного клеточного биолога обви-
нили в фальсификации результатов. N+1. 05.08.2017.
https://nplus1.ru/news/2017/08/05/false-results
такий крок зважуються аспіранти і докторан-
ти, яким публікації в індексованих журналах
обов’язково необхідні для захисту дисертацій.
Надання пріоритету публікаціям у зарубіж-
них журналах без необхідної підтримки і ство-
рення привабливих умов для українських на-
укових видань призводить не лише до знижен-
ня їхнього наукового рівня, а й до погіршення
міжнародного іміджу вітчизняної науки та
втрати її соціального капіталу в країні.
Аналізуючи витоки цих негативних явищ у
вітчизняній науці, передусім майже катастро-
фічного зниження її соціального капіталу, автор
дійшов висновку, що однією з ключових при-
чин такого стану є ігнорування в практиці оці-
нювання наукових результатів їх комплексного
змісту, а також надмірна увага до вимірювання
результатів лише кількісними показниками —
інформаційними носіями цих результатів, а не
до їхнього конкретного наукового змісту.
У суспільстві практично не обговорюють
наукові досягнення українських учених, їх не-
має у систематизованому вигляді, доступному
для розуміння широкого кола людей. Реєстр
наукових досягнень і наукових інновацій в
країні не ведеться. Навіть коли присуджують-
ся щорічні державні премії з науки і техніки,
про внесок у науку, за який науковець отримує
таку премію, відомо лише йому самому. До того
ж самі вчені не завжди мають уявлення про на-
укові результати своїх колег, навіть працюючи
в одних і тих самих тематичних напрямах.
Відсутність уваги до тематики досліджень,
виконуваних в інших наукових установах,
проявляється також у тому, що в зарубіжних
публікаціях українських учених є дуже мало
посилань на праці їхніх вітчизняних колег,
проте демонструється дуже висока і не за-
вжди виправдана повага до праць зарубіжних
учених. У цьому контексті цікавим видається
досвід зарубіжних публікацій японських вче-
них: у країні здавна діє правило, що в своїх за-
рубіжних публікаціях японський вчений має
посилатися не менш ніж на трьох своїх співвіт-
чизників.
За наведеними фактами, що розкривають
характерні для вітчизняного наукового середо-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 31
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
вища проблеми, криються не менш гострі про-
блеми в суспільстві, зумовлені певною втратою
уваги до науки. Слабка обізнаність державних
діячів і політиків, бізнесменів і підприємців із
науковими досягненнями та науковими інно-
ваціями, які здатна продукувати вітчизняна
наука, породжує байдуже ставлення не лише
до її можливостей реально впливати на розви-
ток країни, а й до її потреб. Це призвело до не-
припустимого для країни падіння наукоміст-
кості ВВП, яка зараз є однією з найнижчих у
Європі.
Отже, в Україні держава, олігархічний біз-
нес і суспільство загалом фактично перестали
бути активними споживачами наукових ре-
зультатів, а наука опинилася на узбіччі дер-
жавних пріоритетів. НАН України було по-
збавлено конституційного права законодавчої
ініціативи, що різко звузило можливості на-
уки впливати на визначення стратегії розви-
тку держави. Цю важливу місію, пов’язану з
формуванням державної політики, майже по-
вністю перебрали на себе великі транснаціо-
нальні компанії, що ведуть бізнес в Україні, та
орієнтовані на транснаціоналізацію українські
олігархи. Разом із МВФ, іншими впливовими
міжнародними організаціями, з якими співп-
рацює Україна, вони мають величезні політич-
ні та фінансові можливості, аби впливати на
формування державної політики. І цей вплив,
як засвідчує реальне життя країни, має чіткі
транснаціональні інтереси, в яких, на жаль, не
залишається місця ані вітчизняній науці, ані
інноваціям [13].
