Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.)
У доповіді зазначено, що з початком повномасштабної війни РФ проти
 України перед вченими-гуманітаріями постав новий потужний науковий
 виклик: необхідність вивчення такого феномену, як рашизм, його наукової
 атрибуції, потреба в оновленні методології дослідження тоталітаризм...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2023 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201585 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) / Л.Д. Якубова // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 30-44. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860194772434550784 |
|---|---|
| author | Якубова, Л.Д. |
| author_facet | Якубова, Л.Д. |
| citation_txt | Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) / Л.Д. Якубова // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 30-44. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У доповіді зазначено, що з початком повномасштабної війни РФ проти
України перед вченими-гуманітаріями постав новий потужний науковий
виклик: необхідність вивчення такого феномену, як рашизм, його наукової
атрибуції, потреба в оновленні методології дослідження тоталітаризму.
З різних причин світ сьогодні ще не готовий дати належну оцінку рашизму
як глобальній загрозі, а тому головними завданнями вітчизняної гуманітаристики на цьому етапі є забезпечення методологічного підґрунтя розвитку світових тоталітарних студій, широке представлення українського
погляду на рашизм і його місце в світовому дискурсі, науковий супровід державної політики щодо протистояння рашистській навалі, посилення опірності українського проєкту, захисту українських інтересів та подолання
руйнівних наслідків російсько-української війни в ментальній площині.
The report states that with the beginning of the Russian Federation’s full-scale war against Ukraine, humanities scholars
faced a new strong scientific challenge: the need to study the phenomenon of Ruscism, to give it scientific attribution, to
update the methodology of totalitarianism studies. For various reasons, today the world is not yet ready to give a proper
assessment of Ruscism as a global threat, therefore the main tasks of domestic humanities at this stage are providing a
methodological basis for the development of global totalitarian studies, a broad presentation of Ukrainian view of Ruscism
and its place in the global discourse, scientific support of the state policy on resisting the Ruscist invasion, strengthening
the resilience of Ukraine project, protecting Ukrainian interests, and overcoming the destructive consequences of
the Russian-Ukrainian war on the mental plane.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:08:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10)
УКРАЇНА В ЕПІЦЕНТРІ
ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ЗІТКНЕННЯ:
ЄВРАЗІЙСЬКИЙ/РАШИСТСЬКИЙ
ВИКЛИК
За матеріалами доповіді на засіданні
Президії НАН України 23 серпня 2023 року
У доповіді зазначено, що з початком повномасштабної війни РФ проти
України перед вченими-гуманітаріями постав новий потужний науковий
виклик: необхідність вивчення такого феномену, як рашизм, його наукової
атрибуції, потреба в оновленні методології дослідження тоталітаризму.
З різних причин світ сьогодні ще не готовий дати належну оцінку рашизму
як глобальній загрозі, а тому головними завданнями вітчизняної гуманіта-
ристики на цьому етапі є забезпечення методологічного підґрунтя розви-
тку світових тоталітарних студій, широке представлення українського
погляду на рашизм і його місце в світовому дискурсі, науковий супровід дер-
жавної політики щодо протистояння рашистській навалі, посилення опір-
ності українського проєкту, захисту українських інтересів та подолання
руйнівних наслідків російсько-української війни в ментальній площині.
Повномасштабна війна Російської Федерації проти України
кардинально змінила уявлення про рівень і характер загроз іс-
нуванню не лише української державності та українців як на-
ції, а й сучасної європейської цивілізації.
Увесь 2022 рік знадобився світу спочатку на прийняття са-
мого слова «рашизм», а потім — на з’ясування питання, чим є
рашизм: це фашизм чи нацизм?
До заочної суспільно-політичної дискусії долучилися чима-
ло публічних інтелектуалів, ще більше — політологів та чинних
політиків.
Запропоновані ними умовиводи можна розвести в три осно-
вні групи:
1) рашизм не є фашизмом чи нацизмом1;
1 Ларюэль М. Это не фашизм: почему это важно. В ст.: Нацификация де-
нацификации. Оправданно ли сравнение российского режима с фашиз-
мом? https://re-russia.net/expertise/002/; Ларюэль М. Можно ли на са-
мом деле считать Россию «фашистской»? Комментарии на публикации
ЯКУБОВА
Лариса Дмитрівна —
член-кореспондент НАН
України, завідувач відділу історії
України 20-х — 30-х років ХХ ст.
Інституту історії України НАН
України
doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.10.030
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 31
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
2) рашизм є фашизмом (причому в специ-
фічних формах, як-от: шизофашизм, каргофа-
шизм, ретрофашизм, постфашизм, націонал-
більшовизм тощо) 2;
3) не можна давати життя терміну «ра-
шизм», оскільки він ображає почуття росіян,
не згодних із тим, що цілу країну і націю в та-
кий спосіб означують як безпосередньо при-
четних до злочинів РФ проти людяності в ході
так званої СВО.
Поліфонія смислів, мало зрозуміла невта-
ємниченому в нюанси методології різних на-
укових дисциплін і шкіл читачеві, лише заплу-
тувала і пересічного обивателя, і світове спів-
товариство, неспроможне унормувати свою
позицію навіть у глобальних представницьких
органах, таких як ООН. А тим часом від узго-
джених превентивних і дієвих реактивних за-
ходів без перебільшення залежить майбутнє
людства.
Підсумовуючи результати розлогої і доволі
емоційної дискусії, слід зазначити, що намага-
ючись кваліфікувати рашизм, пояснити його
в категоріях чинних методологічних шкіл,
дослідники, а ще більше — практикуючі по-
літтехнологи, публіцисти, журналісти — всі
ті, хто безпосередньо працюють з масовою сві-
Тимоти Снайдера. https://www.ponarseurasia.org/
10088/22.12.2018; Шимов Я. Спор о «фашистской
России»: что обсудили и чего не заметили. http://
surl.li/lifcb; Гальперович Д. «Является ли Россия фа-
шистской?»: книга, дискуссия, выводы. http://surl.li/
lifcx та ін.
2 Громенко С. Три джерела і 100 мільйонів складових
рашизму. Ч. ІІ: Від «Третього Рима» до «русского
міра». http://surl.li/lifim; Snyder T. Putin’s New Nos-
talgia. http://surl.li/ligcy; Snyder T. Fascism, Russia,
and Ukraine. http://surl.li/ligdi; Михаил Эпштейн:
«На землях, куда приходит Россия, воцаряется
пустота». http://surl.li/ligdo; Кузьо Т. Путінська
Росія стала фашистською державою. http://surl.li/li-
gea; Motyl F.J. Is Putin’s Russia Fascist? http://surl.li/
ligej; Греков Д. Говорят, в России фашизм. Так ли это?
https://holod.media/2022/11/04/grekov-fascism/;
Примаченко Я. Россия и Третий рейх. «Юнармия»
как новый гитлерюгенд. http://surl.li/ligfn; Медве-
дев С. У Путина какой-то особый психологический
заскок на Украине, примерно, как был у Гитлера на
евреях. http://surl.li/ligft та ін.
домістю, потрапляють у справжні методоло-
гічні лабіринти. І це попри те, що теорія та іс-
торіографія тоталітаризму, фашизму, нацизму,
комунобільшовизму становить колосальний
блок інтелектуальної спадщини ХХ ст.
Першими на феномен тоталітаризму звер-
нули увагу письменники. Романи Євгенія
Замятіна «Мы» (1920) і Андрія Платонова
«Котлован» (1930) побачили світ задовго до
Дж. Орвелла та О. Хакслі і сигналізували про
народження якісно нової форми політії. По-
літії страшної не лише за наслідками застосо-
вуваного нею терору, а й за тими пертурбаці-
ями, які вона спричиняла у суті людини. Вже
після них з’явилися всесвітньо відомі твори
Олдоса Хакслі «О дивний новий світ» (1932)
та Дж. Орвелла «Скотний двір» (1945), «1984»
(1948), в яких нова система віднайшла нові
грані.
Чи не синхронно розпочалося осмислення
проблеми філософами (йдеться, зрозуміло,
про антитоталітарний дискурс, а не про апо-
логетів тоталітаризму). Перша потужна за-
явка на осмислення онтології фашизму нале-
жала Х. Ортега-і-Гассету («Повстання мас»,
1930). Лаври засновниці тоталітарної школи і
класика, який запропонував новий інструмен-
тарій описання і концептуалізації феномену
тоталітаризму, дісталися Ханні Арендт — авто-
рці культової праці «Джерела тоталітаризму»
(1951) 3, неодноразово перевиданої багатьма
мовами світу.
