Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття
У статті розкрито принципи едиції українського фольклору Поділля в дослідженнях польських фольклористів, що їх публікували часописи «Biblioteka Warszawska», «Wisła», «Kraj», видання Антропологічної комісії Краківської академії наук «Zbiór wiadomości do antropologii krajowej» та ін. The article revea...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201599 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття / О. Шалак // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 25-32. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859994614115598336 |
|---|---|
| author | Шалак, О. |
| author_facet | Шалак, О. |
| citation_txt | Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття / О. Шалак // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 25-32. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті розкрито принципи едиції українського фольклору Поділля в дослідженнях польських фольклористів, що їх публікували часописи «Biblioteka Warszawska», «Wisła», «Kraj», видання Антропологічної комісії Краківської академії наук «Zbiór wiadomości do antropologii krajowej» та ін.
The article reveals the editorial principles of Ukrainian Podillia folklore in the Polish folklorists’ researches published in periodicals «Biblioteka Warszawska», «Wisła», «Kraj», in the Krakow Academy of Sciences’ Anthropological Committee edition «Zbiór wiadomości do antropologii krajowej», etc.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:33:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
25
україНський Фольклор Поділля На сторіНкаХ
ПольськиХ ПеріодичНиХ видаНь ХіХ століття
Оксана Шалак
УДК 398(477.43/.44):(05)(438)
У статті розкрито принципи едиції українського фольклору Поділля в дослідженнях польських фольклористів,
що їх публікували часописи «Biblioteka Warszawska», «Wisła», «Kraj», видання Антропологічної комісії Краківської
академії наук «Zbiór wiadomości do antropologii krajowej» та ін.
Ключові слова: едиційні принципи, фольклорний зразок, транслітерація, паспорт.
The article reveals the editorial principles of Ukrainian Podillia folklore in the Polish folklorists’ researches published in
periodicals «Biblioteka Warszawska», «Wisła», «Kraj», in the Krakow Academy of Sciences’ Anthropological Committee
edition «Zbiór wiadomości do antropologii krajowej», etc.
Keywords: editorial principles, folklore example, transliteration, categorization.
Публікації і дослідження подільського
фольклору в польській періодиці з’являються
переважно в другій половині ХІХ ст. – у жур
налі «Biblioteka Warszawska», у спеціальному
фольклористичному органі «Wisła», у видан
ні Антропологічної комісії Краківської ака
демії наук «Zbiór wiadomości do antropologii
krajowej», а також у часопису «Kraj», краєзнав
чому тижневику «Wędrowiec» та ін. Однак уже
1830 року в ІVму томі журналу «Pamiętnik dla
płci pięknej» було опубліковано статтю поета
М. Гославського «Обряд народного весілля
на Поділлі разом з піснями» 1. Утім, побачити
світ цьому томові завадило листопадове пов
стання, і «тільки в 1904 році з’явилося в пресі
повідомлення про випадково знайдений при
мірник цього випуску, а ще пізніше докладні
ше розглянуто вміщені у ньому матеріали» 2.
Це дало змогу визначити, що стаття без під
пису і «Декілька слів про Поділля» належать
М. Гославському. Детально порівняв опис
весілля у статті і трохи ранішій поемі «Поділ
ля» («Podole»), яку М. Гославський завершив
1826 року, Р. Кирчів (учений зазначив, що
унікальний примірник тому часопису збері
гається в Науковій бібліотеці Варшавського
університету): «Порівнюючи опис весілля в
поемі і статті, бачимо, що вони дуже близько
споріднені між собою. Як і в статі, весілля в
поемі розпочинається у п’ятницю ввечері з так
званих “виторочок”, або “торочин”, після чого
в суботу розплітають косу молодій, сплітають
вінок і урочисто надівають його молодій, ви
ряджають її і дружок запрошувати гостей на
весілля, потім – запросини, повернення до
дому, випікання короваю, приїзд молодого з
боярами, весільна учта, вирядження молодих
в неділю вранці до церкви» 3. Характерно, що
весільні пісні з Поділля, опубліковані в статті,
містили підрядковий переклад польською, що
давало змогу польському читачеві глибше піз
нати подільський фольклор.
Однією з комплексних розвідок про коля
дування як календарний обряд у подолян стала
стаття «Kolendy podolskie» («Подільські коляд
ки») Е. Дульського. Дослідження охоплювало
не тільки опис колядування, маланкування на
Поділлі. Автор намагався дати визначення ко
лядкам і пояснити їхнє «язичницьке походжен
ня»: «Сьогоднішні колядки – витвір розмаїтих
і різночасових коренів, фантазія народної пое
зії, темної і заплутаної. Ідолопоклонство дало
початок колядкам; любов до родинних обрядів
і звичаїв довго приховувала в пам’яті цілісний
образ поганського минулого...» 4. Дослідник
зауважив, що народ поділяв зимові обрядові
пісні на колядки і щедрівки; «...однак як перші,
так і другі не мають характерної різниці, щоб
вона могла служити підставою для поділу» 5, –
констатував він.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
26
ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012
Значну увагу Е. Дульський приділив обходу
дворів з «Маланкою», а також пісням, які вико
нували під час обряду. Збирач стверджував, що
насамперед відвідували ті хати, де були «дів ки
на виданні» 6. Опубліковані пісні, трансліте
ровані польською графікою, не завж ди точно
відтворювали особливості української мови
(«łasytsia» – «ласиця», «tchaty» – «ткати»):
Nasza Małanka łasytsia,
Oj wże do chaty prosytsia:
Oj lude dobri! pustit do chaty
Pustit do chaty, budem plasaty.
Nasza Małanka oj! w kutku chaty,
Oj bude swoi krosenci tchaty... 7
Окремі діалектизми в часопису було по
яснено для польськомовного читача в посто
рінкових примітках: «Postoły toż samo prawie
znaczą, co chodaki...» 8 («Постоли означають
майже те ж саме, що й ходаки...»).