Дуже важко конкурувати вітчизняній науці
і за вплив на процеси формування світогляду
суспільства. За підтримки влади цю важливу
місію все більше перебирає на себе релігія. Без-
умовно, наука та релігія рівною мірою мають
право й обов’язок виконувати життєво важли-
ву соціальну функцію — сприяти формуван-
ню духовної культури суспільства. Однак для
науки ключовим завданням є забезпечення
науковими засобами впливу на формування
світогляду населення, особливо молоді. Проте
можливості реального впливу на цей процес за
роки розбудови нової України різко змінилися
не на користь науки. Сьогодні кількість слу-
жителів культу майже зрівнялася з чисельніс-
тю наукових дослідників, яка за роки незалеж-
ності України скоротилася у 6 разів, а кількість
релігійних організацій у 6 разів перевищує
чисельність наукових установ. В країні діють
сотні релігійних навчальних закладів різного
рівня освіти, в тому числі вищої. Релігія воло-
діє також потужним медійним апаратом.
Всупереч Конституції України влада постій-
но втручалася у релігійні справи, сприяючи
зрощенню релігії та політики. Внаслідок цього
відбулася клерикалізація держави та сакраліза-
ція суспільного життя, що відображає певний
цивілізаційний регрес у розвитку України, який
полягає у її відокремленні від сучасного світо-
вого руху в напрямі розбудови знаннєвого сус-
пільства. МОН України за часів міністра Д. Та-
бачника запровадило державне ліцензування
богослов’я як навчально-наукової дисципліни,
хоча богослов’я в цьому сенсі не може розгляда-
тися державою поза церквою як соціальною ор-
ганізацією. Водночас, використовуючи свій ста-
тус міністра, Д. Табачник докладав зусиль для
знищення в Україні системи підготовки дослід-
ників науки — наукознавців, образившись на
їхню негативну оцінку його спроби незаслуже-
но отримати академічне звання в НАН України.
А після відмови НАН України виконати його
бажання стати її членом він розпочав публічні
дії щодо ліквідації НАН України. Залишаючись
академіком галузевої Академії правових наук,
Д. Табачник намагався довести, що сучасна ві-
тчизняна академічна наука — це «більшовиць-
кий релікт», хоча, як відомо, Українську акаде-
мію наук було створено в 1918 р. прибічниками
незалежності України як атрибут європейської
державності згідно з указом Гетьмана України
П. Скоропадського [14].
На жаль, Д. Табачник у політиці і владі був
не єдиним представником обскурантизму
стосовно науки. Зокрема, свій внесок у її ви-
тіснення на узбіччя державних пріоритетів
зробили майже всі міністри фінансів України.
Зусиллями прем’єр-міністрів Ю. Тимошенко
та А. Яценюка було ліквідовано такий ефек-
тивний механізм організації наукової діяль-
32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ності, як технопарки, систему державного сти-
мулювання інноваційної діяльності, введено
мораторій на програмно-цільову організацію
науково-технічної діяльності та багато інших
заборон. Президент В. Янукович, який, не до-
кладаючи власних творчих зусиль, отримав
науковий ступінь і намагався стати членом
Академії, фактично увійшов в історію вітчиз-
няної науки, як Голова держави, який жодно-
го разу не брав традиційної участі у щорічних
академічних зборах, не цікавився науковими
досягненнями вчених та їхніми проблемами.
Найбільш руйнівними наслідками такого дер-
жавного обскурантизму щодо науки стали ка-
тастрофічне скорочення наукомісткості ВВП,
яка в Україні є найнижчою в Європі, руйнація
кадрового потенціалу науки та падіння пре-
стижності наукової праці серед молоді.