Карл Фрідріх, автор дослідження «Розви-
ток теорії і практики тоталітарних режимів»
(1969), осмислював і порівнював тоталітарні
системи з дальшої історичної перспективи.
Разом зі Збігневом Бжезинським у 1956 р.
(«Тоталітарна диктатура і автократія»), після
багаторазових спроб дати коротке визначення
тоталітаризму, вони запропонували поняття
«тоталітарний консенсус» і розглянули його
як сукупність системотвірних принципів 4. На-
3 Арендт Х. Джерела тоталітаризму. 2-ге вид. Київ:
Дух і літера, 2005.
4 Загальний стислий огляд питання див. у: Кульчиць-
кий С.В. Тоталітаризм. Енциклопедія історії України.
http://www.history.org.ua/?termin=Totalitaryzm
32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
разі воно залишається ключовим у справі діа-
гностики тоталітарної системи.
Слід зазначити, що дослідники найчастіше
кваліфікували фашизм/нацизм як виразку
на тілі західноєвропейського лібералізму, що
зрештою почала сприйматися як тимчасова
девіація, спрямована передусім проти лівого
радикалізму. На наш погляд, її антилібераль-
на спрямованість є не менш системотвірною.
Власне, сьогодні очевидно, що тоталітарні ре-
жими були нічим іншим, як відповіддю пере-
важно постімперських консервативних сере-
до вищ на загальноєвропейську хвилю демо-
кратизації та лібералізації, яка розпочалася на-
прикінці XVIII ст. і триває досі. Безпосередні
ідеологи фашизму/нацизму дивилися на фе-
номен під іншим кутом зору. М. Гайдеггер, зо-
крема, вважав, що «консервативна революція»
це і є фашизм/нацизм. Натомість Х. Ортега-і-
Гассет дотримувався думки, що тоталітаризм
породжується демократією, позбавленою лібе-
рального змісту. Ф. Боркенау бачив причини
фашизації у кризі культури, спричиненій сві-
товою економічною кризою.
Предметний розгляд феномену тоталіта-
ризму часто відсилає дослідників, а тим паче
публіцистів, до іншого, не менш яскравого іс-
торичного феномену ХХ ст. — сталінізму /
комунобільшовизму. І це не випадково, оскіль-
ки розмисли про онтологічні корені рашизму
слід починати зі встановлення онтологічних
зв’язків між фашизмом / нацизмом / комуно-
більшовизмом (його хронологічно урізаною
формою був сталінізм 5). Все стає на свої міс-
ця, якщо типологічно розділити тоталітарні
системи на правий і лівий спектри, розуміючи,
що їхньою спільною ознакою і завданням було
знищення/гальмування загальноєвропейсько-
го тренду на суб’єктивізацію держав, етносів,
соціумів, особистості.
Отже, жодної неподоланної проблеми в
атрибуції та кваліфікації рашизму немає. Існує
лише завдання з обрання відповідного інстру-
ментарію і чіткого окреслення предмету аналі-
5 Див.: Кульчицький С.В. Червоний виклик. Історія ко-
мунізму в Україні від його народження до загибелі.
У 3 кн. Київ: Темпора, 2013.
зу. Тим часом самé дослідження феномену ра-
шизму й оновлення методології дослідження
тоталітаризму перетворюються на потужний
науковий виклик. Крім того, це ключове пи-
тання світового політичного порядку денного.
2 травня 2023 р. парламент України ухвалив
заяву «Про визначення існуючого в Російській
Федерації політичного режиму як рашизму і
засудження його ідеологічних засад і суспіль-
них практик як тоталітарних та людоненавис-
ницьких», згідно з якою рашизм розуміється
як новий різновид тоталітарної ідеології та
практик, що лежать в основі режиму, сфор-
мованого в РФ під керівництвом президента
В. Путіна, і ґрунтуються на традиціях росій-
ського шовінізму й імперіалізму, практиках
комуністичного режиму СРСР та націонал-со-
ціалізму (нацизму).
Ознаками рашизму, зокрема, названо:
• мілітаризм, культ особи очільника і сакра-
лізацію інститутів держави;
• самозвеличування РФ шляхом насиль-
ницького пригнічення та/або заперечення іс-
нування інших народів, нав’язування іншим
народам російської мови й культури, пропагу-
вання ідей «русского міра»;
• систематичне порушення норм і принци-
пів міжнародного права, суверенних прав ін-
ших держав, їхньої територіальної цілісності й
міжнародно визнаних кордонів;
• створення, фінансування та збройну під-
тримку незаконних збройних формувань та
сепаратистських рухів на територіях інших
суверенних держав, створення та підтримку
терористичних організацій;
• використання заборонених методів веден-
ня війни та системне вчинення воєнних злочи-
нів і злочинів проти людяності;
• систематичну організацію та здійснення
масових вбивств, страт, катувань, депортацій,
створення штучних умов для виникнення голо-
ду, інших видів масового фізичного терору, ге-
ноциду, переслідування з етнічних, національ-
них, релігійних, політичних та інших мотивів;
• регулярне застосування до інших держав
практики економічного та енергетичного шан-
тажу;
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 33
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
• регулярні погрози щодо застосування
ядерної зброї проти інших держав та створен-
ня техногенних катастроф та ін. 6.
Суголосне рішення народних депутатів
України унаочнило позитивну динаміку гро-
мадянського дорослішання народних обран-
ців, які ще кілька років тому заперечували за-
грози, генеровані путінською Росією, і не бра-
ли до уваги застороги вітчизняних науковців.
Спробу введення терміна «рашизм» у глобаль-
ний геополітичний простір варто визнати сво-
єчасною і стратегічно правильною. Зрозуміло,
що на шляху донесення світовому співтова-
риству сутності історичного феномену, який
нині маркується цим терміном, постане чима-
ло перепон. З низки причин, і внутрішніх, і зо-
внішніх, світ не готовий дати належну оцінку
рашистському виклику як глобальній загрозі.
З огляду на це завдання вітчизняної гумані-
таристики є надважливим. По-перше, йдеться
про забезпечення методологічного підґрун-
тя розвитку світових тоталітарних студій та
оновлення їхнього інструментарію. По-друге,
про представлення українського погляду на
рашизм і його місце в світовому дискурсі. По-
третє, про теоретичне і практичне супрово-
дження державної політики протистояння ра-
шистській навалі, забезпечення опірності укра-
їнського проєкту, захист українських інтересів
та подолання руйнівних наслідків російсько-
української війни в ментальній площині.
Концепт рашизму повільно входить у полі-
тичну риторику та науковий дискурс в Україні
і світі, адже цей процес неабияк гальмується
удавненими стереотипами та проросійським
лобі. Зважаючи на це, мета українських гумані-
таріїв полягає в розвитку студій, які дозволять
подолати цей спротив, а отже, сприятимуть
відстоюванню інтересів України як жертви не-
спровокованої, геноцидарної за своєю суттю
війни.
6 Постанова Верховної Ради України «Про Заяву Вер-
ховної Ради України «Про використання політичним
режимом російської федерації ідеології рашизму, за-
судження засад і практик рашизму як тоталітарних і
людиноненависницьких». 02.05.2023. https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/3078-20#Text
Упродовж російсько-української війни на-
уковці Інституту історії України НАН Укра-
їни опублікували кілька етапних праць, які
заклали міцне наукове підґрунтя для подаль-
шого дослідження проблематики 7. Еволюція
політичної системи та суспільні зміни в РФ
у контексті пострадянського транзиту дослі-
джувалися і в низці праць авторки 8. Обстави-
ни тоталітарного розвороту путінської Росії
та трансформацію режиму і соціуму в умо-
вах повномасштабної фази російсько-україн-
ської війни досліджено у праці «Рашизм: звір
з безодні» 9. Питомо вона є не лише логічним
смисловим продовженням попередніх дослі-
джень, а й певним підсумковим діагнозом сус-
пільно-політичних, соціально-економічних та
7 Головко В.В., Якубова Л.Д. Україна і виклики постто-
талітарного транзиту (1990—2019). Київ: Академ-
періодика, 2021; Українське століття (1921—2021):
витоки, уроки, перспективи державотворення. Нари-
си. Відп. ред. В. Смолій; наук. конс. Г. Боряк; авт. кол.:
Т. Водотика, В. Головко, С. Кульчицький, Л. Якубова.