Е. Дульський подав та прокоментував та
кож «кілька колядок, співаних скрізь» 9 на
Поділлі, добираючи ті, які найбільше різнять
ся між собою, тобто не публікуючи близьких
варіантів, однак зазначивши їх у збірках інших
фольклористів 10. Розглядаючи окремі мотиви
та образи, дослідник до аналізу колядок залу
чив пісні інших жанрів: до сюжету «Гречний
паничу, що починаєш?» (лицар хоче звоювати
місто, йому пропонують різні дари, він обирає
в дар гречную панну) – варіант «Тройзілля».
Опуліковані пісні Е. Дульський не паспорти
зував, проте щодо окремих зазначав: «Добре
пам’ятаю цю колядку з раннього мого дитин
ства. Народ зазвичай її співає під вікнами мо
лодого пана (панича), віншуючи його на Різд
во» 11. До подільської колядки «про пав’яний
вінок» дослідник навів польські, чеські та
білоруські паралелі, висунувши гіпотезу, що
той самий мотив у різних народів набув різ
ного жанрового оформлення: «<...>пісня про
пав’яний вінок залишилася на Русі колядою, а
над Двіною – святоянською, або купальською
обрядовою піснею» 12.
У висновку автор наголосив, що «вже в са
мих подільських колядках криються, крім лі
рики, й інші роди поезії в первісному їх зв’язку,
і постають подекуди сліди легенд, казок, опо
відань та ін., а, проте, подільські колядки – це
тільки дрібна крихта народної пісні слов’ян» 13.
На його думку, у фольклористиці бракує фа
хово упорядкованої збірки обрядової поезії
слов’янських народів, що прислужилася б уче
ним у подальшому розвитку науки.
У тижневику «Wędrowiec», що не був спе
ціалізованим фольклористичним часописом,
1883 року було опубліковано статтю Л. Стад
ницької «Character, obyczaje, obrzędy ludu
rusińskiego na Podolu» 14 («Характер, звичаї,
обряди русинського люду на Поділлі»). Специ
фіка часопису позначилася на стилі публікації,
де авторка опоетизовувала природу Кам’янця
Подільського, Китайгорода, Нігина, Печери,
Сокульця, а також вбачала вплив природи
на характер подолян, які мало відрізняються
«від люду українського» 15, однак, на думку
дослідниці, «покірніші», «лагідніші» «совіс
ніші» й «спокійніші». Л. Стадницька зазна
чала здатність швидко порозумітися, логічно
мислити, «ґрунтовний здоровий глузд» подо
лян. Описуючи зовнішність чоловіків і жінок,
авторка вирізняла їхнє прагнення до краси в
одязі: гаптовані кошулі, багато вишиті на ру
кавах сорочки, спідниці з рясними фалдами,
пояси з кольорової вовни, білі фартухи, чис
ленні коралі («намисто»). Принагідно дослід
ниця згадала про символи калини та зозулі в
піснях подолян: «...у калиновому гаю кує зо
зуля, улюблений птах нашого люду, що прино
сить вісті від коханих, що живуть “в чужині”
(чужому краю), а часто навіть із потойбічного
світу; це птах, що віщує багатство, пророкує
для дівчат час шлюбу з коханим» 16.
Л. Стадницька вказувала на улюблені за
бави молоді, коли парубки й дівчата танцюють
під скрипку та цимбали: хлопці платять за та
нок, а дівчата повинні обдарувати їх на Велик
день різнобарвними писанками. Про це паруб
ки пам’ятають упродовж року і запрошують
до танцю тільки «своїх» дівчат. Крім зібрань
молоді у корчмі, авторка назвала зустрічі па
рубків і дівчат «біля керниці» та «вичерниці»
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
27
З історії народознавчих наук
(помітно, що дослідниця звертала увагу на
мову подолян, намагаючись точно передати її
особливості). Саме на вечорницях можна по
чути багато казок, легенд, оповідань: «Опові
дання про упирів, про чари, літавців і стриг не
мають кінця...» 17. Л. Стадницька зауважила,
що оповідачка часто повторює вже розказане,
проте вплив на слухачів від цього не менший.
Зупинилася дослідниця також на уявленні по
долян про відьом, подавши відомий факт: у
1859 році в с. Володієвці Ямпільського повіту
громада «перевіряла» у водах Мурафи, котра
баба – відьма. Докладно описала авторка во
рожіння дівчат на Андрія, купальські свята,
Святвечірні обряди, «Йордана», приготуван
ня до Великодня. Четвертий розділ розвідки
присвячено весіллю, хрестинам, празникам́
(«свято сільського патрона») та похорону, але
й тут не подано зразків обрядових пісень чи
голосінь. Л. Стадницька живописно змалюва
ла сватання, звичай «давати гарбуза», дівич
вечір, благословення батьків, дії старости, ви
пікання короваю, покривання голови молодій,
від’їзд до молодого, весілля в понеділок.
Незрозумілі польському читачеві слова і
вирази «Wędrowiec» подавав у примітках поль
ською мовою: «“Перелазом” називають місце у
плоті, що має сходинку з дерева, яка служить
для переходу з однієї загорожі до іншої» 18, од
нак характерно, що діалоги, обрядові формули
тощо в тижневику перекладено польською, а не
подано українською (у польській транскрип
ції), як це практикували інші часописи.
У 1870–1880х роках польські фольклорис
ти – дослідники української народної творчості
почали об’єднуватися довкола наукових центрів
Львова, Варшави, Кракова, що розробляли
власні програми записування, дослідження та
публікації фольклорних зразків. «У періодич
них виданнях значне місце відводиться публіка
ціям фольклорних матеріалів і їх теоретичному
дослідженню, а згодом створюються і спеціаль
ні фольклористичні органи “Wisła” і “Lud”» 19.