Посилення обскурантизму стосовно науки
та просвітництва стало також однією з причин
поширення містичної та езотеричної темати-
ки в українському суспільстві та медійному
просторі. Різного роду нумерологи, тарологи,
шамани, екстрасенси стали чи не головними
футурологами й прогнозистами подій у житті
України, навіть пов’язаних із російсько-укра-
їнською війною. Цей факт є тривожним показ-
ником послаблення наукового світогляду сус-
пільства. За таких умов людям стає важче ре-
агувати на дійсність із раціональних позицій,
що змушує їх відволікатися від конкретних
реалій сьогодення, покладати надію на диво,
на те, що хтось за них вирішить усі наявні
проблеми.
Отже, Україна потребує негайної зміни вкрай
несприятливої для науки державної політики.
У владі та суспільстві необхідно відродити
культ знання, як це зробив свого часу Китай,
який на початку економічного піднесення мав
зіставний з Україною науковий потенціал, а
зараз він є другим у світі за цим показником.
Тільки в такий спосіб можна сформувати в
суспільстві впевненість у можливості відроди-
ти країну власними зусиллями. Але для цього
потрібно, щоб українці чітко зрозуміли, що
наукове знання та інновації є найефективні-
шими джерелами економічного розвитку, соці-
ального поступу та забезпечення національної
безпеки. Слід також додати, що наука вкрай
потрібна Україні для обґрунтування шляхів
радикального підвищення ефективності ви-
користання в національних інтересах природ-
ного багатства, а також людського потенціалу,
розпорошеного внаслідок масштабної агресії
Росії по різних країнах світу.
Ключовим засобом успішного виконання
цього стратегічного завдання має стати карди-
нальне оновлення системи оцінювання науко-
вих результатів на основі комплексного підхо-
ду до розуміння їх сутності, створення механіз-
мів для адекватного сприйняття суспільством
наукових досягнень і наукових інновацій, що
сприятиме їх більш активному використанню
в економічній, соціально-культурній практиці
та забезпеченні національної безпеки.
В основу оновленої системи оцінювання на-
укового результату має бути покладено ясне
уявлення про конкретну сутність наукового
знання, яке міститься в ньому, як специфічно-
го феномену дослідної діяльності, що склада-
ється з «чистого» знання та зародка наукової
інновації і має конкретну наукову та соціаль-
ну цінність. Ця специфіка не дозволяє зводи-
ти оцінку наукового результату до простих
кількісних наукометричних показників, як-от
статті та цитування, оскільки ці оцінки є лише
мірилом публікаційної активності вченого та
інтенсивності наукової комунікації. Вони не
розкривають сутність отриманого нового знан-
ня, не враховують наявність у ньому зародку
наукової інновації і залишають поза увагою
конкретну наукову і соціальну цінність на-
укового результату, підміняючи її рівнем фор-
мальної престижності публікацій.
Наявна в Україні практика оцінювання нау-
кової діяльності не стимулює вчених конкрет-
но і зрозуміло формулювати власні наукові
результати. Як свідчить аналіз звітів про вико-
нання тем наукових досліджень, розміщених
на сайтах наукових установ та університетів,
результати в них часто сформульовано у роз-
митій формі, не доведено ані наукову новиз-
ну результату, ані його здатність конкретно
впливати на подальший розвиток науки, ані
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 33
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
інноваційний потенціал. Інколи науковий ре-
зультат у звітах взагалі відсутній, оскільки в
них відображено лише сам факт проведення
дослідження.
Подібна довготривала практика негативно
вплинула на якість дослідницької культури,
особливо в суспільних і гуманітарних науках.
Об’єктивно зумовлена зміна парадигмальної
методології досліджень у цих науках часто від-
бувалася шляхом механічного використання
західних теоретико-методологічних концеп-
цій без глибокого осмислення механізмів їх
функціонування і можливостей адаптації до
українських реалій. З дослідного процесу май-
же повністю випав такий важливий елемент,
як експериментальна перевірка наукового
результату. Якщо враховувати високу дові-
ру українських учених, організаторів науки і
державних діячів до достовірності залучених
ззовні наукових концепцій, можна зробити ви-
сновок, що в нашому науковому співтоваристві
набула поширення так звана каргодослідниць-
ка культура, яка більше заохочує імітувати
наукову роботу, ніж продукувати своє, дійсно
нове наукове знання. Деякі українські дослід-
ники зазначають, що така зміна наукової пара-
дигми призвела до значного зниження вимог
до наукових праць, падіння відповідальності,
особливо науковців-початківців, за якість до-
сліджень і оформлення результатів наукової
діяльності [15].