Київ: Кліо, 2021; Перелом: війна Росії проти України у
часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з іс-
ториками. Кн. 1. Відп. ред. В. Смолій; упоряд.: Г. Бо-
ряк, О. Ясь. Київ: Інститут історії України, 2022;
Кн. 2. Відп. ред. В. Смолій; упоряд.: Г. Боряк, О. Ясь.
Київ: Інститут історії України, 2022; Кн. 3. Відп. ред.
В. Смолій; упоряд.: Г. Боряк, О. Ясь, С. Блащук. Київ:
Інститут історії України, 2023; Верменич Я.В. Україн-
сько-російське пограниччя: історичний досвід та су-
часні виклики регіонального розвитку. Відп. ред.
В.А. Смолій. Київ: Інститут історії України, 2023;
Віднянський С.В., Лисенко О.Є., Мартинов А.Ю.
Український проєкт. Цивілізаційні фронтири та соці-
окультурні екстреми ХХ — початку ХХІ століть.
Аналітична доповідь. Київ: Інститут історії України,
2022.
8 Якубова Л. «Русский мир» в Україні: на краю прірви.
Київ: Кліо, 2018; Якубова Л. Євразійський розлам.
Україна в добу гібридних викликів. Київ: Кліо, 2019;
Смолій В., Якубова Л. Історичний контекст форму-
вання проекту русский мир та практика його реаліза-
ції в Криму й на Донбасі: аналітична записка. Київ:
Інститут історії України, 2018; Якубова Л., Голов-
ко В., Примаченко Я. Русский мир на Донбасі та в
Криму: історичні витоки, політична технологія, ін-
струмент агресії: аналітична доповідь. Київ: Інсти-
тут історії України, 2018.
9 Якубова Л. Рашизм: Звір з безодні. Київ: Академперіо-
дика, 2023.
34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
етнокультурних трансформацій Росії, що пере-
творили її на новітню тоталітарну систему.
Багаторічні дослідження історії пострадян-
ського транзиту РФ та еволюції політтехноло-
гічного конструкту «русскій мір» дозволяють
дійти науково обґрунтованих висновків сто-
совно суті чинного в РФ політичного режиму,
панівних соціальних відносин та колективної
ідентичності сучасних росіян. Комплексний
аналіз трендів соціально-економічних, полі-
тичних змін та масових настроїв діагностує
поступову, а з 2014 р. — прискорену, тоталіта-
ризацію Росії та її перетворення на нову тота-
літарну систему, що має низку специфічних
характеристик. Для означення цього історично
нового феномену нині, на етапі його вибухово-
го зростання і трансформації, варто викорис-
товувати назву «рашизм», яку вже імплемен-
товано не лише в масовий дискурс, а й у юри-
дичну практику.
Отже, рашизм — історично новий феномен,
який можна кваліфікувати як відкладений/
мутантний фашистський/нацистський син-
дром, що сформувався на російському етнопо-
літичному ґрунті. Мутантна сутність постра-
дянського організму РФ робить некоректними
прямі аналогії з нацизмом чи фашизмом, по-
ширені в масовому дискурсі.
Певне гальмування науково зваженої ін-
терпретації феномену рашизму вочевидь по-
яснюється смисловим ступором і стигмою,
травмою ХХ ст., адже переважна більшість
дослідників тоталітаризму описували, як їм
здавалося, феномени-девіації, які вже ніколи
не повторяться. Це виявилося ілюзією. Події
останнього року засвідчили: уявлення про те,
що тоталітаризм є тією сторінкою історії, яку
людство остаточно перегорнуло, оманливі. Є і
залишатимуться певні зони, що намагатимуть-
ся підвищити свої геополітичні ставки, взявши
на озброєння право-/лівототалітарні практики
і адаптувавши їх до сучасних реалій. Основне
їхнє завдання — переграти результати попере-
дніх світових воєн на свою користь. Саме та-
кою зоною є путінська Росія.
Фашизм, нацизм, комунобільшовизм, ра-
шизм є явищами однієї родової групи — тота-
літаризму. Вони є історичними різновидами
феномену, сформованими на основі певних
етнокультурних спільнот. У широкому сенсі
тоталітаризм — це атавістична перверсія де-
мократії, або ж рецидив здичавіння на тлі фор-
мування демократії в сучасному її розумінні.
Це відрізняє його від низки позірно подібних
політичних форм врядування — диктатури,
авторитарних і персоналістських режимів. Бо
тоталітаризм — це не лише, і навіть передусім
не масові репресивні практики, а специфічна
форма існування і взаємодії тоталітарної вла-
ди і тоталітарної маси, де репресивні практики
перетворюються на універсальний інструмент
урухомлення системи, що існує за своїми спе-
цифічними внутрішніми законами. Тоталітар-
на система — це невпинне знищення / розще-
плення / розчинення / деформація державних
і соціальних інститутів та інституцій. Це зрос-
тання державної машини (влади) і населення в
новій формі відносин, ефективність яких під-
вищується не культурними і правовими прак-
тиками, а терором.
Універсальною причиною народження тота-
літаризму є прагнення спростити політичну си-
туацію і зупинити революційні за своєю суттю
зміни, що спонукає певні владні кола нехтувати
процедурами, зазвичай під гаслами «загального
блага» з огляду на неготовність народу відпові-
дати викликам моменту. Як приводом для при-
ходу до влади Гітлера стала змова умоглядних
ворогів рейху з комуністами, так і прелюдією
спецоперації «Наступник» 1999 р. стало завдан-
ня упередження комуністичного реваншу. Влас-
не, під тим самим мотивом відбулися і встанов-
лення президентської республіки 1993 р., і по-
літтехнологічні маніпуляції виборами 1996 р.,
і тоталітарний транзит 2020 р. В усіх випадках
намагання упередити революцію, штучно зу-
пинити історичний поступ за допомогою так
званої консервативної революції завершилося
тоталітарним консенсусом. Отже, варто говори-
ти про системне відставання / протиставлення
Росії глобальному європейському ліберально-
демократичному історичному вектору.
Підсумовуючи досвід ХХ ст., можна резю-
мувати, що провідними трендами історичного
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 35
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
поступу Європи і Північної Америки, які зре-
штою стали глобальними, були такі:
1) лібералізація і демократизація — перехід
від монархій і абсолютизму, як основного пе-
ред тим типу політичного життя, до республік
і парламентського ладу;
2) криза і розпад колоніальних систем. По-
бічним наслідком цього тренду в одному ви-
падку стало народження націоналізмів (і, від-
повідно, молодих національних держав), а в
іншому — тоталітарних систем (як правило, в
країнах з імперським минулим).
Феномен тоталітаризму в усіх його націо-
нально-культурних різновидах був відповіддю
певної етнокультурної спільності на основопо-
ложні питання модернізації. Аналізуючи по-
точну політичну ситуацію, потрібно розуміти,
що теоретики тоталітаризму, зокрема Умберто
Еко, запропонували світу не готові кліше, а
методи дослідження і концептуалізації. Саме
ними, а не формальними ознаками слід ско-
ристатися для повноцінної, а отже, дієвої діа-
гностики рашизму.
Варто назвати найбільш впізнавані ознаки
тоталітарної системи, які оприявнилися в ра-
шизмі упродовж 2022—2023 рр. Слід наголо-
сити, що всі вони є не лише теоретичними уза-
гальненнями, а й системними характеристи-
ками, що діють одночасно і породжують одна
одну, трансформуючи перед тим «звичайну»
країну і «звичайне» суспільство в тоталітарну
систему. Інакше кажучи, це не списочний пе-
релік «рис» певного феномену, а синтеза його
суті, де всі ознаки взаємодіють і зумовлюють
одна одну.