У часопису «Wisła» в розділі «Poszukiewania»
окремі повідомлення засвідчували, що до ре
дакції надходив значний фольклорний матеріал
з Поділля: «Поміж відомостей про марновір
ства і звичаї подолян в Кам’янецькому пов.,
що їх надіслав Ян Стецький, є такі: “Якщо
хтось в домі помре, то певний час не можна бі
лити хати, в якій побувала смерть, бо можна
захляпати вапном очі душі”» 20. Прикметно,
що саме вірування, надіслане з Поділля, ре
дактори подали в перекладі польською, як і
уявлення подолян, зафіксоване Я. Стецьким
на Кам’янеччині, про те, що сонце на Івана Ку
пала купається в морі: «Сонце, що сходить в
день Івана Хрестителя, купається в морі; хто
пильно приглянеться того дня до сонця, що
сходить, той легко зауважить, як кількаразово
воно занурюється за лінію видносхилу і знову
сходить. Тому свято це називається “Купай
лом”, або “Купайла”, “Купалом”» 21.
Інше повідомлення стосується «звичаю»
присипляти дитину з допомогою свяченого
маку – задля того, щоб мати могла в цей час
працювати: «На Поділлі (с. Людвінка, Балт
ський повіт) звичай присипляння дітей з до
помогою маку – скрізь відомий і дуже часто
практикований. Кілька головок свяченого
маку (його святять на Маковія, 1го серпня)
кип’ятять в горщечку молока; ті головки, що не
розварилися, викидають, а решту, добре роз
парену, розколочують в молоці і дають дитині
напитися цього теплого молока» 22.
Про три купальські пісні з Ямпільського
повіту Подільської губернії, надіслані Марією
Білінською до редакції часопису, повідомив
Рафаль Любич. Дякуючи збирачці, він висло
вив сподівання, що невдовзі «Wisła» отримає
опис купальського обряду з Ямпільщини 23.
Багатий фольклорний матеріал з Поділля,
переважно локальномонографічне його дослі
дження, містило періодичне видання Антро
пологічної комісії Краківської академії наук
«Zbiór wiadomości do antropologii krajowej» під
редакцією етнографа й антрополога І. Копер
ніцького. Це записи й розвідки Б. Поповсько
го, С. Дитківської, Ц. Неймана, Л. Стад
ницької, Й. Земби, що значно поглибили й
розширили знання про жанровий склад, варі
анти, музичні особливості фольклору подолян.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
28
ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012
«Польські збирачі, цікавлячись весільними
піснями українського народу, часто прагнули
максимально зібрати зразки весільної поезії
однієї якоїнебудь місцевості. Одну з таких
збірок, упорядковану членом Антропологіч
ної комісії Краківської академії наук Попов
ським – “Pieśni i obrzędy weselne ludu ruskiego
w Zalewańszczyźnie (Winnick. pow.)” високо
оцінив І. Коперніцький. У збірнику вміщено
264 весільні пісні, записані Б. Поповським
лише в одному селі на Вінниччині» 24. У при
мітці до статті «Пісні і весільні обряди русь
кого люду в Залеванщині 25 (Вінницьк. пов.)»
висловлено подяку за допомогу селянам За
ливанщини Ґудзю та Янишпольському, які до
помогли збирачеві в роботі, а також пояснено,
що пісні подано без жодних коментарів, бо їх
відкладено до іншої нагоди 26. Пісні опубліко
вано без паспортів, що може бути свідченням
запису під час обряду (однак з певністю цього
сказати неможливо).
У примітках подано і тлумачення малозро
зумілих слів та висловів польською мовою. Від
редакції було також зазначено: «Розріджени
ми літерами зі знаком запитання означаємо
сумнівні вирази, про які здогадуємося із важ
ко прочитуваного рукопису (Ред.)» 27, що було
проявом плідних едиційних принципів, до яких
вдавалися далеко не всі наукові видання. У та
кий спосіб було надруковане слово «szepszyna»
(шипшина), якого не розуміли польські упо
рядники матеріалу, хоч воно й було позначене в
рукопису наголосом:
68. Maty syna rodyła,
Misiacem obhorodyła,
S z e p s z y ́ n o j u pidperezała,
Do szlubu wyradżała 28.
Так само незрозумілим було слово «світи»,
відтворене з фонетичною точністю («світе» –
клична форма іменника «світ»):
Orichowy ćwity,
Zawiazany s w і t y (?) 29.
Пісні в публікації для зручності було про
нумеровано, сам обряд описано від заручин і
сватання, від п’ятниці (білять хати в молодої і
молодого, печуть хліб, варять обід) до середи
наступного тижня, коли в молодого відбува
ється «боярська вечеря» (усі продукти при
носять бояри). Фольклорист детально описав
весільні страви, випікання короваю, звернув
увагу на весільні атрибути: «ільце» (гільце),
вінок, хустку, рушник, кий, розкривши їхнє
обрядове значення.
Публікація засвідчувала прагнення як за
писувача, так і редакторів до точності у відтво
ренні говірки подільського села Заливанщина
(на Вінниччині), окремі слова були позначені
наголосом (цей знак відрізнявся від польських
літер із «kreską»: «ć», «ź» та ін.). Певним не
доліком можна вважати відсутність нот, од
нак у другій половині ХІХ ст. так записували
і публі кували весільні пісні не тільки в поль
ській фольклористиці, а й в українській 30.
Інша публікація фольклору із Заливанщи
ни, подана Б. Поповським у «Zbiórze...», –
«Pieśni ludu ruskiego ze wsi Zalewańszczyzny»
(1884 р.) («Пісні руського люду з села За
леванщини») – містить 176 пісень, поділених
за тогочасною класифікацією. Назви окре
мих жанрів і сама систематизація притаман
ні польській фольклористичній науці (думи
історичні; думки: 1) легендарного змісту;
2) козацькі і парубоцькі; 3) жіночі і дівочі,
пісні про кохання: а) дівочі; б) парубочі; pieśni
przygodny (дослівно: «випадкові») та «до
машнього життя»: про панщину, рекруцькі,
«з домашнього життя»; чумацькі і бурлацькі;
п’яницькі; жартівливі).