Посилення плагіаторства в науковому се-
редовищі також є характерною рисою карго-
дослідницької культури, що свідчить про сер-
йозні прогалини в науково-методологічному
озброєнні дослідника-плагіатора. Тому цю
проблему неможливо вирішити лише мораль-
ними або юридичними засобами, визначеними
у відповідному нормативному акті 6. Добро-
вільна відмова плагіатора від наукового сту-
пеня чи вченого звання не гарантує миттєву
6 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Мі-
ністрів України з питань підготовки та атестації здо-
бувачів наукових ступенів: постанова Кабінету Міні-
стрів України від 19.05.2023 № 502. https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/502-2023-%D0%BF#Text
зміну його підходів до наукової роботи згідно
з професійними нормами і вимогами.
Цю проблему не вирішує і система держав-
ної реєстрації дослідних тем і дисертацій в
Українському інституті науково-технічної екс-
пертизи та інформації (УкрІНТЕІ), де відобра-
жено формальні сторони наукового звіту, а не
зміст наукового результату.
У методології та практиці оцінювання на-
укового результату є ще одна гостра пробле-
ма, пов’язана з необхідністю забезпечення
незалежної експертної оцінки сутності, зна-
чущості, новизни та інноваційного потенціа-
лу отриманого наукового результату. Однак
в Україні досі немає державної інституції для
проведення експертизи наукових результатів,
а в багатьох наукових установах і особливо в
університетах ця важлива справа реалізується
фактично власними силами.
Зрозуміло, що проведення спеціальної екс-
пертизи наукових результатів — це витратний
і трудомісткий процес, але він дуже важливий
для підвищення ефективності національної
науки. Суспільство має чітко знати про вико-
ристання коштів наукою не з вуст чиновни-
ків Міністерства фінансів України, а з оцінок
професійних експертів. Воно має отримувати
об’єктивну і зрозумілу інформацію про внесок
вітчизняної науки у світовий науковий поступ,
про інноваційний потенціал, який пропонує
вітчизняна наука для розвитку країни та забез-
печення її національної безпеки.
Змістове розширення та поглиблення понят-
тя «науковий результат», яке дає змогу об’єк-
тивізувати і конкретизувати оцінку наукової
праці дослідника, вкрай важливе для підвищен-
ня ефективності управління науковою систе-
мою, починаючи від організації робочого місця
дослідника, умов праці, комунікативних мож-
ливостей і до формування й реалізації держав-
ної наукової політики. Воно може сприяти пе-
ретворенню нинішньої бюрократичної системи
оцінювання наукових результатів на сучасний
дієвий інструмент формування в науці та сус-
пільстві високої дослідницької культури, орієн-
тованої на визначення змістової сутності ново-
го наукового знання, а не лише на констатацію
34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
престижності статті, місця публікації та харак-
теристику публікаційної активності загалом.
Висновки та рекомендації. Аналіз чинної в
Україні системи оцінювання наукових резуль-
татів та її порівняння з подібними системами
інших країн у контексті еволюції методологіч-
ної основи оцінювання приводить до висновку,
що оцінювання має ґрунтуватися на визначен-
ні змісту конкретного внеску вченого у світову
науку та наукові інновації, а не на маніпуляції
кількісними показниками публікаційної ак-
тивності.