Тоталітарна ідеологія відіграє роль уні-
версального «оракула» тоталітарної системи,
який пояснює всі її дії та злочини в доверше-
ній неспростовній формі. Саме тому тоталі-
тарні режими ХХ ст. перетворили ідеології на
громадянські релігії. «Метою тоталітарного
виховання завжди було не прищеплювання
переконань, а позбавлення здатності набувати
їх взагалі» (Х. Арендт). Ноу-хау сучасної тота-
літарної Росії полягає у відмові від ідеології як
такої, заміні її еклектичним набором мемів-об-
разів (зокрема й візуальних)—ідеологем—мі-
фів—анекдотів—замовлянь («Вечная Россия»,
«русский бог», «Великая Русь», «богоизбранный
народ», «один народ», «Великая Победа»,
«сильная власть», «загнивающий Запад», «рус-
ский мир», «великая русская культура», «за-
щита прав русскоязычных», «геноцид народа
Донбасса» тощо) та інших продуктів масової
культури, що створюють, так би мовити, масо-
ву ментальну операційну систему, зорієнтова-
ну на розпізнавання «Іншого», а не на вдоско-
налення ментальної рамки буття.
Нинішній тоталітарний консенсус у Росії
сформувався як базова модель соціальної вза-
ємодії у сферах, що відповідають за суспільні
відносини та громадянську ідентичність, саме
на основі безідейності унаслідок імплементації
її через найбільш дієвий інструмент масовіза-
ції свідомості — політичні новини і ток-шоу.
Тоталітарний світогляд. Унормовується
альтернативна картина світового поступу,
і, що вкрай важливо, це стосується не лише
минулого, хоча найчастіше відзначають саме
цю її складову. Йдеться, власне, про створен-
ня принципово відмінної картини світу і від-
повідних їй ціннісних установок, що обґрун-
товують гегемонізм, експансію, насильство і
право чинити етно-/геноциди. «Націонал-со-
ціалістичне бачення світу», або ж гітлеризм,
виходило з тези про виняткову місію арійців і
надзавдання створення під їхньою орудою над-
держави — ІІІ Рейху. Рашистське тлумачення
світу відрізняється зовнішніми ознаками: в їх-
ньому фокусі не арійці, а «русскіє», не ІІІ Рейх,
а ІІІ Рим, тобто неоСРСР. Втім, по суті це той
самий гегемонізм, месіанство, експансіонізм
і зневага до решти народів світу. Саме їх від
2014 р. РФ неприховано застосовує для розбу-
дови альтернативного семантичного і методо-
логічного полів, де і відпрацьовуються техно-
логії масового ментального програмування на
мілітаристський психоз.
Консерватизм як ідеологічна підстава
консервативної революції. Цей критерій нині
є найбільш «незручним» у діагностиці сутнос-
ті путінського режиму, що й не дивно. Про яку
традиційність, чи то властиву російську кон-
сервативну традицію, у строго методологіч-
36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
ному сенсі можна розмірковувати? Проблема
полягає не в тому, що короткі ряди історичної
традиції в усіх їхніх соціальних і політичних
проєкціях унеможливлюють теоретичні уза-
гальнення, не в методологічних розламах як
таких, а в тому, що Росія зліплена з ідеологем,
порожніх сутнісно монем, що перетворюють
усю її ментальну систему на сутнісно порож-
ню конструкцію. Кремль багато говорить про
збереження умоглядних традицій, не розшиф-
ровуючи, про які традиції йдеться: російської
дєрєвні, імперських провінцій, царської Мо-
скви, імперського Петербургу, більшовицького
Кремля, сталінського термідору, брежнєвсько-
го застою чи банально російських чекістів як
наскрізної нитки владного механізму? А це і є
фактично основним екзистенційним питанням
нині. Про які традиції йдеться?
Маємо всі підстави вважати, що під па-
расолькою «традиційних цінностей» наразі
йдеться про сконструйований Ільїним—Дугі-
ним—Прохановим—Зинов’євим квазіінтелек-
туальний конструкт, який є витвором «філо-
софії» смерті. Традиції як такої в Росії не іс-
нує вже понад сто років. Понад те — Росія із
завидною настійливістю зі зміною властителя
«обнуляє» кожний попередній етап і властиві
йому традиції. Це простір вирваний з корінням
з попереднього метафізичного та метакультур-
ного ґрунту і «підвішений» у безінтелектуаль-
ному і позадуховному вакуумі.
Одержимість минулим. Через означену
особливість історичного шляху Росії минуле
виступає постійним тригером акумулювання
і перенаправлення соціальної агресії. На пев-
ному етапі апеляція до втраченого «золотого
віку» переходить у виклик минулому і претен-
зії до уявних предків, які схибили з правильно-
го шляху. Історичні катастрофи (в сучасній ро-
сійській версії — крах СРСР) перетворюються
на окремий напрям шизофренічної суперечки
з минулим і його ж сакралізації. «Жорстокий
розрив сучасності з минувшиною — головна
ознака нашої епохи, і схоже, що він якраз і вно-
сить сум’яття в наше сьогоднішнє життя. Ми
відчуваємо, що раптово стали одинокими, що
мертві вмерли всерйоз, назавжди і більше не
зможуть нам допомогти. Сліди культурної тра-
диції стерлися. Всі прикмети, зразки, еталони
безкорисні. Всі проблеми, чи то в мистецтві,
науці чи політиці, ми маємо вирішувати лише
в сьогоденні, без участі минулого. Позбавле-
ний своїх безсмертних мертвих, європеєць
одинокий; подібно Петеру Шлемілю, він втра-
тив тінь», — у такий спосіб Х. Ортега-і-Гассет
описував причини зародження європейського
ресентименту. Сучасна Росія йде тим самим
шляхом.
Культ предків та нав’язлива апеляція
до їхнього авторитету. Нездатну до модер-
нізації тоталітарну масу з подачі влади під
заклики до чистоти традиційних цінностей і
повернення до історичних коренів відкидає
в штучні архаїчні практики. Користувачі га-
джетів останніх версій практикують не лише
інтернет-банкінг і нові форми спілкування в
глобальних мережах, а й новопосталий культ
предків, який подається у вигляді офіційно-
го історичного наративу і офіційної політики
пам’яті. Офіційний історичний дискурс пере-
творився на простір альтернативної історії і
культу стоячого історичного часу, незмінності
режиму. Нагадаємо, в тоталітарній версії тра-
диціоналізму не йдеться про традиціоналізм
у світовому значенні, оскільки останній не
пов’язаний з незмінністю вождя та його клі-
ки, а стосується лише незмінності звичаєвого
права і побутової культури. Натомість у тота-
літарній системі традиціоналізм також пере-
творюється на ідеологему, одну з багатьох, що
допомагають структурувати масову свідомість
за визначеними владою параметрами.
Геноцидарність. Смертоносним побічним
ефектом «смєртобєсія» є все більш очевидна
і безсоромна геноцидарна складова щодо ви-
значених унтерменшів та онтологічного во-
рога. Знищення їх як таких, повне чи принай-
мні часткове, править за ідею фікс і охоплює
найширші верстви населення. Зрозуміло, що
відбувається це завдяки невпинному «прока-
чуванню м’яза ненависті» пропагандистами
всіх мастей (тут потужну роль відіграють не
лише ЗМІ, а й псевдонауковці, які посилюють
геноцидарні тези пропаганди позірними «на-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 37
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
уковими обґрунтуваннями»). Нормалізація
геноциду стосовно українців виявляється вже
не перше десятиліття, зокрема й у вищих влад-
них ешелонах.
У своїй останній книжці М. Епштейн від-
значає низку проявів «одержимості смертю»,
«смєртобєсія», що вийшло на простір масової
культури, породивши «кентаврів життєсмер-
ті», «гроболюдей» тощо. За його висновком
(підкріпленим фактографічно), «культ смерті
являє себе в Росії як істинно масовий обряд,
як найвища форма патріотизму»10.
Пропаганда. Тоді як дослідники здебільшо-
го фокусуються на значенні пропаганди і про-
пагандистів у налаштуванні масової свідомості
на певний лад, тоталітарна система страшна ін-
шим. Вона здійснює за можливості справжню
дискурсивну контрреволюцію, переобрам-
люючи спосіб мислення масової людини так,
що та перетворюється на безвольну і значною
мірою недієздатну ментальну заручницю цієї
своєрідної тоталітарної секти в масштабах кра-
їни. Головним завданням системи є не просто
насильницьке перетворення системи мислен-
ня людини, а її добровільне самоналаштування
на систему, що знімає проблему суперечності
особистої волі і владних меседжів.