Едиційні принципи видання передбачали
вказівки на паралелі в інших виданнях: «Мало
русский литературный сборник» Д. Мордовця
(Мордовцева) (1854), «Труды этнографическо
статистической экспедиции...» П. Чубин
ського (1874, т. V), а також публікацію зафік
сованих варіантів 31.
Пісні паспортизовано частково без вказівки
на точну дату запису, але (у деяких випадках)
із зазначенням джерела (звідки варіант перей
нято): від Дмитра Яремчука, який чув пісню
«у селі Гуловцях, за милю від Залеванщини» 32,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
29
З історії народознавчих наук
від старої селянки Царучки, Івана Янишполь
ського «записана 1870 р. там само» 33.
Без перебільшення визначною щодо еди
ційних засад стала розвідка «Materyjały
etnograficzne z okolic Pliskowa w pow. Lipowieckim
zebrane przez pannę Z. D. opracował C. Nejman»
(«Етнографічні матеріали з околиць Плиско
ва в Липовецькім пов., зібрані панною З. Д.,
опрацював Ц. Нейман»). Зафіксовані у трав
ні – червні 1883 року Софією Дитківською
(Тобілевич) на околицях Плискова (тепер
Погребищенського рну, що на Вінниччині)
і впорядковані та прокоментовані відомим
фольклористом Ц. Нейманом, понад 300 пі
сень, казки, перекази, оповідання, прокльони
подані в «Zbiórze...» з дотриманням принци
пів відтворення фольклору, сформованих Кра
ківською академією наук. Фольклор з Поділля
було подано систематизованим – з коментаря
ми окремих зразків і жанрів загалом. У розді
лі «Mowa» Ц. Нейман пояснив необізнаним з
українськими говорами, як правильно відтво
рювати записи і не вважати помилковим напи
сання слів, поданих у фонетичній транскрип
ції. Записувачка й упорядник послідовно
дотримувалися правил, викладених у розділі,
тому їм вдалося досить правильно відобразити
говір подолян: «...С. Тобілевич досить точно
передала особливості говорів Східного Поділ
ля, очевидно завдячуючи настановам Ч. Ней
мана» 34. Точності відтворення сприяло і по
значення наголосом окремих слів: «dyẃytcia»,
«derżat́ysia», «prystaẃ», «twoju»́.
Ц. Нейман описав місцевість, природу,
мешканців, їхній одяг, побут, житло, віруван
ня і мову, зауваживши згубний вплив місцевої
цукроварні на моральність плисківчан. Фольк
лорний матеріал у публікації поділено на чо
тири основні розділи – за родовими та видови
ми рисами. Пісні згруповано у вісім жанрових
підрозділів, до окремих зразків вказано пара
лелі у збірниках О. Кольберга, Я. Головацько
го, П. Чубинського, І. Рудченка. Характерно,
що власне весільними упорядник вважав тіль
ки пісні, прив’язані до певних моментів обряду.
Інші: переспіви дружок, зразки, у яких оспіва
но кохання молодят, сум нареченої за рідни
ми, долю невістки – визначено як необрядові.
У цьому знайшли вияв принципи Антрополо
гічної комісії Краківської академії наук.
Як дослідник ритмічної структури народної
пісні, Ц. Нейман майже до всіх зразків (крім
весільних пісень) подав схеми ритмічної будо
ви. У посторінкових примітках, як і в інших
працях видання «Zbiór wiadomości...», поль
ською мовою було пояснено діалектизми. Деякі
зразки прокоментовано. Однією з особливос
тей публікації пісень з околиць Плискова стало
відтворення їх з нотами – до 17 пісень подано
мелодії, що їх зафіксував М. Лисенко – близь
кий друг Ц. Неймана і С. Дитківської.
З нотами було подано й пісні, що їх зафік
сував на Поділлі О. Кольберг, – «Pieśni ludu
z Podola rosyjskiego. Zebrane w latach 1858 i
1862» («Народні пісні з російського Поділля.
Зібрані 1858 і 1862 років») (1888, т. XII).
До колекції О. Кольберга ввійшло 29 пісень:
колядки, гаївки, родиннопобутові пісні, бала
ди та одинадцять зразків занотованої танцю
вальної музики – із «Сатанова над Збручем»,
з Дяковець (Летичівський пов.), Плоскирова,
Брацлава, Ольгополя, Бершаді, Ямполя, Гай
сина, Кам’янцяПодільського, Новокостянти
нова, МогилеваПодільського, зі Старограда,
Ушиці (не вказано, Старої чи Нової), Літина,
Балти, Летичева (охоплено різні подільські
терени). Однак, крім зазначених місць запису,
інших паспортних даних фольклорист не вка
зав. Характерною рисою зібрання були корот
кі коментарі до окремих пісень: «У грі, що має
назву “Жучок”, де мала дівчинка ходить по
руках дівчат, які стоять рядком і тримаються
за руки, співають...» 35. За доброю традицією
видання серед наукових принципів було перед
бачено посторінкові примітки, де фольклорист
мав змогу тлумачити малозрозумілі діалектні
слова чи синтаксичні конструкції, як от: діє
слово «połośzczećsia» («полощеця», полощеть
ся) перекладено літературною польською:
«płucze się» 36, іменник «kiło» («кіло», тіло) –
«ciało» 37 та ін. У публікації пісень з Поділля
до окремих варіантів було подано паралелі
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
30
ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012
з різних видань: «Pieśni polskie i ruskie ludu
Galicyjskiego» (Львів, 1833) «Pokucie» (Кра
ків, т. ІІ, 1883), «Пiснi, думки i шумки русь
кого народа на Подоллi, Українi i в Малоросiї»
(Київ; Кам’янецьПодільський, 1862) та ін.