Ігнорування цієї вимоги призводить до
руйнівних наслідків не лише для наукового
потенціалу, а й для суспільства загалом. У на-
уковому середовищі, в політиці, світогляді лю-
дей набувають поширення елементи так званої
каргокультури, якій притаманна поверхнева
імітація дій без розуміння причинно-наслід-
кових зв’язків заради отримання результатів,
схожих на об’єкт копіювання.
Інформаційні системи наукових баз даних,
на кшталт Web of Science, статистика яких є
основою аналізу продуктивності наукової пра-
ці вченого шляхом визначення публікаційної
активності та кількості цитувань, вичерпали
можливості щодо отримання об’єктивної ін-
формації про наукові досягнення вченого. Їх
доцільно використовувати як додаток до якіс-
ної експертної оцінки наукового результату, а
також для наукознавчого аналізу окремих про-
блем розвитку науки.
Перехід до змістового якісного оцінювання
наукових результатів потребує кардинальної
перебудови системи їх обліку на рівні країни
і науково-дослідних організацій через ство-
рення відповідних реєстрів наукових досяг-
нень. Зазначена система має слугувати базою
даних для оперативного інформування влади,
суспільства, наукового співтовариства, бізнесу
про наявні в країні нові результати і можли-
вості їх використання в соціальній практиці, а
також демонструвати світу наукові досягнення
країни. Такий спосіб формування позитивного
наукового іміджу України має значний потен-
ціал, принаймні не менший, ніж цитування пу-
блікацій вченого в зарубіжних виданнях.
Перехід на нову систему реєстрації науко-
вих результатів з урахуванням їхнього змісто-
вого значення потребує докорінного вдоско-
налення організації експертного оцінювання
наукових досліджень, яке має охоплювати
всі стадії науково-дослідного процесу: від по-
становки теми до визначення новизни, значу-
щості, інновативності наукового результату та
його економічної і соціальної ефективності. У
цій справі міг би стати в пригоді досвід НАН
України щодо залучення інституту академіків
до експертної оцінки наукових тем і науко-
вих результатів. Проблема полягає в тому, що
нова система оцінювання вимагатиме значно-
го зростання корпусу експертів, формування
відповідної методологічної і нормативно-пра-
вової бази проведення експертизи. Для цього
потрібні також чималі кошти, які, зважаючи на
досвід країн, де цю справу поставлено на сер-
йозну основу, становлять не менш як 1,5—2 %
обсягу фінансування наукових досліджень.
На базі накопичених у цій системі даних
можна буде здійснювати широкий спектр ана-
літичних досліджень стану вітчизняної науки:
• виявлення точок науково-технологічного
зростання;
• визначення відповідності наукових ре-
зультатів державним пріоритетам;
• порівняння привабливості наукових ре-
зультатів і наукових інновацій;
• виявлення проблем у забезпеченні потреб
дослідників для їх ефективної роботи;
• виявлення причин, що зумовили низький
рівень, незначущість і некоректність наукових
результатів, та обґрунтування заходів, яких
слід вжити для їх усунення.
Для переходу на нову систему оцінювання
наукових результатів з урахуванням досвіду
України та інших країн, які вже зробили певні
кроки в цьому напрямі, МОН України необ-
хідно разом із Національною радою з питань
розвитку науки і технологій, НАН України та
національними галузевими академіями наук
розробити і впровадити в практику управління
наукою Рамкову програму формування висо-
кої дослідної культури. Згідно з нею, пріоритет
в оцінюванні ефективності роботи наукових
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 35
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
установ і університетів матиме значущість кон-
кретних наукових результатів, їхня новизна,
відповідність світовому рівню, наукова іннова-
тивність, використання в суспільній практиці, а
отже, їм буде присвоєно більшу вагу в загальній
оцінці, ніж кількості публікацій та цитувань.
При цьому слід додати, що попри важли-
вість забезпечення об’єктивного якісного оці-
нювання наукових результатів, ця проблема
в контексті завдань майбутнього відновлення
України є лише похідною від загального стану
науки та її ролі в суспільстві.