Етатизм. Фокус на державність (рос. «го-
сударственничество») як самоціль (нічого
крім держави, нічого поза державою, нічого
проти держави — Б. Муссоліні), хунта, що при-
йшла до влади внаслідок перевороту і підтри-
мується народом (Ірина Бороган), або ж легі-
тимізована військова хунта (С. Медведєв) пе-
ребувають в осерді існування системи як най-
вища цінність. Утвердившись, хунта починає
розгортати наступні ступені трансформації,
розбудовуючи соціальну, політичну, економіч-
ну та культурну інфраструктури фашистської
диктатури (І. Ільїн). Зрозуміло, що всі ці пер-
турбації інтерпретуються відповідно до наяв-
ного стану соціального організму, на якому цей
соціальний паразит розростається.
Універсальний «Інший»/«Ворог». Дже-
релом інерційного руху тоталітаризації, як
10 Эпштейн М. Русский антимир. Политика на грани
апокалипсиса. USA, Franc-Tireur, 2023. С. 26.
правило, виступає жупел зовнішньої загрози,
на якому розбудовується антитеза власної зо-
внішньої експансії (в рашистському тлумачен-
ні — «нас усі ненавидять», «НАТО намагається
нас оточити»), яка морально та ціннісно інтер-
претується крізь призму вигаданого минулого
і загрозливого геополітичного порядку денно-
го. В центрі цієї ідеологеми вмонтовано образ
цивілізаційного або ж екзистенційного Ворога.
Причому спонукальні чинники експансії ім-
перій минулого і тоталітарних систем різнять-
ся: якщо в основі ментального розширення
класичних імперій лежить ідея цивілізаційно-
го месіанізму, то в основі експансії тоталітар-
ного режиму/імперії — ідея превентивного
знищення джерела екзистенційної загрози,
тобто геноциду як такого. «Класичні» модерні
імперії живилися завойованим ресурсом, а не
знищували його.
Руйнування держави. Те, що називається
державою і виставляється як осердя та най-
вища цінність системи, за яку вона буквально
змітає все на своєму шляху, зокрема й власних
громадян, є лише дискурсивною оболонкою,
яка прикриває іншу, реальну цінність систе-
ми — особливим чином влаштовану систему
влади, яка транслює тоталітарний консенсус
населення і еліт на режим знищення. Те, що в
західному дискурсі називається державою (а
саме: система інститутів, їхніх обов’язків пе-
ред суспільством і механізмів реалізації, тобто
процедур), насправді тоталітарною системою
знищується, роз’їдається; подібно раковій пух-
лині, вона перетворює колись здорові соціаль-
ну і політичну тканини на метастази. Ханна
Арендт дійшла висновку, що тоталітаризм зни-
щує державу як представника всіх соціальних
груп.
Знищення політичної системи. За по-
зірного парадоксу — бо ж найчастіше, коли
аналізують тоталітаризм, ідеться про гранич-
не зміцнення державної влади і сили владної
політичної партії — нічого парадоксального в
цьому твердженні немає. Варто лише згадати,
чим є реальна політика в ліберально-демокра-
тичному світі — процесом змагання конкурент-
них політичних проєктів у поліфонії ідеологій
38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
та філософій буття. На етапі утвердження то-
талітаризму йдеться про встановлення одно-
партійної системи та її партійної монополії. Ін-
сталяція тоталітарної системи робить і партії,
і політичне життя не просто непотрібними, а
ворожими самій суті цієї форми політії.
В особливому форматі тоталітарної системи
реальні політичні процедури замінюються від-
носинами на кшталт родової ієрархії, де масш-
таб суспільного впливу вимірюється місцем
в ієрархії «клану влади». Опозиція спочатку
перетворюється на «системну», тобто на від-
дзеркалення і статиста режиму, який відіграє
роль камуфлюючого фасаду автократії. Зре-
штою і партія влади перетворюється на квазі-
політичний сурогат (бо партії є інституційним
елементом живого політичного життя), роз-
ростається, схрещуючись з рудиментами ко-
лишніх політичних проєктів, і перетворюється
на масовий провладний рух.
Глум з чинного права і світоустрою. До-
сліджуючи химерні практики поводження то-
талітаризму з правом, Х. Арендт дуже влучно
підмітила, що «…нехтування реальними за-
конами претендує на роль найвищої форми
легітимності»11. Казус Пригожина — демон-
стративне блюзнірське попрання закону/права
в одних випадках і не менш блюзнірські розпра-
ви за допомогою найвищих ставок Криміналь-
ного кодексу в інших — є і симптомом, і інстру-
ментом виповнення тоталітаризму. Узаконюю-
чи репресивні практики надзвичайщини сто-
совно особистостей, розв’язуючи руки «псам
тоталітаризму» і перетворюючи демонстра-
цією цього свавілля маси на натовп, тоталітарна
система входить у повню, стає новою формою
буття. Такою формою буття, яка ставить себе
над рештою світу, заперечуючи чинне міжна-
родне право і чинні морально-етичні норми.
Так тоталітарна система розв’язує собі руки для
нічим не обмеженого злочинства, яке, власне, і
визнається новим природним правом у новітній
інтерпретації — «законом кувалди Пригожина».
Тотальне насильство зрештою підмінює собою
закон, абсолютизує беззаконня, ґрунтоване на
11 Арендт Х. Джерела тоталітаризму. С. 515.
ідеї фікс. При цьому колективний Путін упива-
ється відчуттям своєї безкарності.
Ізоляціонізм і агресивність, експансіо-
нізм. Мілітаризований ідеологічний етніцизм
ставить у центр світогляду певний етнос (для
цього застосовують різні версії міфу походжен-
ня), наділяючи його винятковими расовими,
моральними, духовними, інтелектуальними,
культурними та іншими характеристиками, на
чому вибудовується презумпція: 1) богообра-
ності; 2) месіанства; 3) права на експансію; 4)
права на геноцид.
Доволі часто цю опцію плутають із націо-
налізмом як таким, а термінологічну / мето-
дологічну гру використовують для політич-
ної інструменталізації історії. Тим часом між
расовою теорією нацизму і універсалістською
рамкою «русского міра» чимало спільного. В
основі їх обох лежить міфічна свідомість, що
не лише живиться окультизмом, а й паразитує
на маніпуляції архетипними установками на-
селення.
Ідея «життєвого простору» трансформуєть-
ся спочатку в ідею «неділімості Росії», згодом
в ідею «русского міра», а нині — у відновлення
СРСР. Теза про вищість власного народу — в
обґрунтування його виключного права не
лише на територію сусідніх народів, їхню куль-
туру та історію, а й на саме їхнє існування — з
етнічним розчиненням (асиміляцією) в росій-
ському народі (нагадаємо, що німці також вва-
жали данців і норвежців інтегральною части-
ною германської нації).
Мілітаристський психоз. Одним із най-
більш виразних симптомів того, що режим з
персоналістського/авторитарного перейшов
у форму диктатури, а суспільство і лад стали
тоталітарними, є подолання межі між нега-
тивною мобілізацією та мілітаристським пси-
хозом, коли соціум перетворюється на зграю
вбивць, ладних вбивати, не роздумуючи.
«Для того щоб представити свої вчинки ра-
ціональними, обґрунтованими та єдино вірни-
ми і перекласти провину на інших людей, пси-
хопату потрібна цілісна, ідеологічно та світо-
глядно обґрунтована картина реальності, яку б
можна було представити оточуючим (принай-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 39
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
мні своїм однодумцям та послідовникам)»12, —
зауважує Михайло Міщенко. За відсутності
офіційно проголошеної ідеології цю функцію
виконує тотальна всеохопна брехня.
Брехня є універсальною скріпою тоталітар-
ної симфонії між диктатором, владною верти-
каллю та народом, яка нівелює суперечності
між світами ідей, ментальних та ідеологічних
конструктів і реальністю. Брехня, на яку пере-
творюється пропаганда, дозволяє протезувати
будь-які діри свідомості та «вирви» колектив-
ного розуму і совісті. Побічним продуктом ма-
сової індоктринації є хронічний когнітивний
дисонанс і, відповідно, галопуюча моральна
деградація тоталітарного суспільства.
Надідея і «гнаний народ». Розмірковуючи
над трансформаціями путінської Росії, М. Еп-
штейн запропонував кілька нових термінів,
які окреслюють форми оприявлення манії ве-
личі «русского міра»: «святобєсіє» — суміш
фанатизму з фарисейством, нарцисизмом і
садизмом; бажання більше за інших догодити
богу, віра в те, що саме його віра, як і служіння,
найкраща, більш істинна за інші; «каїнізм» —
форма теократії, яка береться вершити долю
людства, оскільки вважає, що Господь сам не
справляється.