У преамбулі до «Народних пісень з росій
ського Поділля...» О. Кольберг ознайомив
польських фольклористів з обрядами і звичая
ми, які він мав змогу спостерігати на околицях
Кам’янцяПодільського і Плоскирова. Ішлося
насамперед про колядування та про «Йорда
на»: «Тоді не роблять <...> найважливіших
господарських робіт, не прядуть, не перуть бі
лизни, коли в тій воді (поки не посвячена в день
Йордана) – так твердять – ховається диявол і
перешкоджає всьому. <...> Ксьонз іде до річ
ки і освячує її, занурюючи у воду (найчастіше
в ополонці) дерев’яний хрест (на Україні він до
волі великий і буває пофарбованим у червоне
буряковим борщем). Після посвячення таким
способом води в ополонці, кидаються до того
отвору люди з начинням, щоб зачерпнути свя
ченої води і заховати її у себе як оберіг від хво
роб і злих пригод, після чого плавають в опо
лонці скотина і коні, а які з парубків сміливіші,
занурюються в неї самі або вкидають дівчат,
якщо ті дадуться вхопити» 38.
Характерно, що записувач звертав увагу на
народні назви жанрів у подолян. Скажімо, про
гаївки він зауважив: «Під час Великодніх свят
відбуваються забави біля церкви – гаївки, на
зви яких місцями перекручують над Збручем
на єгулки, явілки» 39.
Опис похоронних звичаїв з околиць Ушиці
(без вказівки – Старої чи Нової) подав у збір
нику «Zbiór wiadomości...» Й. Земба за відо
мостями Конрада Шиманського: «Zwyczaje
pogrzebowe w okolicach Uszycy, na Podolu
rosyjskiem» (1888, т. ХІІ). Автор зосередив
увагу на передсмертних годинах вмираючого,
обмиванні та «вбиранні» небіжчика, «подзво
ні» по душі, виносі труни (яка зазвичай буває
дубовою або піхтовою?), «вистеланні» дороги
полотном, парастасі, панахиді, пошануванні
померлого родича на сороковий день після його
смерті, особливостях поховання самогубців, а
також голосіннях, приклад одного з яких ско
рочено опубліковано в польській транскрипції:
«Czużi dity majut bat’ka, ta poradu, a moji budut
ta po pid płotamy sydity» 40. Помітно, що плач
подано з виразними ознаками подільського го
вору, де дієслова «мают» (мають), «будут» (бу
дуть) – із твердими закінченнями (на відміну
від іменника «bat’ka», де м’якість приголосного
звука позначено апострофом). «Чим голосніше
хто ті жалі висловлює, тим більше визнання
і поваги знаходить у простолюду, а вдова чи
вдівець може через те сподіватися на швидше
одруження» 41. Важливе зауваження дослід
ника щодо дітей, померлих нехрещеними: «Не
мовлят, що померли без хреста або неживих,
народжених передчасно, називають “поторо
чами” і ховають по полях або ж садах» 42.
У тому ж (ХІІ) томі «Zbióru...» опубліко
вано дослідження Л. Стадницької «Pieśni i
obrzędy weselne ludu ruskiego z okolic Niemirowa
na Podolu rosyjskiem» (1888) («Весільні пісні й
обряди руського люду з околиць Немирова на
російському Поділлі»). Характерна примітка
до статті засвідчує той факт, що частково мате
ріал опису подільського весілля з околиць Не
мирова було опубліковано в чеському часопису
«Slovanský sborník» 43, однак Антропологічна
комісія Краківської академії наук вирішила
його опублікувати в «Zbiórze wiadomości...»,
оскільки з’ясувалося, що розвідка Л. Стад
ницької містить «весільні пісні, пропущені
в названім чеському виданні» 44. У цій самій
примітці було заявлено один з едиційних прин
ципів збірника: не друкувати матеріалів, пере
кладених із «чужої мови» 45, а також зазначено
короткі паспортні дані: опис зроблено зі слів
«p. Michala Grekka» (п. Міхала Грекка, мож
ливо, передане на польський лад українське
прізвище: М. Грек).
Опис весілля викладено чітко – за днями
тижня, як і в ранішій розвідці Б. Поповського,
опублікованій у «Zbiórze...» 46, що дає змогу
припустити: Антропологічна комісія, що вида
вала збірник, мала конкретні вимоги до певно
го роду досліджень. Очевидно, як випливає із
текстологічного аналізу публікацій, було роз
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
31
З історії народознавчих наук
роблено і наукові засади записування та едиції
зібраного матеріалу, що вже в другій половині
ХХ ст. дало підставу О. Білецькому назвати
збірник «монументальним виданням Краків
ської Академії» 47.
У посторінкових примітках подано пояснен
ня малозрозумілих для читача слів польською
мовою (очевидно, ідеться не про переклад, а
саме про пояснення): «w rańci» («вранці») –
«rano»; «wela ́j, ne wela ́j» («веляй, не веляй») –
«wykręcaj się, czy ne wykręcaj» 48; «kaczany»
(«качани») –«glębie kapuściane» 49. Зосере
джено увагу насамперед на піснях, прив’язаних
до обрядодій, – з детальними нотатками з
елементами коментаря: «З тим співом виска
кують із подвір’я за ворота і їдуть до дому
п. молодого; а хто дорогою зустріне той весіль
ний поїзд, вступається з дороги, бо кожен того
дня зобов’язаний пошанувати п. молодого» 50.
Пісні (загалом 44) опубліковано з ураху
ванням настанов точності у відтворенні за
писаного, однак помітно, що записи позначені
впливом польської мови, носієм якої була зби
рачка Л. Стадницька:
Tam hałoczki hnizdeczko wjut. (bis)
Wyjte hałoczki sobi ta meni... (bis) 51.
Очевидно, вимогою Антропологічної комі
сії була й увага до місцевих особливостей ри
туалу 52. Записувачка зафіксувала характерні
для фольклорного осередку (околиці Немиро
ва) дії з вінком нареченої: «У п. молодої друж
ки також в’ють і л ь ц е, а відчепивши вінок
з голови, перетинають його надвоє – і з тих
частин роблять кілька менших, які вішають у
галуззі, співаючи» 53, або після випікання ко
роваю: «А лопатою стукають в кожен ріг хати,
очевидно, виганяючи нечистого, який, за їхні
ми віруваннями, має свій сховок по кутах» 54.