REFERENCES
[СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ]
1. UNESCO Science Report: the race against time for smarter development; executive summary. https://unesdoc.unes-
co.org/ark:/48223/pf0000377250
[Доклад ЮНЕСКО по науке: Наперегонки со временем: за более умное развитие, рабочее резюме. https://
unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000377250_rus]
2. Council conclusions on research assessment and implementation of open science. https://www.consilium.europa.eu/
media/56958/st10126-en22.pdf
3. Coalition for advancing research assessment. https://coara.eu/
4. Agreement on reforming research assessment. СoАRA. https://coara.eu/agreement/the-agreement-full-text/
5. O’Grady C. ‘Quietly revolutionary’ plan would shake up the way U.K. universities are evaluated. Proposals to
reform Research Excellence Framework take aim at inequity in science. Science.News. 16 June 2023. https://doi.
org/10.1126/science.adj2805
6. Ukraine Recovery Plan. Education and Science (project as of August 3, 2022). https://uploads-ssl.webflow.com/62
1f88db25fbf24758792dd8/62d81570d6b09563fac7ffde_Education%20and%20science.pdf
[План відновлення України. Освіта і наука (проєкт станом на 03.08.2022). https://mon.gov.ua/storage/app/
media/gromadske-obgovorennya/2022/08/19/HO.proyekt.Planu.vidnovl.Osv.i.nauky-19.08.2022.pdf]
7. Yegorov I.Yu., Zhukovych І.A. Evaluation of the Results of Researchers’ Activities: New Trends. Nauka naukozn.
2023. (2): 42—58. https://doi.org/10.15407/sofs2023.02.042
[Єгоров І.Ю., Жукович І.А. Оцінювання результатів діяльності дослідників: нові тенденції. Наука та науко-
знавство. 2023. № 2. С. 42—58.]
8. Dobrov G.M., Tonkal V.E., Savelyev A.A., Malitsky B.A. et al. Nauchno-tekhnicheskiy potentsial: struktura, dinamika,
effektivnost (Scientific and technical potential: structure, dynamics, efficiency). Kyiv: Naukova Dumka, 1987 (in Rus-
sian).
[Добров Г.М., Тонкаль В.Е., Савельев А.А., Малицкий Б.А. и др. Научно-технический потенциал: структура,
динамика, эффективность. Киев: Наукова думка, 1987.]
9. Grigoriev V.I., Myakishev G.N. Sily v prirode (Forces in nature). Moscow: Nauka, 1978 (in Russian).
[Григорьев В.И., Мякишев Г.Н. Силы в природе. Москва: Наука, 1978.]
10. Newton I. Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica. Moscow: Nauka, 1989 (in Russian).
[Ньютон И. Математические начала натуральной философии. Москва: Наука, 1989.]
11. Park M., Leahey E., Funk R.J. Papers and patents are becoming less disruptive over time. Nature. 2023. 613: 138—144.
https://doi.org/10.1038/s41586-022-05543-x
12. Dobrov G.M. Nauka o nauke. Vvedeniye v obshcheye naukovedeniye (Science about science. Introduction to the general
science of science). Moscow: Nauka, 1966 (in Russian).
[Добров Г.М. Наука о науке. Введение в общее науковедение. Москва: Наука, 1966.]
13. Yurchenko Yu. Ukraine and the Empire of Capital: From Marketization to Armed Conflict. London: Pluto Press, 2018.
https://doi.org/10.2307/j.ctv7h0tq7
[Юрченко Ю. Україна та імперія капіталу: від ринкових реформ до збройного конфлікту. Пер. з англ. Київ:
Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні; ФОП Маслаков, 2020.]
14. Маlitsky В.А. The National Academy of Sciences of Ukraine: the Phenomenon of Statehood and the Creator of New
Knowledge. Nauka naukozn. 2018. (4): 3—32. https://doi.org/10.15407/sofs2018.04.003
[Маліцький Б.А. Національна академія наук: феномен державності та творець нового знання. Наука та на-
укознавство. 2018. № 4. С. 3—32.]