Фактично йдеться про нову історичну вер-
сію явища, яке свого часу З. Гіппіус назвала
(це стосувалося книги І. Ільїна) «воєнно-по-
льовим православ’ям». Іншими словами —
нову історичну версію мутаційного злиття
опричнини та інквізиції.
Культ смерті. На поточному етапі транс-
формації системи відбувається вибухова ак-
тивізація криптофашизоїдних настанов, що
виявляються не просто в ідеї поліпшення сві-
ту, хоча й за допомогою антигуманних, а то й
відверто асенізаційних заходів, до якоїсь ви-
значеної ідеальної форми (як це було, скажімо,
з нацистами), а в постановці питання про зни-
щення світу як такого.
12 Міщенко М. Картина світу для негідника. Ук раїн-
ський інтерес. 26.07.2022. https://uain.press/articles/
kartina-svitu-dlya-negidnika-1646783?fbclid=IwAR3
6CFWBGJFR5NPkCAD8M37xwejtZ8eAxrBEPqNv
H1Gp4KiKfAnrRcKKjCs
Це прагнення як принципово нове відзна-
чає, зокрема, й М. Епштейн, пропонуючи до-
дати до сучасного філософського словника по-
няття онтоциду. «…Онтоцид (від др.-грец. on,
ontos — буття + cide — вбивство) — тотальне
знищення всього сущого, війна з буттям як та-
ким. Геноцид, зооцид, екоцид — лише частинні
вияви онтоциду. Ворожість до буття як такого
лежить в основі низки релігійних і політичних
рухів, таких як гностицизм, почасти старо-
обрядництво, євразійство, фашизм, рашизм…
Світ лежить во злі чи захоплений Сатаною — а
значить, підлягає знищенню»13. Рашизм на всі
лади впроваджує цю думку. Повсякчасні сим-
волічні удари (зокрема, завданий напередодні
Великодня 23 квітня 2022 р. по Одесі, під час
якого сталося чи не ритуальне вбивство трьох
поколінь жінок однієї родини — тримісячної
Кіри, її мами Валерії та бабусі) стають звични-
ми атрибутами державних окультних практик.
Триєдине материнське вбивство наступного
дня у своїй великодній промові освятив патрі-
арх Кирил. На випущених по українських міс-
тах у ці дні ракетах і снарядах рашисти писали
українцям вітання з Великоднем.
Культ сили/культ влади. Х. Ортега-і-Гас-
сет вважав особливий тип європейської лю-
дини, «яка не бажає ні визнавати, ні доводити
правоту, а налаштована просто нав’язати свою
волю. Ось що нове — право не бути правим,
право на свавілля», відповідальним за встанов-
лення тоталітаризму. Апеляція до насильства
і нетерпимості виникає через неспроможність
вести діалог та доходити компромісів. У середо-
вищі носіїв тоталітарної свідомості спілкування
заміняється дією, передусім насильницькою.
Необмежена влада і право на масовий терор
є альфою і омегою тоталітарної системи. Культ
сили, доведений до культу насильства як такого,
виявляється як в естетиці влади (маскулінний
образ вождя, його найближчого оточення, «воїна
світла» та його сім’ї, армії, органів держбезпеки),
так і в запровадженні вертикальної воєнізації.
Ноу-хау Росії — легітимація і культ кримі-
нального насильства, перетворення правлячої
13 Эпштейн М. Русский антимир. С. 30.
40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
верстви на носія кримінальної культури і бра-
вування нею. Кримінальні етику та естетику,
власне, перетворено на інструмент легітиміза-
ції режиму в усіх його інституційних формах
(від силових структур до МЗС, спікер якого
роками виступає в образі пахана злодійської
малини). Наслідком цього є «тотальний роз-
вал етичної системи».
Мова ненависті. Нині в епіцентрі рашист-
ського дискурсу ненависті перебувають ко-
лективний Захід і Україна (як анти-Росія,
альтер-его Росії), поки що на маргінесі — «на-
ціонал-зрадники» (В. Путін). Параноїдальний
тип мислення (ворог стискає кільце навколо
кордонів Росії; вона є обложеною фортецею,
змушеною нападати першою, аби упередити
напад на неї; Росія веде справедливу народну
війну проти укронацистів і ліберастів, завдає
удари лише по військових об’єктах; повідо-
млення про щоденні ракетні удари по мирних
містах України — то глобальна інформаційна
війна проти Росії, щоб «знеславити» її; підрив
греблі Каховської ГЕС — це диверсійна акція
київської хунти і т. д.) стає нормою існування
обивателя. При цьому відверто геноцидні на-
міри влади перетворюються на частину його
особистісних налаштувань і не викликають
жодного дисонансу.
«Одним із прийомів первертування є ново-
мова, — нагадує Н. Давидова. — Вона одночасно
виконує кілька функцій: означує нацистський
дискурс як головний (ти маєш вибирати слова
із дозволеного списку); відсилає до репресивної
системи (ти згадуєш, що за неправильний ви-
бір є покарання); дає перверсивний досвід од-
ночасного існування протилежного (чув гуркіт
вибухів, а сказав «бахкання»); створює навички
уникнення бути суб’єктом висловлювання, опе-
рувати своїм мовленням (ти не обираєш слова,
за тебе їх обирає нацистський дискурс). Від-
чужуючи суб’єкта з його мовлення, новомова
затягує в насолоду буття об’єктом»14. А крім
того — частиною погромної маси.
14 Давидова Н. Путінський нацизм: погляд крізь
психоаналітичну призму. УІМ. С. 30. https://drive.
google.com/file/d/1m5kGxTxHQAlWWDsFYqeey0A
BKx5aGsfO/view
Від цього етапу стартують незворотні зміни
масового психічного здоров’я.
Соціальна уніфікація суспільства. Тота-
літаризм започатковує і надалі розвиває при-
скорену ферментацію соціальної структури
країни, що зорієнтована на формування без-
класового суспільства/населення — тоталітар-
ної «юрби» (Х. Арендт), що урухомлюється
вертикальними наказами і енергією їхнього
невідкладного виконання.
Це своєю чергою пришвидшує процес тота-
літарної ферментизації суспільних інститутів
і, відповідно, держави в її західноєвропейсько-
му/північноамериканському розумінні (тота-
літаризм знищує державу як представника ін-
тересів усіх соціальних груп (Х. Арендт)).
Альтернативою знищуваній суб’єктності
суспільства стають вождизм і культ вождя.
Суспільство (громадянське) і його інститути
протезуються тоталітарним консенсусом вож-
дя і «людини юрби» («глибинного народу»).
Семимильними кроками вибудовується культ
лідера/дуче/вождя — він створений з пере-
січної малопомітної людини, яка наділяється
винятковими інтелектуальними, духовними і
фізичними характеристиками, водночас буду-
чи за своїми ознаками/здібностями середньо-
статистичним зліпком масової людини.
Безіндивідуальність насправді є дуже важ-
ливим елементом патологічного союзу вождя
і мас, які мають самоідентифікувати себе з лі-
дером, екстраполюючи на нього несправджені
прагнення. Д. Шушарін дуже влучно передає
сутність тоталітарного консенсусу рашистів
(підрозділ, у якому розглянуто феноменоло-
гію вождя тоталітарної системи, називається
«Людина натовпу на троні»15). Визначаючи
наскрізним завданням діяльності влади по-
слідовний і продуманий наступ на соціум, пе-
редусім на індивідуальність (особистість) як
таку, він доходить позірно парадоксального
висновку — «особистість персоніфікатора єди-
ної тоталітарної системи відображає власти-
15 Шушарин Д. Русский тоталитаризм. Свобода здесь
и сейчас. https://books.google.com.ua/books/about/
Русский_тоталитаризм.html?hl=ru&id=j9gMDgAA
QBAJ&redir_esc=y
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 41
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
вості як влади, так і тих, хто позиціонує себе в
протиставленні владі»16.
Тоталітарний консенсус. Мало вилізти
на верхівку владної піраміди — там потрібно
втриматися, а для цього слід вийти за межі
формату політичної конкуренції. Рівень ре-
пресивності системи зумовлюється потребою
постійного «прокошування» демографічного
газону, яке має цілком прагматичне завдан-
ня — підтримувати в режимі функціональ-
ності демографічну базу тоталітаризму, «ви-
полюючи» паростки лібералізму і демократії.