Визначальною особливістю публікації ве
сілля, що його зафіксувала Л. Стадницька,
став «Додаток», до якого ввійшло чотири пісні,
які співають, коли наречена – сирота: «Pływy,́
pływy,́ kaćzeczko, tycho po wodi...» («Пливи,́
пливи,́ кач́ечко, тихо по воді...»), «Znaty
diwoczku...» («Знати дівочку...»), «Jak budesz
do wincia ́ ity.́..» («Як будеш до вінця ́ іти.́..»),
«Oj wijdy, wijdy, bat́eńku...» («Ой, війди, ві
йди, бат́еньку...»). Такі додатки були свідчен
ням удосконалення принципів наукового ви
дання, поглиблення едиційних засад, ознакою
редакторської роботи, яка полягала не тільки в
прочитанні та осмисленні матеріалу, а й у його
вмотивованому структуруванні.
Отже, польські періодичні видання, що
публікували подільський фольклор та дослі
дження усної традиційної культури подолян,
вирізнялися своїми едиційними засадами в
систематизації фольклору, добре продуманим
науковим апаратом, який давав змогу подати
записи в належному науковому оформленні,
прокоментувати записане, пояснити незрозу
міле для польськомовного читача.
1 Obrządek wesela gminnego na Podolu wraz
ze śpiewami / [b. a.] // Pamiętnik dla płci pięknej. –
1830. – Т. ІV. – S. 82–85, 126–130.
2 Кирчів Р. Ф. Український фольклор у поль-
ській літературі (перід романтизму) / Р. Ф. Кир-
чів. – К. : Наук. думка, 1971. – С. 148.
3 Там само. – С. 148–149.
4 Kolendy podolskie / [przez Eustachego
Dulskiego] // Biblioteka warszawska. – 1858. –
T. III. – S. 295.
5 Там само. – S. 296.
6 Там само. – S. 299.
7 Там само.
8 Там само. – S. 301.
9 Там само. – S. 302.
10 Pieśni ludu ruskiego w Galicyi / [zebrał Żegota
Pauli]. – Lwów, 1839. – Т. І. – 177 s.; [Wojcicki K.-W.]
Pieśni ludu BiałoChrobatów, Mazurów i Rusi znad
Bugu. – Warszawa, 1836. – T. I. – 119 s.
11 Там само. – S. 313.
12 Там само. – S. 319.
13 Там само. – S. 322.
14 Довільний виклад цієї статті та частково ма-
теріалу, що згодом став основою пізнішої стат-
ті Л. Стадницької (Pieśni i obrzędy weselne ludu
ruskiego z okolic Niemirowa na Podolu rosyjskiem /
[podała Lucyna hr. Stadnicka] // Zbiór wiadomości
do antropologii krajowej wydawany staraniem
Komisyi Antropologicznej Akademii Umiejętności
w Krakowie. – 1888. – T. XII. – S. 103–116), чесь-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
32
ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012
кою мовою було опубліковано в чеському часо-
пису «Slovanský sborník»: Stadnická L. Ze života
v Podolí ruském / [napsala hrab. Luce Stadnická] //
Slovanský sborník. – 1883. – № 9. – S. 429–440. Пу-
блікація, на відміну від статті в польському ви-
данні, містила пісні (переважно весільні), тран-
слітеровані чеською графікою: «Ubrałaś těšča za
vovčenka, // chotiła zlakaty ziateńka...» (s. 438).
15 Stadnicka L. Character, obyczaje, obrzędy ludu
rusińskiego na Podolu / [skreslila Lucyna Stadnicka] //
Wędrowiec. – 1883. – Т. 42. – S. 571.
16 Там само. – S. 572.
17 Там само. – S. 584.
18 Там само.
19 Юзвенко В. А. Українська народна поетична
творчість у польській фольклористиці ХІХ ст. /
В. А. Юзвенко – К. : Видво АН УРСР, 1961. –
С. 81.
20 Stecki J. Poszukiewania / Jan Stecki // Wisła. –
1894. – T. VIII. – S. 151.
21 Там само. – S. 153.
22 [b. a.] Poszukiewania // Wisła. – 1891. – T. V. –
S. 650–651.
23 Lubicz R. Poszukiewania / Rafal Lubicz //
Wisła. – 1892. – T. VI. – S. 684–685.
24 Юзвенко В. А. Українська народна поетична
творчість у польській фольклористиці ХІХ ст. ... –
С. 102.
25 Сучасна назва села – с. Заливанщина.
26 Pieśni i obrzędy weselne ludu ruskiego w
Zalewańszczyźnie / [spisał Bolesław Popowski] //
Zbiór wiadomości do antropologii krajowej... –
1882. – T. VI. – S. 30.
27 Там само. – S. 39.
28 Там само. – S. 47.
29 Там само. – S. 51.
30 Див., напр., пізнішу публікацію в «Кевской
старине», де відтворено тільки один «весільний
мотив» (с. 378): А. К. Свадебные песни, записанные
в Подольской губернии / А. К. // Киевская стари-
на. – 1897. – Т. LVІ. – № 3. – С. 375–395, .
31 Pieśni ludu ruskiego ze wsi Zalewańszczyzny /
[zebrał Bolesław Popowski] // Zbiór wiadomości do
antropologii krajowej... – 1884. – Т. VІІІ. – N 27, 27а,
44, 44а.
32 Там само. – S. 3.
33 Там само. – S. 5.
34 Українські народні пісні в записах Софії
Тобілевич / [упорядкув. С. В. Мишанич (тексти),
М. В. Мишанич (мелодії)]. – К. : Наук. думка,
1982. – С. 35.
35 Pieśni ludu z Podola rosyjskiego. Zebrane w
latach 1858 i 1862 / [zebrał Oskar Kolberg] // Zbiór
wiadomości do antropologii krajowej... – S. 236.
36 Там само. – S. 236.
37 Там само. – S. 237.
38 Там само. – S. 235.
39 Там само. – S. 236.