36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
15. Chernyshova E.R., Guziy N.V., Lyakhotskyi V.P. et al. Terminolohichnyi slovnyk z osnov pidhotovky naukovykh ta nau-
kovo-pedahohichnykh kadriv pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity. Kyiv, 2014.
[Чернишова Є.Р., Гузій Н.В., Ляхоцький В.П. та ін. Термінологічний словник з основ підготовки наукових та
науково-педагогічних кадрів післядипломної педагогічної освіти. За наук. ред. Є.Р. Чернишової. Київ: ДВНЗ
«Університет менеджменту освіти», 2014.]
Borys A. Malitskyi
Dobrov Institute for Scientific and Technological Potential and Science History Studies
of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5312-6828
PROBLEMS OF COMPREHENSIVE ASSESSMENT OF SCIENTIFIC RESULTS
The article shows that the evaluation of scientific results should be based on the determination of the substance of scien-
tist's specific contribution to world science and scientific innovations, and not on manipulating the quantitative indica-
tors of publication activity. It is advisable to use information systems of scientific databases only as an addition to quali-
tative expert assessment, as well as in a science of science to analyze certain problems of the development of science. The
transition to substance-based qualitative assessment requires a radical restructuring of scientific results recording sys-
tem at the level of the country and R&D organizations through the creation of appropriate scientific achievements
registers.
Cite this article: Malitskyi B.A. Problems of comprehensive assessment of scientific results. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr.
2023. (9): 24—36. https://doi.org/10.15407/visn2023.09.024
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201567 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1027-3239 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T02:39:42Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Маліцький, Б.А. 2025-01-23T14:55:47Z 2025-01-23T14:55:47Z 2023 Проблеми комплексного оцінювання наукового результату / Б.А. Маліцький // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 9. — С. 24-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.09.024 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201567 У статті показано, що оцінювання наукових результатів має ґрунтуватися на визначенні змісту конкретного внеску вченого у світову науку та наукові інновації, а не на маніпуляції кількісними показниками публікаційної активності. Інформаційні системи наукових баз даних доцільно використовувати лише як додаток до якісної експертної оцінки, а також для наукознавчого аналізу окремих проблем розвитку науки. Перехід до змістового якісного оцінювання потребує кардинальної перебудови системи обліку наукових результатів на рівні країни і науково-дослідних організацій через створення відповідних реєстрів наукових досягнень. The article shows that the evaluation of scientific results should be based on the determination of the substance of scientist's specific contribution to world science and scientific innovations, and not on manipulating the quantitative indicators of publication activity. It is advisable to use information systems of scientific databases only as an addition to qualitative expert assessment, as well as in a science of science to analyze certain problems of the development of science. The transition to substance-based qualitative assessment requires a radical restructuring of scientific results recording system at the level of the country and R&D organizations through the creation of appropriate scientific achievements registers. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Проблеми комплексного оцінювання наукового результату Problems of comprehensive assessment of scientific results Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми комплексного оцінювання наукового результату Маліцький, Б.А. Статті та огляди |
| title | Проблеми комплексного оцінювання наукового результату |
| title_alt | Problems of comprehensive assessment of scientific results |
| title_full | Проблеми комплексного оцінювання наукового результату |
| title_fullStr | Проблеми комплексного оцінювання наукового результату |
| title_full_unstemmed | Проблеми комплексного оцінювання наукового результату |
| title_short | Проблеми комплексного оцінювання наукового результату |
| title_sort | проблеми комплексного оцінювання наукового результату |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201567 |
| work_keys_str_mv | AT malícʹkiiba problemikompleksnogoocínûvannânaukovogorezulʹtatu AT malícʹkiiba problemsofcomprehensiveassessmentofscientificresults |