Адміністративний ресурс і репресивні органи
є універсальним інструментом утвердження
спочатку персоналістського чи авторитарного
режиму. Тоталітарним він може стати лише за
умови досягнення тоталітарного консенсусу з
населенням, яке розміняє власну свободу на
незмінність системи. Масова підтримка гасел
консервативної революції ставить країну на
рейки тоталітарного транзиту. Починаючись
як пошук високої ідеї для нової спільності, вона
завершується тотальною десуб’єктивізацією і
одинокістю (Х. Арендт) мешканців країни.
Під прикриттям нескінченних розмов про
«золотий вік», необхідність повернення до спо-
конвічних традиційних цінностей насправді
йдеться про інше — про створення нового типу
людини, з принципово новими потребами і со-
ціальними реакціями, а крім того, про викорис-
тання держави як інструмента витворення «но-
вої людини» новоявленої тоталітарної системи.
Про характеристики цього типу людини вже
йшлося вище. Метою чинної влади в тоталітар-
ній системі є введення індивіда в той стан авто-
матизму реакцій, який Дж. Орвелл описав сло-
вами: «Правовірний не мислить — не потребує
мислення. Правовірність — стан несвідомого»17.
Тотальний інформаційний контроль. Ін-
формаційний контроль у тоталітарній системі
не слід плутати з «інформаційними бульбаш-
ками», які легко «вскриваються» чи то тех-
нічно, чи то дискурсивно. Тоталітарна систе-
ма спочатку вибудовується в інформаційно-
му просторі через здійснення дискурсивної
16 Там само.
17 Оруэлл Дж. 1984. http://lib.ru/ORWELL/r1984.txt
контрреволюції, створення сепарованої від
решти світу ментальної системи координат. А
вже потім стає реальністю. Вона входить/по-
вертається у світ через голови і серця. Ідеться
про вибудовування антисистеми, сконструйо-
ваної за власними методологічними і логічни-
ми правилами.
Тоталітарне маркування. Традиційні на-
цистські маркетингові практики, зокрема мар-
кування адептів візуальними мітками (згадай-
мо так звану «георгіївську стрічку», логотип
«Юнармії» — орел у кількох відтінках черво-
ного з білою (або срібною) п’ятикутною зір-
кою, або вигляд «обличчя» молодіжного ра-
шистського руху — виконавця Shaman, зре-
штою — маркування військової техніки окупа-
ційної армії), спрацювали, що називається, «на
п’ятірочку». При цьому рівень алогізму зашка-
лює. Юнак каже, що буква Z символізує захист
(рос. защиту). Чому ж це не буква «З», як, зда-
валося б, мало бути? Відповіді, зрозуміло, не-
має. Проте першу половину 2022 р. обиватель
у різних містах Росії і навіть за кордоном з ен-
тузіазмом обвішувався символікою Z і V, не
помічаючи очевидних алюзій до нацистських
прототипів. І в жодному з випадків не спосте-
рігалося відторгнення маркерів зовні не влас-
тивих кириличній абетці.
Відсилка до рунічних символів нацизму /
фашизму у маркерах рашистів очевидна всім.
Проте основне тут — суть, форма ж покликана
лише унаочнити явище, поставити, так би мо-
вити, позначку, подібну до хреста чи пов’язки
певного кольору на рукаві, аби в натовпі за-
вжди можна було ідентифікувати «свого».
Терор. «Примус тотального терору» і «…
самозмушуюча сила логічної дедукції, яка на-
лаштовує кожного індивіда в його самітності
й ізоляції проти всіх інших, відповідають одне
одному і потребують одне одного для запуску
керованого терором руху і забезпечення цьо-
го руху… Підготовку до терору слід вважати
успішною, якщо люди втратили контакт із сво-
їми ближніми, з реальністю навколо себе, тому
що разом із тим людина втрачає здатність мис-
лити і вчитися на досвіді. Ідеальний підвладний
тоталітарного режиму — це не переконаний на-
42 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
цист або переконаний комуніст, а людина, для
якої більше не існує різниці між фактом і фік-
цією (тобто реальності досвіду) і між правдою й
неправдою (тобто норм мислення)»18, — заува-
жувала Х. Арендт. Тож в описаній системі «то-
тальний терор, ця квінтесенція тоталітарного
правління, здійснюється ані заради людей, ані
проти них. Він покликаний надати силам при-
роди чи історії незрівнянний інструмент для
прискорення їхнього руху»19.
Власне, апологетами системи він, з одного
боку, сприймається як свого роду очищуваль-
ний вогонь, що покращує популяцію адептів; з
іншого, як каральний інструмент для Ворога;
з третього, як норма існування і вияв волі не-
переборних вищих сил.
Підсумовуючи, можна констатувати, що
рашистська Росія явила світу нову історичну
форму неототалітаризму в облаштунках гло-
бального світу та світу постправди. Ця ситуа-
ція, зрозуміло, розширюватиме методологічну
рамку теорії тоталітаризму і посттоталітар-
ного транзиту. Принаймні фокусне питання,
яке цікавило засновницю тоталітарної шко-
ли Х. Арендт, — так звана криза ХХ сторіччя
була випадковим збігом низки чинників, «чи,
навпаки, на світі є така річ, як природа тоталі-
тарного правління, і чи має вона власну сут-
ність, чи можна її порівняти з іншими форма-
ми правління, відомими західній думці з часів
стародавньої філософії, і чи можна її так само
визначити» — у світлі поворотного тоталіта-
ризму в Росії постає в якісно новому аспекті.
Звір з безодні не просто повернувся у новій
подобі в тому самому місці. Він змінив колір,
відкинув ідеологічні обмеження, позбувся мо-
ралі і, зневаживши всі позірні нашарування
юдо-християнської цивілізації, став на шлях
заперечення не окремого її сегменту чи етніч-
ної групи, а загалом моралі.
Рашистська Росія — це антицивілізація, ви-
клик частини цілому. Причому такий виклик,
за якого вона претендує не на самостійність,
відрубність, а на поглинення/знищення цілого
і перетворення цілого на ніщо.
18 Арендт Х. Джерела тоталітаризму. С. 527.
19 Там само. С. 519.
Тоталітаризм і лібералізм — антиподи. Лібе-
ралізм по суті своїй є Ворогом (Іншим) тоталі-
тарних режимів і систем. Не демократія — бо
вони самі є хоч і перверсивними, але демо-
кратіями, а саме лібералізм. Передусім — ідея
вільної (суб’єктної) Людини і всієї політично-
культурної інфраструктури, що дозволяє ре-
алізовувати політичну суб’єктність людини.
Саме послідовне і системне винищення ідеї
лібералізму на всіх поверхах існування держа-
ви і соціуму зрештою руйнує і те, і те. Замість
сукупності індивідуумів, які перебувають у
складних соціокультурних і політичних вза-
єминах, через тотальний терор постає погром-
ний натовп (за Х. Арендт — «людська множина
наче зникає в Одній Людині велетенських роз-
мірів»), а сама людина переводиться в режим
«голого життя» (Дж. Агамбен).
При цьому, як засвідчує досвід, за умо-
ви тривалого існування тоталітарна система
примудряється знищити в людині не лише
прагнення до свободи, а й саме її розуміння.
Інвалідизація особистості, атрофія навичок
самостійної соціальної взаємодії і спільного
со-творення є основним наслідком панування
тоталітарних практик. А крім того — постання
домінантної популяції носіїв тоталітарної мен-
тальної матриці, що гальмує, а часто і призво-
дить до поразки (як у випадку Росії) посттота-
літарного транзиту.
Рашистська Росія генерує якісно нові загро-
зи ментальному здоров’ю світу, що сам пере-
буває в стадії активної трансформації, спричи-
неної процесами глобалізації, інформаційної
революції, пандемії, політичної радикалізації,
вибухового зростання популізму і правого ра-
дикалізму, а тепер — рашистського виклику.
Його можна вважати найбільш деструктивним
фактором, оскільки він унеможливлює пошук
конструктивних виходів унаслідок руйнуван-
ня системи ментальних координат. Йдеться
про систему, яка втратила розуміння добра і
зла, закону та злочину, гуманізму і людонена-
висництва, правди й брехні.