40 Zwyczaje pogrzebowe w okolicach Uszycy,
na Podolu rosyjskiem / [podał J. S. Zemba] // Zbiór
wiadomości do antropologii krajowej... – 1888. –
Т. ХІІ. – S. 228.
41 Там само.
42 Там само. – S. 229.
43 Ze života v Podolí ruském / [napisala hrab.
L. Stadnická] // Slovanský sborník. – 1883. – N 9. –
S. 429–440.
44 Pieśni i obrzędy weselne ludu ruskiego z okolic
Niemirowa na Podolu rosyjskiem / [podała Lucyna
hr. Stadnicka] // Zbiór wiadomości do antropologii
krajowej... – 1888. – T. XII. – S. 103.
45 Там само.
46 Pieśni i obrzędy weselne ludu ruskiego w
Zalewańszczyźnie / [spisał Bolesław Popowski] //
Zbiór wiadomości do antropologii krajowej... –
1882. – T. VI. – S. 30–85.
47 Білецький О. І. Українська література серед
інших слов’янських літератур / О. І. Білецький. –
К., 1958. – С. 15.
48 Pieśni i obrzędy weselne ludu ruskiego z okolic
Niemirowa... – S. 104.
49 Там само. – S. 108.
50 Там само. – S. 114.
51 Там само. – S. 105 (уривок передаємо з усіма
особливостями публікації).
52 Такого висновку можна дійти, проаналі-
зувавши й інші публікації в збірнику «Zbiór
wiadomości...».
53 Pieśni i obrzędy weselne ludu ruskiego z okolic
Niemirowa... – S. 105.
54 Там само. – S. 106.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
33
НародНі зНаННя україНців-русиНів
словаччиНи
Надія Вархол
УДК 398.3(437.6=161.2)
У статті досліджено народні знання українціврусинів Словаччини в царині астрономії, метеорології, медици
ни; проаналізовано космогонічні уявлення лемків, прийоми та іраціональномагічна складова їхньої лікувальної
практики.
Ключові слова: лемки, народні знання, традиційна метеорологія, народна медицина.
The article examines the Slovakian lore of the Ukrainian Rusyns, particularly astronomy, meteorology, and medicine, and
analyzes the Lemky cosmogonical conceptions, methods and irrational and magical component of medical practice.
Keywords: Lemky, lore, traditional meteorology, folk medicine.
Космологія належить до найдавнiших ви
явів світогляду людини. Значну роль у віру
ваннях українців Лемківщини, як і в багатьох
інших народів, відігравав культ Сонця і Мі
сяця. Сонце символізувало життєдайну силу,
радість, добро. Південні лемки називали його
«небесним оком» і зверталися шанобливо:
«Сонечко, сонечко, небесне сонечко, шыроко
ты шьвітиш, далеко ты видиш» (с. Шамб
рін). Діти, скупавшись у річці, у своїх заклич
ках зверталися до теплих сонячних променів:
«Зашвіть, сонечко, дам ті яєчко, як куроч
ка знесе, та ті го принесе» (с. Довгуня).
Проміжок часу між заходом i сходом сонця
вважали недобрим – це час надприродних не
чистих сил, які нібито могли заподіяти людині
нещастя. Тому дотримувалися певних правил.
Після заходу сонця не виносили речей з хати,
нічого не позичали й не виливали надвір воду
з купiллю новонародженої дитини; пелюшки,
особливо нехрещеної дитини, на подвiр’ї не су
шили, аби хтонебудь не наворожив немовляті.
Жінки не прали на потоці з праником, щоби
не привернути увагу диких, поганих демоніч
них жінок – так званих «боґыньок», які саме
в цей час зосереджувалися поблизу річок. Не
викидали сміття з хати, щоби разом з ним не
викинути й щастя [4, c. 33]. Не мили вікон, бо,
за народним повір’ям, саме тоді крізь вікна за
глядає Смерть [14, s. 90].
Ворожили лише після заходу сонця. Час
доби лемки визначали за рухом сонця на небо
схилі: по тіні – удень («дополудне была цькін
векша, найменша цькін была наполуден,
пополудни уж ся цькін векала», с. Ладо
мирова), по зорях – уночі. На підвіконні про
водили шилом рисочку, і коли до неї наближа
лася тінь – уже був полудень.
Місяць, особливо його фази, за законами
симілярної магії, мав значний вплив на сіль
ськогосподарські роботи i здоров’я людини.
Окремі фази місяця південні лемки називають
так: «новый місяць», «новачок», «серпик»,
«окрайчик», «переміна» («округле качалеч
ко, але чорне»), «перемінка», «штвертка»,
«схід», «півмісяца», «повный місяць», «пов
ня». Про глибоке шанування місяця свідчать
старовинні примовки, якими вітали новий
місяць: «Вітай, вітай, новый кралю! Я тя
вітам новым кральом, ты мня вітай ще
щом, здравльом. Я тя вітам на землі, а ты
мня вітай на небі» (с. Шамбрін); «Місячку
кралю (або: царю), я тебе вітаю в шестю,
здравлю, а в Божскім раю» (с. Паризівці).
Новий місяць добре впливав на ріст рослин,
тому в цей період починали виконувати різні
роботи: садити, стригти волосся тощо. Однак
заборонялося садити картоплю («ґрулі»). Ця
заборона походила від первісного уявлення,
що хоча рослини під впливом нового місяця
ростуть, однак не дозрівають і не плодоносять
[17, s. 458]. За фазою місяця сiяли пшени
цю – обернуті вгору ріжки серпика вiщували
велику кількість заснітків. Коли місяць схо
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
34
ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012
дить, бувають «порожні дні», тоді нічого не
садили й не сіяли, бо нічого не вродить: «По
перемині другый ден потім є порожній – та
не кажут в тот ден садити або шіяти, же
порожній, же шя не гродит» (с. Нижня По
лянка). «Порожнім» днем називали останній
день у четвертій четвертині місяця [13, c. 119,
120]. Так само ця фаза впливає і на людей,
тому в цей час при статевих стосунках мало
ймовірно зачати дитину [16, s. 255, 256].
За народним повір’ям північних лемків,
пов ний місяць уважався найкращим періодом
для відлучення дітей вiд грудного годування
(у господарствi – телят) [4, c. 33]. За вузько
локальним поглядом, «на руснацкый Велиґ-
день ниґда повня не шьвітила ані не буде»
(с. Ва пеник). Важливе значення мали окремі
фази місяця в народному лікуванні. Аби по
збутися бородавок, їх терли рукою, коли мі
сяць убував [14, s. 90].
Поширене уявлення, що коли настає пов
ний мiсяць («повня»), то на ньому, нiби,
чітко видно Каїна, який на вилах тримає
вбитого Авеля. На Старолюбовнянщині ві
дома легенда про Давида, який на місяці
грає на скрипці («выграват свою матір»),
бо його мати була дуже недоброю, тому він
їй грає на скрипці, аби вона могла потрапи
ти до Раю. А коли вже їй «выграл шыткы
гріхы», і вона, нарешті, вознеслася на небо,
то на неї повісилися інші душі, які хотіли
потрапити до Царства Божого. Мати, при
бувши «під самісіньке небо», стрепенулася,
бо не хотiла, щоби цi душi потрапили ра
зом з нею до Раю. Тому впала вниз iз ними,
так i не діставшись Царства Божого. На міся
ці Давид i нині грає на скрипці. Словаки пля
ми на місяці вважали за Давида, який грає
на арфі. Якщо хтонебудь подивиться на мі
сяць тоді, коли розірветься струна на арфі, то
осліпне [15, s. 324]. За народним вiруванням
південних лемків, від місячного сяйва зачи
нається «мішячна» дитина – «ни не хлоп,
ни не баба, такый перехідниый хлоп, така
перехідна баба», тобто гомосексуалiст або
лесбіянка (с. Вапеник).
За словами респондентів старшого віку,
усі явища навколишньої дійсності на зем
лі помітні і на небі («тоты знакы суть і
на небі», с. Сташківці). Тому народні назви
сузір’їв пов’язані з явищами та щоденною
господарською діяльністю хлібороба. Так,
сузір’я Оріона називають «Кісці», «Косы»,
сузір’я Тiльця – «Куркы», «Курка з куря
тами», сузір’я Лебедя – «Крестик», сузір’я
Північної Корони – «Колесо», сузір’я Вели
кої і Малої Ведмедиць – «Великый Віз» і
«Маленькый Віз».
Найпопулярніше сузір’я в південних лем
ків – сузір’я Оріона: «Три звізды ішли небом,
як косаре, што косят хлопи, а другы три
звізды ішли, та же то жены, што їм не
сут їсти» (с. Сташківці). Коли «Косы» схо
дили, десь о третій, о четвертій годині, то це
був час пробудження селян: «Косы вишли, та
вже можеме вставати; то вже было надо
дню» (с. Нехваль Полянка); «уж буде рано,
бо Кісці уж кошят» (с. Циґла). Чоловiки, які
йшли з кіньми на фурманку, уставали, щоби
годувати й напувати коней, косарі лагодилися
косити, а жінки – терти льон. За відсутності
годинників, поява «Кісців» на небі була озна
кою, що наближався день: «Годинкы даколи
не мали, муй дідо знав на звізды гварити:
“Вставайте, діточкы, гет, бо вже Косы над
планками, бо то вже буде рано”» (с. Руське).
Увечері, коли «Косы» заходили, примовляли:
«Не буде тепвой росы, ниж не зыйдут зо
змерьканьом Косы» (с. Шамбрін).
Народна назва сузір’я Північної Коро
ни – «Колесо» – походить від парубоцького
танцю, який, за давнiм звичаєм, танцювали
«до колечка» самітні парубки без дівчат на
весіллі або «на музыці» – «та так повідали
на тото Колесо на небі, же то парібці тан
цюють колесо» (с. Сташківці). За дишлом
сузір’я «Великий Віз» південні лемки визна
чали північ: «То даколи люде не знали писа
ти, читати, але по жьвіздох знали, подля
того ворожыли. Так, як дерев’яне колесо
мат дванацет шпиц, так і рокы, мішяци
шя обертают» (с. Вапеник). Вечірня зірка –
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201599 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:33:25Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шалак, О. 2025-01-25T10:36:56Z 2025-01-25T10:36:56Z 2012 Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття / О. Шалак // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 25-32. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201599 398(477.43/.44):(05)(438) У статті розкрито принципи едиції українського фольклору Поділля в дослідженнях польських фольклористів, що їх публікували часописи «Biblioteka Warszawska», «Wisła», «Kraj», видання Антропологічної комісії Краківської академії наук «Zbiór wiadomości do antropologii krajowej» та ін. The article reveals the editorial principles of Ukrainian Podillia folklore in the Polish folklorists’ researches published in periodicals «Biblioteka Warszawska», «Wisła», «Kraj», in the Krakow Academy of Sciences’ Anthropological Committee edition «Zbiór wiadomości do antropologii krajowej», etc. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії народознавчих наук Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття Ukrainian Podillia Folklore in the XIXth Century Polish Periodicals’ Columns Article published earlier |
| spellingShingle | Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття Шалак, О. З історії народознавчих наук |
| title | Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття |
| title_alt | Ukrainian Podillia Folklore in the XIXth Century Polish Periodicals’ Columns |
| title_full | Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття |
| title_fullStr | Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття |
| title_full_unstemmed | Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття |
| title_short | Український фольклор Поділля на сторінках польських періодичних видань ХІХ століття |
| title_sort | український фольклор поділля на сторінках польських періодичних видань хіх століття |
| topic | З історії народознавчих наук |
| topic_facet | З історії народознавчих наук |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201599 |
| work_keys_str_mv | AT šalako ukraínsʹkiifolʹklorpodíllânastorínkahpolʹsʹkihperíodičnihvidanʹhíhstolíttâ AT šalako ukrainianpodilliafolkloreinthexixthcenturypolishperiodicalscolumns |