Розробляючи тактику і стратегію відносин з
РФ, сучасні геополітичні актори мають врахо-
вувати, що рашистська Росія — це абсолютно
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 43
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
інакша структура політії, ніж країни вільного
світу. Взаємодія ліберально-демократично-
го світу і тоталітарної системи в договірному
полі, на засадах співробітництва і добросусід-
ства неможлива. На етапі автономізації (ізоля-
ції) тоталітарної системи має йтися, по-перше,
про стратегію її стримування і виснаження; а
по-друге, про системні заходи мінімізації ризи-
ків і загроз, які вона генерує для тих, кого іден-
тифікує як свого Ворога.
Водночас рашистський виклик є лише вер-
хівкою тектонічних процесів, що розгорта-
ються в товщі глобалізованого світу. В особі
рашизму людство віч-на-віч зіткнулося із за-
грозою глобального неототалітарного виклику.
Заявка на переформатування світу на засадах
неототалітаризму проголошена вголос. При-
душуючи меншості і культивуючи агресивні
соціальні фобії, путінська Росія універсалізу-
вала ідею права на масове немотивоване на-
сильство, геноцид і навіть онтоцид.
Глобальні актори досі вважають російсько-
українську війну виявом удавненого регіональ-
ного конфлікту. Натомість її осердям є запізні-
лий демонтаж російського колоніалізму і його
ментального спадку. Несуголосність парадиг-
мальних систем умовного Заходу, України і Ро-
сії пояснюється тим, що для першого сутнісний
демонтаж колоніалізму і соціальна модерні-
зація вже пройдений етап, а для двох інших —
питання поточного порядку денного. Розлам
між Україною і Росією спричинив різний темп
і напрям соціально-економічної модернізації.
В РФ традиційно модернізувався репресив-
ний апарат (в їхньому трактуванні — держава)
та частково економіка. В Україні — суспільні
відносини і передусім нація. Російський (нині
русскій) проєкт і український політичний про-
єкт набули вигляду принципово відмінних, що
й трактується Кремлем як онтологічна загроза
самому існуванню «вічної» Росії.
М. Епштейн підсумовує традиційну ознаку
цього поняття так: ««Русскій мір» — головна
ідея сучасної Росії, а його розширення — го-
ловна мета держави… Росія нині взагалі не
ототожнюється з жодним загальним понят-
тям — лише сама із собою, з «русскім» як та-
ким («масло масляне»)». В позиціонуванні
чинного режиму та його смислотворців від-
сутня ідея. Її замінено висловленим В. Сурко-
вим «бажанням розширюватися». Відсилаючи
до роману В. Суркова «Околоноля», М. Еп-
штейн переформульовує ідею путінської Росії:
«…русскій мір саме так і визначається ним як
нуль, що обертається і розширюється. І дійсно,
якщо ми подивимося на практику розширен-
ня русского міра, то не побачимо в ній жодної
змістовної — релігійно-світоглядної чи соці-
ально-економічної — мотивації»20.
Віддаючи належне витонченості думки, за-
перечимо. Мета у цього розширення є, попри
те, що вона не озвучується. Це перетворення
на нуль усього, з чим стикається «русскій мір»,
або ж онтологічне знищення світу, в якому всі
якісні математичні дії з нулем, що змінюють
рівень, перетворюють кількість на нуль. Об-
нулюють. Йдеться передусім про північноат-
лантичну цивілізацію. Її обнулення і є метою
рашизму.
Це надзавдання, фактично — нову надідею,
рашистська Росія почала реалізовувати з Укра-
їни, помістивши її в епіцентр своєї схибленої
картини світу. Відтоді Україна фактично не-
змінно і повсякчас є об’єктом цинічного по-
вторюваного шантажу. Мусимо розуміти, коли
Путін в черговий раз на засіданні Валдайського
клубу 27 жовтня 2022 р. проголосив: «відверто
кажучи, єдиним справжнім серйозним гаран-
том української державності, суверенітету і
територіальної цінності могла б бути тільки
Росія, яка і створила нинішню Україну»21, він
насправді сказав — фізичне знищення України
і українців припиниться лише з поверненням її
до зони «русского міра». Але він брехав — саме
тоді вона буде знищена безповоротно.
20 Эпштейн М. Русский антимир. С. 9.
21 Заседание Международного дискуссионного клуба
«Валдай». 27 октября 2022 г. http://kremlin.ru/
events/president/news/69695
44 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10)
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
Larysa D. Yakubova
Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3651-4225
UKRAINE AT THE EPICENTER OF A CIVILIZATIONAL CLASH:
THE EURASIAN/RUSCIST CHALLENGE
According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine,
August 23, 2023
The report states that with the beginning of the Russian Federation’s full-scale war against Ukraine, humanities scholars
faced a new strong scientific challenge: the need to study the phenomenon of Ruscism, to give it scientific attribution, to
update the methodology of totalitarianism studies. For various reasons, today the world is not yet ready to give a proper
assessment of Ruscism as a global threat, therefore the main tasks of domestic humanities at this stage are providing a
methodological basis for the development of global totalitarian studies, a broad presentation of Ukrainian view of Rus-
cism and its place in the global discourse, scientific support of the state policy on resisting the Ruscist invasion, strength-
ening the resilience of Ukraine project, protecting Ukrainian interests, and overcoming the destructive consequences of
the Russian-Ukrainian war on the mental plane.
Cite this article: Yakubova L.D. Ukraine at the epicenter of a civilizational clash: the Eurasian/Ruscist challenge. Visn.
Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (10): 30—44. https://doi.org/10.15407/visn2023.10.030
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201585 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1027-3239 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:08:15Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Якубова, Л.Д. 2025-01-24T17:38:49Z 2025-01-24T17:38:49Z 2023 Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) / Л.Д. Якубова // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 30-44. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.10.030 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201585 У доповіді зазначено, що з початком повномасштабної війни РФ проти
 України перед вченими-гуманітаріями постав новий потужний науковий
 виклик: необхідність вивчення такого феномену, як рашизм, його наукової
 атрибуції, потреба в оновленні методології дослідження тоталітаризму.
 З різних причин світ сьогодні ще не готовий дати належну оцінку рашизму
 як глобальній загрозі, а тому головними завданнями вітчизняної гуманітаристики на цьому етапі є забезпечення методологічного підґрунтя розвитку світових тоталітарних студій, широке представлення українського
 погляду на рашизм і його місце в світовому дискурсі, науковий супровід державної політики щодо протистояння рашистській навалі, посилення опірності українського проєкту, захисту українських інтересів та подолання
 руйнівних наслідків російсько-української війни в ментальній площині. The report states that with the beginning of the Russian Federation’s full-scale war against Ukraine, humanities scholars
 faced a new strong scientific challenge: the need to study the phenomenon of Ruscism, to give it scientific attribution, to
 update the methodology of totalitarianism studies. For various reasons, today the world is not yet ready to give a proper
 assessment of Ruscism as a global threat, therefore the main tasks of domestic humanities at this stage are providing a
 methodological basis for the development of global totalitarian studies, a broad presentation of Ukrainian view of Ruscism
 and its place in the global discourse, scientific support of the state policy on resisting the Ruscist invasion, strengthening
 the resilience of Ukraine project, protecting Ukrainian interests, and overcoming the destructive consequences of
 the Russian-Ukrainian war on the mental plane. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України З кафедри Президії НАН України Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) Ukraine at the epicenter of a civilizational clash: the Eurasian/Ruscist challenge (According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, August 23, 2023) Article published earlier |
| spellingShingle | Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) Якубова, Л.Д. З кафедри Президії НАН України |
| title | Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) |
| title_alt | Ukraine at the epicenter of a civilizational clash: the Eurasian/Ruscist challenge (According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, August 23, 2023) |
| title_full | Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) |
| title_fullStr | Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) |
| title_full_unstemmed | Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) |
| title_short | Україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 23 серпня 2023 р.) |
| title_sort | україна в епіцентрі цивілізаційного зіткнення: євразійський/рашистський виклик (за матеріалами доповіді на засіданні президії нан україни 23 серпня 2023 р.) |
| topic | З кафедри Президії НАН України |
| topic_facet | З кафедри Президії НАН України |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201585 |
| work_keys_str_mv | AT âkubovald ukraínavepícentrícivílízacíinogozítknennâêvrazíisʹkiirašistsʹkiiviklikzamateríalamidopovídínazasídanníprezidíínanukraíni23serpnâ2023r AT âkubovald ukraineattheepicenterofacivilizationalclashtheeurasianruscistchallengeaccordingtothematerialsofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukraineaugust232023 |